батогами! Ховайтесь, вражi дiти, заздалегiдь по запiчках, поки не
здобулись лихо© години!"
- Еге! Дак отака нам дяка! - закричали тодi привiдцi (у кожно© купи був
свiй ватажок).- Стiйте ж, братцi! Коли ми помогли кому злiзти на
гетьманський стiл, дак зумi мо i зi столу зопхнути! Куптесь у полки,
кричiть "у раду!"_ Визвольмо Сомка та Васю©у з неволi: тi© за нас
уступляться!
Заворушився люд, заюмонiв, пiднявсь по всьому полю галас. Тiлько нiчого
з того не вийшло Iншi, по-мiрковавши, кажуть:
- Нi, вже, мабуть, шкода перемiшувати тiсто, вийнявши з печi! Яке
посадили, таке i спечеться. Буде з нас i того, що потанцьовали днiв зо два
з запорожцями.
А другi:
- Шкода, шкода! Козацтво тепер стоятиме усi в одно; полатають нам боки,
та з тим i додому вернемось. Втiкаймо лучче заздалегiдь!
Тим часом деякi ведуть таку розмову:
- Я собi таки пiймав iз воза в таборi сало! Буде жiнцi та дiтям до
пилипiвки!
- А я пшона мiшок! Коли б хто помiг доперти до хутора.
- Ге! Що ваше сало та пшоно! - каже третiй волоцюга.- Я он попав був
жупан такий, що пари волiв сто©ть, та гаспедський козак дав келепом по
руцi так, що не рад би й шестирику! Тепер саме в косовицю доведеться
попоноситись iз рукою! I чарки горiлки не заробиш. От тобi й рада!
- Рушаймо, рушаймо додому, поки ще й нiг не поперебивали, мов кабанам у
городi! - кажуть мужики.- Нiде правди дiти, не на добре дiло ми пустились!
Лiпше зробили нашi сусiде, що не послухали запорожцiв. Тепер стидно в село
й очi появити: довiку будуть дражнити чорною радою!
I почав чорний люд розходитись. Замовкли й музики, затихли й скоки, i
веселi юпаки по полю. Незабаром стало кожному розумно, що нiчою гаразд
веселитись.
Як ось почали роз©жджатись iз Нiженя й шляхта, державцi що були
пона©жджали пiд час тi © ради. Iнший привiз i жiнку, й дочку, така-то була
думка, що тепер з'©халось з усi © Гетьманщини лицарство, так чи не пошле
бог пари. Аж тут не весiлл вийшло. Як почаiла по дворах поратись
вiйськова голота з запорожцями, то рад був iнший, що з душею з мiста
вихопивсь. Iнший же вихопивсь, а другий там i голову положив, обороняючи
свою худобу i сiм'ю; а дочок шляхетських i старшинських козаки собi за
жiнок силою iнших похапали.
Кому ж пощастило улизнути за царину, тi©, як од собак, мусили од
запорозько© голоти одбиватись. Оте iде значний чоловiк у кованому возi да
й шаблю держить голу або рушницю при плечi. Слуги iдуть кiнно округ воза.
А за ним низовцi, охляп на мiщанських конях, женуться, як шуляки. Хоть
стрiляй, хоть рубай, лiзуть наче скаженi. Боронить, боронить пана з сiм' ю
челядь, да як звалять одного-другого запорожцi з коня, так хто оставсь -
урозтiч! А вони, окаяннi©, коней зупиняють, у колесах спицi рубають, вози
перевертають, панiв iз кармазину i з са ти обдирають. По полю не один вiз
з покалiченими кiньми валя ться, не одна вдова плаче по мужовi, не один
бiдаха, конаючи в кровi, тужить, що не полiг пiд Берестечком. А там скрiзь
порозламуванi скринi; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух iз
перин, наче снiг, летить по вiтру: усюди розбишаки шукали грошей, усе
пороли, розкидали. Черевань, дивлячись, аж iздрига ться. Довелось би i
йому таке лихо, якби не блакитна стрiчка в ковнiрi.
Се ж однi так бiдовали, а другi давали таки добру одсiч харцизякам.
Iншi догадались викидати iз возiв одежу: знiмали з себе жупани-лудани,
блаватаси й дамашки да кидали пiд ноги запорожцям, аби ©х неситу
заздрiсть зупинити. А запорожець пiдхопить, ткне пiд себе да знов
навздогiн.
- Ей, люде добрi! - кричать iншi селянам, що, мов торопленi овечки,
блукають по полю.- Рятуйте нас, а то й вам те буде!
То люде й оступлять, i оступлять кругом вiз, бо вже взнали, що за хиже
птаство тi© братчики. А як которий ув'яжеться за возом, то й самого косою
або засмаленим колякою огрiють, що тут i зов' ться ледащо. Iншi значнi©
люде, старшина й шляхта, поскидавши кармазини, повдягались у семряги i мiж
простим людом додому пiхом пробирались. Тодi-то мужики до панiв, кого
знали, що добрий пан, почали знов горнутись i до господи його з пiд Нiженя
проводжати; а пани почали раховати, як би не зовсiм попустити Укра©ну
низовцям на поталу.
Дивиться Черевань, аж i Тарас Сурмач ©де возом iз Нiженя. Запорожцi
його, у личаковiм кунтушi, не займають. На возi з ним iще пiвдесятка
мiщан. Побачивши Сурмач Череваня:
- Ге-ге! - крикне.- Отак нашi поживились!
- А що там, бгате?
- Та що! Пiд'©хали нас братчики так, що тiлько ушима стрепенули!
- Що ж вони вам, бгате?
- Та що! Зараз у бурмистра Колодiя кубки, коновки срiбнi, ковшi, що
позносили з усього мiста мiщане, iз столу порозхватували. Став бурмистер
©х докоряти, злодiяками, розбишаками взивати, дак i самого трохи не вбили:
"Не взивай козака злодi м! Тепер,- кажуть,- минулось: се мо , а се тво ,-
усе_ тепер обще! Сво добро, а не чуже розiбрали братчики по кишенях!"
Отакi©! Ще ж це не все. Тут однi в бурмистра бенкетують, а там голота
розповзлась по мiсту та давай коло крамних комор поратись. Усе з комор
по-розволiкали. Кинулись мiщане жалiтись до гетьмана, дак той смi ться:
"Ви ж хiба,- каже,- вражi сини, не зна те, що ми тепер усi як рiднi брати?
Усе в нас тепер укупi!.." Так-то пiдiйшли нас оманою сiчовi братчики! Я
оце з сво©ми бурмистрами забравсь та швидш додому, щоб i в Ки вi в нас не
похазяйствовали низовi добродi©.
- Бгатцi! - каже Черевань.- У прокляту годину ви©хали ми з дому! Коли б
у мене тут не дочка та не жiнка, то й я сiв би з вами та й убравсь iз
сього пекла.
- Рятуй же ©х боржiй, добродiю,- каже Сурмач,- бо вже я чув що гетьман
просватав твою дочку в дядька Гвинювки за свого писаря!
- Чорта з два просвата ! - гукнув тут, як iз бочки, чийсь товстий
голос.
Гляне Черевань, аж ©де Кирило Тур, а за ним з десяток - товарисгва
верхи.
- Черга з два,- каже,- просвата ! Уже кому що, _а Чсреванiвна моя буде.
Нехай же не дурно буде мене за не© бито киями!
- Кирило! - гукнув на нього Шраменко. - Кирило Тур, чи чу ш? А той
йому, iдучи:
- Нi, не чую. Який я Тур? Хiба не бачиш, як тепер усе на свiтi
попереверталось! Кого недавно ще звали приятелем, тепер величають ворогом;
багатий став убогим, убогий багатим; жупани перевернулись на семряги, а
семряги на кармазини. Увесь свiт перелицьовано: як же ти хочеш, щоб тiлько
Тур зостався Туром? Зови мене або буга м абощо, тiлько не Туром.
- Да годi, бога ради! - каже Петро.- Чи тепер же до вигадок? Скажи на
милость богу, невже ти знов вернувсь до сво © думки?
- Себто про Череванiвну закида ш? - у одвiт йому Кирило Тур.- А чому ж
не вернутись? Сомка твого вже бiс iзлизав - не бiйсь, не викрутиться з
запорозьких лап! Дак кому ж бiльш, як не Кирилу Туровi, достанеться
Череванiвна? Може, дума ш, тобi зоставлю? Найшов дурня!
I помчавсь iз сво ю ватагою к Гвинтовчиному хутору.
Оставсь Петро, як остуджений. А Черевань собi сто©ть, мов сон йому
сниться. Тарас Сурмач давно вже од'©хав. Як ось - Василь Невольник з
кiньми. Упав Петро на коня i полинув за запорожцями; як тут йому назустрiч
старий Шрам.
- Куди се ти мчишся, синку?
- Тату! Знов запорожцi хочуть ухопити Череванiвну!
- Покинь тепер усiх Череванiвен, синку! - каже понуро Шрам. - Нехай
хапають кого хотя. Рушай за мною; нам тут нема бiльш дiла: закльовала
ворона нашого сокола!
Нiчого й казати Петровi. По©хав за панотцем, похиливши голову, а серце,
ти б сказав, надво розрiзано!
Аж ось гука Черевань:
- Бгатику! Постривай, дай хоч подивитись на тебе. Зупинився Шрам.
- Де се ти, бгате, був у сю заверюху?
- Що про те питати, чого не вернеш? - каже Шрам,- Прощай, нам нiколи.
- Та постривай-бо! Куди ж ви оце? Ну, бгате, от я й на радi з тобою
був, бодай нiхто вже не дiждав так радувати! Що ж iз того вийшло? Тiлько
боки потрутили та один розбишака трохи не вколошкав. Що ж менi ще звелиш
чинити?
- Шкода вже тепер нашо© працi, брате Михайле! - каже Шрам.- ©дь собi з
богом до Хмарища. Скажуть, мабуть, швидко й усi амiнь.
- А не будеш же мене бiльш узивати Барабашем? - пита Черевань.
- Нi,- каже Шрам.-Барабашiв тепер повна Укра©на.
- й-богу, бгате, я кричав "Сомка!" так, що трохи не луснув! Ох, у
нещасливу годину, бгате, ми ви©хали з Хмарища! Як то моя Леся почу про сю
раду? Пiдождiть же! Куди ж оце ви, бгатцi?
- Куди ми iдемо,- одвiту Шрам,- там тобi не бувати.
- Та, по правдi сказавши, бгате, я й не хочу. Добре й пiд Нiженем
огрiлись. Ось до якого часу блукаю не обiдавши. А бiдолаха Сомко! Що то
вiн тепер?
- Ну, ©дь же собi обiдати,- каже Шрам,- нам нiколи. Прощай!
- Прощайте й ви, бгатцi! Та за©здiть, упоравшись, у Хмарище: вдаримо,
може, ще раз лихом об землю.
- Нi, вже! - одвiту Шрам.- Тепер про нас хiба тiлько почу ш. Прощай
навiки!
Да й обнялись обо перш iз Череванем, а потiм i з Василем Невольником.
Петро щиро стиснув Череваня, прощаючись; а той, мов догадавсь, да й каже:
- Ой бгатику! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за гетьманами?
З тим i роз'©хались. Шрам повернув на Козелецький шлях; Черевань iз
Василем Невольником вернувсь до своякового хутора. Василь Невольник утирав
рукавом сльози.
XVI
А Брюховецький тим часом бенкетовав у Нiженi. У ту-бо нещасливу годину
справдi так лучилось, як мовив Галка - "Де кричать, а де спiвають; де кров
iллють, а де горiлку п'ють". Коло Брюховецького сидить за столом князь
Гагiн iз думними дяками - люде поважнi, що не з гайдамаками б ©м
бенкетовати; так от же золото того наробило, що безбожний харцизяка став
©м у повазi, а щира душа мусить погибати! За золото не звонтпили ошукати
свого царя, що дав ©м у всьому вiру; не звонтпили через того Iванця
наготовити кривавих буч сво©м землякам iз нашим безталанним людом. Хто ж
бо того не зна , скiлько опiсля розлито на Вкра©нi кровi через Iванцеве
лукавство да через неситу хтивiсть московських во вод?
Гуля князь Гагiн iз Брюховецьким, iсповняють червоним вином кубки,
бенкетують на людське безголон' . Скрiзь, i в свiтлицях у Колодiя, i на
подвiр'©, сидить поза столами городова козацька старшина з запорожцями:
усе то ти, що нишком поякшались iз ниловцями да, ради свою панства,
запродали Сомка Iванцевi. Невiрнi душi! Тепер уже iншому й трунок не лiзе
в пельку, iншому так тяжко, як тому Юдi; да вже нема вороття - треба
брататься з розбишаками! А тi© окаяннi© сидять за столами в чужих
кармазинах, що де на яких i не сходяться, п'ють горiлку, як воду,
хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз iде поза спиною; крик,
галас зчинили несказанний. Диву ться князь, поглядаючи на таку компанiю, i
пита ться в гетьмана:
- Чи в вас у Сiчi знаи так бушують на бенкетах? А один бурлака перебив
гетьмана да й каже:
- В нас, князю, у Сiчi, то i норов, хто "Отче наш" знав. Як, уранцi
вставши, вми ться, то чарки шука . Чи чарка то, чи кiвш буде, не глядить
перемiни,Гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночно© тiнi.
Як же почали розхапувати по кишенях мiщанське добро, то князь i собi
звонтпив, щоб його ще гiрш, нiж на радi, не потрутили; да, скончивши обiд,
зараз i попрощавсь iз новим гетьманом. Брюховецький провiв його аж за
ворота.
Провiв князя за ворота, аж тут йому назустрiч дво дiдiв сiчових -
ведуть за шияку якогось сiромаху-братчика. Так як-от часом дво вовкiв
попадуть пiд селом необачну свиню да, взявши з обох бокiв за ушi, ведуть у
пущу на розправу, так тi© дiди вели бiдаху-запорожця через базар,
позираючи грiзно з-пiд сиво© щетини.
- Де се ви, батьки, блукали, що й не обiдали вкупi? - пита Iванець.
- Та от бач! - кажуть.- За цим ледащом i обiд утеряли.
- Що ж вiн таке?
- Еге, що! Тут наробив такого сорому товариству, що й казати язик не
вороча ться. Унадивсь дияволiв син до ковалихи. У Гвинтовки коло хутора
коваль живе, дак вiн туди i внадивсь.
- Так оце ви його й пiймали на гарячому вчинку?
- Зцапали,- кажуть,- пане гетьмане, як кота над салом. Уже нам давно до
ушей донесено, що притьмом Олекса Сенчило скаче в гречку: "Е, постривай
же,- кажемо,гаспедський сину! Ми ж присочимо тебе!" - та вже ото й чигали
його, не спускали з очей. Що ж? Тут добрi люде на радi гетьмана обирають,
а вiн, ледачий, до ковалихи. А ми з братчиком назирцем. "Одчини!" Не
одчиня . "Одчини!" Не одчиня . Ми дверi вивалили, аж вiн, поганець, там,
як той кнур у берлозi!
- Що ж ви оце дума те з ним чинити?
- А що ж бiльш, як не киями? Та вже сього не так, як Кирила Тура! Сьому
вже треба так боки нагрiти, щоб не дiждав бiльш рясту топтати!
Кругом запорожцi, як тi© гусаки, повитягували ши©; слухають, що гетьман
скаже. А гетьман повiв кругом якось лукаво очима.
- Ударити,- каже,- в раду.
От i почали окличники гукати по базару; а серед базару став коло стовпа
довбиш да й почав бити в бубни. А братчики так, як хорти на поклик
вiвчаря, той звiдти, той звiдси, поспiшали на раду. Тяглось туди й
городове козацтво. Як же назбиралась ©х купа чимала i зробили судне колесо
i всi дiди стали в первiй лавi, похиливши тяжкi© од думок голови, тодi й
гетьман з вельможною старшиною вийшов з бенкетного двору. От i став на
свойому гетьманському мiстi, пiд бунчуком i корогвою, i вщухнули всi,
слухаючи, що казатимуть старiшi. Як ось, тiлько що кошовий дiд, батько
Пугач, виступивши наперед, хотiв кланятись на всi боки до раднього слова,
аж Iван Мартинович звелiв ударити у срiбнi Сомковi бубни i прийняв сам
таке слово:
- Панове полковники, осаули, сотники i вся старшина, i ви, братчики
запорозькi©, i ви, козаки городовi©, а найбiльш ви, мо© низовi дiтки! До
вас тепер оберну я слово, а вся рада нехай послуха й розсудить. Як
заохочував я вас iз собою на Вкра©ну, на волю й на розкошi, так чи вже ж я
зло вам мислив? Чи вже я вас думав киями замiсть паляниць годувати? Ох,
боже мiй милий! Серця свого вколупав би я та дав сво©м дiткам, а тут ось
сивi© голови сiчовi© знай ки© та ки© вимагають. I за що ж мусить погибати
хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? (А Олекса Сенчило сто©ть посеред
колеса ) За те, що трапилось, може, раз на вiку, вскочити в гречку! Який
же його бiс утерпить, ходючи посеред спашу? Хiба в запорожця душа з
лопуцька, не хоче того, чого й людська? Добре в Сiчi за се карати, а тут
нам через жiнок швидко доведеться перевести всiх братчикiв. Як вам
зда ться, панове молодцi, чи правду я кажу, чи нi?
- Святу правду, пане гетьмане! Святу правду! - загули кругом запорожцi,
як iз бочки.
- А вам як зда ться, батьки? - пита ться в дiдiв. А дiди стоять,
понуривши голови, та й не знають, що йому й одвiтовати. Довгенько думали
сивi© оселедцi, довгенько один на одного зглядували, киваючи головою, далi
виступив знов наперед батько Пугач да й каже:
- Бачимо, бачимо, вразький сину,- дармо, що ти гетьман,- до чого ми в
тебе дожилися! Убрав си нас у шори, як сам схотiв! Вивезли ми тебе на
сво©х старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас дума ш Укра©ною
орудовати! Недовго ж пооруду ш! Я тобi кажу, що недовго! Коли взявсь
брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! Я тобi кажу, що пропадеш, як
собака!
- Годi лиш, батьку! - крикне Брюховецький - Чого се розпустив морду, як
халяву? Та се не Сiч: тут тобi гетьман не свiй брат!
- От яка нам честь за нашу працю! - кажуть дiди.- Тим-то добре казано
нам у Сiчi: "Ей, не слухайте, батьки, сього ледащицi: пiдвезе вiн вам
москаля!" А ми таки не пойняли вiри, ми вповали, що ось немовбито господь
поможе й на Вкра©нi завести запорозькi порядки!
- О, ви голови цвiлi©! - каже Брюховецький.- Яких же тут сподiватись
порядкiв, коли Запорозька Сiч буде серед жонатого люду? Ви дума те, що i
всякому про те байдуже, так як вашим старим костям; а ми - так iнше
почува мось Не москаля я вам пiдвiз, а роблю все по правдi, що жоден
братчик на мене не пожалу ться. На Сiчi, посеред глухого степу, треба
бурлакувати, а в городах, посеред миру - женитись та господарювати.
- А хiба ж ти,- озвавсь батько Пугач,- не казав нам, окаянний, як
пiдмовляв нас у городи: "Ходiмо, батьки, зо мною, заведемо сво© порядки по
всi© Укра©нi?" Хiба ти не казав, що Сiч буде Сiччю, а запорожцi будуть
судити й рядити всю Гетьманщину по сво©м звичаям?
- Казав,- одвiту Брюховецький,- i як казав, так i зробив. Самi бачите,
що запорожцi тепер першi пани на Вкра©нi: понаставляв я ©х сотниками й
полковниками, судитимуть i рядитимуть вони по запорозьких чвичаях усю
Вкра©ну. Нема вже й тепер нi в мiщанина, нi в мужика се мо , а се тво .
все стало обще; козак усюди став господарем, як у себе в кишенi. Чого ж
вам iще хочеться? Щоб я за дурницю бив киями козака? Нi, сього не буде: я
сво©м дiткам не ворог.
- За дурницю! - кажуть дiди.- На чiм держиться Сiч i славне Запорожж ,
те повернув ти на смiх!
- Нехай собi й держиться, коли йому так до смаку. Ми мiж людьми будемо
жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той нехай iде на Сiч ©сти
сушену рибу з сировцем.
- Ми таки й пiдемо, гаспедiв сину! - каже батько Пугач,- Ти нас не
випихай колiном. Тiлько добре собi пам'ятай, що брехнею свiт пройдеш, та
назад не вернешся. Плюйте, братцi, на його гетьманство! Ходiмо до сво©х
куренiв! Гей, дiти, хто за нами?
Сiчовi батьки думали, що так i висипле козацтво на ©х оклик; аж козаки
мовчки мовчать да один за одного туляться.
- Хто за нами? - покликне ще раз батько Пугач.- Кому любо з нечестивим
пройдисвiтом у грiхах погибати, зоставайсь тут; а хто не хоче скаляти
золото© слави сво ©, той гайда з нами за Пороги!
Тiлько ж i за другим разом нiхто анi з мiсця.
- Так ви, бачу, усi одним миром мазанi! - каже тодi батько Пугач.-
Пропадайте ж, ледащицi! Щоб вас так щастя-доля покинула, як ми вас
покида мо! Пху! Плюю й на той слiд, що топтав iз паливодами! Плюйте й ви,
батьки,- каже сво©м товаришам,а на прощанн скажем сьому Iродовi, чого ми
йому бажа мо: воно ж йому й не минеться.
От i почали дiди один за одним виходити з колеса. I зараз первий,
обернувшись, плюнув на свiй слiд да й каже:
- Щоб же тебе побив несвiтський сором, як ти нашу старiсть осоромив!
I другий плюнув да й каже:
- Щоб на тебе образи падали! I третiй:
- Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав нi вдень нi вночi покою! I
четвертий:
- Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! I п'ятий:
- Щоб ти на страшний суд не встав! I, вийшовши з радного колеса,
забрали сво© конi з чурами да й рушили до Низу.
А Iванцевi того було й треба. Посмiявшись доволi
з сво©ми розбишаками, каже:
- Ну, тепер, братчики, нам своя воля. Одбули ми дурне мужицтво, одбули
мiщан, одбули й старих дундукiв. Тепер пийте, гуляйте i веселiтесь. А мене
щось на сон знемога . Пiду одпочину трохи. Петро Сердюк, проведи, брате,
мене до господи.
Пiшов Iванець до гетьманського двору в замок, похилившись на козака;
ледвi ноги волочить, що аж низове козацтво стиха глузовало.
- Пiдтоптавсь,- кажуть,- наш Iван Мартинович.
- Iще б не пiдтоптатись, стiлько дiла наробивши!
- Та, мабуть, i в головку на радощах лиша закинув.
А вiн, клятий, нi од працi не втомився, нi од горiлки не впився. Його
лукавий мiзок коверзу собi нову думку: як би того безталанного Сомка до
послiда-години допровадити! Плутаючи по дорозi ногами i зажмуривши очi, як
кiт, Брюховецький скрiзь зуби почав так против сво © думки закидати.
- Чи чував ти, братику, щоб миш одкусила коли голову чоловiковi?
Засмiявсь козак:
- Се, пане ясновельможний, тiлько таку гуторку проложено.
- Гм! - каже Брюховецький.- Проложено! А з чогось же то ©© взято... Ох,
ноги зовсiм не несуть! Вража старiсть надiходить. Чи випив чоловiк кубок
меду, чи не випин, уже й голова й ноги хоч поодтинай.
- Се ви, пане гетьмане,- каже Петро Сердюк,- на радах так уходились.
- Ох, на радах, на радах! - мимрить Брюховецький.- Послужив я козацтву
щирою душею, а як-то менi козацгво послужить!
- I, пане ясновельможний! Про що ви турбу тесь! - сказав козак Сердюк.
- Та ми за вас усi голови положимо!
- Голови! - бурчить Iванець.- Було б з мене й одно© голови, якби хто
зумiв ©© положити, щоб довiку не встала.
Усмiхнувсь Петро Сердюк да й дума : "Пiдтоптавсь, пiдтоптавсь пан
гетьман!"
А вiн iде, тяжко ступаючи, справдi мов п'яний; далi знов пробовкне
деяке слово, i все на Сомка наворочу , чи не догада ться Сердюк; а
Сердюковi Петру ще таки невдогад. Як же почали вже зближатись до замкового
будинку, то Брюховецький i каже:
- Чи бачиш ти, Петре, коло станi, при самiй землi вiконце? Там сидить у
мене вельможний Сомко, що гордував колись усiма, i не було йому рiвнi на
всьому свiтi. Як тобi зда ться се диво?
- Диво велике,- каже Петро Сердюк,- нiчого сказати. Служить вам добре
фортуна, пане гетьмане.
- От же я розкажу тобi щось iще дивнiше. Ось слухай лишень, братику,
який менi сон сьогоднi перед свiтом снився. Зда ться, йшов я п'яний
додому, от до сього будинку, й прийшов, i лiг спати, i виспавсь, i
проснувсь ранком - проснувсь, аж менi кажуть, що вночi чудо велике
створилось: Сомковi миш голову одкусила! Як тобi зда ться, Петре? Проти
чого сей сон менi приснився? Коли б ти менi сей сон одгадав, знав би я, як
тобi оддячити.
Загадавсь козак, далi, помовчавши, й каже:
- Що ж, пане гетьмане? Себто проти того, щоб запорожець перекинувсь
пацюком?
Обняв Iванець Петра Сердюка за сi слова. Далi, ввiйшовши до свiтлицi,
зняв з руки широзлотий перстень да й каже:
- Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що пробереться хоч
скрiзь дванадцятеро дверей, куди треба. Вiзьми, надiнь, нiде тебе не
зупинять. Що ж ти одступа ш, наче од лихого зiлля?
- Того одступаю,- каже Сердюк Петро,- що хоч низовець на всяке
характерство здатен, да за таке ще зроду в нас нiхто не бравсь! Прощай,
пане гетьмане! Може, з хмелем i твiй сон пройде.
Оставсь Брюховецький, як остуджений.
- Е,- каже,- так, мабуть, правда сьому, що кажуть: зроду-звiку козак не
був i не буде катом! - i почав ходити по свiтлицi.
Походив, походив.
- Чорт зна якi,- каже,- забобони! Буцiм не все один бiс, чи задавити
яку погань на радi, чи шпирнути ножем пiд бiк у глибцi!
Ще помiркував трохи, ходючи.
- Мабуть,- каже,- що не все одно!.. Чом же ось я сам не пiду з ©м
розправитись!.. Поки Сомко був Сомком, я ставав на його смiливо, а тепер
мене якийсь острах бере...
Знов почав походжати мовчки.
- Казна-як доля чоловiка вороча ! - каже собi.- Мабуть, сам лихий менi
помага ... А лучче б нiчого сього не було... Ой батьку Богдане! Не пiзнав
би ти тепер свого Iванця!.. Ворог!.. I звiдки нечистий утелющив менi
ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись... Вивернеться... добре, що
поборов... Два коти в одному мiшку не помиряться... Чом же оце нема в мене
сили до закiнчення? Була сила свiт на свiй лад повернути, а тепер ось
шпирнути ворога ножем боюсь... Що ж, як на Москвi зроблять не по-нашому?
Грошi грошима, бояре боярами, а цар - душа праведна...
XVII
Мiзку собi ледачий Iванець, ходючи по свiтлицi, аж ось увiйшов
вартовий:
- Якийсь чоловiк ма про негайне дiло ясновельможного сповiстити.
Дозволив гетьман позвати перед себе. Увiйшло якесь опудало. На голову
насунув кобеняк, тiлько очi видно, а сам у широкiй семрязi; на спинi
чималий горб. Брюховецький сам не знав, чого злякавсь; так уже грiшна душа
його тривожилась.
- Хто ©й такий?
- Той, кого тобi треба.
У Йванця пiшов мороз поза спиною.
- Кою ж,- каже,- менi треба?
- Тобi треба такого, щоб заворожив на впокiй Гетьманщину, бо он усюди,
кажуть, купляться круг панiв люде та компонують, як би Сомка на волю
визволити; та й нiженськi мiщане шепотять про Сомка, як жиди про Мусiя.
- Що ж ти за чоловiк?
- Я чоловiк собi мiзерний - швець iз Запорожжя, та як пошию кому
чоботи, то вже других не треба буде.
- Як же ти заворожиш Гетьманщину?
- А так. Пiду тiлько та розкажу Сомковi твiй сон; зараз усе i
втихомириться.
- Дияволе! - скрикнув Брюховецький.- Звiдки ти мiй сон зна ш?
- Од усатого пацюка знаю.
- Буде ж тому пацюковi!
- Угамуйсь, пане гетьмане, на сю годину; лучче подумай, як од свого
ворога скорiш одкараскатись, щоб через тебе та й усiм нам не було -
сьогоднi пан, а завтра пропав.
Довгенько помовчав Брюховецький.
- Одкрий,- каже,- голову; я подивлюсь, чи не нечистий справдi до мене
присусiджу ться.
- Нечистому багацько дiла й по монастирях,- одвiту той да й одкинув
вiдлогу. Брюховецький аж одшатнувсь:
- Кирило Тур!
- Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був Сомковi
катом,- каже Кирило Тур i накривсь iзнов вiдлогою.
- Невже ти оце вiзьмешся за таке дiло? - пита Брюховецький.
- А чому ж? - каже.- Хiба в мене руки не людськi?
- Ти ж, кажуть, був трохи свiй iз Сомком!
- Так, як чорт iз попом. Я вже давно на його чигаю, i в Ки вi - сам
здоров зна ш - трохи не доказав йому дружби. А нашi дундуки подякували
менi киями. Отака в свiтi правда!
- За що ж ти на його злишся?
- Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе своя. Я в тебе
не питаю, не питай i ти в мене. Не гай мене, пане ясновельможний, та коли
хочеш, щоб я тобi подякував за сотницький уряд, що настановив мене
сотником, скажи менi тiлько, як до його добратися.
- От як,- каже.- Вiзьми ти оцей перстень. Пропустять тебе з ним, куди
схочеш.
- Гарна каблучка,- каже Кирило Тур.- Ще й сагайдак iз стрiлкою на
печатi вирiзано. А Брюховецький:
- Се, коли хочеш знати, той самий перстень, що покiйний Хмельницький
зняв у сонного Барабаша. Я сам ©здив iз сим знаком i в Черкаси до
Барабашихи. Покiйний гетьман подарував менi його на пам'ятку.
- Еге! - каже Кирило Тур.- Що то з добро© руки подарунок! Так от вiн на
добро й здався,- да й вийшов iз свiтлицi.
Iванець сам провiв його за дверi, а вiн йому шепче:
- Лягай спати, не турбуйсь. Перед свiтом приснивсь тобi сон, перед
свiтом i справдиться.
Пiшов Кирило Тур, похилившись, у сво©й вiдлозi з горбом. Нiхто б не
пiзнав тепер його молодецько© ходи, нi високою стану. Так собi, наче
горбатий дiд. Уже надворi стемнiло. Ось добира ться вiн до Сом-ково©
глибки. Зараз у надвiрнiх дверей сто©ть козак iз ратищем. Наставив
супротив Кирила Тура ратище.
- Геть!
- А се що? - каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на руцi перстень.
Скоро вздрiв сторож гетьманський знак, зараз i одчинив дверi.
За тими дверима ще дверi. Iзнов коло дверей козак... Каганчик сто©ть у
стiнi на вiконцi. I той пропустив мовчки, як побачив перстень. За тими
дверми ще третi дверi i третiй козак при дверях сторожем. Узяв Кирило Тур
у його каганчик i ключ од глибки.
- Iди,- каже,- до свого товариша Я буду сповiдати в'язня, дак, може,
здобулись лихо© години!"
- Еге! Дак отака нам дяка! - закричали тодi привiдцi (у кожно© купи був
свiй ватажок).- Стiйте ж, братцi! Коли ми помогли кому злiзти на
гетьманський стiл, дак зумi мо i зi столу зопхнути! Куптесь у полки,
кричiть "у раду!"_ Визвольмо Сомка та Васю©у з неволi: тi© за нас
уступляться!
Заворушився люд, заюмонiв, пiднявсь по всьому полю галас. Тiлько нiчого
з того не вийшло Iншi, по-мiрковавши, кажуть:
- Нi, вже, мабуть, шкода перемiшувати тiсто, вийнявши з печi! Яке
посадили, таке i спечеться. Буде з нас i того, що потанцьовали днiв зо два
з запорожцями.
А другi:
- Шкода, шкода! Козацтво тепер стоятиме усi в одно; полатають нам боки,
та з тим i додому вернемось. Втiкаймо лучче заздалегiдь!
Тим часом деякi ведуть таку розмову:
- Я собi таки пiймав iз воза в таборi сало! Буде жiнцi та дiтям до
пилипiвки!
- А я пшона мiшок! Коли б хто помiг доперти до хутора.
- Ге! Що ваше сало та пшоно! - каже третiй волоцюга.- Я он попав був
жупан такий, що пари волiв сто©ть, та гаспедський козак дав келепом по
руцi так, що не рад би й шестирику! Тепер саме в косовицю доведеться
попоноситись iз рукою! I чарки горiлки не заробиш. От тобi й рада!
- Рушаймо, рушаймо додому, поки ще й нiг не поперебивали, мов кабанам у
городi! - кажуть мужики.- Нiде правди дiти, не на добре дiло ми пустились!
Лiпше зробили нашi сусiде, що не послухали запорожцiв. Тепер стидно в село
й очi появити: довiку будуть дражнити чорною радою!
I почав чорний люд розходитись. Замовкли й музики, затихли й скоки, i
веселi юпаки по полю. Незабаром стало кожному розумно, що нiчою гаразд
веселитись.
Як ось почали роз©жджатись iз Нiженя й шляхта, державцi що були
пона©жджали пiд час тi © ради. Iнший привiз i жiнку, й дочку, така-то була
думка, що тепер з'©халось з усi © Гетьманщини лицарство, так чи не пошле
бог пари. Аж тут не весiлл вийшло. Як почаiла по дворах поратись
вiйськова голота з запорожцями, то рад був iнший, що з душею з мiста
вихопивсь. Iнший же вихопивсь, а другий там i голову положив, обороняючи
свою худобу i сiм'ю; а дочок шляхетських i старшинських козаки собi за
жiнок силою iнших похапали.
Кому ж пощастило улизнути за царину, тi©, як од собак, мусили од
запорозько© голоти одбиватись. Оте iде значний чоловiк у кованому возi да
й шаблю держить голу або рушницю при плечi. Слуги iдуть кiнно округ воза.
А за ним низовцi, охляп на мiщанських конях, женуться, як шуляки. Хоть
стрiляй, хоть рубай, лiзуть наче скаженi. Боронить, боронить пана з сiм' ю
челядь, да як звалять одного-другого запорожцi з коня, так хто оставсь -
урозтiч! А вони, окаяннi©, коней зупиняють, у колесах спицi рубають, вози
перевертають, панiв iз кармазину i з са ти обдирають. По полю не один вiз
з покалiченими кiньми валя ться, не одна вдова плаче по мужовi, не один
бiдаха, конаючи в кровi, тужить, що не полiг пiд Берестечком. А там скрiзь
порозламуванi скринi; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух iз
перин, наче снiг, летить по вiтру: усюди розбишаки шукали грошей, усе
пороли, розкидали. Черевань, дивлячись, аж iздрига ться. Довелось би i
йому таке лихо, якби не блакитна стрiчка в ковнiрi.
Се ж однi так бiдовали, а другi давали таки добру одсiч харцизякам.
Iншi догадались викидати iз возiв одежу: знiмали з себе жупани-лудани,
блаватаси й дамашки да кидали пiд ноги запорожцям, аби ©х неситу
заздрiсть зупинити. А запорожець пiдхопить, ткне пiд себе да знов
навздогiн.
- Ей, люде добрi! - кричать iншi селянам, що, мов торопленi овечки,
блукають по полю.- Рятуйте нас, а то й вам те буде!
То люде й оступлять, i оступлять кругом вiз, бо вже взнали, що за хиже
птаство тi© братчики. А як которий ув'яжеться за возом, то й самого косою
або засмаленим колякою огрiють, що тут i зов' ться ледащо. Iншi значнi©
люде, старшина й шляхта, поскидавши кармазини, повдягались у семряги i мiж
простим людом додому пiхом пробирались. Тодi-то мужики до панiв, кого
знали, що добрий пан, почали знов горнутись i до господи його з пiд Нiженя
проводжати; а пани почали раховати, як би не зовсiм попустити Укра©ну
низовцям на поталу.
Дивиться Черевань, аж i Тарас Сурмач ©де возом iз Нiженя. Запорожцi
його, у личаковiм кунтушi, не займають. На возi з ним iще пiвдесятка
мiщан. Побачивши Сурмач Череваня:
- Ге-ге! - крикне.- Отак нашi поживились!
- А що там, бгате?
- Та що! Пiд'©хали нас братчики так, що тiлько ушима стрепенули!
- Що ж вони вам, бгате?
- Та що! Зараз у бурмистра Колодiя кубки, коновки срiбнi, ковшi, що
позносили з усього мiста мiщане, iз столу порозхватували. Став бурмистер
©х докоряти, злодiяками, розбишаками взивати, дак i самого трохи не вбили:
"Не взивай козака злодi м! Тепер,- кажуть,- минулось: се мо , а се тво ,-
усе_ тепер обще! Сво добро, а не чуже розiбрали братчики по кишенях!"
Отакi©! Ще ж це не все. Тут однi в бурмистра бенкетують, а там голота
розповзлась по мiсту та давай коло крамних комор поратись. Усе з комор
по-розволiкали. Кинулись мiщане жалiтись до гетьмана, дак той смi ться:
"Ви ж хiба,- каже,- вражi сини, не зна те, що ми тепер усi як рiднi брати?
Усе в нас тепер укупi!.." Так-то пiдiйшли нас оманою сiчовi братчики! Я
оце з сво©ми бурмистрами забравсь та швидш додому, щоб i в Ки вi в нас не
похазяйствовали низовi добродi©.
- Бгатцi! - каже Черевань.- У прокляту годину ви©хали ми з дому! Коли б
у мене тут не дочка та не жiнка, то й я сiв би з вами та й убравсь iз
сього пекла.
- Рятуй же ©х боржiй, добродiю,- каже Сурмач,- бо вже я чув що гетьман
просватав твою дочку в дядька Гвинювки за свого писаря!
- Чорта з два просвата ! - гукнув тут, як iз бочки, чийсь товстий
голос.
Гляне Черевань, аж ©де Кирило Тур, а за ним з десяток - товарисгва
верхи.
- Черга з два,- каже,- просвата ! Уже кому що, _а Чсреванiвна моя буде.
Нехай же не дурно буде мене за не© бито киями!
- Кирило! - гукнув на нього Шраменко. - Кирило Тур, чи чу ш? А той
йому, iдучи:
- Нi, не чую. Який я Тур? Хiба не бачиш, як тепер усе на свiтi
попереверталось! Кого недавно ще звали приятелем, тепер величають ворогом;
багатий став убогим, убогий багатим; жупани перевернулись на семряги, а
семряги на кармазини. Увесь свiт перелицьовано: як же ти хочеш, щоб тiлько
Тур зостався Туром? Зови мене або буга м абощо, тiлько не Туром.
- Да годi, бога ради! - каже Петро.- Чи тепер же до вигадок? Скажи на
милость богу, невже ти знов вернувсь до сво © думки?
- Себто про Череванiвну закида ш? - у одвiт йому Кирило Тур.- А чому ж
не вернутись? Сомка твого вже бiс iзлизав - не бiйсь, не викрутиться з
запорозьких лап! Дак кому ж бiльш, як не Кирилу Туровi, достанеться
Череванiвна? Може, дума ш, тобi зоставлю? Найшов дурня!
I помчавсь iз сво ю ватагою к Гвинтовчиному хутору.
Оставсь Петро, як остуджений. А Черевань собi сто©ть, мов сон йому
сниться. Тарас Сурмач давно вже од'©хав. Як ось - Василь Невольник з
кiньми. Упав Петро на коня i полинув за запорожцями; як тут йому назустрiч
старий Шрам.
- Куди се ти мчишся, синку?
- Тату! Знов запорожцi хочуть ухопити Череванiвну!
- Покинь тепер усiх Череванiвен, синку! - каже понуро Шрам. - Нехай
хапають кого хотя. Рушай за мною; нам тут нема бiльш дiла: закльовала
ворона нашого сокола!
Нiчого й казати Петровi. По©хав за панотцем, похиливши голову, а серце,
ти б сказав, надво розрiзано!
Аж ось гука Черевань:
- Бгатику! Постривай, дай хоч подивитись на тебе. Зупинився Шрам.
- Де се ти, бгате, був у сю заверюху?
- Що про те питати, чого не вернеш? - каже Шрам,- Прощай, нам нiколи.
- Та постривай-бо! Куди ж ви оце? Ну, бгате, от я й на радi з тобою
був, бодай нiхто вже не дiждав так радувати! Що ж iз того вийшло? Тiлько
боки потрутили та один розбишака трохи не вколошкав. Що ж менi ще звелиш
чинити?
- Шкода вже тепер нашо© працi, брате Михайле! - каже Шрам.- ©дь собi з
богом до Хмарища. Скажуть, мабуть, швидко й усi амiнь.
- А не будеш же мене бiльш узивати Барабашем? - пита Черевань.
- Нi,- каже Шрам.-Барабашiв тепер повна Укра©на.
- й-богу, бгате, я кричав "Сомка!" так, що трохи не луснув! Ох, у
нещасливу годину, бгате, ми ви©хали з Хмарища! Як то моя Леся почу про сю
раду? Пiдождiть же! Куди ж оце ви, бгатцi?
- Куди ми iдемо,- одвiту Шрам,- там тобi не бувати.
- Та, по правдi сказавши, бгате, я й не хочу. Добре й пiд Нiженем
огрiлись. Ось до якого часу блукаю не обiдавши. А бiдолаха Сомко! Що то
вiн тепер?
- Ну, ©дь же собi обiдати,- каже Шрам,- нам нiколи. Прощай!
- Прощайте й ви, бгатцi! Та за©здiть, упоравшись, у Хмарище: вдаримо,
може, ще раз лихом об землю.
- Нi, вже! - одвiту Шрам.- Тепер про нас хiба тiлько почу ш. Прощай
навiки!
Да й обнялись обо перш iз Череванем, а потiм i з Василем Невольником.
Петро щиро стиснув Череваня, прощаючись; а той, мов догадавсь, да й каже:
- Ой бгатику! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за гетьманами?
З тим i роз'©хались. Шрам повернув на Козелецький шлях; Черевань iз
Василем Невольником вернувсь до своякового хутора. Василь Невольник утирав
рукавом сльози.
XVI
А Брюховецький тим часом бенкетовав у Нiженi. У ту-бо нещасливу годину
справдi так лучилось, як мовив Галка - "Де кричать, а де спiвають; де кров
iллють, а де горiлку п'ють". Коло Брюховецького сидить за столом князь
Гагiн iз думними дяками - люде поважнi, що не з гайдамаками б ©м
бенкетовати; так от же золото того наробило, що безбожний харцизяка став
©м у повазi, а щира душа мусить погибати! За золото не звонтпили ошукати
свого царя, що дав ©м у всьому вiру; не звонтпили через того Iванця
наготовити кривавих буч сво©м землякам iз нашим безталанним людом. Хто ж
бо того не зна , скiлько опiсля розлито на Вкра©нi кровi через Iванцеве
лукавство да через неситу хтивiсть московських во вод?
Гуля князь Гагiн iз Брюховецьким, iсповняють червоним вином кубки,
бенкетують на людське безголон' . Скрiзь, i в свiтлицях у Колодiя, i на
подвiр'©, сидить поза столами городова козацька старшина з запорожцями:
усе то ти, що нишком поякшались iз ниловцями да, ради свою панства,
запродали Сомка Iванцевi. Невiрнi душi! Тепер уже iншому й трунок не лiзе
в пельку, iншому так тяжко, як тому Юдi; да вже нема вороття - треба
брататься з розбишаками! А тi© окаяннi© сидять за столами в чужих
кармазинах, що де на яких i не сходяться, п'ють горiлку, як воду,
хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз iде поза спиною; крик,
галас зчинили несказанний. Диву ться князь, поглядаючи на таку компанiю, i
пита ться в гетьмана:
- Чи в вас у Сiчi знаи так бушують на бенкетах? А один бурлака перебив
гетьмана да й каже:
- В нас, князю, у Сiчi, то i норов, хто "Отче наш" знав. Як, уранцi
вставши, вми ться, то чарки шука . Чи чарка то, чи кiвш буде, не глядить
перемiни,Гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночно© тiнi.
Як же почали розхапувати по кишенях мiщанське добро, то князь i собi
звонтпив, щоб його ще гiрш, нiж на радi, не потрутили; да, скончивши обiд,
зараз i попрощавсь iз новим гетьманом. Брюховецький провiв його аж за
ворота.
Провiв князя за ворота, аж тут йому назустрiч дво дiдiв сiчових -
ведуть за шияку якогось сiромаху-братчика. Так як-от часом дво вовкiв
попадуть пiд селом необачну свиню да, взявши з обох бокiв за ушi, ведуть у
пущу на розправу, так тi© дiди вели бiдаху-запорожця через базар,
позираючи грiзно з-пiд сиво© щетини.
- Де се ви, батьки, блукали, що й не обiдали вкупi? - пита Iванець.
- Та от бач! - кажуть.- За цим ледащом i обiд утеряли.
- Що ж вiн таке?
- Еге, що! Тут наробив такого сорому товариству, що й казати язик не
вороча ться. Унадивсь дияволiв син до ковалихи. У Гвинтовки коло хутора
коваль живе, дак вiн туди i внадивсь.
- Так оце ви його й пiймали на гарячому вчинку?
- Зцапали,- кажуть,- пане гетьмане, як кота над салом. Уже нам давно до
ушей донесено, що притьмом Олекса Сенчило скаче в гречку: "Е, постривай
же,- кажемо,гаспедський сину! Ми ж присочимо тебе!" - та вже ото й чигали
його, не спускали з очей. Що ж? Тут добрi люде на радi гетьмана обирають,
а вiн, ледачий, до ковалихи. А ми з братчиком назирцем. "Одчини!" Не
одчиня . "Одчини!" Не одчиня . Ми дверi вивалили, аж вiн, поганець, там,
як той кнур у берлозi!
- Що ж ви оце дума те з ним чинити?
- А що ж бiльш, як не киями? Та вже сього не так, як Кирила Тура! Сьому
вже треба так боки нагрiти, щоб не дiждав бiльш рясту топтати!
Кругом запорожцi, як тi© гусаки, повитягували ши©; слухають, що гетьман
скаже. А гетьман повiв кругом якось лукаво очима.
- Ударити,- каже,- в раду.
От i почали окличники гукати по базару; а серед базару став коло стовпа
довбиш да й почав бити в бубни. А братчики так, як хорти на поклик
вiвчаря, той звiдти, той звiдси, поспiшали на раду. Тяглось туди й
городове козацтво. Як же назбиралась ©х купа чимала i зробили судне колесо
i всi дiди стали в первiй лавi, похиливши тяжкi© од думок голови, тодi й
гетьман з вельможною старшиною вийшов з бенкетного двору. От i став на
свойому гетьманському мiстi, пiд бунчуком i корогвою, i вщухнули всi,
слухаючи, що казатимуть старiшi. Як ось, тiлько що кошовий дiд, батько
Пугач, виступивши наперед, хотiв кланятись на всi боки до раднього слова,
аж Iван Мартинович звелiв ударити у срiбнi Сомковi бубни i прийняв сам
таке слово:
- Панове полковники, осаули, сотники i вся старшина, i ви, братчики
запорозькi©, i ви, козаки городовi©, а найбiльш ви, мо© низовi дiтки! До
вас тепер оберну я слово, а вся рада нехай послуха й розсудить. Як
заохочував я вас iз собою на Вкра©ну, на волю й на розкошi, так чи вже ж я
зло вам мислив? Чи вже я вас думав киями замiсть паляниць годувати? Ох,
боже мiй милий! Серця свого вколупав би я та дав сво©м дiткам, а тут ось
сивi© голови сiчовi© знай ки© та ки© вимагають. I за що ж мусить погибати
хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? (А Олекса Сенчило сто©ть посеред
колеса ) За те, що трапилось, може, раз на вiку, вскочити в гречку! Який
же його бiс утерпить, ходючи посеред спашу? Хiба в запорожця душа з
лопуцька, не хоче того, чого й людська? Добре в Сiчi за се карати, а тут
нам через жiнок швидко доведеться перевести всiх братчикiв. Як вам
зда ться, панове молодцi, чи правду я кажу, чи нi?
- Святу правду, пане гетьмане! Святу правду! - загули кругом запорожцi,
як iз бочки.
- А вам як зда ться, батьки? - пита ться в дiдiв. А дiди стоять,
понуривши голови, та й не знають, що йому й одвiтовати. Довгенько думали
сивi© оселедцi, довгенько один на одного зглядували, киваючи головою, далi
виступив знов наперед батько Пугач да й каже:
- Бачимо, бачимо, вразький сину,- дармо, що ти гетьман,- до чого ми в
тебе дожилися! Убрав си нас у шори, як сам схотiв! Вивезли ми тебе на
сво©х старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас дума ш Укра©ною
орудовати! Недовго ж пооруду ш! Я тобi кажу, що недовго! Коли взявсь
брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! Я тобi кажу, що пропадеш, як
собака!
- Годi лиш, батьку! - крикне Брюховецький - Чого се розпустив морду, як
халяву? Та се не Сiч: тут тобi гетьман не свiй брат!
- От яка нам честь за нашу працю! - кажуть дiди.- Тим-то добре казано
нам у Сiчi: "Ей, не слухайте, батьки, сього ледащицi: пiдвезе вiн вам
москаля!" А ми таки не пойняли вiри, ми вповали, що ось немовбито господь
поможе й на Вкра©нi завести запорозькi порядки!
- О, ви голови цвiлi©! - каже Брюховецький.- Яких же тут сподiватись
порядкiв, коли Запорозька Сiч буде серед жонатого люду? Ви дума те, що i
всякому про те байдуже, так як вашим старим костям; а ми - так iнше
почува мось Не москаля я вам пiдвiз, а роблю все по правдi, що жоден
братчик на мене не пожалу ться. На Сiчi, посеред глухого степу, треба
бурлакувати, а в городах, посеред миру - женитись та господарювати.
- А хiба ж ти,- озвавсь батько Пугач,- не казав нам, окаянний, як
пiдмовляв нас у городи: "Ходiмо, батьки, зо мною, заведемо сво© порядки по
всi© Укра©нi?" Хiба ти не казав, що Сiч буде Сiччю, а запорожцi будуть
судити й рядити всю Гетьманщину по сво©м звичаям?
- Казав,- одвiту Брюховецький,- i як казав, так i зробив. Самi бачите,
що запорожцi тепер першi пани на Вкра©нi: понаставляв я ©х сотниками й
полковниками, судитимуть i рядитимуть вони по запорозьких чвичаях усю
Вкра©ну. Нема вже й тепер нi в мiщанина, нi в мужика се мо , а се тво .
все стало обще; козак усюди став господарем, як у себе в кишенi. Чого ж
вам iще хочеться? Щоб я за дурницю бив киями козака? Нi, сього не буде: я
сво©м дiткам не ворог.
- За дурницю! - кажуть дiди.- На чiм держиться Сiч i славне Запорожж ,
те повернув ти на смiх!
- Нехай собi й держиться, коли йому так до смаку. Ми мiж людьми будемо
жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той нехай iде на Сiч ©сти
сушену рибу з сировцем.
- Ми таки й пiдемо, гаспедiв сину! - каже батько Пугач,- Ти нас не
випихай колiном. Тiлько добре собi пам'ятай, що брехнею свiт пройдеш, та
назад не вернешся. Плюйте, братцi, на його гетьманство! Ходiмо до сво©х
куренiв! Гей, дiти, хто за нами?
Сiчовi батьки думали, що так i висипле козацтво на ©х оклик; аж козаки
мовчки мовчать да один за одного туляться.
- Хто за нами? - покликне ще раз батько Пугач.- Кому любо з нечестивим
пройдисвiтом у грiхах погибати, зоставайсь тут; а хто не хоче скаляти
золото© слави сво ©, той гайда з нами за Пороги!
Тiлько ж i за другим разом нiхто анi з мiсця.
- Так ви, бачу, усi одним миром мазанi! - каже тодi батько Пугач.-
Пропадайте ж, ледащицi! Щоб вас так щастя-доля покинула, як ми вас
покида мо! Пху! Плюю й на той слiд, що топтав iз паливодами! Плюйте й ви,
батьки,- каже сво©м товаришам,а на прощанн скажем сьому Iродовi, чого ми
йому бажа мо: воно ж йому й не минеться.
От i почали дiди один за одним виходити з колеса. I зараз первий,
обернувшись, плюнув на свiй слiд да й каже:
- Щоб же тебе побив несвiтський сором, як ти нашу старiсть осоромив!
I другий плюнув да й каже:
- Щоб на тебе образи падали! I третiй:
- Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав нi вдень нi вночi покою! I
четвертий:
- Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! I п'ятий:
- Щоб ти на страшний суд не встав! I, вийшовши з радного колеса,
забрали сво© конi з чурами да й рушили до Низу.
А Iванцевi того було й треба. Посмiявшись доволi
з сво©ми розбишаками, каже:
- Ну, тепер, братчики, нам своя воля. Одбули ми дурне мужицтво, одбули
мiщан, одбули й старих дундукiв. Тепер пийте, гуляйте i веселiтесь. А мене
щось на сон знемога . Пiду одпочину трохи. Петро Сердюк, проведи, брате,
мене до господи.
Пiшов Iванець до гетьманського двору в замок, похилившись на козака;
ледвi ноги волочить, що аж низове козацтво стиха глузовало.
- Пiдтоптавсь,- кажуть,- наш Iван Мартинович.
- Iще б не пiдтоптатись, стiлько дiла наробивши!
- Та, мабуть, i в головку на радощах лиша закинув.
А вiн, клятий, нi од працi не втомився, нi од горiлки не впився. Його
лукавий мiзок коверзу собi нову думку: як би того безталанного Сомка до
послiда-години допровадити! Плутаючи по дорозi ногами i зажмуривши очi, як
кiт, Брюховецький скрiзь зуби почав так против сво © думки закидати.
- Чи чував ти, братику, щоб миш одкусила коли голову чоловiковi?
Засмiявсь козак:
- Се, пане ясновельможний, тiлько таку гуторку проложено.
- Гм! - каже Брюховецький.- Проложено! А з чогось же то ©© взято... Ох,
ноги зовсiм не несуть! Вража старiсть надiходить. Чи випив чоловiк кубок
меду, чи не випин, уже й голова й ноги хоч поодтинай.
- Се ви, пане гетьмане,- каже Петро Сердюк,- на радах так уходились.
- Ох, на радах, на радах! - мимрить Брюховецький.- Послужив я козацтву
щирою душею, а як-то менi козацгво послужить!
- I, пане ясновельможний! Про що ви турбу тесь! - сказав козак Сердюк.
- Та ми за вас усi голови положимо!
- Голови! - бурчить Iванець.- Було б з мене й одно© голови, якби хто
зумiв ©© положити, щоб довiку не встала.
Усмiхнувсь Петро Сердюк да й дума : "Пiдтоптавсь, пiдтоптавсь пан
гетьман!"
А вiн iде, тяжко ступаючи, справдi мов п'яний; далi знов пробовкне
деяке слово, i все на Сомка наворочу , чи не догада ться Сердюк; а
Сердюковi Петру ще таки невдогад. Як же почали вже зближатись до замкового
будинку, то Брюховецький i каже:
- Чи бачиш ти, Петре, коло станi, при самiй землi вiконце? Там сидить у
мене вельможний Сомко, що гордував колись усiма, i не було йому рiвнi на
всьому свiтi. Як тобi зда ться се диво?
- Диво велике,- каже Петро Сердюк,- нiчого сказати. Служить вам добре
фортуна, пане гетьмане.
- От же я розкажу тобi щось iще дивнiше. Ось слухай лишень, братику,
який менi сон сьогоднi перед свiтом снився. Зда ться, йшов я п'яний
додому, от до сього будинку, й прийшов, i лiг спати, i виспавсь, i
проснувсь ранком - проснувсь, аж менi кажуть, що вночi чудо велике
створилось: Сомковi миш голову одкусила! Як тобi зда ться, Петре? Проти
чого сей сон менi приснився? Коли б ти менi сей сон одгадав, знав би я, як
тобi оддячити.
Загадавсь козак, далi, помовчавши, й каже:
- Що ж, пане гетьмане? Себто проти того, щоб запорожець перекинувсь
пацюком?
Обняв Iванець Петра Сердюка за сi слова. Далi, ввiйшовши до свiтлицi,
зняв з руки широзлотий перстень да й каже:
- Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що пробереться хоч
скрiзь дванадцятеро дверей, куди треба. Вiзьми, надiнь, нiде тебе не
зупинять. Що ж ти одступа ш, наче од лихого зiлля?
- Того одступаю,- каже Сердюк Петро,- що хоч низовець на всяке
характерство здатен, да за таке ще зроду в нас нiхто не бравсь! Прощай,
пане гетьмане! Може, з хмелем i твiй сон пройде.
Оставсь Брюховецький, як остуджений.
- Е,- каже,- так, мабуть, правда сьому, що кажуть: зроду-звiку козак не
був i не буде катом! - i почав ходити по свiтлицi.
Походив, походив.
- Чорт зна якi,- каже,- забобони! Буцiм не все один бiс, чи задавити
яку погань на радi, чи шпирнути ножем пiд бiк у глибцi!
Ще помiркував трохи, ходючи.
- Мабуть,- каже,- що не все одно!.. Чом же ось я сам не пiду з ©м
розправитись!.. Поки Сомко був Сомком, я ставав на його смiливо, а тепер
мене якийсь острах бере...
Знов почав походжати мовчки.
- Казна-як доля чоловiка вороча ! - каже собi.- Мабуть, сам лихий менi
помага ... А лучче б нiчого сього не було... Ой батьку Богдане! Не пiзнав
би ти тепер свого Iванця!.. Ворог!.. I звiдки нечистий утелющив менi
ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись... Вивернеться... добре, що
поборов... Два коти в одному мiшку не помиряться... Чом же оце нема в мене
сили до закiнчення? Була сила свiт на свiй лад повернути, а тепер ось
шпирнути ворога ножем боюсь... Що ж, як на Москвi зроблять не по-нашому?
Грошi грошима, бояре боярами, а цар - душа праведна...
XVII
Мiзку собi ледачий Iванець, ходючи по свiтлицi, аж ось увiйшов
вартовий:
- Якийсь чоловiк ма про негайне дiло ясновельможного сповiстити.
Дозволив гетьман позвати перед себе. Увiйшло якесь опудало. На голову
насунув кобеняк, тiлько очi видно, а сам у широкiй семрязi; на спинi
чималий горб. Брюховецький сам не знав, чого злякавсь; так уже грiшна душа
його тривожилась.
- Хто ©й такий?
- Той, кого тобi треба.
У Йванця пiшов мороз поза спиною.
- Кою ж,- каже,- менi треба?
- Тобi треба такого, щоб заворожив на впокiй Гетьманщину, бо он усюди,
кажуть, купляться круг панiв люде та компонують, як би Сомка на волю
визволити; та й нiженськi мiщане шепотять про Сомка, як жиди про Мусiя.
- Що ж ти за чоловiк?
- Я чоловiк собi мiзерний - швець iз Запорожжя, та як пошию кому
чоботи, то вже других не треба буде.
- Як же ти заворожиш Гетьманщину?
- А так. Пiду тiлько та розкажу Сомковi твiй сон; зараз усе i
втихомириться.
- Дияволе! - скрикнув Брюховецький.- Звiдки ти мiй сон зна ш?
- Од усатого пацюка знаю.
- Буде ж тому пацюковi!
- Угамуйсь, пане гетьмане, на сю годину; лучче подумай, як од свого
ворога скорiш одкараскатись, щоб через тебе та й усiм нам не було -
сьогоднi пан, а завтра пропав.
Довгенько помовчав Брюховецький.
- Одкрий,- каже,- голову; я подивлюсь, чи не нечистий справдi до мене
присусiджу ться.
- Нечистому багацько дiла й по монастирях,- одвiту той да й одкинув
вiдлогу. Брюховецький аж одшатнувсь:
- Кирило Тур!
- Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був Сомковi
катом,- каже Кирило Тур i накривсь iзнов вiдлогою.
- Невже ти оце вiзьмешся за таке дiло? - пита Брюховецький.
- А чому ж? - каже.- Хiба в мене руки не людськi?
- Ти ж, кажуть, був трохи свiй iз Сомком!
- Так, як чорт iз попом. Я вже давно на його чигаю, i в Ки вi - сам
здоров зна ш - трохи не доказав йому дружби. А нашi дундуки подякували
менi киями. Отака в свiтi правда!
- За що ж ти на його злишся?
- Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе своя. Я в тебе
не питаю, не питай i ти в мене. Не гай мене, пане ясновельможний, та коли
хочеш, щоб я тобi подякував за сотницький уряд, що настановив мене
сотником, скажи менi тiлько, як до його добратися.
- От як,- каже.- Вiзьми ти оцей перстень. Пропустять тебе з ним, куди
схочеш.
- Гарна каблучка,- каже Кирило Тур.- Ще й сагайдак iз стрiлкою на
печатi вирiзано. А Брюховецький:
- Се, коли хочеш знати, той самий перстень, що покiйний Хмельницький
зняв у сонного Барабаша. Я сам ©здив iз сим знаком i в Черкаси до
Барабашихи. Покiйний гетьман подарував менi його на пам'ятку.
- Еге! - каже Кирило Тур.- Що то з добро© руки подарунок! Так от вiн на
добро й здався,- да й вийшов iз свiтлицi.
Iванець сам провiв його за дверi, а вiн йому шепче:
- Лягай спати, не турбуйсь. Перед свiтом приснивсь тобi сон, перед
свiтом i справдиться.
Пiшов Кирило Тур, похилившись, у сво©й вiдлозi з горбом. Нiхто б не
пiзнав тепер його молодецько© ходи, нi високою стану. Так собi, наче
горбатий дiд. Уже надворi стемнiло. Ось добира ться вiн до Сом-ково©
глибки. Зараз у надвiрнiх дверей сто©ть козак iз ратищем. Наставив
супротив Кирила Тура ратище.
- Геть!
- А се що? - каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на руцi перстень.
Скоро вздрiв сторож гетьманський знак, зараз i одчинив дверi.
За тими дверима ще дверi. Iзнов коло дверей козак... Каганчик сто©ть у
стiнi на вiконцi. I той пропустив мовчки, як побачив перстень. За тими
дверми ще третi дверi i третiй козак при дверях сторожем. Узяв Кирило Тур
у його каганчик i ключ од глибки.
- Iди,- каже,- до свого товариша Я буду сповiдати в'язня, дак, може,