VIII
Не довго в нiч гуляли нашi козаки: поблизу святого мiста гуляти довго
не годилось. Iще не дiйшло й до пiвночi, а вже всi давно спали. Хропли
козаки на весь двiр, од само© свiтлицi, де спочивав гетьман iз Шрамом, да
аж до станi; там спав Василь Невольник при Череваневих конях. Iншi лягли
пiд чистим небом, i хоть уночi надворi було не душно, да тому черствому,
гарячому людовi байдуже було про холод. Здорово було гулякам надворi, як
травi, що прив'яла вдень на сонцi. Кругом по гаю щебечуть солов'©, аж луна
розляга ться; деколи й пугач скаже сво смутне "пугу!"_ Козацьке сонце
високо пiдбилось угору; зорi вкрили все небо, як ризу.
Не нiме було козаковi те небо, i мiсяць, i зорi: чи погляне на мiсяць,
на його плями, чи погляне на зорi, то й серце, i думка його розжеврi , як
од божого слова. Чого на мiсяцi тi© плями? Вiн знав чого. То ще як Ка©н
убив Авеля, то бог назнаменав на мiсяцi той грiх сво ю рукою: "Дивiтеся,-
каже,- люде: так як сей Ка©н довiку-вiчного нестиме на плечах мертве
братн тiло, так усякий душогубець носитиме довiку, до суду тяжкий грiх
свiй". А зорi? То людськi душi. Як засне грiшне тiло, добрi душi,
покинувши землю, зносяться до господа бога, купаються, обливаються у
небесному свiтi, пiдслухають, що говорять на небi ангели. Як же часом
покотиться по небу i погасне ясна зоря, козак перехреститься i помолиться
за усопшую душу. Iншi зорi щастять у його на врожай, iншi на скот, а Вiз -
чумацька щаслива зоря.
Ясна, пишна була нiч над Печорським, да один тiлько чоловiк дививсь на
©© дива; не спав, дививсь i нiчого не бачив. Вже ж не хто сей один, як той
сердега Петро Шраменко. Кому сон, а йому туга, да жаль, да досада. Довго
вiн ворочавсь на сво©й бурцi; далi встав, натяг жупан да й вийшов у гай
хвiрточкою.
Бiдний козак та©всь од усiх iз сво©м коханн м, бо всяк тiлько - iз його
насмiявся. Козаки не дуже вдавались у любощi; знали сю немiч найбiльш
дiвчата да молодицi; вони-то поскладали й отi пiснi, отi нiжнi© розмови
козака з дiвчиною або милого з милою, що слуха ш i не наслуха шся.
Коли б у Петра була ненька рiдненька або сестра жалiбниця, може б, ©м
розказав вiн про сво лихо. Бо хоть як не горду було козак любощами перед
товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати
ластiвкою мати, як стане голубити сестра, розчiсуючи йому кучерi,
розпитуючи про далекi сторони, про козацькi пригоди, то й тверде, як
залiзо, серце пом'якша , i що тiлько важке сть на душi, усе козак сво©м
щирим жалiбницям розкаже. На бiду, в Петра не було нi сестри, нi матерi;
мав вiн за порадникiв тiлько старого, грiзного панотця да жартовливе
товариство.
Ходить вiн, сновида по гаю i сам не зна чого. Мiсяць став уже на небi
нижче; свiтить навскось по травi, по кущах, по березах. Нiч уже на iсходi.
Як ось чу Петро - тупотять конi... Усе ближче, ближче. Розпiзна нешвидку
ристь двох ступакiв. Звернув з дорiжки за кущ, щоб нi з ким не зустрiтись.
Як ось чу й людську мову. По зорi усяке слово доходить до його чисто.
Зараз пiзнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бре_ да море_ пiзнав
його побратима.
Кирило Тур говорить:
- Що то, брате, скажуть вашi отмичаре про запорозьку хисть, як ми
пiдхопим оцю дiвойку. _А Чорногор йому:
- Бре, побро! Менi усе зда ться, що ти тiлько морочиш мене. Не
впевнюсь, поки не побачу дива на сво© очi!
- Мiсяць iн скоро зайде,- каже запорожець,- побачиш, не повилазять.
- Як же ти отмеш дiвойку,_ не наробивши гвалту?
- Еге ге, пане брате! Чи такi ж дива чинили на свойому вiку запорожцi!
Хiба ж я дармо заворожив усi дверi?
- Море! - каже Чорногор - Ти б уже хоч мене сво©м характерством не
морочив!
- Що за дурна в тебе голова, брате,- каже Кирило Тур.- А за що б же
мене обрали отаманом? Хiба за те, що_ добре горiлку лигаю? в нас на се
дiло iще луччi мистецi, а характерникiв не багато знайдеш.
Тим часом од'©хали вони далеко, i не стало чути ©х розмови.
Тепер Туровi речi за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть,
справдi скрутивсь од жиру запорожець! Спершу був кинувсь Петро до
гостиницi будити козакiв, далi зупинивсь.
- Чого я,- каже,- бiжу? Чи видане дiло, щоб украсти дiвчину з-посеред
миру? Запорожець сказивсь, а я й собi бiжу, як божевiльний.
Да й пiшов тихою ступою.
"Треба ж отак iз юродства да зайти в голову! - дума йдучи Петро.- Оте
не удавай iз себе химородника, не бурли, як кабан у коритi!.. Рад би я
був, коли б Сомко за сей жарт звелiв, жартуючи, погрiти йому киями плечi!"
Пройшовши з гони, став так iще думяти:
"А що, як справдi вiн характерник? Чував я не раз од старих козакiв, що
сi бурлаки, сидючи там у комишах да в болотах, обнюхуються з нечистим.
Викрадали вони з неволi невольникiв да й самих туркень, iнодi так мудро,
що справдi мов не сво ю силою. Не дурно, мабуть, iде мiж людьми поголоска
про ©х характерство... Угiка од татар, розстеле на водi бурку да й
попливе, сидя, на другий берег... Ну, то вже дурниця, що ляхи з переполоху
провадять, буцiм запорожцi' ростуть у Великому Лузi з землi, як гриби, або
що в запорожця не одна, а дев'ять душ у тiлi, що поки його вб' ш, то вбив
би дев'ятеро простих, козакiв. Може, не зовсiм правда й про бурку. А що
запорожцевi вкрасти, що задума , то мов iз гамана тютюну дiстати. Вони
напускають ману на чоловiка ."
Да й надав, як у старого Хмельницького сидiв у глибцi такий, що ману
напускав "Що ви,- каже,- що мене стережете? Як схочу, то лиха встережете
мене! Ось зав'яжiть мене в мiшок". Зав'язали його да й притягли да трямки,
аж вiн i йде з-за дверей: "А що, вражi дiти! Встерегли?"
"Що ж,- дума ,- як i се такий химородник? Пiду скорiш, щоб справдi не
вко©в вiн якого лиха".
Да ступивши швидкою ходою ступнiв з десяток, зупинивсь iзнов, наче об
стiну вдаривсь.
"Що,каже,- я за куряча голова! Кого я йду рятовати? Хiба в не© нема
жениха боронити? Що я за вартовий такий? 3 яко© ласки не спати менi по
ночах, щоб який опияка, пiдкравшись, не злякав гетьмансько© молодо©? Коли
ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобi на всiх дверях i воротях
варту; а менi яке дiло? Хоть нехай усiх вас перехапають сi розбишаки!..
Бачу я тебе заздалегiдь, ясновельможний пане, як ти довiда шся, що
вкрадено в тебе з-пiд поли молоду! Бачу й тебе, горда панiматко, чи так
поглядатимеш звисока i тодi на нашого брата, як твiй гетьман iз сонцем на
лобу проспить молоду не згiрш од iншого гультая! Бачу й тебе, ясная крале,
як замчить тебе отсей шибайголова мiж чорногорцi. Там жiнкам не дуже
догоджають. Скакатимеш ти через шаблю в сього дикото Тура; не раз згада ш
пiсню:
Любив мене, мати, запорожець,
Водив мене босу на морозець... "
Мiзку так собi Петро, аж ось iзнов закопотiли конi. Слуха i сам собi
вiри не йме.
"Невже таки справдi сей запорожець зна ться з нечистою силою? - дума
вiн,- Да постiй, чи не самi вони вертаються?.. Нi, справдi везуть!..
Проклятий! Мчить, як вовк овечку!"
Конi над'©хали ближче. Дивиться Петро - Кирило Тур держить перед собою
Лесю на сiдлi, як дитину. Аж сумно йому стало. Леся була зовсiм як
очарована. Сидить, голубонька, схиливши голову, а рукою держиться за плече
запорожцю. А той одною рукою пiддержу бранку, а другою править коня.
Сердешна тiлько стогне, мов увi снi щось страшне бачить. Щось неначе й
говорить, да за солов'ями не можна розiбрати: солов'© перед свiтом саме
розщебетались.
Жаль Петру стало Лесi; уже хотiв вийти з-за куща, заступити отмичарам
дорогу да й битись, не вважаючи нi на якi чари; да вхопивсь, аж при йому
нема шаблi.
Уже вони й обминули його, а вiн iще сто©ть, не знаючи, що чинити. Аж
ось Леся зразу закричала, мов прокинувшись. По гаю пiшла луна, а голос ©©
так i пройняв мого Петра до самого серця. Бiгом кинувсь вiн до подвiр'я,
ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп. Василь Невольник,
прокинувшись, думав, чи не цигане пораються коло коней, да пiдняв гвалт.
- Не кричи, Василю,- каже Петро,- а буди козакiв: украдено Череванiвну
з поко©в!
Василь Невольник пiдняв iзнов галас на весь двiр; а Петро, не слухаючи
його, ви©хав у хвiрточку, схилившись, да й помчавсь, як вихор.
Тим часом отмичари держали свою дорогу, поспiшаючи вибратись за ночi з
ки©всько© околицi. Бiдна Леся, мабуть, добре ковтнула знахорчиного зiлля
од переполоху: хилялась, як п'яна, i нiчого не знала, що з нею дi ться;
прокинулась тiлько, як пройняв ©© холодний вiтер з поля. Гляне, аж вона
серед пущi, на руках у страшного запорожця. Спершу думала небога, що се ©й
сниться, далi крикнула, да задармо. Розбишаки тiлько зглянулись да
всмiхнулись мiж собою. Почала була благати, щоб не погубляли ©©, щоб
пустили; так Кирило Тур тiлько реготався.
- Що за дурний,- каже,- розум у сих дiвчат!.. Щоб оце я, пiсля тако©
працi, випустив iз рук самохiть свою здобич! Нi, голубонько, сього в нас
не бува . Та й чого тобi убиватись? Хiба я не зумiю кохати тебе так як i
хто iнший? Не плач, мо серденько: привикнеш, дак житимеш за мною не
згiрш, як i за гетьманом. Дiвка, кажуть, як верба: де посади, там i
прийметься.
Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала,
здiймала до неба руки.
- Мо ти коханн ! - каже тодi, одмiнивши голос, Кирило Тур.- Не кричи,
коли не нажилась на свiтi. Ти дума ш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу
випущу з рук? Чорта з два кому пiсля мене дiстанешся! Цить, кажу! Ось бач,
яка цяця!
I блиснув ©й перед очима турецьким запоясником; а очi так поставив
проти не©, що сердешне дiвча й помертвiло од страху.
Ви©хали з пущi на поле, аж уже на сходi сонця зоря перемага мiсяць.
Почервонiло небо; почина на свiт займатись. Дорога то спускалась униз, то
знов пiдiймалась угору. З'©хавши на високий кряж, озирнувсь Кирило Тур, аж
iз пiд гаю хтось мчиться навзаводи на сивому конi. Вiн зупинивсь да й
каже:
- Не буду я Кирило Тур, коли оцей ©здець не за нами! I коли хочеш
знати, чи бистре в мене око, то скажу тобi й хто се. Се молоде Шраменя.
Пiшло по батьковi, як орля по орловi. Враг мене вiзьме, коли я не
догадуюсь, який заряд iмчить так швидко сю кулю!
- Море, драгий побро! - крикнув Чорногор.- Чого ж ми га мось? Утiкаймо!
- Не такий, брате, в його кiнь, щоб утекти нам iз отмицею._ Та й на що
воно здасться? Нi, лучче станьмо та даймо бiй по-лицарськи.
- Бре, побро! Що ж iз того буде? Нас дво , стрiляти нам проти його не
приходиться, а на шаблях Шраменковi не врадиш ти нiчого. А хоч i врадиш,
то нехутко, ще надбiжать та й однiмуть дiвойку._
-_ Знаю я, брате,- каже Кирило Тур,- як Шраменко руба ться; тим-то й не
хочу у такому разi показати йому свою спину. Поглянь, поглянь, як маха
шаблею! Мов запрошу добрих приятелiв у гостi. Нехай я буду казна-що, а не
запорожець, коли сьогоднi з нас один не достане лицарсько© слави, а другий
лицарсько© смертi!
- Дак ти хочеш, побро, один на один битись?
- А то ж як? Лучче менi промiняти шаблю на веретено, анiж напасти вдвох
на одного!
Тим часом Петро над'©жджав усе ближче да ближче, а як побачив, що_ Леся
маха хусткою, то ще бiльш почав гнати коня.
Запорожцi тiлько що перехопились через узенький мiсток над провалл м,
що промила вода з одного байрака в другий. Кирило Тур спустив бранку
додолу i передав побратимовi, а сам злiз iз коня, розiбрав ветхий мiсток i
покидав пластини в провалл . А на днi в проваллi рине й реве вода,
пiдмиваючи крутi© береги.
- Що оце ти твориш, побро? - пита Чорногор.
- Те, щоб Шраменя перш доказало, що згiдне воно битись iз Кирилом
Туром.
- Бре, побро! Коли дума ш, що через провалл йому не перескочити,
покиньмо його, а самi доберемось скорiш до тайника.
- Еге! Може, у вас у Чорнiй Горi так роблять, а в нас над усе - честь i
слава, вiйськова справа, щоб i сама себе на смiх не давала, i ворога пiд
ноги топтала. Про славу дума лицар, а не про те, щоб цiла була голова на
плечах. Не сьогоднi, дак завтра поляже вона, як од вiтру на степу трава; а
слава нiколи не вмре, не поляже, лицарство кйзацьке всякому розкаже!
Тим часом, як низовий розбишака мiзковав про лицарську славу, Петро
мчавсь на його з шаблею. Уже близько. Як ось кiнь - тиць! Зупинивсь над
провалл м, уперсь переднiми ногами да аж захрiп, настороживши ушi.
-Ге-ге-ге! - каже по другий бiк. Смiючись, запорожець.- Мабуть, не по
нутру тобi такi ярки!
- Iродова душа! - крикне йому Петро.- Так-то оддячив ти пану гетьману
за гостину!
- За гостину? - каже.- От велике диво? У нас у Сiчi при©жджай хто хоч,
устроми ратище а землю, а сам сiдай, iж i пий хоч трiсни - нiхто тобi
ложкою очей не поротиме. А сi городовi кабани усе мають за власне, що_
першi забрались у баштан!
- Юда ти беззаконний! - кричить Петро.- Тебе обнiмають i цiлують за
вечерею, а ти умишля ш iзраду
- Га-га-га! - зареготав Кирило Тур.- Хто ж ©х, дурнiв, силовав мене
цiловати? Я ©м кажу у вiчi, що вкраду притьмом панночку, а вони здуру мене
обнiмають. Да що_ про те балакати Ось лучче перескоч через рiвчак, то ми з
тобою покажемо отсьему юнаковi, як б'ються козаки!
Обернув Петро коня, розiгнавсь - думав якраз перемахнути,- а кiнь iзнов
зам'явсь. Заглянувши в про-валл , як там рине вода, аж затрусивсь да й
посунув назад, жарко хропучи i водячи очима.
А вражий запорожець аж за боки береться, регочу чи.
- Ото проява, а не лицар! - гука .- Подивiться на такого лицаря! Дiвка
ось на конi вдвох iзо мною перескочила через рiвчак, а вiн прибiг та й
задумавсь!
- Я б тобi швидко заткнув пельку,- каже Петро,- якби не забув ухопити
пiстолi.
- Зроду я не пiйму вiри,- одвiтовав Кирило Тур,- щоб син старого Шрама
бивсь по розбишацьки, маючи в руках чесну панну шаблюку! Може б, i я зумiв
би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надума шся, чи
скакати, чи додому вертатися.
- Проклята шкура! - каже Петро, зскочивши з'свого коня.- Вовки б тебе
©ли! Обiйдусь я й без тво©х нiг!
Да й одiйшов назад, щоб розiгнатись. Догадавшись, що вiн задумав, Леся
затулила од страху очi i молилась богу, щоб допомiг йому. Тiлько дарма
вона лякалась. Хто б не споглянув на його високий зрiст, на тонкий да
хисткий стан, хто б не завважив молодецьку силу у руках i в ногах, усяк би
сказав, що не зовсiм iще лихо. Справдi, розiгнавшись, скакнув Петро i
якраз досяг до другого берега. Аж тут берег пiд ним - хруп! Одколовсь, i
вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме
провалле"-да-Кирила Тур прискочив i вхопив його за руку.
- Мистець, братику, ©й-богу, мистець! - каже весело шибайголова. - Не
дармо йде про тебе лицарська слава. Ну, тепер я рад з душi стукнутись iз
тобою шаблями.
- Слухай, приятелю,- каже, дишучи' важко, Петро,- не буду я з тобою
битись; теперь рука на тебе не пiднiметься.
- Як се? Ти одступа шся од бранки?
- Нi, одступлюсь перше од душi!
- Дак якого ж гаспеда ти од мене хочеш?
- Оддай, брате, менi ©© без._ бою. Не будем марно кровi проливати.
- Га-га-га! - зареготав запорожець,- Ото ще чудасiя! Богдане, чи чу ш?
Курячий же в тебе, пане Петре, мiзок: не зовсiм ти пiшов по батьковi. Який
би враг примусив мене жартовать iз гетьманом, коли б сам куций дiдько не
засiв менi в серце? Нi, пане брате, полягти од тво © шаблi байдуже, а
оддати бранку - ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годi дармо балакати!
Стукнемось так, щоб аж ворогам було тяжко, i нехай лучче про нас кобзар
спiва пiсню, анiж розiйтись чортзна по-якому!
Та й вийняв з пiхви свою довгу, важку шаблюку.
- Ой панночко, - каже, - наша панночко шаблюко! З бусурманом
зустрiвалась, та й не двiчi цiловалась; поцiлуйся ж тепер iз оцим
козарлюгою так, щоб запорожцям не було сорому перед городовими, а
чорногорцi щоб не величались сво©ми юнаками!
-Так ти справдi не оддаси ©© без бою? - пита ще Петро.
- Не йме вiри вразьке Шраменя! - каже Кирило Тур. - Щоб же я на
страшний суд не встав, коли ти до не© доторкнешся, поки в мене голова на
плечах! Буде з тебе, чи, може, вкро©ти тобi жупана?
- Нехай же нас господь розсудить,- каже Петро, а мене простить, що
знiмаю на тебе руку! Да й собi вийняв шаблюку.
- Коханий побро,- каже тодi Кирило Тур чорногорцевi,- коли я не стою на
ногах, не борони йому бранки. Махай у Чорну Гору та скажи там сво©м
щурам-чорногорцям, що й на Вкра©нi рубаються не згiрше. Що ж ти, козаче,
не напада ш? - обернувсь вiн до Петра. - Тво дiло нападати, а мо
боронитись. Петро почав козацький грець. Ще, може, звiку не сходились на
сих полях такi© два рубаки, одно© сили, одно© хистi, одного завзяття. Чи
всто©ть же Петро против здоровенного, широкоплечого козарлюги Кирила?
Той-бо сто©ть, як бу©й тур, вкопавши ноги в землю. Тiлько ж i Петро був
козак не дитина: мав батькову постать i силу, ворочав важкою шаблюкою, як
блискавкою, а хисткий i проворний, як сугак на степу.
Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно. Що один рубне, то другий
одiб' , аж iскри летять. Леся сама себе не пам'ятала од жаху. Той стук, те
звяканн , тi© блискавицi понад головами - усе те дiялось, мов у не© в
серцi. А чорногорець аж на конi не всидить, дивлячись на ту мономахiю.
Мистець вiн був у лицарському дiлi, так йому страшенна сiча побратима з
Петром Шраменком була не герцем, а справдi iгрищем.
А вони спершу повагом складали шаблюки, мов тiлько примiрялись; а потiм
усе скорiш, усе з бiльшим притиском давали один одному маху. То
приступали, то одступали; то розмахувались з усе© сили, що аж шабля свище;
то знов один одного тiлько манили, а самi чигали, як би рубонути да й
закiнчити зразу. I так же то обидва знали тую шермицерiю, що нi той того,
нi той того не зможе зачепити - одвiчають самi шаблi. Тим часом у обох очi
вже йграють, як у звiрюки; щоки горять; на руках жили понабрякали, як
вiрьовки; i вже б'ють козаки напропаще; iскри сиплються густо, i от-от
комусь погибель! Аж зразу - черк! Пополам обидвi шаблi. Козаки з досади
покидали об землю й хрести.
- Ну, як же нам скiнчити? - каже Петро: розгарячивсь i вже забув про
мирову.Давай боротись або стрiлятись на пiстолях. Нехай менi нiхто не
доказу , що я не справивсь iз запорожцем Туром!
- К нечистому з боронн м! - важко дишучи, каже запорожець,- Хлоп'яча
забавка! Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут менi й со духи. А
вже раднiший я пiти до чорта в зуби, нiж оддати тобi бранку. К нечистому й
пiстолi! Не велике диво просадити кулею чоловiковi голову. А в нас, коли
хочеш, турецькi запоясники, кинджали, однакi завдовжки i одного майстра.
Схопимся за руки по стародавньому звичаю, та й нехай нам господь
милосердний одпуска нашi грiхи!
Узяв у чорногорця булатний запоясник, примiряв до свого i подав
Петровi. Потiм схопились лiворуч та розчали знов грець, лютий, страшнiший
первого.
- Ей, драгий побро! - крикне чорногорець.- Кiнчай боржiй, бо вже онде
погоня!
- Не бiйсь,- каже Кирило Тур, задихавшись,- поки пiдоспi , закiнча мо
дiло!
- О боже, спасителю! Се нашi ©дуть! - закричала Леся, глянувши на
дорогу. А то стояла все, мов нежива, коло чорногорця, дивлячись на страшне
одноборство.
Справдi, по полю мчались козаки. Поперед усiх поспiшав Сомко; за ним
паволоцький Шрам; за ними ще з пiвдесятка комонникiв.
Скоро ви©хали з гаю, зараз загледiли на узгiр'© наших рубак. Небо вже
на сходi сонця почервонiло, i шаблюки блищали здалеку, як краснi
блискавицi. Не вонпив старий Щрам, що його Петро укладе Тура, дармо що Тур
такий коренастий. Як же покидали козаки шаблi да взялись за запоясники,
так у його й в душi похолонуло: не раз-бо в такому одноборствi падали
перед ©м обидва разом. Так же й тут сталось. Доскаку Сомко iз Шрамом до
провалля, аж Кирило Тур iз Петром дали один одному в груди так щиро, що й
повалились обидва, як снопи.
IX
Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула
сердешна на той час i стид, i дiвоцький сором: затулила йому хусткою
глибоку рану, а сама так i впала на його; плаче, голосить, серденьком
назива . Що ©й тепер i той ясний жених, i те гетьманство? Гаряча кров б'
з рани в Пегруся, промочила хустку, обмива ©й руку. Якби воля, оддала б
тепер Леся душу, аби оборонити од смертi козака, що_ так щиро одважив за
не© свою жизнь. Уже й Шрам iз iетьманом, об'©хавши байрак, прискочили до
того бойовища, а ©й байдуже; вона плаче, вона вбива ться над сво©м
Петрусем.
- Годi, доню! - каже Шрам.- Слiзьми рани не залiчиш. Дай лиш ми
перетягнем ©© поясом. Ще, може, не зовсiм лихо.
А Сомко, щоб помагати Шрамовi або лютовати на комишникiв, вiн, замiсть
того, сам давай рятовати од смертi Кирила Тура.
- Бiда,- каже,- Турова голово! Я думав, ти тiлько жарту ш iзо мною
по-давньому, аж тебе справдi заморочив нечистий! Лучче б менi довiку не
женитись, нiж оте бачити тебе без пам'ятi i гласу!
А про те йому й байдуже, що молода його розлива ться слiзьми над iншим
та взива серденьком.
- Не знаю, пане гетьмане,- каже Шрам,- яке в тебе й серце, щоб возитись
коло сього собаки!
- А що ж, батьку? Хiба так оте його й покинути?
- Да нехай би пропадав ледащо, як заслужив!
- Нi, батьку, вiн не так думав, виручаючи з бiди мою голову.
- Виручаючи з бiди голову! А тепер трохи не згубив тобi молодо©!
- Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде.
Леся дослухалась до його мови. "Дак от як вiн мене любить!" - подумала
собi небога, i серце ©© навiки од Сомка одвернулось.
Шрам тож посупивсь. Хоть i не сказав, да подумав: "Йому жаль сiчового
розбишаки, а що мiй Петро лежить без пам'ятi, про те йому й байдуже".
А Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло запорожця, кинувсь
i сюди.
- Що пан Петро? Чи сть надiя? - пита в Шрама - Вiзьмiть мою опанчу та
припнiть мiждо коней.
- Гляди вже, пане гетьмане, свого запорожця,- каже понуро Шрам,- а в
пана Петра сть батько. Та, знявши з себе рясу, i прип'яв до коней.
Положили на рясу мiждо двох коней Петра да й повезли до подвiр'я,
придержуючи.
- От де, синку, довелось менi колихати тебе у козацькiй колисцi! -
каже, йдучи позад його, старий батько.- Не судив тобi бог заквiтчатись
смертними ранами за Вкра©ну, а доскочив ©х за чужу молоду!
Сомко хотiв положити в таку колиску й Кирила Тура,- не пожаловав сво ©
са тово© опанчi, як тут де не взялось дво запорожцiв. Наскочили i зараз
розпiзнали, що сталось; не розпитували довго.
- Що це,- кажуть,- панове, ви хочете робити з нашим братчиком? Невже
вiн такий сирота, що якби не городовi козаки, то отут би й оставсь на
степу, звiрю та птицi на поталу? Нi, панове! Ще зроду братчик братчика у
чужих руках не кидав. Оддайте нам його! в нас сво© лiки - зараз
поставимо його на ноги.
Да не дожидаючись довго, моргнули чорногорцевi, схопили Кирила Тура,
один за плечi, другий за ноги, положили поперек коней перед собою да й
помчались, як тi© демони. Богдан Чорногор слiдом за ними.
А Петра везли тихою ступою, з обережнiстю.
Сомко повiв за руку Лесю, про здоров' питав, голубив; да вона вже до
його була не та: за жалем да за тугою нi слова йому не промовить.
Пройшли за ярок, аж ось i Череваниха ©де назустрiч. Василь Невольник,
не жалуючи, поганя коней. Зрадiла мати, як побачила свою Лесю, що вже й
казати!
А Шрам смутно привiтав Череваниху:
- Бач,- каже,- нене, чого твоя дочка наробила! Уже де замiша ться ваш
жiночий рiд, то добра буде мало.
Посумовавши Череваниха над Петром, розпитавши в дочки, як що було, аж
сплакнула да й каже:
- Уже ж, панотченьку, коли таке лихо склалось через мою Лесю, то ми з
нею мусимо й запобiгти сьому лиху. Везiть пана Петра до нас у Хмарище. Не
будемо ночей досипати, а вже його на ноги поставимо. Я на сво му вiку
доволi попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього дiла здатна.
Немов господь нам i поможе!
Шрам iзгодивсь, щоб везти Петра просто до Хмарища; а Черевань запросив
гетьмана i всiх при йому значних козакiв до себе в гостi.
Тодi Череваниха з Лесею по©хали попереду, щоб усе _дома як слiд
спорядити. Дорогою Леся десять раз розказовала матерi, як бивсь Петро iз
Кирилом Туром; i вже чи дуже, чи нi клопоталась у Хмарищi Череваниха, щоб
заготовити лiжко недужому, а вона бiльш нi про що й не дбала. У кiмнатi,
де перше сама спала, послала йому на свойому лiжковi перину, убрала сволок
свiжими, щонайкращими квiгками, завiсила вiкно шитою хустиною, i вже й
рiдна сестра не буде така до брата, як вона була до бiдолахи Пеiра. Гостi
Череваневi пили, ©ли, бенкетовали в Хмарищi або пробували з гетьманом у
Ки вi за вiйськовими речами; Череваниха ©х трактовала; а в Лесi чiлько
було й роботи, що копати корiнне, варити зiлл да сидiти над недужим.
Допомагав ©й Василь Невольник.
Петро мiй мов удруге на свiт народивсь. Що йому тепер, що Леся не його
суджена? Вона його любить - бiльш йому нiчою й не iрсба. Чи раз же то в
недузi, одкридши очi, не то ввi снi, не то наяву, бачив вiн, як вона,
нахилившись над ним, пiдстер'гала, чи вгору, чи вниз iде його здоров' ? Як
мати дiпинку забавля очима, щоб воно ©й усмiхнулось, так вона заглядала
йому в вiчi, довiдуючись, чи вернувсь вiн iк пам'ятi.
А вiн же то, ослабши усiм тiлом, жив тiлько серцем, i хоть не змiг
двигнути нi рукою, нi ногою, а серце билось, як вода в джерелi в криницi.
Не бажав би вiн нi жизнi, нi здоров'я, коли б йому так i вмерти, дивлючись
у тi© очi, як у чисту воду. У саду щебече соловейко; запашний вiтерець
повiва в вiкно крiзь цвiт садовини; тихе сонечко, заходючи, гра по сiiнi
з вишневими вiтами; коло йою сидить його Леся, бере його за руку,
прикладу свою долоню йому до гарячо© голови... Нi, не треба йому нi
жизнi, нi здоров'я, дайте йому отак зомлiти, заснути i не прокидатися
довiку! От же здоров' почало брати гору, наповняло козацьке тiло, як вода
колодязь; i губи зачервонiли, i очi заграли.
Раду ться старий Шрам, раду ться й гетьман, а вже нiхто бiльш, як сама
Леся. Тiлько ©© радiсть схожа була на мiсяць пiд негоду: то сiя вiн, як
срiблом сипле, звеселяючи й поля, i села, i сади понад рiчкою; то зайде у
хмару, i як зайде, то весь свiт наче печаль покри : рiчка мов мертва, без
iскор, тече помiж берегами; почорнiли сади; по темних полях смутно. Небога
Леся то веселиться серцем, то тяжко суму , як згада , що мусить
одна-одинока тратити молодi© лiта у гетьманськiй свiтлицi, слухаючи тiлько
вiйськовi© розправи да погриманн кубкiв за трапезою. Розпiзнала
голубонька, да пiзно, що Сомко козак не до любощiв. Нема в його нi того
нiжного слова, нi того люб'яiного погляду, що веселить дiвоче серце.
Гетьман вiн на всю губу, пишен i красен; да не згляне й не заговорить так
Не довго в нiч гуляли нашi козаки: поблизу святого мiста гуляти довго
не годилось. Iще не дiйшло й до пiвночi, а вже всi давно спали. Хропли
козаки на весь двiр, од само© свiтлицi, де спочивав гетьман iз Шрамом, да
аж до станi; там спав Василь Невольник при Череваневих конях. Iншi лягли
пiд чистим небом, i хоть уночi надворi було не душно, да тому черствому,
гарячому людовi байдуже було про холод. Здорово було гулякам надворi, як
травi, що прив'яла вдень на сонцi. Кругом по гаю щебечуть солов'©, аж луна
розляга ться; деколи й пугач скаже сво смутне "пугу!"_ Козацьке сонце
високо пiдбилось угору; зорi вкрили все небо, як ризу.
Не нiме було козаковi те небо, i мiсяць, i зорi: чи погляне на мiсяць,
на його плями, чи погляне на зорi, то й серце, i думка його розжеврi , як
од божого слова. Чого на мiсяцi тi© плями? Вiн знав чого. То ще як Ка©н
убив Авеля, то бог назнаменав на мiсяцi той грiх сво ю рукою: "Дивiтеся,-
каже,- люде: так як сей Ка©н довiку-вiчного нестиме на плечах мертве
братн тiло, так усякий душогубець носитиме довiку, до суду тяжкий грiх
свiй". А зорi? То людськi душi. Як засне грiшне тiло, добрi душi,
покинувши землю, зносяться до господа бога, купаються, обливаються у
небесному свiтi, пiдслухають, що говорять на небi ангели. Як же часом
покотиться по небу i погасне ясна зоря, козак перехреститься i помолиться
за усопшую душу. Iншi зорi щастять у його на врожай, iншi на скот, а Вiз -
чумацька щаслива зоря.
Ясна, пишна була нiч над Печорським, да один тiлько чоловiк дививсь на
©© дива; не спав, дививсь i нiчого не бачив. Вже ж не хто сей один, як той
сердега Петро Шраменко. Кому сон, а йому туга, да жаль, да досада. Довго
вiн ворочавсь на сво©й бурцi; далi встав, натяг жупан да й вийшов у гай
хвiрточкою.
Бiдний козак та©всь од усiх iз сво©м коханн м, бо всяк тiлько - iз його
насмiявся. Козаки не дуже вдавались у любощi; знали сю немiч найбiльш
дiвчата да молодицi; вони-то поскладали й отi пiснi, отi нiжнi© розмови
козака з дiвчиною або милого з милою, що слуха ш i не наслуха шся.
Коли б у Петра була ненька рiдненька або сестра жалiбниця, може б, ©м
розказав вiн про сво лихо. Бо хоть як не горду було козак любощами перед
товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати
ластiвкою мати, як стане голубити сестра, розчiсуючи йому кучерi,
розпитуючи про далекi сторони, про козацькi пригоди, то й тверде, як
залiзо, серце пом'якша , i що тiлько важке сть на душi, усе козак сво©м
щирим жалiбницям розкаже. На бiду, в Петра не було нi сестри, нi матерi;
мав вiн за порадникiв тiлько старого, грiзного панотця да жартовливе
товариство.
Ходить вiн, сновида по гаю i сам не зна чого. Мiсяць став уже на небi
нижче; свiтить навскось по травi, по кущах, по березах. Нiч уже на iсходi.
Як ось чу Петро - тупотять конi... Усе ближче, ближче. Розпiзна нешвидку
ристь двох ступакiв. Звернув з дорiжки за кущ, щоб нi з ким не зустрiтись.
Як ось чу й людську мову. По зорi усяке слово доходить до його чисто.
Зараз пiзнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бре_ да море_ пiзнав
його побратима.
Кирило Тур говорить:
- Що то, брате, скажуть вашi отмичаре про запорозьку хисть, як ми
пiдхопим оцю дiвойку. _А Чорногор йому:
- Бре, побро! Менi усе зда ться, що ти тiлько морочиш мене. Не
впевнюсь, поки не побачу дива на сво© очi!
- Мiсяць iн скоро зайде,- каже запорожець,- побачиш, не повилазять.
- Як же ти отмеш дiвойку,_ не наробивши гвалту?
- Еге ге, пане брате! Чи такi ж дива чинили на свойому вiку запорожцi!
Хiба ж я дармо заворожив усi дверi?
- Море! - каже Чорногор - Ти б уже хоч мене сво©м характерством не
морочив!
- Що за дурна в тебе голова, брате,- каже Кирило Тур.- А за що б же
мене обрали отаманом? Хiба за те, що_ добре горiлку лигаю? в нас на се
дiло iще луччi мистецi, а характерникiв не багато знайдеш.
Тим часом од'©хали вони далеко, i не стало чути ©х розмови.
Тепер Туровi речi за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть,
справдi скрутивсь од жиру запорожець! Спершу був кинувсь Петро до
гостиницi будити козакiв, далi зупинивсь.
- Чого я,- каже,- бiжу? Чи видане дiло, щоб украсти дiвчину з-посеред
миру? Запорожець сказивсь, а я й собi бiжу, як божевiльний.
Да й пiшов тихою ступою.
"Треба ж отак iз юродства да зайти в голову! - дума йдучи Петро.- Оте
не удавай iз себе химородника, не бурли, як кабан у коритi!.. Рад би я
був, коли б Сомко за сей жарт звелiв, жартуючи, погрiти йому киями плечi!"
Пройшовши з гони, став так iще думяти:
"А що, як справдi вiн характерник? Чував я не раз од старих козакiв, що
сi бурлаки, сидючи там у комишах да в болотах, обнюхуються з нечистим.
Викрадали вони з неволi невольникiв да й самих туркень, iнодi так мудро,
що справдi мов не сво ю силою. Не дурно, мабуть, iде мiж людьми поголоска
про ©х характерство... Угiка од татар, розстеле на водi бурку да й
попливе, сидя, на другий берег... Ну, то вже дурниця, що ляхи з переполоху
провадять, буцiм запорожцi' ростуть у Великому Лузi з землi, як гриби, або
що в запорожця не одна, а дев'ять душ у тiлi, що поки його вб' ш, то вбив
би дев'ятеро простих, козакiв. Може, не зовсiм правда й про бурку. А що
запорожцевi вкрасти, що задума , то мов iз гамана тютюну дiстати. Вони
напускають ману на чоловiка ."
Да й надав, як у старого Хмельницького сидiв у глибцi такий, що ману
напускав "Що ви,- каже,- що мене стережете? Як схочу, то лиха встережете
мене! Ось зав'яжiть мене в мiшок". Зав'язали його да й притягли да трямки,
аж вiн i йде з-за дверей: "А що, вражi дiти! Встерегли?"
"Що ж,- дума ,- як i се такий химородник? Пiду скорiш, щоб справдi не
вко©в вiн якого лиха".
Да ступивши швидкою ходою ступнiв з десяток, зупинивсь iзнов, наче об
стiну вдаривсь.
"Що,каже,- я за куряча голова! Кого я йду рятовати? Хiба в не© нема
жениха боронити? Що я за вартовий такий? 3 яко© ласки не спати менi по
ночах, щоб який опияка, пiдкравшись, не злякав гетьмансько© молодо©? Коли
ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобi на всiх дверях i воротях
варту; а менi яке дiло? Хоть нехай усiх вас перехапають сi розбишаки!..
Бачу я тебе заздалегiдь, ясновельможний пане, як ти довiда шся, що
вкрадено в тебе з-пiд поли молоду! Бачу й тебе, горда панiматко, чи так
поглядатимеш звисока i тодi на нашого брата, як твiй гетьман iз сонцем на
лобу проспить молоду не згiрш од iншого гультая! Бачу й тебе, ясная крале,
як замчить тебе отсей шибайголова мiж чорногорцi. Там жiнкам не дуже
догоджають. Скакатимеш ти через шаблю в сього дикото Тура; не раз згада ш
пiсню:
Любив мене, мати, запорожець,
Водив мене босу на морозець... "
Мiзку так собi Петро, аж ось iзнов закопотiли конi. Слуха i сам собi
вiри не йме.
"Невже таки справдi сей запорожець зна ться з нечистою силою? - дума
вiн,- Да постiй, чи не самi вони вертаються?.. Нi, справдi везуть!..
Проклятий! Мчить, як вовк овечку!"
Конi над'©хали ближче. Дивиться Петро - Кирило Тур держить перед собою
Лесю на сiдлi, як дитину. Аж сумно йому стало. Леся була зовсiм як
очарована. Сидить, голубонька, схиливши голову, а рукою держиться за плече
запорожцю. А той одною рукою пiддержу бранку, а другою править коня.
Сердешна тiлько стогне, мов увi снi щось страшне бачить. Щось неначе й
говорить, да за солов'ями не можна розiбрати: солов'© перед свiтом саме
розщебетались.
Жаль Петру стало Лесi; уже хотiв вийти з-за куща, заступити отмичарам
дорогу да й битись, не вважаючи нi на якi чари; да вхопивсь, аж при йому
нема шаблi.
Уже вони й обминули його, а вiн iще сто©ть, не знаючи, що чинити. Аж
ось Леся зразу закричала, мов прокинувшись. По гаю пiшла луна, а голос ©©
так i пройняв мого Петра до самого серця. Бiгом кинувсь вiн до подвiр'я,
ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп. Василь Невольник,
прокинувшись, думав, чи не цигане пораються коло коней, да пiдняв гвалт.
- Не кричи, Василю,- каже Петро,- а буди козакiв: украдено Череванiвну
з поко©в!
Василь Невольник пiдняв iзнов галас на весь двiр; а Петро, не слухаючи
його, ви©хав у хвiрточку, схилившись, да й помчавсь, як вихор.
Тим часом отмичари держали свою дорогу, поспiшаючи вибратись за ночi з
ки©всько© околицi. Бiдна Леся, мабуть, добре ковтнула знахорчиного зiлля
од переполоху: хилялась, як п'яна, i нiчого не знала, що з нею дi ться;
прокинулась тiлько, як пройняв ©© холодний вiтер з поля. Гляне, аж вона
серед пущi, на руках у страшного запорожця. Спершу думала небога, що се ©й
сниться, далi крикнула, да задармо. Розбишаки тiлько зглянулись да
всмiхнулись мiж собою. Почала була благати, щоб не погубляли ©©, щоб
пустили; так Кирило Тур тiлько реготався.
- Що за дурний,- каже,- розум у сих дiвчат!.. Щоб оце я, пiсля тако©
працi, випустив iз рук самохiть свою здобич! Нi, голубонько, сього в нас
не бува . Та й чого тобi убиватись? Хiба я не зумiю кохати тебе так як i
хто iнший? Не плач, мо серденько: привикнеш, дак житимеш за мною не
згiрш, як i за гетьманом. Дiвка, кажуть, як верба: де посади, там i
прийметься.
Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала,
здiймала до неба руки.
- Мо ти коханн ! - каже тодi, одмiнивши голос, Кирило Тур.- Не кричи,
коли не нажилась на свiтi. Ти дума ш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу
випущу з рук? Чорта з два кому пiсля мене дiстанешся! Цить, кажу! Ось бач,
яка цяця!
I блиснув ©й перед очима турецьким запоясником; а очi так поставив
проти не©, що сердешне дiвча й помертвiло од страху.
Ви©хали з пущi на поле, аж уже на сходi сонця зоря перемага мiсяць.
Почервонiло небо; почина на свiт займатись. Дорога то спускалась униз, то
знов пiдiймалась угору. З'©хавши на високий кряж, озирнувсь Кирило Тур, аж
iз пiд гаю хтось мчиться навзаводи на сивому конi. Вiн зупинивсь да й
каже:
- Не буду я Кирило Тур, коли оцей ©здець не за нами! I коли хочеш
знати, чи бистре в мене око, то скажу тобi й хто се. Се молоде Шраменя.
Пiшло по батьковi, як орля по орловi. Враг мене вiзьме, коли я не
догадуюсь, який заряд iмчить так швидко сю кулю!
- Море, драгий побро! - крикнув Чорногор.- Чого ж ми га мось? Утiкаймо!
- Не такий, брате, в його кiнь, щоб утекти нам iз отмицею._ Та й на що
воно здасться? Нi, лучче станьмо та даймо бiй по-лицарськи.
- Бре, побро! Що ж iз того буде? Нас дво , стрiляти нам проти його не
приходиться, а на шаблях Шраменковi не врадиш ти нiчого. А хоч i врадиш,
то нехутко, ще надбiжать та й однiмуть дiвойку._
-_ Знаю я, брате,- каже Кирило Тур,- як Шраменко руба ться; тим-то й не
хочу у такому разi показати йому свою спину. Поглянь, поглянь, як маха
шаблею! Мов запрошу добрих приятелiв у гостi. Нехай я буду казна-що, а не
запорожець, коли сьогоднi з нас один не достане лицарсько© слави, а другий
лицарсько© смертi!
- Дак ти хочеш, побро, один на один битись?
- А то ж як? Лучче менi промiняти шаблю на веретено, анiж напасти вдвох
на одного!
Тим часом Петро над'©жджав усе ближче да ближче, а як побачив, що_ Леся
маха хусткою, то ще бiльш почав гнати коня.
Запорожцi тiлько що перехопились через узенький мiсток над провалл м,
що промила вода з одного байрака в другий. Кирило Тур спустив бранку
додолу i передав побратимовi, а сам злiз iз коня, розiбрав ветхий мiсток i
покидав пластини в провалл . А на днi в проваллi рине й реве вода,
пiдмиваючи крутi© береги.
- Що оце ти твориш, побро? - пита Чорногор.
- Те, щоб Шраменя перш доказало, що згiдне воно битись iз Кирилом
Туром.
- Бре, побро! Коли дума ш, що через провалл йому не перескочити,
покиньмо його, а самi доберемось скорiш до тайника.
- Еге! Може, у вас у Чорнiй Горi так роблять, а в нас над усе - честь i
слава, вiйськова справа, щоб i сама себе на смiх не давала, i ворога пiд
ноги топтала. Про славу дума лицар, а не про те, щоб цiла була голова на
плечах. Не сьогоднi, дак завтра поляже вона, як од вiтру на степу трава; а
слава нiколи не вмре, не поляже, лицарство кйзацьке всякому розкаже!
Тим часом, як низовий розбишака мiзковав про лицарську славу, Петро
мчавсь на його з шаблею. Уже близько. Як ось кiнь - тиць! Зупинивсь над
провалл м, уперсь переднiми ногами да аж захрiп, настороживши ушi.
-Ге-ге-ге! - каже по другий бiк. Смiючись, запорожець.- Мабуть, не по
нутру тобi такi ярки!
- Iродова душа! - крикне йому Петро.- Так-то оддячив ти пану гетьману
за гостину!
- За гостину? - каже.- От велике диво? У нас у Сiчi при©жджай хто хоч,
устроми ратище а землю, а сам сiдай, iж i пий хоч трiсни - нiхто тобi
ложкою очей не поротиме. А сi городовi кабани усе мають за власне, що_
першi забрались у баштан!
- Юда ти беззаконний! - кричить Петро.- Тебе обнiмають i цiлують за
вечерею, а ти умишля ш iзраду
- Га-га-га! - зареготав Кирило Тур.- Хто ж ©х, дурнiв, силовав мене
цiловати? Я ©м кажу у вiчi, що вкраду притьмом панночку, а вони здуру мене
обнiмають. Да що_ про те балакати Ось лучче перескоч через рiвчак, то ми з
тобою покажемо отсьему юнаковi, як б'ються козаки!
Обернув Петро коня, розiгнавсь - думав якраз перемахнути,- а кiнь iзнов
зам'явсь. Заглянувши в про-валл , як там рине вода, аж затрусивсь да й
посунув назад, жарко хропучи i водячи очима.
А вражий запорожець аж за боки береться, регочу чи.
- Ото проява, а не лицар! - гука .- Подивiться на такого лицаря! Дiвка
ось на конi вдвох iзо мною перескочила через рiвчак, а вiн прибiг та й
задумавсь!
- Я б тобi швидко заткнув пельку,- каже Петро,- якби не забув ухопити
пiстолi.
- Зроду я не пiйму вiри,- одвiтовав Кирило Тур,- щоб син старого Шрама
бивсь по розбишацьки, маючи в руках чесну панну шаблюку! Може б, i я зумiв
би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надума шся, чи
скакати, чи додому вертатися.
- Проклята шкура! - каже Петро, зскочивши з'свого коня.- Вовки б тебе
©ли! Обiйдусь я й без тво©х нiг!
Да й одiйшов назад, щоб розiгнатись. Догадавшись, що вiн задумав, Леся
затулила од страху очi i молилась богу, щоб допомiг йому. Тiлько дарма
вона лякалась. Хто б не споглянув на його високий зрiст, на тонкий да
хисткий стан, хто б не завважив молодецьку силу у руках i в ногах, усяк би
сказав, що не зовсiм iще лихо. Справдi, розiгнавшись, скакнув Петро i
якраз досяг до другого берега. Аж тут берег пiд ним - хруп! Одколовсь, i
вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме
провалле"-да-Кирила Тур прискочив i вхопив його за руку.
- Мистець, братику, ©й-богу, мистець! - каже весело шибайголова. - Не
дармо йде про тебе лицарська слава. Ну, тепер я рад з душi стукнутись iз
тобою шаблями.
- Слухай, приятелю,- каже, дишучи' важко, Петро,- не буду я з тобою
битись; теперь рука на тебе не пiднiметься.
- Як се? Ти одступа шся од бранки?
- Нi, одступлюсь перше од душi!
- Дак якого ж гаспеда ти од мене хочеш?
- Оддай, брате, менi ©© без._ бою. Не будем марно кровi проливати.
- Га-га-га! - зареготав запорожець,- Ото ще чудасiя! Богдане, чи чу ш?
Курячий же в тебе, пане Петре, мiзок: не зовсiм ти пiшов по батьковi. Який
би враг примусив мене жартовать iз гетьманом, коли б сам куций дiдько не
засiв менi в серце? Нi, пане брате, полягти од тво © шаблi байдуже, а
оддати бранку - ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годi дармо балакати!
Стукнемось так, щоб аж ворогам було тяжко, i нехай лучче про нас кобзар
спiва пiсню, анiж розiйтись чортзна по-якому!
Та й вийняв з пiхви свою довгу, важку шаблюку.
- Ой панночко, - каже, - наша панночко шаблюко! З бусурманом
зустрiвалась, та й не двiчi цiловалась; поцiлуйся ж тепер iз оцим
козарлюгою так, щоб запорожцям не було сорому перед городовими, а
чорногорцi щоб не величались сво©ми юнаками!
-Так ти справдi не оддаси ©© без бою? - пита ще Петро.
- Не йме вiри вразьке Шраменя! - каже Кирило Тур. - Щоб же я на
страшний суд не встав, коли ти до не© доторкнешся, поки в мене голова на
плечах! Буде з тебе, чи, може, вкро©ти тобi жупана?
- Нехай же нас господь розсудить,- каже Петро, а мене простить, що
знiмаю на тебе руку! Да й собi вийняв шаблюку.
- Коханий побро,- каже тодi Кирило Тур чорногорцевi,- коли я не стою на
ногах, не борони йому бранки. Махай у Чорну Гору та скажи там сво©м
щурам-чорногорцям, що й на Вкра©нi рубаються не згiрше. Що ж ти, козаче,
не напада ш? - обернувсь вiн до Петра. - Тво дiло нападати, а мо
боронитись. Петро почав козацький грець. Ще, може, звiку не сходились на
сих полях такi© два рубаки, одно© сили, одно© хистi, одного завзяття. Чи
всто©ть же Петро против здоровенного, широкоплечого козарлюги Кирила?
Той-бо сто©ть, як бу©й тур, вкопавши ноги в землю. Тiлько ж i Петро був
козак не дитина: мав батькову постать i силу, ворочав важкою шаблюкою, як
блискавкою, а хисткий i проворний, як сугак на степу.
Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно. Що один рубне, то другий
одiб' , аж iскри летять. Леся сама себе не пам'ятала од жаху. Той стук, те
звяканн , тi© блискавицi понад головами - усе те дiялось, мов у не© в
серцi. А чорногорець аж на конi не всидить, дивлячись на ту мономахiю.
Мистець вiн був у лицарському дiлi, так йому страшенна сiча побратима з
Петром Шраменком була не герцем, а справдi iгрищем.
А вони спершу повагом складали шаблюки, мов тiлько примiрялись; а потiм
усе скорiш, усе з бiльшим притиском давали один одному маху. То
приступали, то одступали; то розмахувались з усе© сили, що аж шабля свище;
то знов один одного тiлько манили, а самi чигали, як би рубонути да й
закiнчити зразу. I так же то обидва знали тую шермицерiю, що нi той того,
нi той того не зможе зачепити - одвiчають самi шаблi. Тим часом у обох очi
вже йграють, як у звiрюки; щоки горять; на руках жили понабрякали, як
вiрьовки; i вже б'ють козаки напропаще; iскри сиплються густо, i от-от
комусь погибель! Аж зразу - черк! Пополам обидвi шаблi. Козаки з досади
покидали об землю й хрести.
- Ну, як же нам скiнчити? - каже Петро: розгарячивсь i вже забув про
мирову.Давай боротись або стрiлятись на пiстолях. Нехай менi нiхто не
доказу , що я не справивсь iз запорожцем Туром!
- К нечистому з боронн м! - важко дишучи, каже запорожець,- Хлоп'яча
забавка! Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут менi й со духи. А
вже раднiший я пiти до чорта в зуби, нiж оддати тобi бранку. К нечистому й
пiстолi! Не велике диво просадити кулею чоловiковi голову. А в нас, коли
хочеш, турецькi запоясники, кинджали, однакi завдовжки i одного майстра.
Схопимся за руки по стародавньому звичаю, та й нехай нам господь
милосердний одпуска нашi грiхи!
Узяв у чорногорця булатний запоясник, примiряв до свого i подав
Петровi. Потiм схопились лiворуч та розчали знов грець, лютий, страшнiший
первого.
- Ей, драгий побро! - крикне чорногорець.- Кiнчай боржiй, бо вже онде
погоня!
- Не бiйсь,- каже Кирило Тур, задихавшись,- поки пiдоспi , закiнча мо
дiло!
- О боже, спасителю! Се нашi ©дуть! - закричала Леся, глянувши на
дорогу. А то стояла все, мов нежива, коло чорногорця, дивлячись на страшне
одноборство.
Справдi, по полю мчались козаки. Поперед усiх поспiшав Сомко; за ним
паволоцький Шрам; за ними ще з пiвдесятка комонникiв.
Скоро ви©хали з гаю, зараз загледiли на узгiр'© наших рубак. Небо вже
на сходi сонця почервонiло, i шаблюки блищали здалеку, як краснi
блискавицi. Не вонпив старий Щрам, що його Петро укладе Тура, дармо що Тур
такий коренастий. Як же покидали козаки шаблi да взялись за запоясники,
так у його й в душi похолонуло: не раз-бо в такому одноборствi падали
перед ©м обидва разом. Так же й тут сталось. Доскаку Сомко iз Шрамом до
провалля, аж Кирило Тур iз Петром дали один одному в груди так щиро, що й
повалились обидва, як снопи.
IX
Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула
сердешна на той час i стид, i дiвоцький сором: затулила йому хусткою
глибоку рану, а сама так i впала на його; плаче, голосить, серденьком
назива . Що ©й тепер i той ясний жених, i те гетьманство? Гаряча кров б'
з рани в Пегруся, промочила хустку, обмива ©й руку. Якби воля, оддала б
тепер Леся душу, аби оборонити од смертi козака, що_ так щиро одважив за
не© свою жизнь. Уже й Шрам iз iетьманом, об'©хавши байрак, прискочили до
того бойовища, а ©й байдуже; вона плаче, вона вбива ться над сво©м
Петрусем.
- Годi, доню! - каже Шрам.- Слiзьми рани не залiчиш. Дай лиш ми
перетягнем ©© поясом. Ще, може, не зовсiм лихо.
А Сомко, щоб помагати Шрамовi або лютовати на комишникiв, вiн, замiсть
того, сам давай рятовати од смертi Кирила Тура.
- Бiда,- каже,- Турова голово! Я думав, ти тiлько жарту ш iзо мною
по-давньому, аж тебе справдi заморочив нечистий! Лучче б менi довiку не
женитись, нiж оте бачити тебе без пам'ятi i гласу!
А про те йому й байдуже, що молода його розлива ться слiзьми над iншим
та взива серденьком.
- Не знаю, пане гетьмане,- каже Шрам,- яке в тебе й серце, щоб возитись
коло сього собаки!
- А що ж, батьку? Хiба так оте його й покинути?
- Да нехай би пропадав ледащо, як заслужив!
- Нi, батьку, вiн не так думав, виручаючи з бiди мою голову.
- Виручаючи з бiди голову! А тепер трохи не згубив тобi молодо©!
- Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде.
Леся дослухалась до його мови. "Дак от як вiн мене любить!" - подумала
собi небога, i серце ©© навiки од Сомка одвернулось.
Шрам тож посупивсь. Хоть i не сказав, да подумав: "Йому жаль сiчового
розбишаки, а що мiй Петро лежить без пам'ятi, про те йому й байдуже".
А Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло запорожця, кинувсь
i сюди.
- Що пан Петро? Чи сть надiя? - пита в Шрама - Вiзьмiть мою опанчу та
припнiть мiждо коней.
- Гляди вже, пане гетьмане, свого запорожця,- каже понуро Шрам,- а в
пана Петра сть батько. Та, знявши з себе рясу, i прип'яв до коней.
Положили на рясу мiждо двох коней Петра да й повезли до подвiр'я,
придержуючи.
- От де, синку, довелось менi колихати тебе у козацькiй колисцi! -
каже, йдучи позад його, старий батько.- Не судив тобi бог заквiтчатись
смертними ранами за Вкра©ну, а доскочив ©х за чужу молоду!
Сомко хотiв положити в таку колиску й Кирила Тура,- не пожаловав сво ©
са тово© опанчi, як тут де не взялось дво запорожцiв. Наскочили i зараз
розпiзнали, що сталось; не розпитували довго.
- Що це,- кажуть,- панове, ви хочете робити з нашим братчиком? Невже
вiн такий сирота, що якби не городовi козаки, то отут би й оставсь на
степу, звiрю та птицi на поталу? Нi, панове! Ще зроду братчик братчика у
чужих руках не кидав. Оддайте нам його! в нас сво© лiки - зараз
поставимо його на ноги.
Да не дожидаючись довго, моргнули чорногорцевi, схопили Кирила Тура,
один за плечi, другий за ноги, положили поперек коней перед собою да й
помчались, як тi© демони. Богдан Чорногор слiдом за ними.
А Петра везли тихою ступою, з обережнiстю.
Сомко повiв за руку Лесю, про здоров' питав, голубив; да вона вже до
його була не та: за жалем да за тугою нi слова йому не промовить.
Пройшли за ярок, аж ось i Череваниха ©де назустрiч. Василь Невольник,
не жалуючи, поганя коней. Зрадiла мати, як побачила свою Лесю, що вже й
казати!
А Шрам смутно привiтав Череваниху:
- Бач,- каже,- нене, чого твоя дочка наробила! Уже де замiша ться ваш
жiночий рiд, то добра буде мало.
Посумовавши Череваниха над Петром, розпитавши в дочки, як що було, аж
сплакнула да й каже:
- Уже ж, панотченьку, коли таке лихо склалось через мою Лесю, то ми з
нею мусимо й запобiгти сьому лиху. Везiть пана Петра до нас у Хмарище. Не
будемо ночей досипати, а вже його на ноги поставимо. Я на сво му вiку
доволi попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього дiла здатна.
Немов господь нам i поможе!
Шрам iзгодивсь, щоб везти Петра просто до Хмарища; а Черевань запросив
гетьмана i всiх при йому значних козакiв до себе в гостi.
Тодi Череваниха з Лесею по©хали попереду, щоб усе _дома як слiд
спорядити. Дорогою Леся десять раз розказовала матерi, як бивсь Петро iз
Кирилом Туром; i вже чи дуже, чи нi клопоталась у Хмарищi Череваниха, щоб
заготовити лiжко недужому, а вона бiльш нi про що й не дбала. У кiмнатi,
де перше сама спала, послала йому на свойому лiжковi перину, убрала сволок
свiжими, щонайкращими квiгками, завiсила вiкно шитою хустиною, i вже й
рiдна сестра не буде така до брата, як вона була до бiдолахи Пеiра. Гостi
Череваневi пили, ©ли, бенкетовали в Хмарищi або пробували з гетьманом у
Ки вi за вiйськовими речами; Череваниха ©х трактовала; а в Лесi чiлько
було й роботи, що копати корiнне, варити зiлл да сидiти над недужим.
Допомагав ©й Василь Невольник.
Петро мiй мов удруге на свiт народивсь. Що йому тепер, що Леся не його
суджена? Вона його любить - бiльш йому нiчою й не iрсба. Чи раз же то в
недузi, одкридши очi, не то ввi снi, не то наяву, бачив вiн, як вона,
нахилившись над ним, пiдстер'гала, чи вгору, чи вниз iде його здоров' ? Як
мати дiпинку забавля очима, щоб воно ©й усмiхнулось, так вона заглядала
йому в вiчi, довiдуючись, чи вернувсь вiн iк пам'ятi.
А вiн же то, ослабши усiм тiлом, жив тiлько серцем, i хоть не змiг
двигнути нi рукою, нi ногою, а серце билось, як вода в джерелi в криницi.
Не бажав би вiн нi жизнi, нi здоров'я, коли б йому так i вмерти, дивлючись
у тi© очi, як у чисту воду. У саду щебече соловейко; запашний вiтерець
повiва в вiкно крiзь цвiт садовини; тихе сонечко, заходючи, гра по сiiнi
з вишневими вiтами; коло йою сидить його Леся, бере його за руку,
прикладу свою долоню йому до гарячо© голови... Нi, не треба йому нi
жизнi, нi здоров'я, дайте йому отак зомлiти, заснути i не прокидатися
довiку! От же здоров' почало брати гору, наповняло козацьке тiло, як вода
колодязь; i губи зачервонiли, i очi заграли.
Раду ться старий Шрам, раду ться й гетьман, а вже нiхто бiльш, як сама
Леся. Тiлько ©© радiсть схожа була на мiсяць пiд негоду: то сiя вiн, як
срiблом сипле, звеселяючи й поля, i села, i сади понад рiчкою; то зайде у
хмару, i як зайде, то весь свiт наче печаль покри : рiчка мов мертва, без
iскор, тече помiж берегами; почорнiли сади; по темних полях смутно. Небога
Леся то веселиться серцем, то тяжко суму , як згада , що мусить
одна-одинока тратити молодi© лiта у гетьманськiй свiтлицi, слухаючи тiлько
вiйськовi© розправи да погриманн кубкiв за трапезою. Розпiзнала
голубонька, да пiзно, що Сомко козак не до любощiв. Нема в його нi того
нiжного слова, нi того люб'яiного погляду, що веселить дiвоче серце.
Гетьман вiн на всю губу, пишен i красен; да не згляне й не заговорить так