- Да пiдожди ж, пане-брате, - каже Шрам, - а ти ж сам чия сторона?
- Оте ще! - каже Гвинтовка.- Авжеж, гетьманська.
- А чого ж ти водишся з запорожцями?
- Хто се тобi сказав?
- Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкету ш iз ними не згiрш од
мiщан.
- Плюй ти, панотче, тому в вiчi! Щоб оте я, будучи паном на всю губу,
не знайшов собi лiпшо© компанi© над запорозьку челядь!
- Так, так,- каже собi крiзь зуби Шрам,- бачу вже я добре, що ти пан,
хоть i не кажи.
А Гвинтовка глянув у вiкно да й гукнув на сво© слуги:
- Хлопцi! Бийте вразьких личакiв по гамаликах! Женiть батогами з двору
хамове кодло!
- Казна-що, бгате! - каже Черевань.- Хто ж таки християнина, наче
собаку, проганя од порога!
А Шрам, не витерпiвши, додав:
- Так робили тiлько пани ляхи да нашi недоляшки. Чи не обляшила й тебе
твоя княгиня?
- Як оте так? - крикне Гвинтовка.
- Так, що тво© речi i звича© годились би й звiрю ремi.
Почервонiв, як мiдень, Гвинтовка.
- Батьку! - каже.- Од одного тебе я стерплю такi речi, не проливши
гарячо© кровi! Я такий рема, як ти Барабаш. рема!.. Да нехай сатана
вiзьме мою душу, коли не рад я повсякчас вийняти за Вкра©ну шаблю один
против десятьох!
Да й вийняв з пiхви шаблю i блиснув нею на сонцi; а сонце вже сiдало i
тiлько на сволоцi крiзь вiкна червонiло.
- Ну, ну, угамуйсь,- каже Шрам,- хiба ж я тебе не знаю? Мало чого
скажеться пiд гарячу минуту? Не все, кажуть, переймай, що по водi пливе.
А сам собi подумав: "I ремi дорога була Укра©на; i вiн махав за не©
шаблею: як не махати, боронячи сво© ма тностi?"
- I справдi,- каже Гвинтовка,- припало ж менi тепер змагатись, як треба
гостей шановати. А гей, княгине! Давай лиш козакам вечеряти!.. Помиливсь
ти, панотче,каже знов до Шрама,- дуже помиливсь, сказавши, що жiнка мене
обляшила. Тривай лиш, чи не я ©© окозачив. Дивись: не гайдуки, не маршалки
застилають у мене стiл. Доказали ми ляхам козацько© слави: княгинi ©х
тепер служать козакам за столом i не за столом! А ти кажеш, що жiнка мене
обляшила. Княгине, мо ти золото! Чи ти спиш, чи не чу ш? Вечеряти козакам
пора!
Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хотiв притьмом довести перед
Шрамом, що в його жiнка все одно, що служебка, хоть би вона була сто раз
княгиня. I так, як мертве нехотя уста на чарiвницький поклик з домовини,
так тая княгиня, мов не сво©ми ногами, увiйшла до свiтлицi на грiзний
поклик свого чоловiка. I так, як молода рабиня у старого, сивобородого
турчина служить, i тремтить, i низько покланя ться, так i та нещаслива
княгиня, догоджаючи свойому чоловiковi, низько вклонилась гостям i почала
застилати стiл бiлою скатертю. А руки ж то бiлi, нiжнi©, засуканi
по-хазяйськи по лiкоть, здаються чистiшими од скатертi i нiжнiшими од
миткалевих рукавiв - сiяють крiзь вечiрню тiнь, як свiжий снiг ранком
надворi. Чи на те ж вони вихованi, випестованi, щоб, покинувши високi
князькi© замки, застилати стiл козаковi?
- Не честь, не слава хiба козакам,- каже господар, гледя на не©,- що в
©х такi© слуги? Сестро, небо© о, прошу ж до гурту. Сiдайте да й не
клопочiтесь у мене в господi нi про що, як пани над панами. Вам
услуговуватиме горда польська папi, високоiмснитая княгиня! А Череваниха
каже:
- Ридван наш так налякав твою господиню, що коли б ©й - у добрий час
мовити - чого не сталось iз переполоху. Може б, iзмити ©© свяченою водою,
да нехай би надiла сорочку пазухою назад?
- Е, сестро! - одвiту Гвинтовка. - Мiй голос пiднiме ©© i з домовини.
Не вважай, що вона така смутна сьогоднi: скажу тiлько слово, так зараз
розвеселиться да ще й через шаблю поскаче. Нашi козачки танцювали ж колись
пiд лядську дудку.
Хто б то змiг розказати, що на ту пору дiялось на серцi в бiдно©
княгинi! Мабуть, привикла вже небога до такого глуму; уже й не плаче й не
зiтха . Слуха те гор'дованн од свого чоловiка так, мов не про не© й
рiч; тiлько часом здригнеться од його грiзного голосу, як струна на
бандурi.
- Боржiй, боржiй, жiнко! - покрику на не© Гвинтовка.- Докажи, що твоя
висока порода на якесь таки лихо тобi здалася. Давай нам якоi-небудь
настойки чи запiканки, тiлько тако©, щоб i старе помолодшало.
Принесла княгиня й запiканки, почала гостей шановати. Мусила перше
випити чарку сама, i тодi вже стала гостей обносити.
- Пийте тепер безпечнiше, дорогi© гостi,- каже господар,- ляшка вас не
отру©ть.
- А од ©х роду - не во гнiв тво©й жiнцi - се iнодi й станеться,- каже
Шрам.- Може б, i батько Хмельницький пожив iще на свiтi, якби не сватавсь
iз ляхами.
- Бач, мо золото, якi тво© земляки! - каже Гвинтовка.-Хвали бога
милосердного, що я тебе слобопив од ©х. Хоть, може, мо© липовi свiтлицi й
не те, що княженецькп замки, так хоч поживеш мiж православними
християнами; усе-таки не так смердiтимеш лядським духом, як позовуть на
суд перед бога!
- Та чи по нашому ж вона молиться? - шепнула Череваниха братовi.
- Отак, сестро! - одвiту той голосно.- Невже ж ти дума ш, що я мав би
кателичку за жiнку? Уже не знаю, що там у не© в душi сидить, а вона в мене
i до церкви ходить, i хреститься по-нашому. Перехрестись, мо золото!
Княгиня перехрестилась, як дитина, i що то! Бачся, нiчого не заважають
слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без слiз на ту
нещасливу невiсту. Так, як бiдний горобчик попадеться у руки хлоп'ятам та
й не зна , за що над ним знущаються, а тi© йому виспiвують, як жиди Христа
мучили, крутять да пiдкидають угору, так ся безталанна княгиня попалась
тепер мiж козаки; i що там тi© князi, сенатори да великi пани наробили,
про що вона й не вiдала, за все тепер одвiча .
Тiлько ото що посiдали за стiл i Шрам поблагословив страву, як ось
хтось одсунув знадвору кватирку i гукнув на всю свiтлицю:
- Пугу!
Шрам з серця аж ложку покинув, а господар замiшавсь-замiшавсь да й сам
не зна , що йому робити. Як ось iзнов:
- Пугу! Чи ти спиш, пане князю, чи вже так завеличавсь, що не хочеш
пустити доброго чоловiка i в хату?
- Просимо, просимо, пане добродiю! - каже Гвинтовка.- I сiни, й хата
перед тобою настiж.
- А собаки ж у вас не кусаються?
- От славно! А нащо ж спiвають:
Запорозький козак
Не бо©ться собак?
- А кiшки в вас не дряiiаються ?
- Бог з тобою, добродiю!
-Тепер чортзна як стало на Вкра©нi! - каже, усе-таки за вiкном, голос.-
Наш брат не у всякi дверi й сунься.
- Коли не у всякi,- каже Гвинтовка,- так у мо© i опiвночi можна.
- Пане Матвiю! - озвався тодi до його Шрам. Так отес ти так не
брага шся з запорожцями?
-Е, добродiю мiй! - каже, зачервонiвшись з сорому, Гвинтовка.-
Запорожець запорожцевi не пара. Се батько Пугач, старець, або дiд кошовий.
Iз ким, iз ким, а з ©м ладити треба. Тепер на Вкра©нi усе так
перевернулось, переплуталось i перемiшалось, що навпростець нiкуди не
проiдеш. Утремо ми запорожцям носа, як колись вiзьме наша, а тепер поки що
треба гладити за шерстю. Вони-бо в царя велике пошанованн мають i, чого
хочуть, усе одержують.
- Не ©здить же нам, пане брате, iз тобою одним шляхом,- каже понуро
Шрам.
Як ось увiйшов до свiтлицi батько Пугач, старий, довгоусий дiдуган, iз
сво©м чурою. У простих сiмрягах, а сорочки чорнi, як сопуха. Да
господаревi, мабуть, на сей час було байдуже, що не одягнi гостi: забувши
i сво панство, зустрiв батька Пугача з таким привiтанн м, мов той у
найдорожчих кармазинах.
- Прошу ж,- каже,- за стiл до громади.
- Не сяду! - каже Пугач, стоя серед свiтлицi.
- Чому ж не сядеш?
- Тому, що в тебе добрим людям така честь, як собакам.
- Про яких се ти добрих людей говориш?
- Та хоч би й про тих, що за вiз хворосту платять по двi пари волiв. Та
ось вони й самi йдуть до твого вельможного панства. Без мене ти ©м не дав
i приступу.
Увiйшли мiщане в свiтлицю да й стоять у порога.
- Ну, скажи,- каже батько Пугач,- за що ти в ©х воли забрав?
- Щоб не рубали гаю, от за що!
- Та вони ж, коли хочеш знати, не в тво му гаю рубали, а в городовому!
- У городовому, батьку! У городовому, пане! - загули мiщане, кланяючись
то Пугачевi, то Гвинтовцi.
- От славно! - каже Гвинтовка.- З якого ж се часу моя займанщина стала
городовим га м?
- Та це, пане,- одвiтують,- по-твойому вона твоя, а по нашим
магiстратським записям вона наша бiс зна з якого ще часу. Ще скоро батько
Хмельницький вигнав ляхiв та недолящкiв з Укра©ни, то зараз i дав нам
привiлей осягти пiд город поля, гаi i сiножатi, якi самi улюбимо. Ще й
досi знаки, що позначили нашi бурмистрове.
- Та се то ми зна мо,- каже Гвинтовка,- що ви того тiлько й пасли, як
би вхопити щонайкращий шматок iз козацько© здобичi! Козакам було тодi не
до займанщин: козаки тодi бились iз ляхами понад Случчю, понад Горинню да
топились по багнах, а ви з сво©ми пикатими бурмистрами давай викроювати
щонайкращi поля та сiножатi! Се то ми зна мо! Так, отже, нi! Козацький
бунчук переважить бурмистерську патерицю! Пан полковник сам давав менi
бунчука, щоб я його рукою займав собi займанщину, скiлько за день конем
об'©ду. Цiлий день не вставав я з сво©ми з коня, i тепер нехай нiхто не
говорить, що се [не] мо добро!
- Послухай, пане князю, ти мене, старого Пугача, - каже поважно сiчовий
дiд.Старий Пугач нi для кого в свiтi душею не покривить. Нехай мiщане
дечим i поживились од козакiв у польську заверюху, та вже ж i козаки
почали тепер нагинати ©м ши© справдi по-шляхетськи. Засiвши в ©х
магiстрати, в ратушi, старшина козацька оруду ©х вiйтами, бурмистрами i
райцями, як чортяка грiшними душами. Коли тобi полковник дав займанщину,
то нехай воно так i буде; тiлько ж не обiжай добрих людей, верни ©м ©х
воли.
Помовчав трохи Гвинтовка да, глянувши на Шрама, й каже:
- Нi, нехай шукають ©х у бурмистрiв, що поробили в мо©х гаях прикмети;
а я докажу ©м, що я в сво му добрi пан. Треба сим безшабельним гевалам
збити трохи пихи.
- Ох, швидко сi гевали зроблять вас гамаликами! - сказав тодi батько
Пугач.- Не поможуть вам нi шаблi, нi бунчуки! Дурнi ви, дурнi з сво ю
пихою, та й не ка тесь! Дiтки мо©! - обернувсь до мiщан.- Плюйте ви й на
його гординю, й на його здирство! Ми вернем вам ваше добро десятерицею.
- О, спасибi ж тобi, батьку, що хоч ти за нас уступився! - кажуть
мiщане.- Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй уступити до нашо©
простацько© господи. Прощай, пане князю. Прийде й на нашу юлицю празник.
- Потривай, пане добродiю,- каже Гвинтовка,- я не хочу сперечатись iз
тобою через личакiв. Нехай беруть воли к нечистiй матерi, а ти оставайсь
вечеряти.
- Не до вечерi тепер нашому брату,- одвiтовав Пугач.- Будуть хутко нашi
сюди пiд Нiжень. Ось iдуть уже царськi бояре; ми ©х до Переяслава не
пустимо. Гарний город i Нiжень для чорно© ради. Дак не до вечерi вже нам
тепер.
I, не дожидаючись одповiдi, насунув шапку да й потяг iз хати. Мiщане за
ним.
А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом нi в сих нi в тих. Бачить, що
вже Шрам розкусив його. От же ще таки хотiв замазати щiлку то козацькими
воскликами - на се був дуже здатен,- то лестивими привiтаннями; да вже
Шрама нiчим не розважив. Насупивши брови, сидiв старий за вечерею; а другi
гостi, бачивши, що вiн такий похмурий, i собi сидiли мовчки.
Узяла Гвинтовку досада; напавсь на бiдолашну княгиню. А княгиня, не
сiдаючи за стiл, усе ходила слiдом за дiвчатами, що подавали до столу
страви. Жодна страва не прийшлась йому до смаку: усе не так, усе йому на
лядський лад приправлено. Давай коренити ляхiв i всi ©х звича©.
А бiдна княгиня, бачучи, як вiн розлютовавсь, аж тремтить уся, що та
билина од вiтру. Порядку i сама не зна , що куди i до чого; далi якось
зачепила рукавом срiбну коновку, повну вишнiвки, да й розлила по всiй
скатертi.
А Гвинтовцi, мабуть, аби найти приключку.
- Чортова кров! - крикне так, що аж вiкна затремтiли, да й пхнув од
стола княгиню. Бiдна так i брязнулась об землю.
- Гей! Чертi! - крикне Гвинтовка на сво© слуги.- Вiзьмiть iк бiсовiй
матерi сю лядську погань!
Вибiгли дiвчата з кiмнати, пiдняли да й повели з свiтлицi свою панiю.
Черевань поглядував на Шрама, що то вiн тепер скаже; а Шрам сидить
понурий, буцiм нiчого й не бачить. Не сказав нiчого й Черевань, i всi
мовчки скiнчили вечерю.
Шрам по вечерi сказав тiлько господаревi, що завтра рано на зорi по©де
в Батурин, а Петра оставля , яко недугуючого, одпочивати у його хуторi. З
тим i порозходились на спочинок.
XI
Уставши вранцi, пiшов Петро у станю, а на станi вже панотцевого коня й
нема : ще до свiту махнув старий у нову дорогу; десь його й сон не взяв.
Тяжко було на серцi мо му Петровi. Одна думка усюди його проводжала:
жалковав на сво нещасливе коханн . Ось бо спершу нудив свiтом, що горда
дiвчина на його байдуже; далi скiльки-то перегорiло у його в серцi огню од
того несказанного жалю, що iнший перед його очима взяв да й веде ©© до
вiнця; а тепер ще нове горе: зна , що вона його любить щиро, да треба
розiзнатись навiки. А боже мiй милий! Як би то й назвати те щастя, щоб
жити з нею в парi, як голуб iз голубкою!
Так-то вже тому бiдному козаковi любощi очi затуманили, що, здавалось,
тiлько там, де вона, i сонце сiя , i божий мир красен; а без не© усюди
тьма i пустиня.
Iнший то, може б, не вважив, що панотець не благословить i що вже вона
заручена другому; махнув би, може, з нею в дикi степи, на Хорольськi
хутори, да й насмiявсь би над лихою долею. А Петровi й думку таку було
страшно допустити у голову. Вiн добрий був син i щирий козак; лучче йому з
нудьги загинути, нiж панотця навiк преогорчити i золоту свою славу гряззю
закаляти. У його iнша була думка: умислив собi, пiсля панотцево© смертi,
iйти на Запорожж да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками
турецькi городи плiндровати i жизнь свою по-лицарськи, на полi чи на морi,
за християнську вiру положити. А поки що уложив собi од Лесi якомога
одбiгати i на самотi перемогати тi© нещаснi любощi. Тим-то й тепер,
походивши, посумовавши по станi, не схотiв вертатись у будинок, щоб не
зустрiтись iз сво ю несудженою дружиною, а пiшов сво©м звича м блукати по
пущi, чи не розжене свого смутку.
Взявши на лiву руку од дороги, пiшов узенькою стежечкою, i як не
звертав сво© думки то на панотця, де то вiн оберта ться, то на тривоiу по
Вкра©нi, а серце знай сво шепче. Вже час немалий iде вiн пущею, коли ж
виходить на лощину, гляне - кiнець лощини iз-за дерева димок. Сонце вже
пiднялось геть-то, так дим унизу помiж деревом синiй, а вюрi наче золотий
серпанок. Дивиться Петро, аж i огорожа, i хатка мрi оддалекй. Вже вiн
хотiв звернути набiк, щоб не тривожити дурно чужих собак; коли ж гляне -
iде супротив його од хати середнього вiку чоловiк, у козацькiй жупанинi, а
його пiд руку веде молода, чорнява дiвка. А чоловiковi тому, мабуть, i не
треба чужо© пiдмоги; однiма од не© руку да й каже:
- Та ну, Настусю, к нечистiй матерi! Що ти мене ведеш, мов п'яницю з
шинку? Я сьогоднi хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче
дитину. Геть, кажу, оступись!
Як же здивовавсь Петро, пiзнавши Кирила Тура! (бо се вiн самий i був).
I, дивне дiло! Так йому зрадiв, наче рiдному братовi; а що недавно бились
на смерть, про те йому й байдуже.
I Кирило Тур зрадовавсь; привiтавсь так, як iз давнiм приятелем.
- Поздоровляю,- каже,- по лiках! Ну, не думав я, щоб пiсля тако© руки
ще ти дививсь на божий мир. Та й сам я - мовити правду - не хотiв би бiльш
пiдiйматись на ноги. Бог зна , чи трапиться вдруге так гарно вкластись
спати.
- Не знать що ви говорите, братику! - каже йому дiвчина, дивлячись
люб'язненько йому в вiчi i ще таки держачи його за руку.
- Мовчи, бабо! - сказав Кирило Тур.- Ваш брат у сьому не тямить сили.
Вам жизнь iзда ться казна -чим. Хата, пiч, подушки - ото вам i все щаст .
А козаковi поле не поле, море не море, щоб iзнайти долю. Козацька доля в
бога на колiнах. Туди i рветься наша душа, коли хочеш знати... Та чи з
тобою ж про сi речi вести розмову? Я вже, братику,- обернувсь Кирило Тур
iзнов до Петра,- покидав зовсiм сей свiт, набитий бабами та всякими
химерами, уже був i ногу поставив на порiг, щоб iти в далеку дорогу, так
що ж? Учепились за мене добрi люде i таки вернули назад. Думають, куди яке
добре дiло зробили, що не дали вмерти! м зда ться, що й нема вже в бога
нiчого кращого над оцю мiзерну жизнь; а от у кого товку хоть за шеляг,
то всякому скаже, що вона не сто©ть нiякогiсiнького жалю!
- Скажи ж менi,- перебив його мiзкованн Петро,- як оте ти опинивсь на
сiм боцi?
- А так,- каже,- що взяли добрi люде та й давай няньчити, сповивати,
купати, наповати усякими зiллями, а далi й сюди з собою завезли. Дуже тут
мене треба! I куди ж утрапили? Якраз у хату до мо © матерi! Тут уже баби
як попали мене в сво© лапи, то от, як бач, нiяким побитом не одкараскаюсь.
Притьмом кажуть, що я нездужаю; а я так нездужаю, що ведмедя б за ухо
вдержав. Коли б не божий чоловiк, то довелось би з нудьги пропасти мiж
плаксивим бабством. Той, спасибi йому, розважить таки iнколи душу
козацькою пiснею та й на божий мир дивиться по-людськи.
- А побратим же твiй де? - спитав Петро.
- Побратимовi,- каже,- мо му тепер доволi дiла. Хочемо задати перцю
городовiй старшинi, так шата ться тепер по всiх усюдах, наче ткацький
човник по основi. Нап'яли братчики вам добру основу; витчуть вам таку
сорочку, що нi руками, нi ногами не повернете.
- Слухай, брате,- каже Петро,- коли казати, то кажи ясно, а не
загадками.
- Кажи йому ясно! - засмiявшись, мовив запорожець.- Який тепер чорт
скаже тобi що-небудь ясно, коли звiдусюди нахмарило? Виясниться вам хiба
тодi, як заторохтить грiм та заблиска блискавиця. А вже до сього не
далеко. Казав побратим, що вже над Остром, у Романовського Кутi, нашi i
кош заложили. Сьогоднi, тривай, чи i сам Iван Мартинович не прибуде з
отаманн м; а к завтрьому iк ранку, щоб i бояре царськi© не над'©хали.
Чорний люд збира ться пiд Нiжень, як сарана. Кажуть, у Нiженi пiд раду
великий урожай на кармазини...
У Петра од таких речей аж мороз пiшов поза шкурою. Перш усього подумав
вiн про свого панотця i вже хотiв був бiгти до хутора, щоб його
сповiстити, да згадав, що панотець у дорозi. Друга його думка була про
Лесю: боявсь, щоб як-небудь i ©й у козацьких чварах не досталось, а ще
бiльш боявсь, щоб Кирило Тур, пiд сей каламутний час, удруге не вкрав ©©,
так як у Ки вi. Що ж тут чинити?.. "Заведу про не© рiч iз запорожцем!" Да
й натякнув про Лесю.
- Ге-ге-ге! - каже, зареготавши, запорожець - Невже ти ще й досi не
викинув з голови тi© дурницi? Менi здавалось, досить пустити чоловiковi
пiввiдра кровi, щоб одумавсь, аж, мабуть, нi! Мабуть, вас няньки вже
змалечку загодовують такою кашею, щоб i з сивим волосом не перестав
чоловiк липнути до баб!
- А ти, вразький прудиусе,- каже смiючись Петро,- невже б то занедбав
дiвчину, що бивсь за не©, мов скажений?
- Пху! - аж плюнув з серця запорожець.- Став би я тепер думати про таку
пакость! Один тому час, що чоловiк iскрутиться. Тепер давай менi хоч копу
таких дiвчат, то, ©й-богу,- от велике слово "©й-богу",-_ усiх оддам за
люльку тютюну!
Полегшало в козака на душi.
- Ну, куди ж,- каже,- оте ти iдеш?
- Та от бач, божий чоловiк звелiв менi проходжуватись по пущi, а баби
мо©... се сестра моя, коли хоч знати, а там у хатi ще й мати ... так баби
мо© не ймуть вiри, що я одужав. Та вже я ©м сьогоднi докажу, що пора ©м од
мене одчепитись: осiдлаю коня та про©ду по полю так, щоб аж ворогам було
тяжко, як мовляв Черевань. А що бак Черевань?
- Тут iз нами у Гвинтовки,- каже Петро.
- Дак ми з тобою сусiде,- сказав запорожець.- Ну, братику, будемо ж
тепер жити мирно, коли тiлько проживе тепер [мирно] хоч одна душа на
Вкра©нi. А поки що ходiмо лиш у хату та поснiдаймо.
Петро на те iзозволивсь. А в хатi вже поралась коло печi стара мати:
пекла млинцi на снiданн .
- От i моя ненька старенька,- сказав Кирило Тур, да й каже матерi:
- Коли хоч, нене, знати, що се за козак, так се той самий, що разом нас
iз ним нашпиговано пiд Ки вом.
А Петровi шепче на ухо:
- Я не скажу ©м, що не який враг i нашпиговав мене, як не ти; а то
дивитимуться на тебе бiсом. Сi баби нiяк не збагнуть, що сьогоднi можна з
чоловiком рубатись на всi заставки, а завтра гуляти вкупi по-братерськи.
Не знать як дивляться на божий свiт. Сказано - баби.
Стара неня була радесенька, що в сина трапивсь знакомий гiсть, i зараз
почала його трактовати. Миттю подала на стiл гарячих млинчикiв, сала кусок
положила на кружечку i мисочку сметани поставила; ще й пляшку перчакiвки
достала з полицi.
- От як мене втiшив на старiсть господь милосердний! - каже до гостя,-
Не думала я вже бачити довiку свого синка, свого ясного сокола!
I обняла Турову голову, i поцiловала його в чуприну,
- Годi, годi, мамо! - каже запорожець.- Ти б, зда ться, тiлько й
робила, що няньчилась iзо мною. Я вже й так боюсь, щоб через тебе
товариство мене не одцуралось. Скажуть: "Iди собi геть: нам таких мамi©в
не треба!"
- А ти ще таки не перестав думати про ту прокляту Сiч? - сказала мати.
- Панiматко! - крикне запорожець.- Не давай волi язику, коли хоч, щоб я
прожив у тебе в хатi ще хоч пiвдня! Як можна узивати проклятим славне
Запорожже!
- Щоб воно тобi запалось! - каже крiзь сльози мати.- Узяло воно в мене,
наче сира земля, чоловiка - не знала я щастя замолоду; а тепер вiзьме ще й
сина - не дознаю я щастя й при старостi лiт!
- Ну, що ти вдi ш iз сими бабами! - каже, засмiявшись, Кирило Тур.- У
©х щаст м зоветься чортзна-що! Ну, давай лиш нам, нене, по чарцi, то,
може, повеселiша мо. Тепер Сiч буде недалечке: у Романовського Кутi.
Правда, й туди вашому брату все одну - дзусь! Так я сам iнодi до вас
навiдаюсь, та часом ще й гостинця привезу.
- Не треба менi кращого гостинця, як ти сам, сину мiй коханий! - каже
мати.
- Чому не Маруся! - одвiту Кирило Тур.- Так не для баб же создав
господь козака. в його що-небудь краще робити, нiж сидiти отут та
втирати млинчики. А млинцi важнi! Нiчого сказати, важнi млинцi!
Тiлько що се сказав, як ось пiд вiкном затупотять конi, а хтось у вiкно
по-запорозьки:
- Пугу! Пугу!_
Жiнки обидвi так i затремтiли. Уже ©м не впервинку було се низове
пугання, тiлько ж нiколи не було ©м так страшно.
- Ох, моя матюнко! - крикне Кирилова сестра. - Чого ж се мене такий
страх ошиб? Хто се такий, мiй братику?
А запорожець ©й понуро:
- Се вже сестро, при©хали по мою душу.
- Ох, лишечко! - заквилила мати.- Що ж оце ти сказав, мiй синочку?
- А ось,- каже,- добрi молодцi самi тобi розкажуть, коли ще не
догадалась.
Як ось дверi одчинились, i лiзе в хату, тяжко переступаючи через порiг,
батько Пугач, а за ним його чура.
- А здоров, вражий сину! - так привiтав кошовий дiд Кирила Тура.- Як ся
собi ма ш? Добрих послав тобi господь гостей, та чим-то ©х уконтенту ш!
Прощайсь лишень, дияволiв сину, з матiр'ю та сестрою, бо вже недовго ряст
топтатимеш!
- Батечки мо©, голубчики! - крикне, злякавшись, Кирилова мати. - Що ж
оце ви з ним хочете робити? Не зоставляйте мене сиротою на старостi, не
однiмайте в мене мого свiту, мого сонця!
А батько Пугач на не© й не дивиться да знов до Кирила Тура:
- А що, вражий сину! Зоп'явсь уже на ноги? Одпас уже товсту мармизу?
По©дьмо лиш до коша на розправу. Ти дума ш, ми дурно насипали божому
чоловiковi шапку талярiв? Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в
нас сьогоднi увесь сором, що наробив товариству! Убирайсь лиш, гаспедський
сину! Сiдлай коня! Тебе б треба, взявши за шию, вести до обозу на
вiрьовцi, як собаку, та вже я честь на собi кладу: пограй уже, так тому й
бути, в остатнiй раз на конi!
Нi живi нi мертвi слухали такi речi мати й сестра Кирилова; далi, наче
©м хто нiж устромив у серце, повалились на землю да й припали до нiг
батьковi Пугачевi, да плачуть же то гiрко, да молять, щоб не однiмав у ©х
остатньо© радостi.
- Гетьте к нечистiй матерi! - крикне жорстокий запорожець.- Якого бiса
лiзете передо мною? Не я над ним суддя: все товариство з ©м
правуватиметься!
Тодi Кирило Тур пiднявсь iз-за столу да й каже веселим голосом:
- Казна -що робиш ти, батьку! Хто ж таки ляка так жiнок? Але ж i в
тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на свiт породила! Сiдайте лиш та
пiдкрiпляйтесь, чим бог послав, а я ось осiдлаю коня, одягнусь, та й
по©демо. Мамо, сестро! Годi вам не знать чого убиватись! Хiба ви не зна те
жартiв запорозьких? Наш брат i жарту так по-ведмежи, шо iншого й до слiз
доведе.
Не знали сердешнi, чи йняти, чи не йняти вiри Кирилу Туровi, однак
стали трошки спокiйнiйшi. Дивляться мовчки на грiзного свого гостя, на
батька Пугача, чи не скаже вiн хоть словечка м'якшого, чи не всмiхнеться
до них. Нi, бiлi його брови страшно насупились. Попустивши вниз сивий
довгий ус, поглядовав вiн на Кирила Тура, як хижий орел на ягницю.
А Кирило Тур буцiм на те й не вважа .
- Чого ж,- каже,- ви поторопiли? Батько пошутковав, а в ©х уже й душi
не стало. Давайте лиш млинцiв гарячих, а я ось пошаную гостей перчакiвкою.
Я вам казав, що пограю сьогоднi конем по полю. Ну, при©хали за мною
козаки, та й годi. А вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура! А ще
просять - зостанься з ними жити. Що за життя козаковi з такими плаксами!
Батько Пугач сiв за стiл, поблагословивсь да й почав уплiтати млинцi.
Кивнув на чуру, i чура сiв коло його да й прийнявсь за снiданн .
Кирило Тур вийшов iз хати i почав звати свистом свого коня з гаю. Кiнь
пасся на волi округ хати. Розумна була животина: зараз прибiгла, зачувши
хазяйський посвист.
Почав Кирило Тур збирати зброю да, щоб заспоко©ти панiматку, що мовбито
в його на думцi нема нiчого смутного, iдучи мимо вiкон, завiв козацьку
пiсню повним да розлогим голосом:
Ой, коню мiй, коню!
Заграй пiдо мною
Та розбий тугу мою;
Розбий, розбий тугу
По темному лугу
Козаковi та молодому...
Тiльки не втрапив неборак вибрати добре пiсню: вона ще бiльш завдала
туги старiй козацькiй-неньцi. Покинувши дочцi сво поранн коло печi, сiла
сердешна мати кiнець стола да так же то гiрко почала плакати, що й старе
запорозьке серце трохи пом'якшало.
- Не плач, нене: дурно сльози тратиш,- сказав батько Пугач.
А Кирило, iдучи знов мимо вiкна, спiва свою пiсню, да й таким же то
смутним оддавсь на сей час у хатi його голос!
Ой, згадай мене, моя стара нене,
Як сядеш увечерi ©сти
Десь моя дитина на чужiй сторонi,
Та нема од не© вiстi!
Сковорода перевернулась i покотилась на долiвку в Кириловоi сестри.
Кинулась бiдна голубонька до матерi, обняла да й заголосила:
- Матусю, мо серденько! А що ж ми тодi в свiтi робитимем, як не буде в
- Оте ще! - каже Гвинтовка.- Авжеж, гетьманська.
- А чого ж ти водишся з запорожцями?
- Хто се тобi сказав?
- Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкету ш iз ними не згiрш од
мiщан.
- Плюй ти, панотче, тому в вiчi! Щоб оте я, будучи паном на всю губу,
не знайшов собi лiпшо© компанi© над запорозьку челядь!
- Так, так,- каже собi крiзь зуби Шрам,- бачу вже я добре, що ти пан,
хоть i не кажи.
А Гвинтовка глянув у вiкно да й гукнув на сво© слуги:
- Хлопцi! Бийте вразьких личакiв по гамаликах! Женiть батогами з двору
хамове кодло!
- Казна-що, бгате! - каже Черевань.- Хто ж таки християнина, наче
собаку, проганя од порога!
А Шрам, не витерпiвши, додав:
- Так робили тiлько пани ляхи да нашi недоляшки. Чи не обляшила й тебе
твоя княгиня?
- Як оте так? - крикне Гвинтовка.
- Так, що тво© речi i звича© годились би й звiрю ремi.
Почервонiв, як мiдень, Гвинтовка.
- Батьку! - каже.- Од одного тебе я стерплю такi речi, не проливши
гарячо© кровi! Я такий рема, як ти Барабаш. рема!.. Да нехай сатана
вiзьме мою душу, коли не рад я повсякчас вийняти за Вкра©ну шаблю один
против десятьох!
Да й вийняв з пiхви шаблю i блиснув нею на сонцi; а сонце вже сiдало i
тiлько на сволоцi крiзь вiкна червонiло.
- Ну, ну, угамуйсь,- каже Шрам,- хiба ж я тебе не знаю? Мало чого
скажеться пiд гарячу минуту? Не все, кажуть, переймай, що по водi пливе.
А сам собi подумав: "I ремi дорога була Укра©на; i вiн махав за не©
шаблею: як не махати, боронячи сво© ма тностi?"
- I справдi,- каже Гвинтовка,- припало ж менi тепер змагатись, як треба
гостей шановати. А гей, княгине! Давай лиш козакам вечеряти!.. Помиливсь
ти, панотче,каже знов до Шрама,- дуже помиливсь, сказавши, що жiнка мене
обляшила. Тривай лиш, чи не я ©© окозачив. Дивись: не гайдуки, не маршалки
застилають у мене стiл. Доказали ми ляхам козацько© слави: княгинi ©х
тепер служать козакам за столом i не за столом! А ти кажеш, що жiнка мене
обляшила. Княгине, мо ти золото! Чи ти спиш, чи не чу ш? Вечеряти козакам
пора!
Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хотiв притьмом довести перед
Шрамом, що в його жiнка все одно, що служебка, хоть би вона була сто раз
княгиня. I так, як мертве нехотя уста на чарiвницький поклик з домовини,
так тая княгиня, мов не сво©ми ногами, увiйшла до свiтлицi на грiзний
поклик свого чоловiка. I так, як молода рабиня у старого, сивобородого
турчина служить, i тремтить, i низько покланя ться, так i та нещаслива
княгиня, догоджаючи свойому чоловiковi, низько вклонилась гостям i почала
застилати стiл бiлою скатертю. А руки ж то бiлi, нiжнi©, засуканi
по-хазяйськи по лiкоть, здаються чистiшими од скатертi i нiжнiшими од
миткалевих рукавiв - сiяють крiзь вечiрню тiнь, як свiжий снiг ранком
надворi. Чи на те ж вони вихованi, випестованi, щоб, покинувши високi
князькi© замки, застилати стiл козаковi?
- Не честь, не слава хiба козакам,- каже господар, гледя на не©,- що в
©х такi© слуги? Сестро, небо© о, прошу ж до гурту. Сiдайте да й не
клопочiтесь у мене в господi нi про що, як пани над панами. Вам
услуговуватиме горда польська папi, високоiмснитая княгиня! А Череваниха
каже:
- Ридван наш так налякав твою господиню, що коли б ©й - у добрий час
мовити - чого не сталось iз переполоху. Може б, iзмити ©© свяченою водою,
да нехай би надiла сорочку пазухою назад?
- Е, сестро! - одвiту Гвинтовка. - Мiй голос пiднiме ©© i з домовини.
Не вважай, що вона така смутна сьогоднi: скажу тiлько слово, так зараз
розвеселиться да ще й через шаблю поскаче. Нашi козачки танцювали ж колись
пiд лядську дудку.
Хто б то змiг розказати, що на ту пору дiялось на серцi в бiдно©
княгинi! Мабуть, привикла вже небога до такого глуму; уже й не плаче й не
зiтха . Слуха те гор'дованн од свого чоловiка так, мов не про не© й
рiч; тiлько часом здригнеться од його грiзного голосу, як струна на
бандурi.
- Боржiй, боржiй, жiнко! - покрику на не© Гвинтовка.- Докажи, що твоя
висока порода на якесь таки лихо тобi здалася. Давай нам якоi-небудь
настойки чи запiканки, тiлько тако©, щоб i старе помолодшало.
Принесла княгиня й запiканки, почала гостей шановати. Мусила перше
випити чарку сама, i тодi вже стала гостей обносити.
- Пийте тепер безпечнiше, дорогi© гостi,- каже господар,- ляшка вас не
отру©ть.
- А од ©х роду - не во гнiв тво©й жiнцi - се iнодi й станеться,- каже
Шрам.- Може б, i батько Хмельницький пожив iще на свiтi, якби не сватавсь
iз ляхами.
- Бач, мо золото, якi тво© земляки! - каже Гвинтовка.-Хвали бога
милосердного, що я тебе слобопив од ©х. Хоть, може, мо© липовi свiтлицi й
не те, що княженецькп замки, так хоч поживеш мiж православними
християнами; усе-таки не так смердiтимеш лядським духом, як позовуть на
суд перед бога!
- Та чи по нашому ж вона молиться? - шепнула Череваниха братовi.
- Отак, сестро! - одвiту той голосно.- Невже ж ти дума ш, що я мав би
кателичку за жiнку? Уже не знаю, що там у не© в душi сидить, а вона в мене
i до церкви ходить, i хреститься по-нашому. Перехрестись, мо золото!
Княгиня перехрестилась, як дитина, i що то! Бачся, нiчого не заважають
слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без слiз на ту
нещасливу невiсту. Так, як бiдний горобчик попадеться у руки хлоп'ятам та
й не зна , за що над ним знущаються, а тi© йому виспiвують, як жиди Христа
мучили, крутять да пiдкидають угору, так ся безталанна княгиня попалась
тепер мiж козаки; i що там тi© князi, сенатори да великi пани наробили,
про що вона й не вiдала, за все тепер одвiча .
Тiлько ото що посiдали за стiл i Шрам поблагословив страву, як ось
хтось одсунув знадвору кватирку i гукнув на всю свiтлицю:
- Пугу!
Шрам з серця аж ложку покинув, а господар замiшавсь-замiшавсь да й сам
не зна , що йому робити. Як ось iзнов:
- Пугу! Чи ти спиш, пане князю, чи вже так завеличавсь, що не хочеш
пустити доброго чоловiка i в хату?
- Просимо, просимо, пане добродiю! - каже Гвинтовка.- I сiни, й хата
перед тобою настiж.
- А собаки ж у вас не кусаються?
- От славно! А нащо ж спiвають:
Запорозький козак
Не бо©ться собак?
- А кiшки в вас не дряiiаються ?
- Бог з тобою, добродiю!
-Тепер чортзна як стало на Вкра©нi! - каже, усе-таки за вiкном, голос.-
Наш брат не у всякi дверi й сунься.
- Коли не у всякi,- каже Гвинтовка,- так у мо© i опiвночi можна.
- Пане Матвiю! - озвався тодi до його Шрам. Так отес ти так не
брага шся з запорожцями?
-Е, добродiю мiй! - каже, зачервонiвшись з сорому, Гвинтовка.-
Запорожець запорожцевi не пара. Се батько Пугач, старець, або дiд кошовий.
Iз ким, iз ким, а з ©м ладити треба. Тепер на Вкра©нi усе так
перевернулось, переплуталось i перемiшалось, що навпростець нiкуди не
проiдеш. Утремо ми запорожцям носа, як колись вiзьме наша, а тепер поки що
треба гладити за шерстю. Вони-бо в царя велике пошанованн мають i, чого
хочуть, усе одержують.
- Не ©здить же нам, пане брате, iз тобою одним шляхом,- каже понуро
Шрам.
Як ось увiйшов до свiтлицi батько Пугач, старий, довгоусий дiдуган, iз
сво©м чурою. У простих сiмрягах, а сорочки чорнi, як сопуха. Да
господаревi, мабуть, на сей час було байдуже, що не одягнi гостi: забувши
i сво панство, зустрiв батька Пугача з таким привiтанн м, мов той у
найдорожчих кармазинах.
- Прошу ж,- каже,- за стiл до громади.
- Не сяду! - каже Пугач, стоя серед свiтлицi.
- Чому ж не сядеш?
- Тому, що в тебе добрим людям така честь, як собакам.
- Про яких се ти добрих людей говориш?
- Та хоч би й про тих, що за вiз хворосту платять по двi пари волiв. Та
ось вони й самi йдуть до твого вельможного панства. Без мене ти ©м не дав
i приступу.
Увiйшли мiщане в свiтлицю да й стоять у порога.
- Ну, скажи,- каже батько Пугач,- за що ти в ©х воли забрав?
- Щоб не рубали гаю, от за що!
- Та вони ж, коли хочеш знати, не в тво му гаю рубали, а в городовому!
- У городовому, батьку! У городовому, пане! - загули мiщане, кланяючись
то Пугачевi, то Гвинтовцi.
- От славно! - каже Гвинтовка.- З якого ж се часу моя займанщина стала
городовим га м?
- Та це, пане,- одвiтують,- по-твойому вона твоя, а по нашим
магiстратським записям вона наша бiс зна з якого ще часу. Ще скоро батько
Хмельницький вигнав ляхiв та недолящкiв з Укра©ни, то зараз i дав нам
привiлей осягти пiд город поля, гаi i сiножатi, якi самi улюбимо. Ще й
досi знаки, що позначили нашi бурмистрове.
- Та се то ми зна мо,- каже Гвинтовка,- що ви того тiлько й пасли, як
би вхопити щонайкращий шматок iз козацько© здобичi! Козакам було тодi не
до займанщин: козаки тодi бились iз ляхами понад Случчю, понад Горинню да
топились по багнах, а ви з сво©ми пикатими бурмистрами давай викроювати
щонайкращi поля та сiножатi! Се то ми зна мо! Так, отже, нi! Козацький
бунчук переважить бурмистерську патерицю! Пан полковник сам давав менi
бунчука, щоб я його рукою займав собi займанщину, скiлько за день конем
об'©ду. Цiлий день не вставав я з сво©ми з коня, i тепер нехай нiхто не
говорить, що се [не] мо добро!
- Послухай, пане князю, ти мене, старого Пугача, - каже поважно сiчовий
дiд.Старий Пугач нi для кого в свiтi душею не покривить. Нехай мiщане
дечим i поживились од козакiв у польську заверюху, та вже ж i козаки
почали тепер нагинати ©м ши© справдi по-шляхетськи. Засiвши в ©х
магiстрати, в ратушi, старшина козацька оруду ©х вiйтами, бурмистрами i
райцями, як чортяка грiшними душами. Коли тобi полковник дав займанщину,
то нехай воно так i буде; тiлько ж не обiжай добрих людей, верни ©м ©х
воли.
Помовчав трохи Гвинтовка да, глянувши на Шрама, й каже:
- Нi, нехай шукають ©х у бурмистрiв, що поробили в мо©х гаях прикмети;
а я докажу ©м, що я в сво му добрi пан. Треба сим безшабельним гевалам
збити трохи пихи.
- Ох, швидко сi гевали зроблять вас гамаликами! - сказав тодi батько
Пугач.- Не поможуть вам нi шаблi, нi бунчуки! Дурнi ви, дурнi з сво ю
пихою, та й не ка тесь! Дiтки мо©! - обернувсь до мiщан.- Плюйте ви й на
його гординю, й на його здирство! Ми вернем вам ваше добро десятерицею.
- О, спасибi ж тобi, батьку, що хоч ти за нас уступився! - кажуть
мiщане.- Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй уступити до нашо©
простацько© господи. Прощай, пане князю. Прийде й на нашу юлицю празник.
- Потривай, пане добродiю,- каже Гвинтовка,- я не хочу сперечатись iз
тобою через личакiв. Нехай беруть воли к нечистiй матерi, а ти оставайсь
вечеряти.
- Не до вечерi тепер нашому брату,- одвiтовав Пугач.- Будуть хутко нашi
сюди пiд Нiжень. Ось iдуть уже царськi бояре; ми ©х до Переяслава не
пустимо. Гарний город i Нiжень для чорно© ради. Дак не до вечерi вже нам
тепер.
I, не дожидаючись одповiдi, насунув шапку да й потяг iз хати. Мiщане за
ним.
А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом нi в сих нi в тих. Бачить, що
вже Шрам розкусив його. От же ще таки хотiв замазати щiлку то козацькими
воскликами - на се був дуже здатен,- то лестивими привiтаннями; да вже
Шрама нiчим не розважив. Насупивши брови, сидiв старий за вечерею; а другi
гостi, бачивши, що вiн такий похмурий, i собi сидiли мовчки.
Узяла Гвинтовку досада; напавсь на бiдолашну княгиню. А княгиня, не
сiдаючи за стiл, усе ходила слiдом за дiвчатами, що подавали до столу
страви. Жодна страва не прийшлась йому до смаку: усе не так, усе йому на
лядський лад приправлено. Давай коренити ляхiв i всi ©х звича©.
А бiдна княгиня, бачучи, як вiн розлютовавсь, аж тремтить уся, що та
билина од вiтру. Порядку i сама не зна , що куди i до чого; далi якось
зачепила рукавом срiбну коновку, повну вишнiвки, да й розлила по всiй
скатертi.
А Гвинтовцi, мабуть, аби найти приключку.
- Чортова кров! - крикне так, що аж вiкна затремтiли, да й пхнув од
стола княгиню. Бiдна так i брязнулась об землю.
- Гей! Чертi! - крикне Гвинтовка на сво© слуги.- Вiзьмiть iк бiсовiй
матерi сю лядську погань!
Вибiгли дiвчата з кiмнати, пiдняли да й повели з свiтлицi свою панiю.
Черевань поглядував на Шрама, що то вiн тепер скаже; а Шрам сидить
понурий, буцiм нiчого й не бачить. Не сказав нiчого й Черевань, i всi
мовчки скiнчили вечерю.
Шрам по вечерi сказав тiлько господаревi, що завтра рано на зорi по©де
в Батурин, а Петра оставля , яко недугуючого, одпочивати у його хуторi. З
тим i порозходились на спочинок.
XI
Уставши вранцi, пiшов Петро у станю, а на станi вже панотцевого коня й
нема : ще до свiту махнув старий у нову дорогу; десь його й сон не взяв.
Тяжко було на серцi мо му Петровi. Одна думка усюди його проводжала:
жалковав на сво нещасливе коханн . Ось бо спершу нудив свiтом, що горда
дiвчина на його байдуже; далi скiльки-то перегорiло у його в серцi огню од
того несказанного жалю, що iнший перед його очима взяв да й веде ©© до
вiнця; а тепер ще нове горе: зна , що вона його любить щиро, да треба
розiзнатись навiки. А боже мiй милий! Як би то й назвати те щастя, щоб
жити з нею в парi, як голуб iз голубкою!
Так-то вже тому бiдному козаковi любощi очi затуманили, що, здавалось,
тiлько там, де вона, i сонце сiя , i божий мир красен; а без не© усюди
тьма i пустиня.
Iнший то, може б, не вважив, що панотець не благословить i що вже вона
заручена другому; махнув би, може, з нею в дикi степи, на Хорольськi
хутори, да й насмiявсь би над лихою долею. А Петровi й думку таку було
страшно допустити у голову. Вiн добрий був син i щирий козак; лучче йому з
нудьги загинути, нiж панотця навiк преогорчити i золоту свою славу гряззю
закаляти. У його iнша була думка: умислив собi, пiсля панотцево© смертi,
iйти на Запорожж да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками
турецькi городи плiндровати i жизнь свою по-лицарськи, на полi чи на морi,
за християнську вiру положити. А поки що уложив собi од Лесi якомога
одбiгати i на самотi перемогати тi© нещаснi любощi. Тим-то й тепер,
походивши, посумовавши по станi, не схотiв вертатись у будинок, щоб не
зустрiтись iз сво ю несудженою дружиною, а пiшов сво©м звича м блукати по
пущi, чи не розжене свого смутку.
Взявши на лiву руку од дороги, пiшов узенькою стежечкою, i як не
звертав сво© думки то на панотця, де то вiн оберта ться, то на тривоiу по
Вкра©нi, а серце знай сво шепче. Вже час немалий iде вiн пущею, коли ж
виходить на лощину, гляне - кiнець лощини iз-за дерева димок. Сонце вже
пiднялось геть-то, так дим унизу помiж деревом синiй, а вюрi наче золотий
серпанок. Дивиться Петро, аж i огорожа, i хатка мрi оддалекй. Вже вiн
хотiв звернути набiк, щоб не тривожити дурно чужих собак; коли ж гляне -
iде супротив його од хати середнього вiку чоловiк, у козацькiй жупанинi, а
його пiд руку веде молода, чорнява дiвка. А чоловiковi тому, мабуть, i не
треба чужо© пiдмоги; однiма од не© руку да й каже:
- Та ну, Настусю, к нечистiй матерi! Що ти мене ведеш, мов п'яницю з
шинку? Я сьогоднi хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче
дитину. Геть, кажу, оступись!
Як же здивовавсь Петро, пiзнавши Кирила Тура! (бо се вiн самий i був).
I, дивне дiло! Так йому зрадiв, наче рiдному братовi; а що недавно бились
на смерть, про те йому й байдуже.
I Кирило Тур зрадовавсь; привiтавсь так, як iз давнiм приятелем.
- Поздоровляю,- каже,- по лiках! Ну, не думав я, щоб пiсля тако© руки
ще ти дививсь на божий мир. Та й сам я - мовити правду - не хотiв би бiльш
пiдiйматись на ноги. Бог зна , чи трапиться вдруге так гарно вкластись
спати.
- Не знать що ви говорите, братику! - каже йому дiвчина, дивлячись
люб'язненько йому в вiчi i ще таки держачи його за руку.
- Мовчи, бабо! - сказав Кирило Тур.- Ваш брат у сьому не тямить сили.
Вам жизнь iзда ться казна -чим. Хата, пiч, подушки - ото вам i все щаст .
А козаковi поле не поле, море не море, щоб iзнайти долю. Козацька доля в
бога на колiнах. Туди i рветься наша душа, коли хочеш знати... Та чи з
тобою ж про сi речi вести розмову? Я вже, братику,- обернувсь Кирило Тур
iзнов до Петра,- покидав зовсiм сей свiт, набитий бабами та всякими
химерами, уже був i ногу поставив на порiг, щоб iти в далеку дорогу, так
що ж? Учепились за мене добрi люде i таки вернули назад. Думають, куди яке
добре дiло зробили, що не дали вмерти! м зда ться, що й нема вже в бога
нiчого кращого над оцю мiзерну жизнь; а от у кого товку хоть за шеляг,
то всякому скаже, що вона не сто©ть нiякогiсiнького жалю!
- Скажи ж менi,- перебив його мiзкованн Петро,- як оте ти опинивсь на
сiм боцi?
- А так,- каже,- що взяли добрi люде та й давай няньчити, сповивати,
купати, наповати усякими зiллями, а далi й сюди з собою завезли. Дуже тут
мене треба! I куди ж утрапили? Якраз у хату до мо © матерi! Тут уже баби
як попали мене в сво© лапи, то от, як бач, нiяким побитом не одкараскаюсь.
Притьмом кажуть, що я нездужаю; а я так нездужаю, що ведмедя б за ухо
вдержав. Коли б не божий чоловiк, то довелось би з нудьги пропасти мiж
плаксивим бабством. Той, спасибi йому, розважить таки iнколи душу
козацькою пiснею та й на божий мир дивиться по-людськи.
- А побратим же твiй де? - спитав Петро.
- Побратимовi,- каже,- мо му тепер доволi дiла. Хочемо задати перцю
городовiй старшинi, так шата ться тепер по всiх усюдах, наче ткацький
човник по основi. Нап'яли братчики вам добру основу; витчуть вам таку
сорочку, що нi руками, нi ногами не повернете.
- Слухай, брате,- каже Петро,- коли казати, то кажи ясно, а не
загадками.
- Кажи йому ясно! - засмiявшись, мовив запорожець.- Який тепер чорт
скаже тобi що-небудь ясно, коли звiдусюди нахмарило? Виясниться вам хiба
тодi, як заторохтить грiм та заблиска блискавиця. А вже до сього не
далеко. Казав побратим, що вже над Остром, у Романовського Кутi, нашi i
кош заложили. Сьогоднi, тривай, чи i сам Iван Мартинович не прибуде з
отаманн м; а к завтрьому iк ранку, щоб i бояре царськi© не над'©хали.
Чорний люд збира ться пiд Нiжень, як сарана. Кажуть, у Нiженi пiд раду
великий урожай на кармазини...
У Петра од таких речей аж мороз пiшов поза шкурою. Перш усього подумав
вiн про свого панотця i вже хотiв був бiгти до хутора, щоб його
сповiстити, да згадав, що панотець у дорозi. Друга його думка була про
Лесю: боявсь, щоб як-небудь i ©й у козацьких чварах не досталось, а ще
бiльш боявсь, щоб Кирило Тур, пiд сей каламутний час, удруге не вкрав ©©,
так як у Ки вi. Що ж тут чинити?.. "Заведу про не© рiч iз запорожцем!" Да
й натякнув про Лесю.
- Ге-ге-ге! - каже, зареготавши, запорожець - Невже ти ще й досi не
викинув з голови тi© дурницi? Менi здавалось, досить пустити чоловiковi
пiввiдра кровi, щоб одумавсь, аж, мабуть, нi! Мабуть, вас няньки вже
змалечку загодовують такою кашею, щоб i з сивим волосом не перестав
чоловiк липнути до баб!
- А ти, вразький прудиусе,- каже смiючись Петро,- невже б то занедбав
дiвчину, що бивсь за не©, мов скажений?
- Пху! - аж плюнув з серця запорожець.- Став би я тепер думати про таку
пакость! Один тому час, що чоловiк iскрутиться. Тепер давай менi хоч копу
таких дiвчат, то, ©й-богу,- от велике слово "©й-богу",-_ усiх оддам за
люльку тютюну!
Полегшало в козака на душi.
- Ну, куди ж,- каже,- оте ти iдеш?
- Та от бач, божий чоловiк звелiв менi проходжуватись по пущi, а баби
мо©... се сестра моя, коли хоч знати, а там у хатi ще й мати ... так баби
мо© не ймуть вiри, що я одужав. Та вже я ©м сьогоднi докажу, що пора ©м од
мене одчепитись: осiдлаю коня та про©ду по полю так, щоб аж ворогам було
тяжко, як мовляв Черевань. А що бак Черевань?
- Тут iз нами у Гвинтовки,- каже Петро.
- Дак ми з тобою сусiде,- сказав запорожець.- Ну, братику, будемо ж
тепер жити мирно, коли тiлько проживе тепер [мирно] хоч одна душа на
Вкра©нi. А поки що ходiмо лиш у хату та поснiдаймо.
Петро на те iзозволивсь. А в хатi вже поралась коло печi стара мати:
пекла млинцi на снiданн .
- От i моя ненька старенька,- сказав Кирило Тур, да й каже матерi:
- Коли хоч, нене, знати, що се за козак, так се той самий, що разом нас
iз ним нашпиговано пiд Ки вом.
А Петровi шепче на ухо:
- Я не скажу ©м, що не який враг i нашпиговав мене, як не ти; а то
дивитимуться на тебе бiсом. Сi баби нiяк не збагнуть, що сьогоднi можна з
чоловiком рубатись на всi заставки, а завтра гуляти вкупi по-братерськи.
Не знать як дивляться на божий свiт. Сказано - баби.
Стара неня була радесенька, що в сина трапивсь знакомий гiсть, i зараз
почала його трактовати. Миттю подала на стiл гарячих млинчикiв, сала кусок
положила на кружечку i мисочку сметани поставила; ще й пляшку перчакiвки
достала з полицi.
- От як мене втiшив на старiсть господь милосердний! - каже до гостя,-
Не думала я вже бачити довiку свого синка, свого ясного сокола!
I обняла Турову голову, i поцiловала його в чуприну,
- Годi, годi, мамо! - каже запорожець.- Ти б, зда ться, тiлько й
робила, що няньчилась iзо мною. Я вже й так боюсь, щоб через тебе
товариство мене не одцуралось. Скажуть: "Iди собi геть: нам таких мамi©в
не треба!"
- А ти ще таки не перестав думати про ту прокляту Сiч? - сказала мати.
- Панiматко! - крикне запорожець.- Не давай волi язику, коли хоч, щоб я
прожив у тебе в хатi ще хоч пiвдня! Як можна узивати проклятим славне
Запорожже!
- Щоб воно тобi запалось! - каже крiзь сльози мати.- Узяло воно в мене,
наче сира земля, чоловiка - не знала я щастя замолоду; а тепер вiзьме ще й
сина - не дознаю я щастя й при старостi лiт!
- Ну, що ти вдi ш iз сими бабами! - каже, засмiявшись, Кирило Тур.- У
©х щаст м зоветься чортзна-що! Ну, давай лиш нам, нене, по чарцi, то,
може, повеселiша мо. Тепер Сiч буде недалечке: у Романовського Кутi.
Правда, й туди вашому брату все одну - дзусь! Так я сам iнодi до вас
навiдаюсь, та часом ще й гостинця привезу.
- Не треба менi кращого гостинця, як ти сам, сину мiй коханий! - каже
мати.
- Чому не Маруся! - одвiту Кирило Тур.- Так не для баб же создав
господь козака. в його що-небудь краще робити, нiж сидiти отут та
втирати млинчики. А млинцi важнi! Нiчого сказати, важнi млинцi!
Тiлько що се сказав, як ось пiд вiкном затупотять конi, а хтось у вiкно
по-запорозьки:
- Пугу! Пугу!_
Жiнки обидвi так i затремтiли. Уже ©м не впервинку було се низове
пугання, тiлько ж нiколи не було ©м так страшно.
- Ох, моя матюнко! - крикне Кирилова сестра. - Чого ж се мене такий
страх ошиб? Хто се такий, мiй братику?
А запорожець ©й понуро:
- Се вже сестро, при©хали по мою душу.
- Ох, лишечко! - заквилила мати.- Що ж оце ти сказав, мiй синочку?
- А ось,- каже,- добрi молодцi самi тобi розкажуть, коли ще не
догадалась.
Як ось дверi одчинились, i лiзе в хату, тяжко переступаючи через порiг,
батько Пугач, а за ним його чура.
- А здоров, вражий сину! - так привiтав кошовий дiд Кирила Тура.- Як ся
собi ма ш? Добрих послав тобi господь гостей, та чим-то ©х уконтенту ш!
Прощайсь лишень, дияволiв сину, з матiр'ю та сестрою, бо вже недовго ряст
топтатимеш!
- Батечки мо©, голубчики! - крикне, злякавшись, Кирилова мати. - Що ж
оце ви з ним хочете робити? Не зоставляйте мене сиротою на старостi, не
однiмайте в мене мого свiту, мого сонця!
А батько Пугач на не© й не дивиться да знов до Кирила Тура:
- А що, вражий сину! Зоп'явсь уже на ноги? Одпас уже товсту мармизу?
По©дьмо лиш до коша на розправу. Ти дума ш, ми дурно насипали божому
чоловiковi шапку талярiв? Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в
нас сьогоднi увесь сором, що наробив товариству! Убирайсь лиш, гаспедський
сину! Сiдлай коня! Тебе б треба, взявши за шию, вести до обозу на
вiрьовцi, як собаку, та вже я честь на собi кладу: пограй уже, так тому й
бути, в остатнiй раз на конi!
Нi живi нi мертвi слухали такi речi мати й сестра Кирилова; далi, наче
©м хто нiж устромив у серце, повалились на землю да й припали до нiг
батьковi Пугачевi, да плачуть же то гiрко, да молять, щоб не однiмав у ©х
остатньо© радостi.
- Гетьте к нечистiй матерi! - крикне жорстокий запорожець.- Якого бiса
лiзете передо мною? Не я над ним суддя: все товариство з ©м
правуватиметься!
Тодi Кирило Тур пiднявсь iз-за столу да й каже веселим голосом:
- Казна -що робиш ти, батьку! Хто ж таки ляка так жiнок? Але ж i в
тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на свiт породила! Сiдайте лиш та
пiдкрiпляйтесь, чим бог послав, а я ось осiдлаю коня, одягнусь, та й
по©демо. Мамо, сестро! Годi вам не знать чого убиватись! Хiба ви не зна те
жартiв запорозьких? Наш брат i жарту так по-ведмежи, шо iншого й до слiз
доведе.
Не знали сердешнi, чи йняти, чи не йняти вiри Кирилу Туровi, однак
стали трошки спокiйнiйшi. Дивляться мовчки на грiзного свого гостя, на
батька Пугача, чи не скаже вiн хоть словечка м'якшого, чи не всмiхнеться
до них. Нi, бiлi його брови страшно насупились. Попустивши вниз сивий
довгий ус, поглядовав вiн на Кирила Тура, як хижий орел на ягницю.
А Кирило Тур буцiм на те й не вважа .
- Чого ж,- каже,- ви поторопiли? Батько пошутковав, а в ©х уже й душi
не стало. Давайте лиш млинцiв гарячих, а я ось пошаную гостей перчакiвкою.
Я вам казав, що пограю сьогоднi конем по полю. Ну, при©хали за мною
козаки, та й годi. А вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура! А ще
просять - зостанься з ними жити. Що за життя козаковi з такими плаксами!
Батько Пугач сiв за стiл, поблагословивсь да й почав уплiтати млинцi.
Кивнув на чуру, i чура сiв коло його да й прийнявсь за снiданн .
Кирило Тур вийшов iз хати i почав звати свистом свого коня з гаю. Кiнь
пасся на волi округ хати. Розумна була животина: зараз прибiгла, зачувши
хазяйський посвист.
Почав Кирило Тур збирати зброю да, щоб заспоко©ти панiматку, що мовбито
в його на думцi нема нiчого смутного, iдучи мимо вiкон, завiв козацьку
пiсню повним да розлогим голосом:
Ой, коню мiй, коню!
Заграй пiдо мною
Та розбий тугу мою;
Розбий, розбий тугу
По темному лугу
Козаковi та молодому...
Тiльки не втрапив неборак вибрати добре пiсню: вона ще бiльш завдала
туги старiй козацькiй-неньцi. Покинувши дочцi сво поранн коло печi, сiла
сердешна мати кiнець стола да так же то гiрко почала плакати, що й старе
запорозьке серце трохи пом'якшало.
- Не плач, нене: дурно сльози тратиш,- сказав батько Пугач.
А Кирило, iдучи знов мимо вiкна, спiва свою пiсню, да й таким же то
смутним оддавсь на сей час у хатi його голос!
Ой, згадай мене, моя стара нене,
Як сядеш увечерi ©сти
Десь моя дитина на чужiй сторонi,
Та нема од не© вiстi!
Сковорода перевернулась i покотилась на долiвку в Кириловоi сестри.
Кинулась бiдна голубонька до матерi, обняла да й заголосила:
- Матусю, мо серденько! А що ж ми тодi в свiтi робитимем, як не буде в