поле всмiхнулось.
Радi були усi братчики, побачивши Шра'мового сина. Давно вже вони
чували про його лицарство. Iншi, уставши, обiймали його, як брата, другi
потiснялись, щоб було йому мiсто.
- Сiдай бiля мене, синку,- каже батько Пугач.- Ти добрий козак. I
батько твiй добрий козак, тiлько здурiв на старiсть. Коли б ще й йому тут
не склалось лиха, бо на радi без бiди не обiйдеться.
- Що буде, те й буде,- каже Петро,- а буде те, що бог дасть.
- Що? Може, дума ш, ваша вiзьме? - крикнув грiзно супротив його батько
Пугач.Чортового батька вiзьме! Не дурно ми вчора з Iваном Мартиновичем
стрiчали царських бояр, а вже стрiчали ми ©х не з порожнiми руками.
Перевернемо ми догори усю вашу старшину!
- Зна ш що, батьку! - каже йому Петро.- Шкода, що молодому старого не
до ладу вчити, а я сказав би тобi гарну гуторку: не хвались, та богу
молись!
- Молились, козаче, ми вже йому добре,- одвiту батько Пугач,- уже
господь усi душi привернув до нашо© сторони. Пiдвернемо тепер ми пiд
корито ваших полковникiв та гетьманiв; заведемо на Вкра©нi iнший порядок;
не буде в нас нi пана, нi мужика, нi багатого, нi вбогого; усе в нас буде
обще... Е, козаче,каже знов ласкавим голосом,- да в тебе, бачу, нема
ложки! Що то не нашого поля ягода! У вас, городових, усе не по-людськи
робиться: ©дять iз срiбних мисок, а ложки при душi катма. Зробiте йому,
хлопцi, хоч iз бересту або з скоринки ложку, а то скаже батьковi: "Там
вражi запорожцi голодом мене заморили". I так уже старий пеклом на нас
дише.
На обiд у запорожцiв мало подавали м'ясива, а все тiлько рибу. Добрi
молодцi, як ченцi, м'яса не любили. Посуда була вся дерев'яна: i чарки, й
коряки - усе з дерева. Трапезуючи, добре тягнули братчики горiлку, мед,
пиво, однак нiхто не впивсь, так-то вже повтягувались.
Бiльш од усiх пив на сей раз Кирило Тур: хотiв, мабуть, бiдаха завдати
собi хмелю, щоб не так болiли плечi, да й хмiль не подолiв його. Зробивсь
тiлько дуже веселий, i як устали з-за обiд, да як почали братчики
танцьовати пiд бандуру, вiн i собi пiшов навприсядки; качавсь колесом i
виробляв такi викрутаси, що нiхто б i не подумав, що сього козака бито
недавно киями. Запорожцi не навтiшались iз тако© терпеливостi.
Петро мiй пiсля обiд хотiв iти додому, так Кирило Тур придержав його да
й каже:
- Постривай, брате, i я по©ду. Пiсля тако© банi не довго покрiпишся.
Перед товариством сором вволитись, а дома заляжу до завтрього.
От, погаявшись iще трохи, звелiв Кирило Тур осiдлати дво коней, да й
по©хав з коша, шепнувши щось побратимовi. Дорогою Кирило Тур точив усякi
баляндраси, далi й каже:
- Приставай, брате, в запорожцi. Якого тобi чорта тратити лiта мiж тим
навiсноголовим городовим козацтвом?
- А що ти дума ш? - каже Петро.- Я вже й сам не раз про це мiзковав.
- От люблю козака! - мовив запорожець.- Якого бiса доживешся ти в
городах? Городи тво© швидко вже догори ногами стануть.
- Що вже й споминати про се, Кирило? - каже Петро.- Сам я бачу, що бiда
надходить звiдусюди. Однак скажи менi щиро, нехай би хто, а ти вже чого
йдеш против Сомка?
- Ех, i ти ж голова! - одвiту Кирило Тур.- Хто ж против його йде? Що я
вкрав у його молоду, се ще лихо не велике. Молодо© йому зовсiм не треба:
iнше готу ться йому весiлл ! Та й не одному йому. Заграють вашiй городовiй
старшинi у запорозьку сопiлку так, що затанцюють нехотя. Уже що нашi
братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Днiпрi зупиниш,
нiж ©х. Хоч греблi гати, хоч мости мости, вода прорветься: нi порадою, нi
силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе...
Побачимо, що станеться з вашою Укра©ною, як приймуться няньчити ©© такi
няньки!
- Не доберу я толку в тво©х речах,- каже Петро.- Що за охота тобi мене
морочити? То заговориш буцiм щиро, то знов туман у вiчi пустиш. Покинь
хоть на часинку сво сiчове юродство. Я чоловiк без хитрощiв: чому ж би й
тобi не говорити просто?
Запорожець зареготав.
- Ой, козаче, - каже, - козаче! Та хiба ж на свiтi сть хоч одна проста
дорога? Дума ш iти просто, а зайдеш чорт зна куди! Хотiлось би чоловiковi
чесно положити живот за вiру християнську, а лукавий пiдлiзе та й уплута
не знать у якi тенети. Хотiлось би чоловiковi не стояти на путi грiшникiв,
не ходити на совiт нечестивих, не сидiти на сiдалигцi губителей, так що ж?
Не всякому рiвнятись iз божим чоловiком. У того й думка, й серце у _законi
господньому, поуча ться вiн закону божому день i нiч, а в такого ледачого,
як я, хоч би думка i так i сяк, так серце не туди тягне...
- Куди ж тебе тягне серце? - спитав Петро.- Невже котюга знов дума про
сало, дармо що натовкли вже пикою об лаву?
- Пху! - аж плюнув з досади запорожець.- Ти йому образи, а вiн тобi
луб' ! Голоднiй кумi хлiб на умi. Згинь ти з сво©ми бабами! Доволi
чоловiковi i без них смутку.
- Ну, а куди ж би тебе ще тягнуло серце? - каже Петро.
- Куди б воно мене тягнуло! - каже запорожець да й здихнув так важко,
що Петро аж усмiхнувсь:
думав - яка вже нова вигадка.
А Кирило Тур мов i не чу його смiху, смутно похилив голову, нiби й
забув за товариша, да й почав собi читати напам'ять iз ремi© (Петро,
слухаючи, аж здивовавсь): Чрево мо , чрево мо болить менi, смуща -ться
душа моя, терза ться серце мо . Не умолчу, яко глас труби услишала душа
моя, вопль ратi i бiди. Доколi зрiти iмам бгжащих, слишащ глас трубний?
Понеже вождi людей мо©х синове буйнiг суть i безумнi©; мудрi суть, же
творити злая; благо же творити не познаша... Ух! - каже, здригнувшись. -
Братику, менi не знать що показалось... Проклятий прочухан зачина кидати
мене в трясцю. Та ось i моя хата. Засну, дак усе минеться.
При©жджають до хати, а назустрiч ©м вибiгають мати i сестра Кирилова.
Як же то зрадiли сердешнi©, то й розказати не можна! Одна бере за поводи
коня, друга тягне запорожця з сiдла, а вiн тiлько всмiха ться.
- Бачте,- каже,- я вам казав, що нiчого журитись! Та вже, мабуть, вас
так бог создав, щоб усе киснути.
Хочуть його обняти, а вiн руками ©х одпиха :
- Нi вже,- каже,- сього не буде. I так братчики трохи не прогнали з
куреня, що провонявсь, кажуть, бабою.
А Петру шепче:
- Тепер менi так до обнiмання, як грiшнику до гарячо© сковороди.
Хотiв Петро зараз iти додому, так Кирило запросив на чарку горiлки; да
й стара неня i сестра Кирилова, кланяючись, просили, щоб хоч заглянув у
хату.
- Ну, панiматко! - каже Кирило Тур.- Давай же нам тепер тако© горiлки,
щоб i сам диявол зайшов у голову! Та давай цiлу боклагу; таким лицарям, як
ми, пляшки й на одного мало.
Як же внесли з комори горiлки, Кирило Тур, замiсть щоб шановати гостя,
узяв боклагу да й почав цмулити з не©, як воду. Мати, боячись, щоб вiн не
перепивсь, хотiла одняти боклагу, а вiн:
- Геть, мамо, геть! Чоловiк не скотина, бiльш вiдра не вип' .
I почав знов цмулити, поки, знемiгшись, упав без пам'ятi на землю. Усi
стривожились, а один Петро тiлько знав, що сьому за причина. Вiн помiг
жiнкам пiдняти Кирила Тура з землi i положити на перину; далi попрощавсь i
пiшов до Гвинтовчиного хутора, мiркуючи про все, що чув i бачив.
XIII
Тим часом Шрам паволоцький, занедбавши свою старiсть, поспiшав, мов
простий гонець, до Батурина. Сонце ще не вирiзалось iз-за левад, як
пере©хав вiн Нiжень; iще тiлько деколи просвiчувало крiзь берези. Iще
народ i до череди не вигонив. Шрам i рад, що нiхто його не бачив, бо в ту
смутну годину iнший опияка не побоявсь би вхопити i попового коня за
поводи, питаючи, чия сторона. Як ось чу над шляхом у гаю гомiн.
Однi кричать:
- На шаблях! А другi:
- На пiстолях!
- Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею - кому бог
погодить.
- Нi, шабля - чоловiча сила, а куля - суд божий.
- Та ось панотець ©де,- крикнули iншi,- нехай вiн нас розсудить.
Дивиться Шрам, аж у гаю зiйшлась купа люду чимала. Однi ж у кармазинах
i при шаблях, а другi в синiх каптанах та сiряках, без шабель, тiлько
декоторi держать рушницi да коси на плечах.
- Чого оте ,- пита Шрам,- попередили ви сонце, щоб зчинити гвалт? Хiба
ще мало буч по Вкра©нi?
От деякi пошапковали його да й кажуть:
- Зiбрались ми, панотче, на божий суд; нехай господь розсудить людську
кривду.
- Яка ж,- пита ,- сталася кривда i од кого? Кажуть:
- Та от, бач, полюбив молодець дiвчину, ну i дiвчина не од того.
Молодець же нашого мiщанського роду - син нашого вiйта, а дiвчина, бач,
роду шляхетського - дочка пана Домонтовича. От i заславсь молодець до
дiвчини; а в сватах пiшли неабиякi люде - бурмистрове та райцi
магiстратськi©. Дак що ж би ти думав, панотче? Як привiтав ©х пан
Домонтович? Розлютовавсь, мов на свою челядь, назвав хамами й личаками.
"Не дiждете,- каже,- i рiд ваш не дiжде, щоб Домонтович оддав дочку за
гевала!"
- От як розвеличалась ледача шляхта! - перехопили тут iншi з
синьокаптанникiв.- Се тi©, що впрохались у батька Хмельницького на
Вкра©ну! А якби не пустив, то попропадали б з голоду в Польщi!
- Цитьте, цитьте, горлатi© ворони! - озвались тут деякi з кармазинiв.-
Дайте й нам що-небудь вимовити. Невже ви хочете, щоб за вашого вiйтенка
отець силовав одним одну дочку?
- Який,- кажуть,- враг просить його силовати? Вона з дорогою душею
пiде!
- Чого ж се так? - одвiтують кармазини.- А може, й гарбуза втелющить!
- Гарбуза? Нi, не гарбузом тут пахне, коли сама дала вiйтенковi
каблучку.
- Годi, годi квакати! - кажуть кармазини.- Побачимо ось, чия вiзьме.
- Розводьте бiйцiв! - кричать iншi.
- Як же ©х розводити, коли не згодились, чи на пiстолях, чи на шаблях?
Нехай розсудить панотець. Скажи нам, будь ласка, панотче,- обернулись до
Шрама,- як лучче дознати суда божого, чи пiстолями, чи шаблями? От брат
ста за сестру, а жених за себе i за все мiщанство. Коли жених поляже,
нехай потiшаться кармазини; як же поляже кармазин, тодi дочку нам подавай,
хоч лусни! Не схова шся од нас нi за високими ворiтьми, нi за привiлеями!
- О, щоб вас господь побив праведним громом! - каже тодi Шрам.
- За що се ти нас так проклина ш? - каже, зумипшись, громада.
- О голови, слiпi© i жорстокi! - глаголе знову Шрам.- Як збира ться на
небi хуртовина, то й звiрюка забуде свою ярость; а ви перед самою бурею
заводите кривавi чвари!
I помчавсь од них необзир.
У Борзнi за©хав Шрам одпочити до сотника Бiлозерця. Бiлозерець був
старосвiтський сотник, iще-то з тих, що першi озвались потиху до батька
Богдана: " днай, батьку, Укра©ну, а ми тебе виручимо". Так знав його Шрам
добре, i були вони приятелi.
Тiлько що до©жджа до ворiт, аж сотник ви©жджа з двору. Пiзнав Шрама i
сам не знав, що робити од радостi.
-_ Ну, батьку,- каже,- у саму годину завiтав ти до нас у гостi!
- Бачу, я й сам. Бодай лучче нiчого не бачити!
- Куди ж отес?
- Да в Батурин же, до навiсного дiда Васюти.
- Е, уже раду рушили!
- Як?
- А так. Ось за©дьмо лиш до господи. За©хали, ввiйшли до свiтлицi, сiли
кiнець стола. Тодi Бiлозерець i почав розказовати.
- Так i так,- каже.- Навiсноголовий Васюта коверзовав, коверзовав, далi
таке вигадав, що ледвi и сам не пропав. "Присягайте менi,- каже,- на
послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам i капут!" Наустив
вражий дiд пiхоту да хотiв так придавити у Батуринi старшину, щоб i не
писнула. От як у нас тепер завелось!
- Да чого доброго й ждати од такого, що полизав лядських полумискiв? -
каже Шрам.Уже коли ти був раз Золотаревським, то Золотаренком_ iзнов не
будеш! Ну, що ж старшина?
- А старшина,- говорить Бiлозерець,- почала його усовiщувати: "Побiйся
бога! Чи тобi ж довго жити на свiтi? Нехай би молодшi© гетьмановали. Ей,
пане полковнику! Не удавай Сомка на Москву зрадником! Держись за його; то
ще й сам, i всi ми поживемо з упоко м". Куди! Розходивсь наш дiдуган:
"Скорiш у мене волосся на долонi виросте, нiж переяславський крамар буде
гетьманом! За мене бояре на Москвi тягнуть, за мене Брюховецький з
запорожцями стоятиме. Ось я послав уже посланцi до Зiнькова".- "Не йми, -
кажуть йому, - вiри запорожцям: вони тебе уочевидьки ошукують. При©жджають
до тебе з Сiчi задля узяття тiлько подарункiв. Ми тебе гетьманом, ми тебе
гетьманом оберемо!" А там сво на умi. Хiба не зна ш, яким вони духом на
городову старшину дишуть? Се в ©х обичай давнiй!" Де тобi! I слухати не
хоче. Як ось i гонцi з Зiнькова. "А що?" - "Еге! - кажуть.- Прощайсь, пане
полковнику, з гетьманством. Там запорожцi таке провадять, що аж слухати
сумно".- "А князь же що?" - "А що князь? Князь iз запорожцями запанiбрата,
а тво© подарунки прийняв у смiх, бо в його й свого доволi". Васюта й руки
попустив. Тодi старшина за його, а пiхота й собi потягла за старшину; та
до того прийшлось, що трохи сам Васюта не наложив головою. Як ось од Сомка
лист до Васюти.
- Од Сомка? - пита Шрам, здивовавшись.
- Од його самого, од Якима Сомка.
- Iз Переяслава?
- Нi, iз Iчнi. Сомко вже в Iчнi.
- Не сподiвавсь я, - каже Шрам,- щоб Сомко так скоро перемiг себе.
- Еге! - одвiту Бiлозерець.- Крута година наступила. Пише до Васюти:
"Во iм'я боже, ти, пане полковнику нiженський, i всi, пiд його рукою
будучi©, послухайте мого голосу, не погубляйте отчизни. Чи вам,- каже,-
лучче оставатись пiд рукою свинопаса Iванця, чи пiд лицарською рукою
переяславського Сомка? Забудьмо всякi чвари. Не час нам тепер враждовати,
час за козацьку честь постояти. Я,- каже,жду в Iчнi. Хто сть вiрний син
сво © отчизни, збирайтесь до мого боку. Не попустимо гетьмансько© булави в
ледачi руки..." Бачить тодi Васюта, що нiкуди дiтись, давай старшину до
Iчнi прохати, да й рушили всi з Батурина. I я оте , дещо впорядкувавши,
туди ж iду. Так намовились мiж себе, щоб уже всiма голосами Сомка обрати i
присягу йому виконати, i при йому всiм стояти.
- Так чого ж гаятись? - каже Шрам.- На коней да до Iчнi!
- Господи! - сказав, дивуючись, Бiлозерець.- Чи тебе господь сотворив
iз самого залiза, чи що? Нi рани, нi лiта тебе не одолiваюгь.
А Шрам йому:
- Як треба рятовати Укра©ну, байдуже менi i лiта, й рани. Обновиться
яко орля юность моя. На коня, на коня! Нiчого гаятись!
- Да вгамуйсь, бога ради! Хоть дух переведи, хоiь чарку горiлки випий
да закуси.
Сяк-так осадив Бiлозерець Шрама. Шрам уже й сам тодi почувсь, що треба
дати собi пiльгу
Ви©хали з Борзни. Чи про©хали з десяток верст, чи нi, як назустрiч
гонець до Бiлозерця, щоб простовав уже пiд Нiжень.
- Вiйсько гетьманське пiшло,- каже,- туди ще зранку, а Сомко-гетьман з
Васютою i з iншою с гаршиною тож iз Iчнi рушили. Уся старшина присяiу
виконала Сомковi на послушенство в ринковiй церквi iчанськiй да, почувши,
що вже бояре пiд Нiженем, просто з церкви на конi да й рушили до Нiженя.
- Заворушились нашi! - каже Шрам.- Слава тобi, боже! Ну, не тратьмо ж
часу й ми.
Повернули коней на Нiженську дорогу; ©дуть спiшно. Ви©жджають на
Iчанський шлях, недалеко од Нiженя, як глянуть - i Сомко з Васютою iде.
Старшина за ним купою. Повiтавшись, Шрам зараз i пита :
- А що, пане гетьмане, яково?
- Не журись, батьку,- каже Сомко,- усе буде гаразд Уже як ми з паном
Золотаренком узялись за руки, то нехай усто©ть проти нас хто хоче.
Лубенський, Прилуцький i Переяславський полки я виправив з Вуяхевичем пiд
Нiжень, а Чернiгiвський буде туди сьогоднi на нiч. Чого ж ти iще супишся?
- Ти кажеш, пане гетьмане, що з_ Вуяхевичем полки виправив? - питав
Шрам.
- З мо©м генеральним писарем,- одвiту Сомко.
- Да то ю ж! Не дав би я йому гетьманського бунчука пiд таку годину.
Е, батьку! - каже Сомко.- Тобi-бо вже дуже зневiрились люде.
- А ти, синку, дуже багато ймеш ©м вiри. Я чував про Вуяхевича дещо
негарне.
- _Е,_ годi! Ти мою Вуяхевича не зна ш. Нiхто лучче його не вмiв
гамовати козакiв: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не iншому.
Похмурна, похмурна година! - каже сам собi Шрам.
- Не така ще, як тобi зда ться,- сказав Сомко.
Дай, боже! А що ти скажеш про поспiльство, що купиться коло Нiженя,
нехай бог кри , наче як иуло на поча©ку Хмельнищини? Се все брюховцi!
- Нiчого не скажу. Менi бiльш ©х жаль, нiж досадно; бiльш досадно, нiж
страшно. Поки в мене в таборi козаки да гармати, я нi про що й гадки не
маю. Ти дума ш, може, мене дуже засмутили миргородцi да полтавцi з
зiнькiвцями? Не засмутили вони мене, а преогорчили. Не те менi шкода, що
три полки одпало, а те, що честь, правда поламана.
"О, голово ти моя золота! - подумав Шрам.- Коли б то так усi, як ти,
держались честi да правди! А то на кого не зглянеш - усяке, мов звiрюка,
про свою тiлько шкуру да про свiй берлiг дба ".
У©хали в мiсто. Тiлько що пере©хали Галатовку-урочище, аж ось
перегородила ©м дорогу процесiя: несли мертвого.
Пита ться Шрам.
- Кого ховають? Кажуть:
- Вiйтенка.
- Пiп сьогоднi з Домонтовичем на божий суд ставав?
- Того самого. Не послужила фортуна горопасi. Тiлько стялись на шаблях,
зараз так i положив його вражий кармазин.
- Е, нi-бо! - перебив тут хтось iзбоку.- Перше Домонтовиченко влучив
вiйтенка по лiвiй руцi - кров так i задзюркотiла. Мiй батько сам там був,
дак розказовав. Шарпонув та й каже: "Годi, буде з тебе!" А вiйтенко: "Нi,
або менi, або тобi не жити на свiтi!" - "Дак нехай же,- каже,- господь
упоко©ть твою душу",- та й почав налягати ще бiльш на вiйтенка. Поплямував
його скрiзь ранами. "Ей,- каже,годi! Пожалуй сам себе!" А той маха та й
маха наослiп, аж поки дано йому так, що й покотивсь, як снiп.
- Нехай, нехай! - каже ще один, iдучи мимо.- Вiзьме колись i наша!
Дивиться Шрам, аж за труною того вiйтенка трохи не ввесь Нiжень
пiднявся; i все самi мiщане: жодного в кармазинах. Дивиться Васюта, аж за
мiщанами сунуть i козаки нiженськi; i все тiлько товариство: жодного
сотника, нi отамана. Iдуть, утупивши очи в землю, i мов не бачать нi
гетьмана, нi Васюти з старшиною. Шрам тiлько похитав головою. Нiчою не
сказав i Сомко, дивлячись, що козаки, замiсть табора пiд-мiстом, опинились
на вiйтенкових хуторах, наче в свого полковника, да ще пiд такий великий
час. А старшина тiлько мiж собою зглядувалась. Зрозумiв, мабуть, щось i
Васюта; бо, скоро перейшли похорони, зараз, одклонившись гетьмановi,
повернув до свого двору. Старшина Нiженського полку теж роз'©халась по
дворах; а з других полкiв по©хали за Сомком до табора. А табор Сомкiв
стояв пiд Нiженем, за Бiлякiвськими левадами.
До©жджають до табора, аж у таборi ще оддалеки чути гомiн, галас.
При©жджають ближче, аж округи табора жодних бекетiв. Козаки змiшались, як
у бразi гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку мiж ними нема . А
тут ще почало темнiти, так Сомкове вiйсько - наче те море, що спереду ще
хоч видно, як хвилi ходять, а дальш, у темнотi, так уже тiлько реве да
бурха .
Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелiв позвать перед себе
Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, да не так-то його й знайти у
такiй мiшанинi. Сомко напавсь на пiдручникiв генерального писаря,
сердивсь, кричав; далi бачить, що тим серцем мiшанинi таборовiй не
запобiгне, розiслав старшину по всьому обозовi козакiв гамовати, а сам сiв
на коня i по©хав помiж наметами. Шрам ©хав за ним, похмурний, як нiч, що
надходила.
Аж ось i генерального писаря уздрiли. Той давно вже ©здив по табору,
гамуючи козацтво, тiлько од його гамовання iще гiрш пiдiймавсь гомiн.
- Вражi дiти! - кричить.- Пiчкурiг! Навчимо ми вас старшину шановати!
Не будете ви в нас копилити губу, як тi© запорожцi, що всi в ©х рiвнi.
Порiвня мо ми вас так, що й не захочете. Мало чого не бува , що запорожцям
усюди своя воля, що з ними старшина й гетьман запанiбрата. Пожалуй! У ©х
нема нi вбогих, нi багатих; так на те ж вони запорожцi, козаки над
козаками. А ви що? Мужики! Тая ж мужва! Да ми вас, вражих дiтей, батогами!
Ось нехай лиш рушать раду - ми вас повернемо в земляну роботу! Дамо ми вам
знати козацькую вольность!
Так вигукував вiйськовий писар, i байдуже йому, що круг його наче море
iгра . I, так як от хвилi розходяться перед байдаком, а ззаду знов,
буркочучи, зливаються, так тi© козаки спершу розступляться, щоб дати
дорогу писарському по©зду, як же про©де, то й зачнуть iззаду вигуковати:
- Чи чу те, що пан писар глаголе? Ми мужва! Нас батогами! Сипати вали
по городах нас приставлять! Дак ми будемо працьовати, а старшина
одпасувати боки, орудуючи нами? I так ще мало нам зневаги? Вали сипати? Не
дiждуть же вони сього! Не дiждуть, не дiждуть! - гукали ще голоснiше тi©,
що були дальш од писарського по©зду.
А вiйськовий писар, хоть i чув, да не озиравсь. Вiн сво козакам
провадив.
- Пане писарю,- каже Сомко, перестрiвши його,- що оте в тебе за
порядок? Хiба на те я дав тобi бунчука?
А той уклонивсь, правда, низенько да й каже:
- Та от, пане ясновельможний, яке тут лихо. Недалеко звiдси табор
запорозького гетьмана...
- Гетьмана! - крикне Сомко, що аж покрив увесь галас.- Хiба в тебе й
опрiч мене сть гетьман? Так убирайся ж до його ©здити на свинях! - i
вирвав у його з рук бунчук гетьманський.
Почувши Сомкiв голос, зараз круг його всi замовкли.
- Гетьман, гетьман прибув! - пiшло скрiзь по таборовi; i, скоро
рознеслась така чутка, зараз деякi бурли схаменулись, подумали про свою
голову. Сомко-бо жартiв не любив. Щирий i незлобивий був лицар, да вже ж
як i допечуть йому, то стережись тодi кожен. У таборi в його або в походi
знай свою лаву - не так, як у iнших. Тим-то й били сомкiвцi неприягеля
всюди, де тiлько стинались. Знали, чого сто©ть Сомко, усi старi©, значнi
козаки; а вiйськова чернь про те байдуже: ©й аби воля. От пiд сю-то волю й
пiд'©хав Iванець iз сво©ми запорожцями, i пiшло усе, як у казанi кипiти.
- А що, пане гетьмане? - каже Шрам.- Може, ще й тепер за свого писаря
заступишся?
Сомко тiлько махнув рукою i по©хав до свого намету.
- Дай лиш, сину, менi свою бунчука,- каже Шрам,- я лiпше од якого
небудь недоляшка в тебе попорядкую.
Сомко оддав йому мовчки.
"Бiдна козацька голово! - подумай сам собi Шрам. - Отак-то завсегда
доводиться нам та честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що
блищить, сiя , а в серце нiхто не загляне. Тут день i нiч мiзку ш розумом,
не знаючи спочинку, а тут пiд боком гадюки сичать i на твою душу чигають".
Так собi мiзкуючи, обiйшов вiн з бунчуком увесь табiр i всюди
постановив варту, щоб нiхто вночi з табору не вештавсь i до табору нiкого
без оклику не звелiв пускати. Да й нi на часиночку не дав собi одпочинку.
Де козаки чи кашу варили, чи круг огнища з салом на спичках сидiли, тихi©
речi не про що вже, як про чорну раду, ведучи, вiн до ©х i пристане; i як
спом'яне старого Хмельницького, як тодi в козакiв була воля й дума дина,
то козацтво наче й протверезиться. А iншiй громадi Христову притчу
розкаже, схиляючи бу© душi до кротостi да до любовi; то козаки, так як тi©
бджоли од кропила, погудуть та й осядуть.
I добре б воно було; може б, Шрам i до кiнця козакiв утихомирив; так от
же, як за тим сiятелем по нивi, так i за Шрамом паволоцьким слiдом ходив
диявол i всiвав плевели в пшеницю. А той диявол не хто був, як полигач
Брюховецького - Вуяхевич. Надувшись, мов той сич, проходив вiн iз сво©ми
пiдручниками мимо козацькi купи i, бачся, нiчого злого й не дi , тiлько то
там, то сям що-небудь блявкне, да так же то козакiв гiрким словом
зневажа , так ©м те нещасне панство да гетьманство в вiчi тиче, що козаки,
прислухаючись, тiлько уси кусають. I як от рибалка, ©здячи човном,
кукольван розсипа , так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гiркi слова
в козацькi© душi.
Аж ось наступила темна, глуха нiч; i добре й зле опочило. Чи спав же то
Сомко-гетьман, чи нi, а Шрам не змигнув оком i на годину. Нiхто б не
розказав, нiхто й не списав би всiх його думок. З тяжкою од клопоту
головою ходив вiн од варти до варти, частенько поглядаючи против
Романовського Кута. А в Романовського Кутi широкi дуби од огнищ свiтяться;
через поле чути глухий гомiн; ячать здалеку людськi© голоси, наче та хвиля
на морi перед лихою бурею.
XIV
Розкажемо ж тепер, що дiялось у дому в Гвинтовки, як отак працьовав наш
паволоцький Шрам. Мабуть, тодi вже така година була, що й тут якось не
було ладу нi мiж жiнками, нi мiж чоловiками. У жiночiй громадi не йшла в
лад ота княгиня, жона Гвинтовчина. Одно, що вона панi великого колiна, а
друге, що з дiда, з прадiда вона ляшка й католичка, так уже тут як не
пiдходь, а не потоваришиш щиро.
А в чоловiкiв вийшло сво безладд . Череваневi було якось дивно, що
Гвинтовка наче iншим чоловiком зробився. Знав вiн його замолоду добре.
Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщi загони, то вже
нiхто дальше його не пробереться; i говорять було козаки: "О, далеко паша
Гвинтовка досяга !" I чи вже в компанi©, чи що, так Гвинтовка друзяка, да
й годi. Тим-то й полюбив його Черевань i сестру в його засватав. От же й
тепер вiн, бачся, той же, да нi: усе в його стало якось хистко, i слово
його хоть i бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово.
Простий був чоловiчина Черевань, а й йому стало розумно, що тут щось да не
так.
- Як оте , Михайле, в вас учинилось,- пита ться Гвинтовка в Череваня,-
що ти свою Лесю заручив за гетьмана?
- А чом же, бгате,- каже Черевань,- чом нам не заручити дочки хоч би й
за гетьмана? Хiба ж ми зроду з гетьманами хлiба-солi не ©ли?
- Хто ж се говорить? - сказав Гвинтовка.- Дочка мо © сестри зумi
показати себе на всякому мiстi; тiлько що зробили ви дiло спiшно, да коли
б воно не вийшло смiшно!
- Проти чого се ти закида ш? - пита Черевань.
- Против того, що тепер, пiд сю заверюху, того й гляди, що
спiткнешся...
- Нехай, бгатику,- каже Черевань,- спотикаються нашi вороги, а не пан
Сомко!
- Ге-ге! - Гвинтовка йому.- Спотикались i луччi од твого Сомка.
Виговський, зда ться, добре сидiв на гетьманському столi - от же Гадяцькi
пункти_ i того зiпхнули. А кажуть, що Сомко хоче теж iз москалем по
Гадяцьких пунктах торговатись. Коли б свого не проторговав! От Iван
Мартипович лiпше видумав, що без торгу береться до гетьманства. Тим-то й
цар його, кажуть, у великому пошанованню ма .
- Iванцевi, бгате,- Черевань Гвинтовцi,- нiчого торговатись: вiн давно
вже чортяцi душу запродав, так йому тепер чи турок, чи православний - усе
однаково. Ось побачиш, коли вiн од царя не перейде до турка!
Не ждав Гвинтопка од свого зятя такого одвiту. Нiчого, однак же, не
промовив. Буцiм i не вiн, повiв свого гостя оглядувати господарство. Там
токи, повнi збiжжя, там овечi кошари, там млини з ставами, там по лугу
ходить табун коней; усього надбав собi Гвинтовка, на всю губу був пан.
Дивовавсь, розглядаючи все те, Черевань: який то його шуряк учинивсь дука!
Радi були усi братчики, побачивши Шра'мового сина. Давно вже вони
чували про його лицарство. Iншi, уставши, обiймали його, як брата, другi
потiснялись, щоб було йому мiсто.
- Сiдай бiля мене, синку,- каже батько Пугач.- Ти добрий козак. I
батько твiй добрий козак, тiлько здурiв на старiсть. Коли б ще й йому тут
не склалось лиха, бо на радi без бiди не обiйдеться.
- Що буде, те й буде,- каже Петро,- а буде те, що бог дасть.
- Що? Може, дума ш, ваша вiзьме? - крикнув грiзно супротив його батько
Пугач.Чортового батька вiзьме! Не дурно ми вчора з Iваном Мартиновичем
стрiчали царських бояр, а вже стрiчали ми ©х не з порожнiми руками.
Перевернемо ми догори усю вашу старшину!
- Зна ш що, батьку! - каже йому Петро.- Шкода, що молодому старого не
до ладу вчити, а я сказав би тобi гарну гуторку: не хвались, та богу
молись!
- Молились, козаче, ми вже йому добре,- одвiту батько Пугач,- уже
господь усi душi привернув до нашо© сторони. Пiдвернемо тепер ми пiд
корито ваших полковникiв та гетьманiв; заведемо на Вкра©нi iнший порядок;
не буде в нас нi пана, нi мужика, нi багатого, нi вбогого; усе в нас буде
обще... Е, козаче,каже знов ласкавим голосом,- да в тебе, бачу, нема
ложки! Що то не нашого поля ягода! У вас, городових, усе не по-людськи
робиться: ©дять iз срiбних мисок, а ложки при душi катма. Зробiте йому,
хлопцi, хоч iз бересту або з скоринки ложку, а то скаже батьковi: "Там
вражi запорожцi голодом мене заморили". I так уже старий пеклом на нас
дише.
На обiд у запорожцiв мало подавали м'ясива, а все тiлько рибу. Добрi
молодцi, як ченцi, м'яса не любили. Посуда була вся дерев'яна: i чарки, й
коряки - усе з дерева. Трапезуючи, добре тягнули братчики горiлку, мед,
пиво, однак нiхто не впивсь, так-то вже повтягувались.
Бiльш од усiх пив на сей раз Кирило Тур: хотiв, мабуть, бiдаха завдати
собi хмелю, щоб не так болiли плечi, да й хмiль не подолiв його. Зробивсь
тiлько дуже веселий, i як устали з-за обiд, да як почали братчики
танцьовати пiд бандуру, вiн i собi пiшов навприсядки; качавсь колесом i
виробляв такi викрутаси, що нiхто б i не подумав, що сього козака бито
недавно киями. Запорожцi не навтiшались iз тако© терпеливостi.
Петро мiй пiсля обiд хотiв iти додому, так Кирило Тур придержав його да
й каже:
- Постривай, брате, i я по©ду. Пiсля тако© банi не довго покрiпишся.
Перед товариством сором вволитись, а дома заляжу до завтрього.
От, погаявшись iще трохи, звелiв Кирило Тур осiдлати дво коней, да й
по©хав з коша, шепнувши щось побратимовi. Дорогою Кирило Тур точив усякi
баляндраси, далi й каже:
- Приставай, брате, в запорожцi. Якого тобi чорта тратити лiта мiж тим
навiсноголовим городовим козацтвом?
- А що ти дума ш? - каже Петро.- Я вже й сам не раз про це мiзковав.
- От люблю козака! - мовив запорожець.- Якого бiса доживешся ти в
городах? Городи тво© швидко вже догори ногами стануть.
- Що вже й споминати про се, Кирило? - каже Петро.- Сам я бачу, що бiда
надходить звiдусюди. Однак скажи менi щиро, нехай би хто, а ти вже чого
йдеш против Сомка?
- Ех, i ти ж голова! - одвiту Кирило Тур.- Хто ж против його йде? Що я
вкрав у його молоду, се ще лихо не велике. Молодо© йому зовсiм не треба:
iнше готу ться йому весiлл ! Та й не одному йому. Заграють вашiй городовiй
старшинi у запорозьку сопiлку так, що затанцюють нехотя. Уже що нашi
братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Днiпрi зупиниш,
нiж ©х. Хоч греблi гати, хоч мости мости, вода прорветься: нi порадою, нi
силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе...
Побачимо, що станеться з вашою Укра©ною, як приймуться няньчити ©© такi
няньки!
- Не доберу я толку в тво©х речах,- каже Петро.- Що за охота тобi мене
морочити? То заговориш буцiм щиро, то знов туман у вiчi пустиш. Покинь
хоть на часинку сво сiчове юродство. Я чоловiк без хитрощiв: чому ж би й
тобi не говорити просто?
Запорожець зареготав.
- Ой, козаче, - каже, - козаче! Та хiба ж на свiтi сть хоч одна проста
дорога? Дума ш iти просто, а зайдеш чорт зна куди! Хотiлось би чоловiковi
чесно положити живот за вiру християнську, а лукавий пiдлiзе та й уплута
не знать у якi тенети. Хотiлось би чоловiковi не стояти на путi грiшникiв,
не ходити на совiт нечестивих, не сидiти на сiдалигцi губителей, так що ж?
Не всякому рiвнятись iз божим чоловiком. У того й думка, й серце у _законi
господньому, поуча ться вiн закону божому день i нiч, а в такого ледачого,
як я, хоч би думка i так i сяк, так серце не туди тягне...
- Куди ж тебе тягне серце? - спитав Петро.- Невже котюга знов дума про
сало, дармо що натовкли вже пикою об лаву?
- Пху! - аж плюнув з досади запорожець.- Ти йому образи, а вiн тобi
луб' ! Голоднiй кумi хлiб на умi. Згинь ти з сво©ми бабами! Доволi
чоловiковi i без них смутку.
- Ну, а куди ж би тебе ще тягнуло серце? - каже Петро.
- Куди б воно мене тягнуло! - каже запорожець да й здихнув так важко,
що Петро аж усмiхнувсь:
думав - яка вже нова вигадка.
А Кирило Тур мов i не чу його смiху, смутно похилив голову, нiби й
забув за товариша, да й почав собi читати напам'ять iз ремi© (Петро,
слухаючи, аж здивовавсь): Чрево мо , чрево мо болить менi, смуща -ться
душа моя, терза ться серце мо . Не умолчу, яко глас труби услишала душа
моя, вопль ратi i бiди. Доколi зрiти iмам бгжащих, слишащ глас трубний?
Понеже вождi людей мо©х синове буйнiг суть i безумнi©; мудрi суть, же
творити злая; благо же творити не познаша... Ух! - каже, здригнувшись. -
Братику, менi не знать що показалось... Проклятий прочухан зачина кидати
мене в трясцю. Та ось i моя хата. Засну, дак усе минеться.
При©жджають до хати, а назустрiч ©м вибiгають мати i сестра Кирилова.
Як же то зрадiли сердешнi©, то й розказати не можна! Одна бере за поводи
коня, друга тягне запорожця з сiдла, а вiн тiлько всмiха ться.
- Бачте,- каже,- я вам казав, що нiчого журитись! Та вже, мабуть, вас
так бог создав, щоб усе киснути.
Хочуть його обняти, а вiн руками ©х одпиха :
- Нi вже,- каже,- сього не буде. I так братчики трохи не прогнали з
куреня, що провонявсь, кажуть, бабою.
А Петру шепче:
- Тепер менi так до обнiмання, як грiшнику до гарячо© сковороди.
Хотiв Петро зараз iти додому, так Кирило запросив на чарку горiлки; да
й стара неня i сестра Кирилова, кланяючись, просили, щоб хоч заглянув у
хату.
- Ну, панiматко! - каже Кирило Тур.- Давай же нам тепер тако© горiлки,
щоб i сам диявол зайшов у голову! Та давай цiлу боклагу; таким лицарям, як
ми, пляшки й на одного мало.
Як же внесли з комори горiлки, Кирило Тур, замiсть щоб шановати гостя,
узяв боклагу да й почав цмулити з не©, як воду. Мати, боячись, щоб вiн не
перепивсь, хотiла одняти боклагу, а вiн:
- Геть, мамо, геть! Чоловiк не скотина, бiльш вiдра не вип' .
I почав знов цмулити, поки, знемiгшись, упав без пам'ятi на землю. Усi
стривожились, а один Петро тiлько знав, що сьому за причина. Вiн помiг
жiнкам пiдняти Кирила Тура з землi i положити на перину; далi попрощавсь i
пiшов до Гвинтовчиного хутора, мiркуючи про все, що чув i бачив.
XIII
Тим часом Шрам паволоцький, занедбавши свою старiсть, поспiшав, мов
простий гонець, до Батурина. Сонце ще не вирiзалось iз-за левад, як
пере©хав вiн Нiжень; iще тiлько деколи просвiчувало крiзь берези. Iще
народ i до череди не вигонив. Шрам i рад, що нiхто його не бачив, бо в ту
смутну годину iнший опияка не побоявсь би вхопити i попового коня за
поводи, питаючи, чия сторона. Як ось чу над шляхом у гаю гомiн.
Однi кричать:
- На шаблях! А другi:
- На пiстолях!
- Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею - кому бог
погодить.
- Нi, шабля - чоловiча сила, а куля - суд божий.
- Та ось панотець ©де,- крикнули iншi,- нехай вiн нас розсудить.
Дивиться Шрам, аж у гаю зiйшлась купа люду чимала. Однi ж у кармазинах
i при шаблях, а другi в синiх каптанах та сiряках, без шабель, тiлько
декоторi держать рушницi да коси на плечах.
- Чого оте ,- пита Шрам,- попередили ви сонце, щоб зчинити гвалт? Хiба
ще мало буч по Вкра©нi?
От деякi пошапковали його да й кажуть:
- Зiбрались ми, панотче, на божий суд; нехай господь розсудить людську
кривду.
- Яка ж,- пита ,- сталася кривда i од кого? Кажуть:
- Та от, бач, полюбив молодець дiвчину, ну i дiвчина не од того.
Молодець же нашого мiщанського роду - син нашого вiйта, а дiвчина, бач,
роду шляхетського - дочка пана Домонтовича. От i заславсь молодець до
дiвчини; а в сватах пiшли неабиякi люде - бурмистрове та райцi
магiстратськi©. Дак що ж би ти думав, панотче? Як привiтав ©х пан
Домонтович? Розлютовавсь, мов на свою челядь, назвав хамами й личаками.
"Не дiждете,- каже,- i рiд ваш не дiжде, щоб Домонтович оддав дочку за
гевала!"
- От як розвеличалась ледача шляхта! - перехопили тут iншi з
синьокаптанникiв.- Се тi©, що впрохались у батька Хмельницького на
Вкра©ну! А якби не пустив, то попропадали б з голоду в Польщi!
- Цитьте, цитьте, горлатi© ворони! - озвались тут деякi з кармазинiв.-
Дайте й нам що-небудь вимовити. Невже ви хочете, щоб за вашого вiйтенка
отець силовав одним одну дочку?
- Який,- кажуть,- враг просить його силовати? Вона з дорогою душею
пiде!
- Чого ж се так? - одвiтують кармазини.- А може, й гарбуза втелющить!
- Гарбуза? Нi, не гарбузом тут пахне, коли сама дала вiйтенковi
каблучку.
- Годi, годi квакати! - кажуть кармазини.- Побачимо ось, чия вiзьме.
- Розводьте бiйцiв! - кричать iншi.
- Як же ©х розводити, коли не згодились, чи на пiстолях, чи на шаблях?
Нехай розсудить панотець. Скажи нам, будь ласка, панотче,- обернулись до
Шрама,- як лучче дознати суда божого, чи пiстолями, чи шаблями? От брат
ста за сестру, а жених за себе i за все мiщанство. Коли жених поляже,
нехай потiшаться кармазини; як же поляже кармазин, тодi дочку нам подавай,
хоч лусни! Не схова шся од нас нi за високими ворiтьми, нi за привiлеями!
- О, щоб вас господь побив праведним громом! - каже тодi Шрам.
- За що се ти нас так проклина ш? - каже, зумипшись, громада.
- О голови, слiпi© i жорстокi! - глаголе знову Шрам.- Як збира ться на
небi хуртовина, то й звiрюка забуде свою ярость; а ви перед самою бурею
заводите кривавi чвари!
I помчавсь од них необзир.
У Борзнi за©хав Шрам одпочити до сотника Бiлозерця. Бiлозерець був
старосвiтський сотник, iще-то з тих, що першi озвались потиху до батька
Богдана: " днай, батьку, Укра©ну, а ми тебе виручимо". Так знав його Шрам
добре, i були вони приятелi.
Тiлько що до©жджа до ворiт, аж сотник ви©жджа з двору. Пiзнав Шрама i
сам не знав, що робити од радостi.
-_ Ну, батьку,- каже,- у саму годину завiтав ти до нас у гостi!
- Бачу, я й сам. Бодай лучче нiчого не бачити!
- Куди ж отес?
- Да в Батурин же, до навiсного дiда Васюти.
- Е, уже раду рушили!
- Як?
- А так. Ось за©дьмо лиш до господи. За©хали, ввiйшли до свiтлицi, сiли
кiнець стола. Тодi Бiлозерець i почав розказовати.
- Так i так,- каже.- Навiсноголовий Васюта коверзовав, коверзовав, далi
таке вигадав, що ледвi и сам не пропав. "Присягайте менi,- каже,- на
послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам i капут!" Наустив
вражий дiд пiхоту да хотiв так придавити у Батуринi старшину, щоб i не
писнула. От як у нас тепер завелось!
- Да чого доброго й ждати од такого, що полизав лядських полумискiв? -
каже Шрам.Уже коли ти був раз Золотаревським, то Золотаренком_ iзнов не
будеш! Ну, що ж старшина?
- А старшина,- говорить Бiлозерець,- почала його усовiщувати: "Побiйся
бога! Чи тобi ж довго жити на свiтi? Нехай би молодшi© гетьмановали. Ей,
пане полковнику! Не удавай Сомка на Москву зрадником! Держись за його; то
ще й сам, i всi ми поживемо з упоко м". Куди! Розходивсь наш дiдуган:
"Скорiш у мене волосся на долонi виросте, нiж переяславський крамар буде
гетьманом! За мене бояре на Москвi тягнуть, за мене Брюховецький з
запорожцями стоятиме. Ось я послав уже посланцi до Зiнькова".- "Не йми, -
кажуть йому, - вiри запорожцям: вони тебе уочевидьки ошукують. При©жджають
до тебе з Сiчi задля узяття тiлько подарункiв. Ми тебе гетьманом, ми тебе
гетьманом оберемо!" А там сво на умi. Хiба не зна ш, яким вони духом на
городову старшину дишуть? Се в ©х обичай давнiй!" Де тобi! I слухати не
хоче. Як ось i гонцi з Зiнькова. "А що?" - "Еге! - кажуть.- Прощайсь, пане
полковнику, з гетьманством. Там запорожцi таке провадять, що аж слухати
сумно".- "А князь же що?" - "А що князь? Князь iз запорожцями запанiбрата,
а тво© подарунки прийняв у смiх, бо в його й свого доволi". Васюта й руки
попустив. Тодi старшина за його, а пiхота й собi потягла за старшину; та
до того прийшлось, що трохи сам Васюта не наложив головою. Як ось од Сомка
лист до Васюти.
- Од Сомка? - пита Шрам, здивовавшись.
- Од його самого, од Якима Сомка.
- Iз Переяслава?
- Нi, iз Iчнi. Сомко вже в Iчнi.
- Не сподiвавсь я, - каже Шрам,- щоб Сомко так скоро перемiг себе.
- Еге! - одвiту Бiлозерець.- Крута година наступила. Пише до Васюти:
"Во iм'я боже, ти, пане полковнику нiженський, i всi, пiд його рукою
будучi©, послухайте мого голосу, не погубляйте отчизни. Чи вам,- каже,-
лучче оставатись пiд рукою свинопаса Iванця, чи пiд лицарською рукою
переяславського Сомка? Забудьмо всякi чвари. Не час нам тепер враждовати,
час за козацьку честь постояти. Я,- каже,жду в Iчнi. Хто сть вiрний син
сво © отчизни, збирайтесь до мого боку. Не попустимо гетьмансько© булави в
ледачi руки..." Бачить тодi Васюта, що нiкуди дiтись, давай старшину до
Iчнi прохати, да й рушили всi з Батурина. I я оте , дещо впорядкувавши,
туди ж iду. Так намовились мiж себе, щоб уже всiма голосами Сомка обрати i
присягу йому виконати, i при йому всiм стояти.
- Так чого ж гаятись? - каже Шрам.- На коней да до Iчнi!
- Господи! - сказав, дивуючись, Бiлозерець.- Чи тебе господь сотворив
iз самого залiза, чи що? Нi рани, нi лiта тебе не одолiваюгь.
А Шрам йому:
- Як треба рятовати Укра©ну, байдуже менi i лiта, й рани. Обновиться
яко орля юность моя. На коня, на коня! Нiчого гаятись!
- Да вгамуйсь, бога ради! Хоть дух переведи, хоiь чарку горiлки випий
да закуси.
Сяк-так осадив Бiлозерець Шрама. Шрам уже й сам тодi почувсь, що треба
дати собi пiльгу
Ви©хали з Борзни. Чи про©хали з десяток верст, чи нi, як назустрiч
гонець до Бiлозерця, щоб простовав уже пiд Нiжень.
- Вiйсько гетьманське пiшло,- каже,- туди ще зранку, а Сомко-гетьман з
Васютою i з iншою с гаршиною тож iз Iчнi рушили. Уся старшина присяiу
виконала Сомковi на послушенство в ринковiй церквi iчанськiй да, почувши,
що вже бояре пiд Нiженем, просто з церкви на конi да й рушили до Нiженя.
- Заворушились нашi! - каже Шрам.- Слава тобi, боже! Ну, не тратьмо ж
часу й ми.
Повернули коней на Нiженську дорогу; ©дуть спiшно. Ви©жджають на
Iчанський шлях, недалеко од Нiженя, як глянуть - i Сомко з Васютою iде.
Старшина за ним купою. Повiтавшись, Шрам зараз i пита :
- А що, пане гетьмане, яково?
- Не журись, батьку,- каже Сомко,- усе буде гаразд Уже як ми з паном
Золотаренком узялись за руки, то нехай усто©ть проти нас хто хоче.
Лубенський, Прилуцький i Переяславський полки я виправив з Вуяхевичем пiд
Нiжень, а Чернiгiвський буде туди сьогоднi на нiч. Чого ж ти iще супишся?
- Ти кажеш, пане гетьмане, що з_ Вуяхевичем полки виправив? - питав
Шрам.
- З мо©м генеральним писарем,- одвiту Сомко.
- Да то ю ж! Не дав би я йому гетьманського бунчука пiд таку годину.
Е, батьку! - каже Сомко.- Тобi-бо вже дуже зневiрились люде.
- А ти, синку, дуже багато ймеш ©м вiри. Я чував про Вуяхевича дещо
негарне.
- _Е,_ годi! Ти мою Вуяхевича не зна ш. Нiхто лучче його не вмiв
гамовати козакiв: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не iншому.
Похмурна, похмурна година! - каже сам собi Шрам.
- Не така ще, як тобi зда ться,- сказав Сомко.
Дай, боже! А що ти скажеш про поспiльство, що купиться коло Нiженя,
нехай бог кри , наче як иуло на поча©ку Хмельнищини? Се все брюховцi!
- Нiчого не скажу. Менi бiльш ©х жаль, нiж досадно; бiльш досадно, нiж
страшно. Поки в мене в таборi козаки да гармати, я нi про що й гадки не
маю. Ти дума ш, може, мене дуже засмутили миргородцi да полтавцi з
зiнькiвцями? Не засмутили вони мене, а преогорчили. Не те менi шкода, що
три полки одпало, а те, що честь, правда поламана.
"О, голово ти моя золота! - подумав Шрам.- Коли б то так усi, як ти,
держались честi да правди! А то на кого не зглянеш - усяке, мов звiрюка,
про свою тiлько шкуру да про свiй берлiг дба ".
У©хали в мiсто. Тiлько що пере©хали Галатовку-урочище, аж ось
перегородила ©м дорогу процесiя: несли мертвого.
Пита ться Шрам.
- Кого ховають? Кажуть:
- Вiйтенка.
- Пiп сьогоднi з Домонтовичем на божий суд ставав?
- Того самого. Не послужила фортуна горопасi. Тiлько стялись на шаблях,
зараз так i положив його вражий кармазин.
- Е, нi-бо! - перебив тут хтось iзбоку.- Перше Домонтовиченко влучив
вiйтенка по лiвiй руцi - кров так i задзюркотiла. Мiй батько сам там був,
дак розказовав. Шарпонув та й каже: "Годi, буде з тебе!" А вiйтенко: "Нi,
або менi, або тобi не жити на свiтi!" - "Дак нехай же,- каже,- господь
упоко©ть твою душу",- та й почав налягати ще бiльш на вiйтенка. Поплямував
його скрiзь ранами. "Ей,- каже,годi! Пожалуй сам себе!" А той маха та й
маха наослiп, аж поки дано йому так, що й покотивсь, як снiп.
- Нехай, нехай! - каже ще один, iдучи мимо.- Вiзьме колись i наша!
Дивиться Шрам, аж за труною того вiйтенка трохи не ввесь Нiжень
пiднявся; i все самi мiщане: жодного в кармазинах. Дивиться Васюта, аж за
мiщанами сунуть i козаки нiженськi; i все тiлько товариство: жодного
сотника, нi отамана. Iдуть, утупивши очи в землю, i мов не бачать нi
гетьмана, нi Васюти з старшиною. Шрам тiлько похитав головою. Нiчою не
сказав i Сомко, дивлячись, що козаки, замiсть табора пiд-мiстом, опинились
на вiйтенкових хуторах, наче в свого полковника, да ще пiд такий великий
час. А старшина тiлько мiж собою зглядувалась. Зрозумiв, мабуть, щось i
Васюта; бо, скоро перейшли похорони, зараз, одклонившись гетьмановi,
повернув до свого двору. Старшина Нiженського полку теж роз'©халась по
дворах; а з других полкiв по©хали за Сомком до табора. А табор Сомкiв
стояв пiд Нiженем, за Бiлякiвськими левадами.
До©жджають до табора, аж у таборi ще оддалеки чути гомiн, галас.
При©жджають ближче, аж округи табора жодних бекетiв. Козаки змiшались, як
у бразi гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку мiж ними нема . А
тут ще почало темнiти, так Сомкове вiйсько - наче те море, що спереду ще
хоч видно, як хвилi ходять, а дальш, у темнотi, так уже тiлько реве да
бурха .
Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелiв позвать перед себе
Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, да не так-то його й знайти у
такiй мiшанинi. Сомко напавсь на пiдручникiв генерального писаря,
сердивсь, кричав; далi бачить, що тим серцем мiшанинi таборовiй не
запобiгне, розiслав старшину по всьому обозовi козакiв гамовати, а сам сiв
на коня i по©хав помiж наметами. Шрам ©хав за ним, похмурний, як нiч, що
надходила.
Аж ось i генерального писаря уздрiли. Той давно вже ©здив по табору,
гамуючи козацтво, тiлько од його гамовання iще гiрш пiдiймавсь гомiн.
- Вражi дiти! - кричить.- Пiчкурiг! Навчимо ми вас старшину шановати!
Не будете ви в нас копилити губу, як тi© запорожцi, що всi в ©х рiвнi.
Порiвня мо ми вас так, що й не захочете. Мало чого не бува , що запорожцям
усюди своя воля, що з ними старшина й гетьман запанiбрата. Пожалуй! У ©х
нема нi вбогих, нi багатих; так на те ж вони запорожцi, козаки над
козаками. А ви що? Мужики! Тая ж мужва! Да ми вас, вражих дiтей, батогами!
Ось нехай лиш рушать раду - ми вас повернемо в земляну роботу! Дамо ми вам
знати козацькую вольность!
Так вигукував вiйськовий писар, i байдуже йому, що круг його наче море
iгра . I, так як от хвилi розходяться перед байдаком, а ззаду знов,
буркочучи, зливаються, так тi© козаки спершу розступляться, щоб дати
дорогу писарському по©зду, як же про©де, то й зачнуть iззаду вигуковати:
- Чи чу те, що пан писар глаголе? Ми мужва! Нас батогами! Сипати вали
по городах нас приставлять! Дак ми будемо працьовати, а старшина
одпасувати боки, орудуючи нами? I так ще мало нам зневаги? Вали сипати? Не
дiждуть же вони сього! Не дiждуть, не дiждуть! - гукали ще голоснiше тi©,
що були дальш од писарського по©зду.
А вiйськовий писар, хоть i чув, да не озиравсь. Вiн сво козакам
провадив.
- Пане писарю,- каже Сомко, перестрiвши його,- що оте в тебе за
порядок? Хiба на те я дав тобi бунчука?
А той уклонивсь, правда, низенько да й каже:
- Та от, пане ясновельможний, яке тут лихо. Недалеко звiдси табор
запорозького гетьмана...
- Гетьмана! - крикне Сомко, що аж покрив увесь галас.- Хiба в тебе й
опрiч мене сть гетьман? Так убирайся ж до його ©здити на свинях! - i
вирвав у його з рук бунчук гетьманський.
Почувши Сомкiв голос, зараз круг його всi замовкли.
- Гетьман, гетьман прибув! - пiшло скрiзь по таборовi; i, скоро
рознеслась така чутка, зараз деякi бурли схаменулись, подумали про свою
голову. Сомко-бо жартiв не любив. Щирий i незлобивий був лицар, да вже ж
як i допечуть йому, то стережись тодi кожен. У таборi в його або в походi
знай свою лаву - не так, як у iнших. Тим-то й били сомкiвцi неприягеля
всюди, де тiлько стинались. Знали, чого сто©ть Сомко, усi старi©, значнi
козаки; а вiйськова чернь про те байдуже: ©й аби воля. От пiд сю-то волю й
пiд'©хав Iванець iз сво©ми запорожцями, i пiшло усе, як у казанi кипiти.
- А що, пане гетьмане? - каже Шрам.- Може, ще й тепер за свого писаря
заступишся?
Сомко тiлько махнув рукою i по©хав до свого намету.
- Дай лиш, сину, менi свою бунчука,- каже Шрам,- я лiпше од якого
небудь недоляшка в тебе попорядкую.
Сомко оддав йому мовчки.
"Бiдна козацька голово! - подумай сам собi Шрам. - Отак-то завсегда
доводиться нам та честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що
блищить, сiя , а в серце нiхто не загляне. Тут день i нiч мiзку ш розумом,
не знаючи спочинку, а тут пiд боком гадюки сичать i на твою душу чигають".
Так собi мiзкуючи, обiйшов вiн з бунчуком увесь табiр i всюди
постановив варту, щоб нiхто вночi з табору не вештавсь i до табору нiкого
без оклику не звелiв пускати. Да й нi на часиночку не дав собi одпочинку.
Де козаки чи кашу варили, чи круг огнища з салом на спичках сидiли, тихi©
речi не про що вже, як про чорну раду, ведучи, вiн до ©х i пристане; i як
спом'яне старого Хмельницького, як тодi в козакiв була воля й дума дина,
то козацтво наче й протверезиться. А iншiй громадi Христову притчу
розкаже, схиляючи бу© душi до кротостi да до любовi; то козаки, так як тi©
бджоли од кропила, погудуть та й осядуть.
I добре б воно було; може б, Шрам i до кiнця козакiв утихомирив; так от
же, як за тим сiятелем по нивi, так i за Шрамом паволоцьким слiдом ходив
диявол i всiвав плевели в пшеницю. А той диявол не хто був, як полигач
Брюховецького - Вуяхевич. Надувшись, мов той сич, проходив вiн iз сво©ми
пiдручниками мимо козацькi купи i, бачся, нiчого злого й не дi , тiлько то
там, то сям що-небудь блявкне, да так же то козакiв гiрким словом
зневажа , так ©м те нещасне панство да гетьманство в вiчi тиче, що козаки,
прислухаючись, тiлько уси кусають. I як от рибалка, ©здячи човном,
кукольван розсипа , так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гiркi слова
в козацькi© душi.
Аж ось наступила темна, глуха нiч; i добре й зле опочило. Чи спав же то
Сомко-гетьман, чи нi, а Шрам не змигнув оком i на годину. Нiхто б не
розказав, нiхто й не списав би всiх його думок. З тяжкою од клопоту
головою ходив вiн од варти до варти, частенько поглядаючи против
Романовського Кута. А в Романовського Кутi широкi дуби од огнищ свiтяться;
через поле чути глухий гомiн; ячать здалеку людськi© голоси, наче та хвиля
на морi перед лихою бурею.
XIV
Розкажемо ж тепер, що дiялось у дому в Гвинтовки, як отак працьовав наш
паволоцький Шрам. Мабуть, тодi вже така година була, що й тут якось не
було ладу нi мiж жiнками, нi мiж чоловiками. У жiночiй громадi не йшла в
лад ота княгиня, жона Гвинтовчина. Одно, що вона панi великого колiна, а
друге, що з дiда, з прадiда вона ляшка й католичка, так уже тут як не
пiдходь, а не потоваришиш щиро.
А в чоловiкiв вийшло сво безладд . Череваневi було якось дивно, що
Гвинтовка наче iншим чоловiком зробився. Знав вiн його замолоду добре.
Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщi загони, то вже
нiхто дальше його не пробереться; i говорять було козаки: "О, далеко паша
Гвинтовка досяга !" I чи вже в компанi©, чи що, так Гвинтовка друзяка, да
й годi. Тим-то й полюбив його Черевань i сестру в його засватав. От же й
тепер вiн, бачся, той же, да нi: усе в його стало якось хистко, i слово
його хоть i бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово.
Простий був чоловiчина Черевань, а й йому стало розумно, що тут щось да не
так.
- Як оте , Михайле, в вас учинилось,- пита ться Гвинтовка в Череваня,-
що ти свою Лесю заручив за гетьмана?
- А чом же, бгате,- каже Черевань,- чом нам не заручити дочки хоч би й
за гетьмана? Хiба ж ми зроду з гетьманами хлiба-солi не ©ли?
- Хто ж се говорить? - сказав Гвинтовка.- Дочка мо © сестри зумi
показати себе на всякому мiстi; тiлько що зробили ви дiло спiшно, да коли
б воно не вийшло смiшно!
- Проти чого се ти закида ш? - пита Черевань.
- Против того, що тепер, пiд сю заверюху, того й гляди, що
спiткнешся...
- Нехай, бгатику,- каже Черевань,- спотикаються нашi вороги, а не пан
Сомко!
- Ге-ге! - Гвинтовка йому.- Спотикались i луччi од твого Сомка.
Виговський, зда ться, добре сидiв на гетьманському столi - от же Гадяцькi
пункти_ i того зiпхнули. А кажуть, що Сомко хоче теж iз москалем по
Гадяцьких пунктах торговатись. Коли б свого не проторговав! От Iван
Мартипович лiпше видумав, що без торгу береться до гетьманства. Тим-то й
цар його, кажуть, у великому пошанованню ма .
- Iванцевi, бгате,- Черевань Гвинтовцi,- нiчого торговатись: вiн давно
вже чортяцi душу запродав, так йому тепер чи турок, чи православний - усе
однаково. Ось побачиш, коли вiн од царя не перейде до турка!
Не ждав Гвинтопка од свого зятя такого одвiту. Нiчого, однак же, не
промовив. Буцiм i не вiн, повiв свого гостя оглядувати господарство. Там
токи, повнi збiжжя, там овечi кошари, там млини з ставами, там по лугу
ходить табун коней; усього надбав собi Гвинтовка, на всю губу був пан.
Дивовавсь, розглядаючи все те, Черевань: який то його шуряк учинивсь дука!