------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
I
По веснi 1663 року дво подорожнiх, верхи на добрих конях, iзближались
до Ки ва з Бiлогородського шляху. Один був молодий собi козак, збройний,
як до вiйни; другий по одежi i по сивiй бородi, сказать би, пiп, а по
шаблюцi пiд рясою, по пiстолях за поясом i по довгих шрамах на виду -
старий "козарлюга". Конi в ©х потомленi, одежа й тороки позапилюванi:
зараз було знати, що iдуть не зблизька.
Не до©здячи верстов зо двi чи зо три до Ки ва, взяли вони у лiву руку
да й побрались га м, по кривiй дорiжцi. I хто тiльки бачив, як вони з поля
повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. Крива
дорiжка вела до Череваневою хутора, Хмарища. А Черевань був тяжко
грошовитий да й веселий пан iз козацтва, що збагатилось за десятилiтню
рiйну з ляхами. Рiч тут про Богдана Хмельницького, як вiн рокiв з десяток
шарпав з козаками шляхетних ляхiв i недоляшкiв. От тодi-то й Черевань
доскочив собi незчисленного скарбу, та пiсля вiйни й сiв хутором коло
Ки ва.
Було вже надвечiр. Сонце свiтило стиха, без жари; i любо було
поглянути, як воно розливалось по зелених вiтах, по сукуватих, мохнатих
дубах i по молодiй травицi. Пташки спiвали i свистали усюди по гаю так
голосно да гарно, що все кругом неначе усмiхалось. А подорожнi були якось
смутнi©. Нiхто б не сказав, що вони iдуть у гостi до веселою пана
Череваня.
От же вони вже й пiд Хмарищем. А те Хмарище було окрите гаями, справдi
наче хмарами. Кругом обняла його рiчка з зеленими плавами, лозами й
очеретами. Через рiчку йшла до ворiт гребелька. А ворота в Череваня не
простi, а державськi. Замiсть ушул - рублена башта пiд гонтовим щитом, i
пiд башту вже дубовi ворота, густо од верху до низу цвяхованi. Бувало
тодi, у ту старовину, таке, що i вдень i вночi сподiвайсь лихого гостя -
татарина або ляха. Так над ворiтьми у баштi було й вiконце, щоб
роздивитись перше, чи впускати гостя до господи, чи нi. Над щитом -
гостроверхий гребiнь iз дубових паль, а округ хутора - годящий вал.
Пiд'©хавши гостi пiд браму, почали грюкати шаблею в цвяхи. По гаю пiшла
луна, а в хуторi не озивавсь нiхто; да вже нескоро хтось за ворiтьми почав
кашляти, i стало чути, як щось або старе, або недуже береться в баштi по
сходах до вiконця, лiзе да й гуторить само з собою.
- Враг його,- каже,- зна , який тепер люд настав! При©де казна-що,
казна-звiдки та й грюкотить, як ворiт не розламле. А якби рокiв
п'ятнадцять або двадцять назад, так усяке сидiло по Вкра©нi тихо та
смирно, наче бджола в зимовнику. Ге, то-то бо!.. Якби вражi ляхи, собi на
лихо, не потривожили козацького рою, то й досi б, може, так би сидiли.
Погано було за ляхiв, та вже ж i нашi гуляють не в свою голову! Ох, боже
правий, боже правий!
- Се Василь Невольник,- каже тодi пiп.- Однаковий i досi.
- Хто там грюка , наче в сво© ворота? - пита Василь Невольник крiзь
вiконце.
- Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп. - Бачиш, що не татаре, то i
впускай.
- Боже мiй правий! - аж скрикнув Василь Невольник.- Та се ж паволоцький
Дiрам!.. Не знаю ж, чи одчиняти ворота, чи перше бiгти до пана.
- Одчини перше ворота,- озвався Шрам,- а потiм бiжи собi, куди хоч.
- Правда, правда, добродiю мiй любий! - каже старий ключник да й почав
iспускатися униз, усе-таки розмовляючи сам iз собою.- Гора з горою не
зiйдеться, а чоловiк з чоловiком зiйдеться. Ох, не думали ж мо© старi очi
вбачати пана Шрама!
От одчинились ворота. Полковник Шрам iз сином (той молодий козак був
його син), схилившись, i в'©хали. Василь Невольник з велико© радостi не
знав, що й робити: кинувся до Шрама i поцiловав його в колiно.
Далi до сина:
- Боже правий! Боже правий! Та се ж твiй Петрусь! Орел, а не козак!
Петро нагнувсь iз сiдла i поцiловавсь iз Василем Невольником.
- Орел, а не козак! - каже знов Василь Невольник. - Що, якби таких
друзяк припливло хоч двi чайки до Кермана, як я пропадав там у неволi? Ох,
боже правий! Далась менi та проклята неволя добре знати, не забуду ©©
довiку!
Справдi, Василь Невольник був собi дiдусь такий мiзерний, мов зараз
тiлько з неволi випущений: невеличкий, похилий, а чi йому позападали i
наче до , чого придивляються а губи якось покривились, що ти б сказав -
вiн i зроду не смiявся. У синьому жупанковi, у старих полотняних
шароварах, да й те на йому було мо,в позичене.
Петро, старого Шрама син, скочив на землю i взяв од панотця коня.
- Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в
свiтлицi, чи в пасiцi? У нього здавна була охота до бджоли; так тепер
певно вже пасiчнику .
- Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую часть iзбрав собi пан
Черевань - нехай його господь на свiтi подержить! Мало куди й виходить iз
пасiки.
- Ну, да все ж од людей iще не одцурався? Чи, може, справдi зробивсь
пустинножителем?
- Йому од людей одцуратись! - каже Василь Невольник.- Та йому й хлiб не
пiде в душу, якби його люде покинули. У нас i тепер не без гостей. Побачиш
сам, що в нас за гiсть тепер у Хмарищi.
Да одчинивши дiдусь у пасiку хвiрточку, i повiв Шрама попiд деревом.
Що ж то був за Шрам такий i як се вiн був разом пiп i полковник?
Був вiн син паволоцького попа, по прiзвищу Чепурного, учився в
Ки©вськiй братськiй школi, i вже сай вийшов був на попи. Як же пiднялись
козаки з гетцу маном Остряницею, то i вiн устряв до козацького вiйська; бо
гарячий був чоловiк Шрам i не всидiв би у сво©й парафi©, чуючи, як
iлл ться рiдна йому кров за безбожний глум польських консистентiв ,i
урядникiв над укра©нцями, за наругу католикiв i унiтiв над греко-руською
вiрою. Тодi-бо дiйшло безладд в Польщi до того, що робив усякий староста,
усякий ротмiстр, усякий значний чоловiк, що йому в божевiльну голову
прийде, а найбiльш iз народом неоружним, з мiщанами i хлiборобами, которi
не мали жодного способу супротив його стати. Почали жовнiри, консистуючи в
городах i селах, беззаконнi окорми i напитки од людей вимагати, жiнок та
дiвчат козачих, мiщанських i посполитих безчестити i мордовати, людей
серед зими по ломках льодових у плуг запрягати, а жидам приказували ©х
бичовати й поганяти, щоб, на один смiх i наругу, лiд плугом орали й
рисовали. А тим часом католицькi пани з нашими перевертнями усиловались
унiю на Вкра©нi прищепити i не в одну церкву попом унiта, на огиду людям,
поставили; вiру благочестиву мужицькою вiрою називали, а оддаючи жидам у
оренду села, не раз iз селами й церкви ©м на одкуп оддавали. I нiкому було
на такi наруги жаловатись, бо й самого короля сенатори, папи да пископи у
руках держали. Городова та ж козацька старшина за коронного гетьмана, за
старост, за державцiв i ©х намiсникiв i орандарiв руку тягнула, а мiж себе
дiлилась козацькою платою - по тридцяти золотих на всякого ре стрового од
короля i Речi Посполито©. То й ре стровим чи городовим козакам було тiсно.
Багато з них до пiдданства старостам i державцям приневолено; которi ж
остались ре стровими козаками, тi© робили в сво © старшини всяку роботу по
дворах. Шiсть тисяч тiлько ©х оставлено в ре стрi, да й тi©, бувши в
великiй неволi в старшини, тягли, хотя й нехотя, за ляхiв руку i тiлько
вже при Хмельницькому одностайне за Вкра©ну повстали. Так як би ©м земляки
у сво©й тiснотi й нуждах жаловались?.. Жаловались миряне i попи
благочестивi© тiлько далеким сво©м землякам - козакам запорозьким, которi,
живучи в диких степах, за порогами, старшину свою самi з себе вибирали i
гетьману коронному узяти себе за шию не давали. От i виходили з Запорожжя
один за одним гетьмани козацькi©: Тарас Трясило, Павлюк, Остряниця - з
мечем i пожежею супротив ворогiв рiдного краю.
Тiлько ж ненадовго пiдiймали укра©нцi пiд ©х хорогвами похилу голову.
Ляхи держались мiцне за руки з недоляшками, гасили хутко полом' i знов
по-свойому обертали Укра©ну. Аж ось пiднявсь страшенний, невгасимий пожар
iз Запорожжя - пiднявсь на ляхiв i на всiх недругiв отчизни батько
Хмельницький. Чого вже не робили тi© старости i комiсари з городовими
козаками, тi© косистенти-ротмiстри з своiмя жовнiрами, да й нашi
перевертнi-недоляшки з надвiрною сторожею. Як уже не вмудрялись, щоб
погасити те полом'я! Як уже не перегороджували степовi дороги сво©ми
заставами, щоб не пустити нiкого з Укра©ни на Запорожж , так де ж ? Кида
пахар на полi плуг iз волами, кида пивовар казани в броварi, кидають
шевцi, кравцi i ковалi свою роботу, батьки покидають маленьких дiтей, сини
- немощних батькiв i матiрок, i всяке манiвцем да ночами, степами, тернами
да байраками чимчику на Запорожж до Хмельницького. I отодi-то вже
"розлилась козацька слава по всiй Укра©нi..."
Де ж пробував, де тинявсь попович паволоцький, Шрам, десять рiк од
Остряницi до Хмельницького? Про те багато треба було б писати. Сидiв вiн
зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собi за жiнку бранку
туркеню; проповiдував вiн слово правди божо© рибалкам i чабанам
запорозьким; побував вiн на полi й на морi з низцями; видав не раз i не
два смерть перед очима да й загартовався у во нному дiлi так, що як
пiднявсь на ляхiв Хмельницький, то мав з його велику користь i пiдмогу.
Нiхто краще його не ставав до бою; нiхто не крутив ляхам такого веремiя...
У тих-то случаях пошрамовано його вздовж i впоперек, що козаки, як
прозвали його Шрамом, то й забули ре строве його прiзвище. I в
ре страх-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано.
Било козацтво в ту вiйну на те, що або пан, або пропав, то не кожен
писався власним прiзвищем.
От же минули, мов короткi свята, десять рiк Хмельниччини. Вже й сини
Шрамовi пiдросли i допомагали батьковi у походах. Дво полягло пiд
Смоленським; оставсь тiлько Петро. Iще таки й пiсля Хмельницького не раз
дзвонив старий Шрам шаблею; далi, почуваючись, що вже не служить сила,
зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити боговi.
Сина посилав до вiйськового обозу, а сам знав одну церкву. "Вже,- думав,-
Укра©на ляхам за себе оддячила, недоляшкiв вигнала, унiю стерла, жидову
передушила. Тепер нехай,- каже,- живе громадським розумом".
Коли ж дивиться, аж iзнов не гаразд почина ться на Вкра©нi. Свари да
чвари, i вже гетьманською булавою почали гратись, мов цiпком. Повернулось
у старого серце, як почув, що козацька кров iлл ться понад Днiпром через
Виговського i через навiженого Юруся Хмельниченка, що одержав пiсля його
гетьманованн ; а як досталась од Юруся булава Тетерi, то вiн аж за голову
вхопився. Чи молиться, чи божу службу служить,- одно в його на думцi: що
ось погибне Укра©на од сього недруга отчизного i похлiбцi лядського. Було,
чи вийде серед церкви з наукою, то все одно мирянам править: "Блюдiтеся,
да не порабощеннi будете; стережiтеся, щоб не дано вас iзнов ляхам на
поталу!"
Як же вмер паволоцький полковник, що послi Шрама уряд держав, да
зiйшлась рада, щоб нового полковника вибрати, вiн вийшов серед ради у
попiвськiй рясi да й каже:
- Дiти мо©! Наступа страшна година: перехрестить, мабуть, нас господь
iзнов огнем да мечем. Треба нам тепер такого полковника, щоб знав, де
вовк, а де лисиця. Послужив я православному християнству з батьком
Хмельницьким, послужу вам, дiтки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля.
Як почула ж се рада, то так i загула од радостi. Зараз окрили Шрама
шапками, вiйськовими корогвами, дали йому до рук полковницькi клейноди,
вдарили з гармат, да й став панотець Шрам полковником.
Тетеря аж здригнувся, як почув про таке диво. Що б то робити? Да нiчого
не змiг, бо так велось у ту старосвiтщину, що рада була старша од
гетьмана. Мусiв Тетеря прислати Шрамовi унiверсал на полковництво. Обидва
ж вони полiтикуються, подарунками обсилаються, а нишком один на одного
чигають.
От же думав Шрам, думав, як би Вкра©ну на добру дорогу вивести; далi,
надумавшись, пустив таку поголоску, що нездужа , нездужа полковник;
передав осауловi Гулаку свiй рейментарський пiрнач, а сам ви©хав нiби
кудись далеко на хутiр для спокою, да ото й махнув iз сином з Паволочi.
Куди ж вiн махнув i що в його було на думцi, незабаром того довiда мось.
II
Скоро ввiйшов ото Шрам у пасiку, iще не помоливсь i святому Зосимовi,
що сто©ть по пасiках, як слуха - у Череваня щось iгра .
- Е, да се в вас i бандура!
- I бандура,- каже Василь Невольник,- та ще чия бандура!
- Так се в вас божий чоловiк? - спитав тодi Шрам.
- А то хто ж би так заграв у бандуру? Такого кобзаря не було, та, може,
вже й не буде мiж козацтвом.
Iдуть вони, аж бандура заговорила голоснiше. Оддалеки - так наче сама з
собою розмовляла, а тут i голос почав пiдтягувати до неi.
Гляне Шрам, аж сидять на травi пiд липою i божий чоловiк, i Черевань, а
перед ними сто©ть полудень. Звався божим чоловiком слiпий старець-кобзар.
Темний вiн був на очi, а ходив без проводиря; у латанiй свитинi i без
чобiт, а грошей носив повнi кишенi. Що ж вiн робив iз тими грiшми?
Викупляв невольникiв iз неволi. Iще ж до того знав вiн лiчити усякi
болiстi i замовлять усякi рани. Може, вiн помагав сво©ми молитвами над
недужим, а може, i сво©ми пiснями; бо в його пiсня лилась, як чари, що
слуха чоловiк i не наслуха ться. За те -то за все поважали його козаки,
як батька; i хоть би, зда ться, попросив у кого остатню свитину з плечей
на викуп невольника, то й ту б йому оддав усякий.
Тепер вiн розпочав смутную думу про Хмельницького, як умирав козацький
батько:
Ой настала жаль-туга да по всiй Укра©нi...
Не один козак гiрко плакав од сi© думи, а Черевань тiлько похитувавсь,
гладючи черево; а щоки - як кавуни: смiявсь од щирого серця. Така була в
його вдача.
Полковник Шрам, стоючи за деревом, дививсь на ©х обох. Давно вже вiн не
бачив свого смiшливого приятеля, i хоть би кришечку перемiнився Черевань;
тiлько лисина почала наче бiльш вилискуватись. А в божого чоловiка довга,
до самого пояса, борода iще краще процвiла сiдинами; а на виду дiдусь
просiяв якимсь свiгом. Спiваючи пiсню, од серця голосить i до плачу
доводить, а сам пiдведе вгору очi, наче бачить таке, чого видющий зроду не
побачить.
Слухав його Шрам довго, а далi вийшов iз-за дерева да й став навпроти
Череваня. Як схопиться ж мiй Черевань:
- Бгатику,- каже (бо трохи картавив),- чи се ти сам, чи се твоя душа
прилетiла послухати божого чоловiка?
Да й обнявсь i поцiлосавсь iз Шрамом, як iз рiдним братом.
Божий чоловiк i собi простяг руки, як зачув Шрамiв голос. Зрадiв
дiдусь, що аж усмiхавсь.
- Бувай же,- каже,- здоров, панотче i пане полковнику! Чули й ми, як
господь наустив тебе взятись iзнов за козакованн .
А Василь Невольник, стоючи коло нях, собi раду ться, похитуючи головою.
- Боже,- каже,- правий, боже правий, ссть на свiтi такi люде!
- Яким же, бгате, оце случа м? - пита зараз Черевань.
Шрам одвiтовав, що на прощу до Ки ва, да й спитав сам у божого
чоловiка:
- А тебе ж, дiду, звiдки i куди господь несе?
- В мене,- каже,- одна дорога по всьому свiту. Блаженнi милостивi©, яко
тiг помилованi будуть...
-_ Так, батьку мiй! Так, мiй добродiю! - перебив йому Василь
Невольник.- Нехай на тебе так господь оглянеться, як ти на мене оглянувся!
Три годи, як три днi, промучивсь я в проклятiй неволi, на турецькiй
каторзi, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського
берега. А ти виспiвав за мене сто золотих червоних; от я iзнов мiж
хрещеним миром, iзнов почув козацькую мову!
- Не менi дякуй за се, Василю,- каже божий чоловiк,- дякуй боговi да ще
тому, хто не поскупивсь викинуть за тебе з череса сотню дукатiв.
- Хiба ж я йому не дякую? - каже Василь Невольник.- Ченцi звали мене у
монастир, бо я таки й письменний собi трошки; низове товариство закликало
мене до коша, бо я всi гирла, як сво© п'ять пучок, знаю; зазивав мене i
кошовий, i отаманн , як проходив я, повертаючи з неволi, через Запорожж ,
а я кажу: нi, братчики, пiду я тому служити, хто визволив мене iз
бусурменсько© землi; буду в його грубником, буду в його хоч свинопасом,
аби як небудь йому подякувати.
Так говорив Василь Невольник. А Черевань, слухаючи, тiлько смiявся.
- Казна -що ти,- каже,- городиш, бгате! Буцiм уже сто червоних таке
диво, що зроду нiхто й не бачив. Пiсля Пилявцiв та Збаража носили козаки
червiнцi приполами. Ну, сядьмо лиш, мо© дорогi© гостi, та вип' м за
здоров'я пана Шрама.
Випили по кубку. Тодi Шрам i пита :
- Скажи ж менi, божий чоловiче, ти всюди вешта шся i всячину чу ш: чи
не чував ти, що в нас дi ться за Днiпром?
- Дi ться таке,- одвiту божий чоловiк, важко здихнувши,- що бодай i не
казати! Не добре, кажуть, почина на сiй Укра©нi Тетеря, а за Днiпром
чиниться щось iще гiрше. Жодного ладу мiж козаками.
- А старшина ж iз гетьманом на що?
- Старшини там багато, та нiкого слухати.
- Як нiкого? А Сомко?
- А що ж Сомко? Хоть вiн i розумом, i славою узяв над усiма, да й йому
не дають гетьмановати.
- Як же се так?
- А так, що диявол замутив голову Васютi Нiженському. Уже й чуприна
бiла, як у мене, i зовсiм уже дiд; доживав би вiку на полковництвi: так,
отже, захотiлось на старiсть гетьмановати. Багато козакiв i його слуха . А
як вiн собi ма ться добре, то й бояре, що на Москвi коло царя, що хотя
роблять, i тi© за його тягнуть руку. А Сомко, бачте, навпростець iде, не
хоче нiкому придiте поклонiмося._ Отаке як завелось мiждо старшими
головами, то й козаки пiшли один против одного. Де зустрiнуться, чи в
шинку, чи на дорозi, то й зiтнуться. "Чия сторона?" - "А ти чия?" -
"Васютина".- "Геть же к нечистому, боярський пiднiжку!" - "Ти геть к
нечистому, переяславський крамарю!" - Себто, бач, що Сомко ма в
Переяславi сво© крамнi комори в ринку, так Васютинцям i звадливо. Отак
зiтнуться, да й до шабель.
Слухаючи таку невеселу повiсть, полковник Шрам i голову понурив.
- Та потривай же,- каже,- адже ж Сомка вибрали одностайне гетьманом у
Козельцi?
- Одностайне,- каже,- i сам преосвященний Методiй був там i до присяги
козакiв приводив; да як Сомко собi чоловiк-дрямота, то й не в догад йому,
що_ святий отець думав, мабуть, заробити собi яку сот-нягу чи двi червоних
на рясу. А Васюта Нiженський водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже
добрий: брязнув капшуком перед владикою - той i вимудровав щось на Сомка,
да й послали в Москву лист. От i пiшла така вже поголоска, що рада
Коз лецька не слушна; треба, кажуть, iзозвати зуповную раду, щоб i вiйсько
з Запорожжя було на радi, щоб одностайне собi гетьмана обрали i одного вже
слухали; бо Васюта хоче собi гетьманства i не слуха Сомка-гетьмана, а
запорожцi собi гетьманом Брюховецького зовуть.
- Якого се Брюховецького? - аж скрикнув Шрам.- Що се ще за проява?
- Проява,- каже,- така, що_ слуха ш, да й вiри няти не хочеться. Ви
зна те Iванця?
- Отак! - кажуть,- iще б не знати чури Хмельницького!
- Ну, а чули, яку наругу прийняв вiн од Сомка?
- Чули,- каже Шрам.- Що ж по тому? А Черевань:
- Зда ться, Сомко налаяв Iванця свинею, чи що?
- Не свинею, а собакою, да ще старим собакою, да ще не на самотi, чи
там як-небудь напiдпитку, а перед отаманн м, перед генеральною старшиною,
на домовiй радi в гетьмана.
- Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Одважив солi добре.
- Одважив солi добре,- каже божий чоловiк, да зробив негаразд. Iванець
був собi не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому
мав велику в його повагу i шанобу. Бувало, прожива ш у гетьманському
дворi, то й чу ш: "Коханий Iванець! Iванець, друже мiй диний'" - озветься
до його пiд веселий час, за чаркою. "Держись, Юру,- каже, бувало, синовi,-
держись Iванцево© ради, як не буде мене на свiтi: вiн тебе не ошука ". От
Юрусь i державсь його ради, i вже було, що скаже Iванець, те й свято. А
Сомко, зна те самi, доводиться Юрусевi дядько, бо старий Хмiль держав
уперве його сестру Ганну; так вiн i не злюбив, що чура оруду небожем. Да
ото раз, як з'©халась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
вiйськовi речi, от Iванець i собi до гурту - немовби гетьманський чура -
да щось i блявкнув з просготи. А Сомко, зна те, який? Зараз загориться, як
порох. "Пане гетьмане,- до Юруся,- старого пса непристойно мiшати в нашу
компанiю..." От як воно було, панове, коли хочете знати я сам там лучивсь,
то й чув сво©ми ушима. Да при менi ж зчинився й гвалт уночi, як Сомко
пiймав Iванця з ножем коло свого лiжка. Да ото й судили його вiйськовою
радою i присудили усiкнути голову. Воно б же й сталось так, панове, да
Сомко видумав Iванцевi гiршу кару: звелiв посадити верхи на свиню да й
провезти по всьому Гадячу.
- Га га-га! - зареготав iзнов Черевань.- Котузi до заслузi.
А Шрам усе слухав мовчки да й каже понуро:
- Се все ми зна мо.
- Зна те,- каже кобзар,- а чи чували, що пiсля того вко©в Iванець?
- А що ж вiн, бгате, вко©в? - пита Черевань.- Якби на мене, то враг би
його й знав, що й чинити пiсля такого сорому! Як тобi зда ться, бгате
Василю?
Той тiлько мовчки похитав головою.
- От що зробив Iванець,- прийняв iзнов слово божий чоловiк.- Мабуть,
нечистий напутив його. Почав грошi збирати, почав усякому годити, почав
прохати уряду в гетьмана. Той i настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь
не змiг держатись на гетьманствi да пiшов у ченцi, так Iванець, маючи в
себе од усiх льохiв гетьманських ключi, пiдчистив щире срiбло, скiлько
його там осталось, да й махнув на Запорожж . А там як сипнув грiшми, так
запорожцi за ним ро м: "Iван Мартинович! Iван Мартинович!" А вiн, ледачий,
з усiма обнiма ться, да брата ться, да горiлкою по©ть...
- Ну, що ж iз сього? - iзнов-таки спитав понуро Шрам.
- А от що з сього. Запорожцi так собi його вподобали, що зозвали раду,
да й бух Iванця кошовим.
- Iванця! - аж скрикнули всi у одно слово.
- Нi вже його тепер нiхто не зове Iванцем,- додав божий чоловiк,- тепер
уже вiн Iван Мартинович Брюховецький.
- Сила небесная! - закричав, ухопившись за голову, Шрам.- Так се його
зовуть запорожцi гетьманом?
- Його, панотче, його самого!
- Боже правий, боже правий! - сказав Василь Невольник,- переведеться ж,
видно, нi на що славне Запорожж , коли такi гетьмани настали!
А Черевань тiлько смiявся:
- Га-га-га! Оце так, бгатцi, що штука! I вi снi такого дива не снилось
нiкому!
- Братт мо миле! - рече тодi полковник Шрам.- Тяжко мо му серцю! Не
здолаю бiльш од вас та©тись! ду я не в Ки©в, а в Переяслав, до
Сомка-гетьмана; а iду от чого. Укра©ну розiдрали надиос: одну часть, через
недоляшка Тетерю, незабаром вiзьмуть у сво© лапи ляхи, а друга сама iю
собi перевернеться кат зна на що. Я думав, що Сомко вже твердо сiв на
гетьманствi,- а в нього душа щира, козацька,так мiркував я, що якраз
пiдiйму його з усiма полками на Тетерю, да й привернем усю Укра©ну до
одно© булави. Гiрко© пiднiс ти мо му серцю, божий чоловiче, да ще, може,
як-небудь дiло на лад повернеться, ©дьмо за мною на той бiк: тебе казаки
поважають, тво © ради послухають...
- Нi, панотче,- перебив його кобзар,- не слiд менi встрявати до тi©
заверюхи.
Не нам те знати,
Не нам про те, за те раховати:
Наше дiло боговi молитись,
Спасителю хреститись.
А бiльш, - каже, - менi не по нутру ота мiзерная пиха, що розвелась
усюди по Гетьманщинi. Почали значнi козаки жити на лядський кшталт iз
велико© розкошi. I вже байдуже ©м тепер старосвiтськi© спiви, що й людям у
подобу, i богу не противнi: держать коло себе хлопцiв iз бандурками, що
тiлько й знають рiзати до танцiв. Дух мiй не терпить сього!.. I наша темна
старчота, ради тi © ледащицi-горiлки, бринчить ©м на кобзах усячину.
Забули й страх божий. Уже ж ти не бачиш нiчого, уже тебе наче взято iз
сього свiту: так чого ж тобi вертатись до-грiхiв людських? Умудрив господь
твою слiпоту, то спiвай же добрим людям, не прогнiвляючи господа; так
спiвай, щоб чоловiк на добре, а не на зле почувся!
- Бгатцi! - сказав Черевань.- От я почувсь на добре. Ходiмо лиш до
хати. Там нам дадуть таких вареникiв, що всяке горе на душi одлигнс. Годi
вже вам гуторити про сво© смутки. Я радуюсь, що господь послав менi таких
гостей, а ви тiлько оха те та стогнете. Не засмучайте мо © гостини,
забудьте сво© гiркi© думи хоч па сьогоднiшнiй вечiр.
Так говорячи, устав да й повiв сво©х гостей до хати. Шрам iшов за ним,
хитаючи понуро головою. Василь Невольник голосно журився, на його гледючи.
Божий чоловiк ясен був на виду, мов душа його жила не на землi, а на небi.
III
Заглянув Черевань у пекарню:
- Е,- каже,- да се ж ти менi й жениха привiз, пане бгате! (А в пекарнi
давно вже сидiв Петро Шраменко, розмовляючи з Череванихою i з ©© дочкою
Лесею.) Бач, як у ©х весело, не так, як у нас! Щебечуть, наче горобцi. Що
то за милий вiк молодецький! Веди ж, Василю, гостей у свiтлицю, а я
поздоровкаюсь iз молодим Шраменям.
Свiтлиця в Череваня була така ж, як i тепер бува в якого заможного
козака (що ще то за луччих часiв дiд або батько збудовав). Сволок гарний,
дубовий, штучно покарбований; i слова з святого письма вирiзанi; вирiзано
i хто свiтлицю збудовав, i якого року. I лавки були хорошi, липовi, iз
спинками, та ще й килимцями позастиланi. I стiл, i божник iз шитим
рушником округи, i все так було, як i тепер по добрих людях ведеться. Одно
тiлько диво було в Череваня таке, що вже тепер нiде не зуздриш. Кругом
стiн полицi, а на тих полицях срiбнi, золотi й кришталевi кубки, коновки,
пляшки, тацi i всяка посудина, що то на вiйнi поздобувано. Як палили
козаки шляхетськi© двори i княжецькi© замки, то все те мiшками виносили.
Так-то бог тодi погодив козацтву, що тi© вельможнi© каштеляни i старости
пишнi©, несказанно гордi, що гукали на гайдукiв, сидя iз сими кубками да
конвами поза столами, пiшли в неволю до Криму або полягли головою в полi,
а ©х кубки стоять у козака в свiтлицi. Iще ж по стiнах висять i ©х шаблi,
пищалi пiд срiблом, старосвiтськi сагайдаки татарськi©, шитi© золотом
ронди, нiмецькi гаркебузи, сталевi сорочки, шапки-сисюрки, що вкри тебе
залiзною сiткою - i нiяка шабля не вiзьме. От же нiщо тi не оборонило
ляхiв i недоляшкiв: допекли козакам i поспiльству до самого серця. Та от
тепер i тi© луки, i тi© шаблi, i вся та зброя сiя не в одного Череваня в
свiтлицi i веселить козацькi очi.
Тiлько ж Петру, Шрамовому синовi, здалось найкраще у пекарнi, хоть там
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
I
По веснi 1663 року дво подорожнiх, верхи на добрих конях, iзближались
до Ки ва з Бiлогородського шляху. Один був молодий собi козак, збройний,
як до вiйни; другий по одежi i по сивiй бородi, сказать би, пiп, а по
шаблюцi пiд рясою, по пiстолях за поясом i по довгих шрамах на виду -
старий "козарлюга". Конi в ©х потомленi, одежа й тороки позапилюванi:
зараз було знати, що iдуть не зблизька.
Не до©здячи верстов зо двi чи зо три до Ки ва, взяли вони у лiву руку
да й побрались га м, по кривiй дорiжцi. I хто тiльки бачив, як вони з поля
повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. Крива
дорiжка вела до Череваневою хутора, Хмарища. А Черевань був тяжко
грошовитий да й веселий пан iз козацтва, що збагатилось за десятилiтню
рiйну з ляхами. Рiч тут про Богдана Хмельницького, як вiн рокiв з десяток
шарпав з козаками шляхетних ляхiв i недоляшкiв. От тодi-то й Черевань
доскочив собi незчисленного скарбу, та пiсля вiйни й сiв хутором коло
Ки ва.
Було вже надвечiр. Сонце свiтило стиха, без жари; i любо було
поглянути, як воно розливалось по зелених вiтах, по сукуватих, мохнатих
дубах i по молодiй травицi. Пташки спiвали i свистали усюди по гаю так
голосно да гарно, що все кругом неначе усмiхалось. А подорожнi були якось
смутнi©. Нiхто б не сказав, що вони iдуть у гостi до веселою пана
Череваня.
От же вони вже й пiд Хмарищем. А те Хмарище було окрите гаями, справдi
наче хмарами. Кругом обняла його рiчка з зеленими плавами, лозами й
очеретами. Через рiчку йшла до ворiт гребелька. А ворота в Череваня не
простi, а державськi. Замiсть ушул - рублена башта пiд гонтовим щитом, i
пiд башту вже дубовi ворота, густо од верху до низу цвяхованi. Бувало
тодi, у ту старовину, таке, що i вдень i вночi сподiвайсь лихого гостя -
татарина або ляха. Так над ворiтьми у баштi було й вiконце, щоб
роздивитись перше, чи впускати гостя до господи, чи нi. Над щитом -
гостроверхий гребiнь iз дубових паль, а округ хутора - годящий вал.
Пiд'©хавши гостi пiд браму, почали грюкати шаблею в цвяхи. По гаю пiшла
луна, а в хуторi не озивавсь нiхто; да вже нескоро хтось за ворiтьми почав
кашляти, i стало чути, як щось або старе, або недуже береться в баштi по
сходах до вiконця, лiзе да й гуторить само з собою.
- Враг його,- каже,- зна , який тепер люд настав! При©де казна-що,
казна-звiдки та й грюкотить, як ворiт не розламле. А якби рокiв
п'ятнадцять або двадцять назад, так усяке сидiло по Вкра©нi тихо та
смирно, наче бджола в зимовнику. Ге, то-то бо!.. Якби вражi ляхи, собi на
лихо, не потривожили козацького рою, то й досi б, може, так би сидiли.
Погано було за ляхiв, та вже ж i нашi гуляють не в свою голову! Ох, боже
правий, боже правий!
- Се Василь Невольник,- каже тодi пiп.- Однаковий i досi.
- Хто там грюка , наче в сво© ворота? - пита Василь Невольник крiзь
вiконце.
- Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп. - Бачиш, що не татаре, то i
впускай.
- Боже мiй правий! - аж скрикнув Василь Невольник.- Та се ж паволоцький
Дiрам!.. Не знаю ж, чи одчиняти ворота, чи перше бiгти до пана.
- Одчини перше ворота,- озвався Шрам,- а потiм бiжи собi, куди хоч.
- Правда, правда, добродiю мiй любий! - каже старий ключник да й почав
iспускатися униз, усе-таки розмовляючи сам iз собою.- Гора з горою не
зiйдеться, а чоловiк з чоловiком зiйдеться. Ох, не думали ж мо© старi очi
вбачати пана Шрама!
От одчинились ворота. Полковник Шрам iз сином (той молодий козак був
його син), схилившись, i в'©хали. Василь Невольник з велико© радостi не
знав, що й робити: кинувся до Шрама i поцiловав його в колiно.
Далi до сина:
- Боже правий! Боже правий! Та се ж твiй Петрусь! Орел, а не козак!
Петро нагнувсь iз сiдла i поцiловавсь iз Василем Невольником.
- Орел, а не козак! - каже знов Василь Невольник. - Що, якби таких
друзяк припливло хоч двi чайки до Кермана, як я пропадав там у неволi? Ох,
боже правий! Далась менi та проклята неволя добре знати, не забуду ©©
довiку!
Справдi, Василь Невольник був собi дiдусь такий мiзерний, мов зараз
тiлько з неволi випущений: невеличкий, похилий, а чi йому позападали i
наче до , чого придивляються а губи якось покривились, що ти б сказав -
вiн i зроду не смiявся. У синьому жупанковi, у старих полотняних
шароварах, да й те на йому було мо,в позичене.
Петро, старого Шрама син, скочив на землю i взяв од панотця коня.
- Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в
свiтлицi, чи в пасiцi? У нього здавна була охота до бджоли; так тепер
певно вже пасiчнику .
- Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую часть iзбрав собi пан
Черевань - нехай його господь на свiтi подержить! Мало куди й виходить iз
пасiки.
- Ну, да все ж од людей iще не одцурався? Чи, може, справдi зробивсь
пустинножителем?
- Йому од людей одцуратись! - каже Василь Невольник.- Та йому й хлiб не
пiде в душу, якби його люде покинули. У нас i тепер не без гостей. Побачиш
сам, що в нас за гiсть тепер у Хмарищi.
Да одчинивши дiдусь у пасiку хвiрточку, i повiв Шрама попiд деревом.
Що ж то був за Шрам такий i як се вiн був разом пiп i полковник?
Був вiн син паволоцького попа, по прiзвищу Чепурного, учився в
Ки©вськiй братськiй школi, i вже сай вийшов був на попи. Як же пiднялись
козаки з гетцу маном Остряницею, то i вiн устряв до козацького вiйська; бо
гарячий був чоловiк Шрам i не всидiв би у сво©й парафi©, чуючи, як
iлл ться рiдна йому кров за безбожний глум польських консистентiв ,i
урядникiв над укра©нцями, за наругу католикiв i унiтiв над греко-руською
вiрою. Тодi-бо дiйшло безладд в Польщi до того, що робив усякий староста,
усякий ротмiстр, усякий значний чоловiк, що йому в божевiльну голову
прийде, а найбiльш iз народом неоружним, з мiщанами i хлiборобами, которi
не мали жодного способу супротив його стати. Почали жовнiри, консистуючи в
городах i селах, беззаконнi окорми i напитки од людей вимагати, жiнок та
дiвчат козачих, мiщанських i посполитих безчестити i мордовати, людей
серед зими по ломках льодових у плуг запрягати, а жидам приказували ©х
бичовати й поганяти, щоб, на один смiх i наругу, лiд плугом орали й
рисовали. А тим часом католицькi пани з нашими перевертнями усиловались
унiю на Вкра©нi прищепити i не в одну церкву попом унiта, на огиду людям,
поставили; вiру благочестиву мужицькою вiрою називали, а оддаючи жидам у
оренду села, не раз iз селами й церкви ©м на одкуп оддавали. I нiкому було
на такi наруги жаловатись, бо й самого короля сенатори, папи да пископи у
руках держали. Городова та ж козацька старшина за коронного гетьмана, за
старост, за державцiв i ©х намiсникiв i орандарiв руку тягнула, а мiж себе
дiлилась козацькою платою - по тридцяти золотих на всякого ре стрового од
короля i Речi Посполито©. То й ре стровим чи городовим козакам було тiсно.
Багато з них до пiдданства старостам i державцям приневолено; которi ж
остались ре стровими козаками, тi© робили в сво © старшини всяку роботу по
дворах. Шiсть тисяч тiлько ©х оставлено в ре стрi, да й тi©, бувши в
великiй неволi в старшини, тягли, хотя й нехотя, за ляхiв руку i тiлько
вже при Хмельницькому одностайне за Вкра©ну повстали. Так як би ©м земляки
у сво©й тiснотi й нуждах жаловались?.. Жаловались миряне i попи
благочестивi© тiлько далеким сво©м землякам - козакам запорозьким, которi,
живучи в диких степах, за порогами, старшину свою самi з себе вибирали i
гетьману коронному узяти себе за шию не давали. От i виходили з Запорожжя
один за одним гетьмани козацькi©: Тарас Трясило, Павлюк, Остряниця - з
мечем i пожежею супротив ворогiв рiдного краю.
Тiлько ж ненадовго пiдiймали укра©нцi пiд ©х хорогвами похилу голову.
Ляхи держались мiцне за руки з недоляшками, гасили хутко полом' i знов
по-свойому обертали Укра©ну. Аж ось пiднявсь страшенний, невгасимий пожар
iз Запорожжя - пiднявсь на ляхiв i на всiх недругiв отчизни батько
Хмельницький. Чого вже не робили тi© старости i комiсари з городовими
козаками, тi© косистенти-ротмiстри з своiмя жовнiрами, да й нашi
перевертнi-недоляшки з надвiрною сторожею. Як уже не вмудрялись, щоб
погасити те полом'я! Як уже не перегороджували степовi дороги сво©ми
заставами, щоб не пустити нiкого з Укра©ни на Запорожж , так де ж ? Кида
пахар на полi плуг iз волами, кида пивовар казани в броварi, кидають
шевцi, кравцi i ковалi свою роботу, батьки покидають маленьких дiтей, сини
- немощних батькiв i матiрок, i всяке манiвцем да ночами, степами, тернами
да байраками чимчику на Запорожж до Хмельницького. I отодi-то вже
"розлилась козацька слава по всiй Укра©нi..."
Де ж пробував, де тинявсь попович паволоцький, Шрам, десять рiк од
Остряницi до Хмельницького? Про те багато треба було б писати. Сидiв вiн
зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собi за жiнку бранку
туркеню; проповiдував вiн слово правди божо© рибалкам i чабанам
запорозьким; побував вiн на полi й на морi з низцями; видав не раз i не
два смерть перед очима да й загартовався у во нному дiлi так, що як
пiднявсь на ляхiв Хмельницький, то мав з його велику користь i пiдмогу.
Нiхто краще його не ставав до бою; нiхто не крутив ляхам такого веремiя...
У тих-то случаях пошрамовано його вздовж i впоперек, що козаки, як
прозвали його Шрамом, то й забули ре строве його прiзвище. I в
ре страх-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано.
Било козацтво в ту вiйну на те, що або пан, або пропав, то не кожен
писався власним прiзвищем.
От же минули, мов короткi свята, десять рiк Хмельниччини. Вже й сини
Шрамовi пiдросли i допомагали батьковi у походах. Дво полягло пiд
Смоленським; оставсь тiлько Петро. Iще таки й пiсля Хмельницького не раз
дзвонив старий Шрам шаблею; далi, почуваючись, що вже не служить сила,
зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити боговi.
Сина посилав до вiйськового обозу, а сам знав одну церкву. "Вже,- думав,-
Укра©на ляхам за себе оддячила, недоляшкiв вигнала, унiю стерла, жидову
передушила. Тепер нехай,- каже,- живе громадським розумом".
Коли ж дивиться, аж iзнов не гаразд почина ться на Вкра©нi. Свари да
чвари, i вже гетьманською булавою почали гратись, мов цiпком. Повернулось
у старого серце, як почув, що козацька кров iлл ться понад Днiпром через
Виговського i через навiженого Юруся Хмельниченка, що одержав пiсля його
гетьманованн ; а як досталась од Юруся булава Тетерi, то вiн аж за голову
вхопився. Чи молиться, чи божу службу служить,- одно в його на думцi: що
ось погибне Укра©на од сього недруга отчизного i похлiбцi лядського. Було,
чи вийде серед церкви з наукою, то все одно мирянам править: "Блюдiтеся,
да не порабощеннi будете; стережiтеся, щоб не дано вас iзнов ляхам на
поталу!"
Як же вмер паволоцький полковник, що послi Шрама уряд держав, да
зiйшлась рада, щоб нового полковника вибрати, вiн вийшов серед ради у
попiвськiй рясi да й каже:
- Дiти мо©! Наступа страшна година: перехрестить, мабуть, нас господь
iзнов огнем да мечем. Треба нам тепер такого полковника, щоб знав, де
вовк, а де лисиця. Послужив я православному християнству з батьком
Хмельницьким, послужу вам, дiтки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля.
Як почула ж се рада, то так i загула од радостi. Зараз окрили Шрама
шапками, вiйськовими корогвами, дали йому до рук полковницькi клейноди,
вдарили з гармат, да й став панотець Шрам полковником.
Тетеря аж здригнувся, як почув про таке диво. Що б то робити? Да нiчого
не змiг, бо так велось у ту старосвiтщину, що рада була старша од
гетьмана. Мусiв Тетеря прислати Шрамовi унiверсал на полковництво. Обидва
ж вони полiтикуються, подарунками обсилаються, а нишком один на одного
чигають.
От же думав Шрам, думав, як би Вкра©ну на добру дорогу вивести; далi,
надумавшись, пустив таку поголоску, що нездужа , нездужа полковник;
передав осауловi Гулаку свiй рейментарський пiрнач, а сам ви©хав нiби
кудись далеко на хутiр для спокою, да ото й махнув iз сином з Паволочi.
Куди ж вiн махнув i що в його було на думцi, незабаром того довiда мось.
II
Скоро ввiйшов ото Шрам у пасiку, iще не помоливсь i святому Зосимовi,
що сто©ть по пасiках, як слуха - у Череваня щось iгра .
- Е, да се в вас i бандура!
- I бандура,- каже Василь Невольник,- та ще чия бандура!
- Так се в вас божий чоловiк? - спитав тодi Шрам.
- А то хто ж би так заграв у бандуру? Такого кобзаря не було, та, може,
вже й не буде мiж козацтвом.
Iдуть вони, аж бандура заговорила голоснiше. Оддалеки - так наче сама з
собою розмовляла, а тут i голос почав пiдтягувати до неi.
Гляне Шрам, аж сидять на травi пiд липою i божий чоловiк, i Черевань, а
перед ними сто©ть полудень. Звався божим чоловiком слiпий старець-кобзар.
Темний вiн був на очi, а ходив без проводиря; у латанiй свитинi i без
чобiт, а грошей носив повнi кишенi. Що ж вiн робив iз тими грiшми?
Викупляв невольникiв iз неволi. Iще ж до того знав вiн лiчити усякi
болiстi i замовлять усякi рани. Може, вiн помагав сво©ми молитвами над
недужим, а може, i сво©ми пiснями; бо в його пiсня лилась, як чари, що
слуха чоловiк i не наслуха ться. За те -то за все поважали його козаки,
як батька; i хоть би, зда ться, попросив у кого остатню свитину з плечей
на викуп невольника, то й ту б йому оддав усякий.
Тепер вiн розпочав смутную думу про Хмельницького, як умирав козацький
батько:
Ой настала жаль-туга да по всiй Укра©нi...
Не один козак гiрко плакав од сi© думи, а Черевань тiлько похитувавсь,
гладючи черево; а щоки - як кавуни: смiявсь од щирого серця. Така була в
його вдача.
Полковник Шрам, стоючи за деревом, дививсь на ©х обох. Давно вже вiн не
бачив свого смiшливого приятеля, i хоть би кришечку перемiнився Черевань;
тiлько лисина почала наче бiльш вилискуватись. А в божого чоловiка довга,
до самого пояса, борода iще краще процвiла сiдинами; а на виду дiдусь
просiяв якимсь свiгом. Спiваючи пiсню, од серця голосить i до плачу
доводить, а сам пiдведе вгору очi, наче бачить таке, чого видющий зроду не
побачить.
Слухав його Шрам довго, а далi вийшов iз-за дерева да й став навпроти
Череваня. Як схопиться ж мiй Черевань:
- Бгатику,- каже (бо трохи картавив),- чи се ти сам, чи се твоя душа
прилетiла послухати божого чоловiка?
Да й обнявсь i поцiлосавсь iз Шрамом, як iз рiдним братом.
Божий чоловiк i собi простяг руки, як зачув Шрамiв голос. Зрадiв
дiдусь, що аж усмiхавсь.
- Бувай же,- каже,- здоров, панотче i пане полковнику! Чули й ми, як
господь наустив тебе взятись iзнов за козакованн .
А Василь Невольник, стоючи коло нях, собi раду ться, похитуючи головою.
- Боже,- каже,- правий, боже правий, ссть на свiтi такi люде!
- Яким же, бгате, оце случа м? - пита зараз Черевань.
Шрам одвiтовав, що на прощу до Ки ва, да й спитав сам у божого
чоловiка:
- А тебе ж, дiду, звiдки i куди господь несе?
- В мене,- каже,- одна дорога по всьому свiту. Блаженнi милостивi©, яко
тiг помилованi будуть...
-_ Так, батьку мiй! Так, мiй добродiю! - перебив йому Василь
Невольник.- Нехай на тебе так господь оглянеться, як ти на мене оглянувся!
Три годи, як три днi, промучивсь я в проклятiй неволi, на турецькiй
каторзi, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського
берега. А ти виспiвав за мене сто золотих червоних; от я iзнов мiж
хрещеним миром, iзнов почув козацькую мову!
- Не менi дякуй за се, Василю,- каже божий чоловiк,- дякуй боговi да ще
тому, хто не поскупивсь викинуть за тебе з череса сотню дукатiв.
- Хiба ж я йому не дякую? - каже Василь Невольник.- Ченцi звали мене у
монастир, бо я таки й письменний собi трошки; низове товариство закликало
мене до коша, бо я всi гирла, як сво© п'ять пучок, знаю; зазивав мене i
кошовий, i отаманн , як проходив я, повертаючи з неволi, через Запорожж ,
а я кажу: нi, братчики, пiду я тому служити, хто визволив мене iз
бусурменсько© землi; буду в його грубником, буду в його хоч свинопасом,
аби як небудь йому подякувати.
Так говорив Василь Невольник. А Черевань, слухаючи, тiлько смiявся.
- Казна -що ти,- каже,- городиш, бгате! Буцiм уже сто червоних таке
диво, що зроду нiхто й не бачив. Пiсля Пилявцiв та Збаража носили козаки
червiнцi приполами. Ну, сядьмо лиш, мо© дорогi© гостi, та вип' м за
здоров'я пана Шрама.
Випили по кубку. Тодi Шрам i пита :
- Скажи ж менi, божий чоловiче, ти всюди вешта шся i всячину чу ш: чи
не чував ти, що в нас дi ться за Днiпром?
- Дi ться таке,- одвiту божий чоловiк, важко здихнувши,- що бодай i не
казати! Не добре, кажуть, почина на сiй Укра©нi Тетеря, а за Днiпром
чиниться щось iще гiрше. Жодного ладу мiж козаками.
- А старшина ж iз гетьманом на що?
- Старшини там багато, та нiкого слухати.
- Як нiкого? А Сомко?
- А що ж Сомко? Хоть вiн i розумом, i славою узяв над усiма, да й йому
не дають гетьмановати.
- Як же се так?
- А так, що диявол замутив голову Васютi Нiженському. Уже й чуприна
бiла, як у мене, i зовсiм уже дiд; доживав би вiку на полковництвi: так,
отже, захотiлось на старiсть гетьмановати. Багато козакiв i його слуха . А
як вiн собi ма ться добре, то й бояре, що на Москвi коло царя, що хотя
роблять, i тi© за його тягнуть руку. А Сомко, бачте, навпростець iде, не
хоче нiкому придiте поклонiмося._ Отаке як завелось мiждо старшими
головами, то й козаки пiшли один против одного. Де зустрiнуться, чи в
шинку, чи на дорозi, то й зiтнуться. "Чия сторона?" - "А ти чия?" -
"Васютина".- "Геть же к нечистому, боярський пiднiжку!" - "Ти геть к
нечистому, переяславський крамарю!" - Себто, бач, що Сомко ма в
Переяславi сво© крамнi комори в ринку, так Васютинцям i звадливо. Отак
зiтнуться, да й до шабель.
Слухаючи таку невеселу повiсть, полковник Шрам i голову понурив.
- Та потривай же,- каже,- адже ж Сомка вибрали одностайне гетьманом у
Козельцi?
- Одностайне,- каже,- i сам преосвященний Методiй був там i до присяги
козакiв приводив; да як Сомко собi чоловiк-дрямота, то й не в догад йому,
що_ святий отець думав, мабуть, заробити собi яку сот-нягу чи двi червоних
на рясу. А Васюта Нiженський водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже
добрий: брязнув капшуком перед владикою - той i вимудровав щось на Сомка,
да й послали в Москву лист. От i пiшла така вже поголоска, що рада
Коз лецька не слушна; треба, кажуть, iзозвати зуповную раду, щоб i вiйсько
з Запорожжя було на радi, щоб одностайне собi гетьмана обрали i одного вже
слухали; бо Васюта хоче собi гетьманства i не слуха Сомка-гетьмана, а
запорожцi собi гетьманом Брюховецького зовуть.
- Якого се Брюховецького? - аж скрикнув Шрам.- Що се ще за проява?
- Проява,- каже,- така, що_ слуха ш, да й вiри няти не хочеться. Ви
зна те Iванця?
- Отак! - кажуть,- iще б не знати чури Хмельницького!
- Ну, а чули, яку наругу прийняв вiн од Сомка?
- Чули,- каже Шрам.- Що ж по тому? А Черевань:
- Зда ться, Сомко налаяв Iванця свинею, чи що?
- Не свинею, а собакою, да ще старим собакою, да ще не на самотi, чи
там як-небудь напiдпитку, а перед отаманн м, перед генеральною старшиною,
на домовiй радi в гетьмана.
- Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Одважив солi добре.
- Одважив солi добре,- каже божий чоловiк, да зробив негаразд. Iванець
був собi не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому
мав велику в його повагу i шанобу. Бувало, прожива ш у гетьманському
дворi, то й чу ш: "Коханий Iванець! Iванець, друже мiй диний'" - озветься
до його пiд веселий час, за чаркою. "Держись, Юру,- каже, бувало, синовi,-
держись Iванцево© ради, як не буде мене на свiтi: вiн тебе не ошука ". От
Юрусь i державсь його ради, i вже було, що скаже Iванець, те й свято. А
Сомко, зна те самi, доводиться Юрусевi дядько, бо старий Хмiль держав
уперве його сестру Ганну; так вiн i не злюбив, що чура оруду небожем. Да
ото раз, як з'©халась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
вiйськовi речi, от Iванець i собi до гурту - немовби гетьманський чура -
да щось i блявкнув з просготи. А Сомко, зна те, який? Зараз загориться, як
порох. "Пане гетьмане,- до Юруся,- старого пса непристойно мiшати в нашу
компанiю..." От як воно було, панове, коли хочете знати я сам там лучивсь,
то й чув сво©ми ушима. Да при менi ж зчинився й гвалт уночi, як Сомко
пiймав Iванця з ножем коло свого лiжка. Да ото й судили його вiйськовою
радою i присудили усiкнути голову. Воно б же й сталось так, панове, да
Сомко видумав Iванцевi гiршу кару: звелiв посадити верхи на свиню да й
провезти по всьому Гадячу.
- Га га-га! - зареготав iзнов Черевань.- Котузi до заслузi.
А Шрам усе слухав мовчки да й каже понуро:
- Се все ми зна мо.
- Зна те,- каже кобзар,- а чи чували, що пiсля того вко©в Iванець?
- А що ж вiн, бгате, вко©в? - пита Черевань.- Якби на мене, то враг би
його й знав, що й чинити пiсля такого сорому! Як тобi зда ться, бгате
Василю?
Той тiлько мовчки похитав головою.
- От що зробив Iванець,- прийняв iзнов слово божий чоловiк.- Мабуть,
нечистий напутив його. Почав грошi збирати, почав усякому годити, почав
прохати уряду в гетьмана. Той i настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь
не змiг держатись на гетьманствi да пiшов у ченцi, так Iванець, маючи в
себе од усiх льохiв гетьманських ключi, пiдчистив щире срiбло, скiлько
його там осталось, да й махнув на Запорожж . А там як сипнув грiшми, так
запорожцi за ним ро м: "Iван Мартинович! Iван Мартинович!" А вiн, ледачий,
з усiма обнiма ться, да брата ться, да горiлкою по©ть...
- Ну, що ж iз сього? - iзнов-таки спитав понуро Шрам.
- А от що з сього. Запорожцi так собi його вподобали, що зозвали раду,
да й бух Iванця кошовим.
- Iванця! - аж скрикнули всi у одно слово.
- Нi вже його тепер нiхто не зове Iванцем,- додав божий чоловiк,- тепер
уже вiн Iван Мартинович Брюховецький.
- Сила небесная! - закричав, ухопившись за голову, Шрам.- Так се його
зовуть запорожцi гетьманом?
- Його, панотче, його самого!
- Боже правий, боже правий! - сказав Василь Невольник,- переведеться ж,
видно, нi на що славне Запорожж , коли такi гетьмани настали!
А Черевань тiлько смiявся:
- Га-га-га! Оце так, бгатцi, що штука! I вi снi такого дива не снилось
нiкому!
- Братт мо миле! - рече тодi полковник Шрам.- Тяжко мо му серцю! Не
здолаю бiльш од вас та©тись! ду я не в Ки©в, а в Переяслав, до
Сомка-гетьмана; а iду от чого. Укра©ну розiдрали надиос: одну часть, через
недоляшка Тетерю, незабаром вiзьмуть у сво© лапи ляхи, а друга сама iю
собi перевернеться кат зна на що. Я думав, що Сомко вже твердо сiв на
гетьманствi,- а в нього душа щира, козацька,так мiркував я, що якраз
пiдiйму його з усiма полками на Тетерю, да й привернем усю Укра©ну до
одно© булави. Гiрко© пiднiс ти мо му серцю, божий чоловiче, да ще, може,
як-небудь дiло на лад повернеться, ©дьмо за мною на той бiк: тебе казаки
поважають, тво © ради послухають...
- Нi, панотче,- перебив його кобзар,- не слiд менi встрявати до тi©
заверюхи.
Не нам те знати,
Не нам про те, за те раховати:
Наше дiло боговi молитись,
Спасителю хреститись.
А бiльш, - каже, - менi не по нутру ота мiзерная пиха, що розвелась
усюди по Гетьманщинi. Почали значнi козаки жити на лядський кшталт iз
велико© розкошi. I вже байдуже ©м тепер старосвiтськi© спiви, що й людям у
подобу, i богу не противнi: держать коло себе хлопцiв iз бандурками, що
тiлько й знають рiзати до танцiв. Дух мiй не терпить сього!.. I наша темна
старчота, ради тi © ледащицi-горiлки, бринчить ©м на кобзах усячину.
Забули й страх божий. Уже ж ти не бачиш нiчого, уже тебе наче взято iз
сього свiту: так чого ж тобi вертатись до-грiхiв людських? Умудрив господь
твою слiпоту, то спiвай же добрим людям, не прогнiвляючи господа; так
спiвай, щоб чоловiк на добре, а не на зле почувся!
- Бгатцi! - сказав Черевань.- От я почувсь на добре. Ходiмо лиш до
хати. Там нам дадуть таких вареникiв, що всяке горе на душi одлигнс. Годi
вже вам гуторити про сво© смутки. Я радуюсь, що господь послав менi таких
гостей, а ви тiлько оха те та стогнете. Не засмучайте мо © гостини,
забудьте сво© гiркi© думи хоч па сьогоднiшнiй вечiр.
Так говорячи, устав да й повiв сво©х гостей до хати. Шрам iшов за ним,
хитаючи понуро головою. Василь Невольник голосно журився, на його гледючи.
Божий чоловiк ясен був на виду, мов душа його жила не на землi, а на небi.
III
Заглянув Черевань у пекарню:
- Е,- каже,- да се ж ти менi й жениха привiз, пане бгате! (А в пекарнi
давно вже сидiв Петро Шраменко, розмовляючи з Череванихою i з ©© дочкою
Лесею.) Бач, як у ©х весело, не так, як у нас! Щебечуть, наче горобцi. Що
то за милий вiк молодецький! Веди ж, Василю, гостей у свiтлицю, а я
поздоровкаюсь iз молодим Шраменям.
Свiтлиця в Череваня була така ж, як i тепер бува в якого заможного
козака (що ще то за луччих часiв дiд або батько збудовав). Сволок гарний,
дубовий, штучно покарбований; i слова з святого письма вирiзанi; вирiзано
i хто свiтлицю збудовав, i якого року. I лавки були хорошi, липовi, iз
спинками, та ще й килимцями позастиланi. I стiл, i божник iз шитим
рушником округи, i все так було, як i тепер по добрих людях ведеться. Одно
тiлько диво було в Череваня таке, що вже тепер нiде не зуздриш. Кругом
стiн полицi, а на тих полицях срiбнi, золотi й кришталевi кубки, коновки,
пляшки, тацi i всяка посудина, що то на вiйнi поздобувано. Як палили
козаки шляхетськi© двори i княжецькi© замки, то все те мiшками виносили.
Так-то бог тодi погодив козацтву, що тi© вельможнi© каштеляни i старости
пишнi©, несказанно гордi, що гукали на гайдукiв, сидя iз сими кубками да
конвами поза столами, пiшли в неволю до Криму або полягли головою в полi,
а ©х кубки стоять у козака в свiтлицi. Iще ж по стiнах висять i ©х шаблi,
пищалi пiд срiблом, старосвiтськi сагайдаки татарськi©, шитi© золотом
ронди, нiмецькi гаркебузи, сталевi сорочки, шапки-сисюрки, що вкри тебе
залiзною сiткою - i нiяка шабля не вiзьме. От же нiщо тi не оборонило
ляхiв i недоляшкiв: допекли козакам i поспiльству до самого серця. Та от
тепер i тi© луки, i тi© шаблi, i вся та зброя сiя не в одного Череваня в
свiтлицi i веселить козацькi очi.
Тiлько ж Петру, Шрамовому синовi, здалось найкраще у пекарнi, хоть там