од серця, як той бiдний Петрусь. От же треба коритись сво©й долi; шкода й
казати батьковi або ма©ерi. Нехай i сам Петрусь про те не вiда !
Став вiн очуняти, стала вона рiдше до його надходити, нiби бо©ться його
й соромиться.
- Чого ти, Лесю, наче хова шся од мене? - каже вiн ©й раз, пiймавши ©©
за руку. '
Вона нiчого йому не сказала, тiлько слiзки заблищали на очах.
- Не ховайсь од мене, серденько,- каже Петро.- Будь менi за рiдну
сестру. Не судив нам бог жить iз тобою, нехай оддають тебе за iншого, а я
довiку не перестану тебе любити, як свою душу.
- Луччс вже зразу розiйтись да й не зустрiчатись! - промовила Леся да й
вирвалась од його i пiшла в садок виплакати сво горе на волi.
От же не раз i пiсля того прийде було i сяде в його коло лiжка,- сяде,
заспiва яку смутную пiсню; усе, що на душi сть, усе виспiва . Нiчого
було й не говорять, дивляться тiлько одне на одного, а що на душi
робиться, усе iм розумно.
А Сомко про те не дума й не гада ; да й Шрам, i Черевань, i сама
Череваниха байдуже. Бо в ту старовину, коли дiвка заручена, то вже й годi,
уже й не кажи, що не сей, а той менi люб, а то на весь свiт пiде слава.
Тим-то усi були й безпечнi, да й самi вони, Петро iз Лесею, мовчки
сумовали.
Тiлько що знявсь Петро на ноги, аж ось надiйшла Сомковi чутка, що_
во води од царя прибудуть швидко до Переяслава. Годi тодi в Череваня
бенкетовати; рушив зараз Сомко у дорогу, щоб привiтати ©х у себе в
гостинi. А Шрам собi ждав - не дождався генерально© ради, щоб, забравши з
того боку усi козацькi потуги, iйти на Тетерю. Череванисi було на думцi
гетьманське весiлл , а Черевань рад був гуляти хоть довiку мiж веселим
козацтвом. I так мiж собою урадили, щоб ©хав вiн iз дочкою пiд Нiжень до
свого шуряка Гвинтовки, осаула полковою нiженською, а Шрам з сином мав
©хати у Переяслав до Сомка, гетьмана, i щоб, одбувши во вод, справити
гетьманське весiлл на всю Укра©ну, i на весiллi разом усю старшину до
походу на Тетерю приклонити да зразу його мов сiткою й накрити, щоб_ не
було двох гетьманiв на Вкра©нi.
Як ось ви©жджають за Броварський бiр, за пiски, аж iз Переяслава до
Сомка гонець курить. Хто ж той гонець? Сам переяславський сотник, Iван
Юско. Скоро нашi розпiзнали таке диво, зараз наче хто й сказав усякому, що
склалось щось недобре.
- Iз якими вiстьми? - пита гетьман.
- Бодай i не казати, пане ясновельможний!
- Що? Невже татаре?
- Гiрш од татар! Iз одного Васюти народилось тобi, пане гетьмане,
четверо, коли не лiчити Iванця!
- Да кажи просто, щоб тобi язик усох! - крикне Сомко.
- Лучче, якби всох, пане гетьмане, нiж возвiщати тобi таку вiсть!
Зiньковський, миргородський i полтавський поклонились Iванцевi!
- Як? Мо© полковники перейшли до Iванцевого боку?
- Усi тро , як чу ш, пане гетьмане.
- I миргородський, i полтавський, i зiньковський?
- Усi тро ; оставсь при нас по сей бiк Нiженя тiлько лубенський да
гадяцький.
- Чому ж менi не дано звiстки?
- Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав.
- Що ж? Як? Чи коли? Хоть розкажи толком.
- А от як,- каже сотник Юско.- здив наш бурмистер до князя
Ромодановського з грошима у московську казну; аж чу , що князь у Зiньковi.
Завернув туди, аж там Остап миргородський i Дем'ян полтавський з
старшиною; бенкетують усi у зiньковського Грицька. Ну, се ж iще нiчого. До
князя - аж у князя повно запорожцiв, i все з тих гольтяпак, що,
попропивавши худобу, служили в козакiв по дворах, а далi, не звикши
слухати господаря, повтiкали п'янствовати на Запорожж . Пiзнали деякi
бурмистра. "Чи не од крамаря,- кричать,- уже вибачай, ясновельможний, у
сiм словi,- чи не од переяславського крамаря до князя? Чорта з два тут
поживитесь! Ось ми вас, городових кабанiв, хутко впора мо!" Розслуха ться,
аж тут ось яка вродилась новина - богдай менi не чути i не казати! Князь
iз Iванцсм побратавсь, зове його гетьманушкою запорозьким, оддав йому поки
що Укра©ною по Ромен владiти. Сомко аж за голову взявся.
- Миргородський,- каже,- полтавський... промiняти мене на Iванця! Нi,
пропала вже, бачу, лицарськая честь на Вкра©нi! Положили ми ©© з батьком
Богданом у домовину! Да гляди лиш,- каже Юсковi,- чи правда ще сьому?
- Ой, коли б то сьому була брехня! - одвiту Юско. - Так от же стинно,
що Iванець у Зiньковi гуля в князя. Бачив його бурмистер, так як ти мене,
пане ясновельможний. А запорожцi, кажуть, велику ласку у царя мають i чого
попросять, усе цар по ©х робить. Тим-то князь, зазвавши полковникiв до
Зiнькова, погодив ©х, царевим словом, слухати Iванця як гетьмана. А в нас
тепер бач, як завелось? Що кожен себе гледить, аби йому було добре.
Запобiгаючи царсько© ласки, усi тро згодились, щоб Iванець по Ромен
Укра©ною правив.
- Так, так! - каже гiрко Сомко.- Гетьмануй над нами хто хоч - чи лицар,
чи свинопас,- аби ми полковниковали. О, неситая жадоба старшиновання!
Тепер-то я побачив тебе в вiчi. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби
тiлько верховодити над iншими!.. Ну, а Васюта ж? I той поклонивсь
Iванцевi?
- Нi, мабуть,- одвiтовав сотник Юско,- бо, каже бурмистер, попившись,
запорожцi i на Васюту похвалялись да й на всю городову старшину недобрим
духом дишуть, а найбiльш тi©, що з винникiв да з парубкiв, що которого
хазя©н коли вдарив або злаяв, то вже тепер похваляються за все оддячити.
- Ось якими новинами привiтають нас у мо©й Гетьманщинi! - каже, гiрко
усмiхнувшись, Сомко до Шрама.- Ну, да ще помiря мось, чия вiзьме. О, да й
провчу ж я сво©х зрадникiв!
- Що ж ти, сину, дума ш чинити? - спитав Шрам.
- А що ж! хати до Переяслава, постягати до обозу пiдручнi© менi полки
да й стояти хоть проти цiлого свiту! Що менi тi© князi да бояре? Що се
вони видумали - шматовати Укра©ну? Наше право козацьке, нiхто мiждо нас не
втручайся! Де два козаки, там вони третього самi судять. Побачимо, чия
буде сила!
- I оте ,- каже Шрам,- замiсть вiйни з недоляшком Тетерею, заведеться
вiйна мiж сьогобочними полками! Бо вже коли загарбав у сво© руки Iванець
три полки, то без бою його з Укра©ни не випреш. А Васюта собi пiднiметься,
бо за ним уся Сiверiя, уся стародубiвщина потягне. Дожидайтесь же тепер,
паволочане, поки Сомко справиться з сво©ми ворогами! Коли б iще пiд сю
заверюху сам i
Тетеря не перелiз через Днiпро; бо в них з ляхами щось_ таке вже
компону ться.
- Ну, а що ж би ти робив, батьку? - пита , гетьман.- Порадь мене сво ю
головою; я тебе послухаю.
- От що я тобi пораяв би! дь лиш ти у Переяслав да пиши листи до усiх
полковникiв, щоб убоялись бога да подумали про козацьку славу, що ось
Iванець простяга руку, щоб ©© скаляти, внiвець обернути. А я тим часом
по©ду з Череванем у Нiжень. Я одкрию божевiльному Васютi очi, що й сам
пропаде, i другим наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш
вiн приложить сво© потуги до тво©х; тодi в усякого руки опустяться, а тво©
полковники знов до тебе вернуться.
- Нехай тепер вертаються, а вже не я буду, коли не зроблю з ними так,
як покiйний гетьман iз Гладким.
- Ну, не хвались iще, синку, да богу молись,- сказав понуро Шрам.- Тодi
скажеш гоп, як перескочиш. Не тратьмо дармо часу, попрощаймось.
Попрощались i роз'©хались. Нiхто нiкому не сказав на прощанн веселого
слова. Усiм на серце пала тяжка туга, мов перед яким великим горем.
- Еге-ге! Бачу, бачу, куди доля хилить Укра©ну! - говорив сам собi
Шрам, понуривши голову, ©хав позад усiх, не хотiв нi з ким розмовляти.-
Невже ж,- каже,- оте справдi усе й розкотиться, як горох iз жменi? Невже
ж на те козаки воювали i кров свою проливали, щоб пропала козацька слава
порошиною з дула?
Да й згадав старий смутну пiсню, що зложив божий чоловiк, як умер
батько Хмельницький:
Чи вже ж дармо тая безщасна _Укра©на богоi молила,
Щоб мiцна його воля з пiд кормиги лядсько© слобонила,
На позор да поругу невiрним не давала, щастям надiлила,-
Чи вже ж дармо вона боговi молила?
"Мабуть, що_ дармо, - дума собi Шрам, - мабуть, не така божа воля, щоб
Укра©на з упоко м хлiба-солi уживала! Чи, може, приходить уже кiнець
свiту, що возстане свiй на свого? I звiдки ж пiдiйма ться хмара, боже ти
мiй милий?.. Запорожж перше було гнiздом лицарства козацького, а тепер
виводить тiлько хижих вовкiв да лисиць. Оте , мабуть, дожились вражi сини
до порожнiх кишень, то й заводять мiж народом трусу, щоб пiд каламутний
час людським добром поживитись. Завидно, мабуть, стало проклятим
сiромахам, що в городового козака повно в господi. А який же враг посилав
на Запорожж , як, по розгромi ляхiв, усякому було вiльно займати
займанщину? Нi, ось пiдем лицарювати!.. П'янствовати да багла© бити, а не
лицарювати!.. Пожалуй, iншi спасеннi душi справдi одбiгли займанщйни, яко
су ти мирсько©; а другий розбишака пiшов у Сiч, аби не робити дiла на
господарствi. От i налицарювали! Утiшайсь, Укра©но, сво©ми дiтками!
Iванець пiдлестивсь до сiчовикiв да тепер i ко©ть з-пiд руки в князя, що
хоче. Бачу, до кого вiн добира ться, - хоче Сомковi дружби доказати, да ще
ж бог нас не зовсiм покинув; iще, може, набереться сотня-друга вiрних душ
на Вкра©нi!"
Мiзкуючи так, слуха , аж iспереду пiднявся якийсь галас. Косили над
дорогою косарi, а один упивсь да й простягсь серед шляху; а Василь
Невольник, мабуть, задрiмав да й на©хав; от i зчинилась заверюха. Завзятий
пiд ту чорну раду сiльський люд зробився.
Шрам стиснув коня острогами i пiдбiг швидше до ридвана.
- Кармазини! - гукали п'янi косарi.- Iзнов розплодилась вельможна
шляхта помiж миром! Да нам не вперше викошувати сей бур'ян по Вкра©нi!
Да й точаться до ридвана, махаючи косами. А один преться з сокирою, щоб
притьмом колеса рубати.
- Геть, iродовi душi! - крикне на них Шрам. Побачивши перед собою попа,
усi зараз трохи й зупинились.
- Що се? - каже Шрам. - Чи ви турки, чи татаре, що напада те на
подорожнiх! Чи в вас християнська душа, чи вже i бога й вiру забули?
- Нi, панотче,- обiзвавсь один,- не забуде чоловiк християнсько© вiри
довiку! Та як же стерпiти, коли притьмом давлять кармазини людей по
дорогах?
- Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах! - озвалось уже дво чи
тро . - Ще не попустимо глумитись над собою! Буде вже й того, Що один
свиту золотом гапту , а iнший, може, й сiрячини не ма , один оком сво©х
сiножатей не займе, а ми ось_ iз половини косимо. А вибивались iз-пiд
ляхiв усi укупi
- Так! Бачу, бачу! - каже сам до себе Шрам.- Усюди пробралась iз
Запорожжя халепа!
- Iз Запорожжя! - кажуть.- Де тобi, панотче, iз Запорожжя? Це все нашi
городовi коять, а на Запорожжi усяк рiвен. Нема там нi панiв, нi мужикiв,
нi багатих, нi вбогих
- Бiднi©, слiпорожденнi© ви дiти! - сказав ©м крiзь сльози Шрам - Нехай
господь змилу ться над вашою темнотою! Пустiть коней, пустiть! Не
заступайте дороги, а то я призову на вашi глави проклятi господн !
- Ну, вже пустiмо, нiчого робити,- кажуть косарi, розходячись по боках
дороги.Знав ти, панотче, що сказати! А вже якби не ти, то ми б дознались,
iз якого дерева повиточуванi спицi в ридванi. Не оборонили б його й
позлотистi© цяцьки, щр дурнi© ляхи повимудровували!
- Нехай вас бог помилу ! - каже од'©жджаючи Шрам.- У тяжкому недузi ви
ходите! Проклят, проклят химородник, що заморочив вам голови!
Отакi пiснi слухали нашi подорожнi до самого Нiженя. Чи за©жджав Шрам
до кузнi iпдковати коню пiдкову - у кузнi коваль, за'6увши про залiзо в
горнi, балакав з хуторянами про чорну раду.
- Що ви,- каже,- лагодите чересла та лемешi? Лагодьте лучче батькiвськi
списи, бо буде хутко усiм робота, ©хали в Нiжень запорожцi, дак казали, що
знов пiднявсь такий гетьман, як Хмельницький.
Чи сходилась де у сельцi мiж миром судня рада - дiди, замiсть щоб
укладати громадi суд, розказовали, звiдки почалось козацтво i як увесь мир
вибивсь був iз-пiд ляхiв i недоляшкiв на волю.
- Що тепер за державцi-козаки? - каже iнша сива борода (бо тодi поважнi
посполитi© люде носили бороди) - Ще з такими можна поборотись. То он як за
Наливайка або за Павлюги були ляхи-державцi да недоляшки! Один над сотнею
сiл! Та i з тими якось же нашi справлялись. Он, як був Кисiль або
Вишневецький рема.. Батечки! Було йдеш, чумакуючи, степом. "Чи село?" -
"Вишневецького".- "Чи© лани?" - "Вишневецького".- "Чи староство?" -
"Вишневецького! " Та й за тиждень не перейдеш його держави. Зна те, робили
тi© великi© пани з королем, що хотiли, дак усi городи й пригороди
норочдава©i ©м король то iiа староства, то на волостi. Да й з такими ж то,
кажу, дуками бать; ©© панi i справлялись.
О©сiк як зачне оповiдати, мов iч письма беручи, сива голова, то судня
рада й про свiй суд забуде.
-Ну, як же, як вибивались нашi з-пiд лядсько© кормиги? -питають
молодшi.
- Ге, як? Бог нашим помагав. Ляхи да недоляшки думали, що як притопчуть
козака або посполитого, то й лежатиме, мов хворостина на греблi; мали вони
нас за скот несмислений. А наш брат, сiрома, у сво©й дранiй свитинi
щодень, щонiч з плачем зове на помiч бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у
перинах, п'ють, гуляють, а наш брат, як той невольник до отця-матерi,
озива ться до бога, перед богом душу свою, як горющу, невгасиму свiчку,
ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-то ми смiливо рушали супроти
нечестиво© сили, i господь повсякчас помагав нам.
Да отак гуторить-гуторить сiльська громада да й зачне ту Хмельнищину до
свого часу прикладувати, зачне перебирати, як хто з козацько© старшини
розбагатiв i з чого-то так на Вкра©нi стало, що в одного нi грунту, нi
хатини нема , треба в пiдсусiдках проживати, а другий на сво© лани людей
не назоветься, за всю осiнь не обореться. От iнший тут знов прийме рiч да
й нiде про займанщини викладовати:
- Як слобонили нашi з божою помiччю од ляхiв Укра©ну, дак тодi по
обидва боки Днiпра уся земля стала козакам спiльна i обща. От i давай
дiлити по полках Укра©ну: однi села до одного полку, а другi до другого
тягнуть, i у полковому городi судову справу собi мають. Ну, а в полках
осягли козаки й позаймали землi пiд сотнi, а в сотнях пiд городи да пiд
села; а там уже пiд сво© двори, хутори да левади. От би, здавалось, i
добре, та горе, що старожитнi козаки, що з_ предку-вiку козаками бувалi©,
вiйськовiй чернi позавидiли, не схотiли дiлитись рiвно. "Якi вони, -
кажугь, - козаки? х батьки та дiди зроду козацтва не знали. Зробимо
перепис, i хто козак, той вольность козацькую матиме, а хто пахатний
хрестянин, той нехай свого дiла гледить!" Зчинилась була буча не мала:
поспiльство свого козацтва рiшатись не хотiло, що ледвi покiйник
Хмельницький утихомирив. I ото, которi багатi, що на доброму конi збройне
до обозу могли ви©жджати, тi© зостались козаками i до ле стру козацького
записанi; котрi ж ходили пiхом, дак зостались у поспiльствi (опрiч мiщан,
що по городах торги i комори крамнi© мали), осiли на рангових або на
магiстратських та на чернечих грунтах або у шляхти та в козакiв
пiдсусiдками, а iншi зостались козацькими пiдпомiчниками, що
двадцять-тридцять чоловiк одного козака споряджають. Сi б то, може, й
собi, як от i ми, козацько© вольностi пошукали, коли ж не сила! Як
старшина з гетьманом розпорядила, так i зосталось. Давай посполитий до
скарбу i подачку од диму, давай i пiдводу, i греблi по шляхах гати, а
козак, бач, нiчого того й не зна . Прийде було полковник або вiйськовий
старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!" -
та й займе, скiльки оком закине, степу, га©в, сiножатей, рибних озер, i
вже це його родова земля, уже там пiдсусiдок хоч живи, хоч до другого
державцi, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул, чи там який
хорунжий полковий до полковника: "Благослови, батьку, зайняти займанщину!"
- "Займи, синку, скiльки конем за день об'©деш". А сотники козакам
займанщини по всiй сотнi роздавали. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом
обкопа або ограничить кляками, та вже й не суньсь туди наш брат; де заб'
на болотi палю, там уже ти млина не будуй: сам вiн або його дiти збудують.
Отак-то, братцi, отак-то, дiти, тi© багатирi, тi© дуки-срiбляники з голоти
розплодились! У Хмельнищину рiдко який шляхтич зачепивсь па Вкра©нi,
приставши у козацтво, а тепер ©х не перелiчиш! Деякi повилазили знов iз
Польщi та повипрошували в гетьмана батькiвщину або материзну; а бiльш
сього вельможества iз козацтва таки начинилось. I вже iнший i забув, iз
чи©м батьком разом до вiйська у сiром'язцi йшов. Той же зоставсь ув
убожествi, а йому фортуна на вiйнi послужила, у старшину, у значне
козацтво ускочив, а далi займанщину зайняв, свиту гапту , а ми сiмряги
мовчки лата мо. Отак-то, братцi! Отак-то, дiти!
А Шрам збоку слуха -слуха , да не зна , що вже тим навiсним речникам i
казати. "Нiчого й речей дурно тратити,- дума собi.- Тут, бачу, довго
хтось поравсь, а не хто бiльш, як отi© проклятi© комишники! Бач, яку
старовину розворушено! Тодi ж i бог благословив проти гордих дукiв да
беззаконно© шляхти ставати; а тепер Iванець для сво © користi роздува
старе вогнище. Темний люд закарбовав собi в головi кармазини_ да
нашийники, _так тепер тiлько тюкни, вiн по готовому слiду безумнi© речi й
городить, сам себе возмуща , а лукавий Iванець тим часом до свого
добира ться! Велика буде милость божа, як ми його подужа мо!"
Х
Другого дня, на заходi сонця, зблизились нашi подорожнi до
Гвинтовчиного хутора, що стояв трохи у боку од Нiженя, серед гарно©
дубово© та липово© пущi.
Про©жджаючи мимо ковалеву хату (у пущi жив коваль хуторський), тiлько
що Шрам одрiзнивсь од сво©х, щоб поспитати, чи дома пан Гвинтовка, як iз
дверей мов лихий пхнув жiнку, трохи коневi пiд ноги не сунулась; а за нею
з макогоном вискочив з хати чоловiк.
- Уже ж, - каже, - я тобi дам за цi пiснi! Добравсь тепер я до тебе!
Бачить жiнка, що нiкуди втiкати, давай круг Шрамового коня бiгати.
- Ось,- каже,- лихо велике! Хiба нельзя вже й заспiвати:
Ой, ти старий дiдуга, Iзогнувся як дуга,
А я, молоденька,
Гуляти раденька!
Чоловiк справдi вже був сивий, а жiнка чорноброва й молоденька.
- Ось постiй, - каже, - суча дочко, дай менi тебе за космаки пiймати; я
тобi покажу свою старiсть!.. Смiйся, смiйся! Засмi шся ти в мене на
кутнi!.. Моргай, моргай! Ось як моргну тебе, то й ногами вкри шся!
Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня. А вона:
- Оддиш-бо трохи, Остапе! Бач, як засiпся!А я тобi заспiваю друго©,
коли цi© не вподобав.
Та й заспiвала, танцюючи кругом да плещучи в долонi:
Коли б менi або так, або сяк,
Коли б менi запорозький козак,
То б вiн мене сюди туди повернув,
То б вiн мене до серденька пригорнув!
- Е, дак он яко© ще! - закричав чоловiк,- Уже ж тепер вiд мене не
злизнеш! То-то я бачу, що запорожцi щось дуже часто заходять до тебе,
суки, води напитися!А в ©х не вода на думцi!
Да й почав iзнов ганятись за жiнкою. А вона бiга круг Шрамового коня
да ще й бiльш його драту .
- Згиньте ви к нечистому!- каже Шрам.- Дайте менi про©хати!
- Де ж менi, панотче, дiтись?- каже жiнка.- Вiн мене вб' , як
наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака.
- Сором тобi, - сказав тодi Шрам чоловiковi, - сором тобi iз сивими
усима та блазнем себе являти!
Коваль тодi розшолопав, перед ким вiн сть, уклонивсь панотцевi да й
потяг у хату, пiймавши обличня. Тiлько на порозi ще посваривсь макогоном
на жiнку, а вона йому, регочучи, показала дулю.
- Чи дома пан осаул полковий? - поспитав у не© Шрам.
- Та дома! - каже.- Там усе з запорожцями бенкету .
- Як? Гвинтовка з запорожцями!
- А чому ж, панотче? Хiба не зна те, що запорожцi тепер першi люде в
свiтi? Кажуть, подаровав ©м цар усю Вкра©ну.
- Щоб ти окаменiла, як Лотова жiнка, за такi речi! - крикнув з досади
Шрам да скорiш i по©хав од не©.
- Сiль тобi на язик, печйна в зуби! - оддала потиху ковалиха, бо була
трохи п'яненька.
Наздоганяючи сво©х, Шрам iще раз зупинивсь, стрiвши божого чоловiка.
- Отак,- каже,- дiду! Не схотiв ©хати зо мною, да перше мене тут
опинився!
- Е, да се Шрам до мене говорить! - каже божий чоловiк.
- Як оте тебе господь сюди занiс?- пита Шрам.
- Да от, попали мене у сво© руки прощальники, сиплють срiбло-золото, не
одпускають од себе жодною мiрою, да оце й пiд Нiжень затягли.
- Нащо ж ти ©м тут здався?
- Оставили на мо© руки товариша. Занедужав у ©х курiнний. "Одходи нам,
батьку, сього козака, так ми тобi поможемо не на одного невольника". Так
оте живу тут да й няньчусь iз ним, як iз дитиною: то спiваю йому, то що.
Здобувсь добре сiромаха. Той самий, що й з тво©м Петрусем iзчепивсь.
- I оте тобi одогрiвати таку гадюку!
- А чому ж? Менi усi ви рiвнi; я в вашi чвари да свари не мiшаюсь.
- Iродова душа! - каже Шрам.- Трохи менi остатнього сина не спровадив
на той свiт!
- А що пак твiй Петрусь? Як ма ться?
- Тут iзо мною. Насилу, бiдний, на ноги знявсь.
- Так ви оте в Гвинтовки гостюватимете?
- Хто в Гвинтовки, а я по©ду просто до Васюти.
- Не застанеш ти Васюти в Нiженi; по©хав, кажуть, у Батурин на раду.
- На яку раду?
- Хто ж його зна , на яку! Усе, мабуть, про гетьманство клопочеться,
так от iзозвав раду ще в Батуринi.
- Так i Гвинтовка там?
- Нi, мабуть, йому не треба Гвинтовки до сього дiла. А то чому б не
зозвати ради у сво му столечному мiстi? Да цур йому! Що нам до того?
Прощай, панотче, не задержуй мене.
Да з сим словом одвернувсь i пiшов собi га м.
Шрам наздогнав свiй по©зд коло високих ворiт пана Гвинтовки.
Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша
височенна, у два п'ятра; а в кришi вiкна повироблюванi, i рiзаною мережкою
скрiзь гарно облямованi. Зверху кришi по рiжках шпилi, а наверх комина
вертиться по вiтру залiзний пiвень. Панський будинок був. А посеред двору
в Гвинтовки стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi, то мiднi, то
срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в'яжи коня до залiзного,
а хто
значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так той уже
до срiбного.
Череваниха, розгледiвши те все, обернулась до Шрама да й каже смiючись:
- Не дурно ж, мабуть, у мого брата жiнка княгиня: у його все не
по-нашому. А Шрам понуро:
- Се вже так: дiгтяр i смердить дьогтем. Коли взяв польку, то вона тебе
наскрiзь сво©м духом пройме.
Як ось, тiлько що нашi в'©жджають у ворота, аж пан Гвинтовка верта ться
з польовання в другi. Круг його хорти на мотузках; за ним ©дуть козаки,
трублять у роги, да ще пар зо двi й волiв ведуть за собою.
- Еге, добродiйко! - каже Шрам Череванисi.- Да твiй брат справдi, бачу,
у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках?
- Се ще не диво,- каже Череваниха,- а диво, що он якого звiря
впольовали!.. Як ся ма ш, як живеш, пане брате? - закричала до Гвинтовки.
- Привiтай лиш нежданих гостей.
- I жданих, i давно званих! - каже Гвинтовка, пiд'©жджаючи до ридвана.
- Чолом, кохана сестро! Чолом, любий зятю! Чолом, панно небого! Е, да хто
ж оте ще з вами? Невже се пан Шрам?
- А кому ж би була нужда,- каже Шрам,- забиватись сюди аж iз Паволочi?
Ось мiй i син, пане полковий осауле, тобi до послуги.
- Ну, вже тако© радостi я й не сподiвавсь! - каже Гвинтовка. - Настусю,
Настусю-серденько! - крикне, обернувшись до будинку. - Вийди лиш подивись,
якi до нас гостi завiтали!
У дверях з будинку показалась господиня. Ще була молода i хороша,
тiлько блiднолика панi. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не
та в не© хода, не та й постать, да й укра©нська одежа якось ©й не
припадала. А гарна, чорноброва була панi.
- Княгине моя, золото мо ! - каже ©й Гвинтовка.- Привiтай же мо©х
гостей щирим словом i ласкою. От моя сестра з дочкою; от мiй зять; а ось
високоповажний пан Шрам iз сином. Його всяк зна на Вкра©нi i в Польщi.
Княгиня зiйшла з рундука назустрiч гостям, веселенько всмiхаючись,
тiлько дивилась якось так жалiбно, що аж чудно усiм здалось. Зараз можна
було догадатись, що в не© лежить на душi якесь тяжке, невсипуще горе.
Гвинтовка скочив з коня, узяв свою жiнку за руку i пiдвiв до ридвана. А
Череваниха з дочкою тож вилiзли з ридвана, щоб привiтатись iз сво ю
вельможною родичкою. Оглядують тую княгиню, як яке диво; до не©, аж
княгиня наче ©х i не бачить. Щось друге в не© перед очима; аж помертвiла,
наче щось страшенне побачила. Далi як крикне не сво©м голосом:
- Ридван! - да й упала без пам'ятi.
Усi засмутились; не знали, що се з нею сталось. Один Черевань
усмiхавсь, догадавшись, що тому за причина.
- Ге? Не дивуйтесь,- каже,- бгатцi: ридван сей узяли ми пiд Зборовом, а
в ридванi сидiв князь iз княжам. Князя ж погнали татаре до Криму, ©© княжа
вражi козаки, насунувшись, кiньми затоптали.
Княгиню тим часом пiдвели з землi. Здихнула небога на вiтрi, да,
мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче ©© хто ножем
шпирнув у серце.
- Бач, лядське кодло! - каже тодi крiзь зуби Гвинтовка.- Я думав, вона
вже забула прежнi норови, аж, мабуть, вовка скiлько хоч годуй, а вiн усе в
лiс дивитиметься!
- Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Хiба ж я тобi не казав: "Ей, не
бери, бгате Матвiю, ляшки: не буде тобi з нею щасливого життя!"
- Цур йому! - каже Гвинтовка.- Годi вже про се! Просимо до господи,
дорогi© гостi. Ви, чертi! - гукнув Гвинтовка на сво© слуги.- Чого сто©те
поторопiвши? Однесiть панiю в поко©.
- Скажи, бога ради,- спитавсь у Гвинтовки Шрам, як увiйшли до
свiтлицi,- що оте за дикий звiр iз рогами показавсь у нiженських пущах?
Ганялись нашi батьки по низових степах за бiлорогими сугаками; ганялись
нашi дiди, коли правда, що спiвають у пiснях, i за золоторогими турами по
Днiпрових борах, а на такого тяжконогого звiря ще зроду нiхто не полював.
- Iнший,- каже,- панотче, тепер час, iншi й звича©. Сугаки да тури ©ли
одну траву, а сей тяжконогий звiр перегриза дуб i всяке дерево при самому
коренi.
- Га-га-га! - засмiявсь веселий Черевань.- Се вже, бгатику, справжня
загадка.
- Он, бачите,- каже Гвинтовка,- iдуть у двiр, познiмавши шапки,
нiженськi кушнiрi да салогуби. Якi тепер смирнi та покiрливi, що в мене
воли в дворi; а пiди поговори з iми в магiстратi: там зараз покажуть тобi
трухлий шпаргал iз вислою
печаттю!
- Да що ж тобi заподiяли сi добрi люде? - пита Шрам.
- Справдi, що добрi! - каже, всмiхнувшись, Гвинтовка.- Коли б ти почув,
панотче, як сi добрi люде на городову старшину з запорожцями похваляються!
Запорожцi тепер з мiщанами як рiднi брати; п'ють да компонують укупi, як
би нашому брату яму викопати. I така завелась смiлость у вражих мугирiв,
що ©де значний козак улицею, нiхто й шапки не лама .
казати батьковi або ма©ерi. Нехай i сам Петрусь про те не вiда !
Став вiн очуняти, стала вона рiдше до його надходити, нiби бо©ться його
й соромиться.
- Чого ти, Лесю, наче хова шся од мене? - каже вiн ©й раз, пiймавши ©©
за руку. '
Вона нiчого йому не сказала, тiлько слiзки заблищали на очах.
- Не ховайсь од мене, серденько,- каже Петро.- Будь менi за рiдну
сестру. Не судив нам бог жить iз тобою, нехай оддають тебе за iншого, а я
довiку не перестану тебе любити, як свою душу.
- Луччс вже зразу розiйтись да й не зустрiчатись! - промовила Леся да й
вирвалась од його i пiшла в садок виплакати сво горе на волi.
От же не раз i пiсля того прийде було i сяде в його коло лiжка,- сяде,
заспiва яку смутную пiсню; усе, що на душi сть, усе виспiва . Нiчого
було й не говорять, дивляться тiлько одне на одного, а що на душi
робиться, усе iм розумно.
А Сомко про те не дума й не гада ; да й Шрам, i Черевань, i сама
Череваниха байдуже. Бо в ту старовину, коли дiвка заручена, то вже й годi,
уже й не кажи, що не сей, а той менi люб, а то на весь свiт пiде слава.
Тим-то усi були й безпечнi, да й самi вони, Петро iз Лесею, мовчки
сумовали.
Тiлько що знявсь Петро на ноги, аж ось надiйшла Сомковi чутка, що_
во води од царя прибудуть швидко до Переяслава. Годi тодi в Череваня
бенкетовати; рушив зараз Сомко у дорогу, щоб привiтати ©х у себе в
гостинi. А Шрам собi ждав - не дождався генерально© ради, щоб, забравши з
того боку усi козацькi потуги, iйти на Тетерю. Череванисi було на думцi
гетьманське весiлл , а Черевань рад був гуляти хоть довiку мiж веселим
козацтвом. I так мiж собою урадили, щоб ©хав вiн iз дочкою пiд Нiжень до
свого шуряка Гвинтовки, осаула полковою нiженською, а Шрам з сином мав
©хати у Переяслав до Сомка, гетьмана, i щоб, одбувши во вод, справити
гетьманське весiлл на всю Укра©ну, i на весiллi разом усю старшину до
походу на Тетерю приклонити да зразу його мов сiткою й накрити, щоб_ не
було двох гетьманiв на Вкра©нi.
Як ось ви©жджають за Броварський бiр, за пiски, аж iз Переяслава до
Сомка гонець курить. Хто ж той гонець? Сам переяславський сотник, Iван
Юско. Скоро нашi розпiзнали таке диво, зараз наче хто й сказав усякому, що
склалось щось недобре.
- Iз якими вiстьми? - пита гетьман.
- Бодай i не казати, пане ясновельможний!
- Що? Невже татаре?
- Гiрш од татар! Iз одного Васюти народилось тобi, пане гетьмане,
четверо, коли не лiчити Iванця!
- Да кажи просто, щоб тобi язик усох! - крикне Сомко.
- Лучче, якби всох, пане гетьмане, нiж возвiщати тобi таку вiсть!
Зiньковський, миргородський i полтавський поклонились Iванцевi!
- Як? Мо© полковники перейшли до Iванцевого боку?
- Усi тро , як чу ш, пане гетьмане.
- I миргородський, i полтавський, i зiньковський?
- Усi тро ; оставсь при нас по сей бiк Нiженя тiлько лубенський да
гадяцький.
- Чому ж менi не дано звiстки?
- Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав.
- Що ж? Як? Чи коли? Хоть розкажи толком.
- А от як,- каже сотник Юско.- здив наш бурмистер до князя
Ромодановського з грошима у московську казну; аж чу , що князь у Зiньковi.
Завернув туди, аж там Остап миргородський i Дем'ян полтавський з
старшиною; бенкетують усi у зiньковського Грицька. Ну, се ж iще нiчого. До
князя - аж у князя повно запорожцiв, i все з тих гольтяпак, що,
попропивавши худобу, служили в козакiв по дворах, а далi, не звикши
слухати господаря, повтiкали п'янствовати на Запорожж . Пiзнали деякi
бурмистра. "Чи не од крамаря,- кричать,- уже вибачай, ясновельможний, у
сiм словi,- чи не од переяславського крамаря до князя? Чорта з два тут
поживитесь! Ось ми вас, городових кабанiв, хутко впора мо!" Розслуха ться,
аж тут ось яка вродилась новина - богдай менi не чути i не казати! Князь
iз Iванцсм побратавсь, зове його гетьманушкою запорозьким, оддав йому поки
що Укра©ною по Ромен владiти. Сомко аж за голову взявся.
- Миргородський,- каже,- полтавський... промiняти мене на Iванця! Нi,
пропала вже, бачу, лицарськая честь на Вкра©нi! Положили ми ©© з батьком
Богданом у домовину! Да гляди лиш,- каже Юсковi,- чи правда ще сьому?
- Ой, коли б то сьому була брехня! - одвiту Юско. - Так от же стинно,
що Iванець у Зiньковi гуля в князя. Бачив його бурмистер, так як ти мене,
пане ясновельможний. А запорожцi, кажуть, велику ласку у царя мають i чого
попросять, усе цар по ©х робить. Тим-то князь, зазвавши полковникiв до
Зiнькова, погодив ©х, царевим словом, слухати Iванця як гетьмана. А в нас
тепер бач, як завелось? Що кожен себе гледить, аби йому було добре.
Запобiгаючи царсько© ласки, усi тро згодились, щоб Iванець по Ромен
Укра©ною правив.
- Так, так! - каже гiрко Сомко.- Гетьмануй над нами хто хоч - чи лицар,
чи свинопас,- аби ми полковниковали. О, неситая жадоба старшиновання!
Тепер-то я побачив тебе в вiчi. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби
тiлько верховодити над iншими!.. Ну, а Васюта ж? I той поклонивсь
Iванцевi?
- Нi, мабуть,- одвiтовав сотник Юско,- бо, каже бурмистер, попившись,
запорожцi i на Васюту похвалялись да й на всю городову старшину недобрим
духом дишуть, а найбiльш тi©, що з винникiв да з парубкiв, що которого
хазя©н коли вдарив або злаяв, то вже тепер похваляються за все оддячити.
- Ось якими новинами привiтають нас у мо©й Гетьманщинi! - каже, гiрко
усмiхнувшись, Сомко до Шрама.- Ну, да ще помiря мось, чия вiзьме. О, да й
провчу ж я сво©х зрадникiв!
- Що ж ти, сину, дума ш чинити? - спитав Шрам.
- А що ж! хати до Переяслава, постягати до обозу пiдручнi© менi полки
да й стояти хоть проти цiлого свiту! Що менi тi© князi да бояре? Що се
вони видумали - шматовати Укра©ну? Наше право козацьке, нiхто мiждо нас не
втручайся! Де два козаки, там вони третього самi судять. Побачимо, чия
буде сила!
- I оте ,- каже Шрам,- замiсть вiйни з недоляшком Тетерею, заведеться
вiйна мiж сьогобочними полками! Бо вже коли загарбав у сво© руки Iванець
три полки, то без бою його з Укра©ни не випреш. А Васюта собi пiднiметься,
бо за ним уся Сiверiя, уся стародубiвщина потягне. Дожидайтесь же тепер,
паволочане, поки Сомко справиться з сво©ми ворогами! Коли б iще пiд сю
заверюху сам i
Тетеря не перелiз через Днiпро; бо в них з ляхами щось_ таке вже
компону ться.
- Ну, а що ж би ти робив, батьку? - пита , гетьман.- Порадь мене сво ю
головою; я тебе послухаю.
- От що я тобi пораяв би! дь лиш ти у Переяслав да пиши листи до усiх
полковникiв, щоб убоялись бога да подумали про козацьку славу, що ось
Iванець простяга руку, щоб ©© скаляти, внiвець обернути. А я тим часом
по©ду з Череванем у Нiжень. Я одкрию божевiльному Васютi очi, що й сам
пропаде, i другим наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш
вiн приложить сво© потуги до тво©х; тодi в усякого руки опустяться, а тво©
полковники знов до тебе вернуться.
- Нехай тепер вертаються, а вже не я буду, коли не зроблю з ними так,
як покiйний гетьман iз Гладким.
- Ну, не хвались iще, синку, да богу молись,- сказав понуро Шрам.- Тодi
скажеш гоп, як перескочиш. Не тратьмо дармо часу, попрощаймось.
Попрощались i роз'©хались. Нiхто нiкому не сказав на прощанн веселого
слова. Усiм на серце пала тяжка туга, мов перед яким великим горем.
- Еге-ге! Бачу, бачу, куди доля хилить Укра©ну! - говорив сам собi
Шрам, понуривши голову, ©хав позад усiх, не хотiв нi з ким розмовляти.-
Невже ж,- каже,- оте справдi усе й розкотиться, як горох iз жменi? Невже
ж на те козаки воювали i кров свою проливали, щоб пропала козацька слава
порошиною з дула?
Да й згадав старий смутну пiсню, що зложив божий чоловiк, як умер
батько Хмельницький:
Чи вже ж дармо тая безщасна _Укра©на богоi молила,
Щоб мiцна його воля з пiд кормиги лядсько© слобонила,
На позор да поругу невiрним не давала, щастям надiлила,-
Чи вже ж дармо вона боговi молила?
"Мабуть, що_ дармо, - дума собi Шрам, - мабуть, не така божа воля, щоб
Укра©на з упоко м хлiба-солi уживала! Чи, може, приходить уже кiнець
свiту, що возстане свiй на свого? I звiдки ж пiдiйма ться хмара, боже ти
мiй милий?.. Запорожж перше було гнiздом лицарства козацького, а тепер
виводить тiлько хижих вовкiв да лисиць. Оте , мабуть, дожились вражi сини
до порожнiх кишень, то й заводять мiж народом трусу, щоб пiд каламутний
час людським добром поживитись. Завидно, мабуть, стало проклятим
сiромахам, що в городового козака повно в господi. А який же враг посилав
на Запорожж , як, по розгромi ляхiв, усякому було вiльно займати
займанщину? Нi, ось пiдем лицарювати!.. П'янствовати да багла© бити, а не
лицарювати!.. Пожалуй, iншi спасеннi душi справдi одбiгли займанщйни, яко
су ти мирсько©; а другий розбишака пiшов у Сiч, аби не робити дiла на
господарствi. От i налицарювали! Утiшайсь, Укра©но, сво©ми дiтками!
Iванець пiдлестивсь до сiчовикiв да тепер i ко©ть з-пiд руки в князя, що
хоче. Бачу, до кого вiн добира ться, - хоче Сомковi дружби доказати, да ще
ж бог нас не зовсiм покинув; iще, може, набереться сотня-друга вiрних душ
на Вкра©нi!"
Мiзкуючи так, слуха , аж iспереду пiднявся якийсь галас. Косили над
дорогою косарi, а один упивсь да й простягсь серед шляху; а Василь
Невольник, мабуть, задрiмав да й на©хав; от i зчинилась заверюха. Завзятий
пiд ту чорну раду сiльський люд зробився.
Шрам стиснув коня острогами i пiдбiг швидше до ридвана.
- Кармазини! - гукали п'янi косарi.- Iзнов розплодилась вельможна
шляхта помiж миром! Да нам не вперше викошувати сей бур'ян по Вкра©нi!
Да й точаться до ридвана, махаючи косами. А один преться з сокирою, щоб
притьмом колеса рубати.
- Геть, iродовi душi! - крикне на них Шрам. Побачивши перед собою попа,
усi зараз трохи й зупинились.
- Що се? - каже Шрам. - Чи ви турки, чи татаре, що напада те на
подорожнiх! Чи в вас християнська душа, чи вже i бога й вiру забули?
- Нi, панотче,- обiзвавсь один,- не забуде чоловiк християнсько© вiри
довiку! Та як же стерпiти, коли притьмом давлять кармазини людей по
дорогах?
- Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах! - озвалось уже дво чи
тро . - Ще не попустимо глумитись над собою! Буде вже й того, Що один
свиту золотом гапту , а iнший, може, й сiрячини не ма , один оком сво©х
сiножатей не займе, а ми ось_ iз половини косимо. А вибивались iз-пiд
ляхiв усi укупi
- Так! Бачу, бачу! - каже сам до себе Шрам.- Усюди пробралась iз
Запорожжя халепа!
- Iз Запорожжя! - кажуть.- Де тобi, панотче, iз Запорожжя? Це все нашi
городовi коять, а на Запорожжi усяк рiвен. Нема там нi панiв, нi мужикiв,
нi багатих, нi вбогих
- Бiднi©, слiпорожденнi© ви дiти! - сказав ©м крiзь сльози Шрам - Нехай
господь змилу ться над вашою темнотою! Пустiть коней, пустiть! Не
заступайте дороги, а то я призову на вашi глави проклятi господн !
- Ну, вже пустiмо, нiчого робити,- кажуть косарi, розходячись по боках
дороги.Знав ти, панотче, що сказати! А вже якби не ти, то ми б дознались,
iз якого дерева повиточуванi спицi в ридванi. Не оборонили б його й
позлотистi© цяцьки, щр дурнi© ляхи повимудровували!
- Нехай вас бог помилу ! - каже од'©жджаючи Шрам.- У тяжкому недузi ви
ходите! Проклят, проклят химородник, що заморочив вам голови!
Отакi пiснi слухали нашi подорожнi до самого Нiженя. Чи за©жджав Шрам
до кузнi iпдковати коню пiдкову - у кузнi коваль, за'6увши про залiзо в
горнi, балакав з хуторянами про чорну раду.
- Що ви,- каже,- лагодите чересла та лемешi? Лагодьте лучче батькiвськi
списи, бо буде хутко усiм робота, ©хали в Нiжень запорожцi, дак казали, що
знов пiднявсь такий гетьман, як Хмельницький.
Чи сходилась де у сельцi мiж миром судня рада - дiди, замiсть щоб
укладати громадi суд, розказовали, звiдки почалось козацтво i як увесь мир
вибивсь був iз-пiд ляхiв i недоляшкiв на волю.
- Що тепер за державцi-козаки? - каже iнша сива борода (бо тодi поважнi
посполитi© люде носили бороди) - Ще з такими можна поборотись. То он як за
Наливайка або за Павлюги були ляхи-державцi да недоляшки! Один над сотнею
сiл! Та i з тими якось же нашi справлялись. Он, як був Кисiль або
Вишневецький рема.. Батечки! Було йдеш, чумакуючи, степом. "Чи село?" -
"Вишневецького".- "Чи© лани?" - "Вишневецького".- "Чи староство?" -
"Вишневецького! " Та й за тиждень не перейдеш його держави. Зна те, робили
тi© великi© пани з королем, що хотiли, дак усi городи й пригороди
норочдава©i ©м король то iiа староства, то на волостi. Да й з такими ж то,
кажу, дуками бать; ©© панi i справлялись.
О©сiк як зачне оповiдати, мов iч письма беручи, сива голова, то судня
рада й про свiй суд забуде.
-Ну, як же, як вибивались нашi з-пiд лядсько© кормиги? -питають
молодшi.
- Ге, як? Бог нашим помагав. Ляхи да недоляшки думали, що як притопчуть
козака або посполитого, то й лежатиме, мов хворостина на греблi; мали вони
нас за скот несмислений. А наш брат, сiрома, у сво©й дранiй свитинi
щодень, щонiч з плачем зове на помiч бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у
перинах, п'ють, гуляють, а наш брат, як той невольник до отця-матерi,
озива ться до бога, перед богом душу свою, як горющу, невгасиму свiчку,
ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-то ми смiливо рушали супроти
нечестиво© сили, i господь повсякчас помагав нам.
Да отак гуторить-гуторить сiльська громада да й зачне ту Хмельнищину до
свого часу прикладувати, зачне перебирати, як хто з козацько© старшини
розбагатiв i з чого-то так на Вкра©нi стало, що в одного нi грунту, нi
хатини нема , треба в пiдсусiдках проживати, а другий на сво© лани людей
не назоветься, за всю осiнь не обореться. От iнший тут знов прийме рiч да
й нiде про займанщини викладовати:
- Як слобонили нашi з божою помiччю од ляхiв Укра©ну, дак тодi по
обидва боки Днiпра уся земля стала козакам спiльна i обща. От i давай
дiлити по полках Укра©ну: однi села до одного полку, а другi до другого
тягнуть, i у полковому городi судову справу собi мають. Ну, а в полках
осягли козаки й позаймали землi пiд сотнi, а в сотнях пiд городи да пiд
села; а там уже пiд сво© двори, хутори да левади. От би, здавалось, i
добре, та горе, що старожитнi козаки, що з_ предку-вiку козаками бувалi©,
вiйськовiй чернi позавидiли, не схотiли дiлитись рiвно. "Якi вони, -
кажугь, - козаки? х батьки та дiди зроду козацтва не знали. Зробимо
перепис, i хто козак, той вольность козацькую матиме, а хто пахатний
хрестянин, той нехай свого дiла гледить!" Зчинилась була буча не мала:
поспiльство свого козацтва рiшатись не хотiло, що ледвi покiйник
Хмельницький утихомирив. I ото, которi багатi, що на доброму конi збройне
до обозу могли ви©жджати, тi© зостались козаками i до ле стру козацького
записанi; котрi ж ходили пiхом, дак зостались у поспiльствi (опрiч мiщан,
що по городах торги i комори крамнi© мали), осiли на рангових або на
магiстратських та на чернечих грунтах або у шляхти та в козакiв
пiдсусiдками, а iншi зостались козацькими пiдпомiчниками, що
двадцять-тридцять чоловiк одного козака споряджають. Сi б то, може, й
собi, як от i ми, козацько© вольностi пошукали, коли ж не сила! Як
старшина з гетьманом розпорядила, так i зосталось. Давай посполитий до
скарбу i подачку од диму, давай i пiдводу, i греблi по шляхах гати, а
козак, бач, нiчого того й не зна . Прийде було полковник або вiйськовий
старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!" -
та й займе, скiльки оком закине, степу, га©в, сiножатей, рибних озер, i
вже це його родова земля, уже там пiдсусiдок хоч живи, хоч до другого
державцi, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул, чи там який
хорунжий полковий до полковника: "Благослови, батьку, зайняти займанщину!"
- "Займи, синку, скiльки конем за день об'©деш". А сотники козакам
займанщини по всiй сотнi роздавали. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом
обкопа або ограничить кляками, та вже й не суньсь туди наш брат; де заб'
на болотi палю, там уже ти млина не будуй: сам вiн або його дiти збудують.
Отак-то, братцi, отак-то, дiти, тi© багатирi, тi© дуки-срiбляники з голоти
розплодились! У Хмельнищину рiдко який шляхтич зачепивсь па Вкра©нi,
приставши у козацтво, а тепер ©х не перелiчиш! Деякi повилазили знов iз
Польщi та повипрошували в гетьмана батькiвщину або материзну; а бiльш
сього вельможества iз козацтва таки начинилось. I вже iнший i забув, iз
чи©м батьком разом до вiйська у сiром'язцi йшов. Той же зоставсь ув
убожествi, а йому фортуна на вiйнi послужила, у старшину, у значне
козацтво ускочив, а далi займанщину зайняв, свиту гапту , а ми сiмряги
мовчки лата мо. Отак-то, братцi! Отак-то, дiти!
А Шрам збоку слуха -слуха , да не зна , що вже тим навiсним речникам i
казати. "Нiчого й речей дурно тратити,- дума собi.- Тут, бачу, довго
хтось поравсь, а не хто бiльш, як отi© проклятi© комишники! Бач, яку
старовину розворушено! Тодi ж i бог благословив проти гордих дукiв да
беззаконно© шляхти ставати; а тепер Iванець для сво © користi роздува
старе вогнище. Темний люд закарбовав собi в головi кармазини_ да
нашийники, _так тепер тiлько тюкни, вiн по готовому слiду безумнi© речi й
городить, сам себе возмуща , а лукавий Iванець тим часом до свого
добира ться! Велика буде милость божа, як ми його подужа мо!"
Х
Другого дня, на заходi сонця, зблизились нашi подорожнi до
Гвинтовчиного хутора, що стояв трохи у боку од Нiженя, серед гарно©
дубово© та липово© пущi.
Про©жджаючи мимо ковалеву хату (у пущi жив коваль хуторський), тiлько
що Шрам одрiзнивсь од сво©х, щоб поспитати, чи дома пан Гвинтовка, як iз
дверей мов лихий пхнув жiнку, трохи коневi пiд ноги не сунулась; а за нею
з макогоном вискочив з хати чоловiк.
- Уже ж, - каже, - я тобi дам за цi пiснi! Добравсь тепер я до тебе!
Бачить жiнка, що нiкуди втiкати, давай круг Шрамового коня бiгати.
- Ось,- каже,- лихо велике! Хiба нельзя вже й заспiвати:
Ой, ти старий дiдуга, Iзогнувся як дуга,
А я, молоденька,
Гуляти раденька!
Чоловiк справдi вже був сивий, а жiнка чорноброва й молоденька.
- Ось постiй, - каже, - суча дочко, дай менi тебе за космаки пiймати; я
тобi покажу свою старiсть!.. Смiйся, смiйся! Засмi шся ти в мене на
кутнi!.. Моргай, моргай! Ось як моргну тебе, то й ногами вкри шся!
Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня. А вона:
- Оддиш-бо трохи, Остапе! Бач, як засiпся!А я тобi заспiваю друго©,
коли цi© не вподобав.
Та й заспiвала, танцюючи кругом да плещучи в долонi:
Коли б менi або так, або сяк,
Коли б менi запорозький козак,
То б вiн мене сюди туди повернув,
То б вiн мене до серденька пригорнув!
- Е, дак он яко© ще! - закричав чоловiк,- Уже ж тепер вiд мене не
злизнеш! То-то я бачу, що запорожцi щось дуже часто заходять до тебе,
суки, води напитися!А в ©х не вода на думцi!
Да й почав iзнов ганятись за жiнкою. А вона бiга круг Шрамового коня
да ще й бiльш його драту .
- Згиньте ви к нечистому!- каже Шрам.- Дайте менi про©хати!
- Де ж менi, панотче, дiтись?- каже жiнка.- Вiн мене вб' , як
наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака.
- Сором тобi, - сказав тодi Шрам чоловiковi, - сором тобi iз сивими
усима та блазнем себе являти!
Коваль тодi розшолопав, перед ким вiн сть, уклонивсь панотцевi да й
потяг у хату, пiймавши обличня. Тiлько на порозi ще посваривсь макогоном
на жiнку, а вона йому, регочучи, показала дулю.
- Чи дома пан осаул полковий? - поспитав у не© Шрам.
- Та дома! - каже.- Там усе з запорожцями бенкету .
- Як? Гвинтовка з запорожцями!
- А чому ж, панотче? Хiба не зна те, що запорожцi тепер першi люде в
свiтi? Кажуть, подаровав ©м цар усю Вкра©ну.
- Щоб ти окаменiла, як Лотова жiнка, за такi речi! - крикнув з досади
Шрам да скорiш i по©хав од не©.
- Сiль тобi на язик, печйна в зуби! - оддала потиху ковалиха, бо була
трохи п'яненька.
Наздоганяючи сво©х, Шрам iще раз зупинивсь, стрiвши божого чоловiка.
- Отак,- каже,- дiду! Не схотiв ©хати зо мною, да перше мене тут
опинився!
- Е, да се Шрам до мене говорить! - каже божий чоловiк.
- Як оте тебе господь сюди занiс?- пита Шрам.
- Да от, попали мене у сво© руки прощальники, сиплють срiбло-золото, не
одпускають од себе жодною мiрою, да оце й пiд Нiжень затягли.
- Нащо ж ти ©м тут здався?
- Оставили на мо© руки товариша. Занедужав у ©х курiнний. "Одходи нам,
батьку, сього козака, так ми тобi поможемо не на одного невольника". Так
оте живу тут да й няньчусь iз ним, як iз дитиною: то спiваю йому, то що.
Здобувсь добре сiромаха. Той самий, що й з тво©м Петрусем iзчепивсь.
- I оте тобi одогрiвати таку гадюку!
- А чому ж? Менi усi ви рiвнi; я в вашi чвари да свари не мiшаюсь.
- Iродова душа! - каже Шрам.- Трохи менi остатнього сина не спровадив
на той свiт!
- А що пак твiй Петрусь? Як ма ться?
- Тут iзо мною. Насилу, бiдний, на ноги знявсь.
- Так ви оте в Гвинтовки гостюватимете?
- Хто в Гвинтовки, а я по©ду просто до Васюти.
- Не застанеш ти Васюти в Нiженi; по©хав, кажуть, у Батурин на раду.
- На яку раду?
- Хто ж його зна , на яку! Усе, мабуть, про гетьманство клопочеться,
так от iзозвав раду ще в Батуринi.
- Так i Гвинтовка там?
- Нi, мабуть, йому не треба Гвинтовки до сього дiла. А то чому б не
зозвати ради у сво му столечному мiстi? Да цур йому! Що нам до того?
Прощай, панотче, не задержуй мене.
Да з сим словом одвернувсь i пiшов собi га м.
Шрам наздогнав свiй по©зд коло високих ворiт пана Гвинтовки.
Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша
височенна, у два п'ятра; а в кришi вiкна повироблюванi, i рiзаною мережкою
скрiзь гарно облямованi. Зверху кришi по рiжках шпилi, а наверх комина
вертиться по вiтру залiзний пiвень. Панський будинок був. А посеред двору
в Гвинтовки стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi, то мiднi, то
срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в'яжи коня до залiзного,
а хто
значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так той уже
до срiбного.
Череваниха, розгледiвши те все, обернулась до Шрама да й каже смiючись:
- Не дурно ж, мабуть, у мого брата жiнка княгиня: у його все не
по-нашому. А Шрам понуро:
- Се вже так: дiгтяр i смердить дьогтем. Коли взяв польку, то вона тебе
наскрiзь сво©м духом пройме.
Як ось, тiлько що нашi в'©жджають у ворота, аж пан Гвинтовка верта ться
з польовання в другi. Круг його хорти на мотузках; за ним ©дуть козаки,
трублять у роги, да ще пар зо двi й волiв ведуть за собою.
- Еге, добродiйко! - каже Шрам Череванисi.- Да твiй брат справдi, бачу,
у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках?
- Се ще не диво,- каже Череваниха,- а диво, що он якого звiря
впольовали!.. Як ся ма ш, як живеш, пане брате? - закричала до Гвинтовки.
- Привiтай лиш нежданих гостей.
- I жданих, i давно званих! - каже Гвинтовка, пiд'©жджаючи до ридвана.
- Чолом, кохана сестро! Чолом, любий зятю! Чолом, панно небого! Е, да хто
ж оте ще з вами? Невже се пан Шрам?
- А кому ж би була нужда,- каже Шрам,- забиватись сюди аж iз Паволочi?
Ось мiй i син, пане полковий осауле, тобi до послуги.
- Ну, вже тако© радостi я й не сподiвавсь! - каже Гвинтовка. - Настусю,
Настусю-серденько! - крикне, обернувшись до будинку. - Вийди лиш подивись,
якi до нас гостi завiтали!
У дверях з будинку показалась господиня. Ще була молода i хороша,
тiлько блiднолика панi. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не
та в не© хода, не та й постать, да й укра©нська одежа якось ©й не
припадала. А гарна, чорноброва була панi.
- Княгине моя, золото мо ! - каже ©й Гвинтовка.- Привiтай же мо©х
гостей щирим словом i ласкою. От моя сестра з дочкою; от мiй зять; а ось
високоповажний пан Шрам iз сином. Його всяк зна на Вкра©нi i в Польщi.
Княгиня зiйшла з рундука назустрiч гостям, веселенько всмiхаючись,
тiлько дивилась якось так жалiбно, що аж чудно усiм здалось. Зараз можна
було догадатись, що в не© лежить на душi якесь тяжке, невсипуще горе.
Гвинтовка скочив з коня, узяв свою жiнку за руку i пiдвiв до ридвана. А
Череваниха з дочкою тож вилiзли з ридвана, щоб привiтатись iз сво ю
вельможною родичкою. Оглядують тую княгиню, як яке диво; до не©, аж
княгиня наче ©х i не бачить. Щось друге в не© перед очима; аж помертвiла,
наче щось страшенне побачила. Далi як крикне не сво©м голосом:
- Ридван! - да й упала без пам'ятi.
Усi засмутились; не знали, що се з нею сталось. Один Черевань
усмiхавсь, догадавшись, що тому за причина.
- Ге? Не дивуйтесь,- каже,- бгатцi: ридван сей узяли ми пiд Зборовом, а
в ридванi сидiв князь iз княжам. Князя ж погнали татаре до Криму, ©© княжа
вражi козаки, насунувшись, кiньми затоптали.
Княгиню тим часом пiдвели з землi. Здихнула небога на вiтрi, да,
мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче ©© хто ножем
шпирнув у серце.
- Бач, лядське кодло! - каже тодi крiзь зуби Гвинтовка.- Я думав, вона
вже забула прежнi норови, аж, мабуть, вовка скiлько хоч годуй, а вiн усе в
лiс дивитиметься!
- Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Хiба ж я тобi не казав: "Ей, не
бери, бгате Матвiю, ляшки: не буде тобi з нею щасливого життя!"
- Цур йому! - каже Гвинтовка.- Годi вже про се! Просимо до господи,
дорогi© гостi. Ви, чертi! - гукнув Гвинтовка на сво© слуги.- Чого сто©те
поторопiвши? Однесiть панiю в поко©.
- Скажи, бога ради,- спитавсь у Гвинтовки Шрам, як увiйшли до
свiтлицi,- що оте за дикий звiр iз рогами показавсь у нiженських пущах?
Ганялись нашi батьки по низових степах за бiлорогими сугаками; ганялись
нашi дiди, коли правда, що спiвають у пiснях, i за золоторогими турами по
Днiпрових борах, а на такого тяжконогого звiря ще зроду нiхто не полював.
- Iнший,- каже,- панотче, тепер час, iншi й звича©. Сугаки да тури ©ли
одну траву, а сей тяжконогий звiр перегриза дуб i всяке дерево при самому
коренi.
- Га-га-га! - засмiявсь веселий Черевань.- Се вже, бгатику, справжня
загадка.
- Он, бачите,- каже Гвинтовка,- iдуть у двiр, познiмавши шапки,
нiженськi кушнiрi да салогуби. Якi тепер смирнi та покiрливi, що в мене
воли в дворi; а пiди поговори з iми в магiстратi: там зараз покажуть тобi
трухлий шпаргал iз вислою
печаттю!
- Да що ж тобi заподiяли сi добрi люде? - пита Шрам.
- Справдi, що добрi! - каже, всмiхнувшись, Гвинтовка.- Коли б ти почув,
панотче, як сi добрi люде на городову старшину з запорожцями похваляються!
Запорожцi тепер з мiщанами як рiднi брати; п'ють да компонують укупi, як
би нашому брату яму викопати. I така завелась смiлость у вражих мугирiв,
що ©де значний козак улицею, нiхто й шапки не лама .