нас Кирила?
А та, безталанна, за слiзьми й свiту божого не бачить i слова не
промовить.
Аж ось iде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що
ти б казав - вiн на весiлл прибравсь. Глянувши на сей плач да обнiманн ,
став серед хати, здвигнув плечима, руки розставив да й каже:
- Ну що ти з сими бабами чинитимеш? I поранн покинули! Уже правда, що
тiльки нагадай козi смерть! Що ж! Хiба менi самому пекти млинцi для пана
отамана! Годi, кажу, вам рюмати; не де в бiса дiнусь, вернусь iще сто раз
до вас, нiкчемне ви бабство!
- Ну лиш, пiдперiзуйсь,- каже батько Пугач,- я довго ждати не буду. А
ти що за чоловiк? - обернувсь до Петра.
Той мовчки дививсь на все, що перед ним дiялось. Сказав йому сво iм'я
й прiзвище.
- А! - каже.- Син того навiсноголового попа, що мiша ться не в сво
дiло. Ось ми вам хутко втремо носа: Iван Мартинович уже пiд Нiженем;
навчить вiн вас пановати та гетьмановати!
Знайшов би Петро, як одвiтовати мужиковатому сiчовому дiдовi, якби коли
перше; а тепер довга хвороба охолодила йому кров, що мусив вiн лучче
змовчати, нiж iзмагатись без пуття iз завзятим дiдуганом.
Скоро одягсь Кирило Тур, зараз батько Пугач iз сво©м чурою встав,
помоливсь до образiв, подяковав за хлiб, за сiль да й пiшов iз хати.
А Кирило Тур уклонивсь матерi да й каже веселенько:
- Прощай, матусю! Прощай, сестро! Прощай i ти, брате! - обернувсь до
Петра да й пiшов боржiй iз хати.
Матерi й сестрi здалось, що бачать його уже востанн ; кинулись за ним,
хотiли хоть обняти його на прощанн . А вiн скочив на коня да й почав його
крутити да кидати на всi боки, що нi мати, нi сестра не одважились ухопити
коня за поводи або за стремена.
- Коли ж тебе, брате, ждати нам у гостi? - спитала сестра. А вiн ©й:
Тодi я прибуду до вас у гостi,
Як виросте трава на помостi
Да, стиснувши коня острогами, i помчавсь од них, наче той вихор. За ним
повiявсь i батько Пугач iз сво©м чурою. А бiдолашнi вернулись у хату да й
заголосили, наче по мертвому.
- Не вбивайсь, панiматко,- каже тодi Петро,- може, ще все гаразд буде.
Романовського Кут недалеко: Кирило, може, хутко й вернеться.
- Як виросте трава на помостi,- шепче сама собi сестра Кирилова.
- Голубчику мiй! - сказала Петровi стара Туриха. - Зроби ти менi,
нещасливiй матерi, таку ласку, пiди до Романовського Кута, до тих
проклятих запорожцiв, та подивись, що вони з ним робитимуть. Ох, мабуть,
вiн провинивсь перед товариством! А в них нема нi крихти жалостi. Пiди ти,
мiй голубе сизий, та сповiсти нас що вони з ним чинитимуть! Хоч звiсточку
нам передай, чи ще вiн на свiтi!
- Добре,- каже Петро (жаль йому було сердешно© бабусi),- пiду,- каже,-
немов принесу вам потiшну звiстку.
- О, поможи тобi, господи!- кажуть разом обидвi да й випровадили його з
молитвами.
XII
Урочище Романовського Кут i мала дитина показала б у тiй околицi, а
найбiльш тепер, як усяке говорило про Йвана Мартиновича (а вiн стояв кошем
у Романовського Кутi). Зробила той Кут якась рiчка самотека, павши у рiчку
Остер, у лузi. Росли там над водою старi дуби з березами; вони й мiсце
скрашали, i холодок запорозьким братчикам давали.
Iще оддалеки зачув Петро глухий галас, мов на ярмарку. Пiдiйшов ближче
- аж справдi тут неначе ярмарок. Назбиралось люду незчисленна сила, i все
то була сiльська чернь, мужики, що позiходились грабова-ти Нiжень, як
приобiщав ©м Брюховецький. Обiдранi кругом, у чорних сорочках: мабуть,
самi бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жодного притулку, служили тiлько
по броварнях, по вiнницях да ще по лазнях грубниками. У iншого сокира за
поясом, у того коса на плечi, а другий притяг iз колякою. Аж сумно стало
Петровi, як розiбрав, що воно сть отся купа голоти.
Помiж людьми сям-там стоять бочки з пивами, ширiтваси з медами та з
горiлкою, вози з мукою, сала, пшона i всякi припаси. Усе то настачили,
усердствуючи Iвану Мартиновичу, нiжинськi мiщани за те, що каже: "Не
знатимете пiд моею булавою жодного козака або козацько© старшини над собою
паном: усi будемо рiвнi". (Добре вiн порiвняв Укра©ну!)
Нiхто нi в кого не питавсь тут, що ©сти або пити: усякому була своя
воля - роби що хоч, як у себе в господi. Повикопували в землi здоровеннi©
печi, запалили огнi. Тут у винницькiй кадцi мiсять тiсто тро разом
ногами, а там печуть цiлого вола, а там у здоровенних казанах варять на
таганах да на катрягах кашу. Дим, наче хмара, ходить понад головами. Iншi
тiльки те й роблять, що пораються коло бочок да потчують усякого, хто
сто©ть або йде мимо, а iншi вже лежать повивертавшись, як у холод мухи.
Безумна якась радiсть у всякого в очах i в рiчах. Усюди знай викрикують:
"Iван Мартинович, батько наш любий!" Знiме вгору в однiй руцi чарку чи
кiвш, а в другiй шапку з голови да й репету , що Iван Мартинович i день i
нiч побива ться за людським щаст м.
А тут кобзарi швендяють помiж людьми, iграють на кобзах, на бандурах да
спiвають усяких пiсень Пробираючись промiж купами, надививсь Петро
усячини. Оте тут буде юрба, що знай танцюють та смiються. Побравшись у
боки, вибивають пiд бандуру гопака веселi© злиднi; а коло ©х,
повитягувавши ши©, стоять кругом та дивляться, чудуючись, наче на вертеп
абощо. А там стоять, збившись у купу, понурi голови. Потупивши очi,
похилившись на киi або на косовища, старi гольтяпаки слухають кобзаря.
Iграе вiн ©м, сидячи посеред, пiдобравши ноги, як ляхи Укра©ну плiндровали
або як батько Богдан збирав козацтво помiж людом да ставав супротив дук i
шляхти. Iншi, пiдвипивши вже добре, крепко плакали, слухаючи пiсню; тiлько
i мiж веселими, i мiж смутними купами одна ходила з серця до серця думка!
Брюховецького величали другим Хмельницьким, що iще раз ста за Вкра©ну
супротив ©© ворогiв i дару мировi волю.
Минаючи i тих, що скачуть, i тих, що плачуть, Петро протовилявсь усе
дальш, чи не вздрить червоних жупанiв запорозьких. Що глибше в кут, то все
був люд одягнiший, були тут уже й мiщани в личаках i в синiх каптанах,
було й городове козацтво в блакитних да в зелених жупанах; а кармазинш
шаровари або жупан запорозький хоть би один. Дiйшов вiн i до самого коша,
до вiщового радного мiсця. Туг скрiзь було вирiвняно i посилано пiском
гарно Не видно було нi димних печей, нi бочок, нi возiв з припасами;
тiлько козацькi намети кругом стояли. I сюди й туди, i вдовж i впоперек
знай швендяють люде. Гомiн такий, як у тих бджiл у ульнi. Тепер тiлько
постерiг Петро, що запорожцi тут не одрiзнялись одежею од просто© сiроми
Знати ©х було хiба по довгому оселедцю з пiд шапки да по шаблях i пiстолях
- шаблi й пiстолi були в деяких дорогi©.
Зупинивсь i розгляда добрих молодцiв, чи не вздрить Кирила Тура. Аж
дивиться - iде збоку чоловiк середнього росту й вiку, а за ©м i по боках
його цiла юрба усякою люду - i запорожцi, i городове козацтво, i мiшане, i
простi мужики-гречкосi©. "Iван Мартинович! Iван Мартинович!"- знай круг
його гукають. Петро й постерiг, хто се такий, i почав придивлятись, що там
за Брюховецький. Що ж? Вiн думав, що сей пройдисвiт iзробивсь тепер таким
паном, що й через губу не плюне, думав, що весь у золотi да в блаватасi;
аж де тобi! Чоловiчок сей був у короткiй старенькiй свитинi, у полотняних
штанях, чоботи шкаповi попротоптуванi - i пучки видно. Хiба по шаблi можна
було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горiла од золота, да
й та на йому була мов чужа. I постать, i врода в його була зовсiм не
гетьманська. Так наче собi чоловiк простенький, тихенький. Нiхто,
дивлячись на ньою, не подумав би, що в сiй головi вертиться що небудь,
опрiч думки про смачний шматок хлiба да затишну хату. А як придивишся, то
на виду в його щось наче ще й приязне: так би, зда ться, сiв iз ним да
погуторив де про що добре да мирне. Тiлько очi були якiсь чуднi - так i
бiгають то сюди, то туди i, зда ться, так усе й читають iзпiдтишка
чоловiка. Iде, трошки згорбившись, а голову схилив набiк чак, наче каже:
"Я нi од кого нiчого не бажаю, тiлько мене не чiпайте". А як у його чого
поспитаються, а вiн одвiту , то й плечi, наче той жид, пiдiйме, i набiк
одступить, що б ти сказав - вiн усякому да дорогу; а сам знiтиться так,
мов той цуцик, ускочивши в хату.
Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам
гiрко© на довгi роки!
- Дiтки мо©! - каже тоненьким, ницим голоском.- Чим же менi прохарчити
вас, чим вас зодягти? Бачте, я й сам увесь оббивсь, як крем'ях!
- Батьку ти наш, Iване Мартиновичу! - озвались запорожцi. - Аби тво
здоров' , а ми мiж добрими людьми не загинемо.
- Iй-богу, правда! - крикне, покриваючи всiх, один мiщанин. (Хто ж той
мiщанин? - ки©вський Тарас Сурмач. На©хало до Iванця виборних з усiх
городiв на чорну раду.) - й-богу,- каже,- правду добрi молодцi говорять!
Та аби тво , пане гетьмане, здоров' , а ми тебе i хлiбом, i одежею
обмислимо - i тебе, i тво товариство, не попускай тiлько нас нiкому ув
обиду!
- Ой, боже мiй милосердний!- каже вдихнувши Брюховецький. - Нащо ж i
живе наш брат запорожець на свiтi, коли не на те, щоб стояти за
православних християн, як за рiдних братiв сво©х? Чи нам золото, чи нам
срiбло, чи нам панськi будинки треба? Не про те ми, братцi, гада мо. Аби
добрим людям було добре жити на Вкра©нi, а ми проживемо i в злиднях,
проживемо i в землянцi, на одному хлiбi та водi. Сказано: "Хлiб та вода -
то козацька ©да".
- Iй-богу, так воно й !- кричать мiщане й мужики.- Запорожець ради нас
усяку нужду з Сiчi прийма , бiло© сорочки зроду не бачить: як же нам не
любити, братцi, добрих молодцiв? Як нам не волити Iвана Мартиновича собi
гетьманом?
А Брюховецький каже:
- Дiтки мо©! Господь з вами i з вашим гетьманством! У нас у Сiчi чи
гетьман, чи отаман, чи так собi чоловiк - усе рiвний товариш, усе
християнська душа. То тiльки ваша городова старшина завела так, що коли не
пан, то й не чоловiк. Не про гетьманство наш брат запорожець дума : дума
вiн про те, як би та як допомогти вам у вашiй тяжкiй долi! Серце мо
болить, дивлячись на ваше убозтво. За батька Хмельницького текли по
Вкра©нi медовi© рiки, люд убиравсь пишнота красно, як мак у городi; а
тепер достались ви таким старшинам та гетьманам, що скоро й шкуру з вас
iздеруть. Над вами, мо© дiтки, воiстину справдились святi© словеса: "Хiба
не багатi© вас утискають? Хiба не вони тягнуть вас на суди? Хiба не вони
зневажають ваше добре iм'я, узиваючи вас хамами та рабами неключимими?"
- Iй-богу, так! й-богу, так! - репету кругом сiрома.- Проклятi©
кармазини швидко видеруть у нас душу з тiла, не то що! Коли б не ти,
батьку гетьмане, заступивсь за нас при лихiй годинi, дак хто б нас i
пожалував!
А Брюховецький знов до запорожцiв:
- Ви зна те, мо товариство миле, мо© рiднi© братчики, у яких са тах,
iз якими достатками прийшов я до вас у Сiч. I де ж те все подiвалось? Чи я
пропив, чи прогайнував? Нi, не пропив я, не прогайнував, не промантачив,
не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тiлько як-небудь
прикрити вашi злиднi. Не мало пiшло мого добра i по Гетьманщинi. Як та
бiдна курка-клопотуха, що знайде зернятко - да й те оддасть сво©м
курчаткам, так i я все до останнього жупана пороздавав сво©м дiткам. А
тепер от i сам обголiв так, що й пучки лiзуть iз чобiт - доведеться
незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо й без чобiт, аби мо©м
дiткам було добре.
- Батьку ти наш рiдний!- кричать кругом ледвi не скрiзь сльози.- Дак
лучче ж ми збудем усе до остатнього рам'я та справимо тобi такi сап'янцi,
що i в царя нема кращих!
- Господь з вами, мо© дiтки, господь з вами! - каже, здвигаючи плечима
i одступаючи набiк, ниций Iванець.- Ви, може, дума те, що я, так як вашi
нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тiлько в мене на ногах рипали
сап'янцi? Не доведи мене до сього, господи! Везли колись за мною в Сiч
жупани й сап'янцi возами, везли золото i срiбло мiшками, а я все збув iз
рук, аби мо©м дiткам було добре!
- От гетьман! От батько! От коли ми дождались од господа ласки! -
гукають кругом Iванця мiщане, козаки й мужики.
А вiн, мовби нiчого й не чу , iде собi смирненько, згорбившись.
Юрба провалила тим часом мимо Петра. Хогь би й рад вiн був послухати,
на якi ще хитрощi пiднiматиметься [ся] ниця душа, так за народом нiчого
було не видно й не чутно.
Тiлько тепер пораховав Петро, чого сто©ть Брюховецький; тепер тiлько
постерiг, яку яму копа вiн городовiй старшинi! Окаянний пройдисвiт так
усiх оманив, так по душi були темному людовi тi© лукавi© ухватки, тi©
тихi, солодкi речi, те нiбито убожество, що _всяк за його полiз би хоть на
нiж. Аж дивно стало мо му козаковi, що то чоловiк зможе, як захоче!
Химерний той Iванець морочив голови людськi©, мов не сво ю силою: мов який
чарiвник-чорнокнижник, ходив вiн помiж миром, сiючи сво© чари.
Загадавсь Петро, зажуривсь про лиху укра©нську долю; забув, чого й
прийшов сюди, у Романовського Кут. Як ось ударили в бубни, а скрiзь по
вiщовому мiсцю почали гукати окличники: "У раду! У раду! У раду!"_
Усi заметушились i почали тягтись туди, де бито в бубни. Боржiй за всiх
поспiшали в раду братчики.
- Чого се б'ють у вiщовi бубни? - пита один братчик другого,
пробираючись промiж людом.
- Хiба не зна ш? - одвiту той.- Судитимуть Кирила Тура!
Схаменувсь тодi Петро i пiшов боржiй за двома запорожцями, не
одрiзняючись од ©х до самого суднього мiсця. Пощастило йому так добре
стати, що через козацькi голови усе було видно. Посеред суднього колеса
стояв Кирило Тур, потупивши очi, а кругом його усе братчики. Миряне й собi
перлись наперед, щоб подивитись на запорозький суд, да не такiвськi були
низовцi, щоб пропустили до суднього колеса кого не треба. Ставши плечем
поуз плече, рядiв у три, чи що, уперлись у землю ногами, i вже як не
товпились iззаду городовi козаки з мiщанами й поспiльством, не звузили
вони нi на п'ядь порожнього посерединi мiсця. Хто бажав що побачити або
почути, то хiба через голови побачив; а багато людей, позлазивши на дуби,
звiдти дивились.
У первому ряду видно було Петровi Брюховецького з гетьманською булавою.
Над ©м вiйськовi хорунжi держали бунчук i хрещату корогов. Коло його, по
праву руку, стояв вiйськовий суддя з патерицею, а по лiву - вiйськовий
писар з каламарем за поясом, з пером за ухом i папером у руках; а далi по
боках довгоусi© дiди сiчовi©. Сi вже хоть за старiстю жодного й уряду не
держали, а на радах ©х рiч була попереду. Не один iз ©х i сам бував
кошовим на вiку, так тепер ©х шановано й поважано, як батькiв. П'ятеро ©х
стояло, як п'ятеро сивих, волохатих голубiв, похиливши тяжкi© од думок
голови. Курiнне отаманн i всяка старшина докiнчали первий обiд вiщового
колеса. Усi були без шапок: сказано - в судньому мiсцi.
Розпочав суд над Кирилом Туром батько Пугач. Вийшовши з ряду, уклонивсь
вiн на усi чотири сторони низенько, потiм iще оддав особо один поклон
гетьмановi, да дiдам, да отаманам по поклону - i почав говорити голосно й
поважно:
- Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, панове отаманн , i ви, братчики,
хоробрi© товаришi, i ви, православнi християне! На чiм держиться
Запорожж , як не на давнiх, предковiчних звичаях? Нiхто не скаже, коли
почалось козацьке лицарство. Почалося воно ще за оних славних предкiв
наших варягiв, що морем i полем слави у всього свiту добули. От же нiхто з
козацтва не покаляв то© золото© слави - нi козак Байда, що висiв у
Цареградi на залiзному гаку, нi Самiйло Кiшка, що мучивсь п'ятдесят чотири
годи в турецькiй каторзi,- покаляв ©© тiлько один ледащиця, один паливода,
а той паливода сто©ть перед вами!..
Да взяв Кирила Тура за плечi, да й повернув на всi боки.
- Дивись,- каже,- вражий сину, в вiчi добрим людям, щоб була iншим
наука!
- Що ж сей паскудник учинив? - став iзнов глаюлати батько Пугач до
громади.Учинив вiн таке, що тiлько пху! Не хочеться й вимовити. Знюхавсь
поганий з бабами i наробив сорому товариству на всi роки. Пане гетьмане, i
ви, батьки, i ви, панове отаманн , i ви, братчики! Подумайте, порадьтесь i
скажiте, як нам сього сорому збутись? Яку б кару ледачому пакосни. ковi
здекретувати?
Нiхто не виривавсь iз словом; усi ждали, що гетьман скаже. А дiди
кажуть:
- Говори, батьку гетьмане; тво слово - закон. Брюховецький скорчивсь у
три погибелi да й каже:
- Батьки мо© рiднi! Що ж здолаю видумати путн сво©м нiкчемним розумом?
У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви зна те всi
стародавнi звича© i порядки - судiть, як самi зна те, а мо дiло махнути
булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивiв iз Запорожжя на
Вкра©ну: порядкуйте по-стародавньому, як самi зна те; судiте i карайте,
кого самi зна те, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усi ми
перед вашими сивими чупринами дiти i дурнi.
- Ну, коли так,- кажуть дiди,- то чого ж довго мiркувати? До стовпа та
киями!
Гетьман махнув булавою. Вiщове колесо заворушилось. Радi кiнець.
Горопаху Кирила Тура зв'язали вiрьовками да й повели до стовпа, що
стояв недалеко. Прив'язали бiдаху так, щоб можна було повертатись на всi
боки, ще й праву руку оставили на волi, щоб можна було бiдоласi достати
кiвш да випити меду або горiлки; бо так водилось у тих химерних низовцiв,
що коло стовпа тут же й горiлка стоятиме у дiжечцi i калачiв решето - раз
для того, щоб, завдавши головi хмелю, не так тяжко було горопасi кiнчати
жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотнiш козаки брались за ки©. Тут-бо й
ки©в лежав оберемок. Оте ж усякий братчик, iдучи мимо, зупиниться коло
стовпа, вип' коряк меду чи горiлки, калачем закусить, вiзьме кий, ударить
раз виноватого по спинi - да й пiшов сво ю дорогою. "А вже в ©х таке було
прокляте заведенi ,- розказують було старосвiтськi люде,- що як сiм раз
одва-жить киякою, то хлiба бiльш не ©стимеш". Рiдко-рiдко траплялось, що
жоден братчик до ковша не доторкавсь, а проходив мимо, мов i не бачив
нiчого. То було просто©ть бiдний тiмаха сво врем'я, одв'я-жуть - да й
прав. Тiлько, щоб заслужити таку ласку в товариства, треба було козаковi
не знать яким бути лицарем. Правда, й Кирило Тур був у Сiчi не послiдущий,
був козак-душа, а не братчик, да й вина ж його була дуже тяжка: бiльшо©
вини й не було, зда ться, в запорожцiв над оте скаканн в гречку. Тим-то
iнший братчик, хоть i жаловав дуже козака, да, щоб не розплодивсь такий
грiх мiж молодиками,_ iшов i бравсь за кий. Хiба вже, зглянувши на Кирила
Тура, перемагав сво жорстоке запорозьке серце. Зна те, чи раз же то
доводилось укупi яку пригоду на диких полях терпiти або один одного з бiди
визволяти? Так, згадавши старовину, братчик i руку опускав, i, мов не вiн,
од стовпа одходив.
Ще ж до того берiг Кирила Тура од лихо© халепи й побратим його, Богдан
Чорногор. Сей, ходячи круг стовпа, одного зупинить покiрним проханн м,
другому попрiкне про яку-небудь Кирилову послугу, а на iншого блазня то й
посвариться; то такий, знаючи чорногорське завзятт , i одiйде, мов кiт од
сала, хоть би й рад горiлки покуштовати. Благаючи iншого отамана, аж
слiзьми обливавсь вiрний Турiв побратим; а в Сiчi великого стояло таке
щире побратимство.
Як ось iде просто до стовпа батько Пугач. Сього похмурпого дiдугана не
посмiв Богдан Чорногор нiчим попрiкнути, а де вже на його сваритись? Хоть
же б його й бажав благати, то й язик не вороча ться. Так, як молодий цуцик
хова ться пiд ворота, побачивши старого сусiдського бровка, так бiдний
чорногорець оступивсь геть, даючи дорогу жорстокому дiдовi. А той прийшов
до стовпа, випив коряк горiлки, iще й похвалив, що добра горiлка, закусив
калачем, узяв у руки кий.
- Повернись,- каже,- сякий-такий сину! Сердега повернувсь, а вiн йому
так одважив ки м по плечах, що аж кiстки захрумтiли. Однак Кирило Тур
показав себе добрим запорожцем: i не зморщивсь, i не застогнав.
- Знай, ледащо, як шановати козацьку славу! - сказав батько Пугач,
положив кий да й пiшов собi геть.
Дивлячись оддалеки на запорозький прочухан, Петро помiркував, що не
багато Кирило Тур видержить таких гостинцiв. Жаль йому стало нетяги;
пiдiйшов до його, чи не дасть якого завiту сестрi да матерi.
А Богдан Чорногор думав, що вiн хоче попробовати, чи крiпкi в Тура
плечi; заслонив свого побратима спиною, схопивсь за шаблюку да й каже:
- Море! Я не попущу усякому захожому знущатись iз мого побро! Доволi й
сво©х братчикiв.
- Багацько ж, мабуть, i в тебе в головi мозку! - каже Кирило Тур.-
Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче, як зав'язнеш, а хiба
з багна витягне. Здоров був, братику! Бач, як гарно в нас трактують
гостей? Се вже не гарячi млинчики, пане брате! Вип' мо ж по коряку меду,
щоб не так було гiрко.
- Пий, брате, сам, а я не буду,- каже Петро,- щоб iще вашi дiди не
звелiли оддячити тобi ки м.
- Ну, бувайте ж здоровi, братцi! - каже Кирило Тур.- Вип'ю я й сам.
- Що сказати матерi да сестрi? - поспитав Петро. Згадавши про матiр та
про сестру, Кирило Тур похилив голову, далi й каже з пiснi:
Ой которий, козаченьки, буде з вас у мiстi,
Поклонiться старiй неньцi, нещаснiй невiстi
Нехай плаче, нехай плаче, а вже не виплаче,
Бо над сином, над Кирилом, чорний ворон кряче!
- Се таки й станеться з тобою, превражий сину! - каже, пiдходючи, один
сiчовий дiд; а за ним iде ще тро .- Не вповай,- каже,- на те, що молодi
тебе обходять; ми й самi тебе вкладемо, ось дай лиш випити нам по коряку
горiлки.
Да й узяв коряк; зачерпнув, випив, покректав да, взявшись за кий, i
каже:
- Як вам зда ться, батьки? Я думаю, дати йому раз по головi, та й нехай
пропада ледащо!
- Нi, брате,- каже другий дiд,- нiхто з нас не зазна , щоб коли-небудь
бито виноватого по головi. Голова - образ i подобi боже: грiх пiдiймати
на не© кия. Голова нiчим не винна; iз серця iсходять помишленiя злая,
убiйства, прелюбодiянiя, татьби,- _а голова, брате, нiчим не винна.
- Дак що ж, брате,- каже третiй дiд,- коли того проклятого серця
дубиною не достанеш? А по плечах не добити нам сього вола й обухом. А
шкода пускати на свiт такого грiховода: i так уже чор'зна на що
переводиться славне Запорожж .
- Послухайте, батьки, мо © ради,- каже четвертий дiд.- Коли Кирило Тур
видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь
зда ться.
- Здасться? - каже, iдучи мимо, батько Пугач.- На якого бiса здасться
такий грiховодник православному християнству? Бийте його, вразького сина!
Шкода, що менi нельзя бiльш братись за кий, а то я молотив би його, поки б
увесь цебер горiлки випив. Бийте, батьки, превражого сина!
Тодi дiди випивали один за одним по коряку горiлки, брали киi i давали
Кирилу Туровi по плечах. Сили в старих руках було в ©х iще доволi, що аж
плечi хрумтiли. Iнший давно б звалився iз нiг, а Кирило Тур видержав усi
чотири киi, не покривившись; iще, як одiйшли дiди, i шутковав iз сво©м
гостем.
- Добре,- каже,- парять у нас у сiчовiй лазнi, нiчого сказати! Пiсля
тако© припарки не заболять уже нi плечi, нi поясниця.
- Що сказати тво©й панiматцi? - пита ться ще раз Петро.
- А що ж ©й сказати? - одвiту Кирило Тур.- Скажи, що пропав козак нi
за цапову душу, от i все. А прикмету над мо©м скарбом зна побратим. Одну
часть оддасть вiн старiй неньцi та сестрi; другу одвезе у Ки©в на
Братство; там мене спокусив грiх, нехай же там i моляться й за мою душу; а
третю одвезе у Чорну Гору: нехай добрi юнаки куплять собi олив'яного бобу
та чорного пшона, щоб було чим пом'янути на лицарських грецях Турову душу.
- Крiпись, побро,- каже Богдан Чорногор,- бiльш нiхто не знiме на тебе
руки. От незабаром ударять у казани до обiду; тодi одпустять тебе, да й
будеш вольний козак.
Мусив Петро пiдождати до обiд, чи не потiшить матерi да сестри
Кириловоi доброю звiсткою. Ходючи по вiйковому мiсту, постерiг вiн, що не
один тiлько чорногорець обороняв Кирила Тура: багато братчикiв,
зустрiваючись iз другими, брались за шаблю, мов вимовляли: "Ось тiлько
поквапся на горiлку, то вицiджу я ©© з тебе хутко!" Як же вдарили в казани
до обiду, тодi цiла купа запорожцiв кинулась до Кирила Тура, одв'язали од
стовпа, обнiмали i поздоровляли по банi.
- Ну, вас iк нечистiй матерi! - каже Кирило Тур - Коли б самi постояли
в стовпа, то одпала б охота обнiматись!
- А що, дияволiв сину! - каже, пiдходючи, батько Пугач - Смачнi ки©
кошовi©? Може, тепер плечi болять так, як у того чорта, що возив ченця в
русалим? На, вражий сину, приложи оце листе, так завтра мов рукою знiме.
Бито й нас де за що замолоду, так зна мо ми лiки од сього лиха.
Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пiшов поза шкурою, як
побачив вiн бiлу його сорочку, що сестра жалiбниця шила й мережила, усю в
кровi; iще й поприкiпаладо ран. Кирило Тур аж зуби зцiпив, щоб пе
стогнати, як почали оддирати й од тiла. Батько Пугач сам приложив йому до
спини широке якесь листя, помазавши чимсь липким.
- Ну,- каже,- тепер ходи здоров, та не скачи в гречку, а то пропадеш,
як собака!
Тодi братчики з веселим гуком пiдняли дiжки з медом та з горiлкою,
узяли стужку з калачами да й повели Кирила Тура до обiду.
Обiдали добрi молодцi на травi, пiд дубами, усякий курiнь особе, iз
сво©м курiнним отаманом. Дiди обiдали в гетьманському куренi; тiлько
батько Пугач прийшов на трапезу до Кирила Тура, i то вже була велика честь
усьому куреневi. Кирило Тур уступив йому сво отаманське мiсто, а сам сiв
коло його. Два кобзарi, сидючи навпроти ©х, iграли усяких лицарських
пiсень i виспiвували про Нечая, про Морозенка, про Перебийноса, що здобули
на всьому свiтi несказанно© слави; виспiвували i про Берестецький рiк, як
козаки бiдовали да, бiдуючи, серце собi гартовали,- i про степи, i про
Чорне море, i про невелю, i катергу турецьку, i про здобич да славу
козацьку; усе поважним словом перед товариством викладували, щоб козацька
душа i за трапезою росла угору.
Поблагословив ото батько Пугач до трапези; усi взялись за святий хлiб,
усяк вийняв з кишенi ложку (бо сiчовиковi без ложки, що без люльки, ходити
не годилось); як ось Кирило Тур, озирнувшись кругом, i каже:
- Ех, братчики! Менi памороки забито киями, а в вас, мабуть, iзроду в
головi клочч . Коли ж се в свiтi видано, щоб випроводити гостя з коша
натщесерце?
- Пане отамане! - кажуть.- Борони нас, боже, од тако© скнаростi! Про
якого се ти гостя глаголеш?
Коли ж тут саме i йде Богдан Чорногорець iз Петром.
- Ось мiй гiсть! - каже Кирило Тур.- Се, коли хочете знати, син
паволоцького попа, той самий, що, як стукнувсь iзо мною за Ки вом, то аж
А та, безталанна, за слiзьми й свiту божого не бачить i слова не
промовить.
Аж ось iде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що
ти б казав - вiн на весiлл прибравсь. Глянувши на сей плач да обнiманн ,
став серед хати, здвигнув плечима, руки розставив да й каже:
- Ну що ти з сими бабами чинитимеш? I поранн покинули! Уже правда, що
тiльки нагадай козi смерть! Що ж! Хiба менi самому пекти млинцi для пана
отамана! Годi, кажу, вам рюмати; не де в бiса дiнусь, вернусь iще сто раз
до вас, нiкчемне ви бабство!
- Ну лиш, пiдперiзуйсь,- каже батько Пугач,- я довго ждати не буду. А
ти що за чоловiк? - обернувсь до Петра.
Той мовчки дививсь на все, що перед ним дiялось. Сказав йому сво iм'я
й прiзвище.
- А! - каже.- Син того навiсноголового попа, що мiша ться не в сво
дiло. Ось ми вам хутко втремо носа: Iван Мартинович уже пiд Нiженем;
навчить вiн вас пановати та гетьмановати!
Знайшов би Петро, як одвiтовати мужиковатому сiчовому дiдовi, якби коли
перше; а тепер довга хвороба охолодила йому кров, що мусив вiн лучче
змовчати, нiж iзмагатись без пуття iз завзятим дiдуганом.
Скоро одягсь Кирило Тур, зараз батько Пугач iз сво©м чурою встав,
помоливсь до образiв, подяковав за хлiб, за сiль да й пiшов iз хати.
А Кирило Тур уклонивсь матерi да й каже веселенько:
- Прощай, матусю! Прощай, сестро! Прощай i ти, брате! - обернувсь до
Петра да й пiшов боржiй iз хати.
Матерi й сестрi здалось, що бачать його уже востанн ; кинулись за ним,
хотiли хоть обняти його на прощанн . А вiн скочив на коня да й почав його
крутити да кидати на всi боки, що нi мати, нi сестра не одважились ухопити
коня за поводи або за стремена.
- Коли ж тебе, брате, ждати нам у гостi? - спитала сестра. А вiн ©й:
Тодi я прибуду до вас у гостi,
Як виросте трава на помостi
Да, стиснувши коня острогами, i помчавсь од них, наче той вихор. За ним
повiявсь i батько Пугач iз сво©м чурою. А бiдолашнi вернулись у хату да й
заголосили, наче по мертвому.
- Не вбивайсь, панiматко,- каже тодi Петро,- може, ще все гаразд буде.
Романовського Кут недалеко: Кирило, може, хутко й вернеться.
- Як виросте трава на помостi,- шепче сама собi сестра Кирилова.
- Голубчику мiй! - сказала Петровi стара Туриха. - Зроби ти менi,
нещасливiй матерi, таку ласку, пiди до Романовського Кута, до тих
проклятих запорожцiв, та подивись, що вони з ним робитимуть. Ох, мабуть,
вiн провинивсь перед товариством! А в них нема нi крихти жалостi. Пiди ти,
мiй голубе сизий, та сповiсти нас що вони з ним чинитимуть! Хоч звiсточку
нам передай, чи ще вiн на свiтi!
- Добре,- каже Петро (жаль йому було сердешно© бабусi),- пiду,- каже,-
немов принесу вам потiшну звiстку.
- О, поможи тобi, господи!- кажуть разом обидвi да й випровадили його з
молитвами.
XII
Урочище Романовського Кут i мала дитина показала б у тiй околицi, а
найбiльш тепер, як усяке говорило про Йвана Мартиновича (а вiн стояв кошем
у Романовського Кутi). Зробила той Кут якась рiчка самотека, павши у рiчку
Остер, у лузi. Росли там над водою старi дуби з березами; вони й мiсце
скрашали, i холодок запорозьким братчикам давали.
Iще оддалеки зачув Петро глухий галас, мов на ярмарку. Пiдiйшов ближче
- аж справдi тут неначе ярмарок. Назбиралось люду незчисленна сила, i все
то була сiльська чернь, мужики, що позiходились грабова-ти Нiжень, як
приобiщав ©м Брюховецький. Обiдранi кругом, у чорних сорочках: мабуть,
самi бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жодного притулку, служили тiлько
по броварнях, по вiнницях да ще по лазнях грубниками. У iншого сокира за
поясом, у того коса на плечi, а другий притяг iз колякою. Аж сумно стало
Петровi, як розiбрав, що воно сть отся купа голоти.
Помiж людьми сям-там стоять бочки з пивами, ширiтваси з медами та з
горiлкою, вози з мукою, сала, пшона i всякi припаси. Усе то настачили,
усердствуючи Iвану Мартиновичу, нiжинськi мiщани за те, що каже: "Не
знатимете пiд моею булавою жодного козака або козацько© старшини над собою
паном: усi будемо рiвнi". (Добре вiн порiвняв Укра©ну!)
Нiхто нi в кого не питавсь тут, що ©сти або пити: усякому була своя
воля - роби що хоч, як у себе в господi. Повикопували в землi здоровеннi©
печi, запалили огнi. Тут у винницькiй кадцi мiсять тiсто тро разом
ногами, а там печуть цiлого вола, а там у здоровенних казанах варять на
таганах да на катрягах кашу. Дим, наче хмара, ходить понад головами. Iншi
тiльки те й роблять, що пораються коло бочок да потчують усякого, хто
сто©ть або йде мимо, а iншi вже лежать повивертавшись, як у холод мухи.
Безумна якась радiсть у всякого в очах i в рiчах. Усюди знай викрикують:
"Iван Мартинович, батько наш любий!" Знiме вгору в однiй руцi чарку чи
кiвш, а в другiй шапку з голови да й репету , що Iван Мартинович i день i
нiч побива ться за людським щаст м.
А тут кобзарi швендяють помiж людьми, iграють на кобзах, на бандурах да
спiвають усяких пiсень Пробираючись промiж купами, надививсь Петро
усячини. Оте тут буде юрба, що знай танцюють та смiються. Побравшись у
боки, вибивають пiд бандуру гопака веселi© злиднi; а коло ©х,
повитягувавши ши©, стоять кругом та дивляться, чудуючись, наче на вертеп
абощо. А там стоять, збившись у купу, понурi голови. Потупивши очi,
похилившись на киi або на косовища, старi гольтяпаки слухають кобзаря.
Iграе вiн ©м, сидячи посеред, пiдобравши ноги, як ляхи Укра©ну плiндровали
або як батько Богдан збирав козацтво помiж людом да ставав супротив дук i
шляхти. Iншi, пiдвипивши вже добре, крепко плакали, слухаючи пiсню; тiлько
i мiж веселими, i мiж смутними купами одна ходила з серця до серця думка!
Брюховецького величали другим Хмельницьким, що iще раз ста за Вкра©ну
супротив ©© ворогiв i дару мировi волю.
Минаючи i тих, що скачуть, i тих, що плачуть, Петро протовилявсь усе
дальш, чи не вздрить червоних жупанiв запорозьких. Що глибше в кут, то все
був люд одягнiший, були тут уже й мiщани в личаках i в синiх каптанах,
було й городове козацтво в блакитних да в зелених жупанах; а кармазинш
шаровари або жупан запорозький хоть би один. Дiйшов вiн i до самого коша,
до вiщового радного мiсця. Туг скрiзь було вирiвняно i посилано пiском
гарно Не видно було нi димних печей, нi бочок, нi возiв з припасами;
тiлько козацькi намети кругом стояли. I сюди й туди, i вдовж i впоперек
знай швендяють люде. Гомiн такий, як у тих бджiл у ульнi. Тепер тiлько
постерiг Петро, що запорожцi тут не одрiзнялись одежею од просто© сiроми
Знати ©х було хiба по довгому оселедцю з пiд шапки да по шаблях i пiстолях
- шаблi й пiстолi були в деяких дорогi©.
Зупинивсь i розгляда добрих молодцiв, чи не вздрить Кирила Тура. Аж
дивиться - iде збоку чоловiк середнього росту й вiку, а за ©м i по боках
його цiла юрба усякою люду - i запорожцi, i городове козацтво, i мiшане, i
простi мужики-гречкосi©. "Iван Мартинович! Iван Мартинович!"- знай круг
його гукають. Петро й постерiг, хто се такий, i почав придивлятись, що там
за Брюховецький. Що ж? Вiн думав, що сей пройдисвiт iзробивсь тепер таким
паном, що й через губу не плюне, думав, що весь у золотi да в блаватасi;
аж де тобi! Чоловiчок сей був у короткiй старенькiй свитинi, у полотняних
штанях, чоботи шкаповi попротоптуванi - i пучки видно. Хiба по шаблi можна
було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горiла од золота, да
й та на йому була мов чужа. I постать, i врода в його була зовсiм не
гетьманська. Так наче собi чоловiк простенький, тихенький. Нiхто,
дивлячись на ньою, не подумав би, що в сiй головi вертиться що небудь,
опрiч думки про смачний шматок хлiба да затишну хату. А як придивишся, то
на виду в його щось наче ще й приязне: так би, зда ться, сiв iз ним да
погуторив де про що добре да мирне. Тiлько очi були якiсь чуднi - так i
бiгають то сюди, то туди i, зда ться, так усе й читають iзпiдтишка
чоловiка. Iде, трошки згорбившись, а голову схилив набiк чак, наче каже:
"Я нi од кого нiчого не бажаю, тiлько мене не чiпайте". А як у його чого
поспитаються, а вiн одвiту , то й плечi, наче той жид, пiдiйме, i набiк
одступить, що б ти сказав - вiн усякому да дорогу; а сам знiтиться так,
мов той цуцик, ускочивши в хату.
Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам
гiрко© на довгi роки!
- Дiтки мо©! - каже тоненьким, ницим голоском.- Чим же менi прохарчити
вас, чим вас зодягти? Бачте, я й сам увесь оббивсь, як крем'ях!
- Батьку ти наш, Iване Мартиновичу! - озвались запорожцi. - Аби тво
здоров' , а ми мiж добрими людьми не загинемо.
- Iй-богу, правда! - крикне, покриваючи всiх, один мiщанин. (Хто ж той
мiщанин? - ки©вський Тарас Сурмач. На©хало до Iванця виборних з усiх
городiв на чорну раду.) - й-богу,- каже,- правду добрi молодцi говорять!
Та аби тво , пане гетьмане, здоров' , а ми тебе i хлiбом, i одежею
обмислимо - i тебе, i тво товариство, не попускай тiлько нас нiкому ув
обиду!
- Ой, боже мiй милосердний!- каже вдихнувши Брюховецький. - Нащо ж i
живе наш брат запорожець на свiтi, коли не на те, щоб стояти за
православних християн, як за рiдних братiв сво©х? Чи нам золото, чи нам
срiбло, чи нам панськi будинки треба? Не про те ми, братцi, гада мо. Аби
добрим людям було добре жити на Вкра©нi, а ми проживемо i в злиднях,
проживемо i в землянцi, на одному хлiбi та водi. Сказано: "Хлiб та вода -
то козацька ©да".
- Iй-богу, так воно й !- кричать мiщане й мужики.- Запорожець ради нас
усяку нужду з Сiчi прийма , бiло© сорочки зроду не бачить: як же нам не
любити, братцi, добрих молодцiв? Як нам не волити Iвана Мартиновича собi
гетьманом?
А Брюховецький каже:
- Дiтки мо©! Господь з вами i з вашим гетьманством! У нас у Сiчi чи
гетьман, чи отаман, чи так собi чоловiк - усе рiвний товариш, усе
християнська душа. То тiльки ваша городова старшина завела так, що коли не
пан, то й не чоловiк. Не про гетьманство наш брат запорожець дума : дума
вiн про те, як би та як допомогти вам у вашiй тяжкiй долi! Серце мо
болить, дивлячись на ваше убозтво. За батька Хмельницького текли по
Вкра©нi медовi© рiки, люд убиравсь пишнота красно, як мак у городi; а
тепер достались ви таким старшинам та гетьманам, що скоро й шкуру з вас
iздеруть. Над вами, мо© дiтки, воiстину справдились святi© словеса: "Хiба
не багатi© вас утискають? Хiба не вони тягнуть вас на суди? Хiба не вони
зневажають ваше добре iм'я, узиваючи вас хамами та рабами неключимими?"
- Iй-богу, так! й-богу, так! - репету кругом сiрома.- Проклятi©
кармазини швидко видеруть у нас душу з тiла, не то що! Коли б не ти,
батьку гетьмане, заступивсь за нас при лихiй годинi, дак хто б нас i
пожалував!
А Брюховецький знов до запорожцiв:
- Ви зна те, мо товариство миле, мо© рiднi© братчики, у яких са тах,
iз якими достатками прийшов я до вас у Сiч. I де ж те все подiвалось? Чи я
пропив, чи прогайнував? Нi, не пропив я, не прогайнував, не промантачив,
не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тiлько як-небудь
прикрити вашi злиднi. Не мало пiшло мого добра i по Гетьманщинi. Як та
бiдна курка-клопотуха, що знайде зернятко - да й те оддасть сво©м
курчаткам, так i я все до останнього жупана пороздавав сво©м дiткам. А
тепер от i сам обголiв так, що й пучки лiзуть iз чобiт - доведеться
незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо й без чобiт, аби мо©м
дiткам було добре.
- Батьку ти наш рiдний!- кричать кругом ледвi не скрiзь сльози.- Дак
лучче ж ми збудем усе до остатнього рам'я та справимо тобi такi сап'янцi,
що i в царя нема кращих!
- Господь з вами, мо© дiтки, господь з вами! - каже, здвигаючи плечима
i одступаючи набiк, ниций Iванець.- Ви, може, дума те, що я, так як вашi
нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тiлько в мене на ногах рипали
сап'янцi? Не доведи мене до сього, господи! Везли колись за мною в Сiч
жупани й сап'янцi возами, везли золото i срiбло мiшками, а я все збув iз
рук, аби мо©м дiткам було добре!
- От гетьман! От батько! От коли ми дождались од господа ласки! -
гукають кругом Iванця мiщане, козаки й мужики.
А вiн, мовби нiчого й не чу , iде собi смирненько, згорбившись.
Юрба провалила тим часом мимо Петра. Хогь би й рад вiн був послухати,
на якi ще хитрощi пiднiматиметься [ся] ниця душа, так за народом нiчого
було не видно й не чутно.
Тiлько тепер пораховав Петро, чого сто©ть Брюховецький; тепер тiлько
постерiг, яку яму копа вiн городовiй старшинi! Окаянний пройдисвiт так
усiх оманив, так по душi були темному людовi тi© лукавi© ухватки, тi©
тихi, солодкi речi, те нiбито убожество, що _всяк за його полiз би хоть на
нiж. Аж дивно стало мо му козаковi, що то чоловiк зможе, як захоче!
Химерний той Iванець морочив голови людськi©, мов не сво ю силою: мов який
чарiвник-чорнокнижник, ходив вiн помiж миром, сiючи сво© чари.
Загадавсь Петро, зажуривсь про лиху укра©нську долю; забув, чого й
прийшов сюди, у Романовського Кут. Як ось ударили в бубни, а скрiзь по
вiщовому мiсцю почали гукати окличники: "У раду! У раду! У раду!"_
Усi заметушились i почали тягтись туди, де бито в бубни. Боржiй за всiх
поспiшали в раду братчики.
- Чого се б'ють у вiщовi бубни? - пита один братчик другого,
пробираючись промiж людом.
- Хiба не зна ш? - одвiту той.- Судитимуть Кирила Тура!
Схаменувсь тодi Петро i пiшов боржiй за двома запорожцями, не
одрiзняючись од ©х до самого суднього мiсця. Пощастило йому так добре
стати, що через козацькi голови усе було видно. Посеред суднього колеса
стояв Кирило Тур, потупивши очi, а кругом його усе братчики. Миряне й собi
перлись наперед, щоб подивитись на запорозький суд, да не такiвськi були
низовцi, щоб пропустили до суднього колеса кого не треба. Ставши плечем
поуз плече, рядiв у три, чи що, уперлись у землю ногами, i вже як не
товпились iззаду городовi козаки з мiщанами й поспiльством, не звузили
вони нi на п'ядь порожнього посерединi мiсця. Хто бажав що побачити або
почути, то хiба через голови побачив; а багато людей, позлазивши на дуби,
звiдти дивились.
У первому ряду видно було Петровi Брюховецького з гетьманською булавою.
Над ©м вiйськовi хорунжi держали бунчук i хрещату корогов. Коло його, по
праву руку, стояв вiйськовий суддя з патерицею, а по лiву - вiйськовий
писар з каламарем за поясом, з пером за ухом i папером у руках; а далi по
боках довгоусi© дiди сiчовi©. Сi вже хоть за старiстю жодного й уряду не
держали, а на радах ©х рiч була попереду. Не один iз ©х i сам бував
кошовим на вiку, так тепер ©х шановано й поважано, як батькiв. П'ятеро ©х
стояло, як п'ятеро сивих, волохатих голубiв, похиливши тяжкi© од думок
голови. Курiнне отаманн i всяка старшина докiнчали первий обiд вiщового
колеса. Усi були без шапок: сказано - в судньому мiсцi.
Розпочав суд над Кирилом Туром батько Пугач. Вийшовши з ряду, уклонивсь
вiн на усi чотири сторони низенько, потiм iще оддав особо один поклон
гетьмановi, да дiдам, да отаманам по поклону - i почав говорити голосно й
поважно:
- Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, панове отаманн , i ви, братчики,
хоробрi© товаришi, i ви, православнi християне! На чiм держиться
Запорожж , як не на давнiх, предковiчних звичаях? Нiхто не скаже, коли
почалось козацьке лицарство. Почалося воно ще за оних славних предкiв
наших варягiв, що морем i полем слави у всього свiту добули. От же нiхто з
козацтва не покаляв то© золото© слави - нi козак Байда, що висiв у
Цареградi на залiзному гаку, нi Самiйло Кiшка, що мучивсь п'ятдесят чотири
годи в турецькiй каторзi,- покаляв ©© тiлько один ледащиця, один паливода,
а той паливода сто©ть перед вами!..
Да взяв Кирила Тура за плечi, да й повернув на всi боки.
- Дивись,- каже,- вражий сину, в вiчi добрим людям, щоб була iншим
наука!
- Що ж сей паскудник учинив? - став iзнов глаюлати батько Пугач до
громади.Учинив вiн таке, що тiлько пху! Не хочеться й вимовити. Знюхавсь
поганий з бабами i наробив сорому товариству на всi роки. Пане гетьмане, i
ви, батьки, i ви, панове отаманн , i ви, братчики! Подумайте, порадьтесь i
скажiте, як нам сього сорому збутись? Яку б кару ледачому пакосни. ковi
здекретувати?
Нiхто не виривавсь iз словом; усi ждали, що гетьман скаже. А дiди
кажуть:
- Говори, батьку гетьмане; тво слово - закон. Брюховецький скорчивсь у
три погибелi да й каже:
- Батьки мо© рiднi! Що ж здолаю видумати путн сво©м нiкчемним розумом?
У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви зна те всi
стародавнi звича© i порядки - судiть, як самi зна те, а мо дiло махнути
булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивiв iз Запорожжя на
Вкра©ну: порядкуйте по-стародавньому, як самi зна те; судiте i карайте,
кого самi зна те, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усi ми
перед вашими сивими чупринами дiти i дурнi.
- Ну, коли так,- кажуть дiди,- то чого ж довго мiркувати? До стовпа та
киями!
Гетьман махнув булавою. Вiщове колесо заворушилось. Радi кiнець.
Горопаху Кирила Тура зв'язали вiрьовками да й повели до стовпа, що
стояв недалеко. Прив'язали бiдаху так, щоб можна було повертатись на всi
боки, ще й праву руку оставили на волi, щоб можна було бiдоласi достати
кiвш да випити меду або горiлки; бо так водилось у тих химерних низовцiв,
що коло стовпа тут же й горiлка стоятиме у дiжечцi i калачiв решето - раз
для того, щоб, завдавши головi хмелю, не так тяжко було горопасi кiнчати
жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотнiш козаки брались за ки©. Тут-бо й
ки©в лежав оберемок. Оте ж усякий братчик, iдучи мимо, зупиниться коло
стовпа, вип' коряк меду чи горiлки, калачем закусить, вiзьме кий, ударить
раз виноватого по спинi - да й пiшов сво ю дорогою. "А вже в ©х таке було
прокляте заведенi ,- розказують було старосвiтськi люде,- що як сiм раз
одва-жить киякою, то хлiба бiльш не ©стимеш". Рiдко-рiдко траплялось, що
жоден братчик до ковша не доторкавсь, а проходив мимо, мов i не бачив
нiчого. То було просто©ть бiдний тiмаха сво врем'я, одв'я-жуть - да й
прав. Тiлько, щоб заслужити таку ласку в товариства, треба було козаковi
не знать яким бути лицарем. Правда, й Кирило Тур був у Сiчi не послiдущий,
був козак-душа, а не братчик, да й вина ж його була дуже тяжка: бiльшо©
вини й не було, зда ться, в запорожцiв над оте скаканн в гречку. Тим-то
iнший братчик, хоть i жаловав дуже козака, да, щоб не розплодивсь такий
грiх мiж молодиками,_ iшов i бравсь за кий. Хiба вже, зглянувши на Кирила
Тура, перемагав сво жорстоке запорозьке серце. Зна те, чи раз же то
доводилось укупi яку пригоду на диких полях терпiти або один одного з бiди
визволяти? Так, згадавши старовину, братчик i руку опускав, i, мов не вiн,
од стовпа одходив.
Ще ж до того берiг Кирила Тура од лихо© халепи й побратим його, Богдан
Чорногор. Сей, ходячи круг стовпа, одного зупинить покiрним проханн м,
другому попрiкне про яку-небудь Кирилову послугу, а на iншого блазня то й
посвариться; то такий, знаючи чорногорське завзятт , i одiйде, мов кiт од
сала, хоть би й рад горiлки покуштовати. Благаючи iншого отамана, аж
слiзьми обливавсь вiрний Турiв побратим; а в Сiчi великого стояло таке
щире побратимство.
Як ось iде просто до стовпа батько Пугач. Сього похмурпого дiдугана не
посмiв Богдан Чорногор нiчим попрiкнути, а де вже на його сваритись? Хоть
же б його й бажав благати, то й язик не вороча ться. Так, як молодий цуцик
хова ться пiд ворота, побачивши старого сусiдського бровка, так бiдний
чорногорець оступивсь геть, даючи дорогу жорстокому дiдовi. А той прийшов
до стовпа, випив коряк горiлки, iще й похвалив, що добра горiлка, закусив
калачем, узяв у руки кий.
- Повернись,- каже,- сякий-такий сину! Сердега повернувсь, а вiн йому
так одважив ки м по плечах, що аж кiстки захрумтiли. Однак Кирило Тур
показав себе добрим запорожцем: i не зморщивсь, i не застогнав.
- Знай, ледащо, як шановати козацьку славу! - сказав батько Пугач,
положив кий да й пiшов собi геть.
Дивлячись оддалеки на запорозький прочухан, Петро помiркував, що не
багато Кирило Тур видержить таких гостинцiв. Жаль йому стало нетяги;
пiдiйшов до його, чи не дасть якого завiту сестрi да матерi.
А Богдан Чорногор думав, що вiн хоче попробовати, чи крiпкi в Тура
плечi; заслонив свого побратима спиною, схопивсь за шаблюку да й каже:
- Море! Я не попущу усякому захожому знущатись iз мого побро! Доволi й
сво©х братчикiв.
- Багацько ж, мабуть, i в тебе в головi мозку! - каже Кирило Тур.-
Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче, як зав'язнеш, а хiба
з багна витягне. Здоров був, братику! Бач, як гарно в нас трактують
гостей? Се вже не гарячi млинчики, пане брате! Вип' мо ж по коряку меду,
щоб не так було гiрко.
- Пий, брате, сам, а я не буду,- каже Петро,- щоб iще вашi дiди не
звелiли оддячити тобi ки м.
- Ну, бувайте ж здоровi, братцi! - каже Кирило Тур.- Вип'ю я й сам.
- Що сказати матерi да сестрi? - поспитав Петро. Згадавши про матiр та
про сестру, Кирило Тур похилив голову, далi й каже з пiснi:
Ой которий, козаченьки, буде з вас у мiстi,
Поклонiться старiй неньцi, нещаснiй невiстi
Нехай плаче, нехай плаче, а вже не виплаче,
Бо над сином, над Кирилом, чорний ворон кряче!
- Се таки й станеться з тобою, превражий сину! - каже, пiдходючи, один
сiчовий дiд; а за ним iде ще тро .- Не вповай,- каже,- на те, що молодi
тебе обходять; ми й самi тебе вкладемо, ось дай лиш випити нам по коряку
горiлки.
Да й узяв коряк; зачерпнув, випив, покректав да, взявшись за кий, i
каже:
- Як вам зда ться, батьки? Я думаю, дати йому раз по головi, та й нехай
пропада ледащо!
- Нi, брате,- каже другий дiд,- нiхто з нас не зазна , щоб коли-небудь
бито виноватого по головi. Голова - образ i подобi боже: грiх пiдiймати
на не© кия. Голова нiчим не винна; iз серця iсходять помишленiя злая,
убiйства, прелюбодiянiя, татьби,- _а голова, брате, нiчим не винна.
- Дак що ж, брате,- каже третiй дiд,- коли того проклятого серця
дубиною не достанеш? А по плечах не добити нам сього вола й обухом. А
шкода пускати на свiт такого грiховода: i так уже чор'зна на що
переводиться славне Запорожж .
- Послухайте, батьки, мо © ради,- каже четвертий дiд.- Коли Кирило Тур
видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь
зда ться.
- Здасться? - каже, iдучи мимо, батько Пугач.- На якого бiса здасться
такий грiховодник православному християнству? Бийте його, вразького сина!
Шкода, що менi нельзя бiльш братись за кий, а то я молотив би його, поки б
увесь цебер горiлки випив. Бийте, батьки, превражого сина!
Тодi дiди випивали один за одним по коряку горiлки, брали киi i давали
Кирилу Туровi по плечах. Сили в старих руках було в ©х iще доволi, що аж
плечi хрумтiли. Iнший давно б звалився iз нiг, а Кирило Тур видержав усi
чотири киi, не покривившись; iще, як одiйшли дiди, i шутковав iз сво©м
гостем.
- Добре,- каже,- парять у нас у сiчовiй лазнi, нiчого сказати! Пiсля
тако© припарки не заболять уже нi плечi, нi поясниця.
- Що сказати тво©й панiматцi? - пита ться ще раз Петро.
- А що ж ©й сказати? - одвiту Кирило Тур.- Скажи, що пропав козак нi
за цапову душу, от i все. А прикмету над мо©м скарбом зна побратим. Одну
часть оддасть вiн старiй неньцi та сестрi; другу одвезе у Ки©в на
Братство; там мене спокусив грiх, нехай же там i моляться й за мою душу; а
третю одвезе у Чорну Гору: нехай добрi юнаки куплять собi олив'яного бобу
та чорного пшона, щоб було чим пом'янути на лицарських грецях Турову душу.
- Крiпись, побро,- каже Богдан Чорногор,- бiльш нiхто не знiме на тебе
руки. От незабаром ударять у казани до обiду; тодi одпустять тебе, да й
будеш вольний козак.
Мусив Петро пiдождати до обiд, чи не потiшить матерi да сестри
Кириловоi доброю звiсткою. Ходючи по вiйковому мiсту, постерiг вiн, що не
один тiлько чорногорець обороняв Кирила Тура: багато братчикiв,
зустрiваючись iз другими, брались за шаблю, мов вимовляли: "Ось тiлько
поквапся на горiлку, то вицiджу я ©© з тебе хутко!" Як же вдарили в казани
до обiду, тодi цiла купа запорожцiв кинулась до Кирила Тура, одв'язали од
стовпа, обнiмали i поздоровляли по банi.
- Ну, вас iк нечистiй матерi! - каже Кирило Тур - Коли б самi постояли
в стовпа, то одпала б охота обнiматись!
- А що, дияволiв сину! - каже, пiдходючи, батько Пугач - Смачнi ки©
кошовi©? Може, тепер плечi болять так, як у того чорта, що возив ченця в
русалим? На, вражий сину, приложи оце листе, так завтра мов рукою знiме.
Бито й нас де за що замолоду, так зна мо ми лiки од сього лиха.
Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пiшов поза шкурою, як
побачив вiн бiлу його сорочку, що сестра жалiбниця шила й мережила, усю в
кровi; iще й поприкiпаладо ран. Кирило Тур аж зуби зцiпив, щоб пе
стогнати, як почали оддирати й од тiла. Батько Пугач сам приложив йому до
спини широке якесь листя, помазавши чимсь липким.
- Ну,- каже,- тепер ходи здоров, та не скачи в гречку, а то пропадеш,
як собака!
Тодi братчики з веселим гуком пiдняли дiжки з медом та з горiлкою,
узяли стужку з калачами да й повели Кирила Тура до обiду.
Обiдали добрi молодцi на травi, пiд дубами, усякий курiнь особе, iз
сво©м курiнним отаманом. Дiди обiдали в гетьманському куренi; тiлько
батько Пугач прийшов на трапезу до Кирила Тура, i то вже була велика честь
усьому куреневi. Кирило Тур уступив йому сво отаманське мiсто, а сам сiв
коло його. Два кобзарi, сидючи навпроти ©х, iграли усяких лицарських
пiсень i виспiвували про Нечая, про Морозенка, про Перебийноса, що здобули
на всьому свiтi несказанно© слави; виспiвували i про Берестецький рiк, як
козаки бiдовали да, бiдуючи, серце собi гартовали,- i про степи, i про
Чорне море, i про невелю, i катергу турецьку, i про здобич да славу
козацьку; усе поважним словом перед товариством викладували, щоб козацька
душа i за трапезою росла угору.
Поблагословив ото батько Пугач до трапези; усi взялись за святий хлiб,
усяк вийняв з кишенi ложку (бо сiчовиковi без ложки, що без люльки, ходити
не годилось); як ось Кирило Тур, озирнувшись кругом, i каже:
- Ех, братчики! Менi памороки забито киями, а в вас, мабуть, iзроду в
головi клочч . Коли ж се в свiтi видано, щоб випроводити гостя з коша
натщесерце?
- Пане отамане! - кажуть.- Борони нас, боже, од тако© скнаростi! Про
якого се ти гостя глаголеш?
Коли ж тут саме i йде Богдан Чорногорець iз Петром.
- Ось мiй гiсть! - каже Кирило Тур.- Се, коли хочете знати, син
паволоцького попа, той самий, що, як стукнувсь iзо мною за Ки вом, то аж