таке почу ш, що лучче б тобi на сей час позакладало.
А той йому:
- Та я й сам рад звiдси заздалегiдь убратися. Знаю добре, на яку
прийшов ти сповiдь.
- Ну, коли зна ш, то й лучче.- каже запорожець.- Гляди ж, не входь сюди
до самого ранку. Вiн пiсля сповiдi засне.
- Засне пiсля тво © сповiдi всякий! - бурчав, зачиняючи дверi, сторож.
Вiн же виходить у однi дверi, а Кирило Тур входить у другi. Увiйшов i
зараз запер дверi. Гляне, посвiчуючи по глибцi каганцем, аж у кутку сидить
на голому ослонi Сомко. Одним залiзом за поперек його взято i до стiни
ланцюгом приковано, а другi кайдани i на ногах замкнутi. У старiй подранiй
сiрячинi, без пояса i без сап'янцiв. Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в'язення; тiлько вишивано© срiблом да золотом сорочки посовiстились
iзнiмати. Вишивала ту сорочку небога Леся; i по ковнiру, i по пазусi, i по
ляхiвках широких рукавiв повиписовала голубонька срiблом, золотом i
блакитним шовком усякi квiтки й мережки; а Череваниха подаровала ©©
безталанному гетьмановi на пам'ятку гостьовання в Хмарищi. Так отся тiлько
сорочка зо всього багатства йому осталась; i чудно, i жалiсно було б
усякому дивитись, як вона у тiй мiзернiй глибцi iз-пiд старо© сiрячини на
гетьмановi сiяла!
Постановив Кирило Тур на вiкнi каганчик, а сам наблизивсь до понурого
в'язня. Той дивиться на його мовчки. Достав запорожець iз-за халяви ножаку
i показу Сомковi. Той iзвiв до неба очi, охрестивсь:
- Що ж? - каже.- Роби, що тобi сказано робити. А Кирило Тур сипким,
гугнивим голосом:
- Хiба ж тобi не страшно вмирати?
- Може б, менi,- каже Сомко,- й страшно було, якби не було написано:
"Не убойтесь от убивающих тiло, душi же не могущих убити..."_
А Тур каже:
- Та се ти так мiзку ш, поки не почув залiза за шкурою. Ось ке лиш, я
трошки рiзону по грудинi...
- Адова утробо! - крикне тодi Сомко.- Невже тобi мало мо © кровi? Ти ще
хочеш навтiшатись мо©ми муками! Бачу по твойому голосу, що ти, як
паскудний черв'як, живучи пiд землею, звик iссати кров християнську! Так
упивайся ж, гадино, у мо тiло! Не почу ш ти, пакосний, як Сомко стогне!
- Добре, й-богу, добре! - каже тодi Кирило Тур сво©м голосом, ховаючи
нiж на халяву.- й-богу! - каже.- Менi зда ться, що я смик, а всi люде
скрипки: як поведу, так вони й грають! Не житт я на свiтi коротаю, а
весiлл справляю.
- Що се! - каже Сомко.- Невже я од нудьги починаю з марою розмовляти?
Скажи, на iм'я боже, чи справдi ти Кирило Тур, чи се вже моя голова
почина з печалi туманiти?
Запорожець зареготав.
- Ще й пита ! А яка б же шельма, опрiч Кирила Тура, пробралась до тебе
через три сторожi? Тiлько вiн один зачару всякого так, що й сам не
тямить, що робить.
- Що ж ти менi скажеш?
- А от що я тобi скажу. Давай лишень мiнька на одежу та виходь iз сi ©
пакосно© ямки. Тут тiлько б гадинi жити, а не чоловiковi. Уподобав же чорт
зна що! Там iебе пiд Буга вим Дубом жде такий же дурень, як i я:
паволоцький пiп iз попеням. Уже вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь
навiки чорту в зуби, так ©хав рятувати паволочан. Тетеря, бач, пронюхав,
що тут ко©ть супротив його Шрам, да, пронюхавши, i давай тиснуть паволочан
- притьмом хоче зруйновати мiсто; так ©хав Шрам рятувати. А я послав
козака навперейми. "Постривай,- кажу,- попе, ще, може, вернемо сокола з
клiтки!" А тут i помiж миром пустив таку поголоску, що Сомко вже на волi,
так кутесь та ждiте гасла. Ти, може, не зна ш, сидючи тут, що вже розжовав
усяк харциляку Iванця. Тепер тiлько гукнеш по Вкра©нi, дак тисяча тисячу
попихатиме та до тебе бiгтиме. Пiднiмуться й тi©, що не були на радi, бо
иа раду позлазилась до Iванця тiлько сама погань з Укра©ни, а добрi люде
не пойняли гольтя-пакам вiри. Тим-то Iванець iз поганцями таке лихо i
вко©в! А з Запорожж теж тiлько самi паливоди на Вкра©ну вийшли, а що
зосталось доброго, те все тепер за тебе, тiлько озвешся, руку потягне i
допомогу дасть. Що ж ти мовчки слуха ш, мов я тобi казку кажу?
- Того слухаю мовчки,-одвiту Сомко,- що з се© бучi пуття не буде.
Багато розлив християнсько© кровi Виговський за те нещасне панство да
гетьманство; багато й Юрусь погубив землякiв, добиваючись того права, щоб
над обома берегами гетьмановати; невже ж не уйметься плисти по Вкра©нi
кров християнська нi на часину? Оте я ще почну одного супротив другого
ставити i за сво право людську кров точити! Бо Iванець з козаками сто©ть
тепер мiцно; щоб його збити, треба хiба усю Вкра©ну надполовинити; а
навiщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьмановав!
- От же нi, коли хочеш знати! - каже Кирило Тур.- Не на те, щоб Сомко
гетьмановав, а на те, щоб правда узяла верх над кривдою!
- Вiзьме вона верх i без нас, брате Кирило. Може, се тiлько на науку
мировi i пустив господь Укра©ну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, iнше,
як тiлько горем да бiдою, довести людей до розуму.
- Так оце ти зрiка шся свого гетьманського права? - пита Кирило Тур.
- А що ж би ти робив? Уже коли в мене були й други, й приятелi, були й
полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати; други мо© i
iскреннi© мо© оддалече мене сташа i чуждахуся iмене мовго;_ так чого ж
менi тепер супротив сво © долi пручатись?
- Старий Шрам не так дума ,- каже Кирило Тур.
- Думав i я гордо да несито, поки смерть не заглянула менi в вiчi.
- Ну, дармо,- каже запорожець.- Нехай воно буде собi як хотя; тiлько
все ж таки у тебе в головi зосталось, думаю, доволi мозку, хоч i заглянула
смерть у вiчi. Нiчого тобi ждать обуха в сих рiзницях, коли тобi одчинено
настiж дверi. На лиш, надiнь вiдлогу та ще оцей персник про запас вiзьми,
то пройдеш скрiзь огонь i воду.
- А кайдани? - спитав Сомко.
- Що нам кайдани? Я призапас тако© розрив-трави, що тiлько притулю, дак
iк нечистому й порозпадаються, ге лиш сюди ноги.
- Пiдожди, брате,- каже Сомко,- скажи перше, а ти ж як звiдси вийдеш?
- Що тобi до мене? Iди лишень ти, а я найду собi дорогу...
- Е, нi, мiй голубе! Сього не буде. Нехай той гине, на кого господь
показав перстом сво©м! Чужою смертю я волi куповати не хочу.
- Смертю! - засмiявшись, каже Кирило Тур.- Казнае-що городить! Мабуть,
тут од вологостi в головi юбi завернулось. Може, дума ш, я тут довго
сидiтиму? Найшов дурня! Ще до схiд сонця опинюсь на волi...
- Як же ти вирвешся звiдси?
- Як? Так як бог дасть... Менi вже про те знати. Хiба не чував ти про
наших характерникiв, що намалю углем на стiнi човен, сяде та й попливе,
неначе по Лиману? А Кирило Тур хiба вже дурнiший од усiх, щоб i собi чого
такого не видумав?
- Дивно менi,- каже Сомко,- як у тебе доста охоти жартовати,
одважившись на смерть!
- Ех, пане мiй милий! - одвiту Кирило Тур.- Хiба ж уся жизнь наша не
жарти? Помаже по губах медом, ти дума ш: от тут-то щаст ! Аж глянеш - усе
одна омана! Тим-то й кида ш ©© за нiзащо. Та що про те балакати! Ну лиш,
давай мiнька на одежу.
- Нi, мiй голубе сизий, сього не буде!
- Як не буде? Так оце я перед Шрамом брехуном зостанусь? А що б же ти
сього не дождав! Я тiлько й радувавсь, що от же,- кажу,- старий буркун
побачить, що й наш брат, запорожець, не зовсiм ледащо;а ти в мене й
послiдню радiс'iь однiма ш!
- Невже оце, щоб тiлько оправдати Запорожж перед Шрамом? - пита
Сомко.
- А то ж якого менi ще бiса? - каже Кирило Тур.- Ти ще подума ш, що в
мене на умi, як там кажуть, отчизна! Що от би то визволю сво ю головою
Сомка - вiн тепер бiльш потрiбен... Казна -що! Так робить тiлько, хто й
того не розшолопа , що своя сорочка до тiла ближче. То якби прийшлось
положити голову за дiтей абощо, так се було б святе дiло, бо сказано: який
батько дiтей не жалу ? А то пiдстав пiд обух голову за химеру! Нi, мiй
добродiю, в нас на Вкра©нi таких божевiльних не дуже густо! А я ж хiба
виродок?
- Ох, голово ти моя мила! - каже Сомко.- Ти i в темницю принiс менi
утiху! Тепер менi легше буде за правду пострадати, що правда не в одного
мене живе в серцi i не загине вона на Вкра©нi! Попрощаймося ж, поки
побачимось на тiм свiтi!
Запорожець насупивсь:
- Так ти справдi хочеш зостатися у сiй рiзницi?
- Я вже сказав,- одвiту Сомко,- що чужою смертю не куплю собi волi; а
що раз сказав Сомко, того й повiк не нарушить.
- Так? - пита Кирило Тур, пильно дивлячись Сомковi в вiчi.
- Так! - одвiту твердо Сомко, дивлячись на його.
- Будь же проклята оця година! - каже тодi запорожець.- Хто в не©
народиться або зачне яке дiло, щоб не знав нi щастя, нi долi! Нехай човни
топляться на морi! Нехай конi спотикаються в воротях! А як кому бог пошле
чесную смерть, нехай душа верта ться до мертвого тiла! Проклята, проклята,
проклята однинi i довiку! Прощай, брате мiй рiдний! Не загаюсь i я на сiм
мiзернiм свiтi!
Обнялись i обидва заплакали.
Вийшов Кирило Тур iз сиро© глибки, скинув iз себе вiдлогу i швиргонув
сторожам.
- Нате,- каже,- вам, iродовi дiти, за вход i виход! Знайте, що не кат
Iванцiв, а Кирило Тур приходив одвiдати праведну душу!
Iзнов, iдучи мимо надвiрнього сторожа, кинув подушку, що була в його за
спиною замiсть горба.
- Вiзьми,- каже,- собако, щоб не спати на соломi, стережучи неповинну
душу!
I пiшов iз замка. Усi по персню його пропускали. Незабаром знайшов
свого побратима. Той дожидавсь його з кiньми пiд ветхою дзвiницею.
Побратим не знав, що було на думцi в Кирила Тура, як оставляв вiн тут його
з кiньми; бо Кирило Тур сказав тiлько:
- Прийде до тебе чоловiк i скаже: "Шукай вiтру в полi!" - так саджай
його на мого коня i проведи до Буга вого Дуба, а я вже знатиму, де з тобою
злучитись.
Смутно було тепер Кириловi Туру сiдати на коня, що для Сомка наготовив,
ще смутнiш ©хати до Шрама да розказовати, що вже Сомко мiж козацтво не
вернеться.
А Шрам, бiдаха, жде не дождеться його пiд Буга вим Дубом на Бабичiвцi.
Загледiвши оддалеки двох козакiв, аж не встояв на мiсцi - скочив на коня i
пiдбiг назустрiч. Як же побачив, що Сомка нема , то й голову повiсив. I
питав би, i питати бо©ться, да вже насилу змiг промовити:
- А де ж Сомко?
- А ти справдi пойняв менi вiри? - каже Кирило Тур.- Отак мороч людей,
то будеш запорожцем!
- Кирило! - каже Шрам.- Годi юродствовати, бо й голос тебе не слуха .
Коли не вдалось, то хоть скажи чому?
- А от чому,- каже запорожець,- Сомко, коли хочеш знати, такий же
дурень, як i ми з тобою. "Чужою смертю волi куповати не хочу!" Уже я йому
й правду пiд нiс тикав, а вiн сво та й сво . Сказано - дурному хоч кiл на
головi теши! З тим його й покинув - бодай лучче покинув свою голову!..
Прощай!
- Що ж ти тепер дума ш iз собою чинити? - спитав Шрам.
- А що ж? Уже ж бак не те, що ти. Живий живе гада ... Оце по©демо до
превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванiвну. Мабуть, ©й на
вiку написано мо©х рук не минути. Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо
там, п'ючи та гуляючи. Прощайте, прощайте!
I, вклонившись низько Шрамовi з сином, повернув коня i полинув iз
побратимом до Гвинтовчиного хутора.
Аж ось наздоганя його Петро Шраменко.
- Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? - каже, зупинившись,
Кирило Тур.
- Кирило! - каже Шрамснко.- У тебе душа щира,_ козацька...
- А вже ж не жидiвська,- каже запорожець.
- Ми iдемо з панотцем на смерть у Паволоч.
- Боже вам поможи: дiло не ледаче!
- Передай од мене два слова Череванiвнi, передай так, як з того свiту!
- Добре,- каже Кирило Тур,- передам. А чорногорцю потиху шепче:
- Знаю наперед: яку-небудь любосну нiсенiтницю.
- Скажи ©й, що й на тiм свiтi ©© не забуду! - каже Петро.
- Добре, скажу.
- Ну, прощайте ж, братцi, навiки!
- Прощай, брате,- каже запорожець,- та не забувай i нас на тiм свiтi.
Роз'©хались. Тодi Кирило Тур засмiявсь да й каже:
- Як-то ми тим свiтом завчасу порядку мо! А там, може, чортяки так
припечуть, що й усi любощi к нечистому з голови вилетять!
XVIII
Тепер би то оте треба нам ©хати слiдом за Шрамом i його сином, i все,
що з ними дiялось, по ряду оповiдати; тiлько ж, якби почав я виставлятиме
в картинах да в речах, як той Тетеря облiг Паволоч, як хотiв достати i
вистинати усе мiсто за турбацiю супротив гетьмансько© зверхностi i як
старий Шрам головою сво ю одкупив полковий свiй город, то б не скоро ще
скончив сво оповiданн . Нехай же останеться та iсторiя до iншого часу, а
тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам
удавсь до Тетерi i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря, окаянний, не
усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши,
повелiв йому серед обозу вiйськового голову одтяти. Так, зогнавши з свiту
свого ворога, удовольнивсь, дав Паволочi впокiй i одiйшов iз вiйськом до
свого столечного мiста.
Того ж року, вступаючи в осiнь, о святому Сiмеонi, одтято голову й
Сомковi з Васютою у городi Борзнi, на Гончарiвцi. Брюховецький доказав
таки свого, хоч послi й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав
пiд киями собачою смертю.
Так-то той щирий козарлюга i пiп, Iван Шрам паволоцький, i славний
лицар Сомко переяславський, не врадивши нiчого супротив лихо© укра©нсько©
долi, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони i
полягли головами, хоть i вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла ©х
слава. Буде ©х слава славна помiж земляками, помiж лiтописами, помiж усiма
розумними головами.
Тут би менi й скончити свою iсторiю про ту чорну раду, про ту
запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що послi то© бiди
остались живi на свiтi.
Одправивши по панотцевi похорони, поплакавши да пожурившись, Петро
недовго загаявсь у Паволочi. Думав був пiти на Запорожж i розпродав усе
сво добро, да якось i звернув мислi на Ки©в. Опинивсь козак коло Хмарища.
Звонтпив, однак, да й дуже, iзблизившись до хутора. Ворота були не
причиненi: не стерiг ©х Василь Невольник. "Мабуть, нiхто не вернувсь у
Хмарище!" - подумав Петро; серце занило. Iде до хати. Квiтки коло хати
позасихали i позаростали бур'яном. Як ось чу - наче хто спiва стиха.
"Боже мiй! Чий же се голос?"
Бiжить у хату, одчинив дверi, аж так! I Леся й Череваниха - обидвi в
пекарнi.
- Боже мiй милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши руками.
А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний. А Леся як
сидiла на ослонi коло стола, то так i осталась, i з мiста не зворухнеться.
Да вже Череваниха почала Петра обнiмати; тiлько вже тепер пригортала до
себе з щирим серцем, як рiдного сина. Петро тепер уже смiло пiдступив до
Лесi, обняв i поцiловав ©©, як брат сестру; а вона аж слiзоньками вмилась.
Довгенько з радощiв не змогли до себе прийти; плакали, смiялись,
розпитовали i одне одному перебивали.
Як ось - у дверi сунеться Черевань. Насилу переступив через порiг од
радостi; тiлько "бгатику!" - да й кинувсь до Петра, розставивши руки;
обiйма , цiлу i хоче сказати щось, i все тiлько "бгатику!" - да й
замовкне.
Як же вже трохи вгамовались, тодi Череваниха посадила Петра на лавцi i
сама сiла коло його (а Леся з другого боку, i обидвi держались йому за
руки) да й каже:
- Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми знали, як оте тебе
бог спас од смертi. Нам сказано, що ти вже певно оддав з панотцем боговi
душу.
А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати; сiдав i коло
жiнки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову набiк нагинати, щоб на
Петра дивитись; далi взяв да й сiв напротив його долi, пiдобгавши пiд себе
ноги.
- Ну,- каже,- бгате, тепер розказуй, а ми слуха мо. От i почав Петро
усе оповiдати, як було в Паволочi. Не раз приймались усi плакати. Як же
дойшло до прощання з панотцем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою
сльози втира , а другою Петра придержу , щоб не казав дальш, поки
переплаче. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Усi злились у
одно серце i в одну душу; i тяжко було всiм, i якось радiсно.
- Розкажiть же,- каже Петро,- i ви тепер, як ви викрутились од
запорожця да добрались до Хмарища?
- Нi,- каже Череваниха,- хiба вiн викрутив нас iз бiди, а не ми
викрутились од його. Братик мiй узяв нас був добре в сво© руки. Того ж дня
ввечерi, як була та безталанна рада, i почав зараз сватати Лесю за
ледащицю Вуяхевича. Як ось смерком ©де Кирило Тур, а за ним десятеро
запорожцiв у двiр. Показав братовi якийсь перстень: "Оддавай,- каже,- менi
Череваня з усiм його кодлом".- "Нащо? Куди?" - "Звелiв гетьман забрати да
везти просто до Гадяча. Мабуть, Череванiвнi на роду написано бути
гетьманшею".
- Так, так, бгатику! - каже Черевань.- Я вже думав, що справдi
доведеться зробитись собачим родичем.
- Стали просити,- знов веде рiч Череваниха,- стали просити Кирила Тура,
щоб не губив невинно© душi - куди! I не дивиться. Запрягли конi в ридван,
посадили Василя Невольника за погонича i помчали нас iз двору. Ми плачемо.
А Кирило Тур тодi: "Не плачте, курячi голови! Вам треба радуватись, а не
плакати: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище". Ми давай дяковати, а вiн:
"Що менi з тако© дяки? Тодi менi подяку те, як на рушнику з вашою кралею
стану". Ми знов так i похололи: iз одного лиха да в друге! I таки справдi
думали, що в його ся думка в серцi. Да вже як привезли нас у Хмарище, тодi
вразький запорожець смi ться та й каже: "А ви справдi думали, що я такий
дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо ста
на землi! Лучче з вами зовсiм не знатись! Нехай лишень зварять нам
вечеряти: нам iще далека дорога".
- Куди ж се ©м була далека дорога? - спитав Петро.
- У Чорну Гору, бгатику,- каже Черевань,- Додержав-таки Кирило Тур
свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я про все розпитав, бенкетуючи
з ними за вечерею. Попились празькi запорожцi так, що й повивертались у
садку на травi. Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану
вранцi, аж ©х i слiд простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур за
вечерею: "Я,- каже,- з самого першу хотiв направити братчикiв на добру
дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Iванцевi сам
чорт помага ? Уже якими я шляхами до сiчово© громади не заходив! Так нi,
та й годi! От,- каже,- бачучи, що вже тут чортяка заварив собi кашу, що
вже Сомковi i в сто голiв помоги не видума ш, махнув рукою, та, щоб не
бачити того лиха i не чути про його, i хотiв ото з'©хати з Укра©ни. Так от
же,- каже,- нечистий пiдсунув пiд нiс вашу кралю. Тепер уже спiвайте,-
каже,Сомковi вiчную пам'ять: не сьогоднi, так завтра поляже його золота
голова..." Так чи пiймеш ти, бгатику, вiри? Як розказував про Сомка, то
наче i всмiха ться вразький запорожець, а сльоза в ложку тiлько - кап!
- Так оте вiн,- каже Петро,- i сестру, й матiр покинув для то© Чорно©
Гори?
- Ми, бгате, в його питали: "Як же ти зоставив свою матiр одну з дочкою
при старостi?" - "Що,- каже,- козаковi матiр? Наша мати - вiйна з
бусурманами, наша сестра - гостра шаблюка! Зоставив я ©м грошей, буде з
©х, поки живi; а запорожця господь сотворив не для запiчка!" Отакий
химерник!
Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала обiдня
година. Коли ж саме перед обiдом шасть у хату Василь Невольник i веде за
собою слiдом божого чоловiка. Ходив старий на торг у Ки©в да, попавши там
десь дiдуся, зараз i загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у
його спiвах. Як же то зрадiв Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з
того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i, бачся,
сам собi не йме вiри. I божий чоловiк зрадiв: аж усмiхавсь, облапуючи
кругом Петра. Ще веселiш почали тодi гомонiти. Леся щебетала, як
ластiвочка. Послi обiду божий чоловiк iграв i спiвав усяких поважних
пiсень. А як одходив iз Хмарища, Петро положив йому гаман грошей за пазуху
на викуп невольника з неволi, за панотцеву душу.
- Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо пану , а
добре за працю й за горе не ма жодно© награди!
- Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому сть своя кара
i награда од бога.
- Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з мо©м панотцем
гiркую випили. А божий чоловiк:
- Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi яко© треба в
свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько
ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту,
той iншого блага бажа ... Нема , кажеш, награди! За що награди? За те, що
в мене душа лучча от мо©х ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала
милость, що моя душа смi i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший
iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганя за славою? Химера!
Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навча ться добру,
слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!
Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi
задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i
пiшов з хати почепивши через плече бандуру.
А Петро i оставсь у Череваня, як у сво©й сем'©. Черевань йому став
тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да
приязно.
Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали
думати й про весiлл . Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в
саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi.
Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне
усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то ©х i не зачепило. Се так,
як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурха , свiту
божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочу з корiнн м дуби й
берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i
красу ться весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.
А той йому:
- Та я й сам рад звiдси заздалегiдь убратися. Знаю добре, на яку
прийшов ти сповiдь.
- Ну, коли зна ш, то й лучче.- каже запорожець.- Гляди ж, не входь сюди
до самого ранку. Вiн пiсля сповiдi засне.
- Засне пiсля тво © сповiдi всякий! - бурчав, зачиняючи дверi, сторож.
Вiн же виходить у однi дверi, а Кирило Тур входить у другi. Увiйшов i
зараз запер дверi. Гляне, посвiчуючи по глибцi каганцем, аж у кутку сидить
на голому ослонi Сомко. Одним залiзом за поперек його взято i до стiни
ланцюгом приковано, а другi кайдани i на ногах замкнутi. У старiй подранiй
сiрячинi, без пояса i без сап'янцiв. Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в'язення; тiлько вишивано© срiблом да золотом сорочки посовiстились
iзнiмати. Вишивала ту сорочку небога Леся; i по ковнiру, i по пазусi, i по
ляхiвках широких рукавiв повиписовала голубонька срiблом, золотом i
блакитним шовком усякi квiтки й мережки; а Череваниха подаровала ©©
безталанному гетьмановi на пам'ятку гостьовання в Хмарищi. Так отся тiлько
сорочка зо всього багатства йому осталась; i чудно, i жалiсно було б
усякому дивитись, як вона у тiй мiзернiй глибцi iз-пiд старо© сiрячини на
гетьмановi сiяла!
Постановив Кирило Тур на вiкнi каганчик, а сам наблизивсь до понурого
в'язня. Той дивиться на його мовчки. Достав запорожець iз-за халяви ножаку
i показу Сомковi. Той iзвiв до неба очi, охрестивсь:
- Що ж? - каже.- Роби, що тобi сказано робити. А Кирило Тур сипким,
гугнивим голосом:
- Хiба ж тобi не страшно вмирати?
- Може б, менi,- каже Сомко,- й страшно було, якби не було написано:
"Не убойтесь от убивающих тiло, душi же не могущих убити..."_
А Тур каже:
- Та се ти так мiзку ш, поки не почув залiза за шкурою. Ось ке лиш, я
трошки рiзону по грудинi...
- Адова утробо! - крикне тодi Сомко.- Невже тобi мало мо © кровi? Ти ще
хочеш навтiшатись мо©ми муками! Бачу по твойому голосу, що ти, як
паскудний черв'як, живучи пiд землею, звик iссати кров християнську! Так
упивайся ж, гадино, у мо тiло! Не почу ш ти, пакосний, як Сомко стогне!
- Добре, й-богу, добре! - каже тодi Кирило Тур сво©м голосом, ховаючи
нiж на халяву.- й-богу! - каже.- Менi зда ться, що я смик, а всi люде
скрипки: як поведу, так вони й грають! Не житт я на свiтi коротаю, а
весiлл справляю.
- Що се! - каже Сомко.- Невже я од нудьги починаю з марою розмовляти?
Скажи, на iм'я боже, чи справдi ти Кирило Тур, чи се вже моя голова
почина з печалi туманiти?
Запорожець зареготав.
- Ще й пита ! А яка б же шельма, опрiч Кирила Тура, пробралась до тебе
через три сторожi? Тiлько вiн один зачару всякого так, що й сам не
тямить, що робить.
- Що ж ти менi скажеш?
- А от що я тобi скажу. Давай лишень мiнька на одежу та виходь iз сi ©
пакосно© ямки. Тут тiлько б гадинi жити, а не чоловiковi. Уподобав же чорт
зна що! Там iебе пiд Буга вим Дубом жде такий же дурень, як i я:
паволоцький пiп iз попеням. Уже вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь
навiки чорту в зуби, так ©хав рятувати паволочан. Тетеря, бач, пронюхав,
що тут ко©ть супротив його Шрам, да, пронюхавши, i давай тиснуть паволочан
- притьмом хоче зруйновати мiсто; так ©хав Шрам рятувати. А я послав
козака навперейми. "Постривай,- кажу,- попе, ще, може, вернемо сокола з
клiтки!" А тут i помiж миром пустив таку поголоску, що Сомко вже на волi,
так кутесь та ждiте гасла. Ти, може, не зна ш, сидючи тут, що вже розжовав
усяк харциляку Iванця. Тепер тiлько гукнеш по Вкра©нi, дак тисяча тисячу
попихатиме та до тебе бiгтиме. Пiднiмуться й тi©, що не були на радi, бо
иа раду позлазилась до Iванця тiлько сама погань з Укра©ни, а добрi люде
не пойняли гольтя-пакам вiри. Тим-то Iванець iз поганцями таке лихо i
вко©в! А з Запорожж теж тiлько самi паливоди на Вкра©ну вийшли, а що
зосталось доброго, те все тепер за тебе, тiлько озвешся, руку потягне i
допомогу дасть. Що ж ти мовчки слуха ш, мов я тобi казку кажу?
- Того слухаю мовчки,-одвiту Сомко,- що з се© бучi пуття не буде.
Багато розлив християнсько© кровi Виговський за те нещасне панство да
гетьманство; багато й Юрусь погубив землякiв, добиваючись того права, щоб
над обома берегами гетьмановати; невже ж не уйметься плисти по Вкра©нi
кров християнська нi на часину? Оте я ще почну одного супротив другого
ставити i за сво право людську кров точити! Бо Iванець з козаками сто©ть
тепер мiцно; щоб його збити, треба хiба усю Вкра©ну надполовинити; а
навiщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьмановав!
- От же нi, коли хочеш знати! - каже Кирило Тур.- Не на те, щоб Сомко
гетьмановав, а на те, щоб правда узяла верх над кривдою!
- Вiзьме вона верх i без нас, брате Кирило. Може, се тiлько на науку
мировi i пустив господь Укра©ну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, iнше,
як тiлько горем да бiдою, довести людей до розуму.
- Так оце ти зрiка шся свого гетьманського права? - пита Кирило Тур.
- А що ж би ти робив? Уже коли в мене були й други, й приятелi, були й
полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати; други мо© i
iскреннi© мо© оддалече мене сташа i чуждахуся iмене мовго;_ так чого ж
менi тепер супротив сво © долi пручатись?
- Старий Шрам не так дума ,- каже Кирило Тур.
- Думав i я гордо да несито, поки смерть не заглянула менi в вiчi.
- Ну, дармо,- каже запорожець.- Нехай воно буде собi як хотя; тiлько
все ж таки у тебе в головi зосталось, думаю, доволi мозку, хоч i заглянула
смерть у вiчi. Нiчого тобi ждать обуха в сих рiзницях, коли тобi одчинено
настiж дверi. На лиш, надiнь вiдлогу та ще оцей персник про запас вiзьми,
то пройдеш скрiзь огонь i воду.
- А кайдани? - спитав Сомко.
- Що нам кайдани? Я призапас тако© розрив-трави, що тiлько притулю, дак
iк нечистому й порозпадаються, ге лиш сюди ноги.
- Пiдожди, брате,- каже Сомко,- скажи перше, а ти ж як звiдси вийдеш?
- Що тобi до мене? Iди лишень ти, а я найду собi дорогу...
- Е, нi, мiй голубе! Сього не буде. Нехай той гине, на кого господь
показав перстом сво©м! Чужою смертю я волi куповати не хочу.
- Смертю! - засмiявшись, каже Кирило Тур.- Казнае-що городить! Мабуть,
тут од вологостi в головi юбi завернулось. Може, дума ш, я тут довго
сидiтиму? Найшов дурня! Ще до схiд сонця опинюсь на волi...
- Як же ти вирвешся звiдси?
- Як? Так як бог дасть... Менi вже про те знати. Хiба не чував ти про
наших характерникiв, що намалю углем на стiнi човен, сяде та й попливе,
неначе по Лиману? А Кирило Тур хiба вже дурнiший од усiх, щоб i собi чого
такого не видумав?
- Дивно менi,- каже Сомко,- як у тебе доста охоти жартовати,
одважившись на смерть!
- Ех, пане мiй милий! - одвiту Кирило Тур.- Хiба ж уся жизнь наша не
жарти? Помаже по губах медом, ти дума ш: от тут-то щаст ! Аж глянеш - усе
одна омана! Тим-то й кида ш ©© за нiзащо. Та що про те балакати! Ну лиш,
давай мiнька на одежу.
- Нi, мiй голубе сизий, сього не буде!
- Як не буде? Так оце я перед Шрамом брехуном зостанусь? А що б же ти
сього не дождав! Я тiлько й радувавсь, що от же,- кажу,- старий буркун
побачить, що й наш брат, запорожець, не зовсiм ледащо;а ти в мене й
послiдню радiс'iь однiма ш!
- Невже оце, щоб тiлько оправдати Запорожж перед Шрамом? - пита
Сомко.
- А то ж якого менi ще бiса? - каже Кирило Тур.- Ти ще подума ш, що в
мене на умi, як там кажуть, отчизна! Що от би то визволю сво ю головою
Сомка - вiн тепер бiльш потрiбен... Казна -що! Так робить тiлько, хто й
того не розшолопа , що своя сорочка до тiла ближче. То якби прийшлось
положити голову за дiтей абощо, так се було б святе дiло, бо сказано: який
батько дiтей не жалу ? А то пiдстав пiд обух голову за химеру! Нi, мiй
добродiю, в нас на Вкра©нi таких божевiльних не дуже густо! А я ж хiба
виродок?
- Ох, голово ти моя мила! - каже Сомко.- Ти i в темницю принiс менi
утiху! Тепер менi легше буде за правду пострадати, що правда не в одного
мене живе в серцi i не загине вона на Вкра©нi! Попрощаймося ж, поки
побачимось на тiм свiтi!
Запорожець насупивсь:
- Так ти справдi хочеш зостатися у сiй рiзницi?
- Я вже сказав,- одвiту Сомко,- що чужою смертю не куплю собi волi; а
що раз сказав Сомко, того й повiк не нарушить.
- Так? - пита Кирило Тур, пильно дивлячись Сомковi в вiчi.
- Так! - одвiту твердо Сомко, дивлячись на його.
- Будь же проклята оця година! - каже тодi запорожець.- Хто в не©
народиться або зачне яке дiло, щоб не знав нi щастя, нi долi! Нехай човни
топляться на морi! Нехай конi спотикаються в воротях! А як кому бог пошле
чесную смерть, нехай душа верта ться до мертвого тiла! Проклята, проклята,
проклята однинi i довiку! Прощай, брате мiй рiдний! Не загаюсь i я на сiм
мiзернiм свiтi!
Обнялись i обидва заплакали.
Вийшов Кирило Тур iз сиро© глибки, скинув iз себе вiдлогу i швиргонув
сторожам.
- Нате,- каже,- вам, iродовi дiти, за вход i виход! Знайте, що не кат
Iванцiв, а Кирило Тур приходив одвiдати праведну душу!
Iзнов, iдучи мимо надвiрнього сторожа, кинув подушку, що була в його за
спиною замiсть горба.
- Вiзьми,- каже,- собако, щоб не спати на соломi, стережучи неповинну
душу!
I пiшов iз замка. Усi по персню його пропускали. Незабаром знайшов
свого побратима. Той дожидавсь його з кiньми пiд ветхою дзвiницею.
Побратим не знав, що було на думцi в Кирила Тура, як оставляв вiн тут його
з кiньми; бо Кирило Тур сказав тiлько:
- Прийде до тебе чоловiк i скаже: "Шукай вiтру в полi!" - так саджай
його на мого коня i проведи до Буга вого Дуба, а я вже знатиму, де з тобою
злучитись.
Смутно було тепер Кириловi Туру сiдати на коня, що для Сомка наготовив,
ще смутнiш ©хати до Шрама да розказовати, що вже Сомко мiж козацтво не
вернеться.
А Шрам, бiдаха, жде не дождеться його пiд Буга вим Дубом на Бабичiвцi.
Загледiвши оддалеки двох козакiв, аж не встояв на мiсцi - скочив на коня i
пiдбiг назустрiч. Як же побачив, що Сомка нема , то й голову повiсив. I
питав би, i питати бо©ться, да вже насилу змiг промовити:
- А де ж Сомко?
- А ти справдi пойняв менi вiри? - каже Кирило Тур.- Отак мороч людей,
то будеш запорожцем!
- Кирило! - каже Шрам.- Годi юродствовати, бо й голос тебе не слуха .
Коли не вдалось, то хоть скажи чому?
- А от чому,- каже запорожець,- Сомко, коли хочеш знати, такий же
дурень, як i ми з тобою. "Чужою смертю волi куповати не хочу!" Уже я йому
й правду пiд нiс тикав, а вiн сво та й сво . Сказано - дурному хоч кiл на
головi теши! З тим його й покинув - бодай лучче покинув свою голову!..
Прощай!
- Що ж ти тепер дума ш iз собою чинити? - спитав Шрам.
- А що ж? Уже ж бак не те, що ти. Живий живе гада ... Оце по©демо до
превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванiвну. Мабуть, ©й на
вiку написано мо©х рук не минути. Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо
там, п'ючи та гуляючи. Прощайте, прощайте!
I, вклонившись низько Шрамовi з сином, повернув коня i полинув iз
побратимом до Гвинтовчиного хутора.
Аж ось наздоганя його Петро Шраменко.
- Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? - каже, зупинившись,
Кирило Тур.
- Кирило! - каже Шрамснко.- У тебе душа щира,_ козацька...
- А вже ж не жидiвська,- каже запорожець.
- Ми iдемо з панотцем на смерть у Паволоч.
- Боже вам поможи: дiло не ледаче!
- Передай од мене два слова Череванiвнi, передай так, як з того свiту!
- Добре,- каже Кирило Тур,- передам. А чорногорцю потиху шепче:
- Знаю наперед: яку-небудь любосну нiсенiтницю.
- Скажи ©й, що й на тiм свiтi ©© не забуду! - каже Петро.
- Добре, скажу.
- Ну, прощайте ж, братцi, навiки!
- Прощай, брате,- каже запорожець,- та не забувай i нас на тiм свiтi.
Роз'©хались. Тодi Кирило Тур засмiявсь да й каже:
- Як-то ми тим свiтом завчасу порядку мо! А там, може, чортяки так
припечуть, що й усi любощi к нечистому з голови вилетять!
XVIII
Тепер би то оте треба нам ©хати слiдом за Шрамом i його сином, i все,
що з ними дiялось, по ряду оповiдати; тiлько ж, якби почав я виставлятиме
в картинах да в речах, як той Тетеря облiг Паволоч, як хотiв достати i
вистинати усе мiсто за турбацiю супротив гетьмансько© зверхностi i як
старий Шрам головою сво ю одкупив полковий свiй город, то б не скоро ще
скончив сво оповiданн . Нехай же останеться та iсторiя до iншого часу, а
тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам
удавсь до Тетерi i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря, окаянний, не
усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши,
повелiв йому серед обозу вiйськового голову одтяти. Так, зогнавши з свiту
свого ворога, удовольнивсь, дав Паволочi впокiй i одiйшов iз вiйськом до
свого столечного мiста.
Того ж року, вступаючи в осiнь, о святому Сiмеонi, одтято голову й
Сомковi з Васютою у городi Борзнi, на Гончарiвцi. Брюховецький доказав
таки свого, хоч послi й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав
пiд киями собачою смертю.
Так-то той щирий козарлюга i пiп, Iван Шрам паволоцький, i славний
лицар Сомко переяславський, не врадивши нiчого супротив лихо© укра©нсько©
долi, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони i
полягли головами, хоть i вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла ©х
слава. Буде ©х слава славна помiж земляками, помiж лiтописами, помiж усiма
розумними головами.
Тут би менi й скончити свою iсторiю про ту чорну раду, про ту
запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що послi то© бiди
остались живi на свiтi.
Одправивши по панотцевi похорони, поплакавши да пожурившись, Петро
недовго загаявсь у Паволочi. Думав був пiти на Запорожж i розпродав усе
сво добро, да якось i звернув мислi на Ки©в. Опинивсь козак коло Хмарища.
Звонтпив, однак, да й дуже, iзблизившись до хутора. Ворота були не
причиненi: не стерiг ©х Василь Невольник. "Мабуть, нiхто не вернувсь у
Хмарище!" - подумав Петро; серце занило. Iде до хати. Квiтки коло хати
позасихали i позаростали бур'яном. Як ось чу - наче хто спiва стиха.
"Боже мiй! Чий же се голос?"
Бiжить у хату, одчинив дверi, аж так! I Леся й Череваниха - обидвi в
пекарнi.
- Боже мiй милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши руками.
А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний. А Леся як
сидiла на ослонi коло стола, то так i осталась, i з мiста не зворухнеться.
Да вже Череваниха почала Петра обнiмати; тiлько вже тепер пригортала до
себе з щирим серцем, як рiдного сина. Петро тепер уже смiло пiдступив до
Лесi, обняв i поцiловав ©©, як брат сестру; а вона аж слiзоньками вмилась.
Довгенько з радощiв не змогли до себе прийти; плакали, смiялись,
розпитовали i одне одному перебивали.
Як ось - у дверi сунеться Черевань. Насилу переступив через порiг од
радостi; тiлько "бгатику!" - да й кинувсь до Петра, розставивши руки;
обiйма , цiлу i хоче сказати щось, i все тiлько "бгатику!" - да й
замовкне.
Як же вже трохи вгамовались, тодi Череваниха посадила Петра на лавцi i
сама сiла коло його (а Леся з другого боку, i обидвi держались йому за
руки) да й каже:
- Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми знали, як оте тебе
бог спас од смертi. Нам сказано, що ти вже певно оддав з панотцем боговi
душу.
А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати; сiдав i коло
жiнки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову набiк нагинати, щоб на
Петра дивитись; далi взяв да й сiв напротив його долi, пiдобгавши пiд себе
ноги.
- Ну,- каже,- бгате, тепер розказуй, а ми слуха мо. От i почав Петро
усе оповiдати, як було в Паволочi. Не раз приймались усi плакати. Як же
дойшло до прощання з панотцем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою
сльози втира , а другою Петра придержу , щоб не казав дальш, поки
переплаче. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Усi злились у
одно серце i в одну душу; i тяжко було всiм, i якось радiсно.
- Розкажiть же,- каже Петро,- i ви тепер, як ви викрутились од
запорожця да добрались до Хмарища?
- Нi,- каже Череваниха,- хiба вiн викрутив нас iз бiди, а не ми
викрутились од його. Братик мiй узяв нас був добре в сво© руки. Того ж дня
ввечерi, як була та безталанна рада, i почав зараз сватати Лесю за
ледащицю Вуяхевича. Як ось смерком ©де Кирило Тур, а за ним десятеро
запорожцiв у двiр. Показав братовi якийсь перстень: "Оддавай,- каже,- менi
Череваня з усiм його кодлом".- "Нащо? Куди?" - "Звелiв гетьман забрати да
везти просто до Гадяча. Мабуть, Череванiвнi на роду написано бути
гетьманшею".
- Так, так, бгатику! - каже Черевань.- Я вже думав, що справдi
доведеться зробитись собачим родичем.
- Стали просити,- знов веде рiч Череваниха,- стали просити Кирила Тура,
щоб не губив невинно© душi - куди! I не дивиться. Запрягли конi в ридван,
посадили Василя Невольника за погонича i помчали нас iз двору. Ми плачемо.
А Кирило Тур тодi: "Не плачте, курячi голови! Вам треба радуватись, а не
плакати: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище". Ми давай дяковати, а вiн:
"Що менi з тако© дяки? Тодi менi подяку те, як на рушнику з вашою кралею
стану". Ми знов так i похололи: iз одного лиха да в друге! I таки справдi
думали, що в його ся думка в серцi. Да вже як привезли нас у Хмарище, тодi
вразький запорожець смi ться та й каже: "А ви справдi думали, що я такий
дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо ста
на землi! Лучче з вами зовсiм не знатись! Нехай лишень зварять нам
вечеряти: нам iще далека дорога".
- Куди ж се ©м була далека дорога? - спитав Петро.
- У Чорну Гору, бгатику,- каже Черевань,- Додержав-таки Кирило Тур
свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я про все розпитав, бенкетуючи
з ними за вечерею. Попились празькi запорожцi так, що й повивертались у
садку на травi. Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану
вранцi, аж ©х i слiд простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур за
вечерею: "Я,- каже,- з самого першу хотiв направити братчикiв на добру
дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Iванцевi сам
чорт помага ? Уже якими я шляхами до сiчово© громади не заходив! Так нi,
та й годi! От,- каже,- бачучи, що вже тут чортяка заварив собi кашу, що
вже Сомковi i в сто голiв помоги не видума ш, махнув рукою, та, щоб не
бачити того лиха i не чути про його, i хотiв ото з'©хати з Укра©ни. Так от
же,- каже,- нечистий пiдсунув пiд нiс вашу кралю. Тепер уже спiвайте,-
каже,Сомковi вiчную пам'ять: не сьогоднi, так завтра поляже його золота
голова..." Так чи пiймеш ти, бгатику, вiри? Як розказував про Сомка, то
наче i всмiха ться вразький запорожець, а сльоза в ложку тiлько - кап!
- Так оте вiн,- каже Петро,- i сестру, й матiр покинув для то© Чорно©
Гори?
- Ми, бгате, в його питали: "Як же ти зоставив свою матiр одну з дочкою
при старостi?" - "Що,- каже,- козаковi матiр? Наша мати - вiйна з
бусурманами, наша сестра - гостра шаблюка! Зоставив я ©м грошей, буде з
©х, поки живi; а запорожця господь сотворив не для запiчка!" Отакий
химерник!
Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала обiдня
година. Коли ж саме перед обiдом шасть у хату Василь Невольник i веде за
собою слiдом божого чоловiка. Ходив старий на торг у Ки©в да, попавши там
десь дiдуся, зараз i загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у
його спiвах. Як же то зрадiв Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з
того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i, бачся,
сам собi не йме вiри. I божий чоловiк зрадiв: аж усмiхавсь, облапуючи
кругом Петра. Ще веселiш почали тодi гомонiти. Леся щебетала, як
ластiвочка. Послi обiду божий чоловiк iграв i спiвав усяких поважних
пiсень. А як одходив iз Хмарища, Петро положив йому гаман грошей за пазуху
на викуп невольника з неволi, за панотцеву душу.
- Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо пану , а
добре за працю й за горе не ма жодно© награди!
- Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому сть своя кара
i награда од бога.
- Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з мо©м панотцем
гiркую випили. А божий чоловiк:
- Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi яко© треба в
свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько
ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту,
той iншого блага бажа ... Нема , кажеш, награди! За що награди? За те, що
в мене душа лучча от мо©х ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала
милость, що моя душа смi i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший
iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганя за славою? Химера!
Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навча ться добру,
слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!
Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi
задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i
пiшов з хати почепивши через плече бандуру.
А Петро i оставсь у Череваня, як у сво©й сем'©. Черевань йому став
тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да
приязно.
Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали
думати й про весiлл . Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в
саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi.
Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне
усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то ©х i не зачепило. Се так,
як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурха , свiту
божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочу з корiнн м дуби й
берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i
красу ться весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.