Хмельницьким? Тодi ви з хлiбом-сiллю виходили до нас назустрiч, з плачем i
радiстю нас привiтали; а тепер ось старого Шрама, що поруч ©хав iз батьком
Богданом, так зневажа те!
- Панотченьку ти наш коханий! - каже йому Тарас Сурмач, бо зараз така
мова його вгамовала.- Хто ж тебе зневажа ? Чи се ж проти тебе, батьку,
говориться? такi©, що душать нас, узявши за шияку; а ти зроду нiкому
злого не заподiяв. Не вважай на ©х галас. Мало чого не бува , що п'яний
спiва ! дь собi з богом, поклонись церквам божим, та й за нас, грiшних,
прочитай святу молитву.
А Черевань тим часом усе ждав, поки замовкнуть, бо не любив нiяких
сварок; да ото, як побачив, що вже почав той гомiн утихати, ви©хав iз-за
Шрама да й каже:
- Казна за що ви завелись оце, бгатцi! Дайте тiлько заглянуть нам хоч
у одну церкву, а тодi я отут iз вами сяду i вже не знаю, хто переп' мене
в Ки вi, опрiч пана вiйта.
Мiщане вже взяли сво : зогнали трохи криком серце; а Череваня таки й
любили, i шановали, бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то
заряту й визволить. От i давай уже хоть коло сього леститись.
- Оце, - кажуть,- пан, так пан! Дай, боже, i повiк таких панiв! Нема в
нього нi крихти гордостi!
- За те ж йому господь дав таку золоту й панiю,- казали деякi.
- За те ж йому дав i дочку краще маку в городi,- добавляли ще iншi©.
- Ну, пропустiте ж нас, коли так,- каже Шрам.
- Пропустiмо, пропустiмо ясних панiв! - сказав Тарас Сурмач да й
розтовпив сво©х гостей.
Розступились i дали про©хати верховим i ридвановi.
Довго ©хав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душi. Далi
здихнув важко, од серця, да й каже, так нiби сам до себе:
- Вскую прискорбна си, душе моя, i вскую смуща ши мя? Уповай на
господа!
А Черевань, ©дучи поруч, прислухавсь, що вiн собi мимрить. "Е, -
дума ,- отже, мабуть, вражi личаки справдi допекли йому. Треба його
розважити".
- Бгате,- каже,- Iване! Удар ти лихом об землю! Чого таки тобi
журитись?
- Як чого? - каже Шрам,- хiба не чув, що на умi в сих мугирiв? Задумали
чорну раду iродовi душi!
- Та враг ©х бери з ©х чорною радою, бгате!
- От тобi на! А хiба ж ©й не бачиш, звiдки сей вiтер вi ? Се вже ко©ть
не хто, як прокля©ущий Iванець iз низовими комишниками. Так хiба нам
сидiти згорнувши руки, коли огонь уже пiдложено i ось туж-туж пожежа
схопиться по Вкра©нi!
- А що нам, бгате, до Вкра©ни? Хiба нам нiчого ©сти або пити або нi в
чому хороше походи i й? Слава тобi, господи, буде з нас, поки нашого вiку!
Я, бувши б тобою, сидiв би лучче дома та ©в би хлiб сiль з упоко м, анiж
менi битись на старiс'iь по далеких дорогах та сваритись iз мiщанами.
- Враг возьми мою душу,- закричав iз серця Шрам, коли я ждав од
Череваня тако© речi! Ти Барабаш, а не Черевань!
Що ж би ви думали? Черевань так i помертвiв од сього слова.
- Що ж оце ти сказав, бгатику? - ледвi промовив через силу.
- Те,- каже,- що,_ так як Барабаш казав Хмельницькому:
Ми дачi не да м,
В вiйсько польське не идем: Не лучче б нам з ляхами,
Мостивими панами,
Мирно проживати,
Анiж пiти лугiв потирати,
Сво©м тiлом комарiв годувати?
Так оце й ти говориш. Нехай гине отчизна, аби нам було добре! Нема ж
тобi чепер у мене й другого прi звища, як Барабаш!
- Бгате Iване! - каже Черевань, а сам аж тремтить.- Рокiв десять назад
правовався б ти зо мною за се порохом та кулею. Тепер я вже не той, тiлько
ж нехай враг возьме мою душу, коли я хочу зостаться з таким паскудним
прiзвищем. Покажу я тобi, що я по Барабаш; iду з тобою за Днiпро так, як
от сиджу на конi,- з жiнкою, з дочкою i Василем Невольником, i хоч би ти,
як кажеш, для отчизни кинувсь iз мосту в воду, то й я за тобою.
- Оте так по-козацьки! - казав Шрам, да аж печаль свою забув, як
побачив, що в Череваня ще не зовсiм заснуло козацьке серце. - Дай же,-
каже,- руку да обiймайсь от перед братством Сагайдачного, що держатимешся
за мене у всякiй долi.
- Даю i обiцяю, бгате! - каже Черевань, смiючись: рад був, що_ розважив
Шрама.
Тут вони саме прибули до братства, що на Подолi.
- Ходiмо ж,- каже Шрам,- да помолимось, щоб господь допомiг нам у
нашому доброму дiлi.
V
Рiдко, може, сть на Вкра©нi добра людина, щоб iзжила вiк, да не була
нi разу в Ки вi. А вже хто був, то зна Братство на Подолi, зна ту високу
з дзигарками дзвiницю, муровану кругом ограду, ту п'ятиголову, пишно, з
переднього лиця, розмальовану церкву, тi© високi кам'яницi по боках. От же
рокiв за двiстi назад, тодi, як отой-то Шрам був у Ки вi, все те було
iнше. Тодi ще_ стояла дерев'яна церква гетьмана Петра Сагайдачного, i
ограда, i дзвiниця, i всi братськi школи, усе те було дерев'яне. Усерединi
в монастиревi сгояв тодi густий старосвiтський сад. Була то колись
благочестива панi Ганна Гулевичiвна, що подаровала на братство свiй двiр
iз садом; i на тому-то дворi гетьман Сагайдачний церкву збудовав i
монастир братський i_ школами устро©в, щоб те братство дiтей козачих,
мiщанських i всяких учило, людям у темнотi розуму загинути не давало.
Постоявши прочаен нашi в церквi, подали срiбла панотцям братським на
школи i прогаялись геть-то, оглядуючи монастир. А було тодi на що там
задивитись. Придавсь один чернець на мальованн i пообмальовував не то
церкву, да й саму ограду округи Братства, що вже де на яку дивовижу, а в
Братство миряне йшли дивитись на мальованн . Що тiлько в Бiблi© прописано,
усе чернець той мов живе списав скрiзь по монастиревi. То ж святе саме по
собi, а то таки й наше козацьке лицарство було там скрiзь по оградi
помальоване, щоб народ дививсь да не забував, як колись за батькiв та за
дiдiв дiялось.
Був там намальований i Нечай, i Морозенко. Круг його горять костьоли й
замки, а пiп сiче-руба , топче конем ляхiв з недоляшками. Iще й пiдписано:
"Лицар славного вiйська Запорозького";_ а над ляхами: "А се проклятущi
ляхи"._ Зна те, тодi ще Хмельниччина тiлько що втихла, так любив народ,
дивлячись, споминати, як нашi за себе оддячили. А ченцi собi любили
мирянам у голову задовбувати, що нема в свiтi ворога над католика. Пали,
рубай його, вивертай з коренем, то й будеш славен i хвален, як Морозенко.
Був там i козак Байда, що висiв ребром у туркiв на гаку, а не зламав
сво © вiри. Так i те все там помальовано, щоб усяке знало, якi то колись
були лицарi на Вкра©нi.
Був i Самiйло Кiшка, що й досi про його спiвають кобзарi, як вiн
попавсь у турецьку неволю i п'ятдесят чотири роки був на галерах у
кайданах, за замками, як йому господь допомiг i себе, i товариства
пiвчвартаста визволити i як, узявши ту галеру, приплив до козакiв i
корогви хрещатi давнi у кишенi козакам привiз - не зневажив козацько©
слави.
Дивляться нашi на тi© намальованi дива, доходять уже до дзвiницi, аж
слухають - за оградою щось гуде, стугонить, наче iрiм гримить оддалекй, i
муiики грають.
- Се,- каже чепчик, що проводжав ©х по монастиревi,- се добрi©
молодцi-запорожцi по Ки ву гуляють. Бачте, як нашi бурсаки-спудсi бiжать
за ворота? Жодною мiрою не вдержиш ©х, як зачують запорожцiв. Бiда нам iз
сими iскусителями! На©дуть, покрасуються тут, погуляють; дивись - половина
бурси i вродиться да Порогами.
Тим часом музики, галас i тупотня пiдходили все ближче. Люде один
одного пха та бiжать дивитись на сiчових гуляк. Тiльки й чути:
"Запорожцi, запорожцi з свiтом прощаються!"
Що ж то було за прощапн з свiтом? Була то в запорожцiв гульня, на диво
всьому мировi. Як доживе було которий запорожець до велико© старостi, що
воювати бiльш не здужа , то наб' черес дукатами, да забере з собою
приятелiв душ тридцять або й сорок, да й ©де з ними в Ки©в бенкетовати.
Дома, у Сiчi, ходять у семряжках да в кажанках, а ©дять мало не саму
соломаху, а тут жупани на ©х будуть лудани, штани iз дорого© са ти,
горiлка, меди, пива так за ©ми в куфах i ©здять,- хто стрiнеться, усякого
частують. Тут i бандури, тут i гуслi, тут i спiви, й скоки, i всякi
викрутаси. Оте одкуплять було бочки з дьогтем да й розiллють по базару;
одкуплять, скiлько буде горшкiв на торгу, да й порозбивають па череп' ;
одкуплять, скiлько буде маж iз рибою, да й порозкидають по всьому мiсту:
"©жте, люде добрi©!"
А погулявши недiль iзо двi да начудовавши увесь Ки©в, iдуть було вже з
музиками до Межигорського Спаса. Хто ж iде, а хто з прощальником танцю до
самого монастиря. Сивий сивий, як голуб, у дорогих кармазинах, вискаку ,
попереду йдучи, запорожець; а за ним везуть боклаги з напитками i всякi
ласощi. Пий i ©ж до сво © слюбостi, хто хочеш.
А вже як прийдуть до самого монастиря, то й стука запорожець у ворота.
- Хто такий?
- Запорожець!
- Чесо ради?
- Спасатися!
Одчиняться ворота, вiн увiйде туди, а все товариство i вся су та
мирськая, з музиками, i скоками, i солодкими медами, останеться за
ворiтьми. А вiн, скоро ввiйшов, зараз черес iз себе i одда на церкву,
жупани кармазиновi з себе, а надiне волосяну сорочку да й почав спасатись.
Так-то розказують старi люде про тих прощальникiв.
От же й тепер, перед Шрамом да Череванем, висипали вони з улицi, як iз
рукава, танцюючи. Чуприн-дирi такi, що любо глянути. Iдучи мимо церкви,
покладали хрести, били поклони, да знов, схопившись, навприсядки, да через
голову, да колесом! А бурсаки, повибiгавши за ограду, дивляться на них да
й плачуть.
- Не плачте, дурнi! - кажуть ©м запорожцi.- Днiпро тече просто до
Сiчi...
Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дiрявих
кожухах-кажанках, а тут повбирались у такi жупани, що хоть би й
гетьмановi,- i все, щоб тiлько показати перед миром, що запорожцю тi©
сукна й блапатаси все одно, що й семряга. Зараз, чи калюжу вбачить де на
дорозi, так у калюжу й лiзе в кармазинах; чи ширiтвас дьогтю зуздрить, так
i вскочить туди з сап'янцями. Химерний дуже був народ!
Шрам хоть i сердивсь на запорожцiв, да й сам не постерiг, як задививсь
на них. Добрi© молодцi багато iнколи дiяли людям шкоди по Вкра©нi, да,
мимо того,
50
якось припадали до душi всякому. Не раз доводилось менi самому слухати,
як iнший дiд, споминаючи ©х пакостi, зачне було ©х коренити, а далi як
заговориться, як забалака ться про ©х звича© да ходи, то й сам не зна ,
чого йому й жаль стане сiромах, i зачне сива голова гуторити про них, як
про сво©х родичiв. Чим же то, чим тi© запорожцi так припадали до душi
всякому? Може, тим, що вони безпечне, да разом якось i смутно дивились на
божий мир. Гуляли вони i гульнею доводили, що все на свiтi су та одна. Не
треба було ©м нi жiнки, нi дiтей, а грошi розсипали, як полову. Може, тим,
що Запорожж iспоконвiку було серцем укра©нським, що на Запорожжi воля
нiколи не вмирала, давнi звича© нiколи не забувались, козацькi предковiчнi
пiснi до послiду дней не замовкали, i було те Запорожж , як у горнi iскра:
який хоч, такий i розiдми з не© вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне
помiж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душi всякому!
Черевань, дивлячись на тi© скоки й викрутаси, аж ногою притупував,
узявшись у боки.
- От, бгате,- каже Шрамовi,-де люде вмiють жити на свiтi! Коли б я був
не жонатий, то зараз би пiшов у запорожцi!
- Не знать, що ти провадиш, свате! - дав йому одвiт Шрам.- Тепер
чесному чоловiковi стид мiшатись мiж сi розбишаки. Перевернулись тепер уже
кат зна на що запорожцi. Поки ляхи да недоляшки душили Укра©ну, туди
втiкав щонайкращий люд з городiв; а тепер хто йде на Запорожж ? Або
гольтяпака, або злодюга, що бо©ться шибеницi, або дармо©д, що не звик
заробляти собi насущного хлiба. Сидять там окаяннi в Сiчi да тiлько
п'янствують, а очортi горiлку пити, так i ©де в городи да тут i
велича ться, як порося на орчику. Цур ©м iз ©х скоками! По©дьмо боржiй у
Печорський, а то не застанем на службу.
Коли ж тут хтось iз-за плечей:
- Овва!
Обернувсь Шрам, аж у його ззаду сто©ть запорожець у кармазинах; сто©ть
i смi ться.
- Овва,- каже,- i оце б то наче й правда, а воно зовсiм брехня.
- Iроде! - не стерпiвши, гукнув на його Шрам; да, схаменувшись, де вiн,
зараз i перемiг себе,- Цур тобi,- каже,- опрiч божого дому!
Да скорiй до коня, да й по©хав. Черевань iз Петром за ним.
Череваниха теж поспiшала до ридвана, бо до запорожця пристав другий
братчик, i хоть нiчого ©й не сказали, да поглядали на Лесю так хижо, як
вовки на ягницю.
Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на
сонцi; сам опасистий; довга, густа чуприна, пiднявшись перше вгору,
спадала за ухо, як кiнська грива; уси довгi, униз позакручуванi, аж на
жупан iзвисали; очi так i грають, а чорнi, густi© брови аж геть пiднялись
над тими очима, i - враг його зна - глянеш раз: зда ться, супиться;
глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз i пiднiме тебе на смiх.
А другий був молодий, високий козак, тiлько щось азiатське; зараз i видно,
що не нашого поля ягода, бо до Сiчi сходились бурлаки з усього свiту:
прийде турок - i турка приймають; прийде нiмець - i нiмець буде
запорожцем, аби перехрестивсь да сказав: "Вiрую во Христа Iсуса; рад
воювати за вiру християнську".
Зрадовалась Череваниха, як наздогнала сво©х, мов слобонилась од яко©
напастi. От i по©хали всi через Верхнiй город, а далi Михайлiвською
стежкою через всiйкову долину, на Печорську гору. А по Печорськiй горi
росла тодi скрiзь дика пуща. Дорога через ту пущу була дуже трудна: то
крутилась помiж деревом, то спускалась у байраки, то обходила кудлатi©
кучуруги. Ридван, що дальш, усе одставав од верхових; а Петро, послi тих
чудних Череванишиних речей, не державсь уже жiночого боку. Остались нашi
прочанки тiлько з Василем Невольником.
Аж ось з обох бокiв дороги закопотiли конi, затрiщало сухе гiлл пiд
копитами, i показались крiзь зелену лiщину кармазини, ©х наздогнали
запорожцi,-тих дво , що одрiзнились коло Братства од прощальникiв.
Череваниха з дочкою самi не знають, чого злякались. Бо сi гультя© iдуть
не по людськи: не глядять i дороги, а так куди здря i мчаться по гаю;
тiлько все крутяться помiж деревом коло ридвана; не попереджують i ззаду
не остаються. А конi наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть,
як кози, то сюди, то туди помiж кущами. Аж страшно було дивитись, як та
дика степова животина дряпа чься копитами на кручу, то оте з кручi
кинеться в провалл , i не видно ©© стане, тiлько глухо тупотить i хропе у
байрацi. Нашi не раз уже думали, що кiнь перекинувсь назад i задавив ©здця
пiд собою; аж ось ©здець, як вихор, вискочить знов на кучугуру да й загра
на сонцi кармазинами.
Так, поринаючи да крутячись, мов не перед добром, запорожцi
перекликались через дорогу, як хижi© орли, i повели таку розмову, що в
наших прочанок i душi не стало.
- От, брате, дiвка! - гукне один.- Нехай я буду шмат грязi, а не лицар,
коли я думав, що на свiтi таке диво!
- Еге, сало, та не для кота! - озветься другий через дорогу.
- Чом же не для кота? Хочеш, зараз поцiлую!
- А як поцiлують коло стовпа киями?
- Що менi ки©! Та нехай мене хоч зараз рознесуть на шаблях!
Леся боялась, щоб справдi вiн не напавсь на не©; аж тут па дорозi
байрак. Запорожцi так i кинулись туди, як тi© демони.
- Василю! - каже тодi Череваниха.- Куди оте ми за©хали? Що оте з нами
буде?
- Не бiйся, панi,- каже, всмiхнувшись, Василь Невольник.- Добрi молодцi
тiлько жартують. Вони зроду дiвчат не займають.
А Череванисi щось дуже сумно. Звелiла ©хати швидше, щоб наздогнати
сво©х. Як ось запорожцi знов по боках дороги. Жупани позабризкували в
грязь у байрацi, да ©м про те байдуже.
- Гей, брате Богдане Чорногоре! - гукне знову старший.- Зна ш, що я
тобi скажу?
- I вже!.. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.
- От же почу ш од мене таке, що аж оближешся!
- Ого!
- I не ого! Ось слухай. Хоч Сiч нам i мати, а Великий Луг батько, да
для тако© дiвчини можна покинути i батька, й матiр.
- Чи вже б то?
- А то що хiба?
- Куди ж тодi?
- Овва!
Тут запорожцi знов iзчезли, як мара. Мати й дочка думали, що в ©х i
справдi щось недобре на думцi;
а Василь Невольник похитав головою да й каже:
53
-_ Що за любий народ оцi братчики! Ох, був i я колись таким вигадчиком,
поки лiта не приборкали та проклята неволя не примучила! Гасав i я, як
божевiльний, по степах за кабардою; вигадував i я усякi вигадки; знали й
мене у городах_ i на степах,_ знали мене шинкарi й музики, знали пани й
мужики, знало лицарство й хлiбороби!
- Ще я не таке скажу тобi! - гукнув, як iз бочки, запорожець.
- Було б з тебе й сього,- одвiтовав другий,- якби почув батько Пугач:
одбив би вiн у тебе хутко до баб охоту!
- Нi, таки справдi, Богдане. Який враг шутковатиме, як увiп'ються чорнi
брови, наче п'явки, у душу? Хоч так, хоч сяк, а дiвчина буде моя! Чи зна ш
що?
- А що?
- Подивитися б, що там у вас за гори!
- Отако©!
- Тако©, брате. Нехай не дурно запрошував ти мене до сво©х воювати
турка. Коли хоч, ухопимо дiвойку,_ та й гайда в Чорну Гору!..
- I ти оце по правдi говориш?
- Так по правдi, як я Кирило Тур, а ти Богдан Чорногор. З такою дiвкою
за сiдлом помчався б я хоч i к чорту в зуби, не то до чорногорцiв.
Отак тi© каверзники змовлялись уочевидьки на гвалтовний учинок, i нiхто
не розiбрав би, що справдi в ©х на думцi. Шалений був народ! Усе йому
дурниця: чи жити, чи вмерти - йому байдуже; що людям плач, те йому
iграшка. Тим-то Череваниха й боялась, щоб лукавий не пiдкусив паливод на
яку пакость. Аж ось стали наздоганяти сво©х. Запорожцi бачать тодi, що ба!
Да й зникли з очей, як той сон, що чоловiк жаха ться, мучиться, коли ж
гляне - аж i нема нiчого.
VI
Хто б то мав таке слово пишне да красне, щоб так, як на картинi,
змальовав той монастир Печорський? Щоб хто й не був iзроду в Ки вi, так
щоб i той, читаючи, мов бачив на сво© очi тi© мурованi огради, ту
височенну дзвiницю, ти церкви пiд золотом та пiд скульптурою? Се ж то воно
так тепер; а рокiв двiстi назад треба було слова тихого, понурою, щоб
розказати, як тодi знаходивсь монастир Печерський. Далось i йому взнаки
батиiвськс лихолiття. Велика церква,_ що прописана в лiтописях "небесi
подобною", зруйнована була по вiкна. Хоть же князь Олелькович Симеон
пiдняв ©© знов iз ру©н, тiлько далеко ©й було до стародавньо© лiпоти. Не
було нi срiбла, нi золота, що_ тепер сiя по Лаврi всюди; усе було тодi
убогенько.
Е, да були скрiзь по стiнах у Великiй церквi помальованi князi,
гетьмани, во води благочестивi©, що тую церкву боронили й пiдпирали. Тепер
би дорого дали ми, щоб ©х уздрiти! А внизу, поуз стiн, скрiзь були
надгробки тих великих людей, того лицарства православного. I того нiчого
вже нема !..
Вистоявши службу, Шрам ходив iз сво©ми од одного надгробка до другого.
Тут читав, що отакий-то "Симеон Лико, муж твердий вiрою i хоробрий, почив
по многих славних подвигах". А там - буцiм озивавсь до його з того свiту
пишний князь золотими словами:
"Многою сiяв я,- каже,- знатностiю, властiю i доб-лестiю, а як умер,
так з убогим старцем зрiвнявся i за широкi сво© лани сiм сту©iнiв землi
взяв. Не дивуйся,каже,- тому, читачу, бо й тобi те ж буде: нерiвними на
свiт народжа мось, а рiвними вмира мо!" А там iще який-небудь пан просить,
хто читатиме пiдпис, то промов, каже, iдучи мимо, благе слово:
"Боже! Милостив буди душi раба тво го". Хто б i неписьменний був, так,
дивлячись тiлько на тi шаблi, на тi панцирi, бунчуки i всякi клейноди,
перемiшанi з кiстками, з Адамовими главами, що повироблю-вано горорiзьбою
з мiдi да з каменю понад тими надгробками, хто б, кажу, був i
неписьменний, так i той би догадавсь, против чого то воно так
викомпоновано: усяке багатство, усяка слава - усе воно су та су т; i
шабля, й булава з бунчуком, i горностайова кирея поляжуть колись поруч iз
мертвими кiстками.
Отже й Шрам, розглядуючи ту горорiзьбу да читаючи епiтафi©, засмутився
душею да й каже:
- Колико-то гробiв, а всi ж то тi© люде жили на свiтi, i всi пiшли на
суд перед бога! Скоро й ми пiдем, де батьки i дiди нашi.
Да погадавши так, вийняв iз-за пазухи щирозлотий обушок, що одбив
колись на вiйнi у лядського пана чи в недоляшка, да й повiсив на ризi в
богоматерi.
Iз велико© церкви повернули нашi прочане до печер;
коли ж дивляться - iде з печер против ©х хтось у дорогих кармазинах,
високий i вродливий; а по кармазинах скрiзь комiр i поли гаптованi
золотом; зверху кирея пiдбита соболем; пiдпиравсь срiбною булавою. А за
ним купа людей чимала, все в карма зинах да в са тах. Ченцi ©х проводжали.
Шрам аж затремтiв, як глянув:
- Боже мiй! - каже.- Да се ж Сомко!
А той собi зрадiв, побачивши Шрама.
Обнялись, поцiловались i довгенько держали один
одного, обнявшись.
Далi привiтавсь гетьман i з Череванем. Черевань так зрадiв, що нiчого й
не змiг сказати на гетьманське привiтанн , да вже обнявшись, промоиив
тiлько:
- А, бгатику мiй любезний!
Череваниху назвав гетьман, вiтаючись, рiдною ненею. Вона аж помолодшала
i вже нащебетала йому всячини.
- А ось i моя наречена! - сказав Сомко, обернувшись до Лесi. Вам, ясная
панно, чолом до самих нiжок!
I взяв ©© за руку i поцiлував, як дитину.
- Давно ми,- каже,- не бачились за вiйськовими чварами, да ось немов
господь нас iзведе навiки докупи.
Леся почервонiла, да аж нахилилась, як повна квiтка в травi, i
пригорнулась до матерi, обнявши ©© руку.
Тут-то вже Петро мiй догадавсь, що_ за гетьман снився Череванисi. У
них, мабуть, давно вже було з Сомком поладжено. Дивно тiлько здалось йому,
що Черевань про те анi гадки; да, видно, се така була панi, що справлялась
i за себе, i за чоловiка.
Тепер уже нiчого було думати про Лесю Петровi. Хоть вiн був i значний
козак, да не против гетьмана; хоть вiн був юнак уродливий, да не против
Сомка. "Сомко був во©н уроди, возраста i красоти зiло дивно©" (пишуть у
лiтописах); був високий, огрядний собi пан, кругловидий, русявий; голова в
кучерях, як у золотому вiнку; очi яснi, веселi, як зорi; i вже чи ступiть,
чи заговорить, то справдi по-гетьманськи. Так куди вже iз ним мiрятись
Петровi!
Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з усiма на козацьке
подвiр' . А козацьке подвiр' було не вкупi з монастирем; бо мирянам
здума ться гримнути iнодi й лишнiй раз кубком або загомонiти буйними
речами; так щоб не вводили братi© в iскушенi , стояв на одшибi про такий
случай хуторець. Туди Сомко повiв сво©х гостей.
Увiйшли у свiтлицю, а там уже все готове на столi до обiду.
Шрам iще раз обняв Сомка.
- Сокiл мiй,- каже,- ясний!
- Батьку мiй рiдний! - каже Сомко.- Я здавна привик звати тебе батьком!
Тодi Шрам сiв конець стола, пiдпер руками сиву голову i гiрко заплакав.
Усi засмутились. Здивовався гетьман. Знав вiн Шрамову тугу натуру; сам
був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сiм раз наскрiзь пробитого
кулями. Старий попрощавсь iз мертвим тiлом мовчки i без плачу й жалю
поблагословив на погреб. А тепер ось iлл ться сльозами, мов на похоронах у
Хмельницького, на тих смутних похоронах, що три днi гримали самопали, три
днi сурмили смутно сурми, три днi лились козацькi сльози.
- Батьку мiй! - каже гетьман, приступивши до Шрама.- Що за бiда тобi
склалась?
- Менi! - каже, пiднявши голову, Шрам.- Я був би баба, а не козак, коли
б заплакав од свого лиха.
- Так чого ж, бога ради?
- А хiба ж нiчого?.. У нас окаянний Тетеря торгу ться з ляхами за
християнськi душi, у вас десять гетьманiв хапа ться за булаву, а що
Вкра©на розiдрана надво , про те усiм байдуже!
- Десять ге'iьманiв, кажеш? А нехай хоть один за не© вхопиться, поки я
держу в руках!
- А Iванець? А Васюта?
- Васюта старий дурень, з його химери смiються козаки, а Iванець
гетьману тiлько над п'яницями. Давно я потоптав би сю ледар, да тiлько
честь на собi кладу!
- Так, ледар то вони ледар, да й не дають тво©й гетьманськiй зверхностi
розширятись по Вкра©нi!
- Хто тобi сказав? Од Самари до Глухова вся старшина зове мене
гетьманом, бо в Козельцi на радi всi полковники, саули, сотники, всi
значнi козаки присягли мене слухати.
- Аже ж сьому правда, що Васюта подав у Москву лист против твого
гетьманс'iва?
- Правда, i якби не сива голова Васютина, то зробив би я з ним те, що
покiйний iетьман iз Гладким.
- Ну, i тому правда, що Iванця в Сiчi огласили гетьманом?
- I тому правда; так що ж ? Хiба не зна ш юродства запорозького? У них
що ватажок, то й гетьман.
- Знаю я його добре, пане ясновельможний! Тим-то й боюсь, щоб вони не
заподiяли тобi яко© пакостi. Окаянна сiрома нишпорить усюди по Вкра©нi да
баламутить голови поспiльству. Хiба не чув ти поголоски про чорну раду?
- Химера, батьку! Козацьке слово, химера! Нехай лиш ви©дуть у Переяслав
царськi бояре, побачимо, як та чорна рада усто©ть против гармат!
Запорожцiв тодi я здавлю, як макуху, гетьмана ©х поверну в свинопаси, а
дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхнiсть!
Подумав Шрам да й каже:
- Од тво©х речей душа моя ожива , яко злак од божо© роси. Тiлько смуща
мене, що запорозькi гульта© баламутять не одно сiльське поспiльство,
бунтують вони й мiщан нротив козацтва. - Знаю й се,- каже Сомко,- i,
правду тобi сказати, воно менi й дармо. Нехай наш казан закипить iще й з
другою боку, щоб iзварилась каша. А то козаки дуже вже розопсiли: "Ось
ми-то люде, а то все грязь! Нехай году нас поспiльство, а наше козацьке
дiло - тiлько по шинках вiкна да пляшки бити". Потурай тiлько ©м, то якраз
заведуть на Вкра©нi шляхетськi© звича© i заколотять миром не згiрше. Уже
ж, зда ться, Польща нас добре провчила, уже пора нам знати, що нема там
добра, де нема правди. Нi, нехай у мене всяке, нехай i мiщанин, i
посполитий, i козак сто©ть за своь право; тодi буде на Вкра©нi i правда, i
сила.
Шрам за сi слова обняв i поцiлував гетьмана.
- Дай же,- каже,- боже, щоб твоя думка стала думкою всякого доброго
чоловiка на Вкра©нi!
- I дай, боже, - додав Сомко, - щоб обидва береги Днiпровi©
приклонились пiд одну булаву! Я оте , скоро одбуду царських бояр, хочу йти
на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з Укра©ни, одтиснем ляхiв до само©
Случi, да, держачись за руки з Москвою, i громитимем усякого, хто
покуситься ступити на руськую землю!
Шрам аж помолодшав од тако© речi.
- Боже великий! Боже милосердний! - каже, простяглiй руки до образа.-
Положив си йому в душу мою найдорожчу думку, поможи ж йому й доказати сю
справу!
- Годi ж уже про великi дiла,- каже Сомко,- давайте ще про мали. Не
добро бути чоловiку диному._ Треба, щоб у гетьмана була гетьманша. От же
ознаймую перед усiма, хто тут сть, що давно вже зложив руки з панi ю
радiстю нас привiтали; а тепер ось старого Шрама, що поруч ©хав iз батьком
Богданом, так зневажа те!
- Панотченьку ти наш коханий! - каже йому Тарас Сурмач, бо зараз така
мова його вгамовала.- Хто ж тебе зневажа ? Чи се ж проти тебе, батьку,
говориться? такi©, що душать нас, узявши за шияку; а ти зроду нiкому
злого не заподiяв. Не вважай на ©х галас. Мало чого не бува , що п'яний
спiва ! дь собi з богом, поклонись церквам божим, та й за нас, грiшних,
прочитай святу молитву.
А Черевань тим часом усе ждав, поки замовкнуть, бо не любив нiяких
сварок; да ото, як побачив, що вже почав той гомiн утихати, ви©хав iз-за
Шрама да й каже:
- Казна за що ви завелись оце, бгатцi! Дайте тiлько заглянуть нам хоч
у одну церкву, а тодi я отут iз вами сяду i вже не знаю, хто переп' мене
в Ки вi, опрiч пана вiйта.
Мiщане вже взяли сво : зогнали трохи криком серце; а Череваня таки й
любили, i шановали, бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то
заряту й визволить. От i давай уже хоть коло сього леститись.
- Оце, - кажуть,- пан, так пан! Дай, боже, i повiк таких панiв! Нема в
нього нi крихти гордостi!
- За те ж йому господь дав таку золоту й панiю,- казали деякi.
- За те ж йому дав i дочку краще маку в городi,- добавляли ще iншi©.
- Ну, пропустiте ж нас, коли так,- каже Шрам.
- Пропустiмо, пропустiмо ясних панiв! - сказав Тарас Сурмач да й
розтовпив сво©х гостей.
Розступились i дали про©хати верховим i ридвановi.
Довго ©хав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душi. Далi
здихнув важко, од серця, да й каже, так нiби сам до себе:
- Вскую прискорбна си, душе моя, i вскую смуща ши мя? Уповай на
господа!
А Черевань, ©дучи поруч, прислухавсь, що вiн собi мимрить. "Е, -
дума ,- отже, мабуть, вражi личаки справдi допекли йому. Треба його
розважити".
- Бгате,- каже,- Iване! Удар ти лихом об землю! Чого таки тобi
журитись?
- Як чого? - каже Шрам,- хiба не чув, що на умi в сих мугирiв? Задумали
чорну раду iродовi душi!
- Та враг ©х бери з ©х чорною радою, бгате!
- От тобi на! А хiба ж ©й не бачиш, звiдки сей вiтер вi ? Се вже ко©ть
не хто, як прокля©ущий Iванець iз низовими комишниками. Так хiба нам
сидiти згорнувши руки, коли огонь уже пiдложено i ось туж-туж пожежа
схопиться по Вкра©нi!
- А що нам, бгате, до Вкра©ни? Хiба нам нiчого ©сти або пити або нi в
чому хороше походи i й? Слава тобi, господи, буде з нас, поки нашого вiку!
Я, бувши б тобою, сидiв би лучче дома та ©в би хлiб сiль з упоко м, анiж
менi битись на старiс'iь по далеких дорогах та сваритись iз мiщанами.
- Враг возьми мою душу,- закричав iз серця Шрам, коли я ждав од
Череваня тако© речi! Ти Барабаш, а не Черевань!
Що ж би ви думали? Черевань так i помертвiв од сього слова.
- Що ж оце ти сказав, бгатику? - ледвi промовив через силу.
- Те,- каже,- що,_ так як Барабаш казав Хмельницькому:
Ми дачi не да м,
В вiйсько польське не идем: Не лучче б нам з ляхами,
Мостивими панами,
Мирно проживати,
Анiж пiти лугiв потирати,
Сво©м тiлом комарiв годувати?
Так оце й ти говориш. Нехай гине отчизна, аби нам було добре! Нема ж
тобi чепер у мене й другого прi звища, як Барабаш!
- Бгате Iване! - каже Черевань, а сам аж тремтить.- Рокiв десять назад
правовався б ти зо мною за се порохом та кулею. Тепер я вже не той, тiлько
ж нехай враг возьме мою душу, коли я хочу зостаться з таким паскудним
прiзвищем. Покажу я тобi, що я по Барабаш; iду з тобою за Днiпро так, як
от сиджу на конi,- з жiнкою, з дочкою i Василем Невольником, i хоч би ти,
як кажеш, для отчизни кинувсь iз мосту в воду, то й я за тобою.
- Оте так по-козацьки! - казав Шрам, да аж печаль свою забув, як
побачив, що в Череваня ще не зовсiм заснуло козацьке серце. - Дай же,-
каже,- руку да обiймайсь от перед братством Сагайдачного, що держатимешся
за мене у всякiй долi.
- Даю i обiцяю, бгате! - каже Черевань, смiючись: рад був, що_ розважив
Шрама.
Тут вони саме прибули до братства, що на Подолi.
- Ходiмо ж,- каже Шрам,- да помолимось, щоб господь допомiг нам у
нашому доброму дiлi.
V
Рiдко, може, сть на Вкра©нi добра людина, щоб iзжила вiк, да не була
нi разу в Ки вi. А вже хто був, то зна Братство на Подолi, зна ту високу
з дзигарками дзвiницю, муровану кругом ограду, ту п'ятиголову, пишно, з
переднього лиця, розмальовану церкву, тi© високi кам'яницi по боках. От же
рокiв за двiстi назад, тодi, як отой-то Шрам був у Ки вi, все те було
iнше. Тодi ще_ стояла дерев'яна церква гетьмана Петра Сагайдачного, i
ограда, i дзвiниця, i всi братськi школи, усе те було дерев'яне. Усерединi
в монастиревi сгояв тодi густий старосвiтський сад. Була то колись
благочестива панi Ганна Гулевичiвна, що подаровала на братство свiй двiр
iз садом; i на тому-то дворi гетьман Сагайдачний церкву збудовав i
монастир братський i_ школами устро©в, щоб те братство дiтей козачих,
мiщанських i всяких учило, людям у темнотi розуму загинути не давало.
Постоявши прочаен нашi в церквi, подали срiбла панотцям братським на
школи i прогаялись геть-то, оглядуючи монастир. А було тодi на що там
задивитись. Придавсь один чернець на мальованн i пообмальовував не то
церкву, да й саму ограду округи Братства, що вже де на яку дивовижу, а в
Братство миряне йшли дивитись на мальованн . Що тiлько в Бiблi© прописано,
усе чернець той мов живе списав скрiзь по монастиревi. То ж святе саме по
собi, а то таки й наше козацьке лицарство було там скрiзь по оградi
помальоване, щоб народ дививсь да не забував, як колись за батькiв та за
дiдiв дiялось.
Був там намальований i Нечай, i Морозенко. Круг його горять костьоли й
замки, а пiп сiче-руба , топче конем ляхiв з недоляшками. Iще й пiдписано:
"Лицар славного вiйська Запорозького";_ а над ляхами: "А се проклятущi
ляхи"._ Зна те, тодi ще Хмельниччина тiлько що втихла, так любив народ,
дивлячись, споминати, як нашi за себе оддячили. А ченцi собi любили
мирянам у голову задовбувати, що нема в свiтi ворога над католика. Пали,
рубай його, вивертай з коренем, то й будеш славен i хвален, як Морозенко.
Був там i козак Байда, що висiв ребром у туркiв на гаку, а не зламав
сво © вiри. Так i те все там помальовано, щоб усяке знало, якi то колись
були лицарi на Вкра©нi.
Був i Самiйло Кiшка, що й досi про його спiвають кобзарi, як вiн
попавсь у турецьку неволю i п'ятдесят чотири роки був на галерах у
кайданах, за замками, як йому господь допомiг i себе, i товариства
пiвчвартаста визволити i як, узявши ту галеру, приплив до козакiв i
корогви хрещатi давнi у кишенi козакам привiз - не зневажив козацько©
слави.
Дивляться нашi на тi© намальованi дива, доходять уже до дзвiницi, аж
слухають - за оградою щось гуде, стугонить, наче iрiм гримить оддалекй, i
муiики грають.
- Се,- каже чепчик, що проводжав ©х по монастиревi,- се добрi©
молодцi-запорожцi по Ки ву гуляють. Бачте, як нашi бурсаки-спудсi бiжать
за ворота? Жодною мiрою не вдержиш ©х, як зачують запорожцiв. Бiда нам iз
сими iскусителями! На©дуть, покрасуються тут, погуляють; дивись - половина
бурси i вродиться да Порогами.
Тим часом музики, галас i тупотня пiдходили все ближче. Люде один
одного пха та бiжать дивитись на сiчових гуляк. Тiльки й чути:
"Запорожцi, запорожцi з свiтом прощаються!"
Що ж то було за прощапн з свiтом? Була то в запорожцiв гульня, на диво
всьому мировi. Як доживе було которий запорожець до велико© старостi, що
воювати бiльш не здужа , то наб' черес дукатами, да забере з собою
приятелiв душ тридцять або й сорок, да й ©де з ними в Ки©в бенкетовати.
Дома, у Сiчi, ходять у семряжках да в кажанках, а ©дять мало не саму
соломаху, а тут жупани на ©х будуть лудани, штани iз дорого© са ти,
горiлка, меди, пива так за ©ми в куфах i ©здять,- хто стрiнеться, усякого
частують. Тут i бандури, тут i гуслi, тут i спiви, й скоки, i всякi
викрутаси. Оте одкуплять було бочки з дьогтем да й розiллють по базару;
одкуплять, скiлько буде горшкiв на торгу, да й порозбивають па череп' ;
одкуплять, скiлько буде маж iз рибою, да й порозкидають по всьому мiсту:
"©жте, люде добрi©!"
А погулявши недiль iзо двi да начудовавши увесь Ки©в, iдуть було вже з
музиками до Межигорського Спаса. Хто ж iде, а хто з прощальником танцю до
самого монастиря. Сивий сивий, як голуб, у дорогих кармазинах, вискаку ,
попереду йдучи, запорожець; а за ним везуть боклаги з напитками i всякi
ласощi. Пий i ©ж до сво © слюбостi, хто хочеш.
А вже як прийдуть до самого монастиря, то й стука запорожець у ворота.
- Хто такий?
- Запорожець!
- Чесо ради?
- Спасатися!
Одчиняться ворота, вiн увiйде туди, а все товариство i вся су та
мирськая, з музиками, i скоками, i солодкими медами, останеться за
ворiтьми. А вiн, скоро ввiйшов, зараз черес iз себе i одда на церкву,
жупани кармазиновi з себе, а надiне волосяну сорочку да й почав спасатись.
Так-то розказують старi люде про тих прощальникiв.
От же й тепер, перед Шрамом да Череванем, висипали вони з улицi, як iз
рукава, танцюючи. Чуприн-дирi такi, що любо глянути. Iдучи мимо церкви,
покладали хрести, били поклони, да знов, схопившись, навприсядки, да через
голову, да колесом! А бурсаки, повибiгавши за ограду, дивляться на них да
й плачуть.
- Не плачте, дурнi! - кажуть ©м запорожцi.- Днiпро тече просто до
Сiчi...
Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дiрявих
кожухах-кажанках, а тут повбирались у такi жупани, що хоть би й
гетьмановi,- i все, щоб тiлько показати перед миром, що запорожцю тi©
сукна й блапатаси все одно, що й семряга. Зараз, чи калюжу вбачить де на
дорозi, так у калюжу й лiзе в кармазинах; чи ширiтвас дьогтю зуздрить, так
i вскочить туди з сап'янцями. Химерний дуже був народ!
Шрам хоть i сердивсь на запорожцiв, да й сам не постерiг, як задививсь
на них. Добрi© молодцi багато iнколи дiяли людям шкоди по Вкра©нi, да,
мимо того,
50
якось припадали до душi всякому. Не раз доводилось менi самому слухати,
як iнший дiд, споминаючи ©х пакостi, зачне було ©х коренити, а далi як
заговориться, як забалака ться про ©х звича© да ходи, то й сам не зна ,
чого йому й жаль стане сiромах, i зачне сива голова гуторити про них, як
про сво©х родичiв. Чим же то, чим тi© запорожцi так припадали до душi
всякому? Може, тим, що вони безпечне, да разом якось i смутно дивились на
божий мир. Гуляли вони i гульнею доводили, що все на свiтi су та одна. Не
треба було ©м нi жiнки, нi дiтей, а грошi розсипали, як полову. Може, тим,
що Запорожж iспоконвiку було серцем укра©нським, що на Запорожжi воля
нiколи не вмирала, давнi звича© нiколи не забувались, козацькi предковiчнi
пiснi до послiду дней не замовкали, i було те Запорожж , як у горнi iскра:
який хоч, такий i розiдми з не© вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне
помiж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душi всякому!
Черевань, дивлячись на тi© скоки й викрутаси, аж ногою притупував,
узявшись у боки.
- От, бгате,- каже Шрамовi,-де люде вмiють жити на свiтi! Коли б я був
не жонатий, то зараз би пiшов у запорожцi!
- Не знать, що ти провадиш, свате! - дав йому одвiт Шрам.- Тепер
чесному чоловiковi стид мiшатись мiж сi розбишаки. Перевернулись тепер уже
кат зна на що запорожцi. Поки ляхи да недоляшки душили Укра©ну, туди
втiкав щонайкращий люд з городiв; а тепер хто йде на Запорожж ? Або
гольтяпака, або злодюга, що бо©ться шибеницi, або дармо©д, що не звик
заробляти собi насущного хлiба. Сидять там окаяннi в Сiчi да тiлько
п'янствують, а очортi горiлку пити, так i ©де в городи да тут i
велича ться, як порося на орчику. Цур ©м iз ©х скоками! По©дьмо боржiй у
Печорський, а то не застанем на службу.
Коли ж тут хтось iз-за плечей:
- Овва!
Обернувсь Шрам, аж у його ззаду сто©ть запорожець у кармазинах; сто©ть
i смi ться.
- Овва,- каже,- i оце б то наче й правда, а воно зовсiм брехня.
- Iроде! - не стерпiвши, гукнув на його Шрам; да, схаменувшись, де вiн,
зараз i перемiг себе,- Цур тобi,- каже,- опрiч божого дому!
Да скорiй до коня, да й по©хав. Черевань iз Петром за ним.
Череваниха теж поспiшала до ридвана, бо до запорожця пристав другий
братчик, i хоть нiчого ©й не сказали, да поглядали на Лесю так хижо, як
вовки на ягницю.
Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на
сонцi; сам опасистий; довга, густа чуприна, пiднявшись перше вгору,
спадала за ухо, як кiнська грива; уси довгi, униз позакручуванi, аж на
жупан iзвисали; очi так i грають, а чорнi, густi© брови аж геть пiднялись
над тими очима, i - враг його зна - глянеш раз: зда ться, супиться;
глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз i пiднiме тебе на смiх.
А другий був молодий, високий козак, тiлько щось азiатське; зараз i видно,
що не нашого поля ягода, бо до Сiчi сходились бурлаки з усього свiту:
прийде турок - i турка приймають; прийде нiмець - i нiмець буде
запорожцем, аби перехрестивсь да сказав: "Вiрую во Христа Iсуса; рад
воювати за вiру християнську".
Зрадовалась Череваниха, як наздогнала сво©х, мов слобонилась од яко©
напастi. От i по©хали всi через Верхнiй город, а далi Михайлiвською
стежкою через всiйкову долину, на Печорську гору. А по Печорськiй горi
росла тодi скрiзь дика пуща. Дорога через ту пущу була дуже трудна: то
крутилась помiж деревом, то спускалась у байраки, то обходила кудлатi©
кучуруги. Ридван, що дальш, усе одставав од верхових; а Петро, послi тих
чудних Череванишиних речей, не державсь уже жiночого боку. Остались нашi
прочанки тiлько з Василем Невольником.
Аж ось з обох бокiв дороги закопотiли конi, затрiщало сухе гiлл пiд
копитами, i показались крiзь зелену лiщину кармазини, ©х наздогнали
запорожцi,-тих дво , що одрiзнились коло Братства од прощальникiв.
Череваниха з дочкою самi не знають, чого злякались. Бо сi гультя© iдуть
не по людськи: не глядять i дороги, а так куди здря i мчаться по гаю;
тiлько все крутяться помiж деревом коло ридвана; не попереджують i ззаду
не остаються. А конi наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть,
як кози, то сюди, то туди помiж кущами. Аж страшно було дивитись, як та
дика степова животина дряпа чься копитами на кручу, то оте з кручi
кинеться в провалл , i не видно ©© стане, тiлько глухо тупотить i хропе у
байрацi. Нашi не раз уже думали, що кiнь перекинувсь назад i задавив ©здця
пiд собою; аж ось ©здець, як вихор, вискочить знов на кучугуру да й загра
на сонцi кармазинами.
Так, поринаючи да крутячись, мов не перед добром, запорожцi
перекликались через дорогу, як хижi© орли, i повели таку розмову, що в
наших прочанок i душi не стало.
- От, брате, дiвка! - гукне один.- Нехай я буду шмат грязi, а не лицар,
коли я думав, що на свiтi таке диво!
- Еге, сало, та не для кота! - озветься другий через дорогу.
- Чом же не для кота? Хочеш, зараз поцiлую!
- А як поцiлують коло стовпа киями?
- Що менi ки©! Та нехай мене хоч зараз рознесуть на шаблях!
Леся боялась, щоб справдi вiн не напавсь на не©; аж тут па дорозi
байрак. Запорожцi так i кинулись туди, як тi© демони.
- Василю! - каже тодi Череваниха.- Куди оте ми за©хали? Що оте з нами
буде?
- Не бiйся, панi,- каже, всмiхнувшись, Василь Невольник.- Добрi молодцi
тiлько жартують. Вони зроду дiвчат не займають.
А Череванисi щось дуже сумно. Звелiла ©хати швидше, щоб наздогнати
сво©х. Як ось запорожцi знов по боках дороги. Жупани позабризкували в
грязь у байрацi, да ©м про те байдуже.
- Гей, брате Богдане Чорногоре! - гукне знову старший.- Зна ш, що я
тобi скажу?
- I вже!.. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.
- От же почу ш од мене таке, що аж оближешся!
- Ого!
- I не ого! Ось слухай. Хоч Сiч нам i мати, а Великий Луг батько, да
для тако© дiвчини можна покинути i батька, й матiр.
- Чи вже б то?
- А то що хiба?
- Куди ж тодi?
- Овва!
Тут запорожцi знов iзчезли, як мара. Мати й дочка думали, що в ©х i
справдi щось недобре на думцi;
а Василь Невольник похитав головою да й каже:
53
-_ Що за любий народ оцi братчики! Ох, був i я колись таким вигадчиком,
поки лiта не приборкали та проклята неволя не примучила! Гасав i я, як
божевiльний, по степах за кабардою; вигадував i я усякi вигадки; знали й
мене у городах_ i на степах,_ знали мене шинкарi й музики, знали пани й
мужики, знало лицарство й хлiбороби!
- Ще я не таке скажу тобi! - гукнув, як iз бочки, запорожець.
- Було б з тебе й сього,- одвiтовав другий,- якби почув батько Пугач:
одбив би вiн у тебе хутко до баб охоту!
- Нi, таки справдi, Богдане. Який враг шутковатиме, як увiп'ються чорнi
брови, наче п'явки, у душу? Хоч так, хоч сяк, а дiвчина буде моя! Чи зна ш
що?
- А що?
- Подивитися б, що там у вас за гори!
- Отако©!
- Тако©, брате. Нехай не дурно запрошував ти мене до сво©х воювати
турка. Коли хоч, ухопимо дiвойку,_ та й гайда в Чорну Гору!..
- I ти оце по правдi говориш?
- Так по правдi, як я Кирило Тур, а ти Богдан Чорногор. З такою дiвкою
за сiдлом помчався б я хоч i к чорту в зуби, не то до чорногорцiв.
Отак тi© каверзники змовлялись уочевидьки на гвалтовний учинок, i нiхто
не розiбрав би, що справдi в ©х на думцi. Шалений був народ! Усе йому
дурниця: чи жити, чи вмерти - йому байдуже; що людям плач, те йому
iграшка. Тим-то Череваниха й боялась, щоб лукавий не пiдкусив паливод на
яку пакость. Аж ось стали наздоганяти сво©х. Запорожцi бачать тодi, що ба!
Да й зникли з очей, як той сон, що чоловiк жаха ться, мучиться, коли ж
гляне - аж i нема нiчого.
VI
Хто б то мав таке слово пишне да красне, щоб так, як на картинi,
змальовав той монастир Печорський? Щоб хто й не був iзроду в Ки вi, так
щоб i той, читаючи, мов бачив на сво© очi тi© мурованi огради, ту
височенну дзвiницю, ти церкви пiд золотом та пiд скульптурою? Се ж то воно
так тепер; а рокiв двiстi назад треба було слова тихого, понурою, щоб
розказати, як тодi знаходивсь монастир Печерський. Далось i йому взнаки
батиiвськс лихолiття. Велика церква,_ що прописана в лiтописях "небесi
подобною", зруйнована була по вiкна. Хоть же князь Олелькович Симеон
пiдняв ©© знов iз ру©н, тiлько далеко ©й було до стародавньо© лiпоти. Не
було нi срiбла, нi золота, що_ тепер сiя по Лаврi всюди; усе було тодi
убогенько.
Е, да були скрiзь по стiнах у Великiй церквi помальованi князi,
гетьмани, во води благочестивi©, що тую церкву боронили й пiдпирали. Тепер
би дорого дали ми, щоб ©х уздрiти! А внизу, поуз стiн, скрiзь були
надгробки тих великих людей, того лицарства православного. I того нiчого
вже нема !..
Вистоявши службу, Шрам ходив iз сво©ми од одного надгробка до другого.
Тут читав, що отакий-то "Симеон Лико, муж твердий вiрою i хоробрий, почив
по многих славних подвигах". А там - буцiм озивавсь до його з того свiту
пишний князь золотими словами:
"Многою сiяв я,- каже,- знатностiю, властiю i доб-лестiю, а як умер,
так з убогим старцем зрiвнявся i за широкi сво© лани сiм сту©iнiв землi
взяв. Не дивуйся,каже,- тому, читачу, бо й тобi те ж буде: нерiвними на
свiт народжа мось, а рiвними вмира мо!" А там iще який-небудь пан просить,
хто читатиме пiдпис, то промов, каже, iдучи мимо, благе слово:
"Боже! Милостив буди душi раба тво го". Хто б i неписьменний був, так,
дивлячись тiлько на тi шаблi, на тi панцирi, бунчуки i всякi клейноди,
перемiшанi з кiстками, з Адамовими главами, що повироблю-вано горорiзьбою
з мiдi да з каменю понад тими надгробками, хто б, кажу, був i
неписьменний, так i той би догадавсь, против чого то воно так
викомпоновано: усяке багатство, усяка слава - усе воно су та су т; i
шабля, й булава з бунчуком, i горностайова кирея поляжуть колись поруч iз
мертвими кiстками.
Отже й Шрам, розглядуючи ту горорiзьбу да читаючи епiтафi©, засмутився
душею да й каже:
- Колико-то гробiв, а всi ж то тi© люде жили на свiтi, i всi пiшли на
суд перед бога! Скоро й ми пiдем, де батьки i дiди нашi.
Да погадавши так, вийняв iз-за пазухи щирозлотий обушок, що одбив
колись на вiйнi у лядського пана чи в недоляшка, да й повiсив на ризi в
богоматерi.
Iз велико© церкви повернули нашi прочане до печер;
коли ж дивляться - iде з печер против ©х хтось у дорогих кармазинах,
високий i вродливий; а по кармазинах скрiзь комiр i поли гаптованi
золотом; зверху кирея пiдбита соболем; пiдпиравсь срiбною булавою. А за
ним купа людей чимала, все в карма зинах да в са тах. Ченцi ©х проводжали.
Шрам аж затремтiв, як глянув:
- Боже мiй! - каже.- Да се ж Сомко!
А той собi зрадiв, побачивши Шрама.
Обнялись, поцiловались i довгенько держали один
одного, обнявшись.
Далi привiтавсь гетьман i з Череванем. Черевань так зрадiв, що нiчого й
не змiг сказати на гетьманське привiтанн , да вже обнявшись, промоиив
тiлько:
- А, бгатику мiй любезний!
Череваниху назвав гетьман, вiтаючись, рiдною ненею. Вона аж помолодшала
i вже нащебетала йому всячини.
- А ось i моя наречена! - сказав Сомко, обернувшись до Лесi. Вам, ясная
панно, чолом до самих нiжок!
I взяв ©© за руку i поцiлував, як дитину.
- Давно ми,- каже,- не бачились за вiйськовими чварами, да ось немов
господь нас iзведе навiки докупи.
Леся почервонiла, да аж нахилилась, як повна квiтка в травi, i
пригорнулась до матерi, обнявши ©© руку.
Тут-то вже Петро мiй догадавсь, що_ за гетьман снився Череванисi. У
них, мабуть, давно вже було з Сомком поладжено. Дивно тiлько здалось йому,
що Черевань про те анi гадки; да, видно, се така була панi, що справлялась
i за себе, i за чоловiка.
Тепер уже нiчого було думати про Лесю Петровi. Хоть вiн був i значний
козак, да не против гетьмана; хоть вiн був юнак уродливий, да не против
Сомка. "Сомко був во©н уроди, возраста i красоти зiло дивно©" (пишуть у
лiтописах); був високий, огрядний собi пан, кругловидий, русявий; голова в
кучерях, як у золотому вiнку; очi яснi, веселi, як зорi; i вже чи ступiть,
чи заговорить, то справдi по-гетьманськи. Так куди вже iз ним мiрятись
Петровi!
Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з усiма на козацьке
подвiр' . А козацьке подвiр' було не вкупi з монастирем; бо мирянам
здума ться гримнути iнодi й лишнiй раз кубком або загомонiти буйними
речами; так щоб не вводили братi© в iскушенi , стояв на одшибi про такий
случай хуторець. Туди Сомко повiв сво©х гостей.
Увiйшли у свiтлицю, а там уже все готове на столi до обiду.
Шрам iще раз обняв Сомка.
- Сокiл мiй,- каже,- ясний!
- Батьку мiй рiдний! - каже Сомко.- Я здавна привик звати тебе батьком!
Тодi Шрам сiв конець стола, пiдпер руками сиву голову i гiрко заплакав.
Усi засмутились. Здивовався гетьман. Знав вiн Шрамову тугу натуру; сам
був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сiм раз наскрiзь пробитого
кулями. Старий попрощавсь iз мертвим тiлом мовчки i без плачу й жалю
поблагословив на погреб. А тепер ось iлл ться сльозами, мов на похоронах у
Хмельницького, на тих смутних похоронах, що три днi гримали самопали, три
днi сурмили смутно сурми, три днi лились козацькi сльози.
- Батьку мiй! - каже гетьман, приступивши до Шрама.- Що за бiда тобi
склалась?
- Менi! - каже, пiднявши голову, Шрам.- Я був би баба, а не козак, коли
б заплакав од свого лиха.
- Так чого ж, бога ради?
- А хiба ж нiчого?.. У нас окаянний Тетеря торгу ться з ляхами за
християнськi душi, у вас десять гетьманiв хапа ться за булаву, а що
Вкра©на розiдрана надво , про те усiм байдуже!
- Десять ге'iьманiв, кажеш? А нехай хоть один за не© вхопиться, поки я
держу в руках!
- А Iванець? А Васюта?
- Васюта старий дурень, з його химери смiються козаки, а Iванець
гетьману тiлько над п'яницями. Давно я потоптав би сю ледар, да тiлько
честь на собi кладу!
- Так, ледар то вони ледар, да й не дають тво©й гетьманськiй зверхностi
розширятись по Вкра©нi!
- Хто тобi сказав? Од Самари до Глухова вся старшина зове мене
гетьманом, бо в Козельцi на радi всi полковники, саули, сотники, всi
значнi козаки присягли мене слухати.
- Аже ж сьому правда, що Васюта подав у Москву лист против твого
гетьманс'iва?
- Правда, i якби не сива голова Васютина, то зробив би я з ним те, що
покiйний iетьман iз Гладким.
- Ну, i тому правда, що Iванця в Сiчi огласили гетьманом?
- I тому правда; так що ж ? Хiба не зна ш юродства запорозького? У них
що ватажок, то й гетьман.
- Знаю я його добре, пане ясновельможний! Тим-то й боюсь, щоб вони не
заподiяли тобi яко© пакостi. Окаянна сiрома нишпорить усюди по Вкра©нi да
баламутить голови поспiльству. Хiба не чув ти поголоски про чорну раду?
- Химера, батьку! Козацьке слово, химера! Нехай лиш ви©дуть у Переяслав
царськi бояре, побачимо, як та чорна рада усто©ть против гармат!
Запорожцiв тодi я здавлю, як макуху, гетьмана ©х поверну в свинопаси, а
дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхнiсть!
Подумав Шрам да й каже:
- Од тво©х речей душа моя ожива , яко злак од божо© роси. Тiлько смуща
мене, що запорозькi гульта© баламутять не одно сiльське поспiльство,
бунтують вони й мiщан нротив козацтва. - Знаю й се,- каже Сомко,- i,
правду тобi сказати, воно менi й дармо. Нехай наш казан закипить iще й з
другою боку, щоб iзварилась каша. А то козаки дуже вже розопсiли: "Ось
ми-то люде, а то все грязь! Нехай году нас поспiльство, а наше козацьке
дiло - тiлько по шинках вiкна да пляшки бити". Потурай тiлько ©м, то якраз
заведуть на Вкра©нi шляхетськi© звича© i заколотять миром не згiрше. Уже
ж, зда ться, Польща нас добре провчила, уже пора нам знати, що нема там
добра, де нема правди. Нi, нехай у мене всяке, нехай i мiщанин, i
посполитий, i козак сто©ть за своь право; тодi буде на Вкра©нi i правда, i
сила.
Шрам за сi слова обняв i поцiлував гетьмана.
- Дай же,- каже,- боже, щоб твоя думка стала думкою всякого доброго
чоловiка на Вкра©нi!
- I дай, боже, - додав Сомко, - щоб обидва береги Днiпровi©
приклонились пiд одну булаву! Я оте , скоро одбуду царських бояр, хочу йти
на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з Укра©ни, одтиснем ляхiв до само©
Случi, да, держачись за руки з Москвою, i громитимем усякого, хто
покуситься ступити на руськую землю!
Шрам аж помолодшав од тако© речi.
- Боже великий! Боже милосердний! - каже, простяглiй руки до образа.-
Положив си йому в душу мою найдорожчу думку, поможи ж йому й доказати сю
справу!
- Годi ж уже про великi дiла,- каже Сомко,- давайте ще про мали. Не
добро бути чоловiку диному._ Треба, щоб у гетьмана була гетьманша. От же
ознаймую перед усiма, хто тут сть, що давно вже зложив руки з панi ю