не було нi шабель, нi сагайдакiв, а тiлько самi квiтки да запашнi© зiлля
за образами й поза сволоком, а на столi лежав ясний да високий хлiб. Так
Леся ж усе скрашала собою так, що вже справдi годилось би сказати: "У хатi
в не©, як у вiночку; хлiб випечений, як сонце; сама сидить, як квiточка".
I розговоривсь iз нею Петро, як брат iз сестрою. А сама Череваниха була
панi ввiчлива: знала як до кого з речами обернутись. Так мо му козаковi
луччо© компанi© було й не треба: тут би вiн i засiв на весь вечiр,
дивлячись на чорнi дiвоцькi брови да на шитi рукава.
Як ось i лiзе Черевань, сопучи, через порiг. Уваливсь у хату да,
розставивши руки, до його:
- А, бгатику! - i почав цiловатись.- Ну,- каже,- бгате, не вниз iдеш, а
вгору. То був козак над козаками, а тепер iще став кращий!.. Меласю! -
обернувсь до жiнки.- От нам зятьок! Лесю, от жених тобi пiд пару, так-так!
Га-га-га! Бач, бгате, який я чоловiк? Сам набиваюсь iз сво©м добром. Так
не бере ж бо нiхто, та й годi! Ходiмо, бгате, в свiтлицю; нехай вони тут
собi пораються. Жiноча рiч коло печi, а нам, козакам, чарка та шабля.
Да, взявши Петра за руку, i потяг до свiтлицi. Обернувсь козак,
переступаючи через порiг,- i серце в його заграло: Леся не спускала з його
очей, а в тих очах сiяла й ласка, й жаль, i щось iще таке, що не вимовиш
нiякими словами. Сподобавсь, видимо, козак дiвчинi.
- Ось подивись, дiдусю,- каже Черевань, привiвши Петра до божого
чоловiка,- чи той се Шраменко, що переплив Случ пiд кулями? й-богу, я й
досi дивуюсь, що таке молоде, да таке смiле! Пробравсь у лядський табор,
убив хорунжого й корогов його принiс до гетьмана. Що ж би тепер воно
зробило!
Божий чоловiк положив Петрусевi на голову руку да й каже:
- Добрий козак; по батьковi пiшов. Одвага велика, а буде довговiчний, i
на вiйнi щасливий: нi шабля, нi куля його не одолi ,- i вмре сво ю смертю.
- Нехай лучче,- сказав батько,- поляже од шаблi i од кулi, аби за добре
дiло, за цiлiсть Укра©ни, що ось розiдрали надво .
- Ну, годi ж, годi вже про се! - каже Черевань.- Ось я вам дам краще
дiло до розмови.
I дiстав iз полички жбан, прехимерно з срiбла вилитий i що то вже за
приукрашений! Не жалували пани грошей для сво © пихи i потiхи. По боках
бiгли босонiж дiвчата - iнша i в бубон б' ; а зверху сидiв, мов живий,
божок гречеський, Бахус. Тим-то Черевань i звав сей жбан божком.
- Шкода менi, дiдусю, тво © темноти,- каже кобзаревi,- Ось на лиш
полапай, яке тут диво. Се я в Поль©цi таке собi доскочив.
- Су та су тствiй! - каже той, усмiхнувшись
- Нi, бгатику, не су та! Ось як вип' мо з божка по кухлику, то, може,
не так заговориш.
- Iз божка! - каже Шрам.- Так отсей чортик зоветься в тебе божком?
- Нехай вiн буде й чортик,- одвiту Черевань,- тiлько кажуть, що в
старовину у грекiв... Був народ греки, так, iiримiрно, як ми тепер
козаки... Народ нелюдимий,- от що!.. Таку тих то грекiв сьому божку,
кажуть, була велика шаноба.
- А в тебе вже не така? - пита Шрам.
- Нi,- каже,- на мене вiн не нарiкатиме, а от коли б ви його не
зневажили.
I достав мальовану тацю, срiблом ковану. А на тацi було намальоване
таке, що всяке б засмiялось. Жидок да запорожцевi напитись горiлки з
барильця. Запорожець так i припав до барила, а жид - одно од страху, а
друге од скнаростi - держить та й трусигься. А зверху i пiдписано: "Не
трусись, псяюхо: губи поб' ш'_" От на таку-то тацю поставив Черевань п'ять
кубкiв рiпок да й почав наливати якусь настойку з того божка.
- Се, бгатцi,- каже,- така в мене настойка, що мертвий устав би з
домовини, якби випив добру чарку.
Да й обнiс усiх; не минув i Василя Невольника, хоть той стояв собi
оддалiк, мов у монастирi служка перед iгуменом.
- Ну, бгаге Михайле,- каже, повеселiвши трохи од того трунку, Шрам,-
загадаю ж я тобi про твого божка загадку: сто©ть божок на трьох нiжках;
король каже: "Потiха моя!", краля каже: "Погибель моя!"
- Ну, бгатику,- каже Черевань,- хоч убий, не второпаю. Дак, як як?
Король на трьох нiжках, а краля каже: "Погибель моя"?
- Не король, а божок на трьох нiжках, як от i твiй. Король каже:
"Потiха моя!", краля каже: "Погибель моя'"
- А, пек же його матерi, як мудро!.. Король каже:
"Потiха моя'" Себто, бач, як чоловiк уп' ться, то вже тодi кричить: "Я
король!" А жiнка: "Ох, погибель же моя! Де ж менi тепер дiтися?"
- Якраз так! Тiлько, братику, твоя жiнка не злякалась би тебе, хоть би
ти й королем зробивсь!
- Iще не одгадал! - каже Черевань. Ану ж ти сам!
- Менi не диво, а от якби ти показав свою премудрiсть!
- Моя премудрiсть, бгатику,- сказав Черевань,- зна тiлько налити та
випити; а там собi мiзкуйте, як хотя. На те ви попи, на те ви мужi совiта,
на те ви народнi голови.
Не вадило б i не понам,- одвiтур Шрам,- не вадило б i не мужам совiта
знати, що король тут - тiло, а краля - так се душа. Тiло потiша ться, як
чоловiк зап' , а душа погиба ; от i все.
- Пгавда, бгатику, ©й богу пгавда! - сказав, похитуючи головою,
Черевань.- Вип' м же ще по кубку!
Аж ось увiйшла до гостей Череваниха, молодиця свiжа й повновида, пряма,
як тополя,замолоду була дуже хороша. Пiдiйшла до Шрама пiд благословенi .
Вiн ©© поблагословив, да, як панi була гожа, i вони ж таки давнi приятелi,
то ще схотiв i попросту з нею привiтатись, да й каже:
- Позвольте з вами привiтатись, добродiйко? А вона каже:
- Да як же зволите, добродiю! Да й поцiловались любенько. Тогдi
Череваниха ще обнесла гостей. Черевань випив на радощах повний кубок,
бризнув пiд стелю да й каже:
-Щоб нашi дiти отак вибрикували!
А Череваниха почала вести за чаркою розмову:
- Так оте ,- каже,- ви на прощу, панотче? Святе дiло!.. От, моя
дружино,обернулась до чоловiка,- от як добрi люде роблять: аж iз само©
Паволочi iдуть молитись богу. А ми живемо ось пiд самим Ки вом, да ще не
були сю весну й одного разу у святих угодникiв. Аж сором! Да вже ж як собi
хочеш, а в мене не дурно ридван наготовлений. Причеплюсь за пана Шрама, да
куди вiн, туди й я.
От божевiльне жiноцiво! - каже Черевань,- Куди вiн, туди й я!.. А як же
панi Шрам махне за Днiпро?
- То що ж? Я б не махнула? Доки сидiти нам у сьому воронячому гнiздi?
Ось уже которий раз переказу мiй брат, щоб при©хали до його в гостi! I
чому б не по©хати?
- Да, ©й-богу, Меласю,- каже Черевань,- я рад би душею, коли б мене хто
взяв та й перенiс до твого бгата, пiд Нiжень. Кажуть, i живе добре - таки
зовсiм по-панськи. Не дурно його козаки прозвали князем.
- Оте буцiмби за достаток його князем зовуть! - перебила Череваниха.-
У його жiнка - княгиня з Волинi, ляшка. Як руйновали нашi Волинь, так вiн
собi вподобав якусь бiдолашну княгиню; от i самого прозвали князем.
- Князь Гвинтовка! - зареготавши, каже Черевань,- То були Вишневецькi©
та Острозькi©, а тепер пiшли князi Гвинтовки... Знай наших! А добра,
кажуть, людина з тi© княгинi. По©хав би до Гвинтовки хоч зараз, коли б не
далеко!
Гуторять, попиваючи, аж ось - дверi рип! I - так, як сонце засiяло:
увiйшла в свiтлицю Леся.
- От моя й краля! - каже Черевань, беручи ©© за руку:
В свiтлоньку входить,
Як зоря сходить
В свiтлоньку ввiйшла,
Як зоря зiйшла .
А що, бгате? Чи нiчим же похвалитись на старiсть Череваневi?
Нiчого не сказав Шрам, тiлько дививсь на Лесю. А вона ж то стояла,
пiдiйшовши пiд благословенi , хороша да прехороша! Iще трошки засоромилась
перед поважним гостем, то й очицi спустила в землю, а на виду аж сiя . На
диво була в Череваня дочка, да й годi. Тим-то Петро, як побачив, то й
умер, дармо що видав доволi свiту!
- Ну лиш, доню,- каже Черевань,- пiднеси нам по кубку, як там кажуть,
iз бiлих ручок. _
Леся поблагословилась i пiднесла. I що то вже, як хороше вдасться! Чи
заговорить, чи рукою поведе, чи пiде по хатi - усе не так, як хто iнший:
так усi й дивляться, i так усякому на душi, мов сонечко свiтить.
Випив старий Шрам iз бiлих рук_ од Череванiвни да й каже Череваневi:
- Ну, брате Михайле, тепер i я скажу, що тобi чим на старiсть
похвалитись. А Черевань тiлько смi ться.
- А що ж, приятелю? - каже Шрам далi. Хоть би менi годилось би про одно
вже помишляти, да, може, тепер година щаслива; щоб ©© нам не занедбати -
чи не оддав би ти сво © Лесi за мого Петра?
А Черевань йому:
- А чом же не оддав би, бгате? Нехай нашим ворогам буде тяжко! Хiба ти
не Шрам, а я не Черевань?
-Так чого ж довго думати? Давай руку, свате! Да й подали собi руки, да
й обнялись, да й поцiловались. Тодi за дiтей, да й кажуть:
- Боже вас благослови! Поцiлуйтеся, дiти! Петро од радостi не знав, де
вiн i сто©ть, мов сон йому сниться! Про що вiн тiлько подумав, зараз воно
йому й сть. А Леся чогось нiби злякалась да й каже:
- Татусю! Хiба ж ви не бачите, що не всi в хатi? Обернувсь Черевань -
нема жiнки. Аж ось вона знов увiйшла в свiтлицю.
- Меласю! - каже Черевань.- Чи бачиш, що тут у нас дi ться?
- Бачу, бачу, пишний мiй пане! - дала вона такий одвiт да зараз i взяла
од його дочку за руку.
Глянув Петро: де ж та ласка у очах у Лесi? Де ж той жаль дiвся, де
дiлось те, чого не вимовиш нiякими словами? Вона схилила головку на
материне плече i перебира в не© на ши© дукати, а на Петра й не гляне.
Гордо пiднялась ©© губка - не добрий знак для залицяння!.. - Ну, нiчого
сказати, панотче! - каже Череваниха Шрамовi.Швиденько ви добува те iз
сво©м сином замки! От же миррам доведемо, що жiноче царство сто©ть крiпше
над усi царства.
Черевань тiлько смiявся.
А Шраму було не по нутру.
- Враг мене вiзьми,- каже,- коли з iншим замком не скорiш справишся,
нiж iз бабою! Тiлько ж не знаю, що за одсiч ви нам iзробите? Чим я вам не
сват? Чим син мiй не жених вам?
Черевань, стоячи збоку, усе дививсь на Шрама, роззявивши рот, да
слухав. Як же Шрам замовк, тодi вiн повернув шию до жiнки, що то вона
скаже.
А та вже тодi медовим голосом:
- Панотче, пане полковнику, приягелю наш любий! Нема на Вкра©нi
чоловiка, щоб не знав, чого сто©ть старий Шрам, i який старшина, який
полковник не оддав би дочки за твого пана Петра? Не к тому, панотченьку,
тут рiч. З дорогою душею радi й ми оддать за його свою дитину; тiлько ж бо
треба чинити таке дiло по-християнськи. Нашi дiди й баби, як думали
заручати дiтей, то перше ©хали з усею сiм' ю на прощу до якого монастиря
да молились богу. От бог давав дiтям i здоров'я, i талан на всю жизнь. Се
дiло святе: зробiмо ж i ми по-предкiвськи.
Знала Череваниха, що сказати: так i посадила Шрама, мов горщок од жару
одставила.
- Ну, брате Михайле,- каже вiн Череваневi, - благословив тебе господь
дочкою, да не обiдив же й жiнкою.
- Га-га-га! - каже Черевань. - Еге, бгате! Моя Мелася не зневажила б
себе i за гетьманом.
- По сiй же мовi да буваймо здоровi! - каже Череваниха, пiднiсши гостям
по кубку.
- Щоб нашим ворогам було тяжко, як добре мовля мiй сват! - каже Шрам.
- А дiти нашi нехай отак вибрикують! - додав Черевань, бризнувши з
кубка на стелю.
- Амiнь! - каже Череваниха. На тiм i застряло сватанн . Старi вже бiльш
i не згадували, бо i в Череваня, i в Шрама була така думка, що ще поспiють
з козами на торг. Не так думав Петро:
вiн зараз догадавсь, що Череваниха б' на якогось iншого зятя, да й
сама Леся ©м горду . I вже йому тодi здалось, що нi для чого бiльш i на
свiтi жити; а на душi така пала туга, така печаль, що й сказати не можна!
Леся, викрутившись iз того сватання, зникла з свiтлинi i не ввiйшла на
вечерю; а послi вечерi зараз порозходились на спочинок.
Старого Шрама i божого чоловiка положили в свiтлицi, а Петро, по
козацьки, лiг у садку пiд чистим небом.
Не знаю вже, яково-то йому пiсля того сватання спалось. Як же вернувся
вранцi до свiтлицi, то божого чоловiка вже не було в компанi©: поплентавсь
дiдусь iще до схiд сонця iз Хмарища. Усi повдягались у довгi подорожнi
сукнi i ждали тiльки старого Шрама. Той, стоя перед образом, дочитував
сво©х молитов. По стiнах i по полицях у свiтлицi не видно було бiльш нi
дорого© збро©, нi срiбних кубкiв; бо в тую неспокiйну старосвiтщину,
одлучаючись, не кидай було плохо дома нiчого, а ховай по тайниках, по
пiдземних скарбницях. Старий Шрам звелiв синовi сiдлати конi; як ось i
Василь Невольник ви©хав iз-за садка з ридваном. Погодив тодi бог козакам
надрать у сво©х ворогiв усячини, що не один старшина, мов який дука, ©здив
ридваном. Блищали мiдянi, позолотисти герби на ридванi в Череваня;
миготiла в очах дорога горорiзьба - леви, струсовi пiр'я, булави з
бунчуками; а тих, може, перевелось i кодло, що сими гербами величались...
Мати з дочкою сiли в ридван, а Черевань не покидав-таки козаковання -
по©хав на прощу верхи. Шрам iз ним держав перед того по©зду.
Петро хотiв ©хати поруч iз верховими, да й сам не знав, як оставсь коло
ридвана, мов прив'язаний. Iде сердега мовчки i голову понурив. Далi,
надумавшись, i каже:
- Панiматко! Учора дiло пiшло було на лад, да й розв'язалось iз тво ©
ласки. Не по правдi ви iз сво ю Лесею робите. Я до вас iз щирим серцем, а
ви до мене з хитрощами. Лучче б уже одрiзати попросту, да й годi. Ну, що в
вас на мислi? Скажи, панiматко, щиро, чи дума ш ти оддати за мене Лесю, чи
в тебе другий сть на прикметi?
- I сть, i нема; i нема, i сть,- каже, смiючись, Череваниха.
- Що оте в вас за загадки? - аж скрикнув з досади Петро.- Уже коли
рвати, то рви, не дьоргавши! Скажи менi, панiматко, щиро, кого ви собi
ма те на думцi?
- Е, паничеську! - каже Череваниха.- Потривай-бо трошки: ще рано брати
нас на iсповiдь!
Замовк Петро, понурив голову, а на виду поблiд, мов хустка: доняла йому
до живого Череваниха. Вже й сама Леся, зглянувши на матiр, похитала
головою.
Усмiхнулась горда мати да й каже:
- Ну, козаче, коли вже тобi так пильно припало, то от тобi уся iсторiя.
Леся моя родилась у чудну планету; ще як я нею ходила, приснився раз менi
сон дивен-дивен на прочудо. Слухай, козаче, та на ус мотай. Здалось менi,
нiби посеред поля могила; па могилi сто©ть панна, а од панни ся , як од
сонця. I з'©жджаються козаки i славнi лицарi з усього свiту - од Подолля,
од Волинi, од Сiвери i од Запорожжя. Вкрили, бачся, все поле, мов маки
зацвiли по городах, вкрили да й стали битись один на один, кому буде та
ясная панна. Б'ються день, б'ються другий,- як де не взявсь молодий
гетьман на конi. Усi склонились перед ним, а вiн до могили - да й поняв
ясную панну. Такий-то був менi сон, козаче! Проходить день, другий - нiяк
його не забуду. Ударилась я до ворожки. Що ж ворожка? Як ти дума ш?
- Я думаю тiлько,- каже Петро,- що ти, панiматко, з мене глузу ш, от i
все!
- Нi, не глузую, козаче. Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка. "А
що ж,каже,- панi, сей тобi сон пророку дочку iз зятем. Дочка в тебе буде
на весь свiт красою, а зять -_ на весь свiт славою. Будуть iз'©жджатись з
усього свiту пани й гетьмани, дивоватимуться красi тво i донi,
дароватиму'гь ©й срiбло-злото, та нiхто ©© не обдару краще од судженого.
Суджений буде ясен красою мiж усiма панами i гетьманами; замiсть очей
будуть зорi, на лобу - сонце, на потилицi - мiсяць". Так промовила менi,
вiщуючи, стара бабуся. Як ось, справдi, дав менi господь дочку -
справдилось бабусине слово: пiвроку ©й, не послiдуща мiж дiвчатами. Трошки
згодом зашумiло по Вкра©нi, закипiло, мов у казанi, i стали з'©жджатись у
Ки©в пани да гетьмани - справдилось друге бабусине слово. Усi дивовались
на мою дитину, даровали ©й сережки, дорогi перстенi; тiлько ж нiхто так не
обдаровав ©©, як той гетьман, що менi снився. Дорожчий над усi подарунки
був його подарунок, i кращий над усе панство i лицарство був молодий
гетьман: замiсть очей - зорi, на лобi - сонце, на поiилицi - мiсяць
Справдилося ще раз ворожчине слово. Усiх панiв i гетьманiв затемняв вiн
красою. I говорить менi: "Не оддавай же, панiматко, сво © дочки нi за
князя, нi за лицаря; не буду женитись, поки виросте - буду ©й вiрною
дружиною". Дай же, боже, i ти, мати божа, щоб i се справдилось на щаст й
на здоров' !
Тут саме ви©хали вони iз за гори. Перед ними так i заблищало, так i
замиготило, так i замережило церквами, хрестами, горами i будинками.
Святий город сiяв, як той русалим. Сонце ще не пiднялось високо; так не
то що церкви й хоромини, да й зеленi сади, i все, що загледiло око в
Ки вi, усе горiло, мов парча золототканая
Прочане перехрестились i сотворили моличву. А Петро iде собi i не
бачить, i не чу нiчого: так опентала його Череваниха.
IV
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий паш дiду Ки ве! Бо й велика
слава не раз тебе осiяла, i великi© злигоднi на тебе з усiх бокiв
збирались. Скiлько-то князiв, лицарства i гетьманiв добуло, воюючи за
тебе, слави; скiлько то на тво©х улицях, на тих старосвiт ських стогнах,
на валах i церковних цвинтарях пролито кровi християнсько©' Уже про тих
Олегiв, про тих Святославiв, про ти ясири половецькi© нiчого й згадувати.
Ту славу, тi© злигоднi вибила нам iз голови безбожна татарва, як уломився
Батий у тво© Золотi ворота. Буде з нас i недавнiх споминок про твою ру©ну.
Iще ж от i дванадцяти лiт не налiчив Шрам, як у той нещасливий
Берестецький рiк прийшов до Ки ва Радзiвiлл iз литвинами, усе попалив i
пограбував, а мiщане, сiвши на байдаки, мусiли до Переяслава втiкати.
Та люта пожежа iще не зовсiм загладилась: куди не кинь оком, усюди
виден був по ©й прослiдок. На коморах, на станях, на огорожах, помiж
свiжим деревом чорнiють колодки, а iнде гарний колись сад стоiгь пустирем
незагороджений; на спустошалому дворищi стирчать тiлько печi да ворота; а
де чи дiлованн , чи щит над ворiтьми, чи яка хоромина, то все те нове, iще
й дерево не посинiло.
Смутно було дивитись Шрамовi на тi© признаки пожежi. Тiлькi й краси
було в Ки©вi, що церкви божi, да городи з червоними маками, да ще тi© гори
крутоярi, з зеленими покотами.
Тодi ще трохи не весь Ки©в мiстився на Подолi, Печорського не було
зовсiм, а Старий, або Верхнiй, город пiсля Хмельниччини безлюдовав. Де не
де сгояли по Подолу кам'яницi; а то все було дерев'яне, i сини з баштами
круг Подолу, i замок на горi Киселiвцi. Улицi були узенькi, плутались то
сюди, то туди; а iнде замiсть улицi майдан, i нiхто його не забудову , i
нiчого на йому нема, тiлько гуси пасуться.
Iду©ь пашi прочане по тих закоулках, аж дивляться - посеред улицi
збились вози у купу. Шрам послав сина прочистити дорогу. Поскочив Петро до
возiв, гляне, аж._ за водами, коло хати, перед ганочками, сидить юрба
людей. Посерединi килим, на килимi пляшки, чарки i всяка страва.
Петро зараз догадавсь, що се, мабуть, чоловiковi дав бог родини абощо,
так на радощах часту вся кого, хто б не йшов або ©хав улицсю. Юрба гостей
зiбралась уже чималенька, i все були мiщане. Знатi були мiщане раз уже з
того, що не носили шабель,- тiлько нiж коло пояса: однi пани да козаки
ходили при шаблях. А вдруге, знатi були з того, що пiдперiзувались по
жупану, а кунтушi носили наопашки (тодi було коли не пан або не козак, то
по кунтушу й не пiдперiзуйсь, щоб iнде носа не втерто). Iще ж iз того були
вони знатi, що не важились ходити у кармазинах: ходили тодi в кармазинах
тiлько люде значнi да шабльованi, а мiщане одягались синьо, зелено або в
горохвяний цвiт; убогi© носили личакову одежу. Через те козаки дражнять
було мiщан личаками, _а мiщане дражнили козакiв кармазинами.
Гостi сидiли за трапезою не мовчки: балакали таки й геть-то
голосненько, що Петро мусив добре гукнуть через вози "Добридень".
Обернулось тодi до нього двi чи три голови.
- Пане господарю! - каже.- I ви, шановная громадо! Просить паволоцький
Шрам пропуска через табор,
Скоро назвав Шрама, зараз деякi повставали да й дивляться; а господар
пiзнав Петра да й каже:
- Де ж той Шрам? Це хiба десята доля старого Шрама.
- Де тобi десята! - пiдхопили, шуткуючи, гостi,- Хiба сота!
- I сото© нема! - закричали усi гурбою.- Хоч тисячу таких красних
жупанiв iзложи докупи, то все-таки не буде Шрам!
Усi були радi з тако© вигадки; iншi аж реготали: клюкнули вже зранку
добре. Як ось пiд'©хав i сам Шрам. Скоро загледiли його сиву бороду, зараз
вози поодкочували геть i повиходили до його назустрiч. Господар iз пляшкою
й чаркою попереду.
- От наш старий Шрам! - кричали мiщане.- От наш батько!
- Що се, Тарасе? - каже тодi Шрам господаревi (а господар колись був у
охочих козаках у Шрама сурмачем). Супротив кого се ти заложив такий табор?
Зда ться ж, тихо на Вкра©нi?
- Де тобi тихо,_ пане полковнику чи панотче?.. Я вже не знаю, як тепер
тебе й величати, - кажеТарас Сурмач. -Де тобi тихо? Сьогоднi народивсь у
мене такий лицар, що_ аж земля затрусилась. Дав менi бог сина, такого ж,
як i я, Тараса Коли миш _голови не одкусить, то й вiн по-батькiвськи
трубитиме козакам на приступи; та й тепер уже трубить на всю хату.
- Нехай велик росте да щаслив буде! - каже Шрам.
- Чим же тебе шанувати, вельможний пане?
- Нiчим не треба, Тарасе.
- Як то нiчим? здивовавшись, каже Сурмач.- Хiба зарок положив?
- Не зарок, Тарасе, а, прибувши до Ки ва, всяк християнин повинен перше
поклонитись церквам божим.
Не такiвський же був i Тарас, щоб угомонивсь одразу.
- Добродiю мiй, - каже, - любезний! Коли б я знав, що така менi па
старiсть буде честь од пана Шрама, то враг мене вiзьми, коли б я засурмив
вам хоч на один приступ! Хiба ж ти не рад мо му Тарасковi, що не хочеш
попорськати його пелюшок? Тобi, мабуть, байдуже, чи виросте з його добрий
козак, чи закорявi , як жидовча!
- Рад я йому з щирого серця,- каже Шрам, пошли йому, господи, щасте й
долю; тiлько ж не та пора тепер, щоб гуляти напiдпитку.
- Та на добре дiло, добродiю, завсегда пора. Дивись, скiльки возiв коло
хати! Нiхто не одцуравсь моьi хлiба солi. Iнший на ярмарок брався, iнший у
гай по кiлл , iнший з пашнею до млина; та отже коли припало пильне дiло,
що треба привiтати нового чоловiка, то нехай ярмарку собi хто хоче, нехай
свинi лазять у город, а жiнка рве на собi волосс ,- тут ось треба
запобiгги, щоб новому чоловiковi не гiрко було на свiтi жити. А то скаже:
"От у мене батько такий сякий був! Поскупивсь iсправити як слiд родини, а
тепер i ©ж хлiб пополам iз слiзьми!"
-Одумайся, бога ради, Тарасе! каже Шрам (уже йому докучило слухати
п'яне верзяканн ). - Чи до речi ж осе чоловiковi, при©хавши до церков
божих, до мощей святих, застряти на хрестинах?
-Та що чи, куме, коло ньою панька ш? - сказав хтось iзбоку товстим
голосом. Хiба не зна ш, що се таке? Знай нас, панiв! От воно що! Сказано -
кармазини. Себто вже наш брат ©м не куппанiя,- от воно що!
Як сказав, то паче iскру в порох укинув. Усi так i загорiлись, бо
мiщане вже давно на городозе козацтво да на старшину важкiм духом дихали.
- Е, пек же його матерi! закричало десягеро разом.- Так ми тiлько тодi
кунпанiя кармазинам, як треба виручати ©х iз-пiд кормиги лядсько©?
- Пхе,- каже господар,- якого ж чорта нам коло них панькати?
- К дияволу кармазинiв! - загукала громада, роздрочившись, як буга©.-
Вони тiлько вмiють бряжчати шаблями; а тодi де були сi брязкуни, як
безбожний Радзiвiлл загуркотав iз гармат у городськi ворота?
Закипiв же й Шрам, почувши такi речi.
- А ви ж,- каже,- проклятi салогуби, де тодi були, як ляхи обгорнули
нас пiд Берестечком, мов горщок жаром? Де ви тодi були, як припекли нас з
усiх бокiв, що_ трохи не половина вiйська википiла? Ви тодi бряжчали не
шаблями, а талярами да дукатами, що понабирали од козакiв за гнилi пiдошви
да дiрявi сукна! Га! А Радзiвiлл прийшов, так ви, окаяннi, не одвiтовали
йому й разу з гармати! Плюгавi© страхополохи! Оддали самохiть Радзiвiлловi
мiсто i, як тi© баби, заголосили: "Згода!"_ Як же запалав Ки©в да почали
литвини душити вас, що овечок, так хто пiдскочив до вас па пiдмогу, коли
не козаки? Бiдолаха Джеджелiй iз жменею тих сiромах улетiв у Ки©в, як
голуб у гнiздо за шуляком; а ви пiдперли його, зайцi нiкчемнi©? Дурень
покiйник був! Я не Литву, я вас би сiк да рубав, бiсовi дiти! Я вас навчив
би боронити, що одвоювали вам козаки!
- Який гаспед одвойовував наше добре, опрiч нас самих? - кричали
мiщане.Одвоювали козаки!.. Та. _хто ж були тi козаки, коли не ми самi? Се
то тепер, з вашо© ласки, не носимо ми нi шабель, нi кармазину. Козацтво ви
собi загарбали, самi собi пану те, ридванами ©здите, а ми будуй власним
коштом стiни, палiсади, башти, плати чинш, мито i чорт зна що! А чом же
би i нам по козацьки не причепити до боку шаблi ча й не сидiти, зюрнувши
руки?
- Козаки сидять, згорнувши руки! - каже Шрам. Щоб ви так по правдi
дихали! Коли б не козаки, то давно б вас чорт iзлизав, давно б вас досi
ляхи з недоляшками задушили або татарва погнала до Криму! Безумнi© глави!
Да тiлько козацькою одвагою i держиться на Вкра©нi предся Русь i
благочестива вiра! Дай ©м усiм козацьке право! Сказали б ви се батьку
Богдановi: вiн би якраз потрощив об вашi дурнi© голови свою булаву! Де в
свiтi видано, щоб увесь люд жив при однаковому правi? Усякому сво :
козакам - шабля, вам - безмiн да терези, а поспiльству - плуг да борона.
- Коли усякому сво ,- каже Тарас Сурмач (а пляшкою маха так, що аж
горiлка лл ться),- коли усякому сво , то чом же нам шаблю i козацьку волю
не назвати сво ю? У козакiв не ставало вiйська,- ми сiли на конi; у
козакiв не було грошей,- ми дали ©м i грошей, i зброю; укупi били ляхiв,
укупi терпiли всякi пригоди, а як прийшлось до розквiтання, то козаки
зостались козаками, а нас у поспiльство повернено! Що ж ми таке? Хiба ми
не тi© ж козаки?
- Хiба ми не тi© ж козаки? - пiдхопила громада, позакладавши iз
зневагою руки за пояси.- Хто жив iз нами запанiбрата, дак тепер горду
нашим хлiбом-сiллю!
Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так i покрива слова
його.
- Та постривайте, постривайте, папи кармазини,- гукнув один товстопикий
синьокаптаннпк,- швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете
нами! Налетять зозулi, що нас не забули... Добрi i молодцi не дадуть нам
загинути. Справимо ми вам чорну раду;_ тодi побачимо, хто яке матиме
право!
- Ого, каже Шрам,- он воно куди дiло хилиться!
- А то ж як? - кажуть, стоячи козирем, мiшане.- Не все тiлько козакам
на радах орудовати. Схаменулись i на нас сiчовi братчики.
Да й оглянулись на чубатого запорожця. Запорожець сидить коло хати, да
мов i не вiн, мов i не чу , що круг нього наче море i ра .
- Еге-ге! - каже тодi Шрам.- Так се iз Низу такий вiтер вi !
Да й догадавсь, що вже вогню пiдложено, уже тiлько роздуть, то й
знiметься пожежа по всiй Укра©нi. Серце в його зомлiло, як змiркував собi,
що то з того може за лихо уродитись! Де дiлась зараз i вся досада на
мiщан!
- Шановна громадо! - каже.- Не думав же я й не гадав, щоб кияне
пошановали отак мою старiсть! Чи давно ж ми були в вас iз батьком
за образами й поза сволоком, а на столi лежав ясний да високий хлiб. Так
Леся ж усе скрашала собою так, що вже справдi годилось би сказати: "У хатi
в не©, як у вiночку; хлiб випечений, як сонце; сама сидить, як квiточка".
I розговоривсь iз нею Петро, як брат iз сестрою. А сама Череваниха була
панi ввiчлива: знала як до кого з речами обернутись. Так мо му козаковi
луччо© компанi© було й не треба: тут би вiн i засiв на весь вечiр,
дивлячись на чорнi дiвоцькi брови да на шитi рукава.
Як ось i лiзе Черевань, сопучи, через порiг. Уваливсь у хату да,
розставивши руки, до його:
- А, бгатику! - i почав цiловатись.- Ну,- каже,- бгате, не вниз iдеш, а
вгору. То був козак над козаками, а тепер iще став кращий!.. Меласю! -
обернувсь до жiнки.- От нам зятьок! Лесю, от жених тобi пiд пару, так-так!
Га-га-га! Бач, бгате, який я чоловiк? Сам набиваюсь iз сво©м добром. Так
не бере ж бо нiхто, та й годi! Ходiмо, бгате, в свiтлицю; нехай вони тут
собi пораються. Жiноча рiч коло печi, а нам, козакам, чарка та шабля.
Да, взявши Петра за руку, i потяг до свiтлицi. Обернувсь козак,
переступаючи через порiг,- i серце в його заграло: Леся не спускала з його
очей, а в тих очах сiяла й ласка, й жаль, i щось iще таке, що не вимовиш
нiякими словами. Сподобавсь, видимо, козак дiвчинi.
- Ось подивись, дiдусю,- каже Черевань, привiвши Петра до божого
чоловiка,- чи той се Шраменко, що переплив Случ пiд кулями? й-богу, я й
досi дивуюсь, що таке молоде, да таке смiле! Пробравсь у лядський табор,
убив хорунжого й корогов його принiс до гетьмана. Що ж би тепер воно
зробило!
Божий чоловiк положив Петрусевi на голову руку да й каже:
- Добрий козак; по батьковi пiшов. Одвага велика, а буде довговiчний, i
на вiйнi щасливий: нi шабля, нi куля його не одолi ,- i вмре сво ю смертю.
- Нехай лучче,- сказав батько,- поляже од шаблi i од кулi, аби за добре
дiло, за цiлiсть Укра©ни, що ось розiдрали надво .
- Ну, годi ж, годi вже про се! - каже Черевань.- Ось я вам дам краще
дiло до розмови.
I дiстав iз полички жбан, прехимерно з срiбла вилитий i що то вже за
приукрашений! Не жалували пани грошей для сво © пихи i потiхи. По боках
бiгли босонiж дiвчата - iнша i в бубон б' ; а зверху сидiв, мов живий,
божок гречеський, Бахус. Тим-то Черевань i звав сей жбан божком.
- Шкода менi, дiдусю, тво © темноти,- каже кобзаревi,- Ось на лиш
полапай, яке тут диво. Се я в Поль©цi таке собi доскочив.
- Су та су тствiй! - каже той, усмiхнувшись
- Нi, бгатику, не су та! Ось як вип' мо з божка по кухлику, то, може,
не так заговориш.
- Iз божка! - каже Шрам.- Так отсей чортик зоветься в тебе божком?
- Нехай вiн буде й чортик,- одвiту Черевань,- тiлько кажуть, що в
старовину у грекiв... Був народ греки, так, iiримiрно, як ми тепер
козаки... Народ нелюдимий,- от що!.. Таку тих то грекiв сьому божку,
кажуть, була велика шаноба.
- А в тебе вже не така? - пита Шрам.
- Нi,- каже,- на мене вiн не нарiкатиме, а от коли б ви його не
зневажили.
I достав мальовану тацю, срiблом ковану. А на тацi було намальоване
таке, що всяке б засмiялось. Жидок да запорожцевi напитись горiлки з
барильця. Запорожець так i припав до барила, а жид - одно од страху, а
друге од скнаростi - держить та й трусигься. А зверху i пiдписано: "Не
трусись, псяюхо: губи поб' ш'_" От на таку-то тацю поставив Черевань п'ять
кубкiв рiпок да й почав наливати якусь настойку з того божка.
- Се, бгатцi,- каже,- така в мене настойка, що мертвий устав би з
домовини, якби випив добру чарку.
Да й обнiс усiх; не минув i Василя Невольника, хоть той стояв собi
оддалiк, мов у монастирi служка перед iгуменом.
- Ну, бгаге Михайле,- каже, повеселiвши трохи од того трунку, Шрам,-
загадаю ж я тобi про твого божка загадку: сто©ть божок на трьох нiжках;
король каже: "Потiха моя!", краля каже: "Погибель моя!"
- Ну, бгатику,- каже Черевань,- хоч убий, не второпаю. Дак, як як?
Король на трьох нiжках, а краля каже: "Погибель моя"?
- Не король, а божок на трьох нiжках, як от i твiй. Король каже:
"Потiха моя!", краля каже: "Погибель моя'"
- А, пек же його матерi, як мудро!.. Король каже:
"Потiха моя'" Себто, бач, як чоловiк уп' ться, то вже тодi кричить: "Я
король!" А жiнка: "Ох, погибель же моя! Де ж менi тепер дiтися?"
- Якраз так! Тiлько, братику, твоя жiнка не злякалась би тебе, хоть би
ти й королем зробивсь!
- Iще не одгадал! - каже Черевань. Ану ж ти сам!
- Менi не диво, а от якби ти показав свою премудрiсть!
- Моя премудрiсть, бгатику,- сказав Черевань,- зна тiлько налити та
випити; а там собi мiзкуйте, як хотя. На те ви попи, на те ви мужi совiта,
на те ви народнi голови.
Не вадило б i не понам,- одвiтур Шрам,- не вадило б i не мужам совiта
знати, що король тут - тiло, а краля - так се душа. Тiло потiша ться, як
чоловiк зап' , а душа погиба ; от i все.
- Пгавда, бгатику, ©й богу пгавда! - сказав, похитуючи головою,
Черевань.- Вип' м же ще по кубку!
Аж ось увiйшла до гостей Череваниха, молодиця свiжа й повновида, пряма,
як тополя,замолоду була дуже хороша. Пiдiйшла до Шрама пiд благословенi .
Вiн ©© поблагословив, да, як панi була гожа, i вони ж таки давнi приятелi,
то ще схотiв i попросту з нею привiтатись, да й каже:
- Позвольте з вами привiтатись, добродiйко? А вона каже:
- Да як же зволите, добродiю! Да й поцiловались любенько. Тогдi
Череваниха ще обнесла гостей. Черевань випив на радощах повний кубок,
бризнув пiд стелю да й каже:
-Щоб нашi дiти отак вибрикували!
А Череваниха почала вести за чаркою розмову:
- Так оте ,- каже,- ви на прощу, панотче? Святе дiло!.. От, моя
дружино,обернулась до чоловiка,- от як добрi люде роблять: аж iз само©
Паволочi iдуть молитись богу. А ми живемо ось пiд самим Ки вом, да ще не
були сю весну й одного разу у святих угодникiв. Аж сором! Да вже ж як собi
хочеш, а в мене не дурно ридван наготовлений. Причеплюсь за пана Шрама, да
куди вiн, туди й я.
От божевiльне жiноцiво! - каже Черевань,- Куди вiн, туди й я!.. А як же
панi Шрам махне за Днiпро?
- То що ж? Я б не махнула? Доки сидiти нам у сьому воронячому гнiздi?
Ось уже которий раз переказу мiй брат, щоб при©хали до його в гостi! I
чому б не по©хати?
- Да, ©й-богу, Меласю,- каже Черевань,- я рад би душею, коли б мене хто
взяв та й перенiс до твого бгата, пiд Нiжень. Кажуть, i живе добре - таки
зовсiм по-панськи. Не дурно його козаки прозвали князем.
- Оте буцiмби за достаток його князем зовуть! - перебила Череваниха.-
У його жiнка - княгиня з Волинi, ляшка. Як руйновали нашi Волинь, так вiн
собi вподобав якусь бiдолашну княгиню; от i самого прозвали князем.
- Князь Гвинтовка! - зареготавши, каже Черевань,- То були Вишневецькi©
та Острозькi©, а тепер пiшли князi Гвинтовки... Знай наших! А добра,
кажуть, людина з тi© княгинi. По©хав би до Гвинтовки хоч зараз, коли б не
далеко!
Гуторять, попиваючи, аж ось - дверi рип! I - так, як сонце засiяло:
увiйшла в свiтлицю Леся.
- От моя й краля! - каже Черевань, беручи ©© за руку:
В свiтлоньку входить,
Як зоря сходить
В свiтлоньку ввiйшла,
Як зоря зiйшла .
А що, бгате? Чи нiчим же похвалитись на старiсть Череваневi?
Нiчого не сказав Шрам, тiлько дививсь на Лесю. А вона ж то стояла,
пiдiйшовши пiд благословенi , хороша да прехороша! Iще трошки засоромилась
перед поважним гостем, то й очицi спустила в землю, а на виду аж сiя . На
диво була в Череваня дочка, да й годi. Тим-то Петро, як побачив, то й
умер, дармо що видав доволi свiту!
- Ну лиш, доню,- каже Черевань,- пiднеси нам по кубку, як там кажуть,
iз бiлих ручок. _
Леся поблагословилась i пiднесла. I що то вже, як хороше вдасться! Чи
заговорить, чи рукою поведе, чи пiде по хатi - усе не так, як хто iнший:
так усi й дивляться, i так усякому на душi, мов сонечко свiтить.
Випив старий Шрам iз бiлих рук_ од Череванiвни да й каже Череваневi:
- Ну, брате Михайле, тепер i я скажу, що тобi чим на старiсть
похвалитись. А Черевань тiлько смi ться.
- А що ж, приятелю? - каже Шрам далi. Хоть би менi годилось би про одно
вже помишляти, да, може, тепер година щаслива; щоб ©© нам не занедбати -
чи не оддав би ти сво © Лесi за мого Петра?
А Черевань йому:
- А чом же не оддав би, бгате? Нехай нашим ворогам буде тяжко! Хiба ти
не Шрам, а я не Черевань?
-Так чого ж довго думати? Давай руку, свате! Да й подали собi руки, да
й обнялись, да й поцiловались. Тодi за дiтей, да й кажуть:
- Боже вас благослови! Поцiлуйтеся, дiти! Петро од радостi не знав, де
вiн i сто©ть, мов сон йому сниться! Про що вiн тiлько подумав, зараз воно
йому й сть. А Леся чогось нiби злякалась да й каже:
- Татусю! Хiба ж ви не бачите, що не всi в хатi? Обернувсь Черевань -
нема жiнки. Аж ось вона знов увiйшла в свiтлицю.
- Меласю! - каже Черевань.- Чи бачиш, що тут у нас дi ться?
- Бачу, бачу, пишний мiй пане! - дала вона такий одвiт да зараз i взяла
од його дочку за руку.
Глянув Петро: де ж та ласка у очах у Лесi? Де ж той жаль дiвся, де
дiлось те, чого не вимовиш нiякими словами? Вона схилила головку на
материне плече i перебира в не© на ши© дукати, а на Петра й не гляне.
Гордо пiднялась ©© губка - не добрий знак для залицяння!.. - Ну, нiчого
сказати, панотче! - каже Череваниха Шрамовi.Швиденько ви добува те iз
сво©м сином замки! От же миррам доведемо, що жiноче царство сто©ть крiпше
над усi царства.
Черевань тiлько смiявся.
А Шраму було не по нутру.
- Враг мене вiзьми,- каже,- коли з iншим замком не скорiш справишся,
нiж iз бабою! Тiлько ж не знаю, що за одсiч ви нам iзробите? Чим я вам не
сват? Чим син мiй не жених вам?
Черевань, стоячи збоку, усе дививсь на Шрама, роззявивши рот, да
слухав. Як же Шрам замовк, тодi вiн повернув шию до жiнки, що то вона
скаже.
А та вже тодi медовим голосом:
- Панотче, пане полковнику, приягелю наш любий! Нема на Вкра©нi
чоловiка, щоб не знав, чого сто©ть старий Шрам, i який старшина, який
полковник не оддав би дочки за твого пана Петра? Не к тому, панотченьку,
тут рiч. З дорогою душею радi й ми оддать за його свою дитину; тiлько ж бо
треба чинити таке дiло по-християнськи. Нашi дiди й баби, як думали
заручати дiтей, то перше ©хали з усею сiм' ю на прощу до якого монастиря
да молились богу. От бог давав дiтям i здоров'я, i талан на всю жизнь. Се
дiло святе: зробiмо ж i ми по-предкiвськи.
Знала Череваниха, що сказати: так i посадила Шрама, мов горщок од жару
одставила.
- Ну, брате Михайле,- каже вiн Череваневi, - благословив тебе господь
дочкою, да не обiдив же й жiнкою.
- Га-га-га! - каже Черевань. - Еге, бгате! Моя Мелася не зневажила б
себе i за гетьманом.
- По сiй же мовi да буваймо здоровi! - каже Череваниха, пiднiсши гостям
по кубку.
- Щоб нашим ворогам було тяжко, як добре мовля мiй сват! - каже Шрам.
- А дiти нашi нехай отак вибрикують! - додав Черевань, бризнувши з
кубка на стелю.
- Амiнь! - каже Череваниха. На тiм i застряло сватанн . Старi вже бiльш
i не згадували, бо i в Череваня, i в Шрама була така думка, що ще поспiють
з козами на торг. Не так думав Петро:
вiн зараз догадавсь, що Череваниха б' на якогось iншого зятя, да й
сама Леся ©м горду . I вже йому тодi здалось, що нi для чого бiльш i на
свiтi жити; а на душi така пала туга, така печаль, що й сказати не можна!
Леся, викрутившись iз того сватання, зникла з свiтлинi i не ввiйшла на
вечерю; а послi вечерi зараз порозходились на спочинок.
Старого Шрама i божого чоловiка положили в свiтлицi, а Петро, по
козацьки, лiг у садку пiд чистим небом.
Не знаю вже, яково-то йому пiсля того сватання спалось. Як же вернувся
вранцi до свiтлицi, то божого чоловiка вже не було в компанi©: поплентавсь
дiдусь iще до схiд сонця iз Хмарища. Усi повдягались у довгi подорожнi
сукнi i ждали тiльки старого Шрама. Той, стоя перед образом, дочитував
сво©х молитов. По стiнах i по полицях у свiтлицi не видно було бiльш нi
дорого© збро©, нi срiбних кубкiв; бо в тую неспокiйну старосвiтщину,
одлучаючись, не кидай було плохо дома нiчого, а ховай по тайниках, по
пiдземних скарбницях. Старий Шрам звелiв синовi сiдлати конi; як ось i
Василь Невольник ви©хав iз-за садка з ридваном. Погодив тодi бог козакам
надрать у сво©х ворогiв усячини, що не один старшина, мов який дука, ©здив
ридваном. Блищали мiдянi, позолотисти герби на ридванi в Череваня;
миготiла в очах дорога горорiзьба - леви, струсовi пiр'я, булави з
бунчуками; а тих, може, перевелось i кодло, що сими гербами величались...
Мати з дочкою сiли в ридван, а Черевань не покидав-таки козаковання -
по©хав на прощу верхи. Шрам iз ним держав перед того по©зду.
Петро хотiв ©хати поруч iз верховими, да й сам не знав, як оставсь коло
ридвана, мов прив'язаний. Iде сердега мовчки i голову понурив. Далi,
надумавшись, i каже:
- Панiматко! Учора дiло пiшло було на лад, да й розв'язалось iз тво ©
ласки. Не по правдi ви iз сво ю Лесею робите. Я до вас iз щирим серцем, а
ви до мене з хитрощами. Лучче б уже одрiзати попросту, да й годi. Ну, що в
вас на мислi? Скажи, панiматко, щиро, чи дума ш ти оддати за мене Лесю, чи
в тебе другий сть на прикметi?
- I сть, i нема; i нема, i сть,- каже, смiючись, Череваниха.
- Що оте в вас за загадки? - аж скрикнув з досади Петро.- Уже коли
рвати, то рви, не дьоргавши! Скажи менi, панiматко, щиро, кого ви собi
ма те на думцi?
- Е, паничеську! - каже Череваниха.- Потривай-бо трошки: ще рано брати
нас на iсповiдь!
Замовк Петро, понурив голову, а на виду поблiд, мов хустка: доняла йому
до живого Череваниха. Вже й сама Леся, зглянувши на матiр, похитала
головою.
Усмiхнулась горда мати да й каже:
- Ну, козаче, коли вже тобi так пильно припало, то от тобi уся iсторiя.
Леся моя родилась у чудну планету; ще як я нею ходила, приснився раз менi
сон дивен-дивен на прочудо. Слухай, козаче, та на ус мотай. Здалось менi,
нiби посеред поля могила; па могилi сто©ть панна, а од панни ся , як од
сонця. I з'©жджаються козаки i славнi лицарi з усього свiту - од Подолля,
од Волинi, од Сiвери i од Запорожжя. Вкрили, бачся, все поле, мов маки
зацвiли по городах, вкрили да й стали битись один на один, кому буде та
ясная панна. Б'ються день, б'ються другий,- як де не взявсь молодий
гетьман на конi. Усi склонились перед ним, а вiн до могили - да й поняв
ясную панну. Такий-то був менi сон, козаче! Проходить день, другий - нiяк
його не забуду. Ударилась я до ворожки. Що ж ворожка? Як ти дума ш?
- Я думаю тiлько,- каже Петро,- що ти, панiматко, з мене глузу ш, от i
все!
- Нi, не глузую, козаче. Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка. "А
що ж,каже,- панi, сей тобi сон пророку дочку iз зятем. Дочка в тебе буде
на весь свiт красою, а зять -_ на весь свiт славою. Будуть iз'©жджатись з
усього свiту пани й гетьмани, дивоватимуться красi тво i донi,
дароватиму'гь ©й срiбло-злото, та нiхто ©© не обдару краще од судженого.
Суджений буде ясен красою мiж усiма панами i гетьманами; замiсть очей
будуть зорi, на лобу - сонце, на потилицi - мiсяць". Так промовила менi,
вiщуючи, стара бабуся. Як ось, справдi, дав менi господь дочку -
справдилось бабусине слово: пiвроку ©й, не послiдуща мiж дiвчатами. Трошки
згодом зашумiло по Вкра©нi, закипiло, мов у казанi, i стали з'©жджатись у
Ки©в пани да гетьмани - справдилось друге бабусине слово. Усi дивовались
на мою дитину, даровали ©й сережки, дорогi перстенi; тiлько ж нiхто так не
обдаровав ©©, як той гетьман, що менi снився. Дорожчий над усi подарунки
був його подарунок, i кращий над усе панство i лицарство був молодий
гетьман: замiсть очей - зорi, на лобi - сонце, на поiилицi - мiсяць
Справдилося ще раз ворожчине слово. Усiх панiв i гетьманiв затемняв вiн
красою. I говорить менi: "Не оддавай же, панiматко, сво © дочки нi за
князя, нi за лицаря; не буду женитись, поки виросте - буду ©й вiрною
дружиною". Дай же, боже, i ти, мати божа, щоб i се справдилось на щаст й
на здоров' !
Тут саме ви©хали вони iз за гори. Перед ними так i заблищало, так i
замиготило, так i замережило церквами, хрестами, горами i будинками.
Святий город сiяв, як той русалим. Сонце ще не пiднялось високо; так не
то що церкви й хоромини, да й зеленi сади, i все, що загледiло око в
Ки вi, усе горiло, мов парча золототканая
Прочане перехрестились i сотворили моличву. А Петро iде собi i не
бачить, i не чу нiчого: так опентала його Череваниха.
IV
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий паш дiду Ки ве! Бо й велика
слава не раз тебе осiяла, i великi© злигоднi на тебе з усiх бокiв
збирались. Скiлько-то князiв, лицарства i гетьманiв добуло, воюючи за
тебе, слави; скiлько то на тво©х улицях, на тих старосвiт ських стогнах,
на валах i церковних цвинтарях пролито кровi християнсько©' Уже про тих
Олегiв, про тих Святославiв, про ти ясири половецькi© нiчого й згадувати.
Ту славу, тi© злигоднi вибила нам iз голови безбожна татарва, як уломився
Батий у тво© Золотi ворота. Буде з нас i недавнiх споминок про твою ру©ну.
Iще ж от i дванадцяти лiт не налiчив Шрам, як у той нещасливий
Берестецький рiк прийшов до Ки ва Радзiвiлл iз литвинами, усе попалив i
пограбував, а мiщане, сiвши на байдаки, мусiли до Переяслава втiкати.
Та люта пожежа iще не зовсiм загладилась: куди не кинь оком, усюди
виден був по ©й прослiдок. На коморах, на станях, на огорожах, помiж
свiжим деревом чорнiють колодки, а iнде гарний колись сад стоiгь пустирем
незагороджений; на спустошалому дворищi стирчать тiлько печi да ворота; а
де чи дiлованн , чи щит над ворiтьми, чи яка хоромина, то все те нове, iще
й дерево не посинiло.
Смутно було дивитись Шрамовi на тi© признаки пожежi. Тiлькi й краси
було в Ки©вi, що церкви божi, да городи з червоними маками, да ще тi© гори
крутоярi, з зеленими покотами.
Тодi ще трохи не весь Ки©в мiстився на Подолi, Печорського не було
зовсiм, а Старий, або Верхнiй, город пiсля Хмельниччини безлюдовав. Де не
де сгояли по Подолу кам'яницi; а то все було дерев'яне, i сини з баштами
круг Подолу, i замок на горi Киселiвцi. Улицi були узенькi, плутались то
сюди, то туди; а iнде замiсть улицi майдан, i нiхто його не забудову , i
нiчого на йому нема, тiлько гуси пасуться.
Iду©ь пашi прочане по тих закоулках, аж дивляться - посеред улицi
збились вози у купу. Шрам послав сина прочистити дорогу. Поскочив Петро до
возiв, гляне, аж._ за водами, коло хати, перед ганочками, сидить юрба
людей. Посерединi килим, на килимi пляшки, чарки i всяка страва.
Петро зараз догадавсь, що се, мабуть, чоловiковi дав бог родини абощо,
так на радощах часту вся кого, хто б не йшов або ©хав улицсю. Юрба гостей
зiбралась уже чималенька, i все були мiщане. Знатi були мiщане раз уже з
того, що не носили шабель,- тiлько нiж коло пояса: однi пани да козаки
ходили при шаблях. А вдруге, знатi були з того, що пiдперiзувались по
жупану, а кунтушi носили наопашки (тодi було коли не пан або не козак, то
по кунтушу й не пiдперiзуйсь, щоб iнде носа не втерто). Iще ж iз того були
вони знатi, що не важились ходити у кармазинах: ходили тодi в кармазинах
тiлько люде значнi да шабльованi, а мiщане одягались синьо, зелено або в
горохвяний цвiт; убогi© носили личакову одежу. Через те козаки дражнять
було мiщан личаками, _а мiщане дражнили козакiв кармазинами.
Гостi сидiли за трапезою не мовчки: балакали таки й геть-то
голосненько, що Петро мусив добре гукнуть через вози "Добридень".
Обернулось тодi до нього двi чи три голови.
- Пане господарю! - каже.- I ви, шановная громадо! Просить паволоцький
Шрам пропуска через табор,
Скоро назвав Шрама, зараз деякi повставали да й дивляться; а господар
пiзнав Петра да й каже:
- Де ж той Шрам? Це хiба десята доля старого Шрама.
- Де тобi десята! - пiдхопили, шуткуючи, гостi,- Хiба сота!
- I сото© нема! - закричали усi гурбою.- Хоч тисячу таких красних
жупанiв iзложи докупи, то все-таки не буде Шрам!
Усi були радi з тако© вигадки; iншi аж реготали: клюкнули вже зранку
добре. Як ось пiд'©хав i сам Шрам. Скоро загледiли його сиву бороду, зараз
вози поодкочували геть i повиходили до його назустрiч. Господар iз пляшкою
й чаркою попереду.
- От наш старий Шрам! - кричали мiщане.- От наш батько!
- Що се, Тарасе? - каже тодi Шрам господаревi (а господар колись був у
охочих козаках у Шрама сурмачем). Супротив кого се ти заложив такий табор?
Зда ться ж, тихо на Вкра©нi?
- Де тобi тихо,_ пане полковнику чи панотче?.. Я вже не знаю, як тепер
тебе й величати, - кажеТарас Сурмач. -Де тобi тихо? Сьогоднi народивсь у
мене такий лицар, що_ аж земля затрусилась. Дав менi бог сина, такого ж,
як i я, Тараса Коли миш _голови не одкусить, то й вiн по-батькiвськи
трубитиме козакам на приступи; та й тепер уже трубить на всю хату.
- Нехай велик росте да щаслив буде! - каже Шрам.
- Чим же тебе шанувати, вельможний пане?
- Нiчим не треба, Тарасе.
- Як то нiчим? здивовавшись, каже Сурмач.- Хiба зарок положив?
- Не зарок, Тарасе, а, прибувши до Ки ва, всяк християнин повинен перше
поклонитись церквам божим.
Не такiвський же був i Тарас, щоб угомонивсь одразу.
- Добродiю мiй, - каже, - любезний! Коли б я знав, що така менi па
старiсть буде честь од пана Шрама, то враг мене вiзьми, коли б я засурмив
вам хоч на один приступ! Хiба ж ти не рад мо му Тарасковi, що не хочеш
попорськати його пелюшок? Тобi, мабуть, байдуже, чи виросте з його добрий
козак, чи закорявi , як жидовча!
- Рад я йому з щирого серця,- каже Шрам, пошли йому, господи, щасте й
долю; тiлько ж не та пора тепер, щоб гуляти напiдпитку.
- Та на добре дiло, добродiю, завсегда пора. Дивись, скiльки возiв коло
хати! Нiхто не одцуравсь моьi хлiба солi. Iнший на ярмарок брався, iнший у
гай по кiлл , iнший з пашнею до млина; та отже коли припало пильне дiло,
що треба привiтати нового чоловiка, то нехай ярмарку собi хто хоче, нехай
свинi лазять у город, а жiнка рве на собi волосс ,- тут ось треба
запобiгги, щоб новому чоловiковi не гiрко було на свiтi жити. А то скаже:
"От у мене батько такий сякий був! Поскупивсь iсправити як слiд родини, а
тепер i ©ж хлiб пополам iз слiзьми!"
-Одумайся, бога ради, Тарасе! каже Шрам (уже йому докучило слухати
п'яне верзяканн ). - Чи до речi ж осе чоловiковi, при©хавши до церков
божих, до мощей святих, застряти на хрестинах?
-Та що чи, куме, коло ньою панька ш? - сказав хтось iзбоку товстим
голосом. Хiба не зна ш, що се таке? Знай нас, панiв! От воно що! Сказано -
кармазини. Себто вже наш брат ©м не куппанiя,- от воно що!
Як сказав, то паче iскру в порох укинув. Усi так i загорiлись, бо
мiщане вже давно на городозе козацтво да на старшину важкiм духом дихали.
- Е, пек же його матерi! закричало десягеро разом.- Так ми тiлько тодi
кунпанiя кармазинам, як треба виручати ©х iз-пiд кормиги лядсько©?
- Пхе,- каже господар,- якого ж чорта нам коло них панькати?
- К дияволу кармазинiв! - загукала громада, роздрочившись, як буга©.-
Вони тiлько вмiють бряжчати шаблями; а тодi де були сi брязкуни, як
безбожний Радзiвiлл загуркотав iз гармат у городськi ворота?
Закипiв же й Шрам, почувши такi речi.
- А ви ж,- каже,- проклятi салогуби, де тодi були, як ляхи обгорнули
нас пiд Берестечком, мов горщок жаром? Де ви тодi були, як припекли нас з
усiх бокiв, що_ трохи не половина вiйська википiла? Ви тодi бряжчали не
шаблями, а талярами да дукатами, що понабирали од козакiв за гнилi пiдошви
да дiрявi сукна! Га! А Радзiвiлл прийшов, так ви, окаяннi, не одвiтовали
йому й разу з гармати! Плюгавi© страхополохи! Оддали самохiть Радзiвiлловi
мiсто i, як тi© баби, заголосили: "Згода!"_ Як же запалав Ки©в да почали
литвини душити вас, що овечок, так хто пiдскочив до вас па пiдмогу, коли
не козаки? Бiдолаха Джеджелiй iз жменею тих сiромах улетiв у Ки©в, як
голуб у гнiздо за шуляком; а ви пiдперли його, зайцi нiкчемнi©? Дурень
покiйник був! Я не Литву, я вас би сiк да рубав, бiсовi дiти! Я вас навчив
би боронити, що одвоювали вам козаки!
- Який гаспед одвойовував наше добре, опрiч нас самих? - кричали
мiщане.Одвоювали козаки!.. Та. _хто ж були тi козаки, коли не ми самi? Се
то тепер, з вашо© ласки, не носимо ми нi шабель, нi кармазину. Козацтво ви
собi загарбали, самi собi пану те, ридванами ©здите, а ми будуй власним
коштом стiни, палiсади, башти, плати чинш, мито i чорт зна що! А чом же
би i нам по козацьки не причепити до боку шаблi ча й не сидiти, зюрнувши
руки?
- Козаки сидять, згорнувши руки! - каже Шрам. Щоб ви так по правдi
дихали! Коли б не козаки, то давно б вас чорт iзлизав, давно б вас досi
ляхи з недоляшками задушили або татарва погнала до Криму! Безумнi© глави!
Да тiлько козацькою одвагою i держиться на Вкра©нi предся Русь i
благочестива вiра! Дай ©м усiм козацьке право! Сказали б ви се батьку
Богдановi: вiн би якраз потрощив об вашi дурнi© голови свою булаву! Де в
свiтi видано, щоб увесь люд жив при однаковому правi? Усякому сво :
козакам - шабля, вам - безмiн да терези, а поспiльству - плуг да борона.
- Коли усякому сво ,- каже Тарас Сурмач (а пляшкою маха так, що аж
горiлка лл ться),- коли усякому сво , то чом же нам шаблю i козацьку волю
не назвати сво ю? У козакiв не ставало вiйська,- ми сiли на конi; у
козакiв не було грошей,- ми дали ©м i грошей, i зброю; укупi били ляхiв,
укупi терпiли всякi пригоди, а як прийшлось до розквiтання, то козаки
зостались козаками, а нас у поспiльство повернено! Що ж ми таке? Хiба ми
не тi© ж козаки?
- Хiба ми не тi© ж козаки? - пiдхопила громада, позакладавши iз
зневагою руки за пояси.- Хто жив iз нами запанiбрата, дак тепер горду
нашим хлiбом-сiллю!
Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так i покрива слова
його.
- Та постривайте, постривайте, папи кармазини,- гукнув один товстопикий
синьокаптаннпк,- швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете
нами! Налетять зозулi, що нас не забули... Добрi i молодцi не дадуть нам
загинути. Справимо ми вам чорну раду;_ тодi побачимо, хто яке матиме
право!
- Ого, каже Шрам,- он воно куди дiло хилиться!
- А то ж як? - кажуть, стоячи козирем, мiшане.- Не все тiлько козакам
на радах орудовати. Схаменулись i на нас сiчовi братчики.
Да й оглянулись на чубатого запорожця. Запорожець сидить коло хати, да
мов i не вiн, мов i не чу , що круг нього наче море i ра .
- Еге-ге! - каже тодi Шрам.- Так се iз Низу такий вiтер вi !
Да й догадавсь, що вже вогню пiдложено, уже тiлько роздуть, то й
знiметься пожежа по всiй Укра©нi. Серце в його зомлiло, як змiркував собi,
що то з того може за лихо уродитись! Де дiлась зараз i вся досада на
мiщан!
- Шановна громадо! - каже.- Не думав же я й не гадав, щоб кияне
пошановали отак мою старiсть! Чи давно ж ми були в вас iз батьком