Страница:
хiба це допустимо - наш "пред" страшенно любить вудженi ребра (щодня
записки до продкому пише), а товаришi Нестеренки по тро пар чобiт мають,
i це в той час, коли ми жертву мо всiм. Ми обiда мо в комунiстичнiй
©дальнi, ми...
Дружинiн мовчки стукав лопатою по схилу узвозу.
Горобенко кинув працювати й солодко потягнувся. По тiлу розлилась
незвична при мна фiзична втома. На небi засвiтилися першi зорi. Далекi
свiжi мрiйнi зорi. Тi самi зорi, що свiтили до революцi© i свiтитимуть
вiчно. Вiчно? Так, так - вiчно. багато речей прекрасних незалежно вiд
усього. Хiба мiг би бути Дружинiн гiрший, якби вiн був безпартiйний?
Горобенко одкинув це раптове спокусливе запитання i сказав самому собi:
"Нi, це дуже добре, що вiн у партi©. Вiн справжнiй, природний партi ць".
Горобенко поклав коло себе лопату й присiв на шпориш. "Якого чорта
тiльки Славшу не викинуть i досi з партi©?"
Десь з-за мосту залунало гучне Несторенкове:
- Од-ставiть! В двi шеренг-и стройся-а-а!..
III
Був ранок. Сонце смiливо розсiкало золотими мечами зелену гущавину
листя i вигаптувало на стiнi якусь фантастичну плахту. Кость Горобенко
пiдiйшов до поручнiв веранди i повними грудьми вдихнув свiжого повiтря.
Ранок справляв свiй трiумф. Його блакитне чоло не затьмарилось сьогоднi
жодною хмаринкою. Вiн легко перекинув за обрiй нiч i звитяжцем простував
назустрiч дневi. Тисячi пташиних голосiв спiвали йому урочистi кантати,
якiсь занедбанi, певно, вiд старих ще хазя©нiв, жоржини i червонi
невибагливi пiвники побiля веранди в саду, здавалось, по-особливому
сьогоднi прибрались i, вмитi, чепурнi, трохи засмученi вiд сво © одвiчно©
мовчанки, лагiдною посмiшкою вiтали переможця.
А ранок iшов i йшов. Незримi легiони його в золотих панцирах мчали
нестримно вперед, i перед ©хнiми незлiченними фалангами тiкав, зiгнувшись,
небесними манiвцями останнiй князь ночi - блiдий, ледве помiтний мiсяць.
Горобенко схилився на сiрий вiд облiзло© фарби стовп i розстебнув
комiра. Легенька прохолода при мно проймала пiсля сну тiло, але сонячне
промiння подолало вже останнi перешкоди, прорвалось крiзь вогке листя, i
його пристрасний подих затремтiв на Горобенкових грудях. Сонце затопило
веранду, й тiльки в кутку бiля пiддашшя залишилась журна тiнь, наче згадка
чи ©сь безвихiдно© скорботи. Горобенко вдивлявся в цей затiнок, i вiн був
любий йому. П'яна сонячна радiсть i самотня туга затiнку були спорiдненi,
вони доповнювали одна одну, вони - як рiднi сестри.
Цi © ночi увi снi прийшла Надя. Та сама Надя, що була колись, Надя, що
не могла б бути тепер... Чому?
Горобенко це добре знав, але вiн умисно спитав самого себе i щиро
вiдповiв: "Тому, що тодi вона була просто Надею, вона була нареченою (хоч
цього й не говорилось офiцiйно), а тепер вона була б "мiщанкою",
"баластом", безпартiйною "сволоччю"..."
Горобенко подумки сказав i це. У цiй грубостi була якась гостра
насолода. Але це так. Нема потреби зараз брехати нi сонцевi, нi жоржинi,
нi самому собi. Можливо, що це зрозумiла б i Надя, якби вона була не
хороший сон, а реальнiсть, а втiм... багато прекрасного в тому, чого
нема i нiколи вже не може бути: взимку не буде жоржини i пiвникiв, але в
уявi вони будуть кращими за оранжерейнi хризантеми, в хододну,
безпросвiтню фугу легко згада ться чистий, осяяний весняний ранок... Надя
вмерла, вмерла тiльки фiзично, а коли з'явиться рiдко увi снi, вона буде
просто Надею, "дореволюцiйною" Надею.
На веранду вийшла з таганчиком i чайником двiрникова дружина Параска
Федотiвна. Революцiя позначилась в ©© життi насамперед тим, що домкомбiд
переселив ©© _родину з конури в колишнiй панський кабiнет. Вона живе поруч
iз Горобенком i задоволена з тихого сусiди. й часом ста навiть шкода
цього мовчазного "комiсара": "Чудний якийсь: iншi, глянь, свiй ви©зд
мають, комунiстичний великдень потай по-старому справляли з поросям,
сирною паскою i спиртом, а цей..."
Параска Федотiвна лагiдно привiталась, поставила на цементову долiвку
таганчика i попливла по схiдцях наламати в саду хмизу, але розпалювати
вогнище все ж таки повернулась назад, на веранду. Тут безпечнiше: можна на
хвилинку пiти i чайника не вкрадуть, потiм, нiхто не побачить i не
проситиме окропу.
Горобенко глянув на дебелу постать Параски Федотiвни i нараз подумав:
"Дивно: за весь час у партi© мене ще нiколи не потягнуло до жiнки. I це
зовсiм не тому, що - Надя..."
Коли заплигали пiд чайником жвавi вогненнi язички, старанно вилизуючи
його чорне брудне дно, Параска Федотiвна витерла спiдницею руки i
звернулась до Горобенка:
- На сонечку грi теся? Воно дiйствительно, що прелесть... Може,
стаканчик чаю вiзьмете? Я зараз сахар перепалю... Тепер i чай такий,
зна те!.. - сказала Параска Федотiвна, зiтхнувши. - Ранiш, бувало, пiдеш у
лавку, вiзьмеш Висоцького первий сорт та ще лимончика дорогою у Панкратова
купиш...
Параска Федотiвна солодко бурмотiла собi, а тим часом чайник почав
захлинатись, i вiд перших його бризок сердито зашипiло у вогнищi.
- Так, пожалуйста, заходьте налити собi... менi воно нi по чому, а вам,
як холостому, як же це так на службу йти...
Парасцi Федотiвнi було при мно отак по-простому побалакати з чудним
"комiсаром", вона не вiд того була навiть, щоб пофлiртувати трохи (це тобi
не Митька окаянний, що п'ятнадцять рокiв пiд п'яну руку бив, а тепер бабу
ублаготворити не в силi), Параска Федотiвна лукаво пiдморгнула Горобенковi
i пiшла в дiм.
Горобенко повернувся до сво © кiмнати, скинув сорочку i заходився
вмиватись. Плюскаючи на всi боки, вiн обливав водою шию, груди i чи вiд
руху, чи вiд води - без слiду зникла задумливiсть, а натомiсть по всьому
тiлу мов нагнiтав хтось енергi© i бадьоростi. Витираючись грубим рушником,
Горобенко на хвилину зупинився на сво©х у мiру добрих м'язах i чогось
раптом, отак невiдомо вiдкiля, спало на думку: "Шкода все ж таки, як
уб'ють i це пружне, здорове тiло обернеться в якiсь огиднi вишкварки".
Горобенко з'©в шматок черствого вiвсяного хлiба з олi ю, але по чай до
Параски Федотiвни не пiшов.
Сонце вже досить-таки пiдбилось угору, й надворi ставало душно, коли
Горобенко виходив iз свого завулка на широку вулицю, що вела просто до
культвiддiлу радпрофу. Назустрiч попадалось чимало вже людей: це була
година, коли саме повертаються з базару. Горобенковi впала в око огрядна
Фролова, навантажена важким кошиком. Це та жiнка голови деревообробникiв.
З ©© кошика випиналась куряча голова i морковиння. Фролова йшла задоволена
й пишна.
Горобенковi стало непри мно. I як це безглуздо: боремось iз базарами i
в той же час жiнки комунiстiв ходять туди купувати, та й хiба ти сам,
нарештi, не ходив купувати махорки? Ходив. I iншi ходять. Комгосп попсував
ятки на м'ясо, тепер рiзники продають м'ясо просто на землi. Що краще?
Вчора базар розiгнала мiлiцiя, а сьогоднi харчi втро дорожчi...
А базар живе, базар такий самий, як i був ранiш, до революцi©, ба
навiть жвавiший, барвистiший. Вiн остання надiя i втiха для багатьох. Що
лишиться Фроловiй, коли б не стало-таки справдi базару?
Фролова одчинила вже хвiртку й ступила до свого подвiр'я, але ту ж мить
вiдтiля зачувся ©© рiзкий, роздратований голос:
- Сколько раз казала - не брати з нашо© криницi води! I що це в самом
д л , не понiмаю!
Вiд криницi, що у дворi, сердито огризнувся рудий чолов'яга з повним
вiдром i хутенько подався на вулицю.
- ...Подавись сво ю криницею! Хазяйка найшлась...
- Щоб я больше цього не бачила! Мiй муж пiсля вас буде поправляти?.. Це
ми викопали. Ви собi теж можете скольки завгодно...
Фролова швидко пiдiйшла до криницi й, побачивши бiля цямрини свiжу
калюжу, гнiвно захитала головою:
- Щоб ви подохли!..
З садка в самiй камiзельцi вийшов Фролов. Вiн погладив винувато
стрижену голову й сказав жiнцi:
- Казав же - треба собаку бiля криницi прив'язати. Iнакше не виведеш
цього...
На розi вулицi стояв Дружинiн i балакав з рудим чоловiком, що держав
вiдро з водою i, розмахуючи вiльною рукою, тикав пальцем до Фролового
двору.
Горобенко привiтався i прискорив кроки. Вiн почув позад себе тихi
Дружинiновi слова:
- Я заявлю про це в парткомi... Сволочники скрiзь бувають, цього одразу
не можна...
В дверях радпрофу Горобенка зупинив парткомiвський дiловод Гольцев.
- Хочете щось цiкаве побачити? - Гольцев пiднiс до його вух свого
довгого горбатого носа i, прискаливши око, тихо сказав: - Про вас...
Горобенко запитливо глянув у безбарвне Гольцеве око, що хитро визирало
з-пiд рудих брiв, але той, посмiхнувшись, поспiшив пояснити:
- Парткомiвська характеристика вашо© особи в анкетi до губернi©. Ходiмо
до вас. - Вiн злегка пiдштовхнув Горобенка, i вони подались на другий
поверх колишнього просторого купецького дому. Власне, що треба Гольцеву? I
навiщо цi його вiдвiдування i ота розмова про те, нiби вiн працював за
друкаря в директорi©вському Мiнiстерствi земельних справ, i взагалi ця
приязнь i якась неприродна симпатiя? Горобенко скоса глянув на куценькi,
забрьоханi штани Гольцева i раптом подумав: "Сексот! Доручили стежити... -
стало гидко, але здивувався, - так одверто робити! I хоч би кого iншого, а
то... невже не знайшли путящого?.."
Горобенко залiз за свiй стiл, одiмкнув шухляди i рвучко подивився на
Гольцева... На лицi в того була якась специфiчна хитра усмiшка. Вiд
кутикiв очей колючками розбiглись коротенькi зморшки, i трохи подалась
наперед велика масна спiдня губа. Здавалось, нiби Гольцев давним-давно вже
зробив цю усмiшку, опрацював усi ©© деталi i, коли треба, миттю, мов
машкару, накидав ©© собi на обличчя i так само швидко скидав. Гольцев
мовчки почекав хвилину, а тодi одразу нахилився до свого портфеля й прудко
почав нишпорити в паперах. Добуваючи синювату з цукрового паперу анкету,
вiн схопив стiльця й присунувся до Горобенка. Знову прищулив око i,
штовхаючи Горобенка сво©м гострим лiктем, тихо прошепотiв:
- Тiльки ж це, будь ласка, мiж нами... Ну ви, звiсно, розумi те, що ця
характеристика та мна... Але я собi думаю, ну чому менi такому товаришевi
сво му, як Горобенковi, не показати... - Гольцев зробив довгою, худою, з
чорними волосинками рукою якийсь непевний жест i знову накинув на обличчя
усмiшку.
Було щось бридке в усiй його iнтимностi, в цьому пiдсiданнi й
легеньких, фамiльярних штовханах. Горобенко мимоволi трохи одсунувся й
хотiв був рiшуче одмовитись читати парткомiвську характеристику, але,
глянувши на Гольцева, одразу якось розгубився; Гольцева усмiшка зневолила
його, паралiзувала рухи, а вiдтак навалилась густою масою на голову.
- Прошу... - Гольцев пiдсунув йому до рук анкету, i Горобенко, ще не
позбувшись першо© одубiлостi, глянув на недбалi, розкиданi рядки i за
першим словом жадiбно, мов по краденому, пробiг очима по краю анкети.
Було написано небагато, а втiм, досить ясно:
"Як комунiст-бiльшовик (хтось наче умисне i свiдомо пiдкреслив це друге
слово) - несталий, зважаючи на перебування ранiш в укра©нських
органiзацiях, як культробiтник може бути використаний у губернiяльному.
масштабi".
Горобенко з деяким зусиллям одiрвав очi вiд анкети й трохи зашарiвся.
Збоку дивилась на нього мертва, мовчазна усмiшка Гольцева.
IV
Уже давно прохолонули й зникли на дерев'яних сходах дрiбненькi
похапливi кроки Гольцева, вже з годину торохкотiли друкарськi машинки,
торохкотiли одноманiтно, монотонно i без краю нудно, а Горобенко сидiв
нерухомо при сво му столi. Напiввисунута шухляда з папками, штампом,
стосами паперу й пачкою махорки так i лишилась одкритою пiсля приходу
Гольцева. Вона, наче той мацак, що загребе ось-ось саму душу i втягне ©© в
жовту, заляпану чорнилом, порiзану й поколупану ножем потвору - старий, з
подертим зеленим сукном, кабiнетний стiл.
Горобенко довго не мiг зiбрати докупи сво© думки. Вони горобцями
розлетiлись на всi сторони, i ось перед очима тiльки - "як
комунiст-бiльшовик - несталий" i заскалене Гольцеве око.
Горобенко опустив долу руки, стиснув схрещенi пальцi, аж вони хруснули,
i подумав: "Це, певно, Попельначенко зробив..." Але зараз же глянув скоса
на свiй портфель i вирiшив: "Хiба, зрештою, не все одно? Важно, що це вже
сказано, що хтось окреслено й виразно сказав те, чого я сам не мiг
наважитись сказати самому собi".
А все ж таки було непри мно й боляче. I знову випливали в пам'ятi тi
два будинки батькiвськi, i ота "Просвiта", i 1917-й... Горобенка почало
дратувати. "Несталий"?.. Хiба для них вiн може бути сталий? Хiба вони
можуть забути про те? Вони, як тi ченцi, що в сво му несамовитому
фанатизмовi не зможуть забути цього нiколи, до могили - нiколи. I, потiм,
це укра©нство, що воно ©м? м, для яких не було нi Солоницi[1], нi
Берестечка, нi навiть Крут[2]! Для яких уся iсторiя - тiльки вiчна
боротьба класiв... Ах, якi вони все ж таки доктринери!..
Горобенко провiв долонею по чолу, i його очi зупинились на пенсне
Троцького. Такий знайомий i, врештi, набридливий, як i всi портрети, що
iснують у свiтi, цей портрет видався тепер Горобенковi зовсiм iнакшим.
Портрет прибрав нових рис, i тi риси говорили багато. Енергiйна борiдка,
двi глибокi зморшки вiд носа до куткiв губ i спокiйний, твердий, вдалений
погляд. Крiзь пенсне майже не було видно очей, але погляд залишився. Люди
з таким поглядом не крiзь пенсне, а крiзь сьогоднiшнiй день бачать далеко.
Вони не знають вагань, у них нема на шляху проклятих манiвцiв, ©м
перспектива ясна як на долонi. Вони мають свою вiчну формулу: "Буття
визнача свiдомiсть..." Це - ©хня iстина, це "новий завiт", з яким вони
мають пройти свiт, переорати всю землю, стерти кордони, помiшати всi нацi©
в одному струменi чорно© маси потоптаних рабiв, що пустилися берега.
"Капiтал" Марксiв... Що це? Тора, вангелiя, Аль-Коран чи важiль
Архiмеда?.. Якi вони сильнi, цi люди в пенсне iз вдаленим поглядом i
фанатизмом iсламу!
Горобенко сидiв, скулившись у крiслi, але здавалось, що нi, вiн зовсiм
не сидить, вiн тiльки трохи-трохи трима ться у куточку, на самому кiнцi
бiля бильця. Каламар на столi сто©ть твердiше, нiж вiн трима ться в
крiслi, ручка з пером край каламаря ма бiльше опертя, нiж вiн. Все
навколо до найменших дрiбниць було надто рель фне, тiльки в самому собi
прича©лась сплющена iнтимнiсть. Вона так глибоко зашилась у нутро, що чути
шкiру, навiть, зда ться, окремi цятки на нiй, волосся, i ось стирчить
палець. Свiй чи чужий?..
Горобенко знову нишком глянув на портрета, i тодi мов чиясь могутня
рука погладила по головi i стало цiлком ясно:
- Вони мають рацiю... Ти що ж? Може, то просто теревенi - "iсторiя -
боротьба класiв"? Нi. Вони ще досить стриманi. Вони просто навдивовижу
м'якi до нього. Безперечно - "несталий". Так, так. А чого? Ради кого й
чого? Чи ради прадiдiв, що дали Кочубе©в, Галаганiв та Юзефовичiв, чи ради
вишиваних просвiтян, чи просто вишневих садочкiв, зiрок, квiтоньок i всi ©
то© сухозлотицi, що зветься "нацiональна окремiшнiсть"?
Ах, яке це безглуздя, що мiж ним i партi ю може стояти нацiя. Та нацiя,
що вигадала тiльки бандуру й плахту! Це справдi нiсенiтниця. Це анекдот.
Дверi рiшуче одчинились, i кiмната наповнилась трiскотнею дерев'яних
сандалiв. Парткомiвський кур' р мовчки розкрив папку, понишпорив у паперах
i передав Горобенковi повiдомлення.
- Просили тiльки, щоб скорiше.
На пiдлозi знову щось зарипiло, тьопнуло i, мов калатало, застукотiло
по коридору. Горобенко пильно глянув на сiру кур' рову сорочку, що
переступала порiг, i прочитав:
"Одержавши це, негайно прийдiть до повiтпарткому". Повiдомлення було
звичайне, навiть шаблонове, але чогось одразу стало турботно. Може, лячно?
Нi, нi. Просто трохи непри мно, бо значить якась справа до нього. Саме -
до нього. З-помiж усього партiйного колективу Горобенко ма на який час
стати цiлком виразний, так би мовити - опуклий, вiн ма продемонструвати
себе перед розумними, але гострими очима секретаря Криче ва i взагалi
партiйними верхами. Це значить знову почувати себе внутрiшньо
наструнченим, знати, що Криче вi шкельця перед очима дивляться глибоко,
дивляться спецiально, дивляться на нього. Взагалi самий факт
парткомiвського повiдомлення свiдчить про те, що другий факт. Який?
Добрий чи злий? Проте вiд парткому нема чого сподiватись при мних новин.
Горобенко пiшов до парткому хутко. З такою порожньою похапливiстю
ходять тiльки тi люди, що хочуть якнайскорше дiзнатись про халепу й
позбутись ©©.
Ось стоптанi схiдцi, залiзнi поруччя колишнього готелю, коридор,
плакати, оргiнстр, агiтпроп, ще якiсь дверi, на лутцi дво з рушницями
лузають насiння. I - дверi до Криче ва...
Криче в разом iз Попельначенком схилились над дрiбно писаним папером.
Криче в не одразу пiдвiв голову, а пiдвiвши, кинув недбало: "Зачекайте
хвилину" i знову заходився водити сухим пером понад рядками.
Горобенко стомленими кроками пiдiйшов до столу. Потiм обiперся об нього
рукою, але зараз же одняв руку й одсунув на потилицю кашкета. Тепер тiльки
вiн вiдчув утому. Була задуха, чути було, як вiд швидко© ходи й сходiв
калатало пiд сорочкою серце, i очам нiде було спочити на безкiнечних,
однотонних дiаграмах i постiйних портретах, що трохи де-не-де затуляли
сiрi стiни. Через портрети й дiаграми утома вiдчувалась бiльше. Взагалi
вiн зморився. Мабуть, можна зморитись жити? Очевидно, можна? Тодi ж у чому
тiльки спочинок?.. Але...
Горобенко похопився, швидко одiйшов вiд стола й сiв на першого стiльця.
"Чому я одразу не сiв? Ну, звiсно: перед секретарем стояв - "начальство".
Це правду хтось сказав:
"Щось лакейського в психiцi кожного укра©нця!.."
Попельначенко встав, а Криче в повернувся до Горобенка:
- Так ось у чому рiч, товаришу. Група мiсцево© укра©нсько© iнтелiгенцi©
просить дозволити ©й видавати безпартiйний журнал. Укра©нський,
розумi ться. Там i заява ©хня лежить...
Горобенко присунув ближче до столу свого стiльця.
- Ви, звичайно, розумi те, що ми в цьому негаразд компетентнi. Отже -
ваша думка як укра©нця?
Попельначенко закурив цигарку й засунув у кишенi жовто© шкуратянки сво©
худi, кiстлявi руки. Криче в одсунув набiк папери, поправив на переднiссi
пенсне й одкинув голову на бильце фотеля.
- Так ось. Ми слуха мо вас.
Горобенко подивився на криче вськi шкельця i для чогось узяв зi столу
преса. Вiн тричi покрутнув його за держальце i знову поставив на старе
мiсце. I тодi стало до смiшного ясно: вони "слухають". Прекрасно. Але це
занадто вже на©вно. Занадто. Невже вони думають, що я не розумiю, до чого
це? Просто заманулось ©м ще раз переконатися, оскiльки правильне було оте
анкетне "як комунiст-бiльшовик - несталий". Гаразд.
Кость Горобенко зморщив чоло, схрестив на грудях руки й спокiйно
сказав:
- На мiй погляд, безперечно, нiякого дозволу не давати. Криче в пiдвiв
трохи брови, нiби здивувався, й перепитав:
- Ви гада те, що не треба давати?
- Безумовно. Бо всякий такий журнал буде фактично... Попельначенко
саркастично скосив блiдi губи й перебив:
- А я - так дав би ©м дозвола. Хай друкують... Попельначенко широкими,
розмашистими кроками пiдiйшов до Горобенка й по-панiбратськи хляснув
долонею по плечу:
- Чудак ти, ©й-богу, Горобенко! Там же пiдписались усi тi, що в
"Просвiтi" були, пам'ята ш: Ковганюк, Придорожний, агроном отой патлатий -
як його - Педашенко, чи що? Ти ж мусиш пiддержати! Якого ж чорта...
Горобенко зашарiвся, знову крутнув преса, але, повернувшись до
Криче ва, твердо сказав:
- Якщо кому охота пiддержувати легальну петлюрiвщину - що ж, прошу. Я
ж особисто утримуюсь.
Попельначенко, лукаво прищуливши очi, поглядав на Горобенка й
посмiхався. Криче в кивнув головою на _знак, що офiцiйне вже закiнчилось,
i знову схилився над паперами.
- Ми вiзьмемо на увагу вашу думку, товаришу Горобенко. Ви, очевидцо,
ма те рацiю.
Криче в перегорнув сторiнку i взяв у руки перо. Нiби глухий вiдгук
яко©сь похвали чи просто виправдання зачулось Горобенковi в останнiх
Криче вих словах, але вiн зараз же це обiрвав у самому собi й рiзко
повернувся до дверей.
- Всього!..
Попельначенко, спершись колiном на стiльця, насмiшкувато з-пiд лоба
дивився йому вслiд.
V
На стiльцi коло самого лiжка блимав каганець, але читати при ньому було
не можна. Кость Горобенко незадоволено пустив долу газету й протер кулаком
натомленi вiд напруження, почервонiлi очi. В усiй кiмнатi сиротливо яснiла
тiльки невеличка смужка вогню - нужденне полум'ячко вiд каганця, а навколо
немов побралась за безлiч чорних рук i щiльно згрудилась навкруги полум'я
густа, волохата тиша. Десь тiльки вгорi, на потемнiлiй закуренiй стелi,
повисла незграбна тiнь вiд стiльця i тьмяно поблискували дверi.
Горобенко повернувся на лiжку до каганця й поправив пiд головою
замусолену подушку. Каганець тихо горiв. Iнодi його вогник несподiвано
вихилявся набiк, нервувався, починав тупцювати i знову заспокоювався.
Горобенко дивився на нього, а маленький вогник розтоплював йому вироблену
вже в партi© прихованiсть i сторожкiсть, навiював несподiванi думки,
зазирав у саму душу i викликав на щирiсть.
За стiною раптом зарепетувала Параска Федотiвна й розлягся хрипкий,
п'яний голос ©© Митька.
- Чорт, дьявол, комунiст, анархiст, всьо равно! Закрутiлi: ревком,
продком, сов т, а жистi - н т! Понiма ш: била Росiя во-о какая, во! А
тяп р, махонькая-махонькая. А я спрашиваю почему? Ти мн говорi - почему?!
Параска Федотiвна вилаялась i, протяжно завиваючи, заплакала. Потiм
заторохкотiв дзиглик, певно, Митька хотiв устати, i з трiском задережчало
на пiдлозi розбите шкло. З кiмнати долетiло шамотiння й осатанiлi крики
Параски Федотiвни.
Але Горобенко звик уже за кiлька мiсяцiв до тих сцен. Стуки й крики
перелiтали через стiну, доскакували до його вух, але далi не потрапляли.
Каганець згустив Горобенкову самотнiсть у кiмнатi i засвiтив зата ний
куточок у безкiнечних коридорах душi. I ось виплили останнi днi, i та
позавчорашня авдi нцiя в парткомi i саркастична, зла усмiшка
Попельначенка. Горобенко ворухнувся, наче хтось доторкнувся холодним до
голого тiла, i в грудях защемiло обурення. Стало бiльше, навiть нiж тодi,
кривдно. Треба конче зробити щось. Треба рiшуче покласти цьому край.
Допускати, щоб якийсь Попельначенко, хлопчисько, власне, мiг дозволити
собi такi жарти, як тодi! Просто знущатися! Ну, що ж з того, що вiн був у
"Просвiтi" i цi всякi Ковганюки та Педашенки добирають легального способу
животiти? Плювать би вiн хотiв на них!..
Горобенко повернувся горiлиць i поклав пiд потилицю руки. I в цю мить
виринув зрадливий спогад. Цей же Ковганюк переховував його, ризикуючи, в
сво©й хатi, коли Горобенка шукали денiкiнцi. А з Педашенком вони разом
утворили фiлiю Нацiонального союзу й заарештували повiтового гетьманського
старосту. А з Придорожнiм...
Цi навiснi згадки, як краплi живого срiбла, чiплялись одна одно© й
виростали у велику кулю, що пiдступала ближче й ближче, одсовувала
сьогоднiшн , розмальовувала у якiсь занадто фантастичнi i, признатись,
гарнi, при мнi, близькi картини, позаторiшн - i знову муляло всерединi.
- Сумлiння?.. Га?
Горобенко одкинув ковдру й спустив iз лiжка на долiвку ноги. Вiн iз
хвилину слухав гомiн унутрiшнiх голосiв, придивлявся до ©хньо© боротьби
i... - аж здивувався.
Тихенько, манiвцями, iз закамаркiв пiдсвiдомостi вилiзла ця знайома,
зда ться, давним-давно вже думка. Ну, так, це давно вже вiн вирiшив,
тiльки чомусь не мiг досi голосно сказати:
- Треба вбити... Мушу, власне, не вбити, а розстрiляти. I тодi, коли
перед очима з'явиться ©хня кров, коли ця кров розстрiляних повстанцiв,
куркульнi, спекулянтiв, заручникiв i безлiчi усяких категорiй, що зведенi
до одного знаменника - контрреволюцiя, хоч раз, диний тiльки раз впаде,
як то кажуть, на мою голову, заляпа руки, тодi - всьому цьому кiнець.
Тодi Рубiкон буде перейдено. Тодi я буду цiлком вiльний. Тодi смiливо й
одверто, без жодних вагань i сумнiвiв можна буде сказати самому собi: я -
бiльшовик...
Горобенко тремтячими руками скрутив похапливо цигарку i пройшовся по
кiмнатi. На стiнi з'явилась крива, величезна тiнь, i перед босими кроками
поступилась тиша й морок. Горобенко пожадливо втягнув перший струмiнь диму
i зненацька здалось, що в кiмнатi пояснiшало. Вогник несамовито
пiдстрибував на каганцi, й ось-ось нiби перетнеться його жовтенький
мотузок, але думка мiцно держиться голови i, як крiт, углиблю ться далi.
Так, так - треба кiлькох крапель кровi на землi. Це вона тiльки зми
все. Тодi все буде можна i на все тодi плювать. Тiльки - раз! Там, на
селi, серед тихих традицiйних садочкiв i бiлих хат, отих усяких
"квiтоньок", у спецi й потi з пилом, уболоченими руками - розстрiляти...
Важно - хоч раз. I нiкого iншого (це найголовнiше) - як повстанця. Так.
Отого самого впертого селюка, що в сутiнках полтавсько© дiброви вимрiяв
"самостiйну" i почепив на розкуйовджене, брудне волосся червоного шлика!
Горобенко давно вже ходив по кiмнатi з кутка в куток. Все, що було досi
нерозгаданою перешкодою, тепер стало цiлком ясне, майже розплановане.
Тепер було зрозумiло, що ранiш завсiди заважало. Тепер не буде вже жодних
хитань. Тепер треба просто йти до того. Треба здiйснити те, що народилось
зараз, що невпинно росте й вимага виходу. Горобенко зупинився на серединi
кiмнати. Було душно. Вiн пiдiйшов вiдчинити вiкно й побачив, що надворi
вже благословлялось на свiт. Крiзь спокiйне гiлля дерев видно було сiру
покрiвлю неба. Горобенко лунко одчинив вiкно, i в кiмнату влетiло перше,
непевне ще щебетання яко©сь птицi. У кутку, коло лiжка, догорав чужий,
непотрiбний уже каганець. Горобенко сильно дмухнув на нього i,
заспоко ний, лiг спати.
VI _
Цiлий тиждень Кость Горобенко реквiзовував. Майже щоранку вiн забiгав
до наросвiти по ордера, перебiгав через вулицю до вiддiлу працi брати
мобiлiзованого биндюжника й кiлькох вантажникiв, а потiм починалась сама
операцiя. Величезний, незграбний вiз, що допiру возив борошно, зупинявся
несподiвано перед парадним ходом. Бiлi вiд борошна й крейди вантажники
помалу злазили з воза й розташовувались на парадних схiдцях покурити, а
Горобенко пiдходив до дверей i енергiйно тричi стукав.
записки до продкому пише), а товаришi Нестеренки по тро пар чобiт мають,
i це в той час, коли ми жертву мо всiм. Ми обiда мо в комунiстичнiй
©дальнi, ми...
Дружинiн мовчки стукав лопатою по схилу узвозу.
Горобенко кинув працювати й солодко потягнувся. По тiлу розлилась
незвична при мна фiзична втома. На небi засвiтилися першi зорi. Далекi
свiжi мрiйнi зорi. Тi самi зорi, що свiтили до революцi© i свiтитимуть
вiчно. Вiчно? Так, так - вiчно. багато речей прекрасних незалежно вiд
усього. Хiба мiг би бути Дружинiн гiрший, якби вiн був безпартiйний?
Горобенко одкинув це раптове спокусливе запитання i сказав самому собi:
"Нi, це дуже добре, що вiн у партi©. Вiн справжнiй, природний партi ць".
Горобенко поклав коло себе лопату й присiв на шпориш. "Якого чорта
тiльки Славшу не викинуть i досi з партi©?"
Десь з-за мосту залунало гучне Несторенкове:
- Од-ставiть! В двi шеренг-и стройся-а-а!..
III
Був ранок. Сонце смiливо розсiкало золотими мечами зелену гущавину
листя i вигаптувало на стiнi якусь фантастичну плахту. Кость Горобенко
пiдiйшов до поручнiв веранди i повними грудьми вдихнув свiжого повiтря.
Ранок справляв свiй трiумф. Його блакитне чоло не затьмарилось сьогоднi
жодною хмаринкою. Вiн легко перекинув за обрiй нiч i звитяжцем простував
назустрiч дневi. Тисячi пташиних голосiв спiвали йому урочистi кантати,
якiсь занедбанi, певно, вiд старих ще хазя©нiв, жоржини i червонi
невибагливi пiвники побiля веранди в саду, здавалось, по-особливому
сьогоднi прибрались i, вмитi, чепурнi, трохи засмученi вiд сво © одвiчно©
мовчанки, лагiдною посмiшкою вiтали переможця.
А ранок iшов i йшов. Незримi легiони його в золотих панцирах мчали
нестримно вперед, i перед ©хнiми незлiченними фалангами тiкав, зiгнувшись,
небесними манiвцями останнiй князь ночi - блiдий, ледве помiтний мiсяць.
Горобенко схилився на сiрий вiд облiзло© фарби стовп i розстебнув
комiра. Легенька прохолода при мно проймала пiсля сну тiло, але сонячне
промiння подолало вже останнi перешкоди, прорвалось крiзь вогке листя, i
його пристрасний подих затремтiв на Горобенкових грудях. Сонце затопило
веранду, й тiльки в кутку бiля пiддашшя залишилась журна тiнь, наче згадка
чи ©сь безвихiдно© скорботи. Горобенко вдивлявся в цей затiнок, i вiн був
любий йому. П'яна сонячна радiсть i самотня туга затiнку були спорiдненi,
вони доповнювали одна одну, вони - як рiднi сестри.
Цi © ночi увi снi прийшла Надя. Та сама Надя, що була колись, Надя, що
не могла б бути тепер... Чому?
Горобенко це добре знав, але вiн умисно спитав самого себе i щиро
вiдповiв: "Тому, що тодi вона була просто Надею, вона була нареченою (хоч
цього й не говорилось офiцiйно), а тепер вона була б "мiщанкою",
"баластом", безпартiйною "сволоччю"..."
Горобенко подумки сказав i це. У цiй грубостi була якась гостра
насолода. Але це так. Нема потреби зараз брехати нi сонцевi, нi жоржинi,
нi самому собi. Можливо, що це зрозумiла б i Надя, якби вона була не
хороший сон, а реальнiсть, а втiм... багато прекрасного в тому, чого
нема i нiколи вже не може бути: взимку не буде жоржини i пiвникiв, але в
уявi вони будуть кращими за оранжерейнi хризантеми, в хододну,
безпросвiтню фугу легко згада ться чистий, осяяний весняний ранок... Надя
вмерла, вмерла тiльки фiзично, а коли з'явиться рiдко увi снi, вона буде
просто Надею, "дореволюцiйною" Надею.
На веранду вийшла з таганчиком i чайником двiрникова дружина Параска
Федотiвна. Революцiя позначилась в ©© життi насамперед тим, що домкомбiд
переселив ©© _родину з конури в колишнiй панський кабiнет. Вона живе поруч
iз Горобенком i задоволена з тихого сусiди. й часом ста навiть шкода
цього мовчазного "комiсара": "Чудний якийсь: iншi, глянь, свiй ви©зд
мають, комунiстичний великдень потай по-старому справляли з поросям,
сирною паскою i спиртом, а цей..."
Параска Федотiвна лагiдно привiталась, поставила на цементову долiвку
таганчика i попливла по схiдцях наламати в саду хмизу, але розпалювати
вогнище все ж таки повернулась назад, на веранду. Тут безпечнiше: можна на
хвилинку пiти i чайника не вкрадуть, потiм, нiхто не побачить i не
проситиме окропу.
Горобенко глянув на дебелу постать Параски Федотiвни i нараз подумав:
"Дивно: за весь час у партi© мене ще нiколи не потягнуло до жiнки. I це
зовсiм не тому, що - Надя..."
Коли заплигали пiд чайником жвавi вогненнi язички, старанно вилизуючи
його чорне брудне дно, Параска Федотiвна витерла спiдницею руки i
звернулась до Горобенка:
- На сонечку грi теся? Воно дiйствительно, що прелесть... Може,
стаканчик чаю вiзьмете? Я зараз сахар перепалю... Тепер i чай такий,
зна те!.. - сказала Параска Федотiвна, зiтхнувши. - Ранiш, бувало, пiдеш у
лавку, вiзьмеш Висоцького первий сорт та ще лимончика дорогою у Панкратова
купиш...
Параска Федотiвна солодко бурмотiла собi, а тим часом чайник почав
захлинатись, i вiд перших його бризок сердито зашипiло у вогнищi.
- Так, пожалуйста, заходьте налити собi... менi воно нi по чому, а вам,
як холостому, як же це так на службу йти...
Парасцi Федотiвнi було при мно отак по-простому побалакати з чудним
"комiсаром", вона не вiд того була навiть, щоб пофлiртувати трохи (це тобi
не Митька окаянний, що п'ятнадцять рокiв пiд п'яну руку бив, а тепер бабу
ублаготворити не в силi), Параска Федотiвна лукаво пiдморгнула Горобенковi
i пiшла в дiм.
Горобенко повернувся до сво © кiмнати, скинув сорочку i заходився
вмиватись. Плюскаючи на всi боки, вiн обливав водою шию, груди i чи вiд
руху, чи вiд води - без слiду зникла задумливiсть, а натомiсть по всьому
тiлу мов нагнiтав хтось енергi© i бадьоростi. Витираючись грубим рушником,
Горобенко на хвилину зупинився на сво©х у мiру добрих м'язах i чогось
раптом, отак невiдомо вiдкiля, спало на думку: "Шкода все ж таки, як
уб'ють i це пружне, здорове тiло обернеться в якiсь огиднi вишкварки".
Горобенко з'©в шматок черствого вiвсяного хлiба з олi ю, але по чай до
Параски Федотiвни не пiшов.
Сонце вже досить-таки пiдбилось угору, й надворi ставало душно, коли
Горобенко виходив iз свого завулка на широку вулицю, що вела просто до
культвiддiлу радпрофу. Назустрiч попадалось чимало вже людей: це була
година, коли саме повертаються з базару. Горобенковi впала в око огрядна
Фролова, навантажена важким кошиком. Це та жiнка голови деревообробникiв.
З ©© кошика випиналась куряча голова i морковиння. Фролова йшла задоволена
й пишна.
Горобенковi стало непри мно. I як це безглуздо: боремось iз базарами i
в той же час жiнки комунiстiв ходять туди купувати, та й хiба ти сам,
нарештi, не ходив купувати махорки? Ходив. I iншi ходять. Комгосп попсував
ятки на м'ясо, тепер рiзники продають м'ясо просто на землi. Що краще?
Вчора базар розiгнала мiлiцiя, а сьогоднi харчi втро дорожчi...
А базар живе, базар такий самий, як i був ранiш, до революцi©, ба
навiть жвавiший, барвистiший. Вiн остання надiя i втiха для багатьох. Що
лишиться Фроловiй, коли б не стало-таки справдi базару?
Фролова одчинила вже хвiртку й ступила до свого подвiр'я, але ту ж мить
вiдтiля зачувся ©© рiзкий, роздратований голос:
- Сколько раз казала - не брати з нашо© криницi води! I що це в самом
д л , не понiмаю!
Вiд криницi, що у дворi, сердито огризнувся рудий чолов'яга з повним
вiдром i хутенько подався на вулицю.
- ...Подавись сво ю криницею! Хазяйка найшлась...
- Щоб я больше цього не бачила! Мiй муж пiсля вас буде поправляти?.. Це
ми викопали. Ви собi теж можете скольки завгодно...
Фролова швидко пiдiйшла до криницi й, побачивши бiля цямрини свiжу
калюжу, гнiвно захитала головою:
- Щоб ви подохли!..
З садка в самiй камiзельцi вийшов Фролов. Вiн погладив винувато
стрижену голову й сказав жiнцi:
- Казав же - треба собаку бiля криницi прив'язати. Iнакше не виведеш
цього...
На розi вулицi стояв Дружинiн i балакав з рудим чоловiком, що держав
вiдро з водою i, розмахуючи вiльною рукою, тикав пальцем до Фролового
двору.
Горобенко привiтався i прискорив кроки. Вiн почув позад себе тихi
Дружинiновi слова:
- Я заявлю про це в парткомi... Сволочники скрiзь бувають, цього одразу
не можна...
В дверях радпрофу Горобенка зупинив парткомiвський дiловод Гольцев.
- Хочете щось цiкаве побачити? - Гольцев пiднiс до його вух свого
довгого горбатого носа i, прискаливши око, тихо сказав: - Про вас...
Горобенко запитливо глянув у безбарвне Гольцеве око, що хитро визирало
з-пiд рудих брiв, але той, посмiхнувшись, поспiшив пояснити:
- Парткомiвська характеристика вашо© особи в анкетi до губернi©. Ходiмо
до вас. - Вiн злегка пiдштовхнув Горобенка, i вони подались на другий
поверх колишнього просторого купецького дому. Власне, що треба Гольцеву? I
навiщо цi його вiдвiдування i ота розмова про те, нiби вiн працював за
друкаря в директорi©вському Мiнiстерствi земельних справ, i взагалi ця
приязнь i якась неприродна симпатiя? Горобенко скоса глянув на куценькi,
забрьоханi штани Гольцева i раптом подумав: "Сексот! Доручили стежити... -
стало гидко, але здивувався, - так одверто робити! I хоч би кого iншого, а
то... невже не знайшли путящого?.."
Горобенко залiз за свiй стiл, одiмкнув шухляди i рвучко подивився на
Гольцева... На лицi в того була якась специфiчна хитра усмiшка. Вiд
кутикiв очей колючками розбiглись коротенькi зморшки, i трохи подалась
наперед велика масна спiдня губа. Здавалось, нiби Гольцев давним-давно вже
зробив цю усмiшку, опрацював усi ©© деталi i, коли треба, миттю, мов
машкару, накидав ©© собi на обличчя i так само швидко скидав. Гольцев
мовчки почекав хвилину, а тодi одразу нахилився до свого портфеля й прудко
почав нишпорити в паперах. Добуваючи синювату з цукрового паперу анкету,
вiн схопив стiльця й присунувся до Горобенка. Знову прищулив око i,
штовхаючи Горобенка сво©м гострим лiктем, тихо прошепотiв:
- Тiльки ж це, будь ласка, мiж нами... Ну ви, звiсно, розумi те, що ця
характеристика та мна... Але я собi думаю, ну чому менi такому товаришевi
сво му, як Горобенковi, не показати... - Гольцев зробив довгою, худою, з
чорними волосинками рукою якийсь непевний жест i знову накинув на обличчя
усмiшку.
Було щось бридке в усiй його iнтимностi, в цьому пiдсiданнi й
легеньких, фамiльярних штовханах. Горобенко мимоволi трохи одсунувся й
хотiв був рiшуче одмовитись читати парткомiвську характеристику, але,
глянувши на Гольцева, одразу якось розгубився; Гольцева усмiшка зневолила
його, паралiзувала рухи, а вiдтак навалилась густою масою на голову.
- Прошу... - Гольцев пiдсунув йому до рук анкету, i Горобенко, ще не
позбувшись першо© одубiлостi, глянув на недбалi, розкиданi рядки i за
першим словом жадiбно, мов по краденому, пробiг очима по краю анкети.
Було написано небагато, а втiм, досить ясно:
"Як комунiст-бiльшовик (хтось наче умисне i свiдомо пiдкреслив це друге
слово) - несталий, зважаючи на перебування ранiш в укра©нських
органiзацiях, як культробiтник може бути використаний у губернiяльному.
масштабi".
Горобенко з деяким зусиллям одiрвав очi вiд анкети й трохи зашарiвся.
Збоку дивилась на нього мертва, мовчазна усмiшка Гольцева.
IV
Уже давно прохолонули й зникли на дерев'яних сходах дрiбненькi
похапливi кроки Гольцева, вже з годину торохкотiли друкарськi машинки,
торохкотiли одноманiтно, монотонно i без краю нудно, а Горобенко сидiв
нерухомо при сво му столi. Напiввисунута шухляда з папками, штампом,
стосами паперу й пачкою махорки так i лишилась одкритою пiсля приходу
Гольцева. Вона, наче той мацак, що загребе ось-ось саму душу i втягне ©© в
жовту, заляпану чорнилом, порiзану й поколупану ножем потвору - старий, з
подертим зеленим сукном, кабiнетний стiл.
Горобенко довго не мiг зiбрати докупи сво© думки. Вони горобцями
розлетiлись на всi сторони, i ось перед очима тiльки - "як
комунiст-бiльшовик - несталий" i заскалене Гольцеве око.
Горобенко опустив долу руки, стиснув схрещенi пальцi, аж вони хруснули,
i подумав: "Це, певно, Попельначенко зробив..." Але зараз же глянув скоса
на свiй портфель i вирiшив: "Хiба, зрештою, не все одно? Важно, що це вже
сказано, що хтось окреслено й виразно сказав те, чого я сам не мiг
наважитись сказати самому собi".
А все ж таки було непри мно й боляче. I знову випливали в пам'ятi тi
два будинки батькiвськi, i ота "Просвiта", i 1917-й... Горобенка почало
дратувати. "Несталий"?.. Хiба для них вiн може бути сталий? Хiба вони
можуть забути про те? Вони, як тi ченцi, що в сво му несамовитому
фанатизмовi не зможуть забути цього нiколи, до могили - нiколи. I, потiм,
це укра©нство, що воно ©м? м, для яких не було нi Солоницi[1], нi
Берестечка, нi навiть Крут[2]! Для яких уся iсторiя - тiльки вiчна
боротьба класiв... Ах, якi вони все ж таки доктринери!..
Горобенко провiв долонею по чолу, i його очi зупинились на пенсне
Троцького. Такий знайомий i, врештi, набридливий, як i всi портрети, що
iснують у свiтi, цей портрет видався тепер Горобенковi зовсiм iнакшим.
Портрет прибрав нових рис, i тi риси говорили багато. Енергiйна борiдка,
двi глибокi зморшки вiд носа до куткiв губ i спокiйний, твердий, вдалений
погляд. Крiзь пенсне майже не було видно очей, але погляд залишився. Люди
з таким поглядом не крiзь пенсне, а крiзь сьогоднiшнiй день бачать далеко.
Вони не знають вагань, у них нема на шляху проклятих манiвцiв, ©м
перспектива ясна як на долонi. Вони мають свою вiчну формулу: "Буття
визнача свiдомiсть..." Це - ©хня iстина, це "новий завiт", з яким вони
мають пройти свiт, переорати всю землю, стерти кордони, помiшати всi нацi©
в одному струменi чорно© маси потоптаних рабiв, що пустилися берега.
"Капiтал" Марксiв... Що це? Тора, вангелiя, Аль-Коран чи важiль
Архiмеда?.. Якi вони сильнi, цi люди в пенсне iз вдаленим поглядом i
фанатизмом iсламу!
Горобенко сидiв, скулившись у крiслi, але здавалось, що нi, вiн зовсiм
не сидить, вiн тiльки трохи-трохи трима ться у куточку, на самому кiнцi
бiля бильця. Каламар на столi сто©ть твердiше, нiж вiн трима ться в
крiслi, ручка з пером край каламаря ма бiльше опертя, нiж вiн. Все
навколо до найменших дрiбниць було надто рель фне, тiльки в самому собi
прича©лась сплющена iнтимнiсть. Вона так глибоко зашилась у нутро, що чути
шкiру, навiть, зда ться, окремi цятки на нiй, волосся, i ось стирчить
палець. Свiй чи чужий?..
Горобенко знову нишком глянув на портрета, i тодi мов чиясь могутня
рука погладила по головi i стало цiлком ясно:
- Вони мають рацiю... Ти що ж? Може, то просто теревенi - "iсторiя -
боротьба класiв"? Нi. Вони ще досить стриманi. Вони просто навдивовижу
м'якi до нього. Безперечно - "несталий". Так, так. А чого? Ради кого й
чого? Чи ради прадiдiв, що дали Кочубе©в, Галаганiв та Юзефовичiв, чи ради
вишиваних просвiтян, чи просто вишневих садочкiв, зiрок, квiтоньок i всi ©
то© сухозлотицi, що зветься "нацiональна окремiшнiсть"?
Ах, яке це безглуздя, що мiж ним i партi ю може стояти нацiя. Та нацiя,
що вигадала тiльки бандуру й плахту! Це справдi нiсенiтниця. Це анекдот.
Дверi рiшуче одчинились, i кiмната наповнилась трiскотнею дерев'яних
сандалiв. Парткомiвський кур' р мовчки розкрив папку, понишпорив у паперах
i передав Горобенковi повiдомлення.
- Просили тiльки, щоб скорiше.
На пiдлозi знову щось зарипiло, тьопнуло i, мов калатало, застукотiло
по коридору. Горобенко пильно глянув на сiру кур' рову сорочку, що
переступала порiг, i прочитав:
"Одержавши це, негайно прийдiть до повiтпарткому". Повiдомлення було
звичайне, навiть шаблонове, але чогось одразу стало турботно. Може, лячно?
Нi, нi. Просто трохи непри мно, бо значить якась справа до нього. Саме -
до нього. З-помiж усього партiйного колективу Горобенко ма на який час
стати цiлком виразний, так би мовити - опуклий, вiн ма продемонструвати
себе перед розумними, але гострими очима секретаря Криче ва i взагалi
партiйними верхами. Це значить знову почувати себе внутрiшньо
наструнченим, знати, що Криче вi шкельця перед очима дивляться глибоко,
дивляться спецiально, дивляться на нього. Взагалi самий факт
парткомiвського повiдомлення свiдчить про те, що другий факт. Який?
Добрий чи злий? Проте вiд парткому нема чого сподiватись при мних новин.
Горобенко пiшов до парткому хутко. З такою порожньою похапливiстю
ходять тiльки тi люди, що хочуть якнайскорше дiзнатись про халепу й
позбутись ©©.
Ось стоптанi схiдцi, залiзнi поруччя колишнього готелю, коридор,
плакати, оргiнстр, агiтпроп, ще якiсь дверi, на лутцi дво з рушницями
лузають насiння. I - дверi до Криче ва...
Криче в разом iз Попельначенком схилились над дрiбно писаним папером.
Криче в не одразу пiдвiв голову, а пiдвiвши, кинув недбало: "Зачекайте
хвилину" i знову заходився водити сухим пером понад рядками.
Горобенко стомленими кроками пiдiйшов до столу. Потiм обiперся об нього
рукою, але зараз же одняв руку й одсунув на потилицю кашкета. Тепер тiльки
вiн вiдчув утому. Була задуха, чути було, як вiд швидко© ходи й сходiв
калатало пiд сорочкою серце, i очам нiде було спочити на безкiнечних,
однотонних дiаграмах i постiйних портретах, що трохи де-не-де затуляли
сiрi стiни. Через портрети й дiаграми утома вiдчувалась бiльше. Взагалi
вiн зморився. Мабуть, можна зморитись жити? Очевидно, можна? Тодi ж у чому
тiльки спочинок?.. Але...
Горобенко похопився, швидко одiйшов вiд стола й сiв на першого стiльця.
"Чому я одразу не сiв? Ну, звiсно: перед секретарем стояв - "начальство".
Це правду хтось сказав:
"Щось лакейського в психiцi кожного укра©нця!.."
Попельначенко встав, а Криче в повернувся до Горобенка:
- Так ось у чому рiч, товаришу. Група мiсцево© укра©нсько© iнтелiгенцi©
просить дозволити ©й видавати безпартiйний журнал. Укра©нський,
розумi ться. Там i заява ©хня лежить...
Горобенко присунув ближче до столу свого стiльця.
- Ви, звичайно, розумi те, що ми в цьому негаразд компетентнi. Отже -
ваша думка як укра©нця?
Попельначенко закурив цигарку й засунув у кишенi жовто© шкуратянки сво©
худi, кiстлявi руки. Криче в одсунув набiк папери, поправив на переднiссi
пенсне й одкинув голову на бильце фотеля.
- Так ось. Ми слуха мо вас.
Горобенко подивився на криче вськi шкельця i для чогось узяв зi столу
преса. Вiн тричi покрутнув його за держальце i знову поставив на старе
мiсце. I тодi стало до смiшного ясно: вони "слухають". Прекрасно. Але це
занадто вже на©вно. Занадто. Невже вони думають, що я не розумiю, до чого
це? Просто заманулось ©м ще раз переконатися, оскiльки правильне було оте
анкетне "як комунiст-бiльшовик - несталий". Гаразд.
Кость Горобенко зморщив чоло, схрестив на грудях руки й спокiйно
сказав:
- На мiй погляд, безперечно, нiякого дозволу не давати. Криче в пiдвiв
трохи брови, нiби здивувався, й перепитав:
- Ви гада те, що не треба давати?
- Безумовно. Бо всякий такий журнал буде фактично... Попельначенко
саркастично скосив блiдi губи й перебив:
- А я - так дав би ©м дозвола. Хай друкують... Попельначенко широкими,
розмашистими кроками пiдiйшов до Горобенка й по-панiбратськи хляснув
долонею по плечу:
- Чудак ти, ©й-богу, Горобенко! Там же пiдписались усi тi, що в
"Просвiтi" були, пам'ята ш: Ковганюк, Придорожний, агроном отой патлатий -
як його - Педашенко, чи що? Ти ж мусиш пiддержати! Якого ж чорта...
Горобенко зашарiвся, знову крутнув преса, але, повернувшись до
Криче ва, твердо сказав:
- Якщо кому охота пiддержувати легальну петлюрiвщину - що ж, прошу. Я
ж особисто утримуюсь.
Попельначенко, лукаво прищуливши очi, поглядав на Горобенка й
посмiхався. Криче в кивнув головою на _знак, що офiцiйне вже закiнчилось,
i знову схилився над паперами.
- Ми вiзьмемо на увагу вашу думку, товаришу Горобенко. Ви, очевидцо,
ма те рацiю.
Криче в перегорнув сторiнку i взяв у руки перо. Нiби глухий вiдгук
яко©сь похвали чи просто виправдання зачулось Горобенковi в останнiх
Криче вих словах, але вiн зараз же це обiрвав у самому собi й рiзко
повернувся до дверей.
- Всього!..
Попельначенко, спершись колiном на стiльця, насмiшкувато з-пiд лоба
дивився йому вслiд.
V
На стiльцi коло самого лiжка блимав каганець, але читати при ньому було
не можна. Кость Горобенко незадоволено пустив долу газету й протер кулаком
натомленi вiд напруження, почервонiлi очi. В усiй кiмнатi сиротливо яснiла
тiльки невеличка смужка вогню - нужденне полум'ячко вiд каганця, а навколо
немов побралась за безлiч чорних рук i щiльно згрудилась навкруги полум'я
густа, волохата тиша. Десь тiльки вгорi, на потемнiлiй закуренiй стелi,
повисла незграбна тiнь вiд стiльця i тьмяно поблискували дверi.
Горобенко повернувся на лiжку до каганця й поправив пiд головою
замусолену подушку. Каганець тихо горiв. Iнодi його вогник несподiвано
вихилявся набiк, нервувався, починав тупцювати i знову заспокоювався.
Горобенко дивився на нього, а маленький вогник розтоплював йому вироблену
вже в партi© прихованiсть i сторожкiсть, навiював несподiванi думки,
зазирав у саму душу i викликав на щирiсть.
За стiною раптом зарепетувала Параска Федотiвна й розлягся хрипкий,
п'яний голос ©© Митька.
- Чорт, дьявол, комунiст, анархiст, всьо равно! Закрутiлi: ревком,
продком, сов т, а жистi - н т! Понiма ш: била Росiя во-о какая, во! А
тяп р, махонькая-махонькая. А я спрашиваю почему? Ти мн говорi - почему?!
Параска Федотiвна вилаялась i, протяжно завиваючи, заплакала. Потiм
заторохкотiв дзиглик, певно, Митька хотiв устати, i з трiском задережчало
на пiдлозi розбите шкло. З кiмнати долетiло шамотiння й осатанiлi крики
Параски Федотiвни.
Але Горобенко звик уже за кiлька мiсяцiв до тих сцен. Стуки й крики
перелiтали через стiну, доскакували до його вух, але далi не потрапляли.
Каганець згустив Горобенкову самотнiсть у кiмнатi i засвiтив зата ний
куточок у безкiнечних коридорах душi. I ось виплили останнi днi, i та
позавчорашня авдi нцiя в парткомi i саркастична, зла усмiшка
Попельначенка. Горобенко ворухнувся, наче хтось доторкнувся холодним до
голого тiла, i в грудях защемiло обурення. Стало бiльше, навiть нiж тодi,
кривдно. Треба конче зробити щось. Треба рiшуче покласти цьому край.
Допускати, щоб якийсь Попельначенко, хлопчисько, власне, мiг дозволити
собi такi жарти, як тодi! Просто знущатися! Ну, що ж з того, що вiн був у
"Просвiтi" i цi всякi Ковганюки та Педашенки добирають легального способу
животiти? Плювать би вiн хотiв на них!..
Горобенко повернувся горiлиць i поклав пiд потилицю руки. I в цю мить
виринув зрадливий спогад. Цей же Ковганюк переховував його, ризикуючи, в
сво©й хатi, коли Горобенка шукали денiкiнцi. А з Педашенком вони разом
утворили фiлiю Нацiонального союзу й заарештували повiтового гетьманського
старосту. А з Придорожнiм...
Цi навiснi згадки, як краплi живого срiбла, чiплялись одна одно© й
виростали у велику кулю, що пiдступала ближче й ближче, одсовувала
сьогоднiшн , розмальовувала у якiсь занадто фантастичнi i, признатись,
гарнi, при мнi, близькi картини, позаторiшн - i знову муляло всерединi.
- Сумлiння?.. Га?
Горобенко одкинув ковдру й спустив iз лiжка на долiвку ноги. Вiн iз
хвилину слухав гомiн унутрiшнiх голосiв, придивлявся до ©хньо© боротьби
i... - аж здивувався.
Тихенько, манiвцями, iз закамаркiв пiдсвiдомостi вилiзла ця знайома,
зда ться, давним-давно вже думка. Ну, так, це давно вже вiн вирiшив,
тiльки чомусь не мiг досi голосно сказати:
- Треба вбити... Мушу, власне, не вбити, а розстрiляти. I тодi, коли
перед очима з'явиться ©хня кров, коли ця кров розстрiляних повстанцiв,
куркульнi, спекулянтiв, заручникiв i безлiчi усяких категорiй, що зведенi
до одного знаменника - контрреволюцiя, хоч раз, диний тiльки раз впаде,
як то кажуть, на мою голову, заляпа руки, тодi - всьому цьому кiнець.
Тодi Рубiкон буде перейдено. Тодi я буду цiлком вiльний. Тодi смiливо й
одверто, без жодних вагань i сумнiвiв можна буде сказати самому собi: я -
бiльшовик...
Горобенко тремтячими руками скрутив похапливо цигарку i пройшовся по
кiмнатi. На стiнi з'явилась крива, величезна тiнь, i перед босими кроками
поступилась тиша й морок. Горобенко пожадливо втягнув перший струмiнь диму
i зненацька здалось, що в кiмнатi пояснiшало. Вогник несамовито
пiдстрибував на каганцi, й ось-ось нiби перетнеться його жовтенький
мотузок, але думка мiцно держиться голови i, як крiт, углиблю ться далi.
Так, так - треба кiлькох крапель кровi на землi. Це вона тiльки зми
все. Тодi все буде можна i на все тодi плювать. Тiльки - раз! Там, на
селi, серед тихих традицiйних садочкiв i бiлих хат, отих усяких
"квiтоньок", у спецi й потi з пилом, уболоченими руками - розстрiляти...
Важно - хоч раз. I нiкого iншого (це найголовнiше) - як повстанця. Так.
Отого самого впертого селюка, що в сутiнках полтавсько© дiброви вимрiяв
"самостiйну" i почепив на розкуйовджене, брудне волосся червоного шлика!
Горобенко давно вже ходив по кiмнатi з кутка в куток. Все, що було досi
нерозгаданою перешкодою, тепер стало цiлком ясне, майже розплановане.
Тепер було зрозумiло, що ранiш завсiди заважало. Тепер не буде вже жодних
хитань. Тепер треба просто йти до того. Треба здiйснити те, що народилось
зараз, що невпинно росте й вимага виходу. Горобенко зупинився на серединi
кiмнати. Було душно. Вiн пiдiйшов вiдчинити вiкно й побачив, що надворi
вже благословлялось на свiт. Крiзь спокiйне гiлля дерев видно було сiру
покрiвлю неба. Горобенко лунко одчинив вiкно, i в кiмнату влетiло перше,
непевне ще щебетання яко©сь птицi. У кутку, коло лiжка, догорав чужий,
непотрiбний уже каганець. Горобенко сильно дмухнув на нього i,
заспоко ний, лiг спати.
VI _
Цiлий тиждень Кость Горобенко реквiзовував. Майже щоранку вiн забiгав
до наросвiти по ордера, перебiгав через вулицю до вiддiлу працi брати
мобiлiзованого биндюжника й кiлькох вантажникiв, а потiм починалась сама
операцiя. Величезний, незграбний вiз, що допiру возив борошно, зупинявся
несподiвано перед парадним ходом. Бiлi вiд борошна й крейди вантажники
помалу злазили з воза й розташовувались на парадних схiдцях покурити, а
Горобенко пiдходив до дверей i енергiйно тричi стукав.