Антоненко-Давидович Борис. Смерть

За хвилину-двi дверi обережно одчиняла стурбована хазяйська рука, а
Горобенко рiшуче переступав порога й подавав ордера.
- Я маю у вас реквiзувати пiанiно. Прошу провести мене...
Хазяйськi руки нерiшуче брали ордера i, не читаючи його, тупо дивились
на розляпану печать, несмiливо перебiгали на Горобенкове обличчя й
вагались ступити крока.

Горобенко, мiцно стиснувши рота, який час дивився пильно в хазяйськi
очi, а потiм переступав з ноги на ногу й холодно вимовляв:
- Менi нiколи. Люди надворi ждуть. Прошу, будь ласка, не затримуйте
нас...

Вiн повертав голову до вулицi й голосно гукав:
- Ану, товаришi, готовсь.
Вантажники, перевалюючись по-качиному на дужих ногах, флегматичне, мов
до комори, заходили до кiмнат, i з ними разом кiмнати сповнювались
незвичайним шумом. Горобенко, не чекаючи хазяйсько© вiдповiдi, простував
сам поперед вантажникiв до поко©в i, шукаючи пiанiно, нишпорив очима по
кiмнатах.
Тодi хазяйська постать оговтувалась, ©й трохи нiби повертало дар
голосу, й вона, за©каючись, перелякано починала звичайну словесну
тяганину:

- Власне, це пiанiно... Воно, бачите, в нас не для розваг... Донька
вчиться грати, прекрасний слух... Я сам працюю в статбюро... Я просив би,
товаришу, чи не можна якось би це...
Цi вiчнi драматичнi прелюдi© страшенно дратували Горобенка. Вiн спiшно
перебивав хазяйськi слова:
- Ордера читали? Кiнчено. Про що тут говорити! Вiн перший кидався до
пiанiно, розчищаючи собi дорогу вiд стiльцiв, столикiв та крiселок,
приймав iз пiанiно, як У себе в господi, якiсь портрети, кiлька книжок i
одсував пiанiно з насадженого мiсця, де воно поко©лось протягом довгих
спокiйних рокiв.

Кiмнату наповнювали переляканi, розпучливi обличчя членiв хазяйсько©
родини, але Горобенко намагався на них не дивитись.
- Ану, товаришу, пiдсобiть... з правого боку заходьте...
Ну, разом! Ще раз... Тихше, тихше! Обережно...
Горобенко чув, як хрущали заломленi в безвихiднiй тузi чи©сь дiвочi
пальцi, вiдчував, що хазяйськi вуста намагаються й нiяк не вiдважаться ще
щось сказати, але вiн зосередковано й старанно допомагав вантажникам
витягати з кiмнати пiанiно, немов, крiм них, тут не було бiльше нiкого.
Пiанiно неохоче подавалось вiд свого рiдного мiсця, воно сердито гуло,
чiплялось за крiселка, двiрок, наче благало ©х утримати його, не пустити з
дому, i за його глухим, похоронним гулом позаду розтиналися невiльнi
розкоти жiночого плачу, безпораднi благання й приглушенi прокльони.
Хазяйська постать, запобiгливо одсуваючи перед вантажниками меблi,
бiгла одчинити широко зовнiшнi дверi, щоб якось, бува, не стукнути
пiанiно, й на ходу щось просила в Горобенка. Цi кривi хазяйськi ноги й
зiгнута спина не хотiли вiрити, що пiанiно так-таки серйозно вивозять
назовсiм, вони намагались себе переконати, що це тiльки для чогось
пересувають його з мiсця на мiсце, що треба лише сказати якесь слово i все
можна буде полагодити, все буде, як i було. Але цього слова хазяйськi
вуста нiяк не могли добрати. Воно, грубезне, перетворилось десь у головi,
але прибрати конкретно© форми не могло. Через те тремтячi губи мимрили
якусь недоладну нiсенiтницю, а руки шугали в повiтрi, щоб у разi потреби
зразу ж допомогти цим брудним, вайлуватим гостям.
Коли пiанiно вмощували вже на возi й зашморгували мотузами, Горобенко
звичайно обертався до парадних дверей i мовби безкровним голосом кидав, не
дивлячись у лице:
- Якщо якiсь там скарги й узагалi невдоволення, - можете звертатись
до наросвiти або РКI... Потiм вiн голосно казав до биндюжника:
- Рушай! Легше тiльки там на каменях, - i йшов. Вiн повертався певною,
твердою ходою до сво © постiйно© працi в радпрофi, але дорогою йому
ввижались йолопська, спантеличена фiзiономiя хазя©на, червоне, мокре вiд
слiз, заплакане обличчя доньки, пащекування гладко© мамашi...
Вiн намагався уявити собi до деталей атмосферу осиротiлого пiсля
пiанiно дому, малював собi розпуку й горе допiру покинутих мiщан - i це
давало йому якусь злiсну втiху. Вiн пригадував тi знайомi родини, де ще не
знати як уцiлiли пiанiно та роялi, й розплановував дальнiшi реквiзицi©.
Вiн не тiльки користувався з ордерiв наросвiти, але сам штовхав наросвiту
на новi реквiзицi©. Вiн якимось способом дiставав адреси ре строваних i
нере строваних пiанiно, збудив питання реквiзувати приватнi колекцi©
книжок, i цiлий тиждень рипiли по центру мiста навантаженi вози. Прекраснi
дубовi столи для письма, книги в дорогих палiтурках, шафи, чорнi жалобнi
пiанiно - все це вивозилось iз поважних кабiнетiв, затишних вiталень i
торохкотiло по зiпсованому бруку до якогось будинку з голими, поколупаними
стiнами, серед яких незримий павук сотав брудну сiтку глухо© пустки.
Пiанiно одразу перевозили за призначенням - до клубу, дитячих будинкiв,
шкiл, навiть один концертовий рояль для чогось потрапив до бiблiотеки.
Столи до письма й шафи теж находили собi притулок по рiзних канцелярiях,
вiддiлах та секцiях. Але з книгами було далеко гiрше, ©х безсистемне
кидали на пiдлогу одно© з порожнiх кiмнат Нардому i тут, на запльованих
дошках, безлiч назв з рiзних полюсiв знання, науки й мистецтва находили
собi дрвгий спочинок. Вони грубими покладами розлiзались завширшки й
завдовжки всi © кiмнати, нижнi шари вкривались тлiнним порохом, а над ними
росли вгору новi й новi.
I отак день при днi кiмната все бiльше й бiльше скидалась на незариту
братську могилу.
В чотирьох стiнах з великими брудними плямами вiд вогкостi потонула
разом iз книжками вигнана з життя тиша. Притаманний окремим родинам i
людям запах, одноманiтнiсть i безтурботнiсть повiтових домiв, де читали
щодня коло самовару "Южный Край", передплачували "Ниву" й шанували Пушкiна
з Гоголем, засушенi, як гербарiй, думки статечних кабiнетiв, Мопассановi
ласощi колишнiх гiмназисток - все це знесене повiнню, коли горобино© ночi
прорвало греблi й загати - все це прибилось сюди.
Здавалось, що в книжках усi зневiрились. Нi з партiйних, нi з
обивателiв нiхто не приходив сюди, нiхто не перегортав книжки. х вiльно
було б розкрасти мало не половину, тягати додому цiлими купами, але охочих
на це не було.
Навiть бiблiотечнi службовцi, незважаючи на наказ, тiльки один раз
прийшли й про око захопили до книгозбiрень кiлька книжок.
Один тiльки Кость Горобенко заходив до цi © кiмнати i, як трунар,
просиджував серед паперових трупiв цiлими годинами.
Цi книги, наче фамiльний ма ток - колишнього пана, вабили Горобенка до
себе. Коли вiн заходив сюди, вiн перше сторожко прислухався коло дверей,
чи не йде хто назирцi, потiм помалу зачиняв дверi, замикав на гачок i тодi
вже зашивався в саму книжкову гущу. Вiн брав у руки окремi томи, грубезнi
збiрники журналiв i перегортав сторiнки. Iнколи вiн зупинявся на якомусь
випадковому мiсцi, що раптом з незнаних причин привернуло його увагу, й
починав читати. Читав вiн довго, немов за iнерцi ю, його очi перебiгали
сторiнку за сторiнкою, аж поки не густiшав у кiмнатi присмерк i не
стомлювались очi. Тодi вiн одсував прочитане й роздивлявся iлюстрацi©
журналiв.
З-пiд старих, пожовклих, де-не-де заляпаних кавою сторiнок, таких
знайомих iз далекого дитинства - "Родины", "Вокруг света", "Нивы",
випливали спогади. Вони асоцiювали з безлiччю днiв, таких затишних i
запашних. Цi журнали немов щоденник. На©внi, трохи дурнуватi, але такi
простi, такi близькi, такi сво©, як те все, що було, що вже нiколи, нiколи
не вернеться. На такi ж самi малюнки дивився покiйний батько, дивилась
мати, що невiдомо де тепер, як i чому живе ще й досi, дивився, нарештi,
вiн сам. Дивився тодi, коли амплiтуда життя вимiрювалась гiмназiяльним
табелем, коли життя бiгло певно, безтурботно й весело, як санки пiсля
порошi...

Горобенко допiзна роздивлявся журнали, i серед пороху книжок тихо, без
каяття, без самосуду ятрились його дитячi спогади.
Одного вечора, покидаючи кiмнату, вiн з острахом згадав, що все ж таки
рано чи пiзно, а книжок тут не стане. Прийде час, i ©х розтягнуть по
бiблiотеках, рознесуть по школах, розкрадуть - хiба може що вцiлiти вiд
цi © "загально© ру©ни", вiд того велетенського незримого плуга, що вперто
оре останнi облоги минулого!..

I стало боляче за книжки. Це ж вони - останн "речове", що трiсками
перелетiло через пiну, уступи й хвилi порогiв революцi©. Це ж вони тiльки
можуть пота нцi, в чотирьох стiнах похмуро©, вогко© кiмнати розповiсти так
багато, багато! Тiльки вони...
Горобенковi несвiдомо хотiлося якомога довш вдержати книжки в Нардомi.
Вiн не нагадував про них нiкому, а тiльки старанно привозив до цього
капища все новi й новi.

Позавчора вiн повiсив на дверях власного замка, а сьогоднi, крiм того,
пiдпер дверi лавою.


VII

Уже сутенiло, коли Горобенко повернувся додому. Вiн хутко роззувся,
швиргонув у куток бруднi чоботи i тiльки-но хотiв розтягнутись на лiжку,
як у дверi постукали.
- Увiйдiть. Хто там?
Дверi тихенько одчинила Параска Федотiвна, а за нею з вечiрнього
присмерку виглянула чиясь сива голова.
- Iзд ся до вас прийшли, - вона знову зникла за дверима, щоб дати
пройти до кiмнати сивiй головi. - Пожалуйте, вони вдома сiчас...
Кость Горобенко накинув френча й ступив до дверей.
- Можна? Спасибi, спасибi... Дозвольте, Костянтине Петровичу, до вас з
проханням... Впiзнали мене? Я, бачите, до вас у однiй справi...

Кость не впiзнав його одразу. В сивому, розкучманому волоссi, в
перев'язанiй носовою хусткою щоцi i, нарештi, в похиленiй наперед, якiйсь
занадто нужденнiй, мало не жебрачiй, постатi - його годi було впiзнати.
Кость присунув йому дзиглика й хватькома глянув у лице.
- Прошу сiдати.
- Спасибi, спасибi... - Його спина зiгнулась ще бiльше, здавалось, вiд
не© ось-ось одваляться руки, покотиться геть собi голова, i його ноги
полохливо затупцяли на одному мiсцi, коли вiн грузько сiв, пiдмощуючи пiд
себе старе пальто. - Захворiв, зна те: зуби й печiнка... Ви менi вибачте,
що я вас, Костянтине Петровичу...
Горобенко пiдозрiло нашорошився. Чого прийшов цей колишнiй купець, брат
того вихреста-купця, що держав його рiдну тiтку? Вiн так само вихрест i,
очевидно, така ж наволоч, як i той.
- Так тут, Костянтине Петровичу, одне дiло, але... Горобенка непри мно
вразило це величання по батьковi. Ранiш, коли вiн зустрiчався з ним ще
гiмназистом раз на рiк у тiтки на iменинах, цей купець кидав йому з
милостi два-три слова, називаючи тiльки Костиком. Пiдлабузню ться тепер
чогось... I Горобенко нашорошився ще бiльше. Вiн з прихованою огидою
подивився на дране, зовсiм непотрiбне влiтi пальто його, тремтячi
скарлюченi пальцi й сухо промовив:

- Я вас слухаю, прошу.
- А ви все ще й досi - по-укра©нському... Пам'ятаю, як ви колись у
Варвари Микола©вни декламували Шевченка... "Б'ють пороги" чи як воно?..
хе-хе... - Старий запобiгливо засмiявся штучним дрiбненьким смiшком, i це
вже зовсiм розсердило Горобенка. Цю родичiвську фамiльярнiсть i всякi там
спогади треба вивести. Вiн рiзко перетнув його смiшок:
- Це ви облиште. I Варвара Микола©вна зовсiм нi до чого. Що, власне,
вам вiд мене треба?
Горобенко запустив розчепiренi пальцi в чуба й рiшуче подивився старому
в вiчi. Але старий зволiкав. Вiн усiма способами хотiв вiдтягнути те
найголовнiше, по що вiн прийшов сюди, до цього проклятого усiма порядними
людьми мiста, бiльшовика, який колись був звичайним, тихим гiмназистиком.
Старому хотiлось зробити якусь словесну пiдготовку, розм'якшити шкiряне
серце комунiста, показати йому всi дiрки свого убозтва, довести йому, що
вiн тепер уже не купець, а такий самий пролетарiй, як i всi, спробувати ще
бренькнути на родичiвськiй струнi - допомагають же iншi комiсари сво©м
родичам вiд усяких реквiзицiй та вселень. Старий злякано проковтнув
останню трель смiшка й засiпався на стiльцi. Потiм винувато й принизливо,
як собака перед ударом хазяйського нагая, розтягнув на зморщеному лицi
лагiдну усмiшку:
- Вибачте, вибачте, Костянтине Петровичу... Це так якось к слову
прийшло, минулi часи, зна те, згадалось... Все воно ще, зда ться, так
недавно було... i тьотя ваша, батько...
Вiд столу, що бiля вiкна, зачувся грубий нетерплячий Горобенкiв голос:

- Я не маю часу вас довго слухати, кажiть про дiло.
Старий зовсiм розгубився й з одчаю раптом просто, без манiвцiв i
натякiв перейшов до само© сутi.
Горобенко, схилившись головою до столу, нетерпляче дивився з-пiд краю
долонi на перев'язану щоку. А старий уже жестикулював руками i верз таку
знайому вже й остогидлу мороку про пiанiно.
Ага, в нього реквiзувала наросвiта пiанiно? Прекрасно. Так i треба.
Вiн, розумi ться, хоче, щоб пiанiно повернули назад. Його Оля в
консерваторiю хотiла колись поступити. Звiсно, звiсно... Вiн просить, щоб
Кость, власне, оцей солодкий на його вустах - "Костянтин Петрович",
поклопотався за нього в наросвiтi... Вiн же комунiст i дарма що далекий, а
все ж таки й родич йому. Так, так. Вiн блага пожалiти його: це ж пiанiно
- остання втiха. Дещо з речей забрали в них, дещо довелось попродати, щоб
якось жити далi, а пiанiно - Олечка ж так чудово гра ... Голос старого
тремтiв i зворушливо хрипiв; коли б не присмерк, що майже зовсiм заволiк
усю кiмнату, то, певно, на його очах можна було б побачити сльози.

На мить щось схоже на жалiсть заворушилось Горобенковi в грудях, але
зараз же це згасло й перейшло на ще бiльше обурення. Вiн устав, поклав
долоню на стiл i категорично промовив:
- Ви надаремно все це менi кажете. Пiанiно одiбрано у вас правильно.
Iнакше й не могло бути. Я так само зробив би на мiсцi наросвiти.
Старий трiпонувся на стiльцi й похапцем, оскiльки це дозволяли йому
кволi, скарлюченi ноги, встав i собi.
- Костянтине Петровичу! Я вас прошу! Будьте ласкавi!.. Простiть...

Вiд цього останнього "простiть" Кость зашарiвся. "Простiть"? За що? За
те, що сволочi наживались ранiш. По Нижнiх Новгородах, Казанях та Харковах
вештались з ярмарку на ярмарок, щоб зайвого карбованця вилупити! Може,
"простiть" - за гордовиту тiтку, що воло одростила на вихрестових баришах?
Або за приниженого плазуна батька, що нишком мрiяв, мабуть, зрiвнятись iз
сестрою в достатках? За це - "простiть"?
Горобенко засунув у кишенi штанiв руки й широко розставив босi ноги.

- Невже, громадянине Полтавський, - вiн умисно уникнув iменi та по
батьковi i "громадянине" сказав поволi, з притиском - невже ви справдi
гада те, що я буду боронити буржуазiю, хоч би навiть i родичiв мого
батька?
- Ну, яка там "буржуазiя"! Ви ж самi бачите, як нам тепер
приходиться... - Старий похопився й знову пустив у голосi сльозу: -
Костянтине Петровичу, ви вже допоможiть нам...
- Кажу вам рiшуче, що цього нiколи не може бути. Розумi те? Я -
комунiст! Невже ви цього не знали?..
Старий подався наперед, i простер до Горобенка руки.
- Я розумiю, звичайно... Ви переконанi... За iдею свою, так би
мовити... Але...

Старий запнувся, сьорбнув носом повiтря й прудко полiз до кишенi,
намацуючи по шву пальта сво©ми тремтячими пальцями туди дорогу. Горобенко
здригнув i вiд несподiванки аж ступив назад. "Хоче дати грошi?! Хабара?.."

Вiн майже крикнув:
- Слухайте, вийдiть, будь ласка, з мо © квартири. I взагалi раз i
назавжди прошу вас припинити цi вiзити. Для розмов установа...
Старий видобув iз кишенi брудну, засякану носову хусточку й витер нею
заплаканi очi. Потiм мовчки, лунко стукаючи сво©ми шкарбунами по пiдлозi,
вiн вийшов, зiгнутий, iз кiмнати.
Перше нiж вiн доплентався до порога, в коридорi за дверима щось рипнуло
й зашурхотiло. То поспiшала до себе Параска Федотiвна, що пожадливо,
зата©вши дихання, пiдслуховувала коло дверей ©хню розмову.

VIII

Секретар наросiти занадто ввiчливо схилився до завiдувачевого крiсла й
поклав на стiл протоколи. Вiн зробив це так тихенько й обережно, нiби
боявся, що протоколи можуть розсипатись, як той цяцьковий, картковий
будинок.
- Прошу, Iване Йосиповичу... Це все засiдання педради.. Ви, пробачте, -
вони ще росiйською мовою, але, зна те...
Голос у секретаря набрав тону iнтимностi i сходив до нашiптування: "Цей
наш педтехнiкум - взагалi того... Його доведеться пiдтягнути. Старий
елемент усе залишився, специ..." - Секретар на виправдання педтехнiкуму
розвiв долонями i скорчив гримасу.
Iван Радченко неохайно почав листати протоколи, не помiчаючи
секретаревого старання. Вiн хутко бiгав по рядках сво©ми прищуленими
короткозорими очима, i за кожною сторiнкою з його великого рота вилiтали
гомiнкi зауваження.

- ...Буза!... Яке може бути "матерiальне становище педагогiв" на
засiданнi педради?!. I знов ось наливають... А це що?.. Що за
-р-р-р-унда?!

Радченкiв голос непри мно трiщав у вухах i заповнював усю кiмнату, нiби
в примiщеннi хтось роздирав надво сухi сосновi плахи.
Радченко швиргонув набiк останнiй протокол i взяв олiвця; потiм раптом
стукнув кулаком по столу i, не обертаючись до секретаря, запитав:
- Да... чуть не забув. А якою мовою викладають в технiкумi?
Секретар переступив з ноги на ногу й побожно взяв у руки останнiй
протокол.

- Це в них, бачите, Iване Йосиповичу, взагалi не унормовано ще. Нема
певно© установки. Я ще товаришевi Кудрявцеву, як вiн завiдував у нас,
казав, що Ханова треба убрати... Вiн узагалi зовсiм не на мiсцi, а до того
ж...

Радченко грубо перебив:
- Я питаю - якою мовою викладають? - i здивовано глянув на секретаря
сiрими, водявими очима.
Секретар зупинився на пiвсловi, але зараз же опам'ятався й притихлим
голосом вiдповiв:

- Дехто з педагогiв - укра©нською, а iншi ще й досi - росiйською.

Радченко схопив телефонну рурку й кинув секретаревi:
- Напишiть наказа: з нового академiчного року до обiду всiм педагогам
викладати лекцi© по-укра©нському, а пiсля обiду - по-росiйському... Ясно?
Кiнчено!.. Товаришко! 1-15... Орiнстр? Слушай, Семьонов, у тебя, кажется,
сть...

Секретар зiбрав протоколи й запитав несмiливо в Радченка:
- Може, краще написати, щоб усi по-укра©нському? х узагалi треба
нажать...
Радченко сердито подивився на секретаря, але нiчого не _вiдповiв i
бурмотiв собi в рурку далi. Секретар пiд тим поглядом зiв'яв i навшпиньки
вийшов iз кабiнету.

Горобенко уважно вивчав Радченкове обличчя. Це обличчя жваво мiнилось -
брови, очi, рот, пiдборiддя й навiть волосся з вухами ввесь час рухались,
i через це здавалось, що перед Радченком - не телефонна рурка, а тут збоку
з ним спереча ться жива людина, або в iншому разi - це говорить сам iз
собою небезпечний божевiльний.

Це не подобалось Горобенковi, але вiн ще пильнiше почав удивлятись у
Радченкове обличчя: "Що за один цей Радченко?"
Це питання виринуло зовсiм нелогiчно, бо Горобенко з чуток уже знав
дещо про нього.

Його прислано сюди з губернi©, де вiн мав, зда ться, якiсь зв'язки,
приятелiв i друзiв. Радченко - з колишнiх боротьбистiв, i очевидно, що
пiсля лiквiдацi© боротьбизму для нього зникли всякi нацiональнi
упередження. Вiн ма свою притаманну рису - скрiзь i завжди зчиняти галас.
Ще що? Його звичка без церемонiй нишпорити в чужих паперах i занадто
голосно говорити вида його за людину незалежну i таки досить нахабну.
Чого саме вiн опинився в повiтовiй глушинi - того нiхто не зна . Партiйний
середняк поставився до нього запобiгливо, але обережно.
Радченком перестали безпосередньо цiкавитись, його втягнули в колегiю
мiсцевих "Известий - Вiстей Уездного Парткома, Исполкома й Профсовета",
призначили на завнаросвiти, призвича©лись не зважати на рипи й трiск його
голосу, i тiльки на партзборах, коли Радченко виступав iз словом, до
президi© йшли записки - додержуватись регламенту. Радченко ще тiльки
тиждень в органiзацi©, але вiн став уже "свiй" зо всiма його хибами,
негативами й позитивами.
А проте це все, власне кажучи, не так важливо. друге щось. Горобенко
пiдпер пальцями скроню, прищулив очi й зрозумiв: Радченко ма стати за
рефлектора, що освiтлюватиме його, Костеву, нацiональну сторону. Це
кумедно, дивно й смiшно, але це - так. Поки Горобенко був тут один "за
укра©нця", ця сторона не випиналась назовнi, ©© можна було цькувати й
нищити в самому собi. Але тепер, коли явився цей Радченко, що ма
здiбнiсть одразу у всiх стати "сво©м" - усе пiде по-iншому. Радченкове
перебування в органiзацi© буде екраном кожного Горобенкового руху.
Кость Горобенко тужно подумав: "Як би було добре, коли б Радченка тут
не було... - Вiн глянув на його вишкiренi мiцнi, великi зуби й у думцi
додав: - ...коли б його не було взагалi, не iснувало б зовсiм..."
Радченко з виляском поклав на апарат рурку й присунувся до столу.
- Да... так ось, товаришу Горобенко... вiзьмiться читати на
учительських курсах укрмову.
Горобенко потер чоло i стомлено сказав:
- Я не почуваю себе фахiвцем, не можна ж виступати дилетантом.
- Що значить "дилетантом"? - Радченко пiдвiв здивовано густi брови. -
Нам треба сюди послати хоч одного свого. На курсах нема жодного
комунiста.

Горобенко хотiв був iще заперечити, але Радченко стукнув, як звичайно,
долонею по столу й не дав йому казати.
- Не посилати ж туди петлюрiвця! Ясно? Кiнчено. Договорiться про години
з Хановим.

Радченко нагинав на американський темп i боровся за швидкiсть.
Вiн хотiв уже кудись бiгти, але задерчав телефон i в кiмнатi затрiщало
Радченкове "Ал-льо!". Рурка трiскотiла, але нiчого не казала. Радченко
гидко вилаявся i кинув рурку на стiл. Потiм схопив портфель та кепку й
метнувся до загально© канцелярi©. Коло дверей вiн круто обернувся й наспiх
кинув Горобенковi:

- Да! Нам ще треба договоритись iз вами про полiтосвiту на околицях...
Чорт зна що таке - нiчого не робиться!.. - I, лаючись до себе далi,
Радченко вискочив за дверi. Горобенко вийшов на вулицю. Опiвденне сонце
розлило на вулицi задуху й лiнощi, але Горобенко йшов задоволений, що
навколо, з кiнцем, стало тихо й не рипить в усi Радченкiв голос. А втiм,
зморена думка ще не могла одчепитись вiд Радченка й волочилась за ним. Ось
сто©ть цей Радченко на куцих ногах i вилупив баньки, готовий вилаятись...
Кого це нагаду Радченко?.. Ага, дитяча казка про пригоди крокодила й
хороброго гiмназиста Ваню:

По улицам ходил
Большой крокодил.
Он ходил,
По-турецки говорил,
А по-турецки говорить
Здесь воспрещается.

Справдi, Радченко сво©м довгим ротом, лупатими сiрими очима з
гостренькими чоловiчками й непропорцiйним тулубом скида ться на крокодила.
Певно, його в школi так i дрочили. Власне - в семiнарi©. Радченко ж
попович. Та вiн навiть i не Радченко, а;_ як дiзналась вiдкiлясь Славiна,
- Вознесенський. Радченко - це тiльки псевдонiм. I то недарма. Це вiд
"Рада". Розумi ться - робiтничих, селянських i червоноармiйських
депутатiв.

На розi вулицi Горобенко зупинився i глянув на годинника. Було вже на
п'яту. Вiн звернув лiворуч у бокову вулицю й пiшов гнилим дощаним
пiшоходом.

Перед ним несподiвано виринув повiтпродкомiсар Дробот.
- Здоров, сучий син!
Дробот навзмах ляснув сво ю лопатою-долонею об суху Горобенкову руку, i
з його одкритого рота пахнуло самогоном.
Горобенко в першу мить не збагнув причини Дроботово© фамiльярностi i
навiть зупинився. Дроботова долоня ляскала його по плечу, i Дробот нi з
того нi з сього запитав:

- Чапа ш? Горобенко посмiхнувся.
- Валяй зi мною до Чернишова©
Дробот узяв Горобенка за лiкоть i потягнув уперед. Його п'яне дихання
трохи непри мно лоскотало Горобенковi праву щоку, але йому раптом
захотiлось пiти до Чернишова, i вiн навiть прискорив кроки.
У Чернишова вже гуло. Коли вони з'явились на порозi оповито© густим
тютюновим димом кiмнати, присутнi заворушились. Миша Чернишов застиг у
неприроднiй позi, ховаючи за заляпану скатертину кудись глибоко пiд стiл
свою лiву руку, i полохливо дивився на дверi. Упевнившись, що, крiм
Горобенка й Дробота, бiльше нiкого нема , вiн миттю змiнився. Голосно
зареготав i трiумфально витягнув з-пiд столу за шийки двi напiввипитi
пляшки.
- Ну й гади! Ну й гади ползучi! Отак панiку нагнать!
Нестеренко швиргонув чоботом набiк зiм'яту дорiжку на _пiдлозi й
зачепив виделкою хвоста вiд оселедця.
- Да, це дiйствительно: походка в Дробота - чисто Криче в iде.
- Ну, а як Криче в, то що? - Горобенко почув голос Дружинiна i
здивувався. Кого-кого, а Дружинiна вiн не сподiвався тут бачити. Дружинiн
скрутив "козину лапку" й закурив. Його пiднесений трохи голос був
незвичайно гострий: вiн був п'яний; Дружинiн - п'яний? Але Дружикiн наче
догадувався про Горобенковi думки, хоч i не дивився на нього. Вiн сказав
до Нестеренка:
- Що, менi Криче в - настоятель, а я монах, чи що? Да, люблю випити, i
пiшли б вони всi...
- В програмi нашо© партi© нема , що самогон не можна пити! - захихотiв
Миша Чернишов, але Дружинiн Перебив його:
- Не в тiм рiч. Я тiльки ось про що: не бреши. П' ш - говори, що п'ю! А
не ховайся, сволоч, iз пляшкою пiд столом! Вiд того, що ти випив сво -
шкоди не буде. Але шануйся, потому iнакше ти...
Миша Чернишов радiсно вставив:
- Iнакше ти - гад ползучий!
- Соловья баснями не кормят, - загудiв густим басом Дробот i налив собi
пiвшклянки. - Я, брат, сьогоднi першi триста пудiв розвьорстки з
Михайлiвсько© волостi вижав.
Дробот перехилив шклянку й не моргнувши випив. Потiм обтер пiдстриженi
бiлявi вуса i сказав чергового продкомiвського дотепа:
- Iз пальца хл ба не висосеш - викачай го iз кулака! Дробот поклав на
колiна свого товстого, набитого паперами портфеля й заходився рвати руками
оселедця.

Нестеренко пiдсунувся до Чернишова й повернувся до перервано© розмови:

- Дак, я все ж не понiмаю: як це Маркс може наскочити на Землю? Такого
ж, скольки Земля сушествует, зроду не було.
Миша Чернишов умисне виправив:
- Не "Маркс", а "Марс", Нестеренко, - планета така. Розумi ш?

- Ну да, я понiмаю, що планета, тольхи для чого ж ©й на Землю летiти?

Горобенко сам до себе засмiявся. Але зараз же похопився й
посерйознiшав: "Це страшенне мiщанство - смiятись iз неписьменностi
людини".
Нестеренка щось турбувало з Марсом, i вiн далi допитувався в Чернишова:

- I що ж це - впаде i може зничтожить усе? Миша Чернишов ще з тих
часiв, коли вiн був за учня в друкарнi Повзера, мав загострений потяг до
всього надзвичайного i неприродного. Його вабили людськi й тваринячi