Антоненко-Давидович Борис. Смерть

там воно все ?!
Славiна не знайшла одразу вiдповiдi, а дядько розвiв безпорадно руками
з вiжками i знову посунувся наперед до шаньки з вiвсом.
- Ану, сiра! Волочишся там! Но-о-о... - Дядько хльоснув батiжком у
повiтрi i зниженим уже тоном, але твердо поклав:
- Нi, що б там не було, а краще, ма'ть, ходити до церкви. Спокiйнiше
воно все ж таки...
Дядькiв висновок знову засвiтив на Горобенковому обличчi усмiшку. Але
усмiшка розбавилась iронi ю, а за нею гостро взяла нетерплячка - коли
нарештi буде край цiй безглуздiй розмовi! Його дратувала i незрозумiла
дядьковi мова Славiно©, i ©© штучнiсть у словах, i невмiння звичайно,
по-простому пiдiйти до дядька. Вiн навiть радiв, що все це кiнчилось у
Славiно© анекдотичне, але разом iз тим боявся, що Славiна знову заходиться
переконувати дядька. Хвилинами в нього прокидався жаль до Славiно©. Сидить
ця зовсiм непотрiбна тут, негарна з себе жiнка з гострими колiнами i
виставля себе на посмiх. Мимрить недоладнi слова, а дядько собi в душi
глузу з не©. О, це хитрий дядько! Кость уявля його добре. Цi анемiчнi
слова Славiно© - для нього як об стiнку горохом. Вiн же у сво му
селянському iнтелектуальному масштабi на цiлу голову вищий вiд Славiно©.
Кость прекрасно бачить, як дядько розповiдатиме на селi про стрижену,
пришелепувату "комунiстку" i смiятиметься з не©. Ба смiятиметься з них
усiх. Вони ж - товаришi ©й. Стало знову шкода Славiно© i обурювала
залатана дядькова спина: засмi шся, чорте, на кутнi!..
Горобенко подивився на пишну пшеницю, i це, як i завжди, дало йому
заспоко ння. Невтомний пустун-вiтер гнав по нiй хвилю за хвилею. Хвилi
бiгли навперейми, аж поки не обривались на свiжiй стернi, але вiтровi було
до того байдуже: вiн перебiгав обнiжками назад до краю поля й знову гнав
новi й новi. Заходили жнива, й першi копи вже кинули легеньку тiнь на
лiто. I вiчно вiд цих кiп i голо© стернi ста сумно. Росте в грудях жаль,
i невимовне чогось шкода. Чи лiта, чи тепла, чи днiв сво©х? Хтозна. Цi
копи породять незрозумiлу тугу, а пiзнiше, коли затрiпотить на даху
вечiрнiй осiннiй дощ, ця туга буде старечою рукою пiдбивати невеселi
осiннi пiдсумки...
Горобенко перекусив суху стеблину й замислився. Край дороги полуднували
женцi. Порiвнявшись iз ними, дядько звернув лiворуч, щоб обминути ©хнього
порожнього воза й розпряженi драбчастi конячки. На зворотi, вилазячи з
глибоко© колi©, вони трохи затримались. Женцi питливо дивились на них.
Коли вiз порiвнявся з ними, крайнiй пiдморгнув до дядька-вiзницi.
- Ярмарку ш, Даниле?
Але вiзниця утримався вiд жартiв. Вiн для чогось спинив свою шкапу й
привiтався:

- Драстуйте, боже поможи...
Славiнiй надав чорт знову встряти до розмови:
- Здравствуйте, товарищи! - Вона глянула на свiжi снопи покошено©
пшеницi й поблажливо сказала: - Харошая у вас рожь в зтом году.
Женцi зареготали, а вiзниця, мов засоромившись за сво©х ©здцiв,
досадливе буркнув:

- Та що ви! Це ж пшениця! Славiна винувато прошепотiла до себе:

- Разве?.. Как же это я ошиблась?..
- Та вже ж "ошиблась", як зроду, мабуть, не сiяла! недобре
посмiхаючись, сказав хтось позаду, а крайнiй, смiючись, пiдiйшов до воза
i, витираючи пiт з чола, промовив до вiзницi:
- Це, Даниле, як той товариш, що навеснi балакав у сполкомi: "Сiйте,
каже, товарищi крестяне, "пашано", од нього прибилi багато буде..."

Женцi знову одностайно зареготали.
Горобенка давно вже пiк сором за Славiну, i смiхи та дотепи женцiв
нервували його. Вiн торкнув вiзницю за плече:
- Поганяйте. Нам треба, щоб завидна при©хати. Дядько сiпонув вiжки, i
вiз рушив далi пiд глузливими поглядами женцiв.
Коли вже од'©хали, Дружинiн обернувся назад до снопiв i,_ подумавши
трохи, сказав Славiнiй:

- Да, подлинно была пшеница, а не рожь. Зто у вас, товарищ Славина,
неудачно вышло. Нужно легче...
Славiна нiчого не вiдповiла й зручнiше вмостилась на сво му сидiннi. ©
опанували досада й одчай.
"З славiними далеко на селi не по©деш!" - подумав Горобенко i сердито
виплюнув з рота стеблину.
Уже смеркалось, коли при©хали до села.

Попереду, збиваючи з дороги вечiрнiй пил, поверталась додому череда.
Корови флегматичне сунули до сво©х дворiв, зупинялись коло ворiт i
монотонне мукали. Деякi з них лiньки повертали назад голови i безглуздо
дивились на вулицю.

В ©х поглядах була безкрая нудьга i вiчне здивування:
"Нi чорта не розумiю - до чого воно все це".
Проте корови й не намагались збагнути що воно й до чого. Вони
задовольнялись з того, що констатували при©зд якихось трьох нових людей на
село i по-фiлософському, одвернувшись вiд су ти, знову мукали.
хн мукання наганяло Горобенковi тепла i сво рiдного затишку. Було
при мно дивитись, як розходяться корови й пастушки в уболочених штанях, з
великими торбами пiдганяють хлудинами решту череди.
Кучугури бiлих хат i зелена вовна осокорiв, яворiв та верб наганяли
спокою та сумирностi.

Хотiлось без думки дивитись перед себе i стежити, як усе тво нутро
сповню ться тишею i миром.
Горобенко навiть повеселiшав. Це дуже правдиво в Шевченка: "Село - i
серце одпочине..." Тiльки не те вже село розляглось перед очима i не
спочинок чека на Костя Горобенка, а iспит. Одни iз численних iспитiв на
"бiльшовика", iспит на життя.

Горобенко спустив за полудрабок потерплi ноги i питливо вдивлявся в
косу, сiру вiд вечiрнього присмерку, сiльську перiю.
Десь глибоко, отам у запiчках, пiд повiтками, на левадах, зашилась
разом iз iржавими одрiзами сiльська душа. Насторожлива, пiдозрiла i
жорстока. А назовнi - стоять лагiднi мовчазнi хати й кублиться з коминiв
де-не-де дим. Так само стояли цi хати за царату, може, i за крiпацтва або
й навiть за козаччини... Хтозна.

Горобенко внутрiшньо сказав собi: "Я зовсiм тебе ще не знаю, село. Ти
така сама загадка, як i вся химерна нацiя. Ти чуже менi, село, - чуже,
далеке i незрозумiле. Щодо цього, то я не далеко вiдiйшов вiд Славiно©...
Це, певно, гадаючи, що кожний укра©нець так чи так - селянин, Криче в
послав мене сюди за голову перевиборчо© трiйки. Не Дружинiна, а - мене. Це
зрозумiло. А втiм, - Горобенко посмiхнувся до себе, - я все ж таки не
селянин i вiд села в мене нема анiчогiсiнько. Щоправда, це трохи
незвичайно для укра©нця, одначе, знай, село, - мене й не вабить, власне,
тебе пiзнавати. Я зовсiм не вклоняюсь перед тво©ми опоетизованими хатами,
садочками, звичайнiсiньким "мiсяченьком" та iншими тво©ми неодмiнними
аксесуарами. Менi байдужiсiнько до них зараз, а iнодi... iнодi я розтрощив
би це все к чорту... Але я таки загнуздаю тебе, село!"
Зачувши кiнець дороги, конячка раптом стрепенулась i хутенько побiгла.
Вiз лунко заторохкотiв по твердому грунтi, й вiд цього вулиця ожила. За
ворота повибiгала дiтвора й, цiкаво дивлячись на воза, несмiливо тулилась
до старих колод. Через тини i з вiкон виглядали полохливо лiтнi жiнки, i
тiльки iнколи коло фiртки похмуро дивилось чи сь чоловiче бородате лице.
Цi похмурi погляди з-пiд насуплених брiв важко впадали в очi i таврувались
у пам'ятi.

Цi бородатi лиця не вiщували нiчого доброго. хнi очi бачили на кожному
возi, що при©здив iз мiста, тiльки ворогiв. Вiдтiля при©здили до сумирних
хат iз розкладками, контрибуцiями, арештами й розстрiлами. Село прокляло
©х i зарилось у сво© нори.
Горобенко раптом подумав: "Ой, мабуть, люта смерть пiд такими
поглядами!.."

Горобенко, не стримуючись, пильно вбирав ©х у себе, хотiв _затримати ©х
найдовше, спинити на собi.
Вулиця несподiвано обiрвалась, i вiз витрусився на майдан. Лiворуч
вилiзла незграбна велика мурована колишня волость - теперiшнiй
хведорiвський волвиконком. Вiз круто завернув до старих схiдцiв i
почорнiлих вiд довгих лiт колонок на ганку.
- Оце вже i сполком буде, тпрр-у-у... - не обертаючись, промовив
вiзниця й потягнув до себе вiжки.
Дружинiн сплигнув iз воза й почав розтирати ноги. Славша старанно
струшувала з одежi порох i незадоволено щось бурмотiла.
- Перевиборча трiйка будете, товаришi?
Голова волвиконкому Гарасименко, в плюшевому кашкетi i з наганом на
поясi, тихо пiдiйшов до воза й поклав на полудрабок дебелу порепану
долоню.

Славiна обережно звiсила з воза сво© ноги, набралась духу i плигнула.
Якби Дружинiн не пiдтримав ©© за руку, вона, мабуть, потрапила б кудись за
колесо, але скiнчилось щасливо, i Славiна, дiстаючи з-пiд сiна свого
портфеля, сказала сердито Гарасименковi:
- Ну й дороги у вас, товариш! Просто - кошмар... Гарасименко
хазяйновито постукав пальцями по полудрабку, але на виправдання дорiг вiн
слова не знайшов i через те промовчав. Коли вже всi розiбрали з воза сво©
речi, вiн переклав долоню на пояс i спитав:
- В iсполком пiдете? Зараз i люди саме сходяться на засiданi .

Горобенковi подобалась тиха i спокiйна Гарасименкова мова i його рiвне
поводження. В ньому вчувалась унутрiшня сталiсть i певнiсть, а заразом i
поважна хазяйновитiсть дбайливого начальника.
Ступаючи схiдцями поруч iз Гарасименком, Горобенко раптом подумав: "Як
усе ж таки змiнила людей революцiя! Це вже не старшина колишнiй або писар.
На цього можна покластися..."
Гарасименко пропустив усiх у темний коридор, а потiм зовсiм непомiтно
опинився попереду й поважно увiйшов у "предсiдательську".
Глибока сутiнь снувала в кiмнатi чорну запаску. З темних похнюплених
куткiв линули пiд високу стелю зашкарублi слова й шамотiння.
- Треба свiтло засвiтити, - кинув кудись до вiкна Гарасимепко. В
кiмнатi все затихло й нашорошилось. Виконкомiвський секретар проворно
дiстав iз шафи якусь нужденну лампу й старанно заходився ©© засвiчувати.
Лампа довго упиралась, блимала, гасла, але врештi засвiтилась тоскним,
синюватим вогником. Кiмната, мов iз прiрви, поволi заповнювалась поважними
бородами, обличчями й селянськими свитами.
Дружинiн сiв на дзигликовi i стомлено обперся спиною об стiл.
Славiна сiла було коло стiни на лавi, але вiд не© одразу ж - наче ©©
тоненька постать потребувала мiсця аж на трьох - поспiшно одсунулись лiтнi
селяни, замiтаючи пiсля себе мiсце полами свит. Славiна знiяковiла i
поспiшно пересiла до Дружинiна. Вмостившись коло нього, вона полегшено
зiтхнула й заспоко©лась.

У кiмнатi знову стало незграбно-тихо, i нiхто не наважувався першим
порушити цю тишу.
Горобенко пройшовся по кiмнатi. Коло стiн сидiли дядьки й
питливо-гостро дивились на при©жджих. Горобенка непри мно лоскотали тi
погляди по скронi й правiй руцi, але вiн не обертався на них. Вiн пiшов до
протилежного боку i вмисно став до них спиною. На стiнi статечно висiв
Маркс i пильно розглядав селянськi свити, а пiд ним хтось прилiпив глевким
хлiбом старе "Письмо В. Й. Ленина к украинским крестьянам". Цi зовнiшнi
ознаки нового часу серед мовчазних дядькiв пiд стiнами не надавали ще
примiщенню радянського вигляду: там же надворi, в темрявi, за двi версти -
Ворскла, а за нею старi полтавськi лiси, лiсовики, повстання, смерть. Хто
може ручитись, що буде тут за годину, двi, три? Горобенко повернувся до
свiтла й пробiг очима по дядьках. Вони сидiли в тих самих позах, але на
©хнiх обличчях, здавалось, було тепер: моя хата скраю, ми _нетутешнi.
Це, мабуть, ще найлiпше, що вiд них можна сподiватися пiд лиху годину,
подумав Горобенко, а проте, може, вони i...
Дядьки сидiли i тепер мовчки, i тiльки чути було ©хн важке сопуче
дихання. Ця мовчанка ставала Горобенковi нестерпною, але як пiдiйти до
них, як одiмкнути ©хнi замкненi душi, примусити ©х говорити, говорити
одверто i щиро, як iз сво©м, вiн не знав. Через те брала досада i
дядькiвськi постатi просто дратували його. Вiн пiдiйшов до Гарасименка i
голосно запитав:
- А як тут у вас продрозкладка йде?! Свитки пiд стiнами жадiбно
подались наперед i завмерли.
- Що ви спрашу те? - не зрозумiв одразу Гарасименко. - Розвьорстка як?

- Так, так - розвьорстка, - нетерпляче пояснив Горобенко i зашарiвся
пiд Дружинiновим поглядом.
- Iде потроху, ну только що тут у нас ще контрреволюцiя сичить...
Саботажники сть такi, сказать би, перебаранчають дуже... Кулакiв багато
позоставалось. Iз ними бiда. Вродi як би серед шляху живеш - ком'ячейки
нiяк не дають добре органiзувати. Тут записались були три нових, ну як
тiльки обче собранi - не йдуть: бояться. З кулаками тут треба того... -
Гарасименко важким рухом пiдвiв до грудей долоню й мiцно стиснув пальцi.
Дядьки коло стiни уважно, не мигаючи, дивились на його руку. Гарасименко
опустив долоню на стiл.
- Миром iз ними не можна, потому нiкакого понiманiя властi не
признають...

Гарасименко з великими потугами добирав потрiбних слiв, але ©х
неставало йому, через те говорив iз паузами i на чолi пiд репаним дашком
плюшевого кашкета виступили крапельки поту. Але Горобенковi подобалось, як
вiн говорив. Вiн дивився на його кремезнi, мужнi рамена, i вони видавались
йому за мiсток мiж ними й селянськими свитами пiд стiною. Адже цих
Гарасименкiв ще тiльки одиницi, але якi вони мiцнi! Ну, що б робила
Радянська влада на селi, коли б не було цих Гарасименкiв? Село обернулося
б у суцiльнi непролазнi нетрi. Поки хоч один Гарасименко на все село,
можна не турбуватись: вiн не зрадить, вiн не скаже:
"Я нетутешнiй", вiн нiкуди не пiде з села. Новi, незрозумiлi слова
скаламутили йому мозок, запалили душу, i вiн iтиме з ними у важких чоботях
сво ю сiльською дорогою, не збиваючись на манiвцi. Як багато важать для
нас цi Гарасименки!..

Дивлячись на Гарасименка i слухаючи його кострубатi слова, ставало
легше, спокiйнiше. Горобенко добув iз кишенi кисета й простягнув до
Гарасименка:

- Закуримо городського махряка. Гарасименко ворухнув пальцями i, нiби
перепрошуючи, тихо вiдповiв:
- Я так що некурящий... не потребляю... - Потiм задер бородату голову
понад столом до темного кутка i по-начальственому сказав до секретаря
волвиконкому:

- Виборчi списки там назавтра - щоб були. Славiна застебнула гудзики на
сво му зiбганому жакетику i нахилилась до Дружинiна:
- Хорошо бьмо бм на ночь поесть где-нибудь у кулака...

XII

Сонце било в маленьке вiконце i нiяк не могло вдертись зовсiм до хати.
Воно позначило здобуте на долiвцi мiсце золотим снопом, але в запiчку, на
брудному, вкритому чорним мотлохом полу, i в кутку, де суворо дивиться
кiлька позолочених богiв - засiла уперта. сутiнь. Горобенко протер очi й
сiв. Обабiч спали ще Дружинiн i Славiна. Дружинiн широко розкинувся на
сiнi, зiбгавши пiд собою рядно, а права нога, простромлена на великому
пальцi промiнням, видерлась аж на долiвку. На самому кра чку рядна
скулилась у старечий кулачок Славiна i нечутно дихала. Горобенко глянув на
©© маленький клубок, i йому знову чогось стало ©© жаль.

Звичайно на кораблях пiд час аварi© перше мiсце на рятувальних човнах
дають жiнкам i дiтям. Якого ж чорта Криче в затуля дiрку в нашому ковчезi
такими нужденними безпорадними жiнками?.. Це в лiпшому разi безглуздо, а
то й просто жорстоко...

Хазя©нiв у хатi не було, тiльки з печi, зата©вши дихання, цiкаво
дивилась долу кудлата бiлява голiвка й чорненькi очi пiд двома кiсками -
мишачими хвостиками. Побачивши, що Горобенко встав, вони боялися й
поворухнутись.

У хатi важко пахло потом, печеним хлiбом i ще чимось незнайомим, що вiд
нього сморiд аж повис у повiтрi й тисне на груди.
Горобенко поспiшив одягнутись i вийшов на подвiр'я.
Довкола мляво, не поспiшаючись, без пристрастi й гарячковостi точилось
щоденне селянське життя.
Горобенко сполохав кури й пiшов до ворiт. Через вулицю до нього важкою
ходою простував Гарасименко з бiлявим повновидим чоловiком у потертому,
заношеному пiджацi.

- Драстуйте... А це наш учитель... Може, поки там зберуться, подивитесь
школу й читальню. Це недалеко зцюдова.
Чоловiк у пiджацi з-пiд лоба пильно пробiг сiренькими очима по
Горобенковому обличчi й нерiшуче простягнув руку:
- Микола Батюк.
- Добре, я з охотою пiду. Куди це?
Батюк знову пильно пробiг по обличчi й кашлянув.
- Прошу. Я вам покажу.
- Ну, то ви йдiть собi, а я в iсполкомi накручу. - Гарасименко повернув
назад i, трохи загрiбаючи правою ногою, подався до майдану. На зеленому
тлi дерев великим будяком палахкотiв пiд сонцем його бордовий плюшевий
кашкет.

Батюк якийсь час iшов мовчки, добираючи слiв для початку. Вiн iнодi
одходив трохи осторонь i тодi скоса, винюхуючи, оглядав Горобенкiв
профiль.

Йому було нiяково мовчати, хотiлось багато сказати хоч i комунiстовi,
але ж усе-таки укра©нцевi, але, як зайти, вiн не знав.
Вихiд знайшовся раптом.
Горобенка почало непри мно смоктати в животi, витягувати вiд горла, й
вiн, забувшись, прошепотiв до себе:
- Ах, чорт його зна , хлiба забув узяти. Батюк радiсно стрепенувся.

- Ви ще не снiдали? Так ходiмте, будь ласка... Ось моя хата...

Його молоде, прищувате обличчя стало одразу на©вно-щирим, немов ще
бiльше помолодшало. Вiн уже не дивився з-пiд лоба. Його трохи лукавi очi
дивились просто й кутиками посмiхались.
- З'©мо нашого кандьору...
У хатi за столом Батюк зовсiм позбувся соромливостi, й за кандьором
полились безкiнечнi скарги.
- ...Тут взагалi дуже тяжко. В ячейцi - росiяни, а коли i хто з
наших, вродi Гарасименка, так усе'дно - русифiкатори.
Горобенко мимоволi посмiхнувся: Гарасименко - "русифiкатор"! Це справдi
- смiшно. Який з нього "русифiкатор", як вiн двох слiв по-росiйському не
зв'яже. Його просто не обходить та чи та мова. Вiн увесь - коло соцiальних
проблем.

Але Батюк нiяк не хотiв iз_ цим погодитись:
- Та це-то правда: вiн такий же репаний, як i всi ми, ну тiльки його
полiтика бува часом гiрша вiд запеклого русака. Вiзьмiть таке: в читальнi
була брошура Шарлеманя "Охороняйте рiдну природу"... Мiж iншим, цей
Гарасименко, треба сказати, передивля ться сам усi новi книжки. Так ви
зна те що? Гарасименко цю брошуру конфiскував.
Горобенко поклав на миску ложку й здивовано уставився на Батюка.
- Да, да, конфiскував! Каже: що це за "рiдна" природа? Природа скрiзь
iнтернацiональна. Це самостiйницька книжка. © "нiззя" пускать.

Горобенко засмiявся на всю хату. Батюковi цей смiх не подобався. Його
прихована, полохлива ворожнеча випирала тепер назовнi.
- Воно-то смiшки, смiшки, але як доводиться щодня працювати серед таких
"дiячiв", то й плакати часом хочеться. Я не розумiю: ж усе-таки в партi©
укра©нцi - чому вони нiчого не роблять?
Горобенко подивився пильно Батюковi у вiчi, i його погляд прохромив
наскрiзь опецькувату постать в пiджацi.
Батюк розперезувався все далi й далi, вiн уже не тiльки скарживсь, вiн
обвинувачував, закидав i глузував.
Горобенко покинув ©сти, схрестив на грудях руки й мовчки слухав.
Оця вся балаканина для нього, власне, не новина. Хiба вiн не чув цього
вiд Педашенка, Ковганюка i всiх тих сектантiв, що складають у сумi нещасну
жменьку "свiдомих укра©нцiв" у повiтовому мiстi! Тих опереткових людей з
сантиментально-романтичною душею i журливо-саркастичними очима, що в
розквiтi свого пiднесення й пафосу створили тiльки "Просвiту", цей новий
храм на ру©нах укра©нського русалима?.. Це все не новина. Вони вмiють
тiльки скаржитись i зiтхати: "На нашiй, не сво©й землi..."
Ну так же. I цей Батюк знову, як i сотнi ©х, циту це зараз. Батюк не
виняток. Це - один iз багатьох. Це пересiчний тип укра©нсько©
iнтелiгенцi©. Щоправда - сiльсько©, але яка ж iще ? Бiльше й нема. Отi,
що верховодили в гайдамацьких загонах, заповнювали департаменти
уенерiвських мiнiстерств, ©здили в дипломатичних мiсiях репрезентували
Укра©ну - то iншi. То екстракт. Такий самий, як i тi, що з обрiзом сидять
у лiсi.
Батюки не такого гатунку. дине, що вони можуть, - це тiльки
скаржитись. Ще, може, нишком, у закутках сичати на Гарасименкiв. На
Шевченковi роковини вони в школi казатимуть, що Шевченко революцiонер, що
вiн боровся проти московських (на цьому вони зроблять наголос) панiв, що
вiн любив Укра©ну... I в цих зануджених словах вони контрабандою потягнуть
замаскований нацiоналiзм i будуть задоволенi, що це в них вийшло i
червоно, i нацiональне...
Це вiчнi служники боговi й мамонi.
Сльозливi, примiтивнi Батюковi слова, його червоне вiд натуги й прищiв
лице i замусолена вишивана сорочка з синiм гудзиком пiд пiджаком дратували
Горобенка. Яке в них нахабство!.. I оцi прищавi народнi вчителi, що не
годнi на жодну акцiю, хiба що тiльки на роль попихача, цi маленькi люди,
що в кровi сво©й носять вiд вiкiв анемiю i зраду, i це вони ще гадали
створити державу! Не маючи за собою, крiм сантиментально© туги та
спорохнявiлих "нацiональних святощiв" анiчогiсiнько, вони ще можуть
скаржитись! Вони ще хочуть, щоб до них прислухалась влада? Влада тих, якi
кров'ю i муками розтерзаних на численних фронтах купили собi право на
iснування? Нi, це принаймнi на©вно! .
Горобенко почував, як у ньому прокида ться i росте огида. Вiн трохи
одсунувся вiд столу i намагався не дивитися на Батюка. От бандит... То
iнша рiч. Вiн озвiрiлий, запеклий ворог. Але вiн активний. З ним треба
нещадно боротись, але його ще можна зрозумiти. А цi... Вони вiчнi вороги.
Це, може, буде парадоксально, але це правда: дика активнiсть, темперамент,
лють, мабуть, усе ж таки ближчi за цей iндиферентний холодець. Цих
Батюкiв, навiть з суто нацiональних iнтересiв, треба б перестрiляти, бо
молода нацiя не може бути сантиментально-гнилою, прищуватою!.. Вона мусить
бути залiзна.
I знову Горобенковi спав на думку парадокс:
- Нова, молода Укра©на складатиметься з iнших. Не цих. А з
Гарасименкiв. З отих самих Гарасименкiв, що оце тепер викидають укра©нську
книжку за слово "рiдна", що ламають собi мову, аби тiльки добрати нових,
невiдомих слiв для тих думок, якi шкереберть перекинули ©хн життя i
штовхнули ©х з битого прадiдiвського шляху. Так - нова укра©нська нацiя
складатиметься з Гарасименкiв. I це навiть не парадокс, коли тiльки
справдi нацiональне чуття не вигадка, не iлюзi©, а цiлком реальна рiч.
Коли воно щось вiд бiологiчного. Власне бiологiчного чи економiчного
тiльки?.. Батюк не дав Горобенковi закiнчити думку. Вiн утер рушником
пiдборiддя й губи i вiдтак зiтхнув:
- Це така iсторична доля наша: нас ошукують, а ми навiть i не помiча мо
цього.

Горобенко на цей раз подивився неприховано-вороже Батюковi у вiчi.
З рота поривалось крикнути: "Ви запеклий жовтоблакитник! Я вас
арештую!.."

Але вiн не крикнув так. Вiн сухо сказав:
- Ви не розумi те iсторичного процесу соцiально© боротьби. Проведiть
мене до читальнi. Де вона у вас?
Iшли свiжою ранковою вулицею поспiшно й мовчки. Батюк трохи одставав.
Вiн похнюплено дивився на порох, що збивали його ноги, i, видимо, мучився.
Отам, у його кiмнатi, коло миски з кандьором залишилась обiрвана
одвертiсть i полохлива тiнь ©хньо© iнтимностi. I тут, коли треба щось
сказати цьому вiдлюдному вже, нерозгаданому "сво му" комунiстовi, слiв не
було. Батюк колупав думку, але всi слова, що набiгали були, зовсiм не тi,
що треба. I все ж вiн з кожним кроком, який вiддаляв ©х вiд його хати,
розумiв, що конче мусить щось сказати. Треба ж, врештi-решт, розв'язати
оте "Ви не розумi те процесу соцiально© боротьби".

Вже видно було i читальню, i вiд школи до них поспiшала Славiна з
Дружинiним, коли Батюк таки наважився. Вiн зупинився й розгублено, з
острахом клiпаючи очима, тихо промимрив:
- Ви менi вибачте... Я, звiсно, не хотiв вас, товаришу, ображати. Я
сказав вам по щиростi як укра©нцевi... Горобенко вiдповiв далеким i
холодним голосом:
- Я, товаришу, - комунiст.
До них пiдтюпцем наближалась Славiна, кокетливо погрожуючи рукою:
- Это же что такое? Пошли себе, и никаких! Насилу вас поймали... Вы в
читальню? Идемте.
На ганку ©х чекав Дружинiн.
Читальня вражала порядком i чепурнiстю. Оповiщення, афiшi, портрети
Шевченка, Франка, Драгоманова - все це було старанно прибите, уквiтчане
рушниками й клечанням.

Посерединi на червоному полотнищi одразу вбирало очi великими лiтерами:
"Через нацiональне до iнтернацiонального!"
В шафi охайно складено пошарпанi книжки i якiсь папери.
Батюк стояв понуро коло одвiрка. Його фiгура була така безпорадна i
нужденна, нiби це не до читальнi прийшли поцiкавитись три комунiсти, а до
куркульсько© хати вдерлись реквiзувати лiтами надбанi скринi та трусити
засiки, а вiн же у нiй господарем. Батюк скоса поглядав на Горобенка i
Славiну, i ©© похвали наче зовсiм не долiтали до його ушей.
А Славiна куркою бiгала по читальнi i сунула всюди сво личко, мов
дзьобала зернята:
- Хорошо портретики приукрасил! А Ильича почему же нет? Я вам
непременно пришлю из города...
Дружинiн довго затримався в дальньому кутку, щось розглядаючи на стiнi.
Нарештi вiн одвернувся i мляво запитав Горобенка:
- Разве Мазепа тоже был революционер? Горобенка щось штовхнуло
всерединi. Вiн збентежився й пiдiйшов до Дружинiна.
- Нi, розумi ться. А що таке? Дружинiн спокiйно повернувся до стiни:

- Да вот - висит. Мне было невдомек. Думаю: ведь гетманы - это вроде
как у нас цари.
На стiнi, справдi, з дубово© рами, в гаптованому золотом жупанi
виглядало молоде, величаве Мазепине обличчя.

Горобенко нi з того нi з сього зашарiвся. Цього Мазепу наче не Батюк, а
вiн сам повiсив отут, у читальнi. I ось його спiймано на слизькому. Вiн
для чогось заклопотано прочитав на портретi написа, потiм рiзко повернувся
до Батюка й пiдвищеним, начальницьким тоном роздратовано кинув до одвiрка:
- Я гадаю, товаришу вчителю, що справдi можна було пошукати
вiдповiднiших портретiв, а не вiшати тут всяке петлюрiвське барахло!..
Славiна прикипiла до мiсця й перелякано роззявила рота. Знадвору рипiли
схiдцi пiд важкими Гарасименковими чобiтьми.

XIII

Переповнена школа ще до початку зборiв упрiла й важко дихала. Чорна
маса бородатого людського м'яса з трьох бокiв обложила стiл президi© i
сво©м нечесаним, уболоченим громадищем пригнiтала Горобенка. Вiд не©
нiкуди подiтись оку. Хiба що глянути тiльки на стелю, але й там у
махорчаному диму й випарах б' ться в конвульсiях на почорнiлiй крейдi ©©
п'яний, сопучий дух.
Це сiре мiсиво селянського лахмiття залило великий клас й погрозливо
хлюпотить коло самiсiньких нiг. Ось ударить дев'ятий вал його й розтрощить
столи, лави, одним помахом розчавить нещасну перевиборчу трiйку з
ком'ячейкою i затопить повстанським чадом села, шляхи, лiси...