Антоненко-Давидович Борис. Смерть

Худолiй...

I знову повторились Горобенковi Зiвертовi слова - "мусимо послати наших
найкращих товаришiв".
Горобенко перепитав себе: "Найкращих? Ну так - Дружинiн, Хоменко, хто
ще там?"

Знову блиснули шкельця Криче ва:
- Всi названi товаришi мають завтра ж прийти до парткому по мандати i
зброю. Збори закiнчено...
Горобенко все ще не мiг збагнути, що i список уже закiнчено. Навколо
нього розсувались лави й стiльцi, вставали потомленi люди, десь перелякано
застрибало полум'я свiчок.
I тiльки коли вся кiмната до само© стелi, аж через одкритi вiкна на
вулицю, заповнилась "Iнтернацiоналом" i в тому спiвi багатьох людей
дихнула на всi груди уперта воля боротись i перемогти, тодi Горобенко
зрозумiв, що список мобiлiзованих вичерпано i в тому списку Костя
Горобенка нема...

Не хотiлось iти цодому. Повний, виточений по краях мiсяць спокiйно
котився вгорi над майданом до сво © одвiчно© безцiльно© мети, i вiд цi ©
безцiльностi й вiчностi ставало на душi легше i спокiйнiше.
В срiблясто-зеленому потоцi, що мертво, без угаву лився навскiс згори,
потонув майдан, повiтовi доми, липи, i мiсто видавалось трошки
фантастичним, зажуреним i кращим. Кость проминув гiллястi липи, що оточили
соборний цвинтар, i навмання пiшов Старо-Ки©вською вулицею.
Була пiзня година. Вулиця розляглась перед очима порожня, мертва, i
тiльки десь удалинi, де мiсячне промiння сплело з дерев вибагливе фе ричне
склепiння, глухо i ледаче гавкав чийсь собака.
Во нне становище, i обивателi - хто з острахом, хто безбентежно - давно
вже сплять. I це дуже добре. Кость не заважатиме ©м, i вони не
заважатимуть Костевi.

Спiть собi мирним солодким сном, обивателi! Вам, певно, i не сниться,
яка то, по сутi, хороша рiч - спокiйний, безтурботний сон!.. Але Кость
Горобенко цi © ночi не засне. I не треба спати. Хай куняють будинки i
гавка з нудьги собака. Кость хоче спокою. Мiсяць ллятиме й далi срiбну,
нечутну зливу, а знайома, мовчазна, порожня вулиця розкаже Костевi
багато-багато. Кость радо слухатиме ©© простеньке, невибагливе,
провiнцiальне оповiдання. Це - збоку глянути - смiшно, мабуть, але, кiнець
кiнцем, кожнiй людинi вiльно на самотi робити собi те, що да ©й втiху i
радiсть.
Кость тихо йшов замислений кра м пiшоходу, а за ним силкувався вибитись
з-за дерев мiсяць, щоб котитись собi далi в невiдомi небеснi вири - без
командировки, без клопоту i без думок.

XIX

Чого вiн прийшов сьогоднi до малярсько© студi© - Кость Горобенко i сам
не знав. Розумi ться ж, не того, що сьогоднi вперше студiя матиме живу
"натуру" i ця натура - голi бiлогвардiйки. Яке Костевi до них дiло? Хiба
не однаково, як використовують цей бiлий труд? Чи цi жiнки миють по
установах пiдлоги, чи чистять картоплю, чи позуватимуть? Далебi, Костя це
зовсiм не обходить. Та до того ж це справа юрвiддiлу, полiтбюро чи ще кого
там. Костевi - однаково. Вiн просто прийшов перевiрити працю студi©. Адже
ж пiсля ©© вiдкриття, пiсля мiтингу на вiдкриттi, вiн ще нi разу не був
тут.
Студiйцi вже посходились. Це переважно червоноармiйцi мiсцево© карроти,
кiлька молодих комсомольських облич i два лiтнiх робiтники. Вони розсiлись
на незручних низеньких шкiльних партах, що ©х привезли сюди з яко©сь
школи, i почали стругати олiвцi, витягати гумки. Молодцюватий кирпатенький
комендант студi© Колька Носов, мов школярам, пороздавав студiйцям папiр, i
студiя вже налагодилась працювати.

Важкуватий у рухах, давно не голений, брезклий на виду, керiвник студi©
Фiцхелауров зважив за потрiбне попередити свою авдиторiю.
- Сегодня, товарищи, ми будем рисовать двух женщин. Я попрошу вас
работать спокойно (вiн хотiв сказати: "Без всяких там шуток й насмешек",
але подивився вбiк на Горобенка i, подумавши, виправився), также буду
просить не мешать товаришам женщинам нам позировать. Итак,
приготовьтесь... Товарищ Носов, пригласите... - звернувся вiн до
коменданта.
Це попередження i якийсь вiдтiнок урочистостi в словах Фiцхелаурова не
подобались Горобенковi. Робив би вже просто, одразу!
Фiцхелауров пройшовся важкою слоновою ходою перед партами i знову скоса
глянув на Горобенка. Вiн дивився не по-звичайному: спочатку коло куткiв
очей збiгались зморшки (очевидно, пiд шкiрою жваво працювали маленькi
м'язи), потiм уже автоматично пiднiмались повiки i з-пiд них виглядали двi
солоденькi родзинки-зiньки. Цей погляд Горобенковi не подобався ще бiльше.
Вiн подумав: якийсь непевний дуже тип... Вiдкiля вiн узявся в цьому мiстi?
За дверима в сусiднiй кiмнатi метушився, щось комусь пояснюючи,
комендант студi© Колька Носов. Вiн приладнав збоку коло тих дверей ширму
i, коли за ширмою почулося шарудiння жiночо© сукнi, легенький трiск кнопок
i гапликiв, аудиторiя нашорошилась i посерйознiшала. Лиця всiм звузились i
навiть трохи зблiдли.

I ось з-за ширми в сiрому купальному халатi тихо вийшла на помiст
жiнка. Не зводячи з пiдлоги очей, блiда, вона ступила кiлька крокiв i
стала. Великий, незграб©шй халат висiв на нiй, як на хворiй. Жiнка
хвилювалась.

Фiцхелауров поспiшно пiдiйшов до не© i чемно подав дзиглика.
- Пажал-ста. Разрешите снять? - Фiцхелауров, не дожидаючи вiдповiдi,
приторкнувся до плечей халату, i халат, оголяючи бiлiсть грудей, стегон i
нiг, упав на пiдлогу. Жiнка здригнула i мимохiть соромливо затулила руками
рожевi пуп'янки грудей. Вона боязко глянула на аудиторiю, i ©© _щоки
зайнялись огнем.

Фiцхелауров занадто чемно, але в тон же час хазяйновито порався коло
не©.

- Ваша фамилия - разрешите? Аудиторiя прикипiла до парт i не дихала.
Жiнка ще бiльше зашарiлась i ледве чутно прошепотiла:
- Шигорина...
- Пажал-ста, товарищ Шигорина... Будьте ласковн - голову немножко левее
й назад... нет, нет, только немножечко назад. Разрешите я вам поправлю.
Фiцхелауров, як хiрург, цупко взявся за жiночi скронi й покрутив. Жiнка
слухняно вертiла головою.
- Больше подайте грудь... Вот так. Прекрасно. Прекрасно. Будьте любезны
- в такой позе.
Фiцхелауров пильно оглянув жiночу позу ще раз i тодi обернувся до парт:

- Начинаем, товарищи! Пажал-ста...

Студiйцi нерiшуче почали малювати. хнi руки непевно виводили контури
гарних плечей, волосся, а жiнка вже заспоко©лась i поволi призвича©лась до
сво © пози. © чорне розпущене волосся, перев'язане позаду стрiчкою, важко
падало за спину, але одне пасмо одiрвалось i лягло на грудях. Жiнцi це,
очевидно, подобалось. Вона крадькома глянула на нього, неначе перевiряла,
яке це може справити на глядачiв враження, i тодi цiкавим, досвiдченим
оком прожогом пробiгла по студiйцях.

Фiцхелауров знову пiдiйшов до не©.
- Сколько времени вы сможете так выдержать? Жiнка знiяковiла й поспiшно
вiдповiла:

- Нет, нет, пожалуйста... Я папрашу атдахнуть, кагда устану.

Фiцхелауров почвалав до парт виправляти студiйськi вправи. Горобенко
присiв на стiльцi пiд стiною коло плакату. Жiнка спинила на ньому чорнi
цiкавi очi, й Горобенковi здалося, нiби вона, злегка кокетуючи, мотнула
плечем.
х погляди раптом близько зустрiлись, i жiнка мов опеклась, не
витримала, перевела очi на помiст.
Але тепер Горобенко знав уже, чого вiн прийшов сюди. Сюди треба було
прийти. Треба було глянути в цi чорнi очi, в саму ©х порожню глибiнь, щоб
зненавидiти. Так - зненавидiти! Тобi, як iнтелiгентовi, Костику, бракувало
саме ненавистi, то© свято© ненавистi, без яко© нема велико© любовi. Але
тепер вона буде в тебе. Буде! Ось перед тобою нiжна пелюстка реакцiйно©
лiле©. Ти пригаду ш ©©? Вона теж маленький, але виразний, як самоцвiт,
уламок з твого минулого. Пам'ята ш: гусарський полк у цьому ж мiстi,
паради, хвацькi офiцери, бали на Новий рiк та Великдень i маскарад на
водохреща. Ти того не бачив. Тiльки знав про те. Чув. А ось - повiтове
кiно, де щотри днi бува змiна картин.
"Видовая, драма, комическая".
Де вся змiна в тому, що - або "прекрасная видовая", або "жуткая драма",
або "сильно комическая". I так кожнi три днi. I знову, i знову. Пригадав,
Костику? Це тво© гiмназiальнi роки. Тодi ще ти не знав Надi.
I ось ти, маленький, соромливий гiмназистик, з кутка фой коло дверей
до третiх мiсць вiддалiк вдивлявся в чорнi каракулi й широкi криси пiд
страусовим пером. Ти мiг дивитись тiльки на криси, бо тi чорнi очi нiколи
не дивились на тебе. Коло них тихенько дзвонили остроги, поблискували
гусарськi погони, i то для них були погляди i усмiшка чорних очей.
I одного разу, саме в цьому ж кiно, коли виходили з сеансу, панi в
каракулях впустила редикюля. _Ти прожогом метнувся долу, схопив тремтячими
дитячими пальцями редикюля й подав. Тодi диний раз чорнi очi на хвилину
подивились на тебе i ласкаво посмiхнулись, мов кинули тобi "на чай". То
тiльки диний раз...
I ось зараз цi очi вдруге подивились на тебе. Але ти бачиш добре й сам:
то не недосяжна царiвна чорно© мрi©, як видавалось тодi в кiно. Це
офiцерша. Це власниця дорогоцiнного краму - прекрасного тiла й чорних
очей. Поза цим у не© нема нiчого. Коли хтось нацiоналiзу цю ©© останню
власнiсть, вона буде дуже вiдразною жебрачкою. Просто шльондрою. Миша
Чернишов, далебi, мав рацiю не турбуватись за ©хн самопочуття в позi
натурниць. I ця гарненька дика кицька в наших свiйських радянських умовах
прекрасно зна , як котиру ться на житт вiй бiржi цiна ©© краму. Так, так.
Ось.
Жiнка справдi вже цiлком оговталась i вже без усякого сорому й
нiяковостi позувала. Iнодi вона мимоволi за звичкою поправляла на скронях
сво пишне чорне волосся, i тодi легко здiймались угору рiвнi виточенi
руки, випинався гарний лiкоть i ледве помiтно чорнiли темнi плямки пiд
пахвами. Це впливало на авдиторiю. Вона почала сопти, тихенько, крадькома
перешiптувалась, але зрештою малювала вже жваво i старанно. Дехто
пiдпускав навiть дотепи.
Жiнка з робленою стомою, млосно одкидала голову, тодi хвилювались трохи
©© груди, i пiсля цього, вже переможно, з ледь помiтною усмiшкою, вона
гуляла очима по студi©, поки не натрапляла на Горобенка або Фiцхелаурова.
Тодi вона знову удавала, нiби нiяковiла й соромилась. Горобенко з огидою
подивився ще раз на ©© лице й подумав: "Через три сеанси вона почуватиме
тут себе, як удома. Вона почне флiртувати з ким-небудь або навiть
зв'яжеться з Фiцхелауровим. Коли не фактично, то принаймнi в психiцi, в
потенцi© - це, по сутi, справжня повiя".

Горобенко злостиво посмiхнувся: "Ось вона, ця "блакитна кров"!"
Фiцхелауров помiг жiнцi накинути халата.
- Спасибо. На перами раз достаточно... Вы устали?.. Пожал-ста...

Вiн подав ©й руку зiйти з помосту, й жiнка грацiозно вiддалилась за
ширму.

Коло дверей кiмнати крикнув комендант Колька Носов:
- Аглая Кононова! Ваша черга. Виходьте.
Знову за ширмою зашарудiла сукня, похапливо затрiщали кнопки i далеко
ранiш, нiж на це сподiвалась авдиторiя, з-за ширми вийшла друга жiнка.
Вона ступила крок до помосту, але раптом, нiби опам'ятавшись, розмашисте,
як чорнi крила, одкинула халата i гола гордовито вийшла на середину
помосту.
Ця не нiяковiла й не соромилась. Вона закинула назад голову i зухвало,
з викликом дивилась уперед, кудись крiзь стiну, понад головами студiйцiв.
Каштанове волосся хвилясто бiгло ©© тендiтною спиною i лиснiло,
посрiблене, проти вiкна. © довгi вi© трохи ховали блакитнi великi очi,
але з то© вогкувато© сутiнi горiло стiльку гнiву, стiльки ненавистi й
зневаги, що навiть Фiцхелауров трохи спантеличився. Вiн стояв мiж нею i
партами i розгублено тер сво© пухкi, як iз тiста вилiпленi, долонi.
Студiйцi простодушно пороззявляли роти й, враженi, дивились на натурницю.
Жiнка злегка мотнула головою i ©© маленькi, мов рiзьбленi, вуста
незадоволено ворухнулись кутиками.
- Я гатова! Что прикажете?
Це збудило фiцхелаурова й повернуло його до звичайного стану. Вiн
моторно закрутився коло помосту, ставлячи дзиглика, однiс для чогось сво©
папери з помосту на лутку, наче вони могли затулити жiнку перед
студiйцями, i заходився ©© садовити.
Горобенко не чув уже його постiйних професiйних фраз. Ця струнка жiнка
сво ю справдi надзвичайною оголеною красою майже слiпила очi. На ©© голу
прекрасну постать важко було дивитись i в той же час страшенно тягнуло
дивитись. Було щось сильне в цiй красi. Сильне й жорстоке.
Фiцхелауров, як i до першо©, простягнув до ©© лиця руки:
- Немножко левее... разрешите, я поправлю... Жiнка легким рухом долонi
спинила його.
- Нет. Я сама...
Жiнка сказала це просто, але так твердо, що руки Фiцхелаурова одразу ж
упали долу, мов по них хтось зненацька рiзонув стеком.
Фiцхелауров зiйшов з помосту i впалим, глухим голосом запобiгливо
промовив:

- Кагда устанете, будьте любезнь©, скажите...
- Пажалуйста.
Жiнка, мов прип'ята, застигла на дзиглику в указанiй позi. © руки
мiцно держались за край дзиглика, пружнi, майже дiвочi груди випнулись
наперед до студiйцiв, i очi лягли десь угорi на карнизi. Жiнка сидiла
цiлком спокiйно, вона навiть нiби сумлiнно виконувала вказiвки
Фiцхелаурова, але в усiй ©© позi, в тому кинутому далеко понад людей, що
©© оточували, поглядi було стiльки незалежностi i зневаги, що здавалось,
то сидить не ув'язнена звичайна офiцерша, а то - якась королева iз тьми
середньовiччя, що зараз наказуватиме сво©м джурам i челядi.

Воно, проте, так i було. Ця жiнка, прикута до сво © пози на дзиглику,
скоро вона з'явилась, одразу ж опанувала авдиторiю. Вона схопила ©©
тонкими мармуровими пальцями з перламутром маленьких нiгтiв i боляче
притиснула до дзиглика... Нiхто з студiйцiв не малював. Тiльки два лiтнiх
робiтники почали мляво зарисовувати ©© чоло, але з того нiчого путнього не
виходило. На чоло впав од вiкна вiдблиск, але ввижалось, нiби то горить
зоря i жiнка зовсiм не гола, а вбрана в тонку коштовну тунiку. Нiхто не
помiчав ©© наготи.
Студiйцi з побожнiстю дивились на ©© лице, i очi ©м туманились,
пойнялись сумом, заволiклись безвихiдною тугою. Багато з них бачило гарних
i поганих жiнок. Вони голубили тих жiнок, цiлували i брали. У вiчному
потоцi днiв тi жiнки загубились, стерлись, як стара чорнильна пляма. Але
тако© жiнки нiхто з них не бачив. Ця жiнка вимотувала з самого споду ©х
зiм'ятих в ешелонах революцi© душ забутi казки давно померлих бабусь про
королiвен, тридев'ятi царства, жар-птицю...

Ця жiнка справдi - з казки. Вона сидить перед ними зовсiм гола, але
нiколи-нiколи це чарiвне тiло не належатиме жодному з них, навiть усмiшки,
навiть лагiдного погляду не вирвати з ©© мiцно стулених уст i одкритого,
готового змагатись бiлого чола.
Цю жiнку можна роздягнути, але зiгнути, кинути долу - нiколи.

Вона прийшла для них iз казки, з небуття i пiде туди ж.
Ця краса, це найкраще з усiх минулих розтрощених лiт, належить не ©м.
Це тiло вiддавало сво© божевiльнi пестощi тому, кого вони, смiючись i не
помiчаючи, розтоптали. Хто ж знайдеться, звитяжець дужий, що приборка цю
жiнку? Хто пiдiйме i покладе до кишенi, як сво , цей безцiнний дiамант, що
лежить, дратуючи, перед голодною юрбою!
Було тужно дивитись на цю гордовиту, незламну красу. I було кривдно i
боляче...

Фiцхелауров не важився порушати цi © набрякло© тишi. Вiн навшпиньки
ходив помалу перед партами i не вдавався до студiйцiв. Тiльки на зворотах
вiн нишком, як кишеньковий злодiй, глипав на натурницю й думав: "Вот бы с
кого рисовать боярыню Морозову. Потрясительно редкостнь©й зкземпляр!"
Горобенко почував себе зле. З його мiсця добре було видно ©© анфас i
твердi, трохи вогкi очi. Ще коли вона ступила на помiст, вiн подумав: вона
йде, як на ешафот. Так iшли, мабуть, за французько© революцi© найкращi
останнi згустки прогнило© аристократично© кровi пiд гiльйотину. Це
запеклий ворог. Завтра, коли б повернулись ©хнi, ця тендiтна рука з
прозорими блакитними жилками владно показала б цим студiйцям дорогу до
шибеницi; цi нiжнi пальцi стискали б парасольку, виколупуючи очi
полоненого. I цi великi глибокi очi тодi б уже напевно засмiялись. О, вони
засмiялись би! Але якби ж то!..

Горобенко зловтiшне дивився на натурницю, але було разом iз тим
непри мно, щось гризло в грудях, щось заважало Горобенковi.
Вiн глянув на крайнього студiйця, що в забуттi тримав над папером
олiвця, поринувши очима на помiст, i одвернувся.

Треба було б нарештi припинити цю комедiю з натурницею i насамперед
змiстити к чорту Фiцхелаурова. Вiн зовсiм непридатний. Але як вийти з
цього одубiння - Горобенко не мiг добрати способу. Вiн сам став якийсь
малий, низенький i зовсiм не адмiнiстрацiйний.
Жiнка стомилась сидiти в однiй позi i ворухнулась. Горобенко почув, як
авдиторiя ту ж мить стрепенулась i знову завмерла. Фiцхелауров спинився
край парт i щипав собi волосинки на пiдборiддi.
I раптом гучно грюкнув пюпiтр.
Жiнка сидiла спокiйно в тiй самiй позi.
Лунко застукотiли важкi каблуки по пiдлозi i зарипiли набучавiлi
солдатськi чоботи. Худий, трихи схвильований червоно армi ць човгав до
Горобенка. Вiн поволi, мнучись, перетягав вiд кроку до кроку сво© ноги,
нiби умисно хотiв розтягнути час, заки вiн дiйде до Горобенка. Нарештi
пiдiйшов, винувато забiгав очима, почухав за потилицею.
- Товарищ заведующий... - Червоноармi ць нахилив до Горобенка покошлану
голову i пiвголосом: - Как-то неспособно с знтими рисовать... гляньте, -
вiн показав головою, - человек, понимаете, не в себе сидит... Да й нам
тоже как-то... Все ж человек, дышит, вишь...
Горобенко вороже глянув червоноармiйцевi в вiчi i грубо спитав:
- В чому рiч? Що, власне, ви хочете?.. Червоноармi ць знову почухав за
потилицею:

- Как-нибудь бы нам других прислали... Попроще, што ли...
Мов хто вдарив Горобенка. Вiн прикусив губу, звiвся на ноги й майже
крикнув:

- Не ваше дiло!.. Не подоба ться - не йдiть! Нiхто вас _сюди не
тягне...

Червоноармi ць одвiв набiк голову i соромливо переступав з ноги на
ногу:
- Да я тольки так... не серчайте... До них поспiшно йшов Фiцхелауров
дiзнатись, що трапилось.

XX

Розмiрене i тихо коливались попереду двi труни. Нахиляться трохи
лiворуч, а потiм перехиляться на другий бiк. Потiм ще раз лiворуч i знову
- назад.
Чорнi й червонi прапори, як зморене в боях отамання, тихо сунули за
трунами. I пiд ©хнiм наметом нiби легше й затишнiше було пливти двом
небiжчикам в свою останню подорож.
Попереду довгий ряд вiнкiв. Простих, благеньких вiнкiв. З ялинки i
польових квiтiв, перев'язаних червоними биндами. Тi бинди журно спадали
долу, мов лишали за собою червону дорiжку.
А зараз за трунами - верескливе голосiння запнуто© в чорний шарф
Фролово© i тихенькi, нiби боязкi, схлипування згорблено© i яко©сь напрочуд
маленько© старо© матусi Чернишова.
Понуро й мовчки йшли партiйцi за трунами. Йшли не рядами, а поплутаним,
збитим натовпом.
I не було ©м на вустах слiв, не було пiсень, не було монотонного
скавулiння похоронного церковного дзвону.
Важко й тихо тупали ноги в поросi i тiльки оркестр за прапорами
сумними, опалими акордами тужив у жалобному маршi. I в тих акордах, як
струмки у великiй рiцi, злилися думки, слова i спiви окремих партiйцiв.
Злилися й несли сво© каламутнi, журнi води кудись далеко, далеко за синi
обрi© буття... I було дивно бачити себе натовпом серед чужих i байдужих
старосвiтських домiв повiтових, i були нестерпучi нахабно-цiкавi погляди
обивателiв.
Горобенко бачив це все не одразу. Воно спочатку проходило зором крiзь
очi, шпорталось у мозку i вже потiм лягало липкуватою, тепленькою парою. I
тодi було видно: стоять коло ворiт цi обивателi i вивалили очi на
процесiю. Вони не вiд того щоб послухати духову музику, i ©м хочеться
добре роздивитись, як ховають по-комунiстичному двох забитих.
х багато, i натовп партiйцiв серед них - як жменька Колумбових морцiв
на американському суходолi серед тичб дикунiв.

I ще видно:
Дехто з них не покида процесiю i вистрибом забiга наперед, щоб
побачити комунiстичну матiр i дружину. х диву маленька, зсохла, як сухе
бадилля, матуся Чернишова. х, певно, вона навiть розчарову : адже це
звичайна стара мати, як i мiльйони iнших матерiв, що тихо й покiрно
побиваються за сво©ми дiтьми. Вони незадоволенi, i ось дво якихось уже
зовсiм близько пiдiйшли до трун i стають навшпиньки, щоб подивитись в
обличчя мерцiв.
Горобенковi видавалось це за образу небiжчикiв. Гримнути б щодуху на
них, цiкавих, розiгнати б по ©хнiх мишачих норах!
Там же попереду, в тих двох трунах, лежать першi жертви останньо©
сутички партi© з ними. Там - Миша Чернишов i Фролов... Це тi найкращi, як
казав Зiверт, що ©х послала партiя на село. Трупи покрито червоною
китайкою, i лиць обивателям, на щастя, не видно. Але Горобенко зна , - вiн
бачив цi закривавленi трупи на возах, коли ©х привезли до вiйськкомату, -
в Чернишова одiрване праве вухо й синьо-бордовий басаман через чоло, у
Фролова - в одному оцi кривава яма, а в другому - жах. Те око востанн
бачило навколо себе тiльки ворогiв. Запеклих, хижих, розлютованих. На тi
лиця непри мно було дивитись, i разом iз тим вони вбирали в себе живi очi.
Але тi тортури, тi жахливi муки тiла минули вже, i трупи спокiйно
лежать у трунах, мов спочивають пiсля важко© працi. I хочеться, щоб не
Чернишов лежав тепер там, а ти, i хай плачуть так само сурми i стиха помiж
себе перешiптуються прапори... I хай не буде нiкого стороннього, нiкого
чужого. Навiть цих червоноармiйцiв з карроти, що йдуть позаду, - не треба.
Хай на цю та мну, величну раду життя i смертi прийдуть тiльки сво©, тiльки
тi, що ©х злютувала в живий крицевий ланцюг гаряча, молода кров...

Коли процесiя наблизилась до кладовищенсько© брами, пiдслiпуватий
ветхий сторож за звичкою поспiшив на дзвiницю привiтати мерцiв дзвонами.
Глухо, по-замогильному, на низенькiй дерев'янiй дзвiницi вдарив дзвiн i
розтанув мiж соснами. Потiм - другий, тоненький, третiй ще тонший,
четвертий - дискантова струна i знову - глуха, тягуча октава... Бом...
Бем... бiм... дi-iнь... бо-ом...

Справжнi куранти смертi.
Хтось вихопився з натовпу i прожогом побiг зупинити дзвонаря. Мерщiй би
припинити цей глум над трупами товаришiв!
I тодi знову заридали сурми.
Незвичайно i дивно було старому кладовищу прийняти раптом цей великий
натовп комунiстiв з прапорами. I старi, з облiзлою фарбою, хрести
знiтились i нiби ось зараз же пошкандибають геть по сво©х чорних закутках.
I стрункi молодi сосни застигли здивованi, мов налагодились слухати
промови.
Знайоме старе кладовище.
Тi ж самi стежки помiж могилками, тiльки тепер вони заросли морiжком i
де-не-де - безсмертники.
Безсмертники на кладовищi! Це цiкаво збiглося: льох кiсток i тiла, що
гни , а над ним - безсмертнi квiти!..
Але революцiя зачепила й кладовище. Розгнузданим мустангом вона
пролетiла понад безсмертниками, i ось лежать долi перекинутi хрести,
побито кам'янi надгробки i з овалiв тих надгробкiв видерто фотографi©
©хнiх небiжчикiв.

Ру©на. Прах.
I це добре. Зруйнувати б усi кладовища, щоб нi одне з них не нагадувало
минулого! Бо кладовище - не тiльки тут. Хiба оте повiтове мiсто, що
розляглось лiньки позаду, не кладовище теж? Там же кожний куток увiбрав у
себе минуле i стирчить перед очима - чи свiдком, чи нiмим докором... I цей
надгробок, що край дороги, вiн теж вiдтiля - з того, що поховано в мiстi.
На цьому надгробку напис - Кость його пам'ята :
Но одна лишь тебя
Не забудет душа -
Твоя мать.
Никогда, никогда.
Горобенко _умисне пiдiйшов до надгробка.

Так, слова цi ще й досi, тiльки вони почорнiли й запорошились.
Так само вп'ялась у далеке небо сво ю верхiвкою сосна, i блакитне небо
крiзь гiлля дивиться лагiдними очима, наче посмiха ться, заплакане. А
фiгура надхненно© дiвчини, що вiчно шепоче коло надгробка молитву, тепер
забруднена, i ©© бiлi мармуровi уста хтось старанно розмазав червоним
олiвцем.
Розмальовуйте ж цi пам'ятники людського лицемiр'я i брехнi, ви, юнi,
зухвалi, невiдомi руки! Трощiть цi нiкчемнi старi хрести i розтоптуйте
могилки! Не треба кладовищ. Хай залишиться тiльки зелений спокiй сосон. А
бiльше - нiчого...

Ями викопано осторонь вiд могилок, там, де вiльно ростуть молодi сосни,
де трунарi не копали ще землi. Коли наблизилась сюди процесiя i вже видно
було свiжi ями, всi якось чудно заворушились. По натовпу промайнув ледве
чутний шелест, натовп збився купою, але то на хвилину. Вiдтак повiльно
живим товстим обручем оточили ями...
Перший промовляв Криче в. Казав голосно, не запинаючись, не шукаючи
слiв, але було щось у його словах офiцiйне, сухе, нiби за тезами. А вкритi
червоною китайкою труни стояли тут ось, край ям. I тепер виразнiше
почувалось, що в цих трунах лежать Миша Чернишов i Фролов. I було
неймовiрно, що вже нема Чернишова, що вже не засмi ться вiн, не скаже сво
"гади повзучi", не загоряться дитячими вогниками його очi. Там, у трунi,
пiд китайкою лежить тепер спотворене чуже лице. Тi два трупи - страшнi i в
той же час занадто близькi. То були трупи не Фролова з мiщанськими
звичками i не п'янички легковажного Мишi Чернишова, нi - то лежать жертви
за одне спiльне дiло. Може, тiло не витримало i були передсмертнi
благання, каяття i стогони, а може, ©х i зовсiм не було... Смерть
викреслила ©хнi хиби, i органiзацiя хова двох рiдних, любих товаришiв.
Через це тiснiше туляться одне до одного плечi i натовп комунiстiв
дивиться на трупи одним спiльним печальним оком.
Iз гущi людського одягу просунувся наперед Зiверт.
Iще бiльше нашорошились сосни, коли залунав його чiткий, грудний голос.
- ...Ми були, товаришi, занадто м'якi, занадто гуманнi. Тепер нам
дорого доводиться платити за нашу м'якосерднiсть. Тут - нашi товаришi. Ще
так недавно ми бачили ©х мiж себе; тут тi, що ©х ми першими послали на
нашi форпости. Що з ними зроблено!.. Гляньте!..
Зiверт простер наперед руку й нахилився до трун. Одна мить - i
здавалось, що Зiверт зiрве китайку й покаже жахливi потемнiлi лиця. Стало
зимно й хотiлось зупинити Зiвертову руку: не треба©..
Але Зiверт знову випростався i тодi кинув до натовпу:
- Боротьба не скiнчена! Боротьба трива далi. За одного - десять ©хнiх,
за смерть - смерть!..
I мимоволi повторив до себе Горобенко: за смерть - смерть!
Повторив i замислився.
Останнiм вийшов до трун Дружинiн. Хотiлося йому сказати про забитих
товаришiв, сказати, що вони виконали свiй обов'язок, що ©хнiм шляхом