Антоненко-Давидович Борис. Смерть

Дурний! Про що ти пита ш? Кораблi вже давно спалено, i поза партi ю
тобi нема чого робити. Розумi ш - нема чого робити. Для тебе там, поза
нею, - пустеля.

То байдуже, як вони думають про тебе. Важливiше те, як ти сам дума ш.
Чи ти вже зна ш себе? Ти ж, Горобенку, вже не той, що був. Нi, нi - зовсiм
не той. Ти вже вкусив вiд дерева добра i зла. Ти зна ш вагу речам. Але хто
ж ти такий? Скажи, помiркуй добре спочатку, чи витравив ти в собi геть усе
те, що не тичеться комунiзму, що матала ться в тобi вiд минулого? Ну, на
чорта тобi було Драгоманова, хай, навiть укра©нського революцiонера, але
все ж таки укра©нського. I що важить укра©нство Драгоманова у всесвiтнiх
пожежах людства, у тому великому вогнi, що очистить свiт для нового життя!
Ну, що, Горобенку? Скажи!..
Ага, Горобенку, ти тепер пригаду ш? Отож воно й !
Центральна рада. Учителi, солдати-"козаки", якiсь iще партiйнi
iнтелiгенти... I раптом одного дня при©хав до бiлих мурiв Педагогiчного
музею якийсь архi рей, що зголосився укра©нцем. Вiн сказав ламаною мовою
кiлька слiв i поблагословив. I що ж? На©внi хохлики радiли до безтями: "У
нас теж архi ре©! Ми справжня нацiя, а не самi селяни та вчителi!.."
Отак i ти, Горобенку, - тiльки що з iншого бiгуна: у нас, укра©нцiв,
теж були революцiонери! Ось вам Драгоманов. Хiба це в коренi, в сутi, не
ембрiон нацiоналiзму? Тобi ж усе-таки хочеться пiдкреслити, що Драгоманов
- укра©нець? Ну, признайся ж - хочеться? Так. А хiба для комунiста не
однаково, яко© нацiональностi Драгоманов, Желябов, Халтурiн? Для
справжнього комунiста - однаково, Костику. I Попельначенко тричi правий,
що i сьогоднi спiймав тебе. Хай вiн помилився в оцiнцi Драгоманова, хай
умисно перекрутив, але, кiнець кiнцем, Драгоманов був революцiонер, може,
навiть космополiт (ти ж i Драгоманова, Костику, - не тобi кажучи, - добре
не зна ш!), а ти, Горобенку, хоч-не-хоч, а на чверть, може, на одну
восьму, на десяту, на соту, але все ж таки ти - укра©нський нацiоналiст.
Ти ще не вирвав це. Ти, крiм того, ще й iнтелiгентик. Ось воно що. Ось що
кiлочком сидить у тобi i заважа . Вони щодо тебе цiлком правi.
Горобенко засунув пiд голову руку й спробував заперечити: але ж нi!
Хiба ж вони не пишаються з того, що Ленiн - росiянин, що Москва стала
серцем свiтово© революцi©?! Хiба в них цього нема ?
I знову на давно не бiленiй, похмурiй стiнi встало запитання: хто це
"вони"? Адже Попельначенко з походження укра©нець, Нестеренко теж,
Гарасименко теж, Дробот - сам не зна , хто вiн...
Дверi тлхенько одчинила Параска Федотовна, глипнула по кiмнатi
швиденьким оком i, переконавшись, що, крiм Горобенка, тут бiльше нiкого
нема , плавно ввiйшла.

- Я до вас. Не зволiт пирiжечкiв свiженьких покуштувати? Пожалуйста.
Сама только што спекла...
Параска Федотiвна поставила на стiл тарiлку з пирiжками й сiла на
кра чку стiльця.

- Ну й пече сьогоднi ж! На грозу йде. Запримiтьте: це повсiда так - раз
удень парить, значить, вечерком гроза буде...

Горобенко сiв на лiжку, спустив долу ноги й насупив брови.
- Що кажете?.. Пирiжки?.. Ага - пирiжки, добре. Параска Федотiвна
пiднесла до нього тарiлку.
- Требуйте, пожалуйста.
Горобенко мляво взяв пирiжка, одкусив теплий шматочок його з м'ясом i
нараз почув, як вiн страшенно зголоднiв. Вiн пожадливо, не помiчаючи,
спорожнив усю тарiлку. Параска Федотiвна приязно посмiхалась йому.
- Ну як - смачнi?
I Кость, вiдповiдаючи усмiшкою, по-дитячому вiдповiв;
- Смачнi. Дуже смачнi...
Вiн устав з лiжка, випростався на ввесь зрiст i мимоволi побачив за
блузкою Параски Федотiвни ©© трохи звислi, але дебелi ще груди. Параска
Федотiвна склала на колiнах руки й весело, задерикувато лоскотала
Горобенка безсоромним, плотським поглядом.
Горобенко пройшовся по кiмнатi, але вже не мiг не повернутись назад,
туди, де сидiла повновида, опасиста жiнка з дебелими, м'якими грудьми. Вiн
поволi повернувся i тодi ще виразнiше почув, як ця кучугура тряського
м'яса, вiд якого пахтить кухонним жаром i цибулею, нестримано вабить його.
Параска Федотiвна злегка пiдморгнула лiвим оком i млосно проказала:
- Скучно вам, нав рно, одному?.. I як це ви так, що один?..
Горобенко заклав у кишенi руки й розмашисте пiдiйшов до Параски
Федотiвни. Його голос захрип i трохи тремтiв:
- Скучно, скучно, Параско Федотiвно! - Вiн мимоволi поклав долоню на ©©
широке плече, i Параска Федотiвно нiжно притулила до його живота
розпатлану голову.

Горобенко дико дивився на ©© голе плече й несвiдомо шепотiв:
- Скучно, скучно, чорт би його забрав!.. Параска Федотiвна погладила
рукою його стегно й пристрасно хiхiкнула:
- Ух ти, вiхрастий мой! Комунiсток махонький...
Як це сталось - Горобенко не розумiв. На його лiжку лежала
простоволоса, розпарена Параска Федотiвна й солодко потягувалась.
- У-ух, вiхрастий какой!.. Бабу замучив...
Горобенко з огидою дивився на ©© товстющi заголенi колiна й не мiг
одiрватись. Той бурун пристрастi одлетiв зливою, i тепер було слизько i
брудно.
"Чого ж вона не йде?" - роздратовано подумав Горобенко.
А Параска Федотiвна, не поспiшаючись, обтерлась подолом замусолено©
спiдницi i поволi встала.
- Ну, тепер треба пiдсвинка пiти нагодувати... Ху-у, заморилась я...

Параска Федотiвна закрутила собi з волосся карлючку на потилицi й
пiдшшвла до Горобенка. Вона зупинилась на хвилину перед ним, схилила набiк
голову, милуючись, i раптом навзмах обiйняла його й смачно пльоснула
губами по щоцi.
- Комунiсток мой хорошенький!..
Це було так несподiвано, що Горобенко навiть одступився назад, до
стiнки. Вiн дивився поширеними, зляканими очима в те мiсце, де стояла
допiру Параска Федотiвна, а крiзь дверi, з коридора лунко долинало
тьопання ©© капцiв.

Коло стiни розкинулась зiбгана, розтерзана постiль.
I знову якийсь пестливий, ласкавий голос промовив Горобенковi
всерединi. Не докiрливо, а журно: "Це ти, Кос-тику?.." I коло вiкна живе
погруддя Надине i на щоцi двi великi прозорi сльози. Тiльки двi. ©х бiльше
нiколи не було. Це вперше i востанн Кость побачив ©х на Надиному лицi,
коли з теплого, вечiрнього присмерку Надино© кiмнати вiн поспiшав на двiр,
на мороз, у поле, в невiдомi сумнi мандри. Того вечора вiдходили з мiста
загони Директорi©, того вечора вiн востанн в життi бачив живу Надю.
Востанн ...
Двi сльози. Двi чистi, прозорi сльози...
I раптом бридким, вульгарним дисонансом увiрвався в пам'ять допiрiшнiй
соромiцький смiшок Параски Федотiвни i ©© пристрасне, проткнуте кухнею:
"Комунiстах мой вiхрастий!.."
Горобенко стиснув рукою щелепи, наче там заболiв зненацька зуб, i
безвладно поточився в куток.
I останнiм докором глибоко лягло на груди i не розтануло одразу: леле!
Найкращi теорi© так просто i так легко можуть уживатися з найбруднiшою
практикою...
Як це все ж таки гидко в життi!..

XVI

Що вiн бачив перед цим - Кость забув. То все поринуло раптом у
непам'ять, як нудна частина нецiкавого беззмiстовного фiльму. Натомiсть iз
темряви виплив коротенький, але напрочуд виразний, разючий фрагмент.
Перше, що зафiксувалось, це - ритмiчнi цоки вiйськових чобiт по бруку.

Р-аз! Раз-два, раз-два...
То ступала якась вiйськова частина. Може, рота, може, батальйон або й
цiлий полк. Тiльки це не червоноармiйцi. Нi. Вони так не можуть. В цих
кроках видати кожну бездоганно приладнану га чку до вiками плеканого
механiзму.

Тут нiщо не зiрветься, тiльки - Цок! Цок! Раз-два, раз-два.
Певно, на закаблуках цих чобiт прибито залiзнi пiдкiвки i самi чоботи
трошки заважкi - через те воно й виходить так.
Але для чого ж вони в безкозирках? Це незрозумiле. Безкозирки давно вже
одiйшли в минуле, а проте - де я бачив цю картину?
Грубо поголенi голови, молодцювате виваленi очi i застиглi, кам'янi
лiктi рук, що пiдтримують рушницi на плечах.
Ах, що я? Ну, якi ж це червоноармiйцi!
Кость придивля ться i з жахом бачить на безкозирках бiлi кокарди i
переднiй ланцюжок червоних погонiв.
- Смирна-а! Равнение направа... Гаспада афицеры... Кость вдивля ться i
бачить, що цоки по бруку - то тiльки згусток, а насправдi - просто на
нього суне бучно вбрана, святкова юрба. Хто там? Нi, не розбереш. Бiла
сукня з букетом бiлих троянд. Навiщо така чудна гармонiя - бiла сукня й
великi бiлi троянди? I взагалi - навiщо троянди?.. Попiвськi золотi ряси,
срiбна портупея в пристава. Хто це такий, пристав? Ага - Слатiн! Той самий
Слатiн, вiдомий ще з гiмназi©. А ось золотi гудзики на синьому мундирi й
червонi стрiчки орденiв. Це, зда ться, Ханов? Що там кричить колишня
тiтка, що була за вихрестом-купцем? Для чого вона тут?
- Спаси, Го-о-осподи, лю-уди твоя-а-а й благослови достоя-ание твое-е,
побе-дьi благоверному...
Кадильний спiв з колишнiх молебнiв затоплю вулицю, пiшоходи, доми,
натовп. Людей уже нема . Вони злились у несамовитий рев, серед якого ледве
можна вiдрiзнити уховi непри мний, порепаний козлетон соборного регента
Супруненка:

- ... на сопротивнь©я да-аруя-а-а-а...
Той проклятий, знайомий до зануди спiв суне ближче й ближче. Кость
оступа ться назад i бачить, що мiж ними i натовпом зовсiм порожн
вiддалення. Воно кожно© митi менша .
Де це? Денiкiнцi вступають до Ки ва, чи що?.. Тодi - вiдкiля його
колишня тiтка, що за вихрестом, i пристав Слатiн? I чому тодi такi
низенькi будинки, i що це за старий дерев'яний мiст пiд вербами?.. Ах, нi.
Це - не Ки©в, це - його повiтове мiсто i ось праворуч унизу гнила рiчка,
куди вiн викинув фiзикового мiкроскопа.

Кость задку назад, назад, вiн ступив уже, не обертаючись, на
спорохнявiлi дошки на мосту, а вiддаль мiж ним i натовпом усе менша ,
катастрофiчне менша . Зiрватись би й бiгти. Бiгти не оглядаючись.
Навмання. Свiт за очi. Аби тiльки не чути молитовного реву й не бачити
натовпу. Але бiгти несила. Навiть обернутись не можна. Натовп вчепiрив у
нього тисячеський погляд i прикову до себе, паралiзу Костя. Кость уже на
кiнцi мосту, а попереду до мосту присунув натовп. Вони зненацька обидва
стали.
Нараз по натовпу пробiга якась похаплива хвиля, видати непевний рiзкий
рух, а вiдтак - через мiст, понад верби до церковно© банi: "Бей жидов й
комиссаров! Жидов!.."

Невже це крикнув Гусак?! Невже вони так. низько могли... i коло Слатiна
iде з налигачем у руцi зiгнутий флегматичний Макарон...
Кость стрепенувся. Вiн увесь напружився i - так: зараз вiн не
задкуватиме, а пiде просто проти натовпу! Вiн пiдiйде пiд самий його
потворний писок i, як зловлений, запеклий конокрад на сiльському самосудi,
плюне натовповi межиочi:

- Н-на! Бий!..
Кость уже заносить наперед ногу, щоб твердо ступити перший крок, але
несподiвано мiж собою i натовпом бачить: праворуч на мостових поренчатах
спокiйнiсiнько сидить собi врейський хлопчик i безтурботно телiпа
нiжками. В руцi йому стирчить маленький червоний прапорець, i хлопчик
весело маха ним кудись угору до гав, чи зеленого верховiття дерев, чи
сонця.
- Дурне жиденя! - мимоволi зрива ться з Костевих уст. Цей. хлопчик
зовсiм не помiча натовпу i радiсно посмiха ться. Кость хоче крикнути
йому: "Тiкай!" Але Костевi стулило шелепи, i вiн не може вимовити слова.
Це нещасне хлоп'я загине. Його розчавить озвiрiлий натовп або воно
сторчака перекинеться через поренчата в рiчку. Його залишити нiяк не
можна. Вiн i його манюсiнький прапорець - це все, що залишилося вiд
"того", це вiн останнiй залишився напризволяще мiж Костем i натовпом.
Врятувати! Врятувати його!
Кость напружу всi сили й зрива ться до хлопчика, i тi © ж митi з
протилежного краю мосту рiзко задрiботiли копита... воронi конi...
безкозирка... короткий поблиск шаблi...
Кость розплющив очi, пiдвiвся i здивовано оглянув свою кiмнату. З лiжка
звисала зiм'ята подушка, i лежала на пiдлозi ковдра.
На стiнi легко одбились передранковi обриси дерев. Кость сiв на лiжку i
все ще не мiг очутитись.
- Який виразний занадто i дивний сон!.. У вiкнi сiрiв блiдий свiтанок.


XVII

- Ти, Горобенку, почекай хвилину - я зараз. Миша Чернишов одсунув набiк
свого портфеля, стоси "дiл" i поринув у протоколи. Вiн стиснув на скронях
долонi, i вiд того його бiляве волосся на©жачилось угорi, i сам Миша
Чернишов скидався на безпорадного бiдолаху учня, що не впора ться з
задачею. Це все триклятi юрвiддiльськi справи. Вони незримими саботажними
руками снують без угаву складне мереживо юридичних дефiнiцiй, i з них годi
вибитись. Миша Чернишов пробував був ©х рвати, але нiчого не вийшло. Тут
дуже багато плутаного, але його ще бiльше заплуту адвокат Терлецький.
Миша Чернишов iнодi дума : чому це так, що коло нього конче мусить
стирчати адвокат Терлецький i бузить? На чорта Терлецький з його римським
правом i старими законами? У Терлецького поросячi губи i бiлясе, безброве
лице. Iнодi Миша Чернишов гляне на Терлецького, i тодi йому нараз спаде:
ану, коли б узяти як-небудь цю свинячу морду з гладкою ши ю, на якiй
брижами збiга ться сало, вставити червону крашанку в рота i пiд хрiном -
на вiтрину в ковбасню!..
Тодi Миша Чернишов проща Терлецькому його дрiбнобуржуазне походження,
нуднi цифри артикулiв iз безкiнечними протоколами, i весело дивиться йому
в рота. Терлецький оповiда не моргнувши оком анекдоти й пригоди з
судейсько© практики, а Миша Чернишов слуха його дотепи й дума : "Сволочь,
конечно, а все-таки - человек..."

Проте Чернишов прекрасно розумi : Терлецький - страшенний зух, вiн,
безперечно, дурить у чомусь невидимому його разом з усiм юрвiддiлом i,
правду кажучи, Терлецького давно б уже слiд "розмiняти".
Але в цьому й трагедiя: Терлецький - саботажник, контрреволюцiонер,
може бути, що вiн i хабарi вiд куркулiв бере, але без нього не обiйтись. I
коли Мишi Чернишову вида ться якась "справа" досить простою, що можна, не
задумуючись, субчика за жабри й на вiтер, Терлецький спокiйно i
безапеляцiйно наводить артикули всяких кодексiв, поклика ться на постанови
ВУЦВИКу, розпорядження Наркомюсту, i Миша Чернишов кiнець кiнцем мусить
поступатись перед його неосяжним чорнокнижжям.

Через Терлецького', хоч-не-хоч, доводиться зайвий раз переглядати
кодекси, поринати в iнструкцi©, постанови i, не помiчаючи, самому
опускатись у канцелярськi куширi. Це зовсiм непотрiбний клопiт, i бере
злiсть, що фактично Терлецький, не диктуючи, дикту i самою тiльки сво ю
присутнiстю спонука його, Чернишова, завюрвiддiлу, до огидно© тяганини й
паперiв.
- Я зараз... тут тiльки трохи ще... - поспiшно сказав знову до
Горобенка Чернишов i застукотiв нетерпляче колiньми, силкуючись влiзти в
саму суть протоколу.

Рипнули дверi, i з-за них до половини висунулась крихкотiла кур' рова
постать, а в коридорному присмерковi далi - безброве чоло Терлецького i
чи©сь iще запитливi, несмiливi очi.
Кур' рiв дискант тоненько задрiботiв у кабiнетi:
- Тут товариш Терлецький проситься увiйти. Можна?.. Потiм ще з
Куприянiвки...

Миша Чернишов, не одриваючись вiд протокола, на цей раз сердито
крикнув:

- Гоните их всех в шею!..
Кур' р, не поспiшаючись, зачинив щiльно дверi, а Чернишов ображено
пробурмотiв:

- Нiколи не дадуть, гади, прочитати до кiнця!.. Чернишов хотiв
закiнчити протокола, але його перебили, i розiрванi думки не збiгались уже
водне, плутались на дрiбничках, Чернишов одкинув протокола й махнув рукою:

- А чорт з ними! Увечерi сяду!
Вiн пiдвiвся з-за столу й пiдiйшов до бюрка. Двiчi крутнув ключа коло
шухлядки з написом "секретнi справи" i, як дитина до материно© грудi,
прилип до шийки зеленувато© пляшки. Весело забулькотiли спраглi ковтки, i
Миша Чернишов задоволене крякнув.
- Слухай, Чернишов, навiщо це! - докiрливо i тихо сказав Горобенко.

- Не можу, брат, iнакше. Замотають гади.
- Ти ж пiдрива ш свiй авторитет...

- Ну, брось! Тоже професор найшовся лекцi© читати!.. - скрисився
Чернишов, замикаючи бюрко.
- Вони ж усе'дно (Горобенко показав очима на дверi) рано чи пiзно
дiзнаються про це...
- Що?! - Миша Чернишов рiзко обернувся до Горобенка: - Я ©м, гадам,
покажу "дiзнаватися"! У мене, положiм, того!..
Чернишов зробив помахами руки якусь складну петлю i знову опустився в
крiсло.

- Ну ©х к чорту! - I Чернишов одразу ж забув про них. - Тут, Горобенко,
от що . Я чув - ти там художню майстерню органiзував?
- така.
- У мене, понiма ш, браток . Малю сукин син так, що аж-аж! Я хотiв
його - до тебе, хай пiдучиться. Як там твоя майстерня?
- Це можна. Майстерня?.. Слабувато ще. Коштiв браку .
Миша Чернишов серйозно й зацiкавлено поспитав:
- Учитель ?
- Керiвник . Художник якийсь задрипаний. З натурою тiльки кепсько.
Нема.

Миша Чернишов задумався. Вiн насупився трохи, примружив очi i раптом
знову пояснiв:

- Зна ш, Горобенко, я придумав... я тобi допоможу. У мене, брат, в
допрi - iз чека на принудительних - паряться двi офiцершi. Нi до чого вони
не здатнi (аристократки) - от ©х би до тебе за натурниць!..
Миша Чернишов зайнявся рум'янцем i радiв iз сво © вигадки. Його очi
свiтились ласкавими на©вними вогниками. Але Горобенко насупився. Вiн, нiби
не збагнувши, перепитав:
- ...За натурниць?
Чернишов захоплено подався наперед, до Горобенка.
- Ну да! Це, понiма ш, краса! Одна - Шигорина, жiнка ротмiстра... а
друга... та куди там! Таких натурниць зроду ще не малювали!
Горобенко понуро слухав. Пiднесенi Мишинi слова кажанами кружляли в
Горобенковiй головi i не могли спинитись: двi офiцершi за натурниць...
Шигорина, жiнка ротмiстра... "паряться" в допрi... Голi жiночi груди...
Майстерня...
Горобенко пересунувся на стiльцi i, запинаючись, спитав:
- Але ж, може, ©м це... того... важко буде?..
Миша Чернишов здивувався, а вiдтак замахав долонею:
- Що значить "важко"? Навпаки. Так, крiм того ж, вони "на
принудительних", якi ж можуть бути розмови!.. Але, зна ш, Шигорина ще не
так, а ось Кононова - так прямо... (Чернишов зупинився, щоб пiдшукати
порiвняння)... ну чие-то тобi з картинки зiйшла! Таких, брат, баб я сам
зроду-вiку не бачив...

Очi Горобенковi стали великими i перелякано дивились на Чернишова.

В головi кублились думки, але оформити ©х Горобенко не мiг.
...Взяти двох жiнок i, не питаючись ©х згоди, тiльки через те, що вони
полонянки, примусити голими позувати перед його
робiтничо-червоноармiйською авдиторi ю... Це занадто жорстоко. Це просто
навiть дико!
Ех ти, Миша Чернишов! На©вне, симпатичне хлоп'я, що, бавлячись, рiже
хворому котовi тупим ножем хвоста!..
I раптом Костевi подумалось: "А що, коли б Надю - Чернишов отак... за
натурницю?.."
За плечима по спинi блискавкою шмигнув холод, але Горобенко
стрепенувся, рвучко встав i твердо промовив:
- Добре. Пришли цих офiцерш. Вони здадуться... Ну, ходiм. Ми, зда ться,
вже спiзнилися на збори.
Горобенко круто повернувся до дверей, а Миша Черни-шов поспiшно набивав
паперами свiй портфель.

XVIII

Було накурено й душно. Махорочний дим синiм серпанком оповив велику
залу, i вiд нього тоскно болить голова. Щось зiпсувалось у проводах, i
електрики нема. Горять свiчi. Горять урочисто, та мничо i нiби
пересторожливо. Крiзь одчиненi вiкна з правого боку пробива ться несмiливо
мiсячне промiння i губиться в кiмнатi. Свiчi освiтлюють кiлька облич,
викарбовують на них глибокi зморшки, утрирують вирази, i тому, наче
надолужуючи це, темнiшими обрисовуються потилицi й випливають iз темряви
волохатi силуети багатьох людей. Свiчi тихо мигтять, i ©хн мигтiння так
само тихо познача ться на обличчях. I обличчя свiтлiшають i темнiшають.
Хтось говорить. Так, говорить голова повiтового полiтбюро (власне, i так
краще: не було плутанини - повiтово© чека) Зiверт. Але тиша вiд свiч така
велика, така трiумфальна, що, зда ться - Зiверт зовсiм не говорить. I
нiхто не говорить. Вiдбува ться якась велика, масова пантомiма. I рiзкi
риси освiтлених свiчками облич сповненi вщерть звуками, i одкритi, рухливi
уста - тишею. Через це загальнi збори парторганiзацi© видаються
змовницькими, й слова Зiвертовi, що, як далекий вiдгомiн, вибухають десь
попiд стелею, пiд вiкнами, лунають покликом, лунають майже пророче.
- ...Будуть жертви, будуть тяжкi втрати. Ми мусимо до цього
приготуватись. Банди стали занадто зухвалi. Вони загрожують тепер навiть
мiсту. Не далi як позавчора, вони розтерзали продробiтникiв - комунiста
Кiрпiчнiкова i комсомольця Фейгiна. Ми мусили в Журавному розстрiляти
половину заручникiв, але треба буде ще i ще. Мiндальничати нема чого,
товаришi. Розпеченим залiзом витравити бандитизм!..

Худе, з випнутими вилицями й запалими щоками, Зiвертове лице губилось,
зникало пiд його великими, блискучими очима. Очi ковтали лице. Блiдiсть
цього лиця була нiби тiльки для того, щоб обрамити легкою журою те
зречення вiд усього стороннього i тверду непохитнiсть, що горiли огнями в
його очах. Зiвертово© постатi за чужими потилицями Горобенковi не видно
було, тiльки тулуб у френчi, i помахи рук злились у нестримний вольовий
рух, у якусь справдi крицеву динамiку.

Збори тривали вже четверту годину, але стоми не почувалось. Яка стома?
Де вона? Зникли склоки, зникли дрiб'язковi рахунки, що шарудiли в буднях
органiзацi©, ©х наче нiколи й не було. А натомiсть росло щось одностайне,
щось велике i незвичайне. Може, геро©чне? Може, просто неминуче? Залiзно
неминуче? Це не важливо. Головне те, що воно росте, чути фiзично, як воно
сповню тебе всього, налива мозок, налива жили, пружинить м'язи. I не
вiдрiзнити, де це воно кiнча ться в тебе, де в твого сусiди, в Криче ва,
Дружинiна, Попельначенка. Воно спiльне, i кожний у ньому мала, але конче
потрiбна частка. I це зрозумiло: насуваються чорними валами грозовi хмари.
Ще тiльки чути вiддалений гуркiт грому, але тиша довколо густiша i
ось-ось ©© розiтне вогнева стрiла. Хто зна, що дi ться зараз, у цю
хвилину, там, де серед золотих нив i зелених га©в згрудились табунцями
села? Чи ще живий Гарасименко i ще багато ©х, наших, розкиданих поза
мiстом, наших, розпорошених у хаосi безладдя, повстання i ру©ни? Де ви, що
з вами, нашi далекi сiльськi товаришi?..
I ставала ще густiшою тиша в кiмнатi, i та мничiше мигтiли свiчки. А
Зiвертiв голос - не декламацiйно i навiть без пафосу, а дiловито,
обмiрковано i обчислено - далi:
- ...Але насамперед треба вирвати в бандитизму жало, вирвати йому
язика. Треба помацати добре цих усяких просвiтян, цих колишнiх членiв
укра©нського нацiонального союзу... Треба, нарештi, витягнути на денне
свiтло цих фабрикантiв лiсово© iдеологi©!..
По цих словах знову щось мимоволi тьохнуло Горобенковi i забилось у
грудях, але вiн зараз же розчавив його в собi. Вiн навiть трохи посунувся
наперед i зкову пожадливо слухав Зiверта. I гартованi Зiвертовi слова
вабили його, примушували слухати. Вiн схоплював його слова живими, поки
вони ще не встигли закоренiти в його пам'ятi трафаретом, як усякi слова з
безлiчi усяких промов, але настирливо хотiлося Горобенковi збагнути: хто
вiн? Нi, нi - не те що, чи вiн латиш, чи поляк, чи врей. (Це таки справдi
якась iнша раса!) Нi, зовсiм не те. А ось що. Вiдкiля це? Вiдкiля ця
динамiчна постать, палючий пломiнь очей i гартованi, блискучi, як лезо
кинджала, слова? З катакомб? З римсько© таверни, де сходяться на нараду
гладiатори, чи з трибуналу iнквiзицi©, чи з вогнищ таборитiв, або, може, з
пiдпiлля "Народно© волi"?..

I зовсiм не те. Якi можуть бути порiвняння! Абсурдi Реально i просто:
Зiверт - це згущене втiлення всi © цi © кiмнати, взагалi - тисяч кiмнат з
електрикою або з свiчами, з каганцями або без них, тих кiмнат, що раптом
молодими бруньками взялися на засохлому деревi старого життя. Це той нерв,
що найбiльше реагу , коли збурено iнстинкт партiйно© самоохорони.
Горобенко напружено вдивлявся в рухливi, гострi, великi очi, а думки
снували йому далi образ Зiверта.
...Зiверт - з тих небагатьох, що вже цiлком перейшли межу вчорашнього.
I ти, i Чернишов, i Дробот - всi ви ще тiльки чвала те сво©ми стежками, а
вiн уже далеко по той бiк. Через те в Зiверта (без пози, а цiлком
натурально) сидить i поет, i рахiвник, i нiжна лiра (так, так - вiд кого
це я чув? - Зiверт прекрасно гра на скрипцi, вiн просто вiртуоз) , i
скривавлений меч. I це, врештi, зрозумiло, чому в Зiверта сплелися в одне
неподiльне темперамент дикуна i вища математика.

Це люди, що наперекiр усьому дотеперiшньому, усталили звичку доводити
дiло до кiнця. Вони мусять довести його або вмерти. Власне, не вмерти. В
тому-то й рiч, що вони нiколи не вмруть. Що б там не сталось, а вони
житимуть у людськiй уявi, в легендi, як титани, як смiливi, залiзнi
кон-квiстадори, що насмiлились першими ступити на невiдомi береги
соцiально© правди.
По ©хнiх слiдах, облитих сво ю i чужою кров'ю, виростуть хризантеми
поем, романiв, казки.
В спогадах дальнiх поколiнь цi маленькi Зiверти встануть в один шерег з
Маратами, Робесп' рами, Домбровськими, Делаклюзами, Гонтою i Залiзняком.
Ось у чому сила i краса Зiверта, а з ним i всi © цi © колотнечi, всiх цих
тривожних, мобiлiзованих до останньо© секунди нинiшнiх днiв!..
Зiверт пiднiс до рота маленькою рукою шклянку води й енергiйно ковтнув
кiлька разiв. Потiм лице напружилось, усi зморшки потягнулись до очей,
наче намiрились i ось зараз рвучко стрибнуть уперед.
- ...Треба розчавити бандита, iнакше бандит розчавить нас! Мусимо
негайно ж послати на села наших найкращих товаришiв. Треба напружити ввесь
партiйний органiзм i тримати на суворому облiку кожного його члена.
Рiзкi Зiвертовi жести пахтiли зарядом величезно© енергi© i настирливо©
упертостi. Було якось чудно дивитись на його маленьку, непоказну фiгурку,
i ставало просто незрозумiлим, як могла вмiщатись у нiй така мiцна кована
воля i невичерпна енергiя. I здавалось, що ця фiгурка зовсiм тут
випадкова, вона нiби пришита через якесь непорозумiння до Зiвертових очей,
i було досадно на це миршаве тiло, що не могло увiбрати в себе всi ©
Зiвертово© потуги, i на великий, не про зрiст френч, що телiпався, мов
опудало на великому вiтрi...
Коло столу блиснули мiнiатюрними автолiхтариками шкельця вiд пенсне, i
Криче в помалу встав.
- Отже, дозвольте, товаришi, оголосити список мобiлiзованих на
продроботу товаришiв.
Горобенко зупинив дихання й увесь полинув у слух. Кожне прiзвище лунко
падало краплею i зникало.
... Завадський, Хоменко, Чернишов, Кицiс, Дружинiн...
"Чернишов, Дружинiн, добре, а де ж я?"
Краплi падали далi. Розмiрене, чiтко, лунко: ... Фролов, Потрясов,