Страница:
пiдуть тисячi комунарiв, але слова стали важкими i не пiдняти ©х, не
подужати горловi. Дружинiн м'яв пальцями свiй замусолений кашкет, i з уст
упали зовсiм не тi слова:
- Товарищи!.. братщд дорогие... прощайте, товарищи... I раптом збоку
тихенько заплакала стара Чернишова:
- Миша... Мишенька мой... Смночек ненаглядный...
Дружинiн притиснув до грудей кашкета, махнув рукою i зник у натовпi.
Але слiз не було. Вони поллялись десь усерединi, iз серця.
Пiдняли труни й тихо спустили в ями. Тодi несамовито закричала Фролова
i шарпонулась за труною. Над головами рвонув салют. Ще раз... I коли впав
на трупи перший налопатник землi, тодi, одмахнувши стару кладовищенську
церкву, похилi хрести й сосни, з сурм бадьоро i переможно вдарили розкоти
"Iнтернацiоналу", i полетiли вони через лани до далеких мовчазних сiл, як
пiсня перемоги, як гiмн вiчного, невмирущого життя...
I вдруге з'явилось Горобенковi те, що колись уже спало раз на думку:
смерть не годна перетнути вiчного калейдоскопа життя!..
Треба тiльки намацати в собi той архiмедiв важiль, той стрижень себе
самого й цупко держати його в руках. Тодi буде iнше, прекрасне життя i
проста, логiчна смерть. Проста, як у того японського солдата, що на
розстрiлi, посмiхаючись, вiдда рукою шану сво©й власнiй смертi. Але: за
кров - кров, за смерть - смерть! I це сказав не Зiверт отут, а я.
В ями важко падали свiжi брили землi, а навколо, вгору, до неба,
звелись на струнких стовбурах кладовищенськi сосни. Зеленi, молодi.
XXI
З обивательських поглядiв - стороннiх, безпартiйних, усмiшливих у
кулачок, з шепотiнням на вухо сусiдовi, i з того, як поспiшно розходився й
порожнiв базар, i, нарештi, з того, як верхи на конi промчав до парткому
повiтпродкомiсар Дробот - з того всього Горобенко збагнув, що щось
трапилось.
Вiн вийшов з культвiддiлу радпрофу й налагодився був простувати до
ком'©дальнi, але розпечене липневим опiвденним сонцем повiтря було
неспокiйне. В ньому прича©лось . i важко диха спiтнiле - щось вороже,
щось хидне й пристрасне. Горобенко повернув лiворуч i пiшов до парткому.
Вiн хутко перейшов зарослу шпоришем площу коло собору, де стирчать сухi
деревця майбутнього соцiалiстичного парку i сто©ть незакiнчений п' дестал
пам'ятника жертвам перших жовтневих бо©в, коли до нього збоку надбiг
Радченко,
- Ви до парткому? Оголошено казармений стан... Радченко розхристав до
волосатих грудей сорочку, з його поголено© голови текли цюрки поту, вiн
утирався рукавом i вiдсапував ядуху.
Горобенко зупинився, щоб дати Радченковi передихнути, й спитав:
- Що, власне, трапилось? Радченко здивовано глянув на нього:
- Хiба ви ще не зна те?
- Нiчогiсiнько.
- У Козi©вцi - банда. Шiсть верст вiд мiста... Забито трьох i
Гарасименка з Хведорiвки на дорозi... В лiсi знайдено його одрубану
голову...
У парткомiвському дворi вже було людно. Стояло багато озбро них,
промайнула i зникла в дверях зашнурована ремiнцями постать Нестеренка.
Щось наказував комусь Дробот. Ходила мiж групами й мовчки прислухалась _до
розмов стурбована Славiна. На схiдцях сидiв з рушницею Дружинiн i стомлено
покурював "козину лапку". З вулицi надходили новi партiйцi.
Не треба було й розпитувати. З уривкiв розмов, iз окремих слiв, iз
внутрiшньо© серйозностi всiх, що ©© не мiг розбити чийсь смiх, Горобенковi
стало одразу все вiдомо.
Мiська органiзацiя переходить на казармений стан. Всi _партiйцi
мобiлiзованi. Банда може вiдважитись наскочити навiть на мiсто. Але треба
вирвати в. не© iнiцiативу. Каррота й частина партiйцiв складають загiн, що
вночi ма захопите Козi©вку. Решта охороняють мiсто.
Горобенко зiйшов на другий поверх до кабiнету Криче ва.
Криче в радився про щось iз заворгiнстром i Нестеренком. Збоку стояв з
наганом на поясi i карабiном за плечима Попельначенко. Вiн уважно слухав.
Горобенко пiдiйшов до Криче ва.
- Я маю до вас, товаришу Криче в, пару слiв. Криче в незадоволено
одiрвався вiд розмови й повернув до нього шкельця пенсне.
- Що таке?
- Я хотiв би вам особисто це...
Попельначенко здивовано глянув на Горобенка.
У Криче ва на чолi збiглись двi глибокi зморшки.
Вiн устав з-за столу i заклопотано пiшов з Горобенком до вiкна.
- У чому рiч? Я слухаю...
Горобенко пильно подивився Криче ву крiзь його пенсне в вiчi, помовчав
хвилину, а тодi твердо сказав:
- Я прийшов вас просити, власне, не просити, а вимагати - пошлiть мене
з загоном у Козi©вку...
Криче в високо пiдвiв брови, а потiм пiдозрiло прищулив очi:
- Чому ви так - я не розумiю - ставите питання? Люди потрiбнi й тут.
Мiсту теж загрожу небезпека. Горобенко настирливо повторив:
- Пошлiть мене в Козi©вку. Ну, це так треба!.. Менi треба. Розумi те?
Криче в потер рукою щоку i, наче побачив у Горобенковi щось нове i
незнайоме, уважно подивився на його лице.
- Я, розумi ться, нiчого не маю проти. Коли ви хочете - прошу, я скажу
Нестеренковi записати вас. Горобенко з притиском промовив:
- Так, я хочу!
Криче в повернувся до столу, а Горобенко пiшов до дверей. Вiн чув, як
позаду всi зрушили з мiсця й шепотiли до Криче ва. Горобенковi муляв спину
допитливий i гострий погляд Попельначенка. Хотiлось обернутись на той
погляд, але Горобенко стримався й вийшов у двiр.
Коло Дружинiна крутилась Славiна. Вона казала йому пошепки:
- Я не понимаю, ну зачем же й женщин на казарменный? Не будем же мы,
действительно, стрелять бандитов!.. Дружинiн знехотя вiдповiв ©й:
- Это же для вас лучше. Ведь если мм все вместе, то _все-таки как-то
вернее, да и вообще...
У двiр в'©хав з двома возами Завальний. Вiн привiз яловичину на харч
партiйцям i тютюн.
На порiг вийшов зашнурований Нестеренко. На головi низенька кубанка,
коло нiг злiва - козацька шабля, справа - одрiзай. Вiн увесь виструнчився,
нiби пiдрiс трохи. Лице серйозне, голос рiзкий, командувальний.
- Хто ще не получив винтовки - взяти в оргiстрi. Славiна несмiливо
запитала:
- Й женщинам тоже?
Нестеренко, не дивлячись на не©, сердито вiдповiв:
- Да, да! Сказано - ус м.
Нестеренко по-вiйськовому повернувся на каблуцi й зник у дверях.
Рушницi роздавав Гольцев. Пiсля то© анкети з парткомiвською
характеристикою до губернi©, Горобенко не помiчав якось Гольцева. Вiн нiби
зник iз мiста. Гольцев ретельно перераховував набо©, обережно брав iз
кутка рушницю, з хвилину оглядав ©© всю вiд ложа до мушки, мов милувався з
не©, i тодi вже вiддавав партiйцевi.
- Прошу. Вона не заряджена.
Гольцев одразу, тiльки-но Горобенко увiйшов, помiтив його, мов
спецiально чекав на нього. Вiн радiсно скинув чомусь кепку, поспiшно
накинув на обличчя свою машкару усмiшки й привiтався, як iз давнiм
знайомим.
- А-а!.. Товариш Горобенко! Прошу, прошу... Горобенко стримано вiдповiв
на привiтання. Гольцев вибрав чепурненьку кавалерiйську рушницю й подав
Горобенковi.
- Оця буде добра для вас. Вона легенька. А пiдсумок у вас?..
Почекайте. Я зараз пошукаю. Тут я приховав один для вас.
Гольцев пiдставив стiльця й полiз нишпорити на шафi пiд паперами, а
Горобенковi знову неясно було: "Чого вiн до мене так липне?.."
Гольцев старанно повкладав у пiдсумок обойми набо©в, зав'язав мотузки й
передав Горобенковi:
- Тепер усе. Прошу.
Вiн прищулив око й шепотом поспитав:
- А вас куди - в Козi©вку чи тут залишитесь? Горобенко холодно сказав:
- Не знаю.
Гольцев нахилився до Горобенкового вуха i, бризкаючи слиною, зашушукав:
- Я побалакаю з Попинакою, щоб вас тут залишили... Горобенко
стрепенувся, гостро глянув Гольцеву в вiчi (Гольцев знову накинув на
обличчя машкару) i грубо одбив кожне слово:
- Я вас зовсiм не уповноважую просити за мене i, взагалi, прошу вас
дати менi спокiй!
Гольцев винувато посмiхнувся й задрiботiв пальцями в _повiтрi.
- Ну, навiщо ж ви так, ©й-богу!.. Я ж зовсiм не для того...
Горобенко вже не чув його. Вiн перекинув за плече рушницю й ступив
схiдцями на двiр.
Коло муровано© дровiтнi стояв у гуртi партiйцiв Дробот i розповiдав
якогось соромiцького анекдота. Вiн масно посмiхався сво©ми великими
товстими губами. Хтось заливчасто реготав. Трохи осторонь стояв Нестеренко
й мовчки уважно слухав.
Десь за парканом пустували вуличнi хлопчаки. Вони перекривляли когось i
викрикували несамовито "Iнтернацiонал"; раптом з-за паркану визирнула
якась бiлява, кудлата, як у збо©нах, голова, хитрi сiренькi очi лукаво
прошмигнули по двору, зупинилися на Нестеренковi, i тоненький дитячий
голосок залився вихлястим дискантом:
Сидить Троцький на лугу
Гризьот конськую ногу.
- Што за гадина
Сов цькая говядина!
Нестеренко миттю повернувся по паркану. Кудлата голова зникла.
Несторенко плюнув i вилаявся. Дробот замовк i задер до паркану голову. За
парканом знову той же дитячий голосок дражливо затанцював:
Ех, да яблучко малосольно !
А сов цькая вдасть малахольная...
Нестеренко гнiвно крикнув до когось:
- Споймать пацана i вушi видрать! Вiд ганку озвався Дружинiн:
- Зачем же так, товарищ Нестеренко. Пацана нужно учить, а не драть.
За парканом стало тихо.
У двiр привезли кулемета й поставили коло ганку. Кулемет, мов не
розумiючи, кого саме йому треба заплювати, незграбно розкарячив ноги й
безглуздо дивився на старий флюгер, що на дровiтнi. Коло ворiт заспiвала
група комсомольцiв.
Ой у полi жито
Копитами збито...
Сумний, тягучий мотив зненацька перетнувся й застрибав уже веселим
приспiвом:
Пiд бiлою березою
Козаченька вбито...
Горобенко прислухався до пiснi. Вона була незвичайна для
парткомiвського подвiр'я. Та наче хтось умисно занiс ©© сюди з колишньо©
"Просвiти" чи теперiшньо© сiльсько© школи.
З парткому вийшов, упоравшись з харчами, Завальний. Вiн почув iз ганку
пiсню й пiдтягнув розстро ним, як клубне пiанiно, басом:
- Ой, убито, вбито,
Затягнуто в жито...
I пiсня знову зрадiла чомусь, засмiялась недоречно:
Червоною китайкою
Личенько покрито...
"Чудна наша пiсня, - подумав Горобенко i закурив цигарку. - Вона i
тужить, i смi ться разом. Чудна, як i вся наша химерна iсторiя, що почала
Хмельниччиною, а кiнчила "отечеством" та "Ене©дою" Котляревського,
прокинулась у дев'ятсот сiмнадцятому - i пафос свого вiдродження обернула
у вишиваний фарс... Чудернацька наша iсторiя..."
- Комунари, стройся! - то скомандував серед двору Нестеренко.
Безладно шикувались партiйцi, збиваючись, дво©лись ряди. Горобенко
поправив на плечi ремiнь вiд рушницi й задоволене потяг продкомiвського
тютюну.
Нестеренко по-командирському пройшов очима по рядах, але, дiйшовши до
Горобенка, його очi спинились i недобре блиснули.
- Ти што ж? Горобенко не зрозумiв:
- Що таке, товаришу? Нестеренко ступив до нього крок.
- Папиросу - вон! Раз скомандувано "смирно", значить, никакiх папирос.
В строю сто©ш!.. - Сердито й ображено кинув вiн до Горобенка й одiйшов.
Горобенко, як невинно покараний хлопчик, не змiгнувся нiчого
вiдповiсти. Вiн несвiдомо викинув зараз же цигарку, мов вона опекла його,
i стояв червоний аж до вух. I тiльки коли Нестеренко почав читати на
правому крилi наказа, Горобенковi приском ляпнуло в мозку: "Фельдфебель!
Справжнiй фельдфебель! - I тодi запекло в грудях i хотiло вирватись на
вуста: - Чому ж я йому нiчого не вiдповiв! Треба ж було одразу..."
З правого крила читав далi Нестеренко:
- ...Соловйов, Букрабо, Панасюк, Горобенко, Колот - цi товарищi
одправляються з карротою в Козi©вку. Два шага впiрьод!
Горобенко ступив з iншими на два кроки i раптом почув на собi збоку
чийсь пильний погляд. Вiн повернувся лiворуч i глянув. На ганку,
обiпершись на одвiрок, стояв Попельначенко.
XXII
Виступили об 11-й уночi. Попереду загiн комунарiв, позаду два вози з
кулеметами, далi - каррота.
Нiч темна i сторожка тиша тримають повiтове мiсто в чорних лапах. Мiсто
спить, i не шелесне на деревi жодний листок, не гримне жодна хвiртка.
Тiльки над головами вгорi, на темно-зеленому небесному безкра©, точиться
сво невiдоме, холодне життя. Там, на безкiнечному Чумацькому Шляху,
зриваються зорянi метелицi, мчать шалено небесними просторами, потiм
гаснуть, розсипаються на дрiбнi золотi снiжинки i тодi вже спокiйно
виблискують на поламаному Волосожарi або на Возi, що повис серед неба
закинутою каструлею.
I дивно бачити на холодному небi тi завiрюхи, коли навколо ще серпнева
нiч.
Йшли мовчки знайомими повiтовими вулицями. Твердо одбивали кроки, як
старi муштрованi солдати. Важко вiдрiзнити окремих людей. Вони всi зараз
однаковi. I Завальний, що йде поруч, i Дробот у передньому ряду справа, i
ця жiнка, що лiворуч штучно збiльшу сво© маленькi кроки, щоб не
вiдставати вiд чоловiкiв. Хто вона така?.. Це ж завжiнвiддiлу, Леонть ва.
У не© при боцi кобура з бравнiнгом, а за плечима маленький австрiйський
карабiн. Кепка з стриженою головою нахилилась трохи долу: вона стежить,
щоб iти в ногу з товаришами.
I знову незрозумiле було Горобенковi: вiдкiля в них ця во нщина?
Леонть ва - недавня робiтниця з тютюново© фабрики великого мiста. Для не©
во нщина мусила б бути огидною. I поруч iз тим - Леонть ва умисно вигина
всередину спину, випростову груди, наче це ©й здавна вже притаманна
вiйськова виправка.
"Я все ж таки ©х зовсiм ще не знаю... - подумав Горобенко. - Може,
кiнець кiнцем у цiй во нщинi, в Несторенкових ремiнцях, у Несторенковiй,
кажучи просто, фельдфебельщинi i свiй незрозумiлий сенс... Може, це
тiльки мо© iнтелiгентськi упередження не дають менi змоги перетравити це
все як цiлком звичайне, потрiбне й неминуче... Хто зна, може..."
Збоку, осторонь вiд загону, на сiрiй дебелiй кобилi ©хав Нестеренко.
Вiн грузько сидiв на кобилi, мов врiс у не©. Нiч накинула на них темне
напинало, i через те Нестеренко i його кобила видаються здалека як
велетенський силует чорного центавра.
Горобенко напружував зiр, щоб краще роздивитись ©хнi обриси. Було сво
особливе вiдразне задоволення вдивлятись у ту Несторенкову постать,
уявляти собi деталi його темного лиця з тонкими порепаними губами й
маленькi зеленуватi очi пiд навислим чубом. Тiльки нiяк не давалось утямки
- як цей тугий вузол фiзично© сили може так сильно впливати на дорослих,
розвинених людей i мовчки, мов на налигачi, вести ©х, слухняних, туди, де
треба тiльки само© цi © фiзично© сили? Що б там не було, а й ти, Костю,
скорився цiй силi, вона зламала тебе ще там, у парткомi, з цигаркою, i
поведе тебе туди куди схоче.
Проходили повз останнi хати передмiстя. Тут повiтове мiсто скидало вже
з себе панське убрання й поволi розсупонювало селянського очкура.
Неподалеку на пагорбi розчепiрив довгi руки мовчазний, насуплений вiтряк,
немов шикав комусь позаду заховатись у полi. Позаду на вибо©нах рипiли два
вози з кулеметами.
Нестеренко спинив кобилу, щоб почекати карроту. Зовсiм близько коло
нього пройшов Горобенко. Здавалося, що вiн навiть роздивився Нестеренковi
очi - вони холоднi, як оливо вночi, але рiзкi, з хижим вiдблиском.
Хотiлось глибше глянути Нестеренковi в вiчi, щоб збагнути ©х силу i
вирватись з-пiд не©. Горобенко подумки промовив до себе, упевняючи: "I
зовсiм не те, що "вiн веде", а насамперед я сам iду туди. Я сам вибрав
собi це i йтиму до кiнця. I я прекрасно розумiю, куди йду. Я йду
лiквiдувати банду. Я йду разом з Попельначенком, Дроботом, Леонть вою
стрiляти або навiть i розстрiлювати тих осатанiлих селюкiв, що в iм'я
свого засiка й химерно© "неньки" нищать нас. Це те, чого, власне, я давно
вже сам хотiв, i Нестеренко тут - тiльки збiг подiй".
Iшли дорогою край стернi. З-за далеких хуторських хат вилiз великий
червонуватий мiсяць. Його зморщене, натрудоватiле коло, як вид рахiтичного
немовляти, що допiру побачило свiт, плаксиво скривилось i не хотiло
свiтити. Десь на стернi кричав перепел.
Загiн комунарiв iшов уже вiльно, не додержуючись рядiв. Тiльки
Нестеренко ©хав збоку на сво©й кобилi у тiй самiй позi - чорний i
насуплений. Холодними краплинками падала на цiвки рушниць роса, м'яко
шелестiв пiд ногами втоптаний дорожнiй пил.
Нестеренко знову зупинив кобилу й обернувся на сiдлi. Оглянув загiн i
напiвголоса хрипко скомандував:
- Не курить бiльше! Командир карроти, Гвоздьов! Вишли сторожево
охраненi . З северо-южной сторони може буть удар...
"Дурень! - сказав до себе Горобенко: - 3 "северо-западной". Не може
вiдрiзнити сторони. Теж "командир"!.."
Але востанн зловив себе Горобенко i знову почав картати: "Це, Костю,
теж iнтелiгентщина! Гнила i нiкчемна. Не в тому ж, кiнець кiнцем, рiч, що
вiн не може вiдрiзнити сторони, а ти можеш... А в тому, що... В чому
саме?" - нетерпляче запитав себе Горобенко.
Здаля перед чорною стiною лiсу парувала туманами Ворскла. Мiсяць
заспоко©вся, вилiз вище i випустив долу сво кволе промiння. Злегка
посрiблились потилицi й поблискували цiвки рушниць.
"В тому рiч, Костю, що ти йдеш проти села. Укра©нського села. Того
диного певного нацiонального водозбору, що ради нього засновував колись
"Просвiти", був за iнструктора Центрально© ради, тiкав з директорi©вським
вiйськом. Ти мусиш бити разом з цими незрозумiлими людьми саме в ту
мiшень, яку недавно будував сво©ми власними руками, як певний щит. Ти
мусиш розтрощити цю мiшень на трiски, спалити тi трiски, щоб не лишилось i
слiду. Ти мусиш, Костю, стрiляти в позавчорашнього самого себе! Ось у чому
рiч..."
Збоку тихо перешiптувались два комунари. Стукнулись цiвками чи©сь
рушницi.
"Чи ж вони розумiють це?.. - зата но подумав Горобенко. - Але що це -
сумнiв? Вiдкiля вiн? Дурницi! Його вже нема бiльше й не буде. Ти сам його
склав собi iз старого мотлоху. Зведи ж це ще раз собi на очi i розбий
назавжди. Будь щирий, Костю. З собою можна бути щирим. В тобi (саме чогось
у тобi) збiглися цi двi сили i стали вiч-на-вiч. Вiд тих i вiд тих. Ти
прагнеш рiвноваги, але це вигадки! Хiба ©х можна урiвноважити? Адже за
цими Попельначенками, Криче вими i Дружинiними позаду сто©ть Спартак,
Мюнстер, Сибiр, каторга, страйки i Жовтень, а попереду - майбутн i цикли
свiтових хуртовин. А за тобою з учорашнiм нацiональним союзом i
"Просвiтою" - поплутанi мотузи зради, лакейства i бутафорiя побутового
театру. Хiба ж можна зрiвняти безмежнi простори майбутнього соцiалiзму з
чотирма стiнами сво © хати, де "своя правда, i сила, i воля"!.. Твердо
ступай тепер, Костю, вперед i бий без промаху. Далебi, життя збудовано
далеко простiш, нiж це морочить собi й iншим голову манiжна iнтелiгенцiя.
Бий просто й рiшуче, як Нестеренко!.."
- На м ст ... сто-ой!
Загiн зупинився на серединi узлiсся. Ладнались ряди. Коли вже стали,
Горобенко нараз почув, як непри мний пронизливий нiчний холодок проходить
крiзь тоненьку сорочку й щипа спину. Було б френча захопити, подумав
Горобенко й злегка затупцював на мiсцi. Вiд того холоду на©жачились щоки i
трохи тремтять щелепи: "Ну, що було б захопити френча!"
I раптом хтось позаду накинув Горобенковi на плечi шкуратянку. Вiн
обернувся й вiд несподiванки навiть подався назад. Перед ним стояв
Попельначенко й посмiхався. Попельначенко сказав як близький товариш:
- Змерз, Горобенко? Це тужурка - тобi. В мене шинеля .
Горобенко зняв з плечей шкуратянку.
- Нi, для чого ж це? Менi - нiчого...
Але Попельначенко вже нахилився набiк i просував пальцi в шинельнi
рукави. Буркнув сердито, навiть роздратовано:
- Брось! Стро©ть там iз себе ще... Одягай, i нiкакiх гвоз-д й!
Позаду задзвенiв командир карроти Гвоздьов:
- Полрота, напра-а-во! Шагом маршi Збоку захрипiв Несторенко:
- Комзвод, цеп'ю к лiсу вперьод!
Рiзко заклацали затвори рушниць, i поспiшно затупали ноги.
Було нiколи одмовлятись вiд Попельначенково© тужурки. Горобенко
застебнув на комiрi гаплика й зрiвнявся з лавою.
Хрускало пiд ногами ломаччя, назустрiч сунули кущi й дряпали руки.
Кавалерiйська рушниця легко лежить у Горобенкових кулаках i коле темряву.
Просто перед лавою, як мур ворожо© фортецi, - густий, похмурий гай. Вiн
нащулився й мовчить. Нiби хоче ближче пiдпустити лаву, щоб потiм одною
чергою скосити враз. Ще крок наперед. Два кроки. Три. Густiшають чагарi.
Ось зараз бризне гай огнем. Цю мить... Ось...
Переступили зрубаний стовбур. Ось перший височезний дуб. Вiн заплутався
гiллям мiж зорями, i чорний панцир стовбура зеленувате вилиску пiд
мiсяцем. Дуб погрозливо мовчить, мов вартовий на чатах. "Ах, чого вiн
мовчить!.. Швидше б уже".
Густо посунули назустрiч дерева. Лава вступила до лiсу й прискорювала
ходу, майже бiгла. Лiс стрепенувся й ожив. Пронизливо трiщав, ламався пiд
ногами хмиз, i боляче хльоскали по обличчю галузки. Темрява оповила гай, i
не видати лави. Але Горобенко вiдчува ©© всю, кожний ©© нерiвний крок.
Вона, як i Горобенко, хоче, щоб якось розрядилась ця неможлива гнiтюча
тиша, але гай мовчить.
Горобенко спiткнувся об якусь карлючку й мимоволi пiдскочив. Вiн
звернув трохи вбiк, ступив два кроки й... прикипiв до мiсця. Перед ним
долi жеврiли вугольки... Хтось наспiх присипав багаття землею, але не
встиг загасити. Трохи осторонь тьмяно вбирав у себе кволi вогники
вiйськовий казанок, а коло нього - зiбгана солдатська шинеля.
Горобенко глухо сказав до лави:
- Тут огнище i шинеля...
В лавi зашепотiли й спинились.
Трiск на хвилину замовк.
Горобенко гаряче дивився на вугiлля, що сумно вкривалось перед очима
попелом i поволi загасало. Кортiло помацати шинелю. Тут допiру були вон
й... Горобенко ступив на шинелю й штовхнув ногою казанка. Казанок слухняно
перекинувся, i з нього на чобiт Горобенковi полилась вода.
Ззаду поспiшно й заклопотано пiдiйшов спiшений Нестеренко. Вiн
пожадливо уп'явся очима в багаття, i в очах на вiдповiдь вуглинам заграла
гостра посмiшка.
- Бандочка була...
Нестеренко перекинув передком шинелю, потупсав коло багаття, мацаючи по
землi пiдошвами, i склав дашком коло рота долонi:
- Комзвод! Цеп'ю вперьод...
Нестеренко побiг назад за стовбури.
Тепер, пiсля багаття й покинуто© шинелi, стало легше. Мiцно стискали
руки рушницю, й ноги твердо поспiшали вперед. Десь неподалеку дорогою
загупотiли конi. Вiдтiля; долетiв Нестеренкiв _голос i пропав мiж гiллям:
- Гвоздьов! З л вого флангу
Дерева порiдшали. Засiрiло передранкове небо. Знову виступили кущi i
заважають iти.
Раптом на правому крилi бахнув пострiл. За ним - другий. Ще раз.
- Б гом, вперьод!!.
На правому крилi знову пачка пострiлiв. I стихло. Лава вибiгла з гаю на
стерню й вiдсапувала. Стало вже зовсiм видно. Свiтало. Вiдкiлясь узявся
незадоволений Дробот. Хтось запитав його. Дробот махнув рукою i вилаявся.
- ...Втекли.
Сизий обрiй даленiв за могилою. Передранковий холодок дряпався за
рукави й лоскатав спину.
З поля риссю пiд'©хав Нестеренко з Гвоздьовим. Нестеренко одсунув на
потилицю кубанку й одкинув з чола чуб".
- Втекли, так-перетак!.. Тольки б ще три кавалеристи менi i - спiймав
би гадiв! На хутори, мабуть, подались. Нестеренко круто повернув кобилу i
скомандував:
- Комзвод, стройся!
Оддалiк на рiллi знову задзвенiв тенором Гвоздьов. Хутко вишикувався
загiн i рушив до шляху. Вдалинi пiд лiсом парувала Ворскла й бовванiли за
вiтряками козi©вськi верби.
XXIII
х було шiсть. Шiсть найзаможнiших козi©вських багатi©в. Але
вi©давались вошi звичайними селянськими дядьками. Стомленi вiд роботи,
посiченi зморшками лиця, скуйовдженi бороди й навiть замурзанi сорочки.
Були флегматичнi в рухах i нiби цiлком байдужi. Горобенко нiколи б не
вiдрiзнив ©х серед бiдняцько© сiроми. Але Нестеренко вибирав ©х старанно i
заклопотано, мов шукав серед них племiнних жеребцiв на парування. Вiн
довго дивився в сiльрадi якiсь списки, запитував принишклого писаря й
мовчазного, приголомшеного голову, а потiм з трьома партiйцями ходив по
хатах.
Каррота з Гвоздьовим пiшла на хутори, i Нестеренко квапився покiнчити з
Козi©вкою. Вiн швидко приводив до сiльради заручника i поспiшно вертався
по iнших. Уже п'ять заручнчкiв стояло коло ганку серед загону комунарiв.
Стояли вони насупленi й мовчазнi. Нi одним словом не озвався нiхто з них
до партiйцiв, i в ©хнiх бородатих лицях годi було прочитати жах,
здивування чи розпач. Стояли, не ворушачись, не переступаючи з ноги на
ногу, мов дожидали начальства, що розпiкатиме ©х за неплаченi податки, за
свавiльнi поруби в державному лiсi, за випас на панському полi. Горобенко
намагався не дивитись на них. Вiн розлiгся на шпоришу в затiнку пiд стiною
сiльради, поклав поруч себе кавалерiйську рушницю й заходився крутити
цигарку. Але тремтiли пальцi, висипався на шкуратянку тютюн, i тоненький
цигарковий папiр корчився пiд пучками, не хотiв скручуватись у дудочку. У
грудях росло невпоко ння, тиснуло на серце й муляло в животi.
"Що за чорт! Я хвилююсь бiльше, анiж цi заручники", - подумав Горобенко
i тодi вже не мiг подолати себе.
"Майдан перед сiльрадою й вулицi спорожнiли. Тiльки вiддалiк коло тину
в остраху застигла блiда молодиця. Вона пригорнула скарлюченими руками до
сво © спiдницi двох заплаканих дiтей, мов боялась, що ©х однiмуть у не©, i
вперлась у тин. Десь на дальнiй вулицi несамовито кричала якась жiнка. Той
крик був такий розпачливий, а очi в цi © молодицi такi наляканi, що
здавалось, нiби то кричить i дивиться жахливими очима одна ця молодиця з
дiтьми, а той крик - то страшна луна, що б' ться об стiнку на дальнiй
вулицi й кра Горобенковi серце. Ах, цей крик, вiд якого тремтять руки й
переверта ться колесо в грудях! Ну, хай би цi дядьки теж кричали! Хай би
дряпались, кусались, бились, тiкали! Тодi б усе якось розв'язалось само
собою. I цей ще Нестеренко, як навмисне, зволiка _з тим шостим... Хоч би
вже швидше!
Горобенко безнастанно затягувався цигаркою, а непоко ння в грудях
росло, пiдпирало пiд саме горло. Одно© цигарки було мало. Горобенко
скрутив зараз же другу. Сонце мирно кидало на майдан перед сiльрадою жмути
свiтла й тепла. Немов нiчого особливого не трапилось i нiчого
надзвичайного не буде. Прiло чоло й шия, на губи стiкали солонуватi
краплини брудного поту. А заручники з непокритими головами стояли пiд
самим сонцем i не затулялись вiд нього. I вiд цi © зовнiшньо© мирностi й
звичайностi ставало Горобенковi моторошно. Вiн тоскно подумав: "Так, це не
подужати горловi. Дружинiн м'яв пальцями свiй замусолений кашкет, i з уст
упали зовсiм не тi слова:
- Товарищи!.. братщд дорогие... прощайте, товарищи... I раптом збоку
тихенько заплакала стара Чернишова:
- Миша... Мишенька мой... Смночек ненаглядный...
Дружинiн притиснув до грудей кашкета, махнув рукою i зник у натовпi.
Але слiз не було. Вони поллялись десь усерединi, iз серця.
Пiдняли труни й тихо спустили в ями. Тодi несамовито закричала Фролова
i шарпонулась за труною. Над головами рвонув салют. Ще раз... I коли впав
на трупи перший налопатник землi, тодi, одмахнувши стару кладовищенську
церкву, похилi хрести й сосни, з сурм бадьоро i переможно вдарили розкоти
"Iнтернацiоналу", i полетiли вони через лани до далеких мовчазних сiл, як
пiсня перемоги, як гiмн вiчного, невмирущого життя...
I вдруге з'явилось Горобенковi те, що колись уже спало раз на думку:
смерть не годна перетнути вiчного калейдоскопа життя!..
Треба тiльки намацати в собi той архiмедiв важiль, той стрижень себе
самого й цупко держати його в руках. Тодi буде iнше, прекрасне життя i
проста, логiчна смерть. Проста, як у того японського солдата, що на
розстрiлi, посмiхаючись, вiдда рукою шану сво©й власнiй смертi. Але: за
кров - кров, за смерть - смерть! I це сказав не Зiверт отут, а я.
В ями важко падали свiжi брили землi, а навколо, вгору, до неба,
звелись на струнких стовбурах кладовищенськi сосни. Зеленi, молодi.
XXI
З обивательських поглядiв - стороннiх, безпартiйних, усмiшливих у
кулачок, з шепотiнням на вухо сусiдовi, i з того, як поспiшно розходився й
порожнiв базар, i, нарештi, з того, як верхи на конi промчав до парткому
повiтпродкомiсар Дробот - з того всього Горобенко збагнув, що щось
трапилось.
Вiн вийшов з культвiддiлу радпрофу й налагодився був простувати до
ком'©дальнi, але розпечене липневим опiвденним сонцем повiтря було
неспокiйне. В ньому прича©лось . i важко диха спiтнiле - щось вороже,
щось хидне й пристрасне. Горобенко повернув лiворуч i пiшов до парткому.
Вiн хутко перейшов зарослу шпоришем площу коло собору, де стирчать сухi
деревця майбутнього соцiалiстичного парку i сто©ть незакiнчений п' дестал
пам'ятника жертвам перших жовтневих бо©в, коли до нього збоку надбiг
Радченко,
- Ви до парткому? Оголошено казармений стан... Радченко розхристав до
волосатих грудей сорочку, з його поголено© голови текли цюрки поту, вiн
утирався рукавом i вiдсапував ядуху.
Горобенко зупинився, щоб дати Радченковi передихнути, й спитав:
- Що, власне, трапилось? Радченко здивовано глянув на нього:
- Хiба ви ще не зна те?
- Нiчогiсiнько.
- У Козi©вцi - банда. Шiсть верст вiд мiста... Забито трьох i
Гарасименка з Хведорiвки на дорозi... В лiсi знайдено його одрубану
голову...
У парткомiвському дворi вже було людно. Стояло багато озбро них,
промайнула i зникла в дверях зашнурована ремiнцями постать Нестеренка.
Щось наказував комусь Дробот. Ходила мiж групами й мовчки прислухалась _до
розмов стурбована Славiна. На схiдцях сидiв з рушницею Дружинiн i стомлено
покурював "козину лапку". З вулицi надходили новi партiйцi.
Не треба було й розпитувати. З уривкiв розмов, iз окремих слiв, iз
внутрiшньо© серйозностi всiх, що ©© не мiг розбити чийсь смiх, Горобенковi
стало одразу все вiдомо.
Мiська органiзацiя переходить на казармений стан. Всi _партiйцi
мобiлiзованi. Банда може вiдважитись наскочити навiть на мiсто. Але треба
вирвати в. не© iнiцiативу. Каррота й частина партiйцiв складають загiн, що
вночi ма захопите Козi©вку. Решта охороняють мiсто.
Горобенко зiйшов на другий поверх до кабiнету Криче ва.
Криче в радився про щось iз заворгiнстром i Нестеренком. Збоку стояв з
наганом на поясi i карабiном за плечима Попельначенко. Вiн уважно слухав.
Горобенко пiдiйшов до Криче ва.
- Я маю до вас, товаришу Криче в, пару слiв. Криче в незадоволено
одiрвався вiд розмови й повернув до нього шкельця пенсне.
- Що таке?
- Я хотiв би вам особисто це...
Попельначенко здивовано глянув на Горобенка.
У Криче ва на чолi збiглись двi глибокi зморшки.
Вiн устав з-за столу i заклопотано пiшов з Горобенком до вiкна.
- У чому рiч? Я слухаю...
Горобенко пильно подивився Криче ву крiзь його пенсне в вiчi, помовчав
хвилину, а тодi твердо сказав:
- Я прийшов вас просити, власне, не просити, а вимагати - пошлiть мене
з загоном у Козi©вку...
Криче в високо пiдвiв брови, а потiм пiдозрiло прищулив очi:
- Чому ви так - я не розумiю - ставите питання? Люди потрiбнi й тут.
Мiсту теж загрожу небезпека. Горобенко настирливо повторив:
- Пошлiть мене в Козi©вку. Ну, це так треба!.. Менi треба. Розумi те?
Криче в потер рукою щоку i, наче побачив у Горобенковi щось нове i
незнайоме, уважно подивився на його лице.
- Я, розумi ться, нiчого не маю проти. Коли ви хочете - прошу, я скажу
Нестеренковi записати вас. Горобенко з притиском промовив:
- Так, я хочу!
Криче в повернувся до столу, а Горобенко пiшов до дверей. Вiн чув, як
позаду всi зрушили з мiсця й шепотiли до Криче ва. Горобенковi муляв спину
допитливий i гострий погляд Попельначенка. Хотiлось обернутись на той
погляд, але Горобенко стримався й вийшов у двiр.
Коло Дружинiна крутилась Славiна. Вона казала йому пошепки:
- Я не понимаю, ну зачем же й женщин на казарменный? Не будем же мы,
действительно, стрелять бандитов!.. Дружинiн знехотя вiдповiв ©й:
- Это же для вас лучше. Ведь если мм все вместе, то _все-таки как-то
вернее, да и вообще...
У двiр в'©хав з двома возами Завальний. Вiн привiз яловичину на харч
партiйцям i тютюн.
На порiг вийшов зашнурований Нестеренко. На головi низенька кубанка,
коло нiг злiва - козацька шабля, справа - одрiзай. Вiн увесь виструнчився,
нiби пiдрiс трохи. Лице серйозне, голос рiзкий, командувальний.
- Хто ще не получив винтовки - взяти в оргiстрi. Славiна несмiливо
запитала:
- Й женщинам тоже?
Нестеренко, не дивлячись на не©, сердито вiдповiв:
- Да, да! Сказано - ус м.
Нестеренко по-вiйськовому повернувся на каблуцi й зник у дверях.
Рушницi роздавав Гольцев. Пiсля то© анкети з парткомiвською
характеристикою до губернi©, Горобенко не помiчав якось Гольцева. Вiн нiби
зник iз мiста. Гольцев ретельно перераховував набо©, обережно брав iз
кутка рушницю, з хвилину оглядав ©© всю вiд ложа до мушки, мов милувався з
не©, i тодi вже вiддавав партiйцевi.
- Прошу. Вона не заряджена.
Гольцев одразу, тiльки-но Горобенко увiйшов, помiтив його, мов
спецiально чекав на нього. Вiн радiсно скинув чомусь кепку, поспiшно
накинув на обличчя свою машкару усмiшки й привiтався, як iз давнiм
знайомим.
- А-а!.. Товариш Горобенко! Прошу, прошу... Горобенко стримано вiдповiв
на привiтання. Гольцев вибрав чепурненьку кавалерiйську рушницю й подав
Горобенковi.
- Оця буде добра для вас. Вона легенька. А пiдсумок у вас?..
Почекайте. Я зараз пошукаю. Тут я приховав один для вас.
Гольцев пiдставив стiльця й полiз нишпорити на шафi пiд паперами, а
Горобенковi знову неясно було: "Чого вiн до мене так липне?.."
Гольцев старанно повкладав у пiдсумок обойми набо©в, зав'язав мотузки й
передав Горобенковi:
- Тепер усе. Прошу.
Вiн прищулив око й шепотом поспитав:
- А вас куди - в Козi©вку чи тут залишитесь? Горобенко холодно сказав:
- Не знаю.
Гольцев нахилився до Горобенкового вуха i, бризкаючи слиною, зашушукав:
- Я побалакаю з Попинакою, щоб вас тут залишили... Горобенко
стрепенувся, гостро глянув Гольцеву в вiчi (Гольцев знову накинув на
обличчя машкару) i грубо одбив кожне слово:
- Я вас зовсiм не уповноважую просити за мене i, взагалi, прошу вас
дати менi спокiй!
Гольцев винувато посмiхнувся й задрiботiв пальцями в _повiтрi.
- Ну, навiщо ж ви так, ©й-богу!.. Я ж зовсiм не для того...
Горобенко вже не чув його. Вiн перекинув за плече рушницю й ступив
схiдцями на двiр.
Коло муровано© дровiтнi стояв у гуртi партiйцiв Дробот i розповiдав
якогось соромiцького анекдота. Вiн масно посмiхався сво©ми великими
товстими губами. Хтось заливчасто реготав. Трохи осторонь стояв Нестеренко
й мовчки уважно слухав.
Десь за парканом пустували вуличнi хлопчаки. Вони перекривляли когось i
викрикували несамовито "Iнтернацiонал"; раптом з-за паркану визирнула
якась бiлява, кудлата, як у збо©нах, голова, хитрi сiренькi очi лукаво
прошмигнули по двору, зупинилися на Нестеренковi, i тоненький дитячий
голосок залився вихлястим дискантом:
Сидить Троцький на лугу
Гризьот конськую ногу.
- Што за гадина
Сов цькая говядина!
Нестеренко миттю повернувся по паркану. Кудлата голова зникла.
Несторенко плюнув i вилаявся. Дробот замовк i задер до паркану голову. За
парканом знову той же дитячий голосок дражливо затанцював:
Ех, да яблучко малосольно !
А сов цькая вдасть малахольная...
Нестеренко гнiвно крикнув до когось:
- Споймать пацана i вушi видрать! Вiд ганку озвався Дружинiн:
- Зачем же так, товарищ Нестеренко. Пацана нужно учить, а не драть.
За парканом стало тихо.
У двiр привезли кулемета й поставили коло ганку. Кулемет, мов не
розумiючи, кого саме йому треба заплювати, незграбно розкарячив ноги й
безглуздо дивився на старий флюгер, що на дровiтнi. Коло ворiт заспiвала
група комсомольцiв.
Ой у полi жито
Копитами збито...
Сумний, тягучий мотив зненацька перетнувся й застрибав уже веселим
приспiвом:
Пiд бiлою березою
Козаченька вбито...
Горобенко прислухався до пiснi. Вона була незвичайна для
парткомiвського подвiр'я. Та наче хтось умисно занiс ©© сюди з колишньо©
"Просвiти" чи теперiшньо© сiльсько© школи.
З парткому вийшов, упоравшись з харчами, Завальний. Вiн почув iз ганку
пiсню й пiдтягнув розстро ним, як клубне пiанiно, басом:
- Ой, убито, вбито,
Затягнуто в жито...
I пiсня знову зрадiла чомусь, засмiялась недоречно:
Червоною китайкою
Личенько покрито...
"Чудна наша пiсня, - подумав Горобенко i закурив цигарку. - Вона i
тужить, i смi ться разом. Чудна, як i вся наша химерна iсторiя, що почала
Хмельниччиною, а кiнчила "отечеством" та "Ене©дою" Котляревського,
прокинулась у дев'ятсот сiмнадцятому - i пафос свого вiдродження обернула
у вишиваний фарс... Чудернацька наша iсторiя..."
- Комунари, стройся! - то скомандував серед двору Нестеренко.
Безладно шикувались партiйцi, збиваючись, дво©лись ряди. Горобенко
поправив на плечi ремiнь вiд рушницi й задоволене потяг продкомiвського
тютюну.
Нестеренко по-командирському пройшов очима по рядах, але, дiйшовши до
Горобенка, його очi спинились i недобре блиснули.
- Ти што ж? Горобенко не зрозумiв:
- Що таке, товаришу? Нестеренко ступив до нього крок.
- Папиросу - вон! Раз скомандувано "смирно", значить, никакiх папирос.
В строю сто©ш!.. - Сердито й ображено кинув вiн до Горобенка й одiйшов.
Горобенко, як невинно покараний хлопчик, не змiгнувся нiчого
вiдповiсти. Вiн несвiдомо викинув зараз же цигарку, мов вона опекла його,
i стояв червоний аж до вух. I тiльки коли Нестеренко почав читати на
правому крилi наказа, Горобенковi приском ляпнуло в мозку: "Фельдфебель!
Справжнiй фельдфебель! - I тодi запекло в грудях i хотiло вирватись на
вуста: - Чому ж я йому нiчого не вiдповiв! Треба ж було одразу..."
З правого крила читав далi Нестеренко:
- ...Соловйов, Букрабо, Панасюк, Горобенко, Колот - цi товарищi
одправляються з карротою в Козi©вку. Два шага впiрьод!
Горобенко ступив з iншими на два кроки i раптом почув на собi збоку
чийсь пильний погляд. Вiн повернувся лiворуч i глянув. На ганку,
обiпершись на одвiрок, стояв Попельначенко.
XXII
Виступили об 11-й уночi. Попереду загiн комунарiв, позаду два вози з
кулеметами, далi - каррота.
Нiч темна i сторожка тиша тримають повiтове мiсто в чорних лапах. Мiсто
спить, i не шелесне на деревi жодний листок, не гримне жодна хвiртка.
Тiльки над головами вгорi, на темно-зеленому небесному безкра©, точиться
сво невiдоме, холодне життя. Там, на безкiнечному Чумацькому Шляху,
зриваються зорянi метелицi, мчать шалено небесними просторами, потiм
гаснуть, розсипаються на дрiбнi золотi снiжинки i тодi вже спокiйно
виблискують на поламаному Волосожарi або на Возi, що повис серед неба
закинутою каструлею.
I дивно бачити на холодному небi тi завiрюхи, коли навколо ще серпнева
нiч.
Йшли мовчки знайомими повiтовими вулицями. Твердо одбивали кроки, як
старi муштрованi солдати. Важко вiдрiзнити окремих людей. Вони всi зараз
однаковi. I Завальний, що йде поруч, i Дробот у передньому ряду справа, i
ця жiнка, що лiворуч штучно збiльшу сво© маленькi кроки, щоб не
вiдставати вiд чоловiкiв. Хто вона така?.. Це ж завжiнвiддiлу, Леонть ва.
У не© при боцi кобура з бравнiнгом, а за плечима маленький австрiйський
карабiн. Кепка з стриженою головою нахилилась трохи долу: вона стежить,
щоб iти в ногу з товаришами.
I знову незрозумiле було Горобенковi: вiдкiля в них ця во нщина?
Леонть ва - недавня робiтниця з тютюново© фабрики великого мiста. Для не©
во нщина мусила б бути огидною. I поруч iз тим - Леонть ва умисно вигина
всередину спину, випростову груди, наче це ©й здавна вже притаманна
вiйськова виправка.
"Я все ж таки ©х зовсiм ще не знаю... - подумав Горобенко. - Може,
кiнець кiнцем у цiй во нщинi, в Несторенкових ремiнцях, у Несторенковiй,
кажучи просто, фельдфебельщинi i свiй незрозумiлий сенс... Може, це
тiльки мо© iнтелiгентськi упередження не дають менi змоги перетравити це
все як цiлком звичайне, потрiбне й неминуче... Хто зна, може..."
Збоку, осторонь вiд загону, на сiрiй дебелiй кобилi ©хав Нестеренко.
Вiн грузько сидiв на кобилi, мов врiс у не©. Нiч накинула на них темне
напинало, i через те Нестеренко i його кобила видаються здалека як
велетенський силует чорного центавра.
Горобенко напружував зiр, щоб краще роздивитись ©хнi обриси. Було сво
особливе вiдразне задоволення вдивлятись у ту Несторенкову постать,
уявляти собi деталi його темного лиця з тонкими порепаними губами й
маленькi зеленуватi очi пiд навислим чубом. Тiльки нiяк не давалось утямки
- як цей тугий вузол фiзично© сили може так сильно впливати на дорослих,
розвинених людей i мовчки, мов на налигачi, вести ©х, слухняних, туди, де
треба тiльки само© цi © фiзично© сили? Що б там не було, а й ти, Костю,
скорився цiй силi, вона зламала тебе ще там, у парткомi, з цигаркою, i
поведе тебе туди куди схоче.
Проходили повз останнi хати передмiстя. Тут повiтове мiсто скидало вже
з себе панське убрання й поволi розсупонювало селянського очкура.
Неподалеку на пагорбi розчепiрив довгi руки мовчазний, насуплений вiтряк,
немов шикав комусь позаду заховатись у полi. Позаду на вибо©нах рипiли два
вози з кулеметами.
Нестеренко спинив кобилу, щоб почекати карроту. Зовсiм близько коло
нього пройшов Горобенко. Здавалося, що вiн навiть роздивився Нестеренковi
очi - вони холоднi, як оливо вночi, але рiзкi, з хижим вiдблиском.
Хотiлось глибше глянути Нестеренковi в вiчi, щоб збагнути ©х силу i
вирватись з-пiд не©. Горобенко подумки промовив до себе, упевняючи: "I
зовсiм не те, що "вiн веде", а насамперед я сам iду туди. Я сам вибрав
собi це i йтиму до кiнця. I я прекрасно розумiю, куди йду. Я йду
лiквiдувати банду. Я йду разом з Попельначенком, Дроботом, Леонть вою
стрiляти або навiть i розстрiлювати тих осатанiлих селюкiв, що в iм'я
свого засiка й химерно© "неньки" нищать нас. Це те, чого, власне, я давно
вже сам хотiв, i Нестеренко тут - тiльки збiг подiй".
Iшли дорогою край стернi. З-за далеких хуторських хат вилiз великий
червонуватий мiсяць. Його зморщене, натрудоватiле коло, як вид рахiтичного
немовляти, що допiру побачило свiт, плаксиво скривилось i не хотiло
свiтити. Десь на стернi кричав перепел.
Загiн комунарiв iшов уже вiльно, не додержуючись рядiв. Тiльки
Нестеренко ©хав збоку на сво©й кобилi у тiй самiй позi - чорний i
насуплений. Холодними краплинками падала на цiвки рушниць роса, м'яко
шелестiв пiд ногами втоптаний дорожнiй пил.
Нестеренко знову зупинив кобилу й обернувся на сiдлi. Оглянув загiн i
напiвголоса хрипко скомандував:
- Не курить бiльше! Командир карроти, Гвоздьов! Вишли сторожево
охраненi . З северо-южной сторони може буть удар...
"Дурень! - сказав до себе Горобенко: - 3 "северо-западной". Не може
вiдрiзнити сторони. Теж "командир"!.."
Але востанн зловив себе Горобенко i знову почав картати: "Це, Костю,
теж iнтелiгентщина! Гнила i нiкчемна. Не в тому ж, кiнець кiнцем, рiч, що
вiн не може вiдрiзнити сторони, а ти можеш... А в тому, що... В чому
саме?" - нетерпляче запитав себе Горобенко.
Здаля перед чорною стiною лiсу парувала туманами Ворскла. Мiсяць
заспоко©вся, вилiз вище i випустив долу сво кволе промiння. Злегка
посрiблились потилицi й поблискували цiвки рушниць.
"В тому рiч, Костю, що ти йдеш проти села. Укра©нського села. Того
диного певного нацiонального водозбору, що ради нього засновував колись
"Просвiти", був за iнструктора Центрально© ради, тiкав з директорi©вським
вiйськом. Ти мусиш бити разом з цими незрозумiлими людьми саме в ту
мiшень, яку недавно будував сво©ми власними руками, як певний щит. Ти
мусиш розтрощити цю мiшень на трiски, спалити тi трiски, щоб не лишилось i
слiду. Ти мусиш, Костю, стрiляти в позавчорашнього самого себе! Ось у чому
рiч..."
Збоку тихо перешiптувались два комунари. Стукнулись цiвками чи©сь
рушницi.
"Чи ж вони розумiють це?.. - зата но подумав Горобенко. - Але що це -
сумнiв? Вiдкiля вiн? Дурницi! Його вже нема бiльше й не буде. Ти сам його
склав собi iз старого мотлоху. Зведи ж це ще раз собi на очi i розбий
назавжди. Будь щирий, Костю. З собою можна бути щирим. В тобi (саме чогось
у тобi) збiглися цi двi сили i стали вiч-на-вiч. Вiд тих i вiд тих. Ти
прагнеш рiвноваги, але це вигадки! Хiба ©х можна урiвноважити? Адже за
цими Попельначенками, Криче вими i Дружинiними позаду сто©ть Спартак,
Мюнстер, Сибiр, каторга, страйки i Жовтень, а попереду - майбутн i цикли
свiтових хуртовин. А за тобою з учорашнiм нацiональним союзом i
"Просвiтою" - поплутанi мотузи зради, лакейства i бутафорiя побутового
театру. Хiба ж можна зрiвняти безмежнi простори майбутнього соцiалiзму з
чотирма стiнами сво © хати, де "своя правда, i сила, i воля"!.. Твердо
ступай тепер, Костю, вперед i бий без промаху. Далебi, життя збудовано
далеко простiш, нiж це морочить собi й iншим голову манiжна iнтелiгенцiя.
Бий просто й рiшуче, як Нестеренко!.."
- На м ст ... сто-ой!
Загiн зупинився на серединi узлiсся. Ладнались ряди. Коли вже стали,
Горобенко нараз почув, як непри мний пронизливий нiчний холодок проходить
крiзь тоненьку сорочку й щипа спину. Було б френча захопити, подумав
Горобенко й злегка затупцював на мiсцi. Вiд того холоду на©жачились щоки i
трохи тремтять щелепи: "Ну, що було б захопити френча!"
I раптом хтось позаду накинув Горобенковi на плечi шкуратянку. Вiн
обернувся й вiд несподiванки навiть подався назад. Перед ним стояв
Попельначенко й посмiхався. Попельначенко сказав як близький товариш:
- Змерз, Горобенко? Це тужурка - тобi. В мене шинеля .
Горобенко зняв з плечей шкуратянку.
- Нi, для чого ж це? Менi - нiчого...
Але Попельначенко вже нахилився набiк i просував пальцi в шинельнi
рукави. Буркнув сердито, навiть роздратовано:
- Брось! Стро©ть там iз себе ще... Одягай, i нiкакiх гвоз-д й!
Позаду задзвенiв командир карроти Гвоздьов:
- Полрота, напра-а-во! Шагом маршi Збоку захрипiв Несторенко:
- Комзвод, цеп'ю к лiсу вперьод!
Рiзко заклацали затвори рушниць, i поспiшно затупали ноги.
Було нiколи одмовлятись вiд Попельначенково© тужурки. Горобенко
застебнув на комiрi гаплика й зрiвнявся з лавою.
Хрускало пiд ногами ломаччя, назустрiч сунули кущi й дряпали руки.
Кавалерiйська рушниця легко лежить у Горобенкових кулаках i коле темряву.
Просто перед лавою, як мур ворожо© фортецi, - густий, похмурий гай. Вiн
нащулився й мовчить. Нiби хоче ближче пiдпустити лаву, щоб потiм одною
чергою скосити враз. Ще крок наперед. Два кроки. Три. Густiшають чагарi.
Ось зараз бризне гай огнем. Цю мить... Ось...
Переступили зрубаний стовбур. Ось перший височезний дуб. Вiн заплутався
гiллям мiж зорями, i чорний панцир стовбура зеленувате вилиску пiд
мiсяцем. Дуб погрозливо мовчить, мов вартовий на чатах. "Ах, чого вiн
мовчить!.. Швидше б уже".
Густо посунули назустрiч дерева. Лава вступила до лiсу й прискорювала
ходу, майже бiгла. Лiс стрепенувся й ожив. Пронизливо трiщав, ламався пiд
ногами хмиз, i боляче хльоскали по обличчю галузки. Темрява оповила гай, i
не видати лави. Але Горобенко вiдчува ©© всю, кожний ©© нерiвний крок.
Вона, як i Горобенко, хоче, щоб якось розрядилась ця неможлива гнiтюча
тиша, але гай мовчить.
Горобенко спiткнувся об якусь карлючку й мимоволi пiдскочив. Вiн
звернув трохи вбiк, ступив два кроки й... прикипiв до мiсця. Перед ним
долi жеврiли вугольки... Хтось наспiх присипав багаття землею, але не
встиг загасити. Трохи осторонь тьмяно вбирав у себе кволi вогники
вiйськовий казанок, а коло нього - зiбгана солдатська шинеля.
Горобенко глухо сказав до лави:
- Тут огнище i шинеля...
В лавi зашепотiли й спинились.
Трiск на хвилину замовк.
Горобенко гаряче дивився на вугiлля, що сумно вкривалось перед очима
попелом i поволi загасало. Кортiло помацати шинелю. Тут допiру були вон
й... Горобенко ступив на шинелю й штовхнув ногою казанка. Казанок слухняно
перекинувся, i з нього на чобiт Горобенковi полилась вода.
Ззаду поспiшно й заклопотано пiдiйшов спiшений Нестеренко. Вiн
пожадливо уп'явся очима в багаття, i в очах на вiдповiдь вуглинам заграла
гостра посмiшка.
- Бандочка була...
Нестеренко перекинув передком шинелю, потупсав коло багаття, мацаючи по
землi пiдошвами, i склав дашком коло рота долонi:
- Комзвод! Цеп'ю вперьод...
Нестеренко побiг назад за стовбури.
Тепер, пiсля багаття й покинуто© шинелi, стало легше. Мiцно стискали
руки рушницю, й ноги твердо поспiшали вперед. Десь неподалеку дорогою
загупотiли конi. Вiдтiля; долетiв Нестеренкiв _голос i пропав мiж гiллям:
- Гвоздьов! З л вого флангу
Дерева порiдшали. Засiрiло передранкове небо. Знову виступили кущi i
заважають iти.
Раптом на правому крилi бахнув пострiл. За ним - другий. Ще раз.
- Б гом, вперьод!!.
На правому крилi знову пачка пострiлiв. I стихло. Лава вибiгла з гаю на
стерню й вiдсапувала. Стало вже зовсiм видно. Свiтало. Вiдкiлясь узявся
незадоволений Дробот. Хтось запитав його. Дробот махнув рукою i вилаявся.
- ...Втекли.
Сизий обрiй даленiв за могилою. Передранковий холодок дряпався за
рукави й лоскатав спину.
З поля риссю пiд'©хав Нестеренко з Гвоздьовим. Нестеренко одсунув на
потилицю кубанку й одкинув з чола чуб".
- Втекли, так-перетак!.. Тольки б ще три кавалеристи менi i - спiймав
би гадiв! На хутори, мабуть, подались. Нестеренко круто повернув кобилу i
скомандував:
- Комзвод, стройся!
Оддалiк на рiллi знову задзвенiв тенором Гвоздьов. Хутко вишикувався
загiн i рушив до шляху. Вдалинi пiд лiсом парувала Ворскла й бовванiли за
вiтряками козi©вськi верби.
XXIII
х було шiсть. Шiсть найзаможнiших козi©вських багатi©в. Але
вi©давались вошi звичайними селянськими дядьками. Стомленi вiд роботи,
посiченi зморшками лиця, скуйовдженi бороди й навiть замурзанi сорочки.
Були флегматичнi в рухах i нiби цiлком байдужi. Горобенко нiколи б не
вiдрiзнив ©х серед бiдняцько© сiроми. Але Нестеренко вибирав ©х старанно i
заклопотано, мов шукав серед них племiнних жеребцiв на парування. Вiн
довго дивився в сiльрадi якiсь списки, запитував принишклого писаря й
мовчазного, приголомшеного голову, а потiм з трьома партiйцями ходив по
хатах.
Каррота з Гвоздьовим пiшла на хутори, i Нестеренко квапився покiнчити з
Козi©вкою. Вiн швидко приводив до сiльради заручника i поспiшно вертався
по iнших. Уже п'ять заручнчкiв стояло коло ганку серед загону комунарiв.
Стояли вони насупленi й мовчазнi. Нi одним словом не озвався нiхто з них
до партiйцiв, i в ©хнiх бородатих лицях годi було прочитати жах,
здивування чи розпач. Стояли, не ворушачись, не переступаючи з ноги на
ногу, мов дожидали начальства, що розпiкатиме ©х за неплаченi податки, за
свавiльнi поруби в державному лiсi, за випас на панському полi. Горобенко
намагався не дивитись на них. Вiн розлiгся на шпоришу в затiнку пiд стiною
сiльради, поклав поруч себе кавалерiйську рушницю й заходився крутити
цигарку. Але тремтiли пальцi, висипався на шкуратянку тютюн, i тоненький
цигарковий папiр корчився пiд пучками, не хотiв скручуватись у дудочку. У
грудях росло невпоко ння, тиснуло на серце й муляло в животi.
"Що за чорт! Я хвилююсь бiльше, анiж цi заручники", - подумав Горобенко
i тодi вже не мiг подолати себе.
"Майдан перед сiльрадою й вулицi спорожнiли. Тiльки вiддалiк коло тину
в остраху застигла блiда молодиця. Вона пригорнула скарлюченими руками до
сво © спiдницi двох заплаканих дiтей, мов боялась, що ©х однiмуть у не©, i
вперлась у тин. Десь на дальнiй вулицi несамовито кричала якась жiнка. Той
крик був такий розпачливий, а очi в цi © молодицi такi наляканi, що
здавалось, нiби то кричить i дивиться жахливими очима одна ця молодиця з
дiтьми, а той крик - то страшна луна, що б' ться об стiнку на дальнiй
вулицi й кра Горобенковi серце. Ах, цей крик, вiд якого тремтять руки й
переверта ться колесо в грудях! Ну, хай би цi дядьки теж кричали! Хай би
дряпались, кусались, бились, тiкали! Тодi б усе якось розв'язалось само
собою. I цей ще Нестеренко, як навмисне, зволiка _з тим шостим... Хоч би
вже швидше!
Горобенко безнастанно затягувався цигаркою, а непоко ння в грудях
росло, пiдпирало пiд саме горло. Одно© цигарки було мало. Горобенко
скрутив зараз же другу. Сонце мирно кидало на майдан перед сiльрадою жмути
свiтла й тепла. Немов нiчого особливого не трапилось i нiчого
надзвичайного не буде. Прiло чоло й шия, на губи стiкали солонуватi
краплини брудного поту. А заручники з непокритими головами стояли пiд
самим сонцем i не затулялись вiд нього. I вiд цi © зовнiшньо© мирностi й
звичайностi ставало Горобенковi моторошно. Вiн тоскно подумав: "Так, це не