в уявi ставало воно, нове й радiсне, отам, в економiчеських бур'янах,
приходила ти, Зiнько, з далекого минулого. З отих житiв зелених, в отi
буйнi зорянi ночi. Ти ж не забула?
Очi в не© замрiянi, а не суворi й не тривожнi вже. Блищать проти зiр.
Тiльки брови крайками вниз, як крила стомленi. Давид довго дивився в ©©
очi: все ближче, ближче... I раптом дихання зата©в, здригнувся i впав у ©©
очi...
А через хвилинку вже вiд ворiт щось стиха кинула Зiнька, вiн не розчув.
Але щось таке радiсне! I побiгла на городи в нiч. Давид стояв i вслiд ©й
не одiрветься. I як уже стихло, а не хотiлось у хату йти. Нiч така ж
зоряна й прозора. Хотiлось, як колись у ночi отi, як житами брiв,
розкинути широко руки, й iти кудись, i спiвати всiма грудьми пiсню
молодечу... Щоб аж нiч слухала, щоб аж слухали зорi.
ХХV
Iлько не знав нiчого. Вiдчував, що задумали щось лихе, що всi були
стурбованi. Хiба ще коли був отакий i Данило розпатланий i стривожений, як
вибiг сам надвiр до Iлька та посилав в Обухiвку за Матюхою? Але що ©х отак
збентежило, не знав. Листа запечатаного побоявся тодi ж розкрити, бо
помiтять, а зараз аж жалкував: щось задумали.
Одкинувшись тулубом назад на конi, щоб не так трусило без сiдла на
рисi, вiн увесь час сторожко прислухався назад. Але тiльки й чути було -
пирхав кiнь iззаду й гуркотiла по накоченiй дорозi Матюшина бричка.
Нi слова ще од само© Обухiвки Iлько не вловив - у бричцi мовчали
обидва, i, як оглядався, бачив двi цяточки блискучi цигарок у темрявi.
В Рокитному, як в'©хали в глибоку балку, трохи затих гуркiт колiс -
стишились. I вперше Матюха щось нерозбiрливо спитав чи cказав Гнидi. Той
вiдповiв:
- Да, iменне!
Iлько нап'яв поводи й ще дужче одкинувся на конi й вухо чуйнiш
насторожив. Знову говорив Матюха:
- Що, казав же - не воловодься з ним! Так нi, якiсь плани дурацькi
задумав! А тепер, може, такого вже нако©в... Дурно Льонька не тривожився
б! Може, таке...- i далi не чув Iлько, бо знов чути - стьобнули батогом, i
ззаду загуркотiли колеса, хоч i було ще на гору. Торкнув i парубок свого
коня ногами й догадався: про Давида мова йшла.
До хутора вже бiльш не стишувались. Аж деколи Iлько вскач мав пускати
свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насiдав. Од вербичок з дороги на
толоку з'©хали. Iз темряви виступили чорнi плями будiвель: велика хата в
садку з освiтленими вiкнами, двi рубленi комори, довжелезна повiтка й
загони. Загавкали люто собаки й кинулись до ворiт.
Тiльки з брички сплигнув Матюха й кинув вiжки наймитовi.
- Не випрягай же, до ясел постав! - i пiшли з Яковом у хату.
В кухнi поралась наймичка бiля печi. Огириха з невiсткою за столом
вареники лiпили - чепурними бiленькими трикутничками розкладали на ситi.
Щось гомонiли з рудим мiлiцiонером, що сидiв у шинелi на лавi.
Матюха поздоровкався за руку з обома жiнками й хитнув на одхиленi дверi
в ©дальню, мовляв - там? Огириха сказала, що там усi й що ждуть уже.
Як роздягався i вiшав кожуха на вiшалцi бiля дверей у свiтлицю, чув - у
нещiльно причиненi дверi брязкали шпори Льоньчинi, а Огир старий важко й
повагом, мов волами ©хав, говорив:
- Через оте ж i занепада релiгiя. Куди вже наш отець влампiй
годиться? Старий уже. А тепер не те життя. Треба, щоб i в полiтицi добре
розбиралися, бо на самих заповiдях не за©деш далеко. А й ми ж iще хорошi!
Коли вже ми, хазя©ни, та пуд той бо©мось одiрвати, що ж кенесе вже тодi.
Ми повиннi всiм приклад показувати. А вже ж даром хто схоче - це ж i не
сам вiн при©де, а ще ж i пiвчi, душ, мабуть, на двадцять.
Матюха згадав, що в недiлю в Обухiвку автокефального попа запросили. Аж
похмурився.
"Тут цi © напастi нiяк не здиха шся, а вони про попiв знайшли час",-
думав хмуро, витяг з полушубка наган i поклав у кишеню.
Зайшли у свiтлицю, ©х там уже ждали всi. Данило аж iз стiльця схопився,
зрадiлий. Вiн був розгублений, i завжди чепурно причесана "полька" була
розтрiпана. Круг стола сидiло кiлька хуторян. По хатi ходив схвильовано,
заклавши руки в кишенi галiфе, начмiлiцi© - дзенькав шпорами. А Тягнирядно
тупо дивився пiд ноги йому й думав: "Хорошi чоботи в Льоньки - шевровi". I
думав, що в нього колись були отакi, ще як у бандi Христового був. А це ж
у тюрмi бiльше двох рокiв - опустився зовсiм. Треба поправляти дiла.
Матюха перший пiдiйшов до начмiлiцi© i пошепки та стривожено спитав:
- Ну що там таке, Льонько?
Той глянув на нього й клiпнув бiлявими вiями.
- Да, брат!.. Ось узна ш!
Кинув погляд на Огиренка, на старого Огиря й на хуторян. Хазя©н
догадався й пiдвiвся важко з стiльця й чоловiкам хитнув головою.
- Не будемо заважати молодим. Ходiм у ту хату, люди добрi, ще
побалака мо,
Всi мовчки вийшли - залишились тiльки молодi. Як зачинились дверi, знов
Матюха перший - нетерплячий i збентежений:
- Ну, та що ж у вас там ско©лось таке? Сахновський пiдiйшов тодi до
стола, помацав у френчi, витяг папiрець якийсь i сказав:
- А те ско©лось, що один дурило з тюрми написав, а другий листа не
знищив. От i понюхайте тепер, чим воно пахне!
Матюха й Гнида оторопiли i, не клiпаючи очима, дивились на начмiлiцi©.
Огиренко похмурився i почервонiв, не знати, чи ображений, чи винуватий.
Пiдiйшов Тягнирядно важко до стола. Сахновський оглянувся на дверi й
розповiдав:
- На поштi сьогоднi листа перехопив - заказний у "Голос працi". Пише...
ну, багато там усячини пише, а наприкiнцi про конокрадство, про фiнагента.
Хто зблiд. Всi зата©ли подих. А начмiлiцi© помовчав трохи й заговорив
далi:
- "Прокуратуро, зверни свою увагу. А ми й матерiалець деякий припасли:
лист одного конокрада з допру до сво©х товаришiв". Оце й усе! Хватить з
вас? - грiзно обвiв вiн очима.- Нi, друззя! Якщо так ми будемо й надалi
вухами ляпати, то незчу мось, як нас усiх к чорту пе-решльопають. Чи
дума ш,- повернувся вiн до Матюхи,- подивляться на тебе, що ти партiйний?
Ще гiрш тобi буде! А ти з ним панька шся!
- Та це ж оцей базiкало! - на Якова вiн гнiвно глянув.- Все плани в
нього не виспiли. I через якогось гада та хоче всiх у тюрму спровадити! -
Потiм на Данюшу зиркнув.- I, роззява! Ще тодi казав за оцей лист. Як ти
голови сво © в чорта не загубиш?!
Данюша, червоний i спiтнiлий, витерся хусточкою й повiв розгублено
плечима.
- Ну, хто зна, як воно вийшло!
Та вiн i зараз нiяк до розуму не добере - хто б таки його мiг? Зна
напевно, що дома десь витрусив. Бо ввечерi приходила Кушнiренкова жiнка й
принесла листа. Данюша в пiджак поклав. Удень же нiкуди не виходив з
двору, а кинувся на другий ранок, саме мати ©хати зiбралася в Обухiвку,
передати Матюсi хотiв,- лап - нема . Думав, Iлько, може, знайшов. Казав
тому, як знайде та не скурить,- розписка, мовляв, якась,- карбованець
дасть.
- Дурень! "Карбованець дам"! Та вiн реготався з тебе. Дума ш, вiн дуже
в тебе благонадiйний? Подай сюдв Iлька!
Огиренко вийшов за Iльком, але в хатi його не було, послав наймичку
надвiр за ним, щоб зараз же, "на носках", був.
Затим стали радитись. Що лист у Мотузки - це "факт",- як казав Матюха.
I що його треба вирвати у нього - це теж "факт". Тому, що хоч i
лiквiдувати його самого, а лист чорт його зна , може, й не в нього вже,
може, комусь i передав - мало хiба ©х: Тихiн, Яким...- як бiльмо на оцi.
Чули ж, може, й Данюша, й Сахновський, що у них у недiлю було. I досi ще
Матюха нестямився. На всю губернiю осоромили, партком уже зна , напевно.
Нiяк не можна й дня довше ждати. З Яковом вони балакали - надумали, як це
зробити, щоб i ©х позбутися та заразом i себе "ребiлiтiрувати". А тiльки
Льоньцi доведеться попрацювати.
Iлько зайшов.
- Кликали мене? - спитав i стояв без шапки, в дранiй свитi бiля порога,
пiдозрiло й трохи стривожено дивлячись на них. I не в Данила чогось спитав
це, а немов чув,- на Матюху дивиться. Той пiдвiвся i, мов зовсiм спокiйно,
мовчки пройшовся по хатi бiля Iлька. Начмiлiцi© сказав суворо до наймита:
- А пiдiйди ближче! '
Iлько подався нерiшуче до стола й знову став.
- Ти батрак! У спiлцi "Всеробземлiс" состо©ш? - спитав, аби спитати,
начмiлiцi©, потiм перевiв очi з нього на Матюху, що саме за спиною в Iлька
спинився, та - морг! Тiльки хотiв парубок щось вiдповiсти, як Матюшина
важка долоня з усього розмаху у висок його - трах! Аж поточився сердега й
з хлипом схватився за висок. I поки не отямився, Матюха тодi швидко до
нього обличчям до самого обличчя й швидко спитав:
- Де листа дiв? Не бреши, я знаю!
Iлько весь похолонув, тiльки горiло лице. А в головi, як блискавка: "Як
вiн узнав?" I хоч був ошарашений несподiваним ударом, але вiдчув: "Не
можна, нiзащо не можна казати!" Так i одповiв:
- Який лист? Я й не бачив нiякого листа.
- Ах ти ж, байстрюк! Не бачив? - Матюха вп'явся поглядом в Iльковi
засльозенi очi.- А Давидовi хто дав? Сам менi показував.
Iлько здивований здвигнув плечима: нiякого Давида вiн не бачив зроду й
не зна . Матюха думав - коли це Iлько був в Обухiвцi за оцi тижнi. Згадав
- тодi ж перед тою недiлею привозив Огириху. I сказав навмання, хоч певним
голосом:
- А як при©здив отодi, привозив матiр? Дума ш, не знаю? Ви ж бачились
тодi з ним? Iлько вже смiливiш:
- Та я його зроду не бачив. А тодi, як при©здив,- хай i люди скажуть. Я
просто з двору й додому по©хав.- Це як сказав, подумав: "Бреше, не зна !
Ну, чорта з два!"
Матюха весь спалахнув.
- Та вже ж i не святий дух йому звiстив! Ти, видно, хлопче, нi в кого
ще в руках не був, та й манiжишся. У мене ти заговориш. Де лист? - знов
присiкався до наймита й ударив в обличчя. Хлопець зiгнувся, але мовчав.
Втирав зашкарублою долонею кров i не дивився вже нi на кого, а додолу.
Матюха сатанiв. Скривавлене обличчя хлопцеве i з очей страх будили в
ньому гостре чуття звiрячо© лютi й хмiльно© насолоди. Од Iлькового
заюшеного обличчя, од вiдчуття сво © необмежено© сили й влади над ним
нiздрi роздувалися в нього i, здавалося, ловили пожадливо запах тепло©
кровi. Потiм вiн на Тягнирядна хитнув головою. Той пiдiйшов до Iлька -
здоровенний проти нього, як вiл.
- Бери його!
Матюха за цим словом витяг з кишенi наган i рушив до дверей.
- Та хоч на цi дверi, а то люди ж там,- сказав неспокiйно Огиренко.
Матюха вернувся i пiшов за Данилом у другу кiмнату. Тягнирядно за руку вiв
Iлька, з кiмнати через параднi дверi Огиренко виступив на ганок у сад.
Нiч зоряна. В лице у саду вiйнуло пахом пожовклого листя й шарудiло
листя пiд ногами, як вели. Iлько ступав - аж йому дивно - так легко по
листi тому: м'язи напруженi, й здавалося мимоволi - хотiв опинатись, а
вони пругко згинали ноги, i весь напружений. Був у руцi Тягнирядна свою
ворухнув, здавив до болю, як у лещатах той. I тiльки хмуро муркнув:
- Ну, ну, я тебе!
I ззаду Матюха:
- Де тут яма? Або на рiллю веди.
Тягнирядно сказав:
- Та ось за загонами пильщицька яма.
Уже вели через двiр бiля загонiв. У загонi саме воли заборюкались - це
старий пiдручний отих, що з ярмарку пригнали, б' . I пригадалося Iльковi
одразу, як ще сьогоднi гнiй возив ними на ниву. I гнiй - хiба тодi так
пахнув, як зараз iз загонiв? А од клунi з ожередiв медяно пахла свiжа
житня солома. Як стернi колись у давнинi, як ще пастушком... I бiля машини
в це лiто пахло отак - носив солому. По якiйсь асоцiацi© згадалося - тодi
ж пiд повiткою, як терли прядиво, як же вiн Зiньцi й наказував, щоб нiкому
нi словечка. Немов передчував тодi, казав i це ж: "Узнають - уб'ють". Аж
було боляче на Зiньку чи на кого - i сам не знав. I раптом кинувся вiд
думки: "Та невже ж уб'ють?"
- Ну, ну! -Тягнирядно скрутив руку, аж хрупнула в плечi, i хлопець,
зцiпивши зуби, глухо застогнав. Ззаду й Матюха ще пiдбiг i на ходi чоботом
ударив - аж хлопець як не впав.
Бiля пильщицько© ями спинилися. Тягнирядно схрестив Iльковi руки за
спиною й цупко держав ©х, заломлюючи до потилицi хлопцевi. Хрупнуло в
плечах з невимовним болем, i груди болем шарпнуло, мов розривало ©х. Увесь
зiгнувся, витягши шию, обличчям до самих колiн. А Матюха в пику ногою.
- Чого ти гнешся? Стань як полага ться! Тягнирядно смикнув схрещенi й
заломленi руки донизу. Iлько, аж хлипнувши з болем, виправився.
- От що, ти...- почав Матюха важко.Тiльки ти менi не скажеш по правдi
про отой лист, так i знай: до ранку загребемо отут у ямi, як собаку! Уже й
копиця з'©дiв буде стояти на завтра на оцiм мiсцi. Отож, гляди менi! Де ти
дiв листа?
У руцi в Матюхи хрупнув наган - то вiн курок звiв.
- Та, дядьку, товаришу голово! Я ж не знаю нiчого! Матюха довго й
пильно дивився йому в обличчя, а потiм одiйшов на крок.
- У, гад! - вирвалось у нього. Чути було, як тихо спустив курок i почав
витирати скривавлену руку об штани.
- Ну, щастя тво , що ти не зна ш! I намотай собi - знайдеш листок який,
не тич свою морду, а хазя©нам оддай! Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся
ти, сопляк, i щоб нi гугу нiкому! Чув?
На тiм Матюха з Тягнирядном i покинули Iлька. А як зайшли в хату,
Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено:
- Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров? Матюха образився.
- Нiяко© дурницi! А допитати треба! Чи як по-тво му?
Вiн подiлився наслiдками свого допиту з товаришами. Нiчого не зна
Iлько. Ну, а що лист у Давида, про це не може бути й мови - ясно. Отже, до
дiла тепер. Що з ним робити i як? Гаяти й часинки не можна. Почали над цим
мiркувати.
Була зайшла Огириха - вечеряти несла. Але зять так потурив ©©, що аж на
порозi спiткнулася: не до вечерi ©м тепер!
Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врештi Матюшин
та Гнидин. План бiлими нитками шитий, але -хай. Хто там доскiпуватися
буде. Тут аби як здихатися, то здихатись, а там уже й Льоньцi робота буде.
Тi два не дуже небезпечнi. Ну, а Мотузцi шлях хiба до шелюгiв, а далi йому
шляху нема . I це небарно. За цю нiч не вспiють - за он ту обов'язково
треба. Не доки ж його.
- Да, волинити нема чого,- погодився й начмiлiцi©.- а на цей час треба
пильно за ним стежити, щоб часом не втiк. День i нiч ока з нього не
спускати. А то ми - зараз оце сидимо, а вiн уже, може, й подався куди.
Матюха од самого цього припущення схватився з стiльця стурбований i
зараз же почав одягатись. I Якiв. З ними й Тягнирядно ©хатиме. Почав
одягатись i начмiлiцi©.
Огиренко Iлька погукав надворi, але вiн не вiдкликався. Так i довелося
самому та з рудим мiлiцiонером запрягати конi Льоньчинi. А Матюха сам
свого загнуздав, i сiли втрьох у бричку.
Ще гукнув щось Сахновський од порога,- не розчув Матюха й уже не
перепитав. Смикнув за вiжки - аж вороний храпнув i об дугу головою
вдарився. А тодi шарпонув з усiх чотирьох i скочки вилетiв у розчиненi
ворота, в чорну нiч.
XXVI
Марiя все ще й досi жила в сестри Лукi©. Пiсля то© ночi про Тихона не
могла згадувати, щоб не здригнутися од образи та вiд зненавистi до нього.
I тодi ще в недiлю, як поверталася з сестрою та з Нюркою додому, а Тихiн
догнав,- лише блиснула на нього гнiвно очима, а й словом до нього не
обiзвалася. I в хатi-читальнi тодi - зна одна лише Лукiя, який то смiх
був у не© та веселiсть. Бо нiхто ж не бачив тих синякiв у не© на спинi, на
грудях. I тiльки Лукiя бачила потiм, як прийшла вже додому,- упала на пiл
ниць Марiя й ридала, як ще нiколи, мабуть. До самого вечора. I свiтла не
свiтили в той вечiр.
Лукiя тiшила сестру. Говорила, що життя ©хн ще наладиться, що - кого
чоловiки не били замолоду? - i проганяли, а потiм одiйде, скучить - сам ще
й просити прийде.
Марiя аж стогнала тодi:
- А, Лукi ! Хiба ж я того!..
Було поночi в хатi, i не бачила Лукiя обличчя сестриного, як та звела
його од подушки. По голосу чула лише всю ту журбу й одчай Марi©н, i по
голосу знала, що очi заплаканi й скорботнi в не©. Казала тодi, ламаючи
руки:
- Лукi , ти зрозумiй: прийшли вдвох, мов нiчого не сталося. Був i
глянув, та враз i одвiв очi. I потiм, як говорив вiн з-за стола, очей вже
не зводила з нього, а вiн хоч би раз глянув. Для кого ж я пiшла? Для кого
синяки забула й смiялась?
Лукiя зрозумiла ©©, аж чомусь зрадiла немов.
- Ой яка ж бо ти дурненька, Марi ,ласкаво журила й гладила рукою по
головi,- чого ж ти ранiш не сказала менi, не призналася одразу? I не
плакала б оце ти! Хiба ж я не бачила, який Давид був отодi, хiба не знаю,
чого такий був? Що прийшли разом з Тихоном - ну, що ж тут такого? Не
тiльки жiнки хитрi, а хитрими й чоловiки бувають. Ось подивишся - все буде
гаразд!
Вона довго ще говорила з сестрою, тiшила ©©, розповiдала випадки,
подiбнi до цього, що вона знала ©х. I навiть про свого щось небiжчика
замолоду розповiла. А про Давида - правда: куди Тихоновi до нього. Та,
може, й умре незабаром. А чи нi - i так Давид вiзьме. Але ж треба часу
виждати. Бо все ж таки - товаришi вони з Тихоном i за одним дiлом iдуть,
так зараз одверто не наважиться. Можна буде поки що й тихенько собi
любитися. Чи до них прийде коли увечерi...
По паузi задумана казала ще Лукiя:
- Хто його зна . I Тихiн - дивитися на нього, то хiба до весни дотягне.
Хата ж нова - удвох же мазали, i господарство сповна. Якби вмер, прости
господи, краще б було. Ну, а хто ж його зна ?
Того ж вечора були з Марi ю в баби Упирки. На картах випало: "Ранньою
дорогою - радiсть. Дума про не© трефовий якийсь, та в нього ворог -
чирвовий король. Зле дума , i от - труна випала". На короля чирвового
кинула баба Упирка: "Хвороба. Ну, а нiчого, одужа . Казьонний дiм, мовби
тюрма, чи що, ранньою дорогою рипав. Якийсь обман".
Марiя жадiбно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя
столiтньо© баби, на ©© запалий беззубий рот - як вона, шамкаючи, випускала
слова. I кожне слово, як птах, жiнцi об серце крилами черкало. Ще
згадувалося мимоволi, як отодi колись Лукi©, ще пiд вiйну германську,
ворожила Упирка i вгадала ж, що вбито ©© чоловiка. I ще кому не ворожила -
все вгадувала. От про конi - розповiдають же, що вгадала: що одну -
знайдуть у ярмарку на схiд сонця, а тих, хоч шукають хай, хоч не шукають -
на картах випало: пропали. Тому й жадiбно ловила молодиця кожне слово, i
кожне слово було таке вiще й значне. I все - мов у душi побувала в Марi© -
вгадала.
Думала: тюрма? Може, з Давидом що-небудь зроблять. То блiдла, то
заливало лице кров'ю.
А на ранок Векла, дочка бабина, вдова, колишня красуня й "скусителька",
як казали про не© обухiвськi жiнки, а тепер - самогонщиця, шепотiла
молодицi:
- I дурна будеш, як з ним ти не зiйдешся! Давид гарний же який i... од
цього одразу дитина буде,- смiялася i говорила ©й стиха соромiцькi слова,
аж Марiя почервонiла.- Я бачу! Менi ти повiр!
I говорила ще - а! що там говорити. Житиме раз, i молодiсть - одна, не
встигне оглянутись, як уже сивина в волоссi, як ось i в не©.
Ех, що, якби ©й це, Веклi, таке щастя траплялося, як вона молодою була!
Не подивилася б! Сто©ть на дорозi - зiйди! А нi - турнула б!
З хатини вiд апарата Хома, приймак Веклин - бiженець, теж, знати, до
карт прислуха ться.
- Од такого всього жди! Тюрма недурне випада - на картах дурно не
випаде. Ну .що ж -Марiю тодi замiж оддамо за трефового. Ох i погуля мо ж!
...Була й на другий день Марiя в баби Упирки. I вчора ввечерi допiзна.
Коли-то Якiв з Тягнирядном прийшли, а й ще ж сидiла. Як додому вернулась,
Лукiя вже спати лягла.
А сьогоднi це пряла Марiя, задумана й стривожена. I все ©й чомусь
рвалась нитка. З Лукi ю майже зовсiм не балакали. Та пробувала, але сестра
вiдповiдала ©й з неохотою й iнодi невлад. Про вечiр учорашнiй не
розповiдала зовсiм.
Тiльки все думала щось над гребенем та все кiнця шукала в шпульцi.
Надвечiр Лукi©на дiвка Ониська прийшла з крамницi - не було гасу на
вечiр, то ходила. Розповiдала, що людей багацько в кооперативi. Казав
Якiв, що матерiя подорожча . Набирав ©хнiй Филька й той другий, жонатий,
на костюми собi найдорожчого. I Векла набрала собi й Нюрцi. Був i Давид з
Тихоном, з людьми там. Казав - брехня, не подорожча . Та як зрiзались були
з Гнидою. I Тихiн потiм устряв, а Якiв на нього: "Чия б гарчала, а вже б
твоя мовчала. Пiд суд тебе треба - жiнку он як свою побив! Поневiря ться в
чужiй хатi. А ти, як той барон,- другу вже, мабуть, шука ш. Безвинно побив
жiнку. Хай он i Давид скаже. Що якийсь дурень защепнув",- казав, що
просила нiби Марiя i його, Якова, щоб звести з чоловiком. Та вiн радив
позивати, а не миритися.
- А що ж Тихiн? - аж зата©ла подих Марiя.
- Мовчав Тихiн.
I згадалось чомусь iзнов Марi©, вчора - вночi - збiгав Якiв кудись i
принiс... I може ж отаке трапитись, мов навмисне: колись ще дiвкою, саме
як з Тихоном зустрiлися, було в не© на кофточцi святковiй отаке - на
сiрому полi квiточки рожевi з зелененькими листочками...
Лукiя перша по довгiй мовчанцi сказала:
- Та й правда - доки ж його? Треба скриню забрати, а тодi вже чи в суд,
чи куди.
Марiя старанно тягла нитку з мички. Вже сутенiло, в хатi. I сказала
вона, не боячись, що на обличчя глянуть, а все ж чомусь схвильовано:
- То все дурницi! I що ми ото балакали з тобою, Лукi ... Тихона я не
покину! Сьогоднi пiду!
Тi двi аж оторопiли. Але нi одна чомусь не знайшла нiчого сказати.
Тiльки вже згодом Лукiя задумано мовила:
- Воно й Тихiн чоловiк нiчого. Прожила ж два роки. I на картах випало,
що хоч i хворий, а видужа .
Тодi Марiя встала з-за прядки й почала додому збиратись. Але пiшла
пiзнiш, як саме нiкого в хатi не було: Лукiя до корови пiшла, а Ониська
-по топливо.
Напнула сестрину Марiя хустку велику картату, у сiнях у кошелi взяла
свiй клуночок захований, невеличкий, пiд хустку й схвильована вийшла. I
Лукi© в загiн забула гукнути, що йде вона. Але та сама вгледiла й спитала,
куди вона.
-А йду ж! - i не оглянулась, i нi слова бiльш не сказала.
Пiшла глухими вулицями низом поза левадами - щоб хоч люди не бачили та
не смiялися: iде побита, некликана до чоловiка. Проти свого двору звернула
з вулички й через леваду зiйшла на свiй город. Побачила - топилось у хатi.
Аж спинилась була й не знала, що ж ©й робити: це хтось iз чужих . Але,
повагавшись, рушила несмiливо до хати.
В хатi свiтилось, вже й видно в переднiчне вiкно - огонь у печi
палахкотiв. З людей нiкого не видно, i голосiв не чути. Сiнешнi дверi
стояли одчиненi.
Марiя нечутне, як тiнь, попiд стiною прокралася й шмигнула в сiни. А
серце ©й так закалатало, аж рукою груди стиснула i мить не знала, що ж ©й
тепер. Мить така тяжка й довга. Врештi мов аж здригнулася - поклала хустку
картату нащось теж на кошiль. Потiм оддихалась, немов на гору бiгла вона,
а не йшла, крадучись, навшпиньках, i одчинила дверi.
Тихiн з засуканими рукавами по лiктi щось мiсив у ночвах на лавi. Як
тiльки рипнули дверi, став i повернув голову, та так i остовпiв. Од порога
Марiя ступила крок i зараз немов угрузла в долiвку. Тiльки дивилась,
блiда, глибокими западинами очей. А потiм ступила ще крок i схвильовано,
немов жартуючи, й ласкаво до Тихона:
- Ах ти ж, куховарю нещасний отакий!
Тихiн почув у ©© голосi i сум, i жаль, i хвилювання. А обличчя
почервонiле до нього з болiсним усмiхом.
- Ну де-бо ти взялася?!
Витяг у тiстi руки з ночов. На не© радiсний дивиться. Що руки в тiстi,-
а то б схопив, таку любу й таку ждану й неждану.
- Помий он хоч у чавунцi,- сказала Марiя i вже рукава засукала. Раптом
згадала щось, одкотила рукава. Крутнулась по хатi. Прядка так i стояла, не
винесена з хати. Марiя немов зрадiла ©й, швидко пiдiйшла до не©, покрутила
i з усмiхом негарним, штучним оглянулась до чоловiка.
- А я думала, що ти вже й прядку мою викинув. Тихона смiх той аж од
чавунця звiв. Вiн подивився пильно на жiнку, й жаль йому. Хiба вiн не
зна , що не смiх у не©. Ще й не балакали ж вони, ще ж дума , що вiн i досi
отак про не© дума . А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась - так i не
допряла. Потiм рвучко шпульку на лутку поставила i знов крутнулась i мов
оце тiльки згадала:
- Бач, поки це взута, мичок треба з горища зняти.- Вона вже на порозi.
А вслiд Тихiн:
- Там же драбина не сто©ть як слiд, упадеш. Ось я подержу.- Але Марiя
поспiшно:
- I таке, чого б я впала? Скiльки лазила! - А все не йшла чомусь,
сказала,- он краще топлива хай побiжить та внесе швиденько. I ждала, аж
поки Тихiн одягся, та разом i вийшли з хати.
I коли вернувся Тихiн, не було ще Марi© в хатi. Вiн бiля припiчка кинув
в'язанку соломи, а носилки винiс у сiни. Прислухався на горище - не чути
нiчого. Тодi згадав одразу, яка чудна Марiя сьогоднi й незвичайна. Догадка
страшна блиснула в головi... "Ще ж i вiрьовка саме на бантинi, де сало
висiло". Вiн швидко пiдiйшов до драбини й гукнув на горище:
- Марi !
Тиша. Швидко по драбинi Тихiн, а з горища раптом голос сердито, мов то
не Марi©н.
- Ну, чого ти лiзеш! Чого ти репету ш? На ось мички.
Тихiн мовчки взяв мички в не© i злiз додолу. Аж iзнiяковiв i за догадку
оту свою дурну - i таке ж залiзе в голову! - i за ©© грубе "чого ти
лiзеш?". Подержав драбину ще, як злазила, а тодi в хатi кинув на лавi
мички. Марiя щось пильно розглядала,- аж до лампи пiдiйшла, похвалила-таки
плоскiнь свою навмисне голосно, щоб i чоловiк чув. Але й це все якось мов
завчене говорила. Потiм укинула в пiчурку ©х i вже в той вечiр за них не
згадувала й прясти не сiла.
Поралася з тiстом довго. Тихiн галушки був собi замiсив. Призвела ©х до
дiла. Потiм учинила на хлiб на завтра, на раненько. Тихiн на лавi сидiв i
не зводив iз не© очей. I розповiв усе вiн ©й. Винився й клявся, що надалi,
коли хоч пальцем торкне ©©,- руку собi одруба .
Марiя над дiжею схилилася й не дивилась на нього. Розповiдав, що вiн -
хiба ж знав отаке! Вже як Давид прийшов та розповiв, як було. Це дужче
Марiю цiкавило. Аж була щось спитала в Тихона. I як той вiдповiв, почула
гаряче в грудях: "Вiн не сказав усього Тихоновi, що цiлувала, що
нападалась на нього, змовчав". Зрадiла Марiя, i не того, що Тихiн не взнав
про те, а вiд того, що Давид змовчав. I далi вже, хоч слухала чоловiка, не
чула, бо вся була десь в iншому свiтi, де була вона та ще хтось, а Тихона
не було.
I пiсля вечерi не сiла прясти Марiя. Тихiн сходив ще до коня - вiвса
йому засипав. А в хату внiс хустку картату й поклав на столi ©© мовчки. I
був уже, аж поки й спати лягли, похмурий i винувато-ласкавий до Марi©.
Навiть i лiг якось несмiливо поруч iз нею.
Як закурив i кашляти став, дивилась широко розкритими очима в темряву й
думала про карти бабинi Упирчинi. Випало, що й хворий, що й видужа . I
тюрма випала... На цiм найдовше Марiя й крутилась, мов у зачарованiм колi.
Те все ж потому було, а спершу ж випало. I як випало, ще ж тодi нiчого не
було, i в мислях не покладала. I бач - раз випало на картах - . Значить,
правда. I те все - "серце заспоко трефовий" - правда.
Але що зараз у жiнки з серцем, що його шарпа , як пазурами,- в кров? I
плакала в ту нiч, одвернувшись до стiни й придушуючи ридання. Але це як
приходила ти, Зiнько, з далекого минулого. З отих житiв зелених, в отi
буйнi зорянi ночi. Ти ж не забула?
Очi в не© замрiянi, а не суворi й не тривожнi вже. Блищать проти зiр.
Тiльки брови крайками вниз, як крила стомленi. Давид довго дивився в ©©
очi: все ближче, ближче... I раптом дихання зата©в, здригнувся i впав у ©©
очi...
А через хвилинку вже вiд ворiт щось стиха кинула Зiнька, вiн не розчув.
Але щось таке радiсне! I побiгла на городи в нiч. Давид стояв i вслiд ©й
не одiрветься. I як уже стихло, а не хотiлось у хату йти. Нiч така ж
зоряна й прозора. Хотiлось, як колись у ночi отi, як житами брiв,
розкинути широко руки, й iти кудись, i спiвати всiма грудьми пiсню
молодечу... Щоб аж нiч слухала, щоб аж слухали зорi.
ХХV
Iлько не знав нiчого. Вiдчував, що задумали щось лихе, що всi були
стурбованi. Хiба ще коли був отакий i Данило розпатланий i стривожений, як
вибiг сам надвiр до Iлька та посилав в Обухiвку за Матюхою? Але що ©х отак
збентежило, не знав. Листа запечатаного побоявся тодi ж розкрити, бо
помiтять, а зараз аж жалкував: щось задумали.
Одкинувшись тулубом назад на конi, щоб не так трусило без сiдла на
рисi, вiн увесь час сторожко прислухався назад. Але тiльки й чути було -
пирхав кiнь iззаду й гуркотiла по накоченiй дорозi Матюшина бричка.
Нi слова ще од само© Обухiвки Iлько не вловив - у бричцi мовчали
обидва, i, як оглядався, бачив двi цяточки блискучi цигарок у темрявi.
В Рокитному, як в'©хали в глибоку балку, трохи затих гуркiт колiс -
стишились. I вперше Матюха щось нерозбiрливо спитав чи cказав Гнидi. Той
вiдповiв:
- Да, iменне!
Iлько нап'яв поводи й ще дужче одкинувся на конi й вухо чуйнiш
насторожив. Знову говорив Матюха:
- Що, казав же - не воловодься з ним! Так нi, якiсь плани дурацькi
задумав! А тепер, може, такого вже нако©в... Дурно Льонька не тривожився
б! Може, таке...- i далi не чув Iлько, бо знов чути - стьобнули батогом, i
ззаду загуркотiли колеса, хоч i було ще на гору. Торкнув i парубок свого
коня ногами й догадався: про Давида мова йшла.
До хутора вже бiльш не стишувались. Аж деколи Iлько вскач мав пускати
свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насiдав. Од вербичок з дороги на
толоку з'©хали. Iз темряви виступили чорнi плями будiвель: велика хата в
садку з освiтленими вiкнами, двi рубленi комори, довжелезна повiтка й
загони. Загавкали люто собаки й кинулись до ворiт.
Тiльки з брички сплигнув Матюха й кинув вiжки наймитовi.
- Не випрягай же, до ясел постав! - i пiшли з Яковом у хату.
В кухнi поралась наймичка бiля печi. Огириха з невiсткою за столом
вареники лiпили - чепурними бiленькими трикутничками розкладали на ситi.
Щось гомонiли з рудим мiлiцiонером, що сидiв у шинелi на лавi.
Матюха поздоровкався за руку з обома жiнками й хитнув на одхиленi дверi
в ©дальню, мовляв - там? Огириха сказала, що там усi й що ждуть уже.
Як роздягався i вiшав кожуха на вiшалцi бiля дверей у свiтлицю, чув - у
нещiльно причиненi дверi брязкали шпори Льоньчинi, а Огир старий важко й
повагом, мов волами ©хав, говорив:
- Через оте ж i занепада релiгiя. Куди вже наш отець влампiй
годиться? Старий уже. А тепер не те життя. Треба, щоб i в полiтицi добре
розбиралися, бо на самих заповiдях не за©деш далеко. А й ми ж iще хорошi!
Коли вже ми, хазя©ни, та пуд той бо©мось одiрвати, що ж кенесе вже тодi.
Ми повиннi всiм приклад показувати. А вже ж даром хто схоче - це ж i не
сам вiн при©де, а ще ж i пiвчi, душ, мабуть, на двадцять.
Матюха згадав, що в недiлю в Обухiвку автокефального попа запросили. Аж
похмурився.
"Тут цi © напастi нiяк не здиха шся, а вони про попiв знайшли час",-
думав хмуро, витяг з полушубка наган i поклав у кишеню.
Зайшли у свiтлицю, ©х там уже ждали всi. Данило аж iз стiльця схопився,
зрадiлий. Вiн був розгублений, i завжди чепурно причесана "полька" була
розтрiпана. Круг стола сидiло кiлька хуторян. По хатi ходив схвильовано,
заклавши руки в кишенi галiфе, начмiлiцi© - дзенькав шпорами. А Тягнирядно
тупо дивився пiд ноги йому й думав: "Хорошi чоботи в Льоньки - шевровi". I
думав, що в нього колись були отакi, ще як у бандi Христового був. А це ж
у тюрмi бiльше двох рокiв - опустився зовсiм. Треба поправляти дiла.
Матюха перший пiдiйшов до начмiлiцi© i пошепки та стривожено спитав:
- Ну що там таке, Льонько?
Той глянув на нього й клiпнув бiлявими вiями.
- Да, брат!.. Ось узна ш!
Кинув погляд на Огиренка, на старого Огиря й на хуторян. Хазя©н
догадався й пiдвiвся важко з стiльця й чоловiкам хитнув головою.
- Не будемо заважати молодим. Ходiм у ту хату, люди добрi, ще
побалака мо,
Всi мовчки вийшли - залишились тiльки молодi. Як зачинились дверi, знов
Матюха перший - нетерплячий i збентежений:
- Ну, та що ж у вас там ско©лось таке? Сахновський пiдiйшов тодi до
стола, помацав у френчi, витяг папiрець якийсь i сказав:
- А те ско©лось, що один дурило з тюрми написав, а другий листа не
знищив. От i понюхайте тепер, чим воно пахне!
Матюха й Гнида оторопiли i, не клiпаючи очима, дивились на начмiлiцi©.
Огиренко похмурився i почервонiв, не знати, чи ображений, чи винуватий.
Пiдiйшов Тягнирядно важко до стола. Сахновський оглянувся на дверi й
розповiдав:
- На поштi сьогоднi листа перехопив - заказний у "Голос працi". Пише...
ну, багато там усячини пише, а наприкiнцi про конокрадство, про фiнагента.
Хто зблiд. Всi зата©ли подих. А начмiлiцi© помовчав трохи й заговорив
далi:
- "Прокуратуро, зверни свою увагу. А ми й матерiалець деякий припасли:
лист одного конокрада з допру до сво©х товаришiв". Оце й усе! Хватить з
вас? - грiзно обвiв вiн очима.- Нi, друззя! Якщо так ми будемо й надалi
вухами ляпати, то незчу мось, як нас усiх к чорту пе-решльопають. Чи
дума ш,- повернувся вiн до Матюхи,- подивляться на тебе, що ти партiйний?
Ще гiрш тобi буде! А ти з ним панька шся!
- Та це ж оцей базiкало! - на Якова вiн гнiвно глянув.- Все плани в
нього не виспiли. I через якогось гада та хоче всiх у тюрму спровадити! -
Потiм на Данюшу зиркнув.- I, роззява! Ще тодi казав за оцей лист. Як ти
голови сво © в чорта не загубиш?!
Данюша, червоний i спiтнiлий, витерся хусточкою й повiв розгублено
плечима.
- Ну, хто зна, як воно вийшло!
Та вiн i зараз нiяк до розуму не добере - хто б таки його мiг? Зна
напевно, що дома десь витрусив. Бо ввечерi приходила Кушнiренкова жiнка й
принесла листа. Данюша в пiджак поклав. Удень же нiкуди не виходив з
двору, а кинувся на другий ранок, саме мати ©хати зiбралася в Обухiвку,
передати Матюсi хотiв,- лап - нема . Думав, Iлько, може, знайшов. Казав
тому, як знайде та не скурить,- розписка, мовляв, якась,- карбованець
дасть.
- Дурень! "Карбованець дам"! Та вiн реготався з тебе. Дума ш, вiн дуже
в тебе благонадiйний? Подай сюдв Iлька!
Огиренко вийшов за Iльком, але в хатi його не було, послав наймичку
надвiр за ним, щоб зараз же, "на носках", був.
Затим стали радитись. Що лист у Мотузки - це "факт",- як казав Матюха.
I що його треба вирвати у нього - це теж "факт". Тому, що хоч i
лiквiдувати його самого, а лист чорт його зна , може, й не в нього вже,
може, комусь i передав - мало хiба ©х: Тихiн, Яким...- як бiльмо на оцi.
Чули ж, може, й Данюша, й Сахновський, що у них у недiлю було. I досi ще
Матюха нестямився. На всю губернiю осоромили, партком уже зна , напевно.
Нiяк не можна й дня довше ждати. З Яковом вони балакали - надумали, як це
зробити, щоб i ©х позбутися та заразом i себе "ребiлiтiрувати". А тiльки
Льоньцi доведеться попрацювати.
Iлько зайшов.
- Кликали мене? - спитав i стояв без шапки, в дранiй свитi бiля порога,
пiдозрiло й трохи стривожено дивлячись на них. I не в Данила чогось спитав
це, а немов чув,- на Матюху дивиться. Той пiдвiвся i, мов зовсiм спокiйно,
мовчки пройшовся по хатi бiля Iлька. Начмiлiцi© сказав суворо до наймита:
- А пiдiйди ближче! '
Iлько подався нерiшуче до стола й знову став.
- Ти батрак! У спiлцi "Всеробземлiс" состо©ш? - спитав, аби спитати,
начмiлiцi©, потiм перевiв очi з нього на Матюху, що саме за спиною в Iлька
спинився, та - морг! Тiльки хотiв парубок щось вiдповiсти, як Матюшина
важка долоня з усього розмаху у висок його - трах! Аж поточився сердега й
з хлипом схватився за висок. I поки не отямився, Матюха тодi швидко до
нього обличчям до самого обличчя й швидко спитав:
- Де листа дiв? Не бреши, я знаю!
Iлько весь похолонув, тiльки горiло лице. А в головi, як блискавка: "Як
вiн узнав?" I хоч був ошарашений несподiваним ударом, але вiдчув: "Не
можна, нiзащо не можна казати!" Так i одповiв:
- Який лист? Я й не бачив нiякого листа.
- Ах ти ж, байстрюк! Не бачив? - Матюха вп'явся поглядом в Iльковi
засльозенi очi.- А Давидовi хто дав? Сам менi показував.
Iлько здивований здвигнув плечима: нiякого Давида вiн не бачив зроду й
не зна . Матюха думав - коли це Iлько був в Обухiвцi за оцi тижнi. Згадав
- тодi ж перед тою недiлею привозив Огириху. I сказав навмання, хоч певним
голосом:
- А як при©здив отодi, привозив матiр? Дума ш, не знаю? Ви ж бачились
тодi з ним? Iлько вже смiливiш:
- Та я його зроду не бачив. А тодi, як при©здив,- хай i люди скажуть. Я
просто з двору й додому по©хав.- Це як сказав, подумав: "Бреше, не зна !
Ну, чорта з два!"
Матюха весь спалахнув.
- Та вже ж i не святий дух йому звiстив! Ти, видно, хлопче, нi в кого
ще в руках не був, та й манiжишся. У мене ти заговориш. Де лист? - знов
присiкався до наймита й ударив в обличчя. Хлопець зiгнувся, але мовчав.
Втирав зашкарублою долонею кров i не дивився вже нi на кого, а додолу.
Матюха сатанiв. Скривавлене обличчя хлопцеве i з очей страх будили в
ньому гостре чуття звiрячо© лютi й хмiльно© насолоди. Од Iлькового
заюшеного обличчя, од вiдчуття сво © необмежено© сили й влади над ним
нiздрi роздувалися в нього i, здавалося, ловили пожадливо запах тепло©
кровi. Потiм вiн на Тягнирядна хитнув головою. Той пiдiйшов до Iлька -
здоровенний проти нього, як вiл.
- Бери його!
Матюха за цим словом витяг з кишенi наган i рушив до дверей.
- Та хоч на цi дверi, а то люди ж там,- сказав неспокiйно Огиренко.
Матюха вернувся i пiшов за Данилом у другу кiмнату. Тягнирядно за руку вiв
Iлька, з кiмнати через параднi дверi Огиренко виступив на ганок у сад.
Нiч зоряна. В лице у саду вiйнуло пахом пожовклого листя й шарудiло
листя пiд ногами, як вели. Iлько ступав - аж йому дивно - так легко по
листi тому: м'язи напруженi, й здавалося мимоволi - хотiв опинатись, а
вони пругко згинали ноги, i весь напружений. Був у руцi Тягнирядна свою
ворухнув, здавив до болю, як у лещатах той. I тiльки хмуро муркнув:
- Ну, ну, я тебе!
I ззаду Матюха:
- Де тут яма? Або на рiллю веди.
Тягнирядно сказав:
- Та ось за загонами пильщицька яма.
Уже вели через двiр бiля загонiв. У загонi саме воли заборюкались - це
старий пiдручний отих, що з ярмарку пригнали, б' . I пригадалося Iльковi
одразу, як ще сьогоднi гнiй возив ними на ниву. I гнiй - хiба тодi так
пахнув, як зараз iз загонiв? А од клунi з ожередiв медяно пахла свiжа
житня солома. Як стернi колись у давнинi, як ще пастушком... I бiля машини
в це лiто пахло отак - носив солому. По якiйсь асоцiацi© згадалося - тодi
ж пiд повiткою, як терли прядиво, як же вiн Зiньцi й наказував, щоб нiкому
нi словечка. Немов передчував тодi, казав i це ж: "Узнають - уб'ють". Аж
було боляче на Зiньку чи на кого - i сам не знав. I раптом кинувся вiд
думки: "Та невже ж уб'ють?"
- Ну, ну! -Тягнирядно скрутив руку, аж хрупнула в плечi, i хлопець,
зцiпивши зуби, глухо застогнав. Ззаду й Матюха ще пiдбiг i на ходi чоботом
ударив - аж хлопець як не впав.
Бiля пильщицько© ями спинилися. Тягнирядно схрестив Iльковi руки за
спиною й цупко держав ©х, заломлюючи до потилицi хлопцевi. Хрупнуло в
плечах з невимовним болем, i груди болем шарпнуло, мов розривало ©х. Увесь
зiгнувся, витягши шию, обличчям до самих колiн. А Матюха в пику ногою.
- Чого ти гнешся? Стань як полага ться! Тягнирядно смикнув схрещенi й
заломленi руки донизу. Iлько, аж хлипнувши з болем, виправився.
- От що, ти...- почав Матюха важко.Тiльки ти менi не скажеш по правдi
про отой лист, так i знай: до ранку загребемо отут у ямi, як собаку! Уже й
копиця з'©дiв буде стояти на завтра на оцiм мiсцi. Отож, гляди менi! Де ти
дiв листа?
У руцi в Матюхи хрупнув наган - то вiн курок звiв.
- Та, дядьку, товаришу голово! Я ж не знаю нiчого! Матюха довго й
пильно дивився йому в обличчя, а потiм одiйшов на крок.
- У, гад! - вирвалось у нього. Чути було, як тихо спустив курок i почав
витирати скривавлену руку об штани.
- Ну, щастя тво , що ти не зна ш! I намотай собi - знайдеш листок який,
не тич свою морду, а хазя©нам оддай! Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся
ти, сопляк, i щоб нi гугу нiкому! Чув?
На тiм Матюха з Тягнирядном i покинули Iлька. А як зайшли в хату,
Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено:
- Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров? Матюха образився.
- Нiяко© дурницi! А допитати треба! Чи як по-тво му?
Вiн подiлився наслiдками свого допиту з товаришами. Нiчого не зна
Iлько. Ну, а що лист у Давида, про це не може бути й мови - ясно. Отже, до
дiла тепер. Що з ним робити i як? Гаяти й часинки не можна. Почали над цим
мiркувати.
Була зайшла Огириха - вечеряти несла. Але зять так потурив ©©, що аж на
порозi спiткнулася: не до вечерi ©м тепер!
Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врештi Матюшин
та Гнидин. План бiлими нитками шитий, але -хай. Хто там доскiпуватися
буде. Тут аби як здихатися, то здихатись, а там уже й Льоньцi робота буде.
Тi два не дуже небезпечнi. Ну, а Мотузцi шлях хiба до шелюгiв, а далi йому
шляху нема . I це небарно. За цю нiч не вспiють - за он ту обов'язково
треба. Не доки ж його.
- Да, волинити нема чого,- погодився й начмiлiцi©.- а на цей час треба
пильно за ним стежити, щоб часом не втiк. День i нiч ока з нього не
спускати. А то ми - зараз оце сидимо, а вiн уже, може, й подався куди.
Матюха од самого цього припущення схватився з стiльця стурбований i
зараз же почав одягатись. I Якiв. З ними й Тягнирядно ©хатиме. Почав
одягатись i начмiлiцi©.
Огиренко Iлька погукав надворi, але вiн не вiдкликався. Так i довелося
самому та з рудим мiлiцiонером запрягати конi Льоньчинi. А Матюха сам
свого загнуздав, i сiли втрьох у бричку.
Ще гукнув щось Сахновський од порога,- не розчув Матюха й уже не
перепитав. Смикнув за вiжки - аж вороний храпнув i об дугу головою
вдарився. А тодi шарпонув з усiх чотирьох i скочки вилетiв у розчиненi
ворота, в чорну нiч.
XXVI
Марiя все ще й досi жила в сестри Лукi©. Пiсля то© ночi про Тихона не
могла згадувати, щоб не здригнутися од образи та вiд зненавистi до нього.
I тодi ще в недiлю, як поверталася з сестрою та з Нюркою додому, а Тихiн
догнав,- лише блиснула на нього гнiвно очима, а й словом до нього не
обiзвалася. I в хатi-читальнi тодi - зна одна лише Лукiя, який то смiх
був у не© та веселiсть. Бо нiхто ж не бачив тих синякiв у не© на спинi, на
грудях. I тiльки Лукiя бачила потiм, як прийшла вже додому,- упала на пiл
ниць Марiя й ридала, як ще нiколи, мабуть. До самого вечора. I свiтла не
свiтили в той вечiр.
Лукiя тiшила сестру. Говорила, що життя ©хн ще наладиться, що - кого
чоловiки не били замолоду? - i проганяли, а потiм одiйде, скучить - сам ще
й просити прийде.
Марiя аж стогнала тодi:
- А, Лукi ! Хiба ж я того!..
Було поночi в хатi, i не бачила Лукiя обличчя сестриного, як та звела
його од подушки. По голосу чула лише всю ту журбу й одчай Марi©н, i по
голосу знала, що очi заплаканi й скорботнi в не©. Казала тодi, ламаючи
руки:
- Лукi , ти зрозумiй: прийшли вдвох, мов нiчого не сталося. Був i
глянув, та враз i одвiв очi. I потiм, як говорив вiн з-за стола, очей вже
не зводила з нього, а вiн хоч би раз глянув. Для кого ж я пiшла? Для кого
синяки забула й смiялась?
Лукiя зрозумiла ©©, аж чомусь зрадiла немов.
- Ой яка ж бо ти дурненька, Марi ,ласкаво журила й гладила рукою по
головi,- чого ж ти ранiш не сказала менi, не призналася одразу? I не
плакала б оце ти! Хiба ж я не бачила, який Давид був отодi, хiба не знаю,
чого такий був? Що прийшли разом з Тихоном - ну, що ж тут такого? Не
тiльки жiнки хитрi, а хитрими й чоловiки бувають. Ось подивишся - все буде
гаразд!
Вона довго ще говорила з сестрою, тiшила ©©, розповiдала випадки,
подiбнi до цього, що вона знала ©х. I навiть про свого щось небiжчика
замолоду розповiла. А про Давида - правда: куди Тихоновi до нього. Та,
може, й умре незабаром. А чи нi - i так Давид вiзьме. Але ж треба часу
виждати. Бо все ж таки - товаришi вони з Тихоном i за одним дiлом iдуть,
так зараз одверто не наважиться. Можна буде поки що й тихенько собi
любитися. Чи до них прийде коли увечерi...
По паузi задумана казала ще Лукiя:
- Хто його зна . I Тихiн - дивитися на нього, то хiба до весни дотягне.
Хата ж нова - удвох же мазали, i господарство сповна. Якби вмер, прости
господи, краще б було. Ну, а хто ж його зна ?
Того ж вечора були з Марi ю в баби Упирки. На картах випало: "Ранньою
дорогою - радiсть. Дума про не© трефовий якийсь, та в нього ворог -
чирвовий король. Зле дума , i от - труна випала". На короля чирвового
кинула баба Упирка: "Хвороба. Ну, а нiчого, одужа . Казьонний дiм, мовби
тюрма, чи що, ранньою дорогою рипав. Якийсь обман".
Марiя жадiбно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя
столiтньо© баби, на ©© запалий беззубий рот - як вона, шамкаючи, випускала
слова. I кожне слово, як птах, жiнцi об серце крилами черкало. Ще
згадувалося мимоволi, як отодi колись Лукi©, ще пiд вiйну германську,
ворожила Упирка i вгадала ж, що вбито ©© чоловiка. I ще кому не ворожила -
все вгадувала. От про конi - розповiдають же, що вгадала: що одну -
знайдуть у ярмарку на схiд сонця, а тих, хоч шукають хай, хоч не шукають -
на картах випало: пропали. Тому й жадiбно ловила молодиця кожне слово, i
кожне слово було таке вiще й значне. I все - мов у душi побувала в Марi© -
вгадала.
Думала: тюрма? Може, з Давидом що-небудь зроблять. То блiдла, то
заливало лице кров'ю.
А на ранок Векла, дочка бабина, вдова, колишня красуня й "скусителька",
як казали про не© обухiвськi жiнки, а тепер - самогонщиця, шепотiла
молодицi:
- I дурна будеш, як з ним ти не зiйдешся! Давид гарний же який i... од
цього одразу дитина буде,- смiялася i говорила ©й стиха соромiцькi слова,
аж Марiя почервонiла.- Я бачу! Менi ти повiр!
I говорила ще - а! що там говорити. Житиме раз, i молодiсть - одна, не
встигне оглянутись, як уже сивина в волоссi, як ось i в не©.
Ех, що, якби ©й це, Веклi, таке щастя траплялося, як вона молодою була!
Не подивилася б! Сто©ть на дорозi - зiйди! А нi - турнула б!
З хатини вiд апарата Хома, приймак Веклин - бiженець, теж, знати, до
карт прислуха ться.
- Од такого всього жди! Тюрма недурне випада - на картах дурно не
випаде. Ну .що ж -Марiю тодi замiж оддамо за трефового. Ох i погуля мо ж!
...Була й на другий день Марiя в баби Упирки. I вчора ввечерi допiзна.
Коли-то Якiв з Тягнирядном прийшли, а й ще ж сидiла. Як додому вернулась,
Лукiя вже спати лягла.
А сьогоднi це пряла Марiя, задумана й стривожена. I все ©й чомусь
рвалась нитка. З Лукi ю майже зовсiм не балакали. Та пробувала, але сестра
вiдповiдала ©й з неохотою й iнодi невлад. Про вечiр учорашнiй не
розповiдала зовсiм.
Тiльки все думала щось над гребенем та все кiнця шукала в шпульцi.
Надвечiр Лукi©на дiвка Ониська прийшла з крамницi - не було гасу на
вечiр, то ходила. Розповiдала, що людей багацько в кооперативi. Казав
Якiв, що матерiя подорожча . Набирав ©хнiй Филька й той другий, жонатий,
на костюми собi найдорожчого. I Векла набрала собi й Нюрцi. Був i Давид з
Тихоном, з людьми там. Казав - брехня, не подорожча . Та як зрiзались були
з Гнидою. I Тихiн потiм устряв, а Якiв на нього: "Чия б гарчала, а вже б
твоя мовчала. Пiд суд тебе треба - жiнку он як свою побив! Поневiря ться в
чужiй хатi. А ти, як той барон,- другу вже, мабуть, шука ш. Безвинно побив
жiнку. Хай он i Давид скаже. Що якийсь дурень защепнув",- казав, що
просила нiби Марiя i його, Якова, щоб звести з чоловiком. Та вiн радив
позивати, а не миритися.
- А що ж Тихiн? - аж зата©ла подих Марiя.
- Мовчав Тихiн.
I згадалось чомусь iзнов Марi©, вчора - вночi - збiгав Якiв кудись i
принiс... I може ж отаке трапитись, мов навмисне: колись ще дiвкою, саме
як з Тихоном зустрiлися, було в не© на кофточцi святковiй отаке - на
сiрому полi квiточки рожевi з зелененькими листочками...
Лукiя перша по довгiй мовчанцi сказала:
- Та й правда - доки ж його? Треба скриню забрати, а тодi вже чи в суд,
чи куди.
Марiя старанно тягла нитку з мички. Вже сутенiло, в хатi. I сказала
вона, не боячись, що на обличчя глянуть, а все ж чомусь схвильовано:
- То все дурницi! I що ми ото балакали з тобою, Лукi ... Тихона я не
покину! Сьогоднi пiду!
Тi двi аж оторопiли. Але нi одна чомусь не знайшла нiчого сказати.
Тiльки вже згодом Лукiя задумано мовила:
- Воно й Тихiн чоловiк нiчого. Прожила ж два роки. I на картах випало,
що хоч i хворий, а видужа .
Тодi Марiя встала з-за прядки й почала додому збиратись. Але пiшла
пiзнiш, як саме нiкого в хатi не було: Лукiя до корови пiшла, а Ониська
-по топливо.
Напнула сестрину Марiя хустку велику картату, у сiнях у кошелi взяла
свiй клуночок захований, невеличкий, пiд хустку й схвильована вийшла. I
Лукi© в загiн забула гукнути, що йде вона. Але та сама вгледiла й спитала,
куди вона.
-А йду ж! - i не оглянулась, i нi слова бiльш не сказала.
Пiшла глухими вулицями низом поза левадами - щоб хоч люди не бачили та
не смiялися: iде побита, некликана до чоловiка. Проти свого двору звернула
з вулички й через леваду зiйшла на свiй город. Побачила - топилось у хатi.
Аж спинилась була й не знала, що ж ©й робити: це хтось iз чужих . Але,
повагавшись, рушила несмiливо до хати.
В хатi свiтилось, вже й видно в переднiчне вiкно - огонь у печi
палахкотiв. З людей нiкого не видно, i голосiв не чути. Сiнешнi дверi
стояли одчиненi.
Марiя нечутне, як тiнь, попiд стiною прокралася й шмигнула в сiни. А
серце ©й так закалатало, аж рукою груди стиснула i мить не знала, що ж ©й
тепер. Мить така тяжка й довга. Врештi мов аж здригнулася - поклала хустку
картату нащось теж на кошiль. Потiм оддихалась, немов на гору бiгла вона,
а не йшла, крадучись, навшпиньках, i одчинила дверi.
Тихiн з засуканими рукавами по лiктi щось мiсив у ночвах на лавi. Як
тiльки рипнули дверi, став i повернув голову, та так i остовпiв. Од порога
Марiя ступила крок i зараз немов угрузла в долiвку. Тiльки дивилась,
блiда, глибокими западинами очей. А потiм ступила ще крок i схвильовано,
немов жартуючи, й ласкаво до Тихона:
- Ах ти ж, куховарю нещасний отакий!
Тихiн почув у ©© голосi i сум, i жаль, i хвилювання. А обличчя
почервонiле до нього з болiсним усмiхом.
- Ну де-бо ти взялася?!
Витяг у тiстi руки з ночов. На не© радiсний дивиться. Що руки в тiстi,-
а то б схопив, таку любу й таку ждану й неждану.
- Помий он хоч у чавунцi,- сказала Марiя i вже рукава засукала. Раптом
згадала щось, одкотила рукава. Крутнулась по хатi. Прядка так i стояла, не
винесена з хати. Марiя немов зрадiла ©й, швидко пiдiйшла до не©, покрутила
i з усмiхом негарним, штучним оглянулась до чоловiка.
- А я думала, що ти вже й прядку мою викинув. Тихона смiх той аж од
чавунця звiв. Вiн подивився пильно на жiнку, й жаль йому. Хiба вiн не
зна , що не смiх у не©. Ще й не балакали ж вони, ще ж дума , що вiн i досi
отак про не© дума . А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась - так i не
допряла. Потiм рвучко шпульку на лутку поставила i знов крутнулась i мов
оце тiльки згадала:
- Бач, поки це взута, мичок треба з горища зняти.- Вона вже на порозi.
А вслiд Тихiн:
- Там же драбина не сто©ть як слiд, упадеш. Ось я подержу.- Але Марiя
поспiшно:
- I таке, чого б я впала? Скiльки лазила! - А все не йшла чомусь,
сказала,- он краще топлива хай побiжить та внесе швиденько. I ждала, аж
поки Тихiн одягся, та разом i вийшли з хати.
I коли вернувся Тихiн, не було ще Марi© в хатi. Вiн бiля припiчка кинув
в'язанку соломи, а носилки винiс у сiни. Прислухався на горище - не чути
нiчого. Тодi згадав одразу, яка чудна Марiя сьогоднi й незвичайна. Догадка
страшна блиснула в головi... "Ще ж i вiрьовка саме на бантинi, де сало
висiло". Вiн швидко пiдiйшов до драбини й гукнув на горище:
- Марi !
Тиша. Швидко по драбинi Тихiн, а з горища раптом голос сердито, мов то
не Марi©н.
- Ну, чого ти лiзеш! Чого ти репету ш? На ось мички.
Тихiн мовчки взяв мички в не© i злiз додолу. Аж iзнiяковiв i за догадку
оту свою дурну - i таке ж залiзе в голову! - i за ©© грубе "чого ти
лiзеш?". Подержав драбину ще, як злазила, а тодi в хатi кинув на лавi
мички. Марiя щось пильно розглядала,- аж до лампи пiдiйшла, похвалила-таки
плоскiнь свою навмисне голосно, щоб i чоловiк чув. Але й це все якось мов
завчене говорила. Потiм укинула в пiчурку ©х i вже в той вечiр за них не
згадувала й прясти не сiла.
Поралася з тiстом довго. Тихiн галушки був собi замiсив. Призвела ©х до
дiла. Потiм учинила на хлiб на завтра, на раненько. Тихiн на лавi сидiв i
не зводив iз не© очей. I розповiв усе вiн ©й. Винився й клявся, що надалi,
коли хоч пальцем торкне ©©,- руку собi одруба .
Марiя над дiжею схилилася й не дивилась на нього. Розповiдав, що вiн -
хiба ж знав отаке! Вже як Давид прийшов та розповiв, як було. Це дужче
Марiю цiкавило. Аж була щось спитала в Тихона. I як той вiдповiв, почула
гаряче в грудях: "Вiн не сказав усього Тихоновi, що цiлувала, що
нападалась на нього, змовчав". Зрадiла Марiя, i не того, що Тихiн не взнав
про те, а вiд того, що Давид змовчав. I далi вже, хоч слухала чоловiка, не
чула, бо вся була десь в iншому свiтi, де була вона та ще хтось, а Тихона
не було.
I пiсля вечерi не сiла прясти Марiя. Тихiн сходив ще до коня - вiвса
йому засипав. А в хату внiс хустку картату й поклав на столi ©© мовчки. I
був уже, аж поки й спати лягли, похмурий i винувато-ласкавий до Марi©.
Навiть i лiг якось несмiливо поруч iз нею.
Як закурив i кашляти став, дивилась широко розкритими очима в темряву й
думала про карти бабинi Упирчинi. Випало, що й хворий, що й видужа . I
тюрма випала... На цiм найдовше Марiя й крутилась, мов у зачарованiм колi.
Те все ж потому було, а спершу ж випало. I як випало, ще ж тодi нiчого не
було, i в мислях не покладала. I бач - раз випало на картах - . Значить,
правда. I те все - "серце заспоко трефовий" - правда.
Але що зараз у жiнки з серцем, що його шарпа , як пазурами,- в кров? I
плакала в ту нiч, одвернувшись до стiни й придушуючи ридання. Але це як