старенько© - стiжок початий. З хати у вiкна лилося блiде свiтло, i шум
чути - мабуть, верстат лядою.
Давид, схвильований, узявся за завертку, а дверi так знайоме, з таким
сумом до нього - рип!
В хатi, як порiг переступив,- тихо. Лядою гуркнув ще батько, а тодi
повернув до дверей сво похмуре обличчя. З-за прядки мати, глянула,
старенька й тиха. Долi Петрик цiвки сукав, а маленька Докiйка клоччя на
кодрю крутила.
Та й застигли всi, кожен за сво ю роботою. Очима - до дверей, на
солдата в сiрiй шинелi, у шапцi гострiй. Вiн гостру шапку зняв.
- Здрастуйте!- всмiхнувся самими куточками рота. Мати з ослона й не
пiдведеться. Очима припала до обличчя - чи Давидове? Мить, може. I враз
брови як-як помiтно зламалися крайками догори. Вийняла гребiнь iз днища,
поклала на ослiн i встала назустрiч до сина.
- Давиде! Ну, де-бо ти взявся?
- А от бачите - прийшов.
Вiн поцiлував матiр. Обличчя в не© схудле, у зморшках усе. Дивилась
любовно очима на сина, що в них - i радiсть, i журба. Потiм вi© злегенька
затремтiли, i м'язи лицевi бiля рота - в печаль. Вона тодi пiднесла
передник до обличчя й почала в нього сякатися.
- А ми вже тебе, сину, i не ждали.
- А я ж писав.
Поздоровкався з батьком. Той навiть аж розхмарився, та хiба на мить,-
знов брови обважнiли й нависли. Сказав:
- Якщо й писав, сину, то не ми тво© письма читали. Може, хтось читав.
Ото останн було, де ти про землеустрiй писав, куди обратитися. Я вiзьми,
дурний, та й покажи на сходi. А хтось та й головi сказав. З того часу як
одрiзало. Нi одного не получав.
Мати:
- Думали, що тебе вже й живого нема.
А батько:
- Ото, заплач iще. А я так ©хню всю полiтику бачу. Це вже останн
письмо Христi дав, як ©хала в радгосп, щоб на станцi© вкинула.
- Коняки ж у нас, Давиде, нема. Украли, харцизяки,- сказала мати й
заплакала. А батько - тiльки брова в нього одна ворухнулась:
- Взяли, сучi сини. Аж семеро коней iз слободи забрали, Старцями нас
поробили.
Да. То - бiда. Вiн iще в по©здi довiдався про це: дiвчата з бурякiв
©хали та й казали. Та все якось не хотiлось вiрити. I аж до самого двору -
чи то вiрив, чи нi. А вже глянув - стiжок у дворi недобитий,- так i
похолонуло в грудях. I в хату зайшов - Христi нема .
- Пiшла Христя. Iшли тут iз села на заробiтки в Карпiвку, то й вона
пiшла. Може, заробе який карбованець. А на коняку,- ох, скiльки тих
карбованцiв треба! Та якi вони й труднi нашому братовi, бiдняковi...
Батько встав iз-за верстата. Спитав, чи надовго вiн додому.
- А зовсiм уже. Одслужив сво , фронтiв нема . Дома тепер буду.
Вiн роздягся, шинель на ключцi повiсив i будьонiвку. Став бiльше схожий
на колишнього Давида, це - матерi. I якось аж надiйнiше стало: шинель на
ключцi й шапка- дома вже буде. А це, мабуть, аж iз станцi©, таж, мабуть,
голодний. А вони до нього мерщiй iз журбою сво ю.
- Може, зараз вечеряти будемо?
Батько од припiчка:
- Про мене. Ми ось iз Давидом по цигарцi викуримо, а ти лагодь тим
часом. Сiдай, Давиде,- i як той сiв: - Гай-гай, сину, скiльки це лiт отак
не сидiли. Ба й у вiчi не бачили один одного. Тiльки подумати: п'ята
осiнь!
Подивився довго й мовчки на сина, i в очах хмурних запроменилася
батькiвська ласка.
- Ну, розкажи, сину,-ти на фронтах воював, ти бiльше свiту бачив,- що
воно з революцi ю сталося? Де вона, влада радянська, що за не© ви голови
клали, щоб, значить, правильна радянська влада, де вона? Бо от i в нас
сiльрада , i Ленiн в сiльрадi на патретi, а сказати, сину, тобi,- вiн
понизив голос i додав майже пошепки: - погане життя! Що, сину, дивишся
так? Контрреволюцiю батько розводе? Е-ех... От, сказати, коней у них, у
сiмох, забрано. Без коняки - хоч "рятуй" кричи. Ну, i щоб же
позику-пiддержку од властi яку, хоч би продподаток скинули, то й то б таки
легше було на ноги сп'ястися. Та нi. Подавали заяву,- не прийняли в
сiльрадi. А в район поткнулись: "А, обухiвськi, зна мо: бандити,
самогонщики. Крадете один в одного, а тодi сиротами казанськими
прикида тесь, радянську владу не пiдтриму те". А злодi©в - пiймали ж
одного, Кушнiренка з Огирiвських хуторiв. У городi в тюрмi тепер сидить. А
це чутка , що випустять буцiмто i суду йому не буде. Ну, де ж та правда?
Хай, значить, iще конi водить, людей старцями робить, пролiтарi ю. Це ж
видно з усього.
I мати не змовчала:
- Пiд революцiю палили економi©, казали, що не буде панiв. А воно
порозганяли тих - новi понаставали. Це ж i куди Христя пiшла на заробiтки,
Радгос якийсь за хазя©на там, комунiст.
- То, мамо, не хазя©н "радгосп", то скорочено, радянське, народне
себто.
- Хто ж його, сину, зна .
Батько поважно знов заговорив:
- З землею в них теж та полiтика. От хутiрська земля по цей же бiк
хуторiв, уся од слободи, а обухiвська - на колишнiй економiчеськiй, за
хуторами. I що б же пересунути ©хнi надiли туди, а обухiвськi - по цей бiк
хуторiв. Це так по-мужичому. А власть i слухати не хоче. От сам комунiст
голова Матюха просто у вiчi смi ться: "Дай вам землю пiд селом, так вас од
не© й за вуха не вiдтягнеш, а що з вас за хлiбороби, коли у вас плуги
мотуззям позв'язуванi! Про вас республiка з голоду опухне". От, мовляв,
хто хлiбом году - великi хлiбороби, хазя©. А це ясно вже хто - хуторяни,
куркулi. Продався ©м: чув, може, Давиде,- на дочцi Огиревiй оженився. А як
проходив, може, бачив, у генеральшинiм саду там собi такий дом воздвигнув.
Що ж, нагарбав за революцiю: лiс даром, робочi даром, суботники якiсь
установляв. Живе - мабуть, помiщик так не жив: щодня гуля , п'янству , а
стрiнеш п'яного - обмини третьою вулицею, бо так наганом i розмаху .
- А ви що ж мовчите? ж райвиконком у вас, партiйний комiтет.
- Сину, куди скаржитись, як скрiзь однаково. Як змичка в них. Набралася
кумпанiя, та що хочуть, те й роблять. Паровий млин артiль оце в комнезаму
одвоювала. А хто ж в артiлi: Матюха, голова КНС, Гнида, Книш. А в район
поткнись: бандити, самогонщики,-тiльки й почу ш. Нема що казати,- всякий
народ i в них, в Обухiвцi. Так це ж першi друззя Матюшинi. За нiч
вiдрами випивають. А вже як п'ють-гуляють, гаси мерщiй свiтло. Залили
самогоном революцiю.
Ай! Трах! - кiлком, мабуть, навкидь у ворота.
Кинулись усi в хатi. В хатi - як в усi. А на вулицi бiганина, шум. З
криком пробiгла жiнка через двiр на город. Пролопотiли чобiтьми важко за
нею: "Лови!.. а!.. бий!.."
- Що таке? - Давид, поривний, схватив будьонiвку з ключки i-до дверей.
А на порозi мати на дверях розп'ялась.
- Давиде, бо' з тобою! Голову провалять.
I батько не пустив.
- То, мабуть, сину, парубки загризлися. У нас як нiч - затуляй мерщiй
вiкна, з хати не виходь.
Блiдни, дрiбно тремтячи, Давид провiв по чолi рукою: аж голова трiщить,
як ото вчадi ш.
Мати вечерю на столик поставила.
- Сiдайте, сiдай, сину.
А хiба ж полiзе шматок у горлянку? Та сяде вже, i навiть ложку
холодного борщу сьорбнув, вкусив хлiба черствого - жував-жував, насилу
ковтнув. Дивився - за столиком старенькi батьки, схудлi, зажуренi, мовчки
сьорбали з ложок. Блiдий Петрик та Докiйка - шматочок пiд ложку, щоб не
ляпало,- сьорб, хлiба вкусить обережно, щоб не кришити. Чомусь пригадалося
давне: отак за вечерею, в оцiй убогiй хатi, тiльки то вiн сидить - не
Петрик, i ото Христя -шматочок пiд ложку, щоб не ляпало. I батько
похмурий, i сумна мати: бiднi, нема коняки, а в дворi - стiжок недобитий.
На ключцi - шинель i будьонiвка.
...Пiсля вечерi зараз не полягали ще спати. Хоч i постелила мати на
полу, а пiд коминком - Давидовi. Знайшла йому потiм сорочку бiлу в скринi.
А сама за прядку ще сiла - передiлку допрясти. Батько сiв за верстат -
гуп, гуп! - лядою. Давид лiт спати - з дороги. А в головах посхилялися...
- I треба вам, дiти? Вiн зморився, а ви - як тi реп'яхи...
- Хай, мамо.
...У головах Петрик та Докiйка посхилялися до самого обличчя. Шепотiли,
розповiдали довго - так же давно не бачились! Про себе: у школу не ходять,
бо нi в чому. Докiйка клоччя пряде, а лiтом на хуторi служили обо . Очi
Давид склепив - така втома. I наче лежить у борознi край битого шляху, а
над ним з облогу, з Дикого поля, над борозною, гойда ться билля дике,
стиха шелестить. Потiм - стихати, стихати. А плуг повзе повз борозну,
чересло одбатувало скибку чорно© пахучо© землi й привалило його в борознi.
V
Ночi осiннi телились сiрими ранками. Ще в сiянку випали дощi, а це - що
вже година сто©ть - тихо, сонячно. Вiтри вщухли - розп'ялися хрестами
вiтряки на вигонi. А в березi паровий млин чмиха рiвно, без перебо©в. I
за селом над рiллями десь гайвороння лiта , кряче, а чутно так, мовби отут
десь, близько, лiта на городах.
Осiнь. I така тиха, така ласкава. Але хiба не знати твою печаль? I
кожно© хвилi хiба не ждати, як несила вже буде тобi,- упадеш головою на
руки заломленi, а коси сивi на землю впустиш дощами, туманами? Тому й днi
сонячнi як золото на вагу. Гупали цiпи по дворах найбiднiших, гуркотiли
вiялки й терницi так весело по дворах - трр-ах... так-так... трр-ах...
так-так...
...Сиплеться костриця на землю пiд ноги. Пiд терницями ©© вже цiлi
купи. А ще ж бiля повiтки ген цiлi купи й плосконi, й льону - дбайлива
Матюшиха. Та що ж- робити кому: двi битки й терниця трахкотять од ранку
до ночi, нi на хвильку не вгавають. I кострицi, кострицi тi©!
- I-i, чортовi буржу©!
Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... Витiпала жменю Ониська, потiм
гарненько повiсмо нею зв'язала та аж головою похитала - iз усмiхом, i з
досадою:
- То-то, прядива отакого! Ну, що вона в трясцi з ним та й робитиме?
- О, пожурись,-баба Середиха вiд битки обiзвалася,- попрядуть люди,
погнити не дадуть. Та й викине на весну полотенця шматкiв чималенько. А
Зiнька ось, здорова хай буде, та вибiлить його гарненько.
У Зiньки лиш брови ворухнулись. А по паузi одхилилась од тернищ й
сказала:
- Про Зiньку - не бiлене буде. Менi тут хоч би цього строку як-небудь
добути.
Трр-ах... так-так...
Вiд великодня служить у них, а так наче давно вже. Що вже намучилась, i
цур ©м. У роботi завжди, сама ж усе бо вiн десь або по дiлах, або гуля , а
вона ж - панi, нi за холодну воду. А ще не так робота, як життя клопiтне:
нема нi недiлi, нi щоб нiч поспала спокiйно. Ото як п'ють удома, то
самовар опiвночi став ©м, то десь за самогоном бiжи. Дарма, що ©й треба,
як-от влiтку, удосвiта на поле бiгти. Та ще ж кумпанiя,- аж чадно вiд них.
Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться. I це при
начальствi ж: наш, Гнида, а це ще став iз волостi начальник мiлiцi©
вчащати.
Трр-ах... так-так... I стихла терниця. А очi дiвчина в кострицю
впустила й мовила задумано:
- Вже й кидала через нього.
Мовчали тi жiнки, лиш терницi трахкотiли та за повiткою, за городами,
млин захекано чмихав. I звела раптом Ониська голову до дiвчини:
- Дурна ти, Зiнько: покинула була - ну й не йшла б уже. Чи ти не зна ш,
який вiн ? Лук'янiвська Одарка хiба не через нього повiсилась? - I
пошепки додала: - Вiн же заражений.
- А менi що?
- Та так... I Одарка - не з любовi. А впала в око, то й став чiплятися.
А якось зустрiв у лузi, за селом, на безлюддi...
Зiнька звела голову i брови низько над очима, сказала крiзь зуби:
- Ну, то - дурне! Що вiн начальник та з наганом, бреше - стрiляти не
буде. А я не подивлюсь,- що тiльки пiд руками буде, так йому в голову й
дам. То вже звиня нехай! Що б уже потiм не було...
На обличчi вродливiм очi в задумi, а губи мiцно. Потiм тiпати почала й
ще сказала задумливо:
- Через оте ж була i покинула, втекла од напастi. Ну, коли ж i дома:
мати плачуть, i батько журяться - мовляв, з економi© прожене, як не добути
строку. Три днi була дома. Нiяк уже не думала. А потiм...- i по паузi
задумано: - Як стало ж на хуторi сумно! Що не роблю, а вся думками сюди,
на село, так i лину.
- Ото!
Зiнька глянула скоса на Ониську й почервонiла. Нагнулась до терницi й
тiпала старанно та лаяла себе:
"I дурна, дурна отака! I що воно за серце отаке дурне: яких подруг
знайшла - Ониську та бабу Середиху". Аж усмiхнулась, а ще обличчя -
рожеве.
Притихла й тiпала, мовчазна.
Ониська завела пiснi сумно© тихим голосом. I Зiнька ©й вслiд без слiв,
без голосу, а всiм тiлом спiвала молодим. Очi замаренi - забула, що тiпа
плоскiнь у чужiй повiтцi, не бачить кострицi очима затуманеними. Чу -
шелестить пiд ногами, так це ж-сухий бур'ян.
...Бреде ним, а ось i теля видно, пробiгло - i, капосне! - зiрвалась iз
прутом за ним, побiгла в двiр. А бiля муру-ой, як не налетiла: стояв у
шинелi, в будьонiвцi... I не пiзнали одне одного.
Уже в хатi потiм згодом хвалилась матерi:
- Якийсь червоноармi ць ходив у дворi.
А мати з тривогою:
- Може, що думають з економi ю зробити.
Пауза. А потiм рушила-загуркотiла прядка одна. I згодом материна. В
сутiнi, на лавi, за гребенями, з мичок, якi думи обидвi тягли нитками
довгими, безконечними й на шпульку навивали?
Прийшли з кузнi батько з Серьожею. Мив руки старий бiля помийницi, а
мати прядку за колесо рукою спинила:
- Ти чув, старий? Он хтось приходив, якийсь червоноармi ць у двiр. Чи
не Матюшине, бува, це дiло?
- Та то ж Давид Мотузка йшов додому з станцi©. Зiньчина прядка - мов
шнури на нiй спали. Тихо в хатi й сутiнi-хто бачив, що тремтiли руки в
дiвчини,-одна на гребенi, одна на прядцi?
...А потiм - як же стало на хуторi сумно. Що не робить, а вся думками
на село так i лине. День, два, а на третiй рано збиратися стала. Мати:
- Куди ти, дитино?
- А пiду ж до Матюхи строку добувати,- i зашарiлася. А згодом смiялася
матерi: - Ви ж бо©тесь, що вижене з хати, як не добуду.
Очi блищали у не©, а мати й рада, i зiтхнула:
- Бережися ж там, дочко!
- Пхи,-така весела була,- прощайте! - хряп дверима. ...Сонце
тiльки-тiльки зiйшло, як вона вже була в Обухiвцi. По вулицi йшла швидко.
Ще за кiлька дворiв почула - в Мотузки гупали цiпи в дворi - удвох
молотять. Iшла повз двiр схвильована, кинула очi на тiк, а вслiд ©м
"здрастуйте!" - та якось чудно, мов не сво©м голосом.
- Здрастуй! - ©й з току з-пiд цiпiй два голоси. Ай не спинився: у два
цiпи - гуп-гуп, гуп-гуп... Уже ззаду.
Де дiлась i радiсть у дiвчини. Так хотiлося i ждала: може, "Зiнько!" -
гукне. I, дурна отака!.. А може, не впiзнав?
Хряпнула хвiртка вiд вулицi за купками плосконi. Цеповий собака по
дроту метався вiд хати до комори, загавкав до ворiт. Кинулась Зiнька. А
Ониська з-за купи виглянула - хто воно, i до жiнок у жарт, урочисто:
- Теща ©дуть!
- Сама?
- Самi, з наймитом. Трр-ах... так-так...
- Це ж, либонь, завтра у вас гульби,- звернулась до Зiньки.
За Зiньку баба Середиха:
- Та вже не на що б же Хома три шаплики вигнав учора. Казав,
предсiдателевого наслiдника будуть купати.
- Хiба тiльки Хома? Он i Огирi на хуторi цiлий тиждень гнали. Це ж не
день, не нiч гулятимуть, а тиждень цiлий, не одриваючись, питимуть.
Трр-ах... так-так...
- А ©й-бо,- Ониська це,- повен кургон теща везе!
У двiр уже в'©хали парою добрих коней i фургоном. На фургонi, в
колисцi, сидiла Огириха - маленька стара жiнка. Ззаду, за колискою, щось
писастим рядном накрито.
Iлько зачинив за собою ворота, а тодi взяв конi в повiд i пiд'©хав до
хати. Бiля ганку спинив. Цеповий собака аж нестямиться - гаса по дротовi.
З хати хазя©н простоволосий вийшов у самiй жилетцi.
- Пiшо' вон!-на собаку гаркнув. Той не вгавав. Тодi схопив бiля огради
цеглину й шпурнув на собаку - трах! - аж об комору рублену. Пiдiйшов до
фургона потiм, помiг на землю "мамi" встати. I вже з крильця Iльковi
кинув:
- Конi ж постав до ясел. А те в хату позносиш.
Пiшли в хату. Iлько, не випрягаючи, поставив конi до ясел, що бiля
повiтки на дворi стояли. Гукнув до жiнок "здрастуйте" пiд повiтку. А сам
узяв якийсь клунок i понiс у хату. Потiм iще приходив - барильце, бутель
однiс.
- Та годi вже тобi носити!- гукнула Ониська весело.
Глянув i збив шапку на потилицю:
- Хай п'ють! - оглянувся й тихше додав: - Може ж таки, ригачка нападе!
- Та ©м...
Вiн поправив наритники на сiрiй, тодi зайшов пiд повiтку. Привiтався
зблизька, ще й "боже поможи" сказав з усмiхом.
- Е, "боже"! Ти ось якби хоч жменю стiпав,- Зiнька йому весело.
- А ось покурю.
Iлько сiв на ступi близько бiля Зiньчино© терницi, витяг з кишенi
куриво й почав цигарку крутити. Та не аби ж яку, а з книжечки "Прогресу",
з лавочно© махорки. Хотiла Зiнька щось у жарт - та змовчала. Спитала
замiсть того, чи в старих у ©© не був оце коли - оре ж там, а в хуторi
воли напува . Був у старих. Старi живуть: батько з Серьожкою в кузнi, мати
пряде. А ©©, Зiньки, дививсь-дививсь, аж мусив спитати, а батько: "Пiшла
строку добувати". Дядько Клим хмурнi: жалiють, що дома саме не було ©х -
нiзащо, каже, не пустив би був. Пробi: "хочете дiвчину занапастити".
Змовк. Трахкотiли терницi, сипалась костриця на землю, i на Iлька
летiли легенькi бiленькi трiсочки. Вiн ще затягся цигаркою, а потiм рукою
за руку дiвчину, тихо:
- А це добре, що ти тут.
Зiнька глянула, не розумiючи, на парубка. Тодi вiн знов пошепки:
- Завтра у вас тут, мабуть, цiкавi збори будуть. Так ти того... може,
почу ш що. Прислухайся. Вродi як за спостережний пункт будеш у мене.
Зiнька аж головою йому до голови.
- А хiба що?
- Та... нiчого. Тiпай собi, он бачиш - четверо вух.
- Не почують.
Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... I Ониська, i баба Середиха.
Притихла баба. Витiпувала жменю, а до них:
- I що то - молодi: шу-шу, шу-шу.
- А що б же нам iще? - Iлько обiзвався весело.- Наговорились, як чого
доброго на©лись. Та хiба ж ви дасте? Тiпайте собi.
I як затрахкотiли знов обидвi терницi, прихилились обо , Зiнька й вiн,
до битки i заговорили пошепки, скоса дивлячись на тiпальниць.
- От що: з тюрми од Кушнiренка письмо получено. Дiло, брат, таке
одкрива ться.
- А як ти...
- Тсс!..
...На оранцi вчора став вiн закурювати. Одiрвав на цигарку, скрутив,
лежить, попихку . А любить вiн - от що не , що курить,-хоч газета стара,
хоч слов'янське, все одно чита . Отак i це - взяв i чита. Коли ж - лист.
"Любезний Данюшо,-- це Огиренковi, що то був у бандi в Христового,-
страдаю в допрi за решоткою, а ви на волi i нiяк за мене не стара тесь. Та
передай i Корнюшi - адже вiн власть, хай стара ться, бо хiба не вкупi й
фiнагента, й конi... хiба ж не брав паю? А то як пропадать менi одному,
пришию всiх до дiла, i Сахновського за учотнi карточки..." Ще там було
понаписувано, а кiнець на цигарку саме одiрвав, якраз де його прiзвище
було пiдписане.
I зараз Iлько жалiв. А Зiнька:
- Хiба не видно, кому пише й хто: Данюша, Корнюша.
- Та вже ж. I саме перед тим за день жiнка Кушнiрейкова приходила на
хутiр, як з мiста при©хала. Щось там балакала з Данюшею й листа ж ото,
видно, передала. А вiн - чи, може, з кишенi як випало? Оце вже сьогоднi,
як ©хати зiбралися, кинувся вiн та таку панiку зчинив - усе догори дном
перекинув, а листа нема. Пита в мене - чи не знаходив листочка отакого.
Нi, кажу. "Ну, якщо знайдеш, не кури (ще й усмiхнувся, мовби так -
байдуже, а я бачу!),- папiр товстий курити, мовляв, а потрiбний". Добре,
кажу, що менi, раз вiн товстий.
Засмiявся Iлько:
- Дав на "Прогрес" семигривеника.
- Тим же ти й куриш куповане...
- А ти ж думала.
Вiн затягся востанн цигаркою - аж зашкварчав недокурок у губах - i
кинув. Потiм iз ступи пiдвiвся й до дiвчини пальцем, застерiгаючи:
- Тiльки ж ти гляди. Це не шуточне дiло: узнають, що в мене той лист,-
уб'ють, гади, i не писну. Щоб нi душа не знала.
- Ну от! Що ж я, маленька? - i задумалась Зiнька. А потiм тiпати
почала. Iлька гукнули з ганку. Вiн виткнувся з-пiд повiтки й до Зiньки ще
раз:
- Гляди ж менi!
Пiшов вiн. З крильця Огириха щось йому наказувала довго, потiм щось
передала i звелiла ©хати. А через хвильку сидiв на фургонi вже й рушив iз
двору. Зiнька побiгла ворота вiдчиняти.
Як про©здив - "прощай?" - до дiвчини i пiдморгнув хитрувато. Вона
мовчки хитнула головою й тихо зачинила за ним ворота узорнi - чирвою.
VI
Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилiзли тiнi з садкiв,
з-пiд стрiх, iз-за повiток. Поповзли попiдтинню вулицями, затьмарили село
легенькою млою. Лише на димарях та на вершках дерев ще промiнь останнiй.
За рiчкою погасав лiс осiннiй жовтавий, догоряло верховiття червонясте.
Догорiло i згасло. На дзвiницi бовконув дзвiн до вечернi, ще... Мов хто
випускав по одному жовтих птахiв, i летiли вони один по одному понад
хатами на лiс. I там десь, може, збивались у ключi. Понад хатами ж iз
степу летiло гайвороння в лiс на ночiвлю. З шумом мостилось по дубах. А з
гущавини вийшли тiнi на узлiсся, як табун чорних волiв, i лягли вздовж
берега понад рiчкою.
На цiм боцi, близько мосту, важко дихав паровий млин. Бiля нього як
ярмарок - возiв, возiв. А бiля ярем воли ремигають. Бiля шарабанiв - конi
в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять пiд млином на мiшках,
гуторять. Це все черги ждуть. На пiддашшi бiля комори - вага. I бiля не©
купа людей, мiшки. Руденький, моторний дiдок пише квитки й ваги догляда .
А темно - летять селянськi фунти мiрчука в артiльську комору. Тiльки
потилицю сердега який почуха .
Вiсiм-п'ятнадцять, клац. Знiмай мiшки,- пише квиток Гнида старий:
вiсiм-п'ятнадцять,- вирахову ,- тридцять п'ять фунтiв мiрчука виходить,-
став гирку - три, а сам на вагах пiдганя - п'ять - треба. Ну, воно трохи
бiльше, на фунт який там, що там той фунт? - Давай, хто там iще !
Давид Мотузка поклав два мiшки на вагу й дивиться. Нi, фунт у фунт, "як
в аптецi",-зна Гнида, в кого можна: ще й за мiшки сам нагадав i скинув
шiсть фунтiв, А до Давида лисицею:
- Значить, свiженького, Давиде, змелемо?
Зняв мiшки той.
- Вже ж не торiшн . Скiльки там з мене?
- Двадцять чотири фунти,- i нi слова бiльше не сказав Гнида, лише
подумав: "Сурйозний чоловiк, по розговору знати. Ну, та ти для нас, можна
сказать, без последствiя".
Давид одсипав мiрчук. Помiг потiм Тихоновi зважити його мiшки (це ж iз
ним i при©хав сюди). Повно в млинi.
- Це хiба ген туди на нiч молоти випаде:
- Да.
Тихiн пiшов до воза - хай Петрик iз конякою собi ©де додому, Давид
пiдiйшов до ящика, подивився, як меле. А збоку з мiшкiв дядько Охтиз
покликав:
- Iди закуримо лишень, Давиде.
Давид пiдiйшов i поздоровкався. Закурили дядькового крiпаку.
- Ну що ж? Як дома, Давиде?
- Та придивляюсь поки що.
- Обмолотився вже?
- Учора добили.
Знадвору тодi, з-за дверей, де на мiшках цiла юрба дядькiв, Гордi©в
голос, що з Давидом по-сусiдському живе, твердо сказав:
- Нi, рiзний народ i в комунiстах.... (Давид прислуха ться). ,
звичайно, бiльш з отих, ще штани з торбинками носять, алiхве, чи як ©х...
- Щоб кишенi не оддимались! - хтось засмiявся.
- Може, й на те, а може, просто, щоб iз мужви сiро© видiлитись; то ж
таки - я, мовляв. У такого в кишенi бiлет, а пiд хренчем своя шкура - i
весь!
- Усi вони такi, у кожного своя шкура. Ось понадивитеся: i цей,
Мотузчин,- тиждень-два, а там пiде жити - або в кооперацiю, або в артiль.
Що ото нема коня - враз буде!
Дядько Охтиз лiктем штовх Давида.
- Ну й народ у нас. А як же по-©хньому: даром страдав i на фронтах кров
проливав? - затягся вiн цигаркою i знов до небожа, стиха й та мно: - Гнида
якось казав,- либонь, i в артiль можна буде на жалування, а може, й у
начальство яке. I нам таки б... Злиднi ж i батька в три погибелi гнуть.
Давид пильно глянув на дядька Охтиза, затягся цигаркою - димок з не© до
лiвого ока тоненько поснувався,- аж примружив парубок, а потiм сплюнув i
глянув знов просто в очi дядьковi й головою тихо хитнув. Та хоч i тихо,
але Охтиз бачив.
- Чого ти так, Давиде? - затягся i чвиркнув крiзь зуби.
- Киньмо, дядьку Охтизе, про це. Знадвору знов голос Гордi©в:
- Через тин живу ж од них, знаю ще хлопцем i партизаном. I тодi ще хоч
молодий був, а убiждьонний, i от нема та й нема - в Червонiй Армi©, а чую
ж - у листах пише, що партiйний уже. Самi батьки не признавалися, мабуть,
з пiвроку, ховалися. Та вже вiд дiвчини довiдався. Питаю старого тодi.
Правда, каже, спортили сина. I я подумав: да, правда. А це якось виходю
вранцi з хати - на току в два цiпи молотять. Один у шинелi - Давид! Уночi
прийшов, а чуть свiт - за цiп та на тiк мерщiй. Оце я розумiю. I хоч
комунiст, а в старiй шинелi, а гiмнастьорку суконну продав та купив чоботи
братовi - в школу тепер ходить.
Тодi хтось iз юрби:
- Як по тво©х, Гордiю, розказах, так i зовсiм вiн не партiйний, виходе.
- Книжечка . Написано в нiй, що член Комунiстично© партi©. Iще всякi
книги партiйнi: "Земельний кодекс" i iншi про радянську владу. Находили
про передiл в "Земельному кодексi" - гарно сказано: треба органiзувати
земельнi громади й скласти приговор, тодi вишлють землемiра i зробить вiн
нарiзку, як там. кожна громада собi встановить.
- Коли ще та весна була, написали ж заяву, а вона як крiзь землю пiшла.
- Нi, не пiшла: дiд Явтух, що у волостi, вчора ще,- всмiхнувся, знати
по голосу,- да закурювати: мiй тютюн, його бомажка, дивлюсь - аж воно
наша заява.
- Бреши!
- Ну от, треба менi! I саме - де пiдписи. I мою, й твою, Гордiю,
хвамилiю та скурив, як ,-на дим. А ти оце хоч сплюнь за мене й викинь iз
голови. Що ти хотiв...
- Ну, а в людей же як? Хiба не однакова власть? От i Недригайлiвка, що
тiльки iншого району.
- Та хоч i iншого. Е, що там...кинув хтось.
Тодi по паузi - голос незнайомий чийсь, може, кого з недригайлiвцiв:
- Чого? В нас без усяко© тяганини нарiзку вихлопотали. Уже й землемiри
при©хали, плани складають. А це на весну нарiзатимуть.
- А як воно у вас? Одруби?
- Нi, всяк ,- чути, прикурю саме. Давид пiдвiвся з мiшкiв i вийшов
надвiр, де в сутiнях, на мiшках, темнi плями постатей i вогники цигарок
поблискують. Той закурив, затягся - вуса, борода на мить зачервонiлися.
- Одруби,- ясно, що кожному в печiнки в'©лися смужечки та латочки, по
всiй обчеськiй землi розкиданi. i в мене в першого - аж у семи шматках
шiсть десятин. вiв чвертку завбiльшки за п'ять верст. Не стiльки роботи на
нiй, як часу на дорогу зга ш. Та й в iнших так. Ну, й за одруби, звiсно,
стояли, за чорний передiл. Ну, взяти ж i те - усiх же не вблаготвориш. Бо
це ж не сувiй ситцю з полицi дiстав: - на скiльки душ? - Ма ш собi! Земля
- не ситець. А ще як у нас -чого тiльки й нема : i солонцi, i пiски, i
болота - десятин на двiстi. Як ти ©© будеш? Кому яку? I знов же: та пiд
селом, а та - за десять верст або й далi.
- Така ж iсторiя i в нас iз землею.
- На поля ми побили, на чотири поля. А де далi земля - на виселок вийде
частина.
Заворушились постатi, огники частiш заблискали, заговорили всi одразу:
- Бач, у людей! Не одна власть хiба?
- Бо то люди, а ми - вiвцi,- Тихiн Кожушини сказав i закашлявся. А
чоловiки хором:
- Кажеш, землемiри вже на©хали?
- Да, плани вже складають.
- Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло i сплюнув. З-за спини Давид тодi
перехилився в коло i стиха, а мов череслом цiлину вiдбатував:
чути - мабуть, верстат лядою.
Давид, схвильований, узявся за завертку, а дверi так знайоме, з таким
сумом до нього - рип!
В хатi, як порiг переступив,- тихо. Лядою гуркнув ще батько, а тодi
повернув до дверей сво похмуре обличчя. З-за прядки мати, глянула,
старенька й тиха. Долi Петрик цiвки сукав, а маленька Докiйка клоччя на
кодрю крутила.
Та й застигли всi, кожен за сво ю роботою. Очима - до дверей, на
солдата в сiрiй шинелi, у шапцi гострiй. Вiн гостру шапку зняв.
- Здрастуйте!- всмiхнувся самими куточками рота. Мати з ослона й не
пiдведеться. Очима припала до обличчя - чи Давидове? Мить, може. I враз
брови як-як помiтно зламалися крайками догори. Вийняла гребiнь iз днища,
поклала на ослiн i встала назустрiч до сина.
- Давиде! Ну, де-бо ти взявся?
- А от бачите - прийшов.
Вiн поцiлував матiр. Обличчя в не© схудле, у зморшках усе. Дивилась
любовно очима на сина, що в них - i радiсть, i журба. Потiм вi© злегенька
затремтiли, i м'язи лицевi бiля рота - в печаль. Вона тодi пiднесла
передник до обличчя й почала в нього сякатися.
- А ми вже тебе, сину, i не ждали.
- А я ж писав.
Поздоровкався з батьком. Той навiть аж розхмарився, та хiба на мить,-
знов брови обважнiли й нависли. Сказав:
- Якщо й писав, сину, то не ми тво© письма читали. Може, хтось читав.
Ото останн було, де ти про землеустрiй писав, куди обратитися. Я вiзьми,
дурний, та й покажи на сходi. А хтось та й головi сказав. З того часу як
одрiзало. Нi одного не получав.
Мати:
- Думали, що тебе вже й живого нема.
А батько:
- Ото, заплач iще. А я так ©хню всю полiтику бачу. Це вже останн
письмо Христi дав, як ©хала в радгосп, щоб на станцi© вкинула.
- Коняки ж у нас, Давиде, нема. Украли, харцизяки,- сказала мати й
заплакала. А батько - тiльки брова в нього одна ворухнулась:
- Взяли, сучi сини. Аж семеро коней iз слободи забрали, Старцями нас
поробили.
Да. То - бiда. Вiн iще в по©здi довiдався про це: дiвчата з бурякiв
©хали та й казали. Та все якось не хотiлось вiрити. I аж до самого двору -
чи то вiрив, чи нi. А вже глянув - стiжок у дворi недобитий,- так i
похолонуло в грудях. I в хату зайшов - Христi нема .
- Пiшла Христя. Iшли тут iз села на заробiтки в Карпiвку, то й вона
пiшла. Може, заробе який карбованець. А на коняку,- ох, скiльки тих
карбованцiв треба! Та якi вони й труднi нашому братовi, бiдняковi...
Батько встав iз-за верстата. Спитав, чи надовго вiн додому.
- А зовсiм уже. Одслужив сво , фронтiв нема . Дома тепер буду.
Вiн роздягся, шинель на ключцi повiсив i будьонiвку. Став бiльше схожий
на колишнього Давида, це - матерi. I якось аж надiйнiше стало: шинель на
ключцi й шапка- дома вже буде. А це, мабуть, аж iз станцi©, таж, мабуть,
голодний. А вони до нього мерщiй iз журбою сво ю.
- Може, зараз вечеряти будемо?
Батько од припiчка:
- Про мене. Ми ось iз Давидом по цигарцi викуримо, а ти лагодь тим
часом. Сiдай, Давиде,- i як той сiв: - Гай-гай, сину, скiльки це лiт отак
не сидiли. Ба й у вiчi не бачили один одного. Тiльки подумати: п'ята
осiнь!
Подивився довго й мовчки на сина, i в очах хмурних запроменилася
батькiвська ласка.
- Ну, розкажи, сину,-ти на фронтах воював, ти бiльше свiту бачив,- що
воно з революцi ю сталося? Де вона, влада радянська, що за не© ви голови
клали, щоб, значить, правильна радянська влада, де вона? Бо от i в нас
сiльрада , i Ленiн в сiльрадi на патретi, а сказати, сину, тобi,- вiн
понизив голос i додав майже пошепки: - погане життя! Що, сину, дивишся
так? Контрреволюцiю батько розводе? Е-ех... От, сказати, коней у них, у
сiмох, забрано. Без коняки - хоч "рятуй" кричи. Ну, i щоб же
позику-пiддержку од властi яку, хоч би продподаток скинули, то й то б таки
легше було на ноги сп'ястися. Та нi. Подавали заяву,- не прийняли в
сiльрадi. А в район поткнулись: "А, обухiвськi, зна мо: бандити,
самогонщики. Крадете один в одного, а тодi сиротами казанськими
прикида тесь, радянську владу не пiдтриму те". А злодi©в - пiймали ж
одного, Кушнiренка з Огирiвських хуторiв. У городi в тюрмi тепер сидить. А
це чутка , що випустять буцiмто i суду йому не буде. Ну, де ж та правда?
Хай, значить, iще конi водить, людей старцями робить, пролiтарi ю. Це ж
видно з усього.
I мати не змовчала:
- Пiд революцiю палили економi©, казали, що не буде панiв. А воно
порозганяли тих - новi понаставали. Це ж i куди Христя пiшла на заробiтки,
Радгос якийсь за хазя©на там, комунiст.
- То, мамо, не хазя©н "радгосп", то скорочено, радянське, народне
себто.
- Хто ж його, сину, зна .
Батько поважно знов заговорив:
- З землею в них теж та полiтика. От хутiрська земля по цей же бiк
хуторiв, уся од слободи, а обухiвська - на колишнiй економiчеськiй, за
хуторами. I що б же пересунути ©хнi надiли туди, а обухiвськi - по цей бiк
хуторiв. Це так по-мужичому. А власть i слухати не хоче. От сам комунiст
голова Матюха просто у вiчi смi ться: "Дай вам землю пiд селом, так вас од
не© й за вуха не вiдтягнеш, а що з вас за хлiбороби, коли у вас плуги
мотуззям позв'язуванi! Про вас республiка з голоду опухне". От, мовляв,
хто хлiбом году - великi хлiбороби, хазя©. А це ясно вже хто - хуторяни,
куркулi. Продався ©м: чув, може, Давиде,- на дочцi Огиревiй оженився. А як
проходив, може, бачив, у генеральшинiм саду там собi такий дом воздвигнув.
Що ж, нагарбав за революцiю: лiс даром, робочi даром, суботники якiсь
установляв. Живе - мабуть, помiщик так не жив: щодня гуля , п'янству , а
стрiнеш п'яного - обмини третьою вулицею, бо так наганом i розмаху .
- А ви що ж мовчите? ж райвиконком у вас, партiйний комiтет.
- Сину, куди скаржитись, як скрiзь однаково. Як змичка в них. Набралася
кумпанiя, та що хочуть, те й роблять. Паровий млин артiль оце в комнезаму
одвоювала. А хто ж в артiлi: Матюха, голова КНС, Гнида, Книш. А в район
поткнись: бандити, самогонщики,-тiльки й почу ш. Нема що казати,- всякий
народ i в них, в Обухiвцi. Так це ж першi друззя Матюшинi. За нiч
вiдрами випивають. А вже як п'ють-гуляють, гаси мерщiй свiтло. Залили
самогоном революцiю.
Ай! Трах! - кiлком, мабуть, навкидь у ворота.
Кинулись усi в хатi. В хатi - як в усi. А на вулицi бiганина, шум. З
криком пробiгла жiнка через двiр на город. Пролопотiли чобiтьми важко за
нею: "Лови!.. а!.. бий!.."
- Що таке? - Давид, поривний, схватив будьонiвку з ключки i-до дверей.
А на порозi мати на дверях розп'ялась.
- Давиде, бо' з тобою! Голову провалять.
I батько не пустив.
- То, мабуть, сину, парубки загризлися. У нас як нiч - затуляй мерщiй
вiкна, з хати не виходь.
Блiдни, дрiбно тремтячи, Давид провiв по чолi рукою: аж голова трiщить,
як ото вчадi ш.
Мати вечерю на столик поставила.
- Сiдайте, сiдай, сину.
А хiба ж полiзе шматок у горлянку? Та сяде вже, i навiть ложку
холодного борщу сьорбнув, вкусив хлiба черствого - жував-жував, насилу
ковтнув. Дивився - за столиком старенькi батьки, схудлi, зажуренi, мовчки
сьорбали з ложок. Блiдий Петрик та Докiйка - шматочок пiд ложку, щоб не
ляпало,- сьорб, хлiба вкусить обережно, щоб не кришити. Чомусь пригадалося
давне: отак за вечерею, в оцiй убогiй хатi, тiльки то вiн сидить - не
Петрик, i ото Христя -шматочок пiд ложку, щоб не ляпало. I батько
похмурий, i сумна мати: бiднi, нема коняки, а в дворi - стiжок недобитий.
На ключцi - шинель i будьонiвка.
...Пiсля вечерi зараз не полягали ще спати. Хоч i постелила мати на
полу, а пiд коминком - Давидовi. Знайшла йому потiм сорочку бiлу в скринi.
А сама за прядку ще сiла - передiлку допрясти. Батько сiв за верстат -
гуп, гуп! - лядою. Давид лiт спати - з дороги. А в головах посхилялися...
- I треба вам, дiти? Вiн зморився, а ви - як тi реп'яхи...
- Хай, мамо.
...У головах Петрик та Докiйка посхилялися до самого обличчя. Шепотiли,
розповiдали довго - так же давно не бачились! Про себе: у школу не ходять,
бо нi в чому. Докiйка клоччя пряде, а лiтом на хуторi служили обо . Очi
Давид склепив - така втома. I наче лежить у борознi край битого шляху, а
над ним з облогу, з Дикого поля, над борозною, гойда ться билля дике,
стиха шелестить. Потiм - стихати, стихати. А плуг повзе повз борозну,
чересло одбатувало скибку чорно© пахучо© землi й привалило його в борознi.
V
Ночi осiннi телились сiрими ранками. Ще в сiянку випали дощi, а це - що
вже година сто©ть - тихо, сонячно. Вiтри вщухли - розп'ялися хрестами
вiтряки на вигонi. А в березi паровий млин чмиха рiвно, без перебо©в. I
за селом над рiллями десь гайвороння лiта , кряче, а чутно так, мовби отут
десь, близько, лiта на городах.
Осiнь. I така тиха, така ласкава. Але хiба не знати твою печаль? I
кожно© хвилi хiба не ждати, як несила вже буде тобi,- упадеш головою на
руки заломленi, а коси сивi на землю впустиш дощами, туманами? Тому й днi
сонячнi як золото на вагу. Гупали цiпи по дворах найбiднiших, гуркотiли
вiялки й терницi так весело по дворах - трр-ах... так-так... трр-ах...
так-так...
...Сиплеться костриця на землю пiд ноги. Пiд терницями ©© вже цiлi
купи. А ще ж бiля повiтки ген цiлi купи й плосконi, й льону - дбайлива
Матюшиха. Та що ж- робити кому: двi битки й терниця трахкотять од ранку
до ночi, нi на хвильку не вгавають. I кострицi, кострицi тi©!
- I-i, чортовi буржу©!
Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... Витiпала жменю Ониська, потiм
гарненько повiсмо нею зв'язала та аж головою похитала - iз усмiхом, i з
досадою:
- То-то, прядива отакого! Ну, що вона в трясцi з ним та й робитиме?
- О, пожурись,-баба Середиха вiд битки обiзвалася,- попрядуть люди,
погнити не дадуть. Та й викине на весну полотенця шматкiв чималенько. А
Зiнька ось, здорова хай буде, та вибiлить його гарненько.
У Зiньки лиш брови ворухнулись. А по паузi одхилилась од тернищ й
сказала:
- Про Зiньку - не бiлене буде. Менi тут хоч би цього строку як-небудь
добути.
Трр-ах... так-так...
Вiд великодня служить у них, а так наче давно вже. Що вже намучилась, i
цур ©м. У роботi завжди, сама ж усе бо вiн десь або по дiлах, або гуля , а
вона ж - панi, нi за холодну воду. А ще не так робота, як життя клопiтне:
нема нi недiлi, нi щоб нiч поспала спокiйно. Ото як п'ють удома, то
самовар опiвночi став ©м, то десь за самогоном бiжи. Дарма, що ©й треба,
як-от влiтку, удосвiта на поле бiгти. Та ще ж кумпанiя,- аж чадно вiд них.
Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться. I це при
начальствi ж: наш, Гнида, а це ще став iз волостi начальник мiлiцi©
вчащати.
Трр-ах... так-так... I стихла терниця. А очi дiвчина в кострицю
впустила й мовила задумано:
- Вже й кидала через нього.
Мовчали тi жiнки, лиш терницi трахкотiли та за повiткою, за городами,
млин захекано чмихав. I звела раптом Ониська голову до дiвчини:
- Дурна ти, Зiнько: покинула була - ну й не йшла б уже. Чи ти не зна ш,
який вiн ? Лук'янiвська Одарка хiба не через нього повiсилась? - I
пошепки додала: - Вiн же заражений.
- А менi що?
- Та так... I Одарка - не з любовi. А впала в око, то й став чiплятися.
А якось зустрiв у лузi, за селом, на безлюддi...
Зiнька звела голову i брови низько над очима, сказала крiзь зуби:
- Ну, то - дурне! Що вiн начальник та з наганом, бреше - стрiляти не
буде. А я не подивлюсь,- що тiльки пiд руками буде, так йому в голову й
дам. То вже звиня нехай! Що б уже потiм не було...
На обличчi вродливiм очi в задумi, а губи мiцно. Потiм тiпати почала й
ще сказала задумливо:
- Через оте ж була i покинула, втекла од напастi. Ну, коли ж i дома:
мати плачуть, i батько журяться - мовляв, з економi© прожене, як не добути
строку. Три днi була дома. Нiяк уже не думала. А потiм...- i по паузi
задумано: - Як стало ж на хуторi сумно! Що не роблю, а вся думками сюди,
на село, так i лину.
- Ото!
Зiнька глянула скоса на Ониську й почервонiла. Нагнулась до терницi й
тiпала старанно та лаяла себе:
"I дурна, дурна отака! I що воно за серце отаке дурне: яких подруг
знайшла - Ониську та бабу Середиху". Аж усмiхнулась, а ще обличчя -
рожеве.
Притихла й тiпала, мовчазна.
Ониська завела пiснi сумно© тихим голосом. I Зiнька ©й вслiд без слiв,
без голосу, а всiм тiлом спiвала молодим. Очi замаренi - забула, що тiпа
плоскiнь у чужiй повiтцi, не бачить кострицi очима затуманеними. Чу -
шелестить пiд ногами, так це ж-сухий бур'ян.
...Бреде ним, а ось i теля видно, пробiгло - i, капосне! - зiрвалась iз
прутом за ним, побiгла в двiр. А бiля муру-ой, як не налетiла: стояв у
шинелi, в будьонiвцi... I не пiзнали одне одного.
Уже в хатi потiм згодом хвалилась матерi:
- Якийсь червоноармi ць ходив у дворi.
А мати з тривогою:
- Може, що думають з економi ю зробити.
Пауза. А потiм рушила-загуркотiла прядка одна. I згодом материна. В
сутiнi, на лавi, за гребенями, з мичок, якi думи обидвi тягли нитками
довгими, безконечними й на шпульку навивали?
Прийшли з кузнi батько з Серьожею. Мив руки старий бiля помийницi, а
мати прядку за колесо рукою спинила:
- Ти чув, старий? Он хтось приходив, якийсь червоноармi ць у двiр. Чи
не Матюшине, бува, це дiло?
- Та то ж Давид Мотузка йшов додому з станцi©. Зiньчина прядка - мов
шнури на нiй спали. Тихо в хатi й сутiнi-хто бачив, що тремтiли руки в
дiвчини,-одна на гребенi, одна на прядцi?
...А потiм - як же стало на хуторi сумно. Що не робить, а вся думками
на село так i лине. День, два, а на третiй рано збиратися стала. Мати:
- Куди ти, дитино?
- А пiду ж до Матюхи строку добувати,- i зашарiлася. А згодом смiялася
матерi: - Ви ж бо©тесь, що вижене з хати, як не добуду.
Очi блищали у не©, а мати й рада, i зiтхнула:
- Бережися ж там, дочко!
- Пхи,-така весела була,- прощайте! - хряп дверима. ...Сонце
тiльки-тiльки зiйшло, як вона вже була в Обухiвцi. По вулицi йшла швидко.
Ще за кiлька дворiв почула - в Мотузки гупали цiпи в дворi - удвох
молотять. Iшла повз двiр схвильована, кинула очi на тiк, а вслiд ©м
"здрастуйте!" - та якось чудно, мов не сво©м голосом.
- Здрастуй! - ©й з току з-пiд цiпiй два голоси. Ай не спинився: у два
цiпи - гуп-гуп, гуп-гуп... Уже ззаду.
Де дiлась i радiсть у дiвчини. Так хотiлося i ждала: може, "Зiнько!" -
гукне. I, дурна отака!.. А може, не впiзнав?
Хряпнула хвiртка вiд вулицi за купками плосконi. Цеповий собака по
дроту метався вiд хати до комори, загавкав до ворiт. Кинулась Зiнька. А
Ониська з-за купи виглянула - хто воно, i до жiнок у жарт, урочисто:
- Теща ©дуть!
- Сама?
- Самi, з наймитом. Трр-ах... так-так...
- Це ж, либонь, завтра у вас гульби,- звернулась до Зiньки.
За Зiньку баба Середиха:
- Та вже не на що б же Хома три шаплики вигнав учора. Казав,
предсiдателевого наслiдника будуть купати.
- Хiба тiльки Хома? Он i Огирi на хуторi цiлий тиждень гнали. Це ж не
день, не нiч гулятимуть, а тиждень цiлий, не одриваючись, питимуть.
Трр-ах... так-так...
- А ©й-бо,- Ониська це,- повен кургон теща везе!
У двiр уже в'©хали парою добрих коней i фургоном. На фургонi, в
колисцi, сидiла Огириха - маленька стара жiнка. Ззаду, за колискою, щось
писастим рядном накрито.
Iлько зачинив за собою ворота, а тодi взяв конi в повiд i пiд'©хав до
хати. Бiля ганку спинив. Цеповий собака аж нестямиться - гаса по дротовi.
З хати хазя©н простоволосий вийшов у самiй жилетцi.
- Пiшо' вон!-на собаку гаркнув. Той не вгавав. Тодi схопив бiля огради
цеглину й шпурнув на собаку - трах! - аж об комору рублену. Пiдiйшов до
фургона потiм, помiг на землю "мамi" встати. I вже з крильця Iльковi
кинув:
- Конi ж постав до ясел. А те в хату позносиш.
Пiшли в хату. Iлько, не випрягаючи, поставив конi до ясел, що бiля
повiтки на дворi стояли. Гукнув до жiнок "здрастуйте" пiд повiтку. А сам
узяв якийсь клунок i понiс у хату. Потiм iще приходив - барильце, бутель
однiс.
- Та годi вже тобi носити!- гукнула Ониська весело.
Глянув i збив шапку на потилицю:
- Хай п'ють! - оглянувся й тихше додав: - Може ж таки, ригачка нападе!
- Та ©м...
Вiн поправив наритники на сiрiй, тодi зайшов пiд повiтку. Привiтався
зблизька, ще й "боже поможи" сказав з усмiхом.
- Е, "боже"! Ти ось якби хоч жменю стiпав,- Зiнька йому весело.
- А ось покурю.
Iлько сiв на ступi близько бiля Зiньчино© терницi, витяг з кишенi
куриво й почав цигарку крутити. Та не аби ж яку, а з книжечки "Прогресу",
з лавочно© махорки. Хотiла Зiнька щось у жарт - та змовчала. Спитала
замiсть того, чи в старих у ©© не був оце коли - оре ж там, а в хуторi
воли напува . Був у старих. Старi живуть: батько з Серьожкою в кузнi, мати
пряде. А ©©, Зiньки, дививсь-дививсь, аж мусив спитати, а батько: "Пiшла
строку добувати". Дядько Клим хмурнi: жалiють, що дома саме не було ©х -
нiзащо, каже, не пустив би був. Пробi: "хочете дiвчину занапастити".
Змовк. Трахкотiли терницi, сипалась костриця на землю, i на Iлька
летiли легенькi бiленькi трiсочки. Вiн ще затягся цигаркою, а потiм рукою
за руку дiвчину, тихо:
- А це добре, що ти тут.
Зiнька глянула, не розумiючи, на парубка. Тодi вiн знов пошепки:
- Завтра у вас тут, мабуть, цiкавi збори будуть. Так ти того... може,
почу ш що. Прислухайся. Вродi як за спостережний пункт будеш у мене.
Зiнька аж головою йому до голови.
- А хiба що?
- Та... нiчого. Тiпай собi, он бачиш - четверо вух.
- Не почують.
Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... I Ониська, i баба Середиха.
Притихла баба. Витiпувала жменю, а до них:
- I що то - молодi: шу-шу, шу-шу.
- А що б же нам iще? - Iлько обiзвався весело.- Наговорились, як чого
доброго на©лись. Та хiба ж ви дасте? Тiпайте собi.
I як затрахкотiли знов обидвi терницi, прихилились обо , Зiнька й вiн,
до битки i заговорили пошепки, скоса дивлячись на тiпальниць.
- От що: з тюрми од Кушнiренка письмо получено. Дiло, брат, таке
одкрива ться.
- А як ти...
- Тсс!..
...На оранцi вчора став вiн закурювати. Одiрвав на цигарку, скрутив,
лежить, попихку . А любить вiн - от що не , що курить,-хоч газета стара,
хоч слов'янське, все одно чита . Отак i це - взяв i чита. Коли ж - лист.
"Любезний Данюшо,-- це Огиренковi, що то був у бандi в Христового,-
страдаю в допрi за решоткою, а ви на волi i нiяк за мене не стара тесь. Та
передай i Корнюшi - адже вiн власть, хай стара ться, бо хiба не вкупi й
фiнагента, й конi... хiба ж не брав паю? А то як пропадать менi одному,
пришию всiх до дiла, i Сахновського за учотнi карточки..." Ще там було
понаписувано, а кiнець на цигарку саме одiрвав, якраз де його прiзвище
було пiдписане.
I зараз Iлько жалiв. А Зiнька:
- Хiба не видно, кому пише й хто: Данюша, Корнюша.
- Та вже ж. I саме перед тим за день жiнка Кушнiрейкова приходила на
хутiр, як з мiста при©хала. Щось там балакала з Данюшею й листа ж ото,
видно, передала. А вiн - чи, може, з кишенi як випало? Оце вже сьогоднi,
як ©хати зiбралися, кинувся вiн та таку панiку зчинив - усе догори дном
перекинув, а листа нема. Пита в мене - чи не знаходив листочка отакого.
Нi, кажу. "Ну, якщо знайдеш, не кури (ще й усмiхнувся, мовби так -
байдуже, а я бачу!),- папiр товстий курити, мовляв, а потрiбний". Добре,
кажу, що менi, раз вiн товстий.
Засмiявся Iлько:
- Дав на "Прогрес" семигривеника.
- Тим же ти й куриш куповане...
- А ти ж думала.
Вiн затягся востанн цигаркою - аж зашкварчав недокурок у губах - i
кинув. Потiм iз ступи пiдвiвся й до дiвчини пальцем, застерiгаючи:
- Тiльки ж ти гляди. Це не шуточне дiло: узнають, що в мене той лист,-
уб'ють, гади, i не писну. Щоб нi душа не знала.
- Ну от! Що ж я, маленька? - i задумалась Зiнька. А потiм тiпати
почала. Iлька гукнули з ганку. Вiн виткнувся з-пiд повiтки й до Зiньки ще
раз:
- Гляди ж менi!
Пiшов вiн. З крильця Огириха щось йому наказувала довго, потiм щось
передала i звелiла ©хати. А через хвильку сидiв на фургонi вже й рушив iз
двору. Зiнька побiгла ворота вiдчиняти.
Як про©здив - "прощай?" - до дiвчини i пiдморгнув хитрувато. Вона
мовчки хитнула головою й тихо зачинила за ним ворота узорнi - чирвою.
VI
Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилiзли тiнi з садкiв,
з-пiд стрiх, iз-за повiток. Поповзли попiдтинню вулицями, затьмарили село
легенькою млою. Лише на димарях та на вершках дерев ще промiнь останнiй.
За рiчкою погасав лiс осiннiй жовтавий, догоряло верховiття червонясте.
Догорiло i згасло. На дзвiницi бовконув дзвiн до вечернi, ще... Мов хто
випускав по одному жовтих птахiв, i летiли вони один по одному понад
хатами на лiс. I там десь, може, збивались у ключi. Понад хатами ж iз
степу летiло гайвороння в лiс на ночiвлю. З шумом мостилось по дубах. А з
гущавини вийшли тiнi на узлiсся, як табун чорних волiв, i лягли вздовж
берега понад рiчкою.
На цiм боцi, близько мосту, важко дихав паровий млин. Бiля нього як
ярмарок - возiв, возiв. А бiля ярем воли ремигають. Бiля шарабанiв - конi
в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять пiд млином на мiшках,
гуторять. Це все черги ждуть. На пiддашшi бiля комори - вага. I бiля не©
купа людей, мiшки. Руденький, моторний дiдок пише квитки й ваги догляда .
А темно - летять селянськi фунти мiрчука в артiльську комору. Тiльки
потилицю сердега який почуха .
Вiсiм-п'ятнадцять, клац. Знiмай мiшки,- пише квиток Гнида старий:
вiсiм-п'ятнадцять,- вирахову ,- тридцять п'ять фунтiв мiрчука виходить,-
став гирку - три, а сам на вагах пiдганя - п'ять - треба. Ну, воно трохи
бiльше, на фунт який там, що там той фунт? - Давай, хто там iще !
Давид Мотузка поклав два мiшки на вагу й дивиться. Нi, фунт у фунт, "як
в аптецi",-зна Гнида, в кого можна: ще й за мiшки сам нагадав i скинув
шiсть фунтiв, А до Давида лисицею:
- Значить, свiженького, Давиде, змелемо?
Зняв мiшки той.
- Вже ж не торiшн . Скiльки там з мене?
- Двадцять чотири фунти,- i нi слова бiльше не сказав Гнида, лише
подумав: "Сурйозний чоловiк, по розговору знати. Ну, та ти для нас, можна
сказать, без последствiя".
Давид одсипав мiрчук. Помiг потiм Тихоновi зважити його мiшки (це ж iз
ним i при©хав сюди). Повно в млинi.
- Це хiба ген туди на нiч молоти випаде:
- Да.
Тихiн пiшов до воза - хай Петрик iз конякою собi ©де додому, Давид
пiдiйшов до ящика, подивився, як меле. А збоку з мiшкiв дядько Охтиз
покликав:
- Iди закуримо лишень, Давиде.
Давид пiдiйшов i поздоровкався. Закурили дядькового крiпаку.
- Ну що ж? Як дома, Давиде?
- Та придивляюсь поки що.
- Обмолотився вже?
- Учора добили.
Знадвору тодi, з-за дверей, де на мiшках цiла юрба дядькiв, Гордi©в
голос, що з Давидом по-сусiдському живе, твердо сказав:
- Нi, рiзний народ i в комунiстах.... (Давид прислуха ться). ,
звичайно, бiльш з отих, ще штани з торбинками носять, алiхве, чи як ©х...
- Щоб кишенi не оддимались! - хтось засмiявся.
- Може, й на те, а може, просто, щоб iз мужви сiро© видiлитись; то ж
таки - я, мовляв. У такого в кишенi бiлет, а пiд хренчем своя шкура - i
весь!
- Усi вони такi, у кожного своя шкура. Ось понадивитеся: i цей,
Мотузчин,- тиждень-два, а там пiде жити - або в кооперацiю, або в артiль.
Що ото нема коня - враз буде!
Дядько Охтиз лiктем штовх Давида.
- Ну й народ у нас. А як же по-©хньому: даром страдав i на фронтах кров
проливав? - затягся вiн цигаркою i знов до небожа, стиха й та мно: - Гнида
якось казав,- либонь, i в артiль можна буде на жалування, а може, й у
начальство яке. I нам таки б... Злиднi ж i батька в три погибелi гнуть.
Давид пильно глянув на дядька Охтиза, затягся цигаркою - димок з не© до
лiвого ока тоненько поснувався,- аж примружив парубок, а потiм сплюнув i
глянув знов просто в очi дядьковi й головою тихо хитнув. Та хоч i тихо,
але Охтиз бачив.
- Чого ти так, Давиде? - затягся i чвиркнув крiзь зуби.
- Киньмо, дядьку Охтизе, про це. Знадвору знов голос Гордi©в:
- Через тин живу ж од них, знаю ще хлопцем i партизаном. I тодi ще хоч
молодий був, а убiждьонний, i от нема та й нема - в Червонiй Армi©, а чую
ж - у листах пише, що партiйний уже. Самi батьки не признавалися, мабуть,
з пiвроку, ховалися. Та вже вiд дiвчини довiдався. Питаю старого тодi.
Правда, каже, спортили сина. I я подумав: да, правда. А це якось виходю
вранцi з хати - на току в два цiпи молотять. Один у шинелi - Давид! Уночi
прийшов, а чуть свiт - за цiп та на тiк мерщiй. Оце я розумiю. I хоч
комунiст, а в старiй шинелi, а гiмнастьорку суконну продав та купив чоботи
братовi - в школу тепер ходить.
Тодi хтось iз юрби:
- Як по тво©х, Гордiю, розказах, так i зовсiм вiн не партiйний, виходе.
- Книжечка . Написано в нiй, що член Комунiстично© партi©. Iще всякi
книги партiйнi: "Земельний кодекс" i iншi про радянську владу. Находили
про передiл в "Земельному кодексi" - гарно сказано: треба органiзувати
земельнi громади й скласти приговор, тодi вишлють землемiра i зробить вiн
нарiзку, як там. кожна громада собi встановить.
- Коли ще та весна була, написали ж заяву, а вона як крiзь землю пiшла.
- Нi, не пiшла: дiд Явтух, що у волостi, вчора ще,- всмiхнувся, знати
по голосу,- да закурювати: мiй тютюн, його бомажка, дивлюсь - аж воно
наша заява.
- Бреши!
- Ну от, треба менi! I саме - де пiдписи. I мою, й твою, Гордiю,
хвамилiю та скурив, як ,-на дим. А ти оце хоч сплюнь за мене й викинь iз
голови. Що ти хотiв...
- Ну, а в людей же як? Хiба не однакова власть? От i Недригайлiвка, що
тiльки iншого району.
- Та хоч i iншого. Е, що там...кинув хтось.
Тодi по паузi - голос незнайомий чийсь, може, кого з недригайлiвцiв:
- Чого? В нас без усяко© тяганини нарiзку вихлопотали. Уже й землемiри
при©хали, плани складають. А це на весну нарiзатимуть.
- А як воно у вас? Одруби?
- Нi, всяк ,- чути, прикурю саме. Давид пiдвiвся з мiшкiв i вийшов
надвiр, де в сутiнях, на мiшках, темнi плями постатей i вогники цигарок
поблискують. Той закурив, затягся - вуса, борода на мить зачервонiлися.
- Одруби,- ясно, що кожному в печiнки в'©лися смужечки та латочки, по
всiй обчеськiй землi розкиданi. i в мене в першого - аж у семи шматках
шiсть десятин. вiв чвертку завбiльшки за п'ять верст. Не стiльки роботи на
нiй, як часу на дорогу зга ш. Та й в iнших так. Ну, й за одруби, звiсно,
стояли, за чорний передiл. Ну, взяти ж i те - усiх же не вблаготвориш. Бо
це ж не сувiй ситцю з полицi дiстав: - на скiльки душ? - Ма ш собi! Земля
- не ситець. А ще як у нас -чого тiльки й нема : i солонцi, i пiски, i
болота - десятин на двiстi. Як ти ©© будеш? Кому яку? I знов же: та пiд
селом, а та - за десять верст або й далi.
- Така ж iсторiя i в нас iз землею.
- На поля ми побили, на чотири поля. А де далi земля - на виселок вийде
частина.
Заворушились постатi, огники частiш заблискали, заговорили всi одразу:
- Бач, у людей! Не одна власть хiба?
- Бо то люди, а ми - вiвцi,- Тихiн Кожушини сказав i закашлявся. А
чоловiки хором:
- Кажеш, землемiри вже на©хали?
- Да, плани вже складають.
- Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло i сплюнув. З-за спини Давид тодi
перехилився в коло i стиха, а мов череслом цiлину вiдбатував: