зятя, а той спiдлоба - розбiглись погляди. Знов пальцями перебира , сопе
старий. Н-да... А i йому хiба, Матюсi, те забулось? Десь якийсь черв'ячок
точить. Недарма ж колись п'яний узяв руку тестеву, розмахнув, по пицi себе
бив нею i кричав: "Я сволоч!"
Згадав це старий. А Матюха iнше щось згадав, перехилився до Данюшi й
хмуро крiзь зуби: /
- Що там Кушнiренко в допрi дурака валя ?
- Та я ж писав тобi через маму.
- Та писав же... на поруки взяти, бо видасть. Що - я ж так i знав. Хiба
не чувствував, який то елiмент твiй Кушнiренко? От i зволь тепер. Звiсно,
хто йому повiрить i якi в нього речовi докази , ну, а пляма, клопiт?..-
аж кусав цигарку Матюха.- Гад отакий! Сидiв би вже, коли попався. Ну, два
роки дали б йому... Пiддержку давали б якусь i ми.
- Я й цього разу, як жiнка до нього ©хала, червiнця дав.
- Ну, як же вiн там?
- Нiбито в карти ду ться на всю. На побачення вийшов,- розповiда
жiнка,- в самих пiдштаниках та пiджачок позичений на голе тiло. I рядно, й
подушку програв. I голова провалена. Жалiвся, що попервах уркагани жити не
давали, ну, а тепер уже - сво©.
- А розслiдування ж як?
- Видно, закiнчено. Вiн вiдмовля ться вiд усього: мовляв, у циган
купив, та й усе. Питала жiнка слiдчого, чи можна на поруки його взяти.
Каже, що приговора вiд громади треба.
Данюша прихилився ближче до зятя й сказав:
- Оце ж сьогоднi сход, треба б...
- Да! Треба буде! - мов iз задуми кинувся Матюха по паузi.
Грамофон стих. Принесла пирiжки на блюдi до столу Огириха, Секлета -
борщ.
- Просю покорно за стiл! - запрохувала Огириха.- Лiзочко, ти ж таки
хазяйка... I де та Зiнька ваша, хоч би дитину в молодицi взяла. Зiнько! -
погукала в кухню. Та вбiгла i взяла дитину.
Заторготiли стiльцями,- сiдали до столу шумно. Матюха з буфета карафку
дiстав i другу, меншеньку, з наливкою для жiнок.
Частували господар i господиня: до пирiжкiв, до борщу. Та ще ж чарки в
Матюхи! То пiсля локшини вже мов одмiнилися всi. I сам господар уже не
спiдлоба дивився, вже й балакучий став. Та й усi за столом стали шумнiшi.
Кожен говорив вищим тоном од звичайного, i говорили багато. I приборами
стукали шумнiш, а вже що ©ли - на славу! На двох блюдах принесли Секлета й
Зiнька печеню й яблука моченi. Найперша в Матюхи думка, як глянув,- що
качки без води ж нiяк не можуть.
- Аякже. I ситiшi, i кормiв менше йде, як вони на водi,- хтось зауважив
з жiночого краю.
- Та ясно! - Отже, налив чарку повну, аж на скатертину полилось, i
тестевi пiднiс. Той вiдхилив тихенько рукою - сво му ж, мовляв, здоров'ю.
- Гм! - пожадно глянув на чарку, прозору, як кришталь. А з кишеньки
боково© - кра чок червоний. Усмiхнувся Матюха, глянув на гостей iз
застиглою усмiшкою. Потiм нахмурив брови й сказав не сво©м голосом -
задерикувато перекривляючи когось: - "Раз ти парт йний, не должон ти
пити!" - Аж голову в плечi втяг i брови звiв - це вже вiн: - А хiба вищi
партiйцi не п'ють? Кон шно, не цю гадость, а коньяки всякi, портвейни.
П'ють, та ще й як п'ють! Потому - наша робота парт йна,- пий без нiяких
розговорiв!
Випив. Частуючи далi, заговорив:
- Це хоч гнати навчились, приятна якась, все одно, як i микола©вська
колись була. А попервах бувало - руда, вонюча, нiс затика ш рукою. А п' ш,
бо не пив би - згорiв би вже досi. Як i пiд партизанщину ото - коли спиш,
бувало, тодi тiльки й не п'яний. А дiла, брат, якi творили! Або як i
вiйськовим комiсаром був у волостi... Ну, ну, Никаноре Iвановичу, всю.
"Щоб наша доля нас не цуралась".
Данюшi налив. Знов говорив далi:
- Бо як не п' ш, то й доля десь поза Уманню ходить, i сам ходиш як
неприкаяний. Дума те, легко парт йному з таким народом? Дума те, не знаю,
як на мене дивляться обухiвцi - як на чорта! "Живе здорово!" А що б же -
кров свою в революцiю проливав, жизнi, можна сказать, не жалiв та й ходив
би обшарпаний, ячниками б давився та по-свинячому жив, як вони?! За що ми
й боролись тодi?!
- Правильно!
Цокали прибори, говорили весело на тiм кра© столу жiнки. Матюха все
бiльше увiходив у роль.
- Звичайно,- хто жизнь понiма, той: "Правильно". А в нас же народ! От
тiльки й розговорiв - не в вiчi, звичайно, хiба б я дозволив? - по
закутках: "З куркулями породичався..."
За столом - як струм по всiх пробiг.
- I доки вже тi "куркулi" будуть?
- I рiвнi всi, i куркулi ще!
- Троцько в чужiй хатi живе (з хутора ж вигнали), як старець ходить, а
куркуль!
- От же ж народ! Ясно ж сказано, що куркулiв тепер нема. крiпкий
хазя©н. Тiльки хто йде проти властi або не пiддержу ©©, то - куркуль,
злосний елемент.
- Та чи ми ж продподатку того не платимо? - Огир аж плечима здвигнув.
- Отже ж. А що у вас пара волiв та пара коней...
- Та й конi ж то Данюшинi...
- А хоч би й вашi? Хлiбороб, значить, добрий хазя©н. I державi од нього
тiльки користь. В газетi ж читала якось Лiза, в "Правдi", награднi вже
хорошим хлiборобам дають. Влада розумi . От i в оренду - бери скiльки
хочеш, аби лад ©й дав. Наймай хоч десяток наймитiв собi,- будь ласка!
Данюша поважно тодi:
- Iнакше й бути не може. Наша Укра©на до вiйни була "житницею вропи".
I зна те, скiльки хлiба вивозили ми за кордон? А тепер давно хiба ось самi
з голоду пухли? I ще пухнути будем, якщо влада не вживе заходiв та
правильно не розв'яже аграрного питання так, як то потрiбно в iнтересах
держави. Бо що зараз ми бачимо в себе на сво© власнi очi? Та десятина, що
в помiщика чи в хлiбороба-власника - хай буде по-©хньому вже - у куркуля,-
давала двiстi пудiв, тепер да двадцять. Ну, в хазя©нiв-то, правда, бува ,
що й до сотнi да , а що вже в кенесе, так iменно - двадцять пудiв, i то ще
- "слава богу". Бо при такiй обробцi, при такiй культурi - дурна земля, що
й насiння верта .
- Це правильно! - поклав Огир на тарiлку виделку й витер рушником
вуса.- Душа болить, як гляну, як те кенесе з землi свято© знуща ться, ©в
мене ж за клунею хуторяни взяли. Шiсть рокiв уже, а не можу дивитись. Душа
болить! Оце ви©де,- сонце пiдiб' ться, розсi на стерню, коровчатами
пошкряба ральцем, в одну борону заволоче - роди, боже, як хоч! Та вже аж
косити прийде. Бувало, заблуде який - свою ниву шука -шука , сердега.
-У вас добре, що хоч сiють,-засмiявся Никанор Iванович,-а в нас
хитрiший народ: на осiнь зрале, хай падалиця сходе. I родить.
- Бодай ©х родимець змалечку побив був, як отак хлiборобити! - Огир аж
одкинувся на спинку стiльця, опустив голову, зламав бороду об груди й
дивився задумано кудись через стiл у куток. Заговорив повагом:
- У мене ж було до революцi© сiмдесят десятин. Та я ©© - збуди
опiвночi, з зав'язаними очима по всiх кусках обводю. Нiде й у борознi не
спiткнуся... А ореш, бувало,- у двi ж пари завжди, вже не бо©шся, що
пристануть: "гей та гей". Бату ш ту борозну в колiно. I сi ш же - не в
землю, а в пух. Ну, то й родило ж... Треба любити ©© - землю, спиш, i в
снi, було, бачиш...
- А тепер ото й не сниться,засмiявся Никанор Iванович.
- Нi, сниться й тепер.
Сидiв задуманий, важкий i хмурий. На тiм кiнцi столу весело говорили й
смiялись молодицi. Матюха взяв знову карафку, мовляв, треба .ж i землю
святу полити, щоб родила та щоб снилась гарно.
- Нi, що менi оцю нiч приверзлось,аж на стiл схилився Огир i
всмiхнувся,- вдивленiе чисте, не сон. Сво му здоров'ю,- одхилив вiн чарку.
Другу випив. Потiм рушником витер вуса й став розповiдати свiй сон. I
жiнки затихли й повернули сюди обличчя.
...Вранцi ©дуть сiяти наче: вiн, Данюша й Iлько - наймит ©хнiй. Сiялкою
наче ©дуть, за хутiр - за садком зараз нива. Дивиться вiн - аж рiллю його
та переорю хтось. Небо червоне, а на ньому, як ото малюнки в книжках :
чорний увесь i чоловiк, i коняка, в соху запряжена,не в плузi, а як ото в
Росi©,- у соху. I чоловiк за сохою йде. "Що за причина?" Аж оторопiв. На
Данюшу: "А дивись, чи й ти бачиш?" - "Бачу, каже, сохою оре".-"Та то що
сохою... А то ж на нашому!" Та так у грудях i похолонуло. Швидше до ниви
©дуть, стали на обнiжку. А вiн пiд'©здить саме - Тихiн Кожушний, здоровий
такий, червонопикий, а коняка - самi кiстки та шкура. Припинив, смi ться
хидно та: "Чого оторопiли? Що орю? Он тепер тво де" - й показу рукою на
економiчеську землю, i саме-де солонцi. "Як не мо , на яких це правах?" --
"А на таких правах, на сов цьких",- i смi ться хидно, коняку поганя .
Огир став у борознi перед конякою та - по мордi, по мордi ©©. А вона як
заiрже. А з-за лiсу сонце тодi, i не сонце, а мов пожежа, червоне так i
розлилося. I роплани, як галич, летять iз-за лiсу. Дивиться Огир - аж
Тихiн як затруситься та - геп, на рiллю прямо, навзнак i руки розкидав, а
з рота кров, i судороги його корчать.
Круг столу така тиша, аж чути дихання затамованi. I в тишi хтось:
"Ага!" Огир перевiв дух i аж зiтхнув важко.
- Так я й похолонув увесь: Iлько ж бiля. волiв. Це ж розслiдування
буде, по судах, ще i в ГПУ потягнуть. Аж дивлюсь далi, а то вже й не кров,
а зерно, як з елеватора - сиплеться, сиплеться i просто на рiллю, вже й
Тихона засипало, тiльки голову й видно. Купа вже там, i все сиплеться. Я
на Данюшу - бiжи за мiшками, а вiн - як скам'янiв - i не рухнеться. Хочу
сам зрушити з мiсця - i не можу. Аж у пiт кинуло. I прокинувся, сорочка на
менi - хоч викрути.- Огир одкинувся на спинку канапи й дихав важко, мов
справдi, поки сон розповiв, заморився, задихався. На жiночiм кра©
заговорили тодi:
- I таке присниться. Наче проти вiйни, чи що?
- Тобi все вiйна! - махнув рукою Никанор Iванович.
- А роплани ж i кров? - не вгавала його жiнка.- Тепер же як
розказують, яка вiйна буде, аж млi ш. Нiбито - у повiтрi бiльше та газами
душитимуть.
- Да, технiка - все,- озвався Матюха й повернув до тестя голову,- а
вам, правда, сон те ... замiчательний приснився.
- Умгу,- закурюючи, мгукнув Данюша i всмiхнувся криво: - Якби Тихона та
ще декого з землеустройщикiв схватили судороги, кучугури пшеницi
насипалися б.- I - паф сизим димом.
- Та Тихiн уже. Як похрестили його, тепер як вiл ото, що на ньому
iстика поб' ш: з ярма дивиться та сопе тiльки. Тут новий .
- А хто такий?
-- Та ...
Прийшли саме Гнида й Губаренко з жiнкою - крамар.
- А-а, дорогi гостi,- п'яний, розiп'яв руки Матюха,- пожалуйте! А ти,
чортова Гнидо, хитру ш усе. На ж, пий тепер пiдряд, коли так, скiльки й ми
випили.
Налив Гнидi три пiдряд. Далi Губаренковi.
- А сво му ж здоров'ю?
- Е, я уже. Менi ще й на сход iти. Та й на вечiр треба ще мiсце
залишити,- вiдмагався Матюха. Губаренко зважив на це, тим часом Гнида,
обгризаючи кiсточку, заговорив:
- Уже сходяться. Чималенько вже було, коли я заходив. Там щось Давид
розуму дуже, а з ним Тихiн i Яким-гармонiст,- удосвiта з бурякiв
повернувся. Каламутять народ: чув, щось про землю балакали i про хлiб, що
зiбрали були,- i по паузi додав: - Сурйозний чоловiк той Давид, буде нам з
ним клопоту немало. А це ж i перевибори незабаром. Може таку свиню
пiдкласти, що тiльки вухами ляпнемо.
- Що? - подивився з презирством i грiзно Матюха па Гниду.- Хто вухами
ляпне? Я? - Брови низько впали на очi, очi кров'ю налились.- Та я,
мать...- трах! - по столу кулаком, як довбешкою. Забрязкотiв посуд.
Скрикнули жiнки, декотрi з-за столу схопилися. I чоловiки занепоко©лись.
- Корнюшо, ну, не треба! Ну, покинь!
- Як це покинь?! Якийсь сопляк, а я вухами ляпну?! Та я одним махом,-
знов - трах! - по столу,- в баранячий рiг скрутю!
Пiдбiгла Лiза, заспокою чоловiка:
- Ну, скрутиш, Корнюшо. Не розстроюйся. Тобi ж не можна.
- А що ж вiн! - А таки сiв на стiлець Матюха. Дивився спiдлоба й сопiв
важко. Лiза рукою гладила йому спину.
- Бач, настрiй зiпсував i собi, i всiм. Погуляти ж з'©хались, а мов на
похоронах стало. Розкис Матюха:
- Заведи грамофон.
Заграв грамофон вальс "На сопках Маньчжурi©". Здалеку десь, мов iз
глибини саду з естради оркестр духовий. Звуки залляли кiмнату вщерть,
заглушили голоси. Наталка зробила тур i перед трюмо стала, зачiску
поправля . Жiнки прибирали з столу, а якi сидiли на канапi i щось собi
гомонiли. Перед чоловiками тiльки ще стояли прибори, i в карафку Лiза ще
налила з четвертини. Оркестр стих, спiвала Вяльцева. Потiм дует, потiм
знову оркестр.
З кухнi увiйшла Зiнька. В шумi, в тютюновому диму, як у туманi, пройшла
наймичка сiра, як перепеличка, в незграбних чоботях, по простiлках
мережаних, до хазя©на з-за спини. Мовляв, там чоловiк прийшов, послала
громада: чи що буде сьогоднi? Рукою махнув Матюха:
- Хай пiдождуть.
Зiнька вийшла й сказала чоловiковi: п'яний, махнув рукою, сказав: "Хай
пiдождуть". Чоловiк мовчки надiв шапку й мовчки вийшов iз хати. А Зiнька
знов за посуд узялась; перетирала бiля столу. Дивилась у вiкно задумана:
сiдало сонце червоне за хатами, десь у степу, на далеких гонах.
VIII
На розi вiд майдану, де церква, бiля школи людей уже зiбралося чимало.
Тупотiли на ганку чобiтьми, курили, гомонiли, сновигали в коридор, з
коридора. Стояли бiля ворiт на вулицi юрбою.
- Чого вони не починають?
- Та голови нема,
- Гостi ж у голови!
Чухав потилицю хтось: пiшов сюди, а дома нi годовано, нi наповано, а
хтось йому:
- Ти що ж, порядкiв наших не зна ш? На двi години призначено - у сiм
збирайся. Нiде, мабуть, такого нема !
Хтось пiдбивав розходитись, бо все одно, мовляв, нiчого сьогоднi не
буде. I з-за ворiт тодi з юрби гукнув хтось:
- Да, братцi, розходься!
- А хiба що?
- А он - дивiться!
Бiля ворiт стихло одразу, i всi дивились на майдан. I на ганку стихло.
Добре звiдси видно: од вiтрякiв по дорозi пара баских вороних коней у
бричцi летiли просто сюди. Ближче. Аж землю рвуть копитами воронi, в милi.
А на передку кучер у червонiм картузi - мiлiцiонер - одкинувся назад,- на
вiжках конi несуть. У бричцi розвалився начмiлiцi© Сахновський iз району.
Юрба колихнулась i од-линула з вулицi до огради. Як вихор, пролетiв повз
школу. З шумом знялись галки на тополях круг церкви. А десь у вулицi вже
баритон - "ге-еп!", i горобцi з тинiв, i малеча з дороги, як горобцi, пiд
тини розлiтаються.
- Ну, тепер жди ©х!
- Розходься, братцi!
Натовп колихнувся i ще зашумiв дужче. Сходили з ганку сюди до ворiт.
Уже були розходитись почали, як нагло гурт, що з вулицi виткнувся,-
махають руками на них i ходу прискорили. Що там таке? Вертались до школи,
i той гурт пiдiйшов.
- Куди ви розходитесь? Он iдуть!
- А начальник мiлiцi© хiба не до нього по©хав?
- До нього. На воротях стрiлись, устав iз брички, а й у двiр не зайшов.
Прямо сюди йдуть усi. Видно, щось важне.
- То неспроста, як i в двiр не зайшов. Угадували: може, кого
арештовувати? Бо якби самогонку трусити, не так би це нагально, де ж таки:
i в двiр не зайшов. Якось притихли всi i мовчки, хмурнi й тривожнi, валили
в школу, гупали чобiтьми на ганку, до гурту: "Iдуть!"
В класi за столом секретар сiльради сидiв i щось вiдмiчав у
продподаткових списках. Оточили селяни його. I на партах сидiли. Од вiкна
ген на партах - юрба цiла. Проти вiкна стояв Тихiн Кожушний, сидiв на
лутцi Яким, що оце з бурякiв повернувся. I говорив вiн, розповiдав про
роботу на буряках, про життя тамошнiх селян, що живуть поблизу цукрового
заводу, про заробiтки ©хнi на плантацiях. Дядьки слухали уважно,
захоплено. Аж не втерпiв Гордiй-незаможник, що в нього семеро дiтей:
- I трапля ться ж людям добро таке - завод! А тут, як обжався, хоч
поламай руки, бо не потрiбнi ж нi на що. Або якби спалив млина, а бог щоб
вiтрiв не посилав,- хоч би за крила вiтряки крутили, робота б була. I як
ми ген туди далi, рокiв за десять, у свiтi й житимемо? Народу ж
намножиться. I так тi © землi - ось i в нашiй громадi - i по три чвертки
на душу нема . Шкряба ш, шкряба ш ©©, сердешну, а того хлiба з не© - всилу
до весни дотягнеш. А тодi що буде? Бiда, Давиде! -схилився вiн до Давида,
що сидiв з ним поруч на партi, i похитав головою.- От ти книжки всякi
чита ш, скажи менi, сину,- що воно буде?
Парубок звiв голову, задуманий, i спитав:
- А як ви, дядьку Гордiю? На вашу думку? Гордiй хвилинку в задумi
дивився в чорнильницю
на партi, i весь вiн мов застиг. Раптом звiв обличчя й сказав:
- Я так думаю, сину, що от як не виробить центр нiчого нащот
переселення - ж гулящi землi i в Сибiру, i на Херсонщинi, i на Кубанi,-
та як не настроять нових заводiв, щоб нашу сiльську голоту - як ось © в
мене росте семеро - вони в себе втягли,- плохе життя буде.
- Це вiрно, дядьку Гордiю. I за розселення, i за заводи. I центр уже
виробив: ж фонд переселенчеський. Тiльки що бiднi ми, не може держава
переселенцевi допомоги дати, а так, на сво© ж сили, хто ж зможе далеко
куди пере©хати? Чи ви, чи я? I заводи старi пускають i новi будують. А вже
тодi на базi реконструйовано© промисловостi можна буде й саме хлiборобство
пiднести, щоб було воно в нас культурним хлiборобством, а не таким
нещастям, як тепер .
- А це iменно, що нещастя, а не хлiборобство,- хитали селяни головами.
А в Пiвненка син в агротехнiкумi вчиться. Перехилив голову в коло Пiвненко
й сказав:
- Треба до агрономiв прислухатися.
А Яким:
- Та машини всякi заводити, як-от трактори. На цукровому заводi, там же
на буряках бiльш тракторами роблять.
З-за спини голос:
- Трактори - да! А тодi казарми стро©ти, а цi хати порозвалювати та
комуну заводити. Хороше життя буде: робота ж по наряду, по карточках у
гамазеях усе получати,- ще на Якима зиркнув i криво всмiхнувся,- а ось
тебе, Якиме, за каптенармуса наставимо.
Яким тiльки глянув, а й слова не сказав: з таким дурнем як балакати!
Сплюнув тiльки з презирством. З-за спини ще тодi хтось:
- Нi, щось не ©здять уже оратори, не розказують уже про комуну.
- А проте скiльки ©х - комун та колективiв, скiльки ©х буде! - сказав
Давид.- Тiльки ми не про це будемо зараз, а ось про що: iдеш по селу та як
глянеш по дворах, на вигiн,- скiльки тих плиток нароблено - кучугури,
тисячi возiв гною на них перелiплено, та й подума ш: а що, якби отi тисячi
возiв та на поле вивiз.
Дядько Гордiй узяв його за плече.
- В тiм-то й рiч, Давиде, що не довезеш на поле, по дорозi розтрусиш:
як i в нас, аж за хуторами, на Гановому земля.
- Десять верстов. За день чи й двiчi справишся. Ще хтось за спиною -
уже в класi сутiнь,- не знати, хто саме:
- Як кому, так геть-то - уся пiд селом земля.
- Бо не боявся попервах революцi©, зайняв, та й усе. I що _ж,_ тобi
оддам тепер, може? - сказав Якiв, Гниди старого син жонатий.
- Пересуньте ганiвську землю собi пiд село, от i вам буде добре.
Давид пильно глянув у сутiнь, звiдки той голос чути, i одмовив iз
притиском:
- Землемiри - тi пересунуть.
Гнида знов:
- Авжеж! Який до землемiрiв. Не дуже лиш!
- А то хiба що?
- Он Тихона спитай що, той тобi розкаже,- i Гнида блиснув у сутiнях
зубами,- засмiявся. Проти вiкна на сiрому тлi вечора темна незграбна
Тихонова постать ледве помiтно ворухнулась, i голос глухий, повний
ненавистi й презирства:
- Ти, Гнидо, зубiв не вишкiряй. Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тiльки
визбира ш!
- Овва!
- Подивишся!
I Яким тодi до Гниди:
- Дума те, не зна мо, чия то робота?
Вiд дверей нагло - тш! Стихло в класi, а в дверi увалилися й пiдiйшли
до стола Матюха, начмiлiцi©, старий Гнида. До парт - Огиренко й Губаренко,
сiли спереду. I ще в дверi валили селяни, проходили в глиб класу, бiля
порога ставали,- повен уже клас. Щось бiля стола, посхилявшись, гомонiли
голова з секретарем та начмiлiцi©. I Гнида совав туди свою гостру пику. В
класi як в усi - тиша. Пiдняв голову Матюха й очима п'яними важко полiз по
обличчях селян - на переднiх партах i в глиб класу. Бiля вiкна - на
Тихоновi та на Давидовi затримався поглядом. До начмiлiцi© нахилився. Тодi
й той глянув до вiкна i довго не зводив очей з Давида. Потiм клацнув
срiбним портсигаром i закурив.
Матюха хриплим голосом сп'яну оголосив загальнi збори обухiвсько©
громади одкритими. Повiстка дня така - взяв вiн папiрець i читав: 1) заява
громадянина хутора Огирi, Обухiвсько© сiльради, Кушнiренка i 2) поточнi
справи.
- Бiльше нема нiяких питань?-хмуро глянув вiн на громаду.
Тихо. А в тишi голос од вiкна Давидiв:
- Нi, питання ще .
Матюха з несподiванки так i застиг iз повiсткою денною в руцi. Потiм
голову як-як помiтно вбрав у плечi, i брови нависли. Ворухнулась громада,
з переднiх парт оглянулись чоловiки, в тишi хтось грюкнув кришкою парти.
Пiдвiвся Давид:
- Мене цiкавить, та й громадi, я думаю, цiкаво буде знати, по-перше: в
якому станi приговор земельних громад про землеустрiй, що шiсть мiсяцiв
тому в сiльраду поступив? А друге: хай уповноваженi скажуть, що з хлiбом,
зiбраним на землеустрiй, сталося i де вiн? I який вони акт з артiллю
складали? Оце й усе поки що.
Матюха з-за стола склав губи в усмiшку презирливу й говорив, недбало
кидаючи слова:
- Тек!.. Запомни собi навсегда, товаришу Мотузко, що цi вопроси зараз
до дiла не стосуються. Як будуть вони поставленi на повiстцi, отодi й
будемо ©х обговорювати.
- Отже, я й пропоную ©х поставити. А ви проголосуйте, як громада на це.
- Та в чому справа? - здвигнув плечима в кiнцi стола начмiлiцi©. I
Матюха здвигнув плечима. Ще й на обличчi таке здивування в нього, мовляв:
i може ж чоловiк отаку дурницю молоти! Враз похмурнiв.
- Прохаю, громадянине Мотузко, менi не вказувати i призиваю до порядку.
Повiстка . Всi чули?
Шум i рух бiля вiкна. Рукою по столу - трах!
- Вишвирну, як кошеня, за дверi, тiльки ще слово менi. Я не гратись
сюди прийшов.
Вiн узяв у секретаря клапоть паперу - заяву ж ту, (видно ще й чорнило
на тiй заявi не висохло) - i почав читати:
- До Обухiвсько© сiльради, Щербанiвського району, громадянина хутора
Огирi Павла Кушнiренка
Заява
В нiч на 19 серпня ц. р. я по©хав у с. Яреськи, за 65 верстов од нас,
на ярмарок, щоб купити там собi коня. Був i купив собi в якихось циган
гнiду кобилицю 9 лiт, заплативши, за не© 180 крб. I вже збирався додому
©хати, як пiдходять до мене селяни с. Обухiвки - Гордiй Чумак, Мотузка
Пилип i др.- i заявляють, що коняка це в мене - начебто Чумакова, яку
вкупi з iншими шiстьма в цю ж нiч було в них заведено з пастьби. Я,
опасаючись самосуду надi мною, невиновним, озвiрiлими селянами, кинувся
тiкати. Але мене було схвачено, дуже збито, i тiльки мiлiцiя вже мене
одбила в самосудчикiв. Потiм мене заарештували, i ось другий мiсяць я
страдаю в допрi безневинно за когось. Ведеться слiдство, i з нього видно,
що я не винуватий, а проте сиджу, а дома хазяйство розвалю ться i сiм'я
без усяких засобiв на iснування. А потому прохаю сльозно обухiнську
громаду видати жiнцi мо©й приговора, щоб мене випустили з допра хоч до
суду, який розбере й оправда окончательно мене, невинного.
_Павло Кушнiренко_
Матюха поклав заяву на стiл. Узяв другий аркуш у руки... На партах
глухо зашумiла громада на заднiх рядах. Знали ж усi добре Кушнiренка -
бандит, яких мало. I знали, як було на ярмарку тодi. А тепер, iч,
сльозливим яким прикида ться, приговора йому, харцизяцi!
Шумiла глухо громада. Матюха поклав аркуш i, спершись обома руками на
стiл, а голову втягши в плечi, грiзно очима вп'явся в натовп. Цiлу
хвилину, може. Потiм стихати стало. I тихо як в усi, аж iзнадвору виразно
чути було, як десь на вулицi спiвали. Отодi вiн знову взяв аркуш зi стола.
I, ще мовчки й грiзно глянувши на громаду, сказав повагом:
- Ото так заява. Написано ясно, i можна просто голосувати. Але все ж
скажу, що наш прямий обов'язок громади - захищати сво©х членiв. Бо це i з
кожним з нас може трапитись: купив, а воно крадене. I що ж, безневинно
пропадати? Вже б коли дiйсно, як хто, може, пiдозрiва, вiн сам украв
коняку, то вже б розслiдування виявило. А то ось i начальник мiлiцi© каже,
що, либонь, якихось циган таки пiймано. Ну, а поки-то дiло розбереться,
чоловiк страда в допрi нi за що. Та й хазяйство гине.
Трохи помовчав. У класi тихо.
- Тут приговор вже написаний,говорив далi Матюха,- його тiльки
пiдписати треба. Думаю, що голосувати тут нiчого.
- Нi, голосувати тут що,обiзвався з парти Давид,- а ранiш як
голосувати, треба ж знати громадi змiст приговора, за що голосувати.
- Пiдписувати будеш, то й прочита ш. А не згоден - не пiдпишешся,
силувати нiхто не буде. Та й потiм...- Матюха посмiхнувся.- Що ж ти? Без
году тиждень, як на селi, що ти можеш знати по цьому дiлу?
- Досить послухати, що народ за нього каже.
Тодi Якiв Гнида з мiсця крикнув:
- Тiльки ти, ей! Нам аблакатiв не треба! За грамотних не розписуйся! -
Вiн пiдвiвся з-за парти й подався до стола та до голови тодi: -Товаришу
голово, та голосуй. Може, тут найдуться такi, що за личнi щоти,-так що ж,
i потурати ©м! Як у нього коняка вкрадена, так, значить, по його - хоч
винуватий, хоч нi, а гний в тюрмi! - i став поперед парт: буде ж голоси
пiдраховувати. Матюха тодi:
- Це правильно,- i постукотiв обручкою по столу.- Увага, товаришi!
Дивися ж, Якове, хто там буде за що голосувати. Я голосую: хто проти того,
щоб...
Давид з мiсця:
- Не "хто проти", а "хто за".
- ...щоб Кушнiренковi приговор видати, пiднiмiть руку,- i пiдняв лампу,
щоб виднiше. Якiв раху :
- Раз, два, три... хто то руку? Чи вище пiднiми, чи що. Хова шся за
спину. А, то Хоменко!
- Та нi,- занепоко©вся той,- то я обперся.
- Сiм,-сказав Якiв.
- Так i запишемо: сiм проти по личних щотах. А тепер, значить, пiдходь
пiдписуватись. От прямо скраю й пiдходь. А ми з секретарем тодi скрiпимо.
Перший Гнида-син пiдписав, навiть не читаючи. Пiдiйшли, огинаючись, iз
передньо© парти чоловiки. Боязко взявся один за ручку, довго вмочав у
чорнильницю, довго шкрябав - чи перо зiпсоване,- аж пiт на лобi виступив.
Другий пiдписався. У класi зарухались: хто до стола, хто до дверей.
Пiдвiвся й Давид iз парти, iз Тихоном та з Якимом пiдiйшли до стола. Саме
хтось ручку поклав. Давид узяв тодi аркуш i став читати про себе, а Яким
та Тихiн дивились в аркуш з-за Давидово© спини. Прочитав, поклав аркуш i
повернувся од стола.
- Нi,- похитав головою,- я такого приговора не пiдпишу: i "в бандах не
участвував", i "пiдозрiнь нiяких на нього не пада " - тут, хлопцi, дуже
пальцi вашi знати. Матюха почув.
- Що таке?! - пiдiйшов вiн до Давида впритул, червоний, i руки вже в
кулаки стиснутi, як довбешки. Аж сатанi . Та де ж - народ навкруги -
бачить же, чу , це ж пiдрив властi. У! Ну - що партi ць Давид. Хоч весь
тремтiв, а одхилився од Давида (од грiха). Погляд упав до дверей, де стояв
гурт, а поза спинами Хоменко намагався з класу втекти. Згрiб того за
груднину й витяг на середину класу.
- Ти куди? Ти голосував проти? Нi? - i вдарив у пику, аж той зайшовся.-
Так пiдписуйся ж, гад, якщо нi! Я тебе вивчу!
Давид зблiд i весь тремтiв як у пропасницi. Ступив крок до голови. А
тут зараз Тихiн за руку, i Яким пiдступився.
- Давиде, облиш!
Давид поривний.
- А, так ти ще й досi пики б' ш? На загальних зборах?! Ах ти ж,
старий. Н-да... А i йому хiба, Матюсi, те забулось? Десь якийсь черв'ячок
точить. Недарма ж колись п'яний узяв руку тестеву, розмахнув, по пицi себе
бив нею i кричав: "Я сволоч!"
Згадав це старий. А Матюха iнше щось згадав, перехилився до Данюшi й
хмуро крiзь зуби: /
- Що там Кушнiренко в допрi дурака валя ?
- Та я ж писав тобi через маму.
- Та писав же... на поруки взяти, бо видасть. Що - я ж так i знав. Хiба
не чувствував, який то елiмент твiй Кушнiренко? От i зволь тепер. Звiсно,
хто йому повiрить i якi в нього речовi докази , ну, а пляма, клопiт?..-
аж кусав цигарку Матюха.- Гад отакий! Сидiв би вже, коли попався. Ну, два
роки дали б йому... Пiддержку давали б якусь i ми.
- Я й цього разу, як жiнка до нього ©хала, червiнця дав.
- Ну, як же вiн там?
- Нiбито в карти ду ться на всю. На побачення вийшов,- розповiда
жiнка,- в самих пiдштаниках та пiджачок позичений на голе тiло. I рядно, й
подушку програв. I голова провалена. Жалiвся, що попервах уркагани жити не
давали, ну, а тепер уже - сво©.
- А розслiдування ж як?
- Видно, закiнчено. Вiн вiдмовля ться вiд усього: мовляв, у циган
купив, та й усе. Питала жiнка слiдчого, чи можна на поруки його взяти.
Каже, що приговора вiд громади треба.
Данюша прихилився ближче до зятя й сказав:
- Оце ж сьогоднi сход, треба б...
- Да! Треба буде! - мов iз задуми кинувся Матюха по паузi.
Грамофон стих. Принесла пирiжки на блюдi до столу Огириха, Секлета -
борщ.
- Просю покорно за стiл! - запрохувала Огириха.- Лiзочко, ти ж таки
хазяйка... I де та Зiнька ваша, хоч би дитину в молодицi взяла. Зiнько! -
погукала в кухню. Та вбiгла i взяла дитину.
Заторготiли стiльцями,- сiдали до столу шумно. Матюха з буфета карафку
дiстав i другу, меншеньку, з наливкою для жiнок.
Частували господар i господиня: до пирiжкiв, до борщу. Та ще ж чарки в
Матюхи! То пiсля локшини вже мов одмiнилися всi. I сам господар уже не
спiдлоба дивився, вже й балакучий став. Та й усi за столом стали шумнiшi.
Кожен говорив вищим тоном од звичайного, i говорили багато. I приборами
стукали шумнiш, а вже що ©ли - на славу! На двох блюдах принесли Секлета й
Зiнька печеню й яблука моченi. Найперша в Матюхи думка, як глянув,- що
качки без води ж нiяк не можуть.
- Аякже. I ситiшi, i кормiв менше йде, як вони на водi,- хтось зауважив
з жiночого краю.
- Та ясно! - Отже, налив чарку повну, аж на скатертину полилось, i
тестевi пiднiс. Той вiдхилив тихенько рукою - сво му ж, мовляв, здоров'ю.
- Гм! - пожадно глянув на чарку, прозору, як кришталь. А з кишеньки
боково© - кра чок червоний. Усмiхнувся Матюха, глянув на гостей iз
застиглою усмiшкою. Потiм нахмурив брови й сказав не сво©м голосом -
задерикувато перекривляючи когось: - "Раз ти парт йний, не должон ти
пити!" - Аж голову в плечi втяг i брови звiв - це вже вiн: - А хiба вищi
партiйцi не п'ють? Кон шно, не цю гадость, а коньяки всякi, портвейни.
П'ють, та ще й як п'ють! Потому - наша робота парт йна,- пий без нiяких
розговорiв!
Випив. Частуючи далi, заговорив:
- Це хоч гнати навчились, приятна якась, все одно, як i микола©вська
колись була. А попервах бувало - руда, вонюча, нiс затика ш рукою. А п' ш,
бо не пив би - згорiв би вже досi. Як i пiд партизанщину ото - коли спиш,
бувало, тодi тiльки й не п'яний. А дiла, брат, якi творили! Або як i
вiйськовим комiсаром був у волостi... Ну, ну, Никаноре Iвановичу, всю.
"Щоб наша доля нас не цуралась".
Данюшi налив. Знов говорив далi:
- Бо як не п' ш, то й доля десь поза Уманню ходить, i сам ходиш як
неприкаяний. Дума те, легко парт йному з таким народом? Дума те, не знаю,
як на мене дивляться обухiвцi - як на чорта! "Живе здорово!" А що б же -
кров свою в революцiю проливав, жизнi, можна сказать, не жалiв та й ходив
би обшарпаний, ячниками б давився та по-свинячому жив, як вони?! За що ми
й боролись тодi?!
- Правильно!
Цокали прибори, говорили весело на тiм кра© столу жiнки. Матюха все
бiльше увiходив у роль.
- Звичайно,- хто жизнь понiма, той: "Правильно". А в нас же народ! От
тiльки й розговорiв - не в вiчi, звичайно, хiба б я дозволив? - по
закутках: "З куркулями породичався..."
За столом - як струм по всiх пробiг.
- I доки вже тi "куркулi" будуть?
- I рiвнi всi, i куркулi ще!
- Троцько в чужiй хатi живе (з хутора ж вигнали), як старець ходить, а
куркуль!
- От же ж народ! Ясно ж сказано, що куркулiв тепер нема. крiпкий
хазя©н. Тiльки хто йде проти властi або не пiддержу ©©, то - куркуль,
злосний елемент.
- Та чи ми ж продподатку того не платимо? - Огир аж плечима здвигнув.
- Отже ж. А що у вас пара волiв та пара коней...
- Та й конi ж то Данюшинi...
- А хоч би й вашi? Хлiбороб, значить, добрий хазя©н. I державi од нього
тiльки користь. В газетi ж читала якось Лiза, в "Правдi", награднi вже
хорошим хлiборобам дають. Влада розумi . От i в оренду - бери скiльки
хочеш, аби лад ©й дав. Наймай хоч десяток наймитiв собi,- будь ласка!
Данюша поважно тодi:
- Iнакше й бути не може. Наша Укра©на до вiйни була "житницею вропи".
I зна те, скiльки хлiба вивозили ми за кордон? А тепер давно хiба ось самi
з голоду пухли? I ще пухнути будем, якщо влада не вживе заходiв та
правильно не розв'яже аграрного питання так, як то потрiбно в iнтересах
держави. Бо що зараз ми бачимо в себе на сво© власнi очi? Та десятина, що
в помiщика чи в хлiбороба-власника - хай буде по-©хньому вже - у куркуля,-
давала двiстi пудiв, тепер да двадцять. Ну, в хазя©нiв-то, правда, бува ,
що й до сотнi да , а що вже в кенесе, так iменно - двадцять пудiв, i то ще
- "слава богу". Бо при такiй обробцi, при такiй культурi - дурна земля, що
й насiння верта .
- Це правильно! - поклав Огир на тарiлку виделку й витер рушником
вуса.- Душа болить, як гляну, як те кенесе з землi свято© знуща ться, ©в
мене ж за клунею хуторяни взяли. Шiсть рокiв уже, а не можу дивитись. Душа
болить! Оце ви©де,- сонце пiдiб' ться, розсi на стерню, коровчатами
пошкряба ральцем, в одну борону заволоче - роди, боже, як хоч! Та вже аж
косити прийде. Бувало, заблуде який - свою ниву шука -шука , сердега.
-У вас добре, що хоч сiють,-засмiявся Никанор Iванович,-а в нас
хитрiший народ: на осiнь зрале, хай падалиця сходе. I родить.
- Бодай ©х родимець змалечку побив був, як отак хлiборобити! - Огир аж
одкинувся на спинку стiльця, опустив голову, зламав бороду об груди й
дивився задумано кудись через стiл у куток. Заговорив повагом:
- У мене ж було до революцi© сiмдесят десятин. Та я ©© - збуди
опiвночi, з зав'язаними очима по всiх кусках обводю. Нiде й у борознi не
спiткнуся... А ореш, бувало,- у двi ж пари завжди, вже не бо©шся, що
пристануть: "гей та гей". Бату ш ту борозну в колiно. I сi ш же - не в
землю, а в пух. Ну, то й родило ж... Треба любити ©© - землю, спиш, i в
снi, було, бачиш...
- А тепер ото й не сниться,засмiявся Никанор Iванович.
- Нi, сниться й тепер.
Сидiв задуманий, важкий i хмурий. На тiм кiнцi столу весело говорили й
смiялись молодицi. Матюха взяв знову карафку, мовляв, треба .ж i землю
святу полити, щоб родила та щоб снилась гарно.
- Нi, що менi оцю нiч приверзлось,аж на стiл схилився Огир i
всмiхнувся,- вдивленiе чисте, не сон. Сво му здоров'ю,- одхилив вiн чарку.
Другу випив. Потiм рушником витер вуса й став розповiдати свiй сон. I
жiнки затихли й повернули сюди обличчя.
...Вранцi ©дуть сiяти наче: вiн, Данюша й Iлько - наймит ©хнiй. Сiялкою
наче ©дуть, за хутiр - за садком зараз нива. Дивиться вiн - аж рiллю його
та переорю хтось. Небо червоне, а на ньому, як ото малюнки в книжках :
чорний увесь i чоловiк, i коняка, в соху запряжена,не в плузi, а як ото в
Росi©,- у соху. I чоловiк за сохою йде. "Що за причина?" Аж оторопiв. На
Данюшу: "А дивись, чи й ти бачиш?" - "Бачу, каже, сохою оре".-"Та то що
сохою... А то ж на нашому!" Та так у грудях i похолонуло. Швидше до ниви
©дуть, стали на обнiжку. А вiн пiд'©здить саме - Тихiн Кожушний, здоровий
такий, червонопикий, а коняка - самi кiстки та шкура. Припинив, смi ться
хидно та: "Чого оторопiли? Що орю? Он тепер тво де" - й показу рукою на
економiчеську землю, i саме-де солонцi. "Як не мо , на яких це правах?" --
"А на таких правах, на сов цьких",- i смi ться хидно, коняку поганя .
Огир став у борознi перед конякою та - по мордi, по мордi ©©. А вона як
заiрже. А з-за лiсу сонце тодi, i не сонце, а мов пожежа, червоне так i
розлилося. I роплани, як галич, летять iз-за лiсу. Дивиться Огир - аж
Тихiн як затруситься та - геп, на рiллю прямо, навзнак i руки розкидав, а
з рота кров, i судороги його корчать.
Круг столу така тиша, аж чути дихання затамованi. I в тишi хтось:
"Ага!" Огир перевiв дух i аж зiтхнув важко.
- Так я й похолонув увесь: Iлько ж бiля. волiв. Це ж розслiдування
буде, по судах, ще i в ГПУ потягнуть. Аж дивлюсь далi, а то вже й не кров,
а зерно, як з елеватора - сиплеться, сиплеться i просто на рiллю, вже й
Тихона засипало, тiльки голову й видно. Купа вже там, i все сиплеться. Я
на Данюшу - бiжи за мiшками, а вiн - як скам'янiв - i не рухнеться. Хочу
сам зрушити з мiсця - i не можу. Аж у пiт кинуло. I прокинувся, сорочка на
менi - хоч викрути.- Огир одкинувся на спинку канапи й дихав важко, мов
справдi, поки сон розповiв, заморився, задихався. На жiночiм кра©
заговорили тодi:
- I таке присниться. Наче проти вiйни, чи що?
- Тобi все вiйна! - махнув рукою Никанор Iванович.
- А роплани ж i кров? - не вгавала його жiнка.- Тепер же як
розказують, яка вiйна буде, аж млi ш. Нiбито - у повiтрi бiльше та газами
душитимуть.
- Да, технiка - все,- озвався Матюха й повернув до тестя голову,- а
вам, правда, сон те ... замiчательний приснився.
- Умгу,- закурюючи, мгукнув Данюша i всмiхнувся криво: - Якби Тихона та
ще декого з землеустройщикiв схватили судороги, кучугури пшеницi
насипалися б.- I - паф сизим димом.
- Та Тихiн уже. Як похрестили його, тепер як вiл ото, що на ньому
iстика поб' ш: з ярма дивиться та сопе тiльки. Тут новий .
- А хто такий?
-- Та ...
Прийшли саме Гнида й Губаренко з жiнкою - крамар.
- А-а, дорогi гостi,- п'яний, розiп'яв руки Матюха,- пожалуйте! А ти,
чортова Гнидо, хитру ш усе. На ж, пий тепер пiдряд, коли так, скiльки й ми
випили.
Налив Гнидi три пiдряд. Далi Губаренковi.
- А сво му ж здоров'ю?
- Е, я уже. Менi ще й на сход iти. Та й на вечiр треба ще мiсце
залишити,- вiдмагався Матюха. Губаренко зважив на це, тим часом Гнида,
обгризаючи кiсточку, заговорив:
- Уже сходяться. Чималенько вже було, коли я заходив. Там щось Давид
розуму дуже, а з ним Тихiн i Яким-гармонiст,- удосвiта з бурякiв
повернувся. Каламутять народ: чув, щось про землю балакали i про хлiб, що
зiбрали були,- i по паузi додав: - Сурйозний чоловiк той Давид, буде нам з
ним клопоту немало. А це ж i перевибори незабаром. Може таку свиню
пiдкласти, що тiльки вухами ляпнемо.
- Що? - подивився з презирством i грiзно Матюха па Гниду.- Хто вухами
ляпне? Я? - Брови низько впали на очi, очi кров'ю налились.- Та я,
мать...- трах! - по столу кулаком, як довбешкою. Забрязкотiв посуд.
Скрикнули жiнки, декотрi з-за столу схопилися. I чоловiки занепоко©лись.
- Корнюшо, ну, не треба! Ну, покинь!
- Як це покинь?! Якийсь сопляк, а я вухами ляпну?! Та я одним махом,-
знов - трах! - по столу,- в баранячий рiг скрутю!
Пiдбiгла Лiза, заспокою чоловiка:
- Ну, скрутиш, Корнюшо. Не розстроюйся. Тобi ж не можна.
- А що ж вiн! - А таки сiв на стiлець Матюха. Дивився спiдлоба й сопiв
важко. Лiза рукою гладила йому спину.
- Бач, настрiй зiпсував i собi, i всiм. Погуляти ж з'©хались, а мов на
похоронах стало. Розкис Матюха:
- Заведи грамофон.
Заграв грамофон вальс "На сопках Маньчжурi©". Здалеку десь, мов iз
глибини саду з естради оркестр духовий. Звуки залляли кiмнату вщерть,
заглушили голоси. Наталка зробила тур i перед трюмо стала, зачiску
поправля . Жiнки прибирали з столу, а якi сидiли на канапi i щось собi
гомонiли. Перед чоловiками тiльки ще стояли прибори, i в карафку Лiза ще
налила з четвертини. Оркестр стих, спiвала Вяльцева. Потiм дует, потiм
знову оркестр.
З кухнi увiйшла Зiнька. В шумi, в тютюновому диму, як у туманi, пройшла
наймичка сiра, як перепеличка, в незграбних чоботях, по простiлках
мережаних, до хазя©на з-за спини. Мовляв, там чоловiк прийшов, послала
громада: чи що буде сьогоднi? Рукою махнув Матюха:
- Хай пiдождуть.
Зiнька вийшла й сказала чоловiковi: п'яний, махнув рукою, сказав: "Хай
пiдождуть". Чоловiк мовчки надiв шапку й мовчки вийшов iз хати. А Зiнька
знов за посуд узялась; перетирала бiля столу. Дивилась у вiкно задумана:
сiдало сонце червоне за хатами, десь у степу, на далеких гонах.
VIII
На розi вiд майдану, де церква, бiля школи людей уже зiбралося чимало.
Тупотiли на ганку чобiтьми, курили, гомонiли, сновигали в коридор, з
коридора. Стояли бiля ворiт на вулицi юрбою.
- Чого вони не починають?
- Та голови нема,
- Гостi ж у голови!
Чухав потилицю хтось: пiшов сюди, а дома нi годовано, нi наповано, а
хтось йому:
- Ти що ж, порядкiв наших не зна ш? На двi години призначено - у сiм
збирайся. Нiде, мабуть, такого нема !
Хтось пiдбивав розходитись, бо все одно, мовляв, нiчого сьогоднi не
буде. I з-за ворiт тодi з юрби гукнув хтось:
- Да, братцi, розходься!
- А хiба що?
- А он - дивiться!
Бiля ворiт стихло одразу, i всi дивились на майдан. I на ганку стихло.
Добре звiдси видно: од вiтрякiв по дорозi пара баских вороних коней у
бричцi летiли просто сюди. Ближче. Аж землю рвуть копитами воронi, в милi.
А на передку кучер у червонiм картузi - мiлiцiонер - одкинувся назад,- на
вiжках конi несуть. У бричцi розвалився начмiлiцi© Сахновський iз району.
Юрба колихнулась i од-линула з вулицi до огради. Як вихор, пролетiв повз
школу. З шумом знялись галки на тополях круг церкви. А десь у вулицi вже
баритон - "ге-еп!", i горобцi з тинiв, i малеча з дороги, як горобцi, пiд
тини розлiтаються.
- Ну, тепер жди ©х!
- Розходься, братцi!
Натовп колихнувся i ще зашумiв дужче. Сходили з ганку сюди до ворiт.
Уже були розходитись почали, як нагло гурт, що з вулицi виткнувся,-
махають руками на них i ходу прискорили. Що там таке? Вертались до школи,
i той гурт пiдiйшов.
- Куди ви розходитесь? Он iдуть!
- А начальник мiлiцi© хiба не до нього по©хав?
- До нього. На воротях стрiлись, устав iз брички, а й у двiр не зайшов.
Прямо сюди йдуть усi. Видно, щось важне.
- То неспроста, як i в двiр не зайшов. Угадували: може, кого
арештовувати? Бо якби самогонку трусити, не так би це нагально, де ж таки:
i в двiр не зайшов. Якось притихли всi i мовчки, хмурнi й тривожнi, валили
в школу, гупали чобiтьми на ганку, до гурту: "Iдуть!"
В класi за столом секретар сiльради сидiв i щось вiдмiчав у
продподаткових списках. Оточили селяни його. I на партах сидiли. Од вiкна
ген на партах - юрба цiла. Проти вiкна стояв Тихiн Кожушний, сидiв на
лутцi Яким, що оце з бурякiв повернувся. I говорив вiн, розповiдав про
роботу на буряках, про життя тамошнiх селян, що живуть поблизу цукрового
заводу, про заробiтки ©хнi на плантацiях. Дядьки слухали уважно,
захоплено. Аж не втерпiв Гордiй-незаможник, що в нього семеро дiтей:
- I трапля ться ж людям добро таке - завод! А тут, як обжався, хоч
поламай руки, бо не потрiбнi ж нi на що. Або якби спалив млина, а бог щоб
вiтрiв не посилав,- хоч би за крила вiтряки крутили, робота б була. I як
ми ген туди далi, рокiв за десять, у свiтi й житимемо? Народу ж
намножиться. I так тi © землi - ось i в нашiй громадi - i по три чвертки
на душу нема . Шкряба ш, шкряба ш ©©, сердешну, а того хлiба з не© - всилу
до весни дотягнеш. А тодi що буде? Бiда, Давиде! -схилився вiн до Давида,
що сидiв з ним поруч на партi, i похитав головою.- От ти книжки всякi
чита ш, скажи менi, сину,- що воно буде?
Парубок звiв голову, задуманий, i спитав:
- А як ви, дядьку Гордiю? На вашу думку? Гордiй хвилинку в задумi
дивився в чорнильницю
на партi, i весь вiн мов застиг. Раптом звiв обличчя й сказав:
- Я так думаю, сину, що от як не виробить центр нiчого нащот
переселення - ж гулящi землi i в Сибiру, i на Херсонщинi, i на Кубанi,-
та як не настроять нових заводiв, щоб нашу сiльську голоту - як ось © в
мене росте семеро - вони в себе втягли,- плохе життя буде.
- Це вiрно, дядьку Гордiю. I за розселення, i за заводи. I центр уже
виробив: ж фонд переселенчеський. Тiльки що бiднi ми, не може держава
переселенцевi допомоги дати, а так, на сво© ж сили, хто ж зможе далеко
куди пере©хати? Чи ви, чи я? I заводи старi пускають i новi будують. А вже
тодi на базi реконструйовано© промисловостi можна буде й саме хлiборобство
пiднести, щоб було воно в нас культурним хлiборобством, а не таким
нещастям, як тепер .
- А це iменно, що нещастя, а не хлiборобство,- хитали селяни головами.
А в Пiвненка син в агротехнiкумi вчиться. Перехилив голову в коло Пiвненко
й сказав:
- Треба до агрономiв прислухатися.
А Яким:
- Та машини всякi заводити, як-от трактори. На цукровому заводi, там же
на буряках бiльш тракторами роблять.
З-за спини голос:
- Трактори - да! А тодi казарми стро©ти, а цi хати порозвалювати та
комуну заводити. Хороше життя буде: робота ж по наряду, по карточках у
гамазеях усе получати,- ще на Якима зиркнув i криво всмiхнувся,- а ось
тебе, Якиме, за каптенармуса наставимо.
Яким тiльки глянув, а й слова не сказав: з таким дурнем як балакати!
Сплюнув тiльки з презирством. З-за спини ще тодi хтось:
- Нi, щось не ©здять уже оратори, не розказують уже про комуну.
- А проте скiльки ©х - комун та колективiв, скiльки ©х буде! - сказав
Давид.- Тiльки ми не про це будемо зараз, а ось про що: iдеш по селу та як
глянеш по дворах, на вигiн,- скiльки тих плиток нароблено - кучугури,
тисячi возiв гною на них перелiплено, та й подума ш: а що, якби отi тисячi
возiв та на поле вивiз.
Дядько Гордiй узяв його за плече.
- В тiм-то й рiч, Давиде, що не довезеш на поле, по дорозi розтрусиш:
як i в нас, аж за хуторами, на Гановому земля.
- Десять верстов. За день чи й двiчi справишся. Ще хтось за спиною -
уже в класi сутiнь,- не знати, хто саме:
- Як кому, так геть-то - уся пiд селом земля.
- Бо не боявся попервах революцi©, зайняв, та й усе. I що _ж,_ тобi
оддам тепер, може? - сказав Якiв, Гниди старого син жонатий.
- Пересуньте ганiвську землю собi пiд село, от i вам буде добре.
Давид пильно глянув у сутiнь, звiдки той голос чути, i одмовив iз
притиском:
- Землемiри - тi пересунуть.
Гнида знов:
- Авжеж! Який до землемiрiв. Не дуже лиш!
- А то хiба що?
- Он Тихона спитай що, той тобi розкаже,- i Гнида блиснув у сутiнях
зубами,- засмiявся. Проти вiкна на сiрому тлi вечора темна незграбна
Тихонова постать ледве помiтно ворухнулась, i голос глухий, повний
ненавистi й презирства:
- Ти, Гнидо, зубiв не вишкiряй. Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тiльки
визбира ш!
- Овва!
- Подивишся!
I Яким тодi до Гниди:
- Дума те, не зна мо, чия то робота?
Вiд дверей нагло - тш! Стихло в класi, а в дверi увалилися й пiдiйшли
до стола Матюха, начмiлiцi©, старий Гнида. До парт - Огиренко й Губаренко,
сiли спереду. I ще в дверi валили селяни, проходили в глиб класу, бiля
порога ставали,- повен уже клас. Щось бiля стола, посхилявшись, гомонiли
голова з секретарем та начмiлiцi©. I Гнида совав туди свою гостру пику. В
класi як в усi - тиша. Пiдняв голову Матюха й очима п'яними важко полiз по
обличчях селян - на переднiх партах i в глиб класу. Бiля вiкна - на
Тихоновi та на Давидовi затримався поглядом. До начмiлiцi© нахилився. Тодi
й той глянув до вiкна i довго не зводив очей з Давида. Потiм клацнув
срiбним портсигаром i закурив.
Матюха хриплим голосом сп'яну оголосив загальнi збори обухiвсько©
громади одкритими. Повiстка дня така - взяв вiн папiрець i читав: 1) заява
громадянина хутора Огирi, Обухiвсько© сiльради, Кушнiренка i 2) поточнi
справи.
- Бiльше нема нiяких питань?-хмуро глянув вiн на громаду.
Тихо. А в тишi голос од вiкна Давидiв:
- Нi, питання ще .
Матюха з несподiванки так i застиг iз повiсткою денною в руцi. Потiм
голову як-як помiтно вбрав у плечi, i брови нависли. Ворухнулась громада,
з переднiх парт оглянулись чоловiки, в тишi хтось грюкнув кришкою парти.
Пiдвiвся Давид:
- Мене цiкавить, та й громадi, я думаю, цiкаво буде знати, по-перше: в
якому станi приговор земельних громад про землеустрiй, що шiсть мiсяцiв
тому в сiльраду поступив? А друге: хай уповноваженi скажуть, що з хлiбом,
зiбраним на землеустрiй, сталося i де вiн? I який вони акт з артiллю
складали? Оце й усе поки що.
Матюха з-за стола склав губи в усмiшку презирливу й говорив, недбало
кидаючи слова:
- Тек!.. Запомни собi навсегда, товаришу Мотузко, що цi вопроси зараз
до дiла не стосуються. Як будуть вони поставленi на повiстцi, отодi й
будемо ©х обговорювати.
- Отже, я й пропоную ©х поставити. А ви проголосуйте, як громада на це.
- Та в чому справа? - здвигнув плечима в кiнцi стола начмiлiцi©. I
Матюха здвигнув плечима. Ще й на обличчi таке здивування в нього, мовляв:
i може ж чоловiк отаку дурницю молоти! Враз похмурнiв.
- Прохаю, громадянине Мотузко, менi не вказувати i призиваю до порядку.
Повiстка . Всi чули?
Шум i рух бiля вiкна. Рукою по столу - трах!
- Вишвирну, як кошеня, за дверi, тiльки ще слово менi. Я не гратись
сюди прийшов.
Вiн узяв у секретаря клапоть паперу - заяву ж ту, (видно ще й чорнило
на тiй заявi не висохло) - i почав читати:
- До Обухiвсько© сiльради, Щербанiвського району, громадянина хутора
Огирi Павла Кушнiренка
Заява
В нiч на 19 серпня ц. р. я по©хав у с. Яреськи, за 65 верстов од нас,
на ярмарок, щоб купити там собi коня. Був i купив собi в якихось циган
гнiду кобилицю 9 лiт, заплативши, за не© 180 крб. I вже збирався додому
©хати, як пiдходять до мене селяни с. Обухiвки - Гордiй Чумак, Мотузка
Пилип i др.- i заявляють, що коняка це в мене - начебто Чумакова, яку
вкупi з iншими шiстьма в цю ж нiч було в них заведено з пастьби. Я,
опасаючись самосуду надi мною, невиновним, озвiрiлими селянами, кинувся
тiкати. Але мене було схвачено, дуже збито, i тiльки мiлiцiя вже мене
одбила в самосудчикiв. Потiм мене заарештували, i ось другий мiсяць я
страдаю в допрi безневинно за когось. Ведеться слiдство, i з нього видно,
що я не винуватий, а проте сиджу, а дома хазяйство розвалю ться i сiм'я
без усяких засобiв на iснування. А потому прохаю сльозно обухiнську
громаду видати жiнцi мо©й приговора, щоб мене випустили з допра хоч до
суду, який розбере й оправда окончательно мене, невинного.
_Павло Кушнiренко_
Матюха поклав заяву на стiл. Узяв другий аркуш у руки... На партах
глухо зашумiла громада на заднiх рядах. Знали ж усi добре Кушнiренка -
бандит, яких мало. I знали, як було на ярмарку тодi. А тепер, iч,
сльозливим яким прикида ться, приговора йому, харцизяцi!
Шумiла глухо громада. Матюха поклав аркуш i, спершись обома руками на
стiл, а голову втягши в плечi, грiзно очима вп'явся в натовп. Цiлу
хвилину, може. Потiм стихати стало. I тихо як в усi, аж iзнадвору виразно
чути було, як десь на вулицi спiвали. Отодi вiн знову взяв аркуш зi стола.
I, ще мовчки й грiзно глянувши на громаду, сказав повагом:
- Ото так заява. Написано ясно, i можна просто голосувати. Але все ж
скажу, що наш прямий обов'язок громади - захищати сво©х членiв. Бо це i з
кожним з нас може трапитись: купив, а воно крадене. I що ж, безневинно
пропадати? Вже б коли дiйсно, як хто, може, пiдозрiва, вiн сам украв
коняку, то вже б розслiдування виявило. А то ось i начальник мiлiцi© каже,
що, либонь, якихось циган таки пiймано. Ну, а поки-то дiло розбереться,
чоловiк страда в допрi нi за що. Та й хазяйство гине.
Трохи помовчав. У класi тихо.
- Тут приговор вже написаний,говорив далi Матюха,- його тiльки
пiдписати треба. Думаю, що голосувати тут нiчого.
- Нi, голосувати тут що,обiзвався з парти Давид,- а ранiш як
голосувати, треба ж знати громадi змiст приговора, за що голосувати.
- Пiдписувати будеш, то й прочита ш. А не згоден - не пiдпишешся,
силувати нiхто не буде. Та й потiм...- Матюха посмiхнувся.- Що ж ти? Без
году тиждень, як на селi, що ти можеш знати по цьому дiлу?
- Досить послухати, що народ за нього каже.
Тодi Якiв Гнида з мiсця крикнув:
- Тiльки ти, ей! Нам аблакатiв не треба! За грамотних не розписуйся! -
Вiн пiдвiвся з-за парти й подався до стола та до голови тодi: -Товаришу
голово, та голосуй. Може, тут найдуться такi, що за личнi щоти,-так що ж,
i потурати ©м! Як у нього коняка вкрадена, так, значить, по його - хоч
винуватий, хоч нi, а гний в тюрмi! - i став поперед парт: буде ж голоси
пiдраховувати. Матюха тодi:
- Це правильно,- i постукотiв обручкою по столу.- Увага, товаришi!
Дивися ж, Якове, хто там буде за що голосувати. Я голосую: хто проти того,
щоб...
Давид з мiсця:
- Не "хто проти", а "хто за".
- ...щоб Кушнiренковi приговор видати, пiднiмiть руку,- i пiдняв лампу,
щоб виднiше. Якiв раху :
- Раз, два, три... хто то руку? Чи вище пiднiми, чи що. Хова шся за
спину. А, то Хоменко!
- Та нi,- занепоко©вся той,- то я обперся.
- Сiм,-сказав Якiв.
- Так i запишемо: сiм проти по личних щотах. А тепер, значить, пiдходь
пiдписуватись. От прямо скраю й пiдходь. А ми з секретарем тодi скрiпимо.
Перший Гнида-син пiдписав, навiть не читаючи. Пiдiйшли, огинаючись, iз
передньо© парти чоловiки. Боязко взявся один за ручку, довго вмочав у
чорнильницю, довго шкрябав - чи перо зiпсоване,- аж пiт на лобi виступив.
Другий пiдписався. У класi зарухались: хто до стола, хто до дверей.
Пiдвiвся й Давид iз парти, iз Тихоном та з Якимом пiдiйшли до стола. Саме
хтось ручку поклав. Давид узяв тодi аркуш i став читати про себе, а Яким
та Тихiн дивились в аркуш з-за Давидово© спини. Прочитав, поклав аркуш i
повернувся од стола.
- Нi,- похитав головою,- я такого приговора не пiдпишу: i "в бандах не
участвував", i "пiдозрiнь нiяких на нього не пада " - тут, хлопцi, дуже
пальцi вашi знати. Матюха почув.
- Що таке?! - пiдiйшов вiн до Давида впритул, червоний, i руки вже в
кулаки стиснутi, як довбешки. Аж сатанi . Та де ж - народ навкруги -
бачить же, чу , це ж пiдрив властi. У! Ну - що партi ць Давид. Хоч весь
тремтiв, а одхилився од Давида (од грiха). Погляд упав до дверей, де стояв
гурт, а поза спинами Хоменко намагався з класу втекти. Згрiб того за
груднину й витяг на середину класу.
- Ти куди? Ти голосував проти? Нi? - i вдарив у пику, аж той зайшовся.-
Так пiдписуйся ж, гад, якщо нi! Я тебе вивчу!
Давид зблiд i весь тремтiв як у пропасницi. Ступив крок до голови. А
тут зараз Тихiн за руку, i Яким пiдступився.
- Давиде, облиш!
Давид поривний.
- А, так ти ще й досi пики б' ш? На загальних зборах?! Ах ти ж,