оту нiч проти мiсяця.
Згадав Давид щось iз то© ночi, тодi бiля двору, хотiв спитати, та
стримавсь. Марiя спитала. Сперш обiрвала спiв, а потiм мовчала хвилинку i
врештi вся повернулась до парубка iз журою:
- Чого ти, Давиде, як тiльки ми вдвох зостанемось, не знайдеш i слова
для мене? Чи дума ш: "А, що там iз жiнкою говорити?" I мовби сердишся на
мене?
Обличчя в не© було розгублено-сумне, як у дiтей бува . Давид глянув на
не© i знизав плечима. Чого б вiн мав на не© сердитись? Ну, так-таки
подумала б, чого?
- А я не знаю! - сказала жiнка задумано.
Дурниця. Що диву вона його деколи сво ю поведiнкою, то це , цього вiн
не схова . I що аж боляче йому стане iнодi за не©, це теж . От хоча б
перше взяти, як iз млина ото колись ©хали з нею та бiля ворiт уже стояли.
Щось балакали про Тихона, що лiкуватись йому треба. Вона ще журилась,
мовляв, хлiба жалi лiкарям. "Ну, та полотно ж в мене",- казала. А потiм
од'©хала й сказала щось.
Пауза.
Марiя пильно дивилась на парубка й немов дихання зата©ла. За стiною
спiвали стиха дiвчата.
Давид задумався на хвилину - нащо вiн це? А потiм звiв раптом голову й
доказав:
- ...Я не розчув тодi та й гукнув: "Що ти кажеш?" - а ти, Марi ...
засмiялась i кинула: "Було б слухати!" Це й усе. Дрiбниця наче. Але й того
вечора, i потiм iнодi, коли згадував, думав багацько, що то менi було б
слухати? I, зна ш, Марi , iнодi погано про тебе думав. Бо якось диким
здавалося i не вiрилось просто, що так могло бути: журилась, а через
хвилину - смiх. Два роки з Тихоном ви жили душа в душу...
Пауза.
- Що ж ти погане думав, Давиде?
- Думав, що од наших ворiт, де ми журилися за Тихона, що кров'ю харка ,
десять сажнiв ти од'©хала та й смiялася. А потiм, як i до вас заходив.
Дума ш, чого ото Тихiн такий смутний став?
У голосi Давидовiм жiнцi вчулася немов зневага до не©. Аж почервонiла,
i груди хвильнiше задихали. Чи не вважа вiн, бува, ©© за якусь... так це
каже: "I до вас як заходив". Мовби i не знати що. Чи дума , що так i до
всiх вона, як до нього, хто б не зайшов,- весела, мiсця собi не знайде в
хатi.
- Ех, Давиде! - зiтхнула тiльки й замовкла. Уже напружено скребла
стiну. Потiм злiзла з кобилицi сама, хоч i хиталась кобилиця. Перетягла ©©
на друге мiсце й знову сама злiзла. Не сказала Давидовi, щоб подержав. I
спiдницi нижче цей край обсмикнула.
Зайшов Яким i з дiвчат якась. Якимовi лiнiйки треба, шибку обрiзати.
Веселий був. Кинув жартома:
- Ой, глядiть, коли б ви не намазали вдвох! А дiвчина ота спитала:
- Тiтко Марi , чи сюди кiзяка в глину не треба бiльш? - i показала в
жменi кавалок, що принесла на взiр. Марiя подивилась, пом'яла в пучцi.
- Нi, гарна ж глина,- сказала.- Уже шпару те?
- Оце почина мо.
Потiм услiд уже ©й гукнула Марiя:
- Нехай би сюди яка прийшла,- i почала старанно стругати стiну ножем.
Але весь час була насторожена й ловила чуйно вухом шелестiння сторiнок i
жадiбно ждала чогось.
По довгому напруженому мовчаннi Давид озвався перший. Може, вiн Марiю
образив, хай не сердиться: вiн зовсiм цього не хотiв, як говорив те. Може,
i казати не треба було. Бо людинi всяка дурниця може здатися. Та ще як
отак, два тижнi тiльки знаючи хоч i ©©, Марiю. I нехай не дума , що весь
час вiн отак про не© тiльки й думав. Нi, не тiльки так.
Вiн пiдвiвся, дiстав iз шафи iще оберемок книжок i поклав на пiдлогу.
Перебранi поклав у шафу. Тодi знов сiв до книжок i, витягши кисет,
зiбрався закурити. Не було папiрця. Рука простяглась до книжки, що
розшарпана лежала в купi, заготовленiй на горище. Але не вирвав. Сходив до
Якима i через хвильку вернувся, уже крутячи на ходу цигарку. Потiм, як
сiв, Марiя не втерпiла вже:
- Як же ти ще думав про мене?
Парубок чиркнув сiрника, прикурив цигарку i, смачно затягшися, пихнув
синiм димом. Крiзь дим дивився на молодицю; при мно вразило його: колiна
вже не видно було з-пiд спiдницi, сама уважна, тiльки брови злегенька - в
печаль.
- Це було вперше по при©здi зараз. Був ото ввечерi у вас,- почав Давид
i дивився кудись у куток задуманий,- було багато дядькiв, i жiнки були.
Сидiли на полу молодицi. Ми говорили про життя обухiвське, радились, що
нам робити з Матюшиною компанi ю. I ти щось сказала була, либонь,
"папушами" чоловiкiв обухiвських узвала. А тобi хтось iз мужикiв грубо:
"Не тво , бабське, дiло це". Ти спалахнула вся та як узяла його в роботу.
Що говорила саме, не пригадую. Але так говорила, що аж дядьки оторопiли й
слухали та тiльки очима лупали. А молодицi всi круг тебе аж на полу не
всидять, аж очi ©м блищать... З дiвчатами ти як дiвка: чи пiснi завести,
чи пожартувати. I з молодицями коли ти заговориш, то всi мовчать.
I змовк Давид, затягшися цигаркою. Марiя й не рухнеться на кобилицi.
Очей не зводить з парубка.
- От я й думаю собi,- знов Давид, а очi захоплено в нього на молодицю,-
яка б з тебе, Марi , та делегатка вийшла б! Замилуватися тобою.
Дивився, поривний, на не©. I таки ж гарна! Знов заговорив:
- У нас i досi чоловiки про жiнок так гадають собi: "Волосся довге, а
розум короткий". Дурниця! Скiльки ©х i в партi©, i на громадськiй роботi
взагалi. Селянцi ще трудно, то правда,хазяйство, бiля горшкiв, над прядкою
з ранку до ночi, дiти облiпили, як реп'яхи. А в тебе ж, Марi , нi дiтей
нема...- i раптом занепоко но:- Марi , чого ти?
Жiнка повернулась до нього, i на обличчi в не© бiль. Сказала по паузi:
- Хоч не нагадуй, Давиде,- i видавила з мукою,- менi про дiтей. От ти
кажеш: iншу жiнку реп'яхами облiпили, куди вони? Дурнi вони! Та я б,
Давиде, хай би ©х було в мене не знаю скiльки, не реп'яхи, а квiтоньки
були б вони в мене! Чи я ©х не нагодувала б, чи не обпряла б? I ще б
знайшла час на щось iнше: чи на сход, чи ще куди. Це ж усе для них; от i
школа в нас на зиму необмазана, чи ось ти колектив задумав, для них же це
все, для дiтей. А як нема... Ми он те лiто мазали хату з Тихоном - як
радiсно було! Тiльки що побралися. Та й пiч, я пiчникам кажу, щоб же
тепленька була, i вiкна, щоб же - ©м ясно! А тепер... Приходю додому - в
хатi як на розпуттi, як билина. Та й билина росте - насiння з не© впаде, а
на другу весну хоч i суха, та навколо ж так i пруть iз землi зелененькi...
А ти, Давиде, як яку радiсть: "Дiтей у тебе нема"...- В голосi тихий докiр
i жура.
Дивилась на Давида. Така не бачена, не знана ще ним i наче зiв'яла.
Було хвильно й жаль було жiнки. Тож iще хвилину тому - з очей аж сипалась
веселiсть i смiх - бринiла вся молодiстю й смiхом дiвоцьким. А це немов
одразу зiв'яла. Давид аж невеселий. А вона - чи що згадала, чи здумала -
раптом мов вилиняла з журби та задуми, очима обдала ясно парубка. Палко й
наче з викликом:
- Давиде, ну скажи менi: та чи ж я, трясця його зна , не молодиця?!
Бринiла знов уся, всiм тiлом пругким, молодим. А до Давида очi аж
палять.
- Слухай, Давиде, подерж кобилицю,раптом згадала Марiя, що мазати ж
треба.
Давид пiдвiвся й подержав. Вона, не зводячи з парубка очей, спустила
ноги на перекладину, руку гарячу поклала на плече йому. Як спускалась,
грудьми аж об нього черкнулась. Очима - в його темнi. Й затихла, призивна.
Мить, потiм одiрвалась i сплигнула на землю. Дихала важко, а до Давида з
мукою:
- Ех, Давиде!
Тодi ж iз коридорчика влетiла Галька - буде мазати з тiткою Марi ю.
Почали мазати.
XVII
Закiнчили мазання тiльки другого дня надвечiр. Обидвi кiмнати були вже
побiленi чепурненько. Вгорi на стiнах висiли зеленi гiрлянди з сосни i
через хату попiд стелею, навхрест з кутка в куток, теж висiли двома
пишними разками, i на них ще червонi папiрцi були почепленi. (Так бачили
на цукровому заводi в клубi). На однiй стiнi в зеленому з сосни вiнку
висiв портрет Шевченка, бiленьким рушником обвiшений, а на другiй стiнi,
що бiля не© стiл, великий портрет Ленiна, i теж у вiнку зеленому. Був i на
ньому червоний квiтчастий рушник,- котрась iз дiвчат принесла.
Мили пiдлогу вже, та як повна хата молодi, то нiяк i повернутися. Не
налюбуються дiвчата на бiлу, затишну, в зеленi, хату. У вiкна з причiлка
сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червонi снопи промiння, просто
через кiмнату аж на протилежну стiну, мов золотавим колоссям розсипались.
I впало колосся червоно-золоте кому й на голову, у волоссi остюками
заплуталось.
Дiвчата, що мили пiдлогу, прогонили вже:
- Та йдiть, бо з вами нiяк i нагнутися!
Навшпиньках через помиту смужку з тi© кiмнати вийшов Яким.
- Да-да, товариство, хай уже дiвчата домивають. Iдiть собi! От у недiлю
на вiдкриттi до пiвночi сидiтимемо.
Юрба помалу танула. Червоне на стiнах гаснути стало. Дiвчата помили.
Потiм ще ганчiрки повиполiскували (ще ж пригодяться) й розвiшали ©х на
конов'язi. Повдягались у сiнях i розходились.
Яким вийшов iз Давидом i ще з одним парубчаком - Савкою, "видатним
малярем" обухiвським. Замкнув хату-читальню, а ключ собi в кишеню поклав.
- Хватить уже анархi©! - сказав iз при мнiстю, спускаючись полатаними
сходами.
Так i пiшли втрьох до нього. До недiлi лишився один день, а стiнгазета
ще й не почата набiло.
В хатi свiтилося вже в Карпенкiв. Бiля печi молодицi з вечерею
порались. За столом сидiла Якимова сестра Тетяна - школярка - i старанно
виводила на великiм аркушi бузиновим чорнилом - Давидову передовицю
переписувала. Хлопцi ж зараз i засiли за стiл. Дiстав Яким iз-за сволока
чернетки дописiв i маленьку Тетянину палiтру двадцятикопiйчану з
аквареллю. Славка ж зразу став випробовувати пензельком фарби. Треба це ©м
намалювати заголовок газети, малюнки та заставки. Давид почав читати
дописи. Добра з них половина були його власнi, але були й ще чи©сь. Писанi
чорнилом i олiвцем, усi карячкуватими, незграбними лiтерами. I про що тут
не було тiльки - про землеустрiй i про лiси, про хату-читальню, про
Матюху. Були й вiршi,- сво© Сосюри та Тичини теж були в Обухiвцi. Навiть
фейлетон свого доморослого Остапа Вишнi був. Розповiдалося в ньому про
якiсь дуже темнi махiнацi© в кооперативi, внаслiдок чого перенеслась цiла
дiжка вонючих оселедцiв iз Губаренково© крамницi в кооператив. Давид
фейлетон похвалив.
- Треба й малюнок сюди дати,- сказав Савцi. Той i собi уважно прочитав
фейлетон i захоплено вiдповiв:
- Небезпремiнно намалюю! I кооперацiю, i Гниду. А як ото намалювати, що
воняють оселедцi? - аж задумався.
- Хай люди носи позатикають. От i розумiй - значить, воня з дiжки,-
сказав Яким.
- Ай правда! - зрадiв Савка. Знадвору ввiйшов старий Карпенко, батько
Якимiв. Роздягся, а тодi пiдсiв до хлопцiв, до стола.
- Що це ви, хлопцi, записарювали всi?
- А це ж, тату, стiнну газету пишемо,- Тетяна дiловито вiдмовила, не
пiдводячи голови, над аркушем схилено©. I писала далi, слiдом за ручкою
виводячи й губами слова.
Похитав головою:
- Ой хлопцi, глядiть, щоб ви не написали чого на свою голову!
- Чого це "на свою голову", дядьку Левонтiю?
- Та чув я: Тетяна читала щось про голову там i про кооперацiю. Хтось
здорово пробира . Цього ж вони не подарують. I так вовками дивляться.
- Пусте! - сказав Давид.- Вовкiв бояться - в лiс не ходити. Скрiзь
газети стiннi , в яку казарму не зайди, в який робiтничий клуб не
заглянь, а на селi - в сельбуд. Це в нас тiльки щось за республiка така
особлива.
- Та хто ж зна, як воно де? А в нас же, бач! Може, ще й нам, старим, у
хатi мiсця не буде за це? - сказав батько.
- Буде, не журiться, тату!
Батько по тому витяг витушку з-пiд полу й почав мовчки мотати пiвмiтка.
Хлопцi робили сво . Було, що Давид раптом спитав у дядька Левонтiя:
скiльки воно десятин у Рокитному всi © землi - i Книшево©, i Губаренково©,
i iнших - огулом. Старий перестав мотати.
- Хiба ви там i про землю пишете?
- Аякже! Земельна справа - це в нас зараз найголовнiше. Проведемо
землеустрiй - на ноги станемо, а нi - так i не вилiземо iз злиднiв. Це
менi в статтю треба - скiльки землi. Про нарiзку тут мова йде на поля, так
от по скiльки воно в якому куску?
Дядько Левонтiй пильно думав, вираховуючи в головi. Сказав потiм:
- Так десятин триста, а може, триста з гаком. Отак щось.
Давид записав триста. I ще потiм питав дядька Левонтiя про те, про
iнше. Карпенко завжди спиняв витушку й вiдповiдав поважно. А потiм i
мотав, а думка не спала. Час од часу вставляв i сво слово в розмову до
молодих.
Пiшов Давид пiзно вiд Якима.
Дома пряла сама мати на лавi, бо Христя до Гальки пiвнiвсько© на
попряхи пiшла. Батько чобiт Петриковi латав бiля лави. Дiти вже спали
обо .
Подаючи вечерю синовi, мати згадала:
- Була Марiя Тихонова. Казала, щоб небезпремiнно до них прийшов. Аж
двiчi прибiгала: зараз звечора й оце тiльки-но.
- Не казала чого?
- Нi, не казала. А тiльки небезпремiнно щоб прийшов, наказувала. I
якась аж наче стривожена.
"Мабуть, Тихiн вернувся з хуторiв. Може, новина яка , а може, листа
принiс",- догадався Давид. Швиденько повечеряв i вийшов iз хати.
XVIII
Бiля Книшевих ворiт, через вулицю од Кожушного двору, стояв гурт
чоловiкiв. Чути було голос Гниди Якова. Наче йшли це звiдкiля та й стали.
Було поночi, але пiзнав Давида Якiв, бо змовк i ждав, поки той перелiзе
через перелаз у Тихонiв двiр, а тодi знов забалакав. Чув Давид тiльки
уривки: "...ласий на чужi ковбаси... хай, сволоч".
У хатi свiтилося. Хоч вiкна були позатулянi матками, та не щiльно
пристали до вiкон, i видно було згори вузенькi смужечки свiтла. Дверi
сiнешнi були не засуненi. А в хату як зайшов Давид, од стола ступила крок
Марiя до дверей йому назустрiч i спинилася серед хати схвильована й наче
розгублена. Рожева нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухiвською
модою, туго обтягла ©© повнi груди.i в двi коси волосся заплетене обвивало
голову красунi двома гадюками. Очi чорнi нiмо дивились на Давида i
винувато, i радiсно. Враз ворухнувся в них острах.
Давид ступив з порога i, оглянувши хату, спинився на молодицi довгим
поглядом. Мовчали обо . Тiльки очi чорнi кликали до себе. Парубок мовчки
надiв скинуту шапку. А погляду нiяк не одiрве. Марiя кинулась крок ще до
нього. Очi вже близько, i чу Давид з розтулених уст гаряче дихання. I
одне лише слово палко й з благанням:
- Давиде!
Той напружився i вирвав погляд свiй з ©© очей. Був одхилився. I раптом
ступив крок i сiв важко на лаву, одкинувшись головою до стiни. Ще довго
мовчали. Давид перший провiв долонею по чолу, знизу до шапки, жбурнув
шапку на лаву й спитав, хмуро дивлячись на не©:
- Чого тобi, Марi , треба вiд мене? Марiя пiдiйшла, тиха й сторожка, до
нього й сiла поруч на лавi.
- Тiльки не сердься, Давиде! - глянула з благанням.
- Ну, що таке?
Марiя мовчала хвилину. Зiтхнула з хлипом, глибоко втягаючи повiтря в
себе, як дiти, бува , пiсля плачу, i говорила тихо, сумно дивлячись у
куток i не бачачи нiчого.
Хотiла побалакати з ним, порадитись. Нiкого ж у не© з рiднi, крiм
сестри, нема . Хай тiльки не сердиться, хоч часинку. Вона зна , що вiн
подумав, як узнав, що прибiгла за ним,- думав, що Тихiн прийшов. Нi,
Тихiн, може, ще прийде. Ще ж не як пiзно...
- А, що я мелю? Тихiн тiльки завтра прийде.
Голос у не© чужий якийсь Давидовi - бринiли в ньому такi сумнi ноти,
так незвичайно було чути його вiд жiнки - завжди ж як втiлений смiх. Вона
збивалась - то говорила не те, що хотiла, то пропускала таке ж важливе, що
неодмiнно треба було сказати, то обривалась i довго мовчала.
- Я слухаю,- казав тодi Давид. Молодиця кидалась, пригадувала вголос,
про що ж вона саме,- i говорила ще:
- Ти, Давиде, мене тiльки зрозумiй. Не подумай погано за мене,-
хвилювалась,- я думала...- Вона замислилась, а потiм з болем видавила: - Я
покину Тихона.
Пауза. Очима припала пильно, щоб не пропустити, як i рисочка
здвигнеться. Давидовi брови зiйшлися - зморшка глибша стала мiж ними. Вiн
вi© пiдняв i спитав пильно:
- Чого це?
Марiя мовчала поникло. I враз рухнулась до парубка, обличчя зайнялось,
i заговорила палко, поривне. В словах бринiв iще жаль. Хiба це життя ©й iз
ним? У хатi цiй - як у трунi вона. Це не завжди так було, але давно, хто
зна й вiдколи. I тодi, як Давид уперше в них був. Нехай не дума (знов
похилилась) погано про не©: що й замiж вийшла без любовi за Тихона. Що як
весела та смi ться, то вже й легковажна. То в не© вдача така.
Iще як дiвкою була - бiднi, без батькiв змалечку зосталися. А глянути
на не© - немов i не знати, в якому щастi живе: весела, а на вулицi без не©
й не спiви. Але щоб хто сказав погане за не© - нiхто! До замiжжя й не
знала нiкого. Хлопцi юрбою за нею бiгали, а вона однаково смi ться на
гулях до всiх. Було й бiля перелазу. Але щоб повела в комору з перелазу
якого, нiхто не похваста . До свiту блукали мiсячними ночами поза хатою,
викликали гуками, а вона на полу в хатi - хоч i не спиться ©й, ну й не
виходила ж...
I було - в он ту весну в сусiдiв у них на хуторах теслювали з Обухiвки,
i Тихiн з ними - хату будували. Так i побачились. У недiлю й вiн на гулi
виходив. I до нього Марiя привiтна й смi ться. А вiн - мов то не до нього.
Потiм не смiялась уже. До всiх iще - хоч i не так, як ранiше, а до нього
вже - нi. I стрiне - слова не знайде й не насмi якось. А вiн тихий,
поважний, i балачки в нього не про пусте, як в iнших хлопцiв. I з нею
гарно. Ночами стала думати за нього... Якось уже перед лiтом, як хату вже
кiнчали, вiн уранцi зайшов до них - на городi полола саме - та й каже:
- Запала ти, Марi , в душу менi. Як пiдеш за мене, буду сватати.
Так i побралися. Жив вiн ще в хатi старiй, мати старенька була в нього.
Любо жили. Оцю нову хату в те лiто мазали. I що тодi думалось...
А тепер - як у трунi...
Вона похилилась головою й хитала тихо нею. Немов бiля нiг у не©
позриванi, пов'ялi надi© лежали, а вона то над ними в задумi та в журi
схилилася. Давид теж дивився в землю i мовчав. Перша Марiя звела голову i
мов з жалем та з болем:
- Що ж ти менi скажеш, Давиде? - спитала й не зводила очей.
- Да,- не скоро, по паузi, сказав Давид,- трудно менi що-небудь казати:
чужа душа - темний лiс. Коли це з жиру, не хочу й говорити. А коли нi, то
теж тобi виднiше, Марi . А те скажу тiльки, хiба лиш у дiтях, у наших
власних,- радiсть наша? А в кого нема? А в кого вмерли? А хто нiколи не
одружиться? Да, коли б от немов сталося - всi дiти вимерли за одну нiч на
всiй землi, i за одну нiч усi жiнки обезплоднiли б, я б, мабуть, на ранок
пустив би собi кулю в голову. I, може, це не тiльки б я. Бо життя б
загубило тодi для нас сво майбуття. Ми б спинилися над прiрвою, що в ню
обiрвалися всi дороги. Але ж - повен свiт дiтей.
Давид хоч казав це, а чув, що цим ©© не втiшити. В не© обличчя мов
висiчене iз каменя - нi рисочка й не рухнулася. Тодi казав iще:
- Та хiба й не було, Марi , так: нема , нема дiтей i рiк, i два, i
бiльш, а потiм пiдуть дiти.
Навiть хотiв усмiшкою трохи ©й сум розвiяти: у приклад навiв
пристарiлих Акима та Ганну бiблейських. Але й пожалiв зараз за свiй жарт:
ще нижче схилилась вона головою. У думцi ©й i досi ще немов звучала
Давидова мова - "немовби всi жiнки обезплоднiли". На "всi" аж притиснув
вiн.
Чи не дума часом, що то вона.
I сказала Марiя:
- Вже й до бабiв ходила, i в лiкарки була,- всi кажуть: усiм здорова, а
то - чоловiк.
Давид помовчав. Потiм про Тихона говорити став. Саме це ж хворий вiн, а
вона б покинула його. Як же вiн сам бурлакою зостався б? Нi зварити, нi
випрати нiкому. Про серце вже й не говорить Давид. Хiба легко? Два роки
жили, любились.
- А! та хiба ж я винна?! - аж у розпачi тихо сплеснула руками.- I Тихiн
хiба не зрозумi , що серцю хоч i скажеш,- не послуха . Я ж знаю Тихона:
ну, вiн пожуриться, трохи похмурий буде... Вiн же сам зна . А хiба ми
ворогами б розiйшлись? Та я прибiжу до нього вранцi та й витоплю, i
обперу, поки одужа ... Жениться - удову з дiтьми вiзьме.
Давид пильно глянув на не©. Вiн розгадав якось одразу всю ©©. Ще як
сказала: "Вранцi прибiжу та й витоплю йому". Звiдки прибiжить? Десь
близько дума бути. Звiвся. А за руку Марiя схватила й благала -
хвилиночку ще. Не будуть уже про це. I Тихона, коли так хоче Давид, не
покине вона, тiльки посидить хай.
Очi такi в не© благальнi й гарячi. Аж Давидовi обличчя зайнялося
червоно.
- Ну, що тобi? - аж кинув злий, не так на не©, як на себе: вiдчув, що
слабне.
- Тебе, Давиде! - палко пошепки Марiя.- Я не буду кидати Тихона, житиму
з ним. Вiн i не знатиме нiчого. I дитина буде - не знатиме, думатиме, що
його. Давиде, любий, нiчого менi - тiльки тебе! - i линула до нього- саме
втiлене в жiнку благання й хотiння його.
- Пусти, Марi ! - Давид звiльнився i хвильний пройшовся по хатi до
полу, назад. Марiя за ним тиха до полу пройшла. Стрiлись, розминулись.
Потiм спинився раптом, обернувся до молодицi й сказав:
- От що. Якби ми, Марi , з тобою в табунi бродили, тодi б i не
балакали. А то ми живемо в громадi людськiй. А це - куди складнiша штука.
Отже, давай оцю балачку залишимо.
Хiба вiн схова вiд не©? Iнодi чортзна-що в нього отак шарпонеться до
не©. Це не розпуста. Але... багато тих "але"; i чуття в людини
складнiшi, анiж у табунi. От сказати - що б тодi Тихiн? Чи хоче вона, щоб
i в вiчi один одному не дивилися? I так ©х жменя, а й тi щоб перегризлись,
як собаки. Та й потiм - хiба тiльки в цьому життя? Казав же вiн учора...
- Давиде, ти повiриш менi,- подалась до нього жiнка,- от завтра б я
почула пiд серцем у себе, уже завтра ти мене не пiзнав би. Ну, коли ж я
гляну на оцю хату-пустку, душа в мене пусткою ста .
Тиха Марiя й зажурена. Простягла руки, на плечi поклала парубковi. I
вiн не прийняв ©х. Вже як сковзнули з плечей та за голову мiцно схватили,
а тiлом усiм - колiнами, грудьми - хвильна до нього притулилась, i з уст
розкритих гаряче дихання вдарило в лице,- тодi рвонув руки ©©, стиснув до
нестями в сво©х руках i з болем одiрвав ©© вiд себе й незручно пхнув.
Марiя похитнулась i боком ударилась об пiл. Аж застогнала - та не вiд
цього болю.
Давид широкими кроками пiдiйшов до лави, згрiб шапку i, не надiваючи
©©, не оглядаючись, вийшов iз хати.
Як дверi грюкнули, Марiя ще кинулась очима. Об зачиненi дверi очi
вдарились i впали додолу. Зiв'яла вся одразу якось. Груди ©© важко
здiймались i тисла тiсна кофточка. Вона стягла ©© з себе, розiрвавши пiд
рукавом, i кинула недбало на лаву; впала додолу кофточка рожева. Жiнка
спустила немiчно руки низько межи колiн i головою аж до колiн похилилась.
Кинулась, як удруге рипнули дверi. Глянула вже втомна, i враз на
обличчi вже несподiвана радiсть виступила червоно. З полу не встала, а так
i ждала, сидячи на постелi, притихла, з затамованим диханням. Давид кинув
на лаву шапку i, не пiдходячи близько, сказав спокiйний, але хмурний:
- Нас хтось, Марi , защепнув.
Нiчого не сказала. Обличчя - як висiчене - нi рисочка на ньому не
рухнулась. А тiльки вiдразу вся зблiдла. Опустила голову на колiна. Давид
мовчав. Потiм мiркував уголос:
- Ну що ж? Вiкна ж не виривати. Доведеться до ранку пробути. От такий
жаль: хоч би було роботу з дому взяти.- В кишенi полапав - не було нiчого,
викинув дома все з кишенi. Чи спати моститися?
Вiн скинув шинель i помостив ©© на лавi до покутя. Тодi встала з полу
Марiя. Пiдiйшла мовчки до нього, шинель прийняла й повiсила на стовпi пiд
сволоком. Взяла потiм з полу Тихонiв кожух i помостила в боки на лавi i
подушку перебила пухкенько - поклала в голову, застелила рядном. I так же
мовчки пройшла до полу й сiла знов на постелi.
На сволоцi Давид тим часом якусь книжку побачив. Дiстав - аж воно його
ж, Давидiв, "Земельний кодекс", що Тихiн узяв почитати. Читаний уже,
перечитаний Давидом, але вiн узяв-таки. Тодi лiг. Нi, пiдвiвся ще й скинув
чоботи, присунув лампу собi на край стола й тодi вже лiг, не роздягаючись.
Ще пiдвiвся на лiкоть.
_-_ Лягай уже й ти, Марi ,- сказав, як тiльки мiг, ласкаво,- пiзно вже.
Голос його Марiю зогрiв - тiльки зiтхнула. Потiм устала, пiд комином у
макiтрi помiшала опару i, сiвши знову на пiл, опустила руки на скриню, що
бiля полу стояла, а на руки поклала голову.
Так довго сидiла. I думала вона в цю одиноку нiч про щастя сво , таке ж
просте й нехитре, що здавалось таким близьким, що ждала його з часинки на
часинку. I думала про Тихона ще. Схудлий, хмурий стояв вiн перед нею,
нелюбий. Здавив рукою груди й довго кашляв, потiм харкав iз кров'ю i
дивився на не© змученим поглядом. Уперш сьогоднi в Марi© не було жалю. I
вперше думка прийшла, стала за спиною й щось сказала над ухо стиха,- жiнка
аж кинулась i одхилилась од не©.
Тихо в хатi. Не шарудiв сторiнками Давид.
Марiя пiдiйшла до нього - спить вiн. Прийняла з грудей книжку, поклала
на стiл. Дивилась довго на його мужн , вродливе й сумне ввi снi обличчя.
Потiм прикрутила лампу й пiдiйшла до полу, до незiм'ято© постелi, такою
бiленькою на сьогоднi рядниною застелено©, i лягла тиха на не© ниць.
...Прокинувся вранцi Давид од голосiв у хатi. Вже розвиднялось. Бiля
ночов на лавi сiяла борошно Марiя. А жiночий голос - iз-за столу не видно
Давидовi чий - схвильовано говорив:
- Та хоч буди його вже! Поки ранiш, менш людей хоч бачитиме, менш
язиками плескатимуть.
- Хай плещуть люди,- сказала Марiя,менi байдуже. Може, i ти, Килино,
дума ш, що в нас що було з ним. Аж нiчогiсiнько!
Видно Давидовi тепер - жiнка та одiйшла трохи од столу й за спиною
Марi© неймовiрно хитнула головою, а усмiшка така в не©, мовляв, "найди
дурнiшу!". А сказала:
- I таке! Чого б я думала! -i зразу ж заспiшила: - Ой нiколи ж! Давай
сито та побiжу вже.
Марiя дiстала на гвiздочку пiд полицею сито й дала ©й. Та крутнулась i
вибiгла з хати.
Давид пiдвiвся.
- Значить, радiо включено?- сказав з усмiхом. I Марiя з тихим усмiхом
подивилась на нього довгим утомленим поглядом. I вся була блiда й змарнiла
за нiч: не знати, чи хоч на часинку очi за цю нiч змежила.
XIX
Того ж дня й облетiла, як радiохвилями, всю Обухiвку сенсацiя: "Давида
сю нiч iз Марi ю застали на мiсцi". Говорили жiнки про це, бiля колодязiв
зiбравшися, вибiгши з хати горщик з тину зняти та через тин сусiдку
побачивши...
Факт, переходячи iз уст у вухо, обростав, набирав соку iз жiночих
буйних уявлень, грав, переливався барвами. Говорили й чоловiки. Цi не
смакували подробиць, як жiнки, а розглядали факт у самiй його iстотностi.
Немало мудрих мужичих сентенцiй з приводу цього вилилось i з-пiд вусiв, i
з голих ротiв, що на них iще й "молоко материне не обсохло".
...Надвечiр бiля кооперативу стояли гуртом дядьки. Спершу говорили про
поважнi справи, поки не вгледiв хтось Тихона: виткнувся iз-за школи i йшов
по вулицi з сокирою на руцi. (З хуторiв, знати, з роботи).
Як порiвнявся з чоловiками, поздоровкався. Хтось вiдповiв йому, хтось -
нi. А Гнида вищирився з глумливим смiхом i кинув у спину йому:
- Ей ти, швидше хоч чапай! На гаряче саме попадеш! Смiх. Молодий
Згадав Давид щось iз то© ночi, тодi бiля двору, хотiв спитати, та
стримавсь. Марiя спитала. Сперш обiрвала спiв, а потiм мовчала хвилинку i
врештi вся повернулась до парубка iз журою:
- Чого ти, Давиде, як тiльки ми вдвох зостанемось, не знайдеш i слова
для мене? Чи дума ш: "А, що там iз жiнкою говорити?" I мовби сердишся на
мене?
Обличчя в не© було розгублено-сумне, як у дiтей бува . Давид глянув на
не© i знизав плечима. Чого б вiн мав на не© сердитись? Ну, так-таки
подумала б, чого?
- А я не знаю! - сказала жiнка задумано.
Дурниця. Що диву вона його деколи сво ю поведiнкою, то це , цього вiн
не схова . I що аж боляче йому стане iнодi за не©, це теж . От хоча б
перше взяти, як iз млина ото колись ©хали з нею та бiля ворiт уже стояли.
Щось балакали про Тихона, що лiкуватись йому треба. Вона ще журилась,
мовляв, хлiба жалi лiкарям. "Ну, та полотно ж в мене",- казала. А потiм
од'©хала й сказала щось.
Пауза.
Марiя пильно дивилась на парубка й немов дихання зата©ла. За стiною
спiвали стиха дiвчата.
Давид задумався на хвилину - нащо вiн це? А потiм звiв раптом голову й
доказав:
- ...Я не розчув тодi та й гукнув: "Що ти кажеш?" - а ти, Марi ...
засмiялась i кинула: "Було б слухати!" Це й усе. Дрiбниця наче. Але й того
вечора, i потiм iнодi, коли згадував, думав багацько, що то менi було б
слухати? I, зна ш, Марi , iнодi погано про тебе думав. Бо якось диким
здавалося i не вiрилось просто, що так могло бути: журилась, а через
хвилину - смiх. Два роки з Тихоном ви жили душа в душу...
Пауза.
- Що ж ти погане думав, Давиде?
- Думав, що од наших ворiт, де ми журилися за Тихона, що кров'ю харка ,
десять сажнiв ти од'©хала та й смiялася. А потiм, як i до вас заходив.
Дума ш, чого ото Тихiн такий смутний став?
У голосi Давидовiм жiнцi вчулася немов зневага до не©. Аж почервонiла,
i груди хвильнiше задихали. Чи не вважа вiн, бува, ©© за якусь... так це
каже: "I до вас як заходив". Мовби i не знати що. Чи дума , що так i до
всiх вона, як до нього, хто б не зайшов,- весела, мiсця собi не знайде в
хатi.
- Ех, Давиде! - зiтхнула тiльки й замовкла. Уже напружено скребла
стiну. Потiм злiзла з кобилицi сама, хоч i хиталась кобилиця. Перетягла ©©
на друге мiсце й знову сама злiзла. Не сказала Давидовi, щоб подержав. I
спiдницi нижче цей край обсмикнула.
Зайшов Яким i з дiвчат якась. Якимовi лiнiйки треба, шибку обрiзати.
Веселий був. Кинув жартома:
- Ой, глядiть, коли б ви не намазали вдвох! А дiвчина ота спитала:
- Тiтко Марi , чи сюди кiзяка в глину не треба бiльш? - i показала в
жменi кавалок, що принесла на взiр. Марiя подивилась, пом'яла в пучцi.
- Нi, гарна ж глина,- сказала.- Уже шпару те?
- Оце почина мо.
Потiм услiд уже ©й гукнула Марiя:
- Нехай би сюди яка прийшла,- i почала старанно стругати стiну ножем.
Але весь час була насторожена й ловила чуйно вухом шелестiння сторiнок i
жадiбно ждала чогось.
По довгому напруженому мовчаннi Давид озвався перший. Може, вiн Марiю
образив, хай не сердиться: вiн зовсiм цього не хотiв, як говорив те. Може,
i казати не треба було. Бо людинi всяка дурниця може здатися. Та ще як
отак, два тижнi тiльки знаючи хоч i ©©, Марiю. I нехай не дума , що весь
час вiн отак про не© тiльки й думав. Нi, не тiльки так.
Вiн пiдвiвся, дiстав iз шафи iще оберемок книжок i поклав на пiдлогу.
Перебранi поклав у шафу. Тодi знов сiв до книжок i, витягши кисет,
зiбрався закурити. Не було папiрця. Рука простяглась до книжки, що
розшарпана лежала в купi, заготовленiй на горище. Але не вирвав. Сходив до
Якима i через хвильку вернувся, уже крутячи на ходу цигарку. Потiм, як
сiв, Марiя не втерпiла вже:
- Як же ти ще думав про мене?
Парубок чиркнув сiрника, прикурив цигарку i, смачно затягшися, пихнув
синiм димом. Крiзь дим дивився на молодицю; при мно вразило його: колiна
вже не видно було з-пiд спiдницi, сама уважна, тiльки брови злегенька - в
печаль.
- Це було вперше по при©здi зараз. Був ото ввечерi у вас,- почав Давид
i дивився кудись у куток задуманий,- було багато дядькiв, i жiнки були.
Сидiли на полу молодицi. Ми говорили про життя обухiвське, радились, що
нам робити з Матюшиною компанi ю. I ти щось сказала була, либонь,
"папушами" чоловiкiв обухiвських узвала. А тобi хтось iз мужикiв грубо:
"Не тво , бабське, дiло це". Ти спалахнула вся та як узяла його в роботу.
Що говорила саме, не пригадую. Але так говорила, що аж дядьки оторопiли й
слухали та тiльки очима лупали. А молодицi всi круг тебе аж на полу не
всидять, аж очi ©м блищать... З дiвчатами ти як дiвка: чи пiснi завести,
чи пожартувати. I з молодицями коли ти заговориш, то всi мовчать.
I змовк Давид, затягшися цигаркою. Марiя й не рухнеться на кобилицi.
Очей не зводить з парубка.
- От я й думаю собi,- знов Давид, а очi захоплено в нього на молодицю,-
яка б з тебе, Марi , та делегатка вийшла б! Замилуватися тобою.
Дивився, поривний, на не©. I таки ж гарна! Знов заговорив:
- У нас i досi чоловiки про жiнок так гадають собi: "Волосся довге, а
розум короткий". Дурниця! Скiльки ©х i в партi©, i на громадськiй роботi
взагалi. Селянцi ще трудно, то правда,хазяйство, бiля горшкiв, над прядкою
з ранку до ночi, дiти облiпили, як реп'яхи. А в тебе ж, Марi , нi дiтей
нема...- i раптом занепоко но:- Марi , чого ти?
Жiнка повернулась до нього, i на обличчi в не© бiль. Сказала по паузi:
- Хоч не нагадуй, Давиде,- i видавила з мукою,- менi про дiтей. От ти
кажеш: iншу жiнку реп'яхами облiпили, куди вони? Дурнi вони! Та я б,
Давиде, хай би ©х було в мене не знаю скiльки, не реп'яхи, а квiтоньки
були б вони в мене! Чи я ©х не нагодувала б, чи не обпряла б? I ще б
знайшла час на щось iнше: чи на сход, чи ще куди. Це ж усе для них; от i
школа в нас на зиму необмазана, чи ось ти колектив задумав, для них же це
все, для дiтей. А як нема... Ми он те лiто мазали хату з Тихоном - як
радiсно було! Тiльки що побралися. Та й пiч, я пiчникам кажу, щоб же
тепленька була, i вiкна, щоб же - ©м ясно! А тепер... Приходю додому - в
хатi як на розпуттi, як билина. Та й билина росте - насiння з не© впаде, а
на другу весну хоч i суха, та навколо ж так i пруть iз землi зелененькi...
А ти, Давиде, як яку радiсть: "Дiтей у тебе нема"...- В голосi тихий докiр
i жура.
Дивилась на Давида. Така не бачена, не знана ще ним i наче зiв'яла.
Було хвильно й жаль було жiнки. Тож iще хвилину тому - з очей аж сипалась
веселiсть i смiх - бринiла вся молодiстю й смiхом дiвоцьким. А це немов
одразу зiв'яла. Давид аж невеселий. А вона - чи що згадала, чи здумала -
раптом мов вилиняла з журби та задуми, очима обдала ясно парубка. Палко й
наче з викликом:
- Давиде, ну скажи менi: та чи ж я, трясця його зна , не молодиця?!
Бринiла знов уся, всiм тiлом пругким, молодим. А до Давида очi аж
палять.
- Слухай, Давиде, подерж кобилицю,раптом згадала Марiя, що мазати ж
треба.
Давид пiдвiвся й подержав. Вона, не зводячи з парубка очей, спустила
ноги на перекладину, руку гарячу поклала на плече йому. Як спускалась,
грудьми аж об нього черкнулась. Очима - в його темнi. Й затихла, призивна.
Мить, потiм одiрвалась i сплигнула на землю. Дихала важко, а до Давида з
мукою:
- Ех, Давиде!
Тодi ж iз коридорчика влетiла Галька - буде мазати з тiткою Марi ю.
Почали мазати.
XVII
Закiнчили мазання тiльки другого дня надвечiр. Обидвi кiмнати були вже
побiленi чепурненько. Вгорi на стiнах висiли зеленi гiрлянди з сосни i
через хату попiд стелею, навхрест з кутка в куток, теж висiли двома
пишними разками, i на них ще червонi папiрцi були почепленi. (Так бачили
на цукровому заводi в клубi). На однiй стiнi в зеленому з сосни вiнку
висiв портрет Шевченка, бiленьким рушником обвiшений, а на другiй стiнi,
що бiля не© стiл, великий портрет Ленiна, i теж у вiнку зеленому. Був i на
ньому червоний квiтчастий рушник,- котрась iз дiвчат принесла.
Мили пiдлогу вже, та як повна хата молодi, то нiяк i повернутися. Не
налюбуються дiвчата на бiлу, затишну, в зеленi, хату. У вiкна з причiлка
сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червонi снопи промiння, просто
через кiмнату аж на протилежну стiну, мов золотавим колоссям розсипались.
I впало колосся червоно-золоте кому й на голову, у волоссi остюками
заплуталось.
Дiвчата, що мили пiдлогу, прогонили вже:
- Та йдiть, бо з вами нiяк i нагнутися!
Навшпиньках через помиту смужку з тi© кiмнати вийшов Яким.
- Да-да, товариство, хай уже дiвчата домивають. Iдiть собi! От у недiлю
на вiдкриттi до пiвночi сидiтимемо.
Юрба помалу танула. Червоне на стiнах гаснути стало. Дiвчата помили.
Потiм ще ганчiрки повиполiскували (ще ж пригодяться) й розвiшали ©х на
конов'язi. Повдягались у сiнях i розходились.
Яким вийшов iз Давидом i ще з одним парубчаком - Савкою, "видатним
малярем" обухiвським. Замкнув хату-читальню, а ключ собi в кишеню поклав.
- Хватить уже анархi©! - сказав iз при мнiстю, спускаючись полатаними
сходами.
Так i пiшли втрьох до нього. До недiлi лишився один день, а стiнгазета
ще й не почата набiло.
В хатi свiтилося вже в Карпенкiв. Бiля печi молодицi з вечерею
порались. За столом сидiла Якимова сестра Тетяна - школярка - i старанно
виводила на великiм аркушi бузиновим чорнилом - Давидову передовицю
переписувала. Хлопцi ж зараз i засiли за стiл. Дiстав Яким iз-за сволока
чернетки дописiв i маленьку Тетянину палiтру двадцятикопiйчану з
аквареллю. Славка ж зразу став випробовувати пензельком фарби. Треба це ©м
намалювати заголовок газети, малюнки та заставки. Давид почав читати
дописи. Добра з них половина були його власнi, але були й ще чи©сь. Писанi
чорнилом i олiвцем, усi карячкуватими, незграбними лiтерами. I про що тут
не було тiльки - про землеустрiй i про лiси, про хату-читальню, про
Матюху. Були й вiршi,- сво© Сосюри та Тичини теж були в Обухiвцi. Навiть
фейлетон свого доморослого Остапа Вишнi був. Розповiдалося в ньому про
якiсь дуже темнi махiнацi© в кооперативi, внаслiдок чого перенеслась цiла
дiжка вонючих оселедцiв iз Губаренково© крамницi в кооператив. Давид
фейлетон похвалив.
- Треба й малюнок сюди дати,- сказав Савцi. Той i собi уважно прочитав
фейлетон i захоплено вiдповiв:
- Небезпремiнно намалюю! I кооперацiю, i Гниду. А як ото намалювати, що
воняють оселедцi? - аж задумався.
- Хай люди носи позатикають. От i розумiй - значить, воня з дiжки,-
сказав Яким.
- Ай правда! - зрадiв Савка. Знадвору ввiйшов старий Карпенко, батько
Якимiв. Роздягся, а тодi пiдсiв до хлопцiв, до стола.
- Що це ви, хлопцi, записарювали всi?
- А це ж, тату, стiнну газету пишемо,- Тетяна дiловито вiдмовила, не
пiдводячи голови, над аркушем схилено©. I писала далi, слiдом за ручкою
виводячи й губами слова.
Похитав головою:
- Ой хлопцi, глядiть, щоб ви не написали чого на свою голову!
- Чого це "на свою голову", дядьку Левонтiю?
- Та чув я: Тетяна читала щось про голову там i про кооперацiю. Хтось
здорово пробира . Цього ж вони не подарують. I так вовками дивляться.
- Пусте! - сказав Давид.- Вовкiв бояться - в лiс не ходити. Скрiзь
газети стiннi , в яку казарму не зайди, в який робiтничий клуб не
заглянь, а на селi - в сельбуд. Це в нас тiльки щось за республiка така
особлива.
- Та хто ж зна, як воно де? А в нас же, бач! Може, ще й нам, старим, у
хатi мiсця не буде за це? - сказав батько.
- Буде, не журiться, тату!
Батько по тому витяг витушку з-пiд полу й почав мовчки мотати пiвмiтка.
Хлопцi робили сво . Було, що Давид раптом спитав у дядька Левонтiя:
скiльки воно десятин у Рокитному всi © землi - i Книшево©, i Губаренково©,
i iнших - огулом. Старий перестав мотати.
- Хiба ви там i про землю пишете?
- Аякже! Земельна справа - це в нас зараз найголовнiше. Проведемо
землеустрiй - на ноги станемо, а нi - так i не вилiземо iз злиднiв. Це
менi в статтю треба - скiльки землi. Про нарiзку тут мова йде на поля, так
от по скiльки воно в якому куску?
Дядько Левонтiй пильно думав, вираховуючи в головi. Сказав потiм:
- Так десятин триста, а може, триста з гаком. Отак щось.
Давид записав триста. I ще потiм питав дядька Левонтiя про те, про
iнше. Карпенко завжди спиняв витушку й вiдповiдав поважно. А потiм i
мотав, а думка не спала. Час од часу вставляв i сво слово в розмову до
молодих.
Пiшов Давид пiзно вiд Якима.
Дома пряла сама мати на лавi, бо Христя до Гальки пiвнiвсько© на
попряхи пiшла. Батько чобiт Петриковi латав бiля лави. Дiти вже спали
обо .
Подаючи вечерю синовi, мати згадала:
- Була Марiя Тихонова. Казала, щоб небезпремiнно до них прийшов. Аж
двiчi прибiгала: зараз звечора й оце тiльки-но.
- Не казала чого?
- Нi, не казала. А тiльки небезпремiнно щоб прийшов, наказувала. I
якась аж наче стривожена.
"Мабуть, Тихiн вернувся з хуторiв. Може, новина яка , а може, листа
принiс",- догадався Давид. Швиденько повечеряв i вийшов iз хати.
XVIII
Бiля Книшевих ворiт, через вулицю од Кожушного двору, стояв гурт
чоловiкiв. Чути було голос Гниди Якова. Наче йшли це звiдкiля та й стали.
Було поночi, але пiзнав Давида Якiв, бо змовк i ждав, поки той перелiзе
через перелаз у Тихонiв двiр, а тодi знов забалакав. Чув Давид тiльки
уривки: "...ласий на чужi ковбаси... хай, сволоч".
У хатi свiтилося. Хоч вiкна були позатулянi матками, та не щiльно
пристали до вiкон, i видно було згори вузенькi смужечки свiтла. Дверi
сiнешнi були не засуненi. А в хату як зайшов Давид, од стола ступила крок
Марiя до дверей йому назустрiч i спинилася серед хати схвильована й наче
розгублена. Рожева нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухiвською
модою, туго обтягла ©© повнi груди.i в двi коси волосся заплетене обвивало
голову красунi двома гадюками. Очi чорнi нiмо дивились на Давида i
винувато, i радiсно. Враз ворухнувся в них острах.
Давид ступив з порога i, оглянувши хату, спинився на молодицi довгим
поглядом. Мовчали обо . Тiльки очi чорнi кликали до себе. Парубок мовчки
надiв скинуту шапку. А погляду нiяк не одiрве. Марiя кинулась крок ще до
нього. Очi вже близько, i чу Давид з розтулених уст гаряче дихання. I
одне лише слово палко й з благанням:
- Давиде!
Той напружився i вирвав погляд свiй з ©© очей. Був одхилився. I раптом
ступив крок i сiв важко на лаву, одкинувшись головою до стiни. Ще довго
мовчали. Давид перший провiв долонею по чолу, знизу до шапки, жбурнув
шапку на лаву й спитав, хмуро дивлячись на не©:
- Чого тобi, Марi , треба вiд мене? Марiя пiдiйшла, тиха й сторожка, до
нього й сiла поруч на лавi.
- Тiльки не сердься, Давиде! - глянула з благанням.
- Ну, що таке?
Марiя мовчала хвилину. Зiтхнула з хлипом, глибоко втягаючи повiтря в
себе, як дiти, бува , пiсля плачу, i говорила тихо, сумно дивлячись у
куток i не бачачи нiчого.
Хотiла побалакати з ним, порадитись. Нiкого ж у не© з рiднi, крiм
сестри, нема . Хай тiльки не сердиться, хоч часинку. Вона зна , що вiн
подумав, як узнав, що прибiгла за ним,- думав, що Тихiн прийшов. Нi,
Тихiн, може, ще прийде. Ще ж не як пiзно...
- А, що я мелю? Тихiн тiльки завтра прийде.
Голос у не© чужий якийсь Давидовi - бринiли в ньому такi сумнi ноти,
так незвичайно було чути його вiд жiнки - завжди ж як втiлений смiх. Вона
збивалась - то говорила не те, що хотiла, то пропускала таке ж важливе, що
неодмiнно треба було сказати, то обривалась i довго мовчала.
- Я слухаю,- казав тодi Давид. Молодиця кидалась, пригадувала вголос,
про що ж вона саме,- i говорила ще:
- Ти, Давиде, мене тiльки зрозумiй. Не подумай погано за мене,-
хвилювалась,- я думала...- Вона замислилась, а потiм з болем видавила: - Я
покину Тихона.
Пауза. Очима припала пильно, щоб не пропустити, як i рисочка
здвигнеться. Давидовi брови зiйшлися - зморшка глибша стала мiж ними. Вiн
вi© пiдняв i спитав пильно:
- Чого це?
Марiя мовчала поникло. I враз рухнулась до парубка, обличчя зайнялось,
i заговорила палко, поривне. В словах бринiв iще жаль. Хiба це життя ©й iз
ним? У хатi цiй - як у трунi вона. Це не завжди так було, але давно, хто
зна й вiдколи. I тодi, як Давид уперше в них був. Нехай не дума (знов
похилилась) погано про не©: що й замiж вийшла без любовi за Тихона. Що як
весела та смi ться, то вже й легковажна. То в не© вдача така.
Iще як дiвкою була - бiднi, без батькiв змалечку зосталися. А глянути
на не© - немов i не знати, в якому щастi живе: весела, а на вулицi без не©
й не спiви. Але щоб хто сказав погане за не© - нiхто! До замiжжя й не
знала нiкого. Хлопцi юрбою за нею бiгали, а вона однаково смi ться на
гулях до всiх. Було й бiля перелазу. Але щоб повела в комору з перелазу
якого, нiхто не похваста . До свiту блукали мiсячними ночами поза хатою,
викликали гуками, а вона на полу в хатi - хоч i не спиться ©й, ну й не
виходила ж...
I було - в он ту весну в сусiдiв у них на хуторах теслювали з Обухiвки,
i Тихiн з ними - хату будували. Так i побачились. У недiлю й вiн на гулi
виходив. I до нього Марiя привiтна й смi ться. А вiн - мов то не до нього.
Потiм не смiялась уже. До всiх iще - хоч i не так, як ранiше, а до нього
вже - нi. I стрiне - слова не знайде й не насмi якось. А вiн тихий,
поважний, i балачки в нього не про пусте, як в iнших хлопцiв. I з нею
гарно. Ночами стала думати за нього... Якось уже перед лiтом, як хату вже
кiнчали, вiн уранцi зайшов до них - на городi полола саме - та й каже:
- Запала ти, Марi , в душу менi. Як пiдеш за мене, буду сватати.
Так i побралися. Жив вiн ще в хатi старiй, мати старенька була в нього.
Любо жили. Оцю нову хату в те лiто мазали. I що тодi думалось...
А тепер - як у трунi...
Вона похилилась головою й хитала тихо нею. Немов бiля нiг у не©
позриванi, пов'ялi надi© лежали, а вона то над ними в задумi та в журi
схилилася. Давид теж дивився в землю i мовчав. Перша Марiя звела голову i
мов з жалем та з болем:
- Що ж ти менi скажеш, Давиде? - спитала й не зводила очей.
- Да,- не скоро, по паузi, сказав Давид,- трудно менi що-небудь казати:
чужа душа - темний лiс. Коли це з жиру, не хочу й говорити. А коли нi, то
теж тобi виднiше, Марi . А те скажу тiльки, хiба лиш у дiтях, у наших
власних,- радiсть наша? А в кого нема? А в кого вмерли? А хто нiколи не
одружиться? Да, коли б от немов сталося - всi дiти вимерли за одну нiч на
всiй землi, i за одну нiч усi жiнки обезплоднiли б, я б, мабуть, на ранок
пустив би собi кулю в голову. I, може, це не тiльки б я. Бо життя б
загубило тодi для нас сво майбуття. Ми б спинилися над прiрвою, що в ню
обiрвалися всi дороги. Але ж - повен свiт дiтей.
Давид хоч казав це, а чув, що цим ©© не втiшити. В не© обличчя мов
висiчене iз каменя - нi рисочка й не рухнулася. Тодi казав iще:
- Та хiба й не було, Марi , так: нема , нема дiтей i рiк, i два, i
бiльш, а потiм пiдуть дiти.
Навiть хотiв усмiшкою трохи ©й сум розвiяти: у приклад навiв
пристарiлих Акима та Ганну бiблейських. Але й пожалiв зараз за свiй жарт:
ще нижче схилилась вона головою. У думцi ©й i досi ще немов звучала
Давидова мова - "немовби всi жiнки обезплоднiли". На "всi" аж притиснув
вiн.
Чи не дума часом, що то вона.
I сказала Марiя:
- Вже й до бабiв ходила, i в лiкарки була,- всi кажуть: усiм здорова, а
то - чоловiк.
Давид помовчав. Потiм про Тихона говорити став. Саме це ж хворий вiн, а
вона б покинула його. Як же вiн сам бурлакою зостався б? Нi зварити, нi
випрати нiкому. Про серце вже й не говорить Давид. Хiба легко? Два роки
жили, любились.
- А! та хiба ж я винна?! - аж у розпачi тихо сплеснула руками.- I Тихiн
хiба не зрозумi , що серцю хоч i скажеш,- не послуха . Я ж знаю Тихона:
ну, вiн пожуриться, трохи похмурий буде... Вiн же сам зна . А хiба ми
ворогами б розiйшлись? Та я прибiжу до нього вранцi та й витоплю, i
обперу, поки одужа ... Жениться - удову з дiтьми вiзьме.
Давид пильно глянув на не©. Вiн розгадав якось одразу всю ©©. Ще як
сказала: "Вранцi прибiжу та й витоплю йому". Звiдки прибiжить? Десь
близько дума бути. Звiвся. А за руку Марiя схватила й благала -
хвилиночку ще. Не будуть уже про це. I Тихона, коли так хоче Давид, не
покине вона, тiльки посидить хай.
Очi такi в не© благальнi й гарячi. Аж Давидовi обличчя зайнялося
червоно.
- Ну, що тобi? - аж кинув злий, не так на не©, як на себе: вiдчув, що
слабне.
- Тебе, Давиде! - палко пошепки Марiя.- Я не буду кидати Тихона, житиму
з ним. Вiн i не знатиме нiчого. I дитина буде - не знатиме, думатиме, що
його. Давиде, любий, нiчого менi - тiльки тебе! - i линула до нього- саме
втiлене в жiнку благання й хотiння його.
- Пусти, Марi ! - Давид звiльнився i хвильний пройшовся по хатi до
полу, назад. Марiя за ним тиха до полу пройшла. Стрiлись, розминулись.
Потiм спинився раптом, обернувся до молодицi й сказав:
- От що. Якби ми, Марi , з тобою в табунi бродили, тодi б i не
балакали. А то ми живемо в громадi людськiй. А це - куди складнiша штука.
Отже, давай оцю балачку залишимо.
Хiба вiн схова вiд не©? Iнодi чортзна-що в нього отак шарпонеться до
не©. Це не розпуста. Але... багато тих "але"; i чуття в людини
складнiшi, анiж у табунi. От сказати - що б тодi Тихiн? Чи хоче вона, щоб
i в вiчi один одному не дивилися? I так ©х жменя, а й тi щоб перегризлись,
як собаки. Та й потiм - хiба тiльки в цьому життя? Казав же вiн учора...
- Давиде, ти повiриш менi,- подалась до нього жiнка,- от завтра б я
почула пiд серцем у себе, уже завтра ти мене не пiзнав би. Ну, коли ж я
гляну на оцю хату-пустку, душа в мене пусткою ста .
Тиха Марiя й зажурена. Простягла руки, на плечi поклала парубковi. I
вiн не прийняв ©х. Вже як сковзнули з плечей та за голову мiцно схватили,
а тiлом усiм - колiнами, грудьми - хвильна до нього притулилась, i з уст
розкритих гаряче дихання вдарило в лице,- тодi рвонув руки ©©, стиснув до
нестями в сво©х руках i з болем одiрвав ©© вiд себе й незручно пхнув.
Марiя похитнулась i боком ударилась об пiл. Аж застогнала - та не вiд
цього болю.
Давид широкими кроками пiдiйшов до лави, згрiб шапку i, не надiваючи
©©, не оглядаючись, вийшов iз хати.
Як дверi грюкнули, Марiя ще кинулась очима. Об зачиненi дверi очi
вдарились i впали додолу. Зiв'яла вся одразу якось. Груди ©© важко
здiймались i тисла тiсна кофточка. Вона стягла ©© з себе, розiрвавши пiд
рукавом, i кинула недбало на лаву; впала додолу кофточка рожева. Жiнка
спустила немiчно руки низько межи колiн i головою аж до колiн похилилась.
Кинулась, як удруге рипнули дверi. Глянула вже втомна, i враз на
обличчi вже несподiвана радiсть виступила червоно. З полу не встала, а так
i ждала, сидячи на постелi, притихла, з затамованим диханням. Давид кинув
на лаву шапку i, не пiдходячи близько, сказав спокiйний, але хмурний:
- Нас хтось, Марi , защепнув.
Нiчого не сказала. Обличчя - як висiчене - нi рисочка на ньому не
рухнулась. А тiльки вiдразу вся зблiдла. Опустила голову на колiна. Давид
мовчав. Потiм мiркував уголос:
- Ну що ж? Вiкна ж не виривати. Доведеться до ранку пробути. От такий
жаль: хоч би було роботу з дому взяти.- В кишенi полапав - не було нiчого,
викинув дома все з кишенi. Чи спати моститися?
Вiн скинув шинель i помостив ©© на лавi до покутя. Тодi встала з полу
Марiя. Пiдiйшла мовчки до нього, шинель прийняла й повiсила на стовпi пiд
сволоком. Взяла потiм з полу Тихонiв кожух i помостила в боки на лавi i
подушку перебила пухкенько - поклала в голову, застелила рядном. I так же
мовчки пройшла до полу й сiла знов на постелi.
На сволоцi Давид тим часом якусь книжку побачив. Дiстав - аж воно його
ж, Давидiв, "Земельний кодекс", що Тихiн узяв почитати. Читаний уже,
перечитаний Давидом, але вiн узяв-таки. Тодi лiг. Нi, пiдвiвся ще й скинув
чоботи, присунув лампу собi на край стола й тодi вже лiг, не роздягаючись.
Ще пiдвiвся на лiкоть.
_-_ Лягай уже й ти, Марi ,- сказав, як тiльки мiг, ласкаво,- пiзно вже.
Голос його Марiю зогрiв - тiльки зiтхнула. Потiм устала, пiд комином у
макiтрi помiшала опару i, сiвши знову на пiл, опустила руки на скриню, що
бiля полу стояла, а на руки поклала голову.
Так довго сидiла. I думала вона в цю одиноку нiч про щастя сво , таке ж
просте й нехитре, що здавалось таким близьким, що ждала його з часинки на
часинку. I думала про Тихона ще. Схудлий, хмурий стояв вiн перед нею,
нелюбий. Здавив рукою груди й довго кашляв, потiм харкав iз кров'ю i
дивився на не© змученим поглядом. Уперш сьогоднi в Марi© не було жалю. I
вперше думка прийшла, стала за спиною й щось сказала над ухо стиха,- жiнка
аж кинулась i одхилилась од не©.
Тихо в хатi. Не шарудiв сторiнками Давид.
Марiя пiдiйшла до нього - спить вiн. Прийняла з грудей книжку, поклала
на стiл. Дивилась довго на його мужн , вродливе й сумне ввi снi обличчя.
Потiм прикрутила лампу й пiдiйшла до полу, до незiм'ято© постелi, такою
бiленькою на сьогоднi рядниною застелено©, i лягла тиха на не© ниць.
...Прокинувся вранцi Давид од голосiв у хатi. Вже розвиднялось. Бiля
ночов на лавi сiяла борошно Марiя. А жiночий голос - iз-за столу не видно
Давидовi чий - схвильовано говорив:
- Та хоч буди його вже! Поки ранiш, менш людей хоч бачитиме, менш
язиками плескатимуть.
- Хай плещуть люди,- сказала Марiя,менi байдуже. Може, i ти, Килино,
дума ш, що в нас що було з ним. Аж нiчогiсiнько!
Видно Давидовi тепер - жiнка та одiйшла трохи од столу й за спиною
Марi© неймовiрно хитнула головою, а усмiшка така в не©, мовляв, "найди
дурнiшу!". А сказала:
- I таке! Чого б я думала! -i зразу ж заспiшила: - Ой нiколи ж! Давай
сито та побiжу вже.
Марiя дiстала на гвiздочку пiд полицею сито й дала ©й. Та крутнулась i
вибiгла з хати.
Давид пiдвiвся.
- Значить, радiо включено?- сказав з усмiхом. I Марiя з тихим усмiхом
подивилась на нього довгим утомленим поглядом. I вся була блiда й змарнiла
за нiч: не знати, чи хоч на часинку очi за цю нiч змежила.
XIX
Того ж дня й облетiла, як радiохвилями, всю Обухiвку сенсацiя: "Давида
сю нiч iз Марi ю застали на мiсцi". Говорили жiнки про це, бiля колодязiв
зiбравшися, вибiгши з хати горщик з тину зняти та через тин сусiдку
побачивши...
Факт, переходячи iз уст у вухо, обростав, набирав соку iз жiночих
буйних уявлень, грав, переливався барвами. Говорили й чоловiки. Цi не
смакували подробиць, як жiнки, а розглядали факт у самiй його iстотностi.
Немало мудрих мужичих сентенцiй з приводу цього вилилось i з-пiд вусiв, i
з голих ротiв, що на них iще й "молоко материне не обсохло".
...Надвечiр бiля кооперативу стояли гуртом дядьки. Спершу говорили про
поважнi справи, поки не вгледiв хтось Тихона: виткнувся iз-за школи i йшов
по вулицi з сокирою на руцi. (З хуторiв, знати, з роботи).
Як порiвнявся з чоловiками, поздоровкався. Хтось вiдповiв йому, хтось -
нi. А Гнида вищирився з глумливим смiхом i кинув у спину йому:
- Ей ти, швидше хоч чапай! На гаряче саме попадеш! Смiх. Молодий