- А в нас - учора був я в районi та у земвiддiл заходив - нашого
приговора й у вiчi там не бачили. Нi у входящих, нi в iсходящих. Ви
розумi те, що це?
Тиша. Чмих-чмих - паровий млин артiльний як смiхом не присне з селян
обдурених. А вiд комор бiля ваги - уже й свiтло горiло. Гнида: "Ну, далi,
хто там?" В юрбi хтось стиха нарештi озвався:
- Та як же це? Вже ж i фунти збирали, по десять iз десятини.
- Тi фунти вже тепер - не фунти: "загрiлися ж" у коморi, ну, що ж iз
ними робити? Пропаде хлiб! Добре, що саме артiлi вальцiв схотiлося. А
Гнида двох синiв одстро©в, а третьому ж як? Хiба хати не треба? Може ж,
ожениться коли. А в Книша дочка в Харковi вчиться,фунтiв же треба. Ну, про
голову й мови нема.- Ззаду, _в_ спину хтось - штовх. Оглянувся Давид- аж
то Тихiн... Ти легше, Давиде, мовляв.
- А хiба що? Кажу ж: i мови нема про Матюху. Бо бричка нова на ресорах,
як вiн ©де нею, сама на все село торохтить про фунти громадськi, а
грамофон романси про тi фунти щовечора виспiву . Що там iще говорити? До
дiда призвели хлопцi. Стала справа лише за... землеустро м.
I вiдхилився, сiв на мiшку, з Тихоном закурю . А натовп - мов загадку
яку загадав ©м: голови низько й нi слова, у думках. Гордiй перший нарештi
звiв голову й аж трiпнув нею - вiри не йме:
- Як-таки це могло б статися, що нема приговора. Пiдписували ж i
уповноважених обирали, i фунти... Нема мови за них, правда, з ними щось за
комерцiя вийшла. Але то ж у позику, либонь, вiддано артiлi, поки треба
буде. Давид спитав:
- А скiльки пудiв за скiльки?
Мовчання. I згодом хтось:
- Як це розумiти: "за скiльки"?
- А так.
- ж бомага в уповноважених, скiльки там позичено. Тихоне!-гукнув у
темряву. З-за спини голос Кожушного Тихона:
- Мене тодi дома саме не було,- орав на фондi. А ©ду з поля, дивлюсь: з
гамазею хлiб таскають до млина. Побiг,-що таке? Артiлi, кажуть, у
позику... А сход? Нащо той сход, як хлiб гни , i до першо© вимоги
позича мо ж. А хлiб же як золото. Падлюки, хоч i за уповноважених обрано.
Був сперечався, а тут ще й Ковтуна з поля нема. Що ти один зробиш? Акт
якийсь складали, я не пiдписував - не давали, i об чiм вiн - не
признаються.
Давид тодi:
- Не признаються ж, бо зна мо, об чiм. А хай, мовляв, тодi покажемо, як
треба буде, може, це й рiк мине. А до того часу забудеться, чи хлiб як
золото був, чи згорiв наполовину.
- А таке! Шум.
- Та що ж це таке робиться? Грабують народ серед бiлого дня!
- Тсс!..-хтось iззаду. I стихло. Бо вiд комори у млин Матюха з Гнидою
йшли. А в тишi голос Давидiв, чи бачив Матюху, чи не бачив:
- Отож i треба нам- сход буде завтра - та й запитати, хай лишень нам
скажуть, як там iз приговором справа, i про хлiб, та й акт хай прочитають.
А то ми тiльки по закутках шушука мось, а толку з цього нiякого. Як Гниди
та Матюхи хотять, так i крутять. Теж хоч i Гниду взятистарателя знайшли: у
всiх трьох у тини впира ться земля, та ще ж i земля! Аж кричать усi три,
сердешнi: "Землеустрою!"
Затягся цигаркою, блиснули на мить з-пiд брiв темнi очi, а губи в
усмiшцi невеселiй.
- Все в нас не так, як у людей. Радянська влада - оце ж i вона,
дума мо, на Матюху дивлячись. Але це- хто далi Щербанiвки свiту не бачив,
а хто бачив - то: не радянська влада це. Темне, глухе та каламутне село
Обухiвка, а в нiй, як щуки, Гниди, Огирi та Матюхи...
Тиша. I нагло з-за спини басище:
- Ану, розступись!
Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсi в коло. У шапцi кудлатiй, у руках
цiпок сукуватий, у руку завтовшки. До Давида в темряву пiдступився.
- Це хто?
На мiшках блиснув огник, обличчя Давидовi освiтив. Тихо, а твердо:
- Це я.
Мить Матюха стояв нерухомий. Очi гостро встромилися в Давида. А раптом
приснули, i гаркнув у натовп:
- Роз-зiйдись! Ви молоти чи на мiтинг зiбралися?- Цiпок звiв.-
Роз-зiйдись менi сiчас!..
Одхлинув натовп - хто мiж вози, хто в млин. На мiшках лише Давид сидiв
iз Гордi м. Та стояв обiч Тихiн Кожушний. Рукою груди здавив i закашлявся.
Давид кинув цигарку, пiдвiвся на ноги. А Матюха тодi цiпок у лiву руку
взяв, а правою парубка об руку i крiзь зуби:
- Ану, товаришу, ходiм.
Одвiв набiк. У млi двома силуетами чорнiли довго. Щось говорили гаряче
- по рухах знати.
Потiм далi у млу пiшли,- аж на пiску од рiчки тьмяно плямiли.
У млинi якось змовкли всi. Лише горготiв камiнь, сновигали люди в
бiлому борошняному пилу. А з-за стiни паровик зморено чмихав.
Через хвилин десять, може, бiльше, зайшов i Давид у млин. Був трохи
блiдий. Слiдом за ним Матюха всунувся в дверi. Цей - пика з-пiд кудлато©
шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Вiн пройшовся помiж селян, зiрко
спiдлоба роздивляючись. I на кого падав погляд його, той в'янув, очi
впускав i заклопотано чи за кисетом лiз у кишеню, чи щось бiля мiшка - от
зав'язка немов саме розв'язалася. Сказав мiрошниковi щось Матюха. Потiм у
дiрку, що в стiнi пробита до паровика, вийшов. Давида Тихiн стрiв питанням
в очах... Ще й пожурив:
- Казав же - бережись. Бач, i наскочив. Тепер напастi не обберешся.
- Дарма! Все 'дно сьогоднi чи коли, а нам треба було з ним балакати:
знати ж повинен кожен iз нас, з ким вiн дiло матиме. Ну, от i побалакали
"по душах". Що там, до нашого номера далеко ще?-перевiв вiн навмисне на
iнше балачку.
- Нi, ще не скоро,- i Тихiн закашлявся. А кашель такий поганий у нього
- глибоко з грудей. Знати, болiло йому, бо руку до грудей тиснув, i
обличчя з болем. Коли прокашляв, трохи помовчав, а потiм сказав:
- З ним балачка звiсно яка: що не - зараз на контрреволюцiю бере.
Тiльки ти, Давиде, надалi не будь таким гарячим, бережись. Я ж ось
зостався без печiнок. хня робота,- вiн знов закашлявся, руку на груди, i
лице з болем.
Давид його за плече.
- Ти бережись: грудину ту виставив. А жовтий який. Тобi, Тихоне,
погано?
Той лише головою похитав: ой як погано! Давид звелiв йому додому йти, а
вiн тут i сам iз мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь.
- Хiба Марiю пришлю,- сказав Тихiн. I так йому погано. Вiн одкотив
комiр i тихо пiшов iз млина.
З недригайлiвцiв саме останнiй домелював, почали мiшки на вози зносити,
в дорогу лаштуватися. Засипав дядько Гордiй за ними, а Давидовi це аж
через чотири номери,-хiба через годину впаде. Вийшов надвiр i собi.
Морозно. Iз-за левад виплив мiсяць. Стало виднiш од нього - мiсячно. У
темрявi,- то лише гомiн, ньокання чулося, а тепер стало видно кобилячi
голови з дугами, селян - усе в двi фарби: мiсячно, мла. I на землi тiнi
рiзко покладенi, немов залитi тушшю. Дужче запахло кiнським гно м. I
голоси в морозному пругкому повiтрi соковитi:
- Iване!
- Га?
- Та рушай! Що ти там огина шся?!
- Та шину ось ув'язую.
- I, макуха отака! Вiдколи стояли - нiколи було?! Ну, закурили поки що.
Тим часом Iван отосою вiд чийогось воза (поночi ж!) ув'язував колесо.
- Готово, хлопцi!
Розiйшлись до возiв, рушили i валкою довгою на дорогу пiсками важкими
ви©хали. Загуркотiли гулко мостом. А за мостом у лiс - весело цокотiли по
добрiй дорозi залiзнi ходи.
Давид пiшов услiд за ними до рiчки. А як став на мосту, з лiсу так
запахло листом, дубовим, жовтавим. I збудились спогади давнi-давнi, як увi
снi.
Осiннiй лiс, i ©х багато було в ярах, простуджених i хворих, круг
огнищ... Пахло листом жовтавим...
Нi. Сьогоднi вiн не хоче спогадiв. Трохи болить голова.
У лiсi далеко десь цокотiли колеса.
Перехилившись через поручнi над водою, Давид виплював цигарку з огнем -
блись, i погасла внизу.
I згадався Матюха одразу, там, на пiску, як стояли удвох: "Менi тебе,
що оцю цигарку". Вiн кинув i ногою роздушив ©©. "Гляди менi, я
контрреволюцi© не потерплю. Ти в мене й не писнеш!" Давид тодi йому: "Ну,
ти, Матюхо, це кинь: я тобi не Тихiн, що ось другий мiсяць печiнки, тобою
одбитi, кров'ю вихарку . А щодо контрреволюцi©, то ми ще з тобою про це
побалака мо". I зразу ж пiшов геть од нього.
Давид звiв голову, а просто в обличчя червоний мiсяць смi ться i око
хитро так мружить, немов хоче сказати: "А, покинь ти Матюху. Ну, падло,
ну, завтра на сходi в роботу його вiзьмеш. А зараз - тсс..." I сам
прислухався, а на червонiй круглiй пицi така блаженна усмiшка розлилась:
дiвчата спiвали на селi. Та як же, вражi дочки, спiвають! Аж замовкли
собаки на селi, аж на левадi тiнi встали, брались за руки й ходили помiж
деревами, в мiсячному сяйвi замаренi. А ген на кручi, надi Пслом, де човен
прив'язаний, прийшла, заломила руки й схилилась над водою, аж коси
розплетенi у воду впустила.
Давидовi серце отак тiльки - тук. Похмурився вiн. Знов - за Матюху. Та
вiн якийсь вертлявий став, все виприсне з думки в Давида. Тiльки оце
притягне до себе, а вiн - шмиг, i знову на мосту сам сто©ть Давид, а десь
спiвають дiвчата. Та такi ж молодi, рум'янi на морозi. Вервечкою йдуть по
вулицi, груди глибоко дихають, i з грудей - пiсня. Хiба з грудей? Все тiло
спiва молоде.
Ще хмурився. I згадалося - чого це? - рукою груди здавив i кашляв довго
i з болем. I це - Тихiн. Що вiн у лiсi тодi, був за вола здоровiший. Та й
хлопцями з ним, як ще в економi© в строку були - босий на морозi, у дрантi
i _- _хоч би що... Грудину ту виставив, а в лiкарню, каже, якби ж повiз
кожного разу масла та я ць. Мабуть, це й дома...
...Зайшов у хату, мовчки повiсив шапку, на ключцi, скинув сiрячину й
сiв мовчки на лавi. А до жiнки згодом:
- По©деш до млина, Марi ,- i закашлявся довго, i тиснув груди.- Так
щось менi погано! А там Давид змеле.
В Марi© тiльки нiздрi тонкi ворухнулись. З жердки хустку дiставала,
вигнулась Станом струнким i, запинаючись, до чоловiка:
-Ти б хоч кожух таки був надiв,- а сама свитку накинула й не
застебнулася,- Хомут у сiнях?
- Та ось я пiду.
- Я й сама! - i тiльки фалдами метельнула по хатi.
У, чорт! - погано якось Давидовi. I тодi, як був уперше в них по
при©здi, якось увечерi теж було отак.
Були так тепло стрiлися з давнiм товаришем. Були ще сусiди. Цiлий той
вечiр довгий говорили. Марiя i ще дядькова Гордi ва невiстка (прийшла на
попряхи) пряли на лавi, а круг стола чоловiки - газету Давид читав. Потiм
заговорили про життя в Туркестанi, про подорож i як де живуть, що бачив
вiн. Говорили й про життя обухiвське. Прядки гуркотiли, а жiнки
настороженi - теж слухають. I ось - щось саме про життя ген туди лiт за
двадцять забалакали: "Що-таки воно буде? Як-таки воно хоч дiти нашi
житимуть? (Ми то вже видно, мовляв, як!)" Давид розiйшовся: комуни,
трактори, життя якесь казкове. Очi в дядькiв мов дитячi, слухають, не
одiрвуться, так складно "бреше". I коли стих, над прядкою Марiя сидiла,
схилившись, потiм голову звела й так, у жарт:
- Тихоне, оце Давид таке розказав за життя, за дiтей, що... як ти собi
не хоти, а щоб...- i не доказала, бо почервонiла, i над очима брови чорнi
стрiпнулись. I очi на Давида - стрiлися очима. Чоловiки смiялись,
жартували, i Тихiн теж.
- То ще треба розслiдування зробити: хто винен iз нас? Марiя встала
з-за прядки, напилась i до столу кухоль принесла - поставила. Потiм через
стiл станом гнучким до чоловiка перегнулась i чуб йому з жартом розтрiпала
рукою на очi. Тодi на Давида очима - блись, чорними.
Дрiбниця це, а так якось погано i тодi було, i зараз Давидовi.
Витяг кисет, став закурювати. Мiсяць дивився, а вже не смiявся. Надi
Пслом, у мiсячнiм сяйвi, на кручi, де човен прив'язаний, нiхто вже не
стояв iз заломленими руками - сама верба розпатлана схилилась над водою.
На селi не спiвали дiвчата, чути, реготались: у морозному повiтрi аж сюди
лунко ©х голоси. I лунко з вулицi цокотiв вiз, ближче, просто до млина
парового. I знов Давидовi груди отак тiльки - тук!
Як до млина доходив, обiч возiв порiдiлих забачив кобилу Тихонову сiру:
в дузi стояла бiля акацi© прив'язана. А з млина гомiн голосний чути було i
смiх. I як зайшов туди, що перше - смiх Марi©н. У бiлiй хустинцi
маленькiй, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, i очi горять, а
обличчя рум'яне од жартiв. О, до них попадись тiльки! Дарма що бороди, що,
може, в котрогось дома шестеро дiтей голопузих,люблять жiночий смiх. А ще
як весела, та бiдова, та дотепна,- клочать тодi бороди бородачi, й очi в
них звуженi.
- Кажеш, мiшка не наб' . Той дiд iще наб' .
- Е, нi вже,- похитав головою сивий дiд од коша,- люльку ще так-сяк,
хоч пальцем натопчу.
- Го-го-го!..
- Марi !
Крутнулась на каблуцi молодиця та й не чула вже: глянула до дверей, i
брови здригнули. Ступила крок, спинилась i смi ться очима.
- Де це ти, мiй мiрошнику, та забарився?
Давид навмисне, аж надто поважно:
- Наша черга за дiдом молоти.
- А! - i пильно глянула на парубка, i стала - не знати: чи смутна, чи
задумана.
- Лови, Карпо! - дiд кинув од коша порожнiй мiшок, а Карпо саме
зав'язку суче, то Марiя схопила мiшок, почепила на ящик i совиком насипала
борошно в нього, i вже знов весела (про людськi очi), а про себе - нi-нi,
та й гляне на Давида, задумана.
Той позносив мiшки на помiст до коша ближче й сiв на них, головою на
руки схилившись.
Дiдове Остапове випадало.
- Лагодь, Давиде.
Давид розв'язав мiшка Тихонового - пшениця. Як випало, пiдвiвся й
засипав на кiш, тодi став до ящика з порожнiм мiшком - убирати. Марiя
пiшла до коша. Гуркотiв камiнь. Селяни стиха гомонiли промiж себе, хто
дрiмав. Раптом знадвору вбiг Карпо.
- Хлопцi, та що це за жарти такi дурнi: хто це отосу вiдчепив? Смiх.
- То жарти, правда, плохi!
- А ти дивись, у кого двi,- хтось радив весело,- та й собi пожартуй!
А дiд Остап:
- В'яжи хоч вiжки, чоловiче, то до©демо якось додому.
- Та нi, що за народ такий без понятiя! Гуркотiв камiнь, i знову стиха
гомонiли промiж себе селяни. А хто й дрiмав.
Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб' тугенько мiшок i
знов за совик береться. На Марiю силкувався не дивитись - i так знав:
сторожка вона й за кожним рухом його стежить. I крiзь повiки немов чу на
очах сво©х погляд ©© гарячий. "А, яка це дурниця!" Аж хмурився. Думав про
сход завтрашнiй. Це ж уперше пiсля стiлькох рокiв усiх обухiвцiв у гуртi
побачить. Якi вони на сходi? Невже то правда: що б не голосував Матюха,
завжди "одноголосне" проходить? Воно й те - темний народ, нажаханий. Ну, а
коли побачать, що правда ж таки десь, бiдняцька правда... "Нi, чорта з
два, Матюхо!" Згадав у степу економiю й дядька Клима. Нижче саду буде
виселок, колектив у дворi. Гр-гр-гр...- жатками жнуть. Тихiн на переднiй,
дядько Клим... А на стернi молодицi, дiвчата над снопами, в червоних
хустках, у бiленьких... i крайками якась наперед зап'ята, чорнява,
весела...
У, чорт! А вона сто©ть бiля коша, на нього дивиться, задумана. "Нi, це
свинство треба к чорту! З Тихоном жити треба, робити. Хто вiрнiший за
нього?"
Набива мiшка, мiцно губи. На чолi високому мiж брiв зморшка. I такий
смуглявий та... хороший!
- Давиде! - щоб хоч глянув на не©. Звiв голову.- Треба засипати?
- Та вже ж.
Насипала в коробку жита Марiя й стояла з нею в руках, потiм вигнулась
пругко, в кiш заглянула, потiм на парубка - в тiй самiй позi, i ждала. I
забулася. Аж коли знизу Давид гукнув, кинулась i засипала жито.
Так i змололи. Давид набив останнiй мiшок, зав'язав туго i звалив собi
на плечi. А Марiя ще ранiше схопила мiшок, нiхто й не пiддавав ©й, i до
воза побiгла. Як нiс Давид, саме поклала була на возi, й крутнулась, i -
темно ж - просто на парубка налетiла, просто грудьми.
Той за плече ©©.
- Легше, молодице!
I хоч темно, ну, от же бачила, ну, та всмiхнувся ж. Повеселiшала
вiдразу Марiя. Мiшки тi пиряла; свитка розстебнена, з-пiд хустки пасмо
чорне вибилось. А вже як ©хали, Давид сидiв, ноги через полудрабок
звiсивши, i поганяв, а вона ззаду на мiшках лежала горiлиць, головою аж до
лiктя Давидовi й очима знизу, як той оглянувся, немов кликала: ось
прихились!
- Давиде, чого ти сьогоднi такий непривiтний?
Той смикнув за вiжки.
- Чого б же я? Я однаковий.
Марiя задумано:
- Е, нi!
I мовчали потiм усю дорогу обо . I думав знов Давид про Тихона й про
його кашель поганий. I думала Марiя - хто зна ? - може, теж про Тихона й
про його кашель поганий?
Тихо у вулицях. Темно по хатах. Тiльки в Матюхи всi вiкна свiтилися, i
хоч не виразно, а чути було, коли про©здили повз двiр, спiвала за вiкном
спiвачка з грамофона якийсь романс.
- Ну, от i дома вже ми.
Давид оглянувся до Марi©, а вона лежала горiлиць на мiшках, як i тодi.
Мiсяць ©й в очi, i темнi, i блискучi, i нерухомi, мов склянi. Давид
одiрвав погляд од не© й сплигнув. Марiя звелась тодi й сiла. Скинув мiшок
Давид, до тину поставив, другий взяв на плече. Марiя взяла вiжки.
- Тiльки от що, Марi ,- затримав ©© Давид,- хай Тихiн дурня не стро©ть,
нехай лiку ться. Хлiба жалi - хлiба наробимо.
Жiнка журно й задумано:
- Та хлiба не жаль, i полотно ж у мене . Хiба я жалiю!
Рушила. I от як од'©хала вже, а Давид саме на перелаз став, оглянулась
до нього й щось сказала. Не тукнула, а тихо, Давид i не розчув навiть.
- Що таке кажеш?
Тихо. Смiшок...
- Е, було б слухати!
Тихо. Спiвали пiвнi на селi.
Давид повносив мiшки в хижу й зайшов у хату, засвiтив свiтло на столi.
Мати встала вечеряти синовi дати. "Мабуть, уже пiзно?" _-_ спитала. "Та за
пiвнiч ". Але й повечерявши, не загасив ще лампи вiн. Дiстав з полицi
абажур з газетного паперу, щоб на пiл не свiтило. Поставив лампу на край
стола й роздягся. Спав вiн на лавi проти вiкна, до покутя. Над вiконечком
маленьким - Ленiн. На покутi в головах - жмут книжок.
Дiстав одну. Ще очi дивились мрiйно кудись за вiкно в мiсячну морозну
нiч. А потiм одвернувся: "К бiсу!" Розгорнув книжку i, знайшовши сторiнку
загорнену, вп'явся очима в дрiбненький шрифт.
VII
Гикнув Матюха - ще очi заплющенi, поплямкав губами, а в ротi погано:
"Фу!" Розплющив очi заспанi - над головою кульки блискучi лiжка, вiд стiни
килим i черевичок голубий iз жовтим, гарусний,Лiзина робота. "Гик",-
схилився з лiжка над чавунчик, сплюнув. На подушцi бiлiй руда пляма, й на
простирадлi пляма. Було того... знать. Що й скiльки там випили звечора!
Чи, може, що був у розстройствi?
Буль-буль, буль-буль - надали секунди десь за стiною в ©дальнi, мов
пiсля дощу краплi з ринви в шаплик. I тихо. Лише через хату за дверима
шипiло, шкварчало щось, i дух смаженого несло, аж на блювоту зводить.
- Зiнько!
Голос хриплий з перепою,- тоненько дзенькнула скляна ваза на комодi, як
ото муха крильцем об струну. Рипнули дверi кухоннi, вiдхилилась половинка
в спальню, i на порозi - Зiнька.
- Що таке?
Саме позiхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами. Глянув на наймичку
пильно й по паузi спитав:
- З церкви ще нема ?
- Ще нема.
Спустився поглядом з обличчя по стрункiй дiвочiй постатi аж до нiг. Од
нiг-угору. Подумав: "I що той Льонька в нiй найшов такого? Худеньке собi".
Зiнька перебила:
- Бiльш нiчого?
- Пожди! Те... нiхто ще не при©хав?
- Безпальки при©хали. До церкви пiшли всi. "Ага! Ну, а Огирi, мабуть,
прямо до церкви ви©хали. От чого це з Щербанiвки нiкого нема ? Льонька ж
небезпремiнно повинен бути. Хiба, може, дiла якi невiдкладнi. Що мiлiцiя,
що пожежна команда..." - махнув рукою i схилився ще над чавунком.
- Ти забери оце. Та що воно воня у вас там смалятиною? Дихання просто
забива . Огiркiв дiстань або нi - кислиць. Не яблук, а що ото в бочонку, i
квасу нацiди. Та вмитись дай.
Зiнька прихилила половинку дверей i вийшла в кухню. А тут - аж голова
болить i наче чадно. Шкварчить, сичить у печi, як у пеклi. Баба Секлета
Гнидиха куховарю сьогоднi. Вибились пасма сивi з-пiд очiпка,
розчервонiлася бiля печi, лоб ©й блищить од поту.
- А ти куди? - побачила, що Зiнька хустку на плечi накинула.
- Квасу на похмiлля.
- А, лихо менi! Соломки ось треба, пирiжки нiяк не пiдпеклися, а з
церкви - як не видно. Пiдожде квасу, бiжи лиш соломки сухенько© вхвати.
Зiнька побiгла, а баба Гнидиха охнула, розiгнула спину старечу на
хвилину та й знову до печi. Люди ж таки будуть чужi, як же можна, щоб
сорому набратись? "Хто куховарював?" - "Баба Секлета". Аж головою
похитала. Весiлля та храми ще й з давнiх-давен по хазя©нах - хто ©х
одбував, як не вона? В Огиря всiх поженила й замiж пооддавала... Як i до
революцi©,- яка ж важнiсть була: тi ж помiщики, можна сказати, а баба
Секлета - своя в них. Бо по панах замолоду служила, обхожденi ©хн
зна ... Одсунула горщик здоровенний (влiтку, як парова молотила, варили в
ньому), помiшала .ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ,
як у гостиницi! Засунула горщик.
Зiнька вбiгла знадвору.
- Вже з церкви йдуть.
- Ой лишенько!- аж кинулась баба Секлета. Вiхтик швиденько з соломи
скрутила, у пiч на жар вiхтик i роздува . Як-як сама в челюстi не вскоче.
Зiнька до льоху - грюкнула дверима. На печi щось зачмихало, а згодом
заплакало.
- Ой горечко!
Вийшов iз кiмнати сам хазя©н. Уже взутий, в галiфе i в сорочцi спiднiй
iз манишкою на всi груди - чорним виноградом вишито. А голова як копиця
сiна, зi сну розпатлана. Став умиватися в мисцi голубiй. Затим Зiнька
квасу принесла повен глечик i кислиць миску. То вiн, ще й не втершися, ще
мило на ши© та бiля вух, схопив глечик i видудлив iз нього, мабуть, iз
кварту. Сплюнув, потiм став утиратися.
У дворi тодi ж хряпнула хвiртка, i цеповий собака загавкав i з цепу
рвався - до ворiт спершу, потiм до ганку вже. Чути голос Лiзин: "Пiшов
вон, дурак!" Загупали ногами на ганку. Нарештi хатнi дверi вiдчинилися
навстiж, i увалилося гостей повна хата. Попереду Лiза.
- Ой яке ж тут повiтря! Пожалуйте в кiмнати! Тьотю Олю, Нiночко!
Огириха зразу ж скинула шубку з себе й на пiч до онука - зняла його з
печi. Матюха галантно розкланювався з дамами сво ю копицею сiна. Шумно
тиснув руку чоловiкам - Безпальковi й тестевi.
- А Данюша ж?
- Конi випряга .
- Ну от!.. - вiн звернувся хмурий до наймички, що бiля помийницi свиням
готувала, i гримнув на не©:
- Ти наче вчора привезена: при©хали - значить, випрягти треба!
Зiнька взяла кухоль i, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через
плече:
- Бачите - не сиджу, не згорнула ж руки.
- Побазiкай менi! - спiдлоба глянув на наймичку i, вже як вийшла та,
крiзь дверi наче бачив ©© постать i обличчя в профiль до нього, через
плече: - "Не згорнула ж руки". Шваль отака! Ще розговори в не©!
- Пожалуйте,- до гостей звернувся.
Зайшли до ©дальнi.
Простора, з великими вiкнами, серпанковими занавiсками позавiшуваними,
хата була прибрана не по-мужичому. На покутi великий стiл, уже накритий
скатертиною, з приборами чоловiк на десять. Канапа килимом застелена. Пiд
стiною вiд спальнi - лiжко, не те, що спати, а декоративне, з подушками
бiлими як снiг i - як не до стелi. Просто дверей - "шикарне" трюмо. Зараз
перед ним Наталя, Данюшина жiнка, зачiску поправля i бачить у ньому - у
дверi з кухнi зайшли чоловiки: Матюха пройшов в опочивальню, свекор
важкий, з задишкою, сiв на перший стiлець. Безпалько по хатi пройшовся.
Став перед грамофоном, що в кутку на столику.
- Да, оце рiч! П'ять червiнцiв! - покрутив головою. Сопiв товстий Огир.
Усi мовчали. Нiночка, що сидiла проти вiкна на стiльцi iз схрещеними на
животi руками, з пахучою хусточкою в однiй, повернула байдуже голову до
батька, потiм знов одвернула й застигла - в кухоннi дверi поглядом, мов
там фотограф iз-за дверей: "Хвилиночку, знiмаю!" Вийшла Лiза iз спальнi в
голубiм халатику i взяла вiд матерi дитину, а в кухню гукнула бабi
Секлетi, щоб подавала на стiл. Потiм пауза. I мовила перша Безпальчиха, як
i подоба пiсля церкви i з хорошим апетитом перед смачним борщем:
- А старий уже у вас отець влампiй. Старий та сивий.
- Да, дряхлий старик,- важко дихаючи, мовив i Огир,- що лiта, а що й
життя-таки: тi ж харцизяки не потягали хiба й його? I в ЧК вкупi зо мною
страждав у пiдвалi.
- Боже, i що за врем'я було таке страшне! I не думалося вже...
- Наладилось,-знов сказав Огир, короткими пухкими пальцями перебираючи
на колiнах,- виходе хмiль iз голови. Ось i в церквi тепер; хто палив,
грабував - у церквi тепер.
- А ще ж i пiп у вас - порохня з нього сиплеться,- кинув Безпалько,
переглядаючи грамофоннi пластинки. Од трюмо Наталя:
- Ой Никаноре Iвановичу, як же ви виража тесь гарно! - i манiрно звела
брови дугою.
- Да, да. Вам би нашого отця Симона хоч би на мiсяць, то вас би тодi
вiд церкви й за вуха б не вiдтяг.
Безпальчиха аж розсердилась: носиться з сво©м отцем Симоном, як дурень
iз ступою. А Огир зацiкавився, що ж воно за отець Симон у них. Одказала
Безпальчиха за чоловiка:
- Та катафалiя ж у нас.
Огир аж повернувся до сестри, само© голови нiяк, то всiм тулубом.
- I справжня катафалiя?
- Та ну да, справжня. Аж у двох приходах захватили церкви. Попервах
усього було - i голови попровалювали декому, i церкви замикали двома
замками: i тi, i тi. Потiм узяла гору катафалiя. I наш приход успенський.
Тепер аж за версту ходю до церкви.
- Бо дурна: нi разу ж не була, а гудиш,- сказав чоловiк,- слово боже на
всiх мовах, хоч би на китайськiй чи на негритянськiй,- однаково - слово
боже,- роблено серйозно довiв вiн, хоч було знати, що сам у слово боже нi
на якiй мовi не вiрив.- То було по-слов'янському: паки-перепаки, а от а
рiднiй мовi... та ще як хор гряне "боже великий, диний", просто в серце
лл ться тобi. Друга баба так сльозами i залива ться. Благолiпi храмовi
таке придав: вiнки, рушники на всьому iконостасi. Общину сестер-мироносиць
органiзував. А вже як править службу - ну, той же артист! Що ви хочете -
басище силенне, сам представительний. Як кадить та пройде по церквi, так
народ, особливо жiнки, перед ним i хиляться:
А вже як проповiдь скаже! I в полiтицi розбира ться добре.
Саме порiг Данюша переступив - кремезний, з русявими вусиками вниз i
низькобровий. Вiн був у захисного кольору вiйськовому кiтелi, що на плечах
од погонiв лише по двi дiрочки бiля комiра лишилися. На порозi вiд
спальнi, як у дзеркалi,- Матюха. Тiльки цей червоний i в пiджацi, а з
боково© кишеньки - червоний крайок партквитка,- колись на партз'©здi бачив
отак у дуже видатного партiйця.
Привiтались. Усi якось притихли в хатi. А Матюха з Данюшею сiли
плiч-о-плiч на генеральшинiй канапi. Огиренко, закинувши ногу на ногу,
витяг пачку папiрос i Матюсi: "Прошу" - i сам закурив. Никанор Iванович
завiв грамофон i поставив пластинку "Ой казала менi мати". Це було добре:
вiльнiше всiм стало, не почувалося напруженостi, бо хоч i сво©, родичi ж,
аз пам'ятi як вирвати Огиревi тi спогади?
...Стояв простоволосий, переляканий, а вiн - Матюха - з наганом у нього
перед пикою.
- Де микола©вськi, веди!
В саду заступом копа Огир, блiдий, а вiн ще наганом по пiдбiччю.
- Ворушись, товстопузий,- i матюка ...
I за Наталкою ж ганявся конем по хуторi. Звiсно, коли те було - ще у
1918 роцi. Тепер свiй чоловiк. Але як вирвати тi спогади з пам'ятi?
Сопе Огир, пальцями пухлими на колiнах задумано перебира . Глянув на
приговора й у вiчi там не бачили. Нi у входящих, нi в iсходящих. Ви
розумi те, що це?
Тиша. Чмих-чмих - паровий млин артiльний як смiхом не присне з селян
обдурених. А вiд комор бiля ваги - уже й свiтло горiло. Гнида: "Ну, далi,
хто там?" В юрбi хтось стиха нарештi озвався:
- Та як же це? Вже ж i фунти збирали, по десять iз десятини.
- Тi фунти вже тепер - не фунти: "загрiлися ж" у коморi, ну, що ж iз
ними робити? Пропаде хлiб! Добре, що саме артiлi вальцiв схотiлося. А
Гнида двох синiв одстро©в, а третьому ж як? Хiба хати не треба? Може ж,
ожениться коли. А в Книша дочка в Харковi вчиться,фунтiв же треба. Ну, про
голову й мови нема.- Ззаду, _в_ спину хтось - штовх. Оглянувся Давид- аж
то Тихiн... Ти легше, Давиде, мовляв.
- А хiба що? Кажу ж: i мови нема про Матюху. Бо бричка нова на ресорах,
як вiн ©де нею, сама на все село торохтить про фунти громадськi, а
грамофон романси про тi фунти щовечора виспiву . Що там iще говорити? До
дiда призвели хлопцi. Стала справа лише за... землеустро м.
I вiдхилився, сiв на мiшку, з Тихоном закурю . А натовп - мов загадку
яку загадав ©м: голови низько й нi слова, у думках. Гордiй перший нарештi
звiв голову й аж трiпнув нею - вiри не йме:
- Як-таки це могло б статися, що нема приговора. Пiдписували ж i
уповноважених обирали, i фунти... Нема мови за них, правда, з ними щось за
комерцiя вийшла. Але то ж у позику, либонь, вiддано артiлi, поки треба
буде. Давид спитав:
- А скiльки пудiв за скiльки?
Мовчання. I згодом хтось:
- Як це розумiти: "за скiльки"?
- А так.
- ж бомага в уповноважених, скiльки там позичено. Тихоне!-гукнув у
темряву. З-за спини голос Кожушного Тихона:
- Мене тодi дома саме не було,- орав на фондi. А ©ду з поля, дивлюсь: з
гамазею хлiб таскають до млина. Побiг,-що таке? Артiлi, кажуть, у
позику... А сход? Нащо той сход, як хлiб гни , i до першо© вимоги
позича мо ж. А хлiб же як золото. Падлюки, хоч i за уповноважених обрано.
Був сперечався, а тут ще й Ковтуна з поля нема. Що ти один зробиш? Акт
якийсь складали, я не пiдписував - не давали, i об чiм вiн - не
признаються.
Давид тодi:
- Не признаються ж, бо зна мо, об чiм. А хай, мовляв, тодi покажемо, як
треба буде, може, це й рiк мине. А до того часу забудеться, чи хлiб як
золото був, чи згорiв наполовину.
- А таке! Шум.
- Та що ж це таке робиться? Грабують народ серед бiлого дня!
- Тсс!..-хтось iззаду. I стихло. Бо вiд комори у млин Матюха з Гнидою
йшли. А в тишi голос Давидiв, чи бачив Матюху, чи не бачив:
- Отож i треба нам- сход буде завтра - та й запитати, хай лишень нам
скажуть, як там iз приговором справа, i про хлiб, та й акт хай прочитають.
А то ми тiльки по закутках шушука мось, а толку з цього нiякого. Як Гниди
та Матюхи хотять, так i крутять. Теж хоч i Гниду взятистарателя знайшли: у
всiх трьох у тини впира ться земля, та ще ж i земля! Аж кричать усi три,
сердешнi: "Землеустрою!"
Затягся цигаркою, блиснули на мить з-пiд брiв темнi очi, а губи в
усмiшцi невеселiй.
- Все в нас не так, як у людей. Радянська влада - оце ж i вона,
дума мо, на Матюху дивлячись. Але це- хто далi Щербанiвки свiту не бачив,
а хто бачив - то: не радянська влада це. Темне, глухе та каламутне село
Обухiвка, а в нiй, як щуки, Гниди, Огирi та Матюхи...
Тиша. I нагло з-за спини басище:
- Ану, розступись!
Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсi в коло. У шапцi кудлатiй, у руках
цiпок сукуватий, у руку завтовшки. До Давида в темряву пiдступився.
- Це хто?
На мiшках блиснув огник, обличчя Давидовi освiтив. Тихо, а твердо:
- Це я.
Мить Матюха стояв нерухомий. Очi гостро встромилися в Давида. А раптом
приснули, i гаркнув у натовп:
- Роз-зiйдись! Ви молоти чи на мiтинг зiбралися?- Цiпок звiв.-
Роз-зiйдись менi сiчас!..
Одхлинув натовп - хто мiж вози, хто в млин. На мiшках лише Давид сидiв
iз Гордi м. Та стояв обiч Тихiн Кожушний. Рукою груди здавив i закашлявся.
Давид кинув цигарку, пiдвiвся на ноги. А Матюха тодi цiпок у лiву руку
взяв, а правою парубка об руку i крiзь зуби:
- Ану, товаришу, ходiм.
Одвiв набiк. У млi двома силуетами чорнiли довго. Щось говорили гаряче
- по рухах знати.
Потiм далi у млу пiшли,- аж на пiску од рiчки тьмяно плямiли.
У млинi якось змовкли всi. Лише горготiв камiнь, сновигали люди в
бiлому борошняному пилу. А з-за стiни паровик зморено чмихав.
Через хвилин десять, може, бiльше, зайшов i Давид у млин. Був трохи
блiдий. Слiдом за ним Матюха всунувся в дверi. Цей - пика з-пiд кудлато©
шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Вiн пройшовся помiж селян, зiрко
спiдлоба роздивляючись. I на кого падав погляд його, той в'янув, очi
впускав i заклопотано чи за кисетом лiз у кишеню, чи щось бiля мiшка - от
зав'язка немов саме розв'язалася. Сказав мiрошниковi щось Матюха. Потiм у
дiрку, що в стiнi пробита до паровика, вийшов. Давида Тихiн стрiв питанням
в очах... Ще й пожурив:
- Казав же - бережись. Бач, i наскочив. Тепер напастi не обберешся.
- Дарма! Все 'дно сьогоднi чи коли, а нам треба було з ним балакати:
знати ж повинен кожен iз нас, з ким вiн дiло матиме. Ну, от i побалакали
"по душах". Що там, до нашого номера далеко ще?-перевiв вiн навмисне на
iнше балачку.
- Нi, ще не скоро,- i Тихiн закашлявся. А кашель такий поганий у нього
- глибоко з грудей. Знати, болiло йому, бо руку до грудей тиснув, i
обличчя з болем. Коли прокашляв, трохи помовчав, а потiм сказав:
- З ним балачка звiсно яка: що не - зараз на контрреволюцiю бере.
Тiльки ти, Давиде, надалi не будь таким гарячим, бережись. Я ж ось
зостався без печiнок. хня робота,- вiн знов закашлявся, руку на груди, i
лице з болем.
Давид його за плече.
- Ти бережись: грудину ту виставив. А жовтий який. Тобi, Тихоне,
погано?
Той лише головою похитав: ой як погано! Давид звелiв йому додому йти, а
вiн тут i сам iз мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь.
- Хiба Марiю пришлю,- сказав Тихiн. I так йому погано. Вiн одкотив
комiр i тихо пiшов iз млина.
З недригайлiвцiв саме останнiй домелював, почали мiшки на вози зносити,
в дорогу лаштуватися. Засипав дядько Гордiй за ними, а Давидовi це аж
через чотири номери,-хiба через годину впаде. Вийшов надвiр i собi.
Морозно. Iз-за левад виплив мiсяць. Стало виднiш од нього - мiсячно. У
темрявi,- то лише гомiн, ньокання чулося, а тепер стало видно кобилячi
голови з дугами, селян - усе в двi фарби: мiсячно, мла. I на землi тiнi
рiзко покладенi, немов залитi тушшю. Дужче запахло кiнським гно м. I
голоси в морозному пругкому повiтрi соковитi:
- Iване!
- Га?
- Та рушай! Що ти там огина шся?!
- Та шину ось ув'язую.
- I, макуха отака! Вiдколи стояли - нiколи було?! Ну, закурили поки що.
Тим часом Iван отосою вiд чийогось воза (поночi ж!) ув'язував колесо.
- Готово, хлопцi!
Розiйшлись до возiв, рушили i валкою довгою на дорогу пiсками важкими
ви©хали. Загуркотiли гулко мостом. А за мостом у лiс - весело цокотiли по
добрiй дорозi залiзнi ходи.
Давид пiшов услiд за ними до рiчки. А як став на мосту, з лiсу так
запахло листом, дубовим, жовтавим. I збудились спогади давнi-давнi, як увi
снi.
Осiннiй лiс, i ©х багато було в ярах, простуджених i хворих, круг
огнищ... Пахло листом жовтавим...
Нi. Сьогоднi вiн не хоче спогадiв. Трохи болить голова.
У лiсi далеко десь цокотiли колеса.
Перехилившись через поручнi над водою, Давид виплював цигарку з огнем -
блись, i погасла внизу.
I згадався Матюха одразу, там, на пiску, як стояли удвох: "Менi тебе,
що оцю цигарку". Вiн кинув i ногою роздушив ©©. "Гляди менi, я
контрреволюцi© не потерплю. Ти в мене й не писнеш!" Давид тодi йому: "Ну,
ти, Матюхо, це кинь: я тобi не Тихiн, що ось другий мiсяць печiнки, тобою
одбитi, кров'ю вихарку . А щодо контрреволюцi©, то ми ще з тобою про це
побалака мо". I зразу ж пiшов геть од нього.
Давид звiв голову, а просто в обличчя червоний мiсяць смi ться i око
хитро так мружить, немов хоче сказати: "А, покинь ти Матюху. Ну, падло,
ну, завтра на сходi в роботу його вiзьмеш. А зараз - тсс..." I сам
прислухався, а на червонiй круглiй пицi така блаженна усмiшка розлилась:
дiвчата спiвали на селi. Та як же, вражi дочки, спiвають! Аж замовкли
собаки на селi, аж на левадi тiнi встали, брались за руки й ходили помiж
деревами, в мiсячному сяйвi замаренi. А ген на кручi, надi Пслом, де човен
прив'язаний, прийшла, заломила руки й схилилась над водою, аж коси
розплетенi у воду впустила.
Давидовi серце отак тiльки - тук. Похмурився вiн. Знов - за Матюху. Та
вiн якийсь вертлявий став, все виприсне з думки в Давида. Тiльки оце
притягне до себе, а вiн - шмиг, i знову на мосту сам сто©ть Давид, а десь
спiвають дiвчата. Та такi ж молодi, рум'янi на морозi. Вервечкою йдуть по
вулицi, груди глибоко дихають, i з грудей - пiсня. Хiба з грудей? Все тiло
спiва молоде.
Ще хмурився. I згадалося - чого це? - рукою груди здавив i кашляв довго
i з болем. I це - Тихiн. Що вiн у лiсi тодi, був за вола здоровiший. Та й
хлопцями з ним, як ще в економi© в строку були - босий на морозi, у дрантi
i _- _хоч би що... Грудину ту виставив, а в лiкарню, каже, якби ж повiз
кожного разу масла та я ць. Мабуть, це й дома...
...Зайшов у хату, мовчки повiсив шапку, на ключцi, скинув сiрячину й
сiв мовчки на лавi. А до жiнки згодом:
- По©деш до млина, Марi ,- i закашлявся довго, i тиснув груди.- Так
щось менi погано! А там Давид змеле.
В Марi© тiльки нiздрi тонкi ворухнулись. З жердки хустку дiставала,
вигнулась Станом струнким i, запинаючись, до чоловiка:
-Ти б хоч кожух таки був надiв,- а сама свитку накинула й не
застебнулася,- Хомут у сiнях?
- Та ось я пiду.
- Я й сама! - i тiльки фалдами метельнула по хатi.
У, чорт! - погано якось Давидовi. I тодi, як був уперше в них по
при©здi, якось увечерi теж було отак.
Були так тепло стрiлися з давнiм товаришем. Були ще сусiди. Цiлий той
вечiр довгий говорили. Марiя i ще дядькова Гордi ва невiстка (прийшла на
попряхи) пряли на лавi, а круг стола чоловiки - газету Давид читав. Потiм
заговорили про життя в Туркестанi, про подорож i як де живуть, що бачив
вiн. Говорили й про життя обухiвське. Прядки гуркотiли, а жiнки
настороженi - теж слухають. I ось - щось саме про життя ген туди лiт за
двадцять забалакали: "Що-таки воно буде? Як-таки воно хоч дiти нашi
житимуть? (Ми то вже видно, мовляв, як!)" Давид розiйшовся: комуни,
трактори, життя якесь казкове. Очi в дядькiв мов дитячi, слухають, не
одiрвуться, так складно "бреше". I коли стих, над прядкою Марiя сидiла,
схилившись, потiм голову звела й так, у жарт:
- Тихоне, оце Давид таке розказав за життя, за дiтей, що... як ти собi
не хоти, а щоб...- i не доказала, бо почервонiла, i над очима брови чорнi
стрiпнулись. I очi на Давида - стрiлися очима. Чоловiки смiялись,
жартували, i Тихiн теж.
- То ще треба розслiдування зробити: хто винен iз нас? Марiя встала
з-за прядки, напилась i до столу кухоль принесла - поставила. Потiм через
стiл станом гнучким до чоловiка перегнулась i чуб йому з жартом розтрiпала
рукою на очi. Тодi на Давида очима - блись, чорними.
Дрiбниця це, а так якось погано i тодi було, i зараз Давидовi.
Витяг кисет, став закурювати. Мiсяць дивився, а вже не смiявся. Надi
Пслом, у мiсячнiм сяйвi, на кручi, де човен прив'язаний, нiхто вже не
стояв iз заломленими руками - сама верба розпатлана схилилась над водою.
На селi не спiвали дiвчата, чути, реготались: у морозному повiтрi аж сюди
лунко ©х голоси. I лунко з вулицi цокотiв вiз, ближче, просто до млина
парового. I знов Давидовi груди отак тiльки - тук!
Як до млина доходив, обiч возiв порiдiлих забачив кобилу Тихонову сiру:
в дузi стояла бiля акацi© прив'язана. А з млина гомiн голосний чути було i
смiх. I як зайшов туди, що перше - смiх Марi©н. У бiлiй хустинцi
маленькiй, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, i очi горять, а
обличчя рум'яне од жартiв. О, до них попадись тiльки! Дарма що бороди, що,
може, в котрогось дома шестеро дiтей голопузих,люблять жiночий смiх. А ще
як весела, та бiдова, та дотепна,- клочать тодi бороди бородачi, й очi в
них звуженi.
- Кажеш, мiшка не наб' . Той дiд iще наб' .
- Е, нi вже,- похитав головою сивий дiд од коша,- люльку ще так-сяк,
хоч пальцем натопчу.
- Го-го-го!..
- Марi !
Крутнулась на каблуцi молодиця та й не чула вже: глянула до дверей, i
брови здригнули. Ступила крок, спинилась i смi ться очима.
- Де це ти, мiй мiрошнику, та забарився?
Давид навмисне, аж надто поважно:
- Наша черга за дiдом молоти.
- А! - i пильно глянула на парубка, i стала - не знати: чи смутна, чи
задумана.
- Лови, Карпо! - дiд кинув од коша порожнiй мiшок, а Карпо саме
зав'язку суче, то Марiя схопила мiшок, почепила на ящик i совиком насипала
борошно в нього, i вже знов весела (про людськi очi), а про себе - нi-нi,
та й гляне на Давида, задумана.
Той позносив мiшки на помiст до коша ближче й сiв на них, головою на
руки схилившись.
Дiдове Остапове випадало.
- Лагодь, Давиде.
Давид розв'язав мiшка Тихонового - пшениця. Як випало, пiдвiвся й
засипав на кiш, тодi став до ящика з порожнiм мiшком - убирати. Марiя
пiшла до коша. Гуркотiв камiнь. Селяни стиха гомонiли промiж себе, хто
дрiмав. Раптом знадвору вбiг Карпо.
- Хлопцi, та що це за жарти такi дурнi: хто це отосу вiдчепив? Смiх.
- То жарти, правда, плохi!
- А ти дивись, у кого двi,- хтось радив весело,- та й собi пожартуй!
А дiд Остап:
- В'яжи хоч вiжки, чоловiче, то до©демо якось додому.
- Та нi, що за народ такий без понятiя! Гуркотiв камiнь, i знову стиха
гомонiли промiж себе селяни. А хто й дрiмав.
Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб' тугенько мiшок i
знов за совик береться. На Марiю силкувався не дивитись - i так знав:
сторожка вона й за кожним рухом його стежить. I крiзь повiки немов чу на
очах сво©х погляд ©© гарячий. "А, яка це дурниця!" Аж хмурився. Думав про
сход завтрашнiй. Це ж уперше пiсля стiлькох рокiв усiх обухiвцiв у гуртi
побачить. Якi вони на сходi? Невже то правда: що б не голосував Матюха,
завжди "одноголосне" проходить? Воно й те - темний народ, нажаханий. Ну, а
коли побачать, що правда ж таки десь, бiдняцька правда... "Нi, чорта з
два, Матюхо!" Згадав у степу економiю й дядька Клима. Нижче саду буде
виселок, колектив у дворi. Гр-гр-гр...- жатками жнуть. Тихiн на переднiй,
дядько Клим... А на стернi молодицi, дiвчата над снопами, в червоних
хустках, у бiленьких... i крайками якась наперед зап'ята, чорнява,
весела...
У, чорт! А вона сто©ть бiля коша, на нього дивиться, задумана. "Нi, це
свинство треба к чорту! З Тихоном жити треба, робити. Хто вiрнiший за
нього?"
Набива мiшка, мiцно губи. На чолi високому мiж брiв зморшка. I такий
смуглявий та... хороший!
- Давиде! - щоб хоч глянув на не©. Звiв голову.- Треба засипати?
- Та вже ж.
Насипала в коробку жита Марiя й стояла з нею в руках, потiм вигнулась
пругко, в кiш заглянула, потiм на парубка - в тiй самiй позi, i ждала. I
забулася. Аж коли знизу Давид гукнув, кинулась i засипала жито.
Так i змололи. Давид набив останнiй мiшок, зав'язав туго i звалив собi
на плечi. А Марiя ще ранiше схопила мiшок, нiхто й не пiддавав ©й, i до
воза побiгла. Як нiс Давид, саме поклала була на возi, й крутнулась, i -
темно ж - просто на парубка налетiла, просто грудьми.
Той за плече ©©.
- Легше, молодице!
I хоч темно, ну, от же бачила, ну, та всмiхнувся ж. Повеселiшала
вiдразу Марiя. Мiшки тi пиряла; свитка розстебнена, з-пiд хустки пасмо
чорне вибилось. А вже як ©хали, Давид сидiв, ноги через полудрабок
звiсивши, i поганяв, а вона ззаду на мiшках лежала горiлиць, головою аж до
лiктя Давидовi й очима знизу, як той оглянувся, немов кликала: ось
прихились!
- Давиде, чого ти сьогоднi такий непривiтний?
Той смикнув за вiжки.
- Чого б же я? Я однаковий.
Марiя задумано:
- Е, нi!
I мовчали потiм усю дорогу обо . I думав знов Давид про Тихона й про
його кашель поганий. I думала Марiя - хто зна ? - може, теж про Тихона й
про його кашель поганий?
Тихо у вулицях. Темно по хатах. Тiльки в Матюхи всi вiкна свiтилися, i
хоч не виразно, а чути було, коли про©здили повз двiр, спiвала за вiкном
спiвачка з грамофона якийсь романс.
- Ну, от i дома вже ми.
Давид оглянувся до Марi©, а вона лежала горiлиць на мiшках, як i тодi.
Мiсяць ©й в очi, i темнi, i блискучi, i нерухомi, мов склянi. Давид
одiрвав погляд од не© й сплигнув. Марiя звелась тодi й сiла. Скинув мiшок
Давид, до тину поставив, другий взяв на плече. Марiя взяла вiжки.
- Тiльки от що, Марi ,- затримав ©© Давид,- хай Тихiн дурня не стро©ть,
нехай лiку ться. Хлiба жалi - хлiба наробимо.
Жiнка журно й задумано:
- Та хлiба не жаль, i полотно ж у мене . Хiба я жалiю!
Рушила. I от як од'©хала вже, а Давид саме на перелаз став, оглянулась
до нього й щось сказала. Не тукнула, а тихо, Давид i не розчув навiть.
- Що таке кажеш?
Тихо. Смiшок...
- Е, було б слухати!
Тихо. Спiвали пiвнi на селi.
Давид повносив мiшки в хижу й зайшов у хату, засвiтив свiтло на столi.
Мати встала вечеряти синовi дати. "Мабуть, уже пiзно?" _-_ спитала. "Та за
пiвнiч ". Але й повечерявши, не загасив ще лампи вiн. Дiстав з полицi
абажур з газетного паперу, щоб на пiл не свiтило. Поставив лампу на край
стола й роздягся. Спав вiн на лавi проти вiкна, до покутя. Над вiконечком
маленьким - Ленiн. На покутi в головах - жмут книжок.
Дiстав одну. Ще очi дивились мрiйно кудись за вiкно в мiсячну морозну
нiч. А потiм одвернувся: "К бiсу!" Розгорнув книжку i, знайшовши сторiнку
загорнену, вп'явся очима в дрiбненький шрифт.
VII
Гикнув Матюха - ще очi заплющенi, поплямкав губами, а в ротi погано:
"Фу!" Розплющив очi заспанi - над головою кульки блискучi лiжка, вiд стiни
килим i черевичок голубий iз жовтим, гарусний,Лiзина робота. "Гик",-
схилився з лiжка над чавунчик, сплюнув. На подушцi бiлiй руда пляма, й на
простирадлi пляма. Було того... знать. Що й скiльки там випили звечора!
Чи, може, що був у розстройствi?
Буль-буль, буль-буль - надали секунди десь за стiною в ©дальнi, мов
пiсля дощу краплi з ринви в шаплик. I тихо. Лише через хату за дверима
шипiло, шкварчало щось, i дух смаженого несло, аж на блювоту зводить.
- Зiнько!
Голос хриплий з перепою,- тоненько дзенькнула скляна ваза на комодi, як
ото муха крильцем об струну. Рипнули дверi кухоннi, вiдхилилась половинка
в спальню, i на порозi - Зiнька.
- Що таке?
Саме позiхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами. Глянув на наймичку
пильно й по паузi спитав:
- З церкви ще нема ?
- Ще нема.
Спустився поглядом з обличчя по стрункiй дiвочiй постатi аж до нiг. Од
нiг-угору. Подумав: "I що той Льонька в нiй найшов такого? Худеньке собi".
Зiнька перебила:
- Бiльш нiчого?
- Пожди! Те... нiхто ще не при©хав?
- Безпальки при©хали. До церкви пiшли всi. "Ага! Ну, а Огирi, мабуть,
прямо до церкви ви©хали. От чого це з Щербанiвки нiкого нема ? Льонька ж
небезпремiнно повинен бути. Хiба, може, дiла якi невiдкладнi. Що мiлiцiя,
що пожежна команда..." - махнув рукою i схилився ще над чавунком.
- Ти забери оце. Та що воно воня у вас там смалятиною? Дихання просто
забива . Огiркiв дiстань або нi - кислиць. Не яблук, а що ото в бочонку, i
квасу нацiди. Та вмитись дай.
Зiнька прихилила половинку дверей i вийшла в кухню. А тут - аж голова
болить i наче чадно. Шкварчить, сичить у печi, як у пеклi. Баба Секлета
Гнидиха куховарю сьогоднi. Вибились пасма сивi з-пiд очiпка,
розчервонiлася бiля печi, лоб ©й блищить од поту.
- А ти куди? - побачила, що Зiнька хустку на плечi накинула.
- Квасу на похмiлля.
- А, лихо менi! Соломки ось треба, пирiжки нiяк не пiдпеклися, а з
церкви - як не видно. Пiдожде квасу, бiжи лиш соломки сухенько© вхвати.
Зiнька побiгла, а баба Гнидиха охнула, розiгнула спину старечу на
хвилину та й знову до печi. Люди ж таки будуть чужi, як же можна, щоб
сорому набратись? "Хто куховарював?" - "Баба Секлета". Аж головою
похитала. Весiлля та храми ще й з давнiх-давен по хазя©нах - хто ©х
одбував, як не вона? В Огиря всiх поженила й замiж пооддавала... Як i до
революцi©,- яка ж важнiсть була: тi ж помiщики, можна сказати, а баба
Секлета - своя в них. Бо по панах замолоду служила, обхожденi ©хн
зна ... Одсунула горщик здоровенний (влiтку, як парова молотила, варили в
ньому), помiшала .ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ,
як у гостиницi! Засунула горщик.
Зiнька вбiгла знадвору.
- Вже з церкви йдуть.
- Ой лишенько!- аж кинулась баба Секлета. Вiхтик швиденько з соломи
скрутила, у пiч на жар вiхтик i роздува . Як-як сама в челюстi не вскоче.
Зiнька до льоху - грюкнула дверима. На печi щось зачмихало, а згодом
заплакало.
- Ой горечко!
Вийшов iз кiмнати сам хазя©н. Уже взутий, в галiфе i в сорочцi спiднiй
iз манишкою на всi груди - чорним виноградом вишито. А голова як копиця
сiна, зi сну розпатлана. Став умиватися в мисцi голубiй. Затим Зiнька
квасу принесла повен глечик i кислиць миску. То вiн, ще й не втершися, ще
мило на ши© та бiля вух, схопив глечик i видудлив iз нього, мабуть, iз
кварту. Сплюнув, потiм став утиратися.
У дворi тодi ж хряпнула хвiртка, i цеповий собака загавкав i з цепу
рвався - до ворiт спершу, потiм до ганку вже. Чути голос Лiзин: "Пiшов
вон, дурак!" Загупали ногами на ганку. Нарештi хатнi дверi вiдчинилися
навстiж, i увалилося гостей повна хата. Попереду Лiза.
- Ой яке ж тут повiтря! Пожалуйте в кiмнати! Тьотю Олю, Нiночко!
Огириха зразу ж скинула шубку з себе й на пiч до онука - зняла його з
печi. Матюха галантно розкланювався з дамами сво ю копицею сiна. Шумно
тиснув руку чоловiкам - Безпальковi й тестевi.
- А Данюша ж?
- Конi випряга .
- Ну от!.. - вiн звернувся хмурий до наймички, що бiля помийницi свиням
готувала, i гримнув на не©:
- Ти наче вчора привезена: при©хали - значить, випрягти треба!
Зiнька взяла кухоль i, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через
плече:
- Бачите - не сиджу, не згорнула ж руки.
- Побазiкай менi! - спiдлоба глянув на наймичку i, вже як вийшла та,
крiзь дверi наче бачив ©© постать i обличчя в профiль до нього, через
плече: - "Не згорнула ж руки". Шваль отака! Ще розговори в не©!
- Пожалуйте,- до гостей звернувся.
Зайшли до ©дальнi.
Простора, з великими вiкнами, серпанковими занавiсками позавiшуваними,
хата була прибрана не по-мужичому. На покутi великий стiл, уже накритий
скатертиною, з приборами чоловiк на десять. Канапа килимом застелена. Пiд
стiною вiд спальнi - лiжко, не те, що спати, а декоративне, з подушками
бiлими як снiг i - як не до стелi. Просто дверей - "шикарне" трюмо. Зараз
перед ним Наталя, Данюшина жiнка, зачiску поправля i бачить у ньому - у
дверi з кухнi зайшли чоловiки: Матюха пройшов в опочивальню, свекор
важкий, з задишкою, сiв на перший стiлець. Безпалько по хатi пройшовся.
Став перед грамофоном, що в кутку на столику.
- Да, оце рiч! П'ять червiнцiв! - покрутив головою. Сопiв товстий Огир.
Усi мовчали. Нiночка, що сидiла проти вiкна на стiльцi iз схрещеними на
животi руками, з пахучою хусточкою в однiй, повернула байдуже голову до
батька, потiм знов одвернула й застигла - в кухоннi дверi поглядом, мов
там фотограф iз-за дверей: "Хвилиночку, знiмаю!" Вийшла Лiза iз спальнi в
голубiм халатику i взяла вiд матерi дитину, а в кухню гукнула бабi
Секлетi, щоб подавала на стiл. Потiм пауза. I мовила перша Безпальчиха, як
i подоба пiсля церкви i з хорошим апетитом перед смачним борщем:
- А старий уже у вас отець влампiй. Старий та сивий.
- Да, дряхлий старик,- важко дихаючи, мовив i Огир,- що лiта, а що й
життя-таки: тi ж харцизяки не потягали хiба й його? I в ЧК вкупi зо мною
страждав у пiдвалi.
- Боже, i що за врем'я було таке страшне! I не думалося вже...
- Наладилось,-знов сказав Огир, короткими пухкими пальцями перебираючи
на колiнах,- виходе хмiль iз голови. Ось i в церквi тепер; хто палив,
грабував - у церквi тепер.
- А ще ж i пiп у вас - порохня з нього сиплеться,- кинув Безпалько,
переглядаючи грамофоннi пластинки. Од трюмо Наталя:
- Ой Никаноре Iвановичу, як же ви виража тесь гарно! - i манiрно звела
брови дугою.
- Да, да. Вам би нашого отця Симона хоч би на мiсяць, то вас би тодi
вiд церкви й за вуха б не вiдтяг.
Безпальчиха аж розсердилась: носиться з сво©м отцем Симоном, як дурень
iз ступою. А Огир зацiкавився, що ж воно за отець Симон у них. Одказала
Безпальчиха за чоловiка:
- Та катафалiя ж у нас.
Огир аж повернувся до сестри, само© голови нiяк, то всiм тулубом.
- I справжня катафалiя?
- Та ну да, справжня. Аж у двох приходах захватили церкви. Попервах
усього було - i голови попровалювали декому, i церкви замикали двома
замками: i тi, i тi. Потiм узяла гору катафалiя. I наш приход успенський.
Тепер аж за версту ходю до церкви.
- Бо дурна: нi разу ж не була, а гудиш,- сказав чоловiк,- слово боже на
всiх мовах, хоч би на китайськiй чи на негритянськiй,- однаково - слово
боже,- роблено серйозно довiв вiн, хоч було знати, що сам у слово боже нi
на якiй мовi не вiрив.- То було по-слов'янському: паки-перепаки, а от а
рiднiй мовi... та ще як хор гряне "боже великий, диний", просто в серце
лл ться тобi. Друга баба так сльозами i залива ться. Благолiпi храмовi
таке придав: вiнки, рушники на всьому iконостасi. Общину сестер-мироносиць
органiзував. А вже як править службу - ну, той же артист! Що ви хочете -
басище силенне, сам представительний. Як кадить та пройде по церквi, так
народ, особливо жiнки, перед ним i хиляться:
А вже як проповiдь скаже! I в полiтицi розбира ться добре.
Саме порiг Данюша переступив - кремезний, з русявими вусиками вниз i
низькобровий. Вiн був у захисного кольору вiйськовому кiтелi, що на плечах
од погонiв лише по двi дiрочки бiля комiра лишилися. На порозi вiд
спальнi, як у дзеркалi,- Матюха. Тiльки цей червоний i в пiджацi, а з
боково© кишеньки - червоний крайок партквитка,- колись на партз'©здi бачив
отак у дуже видатного партiйця.
Привiтались. Усi якось притихли в хатi. А Матюха з Данюшею сiли
плiч-о-плiч на генеральшинiй канапi. Огиренко, закинувши ногу на ногу,
витяг пачку папiрос i Матюсi: "Прошу" - i сам закурив. Никанор Iванович
завiв грамофон i поставив пластинку "Ой казала менi мати". Це було добре:
вiльнiше всiм стало, не почувалося напруженостi, бо хоч i сво©, родичi ж,
аз пам'ятi як вирвати Огиревi тi спогади?
...Стояв простоволосий, переляканий, а вiн - Матюха - з наганом у нього
перед пикою.
- Де микола©вськi, веди!
В саду заступом копа Огир, блiдий, а вiн ще наганом по пiдбiччю.
- Ворушись, товстопузий,- i матюка ...
I за Наталкою ж ганявся конем по хуторi. Звiсно, коли те було - ще у
1918 роцi. Тепер свiй чоловiк. Але як вирвати тi спогади з пам'ятi?
Сопе Огир, пальцями пухлими на колiнах задумано перебира . Глянув на