Книшенко додав iще:
- Мабуть, i досi в хатi смалятиною смердить.
Смiх.
Тихiн оглянувся - так, на нього всi дивляться й регочуть. Подурiли чи
п'янi? Тiльки щелепами ворухнув iз ненавистю Тихiн i пiшов. Тодi хтось у
юрбi зацiкавився раптом:
- А як воно Тихiн на це подивиться? Гнида немов цього тiльки й ждав.
- Не зна те Тихона хiба? -сказав повагом i певно.- Вiн тiльки збоку
дивитись - тихий собi та сумирний, ану ж лишень розпали його. В тихому
болотi, недурно ж сказано, чорти водяться. Попам'ята те мене, скажете,-
брехав Якiв,- якщо мiж ними не прозойде яка драма! Ото он пiшов iз
сокирою, що, дума те, не пiдстереже колись та не провалить голови
суперниковi?! Ревнощi - це, брат, така штука, що з чоловiка може звiра
зробити! I ще хтось:
- А дуже просто! Хiба ж у Щербанiвцi не зарубав один сокирою обох -
застав на мiсцi!
- Отже ж! Побачите тодi!
...Як проходив бiля Пiвненка, той ворота справляв, гукнув на Тихона:
- Це з хуторiв?
- З хуторiв.
- Ну, що ж там хуторяни?
Пiвненко поклав пилку i, дивлячись на Тихона, витяг кисет i став
закурювати. Тихiн пiдiйшов до нього. Встромив сокиру в дривiтню й закурив
iз його кисета. Тодi розповiдав. Що ж хуторяни? Не всi й хуторяни однi ©
думки: куркулi - то вже звiсно, за них i мови нема . В Огиря все зборища
збираються. А незаможники - у кого як земля. й з незаможникiв тi, що
земля близько,- i не нагадуй ©м краще. А згоднi. Вiн оце аж два вечори з
ними гомонiв. Заспоко©в ©х - вони думали, що обухiвцi аж пiд самi хутори
гадають землi собi. такi, що й на виселок згоднi вийти.
- Е, буде тяганина! Це - нiчого й казати! - мовив Пiвненко понуро.-Що
ти хотiв, Тихоне, як сила отака проти!
- Сила ©х, якщо як, то ось де!ляпнув Кожушний по кишенi завзято й
дивився на товариша хитрувато примруженими очима.- Дума ш, як вдасть, так
на них i управи нема ? Нi, брат! Радянська влада - це влада наша,
правильна!- Спитав, чи Давида не бачив вiн, тож то дома.
Пiвненко мукнув якось, потiм сказав, що дома, бачив. А Тихоновi дивно
вiдразу стало - на нього той глянув i немов знiяковiв, потiм одвiв погляд.
- Чого ти?
- Та... нехай сам узна ш.
Тихiн пильно глянув на нього й занепоко©вся.
- Та що там-бо, Андрiю?!
Тому нiяково було. Вiн м'явся i то дивився на Тихона, то одводив очi
вбiк. Врештi наважився, одвiв очi з товаришевого обличчя i, впершись ними
в руду стiну повiт-чини, оббиту дощами, видавив iз себе:
-Та по селу балакають: нiбито сю нiч застали його в тебе з Марi ю.
Тихiн аж кинувся. Обличчя важко звiв з нерухомими на ньому очима,
глибоко запалими, брови впали на очi. I остовпiв. Потiм - у руках ще
курiла цигарка - пiднiс до вусiв, затягся жадiбно нею раз, удруге, аж
осмалило вуса. Тодi кинув - зашкварчала вона на мерзлiй землi. А враз
схватився за груди рукою, закашляв довго iз хрипом. Потiм вихаркався з
кров'ю i мовчки пiшов.
Гукнув Пiвненко вже вслiд йому:
- Сокиру забув!
Винiс за ворота й вiддав йому сокиру. А Тихiн не взяв ©© пiд пахву й на
плече не скинув. Нiс у руцi за топорище. Повз Мотузчин двiр як проходив -
i не глянув.
А на його подвiр'© було пусто, як через перелаз переступив. У вечiрнiх
сутiнях дивилась невелика хата темними вiкнами - ще не свiтилося. В хлiвi
кувiкало порося, а в розчиненi дверi конюшнi чути було Марi©н
гнiвно-ласкавий голос до коня. Видно, мiшку мiшала, а вiн лiз.
- Тпру! Ой який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! - чути було, як
поляскала по ши©.
Тихiн похмурився. Так голос той ©©, такий любий та знайомий, шарпонув
йому в грудях. Наче живе глянуло в мислi обличчя з подушки дружинине, й
очi з тихим соромом i з коханням до нього. "Ой який ти!.." - а сама
горнеться i обличчя хова йому в груди. Щось обiрвалось усерединi в Тихона
й наче в безодню впало, i обличчя з очима ласкавими, i немов за ними й вiн
обiрвався i посунув униз, у ту безодню. А це хто пройшов через подвiр'я,
хто зайшов у хату й став, як стовп, немов i не вiн це.
Потiм кинув сокиру пiд лаву i ще стояв у кожушку i в шапцi посеред
хати. Пройшовся важкими кроками, мов розмiряючи долiвку ними, до полу.
Упав на подушки погляд,- одвернувся. Пройшовся до стола i довго стояв бiля
нього пониклий. Потiм сiв на лавi й голову важку, що як не розвалиться од
думок та од болю, обхватив руками, як обручами.
Як довго так сидить - чи вiн зна ? Пролетiло в уявi за оцей час життя.
Як парубком iще теслював на хуторах i вперше зустрiв. Як мазали хату, свою
вже. Як зустрiвся з Давидом радiсно! I давнi-давнi спогади вставали про ще
юнацькi днi: у економi© за погоничiв, у лiсi в партизанах... Марили про
який свiт хороший! У Тихона нова хата, а кидати думав i з Давидом та з
iншими обухiвцями в Ганiвську економiю, в колгосп. Згадалося, тодi хтось з
обухiвцiв крякав: "©в колгоспi - хто буде потом обливатися, а другий за
начальника, жир нагуля та тiльки молодиць псуватиме". Чи думалось
отодi... Згадав про лист у кишенi й про газету. З якою радiстю нiс додому
й дорогою все мацав: чи не випало. А тепер - мов то шмат цигаркового
паперу. Згадав, що Марiя благала колись його, щоб курити покинув: у грудях
у нього болить же. Тепер не скаже. Ех ти, життя! Нiяк не задушить! I вiн
закашлявся довго i з болем. Тодi пiдвiв голову.
У хатi зовсiм уже поночi стало. Пiд вiкном протупали швидко ноги чи©сь
по мерзлiй землi. Грюкнули дверi сiнешнi, потiм хатнi рипнули. Увiйшла
Марiя. Зараз бiля помийницi на лавi взяла кухоль i обхлюпнула руки, а тодi
крутнулась, бiля кочерг на гвiздочку ганчiрку зняла й терла мовчки руки.
Тихона не бачила, видно. I, як ганчiрку вiшала, зiтхнула вголос чогось
важко. Потiм обернулась.
- Ой! Хто-бо це? - аж злякалась i хвильне ступила крок, вдивилась у
сутiнi на постать.- Чи це ти, Тихоне?
I чув Тихiн, як важко вона задихала. Стояла все. Раптом крутнулась,
згадала, що свiтло засвiтити треба. Шарила сiрникiв на карнизi, а нiяк не
знайде,- де вона задiла ©х? Так i не знайшла. Хоч i чув Тихiн, як шерхнула
була пачка пiд ©© руками на карнизi. Ну хай, ще видно, вона ось поросятi
тiльки винесе, тодi засвiтить.
Поночi бiля помийницi наготувала поросятi в цеберку й понесла. У Тихона
у вухах лунав iще ©© голос стримано-хвильний. Угадував, яке в не© було
зараз обличчя: мабуть, розгублене й зчервонiле, бо побоялася й свiтло
засвiтити. Знову схилився головою. I чи довго, чи скоро вдруге рипнули
дверi, i на цеберцi дужка брязнула бiля помийницi.
Тепер Марiя зараз пiдiйшла до печi й узяла сiрники з карниза. Потiм
узяла лампу на переднiчному вiкнi й пiдiйшла з нею до стола. Тихiн спитав,
пильно на не© дивлячись:
- Тобi сiрники? Чи ти вже знайшла пачку? Де вона була?
- У зарiчку. Мабуть, ще як топила, то вкинула. I саме сiрника чиркнула
- обличчя як вирiзьблене. Тихiн тодi з болем скривив губи з огидою в
презирливу усмiшку й пiдвiвся з лави. Скинув кожушок, кинув на лавi й
шапку. Сiв бiля лави на стiльцi. I вже потiм нi питав у не© нi про що, нi
озивався.
Марiя помiтила це й насторожилась. Може, сказав уже хто йому? Почувала,
що й ©й якось треба сказати про те, але не знала як. Уже скiльки часу вiн
у хатi, а вона не говорила ще. Хiба отак - мов тiльки оце здумала! Нi,
чу , що обiрветься, що скаже не так, як хоче. I не знала - чи з жартом це
сказати, чи з серцем. А! i чого вона отодi зараз, як поросятi мiшала, та
не наважилась, i поночi ж у хатi було. А може, то так вiн,наморився? Чи в
хуторах що недобре почув?
Мовчання гнiтило, i вона так, аби що сказати:
- Кiнчили повiтку Химцi?
Тихiн хмуро такнув по паузi. А перше нiж сказав це, подумав iз злiстю:
"Понаравилось! Ще б рада з дому чоловiка геть здихатися". Закурив i
затягся жадiбно скаженим самосадом. Кашляв глухо й довго, з хрипом, i
харкав, з болем i злiстю, на долiвку. Вечеряти вiн не хоче. I мити голову
теж. Марiя подивилась на нього довгим поглядом. Що це з ним сьогоднi?
Штучно-здивовано знизала плечима.
- Ще нiколи такий не був!
- Да, не був,- кинув цигарку й знов замовк. Згодом сказав: - Постели
менi, ляжу я!
Марiя метнулася вiд печi, постелила, як завжди, для двох. Аж наче
зрадiла: мо, й справдi не зна нiчого? Може, так, занедужав? Тихiн, не
роздягаючись, лiг на постiль у чоботях на полу скраю. Одну руку пiд голову
заклав, а другою долонею закрив очi й затих.
Ще довго Марiя по хатi вешталась. Пiдбивала тiсто в макiтрi, поралась
бiля печi. Але й вона нi вечеряти не сiла, нi чавуна з окропом з печi не
витягала,- не мила в той вечiр i вона голови.
Була тривожна ще, а десь на самiм днi в грудях уже пружилась радiсть.
Весь день сьогоднi, як тiльки Давид пiшов, був вiн у мислi в не©, з мислi
не йшов. Як живий стояв перед нею, любий до нестями. I в очах у нього -
хiба ж не бачила Марiя, що в нього в очах? Як отодi, бiля полу, обхватила
за голову, так стиснув руки ©й, i весь тремтiв, i весь линув до не©. А!
вона зна , чого вiн стримався тодi. Лунають у вухах i досi його речi в ту
нiч:
"Коли б ми з тобою в табунi ходили, ми б i не балакали про це". Думала,
ждала - здушить в обiймах. "А ми в громадi!.. Чи хочеш, щоб, як собаки,
перегризлися..." О, вона зна : усе то Тихiн! Все через нього. I вперше в
ту нiч думала без жалю про нього - хворого. Навiть хотiлось, щоб швидше...
А потiм i вдень знов думала про Тихона. З тривогою ждала, коли
повернеться, бо ще сама не знала, як його стрiне. Може, як стане перед
очима, тихий i змарнiлий, з позападалими очима, з хрипом у грудях, може,
буде його жаль. Удень вона сама себе не знала: i жаль було, але якось
по-дивному - i жаль, i нi. Як смикала солому, на розвернений прикидок
подивилась i думала з сумом про Тихона. В конюшнi, як коня ляскала ласкаво
по ши©: "Хто тобою оратиме, коли Тихiн..." I не додумала, зiтхнула з
сумом. А з-за конево© голови в темрявi конюшнi мов учулося - "стiй!" -
голос любий, i з-за конево© голови його любе обличчя: держить за повiддя в
руцi коня - новий хазя©н. Але все ж була схвильована й ждала чоловiка з
тривогою. I тодi, в хату як зайшла... А зараз - нi вже. Оце дивиться -
лежить вiн на полу нерухомо, i нiчого в не© до нього нема . Хоч би отак i
вмер. Десь тiльки глибоко - тихий-тихий жаль.
Не скоро вже чув Тихiн, як вийшла вона в сiни й засунула дверi. Ждав
принишклий, з заплющеними очима, i було хвильно. Але ось чу - пiдiйшла до
полу, кинула якусь одежину в ногах у нього на пiл, тодi дмухнула на лампу
й тихо лягла впоперек полу головою до стiни, у нього в ногах. У Тихона ще
обiрвалося щось, i вiн востанн подумав: "Так, все правда". Довго лежав
нерухомий у тiй самiй позi i в думках невеселих.
Марiя, може, вже спала. Може, вже й пiвнiч, чи вже й до свiту близько.
Тихiн закурив помацки в темрявi й ще думав. А як кинув докурену цигарку
додолу: "Отак i я, як оця цигарка докурена: тлiю з одбитими печiнками!
Нiкому не потрiбний тепер! Ба - рiдний товариш... рiдна жiнка... Ну i
нехай!" А вiн - недокурок. I стало вiдразу якось дивно байдуже. I втома,
мов теплим важким лiжником, укрила.
"...А Марiя в ногах i, мабуть, розкрита ж?"
Вiн звiвся в темрявi, вдивляючись у бiлу постать Марi©ну в ногах. Гнiву
вже не було. Була така надзвичайна тиша в душi. Мовчав хвилинку, потiм
стиха:
- Марi , чого ти там лягла?
Жiнка не обiзвалася, хоч i знав же вiн, що вона не спить. А може,
спить? Вiн пiдлiз на колiнах до не© i тихо в темрявi провiв ©й по обличчi
долонею. Чув - об долоню черкнули, трiпнулись вi©. Вона звелась i кинулась
неспокiйно, з неприхованою огидою:
- Не здумай ще лiзти до мене! Геть-бо!
Тихоновi кров ударила в лице й розлилась по ньому. Чути, захрипiло
дужче в грудях,- нагадало йому... Звiдкiлясь iзнизу в груди з болем
ударило. Вiн ще помовчав. Враз прихилився до не© близько зi скривленим
обличчям i процiдив крiзь зуби:
- У, ти! Дума ш - лiзу?!
Марiю одкинуло назад не чутою ще нею вiд нього такою страшною лайкою.
Швидко й важко дихала, нестямно дивлячись на нього в темряву. I з темряви
©й до очей наближалися великi чорнi западини Тихонових.
- Ти дума ш, що я не знаю нiчого? Я знаю все! Одхилилася ще Марiя, i
голос, зриваючись: .
- Що ж ти зна ш?
- Усе! Пауза.
- Ну, i знай! - сказала, наче з викликом. А вiдхилилася ще - боялась,
що вдарить. Аж зовсiм лягла горiлиць, спираючись на одкинутi назад руки.
Тихiн близько над нею. Хоч нiч, а бачить кожну риску на ©© напруженому
обличчi. I все воно таке чуже й таке знайоме. В груди хлипнуло, мов
прорвало загату, не знане ще нiколи до не© почуття: до сво © жiнки в першу
нiч по ©© зрадi, в першу нiч, як одiпхнула. Самому гидко, .а не може. Уже
схватив за плечi:
- Лягай сюди! Раз ти така...
Марiя шарпнулась i вдарила його в лице. Кинулась iз полу, та рука - хап
©© за руку, а друга, розтопiрчена, в груди Марiю вдарила, аж ©й дихання
забило, по головi... i як упала з полу - ще й долi...
Хiба вiн зна, що було долi? От сидить на лавi розхристаний, важко
дихаючи, з пониклою головою. За вiкном уночi - з пiснею молодь повз двiр.
За повiтку зайшли, видно, бо тихше пiсня. I стихла. Чути стало, як на
долiвцi бiля полу в темрявi щось билося бiле, розпатлане й тихо стогнало.
XX
Тiльки стало на свiт благословлятися, ще iншi хати сонно плямiли
темними вiкнами (бо недiля ж i вдосвiта не вставали), а в Мотузок у хатi
вже всi були на ногах. Батько, взутий уже, щось за пакуночок, в папiр
загорнений, бережно поклав у спiдню кишеню бокову в пiджацi. Христя
сказала:
- Та ховайте як слiд. Бо тепер на ярмарки такi митцi з мiста на©здять,
що незчу тесь, як i витягнуть.
- У мене не витягнуть! -сказав батько певно, але ще й поверх пiджака
помацав рукою грошi. Одяг зверху свиту й пiдперезався туго паском. На шию
башлик старенький. Мати скибку хлiба в чистеньку ганчiрку загорнула й
поклала йому у вiдлогу башликову. Ще щось хотiла сказати, та чи не насмi ?
А врештi наважилась:
- Може, грошi зостануться, набери ти Христi хоч абищо на кофтину. Дiвка
ж таки! А Христя, зчервонiвши:
- Та, мамо, хоч би на коняку вистачило! - Хоч i знати було по очах, як
же хотiлося ©й на кофточку ситцю веселенького! Такого, як ото Галька
пiвнiвська набрала собi в кооперативi. Батько сказав:
- Нехай уже колись. Як трохи на ноги станемо. Вiн узяв затим у кочергах
батiжок i пiшов iз хати.
I всi пiшли проводити його. Навiть дiти побiгли, босi й розхристанi.
- А, лишенько! Ну, куди ви, голiсiнькi? - завернула ©х мати була
строгенько, та згадала щось i подумала:
"Хай, i дiтям треба" - i вже ласкаво ©м: - Хоч у черевики повступайте,
встигнете!
Докiйка вернулась, а Петрик тiльки матерi "такнув" i пiдскоком босий по
бiлому морозу вже аж бiля загону.
У загонi батько налигав телицю i вивiв. Бiля колодязя зарипiв звiд,
витяг у корито Давид свiженько©. Напилась трохи. А мати пiдiйшла до не© й
тихо гладила рукою. Два роки жила в них. Два роки доглядала, радiла -
корiвка, думала, буде...
- Хоч не продавай же, старий, рiзникам. Продай у двiр якому дядьковi.
Скажеш: з-пiд корови якономiчесько©, з-пiд нiмки.
Батько:
-Продамо-хто купить. Ну, помагай бо',- цьвохнув батiжком i повiв iз
двору. Ще й за ворота вийшла мати. На дорогу, мерзлу, грудкувату, ще не
накочену, похитала головою:
- Як вона й дiйде до то© Щербанiвки. Нiде ж не була ще в далекiй
дорозi...
Як зайшла в хату, Христя вже розпалювала в печi. Почала й стара на борщ
лагодити. Давид сидiв кiнець стола, рився в книжках i виписував якiсь
цифри, помiтки на клаптику паперу (мав же сьогоднi в хатi-читальнi робити
доповiдь про мiжнародне становище, то й вибирав цифри i складав конспект).
До виступу свого вiн ставився як-найуважнiше. Бо - зумi зацiкавити з
першого разу, тодi вже - пiвдiла. Тому так рився старанно в книжках,
забувши все навколо. I як розвиднiлося вже зовсiм та погасили лампу,
тiльки повернувся й пiдсiв до вiкна i знов за сво .
Вже аж коли витопили, мати сказала:
- Ось годi вже тобi, Давиде. Усе з тими книжками. I як воно голова не
заболить стiльки читати. Може, вже обiдати будемо?
- Хоч i обiдати.
Всi були дома, бо в церкву вiд них нiхто не ходив- безбожники. Ще мати
хоч у пiст таки говi раз i Докiйку зводить. А вже старий та молодi,
навiть нащо Петрик, а й той: "Народ затемнюють тiльки церквами тими". Мати
похита головою, пожурить нежурно сина, а сама: "Бог його святий зна !" В
кутку, як ще тридцять лiт тому, висить "спас" i "матiр божа" -
благословення. Од часу полиняли, зчорнiли вони, i тьмяно виступають ©хнi
сумнi обличчя. Скiльки - без числа хвилин, як усi злити в одну,- цiлий рiк
iз свого пiввiку, нi на мить не одхиляючись, промолила ©х, згорнувши в
покорi натрудженi руки. I що ж дали вони? Поки вже дiти, махнувши рукою на
них, та не пiшли самi... тепер хоч молилась стара, та не до них, не до
богiв, а до тих згаслих у минулому болiв, i мук, i надiй, що десятками лiт
пiзнiми вечорами, раннiми ранками з очей сво©х украпляла в зчорнiлi дошки.
Може, тому й обличчя на них такi рiднi й сумнi?..
Обiдали - саме люди з церкви рушили. Знати, це ще не скоро зберуться в
хату-читальню. Поки пообiдають.
Але Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому
затим ще до Тихона зайти. Ну, а Христя до дiвчат забiжить - запнулась. I
разом вийшли.
XXI
У Кожушного в дворi перше, що кинулось Давидовi, це - в хлiвi кувiкало
на весь голос порося, а з загороди через хвiртку дивилась тоскними очима
корова, потiм витягла шию й ревла, аж сумно. Чи голодна, чи ненапо на.
Дверi сiнешнi стояли вiдчиненi й хатнi тiльки прихиленi, а не на засувi.
А як зайшов,- посеред хати Тихiн у кожушку, розстебнений i без шапки.
На Давидове "здрастуй" вiдповiв глухо, мов то в пустiй хатi луна вiд
Давидового ж голосу. Потiм узяв шапку з лави й рушив до дверей повз
парубка, на нього й не глянув. Давид здивований схопив Тихона за руку i
спинив. Той не вирвав руки.
- Що з тобою, Тихоне?
Тихiн глянув хмуро на товариша й одвiв погляд - упав десь у куток бiля
помийницi. Давид пильно, з неспоко м дивився на нього: зблiдлий i ще мов
дужче запали очi. В хатi бiльш нiкого не було. Блиснула догадка. А як
тiльки Давид оглянув хату, побачив постiль розкидану на полу, збиту солому
бiля полу, то вже не мав сумнiву, з тривогою казав Тихоновi:
- Ти здурiв, Тихоне! Бив Марiю, мабуть? Тихiн важко глянув на Давида
хмурими очима, i в них блиснула й до нього зненависть.
- Ну?!
Давид журно хитнув головою. Тодi Тихiн вирвав руку й пiшов до дверей. А
вслiд йому Давид палко:
- Та, Тихоне! Брехнi ти повiрив ото!
Тихiн спинився бiля порога й пильно глянув спiдлоба. Давид подався до
нього й заговорив, сумовито й гаряче дивлячись на нього. I не думав, i не
гадав нiколи вiн, що Тихiн отакий легковiрний: хтось белькнув дурним
язиком, а вiн уже й глузд втратив. Ну, защепнуло якесь падло ©х позавчора
ввечерi. Але чи ма вiн його, Давида, за товариша, чи слово для нього
його, Давидове, не полова? То хай чу : вона отам на полу всю нiч спала, а
вiн отут на лавi. I в думцi в нього не було.
На його обличчя довго й пильно дивився Тихiн. Чи чув що, бо весь був в
очах, жадiбно ловив, як ворушились Давидовi уста, рвучи слова, як погляд,
одвертий, i ясний, i трохи з докором, лився теплим промiнням крiзь його
очi аж у груди. Чув, як одтавало серце. I перше, чим стукнуло, ламаючи
рiвний ритм, це радiстю, що глянула з очей запалих. Мовби загубленого
безвiсти товариша раптом зустрiв i про загублену (лiта тому, дарма що одну
нiч) безвiсти любу дружину звiстку принiс вiн: що жива, що любить. Раптом
здригнулись риси й застигли в невимовнiй муцi, а з грудей глухо i з
стогоном вирвалось:
- Що ж я наробив?
Чом вiн, Давид, учора ввечерi - де вiн був? Як тут у хатi ©х було дво
та третiй, сатана, пiдiйшов iз-за спини й над ухом прихилився. А до не©
пiдбiг, мабуть, та цитьнув.
- Ну, вже ж Марiя казала, невже ти ©й не повiрив? - Давид це.
Тихiн замислився, згадав Марiю вчора. Ще пiдозрiло глянув на товариша.
Нi, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно. I
вiн розповiв Давидовi про все, як було вчора.
Найперше - це така б, здавалося, дурниця, сiрники шукала на карнизi,
щоб засвiтити, не знайшла. А чув же, як шерхнула пачкою. Це щоб не свiтити
©й. Нащо це було ©й треба? Ще Тихiн задумався. Давид його заспокоював.
Казав, що, може, й хвилювалась молодиця. Це просто у вдачi людини.
- А ти ©©, бачу. Тихоне, бив? Де це вона зараз? Тихiн поник головою. Не
зна Тихiн,. де вона зараз. Уночi, вчора, зна ще, бив на полу, i як же
бив ©©!.. Скотини не бив отак зроду. Потiм упала додолу вона, далi - не
зна вже. Так наче сниться йому, що сидiв вiн уночi, а вона билась на
соломi й стогнала. А коли встала? Де подiлась? - не зна . Може, саме тодi,
як, на стiл упавши головою, лежав... i до самого свiту отак. А глянув - не
було вже. А це ще й з хати не виходив. Та почув уже - корова реве: нi
давано ж у нього ще нiкому, нi наповано.
- Та це пусте, Тихоне! А от що з нею сталося?
- Пiду, може, простить! Ну як же розум втратив! - сказав Тихiн.-А вона,
мабуть, у сестри Лукi©, на тiм кра© села живе. Якщо в сестри, то добре.
Треба зразу ж сходити та розповiсти ©й усе. Це сьогоднi ж треба буде
зробити.
- Ну, а на хуторах же, що там? - по невеличкiй паузi спитав Давид.
- Та в хуторах добре, Давиде! I гостинець тобi . Вiн розстебнув
кожушок i витяг iз боково© кишенi пiджака клейончастi палiтурочки вiд
записно© книжки, дiстав звiдти "облiкову картку" на коня i з не© вже
клаптик паперу, згорнений учетверо. Подав Давидовi мовчки, тiльки очима
пильно дивився трохи примружено. То був лист Кушнiренкiв з допру.
Давид жадiбно вп'явся в нього вiд слова до слова. Хмурний, потiм аж
блиснули очi.
- Тихоне! Ти зна ш, що це ти принiс?
Тихiн - примружено з усмiхом, i мовчить навмисне.
- Оце, брат, ©м - капут! Оце та ниточка, що до клубка доведе: тут i
фiнагента, що вбито, згаду , i конi... Прiзвище одiрване саме Кушнiренкове
- скурив Iлько, видно. Ну, то, брат, на те й наукова експертиза . Тi
взнають, хто писав.
- Казав, щоб нiкому,- та мно й хмуро сказав Тихiн.
- Ну, ясно!
Давид мовчки й обережно сховав листа аж пiд шинель, аж у спiдню кишеню
пiджака й весело тодi Тихона по плечу вдарив.
- Тепер живемо, Тихоне!
Ну, а зараз скотину нагодують та й у читальню. Нi, ще Кожушний з кишенi
витяг газету. На хуторах дiстав.
- Оце до речi, за яке ж число? - найперше кинувся Давид, але Тихiн
сказав:
- Не туди, Давиде, дивишся. Дивись он там, де "Селянське життя".
Давид перегорнув газету й глянув на ту сторiнку, що Тихiн вказав. I
враз аж загорiвся вiд радостi, вiд несподiвано©: в газетi був надрукований
його перший допис, що вкинув на поштi ще зараз по при©здi. Говорилось
стисло в ньому про життя в глухiй Обухiвцi, за паровий млин, що в КНС
Матюха з компанi ю вiдвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все
було надруковане, вiд слова до слова. Давид, хапаючись, ковтаючи слова,
перечитав усе, потiм одiрвав очi й на товариша радий i зчервонiлий глянув.
- Сьогоднi й прочита мо! - казав весело.- Хай знають, що не в нетрях
десь живемо, а в радянськiй республiцi!
Тихiн закашлявся тодi i, може, через те не сказав нiчого.
Потiм удвох вони подавали худобi. Ще порося кувiкало, як уже були до
ворiт пiдiйшли. Тихiн вернувся в хату й через хвилину винiс йому у
цеберцi. Схлюпнув потiм на руки з корита бiля колодязя й догнав Давида вже
на вулицi. Той пiджидав i, ще ждучи, посмiхався вже чогось. А як пiдiйшов
ближче Тихiн, сказав веселенько:
- А в тебе вже, Тихоне, й пика в дертi! Це ж iще тiльки поросятi винiс!
- Та невже й на пицi ? - Тихiн витер лице заполою кожушка, а тодi
зiтхнув, уронив невесело:
- Ех, як-як, то не тiльки пика в дертi буде, а й голова в тiстi!
Iшли потiм i мовчали.
XXII
I просто на вулицi бiля хати-читальнi, й на ганку вже людей було
чимало. Бiльше мододь. На вистроченi узорнi груди святкових свиток
повиставляли дукачi дiвчата, а з-пiд квiтчастих хусток маковiють обличчя
на сонячному морозi. Хлопцi з-пiд шапок повипускали кучерi. Гамiр, смiх,
голоси... А над усiм - насiнням, як коники в травi, трiскотять. I на землю
лушпиння цвiтом бiлим сиплеться.
Бiля ганку стояв гурт чоловiкiв, бороданiв. Саме дядько Гордiй щось у
колi ©х промовляв. А скоро вгледiв Давида з Тихоном, як тi пiдiйшли,
спершу пильно був глянув на обох i чомусь зрадiв. Сказав весело:
- Ну, Давиде, хоч стiни розпихай! Уже i в хатi повно! Хтось iз гурту
застерiг дядька Гордiя в жарт:
- Хоч не лякай, Гордiю. А то вчора ремонт зробили, а ти вже й стiни
розпихати? Ще одкинуться!
- I вони тут, прийти зволили,-стиха й навмисне важко, мов не сказав, а
викорчував iз себе молодший Пiвненко й хитнув головою на ганок, де на
лавцi сидiли: Гнида Якiв, Книш, крамар i iншi з ©хньо© компанi©. Стояв на
ганку й Тягнирядно iз здоровенним костурякою в руцi. Матюхи тiльки те
було.
- Що ж, прийшли - хай послухають,сказав Давид,- тим паче, що й
послухати буде що!
- Може, що?
За Давида Тихiн вiдповiв, стояв ближче до Чумака:
- , в газетi, в "Голосi працi", пропечатали за них. Селяни
зацiкавились. Але Давид сказав, що заразом хай уже прочита в хатi. Тодi
запихкали дужче цигарками, докурювали й потiм повалили за Давидом та за
Чумаком, потовпились через запруджений ганок у хату.
Якiв Гнида вслiд ©м, струснувши лушпиння з полушубка на помiст, кинув з
насмiшкою:
- О, культпросвiт пошвендяв!
Але це було зовнi. А глибше десь - спершу дивування, далi аж неспокiй
ворухнувся: бачив, що вдвох прийшли з Тихоном - разом! Що за чортовиння
отаке! Невже й жiнка не помага ? А план же його як тепер буде? Вiн так у
задумi й пiдвiвся i з Книшем, Тягнирядном та з iншими пiшов за ними в
дверi. Чув вiн, що газету стiнну якусь будуть зачитувати, ну, треба й
йому: "Може, доведеться й закрити цю лавочку".
В хатi не як було й повно ще. То дядько Гордiй просто недооцiнив ©©
мiсткостi. I тут, як i надворi, лузали насiння, курили, аж дим уже
коромислом, i балакали шумно. I що при мно вразило Давида - це те, що були
в хатi й бороданi, й жiнки лiтнi. Хоч небагато, хоч з найбiдовiших, але ж
- це вперше.
Он скраю, на ослонi, з Христею та з Зiнькою сидить i пiвнiвська
невiстка, жiнка Андрi ва, i вга-вдова.
Як зайшли чоловiки, всмiхнулась пiвнiвська ©м назустрiч:
- Чи ви не виганяти нас лiзете?
- О, таких молодиць тiльки подавай нам! - хтось iз чоловiкiв теж
весело. А дядько Гордiй поважно до жiнок стиха:
- Тiльки ж ви глядiть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо, чи
що, глядiть же й ви!
- Та вже ж!
На Зiньку впав Давидiв погляд. Вiн усмiхнувся ©й з вiтанням, а вона
ясно обдала очима парубка, потiм усмiхнулась тихо, немов iз журою. Потiм
очi задуманi стали. Давид iще пробiг очима по товпi. I ген на ослонi купка
жiнок: стара Карпенчиха, ще якiсь. А мiж них, як мiж колоссям стиглим
- Мабуть, i досi в хатi смалятиною смердить.
Смiх.
Тихiн оглянувся - так, на нього всi дивляться й регочуть. Подурiли чи
п'янi? Тiльки щелепами ворухнув iз ненавистю Тихiн i пiшов. Тодi хтось у
юрбi зацiкавився раптом:
- А як воно Тихiн на це подивиться? Гнида немов цього тiльки й ждав.
- Не зна те Тихона хiба? -сказав повагом i певно.- Вiн тiльки збоку
дивитись - тихий собi та сумирний, ану ж лишень розпали його. В тихому
болотi, недурно ж сказано, чорти водяться. Попам'ята те мене, скажете,-
брехав Якiв,- якщо мiж ними не прозойде яка драма! Ото он пiшов iз
сокирою, що, дума те, не пiдстереже колись та не провалить голови
суперниковi?! Ревнощi - це, брат, така штука, що з чоловiка може звiра
зробити! I ще хтось:
- А дуже просто! Хiба ж у Щербанiвцi не зарубав один сокирою обох -
застав на мiсцi!
- Отже ж! Побачите тодi!
...Як проходив бiля Пiвненка, той ворота справляв, гукнув на Тихона:
- Це з хуторiв?
- З хуторiв.
- Ну, що ж там хуторяни?
Пiвненко поклав пилку i, дивлячись на Тихона, витяг кисет i став
закурювати. Тихiн пiдiйшов до нього. Встромив сокиру в дривiтню й закурив
iз його кисета. Тодi розповiдав. Що ж хуторяни? Не всi й хуторяни однi ©
думки: куркулi - то вже звiсно, за них i мови нема . В Огиря все зборища
збираються. А незаможники - у кого як земля. й з незаможникiв тi, що
земля близько,- i не нагадуй ©м краще. А згоднi. Вiн оце аж два вечори з
ними гомонiв. Заспоко©в ©х - вони думали, що обухiвцi аж пiд самi хутори
гадають землi собi. такi, що й на виселок згоднi вийти.
- Е, буде тяганина! Це - нiчого й казати! - мовив Пiвненко понуро.-Що
ти хотiв, Тихоне, як сила отака проти!
- Сила ©х, якщо як, то ось де!ляпнув Кожушний по кишенi завзято й
дивився на товариша хитрувато примруженими очима.- Дума ш, як вдасть, так
на них i управи нема ? Нi, брат! Радянська влада - це влада наша,
правильна!- Спитав, чи Давида не бачив вiн, тож то дома.
Пiвненко мукнув якось, потiм сказав, що дома, бачив. А Тихоновi дивно
вiдразу стало - на нього той глянув i немов знiяковiв, потiм одвiв погляд.
- Чого ти?
- Та... нехай сам узна ш.
Тихiн пильно глянув на нього й занепоко©вся.
- Та що там-бо, Андрiю?!
Тому нiяково було. Вiн м'явся i то дивився на Тихона, то одводив очi
вбiк. Врештi наважився, одвiв очi з товаришевого обличчя i, впершись ними
в руду стiну повiт-чини, оббиту дощами, видавив iз себе:
-Та по селу балакають: нiбито сю нiч застали його в тебе з Марi ю.
Тихiн аж кинувся. Обличчя важко звiв з нерухомими на ньому очима,
глибоко запалими, брови впали на очi. I остовпiв. Потiм - у руках ще
курiла цигарка - пiднiс до вусiв, затягся жадiбно нею раз, удруге, аж
осмалило вуса. Тодi кинув - зашкварчала вона на мерзлiй землi. А враз
схватився за груди рукою, закашляв довго iз хрипом. Потiм вихаркався з
кров'ю i мовчки пiшов.
Гукнув Пiвненко вже вслiд йому:
- Сокиру забув!
Винiс за ворота й вiддав йому сокиру. А Тихiн не взяв ©© пiд пахву й на
плече не скинув. Нiс у руцi за топорище. Повз Мотузчин двiр як проходив -
i не глянув.
А на його подвiр'© було пусто, як через перелаз переступив. У вечiрнiх
сутiнях дивилась невелика хата темними вiкнами - ще не свiтилося. В хлiвi
кувiкало порося, а в розчиненi дверi конюшнi чути було Марi©н
гнiвно-ласкавий голос до коня. Видно, мiшку мiшала, а вiн лiз.
- Тпру! Ой який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! - чути було, як
поляскала по ши©.
Тихiн похмурився. Так голос той ©©, такий любий та знайомий, шарпонув
йому в грудях. Наче живе глянуло в мислi обличчя з подушки дружинине, й
очi з тихим соромом i з коханням до нього. "Ой який ти!.." - а сама
горнеться i обличчя хова йому в груди. Щось обiрвалось усерединi в Тихона
й наче в безодню впало, i обличчя з очима ласкавими, i немов за ними й вiн
обiрвався i посунув униз, у ту безодню. А це хто пройшов через подвiр'я,
хто зайшов у хату й став, як стовп, немов i не вiн це.
Потiм кинув сокиру пiд лаву i ще стояв у кожушку i в шапцi посеред
хати. Пройшовся важкими кроками, мов розмiряючи долiвку ними, до полу.
Упав на подушки погляд,- одвернувся. Пройшовся до стола i довго стояв бiля
нього пониклий. Потiм сiв на лавi й голову важку, що як не розвалиться од
думок та од болю, обхватив руками, як обручами.
Як довго так сидить - чи вiн зна ? Пролетiло в уявi за оцей час життя.
Як парубком iще теслював на хуторах i вперше зустрiв. Як мазали хату, свою
вже. Як зустрiвся з Давидом радiсно! I давнi-давнi спогади вставали про ще
юнацькi днi: у економi© за погоничiв, у лiсi в партизанах... Марили про
який свiт хороший! У Тихона нова хата, а кидати думав i з Давидом та з
iншими обухiвцями в Ганiвську економiю, в колгосп. Згадалося, тодi хтось з
обухiвцiв крякав: "©в колгоспi - хто буде потом обливатися, а другий за
начальника, жир нагуля та тiльки молодиць псуватиме". Чи думалось
отодi... Згадав про лист у кишенi й про газету. З якою радiстю нiс додому
й дорогою все мацав: чи не випало. А тепер - мов то шмат цигаркового
паперу. Згадав, що Марiя благала колись його, щоб курити покинув: у грудях
у нього болить же. Тепер не скаже. Ех ти, життя! Нiяк не задушить! I вiн
закашлявся довго i з болем. Тодi пiдвiв голову.
У хатi зовсiм уже поночi стало. Пiд вiкном протупали швидко ноги чи©сь
по мерзлiй землi. Грюкнули дверi сiнешнi, потiм хатнi рипнули. Увiйшла
Марiя. Зараз бiля помийницi на лавi взяла кухоль i обхлюпнула руки, а тодi
крутнулась, бiля кочерг на гвiздочку ганчiрку зняла й терла мовчки руки.
Тихона не бачила, видно. I, як ганчiрку вiшала, зiтхнула вголос чогось
важко. Потiм обернулась.
- Ой! Хто-бо це? - аж злякалась i хвильне ступила крок, вдивилась у
сутiнi на постать.- Чи це ти, Тихоне?
I чув Тихiн, як важко вона задихала. Стояла все. Раптом крутнулась,
згадала, що свiтло засвiтити треба. Шарила сiрникiв на карнизi, а нiяк не
знайде,- де вона задiла ©х? Так i не знайшла. Хоч i чув Тихiн, як шерхнула
була пачка пiд ©© руками на карнизi. Ну хай, ще видно, вона ось поросятi
тiльки винесе, тодi засвiтить.
Поночi бiля помийницi наготувала поросятi в цеберку й понесла. У Тихона
у вухах лунав iще ©© голос стримано-хвильний. Угадував, яке в не© було
зараз обличчя: мабуть, розгублене й зчервонiле, бо побоялася й свiтло
засвiтити. Знову схилився головою. I чи довго, чи скоро вдруге рипнули
дверi, i на цеберцi дужка брязнула бiля помийницi.
Тепер Марiя зараз пiдiйшла до печi й узяла сiрники з карниза. Потiм
узяла лампу на переднiчному вiкнi й пiдiйшла з нею до стола. Тихiн спитав,
пильно на не© дивлячись:
- Тобi сiрники? Чи ти вже знайшла пачку? Де вона була?
- У зарiчку. Мабуть, ще як топила, то вкинула. I саме сiрника чиркнула
- обличчя як вирiзьблене. Тихiн тодi з болем скривив губи з огидою в
презирливу усмiшку й пiдвiвся з лави. Скинув кожушок, кинув на лавi й
шапку. Сiв бiля лави на стiльцi. I вже потiм нi питав у не© нi про що, нi
озивався.
Марiя помiтила це й насторожилась. Може, сказав уже хто йому? Почувала,
що й ©й якось треба сказати про те, але не знала як. Уже скiльки часу вiн
у хатi, а вона не говорила ще. Хiба отак - мов тiльки оце здумала! Нi,
чу , що обiрветься, що скаже не так, як хоче. I не знала - чи з жартом це
сказати, чи з серцем. А! i чого вона отодi зараз, як поросятi мiшала, та
не наважилась, i поночi ж у хатi було. А може, то так вiн,наморився? Чи в
хуторах що недобре почув?
Мовчання гнiтило, i вона так, аби що сказати:
- Кiнчили повiтку Химцi?
Тихiн хмуро такнув по паузi. А перше нiж сказав це, подумав iз злiстю:
"Понаравилось! Ще б рада з дому чоловiка геть здихатися". Закурив i
затягся жадiбно скаженим самосадом. Кашляв глухо й довго, з хрипом, i
харкав, з болем i злiстю, на долiвку. Вечеряти вiн не хоче. I мити голову
теж. Марiя подивилась на нього довгим поглядом. Що це з ним сьогоднi?
Штучно-здивовано знизала плечима.
- Ще нiколи такий не був!
- Да, не був,- кинув цигарку й знов замовк. Згодом сказав: - Постели
менi, ляжу я!
Марiя метнулася вiд печi, постелила, як завжди, для двох. Аж наче
зрадiла: мо, й справдi не зна нiчого? Може, так, занедужав? Тихiн, не
роздягаючись, лiг на постiль у чоботях на полу скраю. Одну руку пiд голову
заклав, а другою долонею закрив очi й затих.
Ще довго Марiя по хатi вешталась. Пiдбивала тiсто в макiтрi, поралась
бiля печi. Але й вона нi вечеряти не сiла, нi чавуна з окропом з печi не
витягала,- не мила в той вечiр i вона голови.
Була тривожна ще, а десь на самiм днi в грудях уже пружилась радiсть.
Весь день сьогоднi, як тiльки Давид пiшов, був вiн у мислi в не©, з мислi
не йшов. Як живий стояв перед нею, любий до нестями. I в очах у нього -
хiба ж не бачила Марiя, що в нього в очах? Як отодi, бiля полу, обхватила
за голову, так стиснув руки ©й, i весь тремтiв, i весь линув до не©. А!
вона зна , чого вiн стримався тодi. Лунають у вухах i досi його речi в ту
нiч:
"Коли б ми з тобою в табунi ходили, ми б i не балакали про це". Думала,
ждала - здушить в обiймах. "А ми в громадi!.. Чи хочеш, щоб, як собаки,
перегризлися..." О, вона зна : усе то Тихiн! Все через нього. I вперше в
ту нiч думала без жалю про нього - хворого. Навiть хотiлось, щоб швидше...
А потiм i вдень знов думала про Тихона. З тривогою ждала, коли
повернеться, бо ще сама не знала, як його стрiне. Може, як стане перед
очима, тихий i змарнiлий, з позападалими очима, з хрипом у грудях, може,
буде його жаль. Удень вона сама себе не знала: i жаль було, але якось
по-дивному - i жаль, i нi. Як смикала солому, на розвернений прикидок
подивилась i думала з сумом про Тихона. В конюшнi, як коня ляскала ласкаво
по ши©: "Хто тобою оратиме, коли Тихiн..." I не додумала, зiтхнула з
сумом. А з-за конево© голови в темрявi конюшнi мов учулося - "стiй!" -
голос любий, i з-за конево© голови його любе обличчя: держить за повiддя в
руцi коня - новий хазя©н. Але все ж була схвильована й ждала чоловiка з
тривогою. I тодi, в хату як зайшла... А зараз - нi вже. Оце дивиться -
лежить вiн на полу нерухомо, i нiчого в не© до нього нема . Хоч би отак i
вмер. Десь тiльки глибоко - тихий-тихий жаль.
Не скоро вже чув Тихiн, як вийшла вона в сiни й засунула дверi. Ждав
принишклий, з заплющеними очима, i було хвильно. Але ось чу - пiдiйшла до
полу, кинула якусь одежину в ногах у нього на пiл, тодi дмухнула на лампу
й тихо лягла впоперек полу головою до стiни, у нього в ногах. У Тихона ще
обiрвалося щось, i вiн востанн подумав: "Так, все правда". Довго лежав
нерухомий у тiй самiй позi i в думках невеселих.
Марiя, може, вже спала. Може, вже й пiвнiч, чи вже й до свiту близько.
Тихiн закурив помацки в темрявi й ще думав. А як кинув докурену цигарку
додолу: "Отак i я, як оця цигарка докурена: тлiю з одбитими печiнками!
Нiкому не потрiбний тепер! Ба - рiдний товариш... рiдна жiнка... Ну i
нехай!" А вiн - недокурок. I стало вiдразу якось дивно байдуже. I втома,
мов теплим важким лiжником, укрила.
"...А Марiя в ногах i, мабуть, розкрита ж?"
Вiн звiвся в темрявi, вдивляючись у бiлу постать Марi©ну в ногах. Гнiву
вже не було. Була така надзвичайна тиша в душi. Мовчав хвилинку, потiм
стиха:
- Марi , чого ти там лягла?
Жiнка не обiзвалася, хоч i знав же вiн, що вона не спить. А може,
спить? Вiн пiдлiз на колiнах до не© i тихо в темрявi провiв ©й по обличчi
долонею. Чув - об долоню черкнули, трiпнулись вi©. Вона звелась i кинулась
неспокiйно, з неприхованою огидою:
- Не здумай ще лiзти до мене! Геть-бо!
Тихоновi кров ударила в лице й розлилась по ньому. Чути, захрипiло
дужче в грудях,- нагадало йому... Звiдкiлясь iзнизу в груди з болем
ударило. Вiн ще помовчав. Враз прихилився до не© близько зi скривленим
обличчям i процiдив крiзь зуби:
- У, ти! Дума ш - лiзу?!
Марiю одкинуло назад не чутою ще нею вiд нього такою страшною лайкою.
Швидко й важко дихала, нестямно дивлячись на нього в темряву. I з темряви
©й до очей наближалися великi чорнi западини Тихонових.
- Ти дума ш, що я не знаю нiчого? Я знаю все! Одхилилася ще Марiя, i
голос, зриваючись: .
- Що ж ти зна ш?
- Усе! Пауза.
- Ну, i знай! - сказала, наче з викликом. А вiдхилилася ще - боялась,
що вдарить. Аж зовсiм лягла горiлиць, спираючись на одкинутi назад руки.
Тихiн близько над нею. Хоч нiч, а бачить кожну риску на ©© напруженому
обличчi. I все воно таке чуже й таке знайоме. В груди хлипнуло, мов
прорвало загату, не знане ще нiколи до не© почуття: до сво © жiнки в першу
нiч по ©© зрадi, в першу нiч, як одiпхнула. Самому гидко, .а не може. Уже
схватив за плечi:
- Лягай сюди! Раз ти така...
Марiя шарпнулась i вдарила його в лице. Кинулась iз полу, та рука - хап
©© за руку, а друга, розтопiрчена, в груди Марiю вдарила, аж ©й дихання
забило, по головi... i як упала з полу - ще й долi...
Хiба вiн зна, що було долi? От сидить на лавi розхристаний, важко
дихаючи, з пониклою головою. За вiкном уночi - з пiснею молодь повз двiр.
За повiтку зайшли, видно, бо тихше пiсня. I стихла. Чути стало, як на
долiвцi бiля полу в темрявi щось билося бiле, розпатлане й тихо стогнало.
XX
Тiльки стало на свiт благословлятися, ще iншi хати сонно плямiли
темними вiкнами (бо недiля ж i вдосвiта не вставали), а в Мотузок у хатi
вже всi були на ногах. Батько, взутий уже, щось за пакуночок, в папiр
загорнений, бережно поклав у спiдню кишеню бокову в пiджацi. Христя
сказала:
- Та ховайте як слiд. Бо тепер на ярмарки такi митцi з мiста на©здять,
що незчу тесь, як i витягнуть.
- У мене не витягнуть! -сказав батько певно, але ще й поверх пiджака
помацав рукою грошi. Одяг зверху свиту й пiдперезався туго паском. На шию
башлик старенький. Мати скибку хлiба в чистеньку ганчiрку загорнула й
поклала йому у вiдлогу башликову. Ще щось хотiла сказати, та чи не насмi ?
А врештi наважилась:
- Може, грошi зостануться, набери ти Христi хоч абищо на кофтину. Дiвка
ж таки! А Христя, зчервонiвши:
- Та, мамо, хоч би на коняку вистачило! - Хоч i знати було по очах, як
же хотiлося ©й на кофточку ситцю веселенького! Такого, як ото Галька
пiвнiвська набрала собi в кооперативi. Батько сказав:
- Нехай уже колись. Як трохи на ноги станемо. Вiн узяв затим у кочергах
батiжок i пiшов iз хати.
I всi пiшли проводити його. Навiть дiти побiгли, босi й розхристанi.
- А, лишенько! Ну, куди ви, голiсiнькi? - завернула ©х мати була
строгенько, та згадала щось i подумала:
"Хай, i дiтям треба" - i вже ласкаво ©м: - Хоч у черевики повступайте,
встигнете!
Докiйка вернулась, а Петрик тiльки матерi "такнув" i пiдскоком босий по
бiлому морозу вже аж бiля загону.
У загонi батько налигав телицю i вивiв. Бiля колодязя зарипiв звiд,
витяг у корито Давид свiженько©. Напилась трохи. А мати пiдiйшла до не© й
тихо гладила рукою. Два роки жила в них. Два роки доглядала, радiла -
корiвка, думала, буде...
- Хоч не продавай же, старий, рiзникам. Продай у двiр якому дядьковi.
Скажеш: з-пiд корови якономiчесько©, з-пiд нiмки.
Батько:
-Продамо-хто купить. Ну, помагай бо',- цьвохнув батiжком i повiв iз
двору. Ще й за ворота вийшла мати. На дорогу, мерзлу, грудкувату, ще не
накочену, похитала головою:
- Як вона й дiйде до то© Щербанiвки. Нiде ж не була ще в далекiй
дорозi...
Як зайшла в хату, Христя вже розпалювала в печi. Почала й стара на борщ
лагодити. Давид сидiв кiнець стола, рився в книжках i виписував якiсь
цифри, помiтки на клаптику паперу (мав же сьогоднi в хатi-читальнi робити
доповiдь про мiжнародне становище, то й вибирав цифри i складав конспект).
До виступу свого вiн ставився як-найуважнiше. Бо - зумi зацiкавити з
першого разу, тодi вже - пiвдiла. Тому так рився старанно в книжках,
забувши все навколо. I як розвиднiлося вже зовсiм та погасили лампу,
тiльки повернувся й пiдсiв до вiкна i знов за сво .
Вже аж коли витопили, мати сказала:
- Ось годi вже тобi, Давиде. Усе з тими книжками. I як воно голова не
заболить стiльки читати. Може, вже обiдати будемо?
- Хоч i обiдати.
Всi були дома, бо в церкву вiд них нiхто не ходив- безбожники. Ще мати
хоч у пiст таки говi раз i Докiйку зводить. А вже старий та молодi,
навiть нащо Петрик, а й той: "Народ затемнюють тiльки церквами тими". Мати
похита головою, пожурить нежурно сина, а сама: "Бог його святий зна !" В
кутку, як ще тридцять лiт тому, висить "спас" i "матiр божа" -
благословення. Од часу полиняли, зчорнiли вони, i тьмяно виступають ©хнi
сумнi обличчя. Скiльки - без числа хвилин, як усi злити в одну,- цiлий рiк
iз свого пiввiку, нi на мить не одхиляючись, промолила ©х, згорнувши в
покорi натрудженi руки. I що ж дали вони? Поки вже дiти, махнувши рукою на
них, та не пiшли самi... тепер хоч молилась стара, та не до них, не до
богiв, а до тих згаслих у минулому болiв, i мук, i надiй, що десятками лiт
пiзнiми вечорами, раннiми ранками з очей сво©х украпляла в зчорнiлi дошки.
Може, тому й обличчя на них такi рiднi й сумнi?..
Обiдали - саме люди з церкви рушили. Знати, це ще не скоро зберуться в
хату-читальню. Поки пообiдають.
Але Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому
затим ще до Тихона зайти. Ну, а Христя до дiвчат забiжить - запнулась. I
разом вийшли.
XXI
У Кожушного в дворi перше, що кинулось Давидовi, це - в хлiвi кувiкало
на весь голос порося, а з загороди через хвiртку дивилась тоскними очима
корова, потiм витягла шию й ревла, аж сумно. Чи голодна, чи ненапо на.
Дверi сiнешнi стояли вiдчиненi й хатнi тiльки прихиленi, а не на засувi.
А як зайшов,- посеред хати Тихiн у кожушку, розстебнений i без шапки.
На Давидове "здрастуй" вiдповiв глухо, мов то в пустiй хатi луна вiд
Давидового ж голосу. Потiм узяв шапку з лави й рушив до дверей повз
парубка, на нього й не глянув. Давид здивований схопив Тихона за руку i
спинив. Той не вирвав руки.
- Що з тобою, Тихоне?
Тихiн глянув хмуро на товариша й одвiв погляд - упав десь у куток бiля
помийницi. Давид пильно, з неспоко м дивився на нього: зблiдлий i ще мов
дужче запали очi. В хатi бiльш нiкого не було. Блиснула догадка. А як
тiльки Давид оглянув хату, побачив постiль розкидану на полу, збиту солому
бiля полу, то вже не мав сумнiву, з тривогою казав Тихоновi:
- Ти здурiв, Тихоне! Бив Марiю, мабуть? Тихiн важко глянув на Давида
хмурими очима, i в них блиснула й до нього зненависть.
- Ну?!
Давид журно хитнув головою. Тодi Тихiн вирвав руку й пiшов до дверей. А
вслiд йому Давид палко:
- Та, Тихоне! Брехнi ти повiрив ото!
Тихiн спинився бiля порога й пильно глянув спiдлоба. Давид подався до
нього й заговорив, сумовито й гаряче дивлячись на нього. I не думав, i не
гадав нiколи вiн, що Тихiн отакий легковiрний: хтось белькнув дурним
язиком, а вiн уже й глузд втратив. Ну, защепнуло якесь падло ©х позавчора
ввечерi. Але чи ма вiн його, Давида, за товариша, чи слово для нього
його, Давидове, не полова? То хай чу : вона отам на полу всю нiч спала, а
вiн отут на лавi. I в думцi в нього не було.
На його обличчя довго й пильно дивився Тихiн. Чи чув що, бо весь був в
очах, жадiбно ловив, як ворушились Давидовi уста, рвучи слова, як погляд,
одвертий, i ясний, i трохи з докором, лився теплим промiнням крiзь його
очi аж у груди. Чув, як одтавало серце. I перше, чим стукнуло, ламаючи
рiвний ритм, це радiстю, що глянула з очей запалих. Мовби загубленого
безвiсти товариша раптом зустрiв i про загублену (лiта тому, дарма що одну
нiч) безвiсти любу дружину звiстку принiс вiн: що жива, що любить. Раптом
здригнулись риси й застигли в невимовнiй муцi, а з грудей глухо i з
стогоном вирвалось:
- Що ж я наробив?
Чом вiн, Давид, учора ввечерi - де вiн був? Як тут у хатi ©х було дво
та третiй, сатана, пiдiйшов iз-за спини й над ухом прихилився. А до не©
пiдбiг, мабуть, та цитьнув.
- Ну, вже ж Марiя казала, невже ти ©й не повiрив? - Давид це.
Тихiн замислився, згадав Марiю вчора. Ще пiдозрiло глянув на товариша.
Нi, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно. I
вiн розповiв Давидовi про все, як було вчора.
Найперше - це така б, здавалося, дурниця, сiрники шукала на карнизi,
щоб засвiтити, не знайшла. А чув же, як шерхнула пачкою. Це щоб не свiтити
©й. Нащо це було ©й треба? Ще Тихiн задумався. Давид його заспокоював.
Казав, що, може, й хвилювалась молодиця. Це просто у вдачi людини.
- А ти ©©, бачу. Тихоне, бив? Де це вона зараз? Тихiн поник головою. Не
зна Тихiн,. де вона зараз. Уночi, вчора, зна ще, бив на полу, i як же
бив ©©!.. Скотини не бив отак зроду. Потiм упала додолу вона, далi - не
зна вже. Так наче сниться йому, що сидiв вiн уночi, а вона билась на
соломi й стогнала. А коли встала? Де подiлась? - не зна . Може, саме тодi,
як, на стiл упавши головою, лежав... i до самого свiту отак. А глянув - не
було вже. А це ще й з хати не виходив. Та почув уже - корова реве: нi
давано ж у нього ще нiкому, нi наповано.
- Та це пусте, Тихоне! А от що з нею сталося?
- Пiду, може, простить! Ну як же розум втратив! - сказав Тихiн.-А вона,
мабуть, у сестри Лукi©, на тiм кра© села живе. Якщо в сестри, то добре.
Треба зразу ж сходити та розповiсти ©й усе. Це сьогоднi ж треба буде
зробити.
- Ну, а на хуторах же, що там? - по невеличкiй паузi спитав Давид.
- Та в хуторах добре, Давиде! I гостинець тобi . Вiн розстебнув
кожушок i витяг iз боково© кишенi пiджака клейончастi палiтурочки вiд
записно© книжки, дiстав звiдти "облiкову картку" на коня i з не© вже
клаптик паперу, згорнений учетверо. Подав Давидовi мовчки, тiльки очима
пильно дивився трохи примружено. То був лист Кушнiренкiв з допру.
Давид жадiбно вп'явся в нього вiд слова до слова. Хмурний, потiм аж
блиснули очi.
- Тихоне! Ти зна ш, що це ти принiс?
Тихiн - примружено з усмiхом, i мовчить навмисне.
- Оце, брат, ©м - капут! Оце та ниточка, що до клубка доведе: тут i
фiнагента, що вбито, згаду , i конi... Прiзвище одiрване саме Кушнiренкове
- скурив Iлько, видно. Ну, то, брат, на те й наукова експертиза . Тi
взнають, хто писав.
- Казав, щоб нiкому,- та мно й хмуро сказав Тихiн.
- Ну, ясно!
Давид мовчки й обережно сховав листа аж пiд шинель, аж у спiдню кишеню
пiджака й весело тодi Тихона по плечу вдарив.
- Тепер живемо, Тихоне!
Ну, а зараз скотину нагодують та й у читальню. Нi, ще Кожушний з кишенi
витяг газету. На хуторах дiстав.
- Оце до речi, за яке ж число? - найперше кинувся Давид, але Тихiн
сказав:
- Не туди, Давиде, дивишся. Дивись он там, де "Селянське життя".
Давид перегорнув газету й глянув на ту сторiнку, що Тихiн вказав. I
враз аж загорiвся вiд радостi, вiд несподiвано©: в газетi був надрукований
його перший допис, що вкинув на поштi ще зараз по при©здi. Говорилось
стисло в ньому про життя в глухiй Обухiвцi, за паровий млин, що в КНС
Матюха з компанi ю вiдвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все
було надруковане, вiд слова до слова. Давид, хапаючись, ковтаючи слова,
перечитав усе, потiм одiрвав очi й на товариша радий i зчервонiлий глянув.
- Сьогоднi й прочита мо! - казав весело.- Хай знають, що не в нетрях
десь живемо, а в радянськiй республiцi!
Тихiн закашлявся тодi i, може, через те не сказав нiчого.
Потiм удвох вони подавали худобi. Ще порося кувiкало, як уже були до
ворiт пiдiйшли. Тихiн вернувся в хату й через хвилину винiс йому у
цеберцi. Схлюпнув потiм на руки з корита бiля колодязя й догнав Давида вже
на вулицi. Той пiджидав i, ще ждучи, посмiхався вже чогось. А як пiдiйшов
ближче Тихiн, сказав веселенько:
- А в тебе вже, Тихоне, й пика в дертi! Це ж iще тiльки поросятi винiс!
- Та невже й на пицi ? - Тихiн витер лице заполою кожушка, а тодi
зiтхнув, уронив невесело:
- Ех, як-як, то не тiльки пика в дертi буде, а й голова в тiстi!
Iшли потiм i мовчали.
XXII
I просто на вулицi бiля хати-читальнi, й на ганку вже людей було
чимало. Бiльше мододь. На вистроченi узорнi груди святкових свиток
повиставляли дукачi дiвчата, а з-пiд квiтчастих хусток маковiють обличчя
на сонячному морозi. Хлопцi з-пiд шапок повипускали кучерi. Гамiр, смiх,
голоси... А над усiм - насiнням, як коники в травi, трiскотять. I на землю
лушпиння цвiтом бiлим сиплеться.
Бiля ганку стояв гурт чоловiкiв, бороданiв. Саме дядько Гордiй щось у
колi ©х промовляв. А скоро вгледiв Давида з Тихоном, як тi пiдiйшли,
спершу пильно був глянув на обох i чомусь зрадiв. Сказав весело:
- Ну, Давиде, хоч стiни розпихай! Уже i в хатi повно! Хтось iз гурту
застерiг дядька Гордiя в жарт:
- Хоч не лякай, Гордiю. А то вчора ремонт зробили, а ти вже й стiни
розпихати? Ще одкинуться!
- I вони тут, прийти зволили,-стиха й навмисне важко, мов не сказав, а
викорчував iз себе молодший Пiвненко й хитнув головою на ганок, де на
лавцi сидiли: Гнида Якiв, Книш, крамар i iншi з ©хньо© компанi©. Стояв на
ганку й Тягнирядно iз здоровенним костурякою в руцi. Матюхи тiльки те
було.
- Що ж, прийшли - хай послухають,сказав Давид,- тим паче, що й
послухати буде що!
- Може, що?
За Давида Тихiн вiдповiв, стояв ближче до Чумака:
- , в газетi, в "Голосi працi", пропечатали за них. Селяни
зацiкавились. Але Давид сказав, що заразом хай уже прочита в хатi. Тодi
запихкали дужче цигарками, докурювали й потiм повалили за Давидом та за
Чумаком, потовпились через запруджений ганок у хату.
Якiв Гнида вслiд ©м, струснувши лушпиння з полушубка на помiст, кинув з
насмiшкою:
- О, культпросвiт пошвендяв!
Але це було зовнi. А глибше десь - спершу дивування, далi аж неспокiй
ворухнувся: бачив, що вдвох прийшли з Тихоном - разом! Що за чортовиння
отаке! Невже й жiнка не помага ? А план же його як тепер буде? Вiн так у
задумi й пiдвiвся i з Книшем, Тягнирядном та з iншими пiшов за ними в
дверi. Чув вiн, що газету стiнну якусь будуть зачитувати, ну, треба й
йому: "Може, доведеться й закрити цю лавочку".
В хатi не як було й повно ще. То дядько Гордiй просто недооцiнив ©©
мiсткостi. I тут, як i надворi, лузали насiння, курили, аж дим уже
коромислом, i балакали шумно. I що при мно вразило Давида - це те, що були
в хатi й бороданi, й жiнки лiтнi. Хоч небагато, хоч з найбiдовiших, але ж
- це вперше.
Он скраю, на ослонi, з Христею та з Зiнькою сидить i пiвнiвська
невiстка, жiнка Андрi ва, i вга-вдова.
Як зайшли чоловiки, всмiхнулась пiвнiвська ©м назустрiч:
- Чи ви не виганяти нас лiзете?
- О, таких молодиць тiльки подавай нам! - хтось iз чоловiкiв теж
весело. А дядько Гордiй поважно до жiнок стиха:
- Тiльки ж ви глядiть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо, чи
що, глядiть же й ви!
- Та вже ж!
На Зiньку впав Давидiв погляд. Вiн усмiхнувся ©й з вiтанням, а вона
ясно обдала очима парубка, потiм усмiхнулась тихо, немов iз журою. Потiм
очi задуманi стали. Давид iще пробiг очима по товпi. I ген на ослонi купка
жiнок: стара Карпенчиха, ще якiсь. А мiж них, як мiж колоссям стиглим