76 Тур Никифор (?-1599) - архiмандрит Ки во-Печерсько© лаври з 1593 p.
Один iз активних противникiв Брестсько© унi© в 1596 p.
77 Печерська лавра славою покрилась... - У XVI-XVII ст. Ки во-Печерська
лавра була одним iз центрiв науки i культури на Укра©нi. Протистояла унi©.
В 1615 p. було вiдкрито друкарню, а 1631 p.- школу. У цих закладах
працювали П. Беринда, А. Кальнофойський (автор працi "Тератургима" з
додатком плану Ки ва i Лаври) та iн.
78 ...плiд Агари навiсно©... - У Ветхому Заповiтi гиптянка, рабиня
Сари i наложниця Авраама. Бездiтна Сара вiдповiдно до тодiшнiх звича©в
пропону , щоб ©© чоловiк "увiйшов" до Агари з тим, щоб усиновити майбутню
дитину. Пiсля суперечок з Сарою Агара втiка . Згодом у не© народжу ться
войовничий син Iзма©л.
79 Менгли-Гiрей (Менгли-Герай; ?-1515) - кримський хан (1468-1515) - з
династй Гiре©в. За його правлiння Кримське ханство вело вiйни з Великою
ордою, Польщею, Литвою, брало участь у вiйнi Туреччини проти Молдавi©. Пiд
кiнець життя Менгли-Гiрея його сини здiйснили кiлька походiв на Росiю. В
1482 р. орда напала на Укра©ну, захопила i зруйнувала Ки©в.
80 ...вопль юроди Досифея... - Ма ться на увазi самаритянський
претендент на сан месi©, який виступив по смертi Христа. Широко
застосовував мiсячну символiку: ЗО його вибраних учнiв представляли днi
мiсяця, а Олена - фiнiкiйська блудниця, за аналогi ю свого iменi з iменем
Селени, - сам мiсяць. Згодом маг Симон (Симон-волох) вiдiбрав у Досифея i
сан, i Олену.
81 Схизматицька вiра - схизма: розкол у християнськiй церквi (тепер
вжива ться термiн "роздiлення церков") у 1054 р. на римсько-католицьку i
православну. На Укра©нi в XVI-XV1I1 ст. католики називали православних
схизматами (схизматиками).
82 Як смоква та Iонина в пустинi. - Iона - ветхозавiтний пророк. Пiсля
виконання повторного наказу Бога Яхве iде в столицю Ассiр©© Нiневiю
провiстити ©© знищення (через 40 рокiв). Жителi Нiневi© розкаюються у
сво©х злочинах, i Бог ©х проща . Через те що його пророцтво не збулося,
Iона просить у Бога смертi i йде в пустиню. Однак той змушу швидко
вирости над головою пророка дерево, тiнь якого раду Iона. Водночас Бог
посила черв'яка, який пiдточу дерево, i воно гине.
83 Мов Лазаря iз гробу викликало... - Лазар - житель Вiфанi© (бiля
русалима), брат Марi© i Марфи, якi колись пригостили Христа. Його
воскресив Христос на четвертий день пiсля поховання (див.: вангелi вiд
св. Iвана, 11).
84 Острозький Костянтин Iванович (бл. 1460-1530) - брацлавський i
вiнницький староста, великий гетьман литовський. Вславився як полководець.
Воював проти татар i Росi©. Похований, як зазнача П. Кулiш, в Успенськiй
церквi Ки во-Печерсько© лаври.
85 Острог - мiсто в Рiвненськiй областi на р. Вiлi©, вiдоме з 1100 р.,
значний нацiонально-культурний центр.
86 Дубно-мiсто в Рiвненськiй областi на р. Iквi, вiдоме з 1100 р.
87 Заслав - мiсто на Волинi на р. Горинi. Колись називався Iзяславлем,
вiдоме з 1127 р.
88 Содом-у Ветхому Заповiтi- одне iз двох мiст (iнше Гоморра), жителi
яких були дуже розпуснi i за це ©х Бог знищив вогнем iз неба. Бiблiя
зазнача , що Содом i Гоморра знаходились у долинi Сiлим, де тепер Солоне
море (Буття, 10, 19; 14, 2-24).
89 Торквемада Томас (бл. 1420 - 1498) - домiнiканський монах, керiвник
iспансько© iнквiзицi©. Вiдзначався винятковою жорстокiстю. Головним у
дiяльностi Торквемади було об' днання Iспанi©, для чого вiн реорганiзував
i розширив дiяльнiсть зу©тiв. У 1492 р. домiгся вигнання з Iспанi© вре©в
i маврiв.
90 Лойола Iгнатiй (бл. 1491-1556) - iспанський теолог, засновник у 1534
р. ордену зу©тiв - католицького чернечого ордену "Товариства Iсуса" для
боротьби проти Реформацi© i за змiцнення папсько© влади. Його девiз: "Мета
виправдову засоби".
91 Псальмист. - Йдеться про царя Давида, якого вважають автором
"Псалтиря" або "Книги псалмiв" (Старшi Заповiт). У той же час ряд псалмiв
явно пiзнiшого походження.
92 ...по Деснi й Супою... - Десна - рiчка на Укра©нi i в Росi©, лiва
притока Днiпра. Супiй - рiчка у Ки©вськiй i Черкаськiй областях, лiва
притока Днiпра.
93 Лико Семен (Симеон) - похований в Успенськiй церквi Ки во-Печерсько©
лаври. пiтафiя йому датована 1621 р., надрукована А. Кальнофойським у
його книжцi "Feratourgema" (1638), с. 43-44.
94 ...у Великiй церквi спати вклався... - Йдеться про Успенський собор,
найвiдомiшу будiвлю Ки во-Печерсько© лаври, ©© головний храм. Збудований у
1073-1078 pp., реставрований у 1723-1729 pp. Був мiсцем поховання
визначних людей. Знищений в 1941 р.
95 ...Зевесiв грiм...- У давньогрецькiй мiфологi© Зевс звався також
Громовержцем.
96 ...втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! - Пiсля вiдомо© зради Iсуса
Христа Iуда Iскарiот, один iз апостолiв, повiсився. Вiн був проклятий
Богом, як i кожен, хто повiсився на деревi
97 Днiпровi пороги - виходи гранiтiв, гнейсiв та iнших порiд
укра©нського кристалiчного щита мiж мiстами Днiпропетровськом i
Запорiжжям. Свого часу було дев'ять порогiв: Кодацький, Сурський,
Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишнiй
i Вiльний. У Днiпровських плавнях нижче порогiв на початку XVI ст. виникла
Запорозька Сiч.
98 Бородавка (Бородовка, Неродич) Якiв (?-1621)-гетьман запорiзького
козацтва, обраний наприкiнцi 1619 р. виписними i нере стровими козаками. В
1620 р. Бородавку було позбавлено гетьманства, а гетьманом став П.
Сагайдачний. В 1621 р. командував сорокатисячннм козацьким вiйськом пiд
час Хотинсько© вiйни. Закутого в кайдани Бородавку невдовзi було страчено
пiд Хотином. У лiтописах зазначено, що це була кара за напади на панськi
ма тки.
99 Борщагiвка - тепер село Погребищенського району Вiнницько© областi,
розташоване на притоцi р. Росi р. Орiховатцi.
100 Шльонськ - Сiлезiя. Iсторична слов'янська область у верхнiй та
середнiй течi© р. Одри (Одер). З 1526 р. переважну частину Сiлезi©
захопила Австрiя, пiсля 1740-1748 pp.- Пруссiя. Тепер частина Сiлезi©
належить Польщi, частина Чехо-Словаччинi.
101 ...з ляхвою пiд Москву загнався... - Йдеться про похiд запорозьких
козакiв пiд проводом П. Сагайдачного i польсько© армi© королевича
Владислава в Росiю (1618 р.).
102 ...Косинського добром московським Цар обсилав...- Кулiш ма на
увазi стосунки ватажка повсталих козакiв К. Косинського (? - 1593) iз
росiйським царем Федором Iвановичем у 1593 р.
103 Задля Димитрi©в тих пiдставних. - Пiд iменем Дмитрiя Iвановича
(1582-1591), сина царя Iвана IV Васильовича, який загадково загинув в
Угличi, дiяли самозванцi Лжедмитрiй I (? - 1606) i Лжедмитрiй II (? -
1610). Лжедмитрiй I протягом 1605-1606 pp. був росiйським царем. Убитий
пiд час повстання в Москвi. Лжедмитрiй II видавав себе за росiйського
царя, який нiбито врятувався пiд час повстання 1606 р. В 1608 р. окупував
с. Тушино, звiдки робив спроби захопити Москву. Наприкiнцi 1609 в. втiк до
Калуги, де невдовзi був убитий.
104 Спогадав ти й про Остапа... - Очевидно, йдеться про ки©вського i
черкаського старосту Остапа ( встахiя) Дашкевича (? - 1535). Разом з
кримськими татарами органiзував два походи на землi Росiйсько© держави.
Iсторична традицiя хибно вважала його першим козацьким гетьманом.
105 I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi... - Як пише I. Франко,
"при кiнцi XVI ст. [...] в уявi польсько© шляхти явився претендент на
укра©нську корону в особi хороброго вояка та козацького ватажка Семена
Наливайка. До його смертi [...] розiйшла серед польсько© шляхти легенда,
де вiн за життя велiв звати себе "царем Налива м" i що його перед смертю
посаджено на розпаленого залiзного коня, а на голову вложено розпалену
залiзну корону (по iншiй версi© пiсля тако© коронацi© спалено в мiдянiм
бицi)" (Франко I. Зiбр. творiв: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 176). Там
же Франко говорить про наявнiсть уже в Наливайка iде© самостiйно©
Укра©нсько© держави. В той же час Франко справедливо висловлю сумнiв щодо
справжностi таких пiсень про Наливайка, пов'язуючи це iз явно лiтературним
походженням ряду пiсень у зiбраннi Срезневського. Як зазнача упорядник
тому творiв I. Франка М. Яценко, про С. Наливайка все ж були складенi
народнi пiснi i посила ться на "Запорожскую старину" I. Срезневського
(Див.: Там же.- С. 520).
106 ..."во гресях родила грiшна мати!" - Вислiв iз п'ятдесятого псалма
(Книга псалмiв), християнсько© щоденно© молитви.
107 Дике Поле - iсторична територiя мiж Доном, верхньою Окою та лiвими
притоками Десни i Днiпра. Назва виникла у XVI ст., коли селяни почали
переселятися в пониззя Днiпра i на Дон, де оголошували себе вiльними
козаками, впроваджували власне самоуправлiння, будували укрiпленi лiнi©.
108 Зефiр - у давньогрецькiй мiфологi© син Астрея й Еос, брат Борея й
Нота, бог захiдного вiтру.
109 Лютерського ретицтва... - Мартiн Лютер (1483-1546) - дiяч
Реформацi© в Нiмеччинi, основоположник лютеранства Виступив проти торгiвлi
iндульгенцiями. Основним догматом лютеранства положення про спасiння
душi через особисту вiру (без посередництва духовенства). Лютерани
об' днуються в нацiональнi вангелiстськi церкви, якi входять до складу
Всесвiтньо© лютерансько© федерацi© (з 1947 р.).
110 I кальвiн завзятих... - Маються на увазi учнi i послiдовники Жана
Кальвiна (1509-1564),-дiяча Реформацi©, засновника кальвiнiзму. Кальвiн
вiдзначався фанатичною нетерпимiстю до противникiв свого вчення. Його
дiяльнiсть сприяла поширенню протестантизму. В основi кальвiнiзму лежить
догмат про "абсолютне напередвизначення" Богом людсько© долi ще до
створення свiту. Iсну в трьох формах: реформатство, пресвiтерiанство,
конгрегацiоналiзм. Поширений головним чином в англомовних кра©нах.
111 Медуза - у давньогрецькiй мiфологi© найжахливiша з трьох горгон
(крилатих жiнок-страховищ), погляд яких усе живе обертав у камiнь. Серед
них лише Медуза була смертною: Персей вiдрубав ©й голову i вiддав Афiнi. З
кровi (чи тулуба) Медузи народився крилатий кiнь Пегас.
112 Давид - цар Iзра©льсько-Iудейсько© держави в Х ст. до н. е.
Надiлений рисами епiчного героя. Виходець iз мiста Вiфле ма, молодший син
I сея (iз колiна Iуди), пастух. У бою перемiг великана-фiлiстимляна iз
Гата (Гефа) Голiафа. Батько Соломона.
113 Мов сугак на вольнiй волi... - Тут i через строфу цитата iз
вiдповiдно другого i третього днiв "древнего брачного торжества" iз твору
П. Кулiша "Хуторянка, або Спiвана хвала молодо© перед весiльними гостьми".
114 Пiсень до не© пiсня обiзвалась... - Кулiш ма на увазi "Пiсню
пiсень" ("Пiсню над пiснями") - одну iз книг Старого Заповiту.
115 Альдебаран - зiрка першо© величини в сузiр'© Бика, ма ясно-червоне
свiтло. Араби називали Альдебаран Абенезра, греки - Лампадiас чи
Гiпохирос. Вважають, що ця зiрка тотожна iз духом Таштер в iндусiв, вiд
якого залежить весняне рiвнодення.
116 Петро Великий (1672-1725)-росiйський цар з 1682 р., iмператор з
1721 р. Почав царювання як молодший цар разом з Iваном V Олексiйовичем i
спiвправителькою Софi ю Олексi©вною. Поступово зосередив усю владу. Ряд
енергiйних заходiв полiтики Петра I сприяв утвердженню абсолютизму в
Росi©. Придiляв увагу розвитку науки i культури.
117 ...Велика наша Катерина... - Тобто Катерина II Олексi©вна
(1729-1796) - росiйська iмператриця з 1762 р. За час ©© правлiння були
оформленi становi привiле© дворянства, посилилось гноблення селян.
При днала до Росi© ряд земель. Лiквiдувала гетьманство (1764), зруйнувала
Запорозьку Сiч (1775). 1783 р. на Лiвобережжi i Слобожанщинi юридичне
оформила крiпосне право. Кулiш загалом позитивно оцiнював ©© правлiння. До
наведеного Кулiшем у текстi автографа свого коментаря у першодруцi в ЛНВ
(1901.- Кн. 3.- С. 258) Франко подав сво розумiння полiтики Катерини II:
"З тим "великим свiтом" Кулiш багато носився ще й у "Хуторнiй поезi©",
забуваючи, що слова "великий свiт" зовсiм не оригiнальний укра©нський
ковцепт, а давня московська титулятура царiв, i що вжитi вони в
укра©нськiй (хто зна ще, чи народнiй, чи бiльше книжнiй) пiснi не в
значiнню похвали, а в зв'язку з докором за те, що Катерина послухала графа
Рум'янцова i занапастила козацькi вольности. Таке-то було все з Кулiшем:
загалом вiн вiдмовляв кобзарським пiсням i думам усяко© iсторично©
стiйности, але там, де в тих творах знаходив щось таке, що бодай здалека,
вирване зi зв'язку, пiдпирало його хоробливо-пристраснi погляди, давав тим
словам вагу i вартiсть бiльшу вiд яких хочете документальних свiдоцтв.
Таке було, прим [iром], з тим куплетом народно© пiснi, де буцiмто
укра©нськi жiнки проклинають Хмельницького: "Бодай Хмеля Хмельницького
перва куля не минула!" Се прокляття Кулiш на всi лади повторяв i в сво©х
укра©нських i в росiйських памфлетах, не дбаючи зовсiм про те, що пiсня
говорить про "Хмеля-Хмельниченка", отже, по всiй правдоподiбностя про
Юрася, а не про Богдана. Характерний приклад неоправдано© за©лостi Кулiша
против Хмельницького вказаний мною в працi "Хмельнищина 1648-1649 рокiв у
сучасних вiршах", стор. 42-43".
118 Як Магомет в Медину ще втiкав. - Медина - друге священне мiсто
(пiсля Мекки) у мусульман. Мухаммед, не визнаний жителями Мекки, знайшов
пiдтримку в Мединi, де i похований. Переселення Мухаммеда до Медини набуло
в мусульманськiй традицi© типових рис втечi пророка, як i в Бiблi©.
119 Всезнание обiцяв диявол вi, Як замутив ©й розум у раю...- Живучи у
раю, ва i Адам могли все ©сти, крiм плодiв з дерева iз середини саду.
Змiй, спокусивши ву, змусив ©х обох з'©сти цей плiд, обiцяючи, що "вашi
очi розкриються, i станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло" (Буття, 3,
5).
120 Сатана©л-середньовiчнi богомоли ( ресь на християнському грунтi,
типологiчна манихейству) говорили про Сатана©ла (Сатана плюс el, "Бог") як
сина Бога i брата Iсуса Христа.
[a] Як зайняв цар Олексiй Михайлович за Хмельниччини Бiлу Русь, дак
визволенi з-пiд ляхiв мiщане перш усього просили в царя такого присуду,
щоб у городах не жили в них нi жиди, нi козаки. (Читай про се, охочий, в
друкованих актах.)
[b] Що татаре по-нашому насмiхались iз нашого люду, про се писав ще в
XVI столiттi знакомитий колонiзатор Фастова, воювник i полiтик, бiскуп
ки©вський Юзеф Верещинський.
[c] Преславний коронний гетьман Жовковський зветься в турецьких
лiтописях Зулуш. Голову його, стяту на Цоцорi, повiшено в Стамбулi пiд
тими ворiтьми, що по ним турецьке царство прозвало себе Високою Портою,
Блискучою Портою i Щасливими Ворiтьми.
* У автографi - трупу. Це очевидна описка: у попереднiй редакцi© ма мо
лупу. - Ред.
* Буркулаб - сановник волоський, губернатор i комендант.
* Бiлим морем звали турки море Средиземне з його Iонiкою.
* Кричать телюги полунощи, рци, лебези розпущени ("Слово о полку
Iгореве").
* Солиман II Великолiпний царював од 1520 до 1566 рoку.
* Стiлько полонян, бранцiв i бранок приводили татари в Крим раз по раз,
що жид митник у Перекопi, дивуючись, питав: "Чи надовго ще стане люду на
Вкра©нi? Чи й досi, - мовляв, - не спустiла вона? (Про се читай, охочий, у
Михалона Литвина, що писав учневi свойму, королевичевi
Сигiзмундовi-Августовi фактове оповiдання про Ки©вщину i iншi руськi
землi.)
* Навiть по тюрмах, по фурдигах значнi туркенi ходили з милостинею.
Читай оповiдання коронного польового гетьмана Кон цпольського, що впав у
неволю на Цоцорi ж таки (Pamietniki о Koniecpolskich, przez Przyleckego.)
"Пам'ятники про Кон цпольських, укладенi Пшилецьким" (польськ.). - Ред.
* Слова сi по-нашому будуть т в о р я щ а р а д о щ i.
* Сей гарем существовав пiд кришею так названого Храму Господня,
спорожнено його недавно, вже за нашого часу. (Читай вояжуванн в Палестну
француза Габрiеля Шарма.).
* Тур був козакуватий архiмандрита Печерсько© лаври: не попустив ©©
унiтовi-митрополитовi Потi вi.
* "Суть-бо Греци лукви до сего дня" (Нестерова лiтопись).
* Слова Кромера: "Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus"
(князь, найдостойнiший пам'ятi всiх вiкiв.)
* Католицький церковний спiв, що викону ться як вдячний Боговi;
молебень (лат.). - Ред.
* Князем Василем звано Костянтина Василя Костянтиновича Острозького.
* Даремно (лат.). - Ред.
* У нас i досi говорять: по©хав до Москви.
* Виморочнi ма тностi.
* Оборницький писав до короля: "Brodawka in oratione sua, in consilio
sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska,
Turecka i wszystek swiat". Вiн же доносив королевi i про бiлоцерковського
жида. (Бородавка в сво©й промовi у радi зокрема сказав: (лат.). - Ред.
"Перед вiйськом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька i весь свiт"
(польськ.). - Ред.)
* Козацтво наше, як i Гомеровi Дана©, вбачало сво©х богiв i богинь про
тихiй годинi, оповiдувало про дива ченцям, а тi вписували в "Тератургиму"
i в таке iнше.
* У Сагайдашного конi звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Нiхто з новичкiв на Низу не звався тим iм'ям, що в городах.
* Невмираками звались такi козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали
битись.
* Турецький султан - те саме на Востоцi, що римський папа на Заходi той
- намiсник пророка Магомета, а сей - намiсник Iсуса Хреста.
* Лiберальна нiби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою
титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали ©й хвалу iз уст ©© ворогiв,
славлених останнiм кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Сiч (се була не
найменша з ©© заслуг перед потомством), самi зруйнованi проложили ©й
пiсню:
В е л и к и й с в i т наша мати
Напуст напустила:
Славне вiйсько запорозьке
Та й занапастила.
* Кiнець поеми згорiв пiд хуторну пожежу.
* Виморочнi ма тностi.
* Оборницький писав до короля: "Brodawka in oratione sua, in consilio
sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska,
Turecka i wszystek swiat". Вiн же доносив королевi i про бiлоцерковського
жида. (Бородавка в сво©й промовi у радi зокрема сказав: (лат.). - Ред.
"Перед вiйськом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька i весь свiт"
(польськ.). - Ред.)
* Козацтво наше, як i Гомеровi Дана©, вбачало сво©х богiв i богинь про
тихiй годинi, оповiдувало про дива ченцям, а тi вписували в "Тератургиму"
i в таке iнше.
* У Сагайдашного конi звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Нiхто з новичкiв на Низу не звався тим iм'ям, що в городах.
* Невмираками звались такi козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали
битись.
* Турецький султан - те саме на Востоцi, що римський папа на Заходi той
- намiсник пророка Магомета, а сей - намiсник Iсуса Хреста.
* Лiберальна нiби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою
титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали ©й хвалу iз уст ©© ворогiв,
славлених останнiм кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Сiч (се була не
найменша з ©© заслуг перед потомством), самi зруйнованi проложили ©й
пiсню:
Великий свiт наша мати
Напуст напустила:
Славне вiйсько запорозьке
Та й занапастила.
* Кiнець поеми згорiв пiд хуторну пожежу.
Один iз активних противникiв Брестсько© унi© в 1596 p.
77 Печерська лавра славою покрилась... - У XVI-XVII ст. Ки во-Печерська
лавра була одним iз центрiв науки i культури на Укра©нi. Протистояла унi©.
В 1615 p. було вiдкрито друкарню, а 1631 p.- школу. У цих закладах
працювали П. Беринда, А. Кальнофойський (автор працi "Тератургима" з
додатком плану Ки ва i Лаври) та iн.
78 ...плiд Агари навiсно©... - У Ветхому Заповiтi гиптянка, рабиня
Сари i наложниця Авраама. Бездiтна Сара вiдповiдно до тодiшнiх звича©в
пропону , щоб ©© чоловiк "увiйшов" до Агари з тим, щоб усиновити майбутню
дитину. Пiсля суперечок з Сарою Агара втiка . Згодом у не© народжу ться
войовничий син Iзма©л.
79 Менгли-Гiрей (Менгли-Герай; ?-1515) - кримський хан (1468-1515) - з
династй Гiре©в. За його правлiння Кримське ханство вело вiйни з Великою
ордою, Польщею, Литвою, брало участь у вiйнi Туреччини проти Молдавi©. Пiд
кiнець життя Менгли-Гiрея його сини здiйснили кiлька походiв на Росiю. В
1482 р. орда напала на Укра©ну, захопила i зруйнувала Ки©в.
80 ...вопль юроди Досифея... - Ма ться на увазi самаритянський
претендент на сан месi©, який виступив по смертi Христа. Широко
застосовував мiсячну символiку: ЗО його вибраних учнiв представляли днi
мiсяця, а Олена - фiнiкiйська блудниця, за аналогi ю свого iменi з iменем
Селени, - сам мiсяць. Згодом маг Симон (Симон-волох) вiдiбрав у Досифея i
сан, i Олену.
81 Схизматицька вiра - схизма: розкол у християнськiй церквi (тепер
вжива ться термiн "роздiлення церков") у 1054 р. на римсько-католицьку i
православну. На Укра©нi в XVI-XV1I1 ст. католики називали православних
схизматами (схизматиками).
82 Як смоква та Iонина в пустинi. - Iона - ветхозавiтний пророк. Пiсля
виконання повторного наказу Бога Яхве iде в столицю Ассiр©© Нiневiю
провiстити ©© знищення (через 40 рокiв). Жителi Нiневi© розкаюються у
сво©х злочинах, i Бог ©х проща . Через те що його пророцтво не збулося,
Iона просить у Бога смертi i йде в пустиню. Однак той змушу швидко
вирости над головою пророка дерево, тiнь якого раду Iона. Водночас Бог
посила черв'яка, який пiдточу дерево, i воно гине.
83 Мов Лазаря iз гробу викликало... - Лазар - житель Вiфанi© (бiля
русалима), брат Марi© i Марфи, якi колись пригостили Христа. Його
воскресив Христос на четвертий день пiсля поховання (див.: вангелi вiд
св. Iвана, 11).
84 Острозький Костянтин Iванович (бл. 1460-1530) - брацлавський i
вiнницький староста, великий гетьман литовський. Вславився як полководець.
Воював проти татар i Росi©. Похований, як зазнача П. Кулiш, в Успенськiй
церквi Ки во-Печерсько© лаври.
85 Острог - мiсто в Рiвненськiй областi на р. Вiлi©, вiдоме з 1100 р.,
значний нацiонально-культурний центр.
86 Дубно-мiсто в Рiвненськiй областi на р. Iквi, вiдоме з 1100 р.
87 Заслав - мiсто на Волинi на р. Горинi. Колись називався Iзяславлем,
вiдоме з 1127 р.
88 Содом-у Ветхому Заповiтi- одне iз двох мiст (iнше Гоморра), жителi
яких були дуже розпуснi i за це ©х Бог знищив вогнем iз неба. Бiблiя
зазнача , що Содом i Гоморра знаходились у долинi Сiлим, де тепер Солоне
море (Буття, 10, 19; 14, 2-24).
89 Торквемада Томас (бл. 1420 - 1498) - домiнiканський монах, керiвник
iспансько© iнквiзицi©. Вiдзначався винятковою жорстокiстю. Головним у
дiяльностi Торквемади було об' днання Iспанi©, для чого вiн реорганiзував
i розширив дiяльнiсть зу©тiв. У 1492 р. домiгся вигнання з Iспанi© вре©в
i маврiв.
90 Лойола Iгнатiй (бл. 1491-1556) - iспанський теолог, засновник у 1534
р. ордену зу©тiв - католицького чернечого ордену "Товариства Iсуса" для
боротьби проти Реформацi© i за змiцнення папсько© влади. Його девiз: "Мета
виправдову засоби".
91 Псальмист. - Йдеться про царя Давида, якого вважають автором
"Псалтиря" або "Книги псалмiв" (Старшi Заповiт). У той же час ряд псалмiв
явно пiзнiшого походження.
92 ...по Деснi й Супою... - Десна - рiчка на Укра©нi i в Росi©, лiва
притока Днiпра. Супiй - рiчка у Ки©вськiй i Черкаськiй областях, лiва
притока Днiпра.
93 Лико Семен (Симеон) - похований в Успенськiй церквi Ки во-Печерсько©
лаври. пiтафiя йому датована 1621 р., надрукована А. Кальнофойським у
його книжцi "Feratourgema" (1638), с. 43-44.
94 ...у Великiй церквi спати вклався... - Йдеться про Успенський собор,
найвiдомiшу будiвлю Ки во-Печерсько© лаври, ©© головний храм. Збудований у
1073-1078 pp., реставрований у 1723-1729 pp. Був мiсцем поховання
визначних людей. Знищений в 1941 р.
95 ...Зевесiв грiм...- У давньогрецькiй мiфологi© Зевс звався також
Громовержцем.
96 ...втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! - Пiсля вiдомо© зради Iсуса
Христа Iуда Iскарiот, один iз апостолiв, повiсився. Вiн був проклятий
Богом, як i кожен, хто повiсився на деревi
97 Днiпровi пороги - виходи гранiтiв, гнейсiв та iнших порiд
укра©нського кристалiчного щита мiж мiстами Днiпропетровськом i
Запорiжжям. Свого часу було дев'ять порогiв: Кодацький, Сурський,
Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишнiй
i Вiльний. У Днiпровських плавнях нижче порогiв на початку XVI ст. виникла
Запорозька Сiч.
98 Бородавка (Бородовка, Неродич) Якiв (?-1621)-гетьман запорiзького
козацтва, обраний наприкiнцi 1619 р. виписними i нере стровими козаками. В
1620 р. Бородавку було позбавлено гетьманства, а гетьманом став П.
Сагайдачний. В 1621 р. командував сорокатисячннм козацьким вiйськом пiд
час Хотинсько© вiйни. Закутого в кайдани Бородавку невдовзi було страчено
пiд Хотином. У лiтописах зазначено, що це була кара за напади на панськi
ма тки.
99 Борщагiвка - тепер село Погребищенського району Вiнницько© областi,
розташоване на притоцi р. Росi р. Орiховатцi.
100 Шльонськ - Сiлезiя. Iсторична слов'янська область у верхнiй та
середнiй течi© р. Одри (Одер). З 1526 р. переважну частину Сiлезi©
захопила Австрiя, пiсля 1740-1748 pp.- Пруссiя. Тепер частина Сiлезi©
належить Польщi, частина Чехо-Словаччинi.
101 ...з ляхвою пiд Москву загнався... - Йдеться про похiд запорозьких
козакiв пiд проводом П. Сагайдачного i польсько© армi© королевича
Владислава в Росiю (1618 р.).
102 ...Косинського добром московським Цар обсилав...- Кулiш ма на
увазi стосунки ватажка повсталих козакiв К. Косинського (? - 1593) iз
росiйським царем Федором Iвановичем у 1593 р.
103 Задля Димитрi©в тих пiдставних. - Пiд iменем Дмитрiя Iвановича
(1582-1591), сина царя Iвана IV Васильовича, який загадково загинув в
Угличi, дiяли самозванцi Лжедмитрiй I (? - 1606) i Лжедмитрiй II (? -
1610). Лжедмитрiй I протягом 1605-1606 pp. був росiйським царем. Убитий
пiд час повстання в Москвi. Лжедмитрiй II видавав себе за росiйського
царя, який нiбито врятувався пiд час повстання 1606 р. В 1608 р. окупував
с. Тушино, звiдки робив спроби захопити Москву. Наприкiнцi 1609 в. втiк до
Калуги, де невдовзi був убитий.
104 Спогадав ти й про Остапа... - Очевидно, йдеться про ки©вського i
черкаського старосту Остапа ( встахiя) Дашкевича (? - 1535). Разом з
кримськими татарами органiзував два походи на землi Росiйсько© держави.
Iсторична традицiя хибно вважала його першим козацьким гетьманом.
105 I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi... - Як пише I. Франко,
"при кiнцi XVI ст. [...] в уявi польсько© шляхти явився претендент на
укра©нську корону в особi хороброго вояка та козацького ватажка Семена
Наливайка. До його смертi [...] розiйшла серед польсько© шляхти легенда,
де вiн за життя велiв звати себе "царем Налива м" i що його перед смертю
посаджено на розпаленого залiзного коня, а на голову вложено розпалену
залiзну корону (по iншiй версi© пiсля тако© коронацi© спалено в мiдянiм
бицi)" (Франко I. Зiбр. творiв: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 176). Там
же Франко говорить про наявнiсть уже в Наливайка iде© самостiйно©
Укра©нсько© держави. В той же час Франко справедливо висловлю сумнiв щодо
справжностi таких пiсень про Наливайка, пов'язуючи це iз явно лiтературним
походженням ряду пiсень у зiбраннi Срезневського. Як зазнача упорядник
тому творiв I. Франка М. Яценко, про С. Наливайка все ж були складенi
народнi пiснi i посила ться на "Запорожскую старину" I. Срезневського
(Див.: Там же.- С. 520).
106 ..."во гресях родила грiшна мати!" - Вислiв iз п'ятдесятого псалма
(Книга псалмiв), християнсько© щоденно© молитви.
107 Дике Поле - iсторична територiя мiж Доном, верхньою Окою та лiвими
притоками Десни i Днiпра. Назва виникла у XVI ст., коли селяни почали
переселятися в пониззя Днiпра i на Дон, де оголошували себе вiльними
козаками, впроваджували власне самоуправлiння, будували укрiпленi лiнi©.
108 Зефiр - у давньогрецькiй мiфологi© син Астрея й Еос, брат Борея й
Нота, бог захiдного вiтру.
109 Лютерського ретицтва... - Мартiн Лютер (1483-1546) - дiяч
Реформацi© в Нiмеччинi, основоположник лютеранства Виступив проти торгiвлi
iндульгенцiями. Основним догматом лютеранства положення про спасiння
душi через особисту вiру (без посередництва духовенства). Лютерани
об' днуються в нацiональнi вангелiстськi церкви, якi входять до складу
Всесвiтньо© лютерансько© федерацi© (з 1947 р.).
110 I кальвiн завзятих... - Маються на увазi учнi i послiдовники Жана
Кальвiна (1509-1564),-дiяча Реформацi©, засновника кальвiнiзму. Кальвiн
вiдзначався фанатичною нетерпимiстю до противникiв свого вчення. Його
дiяльнiсть сприяла поширенню протестантизму. В основi кальвiнiзму лежить
догмат про "абсолютне напередвизначення" Богом людсько© долi ще до
створення свiту. Iсну в трьох формах: реформатство, пресвiтерiанство,
конгрегацiоналiзм. Поширений головним чином в англомовних кра©нах.
111 Медуза - у давньогрецькiй мiфологi© найжахливiша з трьох горгон
(крилатих жiнок-страховищ), погляд яких усе живе обертав у камiнь. Серед
них лише Медуза була смертною: Персей вiдрубав ©й голову i вiддав Афiнi. З
кровi (чи тулуба) Медузи народився крилатий кiнь Пегас.
112 Давид - цар Iзра©льсько-Iудейсько© держави в Х ст. до н. е.
Надiлений рисами епiчного героя. Виходець iз мiста Вiфле ма, молодший син
I сея (iз колiна Iуди), пастух. У бою перемiг великана-фiлiстимляна iз
Гата (Гефа) Голiафа. Батько Соломона.
113 Мов сугак на вольнiй волi... - Тут i через строфу цитата iз
вiдповiдно другого i третього днiв "древнего брачного торжества" iз твору
П. Кулiша "Хуторянка, або Спiвана хвала молодо© перед весiльними гостьми".
114 Пiсень до не© пiсня обiзвалась... - Кулiш ма на увазi "Пiсню
пiсень" ("Пiсню над пiснями") - одну iз книг Старого Заповiту.
115 Альдебаран - зiрка першо© величини в сузiр'© Бика, ма ясно-червоне
свiтло. Араби називали Альдебаран Абенезра, греки - Лампадiас чи
Гiпохирос. Вважають, що ця зiрка тотожна iз духом Таштер в iндусiв, вiд
якого залежить весняне рiвнодення.
116 Петро Великий (1672-1725)-росiйський цар з 1682 р., iмператор з
1721 р. Почав царювання як молодший цар разом з Iваном V Олексiйовичем i
спiвправителькою Софi ю Олексi©вною. Поступово зосередив усю владу. Ряд
енергiйних заходiв полiтики Петра I сприяв утвердженню абсолютизму в
Росi©. Придiляв увагу розвитку науки i культури.
117 ...Велика наша Катерина... - Тобто Катерина II Олексi©вна
(1729-1796) - росiйська iмператриця з 1762 р. За час ©© правлiння були
оформленi становi привiле© дворянства, посилилось гноблення селян.
При днала до Росi© ряд земель. Лiквiдувала гетьманство (1764), зруйнувала
Запорозьку Сiч (1775). 1783 р. на Лiвобережжi i Слобожанщинi юридичне
оформила крiпосне право. Кулiш загалом позитивно оцiнював ©© правлiння. До
наведеного Кулiшем у текстi автографа свого коментаря у першодруцi в ЛНВ
(1901.- Кн. 3.- С. 258) Франко подав сво розумiння полiтики Катерини II:
"З тим "великим свiтом" Кулiш багато носився ще й у "Хуторнiй поезi©",
забуваючи, що слова "великий свiт" зовсiм не оригiнальний укра©нський
ковцепт, а давня московська титулятура царiв, i що вжитi вони в
укра©нськiй (хто зна ще, чи народнiй, чи бiльше книжнiй) пiснi не в
значiнню похвали, а в зв'язку з докором за те, що Катерина послухала графа
Рум'янцова i занапастила козацькi вольности. Таке-то було все з Кулiшем:
загалом вiн вiдмовляв кобзарським пiсням i думам усяко© iсторично©
стiйности, але там, де в тих творах знаходив щось таке, що бодай здалека,
вирване зi зв'язку, пiдпирало його хоробливо-пристраснi погляди, давав тим
словам вагу i вартiсть бiльшу вiд яких хочете документальних свiдоцтв.
Таке було, прим [iром], з тим куплетом народно© пiснi, де буцiмто
укра©нськi жiнки проклинають Хмельницького: "Бодай Хмеля Хмельницького
перва куля не минула!" Се прокляття Кулiш на всi лади повторяв i в сво©х
укра©нських i в росiйських памфлетах, не дбаючи зовсiм про те, що пiсня
говорить про "Хмеля-Хмельниченка", отже, по всiй правдоподiбностя про
Юрася, а не про Богдана. Характерний приклад неоправдано© за©лостi Кулiша
против Хмельницького вказаний мною в працi "Хмельнищина 1648-1649 рокiв у
сучасних вiршах", стор. 42-43".
118 Як Магомет в Медину ще втiкав. - Медина - друге священне мiсто
(пiсля Мекки) у мусульман. Мухаммед, не визнаний жителями Мекки, знайшов
пiдтримку в Мединi, де i похований. Переселення Мухаммеда до Медини набуло
в мусульманськiй традицi© типових рис втечi пророка, як i в Бiблi©.
119 Всезнание обiцяв диявол вi, Як замутив ©й розум у раю...- Живучи у
раю, ва i Адам могли все ©сти, крiм плодiв з дерева iз середини саду.
Змiй, спокусивши ву, змусив ©х обох з'©сти цей плiд, обiцяючи, що "вашi
очi розкриються, i станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло" (Буття, 3,
5).
120 Сатана©л-середньовiчнi богомоли ( ресь на християнському грунтi,
типологiчна манихейству) говорили про Сатана©ла (Сатана плюс el, "Бог") як
сина Бога i брата Iсуса Христа.
[a] Як зайняв цар Олексiй Михайлович за Хмельниччини Бiлу Русь, дак
визволенi з-пiд ляхiв мiщане перш усього просили в царя такого присуду,
щоб у городах не жили в них нi жиди, нi козаки. (Читай про се, охочий, в
друкованих актах.)
[b] Що татаре по-нашому насмiхались iз нашого люду, про се писав ще в
XVI столiттi знакомитий колонiзатор Фастова, воювник i полiтик, бiскуп
ки©вський Юзеф Верещинський.
[c] Преславний коронний гетьман Жовковський зветься в турецьких
лiтописях Зулуш. Голову його, стяту на Цоцорi, повiшено в Стамбулi пiд
тими ворiтьми, що по ним турецьке царство прозвало себе Високою Портою,
Блискучою Портою i Щасливими Ворiтьми.
* У автографi - трупу. Це очевидна описка: у попереднiй редакцi© ма мо
лупу. - Ред.
* Буркулаб - сановник волоський, губернатор i комендант.
* Бiлим морем звали турки море Средиземне з його Iонiкою.
* Кричать телюги полунощи, рци, лебези розпущени ("Слово о полку
Iгореве").
* Солиман II Великолiпний царював од 1520 до 1566 рoку.
* Стiлько полонян, бранцiв i бранок приводили татари в Крим раз по раз,
що жид митник у Перекопi, дивуючись, питав: "Чи надовго ще стане люду на
Вкра©нi? Чи й досi, - мовляв, - не спустiла вона? (Про се читай, охочий, у
Михалона Литвина, що писав учневi свойму, королевичевi
Сигiзмундовi-Августовi фактове оповiдання про Ки©вщину i iншi руськi
землi.)
* Навiть по тюрмах, по фурдигах значнi туркенi ходили з милостинею.
Читай оповiдання коронного польового гетьмана Кон цпольського, що впав у
неволю на Цоцорi ж таки (Pamietniki о Koniecpolskich, przez Przyleckego.)
"Пам'ятники про Кон цпольських, укладенi Пшилецьким" (польськ.). - Ред.
* Слова сi по-нашому будуть т в о р я щ а р а д о щ i.
* Сей гарем существовав пiд кришею так названого Храму Господня,
спорожнено його недавно, вже за нашого часу. (Читай вояжуванн в Палестну
француза Габрiеля Шарма.).
* Тур був козакуватий архiмандрита Печерсько© лаври: не попустив ©©
унiтовi-митрополитовi Потi вi.
* "Суть-бо Греци лукви до сего дня" (Нестерова лiтопись).
* Слова Кромера: "Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus"
(князь, найдостойнiший пам'ятi всiх вiкiв.)
* Католицький церковний спiв, що викону ться як вдячний Боговi;
молебень (лат.). - Ред.
* Князем Василем звано Костянтина Василя Костянтиновича Острозького.
* Даремно (лат.). - Ред.
* У нас i досi говорять: по©хав до Москви.
* Виморочнi ма тностi.
* Оборницький писав до короля: "Brodawka in oratione sua, in consilio
sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska,
Turecka i wszystek swiat". Вiн же доносив королевi i про бiлоцерковського
жида. (Бородавка в сво©й промовi у радi зокрема сказав: (лат.). - Ред.
"Перед вiйськом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька i весь свiт"
(польськ.). - Ред.)
* Козацтво наше, як i Гомеровi Дана©, вбачало сво©х богiв i богинь про
тихiй годинi, оповiдувало про дива ченцям, а тi вписували в "Тератургиму"
i в таке iнше.
* У Сагайдашного конi звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Нiхто з новичкiв на Низу не звався тим iм'ям, що в городах.
* Невмираками звались такi козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали
битись.
* Турецький султан - те саме на Востоцi, що римський папа на Заходi той
- намiсник пророка Магомета, а сей - намiсник Iсуса Хреста.
* Лiберальна нiби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою
титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали ©й хвалу iз уст ©© ворогiв,
славлених останнiм кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Сiч (се була не
найменша з ©© заслуг перед потомством), самi зруйнованi проложили ©й
пiсню:
В е л и к и й с в i т наша мати
Напуст напустила:
Славне вiйсько запорозьке
Та й занапастила.
* Кiнець поеми згорiв пiд хуторну пожежу.
* Виморочнi ма тностi.
* Оборницький писав до короля: "Brodawka in oratione sua, in consilio
sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska,
Turecka i wszystek swiat". Вiн же доносив королевi i про бiлоцерковського
жида. (Бородавка в сво©й промовi у радi зокрема сказав: (лат.). - Ред.
"Перед вiйськом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька i весь свiт"
(польськ.). - Ред.)
* Козацтво наше, як i Гомеровi Дана©, вбачало сво©х богiв i богинь про
тихiй годинi, оповiдувало про дива ченцям, а тi вписували в "Тератургиму"
i в таке iнше.
* У Сагайдашного конi звались то Левами, то Барсами, то Турами.
* Нiхто з новичкiв на Низу не звався тим iм'ям, що в городах.
* Невмираками звались такi козарлюги, що в бою до дев'яти раз оживали
битись.
* Турецький султан - те саме на Востоцi, що римський папа на Заходi той
- намiсник пророка Магомета, а сей - намiсник Iсуса Хреста.
* Лiберальна нiби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою
титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали ©й хвалу iз уст ©© ворогiв,
славлених останнiм кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Сiч (се була не
найменша з ©© заслуг перед потомством), самi зруйнованi проложили ©й
пiсню:
Великий свiт наша мати
Напуст напустила:
Славне вiйсько запорозьке
Та й занапастила.
* Кiнець поеми згорiв пiд хуторну пожежу.