Страница:
Iз нами й вами рiвно ворогують,
Умом i серцем в один дух злились,
Нечистому служити завзялись".
IX
Стара за бiлi пакоси вхопилась,
Що з-пiд очiпка вибились, мов снiг,
На жмут волосся вирваний дивилась,
З плачем у не© лився злющий смiх.
"О! Дайте пiд сi пазурi султана,
Кривавого на християн тирана!
Я в серце десятьма йому ввоп'юсь"
Сама - до тху отрутою вiзьмусь!"
Х
Мулла з попом на не© позирали,
I серце радощами в них росло,
Що з божевiльно© ©© печалi
Таке страшенне виростало зло.
"Ся не зляка ться, - шептали стиха, -
Найгiршого з-мiж лих нелюдських лиха.
Хоч на хрестi скаженну розпинай,
Хоч на гаку залiзному чiпляй". -
XI
"Ножа купила, - знов той до старо©, -
Но се знарядд у тво©й руцi
Пошкодило всiм русинкам з тобою,
А волi не дало тво©й дочцi". -
"©й воля тiльки смерть! - рече завзята. -
Смерть, тiльки смерть спасе ©© вiд ката,
Що очi золотом ©й заслiпив,
Обiцянками серце пiдкупив.
XII
Всезнание обiцяв диявол вi,
Як замутив ©й розум у раю 119
Звиваючись на тiм запретнiм древi:
Всезнанием сей вловив дочку мою". -
"Так, нене, - пiп собi промовив стиха, -
Всезнанн - се почин i корiнь лиха,
Що всю вселенну древле обняло,
Грiх, i проклiн, i смерть нам принесло". -
XIII
"Бог дав нам свiт, - озвавсь тодi сповiдник
Султанський, - а диявол дав нам тьму.
Оце ж i шепче з пекла проповiдник
Про Божий свiт мiзерному уму;
А наш мiзерний ум, немов та риба,
Хапа вудку за кришеник хлiба,
За ту принаду... Так Сатана©л 120
Вловля грiшнi душi в Бога сил!
XIV
Вловив лукавий i мого Османа.
Тепер йому байдуже про всiх мул,
Про всiх iмамiв з Мекки й Туркестана:
Нас повернув у мотлох, ув огул.
Боговiдступнi лютри да латинцi,
Оце його i гостi, й побратимцi,
Що забувають Бога для наук,
Смiються й з раю, й з безконечних мук.
XV
Iде войною проти Лехистана,
А в нього, нене, на умi не те:
Його морочить думка окаянна -
I в нас, i в вас зневажити святе:
"З кайданiв мушу розум розкувати
I кожнiй вiрi право рiвне дати.
Нема ж бо й Бога, тiльки розум сть:
У розумi i слава наша й честь".
XVI
Рятуймо ж, нене, предкiвщину любу,
Як турчин, сербин, так i сам козак!
Одна дорога нам через цю згубу,
Один про всiх спасенний, славний шлях!
Нехай iде народи воювати,
З неволi ©х, мовляли, визволяти,
А ми зробiмо, щоб вiн там полiг,
Щоб зникнув, як iз гiр весною снiг!"
XVII
"Зробiмо, - миркнула, - та як зробити?"
"Ось слухай, нене: ми вже зна м як.
Вiд Цареграду шлях до вас не битий,
Та й не короткий, кажуть люде, шлях.
На довгiй нивi й на вiку бува
Всього з людиною. Нехай впова
Наш безувiр на долю, що йому
Всмiха ться, прегордому уму.
XVIII
Ми ж iз попом-письменником смиренно,
Як повелiв закон i вам, i нам,
Сю змiркували рiч, i повсякденно
Мольби возносим к Божим небесам,
Щоб свiт був свiтом, тьма зiсталась тьмою,
I щоб такою клятою войною
Безбожник нас пiд нозi не подав
Тому, хто й древле проти свiту встав.
XIX
Мольби мольбами, нене... Ти се зна ш
I на собi, що лоба натовкла
Поклонами доземними, та й ча ш
Вiд рук л ю д с ь к и х рятунку i добра...
Мольби мольбами, а рука рукою.
Зоруду м против обох войною,
Против обох обернемо той мiч,
Що хоче з дня зробити темну нiч..." *
ПОСПIВ
I
Так Муза хуторна, в розлуцi з рiдним кра м,
Iз думок, мов з перел, намистечко низала:
Тиняючись одна понад чужим Дуна м,
Забутими себе пiснями розважала.
Втiшалася вона сво©м сердечним ра м,
Коханим споминкам вiнки густi звивала,
I, звивши запашний, пускала по Дунаю:
Пливи, вiночку мiй, пливи з чужого краю!
II
Прямуй до руського прославленого моря,
Де славнi подвиги неславою нам стали,
Де завдавали ми тяжкого людям горя,
I грекiв, i болгар, як туркiв плiндрували.
Скажи всiм ягодам свого й чужого поля,
Що ми передсуди давняшнi занедбали,
Що дивимось на свiт, як нам велить природа
I серця правота, i розуму свобода.
III
Народи славились великими мужами
Войни й полiтики, науки i iскуства,
А ми пиша мось дiвчатами й жiнками,
Вiнцями красоти, скарбiвницями чувства.
Розкiшне живучи раями-хуторами,
Столичного вони не знають душогубства,
Мов зорi, в чистотi круг жизнi совершають,
Пiснями вiчними серця нам просвiщають.
IV
Нi пинда багачiв, нi дика злiсть голоти,
Нi баламутного попiвства темна сила,
Нi без путя вiйна, наслiдниця тiсноти,
Нi школа духу в них живого не вгасила.
Дознавши мук гiрких, недолi i турботи,
Душа ©х в небеса в самiй собi зробила;
Мов райське божество, на нас вони взирають
I серцем матернiм всi провини прощають.
V
Поезiя й любов з колиски до могили
Серед безпутицi на путь ©х наставляли,
©х душi привiтнi вiд лютостi хранили,
I нам ©х чистими, без плями, завiшали.
Гуляв-буяв козак, - вони його любили,
Мов жертву iдольську, квiтками зукрашали,
Сльозами вiд грязi обмивши i вiд кровi,
Вiкам новим несли благую вiсть любовi.
VI
I се вже почали помалу вимирати
Слiпi проводирi слiпого гайдамацтва:
Перестають войну хижацьку прославляти,
Хвалитись дикостю i зрадою, козацтва.
I гасить, мов пожар, культура дух завзятий,
Наслiдд темного i злого азiатства;
Пророчицi любви нову нам жизнь вiщують,
До iнших подвигiв i слави нас готують.
VII
Настане час колись ясний, благословенний,
Що нашi зiроньки все небо осiяють
I жизнi iдеал, свободи дар спасенний,
Умом поезi© i серцем привiтають.
I зникне, мов туман, навiки морок темний,
Що блазнi славою та честю величають,
I, приобщаючись релiгi© науки,
До всiх народiв ми простягнем братнi руки.
ПРИМIТКИ
1 Державець - феодал у Великому князiвствi Литовському, Польщi i
пiдвладних ©м укра©нських землях у XV-XVIII ст. Мав право довiчно або
протягом певного часу користуватись державними земельними ма тностями,
однак не мiг цi ма тностi продати, подарувати, заповiдати, закладати пiд
борги.
2 Богуслав - тепер мiсто в Ки©вськiй областi. Вiдоме з 1195 p. У 1981
p. збудовано пам'ятник Марусi Богуславцi.
3 Покрова - свято православно© церкви, яке вiдзнача ться 1 жовтня за
ст. ст.; встановлене на пам'ять про подiю в Константинополi в серединi Х
ст. Пiд час вiйни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрiй i його учень
пiфанiй побачили в повiтрi Матiр Божу, яка молилася за мир, розпростерши
свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому
церковному богослужiнню в цей дань було надано особливо© величностi. На
честь Покрови Божо© Матерi акафiст (стоячий молебень).
4 Волохи -загальна назва середньовiчного населення Придунайських
князiвств i Трансiльванi©, з якого сформувалися румунська i молдавська
нацi©.
5 ...на чорнiй радi... - Ма ться на увазi загальнокозацька i
загальнонародна рада, в якiй брали участь i представники селянства, мiщан
та iнших верств населення, тобто "чернi". Одна iз найвiдомiших "чорних
рад" влiтку 1663 p. бiля Нiжина описана П. Кулiшем у романi "Чорна рада.
Хронiка 1663 року".
6 ...в Печерському... - Тобто в Ки во-Печерськiй лаврi, православному
чоловiчому монастирi, заснованому у 1051 p. Антонi м Печерським. У XI ст.
став центром поширення й утвердження християнства в Ки©вськiй Русi. В XII
ст. дiстав назву лаври, яка вiдiграла значну роль у розвитку освiти, науки
i культури. В XVI-XVII ст. була центром антиунiатсько© боротьби.
7 Обозний - одна з найвищих виборних адмiнiстративно-вiйськових посад
на Укра©нi в XVII-XVIII ст. Були генеральнi i полковi обознi. Керували
артилерi ю, вiдали органiзацi ю вiйська.
8 Гетьман - на Укра©нi в XVI - першiй половинi XVII ст. во начальник
козацького вiйська на Запорiжжi, глава ре стрових козакiв. З 1648 p.
гетьман Б. Хмельницький став правителем Укра©ни. Пiсля його смертi
гетьмана обирала генеральна вiйськова рада iз наступним затвердженням
царським урядом (а часом i чорна рада). Згодом були гетьмани Правобережно©
(до 1704 p.) i Лiвобережно© Укра©ни (до 1722 i з 1750 до 1764 pp.). З 1708
p. гетьман призначався царем. У Польщi (XV-XVIII ст.) i Литвi (XVI- XVIII
ст.) - вищий во начальник.
9 Бiблiя - стародавня пам'ятка писемностi, зiбрання рiзних за формою та
змiстом релiгiйних i свiтських книг. Творилася з II ст. до н. е. до II ст.
н. е. Склада ться з Старого (Ветхого) i Нового Заповiтiв. Якщо
християнська релiгiя визна усю Бiблiю за Святе Письмо, то iуда©зм тiльки
Старий Заповiт.
10 I пiд струни про мурея, Що вiн бив, спiвати.- "Гайдамаки, як хочуть,
бувало, нагнати холоду гречкосiям-доматорам, дак бiжить конем з пiстолем
та й гукне: "У хату, мурею (турчине), а то запалю!" То чоловiк схилиться
попiд лiсою да в хату! (Так менi оповiдували старезнi люде.)" - примiтка
П. Кулiша у рукописi iншо© редакцi© (ЦНБ, ф. I, од. зб. 28365).
11 Споминати, мов Енея... - Йдеться про мiсiю Енея (сина царя Анхiза i
богинi Афродiти), який пiсля падiння Тро© перебрався до Лацiуму (Iталiя),
де його нащадки заснували Рим.
12 Ереб-у античнiй мiфологi© одне iз начал всесвiту: вiчний морок,
породження Хаосу; Ереб - батько Ефiра i Гемери, яких народила богиня ночi
Нiкс; пiдземне царство мороку, через яке душi померлих проходять в А©д.
13 На Цоцорi безголов' ... - Йдеться про битву пiд селом Цецорою
поблизу Ясс у 1620 р. пiд час Хотинсько© вiйни 1620-1621 pp. В цiй битвi
польськi вiйська С. Жолкевського зазнали розгрому.
14 Жовковський (Жолкевський) Станiслав (1547-1620) - польський
державний i вiйськовий дiяч. З 1588 p. коронний польний гетьман, з 1613 p.
- великий коронний гетьман, з 1617 p.- канцлер. Командував польським
вiйськом пiд час повстання С. Наливайка у 1594-1596 pp. Загинув у битвi
пiд Цецорою.
15 Як пани нам на Вiльшанцi Ле стри писали... - Йдеться про Вiльшанську
угоду 1617 р., укладену мiж П. Сагайдачним i С. Жолкевським в урочищi Суха
Вiльшанка на Ки©вщинi. Угода передбачала скорочення козацького ре стру,
повернення нере стрових козакiв у пiдданство шляхти i пiдпорядкування
Запорозько© Сiчi Польщi. Нере строве козацтво не визнало цi © угоди, i
вона так i не була втiлена в життя.
16-17 Порта - вживана в вропейськiй лiтературi i дипломатичних
документах назва уряду Османсько© iмперi©, а часом i само© iмперi©.
18 ...Роксолана друга... - Йдеться про дружину турецького султана
Османа II (1605-1622) Милiкiю, яку П. Кулiш вважав Марусею Богуславкою.
Бiльш-менш вiрогiдних iсторичних даних про Марусю Богуславку нема.
Роксоланою називалась Настя Лiсовська (1505-1561) - укра©нка з Рогатина
(тепер Iвано-Франкiвсько© областi), дружина турецького султана Сулеймана
II. У 1520 р. потрапила у татарський полон i була продана у султанський
гарем. Вiдiгравала значну роль у полiтицi Османсько© iмперi©. З ©© iм'ям
пов'язано спорудження ряду архiтектурних пам'яток у Стамбулi i його
околицях. У текстi однi © iз попереднiх редакцiй поеми Кулiш зробив такий
коментар: "Хто не зна чи забув про Роксолану, попiвну-бранку з
Червоноруського Рогатина, що зробилась можновладною iмператрицею в султана
Солимана I, нехай чита про не© в ХХХ-й главi мо © "Истории воссоединения
Руси".
19 Мов за змiя-людожера Дочок оддавали... - Можливо, Кулiш ма на увазi
вiдомий мотив боротьби Кирила Кожум'яки (а також i Георгiя-збро носця) iз
змi м, в якiй Кожум'яка перемiг i визволив доньку князя. Легенду про
Кирила Кожум'яку Кулiш опублiкував у "Записках о Южной Руси" (Спб., 1857.-
Т. 2.- С. 27-ЗО), зазначивши при цьому, що ця легенда походить iз далеко©
старовини.
20 Кучман, шлях Татарський... - Тобто Кучманський шлях. Одне iз
вiдгалужень Чорного шляху (починався в Перекопi, перетинав пониззя Днiпра,
проходив мiж верхiв'ями Iнгульця, Тясмнну i Росi в напрямi Уманi,
Тернополя), яким татари ходили у сво© походи в XVI-XVIII ст. на Подiлля i
Захiдну Укра©ну. Поблизу Тернополя з' днувався iз Чорним шляхом.
21 Колись давно ми з Струсями -братами... - Очевидно, йдеться про
братiв Щасного i Юрика Струсiв, геро©в "Пiснi про смерть братiв Струсiв"
(1506). Як зазнача I. Франко, ця пiсня не дiйшла до нас, i тому вiн
наводить, зокрема, таке свiдчення про братiв: "Того самого часу (1506) два
Струсi, молодi брати i хоробрi войовники, погибли в битвi з волохами. Про
них iще й досi спiвають жалiбнi пiснi, що в русинiв звуться думами..."
Далi I. Франко пише, що у битвi "Щасний вiдразу був убитий, але Юрик (...]
бився з волохами доти, доки його кiнь пострiляний не впав пiд ним" (Франка
I. Зiбр. творiв: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 456, 458).
22 Волощина - Волоська земля: назва Молдавського князiвства в
староукра©нських пам'ятках, народнопоетичнiй творчостi та мовнiй практицi
укра©нцiв у минулому.
23 Серп'яга (Iван Пiдкова; ?-1578) - один iз керiвникiв спiльно©
боротьби укра©нцiв i молдаван проти туркiв. У 1577-1578 pp. був
молдавським господарем. За наказом Стефана Баторiя страчений у Львовi.
24 Вишневецькi - укра©нський дворянський рiд. Найвiдомiшi з них:1)
Дмитро Iванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на островi Мала Хортиця
збудував замок, перебував на службi в Росi©. У боротьбi за молдавський
престол зазнав невдачi i був страчений у Стамбулi. П. Кулiш та iншi
iсторики саме його вважали Байдою; 2) Ярема ( ремiя; 1612-1651) -
вiдзначився у вiйнi 1648-1654 pp. на боцi Польщi.
25 Люцифер - назва вранiшньо© зiрки (Венери). В християнськiй традицi©
одно iз позначень сатани. Воно йде вiд ветхозавiтного пророцтва про
загибель Вавiлона (див.: Книга пророка Iсаi©.- 14, 12-15).
26 Лиса гора - iсторична мiсцевiсть на Печорську в Ки вi, на пiвденний
захiд вiд Видубичiв. Назва пов'язана iз старовинними легендами про шабашi
вiдьом i перевертнiв на цiй горi.
27 ...Кантемир, мовляли, Мiч Кривавий... - У працi "Отпадение
Малороссии от Польши" (М., 1888.- Т. 1.- С. 156-157) Кулiш пише про нього
як ватажка буджацьких татар. Уже пiсля означених автором у поемi
iсторичних подiй Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С.
Хмелецького.
28 ...Юровi святому... - Георгiю Побiдоносцю. В християнських i
мусульманських переказах це во©н-мученик, з iменем якого пов'язаний мотив
драконоборства. Зображу ться, як правило, на конi. Вступив у битву iз
змi м-людо©дом i, перемiгши його, визволив дiвчину.
29 Царград - давньоруська назва мiста Константинополя.
30 ... до страшного суду... - у християнствi кiнець свiту, суд Iсуса
Христа, який вдруге прийде на землю, над усiма людьми, якi коли-небудь
жили на свiтi. Для цього всi люди воскреснуть i дiстануть за вироком
Христа або вiчне блаженство в раю, або вiчну кару в пеклi.
31 Русалим ( русалим) - мiсто на пiвднi Захiдно© Азi©, розташоване на
р. Кедронi поблизу Мертвого моря. Мiсце паломництва християн, iуде©в та
мусульман. Поблизу русалима на горi Голгофi був розп'ятий Iсус Христос i
згодом похований у гробi в скелi.
32 Великдень - одне iз головних свят у християнствi, пов'язане iз
смертю та воскресiнням Iсуса Христа.
33 Святий Коран - основна книга мусульмансько© релiгi©. Склада ться з
релiгiйних мiфiв, у яких Мухаммед висловлював сво нове осмислення
навколишнього свiту i людського буття. В основному склався в серединi VII
ст. Ма 114 сур (частин), подiлених на 90 мекканських i 24 мединських.
34 Самарянин - житель Самарi©, спершу бiблiйного мiста, а згодом
областi в Палестинi
35 Осман.Йдеться про Османа II (1605-1622), турецького султана з 1618
р. За його правлiння турецькi вiйська зазнали поразки у Хотинськiй вiйнi
1620-1621 pp. Уклав у 1621 р. Хотинський мир. Згодом був убитий яничарами.
36 Добруджа - iсторична область мiж нижньою течi ю Дунаю й узбережжям
Чорного моря. Пiвденна Добруджа тепер перебува у складi Болгарi©,
Пiвнiчна - Румунi©.
37 Аполлон - у давньогрецькiй мiфологi© син Зевса i Лето, брат
Артемiди. Був богом музики, проводирем муз. Згодом набув дару насилати
хвороби й вилiковувати ©х, провiщати майбутн .
38 ...на Посуллi... - Мiсцевiсть навколо рiки Сули, лiво© притоки
Днiпра (тепер у Сумськiй i Полтавськiй областях).
39 ...дiди Бояни... - Боян - славетний давньоруський спiвець-гусляр
друго© половини XI - початку XII ст. Згаду ться у "Словi о полку
Iгоревiм". Тут Боян вжива ться у загальному значеннi: спiвець, гусляр,
кобзар.
40 Гординщина. - Очевидно, йдеться про ординщину: перiод
монголо-татарського iга - традицiйну назву системи експлуатацi© руських
земель, встановлену пiсля нашестя орд Батия в серединi XIII ст. Остаточно
скасовано у 1480 р.
41 ...iз Тигра до вфрата... - Рiки в Пiвденно-Схiднiй Азi© в
Туреччинi, Сiрi© та Iраку. Долина рiк - давнiй центр цивiлiзацi©.
42 Кiлiя - мiсто на лiвому березi Кiлiйського гирла Дунаю (тепер
Одесько© областi). Вiдоме з XIV ст. У другiй половинi XVI - на початку
XVII ст. козаки здiйснили ряд походiв на Кiлiю. Найбiльш значними з них
керували С. Наливайко i Г. Лобода в 1594-1595 pp. Кiлiiмське поле
згаду ться в багатьох народних думах (див., наприклад, "Думу про козака
Голоту").
43 Буша - мiсто-фортеця Брацлавського полку (тепер - село Ямпiльського
району на Вiнниччинi). В 1617 р. коронний гетьман С. Жолкевський
зобов'язувався не допускати козацьких походiв у Туреччину, але не змiг
цього виконати.
44 ...з давнезних Аравiйських давен... - Тобто з часiв далеких,
дохристиянських, старозавiтних.
45 ...за Сян дорога Золотою звалась.- Сян (Сан) - рiка в Польщi на ©©
кордонi з Укра©ною, права притока Вiсли. П. Кулiш виводить цю назву через
сутозолотi жупани, в якi одягалися ординцi, йдучи на Укра©ну та в Польщу.
46 Гусятин - тепер мiсто в Тернопiльськiй областi на р. Збруч. Вiдомий
з 1559 р.
47 Вiн Марi©ного Сина Мав за путеводню... - Вiдомо, що мусульманство
складалося пiд значним впливом християнства та iуда©зму, а сам Мухаммед
часто вживав вирази iз християнського вчення. В той же час така подiбнiсть
поясню ться i спiльнiстю джерел культурних традицiй арабiв i вре©в.
48 I як Бог сестру Адаму... - Йдеться про ву, дружину Адама, першу
жiнку i праматiр роду людського: "I вчинив Господь Бог, що на Адама спав
мiцний сон i заснув вiн. I Вiн узяв одне iз ребер його, i тiлом закрив
його мiсце. I перетворив Господь Бог те ребро, що взяв iз Адама, на жiнку,
i привiв ©© до Адама" (Буття, 2, 21-22).
49 ...свiтло, що з гори Сiнаю... засвiтилось, I вiстю кроткою, благою з
раю Мiж галiлейських рибакiв явилось... - Тобто голос i сила впливу Божого
слова. На горi Сiпай Бог з'явився Мойсею i вреям, яких вiн вивiв з
гипту, у виглядi вогню i проголосив десять сво©х заповiдей та комплекс
морально-етичних основ подальшого життя народу. Гора Сiнай "димувала через
те, що Господь зiйшов на не© в огнi" (Вихiд, 19, 18). Далi йдеться про
проповiдування Iсуса Христа у Галiле©, зокрема його чудо на
Генiсарейському озерi (див.: вангелi вiд св. Луки, 5, 1-11).
50 ...у ковчезi Но вiм святому... - У Ветхому Заповiтi Ной - нащадок
Адама в дев'ятому поколiннi, правнук ноха, син Ламеха. Персонаж
повiствування про всесвiтнiй потоп, влаштований Богом як помста людям за
©х грiхи. Сво©м праведним життям Ной заслужив прощення, i Бог наказав йому
збудувати ковчег, узяти туди свою дружину i синiв з невiстками, а також
"птаства за родом його, iз худоби за родом ©©, iз усiх плазунiв землi за
родом ©х, - по дво з усього увiйдуть до тебе, щоб ©х зберегти живими"
(Буття, 7, 20). Його сини Сим, Хам i Яфет стали родоначальниками людських
рас.
51 Висiв ваш Байда, Митрик Вишневецький... - Згiдно iз укра©нською
народною пiснею "В Цареградi на риночку" ("Пiсня про Байду"), Байда був
пiдвiшений на залiзнi гаки у Стамбулi. Кулiш ототожню Байду iз князем
Дмитром Вишневецьким (див. драму П. Кулiша "Байда, князь Вишневенький").
52 Хасеки-Хуррем. - Так називали Роксолану, дружину султана Сулеймана
II. Див. примiтку П. Кулiша у текстi нашого видання.
53 ...город Софi©, колись свято©... - Йдеться про Константинополь,
захоплений у 1453 р. турками i перейменований ними у Стамбул. У 532-537
pp. за вказiвкою iмператора Юстинiана I (бл. 482-565) був споруджений храм
Софi©. Вважався святинею християнсько© церкви до 1453 р. Згодом турки
перетворили храм Софi© на мечеть, а у XVI-XVIII ст. добудували чотири
мiнарети.
54 Арiанство - течiя в християнствi, засновником яко© був
александрiйський священик Арiй (кiнець III ст.- 336). Арiани заперечували,
зокрема, диносутнiсть Бога-отця i Бога-сина (тобто Iсуса Христа).
Вселенськi собори 325 i 381 pp. засудили арiанство як ресь. У дещо
змiненому виглядi арiанство (як соцiнiанство) було вiдоме у Польщi, а
також на Укра©нi i Бiлоруси в XVI-XVII ст.
55 Несторiанство - християнська ретична секта, заснована
константинопольським патрiархом Несторi м у першiй половинi V ст.
56 Цербер - у старогрецькiй мiфологi© триголовий злий пес з хвостом i
гривою з гадюк, який охороняв вхiд у пiдземне царство.
57 Нага©.Тобто Бiлгородська орда, чи Буджацька орда, чи Орда Малих
нага©в, чи Добруджська орда - одна iз ногайських орд (феодально-державне
утворення кочовикiв (ногайцiв) на територi© вiд Пiвнiчного Прикаспiю i
Приаралля до Тури i Ками i вiд Волги до Iртиша). Видiлилася iз Золото©
орди i остаточно сформувалася у серединi XV ст. У другiй половиш XVI ст.
розпалася на Велику Ногайську, Алтннську i Малу Ногайську орду. Була у
залежностi вiд Кримського ханства i Туреччини. Кочувала мiж гирлами
Днiстра i Дунаю. Проти не© у XV-XVIII ст. вели боротьбу козаки. В 1770 p.
перейшла пiд протекторат Росi©. Незабаром була лiквiдована.
58 ...у Кафi Головешки тлiють... - Кафа - середньовiчна назва мiста
Феодосi©. У XVI-XVII ст. була головним невiльницьким ринком в Криму. Тут
йдеться про штурм мiста козаками в 1616 p., який супроводжувався великим
розбо м i руйнуванням. Тодi було визволено багато невiльникiв.
59 А в Синопi й Трапезонтi Попели бiлiють.- Синоп i Трапезонт
(Трапезунд, Трабзон) - мiста в Туреччинi. Козаки у 1614 p. здiйснювали
походи на цi мiста. Як стверджують iсторики, до Трапезунда не доходив
нiхто з того часу, як турки оволодiли Малою Азi ю. Згодом козаки здобули
Синоп, спалили арсенал i всi кораблi в гаванi. Темi штурму мiста
Трапезунда присвячена "комедiо-опера" К. Гейнча "Поворот запорожцiв з
Трапезунда" (1842).
60 Сагайдачний Петро Кононович (?-1622) - гетьман укра©нських
ре стрових козакiв. Здiйснив ряд успiшних походiв до Криму i Туреччини,
очолював козацьке вiйсько у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 pp., де був
смертельно поранений. Дбав про розвиток укра©нсько© культури, з усiм кошем
вступив до Ки©вського братства.
61 Скутар -передмiстя Стамбула, розташоване на малоазiйському березi
Босфору.
62 Золотий Рiг - бухта бiля виходу з Босфорсько© протоки у Мармурове
море.
63 Геспер - у давньогрецькiй мiфологi© божество вечiрньо© зiрки -
найпрекраснiшо© iз зiрок. Геспер греки називали планету Венеру як вечiрню
зiрку.
64 ...мов той преславний Аль-Рашид... - Халiф Гарун аль-Рашид правив у
786-809 pp., один iз персонажiв "Тисяча i однi © ночi". Вiдомий сво ю
любов'ю до розкошiв, науки, поезi© i музики.
65 Гроб замученого Бога... - Тобто грiб розiп'ятого на горi Голгофi
поблизу русалима Iсуса Христа. Тепер мiсце паломництва християн. З кiнця
XI ст. до друго© половини ХIII ст. вiдомо вiсiм хрестових походiв у
русалим пiд гаслом визволення гробу Iсуса Христа вiд мусульман.
66 Солиман. - Тобто Сулейман I Канунi (Сулейман Пишний; 1495- 1566) -
турецький султан з 1520 до 1566 р. За його володарювання Османська iмперiя
досягла найвищо© могутностi i найбiльших розмiрiв.
67 Ти з Письма Святого зна ш. Що сини Адама Прийдуть од восток i запад
В рай до Авраама... - Авраам як "отець вiрних" усиновля по смертi
кожного, хто увiрував в iстинного Бога, пригортаючи до свого лона. Див.,
наприклад, притчу про багатого й Лазаря ( вангелi вiд св. Луки, 16,
19-31).
68 Як ми Болгарiю в кровi топили... - Очевидно, йдеться про похiд
козакiв у Болгарiю в 1606 р., коли вони, зокрема, взяли Варну.
69 Оборницький. - Пiд цим прiзвищем в iсторi© Укра©ни вiдомий польський
ксьондз, очевидець подiй 20-х рокiв XVII ст. на Укра©нi. Пiд враженням
маси озбро ного "хлопства" гетьмана Бородавки i бурхливо© атмосфери
козацько© ради, вiн писав: "Треба боятись, якби не дiйшло до повстання, до
селянсько© вiйни. Дуже вже вони розiйшлися тут, побачивши себе в такiм
зборi й силi. [...] Боронь, Боже, тутешнiх католикiв |панiв] [...] ©м
нiкуди буде тiкати... Все живе пiднялося в козацтво" (Iсторiя Укра©нсько©
РСР: У 8 т.- К., 1979.- Т. 1.- Кн. 2.- С. 247).
70 ...Потiя вигнали киями... - Iпатiй Потiй (1541-1613)- унiатський
митрополит (1600-1613), один iз засновникiв греко-католицько© (унiатсько©)
церкви на Укра©нi, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р.
разом iз луцьким пископом К. Терлецьким при пiдтримцi ряду iнших
iсторичних осiб почав переговори з польським королем Сигiзмундом III i
папою про унiю православно© церкви з католицькою. Автор ряду полемiчних
творiв, спрямованих проти православно© церкви i протестантства. Заснував
греко-каталицьку колегiю у Вiльнi й греко-католицьку школу в Брестi В
даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потiя
архiмандритом Ки во-Печерсько© лаври, куди вiн не був допущений мiщанами й
козаками.
71 Рутський Венiамiн (Йосип) (1574-1637) - ки©вський унiатський
митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провiв реформу василiян,
установивши центральну управу чину.
72 Успенн . - Тобто Успення Божо© Матерi. Пiсля вознесения на небо
Iсуса Христа його мати постiйно перебувала у постi i молитвi з надi ю
побачити сина. День ©© смертi був призначений самим Богом. © тiло
поховали поблизу русалима в Гефсиманi©. На третiй день, коли апостол Хома
пiдiйшов до гробу, тiла ©© вже там не було. Церква вiрить, що Матiр Божу
взято на небо. Саме свято Успення вiдоме з часiв раннього християнства.
Святку ться 15 серпня за ст. ст. Йому переду двотижневий успенський пiст.
73 Кунцевич Йосафат (Iван) (1580 - 1623) - релiгiйний дiяч, активний
захисник i прихильник унi©. Ставши в 1618 р. архi пископом полоцьким,
домiгся пiдпорядкування сво©й владi всiх православних церков i монастирiв.
У листопадi 1623 р. православнi жителi Вiтебська напали на його будинок i
убили Кунцевича, а труп кинули в Двiну. Похований в Полоцьку. Папа Пiй IХ
у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для
Русi i Польщi.
74 Батий (Бату, Са©н-хан; 1208-1255) - монгольський хан i полководець,
онук Чiнгiзхана. В 1236-1243 pp. здiйснив похiд до Схiдно© та Центрально©
вропи. В 1239 p. зруйнував Переяслав i Чернiгiв, 1240 p.- Ки©в. З 1243 р.
хан Золото© Орди.
75 Плетенецький лисей Михайлович (1554 - 1624) - укра©нський церковний
культурний i громадський дiяч. З 1599 p. архiмандрит Ки во-Печерсько©
лаври, повернув лаврi земельнi володiння, вiдiбранi польською владою.
Вiдкрив Ки во-Печерську друкарню (1615) i надрукував 11 видань. Брав
участь у церковному соборi 1596 p. у Брестi, де виступав проти ун©©.
Умом i серцем в один дух злились,
Нечистому служити завзялись".
IX
Стара за бiлi пакоси вхопилась,
Що з-пiд очiпка вибились, мов снiг,
На жмут волосся вирваний дивилась,
З плачем у не© лився злющий смiх.
"О! Дайте пiд сi пазурi султана,
Кривавого на християн тирана!
Я в серце десятьма йому ввоп'юсь"
Сама - до тху отрутою вiзьмусь!"
Х
Мулла з попом на не© позирали,
I серце радощами в них росло,
Що з божевiльно© ©© печалi
Таке страшенне виростало зло.
"Ся не зляка ться, - шептали стиха, -
Найгiршого з-мiж лих нелюдських лиха.
Хоч на хрестi скаженну розпинай,
Хоч на гаку залiзному чiпляй". -
XI
"Ножа купила, - знов той до старо©, -
Но се знарядд у тво©й руцi
Пошкодило всiм русинкам з тобою,
А волi не дало тво©й дочцi". -
"©й воля тiльки смерть! - рече завзята. -
Смерть, тiльки смерть спасе ©© вiд ката,
Що очi золотом ©й заслiпив,
Обiцянками серце пiдкупив.
XII
Всезнание обiцяв диявол вi,
Як замутив ©й розум у раю 119
Звиваючись на тiм запретнiм древi:
Всезнанием сей вловив дочку мою". -
"Так, нене, - пiп собi промовив стиха, -
Всезнанн - се почин i корiнь лиха,
Що всю вселенну древле обняло,
Грiх, i проклiн, i смерть нам принесло". -
XIII
"Бог дав нам свiт, - озвавсь тодi сповiдник
Султанський, - а диявол дав нам тьму.
Оце ж i шепче з пекла проповiдник
Про Божий свiт мiзерному уму;
А наш мiзерний ум, немов та риба,
Хапа вудку за кришеник хлiба,
За ту принаду... Так Сатана©л 120
Вловля грiшнi душi в Бога сил!
XIV
Вловив лукавий i мого Османа.
Тепер йому байдуже про всiх мул,
Про всiх iмамiв з Мекки й Туркестана:
Нас повернув у мотлох, ув огул.
Боговiдступнi лютри да латинцi,
Оце його i гостi, й побратимцi,
Що забувають Бога для наук,
Смiються й з раю, й з безконечних мук.
XV
Iде войною проти Лехистана,
А в нього, нене, на умi не те:
Його морочить думка окаянна -
I в нас, i в вас зневажити святе:
"З кайданiв мушу розум розкувати
I кожнiй вiрi право рiвне дати.
Нема ж бо й Бога, тiльки розум сть:
У розумi i слава наша й честь".
XVI
Рятуймо ж, нене, предкiвщину любу,
Як турчин, сербин, так i сам козак!
Одна дорога нам через цю згубу,
Один про всiх спасенний, славний шлях!
Нехай iде народи воювати,
З неволi ©х, мовляли, визволяти,
А ми зробiмо, щоб вiн там полiг,
Щоб зникнув, як iз гiр весною снiг!"
XVII
"Зробiмо, - миркнула, - та як зробити?"
"Ось слухай, нене: ми вже зна м як.
Вiд Цареграду шлях до вас не битий,
Та й не короткий, кажуть люде, шлях.
На довгiй нивi й на вiку бува
Всього з людиною. Нехай впова
Наш безувiр на долю, що йому
Всмiха ться, прегордому уму.
XVIII
Ми ж iз попом-письменником смиренно,
Як повелiв закон i вам, i нам,
Сю змiркували рiч, i повсякденно
Мольби возносим к Божим небесам,
Щоб свiт був свiтом, тьма зiсталась тьмою,
I щоб такою клятою войною
Безбожник нас пiд нозi не подав
Тому, хто й древле проти свiту встав.
XIX
Мольби мольбами, нене... Ти се зна ш
I на собi, що лоба натовкла
Поклонами доземними, та й ча ш
Вiд рук л ю д с ь к и х рятунку i добра...
Мольби мольбами, а рука рукою.
Зоруду м против обох войною,
Против обох обернемо той мiч,
Що хоче з дня зробити темну нiч..." *
ПОСПIВ
I
Так Муза хуторна, в розлуцi з рiдним кра м,
Iз думок, мов з перел, намистечко низала:
Тиняючись одна понад чужим Дуна м,
Забутими себе пiснями розважала.
Втiшалася вона сво©м сердечним ра м,
Коханим споминкам вiнки густi звивала,
I, звивши запашний, пускала по Дунаю:
Пливи, вiночку мiй, пливи з чужого краю!
II
Прямуй до руського прославленого моря,
Де славнi подвиги неславою нам стали,
Де завдавали ми тяжкого людям горя,
I грекiв, i болгар, як туркiв плiндрували.
Скажи всiм ягодам свого й чужого поля,
Що ми передсуди давняшнi занедбали,
Що дивимось на свiт, як нам велить природа
I серця правота, i розуму свобода.
III
Народи славились великими мужами
Войни й полiтики, науки i iскуства,
А ми пиша мось дiвчатами й жiнками,
Вiнцями красоти, скарбiвницями чувства.
Розкiшне живучи раями-хуторами,
Столичного вони не знають душогубства,
Мов зорi, в чистотi круг жизнi совершають,
Пiснями вiчними серця нам просвiщають.
IV
Нi пинда багачiв, нi дика злiсть голоти,
Нi баламутного попiвства темна сила,
Нi без путя вiйна, наслiдниця тiсноти,
Нi школа духу в них живого не вгасила.
Дознавши мук гiрких, недолi i турботи,
Душа ©х в небеса в самiй собi зробила;
Мов райське божество, на нас вони взирають
I серцем матернiм всi провини прощають.
V
Поезiя й любов з колиски до могили
Серед безпутицi на путь ©х наставляли,
©х душi привiтнi вiд лютостi хранили,
I нам ©х чистими, без плями, завiшали.
Гуляв-буяв козак, - вони його любили,
Мов жертву iдольську, квiтками зукрашали,
Сльозами вiд грязi обмивши i вiд кровi,
Вiкам новим несли благую вiсть любовi.
VI
I се вже почали помалу вимирати
Слiпi проводирi слiпого гайдамацтва:
Перестають войну хижацьку прославляти,
Хвалитись дикостю i зрадою, козацтва.
I гасить, мов пожар, культура дух завзятий,
Наслiдд темного i злого азiатства;
Пророчицi любви нову нам жизнь вiщують,
До iнших подвигiв i слави нас готують.
VII
Настане час колись ясний, благословенний,
Що нашi зiроньки все небо осiяють
I жизнi iдеал, свободи дар спасенний,
Умом поезi© i серцем привiтають.
I зникне, мов туман, навiки морок темний,
Що блазнi славою та честю величають,
I, приобщаючись релiгi© науки,
До всiх народiв ми простягнем братнi руки.
ПРИМIТКИ
1 Державець - феодал у Великому князiвствi Литовському, Польщi i
пiдвладних ©м укра©нських землях у XV-XVIII ст. Мав право довiчно або
протягом певного часу користуватись державними земельними ма тностями,
однак не мiг цi ма тностi продати, подарувати, заповiдати, закладати пiд
борги.
2 Богуслав - тепер мiсто в Ки©вськiй областi. Вiдоме з 1195 p. У 1981
p. збудовано пам'ятник Марусi Богуславцi.
3 Покрова - свято православно© церкви, яке вiдзнача ться 1 жовтня за
ст. ст.; встановлене на пам'ять про подiю в Константинополi в серединi Х
ст. Пiд час вiйни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрiй i його учень
пiфанiй побачили в повiтрi Матiр Божу, яка молилася за мир, розпростерши
свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому
церковному богослужiнню в цей дань було надано особливо© величностi. На
честь Покрови Божо© Матерi акафiст (стоячий молебень).
4 Волохи -загальна назва середньовiчного населення Придунайських
князiвств i Трансiльванi©, з якого сформувалися румунська i молдавська
нацi©.
5 ...на чорнiй радi... - Ма ться на увазi загальнокозацька i
загальнонародна рада, в якiй брали участь i представники селянства, мiщан
та iнших верств населення, тобто "чернi". Одна iз найвiдомiших "чорних
рад" влiтку 1663 p. бiля Нiжина описана П. Кулiшем у романi "Чорна рада.
Хронiка 1663 року".
6 ...в Печерському... - Тобто в Ки во-Печерськiй лаврi, православному
чоловiчому монастирi, заснованому у 1051 p. Антонi м Печерським. У XI ст.
став центром поширення й утвердження християнства в Ки©вськiй Русi. В XII
ст. дiстав назву лаври, яка вiдiграла значну роль у розвитку освiти, науки
i культури. В XVI-XVII ст. була центром антиунiатсько© боротьби.
7 Обозний - одна з найвищих виборних адмiнiстративно-вiйськових посад
на Укра©нi в XVII-XVIII ст. Були генеральнi i полковi обознi. Керували
артилерi ю, вiдали органiзацi ю вiйська.
8 Гетьман - на Укра©нi в XVI - першiй половинi XVII ст. во начальник
козацького вiйська на Запорiжжi, глава ре стрових козакiв. З 1648 p.
гетьман Б. Хмельницький став правителем Укра©ни. Пiсля його смертi
гетьмана обирала генеральна вiйськова рада iз наступним затвердженням
царським урядом (а часом i чорна рада). Згодом були гетьмани Правобережно©
(до 1704 p.) i Лiвобережно© Укра©ни (до 1722 i з 1750 до 1764 pp.). З 1708
p. гетьман призначався царем. У Польщi (XV-XVIII ст.) i Литвi (XVI- XVIII
ст.) - вищий во начальник.
9 Бiблiя - стародавня пам'ятка писемностi, зiбрання рiзних за формою та
змiстом релiгiйних i свiтських книг. Творилася з II ст. до н. е. до II ст.
н. е. Склада ться з Старого (Ветхого) i Нового Заповiтiв. Якщо
християнська релiгiя визна усю Бiблiю за Святе Письмо, то iуда©зм тiльки
Старий Заповiт.
10 I пiд струни про мурея, Що вiн бив, спiвати.- "Гайдамаки, як хочуть,
бувало, нагнати холоду гречкосiям-доматорам, дак бiжить конем з пiстолем
та й гукне: "У хату, мурею (турчине), а то запалю!" То чоловiк схилиться
попiд лiсою да в хату! (Так менi оповiдували старезнi люде.)" - примiтка
П. Кулiша у рукописi iншо© редакцi© (ЦНБ, ф. I, од. зб. 28365).
11 Споминати, мов Енея... - Йдеться про мiсiю Енея (сина царя Анхiза i
богинi Афродiти), який пiсля падiння Тро© перебрався до Лацiуму (Iталiя),
де його нащадки заснували Рим.
12 Ереб-у античнiй мiфологi© одне iз начал всесвiту: вiчний морок,
породження Хаосу; Ереб - батько Ефiра i Гемери, яких народила богиня ночi
Нiкс; пiдземне царство мороку, через яке душi померлих проходять в А©д.
13 На Цоцорi безголов' ... - Йдеться про битву пiд селом Цецорою
поблизу Ясс у 1620 р. пiд час Хотинсько© вiйни 1620-1621 pp. В цiй битвi
польськi вiйська С. Жолкевського зазнали розгрому.
14 Жовковський (Жолкевський) Станiслав (1547-1620) - польський
державний i вiйськовий дiяч. З 1588 p. коронний польний гетьман, з 1613 p.
- великий коронний гетьман, з 1617 p.- канцлер. Командував польським
вiйськом пiд час повстання С. Наливайка у 1594-1596 pp. Загинув у битвi
пiд Цецорою.
15 Як пани нам на Вiльшанцi Ле стри писали... - Йдеться про Вiльшанську
угоду 1617 р., укладену мiж П. Сагайдачним i С. Жолкевським в урочищi Суха
Вiльшанка на Ки©вщинi. Угода передбачала скорочення козацького ре стру,
повернення нере стрових козакiв у пiдданство шляхти i пiдпорядкування
Запорозько© Сiчi Польщi. Нере строве козацтво не визнало цi © угоди, i
вона так i не була втiлена в життя.
16-17 Порта - вживана в вропейськiй лiтературi i дипломатичних
документах назва уряду Османсько© iмперi©, а часом i само© iмперi©.
18 ...Роксолана друга... - Йдеться про дружину турецького султана
Османа II (1605-1622) Милiкiю, яку П. Кулiш вважав Марусею Богуславкою.
Бiльш-менш вiрогiдних iсторичних даних про Марусю Богуславку нема.
Роксоланою називалась Настя Лiсовська (1505-1561) - укра©нка з Рогатина
(тепер Iвано-Франкiвсько© областi), дружина турецького султана Сулеймана
II. У 1520 р. потрапила у татарський полон i була продана у султанський
гарем. Вiдiгравала значну роль у полiтицi Османсько© iмперi©. З ©© iм'ям
пов'язано спорудження ряду архiтектурних пам'яток у Стамбулi i його
околицях. У текстi однi © iз попереднiх редакцiй поеми Кулiш зробив такий
коментар: "Хто не зна чи забув про Роксолану, попiвну-бранку з
Червоноруського Рогатина, що зробилась можновладною iмператрицею в султана
Солимана I, нехай чита про не© в ХХХ-й главi мо © "Истории воссоединения
Руси".
19 Мов за змiя-людожера Дочок оддавали... - Можливо, Кулiш ма на увазi
вiдомий мотив боротьби Кирила Кожум'яки (а також i Георгiя-збро носця) iз
змi м, в якiй Кожум'яка перемiг i визволив доньку князя. Легенду про
Кирила Кожум'яку Кулiш опублiкував у "Записках о Южной Руси" (Спб., 1857.-
Т. 2.- С. 27-ЗО), зазначивши при цьому, що ця легенда походить iз далеко©
старовини.
20 Кучман, шлях Татарський... - Тобто Кучманський шлях. Одне iз
вiдгалужень Чорного шляху (починався в Перекопi, перетинав пониззя Днiпра,
проходив мiж верхiв'ями Iнгульця, Тясмнну i Росi в напрямi Уманi,
Тернополя), яким татари ходили у сво© походи в XVI-XVIII ст. на Подiлля i
Захiдну Укра©ну. Поблизу Тернополя з' днувався iз Чорним шляхом.
21 Колись давно ми з Струсями -братами... - Очевидно, йдеться про
братiв Щасного i Юрика Струсiв, геро©в "Пiснi про смерть братiв Струсiв"
(1506). Як зазнача I. Франко, ця пiсня не дiйшла до нас, i тому вiн
наводить, зокрема, таке свiдчення про братiв: "Того самого часу (1506) два
Струсi, молодi брати i хоробрi войовники, погибли в битвi з волохами. Про
них iще й досi спiвають жалiбнi пiснi, що в русинiв звуться думами..."
Далi I. Франко пише, що у битвi "Щасний вiдразу був убитий, але Юрик (...]
бився з волохами доти, доки його кiнь пострiляний не впав пiд ним" (Франка
I. Зiбр. творiв: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 456, 458).
22 Волощина - Волоська земля: назва Молдавського князiвства в
староукра©нських пам'ятках, народнопоетичнiй творчостi та мовнiй практицi
укра©нцiв у минулому.
23 Серп'яга (Iван Пiдкова; ?-1578) - один iз керiвникiв спiльно©
боротьби укра©нцiв i молдаван проти туркiв. У 1577-1578 pp. був
молдавським господарем. За наказом Стефана Баторiя страчений у Львовi.
24 Вишневецькi - укра©нський дворянський рiд. Найвiдомiшi з них:1)
Дмитро Iванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на островi Мала Хортиця
збудував замок, перебував на службi в Росi©. У боротьбi за молдавський
престол зазнав невдачi i був страчений у Стамбулi. П. Кулiш та iншi
iсторики саме його вважали Байдою; 2) Ярема ( ремiя; 1612-1651) -
вiдзначився у вiйнi 1648-1654 pp. на боцi Польщi.
25 Люцифер - назва вранiшньо© зiрки (Венери). В християнськiй традицi©
одно iз позначень сатани. Воно йде вiд ветхозавiтного пророцтва про
загибель Вавiлона (див.: Книга пророка Iсаi©.- 14, 12-15).
26 Лиса гора - iсторична мiсцевiсть на Печорську в Ки вi, на пiвденний
захiд вiд Видубичiв. Назва пов'язана iз старовинними легендами про шабашi
вiдьом i перевертнiв на цiй горi.
27 ...Кантемир, мовляли, Мiч Кривавий... - У працi "Отпадение
Малороссии от Польши" (М., 1888.- Т. 1.- С. 156-157) Кулiш пише про нього
як ватажка буджацьких татар. Уже пiсля означених автором у поемi
iсторичних подiй Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С.
Хмелецького.
28 ...Юровi святому... - Георгiю Побiдоносцю. В християнських i
мусульманських переказах це во©н-мученик, з iменем якого пов'язаний мотив
драконоборства. Зображу ться, як правило, на конi. Вступив у битву iз
змi м-людо©дом i, перемiгши його, визволив дiвчину.
29 Царград - давньоруська назва мiста Константинополя.
30 ... до страшного суду... - у християнствi кiнець свiту, суд Iсуса
Христа, який вдруге прийде на землю, над усiма людьми, якi коли-небудь
жили на свiтi. Для цього всi люди воскреснуть i дiстануть за вироком
Христа або вiчне блаженство в раю, або вiчну кару в пеклi.
31 Русалим ( русалим) - мiсто на пiвднi Захiдно© Азi©, розташоване на
р. Кедронi поблизу Мертвого моря. Мiсце паломництва християн, iуде©в та
мусульман. Поблизу русалима на горi Голгофi був розп'ятий Iсус Христос i
згодом похований у гробi в скелi.
32 Великдень - одне iз головних свят у християнствi, пов'язане iз
смертю та воскресiнням Iсуса Христа.
33 Святий Коран - основна книга мусульмансько© релiгi©. Склада ться з
релiгiйних мiфiв, у яких Мухаммед висловлював сво нове осмислення
навколишнього свiту i людського буття. В основному склався в серединi VII
ст. Ма 114 сур (частин), подiлених на 90 мекканських i 24 мединських.
34 Самарянин - житель Самарi©, спершу бiблiйного мiста, а згодом
областi в Палестинi
35 Осман.Йдеться про Османа II (1605-1622), турецького султана з 1618
р. За його правлiння турецькi вiйська зазнали поразки у Хотинськiй вiйнi
1620-1621 pp. Уклав у 1621 р. Хотинський мир. Згодом був убитий яничарами.
36 Добруджа - iсторична область мiж нижньою течi ю Дунаю й узбережжям
Чорного моря. Пiвденна Добруджа тепер перебува у складi Болгарi©,
Пiвнiчна - Румунi©.
37 Аполлон - у давньогрецькiй мiфологi© син Зевса i Лето, брат
Артемiди. Був богом музики, проводирем муз. Згодом набув дару насилати
хвороби й вилiковувати ©х, провiщати майбутн .
38 ...на Посуллi... - Мiсцевiсть навколо рiки Сули, лiво© притоки
Днiпра (тепер у Сумськiй i Полтавськiй областях).
39 ...дiди Бояни... - Боян - славетний давньоруський спiвець-гусляр
друго© половини XI - початку XII ст. Згаду ться у "Словi о полку
Iгоревiм". Тут Боян вжива ться у загальному значеннi: спiвець, гусляр,
кобзар.
40 Гординщина. - Очевидно, йдеться про ординщину: перiод
монголо-татарського iга - традицiйну назву системи експлуатацi© руських
земель, встановлену пiсля нашестя орд Батия в серединi XIII ст. Остаточно
скасовано у 1480 р.
41 ...iз Тигра до вфрата... - Рiки в Пiвденно-Схiднiй Азi© в
Туреччинi, Сiрi© та Iраку. Долина рiк - давнiй центр цивiлiзацi©.
42 Кiлiя - мiсто на лiвому березi Кiлiйського гирла Дунаю (тепер
Одесько© областi). Вiдоме з XIV ст. У другiй половинi XVI - на початку
XVII ст. козаки здiйснили ряд походiв на Кiлiю. Найбiльш значними з них
керували С. Наливайко i Г. Лобода в 1594-1595 pp. Кiлiiмське поле
згаду ться в багатьох народних думах (див., наприклад, "Думу про козака
Голоту").
43 Буша - мiсто-фортеця Брацлавського полку (тепер - село Ямпiльського
району на Вiнниччинi). В 1617 р. коронний гетьман С. Жолкевський
зобов'язувався не допускати козацьких походiв у Туреччину, але не змiг
цього виконати.
44 ...з давнезних Аравiйських давен... - Тобто з часiв далеких,
дохристиянських, старозавiтних.
45 ...за Сян дорога Золотою звалась.- Сян (Сан) - рiка в Польщi на ©©
кордонi з Укра©ною, права притока Вiсли. П. Кулiш виводить цю назву через
сутозолотi жупани, в якi одягалися ординцi, йдучи на Укра©ну та в Польщу.
46 Гусятин - тепер мiсто в Тернопiльськiй областi на р. Збруч. Вiдомий
з 1559 р.
47 Вiн Марi©ного Сина Мав за путеводню... - Вiдомо, що мусульманство
складалося пiд значним впливом християнства та iуда©зму, а сам Мухаммед
часто вживав вирази iз християнського вчення. В той же час така подiбнiсть
поясню ться i спiльнiстю джерел культурних традицiй арабiв i вре©в.
48 I як Бог сестру Адаму... - Йдеться про ву, дружину Адама, першу
жiнку i праматiр роду людського: "I вчинив Господь Бог, що на Адама спав
мiцний сон i заснув вiн. I Вiн узяв одне iз ребер його, i тiлом закрив
його мiсце. I перетворив Господь Бог те ребро, що взяв iз Адама, на жiнку,
i привiв ©© до Адама" (Буття, 2, 21-22).
49 ...свiтло, що з гори Сiнаю... засвiтилось, I вiстю кроткою, благою з
раю Мiж галiлейських рибакiв явилось... - Тобто голос i сила впливу Божого
слова. На горi Сiпай Бог з'явився Мойсею i вреям, яких вiн вивiв з
гипту, у виглядi вогню i проголосив десять сво©х заповiдей та комплекс
морально-етичних основ подальшого життя народу. Гора Сiнай "димувала через
те, що Господь зiйшов на не© в огнi" (Вихiд, 19, 18). Далi йдеться про
проповiдування Iсуса Христа у Галiле©, зокрема його чудо на
Генiсарейському озерi (див.: вангелi вiд св. Луки, 5, 1-11).
50 ...у ковчезi Но вiм святому... - У Ветхому Заповiтi Ной - нащадок
Адама в дев'ятому поколiннi, правнук ноха, син Ламеха. Персонаж
повiствування про всесвiтнiй потоп, влаштований Богом як помста людям за
©х грiхи. Сво©м праведним життям Ной заслужив прощення, i Бог наказав йому
збудувати ковчег, узяти туди свою дружину i синiв з невiстками, а також
"птаства за родом його, iз худоби за родом ©©, iз усiх плазунiв землi за
родом ©х, - по дво з усього увiйдуть до тебе, щоб ©х зберегти живими"
(Буття, 7, 20). Його сини Сим, Хам i Яфет стали родоначальниками людських
рас.
51 Висiв ваш Байда, Митрик Вишневецький... - Згiдно iз укра©нською
народною пiснею "В Цареградi на риночку" ("Пiсня про Байду"), Байда був
пiдвiшений на залiзнi гаки у Стамбулi. Кулiш ототожню Байду iз князем
Дмитром Вишневецьким (див. драму П. Кулiша "Байда, князь Вишневенький").
52 Хасеки-Хуррем. - Так називали Роксолану, дружину султана Сулеймана
II. Див. примiтку П. Кулiша у текстi нашого видання.
53 ...город Софi©, колись свято©... - Йдеться про Константинополь,
захоплений у 1453 р. турками i перейменований ними у Стамбул. У 532-537
pp. за вказiвкою iмператора Юстинiана I (бл. 482-565) був споруджений храм
Софi©. Вважався святинею християнсько© церкви до 1453 р. Згодом турки
перетворили храм Софi© на мечеть, а у XVI-XVIII ст. добудували чотири
мiнарети.
54 Арiанство - течiя в християнствi, засновником яко© був
александрiйський священик Арiй (кiнець III ст.- 336). Арiани заперечували,
зокрема, диносутнiсть Бога-отця i Бога-сина (тобто Iсуса Христа).
Вселенськi собори 325 i 381 pp. засудили арiанство як ресь. У дещо
змiненому виглядi арiанство (як соцiнiанство) було вiдоме у Польщi, а
також на Укра©нi i Бiлоруси в XVI-XVII ст.
55 Несторiанство - християнська ретична секта, заснована
константинопольським патрiархом Несторi м у першiй половинi V ст.
56 Цербер - у старогрецькiй мiфологi© триголовий злий пес з хвостом i
гривою з гадюк, який охороняв вхiд у пiдземне царство.
57 Нага©.Тобто Бiлгородська орда, чи Буджацька орда, чи Орда Малих
нага©в, чи Добруджська орда - одна iз ногайських орд (феодально-державне
утворення кочовикiв (ногайцiв) на територi© вiд Пiвнiчного Прикаспiю i
Приаралля до Тури i Ками i вiд Волги до Iртиша). Видiлилася iз Золото©
орди i остаточно сформувалася у серединi XV ст. У другiй половиш XVI ст.
розпалася на Велику Ногайську, Алтннську i Малу Ногайську орду. Була у
залежностi вiд Кримського ханства i Туреччини. Кочувала мiж гирлами
Днiстра i Дунаю. Проти не© у XV-XVIII ст. вели боротьбу козаки. В 1770 p.
перейшла пiд протекторат Росi©. Незабаром була лiквiдована.
58 ...у Кафi Головешки тлiють... - Кафа - середньовiчна назва мiста
Феодосi©. У XVI-XVII ст. була головним невiльницьким ринком в Криму. Тут
йдеться про штурм мiста козаками в 1616 p., який супроводжувався великим
розбо м i руйнуванням. Тодi було визволено багато невiльникiв.
59 А в Синопi й Трапезонтi Попели бiлiють.- Синоп i Трапезонт
(Трапезунд, Трабзон) - мiста в Туреччинi. Козаки у 1614 p. здiйснювали
походи на цi мiста. Як стверджують iсторики, до Трапезунда не доходив
нiхто з того часу, як турки оволодiли Малою Азi ю. Згодом козаки здобули
Синоп, спалили арсенал i всi кораблi в гаванi. Темi штурму мiста
Трапезунда присвячена "комедiо-опера" К. Гейнча "Поворот запорожцiв з
Трапезунда" (1842).
60 Сагайдачний Петро Кононович (?-1622) - гетьман укра©нських
ре стрових козакiв. Здiйснив ряд успiшних походiв до Криму i Туреччини,
очолював козацьке вiйсько у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 pp., де був
смертельно поранений. Дбав про розвиток укра©нсько© культури, з усiм кошем
вступив до Ки©вського братства.
61 Скутар -передмiстя Стамбула, розташоване на малоазiйському березi
Босфору.
62 Золотий Рiг - бухта бiля виходу з Босфорсько© протоки у Мармурове
море.
63 Геспер - у давньогрецькiй мiфологi© божество вечiрньо© зiрки -
найпрекраснiшо© iз зiрок. Геспер греки називали планету Венеру як вечiрню
зiрку.
64 ...мов той преславний Аль-Рашид... - Халiф Гарун аль-Рашид правив у
786-809 pp., один iз персонажiв "Тисяча i однi © ночi". Вiдомий сво ю
любов'ю до розкошiв, науки, поезi© i музики.
65 Гроб замученого Бога... - Тобто грiб розiп'ятого на горi Голгофi
поблизу русалима Iсуса Христа. Тепер мiсце паломництва християн. З кiнця
XI ст. до друго© половини ХIII ст. вiдомо вiсiм хрестових походiв у
русалим пiд гаслом визволення гробу Iсуса Христа вiд мусульман.
66 Солиман. - Тобто Сулейман I Канунi (Сулейман Пишний; 1495- 1566) -
турецький султан з 1520 до 1566 р. За його володарювання Османська iмперiя
досягла найвищо© могутностi i найбiльших розмiрiв.
67 Ти з Письма Святого зна ш. Що сини Адама Прийдуть од восток i запад
В рай до Авраама... - Авраам як "отець вiрних" усиновля по смертi
кожного, хто увiрував в iстинного Бога, пригортаючи до свого лона. Див.,
наприклад, притчу про багатого й Лазаря ( вангелi вiд св. Луки, 16,
19-31).
68 Як ми Болгарiю в кровi топили... - Очевидно, йдеться про похiд
козакiв у Болгарiю в 1606 р., коли вони, зокрема, взяли Варну.
69 Оборницький. - Пiд цим прiзвищем в iсторi© Укра©ни вiдомий польський
ксьондз, очевидець подiй 20-х рокiв XVII ст. на Укра©нi. Пiд враженням
маси озбро ного "хлопства" гетьмана Бородавки i бурхливо© атмосфери
козацько© ради, вiн писав: "Треба боятись, якби не дiйшло до повстання, до
селянсько© вiйни. Дуже вже вони розiйшлися тут, побачивши себе в такiм
зборi й силi. [...] Боронь, Боже, тутешнiх католикiв |панiв] [...] ©м
нiкуди буде тiкати... Все живе пiднялося в козацтво" (Iсторiя Укра©нсько©
РСР: У 8 т.- К., 1979.- Т. 1.- Кн. 2.- С. 247).
70 ...Потiя вигнали киями... - Iпатiй Потiй (1541-1613)- унiатський
митрополит (1600-1613), один iз засновникiв греко-католицько© (унiатсько©)
церкви на Укра©нi, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р.
разом iз луцьким пископом К. Терлецьким при пiдтримцi ряду iнших
iсторичних осiб почав переговори з польським королем Сигiзмундом III i
папою про унiю православно© церкви з католицькою. Автор ряду полемiчних
творiв, спрямованих проти православно© церкви i протестантства. Заснував
греко-каталицьку колегiю у Вiльнi й греко-католицьку школу в Брестi В
даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потiя
архiмандритом Ки во-Печерсько© лаври, куди вiн не був допущений мiщанами й
козаками.
71 Рутський Венiамiн (Йосип) (1574-1637) - ки©вський унiатський
митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провiв реформу василiян,
установивши центральну управу чину.
72 Успенн . - Тобто Успення Божо© Матерi. Пiсля вознесения на небо
Iсуса Христа його мати постiйно перебувала у постi i молитвi з надi ю
побачити сина. День ©© смертi був призначений самим Богом. © тiло
поховали поблизу русалима в Гефсиманi©. На третiй день, коли апостол Хома
пiдiйшов до гробу, тiла ©© вже там не було. Церква вiрить, що Матiр Божу
взято на небо. Саме свято Успення вiдоме з часiв раннього християнства.
Святку ться 15 серпня за ст. ст. Йому переду двотижневий успенський пiст.
73 Кунцевич Йосафат (Iван) (1580 - 1623) - релiгiйний дiяч, активний
захисник i прихильник унi©. Ставши в 1618 р. архi пископом полоцьким,
домiгся пiдпорядкування сво©й владi всiх православних церков i монастирiв.
У листопадi 1623 р. православнi жителi Вiтебська напали на його будинок i
убили Кунцевича, а труп кинули в Двiну. Похований в Полоцьку. Папа Пiй IХ
у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для
Русi i Польщi.
74 Батий (Бату, Са©н-хан; 1208-1255) - монгольський хан i полководець,
онук Чiнгiзхана. В 1236-1243 pp. здiйснив похiд до Схiдно© та Центрально©
вропи. В 1239 p. зруйнував Переяслав i Чернiгiв, 1240 p.- Ки©в. З 1243 р.
хан Золото© Орди.
75 Плетенецький лисей Михайлович (1554 - 1624) - укра©нський церковний
культурний i громадський дiяч. З 1599 p. архiмандрит Ки во-Печерсько©
лаври, повернув лаврi земельнi володiння, вiдiбранi польською владою.
Вiдкрив Ки во-Печерську друкарню (1615) i надрукував 11 видань. Брав
участь у церковному соборi 1596 p. у Брестi, де виступав проти ун©©.