Страница:
XLII
З Заслава й Острога зробило дверi,
Щоб ними провести до нас латинство,
Гидкi, безбожнi, iдольськi химери
I пiдгорнути Русь пiд зу©тство.
Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, -
Ви хочете й його в ченцiв одняти,
Щоб в унi© диявольськiй церковнiй
Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!"
XLIII
Погладив голi щоки Оборницький:
Се був умовлений знак. Догадався
Гербований попихач зу©тський
I, кубком стукнувши, за шаблю взявся.
Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI
Се королевi ганьба i всiй шляхтi,
Що так перед послом язик чернецький
Розляпавсь у тво©й чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй
хатi. -
XLIV
I вдаривши себе в пацернi груди, -
Клянусь мо©ми предками, мiй пане,
Котрим нiхто не завдавав огуди,
Се привiтанн в вас гостей погане!
Коли б його не ряса закривала,
Сього ченця старого i п'яного,
Моя б шляхетська шабля так скарала,
Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких
буякiв много?" -
XLV
"Чуднi у тебе, пане брате, речi, -
Озвавсь до нього спроста Плетенецький, -
Спитай, чи много козакiв у Сiчi;
Козацький звичай там, а тут - чернечий.
Коли б ми не були такi буяни,
Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили
Короткохвостi римськi обiзяни,
А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". -
XLVI
"Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький,
Покинувши ходу тиху кошечу
I всi сво© звича© зу©тськi, -
Чернець розбудоражив кров чернечу. -
Антихристом!.. О, роде су вiрний!
Невiжества Содоме 88 окаянний!
Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний!
Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й
гуррикани!.."
ДУМА ТРЕТЯ
I
I справдi, навкруги мов буря зашумiла,
Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся...
Якийсь непевний гук многоголосий щався...
Злякалась братiя i мов потверезiла.
Та се був гуррикан веселостi свято©:
Вiтали новину велику благодатну,
Що з запорозько© фортецi низово©
Принесено ченцям, мов жертву ароматну.
Святе Успенi знов чудо сотворило:
Козацьку старшину з неволi слобонило.
II
Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих,
Блищать оддалеки в турецьких златоглавах,
В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах,
У хутряних шликах, препишних, пребагатих...
Покидали шлики на землю i булави,
До нiг iгумену смиренно припадають
I для велико© монастиревi слави
Чубами сивими долiвку замiтають.
Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки
I оповiдують сво© пригоди й муки.
III
"П'яних нас мов п'яна хуртовина носила
Та й занесла була в те пекло бесурменське,
У те владичество безбожницьке турецьке,
Котрим оруду сама пекельна сила.
Сидiли, братiя свята, ми на приковi,
У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно,
I довелось таке там знати козаковi,
Що в Божому дому i вимовити трудно.
Щодня по одному нас на гаки водили,
На Байдинi гаки, i страшно там губили.
IV
I, гинучи ми так, щоденно сповiдались
В сво©х переступах чесному отаманню
I нужди, голоду, тяжкому безталанню
Спасенного конця вiд Бога сподiвались.
Нас п'ятеро було полковникiв старинних,
Таких, що про дива великi пам'ятали,
Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi
З книжок сво©х святих читали й товкували.
I що молодшi там про себе не казали,
Ми знай Успенi на помiч призивали.
V
I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!..
Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi...
Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi
I ся вом сво©м нам очi послiпила;
Попадали ми ниць i чули чудотворний
Небесний глас ©©, мов янгольське спiванн ,
I смород, i багно, i мрак вертепний чорний -
Почезло все, мов сон; i чесне отаманн
З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось,
I, наче на степу, на морi опинилось.
VI
Не скажем доладу, як чудо совершилось:
Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали,
Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали:
Усе запомином i нетямом окрилось.
Аж чу м, вiтерець над нами подиха ...
Поглянемо - кругом на морi хвиля гра ...
Над морем сонце, мов броварна пiч, пала
I хмари золотить, немов пожар луна ;
А той страшний Стамбул над синьою водою
Увесь почервонiв, немов облився кров'ю.
VII
Перехрестились ми i зараз обiцяли
Два тижнi на святе Успення роботати.
Про се ми пiд сво© здобичнi пишнi шати
Полатанi свитки тепер понадавали..."
I тут же почали "оброчники" скидати
Кармазини ряснi, са ти, златоглави,
I все, мов прах земний, ногами попирати,
Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави.
I, обернувшись так iз дукiв у голоту,
Просили одвести ©х зараз на роботу.
VIII
Тим часом як ченцi iз служками сво©ми
Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли,
х гостi з-за стола тихенько повставали
I зникли, як мара, з трапези поза ними.
Побачив зу©т, що тут i без науки
Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра,
Що добре кудла© забрали Русь у руки,
I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! *
Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась,
Його розбоями в велику славу вбилась.
IX
Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився...
Даремно тратити розумнi з ними речi.
Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi,
Нiчого путнього вiд них би не добився.
Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду:
Сих врат намiснику Христа не одолiти,
На радiсть сатанi, а папi на досаду
Впотужнились навiк дияволовi дiти.
диний пастир душ, дине стадо вiрних
Противнi розуму ченцiв сих безувiрних.
X
Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити...
Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89,
Грозо ретикiв, спасенних душ одрадо,
Та попiд Лаврою почав костри палити,
То б, може, тим огнем сi душi просвiтились,
Ся тьма кромiшня, се ге нство православне, -
Намiснику Христа смиренно поклонились,
Покинули сво верзяканн безславне
Про чудеса мощей печерських, про Успенн
I вибрали собi Лойолу на хваленн ".
ПIСНЯ ДЕСЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Далеко вiд трапезно© палати,
В яру, промiж мохнатими дубами,
Де голову людського не чувати,
Де тихими святими молитвами,
Мов чистими незримими крилами,
Душа в чертоги горнi возлiта , -
Схилившись пiд важенними лiтами,
Анахорет мовчущий пробува I грiшну плоть свою постами умерщвля .
II
Лiта вже перейшли за трудну пору,
Котру Псальмист 91 призначив нашим силам...
"Труд i болiзнь" взяли над ними гору...
Ровесники давно вже по могилам,
I вже розмотано по мотовилам
Ту пряжу, що вони понапрядали;
Шуму кров ©х по новим барилам,
Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли.
Ill
Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий,
I звуть його Мовчальником спасенним,
Та вiн в сво©й молитвi невгавущий:
На поученн прибiжанам темним,
Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним:
"О Господи, о Господи, помилуй!" -
I покрiпля рiч зiтханн м ревним.
Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу
силу.
IV
Мов чарiвник могущий чорну хмару
Наодмаш рукавами розмава ,
Так сей чернець святий од Бога кару
Заслужену в чернецтвi вiдхиля ,
Тим всяк його бо©ться й поважа ,
I навiть сам вельможний Плетенецький
Перед Мовчальником главу схиля
I вислухову обича м чернецьким, Як п'янством той його да сном корить
мертвецьким.
V
З великого колiна вiн походив,
Що панувало по Деснi й Сулою 92,
I рiд його панами верховодив,
Стягав ©х пiд свiй славний стяг до бою,
А вiн давно смиривсь перед судьбою,
Презрiв багатство й су ту мирськую,
Душею в Бозi возжадав покою
I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую.
VI
Судьба ж була така, що вiн в походi
Танця татарського перелякався
I, стидячись ганьби собi в народi,
Пiд рясою в монастирi сховався.
Тут за чернецтво дуже цупко взявся,
Дарма, що був молодиком безвусим.
Нiхто з його молитви не смiявся:
Бо серед братi© в сво©м навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам
довговусим.
VII
Вистоював афонськi лiтургi©,
русалимськi всеночнi без краю
I виповняв усi пости святi©
По древньому чернечому звичаю;
Найбiльше ж тим дослужувався раю,
Що знай шептав: "О Господи, помилуй"
Сим одганяв всi помисли лихi©,
Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу.
VIII
В могилi-бо сто лiт уже спасався,
У ямi, що сам викопав руками.
Без заступа в цiй працi подвизався:
Копав самими тiльки пазурами
I сили додавав собi словами:
"О Господи, помилуй!" - i дорився
До тих печер, що йдуть попiд морями
В русалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився.
IX
Князь Лико вiн колись у мирi звався:
Доводивсь правнуком Семену Лику 93
Що у Великiй церквi спати вклався ,
Мечем собi здобувши честь велику.
Сього легкодуха i недорiку
Господь превище прадiда поставив,
Сподобивши його такого вiку,
Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив.
х
Святий подвижник сей не появлявся
На Божий свiт уже давно з могили.
Шептали iноки, що вже давно скончався,
Да приступить к його мощам не смiли,
А тiльки, мелючись, кругом ходили
I обоняли запах благовонний.
Бо янголи незримо ©м кадили
Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник
безмовний.
ДУМА ДРУГА
I
Де труп зотлiв про всiх людей розумних
I млява жизнь в палку переродилась,
Там про ченцiв, о Господi безумних,
Вона небесним свiтом засвiтилась.
Перед природою незнаною змирилась
Душа чернеча, в богомiльствi сонна,
I в темрявi бездоннiй утопилась,
Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi
беззаконна.
II
Сю душу мертвенну гальванiзу
Великий гук i стук в Святi ворота.
Про себе так завзято не ясу
Козацька чернь i цехова голота.
Се, мабуть, завiтав сам во вода
Або ж гетьман козацький Сагандашний,
Котрого зна i сiльська простота,
I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман
ясачний.
III
Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос,
Гетьманське знане й iнокам гуканн ...
Хоч побiлiв на козаковi волос,
Та знявсь вiн високо над отаманн .
Орлине чути здалеку клектанн ...
Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи,
На людожерне в полi пируванн ,
I кида ться на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощово© тучi.
IV
Чернече серце затремтiло в грудях,
Як вовче на призив орлиний в полi:
Красна йому й бiда, i смерть на людях,
Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi...
Чи козаки опиняться в неволi,
Чи полягають пiд мечами трупом,
Чи збагатяться здобиччю на морi,
Чи повкриваються злиденним струпом, -
Чернець поживиться сво©м з усiх ©х лупом.
V
Святi Ворота вiдчиняють настiж".
Готовi ниць перед великим паном
I во©ном каптуроносцi впасти, -
Тих козакiв-ру©нникiв гетьманом,
Що, насмiявшись над страшним султаном,
На царство православницьке Московське
З ляхами налетiли гурриканом,
Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке.
VI
"Увесь у золотi повинен бути
I моря, i землi страх, Сагайдашний...
Не вгаймо, братi , нiже минути!
Се час воiстину при нас ясачний!
Син Конаша, козако-необачний,
Все те на церкву Божу наклада ,
Чого у нього значний i не значний
На сутих бенкетах не потребля ... Достатку вiн свого нiколи й сам не
знав.
VII
Козацтво просте й значне сего ради
Його, як батька, серцем возлюбили,
I зельно руйнували весi й гради,
I деже на вразi пiд ним ходили", -
Так пузанi мiж себе говорили,
Обтерши пiну медову на вусах.
Держались на ногах з усе© сили
I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили.
VIII
Врата отверзлись... О предивне диво!
Не зрять вони того перед собою,
Хто грав конем так бучно-горделиво,
З гетьманською златою булавою.
Над бiловласою його главою
Пернатий пишний шлик не красувався;
А за собою вiн не мав конвою
Гетьманського, що почтом панським звався
I кiньми гордими, й рондами величався.
Перед ними босий старець...
Костур сучковатий;
Ветхе рiзз обтрiпалось,
I на латках лати.
За плечима у прояви
Латана торбина;
Пiд торбиною дугою
Гнеться в дiда спина.
Де гетьманська дiлась постать,
Де орлине око,
Що з Синопу аж до Москви *
Зиркало широко,
В християн собi i в туркiв
Здобичi шукало,
Про козацький хлiб насущний
Всюди пантрувало.
Тiльки зик зiставсь потужний,
Що скликав дружини,
Мов дзвiнкий щит харалужний,
До бо©в-ру©ни.
Iз-пiд рам'я зиком-криком
Босий дiд гука
I чернече мляве серце
Голосом ляка :
"Вiдчиняйте да впускайте
Грiшника страшного,
Що до пекла вже негайно
Пiде огняного!
Вiдчиняйте: бо ворота
Костуром пiдважу,
Потрощу затулу вашу,
Мов ту брону вражу!
Вiдчинiте-вiдомкнiте
Церкву ту Велику,
Що спасатиме нас, грiшних,
Довiку i вiку!
Вiдомкнiте да впустiте,
Щоб я не набрався
Знов грiха, та ще у глибше
Пекло не попався.
Нехай грiшник на чудовне
Позирне Успенн ,
На прибiжище грiховне,
Вiд чортяк спасенне.
Та й вiддасть Успению клятий
Здобич тяжко-грiшну:
З образiв московських шати,
Срiбну утвар пишну,
I червiнцi, що складали
Люде православнi
По церквах, як набiгали
Ми, криваво славнi, -
Набiгали та й не знали,
Що в грiхи впадали:
Бо Русь Руссю руйнували,
Москву в пень рубали!"
I до церкви санувитий
Дiдуган просту ,
I чернечий дух неситий
Здобич добру чу .
Брязкотять ключi церковнi,
Дiд у дверi преться,
I чернече хиже серце
З радощiв смi ться.
"Чудотворне ти Успенн ! -
Промовля сивий. -
Сотвори нам во спасенн
Благодатне диво:
Щоб я вкупi не судився
З клятими ляхами,
Що в Московщинi глумився
З ними над церквами.
Щоб мене несите серце,
Очi завидющi
I на луп у чужоземця
Руки загребущi
Не втопили у глибокiм
Пеклi, як Iуду! 96
О! Рятуй! Тобi оброки
Вiчно винен буду". -
"Не сумнись!" - озветься голос
З-за iконостаса...
I в гетьмана в'яне волос,
Мов у свинопаса.
I лежить вiн, i Успенн
Диво показало:
Пiд його тихе моленн
Приносу не стало.
Так! Богининому дому
Був угоден принос,
I Успенiю святому
Реве славу крилос.
ДУМА ТРЕТЯ
I
Ревуть баси кондак, неначе з бочки,
I труситься в старого гайдабури
На голiм тiлi ризз без сорочки,
Як дикi струни на п'янiй бандурi,
П'яний вiн без горiлки, по натурi,
Палкий, завзятий, люто-вихрюватий,
Мов пiд сьома печатьми демон бурi
Ненавистi дракон огнекрилатий,
Жадiбний день у день палити й руйновати.
II
Сам бог пекельний, вiн бо©ться Бога,
Лютiйшого й потужного над нього.
В душi й надiя в нього, i тривога...
Жада раю тихого, святого,
Бо©ться пекла, печища страшного,
Де жизнi черв нiколи не вмира ,
Де огнь сiрчаний вiчно не вгаса ,
Де Всеблагий вовiки не проща
I сатана людей о Господi терза .
III
"Так, не сумнись! - рече архiмандрита
Чудовного Успення Плетенецький. -
Тепер нам воля Вишнього вiдкрита:
За те, що ти пустошив край турецький,
Що плiндрував народ невiрний шведський,
До тебе глас Успення промовля :
Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi
I грiшнi душi сатана терза ,
Як суд Всевишнього благий опредiля .
IV
Теци ще й ко Мовчальнику святому,
Одкрий йому грiхи тво© смиренно
I приобщися свiту неземному
В обителi його благословенной.
Во благостi сво й неiзреченной
Успенi тебе землi дарами,
Срiблом i златом угобзить презельно.
I паки возлику ш купно з нами,
Всечудотвiрного Успенiя рабами".
v
I грiшник босоногий притiка
До сховища Мовчальника святого
I, ниць повергнувшись над ним, вiща ,
Благаючи тепер уже нiмого:
"Угодниче Творця землi благого!
Ти, що сво замучив мовчки тiло
Для вiчного блаженства неземного!
Тепер воно, як сонце, просвiтлiло
I вiрним чудеса премногi сотворило.
VI
До тебе притiкаю з уповани м:
Рятуй мене вiд прокляття страшного,
Що я сво©м безумним воюванн м
Од патрiарха заслужив святого.
Набравшись в Сiчi духу огняного,
Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi;
Не раз попа в огонь метав живого,
Паливши церкву, наче безувiрний
Татарин, турчина-поганця раб покiрний.
VII
Накинь на мене яку хоч покуту:
Бо патрiарха, з Москви повернувши,
Рече до мене в привiтну минуту,
На мене якось дивно позирнувши:
"Петро-гетьмане! Християнськi душi
На тебе вопiють за кров безвинну,
Що проливав си, на все забувши:
На православну землю Укра©ну
I на Московську Русь, по праотцях родину.
VIII
Се на тобi, - рече, - печать я виджу
Того владики, що смиренним духом
Однаково страшусь i ненавиджу...
Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом,
Но внемлю славi сiй смущенним ухом:
За не..." Тут слово праведне порвалось.
Мене мов по головi хто обухом
За©хав. Все кругом заколихалось
I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось.
IX
"Рятуй!" -
I глас iз глибини печери,
Небесний глас та©нственно-понурий
Воззвав, i мовби прочинились дверi
У тихий рай для серца гайдабури:
"О гетьмане наш преславний,
Во©не великий!
Да восхвалить православний
Мир тебе вовiки!
Ти грiхи з себе московськi
Здiймеш мов рукою,
Як потуги запорозькi
Поведеш до бою.
З агарянами лихими,
З демоном Османом,
Що задумав над святими
Землями буть паном.
I на Днiстер наступа
Лютим фараоном,
Православний мир ляка
Демонським законом.
Проливав си рiчками
В Москвi кров безвинну:
Розливай тепер морями
Пасоку невiрну.
Як Днiпро зачервонi
Рiвен з берегами,
З раю на тебе повi
Дух святий крилами.
Як на морi пiна кров'ю
Зашумить-загра ,
Узриш, як тебе рукою
Божий Син вiта .
Як заплачуть над Босфором
Старцi, жени й дiти,
Бог Отець з небесним хором
Славу буде пити.
I вся Тройця цiлих три днi
Буде ликувати,
Як зiлл ш в Стамбулi слiзьми
I хати, й палати".
Тут, мов по манiю волхва, заграли
Пiд ворiтьми святими жоломiйки,
Козацькi конi голосно заржали,
Заголосили сурмовi сопiлки.
Перед гетьманом козаки з'явились,
Гетьманськi шати у руках свiтились.
На старцевi блавати вже сiяють,
Турецька шаль аж трийчi стан обходить;
Штани широкi жаром червонiють,
Немов козак в кровi по пояс бродить,
Пiдкова срiбна об пiдкову б' ться;
По шапцi пiр' страусове в' ться.
На плечах лук з сагайдаком; при боцi
Дамаський мiч молодиком сiя ,
Червона стьонжка в габовiй сорочцi
З-пiд бороди, з-пiд снiгу визира .
Драконом кiнь пiд ним гривастий в' ться.
Крилатим дiдуган тепер зда ться.
Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих;
За ним шугнули козаки орлами,
Мов демони з диявольсько© печi,
З печери мороку, олжи, омани.
Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь,
Пiд кiнськi копити не попадайтесь!
ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Шумить-гуде наш град первопрестольний,
Свята ру©на Русi i Москви,
Принада Польщi, старець богомольний
Заможно© Волинi i Литви,
Гiркий п'яниця, гайдамака вольний,
Чудовищна мара без голови,
Завзяття дикого нечиста сила,
Що пишний край ру©ною зробила.
II
Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97...
Вигукують чубатi козаки,
Буяючи, мов тури круторогi,
Варязькi княженецькi© бики.
Танцюють по майданах босоногi,
Закладують останнi кажанки.
I похваляються пожакувати
Крамнi комори, i шинки, й палати.
III
"Нi, не жакуймо нi мiщан заможних,
Нi пiдступних вiрмен i жидови,
Нi господарства по панах вельможних,
Що набираються ума в ляхви.
Зоставмо се про гайдамак безбожних,
Що плодяться мiж темно© мужви:
Нас кличе Конашевич воювати
Татар i туркiв разом плiндрувати".
IV
Так осавули по шинках гукають,
Що Сагайдашний скрiзь порозсилав,
П'яниць дурне завзятт зупиняють,
Мов гребля навеснi широкий став...
"Шкода! - п'яницi згорда промовляють. -
Вiн торбу золота ченцям оддав:
Нехай же каптурi з ним козакують,
А козаки без грошей не воюють.
V
Тепер Бородовка 98 вже гетьману :
Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок
Горiлки добро© i всiх часту ,
Хто про сей бенкет ма корячок.
I зброю, кажуть, про таких готу ,
Що пропились в шинках до сорочок.
Його грошима надiлив Брольницький,
Посел i старший ранця королiвський.
VI
Сей не патяка про гайдамацтво
Та про безбожних, п'яних мужикiв,
А затяга голоту у козацтво,
Щоб добре перебрати всiх панкiв:
Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство,
Понастявляли всюди вiтрякiв,
Нас, козакiв, ру©нниками лають
В сво© о с а д и й в о л i не приймають".
VII
Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi!
Забули, хто водив вас пiд Синоп,
I чим здававсь вам лицар Сагандашний,
Як шарпали ви Кафу й Трапезонт.
До нього й значний купивсь i незначний:
Великий, пишний, славний хороводi
З ним i в Москвi ви здобичi набрали:
На осяйну його звiзду вповали". -
VIII
"Оце ж на ту звiзду впова й шляхта, -
Вiдказували гучно козаки, -
Зробила з нього не суддю, а ката,
Щоб © й ми зоставляли кадуки *.
У козака сто©ть невкрита хата,
А в панства по шляхах новi шинки,
I бiдолаха тре в них голу спину,
Не дбаючи про жiнку й про дитину.
IX
Були зiбрались нашi на Вiльшанцi
Подякувати гарно всiм ляхам,
Що й сала в козака чортма в ковганцi,
А панський скот ганяють по шляхам
У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi
I живляться з панами пополам
Од нiмцiв грiшми, винами ситними,
Корiнн м i товарами крамними.
Х
Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався
З козацтвом ваш вельможний пан гетьман:
Вiн поти прав од панства допевнявся,
Поки набив дукатами гаман.
Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101,
Мов з яничарами татарський хан,
I чим на лупах добре поживився,
Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився.
XI
Тепер святий: нехай же йде до неба.
Ми будемо й без нього воювать.
Нам грiшного, як ми, гетьмана треба,
Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... -
"I вам Бородовка, той недотепа,
Що вмi тiльки жида обiдрать,
Тепер любiший став, нiж Сагайдашний?
О роде темний! Роде необачний!"
XII
Так осавули козакам казали
I словом докоряли ©м гiрким:
"Давно б уже ляхи вас осiдлали,
Коли б не Конаша премудрий син.
Не раз його й до короля ви слали,
Щоб лагодив те розумом сво©м,
Чого нако©те було мiщанам,
Осадчим, дiдичам i всяким станам.
XIII
Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна!
Нiхто сього на свiтi не видав,
Щоб Конашевич, ся душа спасенна,
З козацтвом здобичi не прогуляв.
Тепер же чернь i старшина письменна
Вбача добре, що про вас вiн дбав,
Як патрiарсi у всьому пiддався,
Латинцiв i унiтiв не злякався.
XIV
Стольцi церковнi й титули владичнi
Вiддав без короля ченцям сво©м
I благочестi на вiки вiчнi
Вiд Потi©в да Рутських охранив". -
"Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, -
Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", -
Козацтво напiдпитку гомонiло,
Про Конаша вже й слухать не хотiло.
XV
"Коли такi ви, що душi спасенне
I вам, i дiткам вашим, i жiнкам
Байдужня рiч у вас i прославленн
Свято© вiри не потрiбне вам,
I патрiархове благословенне
Пригiдне на щось тiльки гетьманам:
Дак вас Петро i ми всi покида м
I до царя на службу вiд'©жджа м.
XVI
Вже i Косинського добром московським
Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х
Титулувавсь Черкаським, Запорозьким
I благодiтелем церков святих.
Да покумались ви з козацтвом польським
Задля Димитрi©в тих пiдставних 103.
Тепер звелiв святий нам патрiарха
Шукати на Москвi собi монарха". -
XVII
"Шукайте. Ми ж благочестиву вiру
Зумi мо й без вас оборонять,
I не попустим турку-безувiру
Монастирi козацькi руйновать,
А для науки людям i примiру
У Бiлiй Церквi хочем жида драть.
Там Остророгiв жид, рандар багатий,
Почав Святого Спаса зневажати.
XVIII
Повиколуповав iз лоба очi
Для глуму безувiрного й смiху
I до долiвки гвiзд м серед ночi
Прибив його в орандi у льоху.
Та нагодивсь на це пiдпарубочий
I батюшцi вiдкрився на духу,
Що в Спаса сам на грудях бачив рану,
Пробитi руцi й нозi для догану"...
ДУМА ДРУГА
Тут земля загоготiла,
Наче суд настав останнiй...
Чутка дивна пролетiла
По ру©нi православнiй.
Не було такого дива
I за пращурiв великих:
Козакам Пречиста Дiва
Помогла на туркiв диких,
Що не знають Бога в Тройцi
З Богоматiр'ю й святими
I в безвiрному пророцi
Чтять олжу серцями злими.
Золоту галеру, повну
Оксамиту й златоглаву,
Нашi привезли додому
Богородицi на славу.
Безлiч ©м Пречиста злата
В бесурмен лихих накрала,
Ослiпивши супостата,
Талярiв налапувала.
"Поки сонця, поки свiту,
Буде людям за що пити -
Не вклонятимемось жиду,
Дукiв будемо лупити!"
I безрозумна темнота
До Днiпра прожогом рине,
Заморочена голота
Прославля диво дивне.
I ввесь Ки©в iздригнувся,
Всi мiщане й пiдзамчане;
Тiльки ти чогось надувся,
Конашевичу-гетьмане!
Спогадав си про Байду,
Незабутнього вовiки,
Про тяжку його досаду
I про жаль його великий.
Не один вiн з козаками
Показав тобi дорогу
Придонецькими шляхами
Iд' московському порогу.
Спогадав ти й про Остапа 104,
Запорозького гетьмана,
Як його скарбова лапа
У Московську Русь погнала.
I самого Наливая,
Що царем зовуть п'яницi 105,
Спогадав си, як злая
Доля мчала тi гряницi,
"Там, - речеш ти, - центре жизнi
Старорусько© зробилось,
А в мо©й дурнiй отчизнi
Гайдамацтво загнiздилось.
I гнiздитиметься, поки
Пожари та шарпанина,
Голод, мiр, кровi потоки
I повсюдная ру©на
Навчать нас в Москву втiкати
Вiд братiв сво©х коханих,
Рiдним батьком величати,
Кого дерли гiрш поганих..."
I
Сидить один. Вся старшина майнула
Назустрiч молодому Кочубею.
Його промiнн м слава обгорнула
I зорявою ризою сво ю.
"Се цар новий сердець низькопоклонних.
Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний.
Однiс ченцям двi тисячi червоних,
Козак, в сво©й щедротi необачний.
Левко сто тисячей червоних ма ,
I всiх киян до себе приверта .
II
А мiлiони, що козацтво здавна
За приводом Петра наплiндрувало,
В Синопi й Трапезонтi здобич славна
I в Кафi - се пиши тепер пропало!
Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна,
Козацтво з жарту руки в Кафi грiло.
Велике огнище там про гетьмана,
Не про козацькi череси горiло.
Тепер Петро не п' , не бенкету :
Вiн душу на Господень суд готу .
III
Тепер козацтво вже його не любить:
Бо не часту згра© горiлками.
Тепер Бородовка ©м в труби трубить,
Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *,
I байдуже ©м, що для патрiарха
Зробив я те, чого вони не смiли:
Новi постали в Русi i рархи,
I на стольцях апостольських посiли,
I Русi Русь простерла братнi руки,
Щоб не було мiж ними вже розлуки.
IV
Мiзерне смiтт ! Темнi гайдамаки!
Покiль вас мав чим добре трактувати,
Ви лащились до мене, як собаки:
Тепер - хвостом до iншого махати!
Махайте; я пiду Москвi служити,
Грiхи сво© мечем покутувати,
З Заслава й Острога зробило дверi,
Щоб ними провести до нас латинство,
Гидкi, безбожнi, iдольськi химери
I пiдгорнути Русь пiд зу©тство.
Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, -
Ви хочете й його в ченцiв одняти,
Щоб в унi© диявольськiй церковнiй
Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!"
XLIII
Погладив голi щоки Оборницький:
Се був умовлений знак. Догадався
Гербований попихач зу©тський
I, кубком стукнувши, за шаблю взявся.
Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI
Се королевi ганьба i всiй шляхтi,
Що так перед послом язик чернецький
Розляпавсь у тво©й чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй
хатi. -
XLIV
I вдаривши себе в пацернi груди, -
Клянусь мо©ми предками, мiй пане,
Котрим нiхто не завдавав огуди,
Се привiтанн в вас гостей погане!
Коли б його не ряса закривала,
Сього ченця старого i п'яного,
Моя б шляхетська шабля так скарала,
Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких
буякiв много?" -
XLV
"Чуднi у тебе, пане брате, речi, -
Озвавсь до нього спроста Плетенецький, -
Спитай, чи много козакiв у Сiчi;
Козацький звичай там, а тут - чернечий.
Коли б ми не були такi буяни,
Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили
Короткохвостi римськi обiзяни,
А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". -
XLVI
"Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький,
Покинувши ходу тиху кошечу
I всi сво© звича© зу©тськi, -
Чернець розбудоражив кров чернечу. -
Антихристом!.. О, роде су вiрний!
Невiжества Содоме 88 окаянний!
Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний!
Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й
гуррикани!.."
ДУМА ТРЕТЯ
I
I справдi, навкруги мов буря зашумiла,
Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся...
Якийсь непевний гук многоголосий щався...
Злякалась братiя i мов потверезiла.
Та се був гуррикан веселостi свято©:
Вiтали новину велику благодатну,
Що з запорозько© фортецi низово©
Принесено ченцям, мов жертву ароматну.
Святе Успенi знов чудо сотворило:
Козацьку старшину з неволi слобонило.
II
Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих,
Блищать оддалеки в турецьких златоглавах,
В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах,
У хутряних шликах, препишних, пребагатих...
Покидали шлики на землю i булави,
До нiг iгумену смиренно припадають
I для велико© монастиревi слави
Чубами сивими долiвку замiтають.
Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки
I оповiдують сво© пригоди й муки.
III
"П'яних нас мов п'яна хуртовина носила
Та й занесла була в те пекло бесурменське,
У те владичество безбожницьке турецьке,
Котрим оруду сама пекельна сила.
Сидiли, братiя свята, ми на приковi,
У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно,
I довелось таке там знати козаковi,
Що в Божому дому i вимовити трудно.
Щодня по одному нас на гаки водили,
На Байдинi гаки, i страшно там губили.
IV
I, гинучи ми так, щоденно сповiдались
В сво©х переступах чесному отаманню
I нужди, голоду, тяжкому безталанню
Спасенного конця вiд Бога сподiвались.
Нас п'ятеро було полковникiв старинних,
Таких, що про дива великi пам'ятали,
Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi
З книжок сво©х святих читали й товкували.
I що молодшi там про себе не казали,
Ми знай Успенi на помiч призивали.
V
I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!..
Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi...
Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi
I ся вом сво©м нам очi послiпила;
Попадали ми ниць i чули чудотворний
Небесний глас ©©, мов янгольське спiванн ,
I смород, i багно, i мрак вертепний чорний -
Почезло все, мов сон; i чесне отаманн
З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось,
I, наче на степу, на морi опинилось.
VI
Не скажем доладу, як чудо совершилось:
Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали,
Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали:
Усе запомином i нетямом окрилось.
Аж чу м, вiтерець над нами подиха ...
Поглянемо - кругом на морi хвиля гра ...
Над морем сонце, мов броварна пiч, пала
I хмари золотить, немов пожар луна ;
А той страшний Стамбул над синьою водою
Увесь почервонiв, немов облився кров'ю.
VII
Перехрестились ми i зараз обiцяли
Два тижнi на святе Успення роботати.
Про се ми пiд сво© здобичнi пишнi шати
Полатанi свитки тепер понадавали..."
I тут же почали "оброчники" скидати
Кармазини ряснi, са ти, златоглави,
I все, мов прах земний, ногами попирати,
Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави.
I, обернувшись так iз дукiв у голоту,
Просили одвести ©х зараз на роботу.
VIII
Тим часом як ченцi iз служками сво©ми
Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли,
х гостi з-за стола тихенько повставали
I зникли, як мара, з трапези поза ними.
Побачив зу©т, що тут i без науки
Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра,
Що добре кудла© забрали Русь у руки,
I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! *
Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась,
Його розбоями в велику славу вбилась.
IX
Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився...
Даремно тратити розумнi з ними речi.
Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi,
Нiчого путнього вiд них би не добився.
Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду:
Сих врат намiснику Христа не одолiти,
На радiсть сатанi, а папi на досаду
Впотужнились навiк дияволовi дiти.
диний пастир душ, дине стадо вiрних
Противнi розуму ченцiв сих безувiрних.
X
Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити...
Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89,
Грозо ретикiв, спасенних душ одрадо,
Та попiд Лаврою почав костри палити,
То б, може, тим огнем сi душi просвiтились,
Ся тьма кромiшня, се ге нство православне, -
Намiснику Христа смиренно поклонились,
Покинули сво верзяканн безславне
Про чудеса мощей печерських, про Успенн
I вибрали собi Лойолу на хваленн ".
ПIСНЯ ДЕСЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Далеко вiд трапезно© палати,
В яру, промiж мохнатими дубами,
Де голову людського не чувати,
Де тихими святими молитвами,
Мов чистими незримими крилами,
Душа в чертоги горнi возлiта , -
Схилившись пiд важенними лiтами,
Анахорет мовчущий пробува I грiшну плоть свою постами умерщвля .
II
Лiта вже перейшли за трудну пору,
Котру Псальмист 91 призначив нашим силам...
"Труд i болiзнь" взяли над ними гору...
Ровесники давно вже по могилам,
I вже розмотано по мотовилам
Ту пряжу, що вони понапрядали;
Шуму кров ©х по новим барилам,
Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли.
Ill
Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий,
I звуть його Мовчальником спасенним,
Та вiн в сво©й молитвi невгавущий:
На поученн прибiжанам темним,
Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним:
"О Господи, о Господи, помилуй!" -
I покрiпля рiч зiтханн м ревним.
Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу
силу.
IV
Мов чарiвник могущий чорну хмару
Наодмаш рукавами розмава ,
Так сей чернець святий од Бога кару
Заслужену в чернецтвi вiдхиля ,
Тим всяк його бо©ться й поважа ,
I навiть сам вельможний Плетенецький
Перед Мовчальником главу схиля
I вислухову обича м чернецьким, Як п'янством той його да сном корить
мертвецьким.
V
З великого колiна вiн походив,
Що панувало по Деснi й Сулою 92,
I рiд його панами верховодив,
Стягав ©х пiд свiй славний стяг до бою,
А вiн давно смиривсь перед судьбою,
Презрiв багатство й су ту мирськую,
Душею в Бозi возжадав покою
I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую.
VI
Судьба ж була така, що вiн в походi
Танця татарського перелякався
I, стидячись ганьби собi в народi,
Пiд рясою в монастирi сховався.
Тут за чернецтво дуже цупко взявся,
Дарма, що був молодиком безвусим.
Нiхто з його молитви не смiявся:
Бо серед братi© в сво©м навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам
довговусим.
VII
Вистоював афонськi лiтургi©,
русалимськi всеночнi без краю
I виповняв усi пости святi©
По древньому чернечому звичаю;
Найбiльше ж тим дослужувався раю,
Що знай шептав: "О Господи, помилуй"
Сим одганяв всi помисли лихi©,
Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу.
VIII
В могилi-бо сто лiт уже спасався,
У ямi, що сам викопав руками.
Без заступа в цiй працi подвизався:
Копав самими тiльки пазурами
I сили додавав собi словами:
"О Господи, помилуй!" - i дорився
До тих печер, що йдуть попiд морями
В русалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився.
IX
Князь Лико вiн колись у мирi звався:
Доводивсь правнуком Семену Лику 93
Що у Великiй церквi спати вклався ,
Мечем собi здобувши честь велику.
Сього легкодуха i недорiку
Господь превище прадiда поставив,
Сподобивши його такого вiку,
Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив.
х
Святий подвижник сей не появлявся
На Божий свiт уже давно з могили.
Шептали iноки, що вже давно скончався,
Да приступить к його мощам не смiли,
А тiльки, мелючись, кругом ходили
I обоняли запах благовонний.
Бо янголи незримо ©м кадили
Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник
безмовний.
ДУМА ДРУГА
I
Де труп зотлiв про всiх людей розумних
I млява жизнь в палку переродилась,
Там про ченцiв, о Господi безумних,
Вона небесним свiтом засвiтилась.
Перед природою незнаною змирилась
Душа чернеча, в богомiльствi сонна,
I в темрявi бездоннiй утопилась,
Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi
беззаконна.
II
Сю душу мертвенну гальванiзу
Великий гук i стук в Святi ворота.
Про себе так завзято не ясу
Козацька чернь i цехова голота.
Се, мабуть, завiтав сам во вода
Або ж гетьман козацький Сагандашний,
Котрого зна i сiльська простота,
I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман
ясачний.
III
Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос,
Гетьманське знане й iнокам гуканн ...
Хоч побiлiв на козаковi волос,
Та знявсь вiн високо над отаманн .
Орлине чути здалеку клектанн ...
Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи,
На людожерне в полi пируванн ,
I кида ться на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощово© тучi.
IV
Чернече серце затремтiло в грудях,
Як вовче на призив орлиний в полi:
Красна йому й бiда, i смерть на людях,
Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi...
Чи козаки опиняться в неволi,
Чи полягають пiд мечами трупом,
Чи збагатяться здобиччю на морi,
Чи повкриваються злиденним струпом, -
Чернець поживиться сво©м з усiх ©х лупом.
V
Святi Ворота вiдчиняють настiж".
Готовi ниць перед великим паном
I во©ном каптуроносцi впасти, -
Тих козакiв-ру©нникiв гетьманом,
Що, насмiявшись над страшним султаном,
На царство православницьке Московське
З ляхами налетiли гурриканом,
Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке.
VI
"Увесь у золотi повинен бути
I моря, i землi страх, Сагайдашний...
Не вгаймо, братi , нiже минути!
Се час воiстину при нас ясачний!
Син Конаша, козако-необачний,
Все те на церкву Божу наклада ,
Чого у нього значний i не значний
На сутих бенкетах не потребля ... Достатку вiн свого нiколи й сам не
знав.
VII
Козацтво просте й значне сего ради
Його, як батька, серцем возлюбили,
I зельно руйнували весi й гради,
I деже на вразi пiд ним ходили", -
Так пузанi мiж себе говорили,
Обтерши пiну медову на вусах.
Держались на ногах з усе© сили
I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили.
VIII
Врата отверзлись... О предивне диво!
Не зрять вони того перед собою,
Хто грав конем так бучно-горделиво,
З гетьманською златою булавою.
Над бiловласою його главою
Пернатий пишний шлик не красувався;
А за собою вiн не мав конвою
Гетьманського, що почтом панським звався
I кiньми гордими, й рондами величався.
Перед ними босий старець...
Костур сучковатий;
Ветхе рiзз обтрiпалось,
I на латках лати.
За плечима у прояви
Латана торбина;
Пiд торбиною дугою
Гнеться в дiда спина.
Де гетьманська дiлась постать,
Де орлине око,
Що з Синопу аж до Москви *
Зиркало широко,
В християн собi i в туркiв
Здобичi шукало,
Про козацький хлiб насущний
Всюди пантрувало.
Тiльки зик зiставсь потужний,
Що скликав дружини,
Мов дзвiнкий щит харалужний,
До бо©в-ру©ни.
Iз-пiд рам'я зиком-криком
Босий дiд гука
I чернече мляве серце
Голосом ляка :
"Вiдчиняйте да впускайте
Грiшника страшного,
Що до пекла вже негайно
Пiде огняного!
Вiдчиняйте: бо ворота
Костуром пiдважу,
Потрощу затулу вашу,
Мов ту брону вражу!
Вiдчинiте-вiдомкнiте
Церкву ту Велику,
Що спасатиме нас, грiшних,
Довiку i вiку!
Вiдомкнiте да впустiте,
Щоб я не набрався
Знов грiха, та ще у глибше
Пекло не попався.
Нехай грiшник на чудовне
Позирне Успенн ,
На прибiжище грiховне,
Вiд чортяк спасенне.
Та й вiддасть Успению клятий
Здобич тяжко-грiшну:
З образiв московських шати,
Срiбну утвар пишну,
I червiнцi, що складали
Люде православнi
По церквах, як набiгали
Ми, криваво славнi, -
Набiгали та й не знали,
Що в грiхи впадали:
Бо Русь Руссю руйнували,
Москву в пень рубали!"
I до церкви санувитий
Дiдуган просту ,
I чернечий дух неситий
Здобич добру чу .
Брязкотять ключi церковнi,
Дiд у дверi преться,
I чернече хиже серце
З радощiв смi ться.
"Чудотворне ти Успенн ! -
Промовля сивий. -
Сотвори нам во спасенн
Благодатне диво:
Щоб я вкупi не судився
З клятими ляхами,
Що в Московщинi глумився
З ними над церквами.
Щоб мене несите серце,
Очi завидющi
I на луп у чужоземця
Руки загребущi
Не втопили у глибокiм
Пеклi, як Iуду! 96
О! Рятуй! Тобi оброки
Вiчно винен буду". -
"Не сумнись!" - озветься голос
З-за iконостаса...
I в гетьмана в'яне волос,
Мов у свинопаса.
I лежить вiн, i Успенн
Диво показало:
Пiд його тихе моленн
Приносу не стало.
Так! Богининому дому
Був угоден принос,
I Успенiю святому
Реве славу крилос.
ДУМА ТРЕТЯ
I
Ревуть баси кондак, неначе з бочки,
I труситься в старого гайдабури
На голiм тiлi ризз без сорочки,
Як дикi струни на п'янiй бандурi,
П'яний вiн без горiлки, по натурi,
Палкий, завзятий, люто-вихрюватий,
Мов пiд сьома печатьми демон бурi
Ненавистi дракон огнекрилатий,
Жадiбний день у день палити й руйновати.
II
Сам бог пекельний, вiн бо©ться Бога,
Лютiйшого й потужного над нього.
В душi й надiя в нього, i тривога...
Жада раю тихого, святого,
Бо©ться пекла, печища страшного,
Де жизнi черв нiколи не вмира ,
Де огнь сiрчаний вiчно не вгаса ,
Де Всеблагий вовiки не проща
I сатана людей о Господi терза .
III
"Так, не сумнись! - рече архiмандрита
Чудовного Успення Плетенецький. -
Тепер нам воля Вишнього вiдкрита:
За те, що ти пустошив край турецький,
Що плiндрував народ невiрний шведський,
До тебе глас Успення промовля :
Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi
I грiшнi душi сатана терза ,
Як суд Всевишнього благий опредiля .
IV
Теци ще й ко Мовчальнику святому,
Одкрий йому грiхи тво© смиренно
I приобщися свiту неземному
В обителi його благословенной.
Во благостi сво й неiзреченной
Успенi тебе землi дарами,
Срiблом i златом угобзить презельно.
I паки возлику ш купно з нами,
Всечудотвiрного Успенiя рабами".
v
I грiшник босоногий притiка
До сховища Мовчальника святого
I, ниць повергнувшись над ним, вiща ,
Благаючи тепер уже нiмого:
"Угодниче Творця землi благого!
Ти, що сво замучив мовчки тiло
Для вiчного блаженства неземного!
Тепер воно, як сонце, просвiтлiло
I вiрним чудеса премногi сотворило.
VI
До тебе притiкаю з уповани м:
Рятуй мене вiд прокляття страшного,
Що я сво©м безумним воюванн м
Од патрiарха заслужив святого.
Набравшись в Сiчi духу огняного,
Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi;
Не раз попа в огонь метав живого,
Паливши церкву, наче безувiрний
Татарин, турчина-поганця раб покiрний.
VII
Накинь на мене яку хоч покуту:
Бо патрiарха, з Москви повернувши,
Рече до мене в привiтну минуту,
На мене якось дивно позирнувши:
"Петро-гетьмане! Християнськi душi
На тебе вопiють за кров безвинну,
Що проливав си, на все забувши:
На православну землю Укра©ну
I на Московську Русь, по праотцях родину.
VIII
Се на тобi, - рече, - печать я виджу
Того владики, що смиренним духом
Однаково страшусь i ненавиджу...
Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом,
Но внемлю славi сiй смущенним ухом:
За не..." Тут слово праведне порвалось.
Мене мов по головi хто обухом
За©хав. Все кругом заколихалось
I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось.
IX
"Рятуй!" -
I глас iз глибини печери,
Небесний глас та©нственно-понурий
Воззвав, i мовби прочинились дверi
У тихий рай для серца гайдабури:
"О гетьмане наш преславний,
Во©не великий!
Да восхвалить православний
Мир тебе вовiки!
Ти грiхи з себе московськi
Здiймеш мов рукою,
Як потуги запорозькi
Поведеш до бою.
З агарянами лихими,
З демоном Османом,
Що задумав над святими
Землями буть паном.
I на Днiстер наступа
Лютим фараоном,
Православний мир ляка
Демонським законом.
Проливав си рiчками
В Москвi кров безвинну:
Розливай тепер морями
Пасоку невiрну.
Як Днiпро зачервонi
Рiвен з берегами,
З раю на тебе повi
Дух святий крилами.
Як на морi пiна кров'ю
Зашумить-загра ,
Узриш, як тебе рукою
Божий Син вiта .
Як заплачуть над Босфором
Старцi, жени й дiти,
Бог Отець з небесним хором
Славу буде пити.
I вся Тройця цiлих три днi
Буде ликувати,
Як зiлл ш в Стамбулi слiзьми
I хати, й палати".
Тут, мов по манiю волхва, заграли
Пiд ворiтьми святими жоломiйки,
Козацькi конi голосно заржали,
Заголосили сурмовi сопiлки.
Перед гетьманом козаки з'явились,
Гетьманськi шати у руках свiтились.
На старцевi блавати вже сiяють,
Турецька шаль аж трийчi стан обходить;
Штани широкi жаром червонiють,
Немов козак в кровi по пояс бродить,
Пiдкова срiбна об пiдкову б' ться;
По шапцi пiр' страусове в' ться.
На плечах лук з сагайдаком; при боцi
Дамаський мiч молодиком сiя ,
Червона стьонжка в габовiй сорочцi
З-пiд бороди, з-пiд снiгу визира .
Драконом кiнь пiд ним гривастий в' ться.
Крилатим дiдуган тепер зда ться.
Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих;
За ним шугнули козаки орлами,
Мов демони з диявольсько© печi,
З печери мороку, олжи, омани.
Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь,
Пiд кiнськi копити не попадайтесь!
ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Шумить-гуде наш град первопрестольний,
Свята ру©на Русi i Москви,
Принада Польщi, старець богомольний
Заможно© Волинi i Литви,
Гiркий п'яниця, гайдамака вольний,
Чудовищна мара без голови,
Завзяття дикого нечиста сила,
Що пишний край ру©ною зробила.
II
Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97...
Вигукують чубатi козаки,
Буяючи, мов тури круторогi,
Варязькi княженецькi© бики.
Танцюють по майданах босоногi,
Закладують останнi кажанки.
I похваляються пожакувати
Крамнi комори, i шинки, й палати.
III
"Нi, не жакуймо нi мiщан заможних,
Нi пiдступних вiрмен i жидови,
Нi господарства по панах вельможних,
Що набираються ума в ляхви.
Зоставмо се про гайдамак безбожних,
Що плодяться мiж темно© мужви:
Нас кличе Конашевич воювати
Татар i туркiв разом плiндрувати".
IV
Так осавули по шинках гукають,
Що Сагайдашний скрiзь порозсилав,
П'яниць дурне завзятт зупиняють,
Мов гребля навеснi широкий став...
"Шкода! - п'яницi згорда промовляють. -
Вiн торбу золота ченцям оддав:
Нехай же каптурi з ним козакують,
А козаки без грошей не воюють.
V
Тепер Бородовка 98 вже гетьману :
Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок
Горiлки добро© i всiх часту ,
Хто про сей бенкет ма корячок.
I зброю, кажуть, про таких готу ,
Що пропились в шинках до сорочок.
Його грошима надiлив Брольницький,
Посел i старший ранця королiвський.
VI
Сей не патяка про гайдамацтво
Та про безбожних, п'яних мужикiв,
А затяга голоту у козацтво,
Щоб добре перебрати всiх панкiв:
Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство,
Понастявляли всюди вiтрякiв,
Нас, козакiв, ру©нниками лають
В сво© о с а д и й в о л i не приймають".
VII
Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi!
Забули, хто водив вас пiд Синоп,
I чим здававсь вам лицар Сагандашний,
Як шарпали ви Кафу й Трапезонт.
До нього й значний купивсь i незначний:
Великий, пишний, славний хороводi
З ним i в Москвi ви здобичi набрали:
На осяйну його звiзду вповали". -
VIII
"Оце ж на ту звiзду впова й шляхта, -
Вiдказували гучно козаки, -
Зробила з нього не суддю, а ката,
Щоб © й ми зоставляли кадуки *.
У козака сто©ть невкрита хата,
А в панства по шляхах новi шинки,
I бiдолаха тре в них голу спину,
Не дбаючи про жiнку й про дитину.
IX
Були зiбрались нашi на Вiльшанцi
Подякувати гарно всiм ляхам,
Що й сала в козака чортма в ковганцi,
А панський скот ганяють по шляхам
У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi
I живляться з панами пополам
Од нiмцiв грiшми, винами ситними,
Корiнн м i товарами крамними.
Х
Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався
З козацтвом ваш вельможний пан гетьман:
Вiн поти прав од панства допевнявся,
Поки набив дукатами гаман.
Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101,
Мов з яничарами татарський хан,
I чим на лупах добре поживився,
Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився.
XI
Тепер святий: нехай же йде до неба.
Ми будемо й без нього воювать.
Нам грiшного, як ми, гетьмана треба,
Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... -
"I вам Бородовка, той недотепа,
Що вмi тiльки жида обiдрать,
Тепер любiший став, нiж Сагайдашний?
О роде темний! Роде необачний!"
XII
Так осавули козакам казали
I словом докоряли ©м гiрким:
"Давно б уже ляхи вас осiдлали,
Коли б не Конаша премудрий син.
Не раз його й до короля ви слали,
Щоб лагодив те розумом сво©м,
Чого нако©те було мiщанам,
Осадчим, дiдичам i всяким станам.
XIII
Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна!
Нiхто сього на свiтi не видав,
Щоб Конашевич, ся душа спасенна,
З козацтвом здобичi не прогуляв.
Тепер же чернь i старшина письменна
Вбача добре, що про вас вiн дбав,
Як патрiарсi у всьому пiддався,
Латинцiв i унiтiв не злякався.
XIV
Стольцi церковнi й титули владичнi
Вiддав без короля ченцям сво©м
I благочестi на вiки вiчнi
Вiд Потi©в да Рутських охранив". -
"Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, -
Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", -
Козацтво напiдпитку гомонiло,
Про Конаша вже й слухать не хотiло.
XV
"Коли такi ви, що душi спасенне
I вам, i дiткам вашим, i жiнкам
Байдужня рiч у вас i прославленн
Свято© вiри не потрiбне вам,
I патрiархове благословенне
Пригiдне на щось тiльки гетьманам:
Дак вас Петро i ми всi покида м
I до царя на службу вiд'©жджа м.
XVI
Вже i Косинського добром московським
Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х
Титулувавсь Черкаським, Запорозьким
I благодiтелем церков святих.
Да покумались ви з козацтвом польським
Задля Димитрi©в тих пiдставних 103.
Тепер звелiв святий нам патрiарха
Шукати на Москвi собi монарха". -
XVII
"Шукайте. Ми ж благочестиву вiру
Зумi мо й без вас оборонять,
I не попустим турку-безувiру
Монастирi козацькi руйновать,
А для науки людям i примiру
У Бiлiй Церквi хочем жида драть.
Там Остророгiв жид, рандар багатий,
Почав Святого Спаса зневажати.
XVIII
Повиколуповав iз лоба очi
Для глуму безувiрного й смiху
I до долiвки гвiзд м серед ночi
Прибив його в орандi у льоху.
Та нагодивсь на це пiдпарубочий
I батюшцi вiдкрився на духу,
Що в Спаса сам на грудях бачив рану,
Пробитi руцi й нозi для догану"...
ДУМА ДРУГА
Тут земля загоготiла,
Наче суд настав останнiй...
Чутка дивна пролетiла
По ру©нi православнiй.
Не було такого дива
I за пращурiв великих:
Козакам Пречиста Дiва
Помогла на туркiв диких,
Що не знають Бога в Тройцi
З Богоматiр'ю й святими
I в безвiрному пророцi
Чтять олжу серцями злими.
Золоту галеру, повну
Оксамиту й златоглаву,
Нашi привезли додому
Богородицi на славу.
Безлiч ©м Пречиста злата
В бесурмен лихих накрала,
Ослiпивши супостата,
Талярiв налапувала.
"Поки сонця, поки свiту,
Буде людям за що пити -
Не вклонятимемось жиду,
Дукiв будемо лупити!"
I безрозумна темнота
До Днiпра прожогом рине,
Заморочена голота
Прославля диво дивне.
I ввесь Ки©в iздригнувся,
Всi мiщане й пiдзамчане;
Тiльки ти чогось надувся,
Конашевичу-гетьмане!
Спогадав си про Байду,
Незабутнього вовiки,
Про тяжку його досаду
I про жаль його великий.
Не один вiн з козаками
Показав тобi дорогу
Придонецькими шляхами
Iд' московському порогу.
Спогадав ти й про Остапа 104,
Запорозького гетьмана,
Як його скарбова лапа
У Московську Русь погнала.
I самого Наливая,
Що царем зовуть п'яницi 105,
Спогадав си, як злая
Доля мчала тi гряницi,
"Там, - речеш ти, - центре жизнi
Старорусько© зробилось,
А в мо©й дурнiй отчизнi
Гайдамацтво загнiздилось.
I гнiздитиметься, поки
Пожари та шарпанина,
Голод, мiр, кровi потоки
I повсюдная ру©на
Навчать нас в Москву втiкати
Вiд братiв сво©х коханих,
Рiдним батьком величати,
Кого дерли гiрш поганих..."
I
Сидить один. Вся старшина майнула
Назустрiч молодому Кочубею.
Його промiнн м слава обгорнула
I зорявою ризою сво ю.
"Се цар новий сердець низькопоклонних.
Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний.
Однiс ченцям двi тисячi червоних,
Козак, в сво©й щедротi необачний.
Левко сто тисячей червоних ма ,
I всiх киян до себе приверта .
II
А мiлiони, що козацтво здавна
За приводом Петра наплiндрувало,
В Синопi й Трапезонтi здобич славна
I в Кафi - се пиши тепер пропало!
Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна,
Козацтво з жарту руки в Кафi грiло.
Велике огнище там про гетьмана,
Не про козацькi череси горiло.
Тепер Петро не п' , не бенкету :
Вiн душу на Господень суд готу .
III
Тепер козацтво вже його не любить:
Бо не часту згра© горiлками.
Тепер Бородовка ©м в труби трубить,
Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *,
I байдуже ©м, що для патрiарха
Зробив я те, чого вони не смiли:
Новi постали в Русi i рархи,
I на стольцях апостольських посiли,
I Русi Русь простерла братнi руки,
Щоб не було мiж ними вже розлуки.
IV
Мiзерне смiтт ! Темнi гайдамаки!
Покiль вас мав чим добре трактувати,
Ви лащились до мене, як собаки:
Тепер - хвостом до iншого махати!
Махайте; я пiду Москвi служити,
Грiхи сво© мечем покутувати,