Страница:
Не зупиняй, нехай ©© лукавий
Несе вiд нас на Буджаки татарськi.
Там Кантемир, мовляли. Мiч Кривавий 27
Прости нас, Господи, пророк султанський, Сю вiдьму верне знов до
чортово© лави."
VI
Глузу буркулаб. Вертавсь додому
Зi Львова саме, вiд попiв побожних.
Подав на шату Юровi Святому 28
Срiбла вiд землякiв, бояр вельможних;
Так мислi вже благочестивi в нього
На язицi веселому вертiлись
I гладив живота свого товстого,
Жартуючи з очей, що не дивились На Божий свiт од слiз i в чорну землю
врились.
VII
Не дивляться на Божий свiт, а знають,
Як манiвцями втрапить до Царграда 29,
Звiдкiль ©м зорi-оченята сяють
Iз обмурованого мiцно саду.
Високий мур! Вона про нього чула...
Хто не чував про нього на Вкра©нi?
Страшнi будинки клятого Стамбула
Ввижались матерi й малiй дитинi.
Кобзарська пам'ять ©х i досi не забула.
VIII
Коли б добитись ©й туди живою,
Вона б зумiла крiзь той мур пробитись...
Вона б його розбила головою
Жовковського, - аби ©й подивитись,
Аби заглянути в тi очi-зорi
I, не спитавши нi про що, втонути
У несказанному блаженствi-морi,
I до страшного суду 30 так заснути, I про все горенько, про всю бiду
забути.
IХ
"Ось-ось вона! Ось, котиться по полю
Розумна голова, що рятувала
Всю Польщу й Русь! Я пiд полою
© сховаю, i, як розбивала
Вона страшного ката-супостата,
Так розiб'ю той мур страшенний нею"
О доню, утiкай сюди вiд ката;
Сховайся пiд намiткою мо ю, - Я в Ки©в проведу тебе попiд землею.,
X
Святi ченцi там ходи покопали
Аж до самiсiнького Русалима 31,
Щоб люде вiд невiр туди втiкали,
Ховались iз добутками сво©ми.
Там на Великдень 32 стиха дзвони дзвонять,
I люде гомонять, i щось спiва .
Нема на свiтi людям оборони, -
Сира земля ©х од бiди хова , I суду Божого страшного дожида .
XI
Як тато вернеться з Москви, ми будем
В московськiй займанщинi тихо жити
I горюванн чко сво забудем...
О, якби тiльки до тебе добiгти!...
Вже недалечке. Ось бiлiють мури,
По мурах кров гаряча червонi ...
Сади кругом у воду потонули...
О, визирни ж iз них, моя надi ! Се ж iз тво©х садiв так любо вiтер
вi !..
ХII
Чого ж ти, земле, так заколихалась?
Чого ти, небо, зразу почорнiло?..
Iмла перед очима розiслалась,
I серце, мов той камiнь, занiмiло...
Хита ться земля... Iде кругом... Не встою".
Де ж мури пiд садами поховались?
Се я крiзь землю йду... О доню, доню!"
I пада , i по землi послались Тi патли сивi, що вiдьомськими здавались.
ДУМА ТРЕТЯ
I
"Аллах! - рече над нею татарюга,
Високий, огрядний i бородатий, -
Се милосердiю твойму наруга,
Щоб людям без войни так погибати.
Ахмете! Подивись, яке обдерте
I закривавлене стареньке тiло.
Мабуть же не з добра, а з страху смертi,
Воно через степи й терни летiло. Так поховать його спасенне буде дiло.
II
Махай до юрту, бравий мiй козаче,
Звели сюди при©хати гарбою:
Бо он, дивись, вже чорний ворон кряче
Над бiлою старою головою.
Нам сто тринадцять раз повелiва
Святий Коран 33 на вбогих i нещасних
Дивитись так, як з неба позира
Аллах на нас, козявок бiдолашних,
I милосердiя лей в серця влива ".
III
Помчавсь Ахмет i курявою вкрився,
Зсiв iз коня татарин бородатий
I вухом странницi до серця нахилився...
"Нi, ще злиденно© сво © хати
Душа не кинула!.." I здобува
Бальзам з сакiв ловецьких i тростинку
В смажнi i мертвi вже уста вправляв,
I стиха влив лiкарства капелинку. "Благословен Аллах однинi i довiку"!
IV
Сим словом iскру жизнi вiн вiта .
Стара прокинулась i гострим зглядом
У вiчi, мов ножем, йому штирха .
Морщини, мов гадюки, в'ються адом.
"Де, коршаку, ти дiв мою голубку?" -
Промовила, i знов погасли очi.
Татарин, iз сакiв доставши губку,
Холодною водою з дзбанка мочить I, витерши ©й вид, ознаки жизнi сочить.
V
"О, знаю, знаю! - каже стиха. - Шкода,
Що я збудив тебе! Нехай би згасла
Остання iскорка... Про що природа
Знов улила у твiй каганчик масла?
Я бачу образ матерi мо ©...
Так на землi без пам'ятi лежала,
Як вирвано дитину з рук у не©,
А ваша хата полом' м палала I навкруги земля, мов пекло, гоготала."
VI
Скрипить гарба в степу... Ахмет вернувся,
I милосердний батько сина посила ,
Щоб сiна де на добрий в'юк здобувся.
З ним лойтрака вiн гарно вистила ;
Кладуть стару на сiно i тихенько
Везуть у балище на водопiйло.
Спускалося вже сонечко низенько,
Промiнн м степ червоним золотило, I, мов дрiмаючи, на небеса гледiло.
VII
Над водопiйлом в балищi кочують
Татаре з кiньми, з вiвцями й волами...
Кругом ©х юрта, по горбах чатують
х сторожi з луками й сайдаками.
Земля чужа та длань мiцна Аллаха
Незримо скрiзь простерта над хоробрим.
Не вiда жiночого вiн страха;
З сво©м мечем, кинджалом, луком добрим Ляка ворога, мов степового
птаха.
VIII
Втiкай, волошине, важкий, бокатий,
Iз займища свого на тихих водах
Од степово© на колесах хати:
Се попаса ться орда на переходах!
Ввесь тук тво©х долин i згiр'я злачнi
Оддав Аллах пiд табуни татарам...
А ви, купцi, джавури необачнi,
Платiть за чату добре яничарам, Щоб не згубити вам лiчби сво©м товарам!
IХ
Дурних невiр за ©х грiхи великi,
За iдольство ©х i обман народу
Вiддав Аллах сво©м синам навiки
З восходу сонця до його заходу.
I повелiв ©х землю назирати
З ©© добутками i всiм багатством,
Як назира з хмар орел крилатий
Дрiбне, дурне i полохливе птаство, Щоб животворний тук з ©х займанщини
ссати.
Х
Так сина сей самарянин 34 навча ,
Бистрого, як легка стрiла, Ахмета,
I милосерде вiн, i злiсть явля
В iм'я свого пророка Магомета.
Сусiд страшний для Польщi й Укра©ни!
Бог та пророк; не хоче бiльш вiн знати
Нiяко© священно© доктрини...
Свiт, правда, честь - оце його догмати: Свiт у Коранi, честь i правда у
булатi.
XI
"Мечем Кривавим я зовусь, мiй сину,
В iм'я Того, хто милосерд без мiри,
Хто заповiдав нам мету дину -
Всю землю покорити правiй вiрi.
Тяжкi грiхи впинили предкiв наших
Од наступу на землi християнськi:
За брехнi наших гетьманiв найстарших
Аллах вернув ©х пiд царiв поганських, I, мов об скелю, ми б' мось об
мури лядськi.
XII
Колись давно, мiй сину, на Заходi,
Де небо нахилилось над землею,
I море-океан гуля на свободi,
Облiгши свiт безоднею сво ю, -
Ми всi царства були завоювали,
Розкiшне Бiле море*, мов руками,
З Заходу i Востоку обiймали,
Пiд гордий Рим ходили байдаками,
Iз пишних базилик престоли срiбнi брали.
XIII
Тепер у тих царствах сидять погане,
I королi ©х лижуть папi ноги,
А правовiрнi нашi мусульмане
I вiд козацтва дознають тривоги.
Но прийде час, що, мов на морi хвилi,
Ми встанемо страшнi перед джавуром.
Не обороняться поганцi нечестивi
Нi шаблею, нi порохом, нi муром... На пожарищi в них ми станемо авулом.
XIV
Осман 35, високий учень мiй в лицарствi,
В кого я душу влив полом'яную,
Тепер сидить, як божество, на царствi
I наготовив ©м войну страшную.
Про се ж то ми й руша м до Дунаю...
Я матiр повезу до роду в гостi,
А ти з Добруджi 36 та з лiсного краю
Отабориш воювникiв при мостi. Сю працю я тобi з братами поручаю.
XV
Вже наш ясир дiйшов до Цареграда,
А всi добутки, певно, за Дуна м...
Жде вiд Османа щедра нас награда,
Та й по базарах грошей назбира м...
Простуй, Ахмете, в юрт, щоб зараз мати
Вiдхаяла сю бiдолашну жiнку,
А я про©ду повiз нашi чати,
I буду в юртi за малу хвилинку. Всiх мурз iз ©х кошiв вечеряти позвати.
XVI
Сьогоднi по вечерi буде рада
Про все, як нам дорогу сю верстати.
Кликни по чабану до нас iз стада...
Та щоб вiдхаяла сю бабу мати.
Нам сто й тринадцять раз повелiва
Святий Коран на вбогих i нещасних
Дивитись так, як з неба позира
Аллах на нас, козявок бiдолашних: Вiн милосердi м нам душу надиха ".
ПIСНЯ ТРЕТЯ
ДУМА ПЕРВА
Над степами сонце ся ,
Вiтер подиха ,
Подиха , мов у кобзу
Тихострунну гра .
Поначiплювано густо
Струни золотi©
На степи, балки з рiчками,
Байраки крутi©.
Ся сонце, вiтер вi ,
Тирсу нахиля ,
До струни струна на кобзi
Стиха промовля .
Бачиш оком, чу ш ухом,
Серцем розумi ш,
А сказати-заспiвати
Голосно не вмi ш.
Несказанно, невимовне
Кобза промовля ,
I святими почуттями
Серце надиха ,
I возносить серце вгору
Вiд земного лона,
Мов крилатi духи-конi
Бога Аполлона 37
Щоб споглянуло з-пiд неба
На се жизнi море,
Де, мов хвиля гонить хвилю,
Вiра вiру боре;
I широко© набралось
Правди та свободи,
Що насильство витiсня
З людсько© природи;
I поезi© спасенним
Надихом сповнилось,
До всiх вiр i всiх язикiв
Рiвно прихилилось.
I поезi©, й братерства
Праведним натхненн м
До всiх кротких духом кротким
I благоволенн м.
ДУМА ДРУГА
Рушив табiр, i в концертi
Скрип колiс гарбових
Злився з копотом i ржанн м
Коней табунових
I, мов стадо голубине
Замигтiло крильми,
Крутять в полi веремiя
Делiбашi кiньми.
Кругом табору танцюють
Той танець татарський,
Що не раз крутив-морочив
Голови лицарськi.
На юнакiв-делiбашiв
Старцi позирають,
Про свою юнацьку славу
Любо споминають.
I холодне в грудях серце
Грi кров гаряча,
I завзятiсть ожива
У душi козача.
На юнакiв-делiбашiв
Дивляться дiвчата,
I мов iскрами стрiляють
Зорi-оченята.
Познають сво©х летучих,
Що, мов блискавиця,
В степових пилах, у тучах
Зникне й загориться.
Про юнакiв-делiбашiв
Кобзарi спiвають,
Дзвонять в струни, невмиракiв
Хвалять-прославляють.
Обгорнула юрт молодiж,
Мов густi© тучi,
Що вiтрами гонить-крутить
Гуррикан летючий.
Серед юрту гарби-будки
Стиха коливають;
Бiлi поли, мов лебiдд ,
Крила надимають.
I кричать колеса в будках
Серед спiву й дзвону,
Як колись в нас на Посуллi 38
Заволоки з Дону. *
Се доспiвувалась пiсня,
Що дiди Бояни 39
Древнiм русичам, нам рiдним,
Голосно спiвали.
Пiд перстами в них живi©
Струни промовляли
I хоробрим золотi©
Славу рокотали.
I, мов стадо лебедине,
Спiви розлiтались,
Не в однiй вони людинi
Любо вiдзивались.
I лицарське на Вкра©нi
Серце залунало
I луну iз серця в серце
Аж до нас дослало.
I ясним, незлобним оком
Свiт ми обiйма м,
Мiж Заходом i Востоком
Бучi спомина м.
I вбача мо в тих бучах
Спiльну жизнь дину:
Про Гординщину 40 суму м
I про Укра©ну.
Лях, москаль, татарин, турчин
Промiж себе братт :
Розлучило ©х попiвське
Нависне завзятт ,
Як любовi й правди Бога
Без попа позна м, -
Всiх братiв ми до одного
Серцем привiта м.
Як туман попiвський зникне
В ся вi науки,
Мiлiонам по всiм свiтi
Буде менше муки.
ДУМА ТРЕТЯ
I
Коло сво © на колесах хати
Кривавий ©хав Мiч з людьми близькими,
I поруч нього жiнка. Два бахмати,
Гривастi ступаки, iшли пiд ними.
Бунчук червоний вiяв-розвивався
Над головою в нього: стяг понурий!
I голосом потужним заливався
Кобзар iззаду, рокотав i в струни, Та до пiсень його гетьман не
дослухався.
II
"Моя За©ро! Ти моя дина,
Так як душа у тiлi, серце в грудях...
Нехай паруються, мов та скотина,
Перелюбком: гидка гидота в людях!
Той, хто нам дав Коран, сього не вводив
(Жiнок мiж нас поганський вiк намножив).
Нiколи вiн iз рук не переходив
У другi руки на святому ложi: Бо проповiдував закони чистi Божi".
III
Так Мiч Кривавий мовив до дружини,
Що золотим волосс м i очима
Являла тип найкращий Укра©ни.
Той кроткий тип, що серце херувима
Занiс до нас iз Тiгра до вфрата 41, -
Не той, що у жалю ваги не зна ,
Що, мов козацька кров лиха, завзята
В любовi вре, в ненавистi пала I цiлий Божий свiт нi за що не вважа .
IV
"Ти божество мо©м очам явля ш, -
Рече За©ра, мiж людьми людина, -
Бо блискавками на войнi мета ш,
А. дома, мов до матерi дитина,
До мене голову на лоно хилиш,
Палкому серцю жаждеш прохолоди,
Всiм таборянам добродiйства чиниш
I нагороджу ш походнi шкоди I всi криваво© войни труда й пригоди". -
V
"О, де ж би я знайшов спочивок любий
Пiсля лiтання дикими полями,
Приятелiв i слуг безцiнних згуби
Та боротьби за жизнь iз ворогами?
В саду в "сестри", що, мов стебло, кадила,
Що, мов лелiя, вознеслась iз праха,
[I ра м нам земну юдоль зробила,]
По благостi до нас, людцiв. Аллаха, - В тво©м саду, моя любов i сестро
мила!..
VI
Пророче Божий! Ти Мечем Кривавим
Звелiв твойму слузi iменуватись,
Щоб на землi тво © правди й слави
Войною та ясиром допевнятись;
I, мов той гуррикан ширококрилий,
Я мчусь, куди мiй дух повелiва ...
Да менi тво натхненне сили
Губить лихе, що правду зневажа ...
Не мiй. Аллахiв мiч, невiрних погубля ."
VII
I чистий снiг-завивала схилився
Над чорною, як ворон, бородою;
I вид його ясний затуманився
Якоюсь погаданкою тяжкою.
"О нене! - стиха, мов мала дитина,
Промовив Кантемир. - Про що ти,
Свята, пречиста, ангельська людино.
Погибла вiд козацько© голоти?
Невже ж се за грiхи твого палкого сина?
VIII
Нiхто не рятував тебе вiд смерти,
Як я з мечем кривавим на джавурiв,
Мов Божа помста, ринувся, щоб стерти
З лиця землi невiрних гайдабурiв...
Тепер знов образ твiй менi з'явився
У тiм обличчi, як печаль, гiркому...
Про що?.. Невже ж за тебе не помстився
Твiй син плачущий на цiм кодлi злому, На ворозi сьому, в завзятостi
страшному?
IХ
А ти, про що ж i ти з'явився, брате,
Менi ввi снi вже во©ном дорослим?..
Ти кажеш, се у тебе друга мати?
Вона тобi сосудом богоносним
Зробилась... Дивне в тебе слово!
Побачимось, речеш, i Бога в серцi
Я покажу тобi мого святого...
Ним я живу, ним серце в мене б' тся...
О, сне! Ти показав менi мене самого...
Х
Невже ж ти жив, мiй брате, iскро свiту,
Що з матернього серця засвiтилась,
I се було угодно Магомету,
Щоб жiнка та, мов тiнь, менi явилась,
Та тiнь свята, що i в юдолi смерти
Свого синка, зiтхаючи, шука ?
О, не даваймо ©й, За©ро, вмерти!
Нехай розкаже нам про все, що зна ,
Яких близьких людей там на Вкра©нi ма ". -
XI
"Як посадили, брате, в сонну воду
Сю справдi тiнь живо© ще людини,
Вона пробовкнула щось про пригоду,
Про втрату бiдолашно© дитини;
Та сон-вода все горе потушила,
Тепер старенька любо спочива .
У довгiм снi воскресне жизнi сила,
Прокинеться вiд сну аж над Дуна м:
Тодi про все житт в гiрко© розпита м".-
XII
"Мiй сон менi, сеструню, не доснився...
Я кинувсь братн видмо обiймати,
Дивлюсь - чавуш до мене нахилився
Вiд беклербека посланець крилатий:
"Хвала Аллаховi! На Чорнiм морi,
Коло Кiлi©42 славно©, джавурiв
Побито, i Редшид-баша в Босфорi
До падишахових блискучих мурiв
Галерами пригнав з човнами гайдабурiв".
ХIII
За©ро, спогадай тепер про Бушу
Про договор святий i ляцьку зраду...
Я на Цоцорi голову Зулушу
Вiдтяв мо©м мечем за ©х неправду.
Редшид же повтинав тепер ©м руки,
Що Лехистан зрадливий боронили.
О, завдамо ж лихим невiрам муки,
Покрушимо одним походом сили,
Що правовiрну кров iз року в рiк точили.
XIV
Зовуть мене Османовим пророком...
Так, сам пророк на те мене поставив,
Щоб гидував перелюбним пороком
I учня на святий закон наставив.
I дасть йому Аллах орловi крила,
Щоб знявся вiн над усiма царями,
Щоб iдольство борола наша сила,
Щоб Мiч Кривавий мстивсь над ворогами
I перед ним тремтiв козак i лях-невiра!
XV
Кобзарю! Задзвони в гучнi© струни,
Щоб i громи тебе не заглушали...
Нехай покинуть мовчазнi© труни
Всi, що з Мечем Кривавим воювали,
I славою святою засiяють,
Мов над степами путеводнi зорi,
I духа нам пiд хмари пiдiймають,
Як гуррикан страшний тифона в морi,
I трепетом серця недовiркам сповняють!
XVI
Гей, пiдведiть до мене бойового!
Повчу я молодих орлят лiтання...
Не вдержу в грудях серця огняного,
Не вдержу в серцi полом'я-палання!"
I на баскому скоком опинився,
Такий же, як i кiнь, палкий, зиркатий.
Заржавши, огир над землею звився,
Огонь жерущий, аквiлон крилатий, -
I блискавкам його в степу не перегнати.
XVII
Заграли в труби, загули в тимпани,
Кобзар потужним голосом залився,
I струни нiби громом рокотали:
То пiнявий Босфор у скелi бився,
Душа в старих мов крила розпускала,
За Кантемиром по полю носилась.
Велично навкруги За©ра позирала,
© обличч ся вом окрилось,
I сльози капали, i серце веселилось.
ДУМА ЧЕТВЕРТА
Невмируща iскра жизнi
Жеврi помалу
В тiлi, що тяжким досталось
Мукам на поталу.
По переказу, з давнезних
Аравiйських давен 44
Лiками рiд Кантемирiв
Широко був славен.
З купелю саджали в купiль,
Як малу дитину,
Полумертву, невладущу,
Нетямну людину.
I помалу, поволеньки
Стала володати
I руками, i ногами
Безталанна мати.
I вернувсь до не© розум,
Скрушений бiдою,
I мов зо сну розмовляла
Голосно з собою:
"Се вже на тому я свiтi,
Та нi рай, нi пекло...
Мов у пеклi, темнувато;
Мов у ра©, тепло.
Тепло й тихо, тiльки чути
Щось у кобзу гра
I до струн живих неначе
Голос промовля .
Се, мабуть, тайник-печера,
Що йде пiд землею,
Де сховались нашi предки,
Та й живуть сiм' ю.
Надо мною склеп неначе...
Звiдки ж вiтер дише
I стiною земляною,
Мов рядном, колише?
Коло мене щось мов ходить...
Чи тiнь, чи людина?
Може, се моя Маруся,
Кругла сиротина?
Може, вмерла, як i мати,
Вiд журби тяжко©.
I впросилась доглядати
Неньки неживо©.
Бо не чути, як ступа
По землi се видмо,
I його людське обличч
Ледве-ледве видно.
Нi печалi, нi зiтхання...
Бачу, се ж бо й правда:
Бо немов i я журюся,
Немов трохи й рада". -
"Рада, нене, що вернулась
Божа iскра в тiло.
Над тобою совершилось
Благодатне дiло". -
Сi слова промовив стиха
Дуже дивний голос...
В бiдолашно© бабусi
Зiв'яв бiлий волос.
"Чи се й ти вже пiд землею,
Синку мiй, королю,
Що один дух був з мо ю
Бiдною дочкою?" -
"Нi, паньматко, - вiдказав ©й, -
Ще ти мiж живими,
Хоч тобi людьми чужими,
Може, ще й страшними.
Вiдчепи, За©ро, полу,
Хай зася сонце,
I до нас, як Боже око,
Зазирне в вiконце".
I розлився по намету
Свiт благословенний,
Що цiну йому зложити
Тiльки в ямi темнiй.
Килимами вся долiвка
Вислана багато,
I блищить ординська хата,
Мов царська палата.
Пишна зброя, кубки, тацi,
Намиста сiяють;
Сутозолотi жупани
З сонцем в жмурки грають.
Да не дивиться небога,
Чим орда пишалась,
Через що за Сян дорога
Золотою звалась 45.
I знялась на лiкоть з ложа
На м'якiй долiвцi,
I влiпила в Кантемира
Зляканi зiрницi.
"Якi Левко? - насилу шепче, -
Обрiс бородою?..
Обвив голову габою?..
Зна ться з ордою?" -
"Ой, За©ро! Не гаразд ми,
Не гаразд вчинили,
Що яркого свiту сонця
Зразу напустили". -
"Не втiкай же бо, Левусю!
Дай хоч подивлюся...
Може, зна ш, де шукати...
Де моя Маруся".
I за полу Кантемира
Безталанна ловить,
I тремтить, i за дрiбними
Слова не промовить.
"Що тобi здалось, голубко?
З нами чиста сила!
Не лякайсь-бо, сiра утко,
Гоголице бiла! -
До старенько© За©ра
Стиха промовля
Голоском лагiдним, любим,
Мов сопiлка гра . -
Се мiй муж, мiй рай цвiтущий,
Радощi й утiхи:
На войнi вiн лев жерущий,
Дома - голуб тихий". -
"Як! Левко твiй муж? Чи справдi?
I протерла очi,
Чи се вдень ©й увижалось,
Чи посеред ночi? -
Ти ж до не© залицявся,
Орле мiй, королю!
I покинув? I спiзнався?..
I живеш з ордою?" -
"Паньматусю!" -
"Нi, За©ро,
Сон мiй був пророчий...
Дивнi речi, невимовнi
Бачать людськi очi". -
"Нене! Говори порядно,
Хто ти, i кого ти
Звеш Левком так недоладно,
Тремтячи з турботи?
Вiн кохавсь, як ти мовляла,
Десь там iз дочкою,
I якась пригода сталась
З ними i з тобою?.." -
"Дак се не Левко? Се мрiя?
Нi! Його се голос:
То гримить, то наче вi
Вiтерець мiж колос...
Вiн гримiв про воюванн ,
Вiяв про коханн ,
Про щасливе пануванн
I розкошуванн .
Серед хвиль морських ревучих,
Галасу та крику
Чуло голос той все вiйсько,
Мов трубу велику.
I за те старшим обрали
Над всiми човнами,
Над старими старшинами,
Над отаманами.
I, як сокiл в чистiм полi
Голуби ганя ,
Так вiн на турецькi в морi
Судна налiта .
Налiта - турка боре,
Здобич здобува
I про наше люте горе,
Про бiду не зна ".
Сумно Кантемир споглянув:
"Так, се вiн, За©ро!
Тепер всю пригоду знаю
Вашу, бiдна вiро...
Ти Марусi Богуславки,
Мабуть, мати рiдна?.."
Затремтiла, се почувши,
Мов листочок, бiдна.
"Не питай, звiдкiль се знаю,
А скажи, де взявся
Сей козак, i де жив, поки
З вами запiзнався?" -
"Де його зродила мати,
В нас про се не знають,
А що батько був завзятий,
Добре пам'ятають.
Був татарського вiн роду,
Кочубе м звався;
Та невiрного народу
Здавна вiдцурався.
I водив козацтво наше
Пiд орду в улуси,
I в кровi купавсь, мовляли,
По самi© вуси.
I з'охотивсь вiн пiд старiсть
Богу роботати,
У чернечiй рясi душу
Вiд грiхiв спасати.
А iз Сiчi вислав сина
На свою господу,
I вподобався вiн дуже
Нашому народу,
Бо навчив його човнами
По морю гуляти,
Вразькi судна плiндрувати,
Слави здобувати..." -
"Так, се вiн! Бо Кочубе м
Звав чавуш гетьмана,
Що Редшид його човнами
Звеселив Османа".
I Кривавий Мiч обличч м
В землю похилився
I, до килима припавши,
Тяжко зажурився.
"Нене! - каже. - Знаю певно,
Де твоя Маруся,
Та що плакать будеш ревно,
Виректи боюся.
А побачити побачиш:
Ось тобi порука -
Моя жiнка, люба любка,
Тихая голубка". -
"Справдi я ©© побачу?" -
"Так, як Бог на небi,
I живе вона не в пеклi,
Не в страшнiм Еребi".
Повалилась йому в ноги
Мучениця мати
I, солодкими облившись,
Стала промовляти:
"Чоловiче! Чи ти турчин,
Чи хто ти, не знаю...
До тво©х нiг руки хирнi
Ревно простягаю.
Дай, обнявши, поцiлую
Добрi, любi ноги,
Що приймають странню немiч
У сво© пороги!" -
"Не менi, матусю, дякуй,
Боговi святому,
Що привiв тебе в нещастi
До тихого дому". -
"Що за нiжне в тебе слово!
Яко© ж ти вiри?
Хiба ж так, як ми, говорять
I турки невiри?" -
"В мене мати, люба нене,
Була християнка,
Iз Гусятина 46, з Пiдгiр'я,
Бранка-полонянка.
Над колискою мо ю,
Так, як ви, спiвала,
I по-вашому про Бога
З хлопцем розмовляла.
А пророк наш побратався
З розп'ятим Пророком,
Як огнем святим займався
Над усiм Востоком.
Вiн Марi©ного Сина
Мав за путеводню 47
Ясну зорю, як спускався
У грiхiв безодню.
А цуравсь тих душ мерзенних,
Що з його науки,
3 його правди наробили
Всiм народам муки,
Передвiчного сiм' ю,
Родом надiлили
I лукавством та брехнею
Небеса затьмили...
I моя За©ра - бранка,
I ©© на крила
Наша буря-негаданка
З-над Сули вхопила.
I як Бог сестру Адаму 48
Вилiпив iз глини,
Менi з не© тато-мама
Подругу зробили.
Освiтили ©© розум
Чистим словом правди -
У нещастi до вiдради,
В щастi до поради.
I твоя дочка, вповаю,
Зрозумi Бога,
I високого достойна
Зробиться порога". -
"Вона Бога розумi , -
Прорекла старенька, -
Бо молитись, було, вмi
В мене ще й маленька.
Зна змалку рушниками
Божники вкривати
I пахущими квiтками
Всi боги квiтчати". -
"Всi боги? Мовчи, бабусю,
Про боги мiж нами;
Бо дин той, хто вкрива
Землю небесами". -
"Нi, добродiю, мовчати
Не в силах про вiру,
Хоч би й шию менi класти
Кату пiд сокиру". -
"Так! - понуро усмiхнувся
Кантемир. - Сокира
Не страшна - хто не здобувся
Бiльш як на кумира.
Слухай, бабо. Русь я знаю
Не десяток рокiв...
Де спiткаю, всiх стинаю
Ваших лжепророкiв.
I тебе, попаде, стяв би
Зе безбожну душу,
Та впиня мене мати...
Милувати мушу.
Моя мати так дитину,
Як i ти, втеряла,
I тво вона обличч ,
I твiй погляд мала.
Не зневаж ©©, За©ро,
Не гордуй старою:
Бо безумство з не© здiймеш
Тiльки з головою.
У тих розум, в сих безумство,
Так попи зробили,
Що царства ввели в безпутство
I передрочили.
Та не ся, ще гiрша думка
Менi серце крушить,
Кров самумом i гаркуром
Без сушила сушить.
Чого брат менi приснився
З дивними речами,
Як до мене нахилився
Вiстовець з листами?
О За©ро, сестро! Чую,
Лихо невимовне,
Що та iскра потуха ,
Що та кров холоне.
Iскра Божа, кров пречиста
З праведного серця...
I погасне, захолоне,
З Богом не зiлл ться.
Люба сестро i дружино!
Мусимо не кiньми
До Стамбула ми летiти,
А бистрими крильми".
ПIСНЯ ЧЕТВЕРТА
ДУМА ПЕРВА
I
Стамбул... Яке страшне, потужне слово!
вропо! Ти була його злякалась,
I пустота життя твого лихого
В тривозi деспотiв тво©х озвалась...
Два рази вже ти правду на Босфорi
Безумством християн тво©х гасила,
Аж ось на Бiлому й на Чорнiм морi
Ще раз нова запанувала сила
I давню боротьбу з лукавством поновила.
II
Як згасло свiтло, що з гори Сiнаю
Вiд громового слова засвiтилось,
I вiстю кроткою, благою з раю
Мiж галiлейських рибакiв явилось 49, -
Тодi душа пророка Магомета
Серед омани правди возжадала,
Огонь ©© диханi м поета
У темрявi поганства роздувала
I чоловiчество вiд кривди рятувала.
Ill
I сила правди, чистоти, свободи
Базар- русалим опанувала
I лжею отуманенi народи
Культурою новою осiяла.
Обман i лжа вказали ©й дорогу
В четвертую столицю християнства,
Де всi храми невидимому Богу
Сповнились темним iдольством поганства,
Затулою грiхiв, покровом тунеядства.
IV
Стамбул... Перед сим iменем потужним
Народи Западу возтрепетали
I, правду борючи кагалом дружним,
Сво© царства вiд пагуби спасали
У Римi новорожденим поганством...
©х деспоти магометан псували,
I, грошi сиплячи мiж мусульманством,
Потужний дух розкошами всипляли,
Кругом султана честь i правду потребляли.
V
"Великолiпного", як мур, пiдмили *,
I похиливсь колос, i яничари
Та спаги навкруги його могили,
Мов дикi низовцi, забунтували.
I бореться iслам з хидним Римом,
I шарпа його лихе козацтво,
I затуманю пожежi димом
Жадне кровi й ру©ни гайдамацтво.
Стамбуле! Де ж тво прославлене лицарство?
VI
У бебехи буйними головами
Тво© вождi преславнi повривались,
Танцями бранок, винами, медами,
Перелюбством паскудним повпивались.
А буй-тури, котрих вони водили
На християнство, соромили Бога,
Гiрких вдовиць, сирiт, нетяг душили"
Постали злиднi, гвалт, журба, тривога.
Коло султанського високого порога.
VII
Редшиде й Кантемире! На Востоцi
Ви зорями новими заблищали.
Iсточник жизнi обрели в пророцi,
Iсламу славою i честю стали.
Од вашого меча недавно на Цоцорi
Лiг трупом безголовим лях олживий,
А на тiм руськiм невпокiйнiм морi
Втеряв свiй пишний цвiт козак зрадливий,
I полом' м взялись його поселки й ниви.
VIII
Як поле в них буя бодяками,
Так забуяли серед Цареграда
Невольницькi базари козаками:
Очам одрада, во©нам награда!
I, мов грядки в садах цвiтуть маками,
Гареми мусульманськi забринiли
Дiвчатами вродливими й жiнками,
Несе вiд нас на Буджаки татарськi.
Там Кантемир, мовляли. Мiч Кривавий 27
Прости нас, Господи, пророк султанський, Сю вiдьму верне знов до
чортово© лави."
VI
Глузу буркулаб. Вертавсь додому
Зi Львова саме, вiд попiв побожних.
Подав на шату Юровi Святому 28
Срiбла вiд землякiв, бояр вельможних;
Так мислi вже благочестивi в нього
На язицi веселому вертiлись
I гладив живота свого товстого,
Жартуючи з очей, що не дивились На Божий свiт од слiз i в чорну землю
врились.
VII
Не дивляться на Божий свiт, а знають,
Як манiвцями втрапить до Царграда 29,
Звiдкiль ©м зорi-оченята сяють
Iз обмурованого мiцно саду.
Високий мур! Вона про нього чула...
Хто не чував про нього на Вкра©нi?
Страшнi будинки клятого Стамбула
Ввижались матерi й малiй дитинi.
Кобзарська пам'ять ©х i досi не забула.
VIII
Коли б добитись ©й туди живою,
Вона б зумiла крiзь той мур пробитись...
Вона б його розбила головою
Жовковського, - аби ©й подивитись,
Аби заглянути в тi очi-зорi
I, не спитавши нi про що, втонути
У несказанному блаженствi-морi,
I до страшного суду 30 так заснути, I про все горенько, про всю бiду
забути.
IХ
"Ось-ось вона! Ось, котиться по полю
Розумна голова, що рятувала
Всю Польщу й Русь! Я пiд полою
© сховаю, i, як розбивала
Вона страшного ката-супостата,
Так розiб'ю той мур страшенний нею"
О доню, утiкай сюди вiд ката;
Сховайся пiд намiткою мо ю, - Я в Ки©в проведу тебе попiд землею.,
X
Святi ченцi там ходи покопали
Аж до самiсiнького Русалима 31,
Щоб люде вiд невiр туди втiкали,
Ховались iз добутками сво©ми.
Там на Великдень 32 стиха дзвони дзвонять,
I люде гомонять, i щось спiва .
Нема на свiтi людям оборони, -
Сира земля ©х од бiди хова , I суду Божого страшного дожида .
XI
Як тато вернеться з Москви, ми будем
В московськiй займанщинi тихо жити
I горюванн чко сво забудем...
О, якби тiльки до тебе добiгти!...
Вже недалечке. Ось бiлiють мури,
По мурах кров гаряча червонi ...
Сади кругом у воду потонули...
О, визирни ж iз них, моя надi ! Се ж iз тво©х садiв так любо вiтер
вi !..
ХII
Чого ж ти, земле, так заколихалась?
Чого ти, небо, зразу почорнiло?..
Iмла перед очима розiслалась,
I серце, мов той камiнь, занiмiло...
Хита ться земля... Iде кругом... Не встою".
Де ж мури пiд садами поховались?
Се я крiзь землю йду... О доню, доню!"
I пада , i по землi послались Тi патли сивi, що вiдьомськими здавались.
ДУМА ТРЕТЯ
I
"Аллах! - рече над нею татарюга,
Високий, огрядний i бородатий, -
Се милосердiю твойму наруга,
Щоб людям без войни так погибати.
Ахмете! Подивись, яке обдерте
I закривавлене стареньке тiло.
Мабуть же не з добра, а з страху смертi,
Воно через степи й терни летiло. Так поховать його спасенне буде дiло.
II
Махай до юрту, бравий мiй козаче,
Звели сюди при©хати гарбою:
Бо он, дивись, вже чорний ворон кряче
Над бiлою старою головою.
Нам сто тринадцять раз повелiва
Святий Коран 33 на вбогих i нещасних
Дивитись так, як з неба позира
Аллах на нас, козявок бiдолашних,
I милосердiя лей в серця влива ".
III
Помчавсь Ахмет i курявою вкрився,
Зсiв iз коня татарин бородатий
I вухом странницi до серця нахилився...
"Нi, ще злиденно© сво © хати
Душа не кинула!.." I здобува
Бальзам з сакiв ловецьких i тростинку
В смажнi i мертвi вже уста вправляв,
I стиха влив лiкарства капелинку. "Благословен Аллах однинi i довiку"!
IV
Сим словом iскру жизнi вiн вiта .
Стара прокинулась i гострим зглядом
У вiчi, мов ножем, йому штирха .
Морщини, мов гадюки, в'ються адом.
"Де, коршаку, ти дiв мою голубку?" -
Промовила, i знов погасли очi.
Татарин, iз сакiв доставши губку,
Холодною водою з дзбанка мочить I, витерши ©й вид, ознаки жизнi сочить.
V
"О, знаю, знаю! - каже стиха. - Шкода,
Що я збудив тебе! Нехай би згасла
Остання iскорка... Про що природа
Знов улила у твiй каганчик масла?
Я бачу образ матерi мо ©...
Так на землi без пам'ятi лежала,
Як вирвано дитину з рук у не©,
А ваша хата полом' м палала I навкруги земля, мов пекло, гоготала."
VI
Скрипить гарба в степу... Ахмет вернувся,
I милосердний батько сина посила ,
Щоб сiна де на добрий в'юк здобувся.
З ним лойтрака вiн гарно вистила ;
Кладуть стару на сiно i тихенько
Везуть у балище на водопiйло.
Спускалося вже сонечко низенько,
Промiнн м степ червоним золотило, I, мов дрiмаючи, на небеса гледiло.
VII
Над водопiйлом в балищi кочують
Татаре з кiньми, з вiвцями й волами...
Кругом ©х юрта, по горбах чатують
х сторожi з луками й сайдаками.
Земля чужа та длань мiцна Аллаха
Незримо скрiзь простерта над хоробрим.
Не вiда жiночого вiн страха;
З сво©м мечем, кинджалом, луком добрим Ляка ворога, мов степового
птаха.
VIII
Втiкай, волошине, важкий, бокатий,
Iз займища свого на тихих водах
Од степово© на колесах хати:
Се попаса ться орда на переходах!
Ввесь тук тво©х долин i згiр'я злачнi
Оддав Аллах пiд табуни татарам...
А ви, купцi, джавури необачнi,
Платiть за чату добре яничарам, Щоб не згубити вам лiчби сво©м товарам!
IХ
Дурних невiр за ©х грiхи великi,
За iдольство ©х i обман народу
Вiддав Аллах сво©м синам навiки
З восходу сонця до його заходу.
I повелiв ©х землю назирати
З ©© добутками i всiм багатством,
Як назира з хмар орел крилатий
Дрiбне, дурне i полохливе птаство, Щоб животворний тук з ©х займанщини
ссати.
Х
Так сина сей самарянин 34 навча ,
Бистрого, як легка стрiла, Ахмета,
I милосерде вiн, i злiсть явля
В iм'я свого пророка Магомета.
Сусiд страшний для Польщi й Укра©ни!
Бог та пророк; не хоче бiльш вiн знати
Нiяко© священно© доктрини...
Свiт, правда, честь - оце його догмати: Свiт у Коранi, честь i правда у
булатi.
XI
"Мечем Кривавим я зовусь, мiй сину,
В iм'я Того, хто милосерд без мiри,
Хто заповiдав нам мету дину -
Всю землю покорити правiй вiрi.
Тяжкi грiхи впинили предкiв наших
Од наступу на землi християнськi:
За брехнi наших гетьманiв найстарших
Аллах вернув ©х пiд царiв поганських, I, мов об скелю, ми б' мось об
мури лядськi.
XII
Колись давно, мiй сину, на Заходi,
Де небо нахилилось над землею,
I море-океан гуля на свободi,
Облiгши свiт безоднею сво ю, -
Ми всi царства були завоювали,
Розкiшне Бiле море*, мов руками,
З Заходу i Востоку обiймали,
Пiд гордий Рим ходили байдаками,
Iз пишних базилик престоли срiбнi брали.
XIII
Тепер у тих царствах сидять погане,
I королi ©х лижуть папi ноги,
А правовiрнi нашi мусульмане
I вiд козацтва дознають тривоги.
Но прийде час, що, мов на морi хвилi,
Ми встанемо страшнi перед джавуром.
Не обороняться поганцi нечестивi
Нi шаблею, нi порохом, нi муром... На пожарищi в них ми станемо авулом.
XIV
Осман 35, високий учень мiй в лицарствi,
В кого я душу влив полом'яную,
Тепер сидить, як божество, на царствi
I наготовив ©м войну страшную.
Про се ж то ми й руша м до Дунаю...
Я матiр повезу до роду в гостi,
А ти з Добруджi 36 та з лiсного краю
Отабориш воювникiв при мостi. Сю працю я тобi з братами поручаю.
XV
Вже наш ясир дiйшов до Цареграда,
А всi добутки, певно, за Дуна м...
Жде вiд Османа щедра нас награда,
Та й по базарах грошей назбира м...
Простуй, Ахмете, в юрт, щоб зараз мати
Вiдхаяла сю бiдолашну жiнку,
А я про©ду повiз нашi чати,
I буду в юртi за малу хвилинку. Всiх мурз iз ©х кошiв вечеряти позвати.
XVI
Сьогоднi по вечерi буде рада
Про все, як нам дорогу сю верстати.
Кликни по чабану до нас iз стада...
Та щоб вiдхаяла сю бабу мати.
Нам сто й тринадцять раз повелiва
Святий Коран на вбогих i нещасних
Дивитись так, як з неба позира
Аллах на нас, козявок бiдолашних: Вiн милосердi м нам душу надиха ".
ПIСНЯ ТРЕТЯ
ДУМА ПЕРВА
Над степами сонце ся ,
Вiтер подиха ,
Подиха , мов у кобзу
Тихострунну гра .
Поначiплювано густо
Струни золотi©
На степи, балки з рiчками,
Байраки крутi©.
Ся сонце, вiтер вi ,
Тирсу нахиля ,
До струни струна на кобзi
Стиха промовля .
Бачиш оком, чу ш ухом,
Серцем розумi ш,
А сказати-заспiвати
Голосно не вмi ш.
Несказанно, невимовне
Кобза промовля ,
I святими почуттями
Серце надиха ,
I возносить серце вгору
Вiд земного лона,
Мов крилатi духи-конi
Бога Аполлона 37
Щоб споглянуло з-пiд неба
На се жизнi море,
Де, мов хвиля гонить хвилю,
Вiра вiру боре;
I широко© набралось
Правди та свободи,
Що насильство витiсня
З людсько© природи;
I поезi© спасенним
Надихом сповнилось,
До всiх вiр i всiх язикiв
Рiвно прихилилось.
I поезi©, й братерства
Праведним натхненн м
До всiх кротких духом кротким
I благоволенн м.
ДУМА ДРУГА
Рушив табiр, i в концертi
Скрип колiс гарбових
Злився з копотом i ржанн м
Коней табунових
I, мов стадо голубине
Замигтiло крильми,
Крутять в полi веремiя
Делiбашi кiньми.
Кругом табору танцюють
Той танець татарський,
Що не раз крутив-морочив
Голови лицарськi.
На юнакiв-делiбашiв
Старцi позирають,
Про свою юнацьку славу
Любо споминають.
I холодне в грудях серце
Грi кров гаряча,
I завзятiсть ожива
У душi козача.
На юнакiв-делiбашiв
Дивляться дiвчата,
I мов iскрами стрiляють
Зорi-оченята.
Познають сво©х летучих,
Що, мов блискавиця,
В степових пилах, у тучах
Зникне й загориться.
Про юнакiв-делiбашiв
Кобзарi спiвають,
Дзвонять в струни, невмиракiв
Хвалять-прославляють.
Обгорнула юрт молодiж,
Мов густi© тучi,
Що вiтрами гонить-крутить
Гуррикан летючий.
Серед юрту гарби-будки
Стиха коливають;
Бiлi поли, мов лебiдд ,
Крила надимають.
I кричать колеса в будках
Серед спiву й дзвону,
Як колись в нас на Посуллi 38
Заволоки з Дону. *
Се доспiвувалась пiсня,
Що дiди Бояни 39
Древнiм русичам, нам рiдним,
Голосно спiвали.
Пiд перстами в них живi©
Струни промовляли
I хоробрим золотi©
Славу рокотали.
I, мов стадо лебедине,
Спiви розлiтались,
Не в однiй вони людинi
Любо вiдзивались.
I лицарське на Вкра©нi
Серце залунало
I луну iз серця в серце
Аж до нас дослало.
I ясним, незлобним оком
Свiт ми обiйма м,
Мiж Заходом i Востоком
Бучi спомина м.
I вбача мо в тих бучах
Спiльну жизнь дину:
Про Гординщину 40 суму м
I про Укра©ну.
Лях, москаль, татарин, турчин
Промiж себе братт :
Розлучило ©х попiвське
Нависне завзятт ,
Як любовi й правди Бога
Без попа позна м, -
Всiх братiв ми до одного
Серцем привiта м.
Як туман попiвський зникне
В ся вi науки,
Мiлiонам по всiм свiтi
Буде менше муки.
ДУМА ТРЕТЯ
I
Коло сво © на колесах хати
Кривавий ©хав Мiч з людьми близькими,
I поруч нього жiнка. Два бахмати,
Гривастi ступаки, iшли пiд ними.
Бунчук червоний вiяв-розвивався
Над головою в нього: стяг понурий!
I голосом потужним заливався
Кобзар iззаду, рокотав i в струни, Та до пiсень його гетьман не
дослухався.
II
"Моя За©ро! Ти моя дина,
Так як душа у тiлi, серце в грудях...
Нехай паруються, мов та скотина,
Перелюбком: гидка гидота в людях!
Той, хто нам дав Коран, сього не вводив
(Жiнок мiж нас поганський вiк намножив).
Нiколи вiн iз рук не переходив
У другi руки на святому ложi: Бо проповiдував закони чистi Божi".
III
Так Мiч Кривавий мовив до дружини,
Що золотим волосс м i очима
Являла тип найкращий Укра©ни.
Той кроткий тип, що серце херувима
Занiс до нас iз Тiгра до вфрата 41, -
Не той, що у жалю ваги не зна ,
Що, мов козацька кров лиха, завзята
В любовi вре, в ненавистi пала I цiлий Божий свiт нi за що не вважа .
IV
"Ти божество мо©м очам явля ш, -
Рече За©ра, мiж людьми людина, -
Бо блискавками на войнi мета ш,
А. дома, мов до матерi дитина,
До мене голову на лоно хилиш,
Палкому серцю жаждеш прохолоди,
Всiм таборянам добродiйства чиниш
I нагороджу ш походнi шкоди I всi криваво© войни труда й пригоди". -
V
"О, де ж би я знайшов спочивок любий
Пiсля лiтання дикими полями,
Приятелiв i слуг безцiнних згуби
Та боротьби за жизнь iз ворогами?
В саду в "сестри", що, мов стебло, кадила,
Що, мов лелiя, вознеслась iз праха,
[I ра м нам земну юдоль зробила,]
По благостi до нас, людцiв. Аллаха, - В тво©м саду, моя любов i сестро
мила!..
VI
Пророче Божий! Ти Мечем Кривавим
Звелiв твойму слузi iменуватись,
Щоб на землi тво © правди й слави
Войною та ясиром допевнятись;
I, мов той гуррикан ширококрилий,
Я мчусь, куди мiй дух повелiва ...
Да менi тво натхненне сили
Губить лихе, що правду зневажа ...
Не мiй. Аллахiв мiч, невiрних погубля ."
VII
I чистий снiг-завивала схилився
Над чорною, як ворон, бородою;
I вид його ясний затуманився
Якоюсь погаданкою тяжкою.
"О нене! - стиха, мов мала дитина,
Промовив Кантемир. - Про що ти,
Свята, пречиста, ангельська людино.
Погибла вiд козацько© голоти?
Невже ж се за грiхи твого палкого сина?
VIII
Нiхто не рятував тебе вiд смерти,
Як я з мечем кривавим на джавурiв,
Мов Божа помста, ринувся, щоб стерти
З лиця землi невiрних гайдабурiв...
Тепер знов образ твiй менi з'явився
У тiм обличчi, як печаль, гiркому...
Про що?.. Невже ж за тебе не помстився
Твiй син плачущий на цiм кодлi злому, На ворозi сьому, в завзятостi
страшному?
IХ
А ти, про що ж i ти з'явився, брате,
Менi ввi снi вже во©ном дорослим?..
Ти кажеш, се у тебе друга мати?
Вона тобi сосудом богоносним
Зробилась... Дивне в тебе слово!
Побачимось, речеш, i Бога в серцi
Я покажу тобi мого святого...
Ним я живу, ним серце в мене б' тся...
О, сне! Ти показав менi мене самого...
Х
Невже ж ти жив, мiй брате, iскро свiту,
Що з матернього серця засвiтилась,
I се було угодно Магомету,
Щоб жiнка та, мов тiнь, менi явилась,
Та тiнь свята, що i в юдолi смерти
Свого синка, зiтхаючи, шука ?
О, не даваймо ©й, За©ро, вмерти!
Нехай розкаже нам про все, що зна ,
Яких близьких людей там на Вкра©нi ма ". -
XI
"Як посадили, брате, в сонну воду
Сю справдi тiнь живо© ще людини,
Вона пробовкнула щось про пригоду,
Про втрату бiдолашно© дитини;
Та сон-вода все горе потушила,
Тепер старенька любо спочива .
У довгiм снi воскресне жизнi сила,
Прокинеться вiд сну аж над Дуна м:
Тодi про все житт в гiрко© розпита м".-
XII
"Мiй сон менi, сеструню, не доснився...
Я кинувсь братн видмо обiймати,
Дивлюсь - чавуш до мене нахилився
Вiд беклербека посланець крилатий:
"Хвала Аллаховi! На Чорнiм морi,
Коло Кiлi©42 славно©, джавурiв
Побито, i Редшид-баша в Босфорi
До падишахових блискучих мурiв
Галерами пригнав з човнами гайдабурiв".
ХIII
За©ро, спогадай тепер про Бушу
Про договор святий i ляцьку зраду...
Я на Цоцорi голову Зулушу
Вiдтяв мо©м мечем за ©х неправду.
Редшид же повтинав тепер ©м руки,
Що Лехистан зрадливий боронили.
О, завдамо ж лихим невiрам муки,
Покрушимо одним походом сили,
Що правовiрну кров iз року в рiк точили.
XIV
Зовуть мене Османовим пророком...
Так, сам пророк на те мене поставив,
Щоб гидував перелюбним пороком
I учня на святий закон наставив.
I дасть йому Аллах орловi крила,
Щоб знявся вiн над усiма царями,
Щоб iдольство борола наша сила,
Щоб Мiч Кривавий мстивсь над ворогами
I перед ним тремтiв козак i лях-невiра!
XV
Кобзарю! Задзвони в гучнi© струни,
Щоб i громи тебе не заглушали...
Нехай покинуть мовчазнi© труни
Всi, що з Мечем Кривавим воювали,
I славою святою засiяють,
Мов над степами путеводнi зорi,
I духа нам пiд хмари пiдiймають,
Як гуррикан страшний тифона в морi,
I трепетом серця недовiркам сповняють!
XVI
Гей, пiдведiть до мене бойового!
Повчу я молодих орлят лiтання...
Не вдержу в грудях серця огняного,
Не вдержу в серцi полом'я-палання!"
I на баскому скоком опинився,
Такий же, як i кiнь, палкий, зиркатий.
Заржавши, огир над землею звився,
Огонь жерущий, аквiлон крилатий, -
I блискавкам його в степу не перегнати.
XVII
Заграли в труби, загули в тимпани,
Кобзар потужним голосом залився,
I струни нiби громом рокотали:
То пiнявий Босфор у скелi бився,
Душа в старих мов крила розпускала,
За Кантемиром по полю носилась.
Велично навкруги За©ра позирала,
© обличч ся вом окрилось,
I сльози капали, i серце веселилось.
ДУМА ЧЕТВЕРТА
Невмируща iскра жизнi
Жеврi помалу
В тiлi, що тяжким досталось
Мукам на поталу.
По переказу, з давнезних
Аравiйських давен 44
Лiками рiд Кантемирiв
Широко був славен.
З купелю саджали в купiль,
Як малу дитину,
Полумертву, невладущу,
Нетямну людину.
I помалу, поволеньки
Стала володати
I руками, i ногами
Безталанна мати.
I вернувсь до не© розум,
Скрушений бiдою,
I мов зо сну розмовляла
Голосно з собою:
"Се вже на тому я свiтi,
Та нi рай, нi пекло...
Мов у пеклi, темнувато;
Мов у ра©, тепло.
Тепло й тихо, тiльки чути
Щось у кобзу гра
I до струн живих неначе
Голос промовля .
Се, мабуть, тайник-печера,
Що йде пiд землею,
Де сховались нашi предки,
Та й живуть сiм' ю.
Надо мною склеп неначе...
Звiдки ж вiтер дише
I стiною земляною,
Мов рядном, колише?
Коло мене щось мов ходить...
Чи тiнь, чи людина?
Може, се моя Маруся,
Кругла сиротина?
Може, вмерла, як i мати,
Вiд журби тяжко©.
I впросилась доглядати
Неньки неживо©.
Бо не чути, як ступа
По землi се видмо,
I його людське обличч
Ледве-ледве видно.
Нi печалi, нi зiтхання...
Бачу, се ж бо й правда:
Бо немов i я журюся,
Немов трохи й рада". -
"Рада, нене, що вернулась
Божа iскра в тiло.
Над тобою совершилось
Благодатне дiло". -
Сi слова промовив стиха
Дуже дивний голос...
В бiдолашно© бабусi
Зiв'яв бiлий волос.
"Чи се й ти вже пiд землею,
Синку мiй, королю,
Що один дух був з мо ю
Бiдною дочкою?" -
"Нi, паньматко, - вiдказав ©й, -
Ще ти мiж живими,
Хоч тобi людьми чужими,
Може, ще й страшними.
Вiдчепи, За©ро, полу,
Хай зася сонце,
I до нас, як Боже око,
Зазирне в вiконце".
I розлився по намету
Свiт благословенний,
Що цiну йому зложити
Тiльки в ямi темнiй.
Килимами вся долiвка
Вислана багато,
I блищить ординська хата,
Мов царська палата.
Пишна зброя, кубки, тацi,
Намиста сiяють;
Сутозолотi жупани
З сонцем в жмурки грають.
Да не дивиться небога,
Чим орда пишалась,
Через що за Сян дорога
Золотою звалась 45.
I знялась на лiкоть з ложа
На м'якiй долiвцi,
I влiпила в Кантемира
Зляканi зiрницi.
"Якi Левко? - насилу шепче, -
Обрiс бородою?..
Обвив голову габою?..
Зна ться з ордою?" -
"Ой, За©ро! Не гаразд ми,
Не гаразд вчинили,
Що яркого свiту сонця
Зразу напустили". -
"Не втiкай же бо, Левусю!
Дай хоч подивлюся...
Може, зна ш, де шукати...
Де моя Маруся".
I за полу Кантемира
Безталанна ловить,
I тремтить, i за дрiбними
Слова не промовить.
"Що тобi здалось, голубко?
З нами чиста сила!
Не лякайсь-бо, сiра утко,
Гоголице бiла! -
До старенько© За©ра
Стиха промовля
Голоском лагiдним, любим,
Мов сопiлка гра . -
Се мiй муж, мiй рай цвiтущий,
Радощi й утiхи:
На войнi вiн лев жерущий,
Дома - голуб тихий". -
"Як! Левко твiй муж? Чи справдi?
I протерла очi,
Чи се вдень ©й увижалось,
Чи посеред ночi? -
Ти ж до не© залицявся,
Орле мiй, королю!
I покинув? I спiзнався?..
I живеш з ордою?" -
"Паньматусю!" -
"Нi, За©ро,
Сон мiй був пророчий...
Дивнi речi, невимовнi
Бачать людськi очi". -
"Нене! Говори порядно,
Хто ти, i кого ти
Звеш Левком так недоладно,
Тремтячи з турботи?
Вiн кохавсь, як ти мовляла,
Десь там iз дочкою,
I якась пригода сталась
З ними i з тобою?.." -
"Дак се не Левко? Се мрiя?
Нi! Його се голос:
То гримить, то наче вi
Вiтерець мiж колос...
Вiн гримiв про воюванн ,
Вiяв про коханн ,
Про щасливе пануванн
I розкошуванн .
Серед хвиль морських ревучих,
Галасу та крику
Чуло голос той все вiйсько,
Мов трубу велику.
I за те старшим обрали
Над всiми човнами,
Над старими старшинами,
Над отаманами.
I, як сокiл в чистiм полi
Голуби ганя ,
Так вiн на турецькi в морi
Судна налiта .
Налiта - турка боре,
Здобич здобува
I про наше люте горе,
Про бiду не зна ".
Сумно Кантемир споглянув:
"Так, се вiн, За©ро!
Тепер всю пригоду знаю
Вашу, бiдна вiро...
Ти Марусi Богуславки,
Мабуть, мати рiдна?.."
Затремтiла, се почувши,
Мов листочок, бiдна.
"Не питай, звiдкiль се знаю,
А скажи, де взявся
Сей козак, i де жив, поки
З вами запiзнався?" -
"Де його зродила мати,
В нас про се не знають,
А що батько був завзятий,
Добре пам'ятають.
Був татарського вiн роду,
Кочубе м звався;
Та невiрного народу
Здавна вiдцурався.
I водив козацтво наше
Пiд орду в улуси,
I в кровi купавсь, мовляли,
По самi© вуси.
I з'охотивсь вiн пiд старiсть
Богу роботати,
У чернечiй рясi душу
Вiд грiхiв спасати.
А iз Сiчi вислав сина
На свою господу,
I вподобався вiн дуже
Нашому народу,
Бо навчив його човнами
По морю гуляти,
Вразькi судна плiндрувати,
Слави здобувати..." -
"Так, се вiн! Бо Кочубе м
Звав чавуш гетьмана,
Що Редшид його човнами
Звеселив Османа".
I Кривавий Мiч обличч м
В землю похилився
I, до килима припавши,
Тяжко зажурився.
"Нене! - каже. - Знаю певно,
Де твоя Маруся,
Та що плакать будеш ревно,
Виректи боюся.
А побачити побачиш:
Ось тобi порука -
Моя жiнка, люба любка,
Тихая голубка". -
"Справдi я ©© побачу?" -
"Так, як Бог на небi,
I живе вона не в пеклi,
Не в страшнiм Еребi".
Повалилась йому в ноги
Мучениця мати
I, солодкими облившись,
Стала промовляти:
"Чоловiче! Чи ти турчин,
Чи хто ти, не знаю...
До тво©х нiг руки хирнi
Ревно простягаю.
Дай, обнявши, поцiлую
Добрi, любi ноги,
Що приймають странню немiч
У сво© пороги!" -
"Не менi, матусю, дякуй,
Боговi святому,
Що привiв тебе в нещастi
До тихого дому". -
"Що за нiжне в тебе слово!
Яко© ж ти вiри?
Хiба ж так, як ми, говорять
I турки невiри?" -
"В мене мати, люба нене,
Була християнка,
Iз Гусятина 46, з Пiдгiр'я,
Бранка-полонянка.
Над колискою мо ю,
Так, як ви, спiвала,
I по-вашому про Бога
З хлопцем розмовляла.
А пророк наш побратався
З розп'ятим Пророком,
Як огнем святим займався
Над усiм Востоком.
Вiн Марi©ного Сина
Мав за путеводню 47
Ясну зорю, як спускався
У грiхiв безодню.
А цуравсь тих душ мерзенних,
Що з його науки,
3 його правди наробили
Всiм народам муки,
Передвiчного сiм' ю,
Родом надiлили
I лукавством та брехнею
Небеса затьмили...
I моя За©ра - бранка,
I ©© на крила
Наша буря-негаданка
З-над Сули вхопила.
I як Бог сестру Адаму 48
Вилiпив iз глини,
Менi з не© тато-мама
Подругу зробили.
Освiтили ©© розум
Чистим словом правди -
У нещастi до вiдради,
В щастi до поради.
I твоя дочка, вповаю,
Зрозумi Бога,
I високого достойна
Зробиться порога". -
"Вона Бога розумi , -
Прорекла старенька, -
Бо молитись, було, вмi
В мене ще й маленька.
Зна змалку рушниками
Божники вкривати
I пахущими квiтками
Всi боги квiтчати". -
"Всi боги? Мовчи, бабусю,
Про боги мiж нами;
Бо дин той, хто вкрива
Землю небесами". -
"Нi, добродiю, мовчати
Не в силах про вiру,
Хоч би й шию менi класти
Кату пiд сокиру". -
"Так! - понуро усмiхнувся
Кантемир. - Сокира
Не страшна - хто не здобувся
Бiльш як на кумира.
Слухай, бабо. Русь я знаю
Не десяток рокiв...
Де спiткаю, всiх стинаю
Ваших лжепророкiв.
I тебе, попаде, стяв би
Зе безбожну душу,
Та впиня мене мати...
Милувати мушу.
Моя мати так дитину,
Як i ти, втеряла,
I тво вона обличч ,
I твiй погляд мала.
Не зневаж ©©, За©ро,
Не гордуй старою:
Бо безумство з не© здiймеш
Тiльки з головою.
У тих розум, в сих безумство,
Так попи зробили,
Що царства ввели в безпутство
I передрочили.
Та не ся, ще гiрша думка
Менi серце крушить,
Кров самумом i гаркуром
Без сушила сушить.
Чого брат менi приснився
З дивними речами,
Як до мене нахилився
Вiстовець з листами?
О За©ро, сестро! Чую,
Лихо невимовне,
Що та iскра потуха ,
Що та кров холоне.
Iскра Божа, кров пречиста
З праведного серця...
I погасне, захолоне,
З Богом не зiлл ться.
Люба сестро i дружино!
Мусимо не кiньми
До Стамбула ми летiти,
А бистрими крильми".
ПIСНЯ ЧЕТВЕРТА
ДУМА ПЕРВА
I
Стамбул... Яке страшне, потужне слово!
вропо! Ти була його злякалась,
I пустота життя твого лихого
В тривозi деспотiв тво©х озвалась...
Два рази вже ти правду на Босфорi
Безумством християн тво©х гасила,
Аж ось на Бiлому й на Чорнiм морi
Ще раз нова запанувала сила
I давню боротьбу з лукавством поновила.
II
Як згасло свiтло, що з гори Сiнаю
Вiд громового слова засвiтилось,
I вiстю кроткою, благою з раю
Мiж галiлейських рибакiв явилось 49, -
Тодi душа пророка Магомета
Серед омани правди возжадала,
Огонь ©© диханi м поета
У темрявi поганства роздувала
I чоловiчество вiд кривди рятувала.
Ill
I сила правди, чистоти, свободи
Базар- русалим опанувала
I лжею отуманенi народи
Культурою новою осiяла.
Обман i лжа вказали ©й дорогу
В четвертую столицю християнства,
Де всi храми невидимому Богу
Сповнились темним iдольством поганства,
Затулою грiхiв, покровом тунеядства.
IV
Стамбул... Перед сим iменем потужним
Народи Западу возтрепетали
I, правду борючи кагалом дружним,
Сво© царства вiд пагуби спасали
У Римi новорожденим поганством...
©х деспоти магометан псували,
I, грошi сиплячи мiж мусульманством,
Потужний дух розкошами всипляли,
Кругом султана честь i правду потребляли.
V
"Великолiпного", як мур, пiдмили *,
I похиливсь колос, i яничари
Та спаги навкруги його могили,
Мов дикi низовцi, забунтували.
I бореться iслам з хидним Римом,
I шарпа його лихе козацтво,
I затуманю пожежi димом
Жадне кровi й ру©ни гайдамацтво.
Стамбуле! Де ж тво прославлене лицарство?
VI
У бебехи буйними головами
Тво© вождi преславнi повривались,
Танцями бранок, винами, медами,
Перелюбством паскудним повпивались.
А буй-тури, котрих вони водили
На християнство, соромили Бога,
Гiрких вдовиць, сирiт, нетяг душили"
Постали злиднi, гвалт, журба, тривога.
Коло султанського високого порога.
VII
Редшиде й Кантемире! На Востоцi
Ви зорями новими заблищали.
Iсточник жизнi обрели в пророцi,
Iсламу славою i честю стали.
Од вашого меча недавно на Цоцорi
Лiг трупом безголовим лях олживий,
А на тiм руськiм невпокiйнiм морi
Втеряв свiй пишний цвiт козак зрадливий,
I полом' м взялись його поселки й ниви.
VIII
Як поле в них буя бодяками,
Так забуяли серед Цареграда
Невольницькi базари козаками:
Очам одрада, во©нам награда!
I, мов грядки в садах цвiтуть маками,
Гареми мусульманськi забринiли
Дiвчатами вродливими й жiнками,