Кулiш П.. Маруся Богуславка

А руськi дiти весело обсiли
З пилавом мисочки, мов голуб'ята бiлi.

IX

Султанськими дiтьми вони зовуться...
Чи раб, чи пан був батько нечестивий,
На всiх ©х рiвно милостi поллються.
Тут не орудують пани лестивi
Людьми, як бидлом. Правда i одвага
Дорогу стелять кожному однако.
За правду й вiру шана i повага
Жде i тебе, козаче-гайдамако,
Гультяю без ума, без совiстi бурлако!

X

Проспись, п'янице, й розумом мiзерним
Урозумiй, кому ти поклонявся!
Яким обманщикам, сiпакам скверним
З душею й тiлом у полон оддався!
Не для того ми грека звоювали,
Щоб кров гарячу iз людей точити,
А щоб диного Всевишнього познали;
Батькiв безумних необачнi дiти
I мертвим iдолам покинули служити.

XI

Дивись, ледащо, як у нас гуля
Народ веселий у святiй свободi.
А в вас раю i достаток ма
Хiба паливода, харцизник, злодiй...
Чи чу ш? Се слiпi старцi спiвають
Про ваших лицарiв i в кобзи дзвонять.
У нас невiри вольностi вживають
Бiльш, нiж у вас тi, що мерцi хоронять .
I в пекло до чортяк стадами душi гонять.

XII

Споглянь: у нас батьки iз матiрками,
Прибувши з Лехистану, з Укра©ни,
Розпитують собi мiж козаками,
Де ©м шукать у полонi дитини.
I нi один iз нас нi бранця не пота©ть,
Нi бранки: бо в Коранi золотими
Словами нам прописано, щоб навiть
До ворогiв були ми милостивi,
Не вимагаючи велико© поживи.

XIII

Споглянь на сих туркень, що по базарах,
В покривала закутанi стидливо
При спагах, муфтiях i яничарах
Розпитують землячку нещасливу,
Яке житт i горе на Вкра©нi?
Чи довго ще вона держатись буде? *
I чом не кинуть при лихiй годинi
Гiрких тих займищ бiдолашнi люде
Та не оселяться в якiй чужiй кра©нi?

XIV

Споглянь: он козакам-вовкам туркеня
Червiнцi розда в iм'я пророка...*
Не оскудi милостива жменя
Прибутками з Заходу i з Востока.
На голову - хто нам шука згуби -

Ми сиплем жар сво©м запомаганн м;
А ви про милость трубите у труби,
Самi ж обманами та вимаганн м
Щодня багатитесь, ненаситнi стяжанн м.


ДУМА ДРУГА

I

I се ти чу ш, бiдолашна мати
Марусi Богуславки, по базарах, -

По тих, де мусять матiрки шукати
Сво©х дiтей, мов ярок по отарах.
Тебе веде по городу За©ра,
Голубка тиха, що у золотому
Сидить в гнiздi в страшного Кантемира,
Мов у ковчезi Но вiм святому 50,
I не завиду на всiй землi нiкому.

II

Страшним iм'ям його дiтей лякають
В багатiй Польщi i на Русi вбогiй.
Кривавого Меча на Вiслi знають;
Ревуть про нього Днiпровi пороги...
I лев сей лютий, сей дракон крилатий
Найкращим дiлом в пишнiм Цареградi
Вважав собi джавурку проводжати
В будинок, що втонув у вертоградi,
В так названi тепер Царицинi Палати.

III

Ув оксамит стареньку нарядили,
У золотом гаптованi патинки,
I до вподоби у всьому годили,
Як госпожi вельможнiй i великiй.
Корилась мовчки мати нещаслива:
Байдуже ©й про позолоту суту,
Ждала одного: щоб, покiль жива,
Побачити дочку хоч на минуту,
А що ©й казано, приймала, як отруту.

IV


Попереду каваси виступали,
Цяцькованi, страшнi, як уголь чорнi...
Зуздрiвши ©х, дорогу всi давали,
Вiрмене, греки i жиди проворнi.
А ззаду йшли пiд бунчуком червоним
Татаре гурмом, степовi орлята,
Що загнiздились понад морем Чорним, -

Орда легка, на грошi небагата,
Багата волею, незнани м потентата.

V

"Чи бачиш, нене, мури сi кривавi,
Що перед нами неба досягають?
Вони за предкiв наробили слави;
Про них багацько кобзарi спiвають". ,
Стара здригнулась: бо крiвця червона
Стiкала з муру, де гаки стирчали.
На них голодна крякала ворона,
А долi пси у шматт трупа рвали
I, страшно гризучись, гарчали i вищали.

VI

"Се шибениця в нас, Мосток Мертвецький...
На нiй, за гак залiзний зачепившись,
Висiв ваш Байда, Митрик Вишневенький 51,
На зрадницькiм учинковi вловившись.
Служив султановi, та мов скаженний
Утiк вiд нього i здобувся ласки
У ворога його, в Москвi мерзеннiй,
Мов качка на ставку гнилому ряски,
Да й став нас воювать сей пинда навiжений.

VII

I на Мосток Мертвецький пхнули
Його з високих пiднебесних мурiв,
Щоб мук його страшенних не забули
Зрадливi вашi козаки-джавури,
Бо не схотiв признати за пророка
Посланника Аллаха, Магомета,
I не спасла його рука висока
Iсуса вашого iз Назарета,
I полетiла в ад його душа жорстока". -


VIII

"Нi, певно, в рай!" - промовила старенька,
Не боячись турецько© потуги. -

"Коли б мене не зупиняла ненька, -

Рече той глухо, - я б не чув наруги.
О божевiльна Русь! Який би з тебе
Великий свiт постав серед народiв...
Коли б у темнiй темрявi у тебе
Слiпорожденний пiп не верховодив
I розуму твойму хидно не зашкодив!..

IX

Стара яго! В мою глибоку дуту
Ти серцем матерi чуйним прозрiла,
Що слова я свого додержать мушу,
Хоч би, мов лютий ад, у мене кров кипiла".
"Невiро! - знов рекла нещасна мати, -

Щоб знав си, що в нас Iсус наш значить
I з ним сосуд пречистий благодати,
То дай менi дочку мою побачить,
Тодi готова й я вiд тебе смерть прийняти". -


X

"О роде лютий, роде нещасливий! -

Промовив Кантемир, з гнiву поблiдши, -

Нехай тебе тиран немилостивий
У руки вiзьме, у залiзнi клiщi!
Живи, як пес у нього на приковi,
Вищи та скигли, потваре пекельна!
Не мавши волi i в людському словi
Бiснуйся, мов за гратами гi на,
I мук тво©х нехай жаха ться вселенна©

XI

За©ро, сонце любе, райське, тихе!
Пожалься над дурною попадею:
Вона зробила дiло в нас велике
З Марусею вродливою сво ю.
Увесь парадний шмат сво©х гаремниць
Порозсилав Осман, куди схотiли;
Зоставив тiльки тридцятьох служебниць,
Щоб ©й у вiчi, мов тi пси, гледiли
I виповняти все, що повелить, летiли.

XII

Хасеки-Хуррем 52 се нова в нас буде;
Новi звича© пiйдуть у сералi;
Новi засядуть у диванi люде;
Новi порядки заведуться в кра©.
Одна бiда: ся друга Роксоляна
Х а с е к и - Х у р р е м назвою горду *,
Без ласки позира на Османа,
©сть нехотя i знай суму ;
Но сумом тим ще бiльш високий дух чару .

XIII

При нiй вiн, кажуть, мов дитина смирна,
До не© доторкнутися не смi ,
I, мов убога, боязка людина,
Перед царицею потужною нiмi .
Коли б ти бачила, як звеселився,
Як став мене прилюдно обiймати,
Довiдавшись (Редшид менi хвалився),
Що у мене Хасеки-Хуррем мати... -

"Вези ©©, вези в Царицинi Палати!"

XIV

I, мов за покликом гучним Османа,
Галера золота пiд бунчуками
Назустрiч припливла i привiтала
З гармат гетьмана iз двома жiнками.
"Одна яса гетьману та гетьманшi,
А друга - рiднiй матерi Хасеки,
Велико© й могущо© султаншi". -

Так донесли галернi греки,
Хибкi потурнаки, в iсламi недопеки.

XV

Босфорськi води, мов срiбло, кипiли
Пiд веслами галери золото©,
I очi очарованi гледiли
На город Софi©, колись свято© 53,
Тепер служебки грiшно© пророка,
Покутницi за лжу на арiанство 54,
На ту звiзду туманного Востока,
Та за гоненн на несторiанство ,
Котрим спасти свiй ум хотiло християнство.

XVI

"За©ро! На всьому широкiм свiтi
Нема й не буде другого Стамбула.
Мов золотi Аллах розвiшав сiтi
Вподовж свого квiтчастого авула.
Крiзь золото сади благоухають.
Понад снiгами мурiв зеленiють,
I мiнарети, мiсяцем вiнчаннi,
На горах райських, благодатних мрiють!"
А води дзеркалом прозирчастим лелiють!" -


XVII

"Благословен Аллах! - рече За©ра, -

Вiнець землi вiддав вiн правовiрним.
Хранителям правдивостi i мира,
Служителям сво©м нелицемiрним". -

"Так, мiч наш правду й мир обороня ;
Жезлом желiзним пасемо народи,
I покiль вiн в руках у нас сiя ,
Не хлинуть iз небес потопнi води
I за людськi грiхи не знiвечать природи.

XVIII

Коли ж пiдiймуться джавури з праху
Та завдадуть Османлисам зневагу
Мечем i правдою, тогдi Аллаху
Зiстанеться оддать ©м перевагу.
I скаламутиться Дунай широкий
Вiд нашого безчесного втiкання...
I Порти пишно© порiг високий
Страшенного дозна поругания...
Аллаху! Не впиняй твого меча-карання!

XIX

Нехай над свiтом той господарю ,
В кого душа мiцна в мiцному тiлi,
Хто правду серцем чистим, чесним чу ,
Хто в словi вiрен, непохибен в дiлi.
А ви, фальшивi мiдяки-червiнцi,
П'яницi, бабi© та лежебоки,
Блуднi з паршиво© отари вiвцi,
Занепаду Османлисiв пророки!
Да буде ваш удiл кривавий i жорстокий!" -


XX

"Не говори так страшно про недолю,
Мiй соколе, мiй орле сизокрилий!
Не зуповняй даремною журбою
Душi тво © вiрно© За©ри.
Дивись, якi картини перед нами
Над водами небесно-голубими!
Як у водi висять доми з садами,
З пiддашшями, з терасами сво©ми,
А бiлi голуби, немов снiги над ними!

XXI

Дивись, якi мечетi мармуровi!
Якi легкi кiоски та стрiльницi!
Мов парчами окутанi дiброви,
З них золотi летять угору шпицi.
Над ними хмари тихим ра м сяють
На небi чистому, як дух пророка:
То херувими з неба визирають,
Промiнне Божого благого ока,
Едемськi сторожi спасенного Востока!"


ДУМА ТРЕТЯ

I


Тим часом, як За©ра любовалась
Священно© природи малюванн м,
Душа, примучена недолею, озвалась
Новим страданием на чуже страданн .
Не золотом галера величалась,
Не довгими хвалилась бунчуками:
Вона цвiла, пишалась i втiшалась
До поясницi голими гребцями,
Здобутими в бою рабами, козаками.

II

Кругом срiбло i золото блищало,
I сонцем рай iз неба осмiхався,
А в хирнiм тiлi сонце замирало,
Що так язик iз язика знущався.
Стара не знала й не хотiла знати,
Що козаки на морi виробляли
I чим би стались мечетi й палати,
Коли б вони Стамбул опанували
Та свiй закон невiрам показали.

III

В тiй церковцi, в тому бабинцi-раю,
В куточку тiм небесного жилища,
Де чоловiк ©©, по давньому звичаю,
Благословляв рiзню та пожарища,
Аби чужа була, не наша вiра,
Аби не наш язик звав Бога правди, -
В тiй церковцi запекла злiсть кипiла
В серцях завзятих темно© громади,
Що адом дихала на пишнi царегради.

IV

До пояса нагi, плечистi чуприндири,
Леви Порогiв, лицарi Лиману,
Сидiли в ряд, без волi i без сили
Метнутись на грiзного бусурмана.
Залiзнi кайдани ©м повпивались,
Мов зуби Цербера 56, у голi ноги;
Гребли всi влад, аж потом обливались,
Бо потурнак ходив мiж ними строгий
I карбачем крутим ©м додавав пiдмоги.

V

"О чоловiче, - прорекла старенька, -

Невже ти в серце Господа не чу ш?
В нас i на скот помахують злегенька,
А ти сих в'язникiв, мов кат, кату ш!
Дивись, якi страшнi, кривавi смуги
На плечах, мов вужi, понабрякали!
Тако© безсердечно© наруги
Ще людськi очi звiку не видали.
Вони ж на весла й так щосил понадягали". -


VI

"Вельможна панi, - каже той по-лядськи. -

Шкода тобi над ними вболiвати:
Бо падло се, сi трупи гайдамацькi
Однаково собаки будуть рвати.
Менi ще й ксьондз казав, щоб козаковi
У присяганнi вiри не дiймати,
А як сидiтиме вже на приковi,
Дак жалощiв до злющого не мати:
"Бо, - каже, - на розбiй його рожда й мати". -

VII

"Яка ж тогдi се буде в тебе вiра,
Щоб, як на падло, на людей дивитись
I, переваживши нiмого звiра,
Сво©м запеклим варварством хвалитись?
Нi пiп, нi ксьондз нас на таку науку,
На звiрство нас таке не наставля ,
Щоб чоловiку завдавати муку,
Коли сво вiн дiло виповня .
За се ж тебе Господь судом сво©м скара ". -

VIII

"Аллах тепер суддя мiй, мосцiпанi!
Покинув я ваш присуд християнський.
Тепер моя наука вже в Коранi:
Я турчин i слуга райза султанський".
I смуги знов по спинах простяглися,
Новi рубцi кривавi набрякали.
Котилися горохом i лилися
Гiркi по щоках, да не утирали, -

Робити веслами бiдахи пильнували.

Iх

Поглянула з плачем на Кантемира
Старенька попадя i промовля :
"А ти ж менi казав, що ваша вiра

Вам милосердi повелiва !" -

"Повелiва , нене, навiть i до злюки,
Та не до зрадника, котрий здiйма
На нас хижацькi, розбишацькi руки:
Таких наш суд без милостi кара
I вiдда новим потурнакам на муки.

Х

Сей з тих ляхiв, що острах на Цоцорi
Вiддав менi у руки, мов отару,
А козаки, з тих, що на Чорнiм морi
Редшид загнав пiд шаблю яничару...
Немилостивий кат! Бо тяжко мститься,
Що козаки панiв ляхiв не люблять.
Нехай кату : дух наш веселиться,
Як вороги один одного гублять
I про свою вражду мiж мусульманством трублять.

XI

Попи й ксьондзи се двi нечистi сили,
Що пiднялися душi всiм спасати
I миром вашим так заколотили,
Що будете вовiки рабувати...
Ти кривишся, тобi се гiрко чути:
Дак знай же, що й менi гiрка ся чаша, -

Така гiрка, мов випив я отрути.
Однакова з тобою доля наша.
Той Кочубей - мiй брат диний. Ти вжахнулась?

XII

I тобi чого жахатись, нене.
Я був у нього в тiй страшнiй хурдизi,
I син мо © матерi вiд мене
Так одвернувсь, мов був я син тигрицi.
Аллах дав нам обом свiй образ чистий,
Вложив обом у груди щире серце, -

I насмiявсь iз Бога дух нечистий,
Що духом тьми, отцем олжи зоветься:
Душi мо © цвiт у тьму кромiшню пнеться.

XIII

Вiн хоче вмерти в тiй поганiй вiрi,
Що iдольством назвав пророк великий,
Що нею дурнiв дурять лицемiри,
Сповняючи ©х кров'ю море й рiки.
Вiн хоче голодом себе убити,
Мов той орел, що крильми не влада :
Не хоче голови пiд нас хилити,
I смертi, як верблюд води, жада , -

Готов хоч на гаках страшенних тих висiти.

XIV

Сьогоднi вранцi на Мосток Мертвецький
Козацького зiпхнули осавула,
I вiн повис, як Митрик Вишневенький,
I до чортяк душа його шугнула.
Левко ж на люту смерть байде дивився,
Мов на яку мальовану картину,
За душу праведну, мовляв, хрестився
I прославляв щасливу ту годину,
Що ляже й сам в таку ж криваву домоiину". -


XV

"О душе бiдно© дочки мо ©! -

Простерши руки, попадя сказала. -

Не знаючи ще доленьки сво ©,
Достойне серце ти собi iзбрала...
О, не на те, Марусенько, уздрiти
Тебе бажаю, щоб тi златоглави,
Одежу пишну на тобi хвалити,
Дiвоцько© огиду чести й слави,
I встряти у тво© розкошi та забави!

XVI

Нi, серце рiдне, духу мiй небесний,
Моя молитво рання i вечiрня!
Мiй образе святий, мiй вiку чесний,
Моя надi райськая надзiрня!
Навчу тебе багатством гордувати,
Як прахом тим, що топчемо ногами,
В убожествi та в муках умирати,
Гнушаючись Господнiми врагами,
Як непрощенними пекельними грiхами!"

XVII

Мов та струна тонка тремтить на лiрi,
Вiд голосу сумного Азра©ла,
Так затремтiло серце у За©ри,
Душа та мним горем заболiла...
"Попаде! - каже Кантемир. - Не знаю,
Чи злобою кипiть, чи плакать мушу,
Бо на За©рi сльози помiчаю...
Росою Божою кипучу душу
Сi сльози холодять, i я твiй жаль прощаю".

XVIII

Попи, се все попи таке в вас коять,
Що рiдний брат не хоче знати брата,
Що люде людям смертi в Бога молять
I дивляться на нього, як на ката".
Оце блищать Царицинi Палати,
Дивись, у воду мармуром ступають,
Мов дорогi пишнобарвистi шати
Вiд пороху земного обмивають.
I пахощi кругом, i щаст розливають.

XIX

А он твiй брат назустрiч нам виходить.
В великiй ласцi вiн тепер в султана.
Увесь у золотi, як бачиш, ходить:
Нема в нас бiльшого над нього пана.
Тво © се дочки будинок власний,
I зветься вiн Царицинi Палати...
Iди; а я - туди, де брат нещасний
На свiт широкий дивиться крiзь грати,
Мов пугач степовий, рарогiв брат крилатий".

XX

На мармур i порфир стара ступа
В передвiрку царських палат Марусi
I до землi чалмою припада
Той брат Iвась, що з рук у паньматусi
Сестра маленького на ручки брала,
Саджала в купiль з маку й материнки,
Обмивши гарно, у кiмнатi клала
На пуховi бiлесенькi перинки
I пiсеньок, покiль засне, йому спiвала.

XXI

"Геть, Ка©не, антихристе вiд мене, -

Промовила, i очi одвернула. -

Амiнь! Щезай, чудовище пекельне!"
I, мов голубка, мимо полинула.
Летить, а перед нею пишнi дверi
Немов рука незрима вiдчиня ...
©© Маруся, мов едемська перi,
Летить назустрiч, вся, мов рай, сiя ,
I до колiн сво©й матусi припада .


ПIСНЯ П'ЯТА


ДУМА ПЕРВА

Тихий ангел вибира
Душу голубину,
Крильми стиха осiня
Мовчазну людину.

I всi вiри тiй людинi
Приступнi здаються:
Теплi сльози милосердя
В не© з серця ллються.

Нi словами не сказати,
Нi в псалтир заграти,
Як дитину обiймала
Бiдолашна мати.

Тiльки ангел тихий зна
Ту святу хвилину,
Що небесний вироста
Цвiт з земного крину.

Зна i несе до Бога
Серця цвiт живого
I вiта цвiтом жизнi
Тричi Трисвятого:

"Веселися, Боже правди,
Праведним созданием,
Як лилi© чистим цвiтом
I благоуханн м!

Як гармонiя поету
Серце звеселя ,
Вiд Твого святого свiту
Дух його сiя :

Так iм'я Тво велике
Мiж людьми святиться,
Що любов пречиста в серцi
Без конця та©ться.

I хвалитимуть вовiки
Всi земнi язики
I стiкаються вiд Тебе
Благодатнi рiки".

Не струна д'струнi на кобзi
Стиха промовляла,
Не псалтир свята се слово
Псальмою спiвала:

Свiтлий ангел легкокрилий,
Чистий дух любови,
В серцi тихому в За©ри
Слово се промовив.

Не спускала любка ока
У царських палатах
З матерi, що нила-млiла
В оксамитних шатах.

Як зустрiлось око з оком,
Рученьки з руками
I вуста смажнi з пухкими,
Свiжими вустами,

I в один дух, в одно серце
Двi душi злилося,
I все горе на часинку
Забутт м взялося. -


За колону заступила
Любка Кантемира,
Золотоволоса фея,
Знахарка За©ра.

Повна ласки й благостини
Невидима стала,
Божих святощiв хвилини
Конця дожидала.


ДУМА ДРУГА

Привела Маруся матiр
У царськi палати...
Затрусилась, заридала,
Озирнувшись, мати.

"Дак оце тi, серце доню,
Хати на помостi,
Що вчащатимуть на бенкет
Санувитi гостi?

Де ж той стiл попiд богами,
Що з гостьми сидiти,
За солодкими речами
Меди-вина пити?

Де ж тво коханн любе?
Покажи невiру!
Я готова простягнути
Шию пiд сокиру". -


"Тут коханого не маю, -

Прорекла Маруся, -

В самотинi пробуваю,
Боговi молюся". -


"Боговi? О серце доню!
Як йому молитись,
Коли мусиш на турецьке
Iдольство дивитись?" -

"Хай споко©ться матуся!
Ось ходiм в кiмнату...
Ма там чужа Маруся
Християнську хату.

Там з лiвансько© кедрини
Божники з богами,
Як у нас на Укра©нi
Попiд рушниками.

Я пахущими квiтками
©х щодня вбираю
I, вбираючи, сльозами
Мию-обливаю.

Згадую матусю й тата...
Де ж татусь наш, мамо?
Де вiн дiвся-опинився?
Що його спiткало?" -


"Не питай: боюся, доню,
Думати i знати...
I язик нiмi в мене,
Щоб кого спитати.

Я, мабуть, на Божих крилах
За Днiстро летiла,
Нi тернини, нi байракiв
Темних не гледiла.

Божi крила, доню мила,
Мчали, як листочок,
Щоб умерти, як почую
Знов твiй голосочок". -


"Нi, мамуню, будем жити,
Господа хвалити
Та у землю християнську
Визволу просити.

I в Туреччинi, матусю,
спасеннi люде.
Поживем тут i побачим,
Що то далi буде!

До мене священик сербський
Рано й вечiр ходить..." -

"Чи йому ж се в бесурмена,
Доню, не зашкодить?" -


"Нi, сам цар повелiва ..." -

"Як! Отой невiра?" -

"Нi, матусю, в нього наша
У повазi вiра.

Вiн, коли ти хочеш знати,
Змалку в злiй напастi,
Крився хлопцем мiж ордою,
Вiвцi мусив пасти.

Кантемир його спровадив
У якiсь Нага©57...
Там знайшов вiн нашу мову,
Вiру i звича©.

Дак по-нашому й молився, -

(Сам се каже), - Богу,
I носив свитину нашу
Латану та вбогу". -


"Дак з тобою i говорить,
Кажеш, як людина?..
О бодай його побила
Пагубна година!" -


"Не кажи-бо так, мамуню!
Куди ж Божа воля
Кочубея швиргонула..?
Чи смерть, чи неволя?" -


"Ох!.. Про ту лиху годину
Я нiже не знаю
I тепер вже про дитину
Тiльки рiдну дбаю". -


"О рятуй його, Пречиста!
Коли ж розлучила
Нас сира земля, чи море,
Чи ворожа сила,

За його лицарську душу
Я щодня молюся
I гiркими перед Богом,
Як береза, ллюся.

Слухай, нене, ясна зоре,
Щаст , доле, втiхо!
Чи з сього добро, чи горе...
I велике лихо?" -


"Що ж таке?" -
"Шепну на вухо.
Цар - людина справдi..." -

"Як, щоб ти з царем укупi
Потонула в адi?" -


"Не потонемо: бо хоче

Потай охреститись
I мо©м богам зо мною
День у день молитись". -


"Да воскресне Бог! - гукнула,

Хрест кладучи, мати. -

Лучче б я в Днiстрi втонула,
Нiж сього дождати!

Се ж диявольська спокуса...
Доню! Слава Богу,
Що вiн iншу нам з тобою
Показав дорогу!

Ось яку... Ходiмо, доню,
В образну кiмнату...
Хоч побачу й там з тобою
Пагубу багату...

Пагуба - чертог багатий.
Знаймо се. Ходiмо
I богiв нас рятувати
З пекла умолiмо".


ДУМА ТРЕТЯ

Увiходять у кiмнату,
В християнську хату.
Там пригашено окрасу,
Мов той жар, багату.

Нiби в Ки©вських печерах,
Темнувато в хатi.
Против лампи в злато-срiблах
Образ пребагатий.

То була Пречиста Дiва;
На руках дитина:
До конця в високих спiвах
Люба нам картина, -


До конця ж бо ми впова м
На любов святую,
Що чудовним робить ра м
Нашу жизнь земную.

Поза нею з божниками
Всi боги й богинi,
Пiд квiтками й рушниками,
Ледве-ледве мрiли.

Темнота печерна розум
Хмарою вкривала
I про щось недовiдоме
Серцю промовляла.

Аромат квiток травчатих
З миррою зливався,
I куточок сей в палатах
Церквою здавався.

I, мов ©м обом небеснi
Святощi засяли,
Доня й неня безсловеснi
На колiна впали.

Образ чистоти земно©
Мовчки ©м говорить,
Що вiн справдi чудотворнi
Речi в серцi творить.

"О Пречиста Дiво - Нене! -

Прорекла Маруся, -

Се зробила Ти, що в мене
У гостях матуся.

Принеси ж iще одного
Гостя дорогого,
Панотця мого благого,
Чесного, святого!

I коли Левку судила
Всемогуща воля,
Щоб спочила дивна сила
В глибокостях моря.

I його козакуванн ,
Дивне всiм лицарство,
Не лякало плiндруванн м
Темряве поганство;

Коли Ти менi судила
В сих чертогах жити
I тому, що всяка вiра
Кориться, годити, -


Дай менi з Тво © ласки,
Свiт йому вiдкрити,
Тихий мир у християнських
Землях водворити!

Нехай вiру перестане
Побивати вiра
I в оманi не скона
Дивний сей невiра!"

Як струна д' струнi на кобзi
Стиха промовля ,
Так молитву чисту донi
Мати доповня :

"О небесная царице!
Ти ще й не родилась,
Як звiзда твоя на грiшних
Iз небес дивилась,

I хоч материнськi муки
Ще в зачаттi знала,
Та до нас пречистi руки
З неба простирала.

I звiзда твоя на землю
Ся вом спустилась
I на всю людську вселенну
Сонцем засвiтилась.

Ти сiяла, та й страдала,
I тепер сiя ш:
Милосерд м благодатним
З неба позира ш.

Подивися ж оком чистим
В материну душу:
Що терпiла я, терпiти
Наново не мушу!

Не житт , молю, не втiху,
Смерть пошли нам тиху,
Дай замовкнути навiки
В труднiм серцi лиху!"


ДУМА ЧЕТВЕРТА

На се слово хтось захлипав,
Здержуючи голос...
Зтуманiли тут обидвi,
Ув обох зв'яв волос.

I яснiшим свiтом наче
Лампа засвiтила...
Озирнуться - ревно плаче
Коло них За©ра.

В гарнi руки головою
Русою схилилась,
I сльозина за сльозою
Перлами котилась.

Як побачила старенька
Сльози ревнi, тихi,
Сповнилось гiрке серденько
Над все зле утiхи.

Обняла ©©, як мати,
Стала цiлувати
I до лона, мов дитину
Рiдну, пригортати.

"О моя ж ти добра! Се ти
Матерi Пречистiй
Вкупi з нами присвятила
Дар шаноби чистий?" -


"Так, голубонько моя ти!
Мене мати вчила
I навколiшках стояти,
I богiв благати.

Я люблю вас, християне:
Мов траву росою,
Ви нам скроплю те рани
Щирою любов'ю.

I небесную Царицю,
I святих шаную,
Бо вiд них одраду в серцi
Невимовну чую". -


"Доню! - прорекла старенька. -
Щира ся людина
Так мене, мов друга ненька,
Наново зродила.

Я лежала, доню мила,
Мертвою марою
I За©ра воскресила
Мене сон-травою". -


"Дай, - рече тогдi За©ра, -

Чесно привiтати
Ту, кому над цiлим миром
Дано царювати".

До чола вона й до серця
Руку приклада
I, вклонившись в саму землю,
Оддалiк вiта :

"О щаслива iз щасливих,

Пишна квiтко вроди!
Да обiйме твоя сила
Всi царства й народи!

Чиста сила милосердя,
Царственостi перла,
Некрушимого вовiки
Праведного берла!" -


"Я нещасна iз нещасних, -

Прорекла Маруся, -

Царювання й благ дочасних
Боязно боюся.

Сестро! Дай себе обняти
I розцiлувати,
Що воскресло в тебе в хатi
Серце мо , мати!"

Но при словi цiм За©ра
Мовчки вiдступила
I покривалом широким
Вид собi закрила.

Бо завiса проти не©
На шнурах розкрилась
I кiмната свiтом денним
Зразу освiтилась.

З-пiд завiси хтось у пишних
Шатах появився,
Сумовитий i велишний
На жiнок дивився.

Перед ним вона, тремтюща,
Низько поклонилась
I, мов тiнь легка, мовчуща
Iз божницi скрилась.


ДУМА П'ЯТА

"Мамо, цар!" - рече Маруся,
I тихеньким словом
Стрепенулась паньматуся
Мов нежданним громом.

Обiзветься стиха гласом
Кротко сумовитим
Той, кого стара вважала
Звiром ядовитим.

"Не про вас я цар... Прийшов я
Гiстю привiтати
I тобi, кохана, слово
Радiсне сказати:

Патрiарх сьогоднi служить
Всiм сво©м собором
В Сербськiй церквi, i спiвати
Будуть гарним хором.

Вас обох туди галера
Повезе молитись
I на службу християнську,
На народ дивитись". -


"Царю! - прорекла старенька. -

Тi галернi муки
Гiрко бачить, мов сама я
Впала кату в руки". -


"Та галера, панiматко,
Зветься трiумфова:
Наготовлена к трiумфу
Славного героя.

Не годилось би царицi
На таке дивитись,
Iдучи до церкви Богу
Руському молитись". -


"А кому ж воно годиться?" -

"Бiдному народу,

Що терпить од гайдамацтва
Незчисленну шкоду,

Да тому, хто настига
Хижакiв у полi,
Розбива -потопля ,

х чайки на морi.

Се йому хвала в народi,
Що козак проклятий
На галерi, мов у пеклi,
Мусить погибати.

Про сю славу нашi кобзи
Дзвонять по базарах,
Мов громи гримлять на небi
У блискучих хмарах.

Бо ще й досi в нас у Кафi
Головешки тлiють 58,
А в Синопi й Трапезонтi
Попели бiлiють 59.

I крiвцею над Босфором
Червонiють мури,
Що рiчками розливали
Хижi гайдабури". -


"Ми мстимось за кривди, царю,
За ясир, пожари,
Що Вкра©ну розоряють
Турки да татаре". -


"Ваш закон велить не мститесь:
Бо на небi Мститель;
Коли ж неба вам не треба,
То й прав розоритель.

Наш закон велить нам правде
Пiд мечем шукати:
Поки правди не докажем,
Поти воювати.

Ви мститесь, а ми кара м
Волею святою,
Що да нам царювати
Сили правотою.

А над нами i над вами
Той самий Создатель,
Всiх народiв цар верховний
I законодатель.

Коли Вiн за вас не мститься,
Дак не вам би й мститись:
Перед присудом небесним
Лучче б вам смиритись.

Греки, серби, i болгаре,
I жиди, й вiрмене,
I албанцi, й молдаване
Хиляться пiд мене.

А ви що? Ви з Сагайдашним 60
I на християнство
Так по-вовчому рветеся,
Як на мусульманство.

I нема мiж вами правди
Анi щастя-долi,
Опрiч п'янства, да гультяйства,
Та дурно© волi.

Ви мститесь, говориш, нене, -

I повiк так буде?..
О запеклi, безсердечнi
I безумнi люде!