Страница:
Горiлки добро© i всiх часту ,
Хто про сей бенкет ма корячок.
I зброю, кажуть, про таких готу ,
Що пропились в шинках до сорочок.
Його грошима надiлив Брольницький,
Посел i старший ранця королiвський.
VI
Сей не патяка про гайдамацтво
Та про безбожних, п'яних мужикiв,
А затяга голоту у козацтво,
Щоб добре перебрати всiх панкiв:
Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство,
Понастявляли всюди вiтрякiв,
Нас, козакiв, ру©нниками лають
В сво© о с а д и й в о л i не приймають".
VII
Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi!
Забули, хто водив вас пiд Синоп,
I чим здававсь вам лицар Сагандашний,
Як шарпали ви Кафу й Трапезонт.
До нього й значний купивсь i незначний:
Великий, пишний, славний хороводi
З ним i в Москвi ви здобичi набрали:
На осяйну його звiзду вповали". -
VIII
"Оце ж на ту звiзду впова й шляхта, -
Вiдказували гучно козаки, -
Зробила з нього не суддю, а ката,
Щоб © й ми зоставляли кадуки *.
У козака сто©ть невкрита хата,
А в панства по шляхах новi шинки,
I бiдолаха тре в них голу спину,
Не дбаючи про жiнку й про дитину.
IX
Були зiбрались нашi на Вiльшанцi
Подякувати гарно всiм ляхам,
Що й сала в козака чортма в ковганцi,
А панський скот ганяють по шляхам
У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi
I живляться з панами пополам
Од нiмцiв грiшми, винами ситними,
Корiнн м i товарами крамними.
Х
Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався
З козацтвом ваш вельможний пан гетьман:
Вiн поти прав од панства допевнявся,
Поки набив дукатами гаман.
Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101,
Мов з яничарами татарський хан,
I чим на лупах добре поживився,
Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився.
XI
Тепер святий: нехай же йде до неба.
Ми будемо й без нього воювать.
Нам грiшного, як ми, гетьмана треба,
Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... -
"I вам Бородовка, той недотепа,
Що вмi тiльки жида обiдрать,
Тепер любiший став, нiж Сагайдашний?
О роде темний! Роде необачний!"
XII
Так осавули козакам казали
I словом докоряли ©м гiрким:
"Давно б уже ляхи вас осiдлали,
Коли б не Конаша премудрий син.
Не раз його й до короля ви слали,
Щоб лагодив те розумом сво©м,
Чого нако©те було мiщанам,
Осадчим, дiдичам i всяким станам.
XIII
Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна!
Нiхто сього на свiтi не видав,
Щоб Конашевич, ся душа спасенна,
З козацтвом здобичi не прогуляв.
Тепер же чернь i старшина письменна
Вбача добре, що про вас вiн дбав,
Як патрiарсi у всьому пiддався,
Латинцiв i унiтiв не злякався.
XIV
Стольцi церковнi й титули владичнi
Вiддав без короля ченцям сво©м
I благочестi на вiки вiчнi
Вiд Потi©в да Рутських охранив". -
"Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, -
Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", -
Козацтво напiдпитку гомонiло,
Про Конаша вже й слухать не хотiло.
XV
"Коли такi ви, що душi спасенне
I вам, i дiткам вашим, i жiнкам
Байдужня рiч у вас i прославленн
Свято© вiри не потрiбне вам,
I патрiархове благословенне
Пригiдне на щось тiльки гетьманам:
Дак вас Петро i ми всi покида м
I до царя на службу вiд'©жджа м.
XVI
Вже i Косинського добром московським
Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х
Титулувавсь Черкаським, Запорозьким
I благодiтелем церков святих.
Да покумались ви з козацтвом польським
Задля Димитрi©в тих пiдставних 103.
Тепер звелiв святий нам патрiарха
Шукати на Москвi собi монарха". -
XVII
"Шукайте. Ми ж благочестиву вiру
Зумi мо й без вас оборонять,
I не попустим турку-безувiру
Монастирi козацькi руйновать,
А для науки людям i примiру
У Бiлiй Церквi хочем жида драть.
Там Остророгiв жид, рандар багатий,
Почав Святого Спаса зневажати.
XVIII
Повиколуповав iз лоба очi
Для глуму безувiрного й смiху
I до долiвки гвiзд м серед ночi
Прибив його в орандi у льоху.
Та нагодивсь на це пiдпарубочий
I батюшцi вiдкрився на духу,
Що в Спаса сам на грудях бачив рану,
Пробитi руцi й нозi для догану"...
ДУМА ДРУГА
Тут земля загоготiла,
Наче суд настав останнiй...
Чутка дивна пролетiла
По ру©нi православнiй.
Не було такого дива
I за пращурiв великих:
Козакам Пречиста Дiва
Помогла на туркiв диких,
Що не знають Бога в Тройцi
З Богоматiр'ю й святими
I в безвiрному пророцi
Чтять олжу серцями злими.
Золоту галеру, повну
Оксамиту й златоглаву,
Нашi привезли додому
Богородицi на славу.
Безлiч ©м Пречиста злата
В бесурмен лихих накрала,
Ослiпивши супостата,
Талярiв налапувала.
"Поки сонця, поки свiту,
Буде людям за що пити -
Не вклонятимемось жиду,
Дукiв будемо лупити!"
I безрозумна темнота
До Днiпра прожогом рине,
Заморочена голота
Прославля диво дивне.
I ввесь Ки©в iздригнувся,
Всi мiщане й пiдзамчане;
Тiльки ти чогось надувся,
Конашевичу-гетьмане!
Спогадав си про Байду,
Незабутнього вовiки,
Про тяжку його досаду
I про жаль його великий.
Не один вiн з козаками
Показав тобi дорогу
Придонецькими шляхами
Iд' московському порогу.
Спогадав ти й про Остапа 104,
Запорозького гетьмана,
Як його скарбова лапа
У Московську Русь погнала.
I самого Наливая,
Що царем зовуть п'яницi 105,
Спогадав си, як злая
Доля мчала тi гряницi,
"Там, - речеш ти, - центре жизнi
Старорусько© зробилось,
А в мо©й дурнiй отчизнi
Гайдамацтво загнiздилось.
I гнiздитиметься, поки
Пожари та шарпанина,
Голод, мiр, кровi потоки
I повсюдная ру©на
Навчать нас в Москву втiкати
Вiд братiв сво©х коханих,
Рiдним батьком величати,
Кого дерли гiрш поганих..."
I
Сидить один. Вся старшина майнула
Назустрiч молодому Кочубею.
Його промiнн м слава обгорнула
I зорявою ризою сво ю.
"Се цар новий сердець низькопоклонних.
Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний.
Однiс ченцям двi тисячi червоних,
Козак, в сво©й щедротi необачний.
Левко сто тисячей червоних ма ,
I всiх киян до себе приверта .
II
А мiлiони, що козацтво здавна
За приводом Петра наплiндрувало,
В Синопi й Трапезонтi здобич славна
I в Кафi - се пиши тепер пропало!
Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна,
Козацтво з жарту руки в Кафi грiло.
Велике огнище там про гетьмана,
Не про козацькi череси горiло.
Тепер Петро не п' , не бенкету :
Вiн душу на Господень суд готу .
III
Тепер козацтво вже його не любить:
Бо не часту згра© горiлками.
Тепер Бородовка ©м в труби трубить,
Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *,
I байдуже ©м, що для патрiарха
Зробив я те, чого вони не смiли:
Новi постали в Русi i рархи,
I на стольцях апостольських посiли,
I Русi Русь простерла братнi руки,
Щоб не було мiж ними вже розлуки.
IV
Мiзерне смiтт ! Темнi гайдамаки!
Покiль вас мав чим добре трактувати,
Ви лащились до мене, як собаки:
Тепер - хвостом до iншого махати!
Махайте; я пiду Москвi служити,
Грiхи сво© мечем покутувати,
Царевi благовiрному годити
I високо наш руський стяг держати.
Знайду й без вас дорогу до Османа:
Султан царського знатиме гетьмана!"
ДУМА ТРЕТЯ
Знов земля загоготiла,
Мов Днiпро прогнав пороги,
Наче буря налетiла
На гетьманський кiш убогий, -
На будинок, що був красен
Не углами, пирогами,
Де козацтво ситих брашен
На©далось за столами.
На©далось-напивалось
Досхочу, аж до знемоги,
I танцями вгоноблялось,
I пiснями про пороги;
I про Кафу, про "пучину
Християнських слiз i кровi",
Що зробили там ру©ну,
Вiчну славу козаковi;
I про те, як море врало
Мов ревучими левами
I безоднi розверзало
Пiд козацькими човнами;
I як Юр Святий по хмарах
Грав конем над ними бiлим,
Слiпив очi яничарам,
Додавав козацтву сили *,
Як "оброки" й обiтницi
Козаки на себе клали
I в небесно© царицi
У Печорськiм роботали...
I
Не буря, гомiн, спiви голоснi©!
Кругом коша-будинку розлягались:
То Кочубею похвали новi©
Безкра©м морем гучно хвилювались.
Iде трiумфом лицар мiж лицарством;
За ним везуть галеру золотую,
Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством
Ченцi спiвають гурмом трисвятую.
Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками,
©х роги вквiтчанi, як май, квiтками.
II
"Стiй" - крикне Кочубей.
"Чого стояти? -
Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення!
Галери жде Пречиста Божа Мати,
Як дару за козацьке визволенн ". -
"Нi, се вiд мене буде дар герою,
Що вчив мене, мов сокола, лiтати
Через пороги по Днiпру й по морю
I на турецькi ринки набiгати". -
"О святотатство!.. Вас освободила
Пречиста, преблагословенна Дiва,
II
А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi
Дари ©© щедрот i благодати
Приносити у принос козаковi
I смертного над вiчну поскладати!" -
"Пречиста, непорочна Дiва... Правда,
Тако© чистоти й не знають люде...
I се, в ©© iм'я святе, награда
Тому мiж нами велетневi буде,
Що вмi силу демонську крушити
I турчина в його кровi топити..."
IV
"Нi, дяка не награда! -
Загукали
Ченцi, терзаючи з досади ряси. -
Такого ще кощунства не чували
Не тiльки козаки, та й свинопаси,
Щоб непорочною когось назвати,
Якусь мiзерну, бренную людину,
Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 -
"Шкода теряти дорогу годину:
До меду ложки вам у нас не буде! -
Вiдрiзав ©м Левко. -
Гей! Стiймо, добрi люде!"
ДУМА ЧЕТВЕРТА
Розчинились у гетьмана
Рундуковi дверi
Проти то© золото©
Пишно© галери.
На рундук, мов голуб, вийшов
Сивий, волохатий.
Се не голуб волохатий -
Велетень крилатий.
Перед ним Левко лицарське
Приклонив колiно:
Так хороброму юнацьке
Серце повелiло.
"Батьку! Привiтай малого
Чуру низового,
Що, було, тобi сiдла
"Лева" вороного *.
Привiтай, крилатий орле,
Козака-понуру *,
Що, було, тобi на морi
Гра у бандуру.
Пiд тво©м палким натхненн м
Я спiвати вчився,
За тво©м благословенн м
З бесурменом бився.
Речi несказанно дивнi
Сталися зо мною;
Бо пiд батькiвськими крильми
Я з'учивсь до бою.
I твоя звiзда щаслива
Козакам свiтила,
Бо не людська. Божа сила
©х човни водила,
Духом сили пресвято©
Й та душа горiла,
Що з турецько© неволi
Нас ослобонила.
Се в о н а тобi галеру
З чужини прислала,
Щоб рука твоя невiру
Тяжко покарала.
Ми ж, стратенцi бесурменськi,
Обреклись оброком
Нищити кра© турецькi
Пiд орловим оком.
Тридцять нас братiв спряглося
Превеликим горем,
В побратимствi поклялося
Перед Чорним морем. -
Потiль плавати й лiтати
По морю й по полю,
Покiль нас орел крилатий
Водить за собою.
По десятку ми до себе
Невмирак з' днали *,
Щоб гетьмана опрiч тебе
На войнi не знали.
Ма ш нас таких три сотнi
Як одну людину,
Що клялись i в преiсподню
Лiзти до загину.
Заточи гармату, тату,
На скалу крутую:
Вергай азiату-кату
Нас у пельку злую.
Ми перервемо диханн
Демону Осману,
Над усяке дивованн
Лютому тирану".
I рарогом одинокий
Старець стрепенувся,
Очi грають, стан високий
Стрiмко розiгнувся.
Навкруг нього повiз хату
Старшина постала.
Корогов над ним хрещату
I бунчук держала.
Озирнувся, усмiхнувся,
Мовив: "Добре, сину!
Ти до мене пригорнувся
У саму годину.
Гей, коня! Рушати вiйську!
Порохи й гармати
На дорогу Борщагiвську
Зараз виряджати!"
"Не турбуйсь, гетьмане-батьку!
Старшина озвалась, -
Вже Бородавчина зграя
У степи загналась.
В Бiлiй Церквi в Остророга
Корчму сплiндрувала,
Вбила рандара старого,
Дочок згвалтувала.
Вбила й пса його, й якогось
Нiмця-землемiра
I всiх трьох перед порогом
Рядом почепила
Та ще й надпись положила:
"Жид, лях i собака -
Все дияволова жила,
Вiра все однака". -
"Кочубею, синку! Горе!
О гiрка година!
Бач, яке гультяйство плодить
Мати Укра©на?
Козаки! Ми бачим, як ви
Всi попропивались:
Ледве де в кого халяви
Да штани зостались.
Гайда, воле, в Дике Поле 107,
Воле звiрювата!
Покiль знайдем понад морем,
По заслузi ката.
Вже ваш карб i жида сушить,
Стоя на пристiнку:
Позакладували й душi
Чорту за горiлку...
Геть вiд мене! Я не хочу
Бiльш гетьманувати...
З трьома сотнями охочих
Буду воювати.
I коли Господь поможе
Довше в свiтi жити,
Проти турка буду, може,
Ще й царю служити.
Буду в нього, мов на чатi,
Вiд ляха стояти,
Татарву в степах жахати,
Дону пильнувати...
Геть вiд мене!" - Заридали
Голi чуприндирi
I чубами землю вслали
Гирi-макотирi.
"Батьку! Не карай нас грiзно
Пiд таку годину:
Не засмучуй нашу рiдну
Матiр Укра©ну!
Ми Бородовку-поганця
У степах пiйма м
I мечем тво©м, як ланця
Хижого, скара м.
Тiльки б ти обмислив штаньми
Нуждену голоту,
Воюватимеш iз нами
У свою охоту.
Чи на вiтряному морi,
Чи на суходолi
Накладати головою
Радi в тво©й волi.
I картай нас, i карай нас:
Ти - наш батько рiдний,
Ти суддя у нас диний,
В судi непохибний". -
"Так i бути, - промовля
Сагайдашний стиха. -
Бiльш копи не буде з вами
У походi лиха.
Чури, гов! Порозпрягайте
Волики квiтчастi:
Бiльш не будете рогатих
По долинах пасти.
Мiй Левко таку не з жарту
Жертву нам приносить,
Всiх киян - мiщан i шляхту -
На трапезу просить.
Просить ©сти хлiба-солi
З тридцятьма братами,
Що спасенний шлюб на морi
Побратимський брали.
I в тiм шлюбi перед морем
Руським поклялися,
Що на смерть великим горем
Бойову спряглися.
Будемо ж бенкетувати,
В кобзи вигравати,
I пiснями понад хмари
Духа пiдiймати.
Ой, нехай же кобзи грають,
Нехай дзвонить слава,
Нехай чують нас i знають
I Москва, й Варшава!"
Уклонивсь Левко з братами
За хороше слово
I, зiтхнувши, до гетьманських
Так гостей промовив:
"Бенкетуйте, любi гостi,
Я з братами мушу
Пожуритись-помолитись
За велику душу.
Що з неволi престрашно©
Нас повизволяла
I на турчинi помститись
Нам завiтувала.
За сей бенкет вона злюцi
Жизню заплатила
I навiки мене в тузi,
У жалю втопила".
ПIСНЯ ДВАНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Навiки, так, навiки утопила
Вона тебе, козаченьку, в жалю, -
Не смертю, нi! А тим, що поновила
На чужинi любов i жизнь свою.
За матiр'ю всепiтую молила
Вселити ©х у рiдному раю,
А за царем скрiзь по свiтах лiтала
I мислями квiтки ума зривала.
II
Не знай про се... Сумуй, молись богам,
Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви
I надихай в серця сво©м братам
Невиданi заупокiйнi жертви.
Задай таку роботу козакам,
Щоб кидались у домовинах мертвi.
Молись, лютуй i помстою кипи,
Турещину в людськiй кровi топи.
III
Не знай... Коли ж дозна шся, козаче,
То бурний дух твiй полом' м ригне,
Гарматою тво палке-гаряче
Розiрветься, всю землю струсоне,
I сатана у тартарi заплаче,
Як про твою кончину спом'яне:
Бо мусить з три десятки рокiв ждати,
Щоб виявивсь такий козак завзятий.
IV - Х
- - - - - - - - - - - - - -
ДУМА ДРУГА
Над Босфором нiч солодким
Ароматом дише;
По садах не вi вiтром,
Лист м не колише.
I не дише, й не колише
Листочка злегенька,
Бо заслухалась темненька
Спiвiв соловейка.
Зазира в тихi води
Божими очами
Небо, сповнене огнями,
Дивними дивами.
На небеснi дивнi твори
Очi задивились,
Думки в глибоченнiм [морi]
Тихих зiр втопились.
Пахощi солодкi й спiви
Серце д' серцю клонять, -
Не словами, цiлуванн м
Любощi говорять;
А дiвочi чистi очi,
Тихi, одинокi,
Задивились серед ночi
На дива високi.
Обiзветься з свого ложа
До дочки матуся:
"Що ти робиш, серце доню?" -
"Боговi молюся". -
"Як! Без образа й поклона,
Без хреста святого?" -
"Я з балкона, як з амбона,
Бачу, мамо. Бога,
I в храму мо©м сердечнiм
Перед ним хилюся
Безначальнiм, безконечнiм", -
Прорекла Маруся.
"Доню, серце! Ти говориш
Мов не християнка:
Ти якогось Бога твориш,
Наче, - тьфу! - поганка". -
"Не творю: передо мною
Всемогущий ся ,
Серце й розум пресвятою
Думкою сповня .
Тiльки берег океану
Зорявого бачу, -
I щаслива, i мов тану,
I в восторзi плачу.
I молилась би й не вмiю..." -
"Чудотворний лику! i
Одверни вiд не© мрiю
Бесурменську дику!" -
"О, не вмiю!.. Коли б гуслi
З моря й гiр зробити
I на них не струни, думи
Серця почепити,
I зефiровими 108 крильми
В них зарокотати, -
Може, й я б тогдi зумiла
Глас до Бога зняти...
Молючись, тепер нiмую..." -
"З нами хресна сила!" -
"Тiльки тихим серцем чую
Херувимськi крила,
Що на мене нiби з раю
Пахощами вiють...
Вгору руки простираю
А уста нiмiють". -
"Бачу, доню! Це все роблять
Iз царем розмови
На тiй баштi безголовiй,
Що хiба орловi
Iз-за хмар туди спускатись
Та совi з пiвночi
Звiдти хижi витрiщати
Невсипущi очi.
Я казала: "Не дивися,
Доню, в мiднi труби;
Не дивися, доню, бiйся
Розумовi згуби". -
"То не зорi, людськi душi
Попiд небом сяють,
I котру Господь потушить -
На землi згасають.
Зорi тi не нам лiчити,
Як i засвiтити,
То шкода того й вчитись
Господа гнiвити.
Бо й за те (сама се зна ш)
Всеблагий накаже,
Як хто пучкою на мiсяць
Чи на зорю вкаже.
Се все цар-невiра робить,
Вiн тебе вiд Бога!
Одверта , вiд закону
Нашого святого". -
"Нi, матусю! Вiн до Бога
Душу приверта :
Просторою" його чертога
Розуму явля .
Я слiпа була, не знала,
Що за храм великий
Без конця i без начала
В мiрiяд владики.
I глуха: не чула хору
Сфер небесних вiчних,
Горньо© музики твору
Мислей передвiчних.
Бог тепер менi вiдкрився,
Бо розпалась луда
На очах, i вiн явився
В невимовних чудах.
Бачу, мамо, чом те серце
Лютостi не зна ,
Що в нас азiятом зветься, -
Любить i проща .
Розумiю, мамо, й диво
Над дива чудовне,
Що в гнiву менi явило
Всепрощенн повне.
Що, кохаючи, коханн
Давн зрозумiло
I, ревнуючи, прощанн
Козаку простило". -
"Доню, доню! Що ти кажеш?
Чи тво© се речi?" -
"О, мо©! Се вже не марнi
Видумки чернечi.
Се той свiт, що на Сiна©
Людям засвiтився,
В галiлейськiм тихiм кра©
Рибалкам одкрився,
Вiд пророка до пророка
Вiчно переходить:
Ним одна душа висока
Другу душу водить...
Ним i я воджуся, мамо, -
Духом жизнi чистим;
Тихий свiт од свiту править
Серцем норовистим.
Я пiд ноги козаковi
Деспота послала,
Ворогу його любовi
Знак подарувала;
В деспотi тепер вбачаю
Знов звiзду Востока
I душею в нiм вiтаю
Нового пророка."
Уста з постелi мати,
Нiби з домовини,
I страшна, мов дух проклятий,
Суне до дитини.
"Дочко! Се ж менi не сниться,
Се я справдi чую
Вiд тебе хулу на Бога!
О! В годину злую
Я гадюку породила,
I благословила,
I хрещенн м первородний
Грiх iз тебе змила!" -
"Мамо! Зоре ясна!.." -
"Нi, вже
Годi нам яснiти!
Погасаймо, дочко, гиньмо
В темрявi кромiшнiй!"
Проклина тебе мати,
Лежа в домовинi...
О, як гiрко помирати
На чужiй чужинi!
Та не дiждеш парубоцький
Чесний вiк скаляти,
Рутвяний вiнок дiвоцький
Турчину вiддати!
Нi, сього не буде, доню!
Непорочна згаснеш:
Об камiнн головою
Розiб' шся й заснеш...
Падай!.." -
I ножака блиснув
Проти зiр, i очi,
Вiд ножа лютiшi, свiтять
В сутемрявi ночi.
"Се я, доню, на безвiр'©
Про случай купила,
Коли б розум твiй згубила
Демонова сила.
Чуло серце... Падай, доню!
Я тобi казала,
Щоб ти демонському кодлу
Вiри не дiймала;
Щоб ти злого католицтва,
Арiан проклятих,
Лютерського ретицтва 109
I кальвiн завзятих 110
Не пускала в тi поко©,
Де святi© лики
Свiтом iстини свято©
Гонять морок дикий".
I гадюками-очима
Доню скаменила:
Матерньо© злоби сила -
Найлютiша сила.
Та не важиться рукою
Рiдну кров пролити:
Об камiнн головою
Хоче доню вбити.
Та ножака, як змiюка,
Серця сам шука
I концем холодним в груди
Мов жолом торка .
"Падай! Не христись! Пречиста
Чула злющi речi:
Вiра про ввесь свiт дина -
Видумки чернечi..."
Ще хвилинка, i страшенне б
Дiло совершилось,
Та дiвчат i баб на лемент
Iз пiвсотнi збiглось.
Ухопили, мов сковали
Костянi© руки;
Тiльки патли дибки стали,
Мов живi гадюки;
А Медузи 111 злющi очi
В пiдлоб'© склепились,
В судоргах пекельних щоки
I вуста скривились.
Обомлiла й занiмiла,
Нерухома стала...
Як над мертвою, над нею
Сирота ридала.
ДУМА ТРЕТЯ
Знов тихо-тихенько на пишнiм Босфорi...
Спiвають щось дивне в садах солов'©,
Щось дивне говорять, жахтiючи, зорi
I сльози сирiтськi, Марусю, тво©.
Говорять сирiтськi про жизнь безконечну:
Не вбити живущу анi задушить
Вселенського твору частину предвiчну,
Що ся й пала , горить i кипить.
Говорять про образ царя i пророка,
Такого, як славнi Давид 112, Соломон,
Що в темнiм лукавствi слiпого Востока
Зробили свiтилом сердечним Сiон.
"Гирлигою пас ти з нагаями вiвцi,
Пасеш нинi берлом народи й царi:
Татаре, й слав'яне, i кельти, i нiмцi,
Се все в тебе слуги, пiдданi тво©.
В темнотi лукавi, в слiпотi кривавi,
Гризуться завзято, мов пси за маслак
Од них народився, в ©х вiру хрестився
Народiв бич лютий, сiпака козак"...
I порвались думи-суми
Про свiй край коханий,
Де козак людей юрту ,
Темний, хижий, п'яний.
Iншi думи, iншi спiви
В серцi заспiвали, -
Тi, що серце ©й щасливе
Потай чарували.
Як вона в царськiй свiтлицi,
Названiй всесвiтнiй,
Слухала, як слiд царицi,
Гiмни тi завiтнi, -
Що з Давида славних часiв,
З часiв Соломона
Пронеслись по всiй вселеннiй
З вiщого Сiона...
I се в середеньку озвалось,
Мов струна тихенька,
Що гарнiш усiх спiвала
Бранка молоденька:
"Чую-чую любий голос:
Ой се ж в i н бiжить по горах,
В i н се скаче по узгiр'ях!
Милий мiй - мов олень в полi,
Мов сугак на вольнiй волi 113..."
Справдi ж бо хтось пiд балконом,
Пiд величним тим амбоном,
Тупотiв, мов олень в полi,
Мов сугак на вольнiй волi.
Се був в i н, що в серцi в нього
Те ж саме тогдi спiвалось,
I подав ©й голос словом,
Що колись ©й сподобалось,
I в тiм словi, в любiй мовi
Невимовне виявлялось:
"Що се, що серед пустинi
Димовим стеблом знялося,
Миррою кругом вiнуло,
Пахощами розлилося?"
Пiсень до не© пiсня обiзвалась 114
З холодного камiння, де б валялась
Вона, цвiт жизнi, трупом бездиханним,
Коли б сво©м царським чолом, вiнчанням
Наукою, не дбав вiн повсякденно
Про не©... Знав-бо добре, як злиденно
В землi кривавiй Бога розумiють,
Як люде там коснiють, туманiють...
I
I носив у серцi мовчки
День у день тривогу
Та молився духом бодрим
Просвiщення Богу,
Щоб хранив йому велику
Душу на пiдмогу.
II
Ендеру-ага, придворний
Комендант, зробився
За дбайливiсть трьохбунчужним,
Високо пiдбився
Вгору мiсяцем, мов сонце
Золотом облився.
III
Як почув вiд нього в тайнi
Що Хасеки жива,
Наробив Осман риданн м
У сералi дива,
I була тогдi година
Про всiх слуг щаслива.
IV
Як летить до струм'я олень,
Як сугак на волю,
Полетiв Осман, мов крильми,
Iз сво©х поко©в
I припав аж до камiння
Бiлою чалмою.
Нiколи ще чалма калiфа не схилялась *
У ноги женщинi, нiколи голова
Царя, що всiй землi закон його слова,
I перед звiздами небес не принижалась.
Так, вiн тебе в свiдителi зове,
О свiте любо© звiзди Альдебарана 115 !
Що тiльки милою i дише, i живе
Пiсля святих словес небесного Корана.
I радощi, й печаль з одно© чашi п' :
Смi ться серцем вiн, очима сльози лл .
I мов ангельськая сила
Понад ним сяйнула,
I чутку природу дивно,
Як струну здвигнула.
Гляне - чиста райська пери
Перед ним сiя ,
Мов од люто© химери
З неба охраня .
Простягла з небес на землю
Чистi руки-крила
I мовчала: бо за не©
Постать говорила.
Нiмували. Око в око
Зорями дивилось;
Тихо, тихо i високо
В грудях серце билось.
I рече Маруся: "Царю!
Я одна пiд небом
Мiж двома противностями -
Ра м i еребом.
Ти мiй рай, едем пресвiтлий,
Праведная сило!
Ся во тво спасенне
Iнший свiт затмило.
Царю! Я твоя навiки,
Нехай знають люде,
I твiй Бог, творець великий,
Мо©м Богом буде.
I коли б уся вселенна
З зорями-свiтами
Опинилась, як пiднiжок,
В мене пiд ногами, -
За тво одно диханн
Я вiддам вселенну,
I на вiчне бiдуванн
Нiзийду в ге ну.
Нарiзно не знаю раю,
Господа не маю,
До колiн тво©х рабою
Низько припадаю".
Не схиливсь Осман до не©;
Тихою рукою
Дав ©й знак, як цар всесвiтнiй
З висоти престолу:
"Ти, раба, - рече, - й Османа
Вище всiх возносиш
Земнородних: бо не рабство,
Рай йому приносиш.
Я вступлю в мо владицтво
Мудрим Соломоном:
Не дозволю перi жити
З матiр'ю-драконом.
Вже ©© несуть носилки
До попа в гостину:
Нехай молитвами лiчить
Бiса, не людину.
Охраняти свiтло жизнi
Бiльше ока мушу:
Бо ножака погубив би
Твою й мою душу".
I схилився по сiм словi,
Мов дуб до берези,
I в розмовi, i в любовi
Пламенно тверезий.
Не свiтiте, яснi зорi!
Солов'©, нiмуйте!
Душ блаженно-чистi хори,
В небесах ликуйте!
ПIСНЯ ТРИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Премудрiсть в нужденнiй, убогiй долi
Промiж людьми рiдка: се диво з див;
Ще ж рiдша боротьба сво © волi
Промiж земних, мовляв, богiв-царiв.
Ся боротьба в душi в царя Османа
Робила з нього то раба, то пана:
На царствi бо т и м був, чим i в ордi:
Знав i покору, i тяжкi труди.
II
Потомок Магомета, що питався
Ввесь вiк фiнiками та молоком,
На тронi вiн розкошам не вiддався,
Не туманив ума свого вином;
Його рука за всяку працю бралась,
Душа - в великих задумах кохалась.
Не забавлявся царственним жезлом,
Алкав наук ненаситним умом.
Ill
Щасливий, хто, як наш Петро Великий 116,
I вмерши, над тим царством царював,
Де варварства старого мотлох дикий
На нього, мов на ворога, вставав, -
Хто, як Велика наша Катерина * 117,
Царсько© мудростi жива картина,
Сво©м талантом надиха людей
Про нужду i бiду грядущих дней.
IV
Не мав Осман создательно© сили,
Як той, хто в царство дух новий вдихав
I древню славу, як мерця з могили,
В серцях свого народу воскрешав.
Йому юрма потужна не корилась,
Дарма, що низько перед ним хилилась.
Серед гаремникiв стояв один,
Як дерево живе серед ру©н.
v
Мов гади, вороги в клубок звилися,
Позлазившись iз темрявих куткiв,
Тихцем тру©ти царство завзялися,
Мов серце, повне вта них грiхiв...
Прилiз i до попа мулла серальський,
Так званий в свiтi духовник султансысий, -
До сербина, жерця слiпих слов'ян,
Пiд християнським iменем поган.
VI
Пiп жив на одшибi, немов авулом;
Мав темний, бо густий, мов гай, садок,
Обведений кругом високим муром.
Туди пробравсь, у змовi з ним, пророк
Страшного всiм "безбожникам" Аллаха,
Небесного й земного падишаха,
Що правовiрним ©х в ярмо вiддав,
Як Магомет в Медину ще втiкав 118.
VII
Та мусив на той час мулла забути,
Як тяжко вiн "поганцiв" проклинав:
Призначено© тайкома минути
Нетерпеливим серцем дожидав
I, як побачив попадю стареньку,
Невiрно© Хасеки рiдну неньку,
В розмовi тихiй iз ©© попом
Оддав ©й честь рукою i чолом.
VIII
Рече: "Паньматко! Ти ножа купила
Про безувiрку, про свою дочку.
Тебе Всевишнього натхнула сила,
Безвiрство © х i нам не до смаку:
I нашу, й вашу вiру в д в о х руйнують,
Хто про сей бенкет ма корячок.
I зброю, кажуть, про таких готу ,
Що пропились в шинках до сорочок.
Його грошима надiлив Брольницький,
Посел i старший ранця королiвський.
VI
Сей не патяка про гайдамацтво
Та про безбожних, п'яних мужикiв,
А затяга голоту у козацтво,
Щоб добре перебрати всiх панкiв:
Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство,
Понастявляли всюди вiтрякiв,
Нас, козакiв, ру©нниками лають
В сво© о с а д и й в о л i не приймають".
VII
Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi!
Забули, хто водив вас пiд Синоп,
I чим здававсь вам лицар Сагандашний,
Як шарпали ви Кафу й Трапезонт.
До нього й значний купивсь i незначний:
Великий, пишний, славний хороводi
З ним i в Москвi ви здобичi набрали:
На осяйну його звiзду вповали". -
VIII
"Оце ж на ту звiзду впова й шляхта, -
Вiдказували гучно козаки, -
Зробила з нього не суддю, а ката,
Щоб © й ми зоставляли кадуки *.
У козака сто©ть невкрита хата,
А в панства по шляхах новi шинки,
I бiдолаха тре в них голу спину,
Не дбаючи про жiнку й про дитину.
IX
Були зiбрались нашi на Вiльшанцi
Подякувати гарно всiм ляхам,
Що й сала в козака чортма в ковганцi,
А панський скот ганяють по шляхам
У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi
I живляться з панами пополам
Од нiмцiв грiшми, винами ситними,
Корiнн м i товарами крамними.
Х
Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався
З козацтвом ваш вельможний пан гетьман:
Вiн поти прав од панства допевнявся,
Поки набив дукатами гаман.
Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101,
Мов з яничарами татарський хан,
I чим на лупах добре поживився,
Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився.
XI
Тепер святий: нехай же йде до неба.
Ми будемо й без нього воювать.
Нам грiшного, як ми, гетьмана треба,
Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... -
"I вам Бородовка, той недотепа,
Що вмi тiльки жида обiдрать,
Тепер любiший став, нiж Сагайдашний?
О роде темний! Роде необачний!"
XII
Так осавули козакам казали
I словом докоряли ©м гiрким:
"Давно б уже ляхи вас осiдлали,
Коли б не Конаша премудрий син.
Не раз його й до короля ви слали,
Щоб лагодив те розумом сво©м,
Чого нако©те було мiщанам,
Осадчим, дiдичам i всяким станам.
XIII
Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна!
Нiхто сього на свiтi не видав,
Щоб Конашевич, ся душа спасенна,
З козацтвом здобичi не прогуляв.
Тепер же чернь i старшина письменна
Вбача добре, що про вас вiн дбав,
Як патрiарсi у всьому пiддався,
Латинцiв i унiтiв не злякався.
XIV
Стольцi церковнi й титули владичнi
Вiддав без короля ченцям сво©м
I благочестi на вiки вiчнi
Вiд Потi©в да Рутських охранив". -
"Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, -
Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", -
Козацтво напiдпитку гомонiло,
Про Конаша вже й слухать не хотiло.
XV
"Коли такi ви, що душi спасенне
I вам, i дiткам вашим, i жiнкам
Байдужня рiч у вас i прославленн
Свято© вiри не потрiбне вам,
I патрiархове благословенне
Пригiдне на щось тiльки гетьманам:
Дак вас Петро i ми всi покида м
I до царя на службу вiд'©жджа м.
XVI
Вже i Косинського добром московським
Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х
Титулувавсь Черкаським, Запорозьким
I благодiтелем церков святих.
Да покумались ви з козацтвом польським
Задля Димитрi©в тих пiдставних 103.
Тепер звелiв святий нам патрiарха
Шукати на Москвi собi монарха". -
XVII
"Шукайте. Ми ж благочестиву вiру
Зумi мо й без вас оборонять,
I не попустим турку-безувiру
Монастирi козацькi руйновать,
А для науки людям i примiру
У Бiлiй Церквi хочем жида драть.
Там Остророгiв жид, рандар багатий,
Почав Святого Спаса зневажати.
XVIII
Повиколуповав iз лоба очi
Для глуму безувiрного й смiху
I до долiвки гвiзд м серед ночi
Прибив його в орандi у льоху.
Та нагодивсь на це пiдпарубочий
I батюшцi вiдкрився на духу,
Що в Спаса сам на грудях бачив рану,
Пробитi руцi й нозi для догану"...
ДУМА ДРУГА
Тут земля загоготiла,
Наче суд настав останнiй...
Чутка дивна пролетiла
По ру©нi православнiй.
Не було такого дива
I за пращурiв великих:
Козакам Пречиста Дiва
Помогла на туркiв диких,
Що не знають Бога в Тройцi
З Богоматiр'ю й святими
I в безвiрному пророцi
Чтять олжу серцями злими.
Золоту галеру, повну
Оксамиту й златоглаву,
Нашi привезли додому
Богородицi на славу.
Безлiч ©м Пречиста злата
В бесурмен лихих накрала,
Ослiпивши супостата,
Талярiв налапувала.
"Поки сонця, поки свiту,
Буде людям за що пити -
Не вклонятимемось жиду,
Дукiв будемо лупити!"
I безрозумна темнота
До Днiпра прожогом рине,
Заморочена голота
Прославля диво дивне.
I ввесь Ки©в iздригнувся,
Всi мiщане й пiдзамчане;
Тiльки ти чогось надувся,
Конашевичу-гетьмане!
Спогадав си про Байду,
Незабутнього вовiки,
Про тяжку його досаду
I про жаль його великий.
Не один вiн з козаками
Показав тобi дорогу
Придонецькими шляхами
Iд' московському порогу.
Спогадав ти й про Остапа 104,
Запорозького гетьмана,
Як його скарбова лапа
У Московську Русь погнала.
I самого Наливая,
Що царем зовуть п'яницi 105,
Спогадав си, як злая
Доля мчала тi гряницi,
"Там, - речеш ти, - центре жизнi
Старорусько© зробилось,
А в мо©й дурнiй отчизнi
Гайдамацтво загнiздилось.
I гнiздитиметься, поки
Пожари та шарпанина,
Голод, мiр, кровi потоки
I повсюдная ру©на
Навчать нас в Москву втiкати
Вiд братiв сво©х коханих,
Рiдним батьком величати,
Кого дерли гiрш поганих..."
I
Сидить один. Вся старшина майнула
Назустрiч молодому Кочубею.
Його промiнн м слава обгорнула
I зорявою ризою сво ю.
"Се цар новий сердець низькопоклонних.
Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний.
Однiс ченцям двi тисячi червоних,
Козак, в сво©й щедротi необачний.
Левко сто тисячей червоних ма ,
I всiх киян до себе приверта .
II
А мiлiони, що козацтво здавна
За приводом Петра наплiндрувало,
В Синопi й Трапезонтi здобич славна
I в Кафi - се пиши тепер пропало!
Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна,
Козацтво з жарту руки в Кафi грiло.
Велике огнище там про гетьмана,
Не про козацькi череси горiло.
Тепер Петро не п' , не бенкету :
Вiн душу на Господень суд готу .
III
Тепер козацтво вже його не любить:
Бо не часту згра© горiлками.
Тепер Бородовка ©м в труби трубить,
Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *,
I байдуже ©м, що для патрiарха
Зробив я те, чого вони не смiли:
Новi постали в Русi i рархи,
I на стольцях апостольських посiли,
I Русi Русь простерла братнi руки,
Щоб не було мiж ними вже розлуки.
IV
Мiзерне смiтт ! Темнi гайдамаки!
Покiль вас мав чим добре трактувати,
Ви лащились до мене, як собаки:
Тепер - хвостом до iншого махати!
Махайте; я пiду Москвi служити,
Грiхи сво© мечем покутувати,
Царевi благовiрному годити
I високо наш руський стяг держати.
Знайду й без вас дорогу до Османа:
Султан царського знатиме гетьмана!"
ДУМА ТРЕТЯ
Знов земля загоготiла,
Мов Днiпро прогнав пороги,
Наче буря налетiла
На гетьманський кiш убогий, -
На будинок, що був красен
Не углами, пирогами,
Де козацтво ситих брашен
На©далось за столами.
На©далось-напивалось
Досхочу, аж до знемоги,
I танцями вгоноблялось,
I пiснями про пороги;
I про Кафу, про "пучину
Християнських слiз i кровi",
Що зробили там ру©ну,
Вiчну славу козаковi;
I про те, як море врало
Мов ревучими левами
I безоднi розверзало
Пiд козацькими човнами;
I як Юр Святий по хмарах
Грав конем над ними бiлим,
Слiпив очi яничарам,
Додавав козацтву сили *,
Як "оброки" й обiтницi
Козаки на себе клали
I в небесно© царицi
У Печорськiм роботали...
I
Не буря, гомiн, спiви голоснi©!
Кругом коша-будинку розлягались:
То Кочубею похвали новi©
Безкра©м морем гучно хвилювались.
Iде трiумфом лицар мiж лицарством;
За ним везуть галеру золотую,
Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством
Ченцi спiвають гурмом трисвятую.
Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками,
©х роги вквiтчанi, як май, квiтками.
II
"Стiй" - крикне Кочубей.
"Чого стояти? -
Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення!
Галери жде Пречиста Божа Мати,
Як дару за козацьке визволенн ". -
"Нi, се вiд мене буде дар герою,
Що вчив мене, мов сокола, лiтати
Через пороги по Днiпру й по морю
I на турецькi ринки набiгати". -
"О святотатство!.. Вас освободила
Пречиста, преблагословенна Дiва,
II
А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi
Дари ©© щедрот i благодати
Приносити у принос козаковi
I смертного над вiчну поскладати!" -
"Пречиста, непорочна Дiва... Правда,
Тако© чистоти й не знають люде...
I се, в ©© iм'я святе, награда
Тому мiж нами велетневi буде,
Що вмi силу демонську крушити
I турчина в його кровi топити..."
IV
"Нi, дяка не награда! -
Загукали
Ченцi, терзаючи з досади ряси. -
Такого ще кощунства не чували
Не тiльки козаки, та й свинопаси,
Щоб непорочною когось назвати,
Якусь мiзерну, бренную людину,
Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 -
"Шкода теряти дорогу годину:
До меду ложки вам у нас не буде! -
Вiдрiзав ©м Левко. -
Гей! Стiймо, добрi люде!"
ДУМА ЧЕТВЕРТА
Розчинились у гетьмана
Рундуковi дверi
Проти то© золото©
Пишно© галери.
На рундук, мов голуб, вийшов
Сивий, волохатий.
Се не голуб волохатий -
Велетень крилатий.
Перед ним Левко лицарське
Приклонив колiно:
Так хороброму юнацьке
Серце повелiло.
"Батьку! Привiтай малого
Чуру низового,
Що, було, тобi сiдла
"Лева" вороного *.
Привiтай, крилатий орле,
Козака-понуру *,
Що, було, тобi на морi
Гра у бандуру.
Пiд тво©м палким натхненн м
Я спiвати вчився,
За тво©м благословенн м
З бесурменом бився.
Речi несказанно дивнi
Сталися зо мною;
Бо пiд батькiвськими крильми
Я з'учивсь до бою.
I твоя звiзда щаслива
Козакам свiтила,
Бо не людська. Божа сила
©х човни водила,
Духом сили пресвято©
Й та душа горiла,
Що з турецько© неволi
Нас ослобонила.
Се в о н а тобi галеру
З чужини прислала,
Щоб рука твоя невiру
Тяжко покарала.
Ми ж, стратенцi бесурменськi,
Обреклись оброком
Нищити кра© турецькi
Пiд орловим оком.
Тридцять нас братiв спряглося
Превеликим горем,
В побратимствi поклялося
Перед Чорним морем. -
Потiль плавати й лiтати
По морю й по полю,
Покiль нас орел крилатий
Водить за собою.
По десятку ми до себе
Невмирак з' днали *,
Щоб гетьмана опрiч тебе
На войнi не знали.
Ма ш нас таких три сотнi
Як одну людину,
Що клялись i в преiсподню
Лiзти до загину.
Заточи гармату, тату,
На скалу крутую:
Вергай азiату-кату
Нас у пельку злую.
Ми перервемо диханн
Демону Осману,
Над усяке дивованн
Лютому тирану".
I рарогом одинокий
Старець стрепенувся,
Очi грають, стан високий
Стрiмко розiгнувся.
Навкруг нього повiз хату
Старшина постала.
Корогов над ним хрещату
I бунчук держала.
Озирнувся, усмiхнувся,
Мовив: "Добре, сину!
Ти до мене пригорнувся
У саму годину.
Гей, коня! Рушати вiйську!
Порохи й гармати
На дорогу Борщагiвську
Зараз виряджати!"
"Не турбуйсь, гетьмане-батьку!
Старшина озвалась, -
Вже Бородавчина зграя
У степи загналась.
В Бiлiй Церквi в Остророга
Корчму сплiндрувала,
Вбила рандара старого,
Дочок згвалтувала.
Вбила й пса його, й якогось
Нiмця-землемiра
I всiх трьох перед порогом
Рядом почепила
Та ще й надпись положила:
"Жид, лях i собака -
Все дияволова жила,
Вiра все однака". -
"Кочубею, синку! Горе!
О гiрка година!
Бач, яке гультяйство плодить
Мати Укра©на?
Козаки! Ми бачим, як ви
Всi попропивались:
Ледве де в кого халяви
Да штани зостались.
Гайда, воле, в Дике Поле 107,
Воле звiрювата!
Покiль знайдем понад морем,
По заслузi ката.
Вже ваш карб i жида сушить,
Стоя на пристiнку:
Позакладували й душi
Чорту за горiлку...
Геть вiд мене! Я не хочу
Бiльш гетьманувати...
З трьома сотнями охочих
Буду воювати.
I коли Господь поможе
Довше в свiтi жити,
Проти турка буду, може,
Ще й царю служити.
Буду в нього, мов на чатi,
Вiд ляха стояти,
Татарву в степах жахати,
Дону пильнувати...
Геть вiд мене!" - Заридали
Голi чуприндирi
I чубами землю вслали
Гирi-макотирi.
"Батьку! Не карай нас грiзно
Пiд таку годину:
Не засмучуй нашу рiдну
Матiр Укра©ну!
Ми Бородовку-поганця
У степах пiйма м
I мечем тво©м, як ланця
Хижого, скара м.
Тiльки б ти обмислив штаньми
Нуждену голоту,
Воюватимеш iз нами
У свою охоту.
Чи на вiтряному морi,
Чи на суходолi
Накладати головою
Радi в тво©й волi.
I картай нас, i карай нас:
Ти - наш батько рiдний,
Ти суддя у нас диний,
В судi непохибний". -
"Так i бути, - промовля
Сагайдашний стиха. -
Бiльш копи не буде з вами
У походi лиха.
Чури, гов! Порозпрягайте
Волики квiтчастi:
Бiльш не будете рогатих
По долинах пасти.
Мiй Левко таку не з жарту
Жертву нам приносить,
Всiх киян - мiщан i шляхту -
На трапезу просить.
Просить ©сти хлiба-солi
З тридцятьма братами,
Що спасенний шлюб на морi
Побратимський брали.
I в тiм шлюбi перед морем
Руським поклялися,
Що на смерть великим горем
Бойову спряглися.
Будемо ж бенкетувати,
В кобзи вигравати,
I пiснями понад хмари
Духа пiдiймати.
Ой, нехай же кобзи грають,
Нехай дзвонить слава,
Нехай чують нас i знають
I Москва, й Варшава!"
Уклонивсь Левко з братами
За хороше слово
I, зiтхнувши, до гетьманських
Так гостей промовив:
"Бенкетуйте, любi гостi,
Я з братами мушу
Пожуритись-помолитись
За велику душу.
Що з неволi престрашно©
Нас повизволяла
I на турчинi помститись
Нам завiтувала.
За сей бенкет вона злюцi
Жизню заплатила
I навiки мене в тузi,
У жалю втопила".
ПIСНЯ ДВАНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Навiки, так, навiки утопила
Вона тебе, козаченьку, в жалю, -
Не смертю, нi! А тим, що поновила
На чужинi любов i жизнь свою.
За матiр'ю всепiтую молила
Вселити ©х у рiдному раю,
А за царем скрiзь по свiтах лiтала
I мислями квiтки ума зривала.
II
Не знай про се... Сумуй, молись богам,
Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви
I надихай в серця сво©м братам
Невиданi заупокiйнi жертви.
Задай таку роботу козакам,
Щоб кидались у домовинах мертвi.
Молись, лютуй i помстою кипи,
Турещину в людськiй кровi топи.
III
Не знай... Коли ж дозна шся, козаче,
То бурний дух твiй полом' м ригне,
Гарматою тво палке-гаряче
Розiрветься, всю землю струсоне,
I сатана у тартарi заплаче,
Як про твою кончину спом'яне:
Бо мусить з три десятки рокiв ждати,
Щоб виявивсь такий козак завзятий.
IV - Х
- - - - - - - - - - - - - -
ДУМА ДРУГА
Над Босфором нiч солодким
Ароматом дише;
По садах не вi вiтром,
Лист м не колише.
I не дише, й не колише
Листочка злегенька,
Бо заслухалась темненька
Спiвiв соловейка.
Зазира в тихi води
Божими очами
Небо, сповнене огнями,
Дивними дивами.
На небеснi дивнi твори
Очi задивились,
Думки в глибоченнiм [морi]
Тихих зiр втопились.
Пахощi солодкi й спiви
Серце д' серцю клонять, -
Не словами, цiлуванн м
Любощi говорять;
А дiвочi чистi очi,
Тихi, одинокi,
Задивились серед ночi
На дива високi.
Обiзветься з свого ложа
До дочки матуся:
"Що ти робиш, серце доню?" -
"Боговi молюся". -
"Як! Без образа й поклона,
Без хреста святого?" -
"Я з балкона, як з амбона,
Бачу, мамо. Бога,
I в храму мо©м сердечнiм
Перед ним хилюся
Безначальнiм, безконечнiм", -
Прорекла Маруся.
"Доню, серце! Ти говориш
Мов не християнка:
Ти якогось Бога твориш,
Наче, - тьфу! - поганка". -
"Не творю: передо мною
Всемогущий ся ,
Серце й розум пресвятою
Думкою сповня .
Тiльки берег океану
Зорявого бачу, -
I щаслива, i мов тану,
I в восторзi плачу.
I молилась би й не вмiю..." -
"Чудотворний лику! i
Одверни вiд не© мрiю
Бесурменську дику!" -
"О, не вмiю!.. Коли б гуслi
З моря й гiр зробити
I на них не струни, думи
Серця почепити,
I зефiровими 108 крильми
В них зарокотати, -
Може, й я б тогдi зумiла
Глас до Бога зняти...
Молючись, тепер нiмую..." -
"З нами хресна сила!" -
"Тiльки тихим серцем чую
Херувимськi крила,
Що на мене нiби з раю
Пахощами вiють...
Вгору руки простираю
А уста нiмiють". -
"Бачу, доню! Це все роблять
Iз царем розмови
На тiй баштi безголовiй,
Що хiба орловi
Iз-за хмар туди спускатись
Та совi з пiвночi
Звiдти хижi витрiщати
Невсипущi очi.
Я казала: "Не дивися,
Доню, в мiднi труби;
Не дивися, доню, бiйся
Розумовi згуби". -
"То не зорi, людськi душi
Попiд небом сяють,
I котру Господь потушить -
На землi згасають.
Зорi тi не нам лiчити,
Як i засвiтити,
То шкода того й вчитись
Господа гнiвити.
Бо й за те (сама се зна ш)
Всеблагий накаже,
Як хто пучкою на мiсяць
Чи на зорю вкаже.
Се все цар-невiра робить,
Вiн тебе вiд Бога!
Одверта , вiд закону
Нашого святого". -
"Нi, матусю! Вiн до Бога
Душу приверта :
Просторою" його чертога
Розуму явля .
Я слiпа була, не знала,
Що за храм великий
Без конця i без начала
В мiрiяд владики.
I глуха: не чула хору
Сфер небесних вiчних,
Горньо© музики твору
Мислей передвiчних.
Бог тепер менi вiдкрився,
Бо розпалась луда
На очах, i вiн явився
В невимовних чудах.
Бачу, мамо, чом те серце
Лютостi не зна ,
Що в нас азiятом зветься, -
Любить i проща .
Розумiю, мамо, й диво
Над дива чудовне,
Що в гнiву менi явило
Всепрощенн повне.
Що, кохаючи, коханн
Давн зрозумiло
I, ревнуючи, прощанн
Козаку простило". -
"Доню, доню! Що ти кажеш?
Чи тво© се речi?" -
"О, мо©! Се вже не марнi
Видумки чернечi.
Се той свiт, що на Сiна©
Людям засвiтився,
В галiлейськiм тихiм кра©
Рибалкам одкрився,
Вiд пророка до пророка
Вiчно переходить:
Ним одна душа висока
Другу душу водить...
Ним i я воджуся, мамо, -
Духом жизнi чистим;
Тихий свiт од свiту править
Серцем норовистим.
Я пiд ноги козаковi
Деспота послала,
Ворогу його любовi
Знак подарувала;
В деспотi тепер вбачаю
Знов звiзду Востока
I душею в нiм вiтаю
Нового пророка."
Уста з постелi мати,
Нiби з домовини,
I страшна, мов дух проклятий,
Суне до дитини.
"Дочко! Се ж менi не сниться,
Се я справдi чую
Вiд тебе хулу на Бога!
О! В годину злую
Я гадюку породила,
I благословила,
I хрещенн м первородний
Грiх iз тебе змила!" -
"Мамо! Зоре ясна!.." -
"Нi, вже
Годi нам яснiти!
Погасаймо, дочко, гиньмо
В темрявi кромiшнiй!"
Проклина тебе мати,
Лежа в домовинi...
О, як гiрко помирати
На чужiй чужинi!
Та не дiждеш парубоцький
Чесний вiк скаляти,
Рутвяний вiнок дiвоцький
Турчину вiддати!
Нi, сього не буде, доню!
Непорочна згаснеш:
Об камiнн головою
Розiб' шся й заснеш...
Падай!.." -
I ножака блиснув
Проти зiр, i очi,
Вiд ножа лютiшi, свiтять
В сутемрявi ночi.
"Се я, доню, на безвiр'©
Про случай купила,
Коли б розум твiй згубила
Демонова сила.
Чуло серце... Падай, доню!
Я тобi казала,
Щоб ти демонському кодлу
Вiри не дiймала;
Щоб ти злого католицтва,
Арiан проклятих,
Лютерського ретицтва 109
I кальвiн завзятих 110
Не пускала в тi поко©,
Де святi© лики
Свiтом iстини свято©
Гонять морок дикий".
I гадюками-очима
Доню скаменила:
Матерньо© злоби сила -
Найлютiша сила.
Та не важиться рукою
Рiдну кров пролити:
Об камiнн головою
Хоче доню вбити.
Та ножака, як змiюка,
Серця сам шука
I концем холодним в груди
Мов жолом торка .
"Падай! Не христись! Пречиста
Чула злющi речi:
Вiра про ввесь свiт дина -
Видумки чернечi..."
Ще хвилинка, i страшенне б
Дiло совершилось,
Та дiвчат i баб на лемент
Iз пiвсотнi збiглось.
Ухопили, мов сковали
Костянi© руки;
Тiльки патли дибки стали,
Мов живi гадюки;
А Медузи 111 злющi очi
В пiдлоб'© склепились,
В судоргах пекельних щоки
I вуста скривились.
Обомлiла й занiмiла,
Нерухома стала...
Як над мертвою, над нею
Сирота ридала.
ДУМА ТРЕТЯ
Знов тихо-тихенько на пишнiм Босфорi...
Спiвають щось дивне в садах солов'©,
Щось дивне говорять, жахтiючи, зорi
I сльози сирiтськi, Марусю, тво©.
Говорять сирiтськi про жизнь безконечну:
Не вбити живущу анi задушить
Вселенського твору частину предвiчну,
Що ся й пала , горить i кипить.
Говорять про образ царя i пророка,
Такого, як славнi Давид 112, Соломон,
Що в темнiм лукавствi слiпого Востока
Зробили свiтилом сердечним Сiон.
"Гирлигою пас ти з нагаями вiвцi,
Пасеш нинi берлом народи й царi:
Татаре, й слав'яне, i кельти, i нiмцi,
Се все в тебе слуги, пiдданi тво©.
В темнотi лукавi, в слiпотi кривавi,
Гризуться завзято, мов пси за маслак
Од них народився, в ©х вiру хрестився
Народiв бич лютий, сiпака козак"...
I порвались думи-суми
Про свiй край коханий,
Де козак людей юрту ,
Темний, хижий, п'яний.
Iншi думи, iншi спiви
В серцi заспiвали, -
Тi, що серце ©й щасливе
Потай чарували.
Як вона в царськiй свiтлицi,
Названiй всесвiтнiй,
Слухала, як слiд царицi,
Гiмни тi завiтнi, -
Що з Давида славних часiв,
З часiв Соломона
Пронеслись по всiй вселеннiй
З вiщого Сiона...
I се в середеньку озвалось,
Мов струна тихенька,
Що гарнiш усiх спiвала
Бранка молоденька:
"Чую-чую любий голос:
Ой се ж в i н бiжить по горах,
В i н се скаче по узгiр'ях!
Милий мiй - мов олень в полi,
Мов сугак на вольнiй волi 113..."
Справдi ж бо хтось пiд балконом,
Пiд величним тим амбоном,
Тупотiв, мов олень в полi,
Мов сугак на вольнiй волi.
Се був в i н, що в серцi в нього
Те ж саме тогдi спiвалось,
I подав ©й голос словом,
Що колись ©й сподобалось,
I в тiм словi, в любiй мовi
Невимовне виявлялось:
"Що се, що серед пустинi
Димовим стеблом знялося,
Миррою кругом вiнуло,
Пахощами розлилося?"
Пiсень до не© пiсня обiзвалась 114
З холодного камiння, де б валялась
Вона, цвiт жизнi, трупом бездиханним,
Коли б сво©м царським чолом, вiнчанням
Наукою, не дбав вiн повсякденно
Про не©... Знав-бо добре, як злиденно
В землi кривавiй Бога розумiють,
Як люде там коснiють, туманiють...
I
I носив у серцi мовчки
День у день тривогу
Та молився духом бодрим
Просвiщення Богу,
Щоб хранив йому велику
Душу на пiдмогу.
II
Ендеру-ага, придворний
Комендант, зробився
За дбайливiсть трьохбунчужним,
Високо пiдбився
Вгору мiсяцем, мов сонце
Золотом облився.
III
Як почув вiд нього в тайнi
Що Хасеки жива,
Наробив Осман риданн м
У сералi дива,
I була тогдi година
Про всiх слуг щаслива.
IV
Як летить до струм'я олень,
Як сугак на волю,
Полетiв Осман, мов крильми,
Iз сво©х поко©в
I припав аж до камiння
Бiлою чалмою.
Нiколи ще чалма калiфа не схилялась *
У ноги женщинi, нiколи голова
Царя, що всiй землi закон його слова,
I перед звiздами небес не принижалась.
Так, вiн тебе в свiдителi зове,
О свiте любо© звiзди Альдебарана 115 !
Що тiльки милою i дише, i живе
Пiсля святих словес небесного Корана.
I радощi, й печаль з одно© чашi п' :
Смi ться серцем вiн, очима сльози лл .
I мов ангельськая сила
Понад ним сяйнула,
I чутку природу дивно,
Як струну здвигнула.
Гляне - чиста райська пери
Перед ним сiя ,
Мов од люто© химери
З неба охраня .
Простягла з небес на землю
Чистi руки-крила
I мовчала: бо за не©
Постать говорила.
Нiмували. Око в око
Зорями дивилось;
Тихо, тихо i високо
В грудях серце билось.
I рече Маруся: "Царю!
Я одна пiд небом
Мiж двома противностями -
Ра м i еребом.
Ти мiй рай, едем пресвiтлий,
Праведная сило!
Ся во тво спасенне
Iнший свiт затмило.
Царю! Я твоя навiки,
Нехай знають люде,
I твiй Бог, творець великий,
Мо©м Богом буде.
I коли б уся вселенна
З зорями-свiтами
Опинилась, як пiднiжок,
В мене пiд ногами, -
За тво одно диханн
Я вiддам вселенну,
I на вiчне бiдуванн
Нiзийду в ге ну.
Нарiзно не знаю раю,
Господа не маю,
До колiн тво©х рабою
Низько припадаю".
Не схиливсь Осман до не©;
Тихою рукою
Дав ©й знак, як цар всесвiтнiй
З висоти престолу:
"Ти, раба, - рече, - й Османа
Вище всiх возносиш
Земнородних: бо не рабство,
Рай йому приносиш.
Я вступлю в мо владицтво
Мудрим Соломоном:
Не дозволю перi жити
З матiр'ю-драконом.
Вже ©© несуть носилки
До попа в гостину:
Нехай молитвами лiчить
Бiса, не людину.
Охраняти свiтло жизнi
Бiльше ока мушу:
Бо ножака погубив би
Твою й мою душу".
I схилився по сiм словi,
Мов дуб до берези,
I в розмовi, i в любовi
Пламенно тверезий.
Не свiтiте, яснi зорi!
Солов'©, нiмуйте!
Душ блаженно-чистi хори,
В небесах ликуйте!
ПIСНЯ ТРИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
Премудрiсть в нужденнiй, убогiй долi
Промiж людьми рiдка: се диво з див;
Ще ж рiдша боротьба сво © волi
Промiж земних, мовляв, богiв-царiв.
Ся боротьба в душi в царя Османа
Робила з нього то раба, то пана:
На царствi бо т и м був, чим i в ордi:
Знав i покору, i тяжкi труди.
II
Потомок Магомета, що питався
Ввесь вiк фiнiками та молоком,
На тронi вiн розкошам не вiддався,
Не туманив ума свого вином;
Його рука за всяку працю бралась,
Душа - в великих задумах кохалась.
Не забавлявся царственним жезлом,
Алкав наук ненаситним умом.
Ill
Щасливий, хто, як наш Петро Великий 116,
I вмерши, над тим царством царював,
Де варварства старого мотлох дикий
На нього, мов на ворога, вставав, -
Хто, як Велика наша Катерина * 117,
Царсько© мудростi жива картина,
Сво©м талантом надиха людей
Про нужду i бiду грядущих дней.
IV
Не мав Осман создательно© сили,
Як той, хто в царство дух новий вдихав
I древню славу, як мерця з могили,
В серцях свого народу воскрешав.
Йому юрма потужна не корилась,
Дарма, що низько перед ним хилилась.
Серед гаремникiв стояв один,
Як дерево живе серед ру©н.
v
Мов гади, вороги в клубок звилися,
Позлазившись iз темрявих куткiв,
Тихцем тру©ти царство завзялися,
Мов серце, повне вта них грiхiв...
Прилiз i до попа мулла серальський,
Так званий в свiтi духовник султансысий, -
До сербина, жерця слiпих слов'ян,
Пiд християнським iменем поган.
VI
Пiп жив на одшибi, немов авулом;
Мав темний, бо густий, мов гай, садок,
Обведений кругом високим муром.
Туди пробравсь, у змовi з ним, пророк
Страшного всiм "безбожникам" Аллаха,
Небесного й земного падишаха,
Що правовiрним ©х в ярмо вiддав,
Як Магомет в Медину ще втiкав 118.
VII
Та мусив на той час мулла забути,
Як тяжко вiн "поганцiв" проклинав:
Призначено© тайкома минути
Нетерпеливим серцем дожидав
I, як побачив попадю стареньку,
Невiрно© Хасеки рiдну неньку,
В розмовi тихiй iз ©© попом
Оддав ©й честь рукою i чолом.
VIII
Рече: "Паньматко! Ти ножа купила
Про безувiрку, про свою дочку.
Тебе Всевишнього натхнула сила,
Безвiрство © х i нам не до смаку:
I нашу, й вашу вiру в д в о х руйнують,