Кулiш П.. Маруся Богуславка

Не повiк вам плiндрувати
Кафи та Синопи,
Трапезонтом прославляти
Козака в вропi.

Мов той вiтер попiд небом
Чорнi хмари гонить,
Так про вашу марну славу
Темна кобза дзвонить.

Поти дикими полями
Будете скитатись,
Покiль козаки хижацтвом
Будуть величатись,

Вже бунчук царський у мене
Ма за ворiтьми:
Двину з усiма башами,
Як орел iз дiтьми.

Рушимо в козацьку землю
Пiд покровом Божим
I кiнець паскудним вашим
Подвигам положим!"

Слуха старенька мати,
I язик нiмi ;
Кров палка у ветхих жилах
Гусне, холодi .

Затрусились руки й ноги...
"Не лякайсь, матусю, -

Каже цар, - i не турбуйся
За свою Марусю.

Я не горе ©й готую,
Вiчну славу й шану,
Що вона любов святую
Принесла Осману;

Що вона йому небесним
Свiтом засвiтила,
Його духа, мов на чистi
Крила пiдхопила.

Тим i хоче вiн здобути
Вашу Укра©ну,
Що таку вродила дивну,
Неземну людину".

Iз ясних очей в царицi
Iскрами сипнуло,
I лице палким рум'янцем,
Як огнем, спахнуло.

Мов кинджал, вона в Османа
Погляд затопила,
До потужного султана
Так заговорила:

"I се, царю милостивий,
Зветься в вас любов'ю,
Щоб мо© степи та ниви
Позливати кров'ю;

Щоб мiй рiдний край коханий
Скрiзь повоювати,
Попалити вбогi хати,
I церкви, й палати?" -


"Нi, сього не бiйсь вiд мене,
Днiпрова Царице,
Зоре осяйна, червона,
Сонце бiлолице!

Вирушу я так потужно,
Що безумством буде
Проти мене воювати...
Схаменуться люде.

I поникнуть головою
Всi передо мною.
Я на Кам'янець, на Ки©в
Наступлю п'ятою.

На Днiпрi-Славутi й Рос"
Помурую башти,
Щоб з Москви вам анi з Польщi
Не було напасти.

Обгородимо Вкра©ну,
Зробим Божим ра м,
Вiру вiрою покинем
I звичай звича м.

I сей рай вiд супостата
Буде ваш, султана,
Рiдного по Бозi брата
I слуги. Османа.

Я тобi й ту оборону,
Башти подарую,
Мов на голову корону
Пишну, дорогую.

I блищатимеш ти з родом
Над сво©м народом,
Як веселка мiж восходом
Сонця i заходом.

I не буде вже козацтво
Бурею лiтати
Та мо впокiйне царство
Дерти-руйнувати.

А засяде по левадах,
По садах спiвочих,
Беручи поживу з стада
Та з волiв робочих.

Не сумуй, моя лилi ,
Про войну ворожу;
Уповай на слово щире
Та на милость Божу.

А тепер iдiть, молiтесь
Богу предкiв ваших,
Да прихилить до нас душi
Ненавидцiв наших!"

I злегенька до Марусi
Турчин уклонився,
Приложив до серця руку,
Стиха вiддалився.


ДУМА ШОСТА

Мати мов нiма стояла,
Вельми дивувалась:
Не таким вона султана
Бачити лякалась:

"I тебе вiн не займа
I не обiйма ?" -

"Нi, матусю: коло мене
Навiть не сiда .

Вiн царю , верховодить
За мо©м порогом:
Тут посто©ть, поговорить
I вiдiйде з Богом.

дьмо, мамо, помолiмось
За сю тиху душу,
Що й подумати про кривду
Вiд ©© не мушу". -


"О! Молiмося, дитино,
Ще за двох до Бога...
Коли ж серце се покине
Мука да тривога?"

I, схилившись на Марусю,
Мати заридала...
А чого Левко здобувся,
Нiже не сказала.


ПIСНЯ ШОСТА


ДУМА ПЕРВА

I

"Чого ти, паньматусю, так зiтхнула,
Мов радощi згадала молодi©
Або в той край душею позирнула,
Де зникли в нас надi© дорогi©?
Чого очицi так позападали
I голосочок твiй перемiнився?
Чи пiдданки що бовтнули-сказали,
Чи, може, сон страшний тобi приснився? Iз чим вiд мене ти, матусенько,
та©шся?" -

II


"Моя ти зоре в туманi густому!
Моя ти квiтко пишна на морозi,
Гiрка сльозина в кубку золотому,
Тиха надi в праведному Бозi!
Так, я лiта згадала молодi©
I в край сумний душею позирнула,
Де тлiють кiсточки його святi©,
До нього б я i в пекло полинула... О, лучче б я про се не знала i не
чула!"


III


"Про що ж ти чула, серденятко бiдне,
Мiй дорогий, розколений кришталю,
Мо ти щаст , несказанно бiдне,
Гiрка потiхо i солодкий жалю!
Про що дозналась? Вже ж ми в домовинi,
I нi печалi нам, нi воздихання!
Там, у земному ра© на Вкра©нi,
Про нас нi чутки, анi споминання! Не плач, матусенько, моя ти росо
рання!" -

IV

"Про татуся я, доню, перечула..." -

"О мамо!.." -
"Так, нема його на свiтi...
Нема вже сонця; хмара обгорнула
Ввесь свiт. Пора й менi туди летiти". -

"Умер?" -
"Згорiв iз церквою святою...
Сьогоднi Товстогуба я зустрiла...
Пiймавсь i вiн татарам у неволю..." -

I не скiнчила речi, обомлiла, I очi заплили холодною сльозою.


V

То не роса з очей, гiрка отрута,
Мов та смола з проклятого анчару,
Що нею жаль слiпий i помста люта
Намазують кинджала яничару.
Вже не тече сльоза, нi! Капле тихо,
Як мертва кров холодна, почорнiла.
Не дозна вiд не© пiльги лихо:
Бо серце сукроватою 'бкипiло I в болiстях сво©х зотлiло й занiмiло.


VI

Обнявшись, лiто плакало з зимою;
Мiшалися гарячi з льодяними...
Якою ж ти здавалася сумною,
Царська палато, iз гостьми сво©ми!
О, не про те великi будiвничi
Тво© цяцьки на мармурах тесали,
Щоб у тобi вiд серця щирi речi
Не винами - сльозами запивали, I "пам'ять вiчную" замiсть пiсень
спiвали!


VII

"Сьогоднi я була на тiм базарi,
Де кобзарi по-нашому спiвають...
I бачила, як двох вели у парi...
О, не питай, куди!.. Вони й не знають,
Хто дивиться на них! На голiм тiлi
Пошарпанi жупани. Бородатi
Обидва, мов ченцi, i бiлi-бiлi,
Як вiск: бо, видно, все сидiли в хатi З вiконечком малим, в хурдизi тiй
проклятiй"...

VIII

"Матусю, хто ж то був?" -

"Ох, Товстогубий!"
"Мiй Боже! Дак се вiн i був?" -

"Як чу ш...
А другий... Другий був... Козак твiй любий...
Що ж ти мовчиш? Чом дивом не диву ш?..
Ой, Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробi!"
На крик страшний збiгаються туркенi,
Грекинi, ляхiвки i, як особi
Великiй, служать бiдолашнiй ненi, Сераля пишного невольницi мiзернi.


ДУМА ДРУГА

I


Нездужа Хасеки-Хуррем, i султана
Два рiзанцi безвусi сповiщають.
Серальськi лiкарi iз Лехистана
Книжки лiкарськi, суплячись, гортають.
Iде султан, покинувши в диванi
Башей та вiзирiв широкомовних,
I до Марусино© почивальнi
Шле наперед рабинь сво©х безмовних, А сам сто©ть сумний, хмурний, як у
туманi.


II

Його не хоче бачити Маруся
I лiкарiв до себе не пуска .
Над нею молитви святi матуся
Немовби вже над мертвою чита .
Священик сербський править одходную.
Вона лежить, як цвiт лелi© пишний,
Косою скошений. Печаль нiмую
Свiт ув очах виявлю огнистий Та вираз на лицi понуро-урочистий.


III

Велить Осман покликать Кантемира
I, зачинившись, радиться з ним довго.
На другий день галерою За©ра
Пливе з Скутар 61 до Рогу Золотого 62.
До мармурiв причалю барвистих...
Iде переддвiрком... ©© стрiча
Новий баша у шатах позлотистих
I на ©© питанн об'явля , Що вже Абаз-баша десь iнде пробував.

IV

Донесено про нього падишаху,
Що вiн очам царициним нелюбий,
I зараз фiрманом його, тiмаху,
Вiдставлено вiд осяйно© служби:
"Як з неба й грiм гримить, i сонце ся ,
Так гнiв i милость в оцi у царицi.
До не© вся вселенна притiка ,
Мов караван в пустинi до криницi". Щасливить поглядом i поглядом
кара ".


V

Перед царициним блискучим лiжком
Навколiшки За©ра припада ,
Недужнiй щось на вухо шепче нишком...
Рум'янець на лицi в царицi гра .
Обнявши лiкарку, в уста цiлу ,
Зове матусю, плаче i смi ться:
"Вiн жив, - рече, - i вiще серце чу ,
Що жизнь його, як нитка, не порветься... О мамо, зiронько! Як любо
серце б' ться!" -

VI

"Так, жив, i я не з тим явилась,
Щоб тiльки вас про се оповiстити,
Нi, в нас тепер страшна труса зробилась...
Ви мусите велике щось вчинити,
Велике i страшне, коли з неволi
Сво©х братiв вам любо рятувати,
Коли вам любо, щоб у чистiм полi
Вони могли, мов соколи, гуляти, По морю Чорному чайками знов лiтати". -

VII

"За©ре! - прорекла тогдi Маруся. -

Нема нiчого так менi страшного,
Щоб я сама i дорога матуся...
Кажи, За©ро, просто... Я готова
Скiкнути зараз на Мосток Мертвецький,
I на гаку залiзному висiти,
I мучитись, як Байда Вишневецький,
I пси голоднi тiлом накормити, I в морi потопать, i на огнi горiти!"


VIII


За©ра по покою позирнула,
Послухала з минуту пiд дверима,
Вiд серця сумовитого зiтхнула,
I стелю, й стiни обвела очима.
"Чи пiп у вас сьогоднi був?" - спитала.
"Був". -
"Слухайте ж: при нiм нi слова!
Щоб i крилом, i вiтром не торкала
Сi © речi перед ним розмова: Попiвський-бо язик всiм злам земним
основа",-


IХ

"За©ро! Не клепли на Бога правди! -

Марусина про се озвалась мати. -

Стидись таке казати, щоб нам зради
Найперш усього у попа шукати". -

"О, не гнiвись на мне, паньматусю!
Я не сво промовила вам слово; :
Мiй муж звелiв остерегти Марусю,
Царицю нашу вiд попа лихого: Бо вiн, - рече, - продасть i Господа
самого.


х

Попи, - рече, - запродали Пророка,
Того, що возсiяв iз Назарета
Ще перше, нiж ясну звiзду Востока
Аллах явив народу Магомета.
I навiть козаки не довiряють
Нi язику попiвському, нi оку:
Нiколи ж бо попа не допускають
В кошi до себе, мов джуму жорстоку, I молитви, - рече, - самi собi
читають". -

XI

"За©ро, годi вже про чоловiка.
Кажи про дiло. Не йому се знати:
Бо вiн - невiра, розумом калiка". -

"Калiка сей вас буде рятувати,
I розуму в рятунку стiльки явить,
Що возвеличить ваш народ нiкчемний
I серед вас iм'я сво прославить
Не тим, чим мотлох славиться корчемний, Безощадний палiй, кровоточитель
темний". -

ХII


"Не розумi мо тебе, За©ро". -

"Мiй муж iз Кочубе м рiдне братт .
Ваш Кочубей Левко - брат Кантемира.
Одно у них обличч i завзятт ,
Одна на свiт ©х мати породила".
Маруся дивиться на матiр...
"Доню, -
Промовила старенька, - се За©ра
Говорить щиру правду. Ми з тобою
Не знали, що Левкiв отець та був невiра.

ХIII


Його малим ухоплено в Нагаях,
I за Порогами у християнствi
Згодовано i в рицарських звичаях". -

"Дак мiй Левко родивсь у мусульманствi?..
О, хто б не був отець його i мати,
За кожну iскру жизнi дорого©
I за одно словце його вiддати
Готова я царськi мо© палати I жизнi сотню лiт щасливо© земно©!" -

XIV

"Коли готова, то й вiддай, царице,
Як оддала б i я за Кантемира!
На небесах твiй дух возвеселиться", -

Рече поважним голосом За©ра.
"Готова, о, готова, сестро!.. Боже!
Ти чу ш з неба... О Пречиста Мати!
Нехай твоя свята рука поможе
Менi Левка з неволi рятувати!" I, знявшись, почала солодкими ридати.


XV

"Моя царице! - каже ©й За©ра. -

Година дорога. Я сповiстити
Про все негайно мушу Кантемира,
Щоб дiло починав сво робити.
Учора вiн просив, благав султана
Подарувати жизнь йому Левкову,
Та не вблагав запеклого Османа.
Звелiв собi на блюдi козакову Прислати голову у баню мармурову.


XVI

Та не блiдiй, не зцiплюй рук, царице.
Вiн пiйде в баню ще аж завтра вранцi,
А ввечерi, як Геспер 63 загориться,
На волi вже з Левком всi будуть бранцi.
©х сорок душ самого отамання
Сидить у Чорнiй баштi над водою,
Ждучи свого страшенного карання.
Попливемо туди удвох з тобою, I будеш ти сама Левковою судьбою". -

XVII

"Як се, За©ро? Я не розумiю". -

"Ось як. Iсторiя се вже давняшня,
Та розказати добре не зумiю.
Розмова мужа iз царем вчорашня
Йому вiдкрила на Османа очi:
Що вiн у нього не гетьман великий,
А парубок малий, пiдпарубочий.
I ганьбою було б йому навiки -
Про туркiв розливать кровi людсько© рiки.

XVIII

Не хоче бiльш Османовi служити,
А ввiйде в мир i лад iз козаками
I вкупi будуть москаля душити,
Ляха й волоха бити й плiндрувати". -

"Як! - прорекла на се старенька мати, -

Сього вовiк не може бути-статись,
Щоб нам на християн iз вами встати
I вкупi у людськiй кровi купатись!.. То чим же нам тогдi, яким народом
зватись?" -

XIX

"А станеться, - вiдказу За©ра, -

Бо не дадуть ляхи самим вам знятись
I без орди страшно© Кантемира
Од ворогiв сво©х оборонятись". -

"Марусю! Вибирай, моя дитино:
Чи в Ки вi царицею назватись
I рiдну ущасливити кра©ну,
Чи од вiнця царського вiдказатись I християнськую прийняти тут
кончину?" -

XX

"Я вибрала, матусю, ясна зоре!
Не знаю, що з того братерства буде:
Чи людям щаст , чи велике горе,
Чи славитимуть, чи клястимуть люде
Мого Левка i з ним невiру-брата:
Я знаю тiльки те, що жизнь i волю
Йому даю, обороню вiд ката,
I вiн помститься за свою неволю, Про те ж не думаю, що станеться зо
мною". -

XXI

"О серце пресвяте! - рече За©ра. -

На диво Бог явив тебе народу...
Не для одного, бачу, Кантемира
Вiн дав таку в печалях осолоду.
О сестро рiдна! Нi, ти не цариця:
Ти, сестро, вища всiх цариць великих!
Iм'я тво на небесах святиться,
I ангельськi тебе прославлять лики... Покинь сей грiшний мир, сумний,
кривавий, дикий!"

XXII

I сльози добрi, перла многоцiннi,
Живущою, зцiлющою водою
Лились, природи дар святий, безцiнний,
I обiймалася сестра з сестрою...
"Покину, о, покину, як терновий
Вiнок, i там, на небi, панотцевi
Скажу: "Ти був премудр i свят у словi.
Бери мене на ручки, i Отцевi Небесному хвались: "Ось мiй вiнець
лавровий!"


XXIII

А ти, матусю, ти, мов голубиця,
Мов дух святий, на небо вознесешся,
I возсiя ш, i возвеселишся,
I смiхом херувимським возсмi шся:
Бо породила душу чесну, чисту,
Що не схотiла грiшно царювати...
Побачу там я i Христа, й Пречисту
I припаду ©й до подолу шати: "Ти, Ти мене любить навчила i страдатиi" -

XXIV

"О раю! Де ти? Що ти? Як ти ся ш? -

Промовила зтатарена русинка. - -
Коли ти так цвiтами процвiта ш,
Як на землi любов'ю вiрна жiнка, -

Воiстину ти диво невимовне,
Ти - добростi Господньо© пучина!
I, як стебло кадила благовонне,
До тебе лине ся свята людина...
Се чисту дань да Аллаховi Вкра©на".


ПIСНЯ СЬОМА


ДУМА ПЕРВА

Дивна чутка по Стамбулу,
Дивна вiсть лiта :
Падишах сво©й царицi
Берло довiря !

Берло, жизнi знак i смертi,
Властi над вiйськами,
Над галерами, скарбами,
Землями й морями.

I не море на Босфорi
Вре та в берег плеще:
Вiд тополi до тополi
Чадра чадрi шепче...

I не вiтер по дiбровах
Чинарi гойда :
До чалми чалму розмова
Тиха нахиля .

"Мабуть, вже кончина свiту,
Що султан великий
Догоджа без завiту
Норовам русинки.

Повелiла - i знак смертi,
Жизнi, ба й потуги
У руках блищить у не©,
Турку для наруги.

На колiна (о пророку!)
Став перед блiдою,
I назвав (о стид Востоку!)
Дiвою святою.

I сво наслiдне берло
(О сини й унуки!),
Мов жiноче веретено,
©й подав у руки".


ДУМА ДРУГА

Вi вiтер, повiва ,
Син море гра ;
Золотом його з заходу
Сонце залива .

Та нi золота на морi,
Нi на небi сонця
Не вбача бiдний бранець
Iз свого вiконця.

Угорi над головою,
Мов каганчик, ся ,
Мутним свiтом кострубатi
Мури облива .

Бо не дармо Чорною та башта зветься
Чорно, темно, сумно, гiрко там живеться.

О, яке ж воно й житт у домовинi!
Серце ни у неволi на чужинi;
Думка вороном лiта по Вкра©нi,
Кряче-плаче, покланя ться родинi,
Та нема рятунку при лихiй годинi.

Сорок ©х сидить у баштi без одного,
Що коня в степу сiдлали вороного,
Не питаючись, не боячись нiкого, -


Тих, що бурею на море налiтали,
На лиман, мов стадо лебедiв, спадали,
Кого стрiли, жакували-плiндрували,
Супротивного у полi трупом клали,
В Чорне море каменем нiмим метали.
Не одну галеру на пожар пускали,
Попелами берег не один вкривали,

На невольницькi базари налiтали,
Козакiв-братiв з неволi визволяли,
По Вкра©нi рiднiй славою сiяли,
Мов квiтки в городi, пишно процвiтали.

* * *

I понуро мовчать молодцi низовi чуприндири...
Без одного сидить ©х у баштi десяткiв чотири...

Вже вiд нужи облазили в хирних обiрванцiв гирi,
I в кулак, як мовляв той кобзар, з голоднечi трубили.


ДУМА ТРЕТЯ

У вiконечко ©м милосердна рука подавала
Трохи хлiба святого, а часом кришеник i сала.

А про борщ в'язники, вже який в нiм i смак, забували,
Сировцем да потапцями душу гiркую питали.

Повпивались кайдани бiдахам i в ноги, i в руки;
Дознають на приковi короткiм страшенно© муки.

На соломi гнилiй, мов той пес-волоцюга, лягають,
Полягавши, сльозами один одного обливають,
Укра©ну простору та вольну, свiй рай, споминають:

"Ой ти, краю, наш раю! Ти ся ш степами-полями,
Повбиравши степи та поля, мов стрiчками, рiчками.

Ой ти, Днiпре-Славуто, наш давнiй ти шляху козацький!
Iзжили на тобi ми свiй вiк молодецький-юнацький.

Нашi предки в тво©х водах чистих святих охрестились,
А дiди у тво©х покаянних печерах молились,
А батьки на тобi за козацькi© вольностi бились.

Ой ти, Росе, пораднице наша! Ти, втiхо Росаво!
Честе наша й поваго, велика козацькая славо!

Ти, Суло наша, Сулице! Полем далеко гуля ш,
Iз Ромна та в Черкаси з тугенького лука стрiля ш,
Ненавидникiв наших лихих хоч не б' ш, то ляка ш.

I ти, Ворскло, бабусенько люба; старенька, тихенька,
Як щаслива дитина ясненька, як рай веселенька!

I ти, Доне, наш брате, товаришу вiрний в недолi,
Пристановище певне старо© козацько© водi©

Воздихання та сльози гiркi ми до вас посила м,
Як батькiв, матiрок, як сестриць-жалiбниць, вас вiта м:
Ми щодня, щогодини й хвилини про вас пам'ята м.

А ти, Мати козацька! Ти, Батьку козацький Великий!
Процвiтайте мiж людьми хвалою вовiки i вiки,
Щоб хилились до вас помiчницi Днiпровi, всi рiки,
Посилаючи борошно вам i з бочками горiлки!

Нам не ©сти вже хлiба у вас, горiлок тих не пити,
Споминаючи вас, тiльки плакати гiрко, тужити".

* * *

Так мовляли старi козаки, сiчовi козарлюги,
Молодi ж пiдiймали гуртом плач невольницький другий;

"Ой чого нам було в козаки сi охочi ходити!
Чи не лучче б нам хлiб святий в полi на волi робити?

Чи не лучче б нам волики, йдучи шляхом, поганяти,
Поганяючи, спiвами степ або гай звеселяти?

Сидимо, гинемо тут, нi будня, нi свята не зна м,
I про Бога, про образ його пресвятий забува м.

Хоч би дав нам Господь увi снi святу церкву уздрiти
I в диму тiм кадильному свiчку йому засвiтити,

I забути, заснувши, сей смород страшенний, сю нужу,
В головах ковтяхи, у ногах повсякденну калюжу.

Нi, не сниться вам церква свята, образи з корогвами,
I на сонечку дим золотий та пахущий клубками,

I спiванн спасенне церковне з попiвським читанн м,
I причаст велике, сумне i страшне з упованн м.

Сниться нам i вночi ланцюгiв та кайдан брязкотанн ,
Мов пекельний той плач i страшенне зубiв скреготанн .

Сняться нам на залiзних гаках безконечнi© муки
Та погибельний крик i жаданн з душею розлуки.

Завтра ти, наш гетьмане хоробрий, наш соколе, кажеш,
Вiд меча беззаконного тут перед нами поляжеш.

А ми будем щодня поодинцю над морем висiти,
А зiрвемся з гака, пси нас будуть терзати да ©сти.

О, тяжким ми грiхом, миле братт , в чомусь провинили,
Чи не тим, що в кабак охотнiщ, нiж до церкви, ходили?

Чи не тим, що попу на молебень шагом скуповали,
А в шинку й таляра, мов шага, на медах пропивали?

Чи не тим, що недiлi свято© в походах не штили
I по п'ятницях бубни, цимбали по ринках водили?

Може, тим, що отця, матiр, сестер, братiв зневажали,
Проти церкви шапок через пинду дурну не здiймали
I святого хреста на себе мимоходом не клали?

Може, й тим, що сусiд хлiба-солi й худоби збавляли
Старих жен i сивеньких дiдiв в груди стрем'ям штовхали,
Немовляток-дiтей серед гулицi кiньми топтали
I з пiском чисту кров неповинну, мов з жарту, мiшали?

Або й тим, либонь, братт кохане, коли провинили,
Що дiвчат молодих та вродливих до себе манили,

Заманивши, в ясир та в гареми ордi продавали,
х дiвоцькою кров'ю слiпих кобзарiв наповзли,
По базарах пiд кобзи, пiд бубни й баси танцювали,
Не горiлку, ту кров неповинну лили-проливали,
В горiлчаних калюжах, в грязi гопака вибивали,
Дорогi златоглави, са ти iз жарту каляли.

За те Бог милосердний тепер нас в неволi кара ,
Вiд грiхiв нашу душу великих, тяжких очища ,
Тихий рай безпечальний за муки страшнi вiдчиня ".


ДУМА ЧЕТВЕРТА

Обiзветься на се тихим гласом Левко: "Гей, панове!
Ви - козацтво хоробре й палке, та, шкода, безголове.

Вас попи та дяки напiдпитку малого навчають,
А великого вчити й на путь наставлять забувають.

Мене Бог сподобив без попа й без дяка просвiтитись
I звича©в козацьких без пляшки та чарки навчитись.

Непитущого ви за гетьмана собi обiбрали,
Через п'янство ж сво у неволю погибельну впали.

То я ваших грiхiв на свiй пай не беру й не приймаю:
Через ваше безбожництво славу лицарську теряю.

Коли б ви горiлок у човнах од мене не та©ли,
По домiвках тепер би в добрi та в шанобi сидiли.

Не так гiрко менi з молодими лiтами прощатись,
Як в Петра Сагайдашного пентюхом з вами назватись.

Вже нiхто з вас не вернеться в Сiч i на славну Вкра©ну
I не скаже: "За те Кочубей у неволi загинув,

Що не кидав п'яниць iз чайок у безодню морськую:
Через зраду гультяйську втеряв корогов золотую.

I не кожен по стратi в обитель Господню полине:
Вiдопхне беззаконника Бог, в преiсподню закине.

Дак нехай вiн i в пеклi з'ясу , що в словi i дiлi
Був я честен, статечен, i плями не маю на тiлi.

Бо не знавсь iз жiноцтвом дурним; полюбивши ж Марусю,
Шанував ©© матiр так, як би й рiдненьку матусю, -


Шанував так, як Сiч: бо я роду мiж вами не маю...
Кантемира ж невiру за брата собi не вважаю

I не хочу з фурдиги й кайданiв один слобонитись:
З вами славен я був, з вами буду i смертю дiлитись.

Шанував я Марусину матiр, панове, святую,
То й не зводив з ума, не туманив дочку молодую.

Я нi разу, панове, й за рученьки з нею не взявся:
Мов зорею ясною на небi з землi любовався.

До криницi, панове, ходив я щоранку свiточком
I втiкав потай миру вишневим садочком.

Перечувши ж тепер, що вона вже велика цариця,
Мо серце страшенно болить, а душа веселиться.

Бо течуть iз царициних рук милосердiя рiки,
I Господь ©© душу за се не оставить вовiки.

Я й на небi ©© не бажаю за рученьки брати,
I в уста благодатнi, зцiлющi святi цiлувати.

Оддалiк там на не© любовно я буду дивитись
I коханн м ©© перед Господом жизнi хвалитись".


ДУМА П'ЯТА

По сiй мовi замки пудовi у дверей забряжчали,
I засови у кунах залiзнi, важкi завищали.

I двi поли широких дубових дверей розчинились,
На порозi два янголи з неба в сiяннi з'явились.

Бо сiяло у дверях, мов рай, по Босфору садами,
Пречудовними баштами, золотом, склом, мармурами.

Червонiло на заходi сонце... Маруся й За©ра,
Ся голубка в любовi тиха, ся душа свiтлокрила,

На козацьку бiду та на нужду страшенну дивились
I, вжахнувшись, одна до 'днi © плечем притулились.

"Ой ви, бiднi невольники! Як се ви й живi зостались,
Що в таку превелику бiду та в неволю попались?

Я прийшла вам диханн здорове та й очi вiддати,
Божий свiт в благовоннiй красi й чистотi показати". -

Так промовила, ронючи сльози, як жемчуг, Маруся.
"О! Тепер я, - рече, - нi царiв, нi катiв не боюся". -

"Хто ж си ти, чудовна людино? Звiдкiль ти взялася,
Що нам сонцем, i свiтом, i ра м небесним здалася?"

"Я Маруся, - рече, - Богуславка, коли ви чували,
Що татаре в ясир, у полон, у неволю забрали".

Затрусились невольники бiднi з журби та з печалi
I вiд туги тяжко© лицем до землi припадали.

"О, бодай же, Марусю, ти щастя та долi не мала,
Що ти нам царюванн сво осяйне показала!" -


"Нi, не лайте мене, земляки, не кленiть, не корiте,
А за душу мою милосердного Бога молiте.

Дарував менi цар цiле царство, та я не схотiла,
У темницю до вас непорочними крильми летiла.

Се у мене в руцi царське берло, дивiтесь, сiя :
Всiх людей пiд мо повелiнн воно нахиля .

Бо по©хав далеко на влови султан iз башами,
I до ранку владичиця я над землею й морями.

Трiумфову галеру тобi, мiй Левко, я дарую,
Киндяки, златоглави, i утвар, i снасть дорогую.

I невольникiв тих порозкову ш сам ти на морi,
I звiрюку ляха зоставляю на всiй тво©й волi.

У галеру червiнцiв я безлiч iз скарбу набрала,
Поставами без мiри кармазину й сукон наклала,

I габою турецькою добре звелiла прикрити,
Щоб не вельми стамбульцям завидливi очi дражнити.

Випливай, мiй лебедику, з вiтром попутним тихеньким,
Уклонись там од мене всiм людям поклоном низеньким".

I волшебним жезлом, царським берлом, Маруся махнула
I кайдани залiзнi з Левка, мов солому, струснула.

Вiд кайдан Кочубей, мов приснилось йому, слобонився.
На Марусин вiн лик, мов на образ чудовий, дивився.

"Духу мiй! - прорекла вона, зблiдлiй i зцiпивши руки. -
Наступила хвилина гiрко© земно© розлуки...

Знай, нiколи тебе, о! Нiколи я так не любила,
Як у нуждi страшеннiй, в багнi та в кайданах уздрiла,

Приступи, щоб у нас по Вкра©нi та слава постала,
Що велика цариця в уста козака цiлувала!"

Приступив та й упав на колiна, i серце замерло...
Покотилось iз рук у Марусi Османове берло.

"З тво©х уст я п'ю смерть, - прорекла вона, - добре се знаю,
I кончину мою поцiлунком солодким вiтах".

I закрилась полою сво © царсько© порфiри,
I побiгла, покинувши берло в руках у За©ри.

"О, спасибi ж тобi, похвало Укра©ни велика,
Що ти нас слобонила з сього бесурменського лиxa!"

Козаки, стрепенувшись, як мурi ведмедi, казали
I хрести величезнi на себе, ридаючи, клали.

"Хоть потурчилась ти ради лакомства й панства, небого,
Та пiсень по шинках, молитов по церквах буде много.

Спасемо вiд грiхiв ми гуртом твою душу убогу,
А до турчина знайдемо луччу, тверезу дорогу".

Обiзветься Левко Кочубей, i гуде його голос,
Мов той дзвiн великоднiй, i зв'яв у комишникiв волос.

"О слiпе ви бурлацтво! Не вам ©© душу спасати:
© жде на небi Пречиста Iсусова Мати.

Ось галера блищить золота перед нами: рушаймо.
I Марусину славу iз роду та в рiд передаймо".


ДУМА ШОСТА

Дивна чутка по Стамбулу,
Дивна вiсть лiта :
Кантемир галеру в море
Сам випроводжа !

Трiумфову проводжа
Пинду правовiрних,
I на нiй iз вiтром гра
Корогов невiрних!

I не хвиля на Босфорi
Мармури змива ,
Чадра чадру зустрiча ,
За руки хапа .

I не вiтер крутить хвилю,
В кучерi звива :
До чалми чалма белькоче,
Стиха промовля :

"Кiнець свiту наступа :
Серце-бо жiноче
Всiм Стамбулом повертав,
Як само захоче.

У руках в джавурiв клятих
Шабельки блискають.
На наругу нам з гармати,
Пливучи, гримають.

I несе ©х вiтер буйний,
Мов стрiлу по морю,
I спiвають гайдабури
Про козацьку волю.

Нi, не нам, не туркам править
Свiтом сим широким:
Переважила русинка
Нас умом глибоким".

Як народиться мiж ними
Цар ©© удачi,
Наш Восток не раз гiркими
На морi заплаче.

Як народиться ж цариця
З розумом Марусi,
Не одна тогдi присниться
Нам бiда й на сушi".


ПIСНЯ ВОСЬМА


ДУМА ПЕРВА

I

Горить лампада ярко, аж пала ,
Неугасима жертва, дар любовi,
Що й турчиновi душу просвiща .
Да високi мислi й козаковi...
Се чисте серце так горить-сiя
У мороцi глибокiм iзувiрства,
Що з Бога правди людям виробля
Чудовище ненавистi да звiрства.
Ума й науки бич, корону су вiрства.

II

Постила цiлий день старенька мати,