Страница:
Крижем перед Пречистою лежала,
Щоб непорочну трисвяту вблагати,
Немов якого турка-яничара,
Послать ©© дочцi тиху кончину.
"А на мене, стару, - рече, - всi муки,
Що мали впасти на мою дитину,
Перенеси - аж до душi розлуки...
Нехай за доччину вину страшенно гину!
III
Нехай до Бога я, мов дим од жертви
Криваво©, здiймусь i преблагого
Умилосерджу, щоб сi костi мертвi
Воскресли для блаженства неземного,
I вкупi з ним, вовiки незабутим,
I бiдною Марусею мо ю
В Тво©м чертозi святопресловутiм
Жили й цвiли щасливою сiм' ю...
О Боже! Не карай нас помстою тво ю!
IV
Се, може, нас бiда за те постигла,
Що я дочку в коханнi покривала,
©© любов, мов немовля, пестила
I рiдним сином бесурменця звала.
Чи, може, я Тобi не догодила,
Що i в недiлю дещицю робила, -
Не кожну п'ятiнку постом постила,
Не кожне свято приносами штила...
Ой, чи не тим же я дочку мою згубила!"
V
I, впавши ниць, хрестом стара лежала,
Стогнала стиха, мов уже кiнчилась,
I, як листок осiннiй, трепетала:
Бо ©й Пречиста в омряцi з'явилась.
Мережаний божник зробивсь престолом;
Божниця темна зорями окрилась,
I янголи, злетiвшись там собором,
Спiвали, нiби архирейський крилас;
А серед них якась людина засвiтилась.
VI
О Боже! Се ж сiяв небесним свiтом
Той, хто явив ©й образ Твiй пречистий.
Як сонце праведне барвистим лiтом,
Блищить на нiм одежа снiгом чистим.
Возносить вiн молитву, мов кадило,
I воздiянi руку сво ю творить...
Ущухло все кругом i занiмiло:
Бо Пресвята, мов стиха грiм, говорить:
Тим, як листок, тремтить запостуване тiло.
ДУМА ДРУГА
I
"Матусю, зiронько! - рече Маруся,
До матерi припавши головою. -
Чого ви тремтите? Я не боюся
Тепер i пекла, й сатани самого". -
"О доню!.. - I вста мов з мертвих мати. -
Я бачила святе, предивне диво...
Не маю слова, щоб оповiдати...
Боюсь промовити що-небудь криво
Про те, що прорекла Цариця милостива". -
II
"Яка цариця?" -
"Пресвята, пречиста
I поки свiту преблагословенна.
Тепер уже в квiтках тропа терниста;
Тепер блищить, мов рай, темниця темна.
Я бачила й його в вiнцi святому,
Кому нема в мене iменування, -
Отця твойого у життi земному...
Сподобивсь вiн на небi царствування.
О доню! Вже нема печалi й воздихання". -
III
"I не повинно бути!" -
Чий се голос?
Чи з-пiд землi, чи з неба?..
Стуманiли
Обидвi, i заворушився волос
В обох на головi, i понiмiли...
I незримою рукою
Занавiс одкрилась;
Мов зорею огняною
Хата освiтилась.
Сонечко, мов жар, горiло,
Жеврiло над морем,
Як надiя в серцi тихiм
Над бездонним горем.
Освiтило теплим свiтом
Божники з богами,
Що стояли пiд квiтками
Та пiд рушниками.
А Пречиста в ту хвилину
Як жива стояла,
I дитину, мов картину,
На руках держала, -
Вiрно© любовi й жизнi
Символ благодатнiй...
Його й простий розумi
Серцем розум хатнiй.
I в тiм свiтi теплiм, тихiм,
Що мов з неба лився,
Вiсник мира i утiхи
Ангелом явився.
Став i до Марусi руки
Простирав, мов крила,
I мовчав: сама за нього
Постать говорила.
I немовби ©й молився,
I немов журився:
Бо до не© якось любо
Стиха похилився...
Се був той, хто дав ©й берло
Властi над вiйськами,
Над галерами, скарбами,
Землями й морями, -
Берло, жизнi знак i смертi,
Ключ, що вiдмика
Всi в'язницi i на волю
В'язнiв випуска .
I взяла той ключ Маруся,
I поцiлувала,
I з плачем царевi в ноги
Мовчазна упала.
Мовчазна, бо повна дяки
За можбу велику,
У неволi повертати
Волю чоловiку...
"Встань, свята, небесна дiво! -
Прорече вiн тихо. -
Встань, сердець великих диво,
Чистих душ утiхо!
Я у тебе сей знак властi
I можби зоставлю,
I себе, мов той преславний
Аль-Рашид 64, прославлю.
Положи його, кохана,
У ногах в богинi,
Що твiй розум осiяла,
На чужiй чужинi.
I нехай дива вiн творить,
Тюрми вiдчиня ,
Про мiй дух тобi говорить
I напомина ". -
"О грозо i каро миру! -
П рорекла Маруся. -
Я тобi сказати тиру
Правду не боюся.
Смерть мою я, царю, знала,
Знала, що робила:
Я його поцiлувала,
Бо й люблю, й любила.
I люблю, й любити буду
Над усяку душу:
Покiль серце б' ться в грудях,
Перестать не мушу!"
Осмiхнеться цар: "Кохана!
Ти мене не зна ш,
I к о з а ц ь к о ю султана
Лютостю сповня ш.
Тiльки помисли вiд мене
У серцях закритi:
Я все добре i мерзенне
Знаю скрiзь по свiтi.
Щирого й хиду знаю,
Друга й супостата
I на всяку кривду маю
I суддю, i ката.
Се ж не кривду ти вчинила".
О ти наш великий!
Дай нам правдою Тво ю
Дихати вовiки!
Ти його тогдi любила,
Як мене й не взрiла...
За його любов ти царства
Взяти не схотiла.
Чи менi ж тебе карате,
Ясноока зоре,
Дiво, повна благодатi,
Правди й честi море!
Дай менi на тебе серцем
Праведним дивитись,
Образом тво©м небесним,
Тiльки веселитись!"
Ще царевi не дiйма
Укра©нка вiри,
Думку думкою впиня ,
Каже до невiри:
"Я в галеру трiумфову
Золота поклала
I йому, мов ту полову,
Все подарувала". -
"Коли б ти в мо му домi
Всi скарби забрала
I на спомин козаковi
©х подарувала;
Коли б царство все забрала
З землями, морями,
I Стамбул попаювала
Промiж козаками,
А зо мною стала жити
У мужичiй хатi, -
Не схотiв би я й гледiти
На царськi палати.
Моя зоре, моя доле!
Вiдай щиру правду:
Ми держали з Кантемиром
Та мничу раду,
I звелiв я в та мничiй
Радi Кантемиру,
Щоб вiн, так як ти б хотiла,
Обманив За©ру.
Заслужив козак твiй смертi,
Но його скарати
Се було б найкраще в свiтi
Серце розтерзати.
Нi, Осман тво©м великим
Саном не жарту :
П о л о в и н у властi й сили
Вiн тобi дару .
Ти чинила, що хотiла,
Як верховна сила,
I менi дарами тими
Духа веселила". -
"Знай же й ти, великий царю,
Щиру й повну правду...
Не прийми сього за зраду
Нi в тяжку досаду:
Коли б хто менi корони,
I царськi© трони,
I всi берла, i всi перла,
I всi мiлiони,
Мiлiони мiлiонiв
Дав iз рук у руки, -
Не взяла б я пiд умову
З любленим розлуки.
У гiркiй, мiзернiй долi
З ним волiла б жити,
Нiж на пишному престолi
Над царми сидiти". -
"Ой, мiй царю, ти правдивий! -
Прорече тут мати. -
Нехай свiтить Божа правда
На тво© палати!
I нехай тебе наставить,
Як у свiтi жити:
Що любовi нi купити,
Анi заслужити.
Бо за грошi - всi розкошi,
За труда - награда,
А любов... Iз нею й жити,
I вмирать одрада.
Ся велика Божа тайна
Цiлим свiтом править
I турецького султана
Рiвно з нами славить.
Зрозумiй сю тайну, царю,
Серця глибинею:
Розлучися, не лицяйся
З донею мо ю.
Нехай любить непорочна,
Кого серце каже,
З ким ©© рука Господня
Без примусу в'яже!" -
"Щира правда! Ти сердечна
I розумна мати:
Мова в тебе чоловiчна,
Повна благодати.
Знай же: волею мо ю
Править iнша воля.
I з дочкою в нас тво ю
Нероздiльна доля.
В людськi душi ще за предкiв
Два духа вселились
I владиками сердець ©х
Тайними вчинились:
Дух любовi i дух злоби,
Правди i неправди,
Дух прихильностi благо©
I дух ниций зради.
Один хоче по всiх землях
Свiтло засвiтити,
Всi народи, нiби сiм'©,
Рiдними зробити.
Другий хоче мраком ночi
Божий свiт окрити,
Послiпити людям очi,
Душi показити.
I бере дух злоби дикий \
Гору над любов'ю,
I ввесь Божий свiт великий
Залива кров'ю.
I вою , i руйну
Всюди духа правди,
I нема людському серцю
Мiж людьми вiдради.
Я одну вiдраду маю,
Що меча стискаю, ,
Свiт широкий озираю
I за лжу караю.
Сим мечем я покарати
Хочу в Римi папу,
Що криваву простягати
Звик по свiту лапу.
I найперш усього вдарю
В передмур' церкви,
Баламутницi народiв,
За живих i мертвих, -
В передмур' , де руками
Русь ляховi служить"
З зу©тами ксьондзами
Наклада -дружить.
Ми чотири вже столицi
Взяли в християнства,
В ницого сього ублюдка
Древнього поганства,
Що сво©м кощунством в Римi
Вiрi в Бога шкодить
I гарем в русалимi
Для прочан заводить *.
Гроб замученого Бога 65
Кров'ю облива ,
Чистоту його чертога
Торгом оскверня .
А я п'яту завоюю,
Як ляха зруйную,
I тобi, царице люба,
Ки©в подарую.
Слухай же, моя надi ,
Правди чисте око!
Зазирни Осману в душу
Розумом глибоко.
Зваж обох нас духом щирим,
Серцем дивом дивним:
Вiд кого добра постане
Бiльше нещасливим, -
Тим, що в тьмi сидять i в сiнi
Смертнiй погибають,
Нi впокою на Вкра©нi,
Нi пуття не мають.
Я в тво©х руках престольну
Цеху зоставляю:
I тебе, царицю вольну,
Чтить повелiваю.
Вже одна в нас Роксоляна
Розумом свiтила,
Мого предка Солимана 66
Над усе любила.
Полюби мене за душу,
Що жада правди:
В тебе я шукати мушу
Щиро© поради.
Я з усiх до тебе земель
Буду посилати
На поклон посли з ©х почтом
У тво© палати.
Розпитайте в них обидвi,
Де якi звича©,
Де такi видали злиднi,
Як у вашiм кра©.
Де таке видали п'янство,
Дике грубiянство,
Всегубительне козацпво,
Люте гайдамацтво?
Ти людей мiж ними знайдеш,
Що свiт облiтали,
Навкруги землi дорогу
По морю верстали.
Може, й iнше станеш мислить
Про свою кра©ну
I не рай побачиш дома,
А страшну ру©ну.
Може, так як я, побачиш,
Хто ваш край плiндру
I татарськими руками
Рiк у рiк руйну ,
Бо пiснями хижу здобич
Славить-вихваля ,
По старих новi нещастя
В селах засiва .
Ще ти по свiту, серденько,
Оком не ширяла,
У вiконечко маленьке
З хати визирала.
За вiконечком же свiту
Крильми не злiтати,
Мислями не перемiрять,
В книгах не списати.
Ще не вповнi сад розвився
У тво©й оградi,
I не все благоуха
В пишнiм вертоградi.
Пасучи щасливi очi,
Будем лiта ждати,
Як на сонечку закаплють
З нарду аромати.
А тим часом, о царице!
Глянь на Укра©ну,
Спогадай свою останню
В тiй землi годину.
Побiч серця золотого,
З розумом високим
Ти не вдiяла б нiчого
В тiм багнi глибокiм,
Де одно одного топить,
Одно 'дного давить,
Собi славу з того робить,
Чим себе безславить.
Тут живеш ти в упоко©,
Панi повна дому,
Не пiдвладна в нiм нiкому
I менi самому.
А щоб жити й не тужити
По тiй Укра©нi,
Ти собi знаходиш пiльгу
В щедрiй милостинi.
Панiматко! Я й до тебе
Рiч мою 'бертаю:
Вас обох до дiл спасенних
Добрих призиваю.
Серце чисте, милостиве -
Дар найкращий Бога:
Найповнiша, найпростiша
До небес дорога.
Ти з Письма Святого зна ш,
Що сини Адама
Прийдуть од восток i запад
В рай до Авраама 67
I возляжуть опочити
На святому лонi,
У якому б не родились
Темному законi.
Серце чисте, без лукавства -
Дар найкращий Бога,
До небесного нам царства
Всiм одна дорога".
Тут Осман мiй до Марусi
Стиха похилився,
Приложивши к серцю руку,
Тихо вiддалився.
ДУМА ТРЕТЯ
"Мамо, зiронько! Пречиста
Нас обороня :
Люте серце азiатське
Кротостю сповня ". -
Так промовила небога,
I обидвi впали,
I, мов дiти, до нiмого
Лику промовляли:
"Чудотворная святине,
Божа благостине,
Нам прибiжище в невiрнiй
Сторонi дине!
Сохрани нас, заслони вас,
Благодатна Мати!
Дай нам чудеса, мов крилас,
Дивнi воспiвати!
О Пречиста! Ти все можеш:
Можеш скелi-гори
Розкопати i дорогу
Проложити в морi;
Кам'яне, несите кров'ю
Серце обернути
I небесною любов'ю
До людей натхнути.
Ти вже чудо сотворила
Мiж чудес велике:
Несподiвано зробила
Кротким серце дике.
Сотвори ж, да спасемося
3-мiж сього поганства,
В рiдний перенесемося
Край до християнства!
Дай крилi нам. Божа Мати,
Крилi голубинi,
Як витали, знов витати
В рiднiй Укра©нi!
I нехай твiй лик явленний
В край наш завiта
I народ благословенний
Навкруги збира !
Нехай людськi очища
Душi там од скверни
I вiд Росi одверта
Нарiд сей мерзенний.
I нехай усi трудящi,
Всi обремененнi
Веселяться, мов гулящi,
О Тво©м спасеннi!
I, забувши всi тривоги,
В молитвах зiллються,
I в божественнi чертоги
Духом вознесуться!
Ти, свята, всепiта Мати,
Повна благодати;
Дай нам рiдний край вбачати,
Бога прославляти!"
ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
О Ки ве, оманна просторiк святине,
Безодне мiдякiв дурних мозольних!
В тобi останнiй глузд народу гине
По капищах безумно-богомольних...
По капищах тво©х многопрестольних
Теряють розум вкупi з мiдяками
Тi, що в сво©х роботах потогонних
Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами.
II
О Ки ве! Ти iдеали вiри
Старо© нам в дiлах нових явля ш,
Що поночi снували су вiри,
Ти повидну утоком затика ш:
Основину, що древнi iзувiри
Тобi, мов дику мрiю, завiшали, -
Ту, що ченцi й попи понапрядали,
Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва.
III
Що поп'яну тобi в шинках спiвалось,
Ти по-тверезу книжним складом пишеш
I, щоб лихе знов тлiло та займалось,
На попели ру©нним духом дишеш.
Нам з Музою тепер одно зiсталось:
Тво©м слiпим письменством гордувати
Твою наслiдню мрiю зневажати,
I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати.
IV
Спiвай же. Музо, про ту лжу велику,
Що вагонить над Сходом i Заходом,
Збива письмакiв iз пантелику
I туманом ляга мiж народом.
Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом
Та з папою безгрiшним верховодять
I свiй кукiль всiвають год за годом:
Тво© посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не
зашкодять.
ДУМА ДРУГА
I
Не чорна хмара суне-наступа
На темно-сиву непроглядну хмару:
Чабан добуткiв папських придува
У патрiаршу ки©вську отару.
Отари стережуть бровки кудлатi,
Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi:
Ченцi, жерцi ротатi та пузатi,
Умом сухi, мов тi степи безводнi, -
Блукаючi огнi болотно© безоднi.
II
Сi пастирi кладуть за вiвцi душi,
Та не сво© чернечi, а козацькi:
Бо, починаючи вiд договору в Бушi,
Благословляють купи гайдамацькi;
Пiдучують за православну вiру
Стояти крiпко, сирiч плiндрувати
Ксьондза-унiта i ляха-невiру,
А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей
проклятий.
III
Релiгiя любвi тут обернулась
В релiгiю ненавистi гидко©,
I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась
Варязько© старовини страшно©,
Як ми Болгарiю в кровi топили 68,
На кiлл полонян сво©х стромляли,
А з наших черепiв ковшi робили
I на костях кривавих пирували-
Геро©, що себе тиранством прославляли.
IV
Чабан добуткiв папських Оборницький 69,
Гладенький, чисто голений, блискучий,
Iзвивстий отаман зу©тський,
Пiд язиком хова яд гадючий
I крадеться до сонно© отари
У загородь, у Лавру чудотворну,
Де нашi предки сотнi лiт куняли
Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла
оборону.
V
Тихенько крадеться отаман зу©тський,
Мов чоботом промiж я ць ступа ,
Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький
Як пiвень, вгору носа задира ,
Як хижий рарiг, зирка очима,
Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше,
Пиша ться широкими плечима,
Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом
бреше.
VI
I риба немала сей пан Брольницький:
За ним шляхетний почет виступа
Вiн, каштелян i райця королiвський,
Послом ченцям себе тут об'явля .
Ведуть посла в трапезу i медами,
Ще з Туровських пивниць, гостей шанують *
Бо, хоть Потiя вигнали киями 70,
А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують.
VII
"Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю,
Да король чуже добро й надбанн ...
Та в нас чим його турнути в шию
I низове купити отаманн .
Святi отцi печорськi та Успенн 72,
Наш древнiй образ, темний, чудотворний,
Не презрять нашого до них молення,
Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти
проворний!"
VIII
Так пошептом ченцi ксьондза вiтають,
Що справдi, мов той вуж, мiж ними в' ться...
До нього повнi кубки вихиляють.
Вiн, мов срiблом дзвенить, смi ться...
"Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, -
Бо я посольських прав не розумiю.
Я каштелян i райця королiвський,
Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю.
IХ
Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi
Давно менi нагрiв був мiсце тепле,
Та нi, нехай в церковному дiдицтвi
Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле;
А я мечем волю собi дзвонити,
Як славнi пращури мо© дзвонили,
Що замок наш, Брольник Великий,
Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й
потопили". -
Х
"Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють
На всi владицтва та й архiмандритства
I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють
По хижому наказу зу©тства", -
Так вiдказав пословi Плетенецысий 75,
Колись юркий маршалок повiтовий,
Тепер святий архiмандрит Печорський,
До бою за сво добро готовий, Як се показу й покiй його столовий.
XI
Скрiзь по стiнах Трапезно© свiтлицi
Пiд склепом старосвiтсько© будiвлi
Пищалi семип'яднi, гакiвницi,
Луки, сагайдаки, шаблi висiли.
Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною
З козацтвом грошовим в Литву шукати
Печорського надбання, i святою
Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро сво в ляхiв одняти.
XII
А Плетенецький лисей потужно
Успенiя святого "хлiб духовний"
Хранив i боронив. Стояли дружно
Ченцi та козаки за чин церковний,
За ту благочестиву древню вiру,
Котра нiчого бiльш не вимага ,
Як плiндрувати всякого невiру
I кожного, хто лишнi грошi ма , Та з зу©тами й ляхами наклада .
XIII
Погляду на нього Оборницький
З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий,
Не зна , що сказати пан Брольницький,
Посел, на розум дуже небагатий.
"Вельможний пане мiй архiмандрите! -
Озвавсь речник. - Не час про те гадати,
Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i
По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати.
XIV
Не час i не пора: бо з-за Дунаю
Погрожу , мов Божий суд, ру©на
I нашому, i Днiпровому краю...
Залл ться полом' м вся Укра©на,
Почезнуть села й городи з церквами,
В монастирях медiв не будуть пити,
I там, де ми бесiду мо з вами,
По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил сво© пiснi
квилити". -
XV
"Сiль на язик тобi! Печина в зуби! -
Гукне старий чернець, рудий i сивий,
Обтерши чорною полою губи. -
Що се нам лях провадить нечестивий?"
I, мов дрiмучий бiр, заколихались
Чернечi голови пiд намiтками,
У пеклi тканими. Ченцi шептались
Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з
вiдьмами.
XVI
Ворожий дух мiж Руссю i ляхами,
"Лукавий" дар гнило© Вiзантi© *,
Владикував над ницими умами
I в душах покрiпляв iнстинкти злi©.
За кубками солодкими сидiли,
А д' серця кров недобра приливала,
I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли...
Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки
стискала.
XVII
Один речник, як мiсяць понад хмари,
Угору над темнотою здiймався.
Достав з кишенi срiбнi окуляри,
Надiв, блиснув i мовчки осмiхався.
Йому Брольницький пода цидулу,
Iнструкцiю рекому королiвську,
Чита вiн, почавши з артикулу
Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмi козака гнуздати
мацапуру.
XVIII
"Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась
З Литвою Русь до польсько© корони,
Печорська лавра славою покрилась 77...
Течуть людей до не© мiлiони,
Щоб там мощам подвижницьким молитись,
Дарами штити всечесне Успенн ,
Святими молитвами просвiтитись,
Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленн .
XIX
Вважаючи ж на жизнь благочестиву
Печорських iнокiв, ми простирали
З престолу нашу руку милостиву
I ©м хлiби духовнi подавали.
Яко ж i в дальших часах обiця м
У нашiй ласцi братiю держати
I на Успенi , старим звича м,
Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати.
ХХ
...................................................
XXI
Ченцi осклабились i зуби скалять,
Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий...
Велику милость королiвську хвалять,
Готовi ©й усяк допомагати.
Питають: що ж чинити з козаками,
Як прийдуть у печери сповiдатись?
Якими посилати ©х шляхами,
Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир
вертатись?
XXII
Киплять меди по кубках джереластих.
Премудрi надписи ченцi читають...
Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих,
Раз по раз кубкiв служки доливають...
За короля i за його наданн ,
Хлiбiв духовних iнокам смиренним,
Iде гучне поза столом вiтанн
I розляга ться пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi
пiдземнiм.
XXIII
I, мов "козацьке сонце" серед ночi,
Що свiтить низовцям у гайдамацтвi,
Блищали хижi зу©тськi очi
У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi.
"Панове! Я скажу вам щиру правду, -
До грецьких ницакiв рече латинський, -
У та мничу королiвську раду
Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них
русалимський,
XXIV
Що християнству вже кiнець приходить.
Уся земля понад трьома морями,
Котрою цар турецький верховодить,
Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами.
Ввесь мусульманський свiт заколихався,
Як океан колишеться ревучий:
Народ невiрний на войну пiднявся,
Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рика , наче лев ногами землю
рвучи". -
XXV
"Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло
Не людське, сатанинське, люте, дике!..
I грецьке християнство допустило
Таке насильство вiри превелике?" -
"Се буде не над греками творитись:
Вони вже й так у турка пiд ногами.
Солома силi мусить покоритись...
А розпiчнеться ся бiда над вами, -
Над чудотворними печорськими мощами". -
XXVI
"Не дiжде плiд Агари навiсно© 78, -
Загомонiли бороди-лопати, -
Коснутись вiри нашо© свято©!
Заступить нас чудовна Божа Мати.
Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79
Серед мощей нетлiнних прита©лась
I знов на вопль юроди Досифея 80
У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов ©© дивами збагатилась". -
XXVII
"Так, так! - рече понуро Оборницький
Серед ченцiв, мов у густому га©,
I запива жаль свiй зу©тський
На схизматицьку вiру 81 i звича©. -
Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий,
Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание:
Тим нас Господь задля сво © слави
Пiдводить часто i пiд iспитанн ... Тут от яке зайшло мiж нас питание:
XXVIII
Чи мислите сидiти все за муром,
Покiль Осман з потугами надiйде,
Розправиться по-свiйськи iз джавуром
I потоптом по Укра©нi пiйде:
Чи нашим робом против азiата,
Прийнявши мiч i щит свято© вiри,
Ще за Днiстром стрiчати супостата,
Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери?
XXIX
Бо знайте, що на вас Осман пряму ,
Не в Польщу йде, а в вашу Укра©ну,
I, як Подiльський Кам'янець зруйну ,
Тогдi йому нiгде не буде впину.
Тим скликать мусите ви все козацтво:
Нехай воно здобичну путь покине,
Нехай покине хиже гайдамацтво
I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в
полi згине". -
XXX
"Не наше дiло козакiв скликати:
Ро© козацькi широко лiтають.
Як в табори ©х та в кошi збирати,
Про се громадськi тiльки мужi знають.
Нас призвано на те, щоб молитвами
Пречисту да святих угонобляти,
Щоб не давать нечистому грiхами,
Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти".
XXXI
Так, скинувшись по слову, чесна браття
Понурилась у мед благочестиво.
Цураючись латинською завзяття,
На зу©та iншi позирали скрива.
"Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате,
А в серцi в тебе препогана думка! -
Чернецтво стиха мимрить волохате
I випива все до каплi з кубка. -
Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка!
XXXII
Ти - полом' , ми - дим: нас не пiдпалиш;
Не пiдойти з тобою нам пiд пару.
Ти на землi себе мiж людьми славиш,
Ми линемо на небеса, за хмару".
Озветься знов голяк до бородатих:
"Панове! Час настав страшний, великий:
На нас iдуть потужно азiяти,
Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi
язики". -
XXXIII
"Се не ляка нас. Не раз ми вже стояли,
Як смоква та Iонина в пустинi 82.
До кореня нас бурi сокрушали,
Живими нас ховали в домовинi,
Но ризою Успенi сво ю
Монастирище наше прикривало,
Хранило нас чудовно пiд землею,
Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало".
-
XXXIV
"Коли б не страшно вам, мо© панове,
Як одинока смоквина в пустинi,
Як во©нство воiстину Христове,
Стояти серед бурi на Вкра©нi:
Дак спогадайте князя Костянтина 84,
Що пам'ять по собi святу зоставив,
Що побивав татар i москвитина,
Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три бо© побiдами
прославив.
XXXV
Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький,
Iз руськими охочими полками,
Воiстину був предок запорозький,
Хоч i не звав ©х спроста козаками.
Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали
Його трiумфом за поход татарський,
Як у Великiй церквi воздвигали
Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший
вождь козацький.
XXXVI
Придивимся ж, панове, оком пильним,
Як на войнi вiн з Руссю обертався,
I що робило дух його всесильним,
I через що вiн дивом свiту стався.
Memoria всiх saeculorum princeps
Dignissimus *, ходив вiн у походи
Так, як з незазнаних времен привикли
Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди.
XXXVII
Брав iз собою образи чудовнi,
I мощi, i ченцiв старих, побожних,
I ризи, й антиминси напрестольнi,
Як лiки проти помислiв тривожних.
I два кошi, слов'янський i латинський,
Усяк по-свойому Всевишнього благали:
"Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський,
"Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й
трепетали..." -
XXXVIII
"Отим-то й ба! - озвався тут старенький
Чернець, строитель "царственно©" Лаври.
Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький,
Не добачав гаразд i в окуляри. -
Те Deum ваше нас переспiвало:
Було воно, мабуть, аж геть ротате,
Що всю Острожчину мов поковтало, -
Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати.
XXXIX
Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87
До Лаври панськi ©здили ридвани,
I се була ©й i користь, i слава,
Що йшли возiв за ними каравани.
Колись ченцям червiнцями платили
За панахиди та сороковусти,
Що над мощами шляхтичам служили.
Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти.
XL
А козаки ховаються з грошима,
Акафiстiв не вельми-то бажають.
м не сверблять грiхи ©х за вушима:
Сво й чуже байдужно пропивають.
Про церкву рiдко хто з них спогада
Пiсля музик, танцiв та погулянки,
Да й сей до нас на прощу прибува ,
Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту
обдира .
XLI
Це все Те Deum ваше наробило,
Пекельне слово, мов огонь жеруще...
Iз Русi щедро© воно нам породило
Перевертнiв запеклих кодло злюще.
Воно й пiд князя Василя наклало *
Чужих я ць, мов пiд дурну сiдуху,
В його синiв i дочок надихало
Латинського ненавидного духу, Тру©ло бiдну Русь, як необачну муху.
Щоб непорочну трисвяту вблагати,
Немов якого турка-яничара,
Послать ©© дочцi тиху кончину.
"А на мене, стару, - рече, - всi муки,
Що мали впасти на мою дитину,
Перенеси - аж до душi розлуки...
Нехай за доччину вину страшенно гину!
III
Нехай до Бога я, мов дим од жертви
Криваво©, здiймусь i преблагого
Умилосерджу, щоб сi костi мертвi
Воскресли для блаженства неземного,
I вкупi з ним, вовiки незабутим,
I бiдною Марусею мо ю
В Тво©м чертозi святопресловутiм
Жили й цвiли щасливою сiм' ю...
О Боже! Не карай нас помстою тво ю!
IV
Се, може, нас бiда за те постигла,
Що я дочку в коханнi покривала,
©© любов, мов немовля, пестила
I рiдним сином бесурменця звала.
Чи, може, я Тобi не догодила,
Що i в недiлю дещицю робила, -
Не кожну п'ятiнку постом постила,
Не кожне свято приносами штила...
Ой, чи не тим же я дочку мою згубила!"
V
I, впавши ниць, хрестом стара лежала,
Стогнала стиха, мов уже кiнчилась,
I, як листок осiннiй, трепетала:
Бо ©й Пречиста в омряцi з'явилась.
Мережаний божник зробивсь престолом;
Божниця темна зорями окрилась,
I янголи, злетiвшись там собором,
Спiвали, нiби архирейський крилас;
А серед них якась людина засвiтилась.
VI
О Боже! Се ж сiяв небесним свiтом
Той, хто явив ©й образ Твiй пречистий.
Як сонце праведне барвистим лiтом,
Блищить на нiм одежа снiгом чистим.
Возносить вiн молитву, мов кадило,
I воздiянi руку сво ю творить...
Ущухло все кругом i занiмiло:
Бо Пресвята, мов стиха грiм, говорить:
Тим, як листок, тремтить запостуване тiло.
ДУМА ДРУГА
I
"Матусю, зiронько! - рече Маруся,
До матерi припавши головою. -
Чого ви тремтите? Я не боюся
Тепер i пекла, й сатани самого". -
"О доню!.. - I вста мов з мертвих мати. -
Я бачила святе, предивне диво...
Не маю слова, щоб оповiдати...
Боюсь промовити що-небудь криво
Про те, що прорекла Цариця милостива". -
II
"Яка цариця?" -
"Пресвята, пречиста
I поки свiту преблагословенна.
Тепер уже в квiтках тропа терниста;
Тепер блищить, мов рай, темниця темна.
Я бачила й його в вiнцi святому,
Кому нема в мене iменування, -
Отця твойого у життi земному...
Сподобивсь вiн на небi царствування.
О доню! Вже нема печалi й воздихання". -
III
"I не повинно бути!" -
Чий се голос?
Чи з-пiд землi, чи з неба?..
Стуманiли
Обидвi, i заворушився волос
В обох на головi, i понiмiли...
I незримою рукою
Занавiс одкрилась;
Мов зорею огняною
Хата освiтилась.
Сонечко, мов жар, горiло,
Жеврiло над морем,
Як надiя в серцi тихiм
Над бездонним горем.
Освiтило теплим свiтом
Божники з богами,
Що стояли пiд квiтками
Та пiд рушниками.
А Пречиста в ту хвилину
Як жива стояла,
I дитину, мов картину,
На руках держала, -
Вiрно© любовi й жизнi
Символ благодатнiй...
Його й простий розумi
Серцем розум хатнiй.
I в тiм свiтi теплiм, тихiм,
Що мов з неба лився,
Вiсник мира i утiхи
Ангелом явився.
Став i до Марусi руки
Простирав, мов крила,
I мовчав: сама за нього
Постать говорила.
I немовби ©й молився,
I немов журився:
Бо до не© якось любо
Стиха похилився...
Се був той, хто дав ©й берло
Властi над вiйськами,
Над галерами, скарбами,
Землями й морями, -
Берло, жизнi знак i смертi,
Ключ, що вiдмика
Всi в'язницi i на волю
В'язнiв випуска .
I взяла той ключ Маруся,
I поцiлувала,
I з плачем царевi в ноги
Мовчазна упала.
Мовчазна, бо повна дяки
За можбу велику,
У неволi повертати
Волю чоловiку...
"Встань, свята, небесна дiво! -
Прорече вiн тихо. -
Встань, сердець великих диво,
Чистих душ утiхо!
Я у тебе сей знак властi
I можби зоставлю,
I себе, мов той преславний
Аль-Рашид 64, прославлю.
Положи його, кохана,
У ногах в богинi,
Що твiй розум осiяла,
На чужiй чужинi.
I нехай дива вiн творить,
Тюрми вiдчиня ,
Про мiй дух тобi говорить
I напомина ". -
"О грозо i каро миру! -
П рорекла Маруся. -
Я тобi сказати тиру
Правду не боюся.
Смерть мою я, царю, знала,
Знала, що робила:
Я його поцiлувала,
Бо й люблю, й любила.
I люблю, й любити буду
Над усяку душу:
Покiль серце б' ться в грудях,
Перестать не мушу!"
Осмiхнеться цар: "Кохана!
Ти мене не зна ш,
I к о з а ц ь к о ю султана
Лютостю сповня ш.
Тiльки помисли вiд мене
У серцях закритi:
Я все добре i мерзенне
Знаю скрiзь по свiтi.
Щирого й хиду знаю,
Друга й супостата
I на всяку кривду маю
I суддю, i ката.
Се ж не кривду ти вчинила".
О ти наш великий!
Дай нам правдою Тво ю
Дихати вовiки!
Ти його тогдi любила,
Як мене й не взрiла...
За його любов ти царства
Взяти не схотiла.
Чи менi ж тебе карате,
Ясноока зоре,
Дiво, повна благодатi,
Правди й честi море!
Дай менi на тебе серцем
Праведним дивитись,
Образом тво©м небесним,
Тiльки веселитись!"
Ще царевi не дiйма
Укра©нка вiри,
Думку думкою впиня ,
Каже до невiри:
"Я в галеру трiумфову
Золота поклала
I йому, мов ту полову,
Все подарувала". -
"Коли б ти в мо му домi
Всi скарби забрала
I на спомин козаковi
©х подарувала;
Коли б царство все забрала
З землями, морями,
I Стамбул попаювала
Промiж козаками,
А зо мною стала жити
У мужичiй хатi, -
Не схотiв би я й гледiти
На царськi палати.
Моя зоре, моя доле!
Вiдай щиру правду:
Ми держали з Кантемиром
Та мничу раду,
I звелiв я в та мничiй
Радi Кантемиру,
Щоб вiн, так як ти б хотiла,
Обманив За©ру.
Заслужив козак твiй смертi,
Но його скарати
Се було б найкраще в свiтi
Серце розтерзати.
Нi, Осман тво©м великим
Саном не жарту :
П о л о в и н у властi й сили
Вiн тобi дару .
Ти чинила, що хотiла,
Як верховна сила,
I менi дарами тими
Духа веселила". -
"Знай же й ти, великий царю,
Щиру й повну правду...
Не прийми сього за зраду
Нi в тяжку досаду:
Коли б хто менi корони,
I царськi© трони,
I всi берла, i всi перла,
I всi мiлiони,
Мiлiони мiлiонiв
Дав iз рук у руки, -
Не взяла б я пiд умову
З любленим розлуки.
У гiркiй, мiзернiй долi
З ним волiла б жити,
Нiж на пишному престолi
Над царми сидiти". -
"Ой, мiй царю, ти правдивий! -
Прорече тут мати. -
Нехай свiтить Божа правда
На тво© палати!
I нехай тебе наставить,
Як у свiтi жити:
Що любовi нi купити,
Анi заслужити.
Бо за грошi - всi розкошi,
За труда - награда,
А любов... Iз нею й жити,
I вмирать одрада.
Ся велика Божа тайна
Цiлим свiтом править
I турецького султана
Рiвно з нами славить.
Зрозумiй сю тайну, царю,
Серця глибинею:
Розлучися, не лицяйся
З донею мо ю.
Нехай любить непорочна,
Кого серце каже,
З ким ©© рука Господня
Без примусу в'яже!" -
"Щира правда! Ти сердечна
I розумна мати:
Мова в тебе чоловiчна,
Повна благодати.
Знай же: волею мо ю
Править iнша воля.
I з дочкою в нас тво ю
Нероздiльна доля.
В людськi душi ще за предкiв
Два духа вселились
I владиками сердець ©х
Тайними вчинились:
Дух любовi i дух злоби,
Правди i неправди,
Дух прихильностi благо©
I дух ниций зради.
Один хоче по всiх землях
Свiтло засвiтити,
Всi народи, нiби сiм'©,
Рiдними зробити.
Другий хоче мраком ночi
Божий свiт окрити,
Послiпити людям очi,
Душi показити.
I бере дух злоби дикий \
Гору над любов'ю,
I ввесь Божий свiт великий
Залива кров'ю.
I вою , i руйну
Всюди духа правди,
I нема людському серцю
Мiж людьми вiдради.
Я одну вiдраду маю,
Що меча стискаю, ,
Свiт широкий озираю
I за лжу караю.
Сим мечем я покарати
Хочу в Римi папу,
Що криваву простягати
Звик по свiту лапу.
I найперш усього вдарю
В передмур' церкви,
Баламутницi народiв,
За живих i мертвих, -
В передмур' , де руками
Русь ляховi служить"
З зу©тами ксьондзами
Наклада -дружить.
Ми чотири вже столицi
Взяли в християнства,
В ницого сього ублюдка
Древнього поганства,
Що сво©м кощунством в Римi
Вiрi в Бога шкодить
I гарем в русалимi
Для прочан заводить *.
Гроб замученого Бога 65
Кров'ю облива ,
Чистоту його чертога
Торгом оскверня .
А я п'яту завоюю,
Як ляха зруйную,
I тобi, царице люба,
Ки©в подарую.
Слухай же, моя надi ,
Правди чисте око!
Зазирни Осману в душу
Розумом глибоко.
Зваж обох нас духом щирим,
Серцем дивом дивним:
Вiд кого добра постане
Бiльше нещасливим, -
Тим, що в тьмi сидять i в сiнi
Смертнiй погибають,
Нi впокою на Вкра©нi,
Нi пуття не мають.
Я в тво©х руках престольну
Цеху зоставляю:
I тебе, царицю вольну,
Чтить повелiваю.
Вже одна в нас Роксоляна
Розумом свiтила,
Мого предка Солимана 66
Над усе любила.
Полюби мене за душу,
Що жада правди:
В тебе я шукати мушу
Щиро© поради.
Я з усiх до тебе земель
Буду посилати
На поклон посли з ©х почтом
У тво© палати.
Розпитайте в них обидвi,
Де якi звича©,
Де такi видали злиднi,
Як у вашiм кра©.
Де таке видали п'янство,
Дике грубiянство,
Всегубительне козацпво,
Люте гайдамацтво?
Ти людей мiж ними знайдеш,
Що свiт облiтали,
Навкруги землi дорогу
По морю верстали.
Може, й iнше станеш мислить
Про свою кра©ну
I не рай побачиш дома,
А страшну ру©ну.
Може, так як я, побачиш,
Хто ваш край плiндру
I татарськими руками
Рiк у рiк руйну ,
Бо пiснями хижу здобич
Славить-вихваля ,
По старих новi нещастя
В селах засiва .
Ще ти по свiту, серденько,
Оком не ширяла,
У вiконечко маленьке
З хати визирала.
За вiконечком же свiту
Крильми не злiтати,
Мислями не перемiрять,
В книгах не списати.
Ще не вповнi сад розвився
У тво©й оградi,
I не все благоуха
В пишнiм вертоградi.
Пасучи щасливi очi,
Будем лiта ждати,
Як на сонечку закаплють
З нарду аромати.
А тим часом, о царице!
Глянь на Укра©ну,
Спогадай свою останню
В тiй землi годину.
Побiч серця золотого,
З розумом високим
Ти не вдiяла б нiчого
В тiм багнi глибокiм,
Де одно одного топить,
Одно 'дного давить,
Собi славу з того робить,
Чим себе безславить.
Тут живеш ти в упоко©,
Панi повна дому,
Не пiдвладна в нiм нiкому
I менi самому.
А щоб жити й не тужити
По тiй Укра©нi,
Ти собi знаходиш пiльгу
В щедрiй милостинi.
Панiматко! Я й до тебе
Рiч мою 'бертаю:
Вас обох до дiл спасенних
Добрих призиваю.
Серце чисте, милостиве -
Дар найкращий Бога:
Найповнiша, найпростiша
До небес дорога.
Ти з Письма Святого зна ш,
Що сини Адама
Прийдуть од восток i запад
В рай до Авраама 67
I возляжуть опочити
На святому лонi,
У якому б не родились
Темному законi.
Серце чисте, без лукавства -
Дар найкращий Бога,
До небесного нам царства
Всiм одна дорога".
Тут Осман мiй до Марусi
Стиха похилився,
Приложивши к серцю руку,
Тихо вiддалився.
ДУМА ТРЕТЯ
"Мамо, зiронько! Пречиста
Нас обороня :
Люте серце азiатське
Кротостю сповня ". -
Так промовила небога,
I обидвi впали,
I, мов дiти, до нiмого
Лику промовляли:
"Чудотворная святине,
Божа благостине,
Нам прибiжище в невiрнiй
Сторонi дине!
Сохрани нас, заслони вас,
Благодатна Мати!
Дай нам чудеса, мов крилас,
Дивнi воспiвати!
О Пречиста! Ти все можеш:
Можеш скелi-гори
Розкопати i дорогу
Проложити в морi;
Кам'яне, несите кров'ю
Серце обернути
I небесною любов'ю
До людей натхнути.
Ти вже чудо сотворила
Мiж чудес велике:
Несподiвано зробила
Кротким серце дике.
Сотвори ж, да спасемося
3-мiж сього поганства,
В рiдний перенесемося
Край до християнства!
Дай крилi нам. Божа Мати,
Крилi голубинi,
Як витали, знов витати
В рiднiй Укра©нi!
I нехай твiй лик явленний
В край наш завiта
I народ благословенний
Навкруги збира !
Нехай людськi очища
Душi там од скверни
I вiд Росi одверта
Нарiд сей мерзенний.
I нехай усi трудящi,
Всi обремененнi
Веселяться, мов гулящi,
О Тво©м спасеннi!
I, забувши всi тривоги,
В молитвах зiллються,
I в божественнi чертоги
Духом вознесуться!
Ти, свята, всепiта Мати,
Повна благодати;
Дай нам рiдний край вбачати,
Бога прославляти!"
ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА
ДУМА ПЕРВА
I
О Ки ве, оманна просторiк святине,
Безодне мiдякiв дурних мозольних!
В тобi останнiй глузд народу гине
По капищах безумно-богомольних...
По капищах тво©х многопрестольних
Теряють розум вкупi з мiдяками
Тi, що в сво©х роботах потогонних
Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами.
II
О Ки ве! Ти iдеали вiри
Старо© нам в дiлах нових явля ш,
Що поночi снували су вiри,
Ти повидну утоком затика ш:
Основину, що древнi iзувiри
Тобi, мов дику мрiю, завiшали, -
Ту, що ченцi й попи понапрядали,
Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва.
III
Що поп'яну тобi в шинках спiвалось,
Ти по-тверезу книжним складом пишеш
I, щоб лихе знов тлiло та займалось,
На попели ру©нним духом дишеш.
Нам з Музою тепер одно зiсталось:
Тво©м слiпим письменством гордувати
Твою наслiдню мрiю зневажати,
I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати.
IV
Спiвай же. Музо, про ту лжу велику,
Що вагонить над Сходом i Заходом,
Збива письмакiв iз пантелику
I туманом ляга мiж народом.
Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом
Та з папою безгрiшним верховодять
I свiй кукiль всiвають год за годом:
Тво© посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не
зашкодять.
ДУМА ДРУГА
I
Не чорна хмара суне-наступа
На темно-сиву непроглядну хмару:
Чабан добуткiв папських придува
У патрiаршу ки©вську отару.
Отари стережуть бровки кудлатi,
Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi:
Ченцi, жерцi ротатi та пузатi,
Умом сухi, мов тi степи безводнi, -
Блукаючi огнi болотно© безоднi.
II
Сi пастирi кладуть за вiвцi душi,
Та не сво© чернечi, а козацькi:
Бо, починаючи вiд договору в Бушi,
Благословляють купи гайдамацькi;
Пiдучують за православну вiру
Стояти крiпко, сирiч плiндрувати
Ксьондза-унiта i ляха-невiру,
А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей
проклятий.
III
Релiгiя любвi тут обернулась
В релiгiю ненавистi гидко©,
I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась
Варязько© старовини страшно©,
Як ми Болгарiю в кровi топили 68,
На кiлл полонян сво©х стромляли,
А з наших черепiв ковшi робили
I на костях кривавих пирували-
Геро©, що себе тиранством прославляли.
IV
Чабан добуткiв папських Оборницький 69,
Гладенький, чисто голений, блискучий,
Iзвивстий отаман зу©тський,
Пiд язиком хова яд гадючий
I крадеться до сонно© отари
У загородь, у Лавру чудотворну,
Де нашi предки сотнi лiт куняли
Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла
оборону.
V
Тихенько крадеться отаман зу©тський,
Мов чоботом промiж я ць ступа ,
Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький
Як пiвень, вгору носа задира ,
Як хижий рарiг, зирка очима,
Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше,
Пиша ться широкими плечима,
Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом
бреше.
VI
I риба немала сей пан Брольницький:
За ним шляхетний почет виступа
Вiн, каштелян i райця королiвський,
Послом ченцям себе тут об'явля .
Ведуть посла в трапезу i медами,
Ще з Туровських пивниць, гостей шанують *
Бо, хоть Потiя вигнали киями 70,
А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують.
VII
"Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю,
Да король чуже добро й надбанн ...
Та в нас чим його турнути в шию
I низове купити отаманн .
Святi отцi печорськi та Успенн 72,
Наш древнiй образ, темний, чудотворний,
Не презрять нашого до них молення,
Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти
проворний!"
VIII
Так пошептом ченцi ксьондза вiтають,
Що справдi, мов той вуж, мiж ними в' ться...
До нього повнi кубки вихиляють.
Вiн, мов срiблом дзвенить, смi ться...
"Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, -
Бо я посольських прав не розумiю.
Я каштелян i райця королiвський,
Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю.
IХ
Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi
Давно менi нагрiв був мiсце тепле,
Та нi, нехай в церковному дiдицтвi
Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле;
А я мечем волю собi дзвонити,
Як славнi пращури мо© дзвонили,
Що замок наш, Брольник Великий,
Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й
потопили". -
Х
"Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють
На всi владицтва та й архiмандритства
I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють
По хижому наказу зу©тства", -
Так вiдказав пословi Плетенецысий 75,
Колись юркий маршалок повiтовий,
Тепер святий архiмандрит Печорський,
До бою за сво добро готовий, Як се показу й покiй його столовий.
XI
Скрiзь по стiнах Трапезно© свiтлицi
Пiд склепом старосвiтсько© будiвлi
Пищалi семип'яднi, гакiвницi,
Луки, сагайдаки, шаблi висiли.
Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною
З козацтвом грошовим в Литву шукати
Печорського надбання, i святою
Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро сво в ляхiв одняти.
XII
А Плетенецький лисей потужно
Успенiя святого "хлiб духовний"
Хранив i боронив. Стояли дружно
Ченцi та козаки за чин церковний,
За ту благочестиву древню вiру,
Котра нiчого бiльш не вимага ,
Як плiндрувати всякого невiру
I кожного, хто лишнi грошi ма , Та з зу©тами й ляхами наклада .
XIII
Погляду на нього Оборницький
З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий,
Не зна , що сказати пан Брольницький,
Посел, на розум дуже небагатий.
"Вельможний пане мiй архiмандрите! -
Озвавсь речник. - Не час про те гадати,
Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i
По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати.
XIV
Не час i не пора: бо з-за Дунаю
Погрожу , мов Божий суд, ру©на
I нашому, i Днiпровому краю...
Залл ться полом' м вся Укра©на,
Почезнуть села й городи з церквами,
В монастирях медiв не будуть пити,
I там, де ми бесiду мо з вами,
По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил сво© пiснi
квилити". -
XV
"Сiль на язик тобi! Печина в зуби! -
Гукне старий чернець, рудий i сивий,
Обтерши чорною полою губи. -
Що се нам лях провадить нечестивий?"
I, мов дрiмучий бiр, заколихались
Чернечi голови пiд намiтками,
У пеклi тканими. Ченцi шептались
Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з
вiдьмами.
XVI
Ворожий дух мiж Руссю i ляхами,
"Лукавий" дар гнило© Вiзантi© *,
Владикував над ницими умами
I в душах покрiпляв iнстинкти злi©.
За кубками солодкими сидiли,
А д' серця кров недобра приливала,
I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли...
Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки
стискала.
XVII
Один речник, як мiсяць понад хмари,
Угору над темнотою здiймався.
Достав з кишенi срiбнi окуляри,
Надiв, блиснув i мовчки осмiхався.
Йому Брольницький пода цидулу,
Iнструкцiю рекому королiвську,
Чита вiн, почавши з артикулу
Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмi козака гнуздати
мацапуру.
XVIII
"Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась
З Литвою Русь до польсько© корони,
Печорська лавра славою покрилась 77...
Течуть людей до не© мiлiони,
Щоб там мощам подвижницьким молитись,
Дарами штити всечесне Успенн ,
Святими молитвами просвiтитись,
Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленн .
XIX
Вважаючи ж на жизнь благочестиву
Печорських iнокiв, ми простирали
З престолу нашу руку милостиву
I ©м хлiби духовнi подавали.
Яко ж i в дальших часах обiця м
У нашiй ласцi братiю держати
I на Успенi , старим звича м,
Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати.
ХХ
...................................................
XXI
Ченцi осклабились i зуби скалять,
Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий...
Велику милость королiвську хвалять,
Готовi ©й усяк допомагати.
Питають: що ж чинити з козаками,
Як прийдуть у печери сповiдатись?
Якими посилати ©х шляхами,
Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир
вертатись?
XXII
Киплять меди по кубках джереластих.
Премудрi надписи ченцi читають...
Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих,
Раз по раз кубкiв служки доливають...
За короля i за його наданн ,
Хлiбiв духовних iнокам смиренним,
Iде гучне поза столом вiтанн
I розляга ться пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi
пiдземнiм.
XXIII
I, мов "козацьке сонце" серед ночi,
Що свiтить низовцям у гайдамацтвi,
Блищали хижi зу©тськi очi
У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi.
"Панове! Я скажу вам щиру правду, -
До грецьких ницакiв рече латинський, -
У та мничу королiвську раду
Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них
русалимський,
XXIV
Що християнству вже кiнець приходить.
Уся земля понад трьома морями,
Котрою цар турецький верховодить,
Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами.
Ввесь мусульманський свiт заколихався,
Як океан колишеться ревучий:
Народ невiрний на войну пiднявся,
Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рика , наче лев ногами землю
рвучи". -
XXV
"Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло
Не людське, сатанинське, люте, дике!..
I грецьке християнство допустило
Таке насильство вiри превелике?" -
"Се буде не над греками творитись:
Вони вже й так у турка пiд ногами.
Солома силi мусить покоритись...
А розпiчнеться ся бiда над вами, -
Над чудотворними печорськими мощами". -
XXVI
"Не дiжде плiд Агари навiсно© 78, -
Загомонiли бороди-лопати, -
Коснутись вiри нашо© свято©!
Заступить нас чудовна Божа Мати.
Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79
Серед мощей нетлiнних прита©лась
I знов на вопль юроди Досифея 80
У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов ©© дивами збагатилась". -
XXVII
"Так, так! - рече понуро Оборницький
Серед ченцiв, мов у густому га©,
I запива жаль свiй зу©тський
На схизматицьку вiру 81 i звича©. -
Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий,
Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание:
Тим нас Господь задля сво © слави
Пiдводить часто i пiд iспитанн ... Тут от яке зайшло мiж нас питание:
XXVIII
Чи мислите сидiти все за муром,
Покiль Осман з потугами надiйде,
Розправиться по-свiйськи iз джавуром
I потоптом по Укра©нi пiйде:
Чи нашим робом против азiата,
Прийнявши мiч i щит свято© вiри,
Ще за Днiстром стрiчати супостата,
Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери?
XXIX
Бо знайте, що на вас Осман пряму ,
Не в Польщу йде, а в вашу Укра©ну,
I, як Подiльський Кам'янець зруйну ,
Тогдi йому нiгде не буде впину.
Тим скликать мусите ви все козацтво:
Нехай воно здобичну путь покине,
Нехай покине хиже гайдамацтво
I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в
полi згине". -
XXX
"Не наше дiло козакiв скликати:
Ро© козацькi широко лiтають.
Як в табори ©х та в кошi збирати,
Про се громадськi тiльки мужi знають.
Нас призвано на те, щоб молитвами
Пречисту да святих угонобляти,
Щоб не давать нечистому грiхами,
Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти".
XXXI
Так, скинувшись по слову, чесна браття
Понурилась у мед благочестиво.
Цураючись латинською завзяття,
На зу©та iншi позирали скрива.
"Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате,
А в серцi в тебе препогана думка! -
Чернецтво стиха мимрить волохате
I випива все до каплi з кубка. -
Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка!
XXXII
Ти - полом' , ми - дим: нас не пiдпалиш;
Не пiдойти з тобою нам пiд пару.
Ти на землi себе мiж людьми славиш,
Ми линемо на небеса, за хмару".
Озветься знов голяк до бородатих:
"Панове! Час настав страшний, великий:
На нас iдуть потужно азiяти,
Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi
язики". -
XXXIII
"Се не ляка нас. Не раз ми вже стояли,
Як смоква та Iонина в пустинi 82.
До кореня нас бурi сокрушали,
Живими нас ховали в домовинi,
Но ризою Успенi сво ю
Монастирище наше прикривало,
Хранило нас чудовно пiд землею,
Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало".
-
XXXIV
"Коли б не страшно вам, мо© панове,
Як одинока смоквина в пустинi,
Як во©нство воiстину Христове,
Стояти серед бурi на Вкра©нi:
Дак спогадайте князя Костянтина 84,
Що пам'ять по собi святу зоставив,
Що побивав татар i москвитина,
Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три бо© побiдами
прославив.
XXXV
Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький,
Iз руськими охочими полками,
Воiстину був предок запорозький,
Хоч i не звав ©х спроста козаками.
Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали
Його трiумфом за поход татарський,
Як у Великiй церквi воздвигали
Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший
вождь козацький.
XXXVI
Придивимся ж, панове, оком пильним,
Як на войнi вiн з Руссю обертався,
I що робило дух його всесильним,
I через що вiн дивом свiту стався.
Memoria всiх saeculorum princeps
Dignissimus *, ходив вiн у походи
Так, як з незазнаних времен привикли
Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди.
XXXVII
Брав iз собою образи чудовнi,
I мощi, i ченцiв старих, побожних,
I ризи, й антиминси напрестольнi,
Як лiки проти помислiв тривожних.
I два кошi, слов'янський i латинський,
Усяк по-свойому Всевишнього благали:
"Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський,
"Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й
трепетали..." -
XXXVIII
"Отим-то й ба! - озвався тут старенький
Чернець, строитель "царственно©" Лаври.
Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький,
Не добачав гаразд i в окуляри. -
Те Deum ваше нас переспiвало:
Було воно, мабуть, аж геть ротате,
Що всю Острожчину мов поковтало, -
Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати.
XXXIX
Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87
До Лаври панськi ©здили ридвани,
I се була ©й i користь, i слава,
Що йшли возiв за ними каравани.
Колись ченцям червiнцями платили
За панахиди та сороковусти,
Що над мощами шляхтичам служили.
Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти.
XL
А козаки ховаються з грошима,
Акафiстiв не вельми-то бажають.
м не сверблять грiхи ©х за вушима:
Сво й чуже байдужно пропивають.
Про церкву рiдко хто з них спогада
Пiсля музик, танцiв та погулянки,
Да й сей до нас на прощу прибува ,
Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту
обдира .
XLI
Це все Те Deum ваше наробило,
Пекельне слово, мов огонь жеруще...
Iз Русi щедро© воно нам породило
Перевертнiв запеклих кодло злюще.
Воно й пiд князя Василя наклало *
Чужих я ць, мов пiд дурну сiдуху,
В його синiв i дочок надихало
Латинського ненавидного духу, Тру©ло бiдну Русь, як необачну муху.