Страница:
Протарабанив двЁчЁ по сухому суковЁ дятел, Ё бЁльше нЁяких звукЁв.
На тЁй галявинЁ було вЁльне мЁсце, Ё там грало блакиттю малесеньке,
зовсЁм малесеньке озерце.
Малий хотЁв спитати дядька, як оце вЁн, що весь час молиться
християнському БоговЁ Ё зна бЁльше за Ёнших молитов, прийшов сюди до
святого поганського джерела. Як же вЁн може молитись БерегинЁ Ё Роду
великому, Ё всЁм Роженицям?
БЁльше птахи не обзивались, Ё тепер тишу перебивав лише плюскЁт
джерела, що випливало з-пЁд величезно© гранЁтно© брили та впадало в
малюсЁньке-премалюсЁньке озерце з кам'яними берегами.
Дядько поклав перед собою сокиру, рогатину, став навколЁшки Ё звЁв
угору руки з благанням до БерегинЁ.
А тодЁ кинув у смоляну глибину озерця маленького кЁстяного коня.
Малий став навколЁшки за дядьком Ё не знав, що йому робити, який
принести дарунок БерегинЁ.
Дядько, мов би прочитав думки малого Ё простягнув йому важку кам'яну
намистину.
Хлопчик тЁльки зЁбрався з духом, щоб вимовити сво закляття, як
хруснула пЁд чи©мись ногами суха гЁлка. дядько, Ё небЁж одноразово й
рвучко обернулись. Вони побачили молодицю. БЁле запинало було якось дивно
пов'язане - анЁ так, як у замЁжнЁх, а нЁ так, як у вдовиць.
Була набагато вища за дядька ПЁвня Ё в правицЁ тримала довгого костура
з чЁткими карбами вЁзерункЁв. Обличчя блЁде, чорнооке й чорнобриве з
бЁлопопелястими косами не вЁщувало нЁчого доброго.
ПЁвник зразу впЁзнав ©©, хоча й нЁ разу не бачив. про не© наче довго
чи багато нЁхто не говорив. Але якщо колись, якось та десь хтось хоч слово
казав, що ©© стосувалось, вЁн все запам'ятовував. Що пота мно в пущЁ живе
чарЁвниця, вправно людей лЁку , знаходить пропажу, може порчу на худобу
навести, Ё до людей часом бува лиха. Особливо до тих, хто старЁ звича©
забува Ё постЁйно бЁга до нових церков. ревним християнам вона жодному
не допомогла. Хто казав, що вона донька якогось ворожбита, хто - вона небога
головного волхва всЁ © пущЁ, що простяглась до само© рЁчки Прип'ятЁ. А
одного разу чув ПЁвник бесЁду старезних дЁдЁв, що вона пра-праправнучка
однЁ © з жЁнок-полонянок самого князя Мала, того Мала, що став на прю з
княгинею Ольгою.
Страх напружив все тЁло ПЁвника пЁдкинув на рЁвнЁ ноги.
За ним дядько пЁдхопився Ё постав Ёз порожнЁми руками, зовсЁм без
збро©.
Зневажливий смЁх чародЁйки вЁдбився багатоголосим вЁдлунням вЁд Святого
озерця, кам'яних брил Ё десь загоготЁв у верховЁттях дубЁв.
ВЁд переляку в ПЁвника зацокотЁли зуби.
А чарЁвниця все била словами, проклинаючи Ё заклинаючи дядька ПЁвня:
- Рабам нема сюди шляху-дороги! Раби тут не моляться! А ти, ПЁвень, у
рабствЁ в боярина, у рабствЁ в гречина-попа! Боярин господар твого тЁла, а
рабський бог служить хитрому Гречину. Я була, була на вЁдправЁ, коли ваш
грек припхався на нашЁ землЁ! що вЁн вам казав?! Що вЁн вам казав - що всЁ
ви раби господа бога! брав з усЁх мзду! З усЁх брав! З мисливця - бЁлкою,
з ратая - мЁрою жита, з бортника - медом чи вощиною, з боярина - срЁблом!
от ти, виходить, раб рабЁв! Бо твЁй боярин, вЁн Ё раб бога, Ё князя, а князь
раб бога, а ти ©хнЁй раб. Раб рабЁв Ё пес смердючий! Пес смердючий, що сам
собЁ ошийок шука ! Ти у Ки©в збира шся Ё дума ш там пЁднестись у сво му
рабствЁ до гриднЁв?!! Як станеш во м, то вже ти не раб? Во©н, витязь свою
землю, свою хату Ё рЁдню захища , а вой княжий? СьогоднЁ вЁн Ёде з князем
проти степовикЁв, Ёде завтра проти суперника княжого у сво©й землЁ! грабу
динокровцЁв так само, як Ё клятих степовикЁв! ТЁльки раб з наказу рЁже Ё
грабу однокровного чоловЁка! Геть вЁд святого мЁсця Ёз сво©м рабським
смородом! Геть Ёз ладаном Ё свЁчами! Щоб тебе не обминули нЁ лихоманка, нЁ
трясовиця, нЁ громовиця, яЁ ломовиця! Бодай пЁд тобою пали всЁ тво© конЁ!
Нехай здригнеться твоя правиця! Нехай тобЁ каменем зависне твЁй хрест на
ши©!!!
Вона замовкла, щоб перевести дух, бо ©© душила лють. вона хапала
вЁдкритим ротом повЁтря. ПЁт рясно котився з ©© чола! Вона лЁвицею шарпонула
за комЁр сорочки Ё роздерла ©© до пояса. Оголилась ©© довга шия. А навколо
ши© обвилась товста сЁра гадюка Ё голову вниз опустила. Розхитувала
невеличкою трикутною голЁвкою мЁж оголених важких грудей. ЧарЁвниця,
виставивши наготу, рушила на них.
змЁя за ©© кроками погойдувалась межи важких набряклих грудей.
ЧародЁйка розтулила вуста, щоб, певно, ще якесь закляття проказати, як
малий завищав, як за ць у пазурях рисЁ, Ё щосили пожбурнув намистину.
важка кам'яна намистина вдарила у вЁдкритого рота чародЁйки. Хруснув бЁлий
зуб, Ё вона виплюнула його разом Ёз кров'ю.
Дядько пЁдхопив зброю, на другу руку - ПЁвника, що був напЁвживий вЁд
хвилювання, Ё побЁг з галявини.
Ступив на пота мну мисливську стежку, яко©, певно, Ё чародЁйка не
знала.
Малий був ледь живий Ё все цокотЁв зубами. Тому ПЁвень вирЁшив вранцЁ
пЁти до паламаря, щоб вЁн молитвою вЁдвЁв чари вЁд хлопця.
Поклав хлопчика в людськЁй на кожусЁ Ё сам примостився поруч, щоб бути
напохватЁ, якщо яка бЁда трапиться, Ё щоб вранцЁ пЁти до паламаря. Та так
заспався, що його збудив ПЁвник.
ВЁн зразу ж, на одному диханнЁ, виклав дядьковЁ.
- Я вже був у бабусЁ! Вона сказала менЁ, що на менЁ нЁякого чародЁйства
нема . Бо та намистина заговорена ще ©© дЁдом. Як вЁн на грекЁв ходив у
Царгород. Греки тодЁ ©х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згорЁло, а
намистина на мотузЁ лишилась цЁла! Он як! Зна ш, якби ми пЁшли туди, я б ©©
знайшов.
- Цур тобЁ© Пек тобЁ! ЗбожеволЁв! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болотЁ втопнемо!
ПЁвник замотав головою:
- НадЁ мною вона сили не ма ! Я ©© вже не боюсь. Я ©й зуба вибив!
На це дядько нЁчого не змЁг вЁдповЁсти небожевЁ. Звичайно, вони бЁльше
до того озерця не ходили.
Хоча нЁхто з родичЁв за ПЁвнем, крЁм ловчих здЁбностей, не визнавав
нЁяких достойностей, Ё всЁ вважали його одрЁзаною скибкою, майже Ёзго м,
саме на нього поклали всЁ турботи про збори ПЁвника в далеку дорогу. Мати
ПЁвника в дорогу не опоряджала.
В не© було ще семеро старших, а ще одного вона чекала. А роботи
пребагато.
Та й час косити сЁно пЁдходить.
боярин злостився, що в нього за уроком до стольного граду забирають
людей. Та нЁ хлопам, нЁ родинЁ, тим пак княжому гЁнцевЁ не подав нЁякого
виду. Судомирович був не простою людиною. А з давнЁх християн. Та й до
всього був три роки в КорсунЁ в грецьких попинЁв чи то як гЁсть, чи то як
учень, чи то як заложник.
А перед дорогою ще й сам перевЁрив, чи готовЁ до мандрЁвки його люди.
НавЁть вЁрному ключнику не повЁрив на слово - скрЁзь сам зазирнув. А
оглядати було що - шЁсть возЁв пЁд важкими дубовими болонками. Здоровенний
вЁз-короб повен добЁрного вугЁлля для княжих зброярень. Один вЁз навантажили
начинням - заступами, теслами, стругами, сокирами, кошиками, горщиками,
клепаними казанами. На Ёнших возах короби з житом, ячменем для коней, вЁвсом
для кисЁля, короби з сочевицею Ё бобами, дЁжка з борошном грубого помолу,
глеки конопляно© олЁ©, в'язанки вже проростаючого часнику, барило з
баранячим ло м. Ступа дерев'янна та ручнЁ жорна з бЁлого зернистого каменю.
Були ще торби з лЁкарськими травами й барило питного меду.
Управитель слЁдом за боярином бЁгав Ё все списував ще раз на берестЁ
гострим бронзовим писалом.
Дядько ПЁвень грамоти не знав, але вЁн ходив за сво©м господарем та
його управителем Ё робив собЁ карби на чотирьох грушевих цурпалках.
Малому ПЁвень наказав стати неподалЁк Ё добре все запам'ятовувати, де
що запаковано Ё скЁльки чого.
... ПЁсля ретельних Ё прискЁпливих оглядин закликав ПЁвня до себе
боярин.
ПЁвень зняв шапку за дверима Ё запхав за пояс, щоб не знЁмати шапку
перед боярином у свЁтлицЁ.
ступив до свЁтлицЁ простоволосий.
Боярин Судомирович це зрозумЁв Ё невдоволено насупив брови.
ВЁн не пЁдЁймав очей вЁд списаних аркушЁв берести Ё говорив поволЁ,
часто перепиняючись:
- Ти, ПЁвню, поки що дина напЁввЁльна людина. тому будеш старший. Ти
вЁдповЁдатимеш за все. за мо©х коней, Ё за начиння, Ё за
робЁтникЁв-бранцЁв. Якщо вправитесь з уроком, буде вдоволений городник, Ё
над мЁру не буде в тебе втрати нЁ в конях, нЁ в людях, скину зразу з тебе
двЁ гривни срЁбла. Бо якщо трапиться велика втрата, менЁ ще двЁ гривни будеш
винен.
ДядьковЁ зайшлося серце - вовчу пастку ставить йому боярин Судомирович,
Ё отак без страху й сорому серед бЁлого дня заганя туди християнина. ПЁвень
мовчав.
- Можеш вЁдмовитись. ТодЁ старшим по©де ключник. А ти лишишся в мене на
косовицЁ вЁдробляти сво© гривни. Та будеш ще собак вчити.
Лють вибухла напругою в скронях ПЁвневЁ.
раптом спалахнуло в його головЁ - чарЁвницю малий вжучив намистиною з
переляку, тобто дав ©й здачЁ, коли вона його перелякала. "Треба згодитись! А
коли й щось трапиться, то вЁн втече - у Ки вЁ не вловлять! Там же
тьма-тьмуща людей. Ой, зламаю твою пастку, боярине!" - засмЁявся подумки,
просто розреготався ПЁвень.
Серед боярського двору пЁвколом, налазячи один на другий, поставили
кЁнськЁ упряжЁ.
Перед самою дорогою боярський ключник принЁс дядьковЁ здорового
червоного пЁвня у клЁтцЁ. Це був найбЁльш задерикуватий пЁвень. Бився Ё з
птахами, Ё з собаками, Ё з худобою повсякчас, а спЁвав тихо Ё хрипко.
Але в подорожЁ ©м Ё такого крикуна вистачить, щоб не проспали
мандрЁвцЁ.
А сам дядько ПЁвень взяв у дорогу великого кудлатого, полово© мастЁ
собаку на Ём'я Реп'ях. Його нЁхто не жалував на конюшнЁ - бо Ё видом був
незугарний - одне вухо висить, друге стирчить, хвЁст кудлатий, бубликом
завернутий. Реп'яха не брали на полювання, а лишали охороняти боярську
садибу.
Але дядько ПЁвень так захопився цим незугарним здоровим псом Ё принадив
його до себе, що за якийсь час вже нЁхто не мЁг ним, крЁм дядька ПЁвня,
керувати.
Зараз дядько ПЁвень надяг собацЁ широку обручку з гострими шипами
назовнЁ - захист Ё проти чужих псЁв, Ё проти татей Ё вовкЁв.
Надяг обручку Ё сказав собацЁ:
- ПЁдемо до Ки ва.
вже пес вЁд нього нЁкуди не вЁдступав.
ТЁ, хто був пЁший Ё мав у дорозЁ сидЁти на боярськЁм возЁ, в садибЁ
стояли бЁля возЁв.
А дядько ПЁвень та ще один старий холоп боярина на Ём'я Талець, та
другий холоп, молодший за Тальця, а на Ём'я Будий, були верхи. Дядько мав
найкращого коня. Вони були при повнЁй збро©. Талець Ё Будий з довгими
рогатинами, луками Ё великими ножами при поясЁ. до того ж, кожен Ёз
подорожнЁх мав свою сокиру.
Найкраще упоряджений був дядько ПЁвень. Рогатина, сокира, лук, стрЁли,
ще й за поясом стирчав грушевий держак обушка, а добрий мисливський нЁж,
придатний для всяко© роботи, погойдувався на поясЁ.
НарештЁ настав час рушати.
Паламар, що був замЁсть попа, вийшов Ёз рЁзьбленим дерев'яним хрестом Ё
благословив усЁх вЁдбуваючих.
ТодЁ дядько ПЁвень дзвЁнко Ё сильно хльоснув батогом.
Рипнули колеса возЁв.
валка почала виповзати Ёз боярсько© садиби.
ТупотЁли копита на суглинистому шляху.
Боярська челядь, холопи Ё дворовЁ люди - всЁ проводили робЁтникЁв.
Найдовше за валкою йшли жЁнки полонених Ляха та НЁмця.
Управитель не радив боярину Судомировичу надсилати бранцЁв на роботу до
Ки ва.
- ХЁба ти сам добре не зна ш, що Лях Ё НЁмець найгЁршЁ мо© холопи? А
хлЁб жеруть добре! Нехай Ёдуть Ё роблять урок великому князю. А щоб вони там
не байдикували, оцей молодик пЁклуватиметься. Чи ти вважа ш, що я найкращих
дЁлателЁв маю надсилати великому князю, а тут нехай усе занепада ?!
Та ключник-управитель мав одну пЁльгу серед усЁх Ёнших челядникЁв -
часом говорити хазя©ну щиру правду.
- Я боюся, що вони втечуть.
- Якщо десь вони загубляться в нетях, тодЁ в мене в сЁтях лиша ться
ПЁвень. А його я не вЁддам Ё за кЁлькох холопЁв. Ти зна ш, що вЁн зо мною
угоду скрЁпив? Тепер вЁн за ними стежитиме, щоб не втекли. А як втечуть -
жЁнки ©хнЁ Ёз синами-первЁстками в мене в рабствЁ лишаються! ПЁдростуть -
будуть менЁ робичами.
Коли валка возЁв Ё вершникЁв Ё кЁлькох повЁдних коней прийшла до межЁ
боярсько© землЁ, всЁ проводжаючЁ спинились.
далЁ вже нЁхто не йшов.
Коли вони посувались дорогою пЁщаною на узвишшЁ, то сЁльськЁ люди
тЁльки де-де розЁгнулись вЁд сво © працЁ, приклали руки до очей Ё провели
поглядом ту валку, що плуганилась звивистою дорогою.
Вони вже минали село, огороджене валом Ё гостроверхим тином, Ё звертали
праворуч, щоб заглибитись у лЁс, як вЁд кузнЁ до шляху вибЁгла донька
коваля. ПЁдступила Ё подала ПЁвнику намистину, ту самЁсЁньку, якою вЁн вибив
зуба чарЁвниц!
МандрЁвцЁ повернулись до малих, подивились, але нЁхто з них Ё не
стишував ходи.
Валка йшла Ё йшла вперед.
Дядько ПЁвень звЁвся в стременах, озирнувся на малого, ледь усмЁхнувся,
та вЁдвернувся, Ё бЁльше не обертався.
Реп'ях, витягши шию, нюхтив - чим пахне вЁд доньки коваля.
- ВЁзьми. Це твЁй оберЁг!
- А звЁдки в тебе?
- Бо чародЁйка наша родичка. Вона закляла на твого дядька Ё на тебе,
щоб ви нЁколи не вернулись сюди... Намистину я знайшла в пота мному лЁсЁ.
- То ти з нею ходиш туди? - Бовкнув ПЁвник, хоча добре знав - про
чародЁйство Ё чародЁйськЁ мЁсця не говорять Ё не питають. Бо за це чародЁ©,
волхви Ё ворожбити можуть наслати порчу.
- я, Ё мЁй батько! ТЁльки ти не кажи дядьковЁ! А чаклунка моя тЁтка.
- Ти не зрадила ©©?
- Чому?
- Ну, бо ти вЁддала менЁ намистину... Вона ж чародЁйка - зна все
пота мне Ё тебе покара !
- Дурне! Вона сильна, як Ё всЁ чародЁ©, проти чужих. А мЁй батько добре
на ворожбЁ зна ться. Його сила мене захистить. я вже в собЁ починаю силу
вЁдчувати. Вона сво зна , а я сво знаю. вона цього не зна ! Он як! А про
це вже нЁ вона, нЁ батько не знають.
Намистина лежала в дЁвчинки на долонЁ, насилена на тонкий шкЁряний
пасочок.
ПЁвник узяв Ё одяг на шию. намистина зразу ж лягла теплою ваговитЁстю
поруч Ёз натЁльним бронзовим хрестом Ё олов'яним змЁ виком, що боронить
людину вЁд усяко© недуги.
- А що сильнЁше - хрест, змЁ вик чи намистина?
- Думаю, що намистина найсильнЁша! - ВЁдказала дЁвчинка. Бо нЁ
оберегом, нЁ хрестом ти не вибив ©й зуба. до всього, намистина
цЁла-цЁлЁсЁнька лишилась.
Вони стояли один навпроти одного Ё мовчали.
А валка невпинно сунулася шляхом Ё все вЁддалялася вЁд села.
пес загарчав занепоко но, нЁби прикликаючи ПЁвника наздоганяти валку.
ТодЁ ПЁвник, нЁби намагаючись запам'ятати дЁвчинку уважно, оглянув ©©
усю вЁд голови до нЁг.
- А що тобЁ привезти з Ки ва?
- Ну, ти нЁчого з Ки ва менЁ не привезеш, бо ти не повернешся сюди. Бо
тЁтка таке проти вас закляла Ё наворожила, що аж страшно, Ё головне - щоб ви
додому нЁколи не повернулись.
- А я не боюся тво © тЁтки! Що тобЁ привезти?
ДЁвчинка подивилась на нього згори вниз Ё мовчки усмЁхнулась.
- Я тобЁ обЁцяю таке, таке щось гарне... НавЁть сам не знаю... Але
таке, таке!
зразу схопився з мЁсця Ё чимдуж побЁг за валкою. Реп'ях поруч.
ДЁвчинка прокричала йому вслЁд:
Пружиниста дорога, що йшла торфовищем, скЁнчилась, Ё велика валка
виповзла до лЁсу.
Дорога звузилась Ё зазмЁ©лась межи височенними стовбурами.
Сонце пЁднЁмалось вгору Ё там блакиттю набиралось небо, а тут ще була
сутЁнь.
КонЁ бадьоро товкли лЁсову дорогу, але пЁсок поглинав тупЁт копит. А
колеса скрипЁли, пищали, спЁвали кожне сво©м голосом Ё на свою силу.
Отако в сутЁнЁ зеленЁй межи товстенними стовбурами йшли цЁлЁсЁнький
день до самого вечора.
Зупинились на вЁдпочинок неподалЁк вЁд дороги на великЁй галявинЁ.
Дядько розпорядився, щоб вози колом розташувати - оборона з усЁх бокЁв.
Коней розпрягли Ё поставили посеред табора.
Старий Талець невдоволено зауважив ПЁвневЁ.
- Нехай би конЁ попаслися. Трави тут добрЁ. То Ё ячмЁнь би заощадили. У
Ки вЁ буде важка праця, чим годуватимеш? Де ячменя вЁзьмеш?
Тут дядько ПЁвень поклав правицю за спину, на сокиру, а лЁву ногу
виставив уперед Ё заговорив тим голосом, якого малий нЁколи не чув. Так
говорила прапрабаба, коли щось ©й було ненависне.
ПЁвень говорив тихо Ё дивився Тальцю в очЁ невЁдривне.
- Коней не пущу на пашу - татЁ можуть звести. , крЁм того, Лях Ё
НЁмець, вони не того тЁста, що ти, вЁрний боярський раб. Вони полоненники.
вони спокусяться втечею. А я не хочу, щоб вони тЁкали на мо©х конях.
- КонЁ, вони поки що боярськЁ... Чи ти ©х у нього купив?.. - Говорив,
глузливо всмЁхаючись, пЁдстаркуватий боярський холоп.
- Ти помовч, поводирю! Я з боярином уклав угоду, що вЁдповЁдаю за все
на будовЁ Ё в дорозЁ. Але боярин не сказав менЁ й слова, що менЁ
забороня ться когось Ёз вас покалЁчити за непослух. Це я на власний розсуд
робитиму... - Ё вЁн повернувся до полоненикЁв Ё наказав: - ПринесЁть води та
розбийте отой дубовий пень на паливо. розпалЁть багаття. А ти, Будий,
звари кашу. Мусиш краще за нас все це вмЁти - адже в тебе батько скЁльки вже
рокЁв боярам куховарить.
ПотЁм дядько вийшов за вози, Ё ПЁвник за ним. Дядько оглянув усЁ вози,
зазирнув пЁд колеса, перевЁрив осЁ й дишла.
Поступово ПЁвень заспоко©вся Ё зайшов назад межи вози.
ПЁд начищеним лискучим казаном грало веселе полум'я, а над казаном
схилився патлатий Будий Ё щось копирсав кописткою у паруючЁм варевЁ.
Вечеряли вже при зЁрках.
На нЁч дядько розподЁлив три варти. СобЁ призначив другу. Визначив, де
кому спати.
СтаршЁ холопи почали ремствувати - хЁба не однаково, де кому лягати? Де
хто вмостився, там Ё спить!
- ТатЁ бродять по лЁсах! КняжЁ дружини посЁкли полки ворожЁ, а малЁ
згра© розпорошились по лЁсах та пущах. Наша валка - золота здобич для татей.
ПЁвник взяв клЁтку Ё покликав Реп'яха, щоб вмоститися бЁля тахнучого
багаття.
Але дядько вЁдтяг небожа в затЁнок воза.
- Отут спи! - Кинув попону зЁ свого коня. - БЁля вогнища, навЁть
невеличкого, ти добра цЁль для лучника. ВЁн тебе бачить, а ти його - нЁ!
Малий прокинувся не вЁд того, що пЁвень Червень кричав, а вЁд того, що
дядько ПЁвень заворушився, вЁдчуваючи настання сво © черги.
Дядько поклав спати на сво му зЁгрЁтому мЁсцЁ першого стража Буда, а
сам пЁшов по малому табору межи возами. Робив крок Ё надовго завмирав,
уважно прислухався. А разом Ёз ним прислухався Ё його небЁж.
Хропли час вЁд часу конЁ, подзвонювали вуздечками.
З лЁсу час вЁд часу пливли сумнЁ крики дрЁмлюги, та на тому боцЁ ручая
пугав пугач, Ё кЁлька разЁв пробрехала лисиця.
А далЁ знов тиша.
Дядько ПЁвень пЁдкинув жменю дубових скЁпок у затахле багаття, Ё
червонЁ зблиски освЁтили табЁр. ВсЁ спали.
НавЁть конЁ стояли закляклЁ, Ё лише часом ледь-ледь отрушували шкЁрою.
Малий перекинувся голЁчерва, Ё йому аж дух захопило вЁд яскравостЁ та
незлЁченностЁ зЁрок.
ВЁн довго вдивлявся в них, Ё йому здалось, що однЁ були зеленЁ, другЁ
бЁлЁ, третЁ блакитнЁ, а ще були наче й рожевЁ. ОднЁ свЁтили яскраво, ЁншЁ
час вЁд часу наче блимали. вЁд ©х далекого-предалекого миготЁння Ё вЁд
шепоту дядьково© молитви, бо вЁн молився, щоб не хотЁлося спати, малого наче
заколисало, Ё вЁн заснув.
БЁльше до самого ранку ПЁвник не прокидався...
...По снЁданню та годЁвлЁ коней рушили далЁ по звивистЁй лЁсовЁй
дорозЁ, яку заливали часом холоднЁ, пронизливЁ хвилЁ туману.
знов рипЁли-спЁвали колеса, кожне на свЁй голос.
СьогоднЁ вже холопи не крокували поруч возЁв, а попримощувались на
возах Ё куняли. Лише НЁмець Ё Лях не куняли, а сторожко придивлялись до всЁх
зворотЁв дороги.
Дядько взяв малого поперед себе на коня.
- Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають про волю, бач! Хоча
вже й дЁтей тут наплодили.
А сам подумав: "ПЁсля княжого уроку можете тЁкати. Та Ё я вже не
повернуся до цього павука, що на людей сЁтЁ плете!"
Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, вибЁгав уперед, нюхтив повЁтря.
ПЁвень Червень упродовж всього дня походжав по болонках Ё щось там у
корЁ наче видзьобував.
ПЁд вечЁр вибрали гарне мЁсце для ночЁвлЁ - високий пагорб над
заболоченим лугом.
Сонце лише котилося за далекий чорний лЁс, як зварили кулешу.
друга нЁч минула спокЁйно, хоча ПЁвень весь час був напоготовЁ, Ё
вартових змЁняв двЁчЁ.
ТретЁй день вони посувались крЁзь темну похмуру пущу. Лише разЁв три
крЁзь прориви в деревах на людей Ё коней впали згори золотЁ сонячнЁ променЁ.
Четвертого дня дорога вийшла у свЁтлий сосновий лЁс.
Талець попередив дядька - далЁ будуть болота.
Тому задовго до вечора зупинились.
почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перевЁряти.
якось трапилось так, що пЁвень Червень опинився далеко вЁд сво ©
клЁтки. ВЁн розгрЁбався пЁд кущем шипшини Ё призивно кокотЁв, закликаючи до
трапези сво©х неЁснуючих жЁнок. Реп'ях був при пЁвневЁ. Реп'яха нЁхто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але вЁн був поряд Ёз пЁвнем.
тут раптом з-за високих дерев вилетЁв здоровенний яструб Ё каменем
упав на пЁвня.
Хлопчик з несамовитим криком кинувся через ручай на пагорб Ё встиг
схопити яструба за крило Ё за горло. А в друге крило вчепився Реп'ях. А
яструб одною лапою вп'явся в спину пЁвня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
Дядько миттю пЁдоспЁв на допомогу - дуже злякався, що яструб вдарить
малого в очЁ.
ПЁвень, звЁльнившись вЁд нищЁвних пазурЁв яструба, кинувся до людських
нЁг, як до надЁйного захисту й притулку.
Реп'ях вЁдЁйшов осторонь Ё заходився ретельно зализувати чубок.
А ПЁвень, не дарма ж вЁн такий хист мав до ловЁв, в одну мить сплутав
яструбу його жовтЁ пазуристЁ лапи Ё заходився прошивати маховЁ пера.
Яструба посадовили в клЁтку.
А побитого Ё переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах сидЁв на
руках принишкло, лише час вЁд часу вивертав голову Ё дивився в небо.
У клЁтцЁ шаленЁв яструб.
Через болото йшли обережно, неквапно. Весь час тримали напоготовЁ
жердини Ё линви.
дядько, Ё Будий спЁшились. ТЁльки старий Талець ©хав верхи, бо пЁд
ним був кЁнь, який двЁчЁ пройшов цю дорогу. Адже вЁдомо, що те, чого не
запам'ята людина, тварина враз охоплю .
Дорога, скЁльки вони йшли через болото, коливалась пЁд ногами. МЁсцями
болотна руда вода заливала ©хнЁй шлях Ё здавалось, що ось розЁйдеться
трясовина Ё поглине усю ©хню валку.
На безкра©й болотнЁй низовинЁ то буяли очерети та купини осоки, то по
хирявих вербичках змЁ©лись цупкЁ берЁзки.
Дорога на болотЁ петляла вужем. Але всЁ добре знали - можна йти лише
цЁ ю крученою дорогою. До всього, та це й головне - кЁнь пЁд Тальцем Ёшов
спокЁйно Ё неквапно.
Ось стало видно вже й узвишшя протилежного берега. Малий добре бачив
велетенськЁ присадкуватЁ сосни, що розстелили сво могутн вЁття низько над
землею.
раптом упряжка попереднього воза шарпонулась, заднЁ колеса опустились
Ёз шляху в трясовину.
Дядько ПЁвень закричав переднЁм ТальцевЁ Ё Будому щоб вони вели вози до
берега не гаючись. ншим наказав витягати воза на шлях, що був укрЁплений,
чи просто накладений мостками, плетеними Ёз лоз.
Люди похапались за дишло, за збрую коней, за переднЁ колеса воза Ё
тягли на гатку, аж ©м хребти трЁщали Ё очЁ рогом лЁзли.
ОстаннЁм був вЁз Ёз начинням, Ё бЁля нього ПЁвник. ВЁн тримав коней пЁд
вузду Ё не знав, що ж далЁ робити.
Люди тягли Ё не могли зрушити воза з мЁсця.
тут хлопчик побачив - йому звЁдсЁль було добре видно - чому це
сталося. Завалений на бЁк вЁз тримала мЁцна, як залЁзо, жердина! Вона
встромилась знизу межи спицЁ правого заднього колеса.
Люди метушились бЁля возу, пЁдставляюча пЁд передок сво© плечЁ й слини.
ПЁдЁймуть трохи воза, а з ним Ё гатку пЁднЁмають. почала потроху гатка
розхитуватись, розповзатись.
Тут ПЁвник зрозумЁв, що досить людям ще раз пЁдтягти воза, а потЁм
вЁдпустити, тодЁ все - кЁнець! ПлетенЁ мостини розповзуться, Ё конЁ й люди
посунуться в трясовину.
ВЁн не став анЁ кричати, анЁ пояснювати, а схопив сокиру, що стирчала
мЁж паками, Ё метнувся до заднЁх колес воза рубати жердину.
Якби малий почав кричати чи пояснювати, може б старшЁ на нього й не
звернули б уваги.
Та коли вЁн став цюкати сокирою, старшЁ опинились Ё вмить все
зрозумЁли.
- Тихо! - Загорлав дядько ПЁвень. - Тримайте так, а я зараз!!!
ВЁн схопив свою нову сокиру, оголив лезо Ё полЁз через передок воза.
зависаючи правою ногою в трясовину, заходився сЁкти сокирою по
жердинЁ.
РобЁтники напружились Ё щосили тримали воза, щоб вЁн не порушився з
гатки.
Ось, нарештЁ, жердина пЁд сокирою трЁсла. Люди та конЁ потягли, Ё вЁз
вилЁз на гатку...
З великою обережнЁстю, прислухаючись до кожного кроку, дядько Ё небЁж
провели останнЁй вЁз через порушену гатку.
Поки вони провели останнЁй вЁз Ёз начинням, на узвишшЁ уже ставили вози
табором, випрягали коней, розкладали багаття.
Дядько аж почорнЁв од злостЁ, що така халепа сталася, що доведеться
затриматись на ночЁвлю отут - бЁля болота, щоб завтра плести з верболозу
мостини Ё лагодити ту чортову гатку.
За болотами пЁшли сосновЁ лЁси.
Тепер Ёшли через свЁтлий сосновий лЁс, що перебивався великими
галявинами.
КЁлька разЁв оддалЁк бачили гостроверхЁ тини невеликих лЁсових сЁл.
Стали ©м Ё люди траплятися.
Подорожники Ё повозники з кЁньми та поклажею, пЁшцЁ з торбами й
коробами. всЁ поспЁшали на пЁвденний схЁд, до славного стольного града.
Ось нарештЁ Ё вони дЁстались до рпеня.
тут пригода сталася, тЁльки вже не з ними. На вЁдмЁлину наскочила
здоровенна лодЁя-берлина. На нЁй до Ки ва везли брили рожевого каменю. З
цього каменю робили прясла та веретена, фЁгурки до гри в тавле©, рЁзнЁ
невеличкЁ обереги для дЁтей. Це ПЁвник знав, але щоб отакЁ брили цього
дорогого каменю вживати на будовЁ?! Це було неймовЁрно!
На тЁй галявинЁ було вЁльне мЁсце, Ё там грало блакиттю малесеньке,
зовсЁм малесеньке озерце.
Малий хотЁв спитати дядька, як оце вЁн, що весь час молиться
християнському БоговЁ Ё зна бЁльше за Ёнших молитов, прийшов сюди до
святого поганського джерела. Як же вЁн може молитись БерегинЁ Ё Роду
великому, Ё всЁм Роженицям?
БЁльше птахи не обзивались, Ё тепер тишу перебивав лише плюскЁт
джерела, що випливало з-пЁд величезно© гранЁтно© брили та впадало в
малюсЁньке-премалюсЁньке озерце з кам'яними берегами.
Дядько поклав перед собою сокиру, рогатину, став навколЁшки Ё звЁв
угору руки з благанням до БерегинЁ.
А тодЁ кинув у смоляну глибину озерця маленького кЁстяного коня.
Малий став навколЁшки за дядьком Ё не знав, що йому робити, який
принести дарунок БерегинЁ.
Дядько, мов би прочитав думки малого Ё простягнув йому важку кам'яну
намистину.
Хлопчик тЁльки зЁбрався з духом, щоб вимовити сво закляття, як
хруснула пЁд чи©мись ногами суха гЁлка. дядько, Ё небЁж одноразово й
рвучко обернулись. Вони побачили молодицю. БЁле запинало було якось дивно
пов'язане - анЁ так, як у замЁжнЁх, а нЁ так, як у вдовиць.
Була набагато вища за дядька ПЁвня Ё в правицЁ тримала довгого костура
з чЁткими карбами вЁзерункЁв. Обличчя блЁде, чорнооке й чорнобриве з
бЁлопопелястими косами не вЁщувало нЁчого доброго.
ПЁвник зразу впЁзнав ©©, хоча й нЁ разу не бачив. про не© наче довго
чи багато нЁхто не говорив. Але якщо колись, якось та десь хтось хоч слово
казав, що ©© стосувалось, вЁн все запам'ятовував. Що пота мно в пущЁ живе
чарЁвниця, вправно людей лЁку , знаходить пропажу, може порчу на худобу
навести, Ё до людей часом бува лиха. Особливо до тих, хто старЁ звича©
забува Ё постЁйно бЁга до нових церков. ревним християнам вона жодному
не допомогла. Хто казав, що вона донька якогось ворожбита, хто - вона небога
головного волхва всЁ © пущЁ, що простяглась до само© рЁчки Прип'ятЁ. А
одного разу чув ПЁвник бесЁду старезних дЁдЁв, що вона пра-праправнучка
однЁ © з жЁнок-полонянок самого князя Мала, того Мала, що став на прю з
княгинею Ольгою.
Страх напружив все тЁло ПЁвника пЁдкинув на рЁвнЁ ноги.
За ним дядько пЁдхопився Ё постав Ёз порожнЁми руками, зовсЁм без
збро©.
Зневажливий смЁх чародЁйки вЁдбився багатоголосим вЁдлунням вЁд Святого
озерця, кам'яних брил Ё десь загоготЁв у верховЁттях дубЁв.
ВЁд переляку в ПЁвника зацокотЁли зуби.
А чарЁвниця все била словами, проклинаючи Ё заклинаючи дядька ПЁвня:
- Рабам нема сюди шляху-дороги! Раби тут не моляться! А ти, ПЁвень, у
рабствЁ в боярина, у рабствЁ в гречина-попа! Боярин господар твого тЁла, а
рабський бог служить хитрому Гречину. Я була, була на вЁдправЁ, коли ваш
грек припхався на нашЁ землЁ! що вЁн вам казав?! Що вЁн вам казав - що всЁ
ви раби господа бога! брав з усЁх мзду! З усЁх брав! З мисливця - бЁлкою,
з ратая - мЁрою жита, з бортника - медом чи вощиною, з боярина - срЁблом!
от ти, виходить, раб рабЁв! Бо твЁй боярин, вЁн Ё раб бога, Ё князя, а князь
раб бога, а ти ©хнЁй раб. Раб рабЁв Ё пес смердючий! Пес смердючий, що сам
собЁ ошийок шука ! Ти у Ки©в збира шся Ё дума ш там пЁднестись у сво му
рабствЁ до гриднЁв?!! Як станеш во м, то вже ти не раб? Во©н, витязь свою
землю, свою хату Ё рЁдню захища , а вой княжий? СьогоднЁ вЁн Ёде з князем
проти степовикЁв, Ёде завтра проти суперника княжого у сво©й землЁ! грабу
динокровцЁв так само, як Ё клятих степовикЁв! ТЁльки раб з наказу рЁже Ё
грабу однокровного чоловЁка! Геть вЁд святого мЁсця Ёз сво©м рабським
смородом! Геть Ёз ладаном Ё свЁчами! Щоб тебе не обминули нЁ лихоманка, нЁ
трясовиця, нЁ громовиця, яЁ ломовиця! Бодай пЁд тобою пали всЁ тво© конЁ!
Нехай здригнеться твоя правиця! Нехай тобЁ каменем зависне твЁй хрест на
ши©!!!
Вона замовкла, щоб перевести дух, бо ©© душила лють. вона хапала
вЁдкритим ротом повЁтря. ПЁт рясно котився з ©© чола! Вона лЁвицею шарпонула
за комЁр сорочки Ё роздерла ©© до пояса. Оголилась ©© довга шия. А навколо
ши© обвилась товста сЁра гадюка Ё голову вниз опустила. Розхитувала
невеличкою трикутною голЁвкою мЁж оголених важких грудей. ЧарЁвниця,
виставивши наготу, рушила на них.
змЁя за ©© кроками погойдувалась межи важких набряклих грудей.
ЧародЁйка розтулила вуста, щоб, певно, ще якесь закляття проказати, як
малий завищав, як за ць у пазурях рисЁ, Ё щосили пожбурнув намистину.
важка кам'яна намистина вдарила у вЁдкритого рота чародЁйки. Хруснув бЁлий
зуб, Ё вона виплюнула його разом Ёз кров'ю.
Дядько пЁдхопив зброю, на другу руку - ПЁвника, що був напЁвживий вЁд
хвилювання, Ё побЁг з галявини.
Ступив на пота мну мисливську стежку, яко©, певно, Ё чародЁйка не
знала.
Малий був ледь живий Ё все цокотЁв зубами. Тому ПЁвень вирЁшив вранцЁ
пЁти до паламаря, щоб вЁн молитвою вЁдвЁв чари вЁд хлопця.
Поклав хлопчика в людськЁй на кожусЁ Ё сам примостився поруч, щоб бути
напохватЁ, якщо яка бЁда трапиться, Ё щоб вранцЁ пЁти до паламаря. Та так
заспався, що його збудив ПЁвник.
ВЁн зразу ж, на одному диханнЁ, виклав дядьковЁ.
- Я вже був у бабусЁ! Вона сказала менЁ, що на менЁ нЁякого чародЁйства
нема . Бо та намистина заговорена ще ©© дЁдом. Як вЁн на грекЁв ходив у
Царгород. Греки тодЁ ©х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згорЁло, а
намистина на мотузЁ лишилась цЁла! Он як! Зна ш, якби ми пЁшли туди, я б ©©
знайшов.
- Цур тобЁ© Пек тобЁ! ЗбожеволЁв! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болотЁ втопнемо!
ПЁвник замотав головою:
- НадЁ мною вона сили не ма ! Я ©© вже не боюсь. Я ©й зуба вибив!
На це дядько нЁчого не змЁг вЁдповЁсти небожевЁ. Звичайно, вони бЁльше
до того озерця не ходили.
Хоча нЁхто з родичЁв за ПЁвнем, крЁм ловчих здЁбностей, не визнавав
нЁяких достойностей, Ё всЁ вважали його одрЁзаною скибкою, майже Ёзго м,
саме на нього поклали всЁ турботи про збори ПЁвника в далеку дорогу. Мати
ПЁвника в дорогу не опоряджала.
В не© було ще семеро старших, а ще одного вона чекала. А роботи
пребагато.
Та й час косити сЁно пЁдходить.
боярин злостився, що в нього за уроком до стольного граду забирають
людей. Та нЁ хлопам, нЁ родинЁ, тим пак княжому гЁнцевЁ не подав нЁякого
виду. Судомирович був не простою людиною. А з давнЁх християн. Та й до
всього був три роки в КорсунЁ в грецьких попинЁв чи то як гЁсть, чи то як
учень, чи то як заложник.
А перед дорогою ще й сам перевЁрив, чи готовЁ до мандрЁвки його люди.
НавЁть вЁрному ключнику не повЁрив на слово - скрЁзь сам зазирнув. А
оглядати було що - шЁсть возЁв пЁд важкими дубовими болонками. Здоровенний
вЁз-короб повен добЁрного вугЁлля для княжих зброярень. Один вЁз навантажили
начинням - заступами, теслами, стругами, сокирами, кошиками, горщиками,
клепаними казанами. На Ёнших возах короби з житом, ячменем для коней, вЁвсом
для кисЁля, короби з сочевицею Ё бобами, дЁжка з борошном грубого помолу,
глеки конопляно© олЁ©, в'язанки вже проростаючого часнику, барило з
баранячим ло м. Ступа дерев'янна та ручнЁ жорна з бЁлого зернистого каменю.
Були ще торби з лЁкарськими травами й барило питного меду.
Управитель слЁдом за боярином бЁгав Ё все списував ще раз на берестЁ
гострим бронзовим писалом.
Дядько ПЁвень грамоти не знав, але вЁн ходив за сво©м господарем та
його управителем Ё робив собЁ карби на чотирьох грушевих цурпалках.
Малому ПЁвень наказав стати неподалЁк Ё добре все запам'ятовувати, де
що запаковано Ё скЁльки чого.
... ПЁсля ретельних Ё прискЁпливих оглядин закликав ПЁвня до себе
боярин.
ПЁвень зняв шапку за дверима Ё запхав за пояс, щоб не знЁмати шапку
перед боярином у свЁтлицЁ.
ступив до свЁтлицЁ простоволосий.
Боярин Судомирович це зрозумЁв Ё невдоволено насупив брови.
ВЁн не пЁдЁймав очей вЁд списаних аркушЁв берести Ё говорив поволЁ,
часто перепиняючись:
- Ти, ПЁвню, поки що дина напЁввЁльна людина. тому будеш старший. Ти
вЁдповЁдатимеш за все. за мо©х коней, Ё за начиння, Ё за
робЁтникЁв-бранцЁв. Якщо вправитесь з уроком, буде вдоволений городник, Ё
над мЁру не буде в тебе втрати нЁ в конях, нЁ в людях, скину зразу з тебе
двЁ гривни срЁбла. Бо якщо трапиться велика втрата, менЁ ще двЁ гривни будеш
винен.
ДядьковЁ зайшлося серце - вовчу пастку ставить йому боярин Судомирович,
Ё отак без страху й сорому серед бЁлого дня заганя туди християнина. ПЁвень
мовчав.
- Можеш вЁдмовитись. ТодЁ старшим по©де ключник. А ти лишишся в мене на
косовицЁ вЁдробляти сво© гривни. Та будеш ще собак вчити.
Лють вибухла напругою в скронях ПЁвневЁ.
раптом спалахнуло в його головЁ - чарЁвницю малий вжучив намистиною з
переляку, тобто дав ©й здачЁ, коли вона його перелякала. "Треба згодитись! А
коли й щось трапиться, то вЁн втече - у Ки вЁ не вловлять! Там же
тьма-тьмуща людей. Ой, зламаю твою пастку, боярине!" - засмЁявся подумки,
просто розреготався ПЁвень.
Серед боярського двору пЁвколом, налазячи один на другий, поставили
кЁнськЁ упряжЁ.
Перед самою дорогою боярський ключник принЁс дядьковЁ здорового
червоного пЁвня у клЁтцЁ. Це був найбЁльш задерикуватий пЁвень. Бився Ё з
птахами, Ё з собаками, Ё з худобою повсякчас, а спЁвав тихо Ё хрипко.
Але в подорожЁ ©м Ё такого крикуна вистачить, щоб не проспали
мандрЁвцЁ.
А сам дядько ПЁвень взяв у дорогу великого кудлатого, полово© мастЁ
собаку на Ём'я Реп'ях. Його нЁхто не жалував на конюшнЁ - бо Ё видом був
незугарний - одне вухо висить, друге стирчить, хвЁст кудлатий, бубликом
завернутий. Реп'яха не брали на полювання, а лишали охороняти боярську
садибу.
Але дядько ПЁвень так захопився цим незугарним здоровим псом Ё принадив
його до себе, що за якийсь час вже нЁхто не мЁг ним, крЁм дядька ПЁвня,
керувати.
Зараз дядько ПЁвень надяг собацЁ широку обручку з гострими шипами
назовнЁ - захист Ё проти чужих псЁв, Ё проти татей Ё вовкЁв.
Надяг обручку Ё сказав собацЁ:
- ПЁдемо до Ки ва.
вже пес вЁд нього нЁкуди не вЁдступав.
ТЁ, хто був пЁший Ё мав у дорозЁ сидЁти на боярськЁм возЁ, в садибЁ
стояли бЁля возЁв.
А дядько ПЁвень та ще один старий холоп боярина на Ём'я Талець, та
другий холоп, молодший за Тальця, а на Ём'я Будий, були верхи. Дядько мав
найкращого коня. Вони були при повнЁй збро©. Талець Ё Будий з довгими
рогатинами, луками Ё великими ножами при поясЁ. до того ж, кожен Ёз
подорожнЁх мав свою сокиру.
Найкраще упоряджений був дядько ПЁвень. Рогатина, сокира, лук, стрЁли,
ще й за поясом стирчав грушевий держак обушка, а добрий мисливський нЁж,
придатний для всяко© роботи, погойдувався на поясЁ.
НарештЁ настав час рушати.
Паламар, що був замЁсть попа, вийшов Ёз рЁзьбленим дерев'яним хрестом Ё
благословив усЁх вЁдбуваючих.
ТодЁ дядько ПЁвень дзвЁнко Ё сильно хльоснув батогом.
Рипнули колеса возЁв.
валка почала виповзати Ёз боярсько© садиби.
ТупотЁли копита на суглинистому шляху.
Боярська челядь, холопи Ё дворовЁ люди - всЁ проводили робЁтникЁв.
Найдовше за валкою йшли жЁнки полонених Ляха та НЁмця.
Управитель не радив боярину Судомировичу надсилати бранцЁв на роботу до
Ки ва.
- ХЁба ти сам добре не зна ш, що Лях Ё НЁмець найгЁршЁ мо© холопи? А
хлЁб жеруть добре! Нехай Ёдуть Ё роблять урок великому князю. А щоб вони там
не байдикували, оцей молодик пЁклуватиметься. Чи ти вважа ш, що я найкращих
дЁлателЁв маю надсилати великому князю, а тут нехай усе занепада ?!
Та ключник-управитель мав одну пЁльгу серед усЁх Ёнших челядникЁв -
часом говорити хазя©ну щиру правду.
- Я боюся, що вони втечуть.
- Якщо десь вони загубляться в нетях, тодЁ в мене в сЁтях лиша ться
ПЁвень. А його я не вЁддам Ё за кЁлькох холопЁв. Ти зна ш, що вЁн зо мною
угоду скрЁпив? Тепер вЁн за ними стежитиме, щоб не втекли. А як втечуть -
жЁнки ©хнЁ Ёз синами-первЁстками в мене в рабствЁ лишаються! ПЁдростуть -
будуть менЁ робичами.
Коли валка возЁв Ё вершникЁв Ё кЁлькох повЁдних коней прийшла до межЁ
боярсько© землЁ, всЁ проводжаючЁ спинились.
далЁ вже нЁхто не йшов.
Коли вони посувались дорогою пЁщаною на узвишшЁ, то сЁльськЁ люди
тЁльки де-де розЁгнулись вЁд сво © працЁ, приклали руки до очей Ё провели
поглядом ту валку, що плуганилась звивистою дорогою.
Вони вже минали село, огороджене валом Ё гостроверхим тином, Ё звертали
праворуч, щоб заглибитись у лЁс, як вЁд кузнЁ до шляху вибЁгла донька
коваля. ПЁдступила Ё подала ПЁвнику намистину, ту самЁсЁньку, якою вЁн вибив
зуба чарЁвниц!
МандрЁвцЁ повернулись до малих, подивились, але нЁхто з них Ё не
стишував ходи.
Валка йшла Ё йшла вперед.
Дядько ПЁвень звЁвся в стременах, озирнувся на малого, ледь усмЁхнувся,
та вЁдвернувся, Ё бЁльше не обертався.
Реп'ях, витягши шию, нюхтив - чим пахне вЁд доньки коваля.
- ВЁзьми. Це твЁй оберЁг!
- А звЁдки в тебе?
- Бо чародЁйка наша родичка. Вона закляла на твого дядька Ё на тебе,
щоб ви нЁколи не вернулись сюди... Намистину я знайшла в пота мному лЁсЁ.
- То ти з нею ходиш туди? - Бовкнув ПЁвник, хоча добре знав - про
чародЁйство Ё чародЁйськЁ мЁсця не говорять Ё не питають. Бо за це чародЁ©,
волхви Ё ворожбити можуть наслати порчу.
- я, Ё мЁй батько! ТЁльки ти не кажи дядьковЁ! А чаклунка моя тЁтка.
- Ти не зрадила ©©?
- Чому?
- Ну, бо ти вЁддала менЁ намистину... Вона ж чародЁйка - зна все
пота мне Ё тебе покара !
- Дурне! Вона сильна, як Ё всЁ чародЁ©, проти чужих. А мЁй батько добре
на ворожбЁ зна ться. Його сила мене захистить. я вже в собЁ починаю силу
вЁдчувати. Вона сво зна , а я сво знаю. вона цього не зна ! Он як! А про
це вже нЁ вона, нЁ батько не знають.
Намистина лежала в дЁвчинки на долонЁ, насилена на тонкий шкЁряний
пасочок.
ПЁвник узяв Ё одяг на шию. намистина зразу ж лягла теплою ваговитЁстю
поруч Ёз натЁльним бронзовим хрестом Ё олов'яним змЁ виком, що боронить
людину вЁд усяко© недуги.
- А що сильнЁше - хрест, змЁ вик чи намистина?
- Думаю, що намистина найсильнЁша! - ВЁдказала дЁвчинка. Бо нЁ
оберегом, нЁ хрестом ти не вибив ©й зуба. до всього, намистина
цЁла-цЁлЁсЁнька лишилась.
Вони стояли один навпроти одного Ё мовчали.
А валка невпинно сунулася шляхом Ё все вЁддалялася вЁд села.
пес загарчав занепоко но, нЁби прикликаючи ПЁвника наздоганяти валку.
ТодЁ ПЁвник, нЁби намагаючись запам'ятати дЁвчинку уважно, оглянув ©©
усю вЁд голови до нЁг.
- А що тобЁ привезти з Ки ва?
- Ну, ти нЁчого з Ки ва менЁ не привезеш, бо ти не повернешся сюди. Бо
тЁтка таке проти вас закляла Ё наворожила, що аж страшно, Ё головне - щоб ви
додому нЁколи не повернулись.
- А я не боюся тво © тЁтки! Що тобЁ привезти?
ДЁвчинка подивилась на нього згори вниз Ё мовчки усмЁхнулась.
- Я тобЁ обЁцяю таке, таке щось гарне... НавЁть сам не знаю... Але
таке, таке!
зразу схопився з мЁсця Ё чимдуж побЁг за валкою. Реп'ях поруч.
ДЁвчинка прокричала йому вслЁд:
Пружиниста дорога, що йшла торфовищем, скЁнчилась, Ё велика валка
виповзла до лЁсу.
Дорога звузилась Ё зазмЁ©лась межи височенними стовбурами.
Сонце пЁднЁмалось вгору Ё там блакиттю набиралось небо, а тут ще була
сутЁнь.
КонЁ бадьоро товкли лЁсову дорогу, але пЁсок поглинав тупЁт копит. А
колеса скрипЁли, пищали, спЁвали кожне сво©м голосом Ё на свою силу.
Отако в сутЁнЁ зеленЁй межи товстенними стовбурами йшли цЁлЁсЁнький
день до самого вечора.
Зупинились на вЁдпочинок неподалЁк вЁд дороги на великЁй галявинЁ.
Дядько розпорядився, щоб вози колом розташувати - оборона з усЁх бокЁв.
Коней розпрягли Ё поставили посеред табора.
Старий Талець невдоволено зауважив ПЁвневЁ.
- Нехай би конЁ попаслися. Трави тут добрЁ. То Ё ячмЁнь би заощадили. У
Ки вЁ буде важка праця, чим годуватимеш? Де ячменя вЁзьмеш?
Тут дядько ПЁвень поклав правицю за спину, на сокиру, а лЁву ногу
виставив уперед Ё заговорив тим голосом, якого малий нЁколи не чув. Так
говорила прапрабаба, коли щось ©й було ненависне.
ПЁвень говорив тихо Ё дивився Тальцю в очЁ невЁдривне.
- Коней не пущу на пашу - татЁ можуть звести. , крЁм того, Лях Ё
НЁмець, вони не того тЁста, що ти, вЁрний боярський раб. Вони полоненники.
вони спокусяться втечею. А я не хочу, щоб вони тЁкали на мо©х конях.
- КонЁ, вони поки що боярськЁ... Чи ти ©х у нього купив?.. - Говорив,
глузливо всмЁхаючись, пЁдстаркуватий боярський холоп.
- Ти помовч, поводирю! Я з боярином уклав угоду, що вЁдповЁдаю за все
на будовЁ Ё в дорозЁ. Але боярин не сказав менЁ й слова, що менЁ
забороня ться когось Ёз вас покалЁчити за непослух. Це я на власний розсуд
робитиму... - Ё вЁн повернувся до полоненикЁв Ё наказав: - ПринесЁть води та
розбийте отой дубовий пень на паливо. розпалЁть багаття. А ти, Будий,
звари кашу. Мусиш краще за нас все це вмЁти - адже в тебе батько скЁльки вже
рокЁв боярам куховарить.
ПотЁм дядько вийшов за вози, Ё ПЁвник за ним. Дядько оглянув усЁ вози,
зазирнув пЁд колеса, перевЁрив осЁ й дишла.
Поступово ПЁвень заспоко©вся Ё зайшов назад межи вози.
ПЁд начищеним лискучим казаном грало веселе полум'я, а над казаном
схилився патлатий Будий Ё щось копирсав кописткою у паруючЁм варевЁ.
Вечеряли вже при зЁрках.
На нЁч дядько розподЁлив три варти. СобЁ призначив другу. Визначив, де
кому спати.
СтаршЁ холопи почали ремствувати - хЁба не однаково, де кому лягати? Де
хто вмостився, там Ё спить!
- ТатЁ бродять по лЁсах! КняжЁ дружини посЁкли полки ворожЁ, а малЁ
згра© розпорошились по лЁсах та пущах. Наша валка - золота здобич для татей.
ПЁвник взяв клЁтку Ё покликав Реп'яха, щоб вмоститися бЁля тахнучого
багаття.
Але дядько вЁдтяг небожа в затЁнок воза.
- Отут спи! - Кинув попону зЁ свого коня. - БЁля вогнища, навЁть
невеличкого, ти добра цЁль для лучника. ВЁн тебе бачить, а ти його - нЁ!
Малий прокинувся не вЁд того, що пЁвень Червень кричав, а вЁд того, що
дядько ПЁвень заворушився, вЁдчуваючи настання сво © черги.
Дядько поклав спати на сво му зЁгрЁтому мЁсцЁ першого стража Буда, а
сам пЁшов по малому табору межи возами. Робив крок Ё надовго завмирав,
уважно прислухався. А разом Ёз ним прислухався Ё його небЁж.
Хропли час вЁд часу конЁ, подзвонювали вуздечками.
З лЁсу час вЁд часу пливли сумнЁ крики дрЁмлюги, та на тому боцЁ ручая
пугав пугач, Ё кЁлька разЁв пробрехала лисиця.
А далЁ знов тиша.
Дядько ПЁвень пЁдкинув жменю дубових скЁпок у затахле багаття, Ё
червонЁ зблиски освЁтили табЁр. ВсЁ спали.
НавЁть конЁ стояли закляклЁ, Ё лише часом ледь-ледь отрушували шкЁрою.
Малий перекинувся голЁчерва, Ё йому аж дух захопило вЁд яскравостЁ та
незлЁченностЁ зЁрок.
ВЁн довго вдивлявся в них, Ё йому здалось, що однЁ були зеленЁ, другЁ
бЁлЁ, третЁ блакитнЁ, а ще були наче й рожевЁ. ОднЁ свЁтили яскраво, ЁншЁ
час вЁд часу наче блимали. вЁд ©х далекого-предалекого миготЁння Ё вЁд
шепоту дядьково© молитви, бо вЁн молився, щоб не хотЁлося спати, малого наче
заколисало, Ё вЁн заснув.
БЁльше до самого ранку ПЁвник не прокидався...
...По снЁданню та годЁвлЁ коней рушили далЁ по звивистЁй лЁсовЁй
дорозЁ, яку заливали часом холоднЁ, пронизливЁ хвилЁ туману.
знов рипЁли-спЁвали колеса, кожне на свЁй голос.
СьогоднЁ вже холопи не крокували поруч возЁв, а попримощувались на
возах Ё куняли. Лише НЁмець Ё Лях не куняли, а сторожко придивлялись до всЁх
зворотЁв дороги.
Дядько взяв малого поперед себе на коня.
- Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають про волю, бач! Хоча
вже й дЁтей тут наплодили.
А сам подумав: "ПЁсля княжого уроку можете тЁкати. Та Ё я вже не
повернуся до цього павука, що на людей сЁтЁ плете!"
Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, вибЁгав уперед, нюхтив повЁтря.
ПЁвень Червень упродовж всього дня походжав по болонках Ё щось там у
корЁ наче видзьобував.
ПЁд вечЁр вибрали гарне мЁсце для ночЁвлЁ - високий пагорб над
заболоченим лугом.
Сонце лише котилося за далекий чорний лЁс, як зварили кулешу.
друга нЁч минула спокЁйно, хоча ПЁвень весь час був напоготовЁ, Ё
вартових змЁняв двЁчЁ.
ТретЁй день вони посувались крЁзь темну похмуру пущу. Лише разЁв три
крЁзь прориви в деревах на людей Ё коней впали згори золотЁ сонячнЁ променЁ.
Четвертого дня дорога вийшла у свЁтлий сосновий лЁс.
Талець попередив дядька - далЁ будуть болота.
Тому задовго до вечора зупинились.
почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перевЁряти.
якось трапилось так, що пЁвень Червень опинився далеко вЁд сво ©
клЁтки. ВЁн розгрЁбався пЁд кущем шипшини Ё призивно кокотЁв, закликаючи до
трапези сво©х неЁснуючих жЁнок. Реп'ях був при пЁвневЁ. Реп'яха нЁхто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але вЁн був поряд Ёз пЁвнем.
тут раптом з-за високих дерев вилетЁв здоровенний яструб Ё каменем
упав на пЁвня.
Хлопчик з несамовитим криком кинувся через ручай на пагорб Ё встиг
схопити яструба за крило Ё за горло. А в друге крило вчепився Реп'ях. А
яструб одною лапою вп'явся в спину пЁвня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
Дядько миттю пЁдоспЁв на допомогу - дуже злякався, що яструб вдарить
малого в очЁ.
ПЁвень, звЁльнившись вЁд нищЁвних пазурЁв яструба, кинувся до людських
нЁг, як до надЁйного захисту й притулку.
Реп'ях вЁдЁйшов осторонь Ё заходився ретельно зализувати чубок.
А ПЁвень, не дарма ж вЁн такий хист мав до ловЁв, в одну мить сплутав
яструбу його жовтЁ пазуристЁ лапи Ё заходився прошивати маховЁ пера.
Яструба посадовили в клЁтку.
А побитого Ё переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах сидЁв на
руках принишкло, лише час вЁд часу вивертав голову Ё дивився в небо.
У клЁтцЁ шаленЁв яструб.
Через болото йшли обережно, неквапно. Весь час тримали напоготовЁ
жердини Ё линви.
дядько, Ё Будий спЁшились. ТЁльки старий Талець ©хав верхи, бо пЁд
ним був кЁнь, який двЁчЁ пройшов цю дорогу. Адже вЁдомо, що те, чого не
запам'ята людина, тварина враз охоплю .
Дорога, скЁльки вони йшли через болото, коливалась пЁд ногами. МЁсцями
болотна руда вода заливала ©хнЁй шлях Ё здавалось, що ось розЁйдеться
трясовина Ё поглине усю ©хню валку.
На безкра©й болотнЁй низовинЁ то буяли очерети та купини осоки, то по
хирявих вербичках змЁ©лись цупкЁ берЁзки.
Дорога на болотЁ петляла вужем. Але всЁ добре знали - можна йти лише
цЁ ю крученою дорогою. До всього, та це й головне - кЁнь пЁд Тальцем Ёшов
спокЁйно Ё неквапно.
Ось стало видно вже й узвишшя протилежного берега. Малий добре бачив
велетенськЁ присадкуватЁ сосни, що розстелили сво могутн вЁття низько над
землею.
раптом упряжка попереднього воза шарпонулась, заднЁ колеса опустились
Ёз шляху в трясовину.
Дядько ПЁвень закричав переднЁм ТальцевЁ Ё Будому щоб вони вели вози до
берега не гаючись. ншим наказав витягати воза на шлях, що був укрЁплений,
чи просто накладений мостками, плетеними Ёз лоз.
Люди похапались за дишло, за збрую коней, за переднЁ колеса воза Ё
тягли на гатку, аж ©м хребти трЁщали Ё очЁ рогом лЁзли.
ОстаннЁм був вЁз Ёз начинням, Ё бЁля нього ПЁвник. ВЁн тримав коней пЁд
вузду Ё не знав, що ж далЁ робити.
Люди тягли Ё не могли зрушити воза з мЁсця.
тут хлопчик побачив - йому звЁдсЁль було добре видно - чому це
сталося. Завалений на бЁк вЁз тримала мЁцна, як залЁзо, жердина! Вона
встромилась знизу межи спицЁ правого заднього колеса.
Люди метушились бЁля возу, пЁдставляюча пЁд передок сво© плечЁ й слини.
ПЁдЁймуть трохи воза, а з ним Ё гатку пЁднЁмають. почала потроху гатка
розхитуватись, розповзатись.
Тут ПЁвник зрозумЁв, що досить людям ще раз пЁдтягти воза, а потЁм
вЁдпустити, тодЁ все - кЁнець! ПлетенЁ мостини розповзуться, Ё конЁ й люди
посунуться в трясовину.
ВЁн не став анЁ кричати, анЁ пояснювати, а схопив сокиру, що стирчала
мЁж паками, Ё метнувся до заднЁх колес воза рубати жердину.
Якби малий почав кричати чи пояснювати, може б старшЁ на нього й не
звернули б уваги.
Та коли вЁн став цюкати сокирою, старшЁ опинились Ё вмить все
зрозумЁли.
- Тихо! - Загорлав дядько ПЁвень. - Тримайте так, а я зараз!!!
ВЁн схопив свою нову сокиру, оголив лезо Ё полЁз через передок воза.
зависаючи правою ногою в трясовину, заходився сЁкти сокирою по
жердинЁ.
РобЁтники напружились Ё щосили тримали воза, щоб вЁн не порушився з
гатки.
Ось, нарештЁ, жердина пЁд сокирою трЁсла. Люди та конЁ потягли, Ё вЁз
вилЁз на гатку...
З великою обережнЁстю, прислухаючись до кожного кроку, дядько Ё небЁж
провели останнЁй вЁз через порушену гатку.
Поки вони провели останнЁй вЁз Ёз начинням, на узвишшЁ уже ставили вози
табором, випрягали коней, розкладали багаття.
Дядько аж почорнЁв од злостЁ, що така халепа сталася, що доведеться
затриматись на ночЁвлю отут - бЁля болота, щоб завтра плести з верболозу
мостини Ё лагодити ту чортову гатку.
За болотами пЁшли сосновЁ лЁси.
Тепер Ёшли через свЁтлий сосновий лЁс, що перебивався великими
галявинами.
КЁлька разЁв оддалЁк бачили гостроверхЁ тини невеликих лЁсових сЁл.
Стали ©м Ё люди траплятися.
Подорожники Ё повозники з кЁньми та поклажею, пЁшцЁ з торбами й
коробами. всЁ поспЁшали на пЁвденний схЁд, до славного стольного града.
Ось нарештЁ Ё вони дЁстались до рпеня.
тут пригода сталася, тЁльки вже не з ними. На вЁдмЁлину наскочила
здоровенна лодЁя-берлина. На нЁй до Ки ва везли брили рожевого каменю. З
цього каменю робили прясла та веретена, фЁгурки до гри в тавле©, рЁзнЁ
невеличкЁ обереги для дЁтей. Це ПЁвник знав, але щоб отакЁ брили цього
дорогого каменю вживати на будовЁ?! Це було неймовЁрно!