Логвин Ю.. Cлiди на плинфi

вагою та зростом, чи як завжди - хто кого побажа , той Ё виклика .
Поки йшла рада, дядько ПЁвень протиснувся через натовп до малого.
ПеченЁзький румак зразу звЁв вгору свою лебедину шию Ё нашорошив вуха.
Його опуклЁ карЁ очЁ дивились уважно Ё напружено.
ХлопчиковЁ аж тепло стало всерединЁ - от яку здобич взяв дядько на
РосЁ.
Дядько огладив коня, пригостив бЁлим пшеничним коржем.
- Зараз ось почнуть навкулачнЁ бо©, Ё я почну перший.
- Ти стомився. Тебе он як вдарив варяг об землю. Ти пропадеш!
- НЁчого! Я помолився БогородицЁ. Вона мене не видасть. Битимусь!
- А як же застава? Що поставиш супроти?
- Ой боже! Що ж менЁ ставити? - ПЁвень в розпачЁ схопився за голову. -
О! Я поставлю лук Ё стрЁли печенЁга.
- А хЁба речЁ ставлять? Я все бачу, що ставлять грошЁ або прикраси...
Дядько послав малого до Ёстобки по лук Ё стрЁли. Хлопчик скочив на
землю Ё щосили потяг румака за вузду.
- Не поспЁшай! Я ще раз пЁду до храму Ё помолюсь...
За брамою Володимирового мЁста ПЁвник видряпавсь у сЁдло Ё погнав
скакуна до Золотих ВорЁт. А там стражники не перепиняли його, бо вже
запЁзнали його Ё пам'ятали.
Ось вЁн в ЁстобцЁ.
Схопив сагайдак, лук та помчав, не мЁг утерпЁти, до Бабиного Торжка.
Але як повернувся з конем на сво мЁсце пЁд паркан, то навкулачнЁ
бЁйцЁ, добрЁ молодцЁ, вже гамселили один одного, що було сили.
А що далЁ - на тацЁ срЁбла ставало все бЁльше.
Коли з храму прийшов дядько,застава вже була в три монети вЁд голови.
ПЁвень вихопив у хлопчика зброю Ё кинувся до рядЁв, де сидЁли лихварЁ
та мЁняли.
По його роз'юшеному Ё збудженому виглядЁ вони без напруги зрозумЁли, що
йому конче потрЁбнЁ грошЁ. не давали за добру зброю бЁльше трьох монет. А
зброя була найкращо© саркельсько© роботи. Та дядько Ё цим трьом потертим
кружальцям металу був страшенно радий.
ПЁвень ступив у коло, де змагались бЁйцЁ. Якраз пЁд валом, де не була
земля мощена колодами. Якщо на мощений хЁдник збити людину, то з не© може й
душа вилетЁти.
Ой як добре, що дядько встиг Ёз сво©ми трьома монетами. Ще б трохи, Ё
довелося б шаблю продавати.
ПЁвень по однЁй поклав по монетЁ на тацю базарного старости. Натяг на
тЁм'я свого клобука, вЁдкасав рукава та тугЁше пЁдтягнув пояса.
Проти нього був один Ёз гончарЁв, чоловЁк, що, певно, полюбляв кулачнЁ
бо©, бо носа мав стовченого, звернутого набЁк. Вищий на голову за ПЁвня, у
плечах не такий широкий, та руки м'язистЁ, довгЁ, а кулаки просто, як
молоти.
Гончар перший пЁшов на дядька, розвернувся, замахнувся на всю силу
правицЁ.
ПЁвень назустрЁч йому зробив два маленьких кроки швидких, прихилив
голову. рука гончарева збила тЁльки шапку з голови ПЁвня. Водночас дядько
вдарив гончара в пЁдборЁддя. Гончар похитнувся.
Дядько додав йому лЁвицею пЁд бока, потЁм правицею знов у пЁдборЁддя.
Гончар сЁв на землю. ОчманЁло крутив головою.
ПЁвень стояв над ним Ё чекав, поки гончар пЁдведеться. Не пЁдводився.
Дядько взяв його пЁд пахви Ё поволЁк пЁд схил валу та й посадовив там.
Дядько частину грошей згрЁб з тацЁ Ё сказав, що другу половину ставить
у заставу.
Проти нього вийшов один з княжих конюхЁв. Поклав одну важку монету
проти дядьково© купи.
Не попер необачно на ПЁвня, як то зробив гончар. Але все ходив навколо
дядька Ё все перед себе лЁвою розмахував. Це щоб дядько на його довгу руку
наштовхнувся. А за тим щоб врЁзати правицею чи в груди, чи в лице.
Дядько метнувся вперед. конюх певно подумав, що вЁн його вдарить.
Розмахнувся на повну силу правою. Та ПЁвень вЁдскочив набЁк Ё знизу, з усЁ ©
сили вдарив конюха по щелепЁ. Конюх опустив руки, навЁть пальцЁ розтис.
- Хто Ёнший вийде? - Спитав дядько.
Та конюх хрипко видобув Ёз себе.
- Я ставлю ще одну монету.
Похитуючись, пЁдЁйшов до тацЁ Ё кинув на не© важку срЁбну монету.
цього разу вЁн кинувся вперед, прикривши себе напЁвзЁгнутими руками.
Кружив навколо ПЁвня Ё намагався застигнути його зненацька Ё щосили вдарити.
Та дядько був прудкЁший. ПЁдловив конюха, коли той широко розмахнувся.
З щосили вдарив конюха в пЁдребер'я. Удар завалив конюха на колЁна.
Нахилився вперед Ё, щоб не впасти обличчям на землю, обперся обома кулаками.
На нього напала гикавка. Та все ж вЁн якось звЁвся Ё зЁгнувшись, тримаючись
за боки, пЁшов з кола.
ТЁ княжЁ конюхи, що були з кулачним бЁйцем, загорлали.
- ВЁн ударив його нижче пояса!
- Проти правил, проти правил!!!
ПЁвень бЁгцем до старости.
- Заверни його! Нехай вЁн задере сорочку! ТодЁ всЁ побачать! Я не бив
нижче пояса!
А конюхи закричали, що це ганьба, заголювати при всЁх людину!
Роз'юшений ПЁвень пЁдскочив до конюхЁв Ё заволав:
- Нехай подивиться один лише староста!!!
Але конюхи не схотЁли нЁчого такого робити Ё вЁдвели свого товариша до
конюшень.
Виступив варяг, знЁмаючи Ёз ши© гривну Ё обережно кладучи на тацю.
- Б' мося до кровЁ... До третьо© кровЁ.
А дядько ПЁвень, згаряча забувши, що йому потовкли носа Ё розбили губу,
погодився Ё висипав проти гривни всЁ сво© монети.
Вони стояли один проти одного. Найнижчий стрЁлець Ё найбЁльший богатир
Ёз княжих найманцЁв. Один роз'юшений, необачний у сво©й затятостЁ. А другий
спокЁйний, впевнений у тому, що поставив надЁйну пастку супротивниковЁ.
Люди замовкли, бо ПЁвнева перемога над Ёншими бЁйцями здавалась ©м
чимось неймовЁрним, якоюсь чаклунсьюю справою.
ДядьковЁй прудкостЁ, вправностЁ Ё вЁдвазЁ не спЁвчували.
Так само, як не спЁвчували вони Ё чужинцевЁ.
БЁйцЁ кружляли один навколо одного.
ТЁльки варяг кидався на дядька ПЁвня, як той блискавично вЁдскакував
назад, як лЁсовий кЁт.
ТЁльки ПЁвень кидався на варяга, як варяг миттю виставляв руку.
ДядьковЁ удари не досягали нЁ голови, нЁ тулуба варяга. ВсЁ удари попадали
по руках варяга.
А ще до всього дядько так ударив по лЁвЁй варягу, що розбив собЁ в кров
пальцЁ.
Сурмач задудЁв Ё оповЁстив всЁх охочих до забав.
- Перша кров! Перша кров! УсЁ бачили?!
зробив рЁзу на сво му посоховЁ.
Дядько вЁд подЁбно© халепи так роз'юшився, що не встиг варяг Ё мигнути,
як вЁн пЁдскочив угору Ё залЁпив кулаком по губах. Бризнула кров на льняну
сорочку. Сурмач засурмив Ё поставив рЁзу на сторонЁ варяга.
- Перша кров! У варяга перша кров!
Тепер варяг не розмахував рукою, а намагався вдарити знизу вгору.
таки зачепив. Розбита губа закровила.
- Друга кров!!! - Загорлали в натовпЁ.
ПЁвень пЁдстрибнув Ё вдарив варяга кулаком, наче ножем утяв.
Червона, обпечена сонцем шкЁра на вилицЁ трЁсла Ё кров бризнула на
плече.
Поки дядько ПЁвень вЁдходив назад, варяг раптом ожив. Наче запалився
якимось вогнем. Наздогнав ПЁвня на вЁдступЁ Ё зачепив по носовЁ. Розбитий в
боротьбЁ нЁс не витримав Ё легкого удару. Кров полилась на груди.
- Третя кров! - Заволав сурмач. - Варяг перемЁг!
Але поки вЁн встиг засурмити в сурму, ПЁвень розмахнувся, як усЁ, на
повну вЁдкриту руку Ё вгатив варяга кулаком у черево.
Варяг зЁгнувся навпЁл, затискаючи пальцями сво черево. ВЁн,
напЁвзЁгнутий, пЁдчапав до тацЁ Ё зЁшкрЁб Ёз не© все собЁ в капшук.
А дядьковЁ ПЁвневЁ знов довелось Ёти через ПодЁльську Браму до водограю
Ё обмивати сво спотворене, розпухле лице.
Малий не пЁшов за ним. ВЁн сидЁв на румаковЁ Ё тримався за пакЁл
дубовий.
Хлопчик знав, що дядько вЁдми ться Ё причапа знов на Бабин Торжок.
Ще буде змагання коней.
Що ж дядько поставить в заставу на кЁнських змаганнях?
Лишилась тЁльки печенЁзька шабля.

СР БЛО ТА ЗЛАТО

ВсЁ судна, що творились тут на березЁ ГлибочицЁ, мали в сво©й основЁ
довбанки-моноксили. На них потЁм нарощували дошки.
А цей човен був набЁрний. Основа всього - рЁвний, як струна, дубовий
киль - вЁн хребет Ё опора всЁх Ёнших частин човна. Вгору вЁд киля вЁдходили
ребра-шпангоути, плавко вигнутЁ, мов роги велетенських лукЁв, Ё утримували
напруженЁ тонкЁ й предовгЁ дубовЁ дошки. А корма Ё нЁс однаково© висоти
зводились круто вгору Ё увЁнчувались фЁгурним рЁзьбленням.
Малий спинився на половинЁ гори Ё милувався спогляданням цього
розбЁйницького човна.
"Завдовжки буде вЁсЁм з половиною косих саженЁв. А завширшки - пЁвтори
саженЁ "- подумав ПЁвник.
Коли вЁн вимЁряв довжину човна кроками Ё все ствердилось, вЁн аж
запишався, що так точно визначив!
не зчувся, як над ним вирЁс високий чоловЁк у шкЁрянЁй безрукавцЁ,
стягнутЁй широким пасом.
- Ну що, горобчику, подоба ться тобЁ цей човен?
- Я не Горобчик, я - ПЁвник... КрасивЁшого човна я не бачив. Просто
казка!
- Варязький дракар! А збудували ми його удвох з новгородцем Сидором. Бо
варяги нашЁ нЁ чорта не вмЁють робити, тЁльки мечами сЁчуться та вряди-годи
веремЁю здЁймають.
- А ти, господине, хЁба не варяг? Ти так чудно вимовля ш слова.
- Я зЁ схЁдного берега Бурштинового моря. ВсЁ мо© родичЁ - тЁльки
рибалки. Але я дуже неспокЁйний, гарячий, - поволЁ Ё нЁби трохи сонно
говорив високий чоловЁк. - ЗакортЁло менЁ побачити свЁту, Ё втЁк я Ёз
варязькими купцями. вЁдтодЁ весь час Ёз варягами на водЁ. Навчився в них
човни будувати. БЁльше, нЁж десять рокЁв витратив, а навчився.
- А коли ж ти, господине, воював?
- Ти на цЁ позначки, горобчику, дивишся? - ВЁн торкнувся пальцями свого
потаврованого обличчя. - Це не з бою. В бЁй мене варяги не дуже брали -
берегли. Бо ©м була потрЁбна не моя сила й вЁдвага, а мо вмЁння...
- А хЁба так бува , щоб не варяг творив краще вЁд варягЁв ©хнЁ човни?
- Он як? Ти, видать, з головою, якщо допиту шся! Бува ! ХЁба не твЁй
вуй виграв кЁнськЁ змагання? Чи не так?
- Так... Одначе кЁнь печенЁзький!
- А хто цього румака печенЁзького натравив на вороного угорця?
- Дядько,.. - протягнув хдопчик Ё подумки додав: "Якби вЁн не дав
болотного зЁлля печенЁгу, хЁба б вЁн отак оскаженЁв? "А перед очима враз
постала веремЁя на БабинЁм Торжку. Курява, збита кЁнськими копитами Ё
людськими ногами, маячня яскравого вбрання, галас Ё шалена музика.
Хазя©н вороного угорця поставив на кЁн три златника Володимира. Запала
тиша.
тодЁ дядько ПЁвень потяг за вузду печенЁзького жеребця. малий на
ньому верхи.
- Дядьку, що ти робиш? - ЗашепотЁв хлопчик, не здогадуючись зЁстрЁбнути
на землю. - Постав шаблю! Постав шаблю!!! - ШепотЁв йому згори хлопчик.
- Цить! Чим зЁтну голови татям? - ПроцЁдив крЁзь стиснутЁ зуби.
Притяг коня пЁд самий палац, де на галере© сидЁв князь Ёз родичами Ё
старшою дружиною.
ПЁвниковЁ з висоти коня було найближче до князя. Великий князь щось
говорив впЁвоберта до якогось лЁтнього во©на.
Ось вЁн повернув суворе худе лице Ё, звЁвши праву густу брову, уважно
глянув на хлопчика. на якусь мить наче здивувався Ё ледь всмЁхнувся. Ще
мить, Ё знову риси худого лиця набрали владного виразу та незворушностЁ.
ТЁльки очЁ пильно Ё зацЁкавлено стежили за низькою поставою дядька ПЁвня.
Базарний же староста вислухав недоладну дядькову промову Ё голосно
спитав хазя©на вороного, чи згоден вЁн вважати самого полового заставою?
Стрункий високий во©н здивовано зиркнув на дядька ПЁвня, на полового
огиря. Затримався поглядом на синцях Ё спухлЁй бровЁ дядька.
- А, це ти, болотна личино?! Давай сюди печенЁга та йди по гриби!
- Я на тво му вороному по©ду по опеньки! - Злостиво просичав дядько.
- Як так, то зводимо!
Дядько скинув ПЁвника на землю Ё зразу ж щосили скрикнув Ё протяг
жеребця палицею.
Во©н оперЁщив свого жеребця нага м.
За мить жеребцЁ важко зЁтнулись грудьми, заЁржали, розвЁяли вихорами
сво© гриви Ё товкли, гризли, копали один одного.
Ось вороний вЁдскочив вЁд полового Ё побЁг по колу межи розставленими
возами.
Половий за ним, ставав дибки, намагався столочити переднЁми.
Во©н навперейми вороному. Та збитий з нЁг власним конем шкереберть
полетЁв пЁд воза.
Дядько ПЁвень хотЁв перейняти свого обЁсЁлого печенЁга, та й собЁ
опинився на землЁ.
- БЁда! Помагайте, люди добрЁ! - Заволав дядько ПЁвень.
йому з линвами й кийками зразу ж кинулись допомагати. Спочатку
вЁдЁгнали печенЁга вЁд вороного, а потЁм Ё спутали коней.
Щоб огир вгамувався, дядько посадовив на нього ПЁвника, хоча ПЁвник аж
трусився вЁд пережитого страху.
Бо вЁн не ховався за вози. А стояв, притисшись спиною до муру княжого
палацу. КЁлька разЁв скаженЁ тварюки вдарялись об мур поруч малого, тЁльки
дивом не розтовкли його на мокре.
Бо кЁнь все ще вихав, хлопчик не почув, що сказав староста ПЁвневЁ,
тЁльки бачив, як дядько попрямував за княжим слугою на галерею.
- Князю, вЁтаю тебе Ё зичу здравЁя многая лЁта!.. Мене звати ПЁвнем Ё
родом я з Нижньо© РудницЁ. А Ём'я мо Павло.
- ЗвЁдки в тебе цей огир? - Спитав старий Ёз золотою гривною на ши©.
- його, Ё його господаря я захопив на РосЁ. ПеченЁга вЁддав княжим
людям, а огиря взяв собЁ.
- То це, значить, ти полонив печенЁзького витязя? - Подав голос великий
князь.
- Так, мЁй князю! Я його тупою стрЁлою Ёз дуба зсадив.
- Молодець!.. ване, - Кивнув головою назад великий князь. - Дай йому
ногату за печенЁга, за витязя! - А тодЁ обернувся до во©на Ёз золотою
гривною. - з Петра взяти в казну гривну! Щоб, не розвЁдавши досконало, не
поспЁшав, чи треба нагороджувати во©в срЁбною гривною, коли можна нагородити
шелягом! ВчЁться господарювати! А ти, молодцю, старайся! - Великий князь
махнув рукою, вЁдпускаючи дядька ПЁвня.
- Князю! Я дуже хочу тобЁ служити!
- Ти хЁба не служиш?
- Я привЁв урок людей робити. До городнЁх робЁт.
- СкЁнчиш урок - вЁдпускай людей - Ё на Берестове до конярень!
- Дякую, князю, дякую, князю! - кланяючись низько, вЁдступив боком,
боячись обернутись спиною до великого князя...
Дядько ПЁвень пЁдхопив пЁд вузду огиря Ё повЁв, повЁв швидко на ПодЁл.
Там у тЁснЁй золотарськЁй майстернЁ йому пробили дЁрочки в золотнику Ё
в ногатЁ.
Просто тут, у майстернЁ, привЁсив до натЁльного хреста княжу ногату.
На розЁ бЁля найстаршо© ки©всько© церкви святого лЁ© вЁн полишив
малого на конЁ, накинувши повЁд на гостре пакЁлля чийогось тину,
Довго не було дядька. Повертався, випнувши груди, Ё призивно протяг до
небожа правицю.
- ди Ё подивись, як наш золотник ся на ЁконЁ самого святого ллЁ!
Споглядаючи велику Ёкону з великим багряним сонцем, до якого на
червонЁй колЁсницЁ мчав володар грому лЁя, малий так Ё не второпав, де
висить дарований церквЁ золотник. Бо весь низ Ёкони було обвЁшано дорогим
намистом та золотими та срЁбними монетами, карбованими у всЁх краях Ё
язиках...
- Бачив?! - ПЁднЁсши вгору правицю, завзято виголосив ПЁвень. - То ж бо
й воно!
так само швидко покрокував, ведучи коня за вузду.
- Куди ми?
- Тьху на тебе! Наврочиш менЁ все дЁло сво©ми "кудиками"! - Злостився
ПЁвень на малого.
Десь неподалЁк вдарили в бубон Ё засвистЁли кугички. Опинились просто в
широко розчиненЁй брамЁ за©зду. ПЁд стЁною за©зду з'юрмився натовп. Вибухав
реготом, вигуками, плесканням в долонЁ.
- Дядьку, можна я подивлюсь?
- ди та не барись! Бо менЁ... - не доказав дядько.
Малий Ё не озирнувся туди, куди дивився дядько ПЁвень. Хлопчина з
великою напругою продерся крЁзь тЁсне коло людей Ё ледь не викотився на
майданчик, де вЁдбувалося дЁйство.
ДЁвка з розфарбованим лицем щосили дмухала в кугички, а лЁтнЁй
здоровань похмуро товк билом у бубон Ё щосили тупав ногою.
ПЁд голосну музику танцювало дво - коза та хлопчик. ТЁльки коза
пЁдстрибувала на заднЁх ногах, а хлопчик, вдягши на руки постоли, танцював
догори ногами.
"От би менЁ так Ёз Ходою навчитись!" - з заздрЁстю подумав хлопчик.
тут його штовхнули, Ё вЁн, щоб утриматись, прихопив когось за плахту.
- Ану не шарпайся! - Долинув згори знайомий дЁвочий голос.
ПЁвник задер обличчя - над ним височЁла дебела перевЁзникова донька. А
©© прихопив правицею нЁчний гонець. А лЁвицею вЁн обхопив служницю. Так,
служницю городника. всЁ тро пЁдпилЁ.
"Невже вона така п'яна, що не впЁзнала мене?" - 3 тривогою подумав
хлопчина. став прислухатись до того, що шепотЁв гонець дЁвкам.
ТЁльки зрозумЁв, що щось соромЁцьке. Вони йому нЁчого не вЁдповЁдали,
хихикали та попискували, коли вЁн засильно лапав ©х.
"У городЁ все не так, як у нас!"- ВирЁшив ПЁвник Ё хотЁв знов дивитись
на чудасЁю, як почув той голос, який купальсько© ночЁ керував татями.
Малий вивернувся, щоб бачити того...
- Чу ш, Волосе! - ШепотЁв у потилицю княжому гонцевЁ ставний чорновидий
молодик. - Дурник у за©здЁ Ёз сво©м стрибунцем...
- На те вЁн Ё дурник, щоб сюди припертися Ёз стрибунцем, - не
обертаючись, вЁдповЁв гонець, ще мЁцнЁше торсаючи дЁвок.
- Тю на тебе, ребра злама ш! - Засичала служниця.
- То йди до Гречина, може ти йому милЁша за коняку! - ПрошепотЁв
гонець, торкаючись пухнастими вусами палаючого дЁвочого вуха.
ДЁвка приснула, але не вЁдповЁла.
- Скажи ЗорянЁ, нехай почасту ,.. - шепотЁв чорновидий.
- Не тре, - вперше обернувся гонець. - Стрибунець примЁтний. СьогоднЁ
взяв йому три сонечка на БабинЁм! Поведеш крЁзь браму - примЁтять зразу. Сам
нехай виведе...
- Довго чекати... А гостЁ скоро пЁдуть до... Хто тодЁ вЁзьме?.. Не
перефарбу ш...
- Поговоримо ввечерЁ,.. там, де завжди. А зараз - згинь!
дЁйсно, Гречин за мить наче крЁзь землю провалився, хоча ось тут
стояв.
Дядько ПЁвень вхопив за комЁр небожа.
- Оце так недовго?!
- Дядьку! Тут така та мниця! Я тобЁ скажу!..
- Тс-с-с! Що тут у нього Ёз суглобами? - Голосно проказав дядько Ё
присЁв до жеребцевих копит. - Говори пошепки.
- Дядьку! ТЁльки-но був отой! Вони Ёз княжим гонцем зговорювались проти
тебе...
- ЗвЁдки зна ш, що про мене?
- Вони золотники сонечками називали, а жеребця - стрибунцем. хотЁв
Гречин, щоб Зоряна почастувала тебе, тобто пЁдпо©ла...
- У-у! - ЗахрипЁв ПЁвень Ё аж зблЁд. - Ти... лишайся при... коневЁ... Я
пЁду меду вип'ю та подумаю.
ТЁльки дядько зник у дверях за©зду, вЁн видерся на коня, Ё йому тепер
через голови глядачЁв було добре видно лицедЁ©в.
Хлопчик стояв у розмальовано© дЁвки на плечах Ё жонглював трьома
редьками, а дЁвка трьома захалявниками. НищЁвнЁ леза миготЁли в повЁтрЁ Ё
зблискували на сонцЁ слЁпучими спалахами.
Ось хлопчина впустив одну редьку, Ё вона в повЁтрЁ накололась на вЁстря
ножа. За тим друга Ё третя.
ВсЁ загукали, заплескали.
Хлопчик скочив на землю Ё, втираючи рясний пЁт Ёз засмаглого чола,
почав з тацею обходити глядачЁв.
Поки однЁ щось подавали, ЁншЁ тим часом швиденько вЁдступали, нЁби й не
вони тЁльки-но голосно захоплювались спритними скоморохами.
ПЁвник теж не став розсиджуватись на конЁ, а скочив на землю.
Натовп розпорошився, Ё пЁд стЁною на колодЁ лишився сидЁти
хлопчик-лицедЁй поруч велико© торби. Коза намагалась встромити морду в
торбу, а хлопчик ©© вЁдштовхував.
- Ти звЁдки? - Спитав ПЁвника, надкусуючи пишний калач.
- ЗвЁдтЁля! - Махнув ПЁвник на Верхн МЁсто.
- Не бреши, ти не киянин!
- Та хЁба я брешу? Я з Нижньо© РудницЁ. Ми до граду прийшли на княжий
урок.
- То ви княжЁ холопи?
- НЁ. Дядько боржник боярина Судомира. А всЁ ми вЁльнЁ рата©. То вЁн
один такий...
- А кЁнь не ваший? Боярський? - Спитав малий лицедЁй, вЁдломлюючи шмат
калача Ё подаючи ПЁвниковЁ.
- Дякую красно! То дядько печенЁга полонив на РосЁ, а огиря забрав
собЁ. ВЁн сьогоднЁ на БабинЁй Торжку виграв три володимирових златники! -
Похвалився ПЁвник, заковтуючи смачний калач.
- ДивЁться, щоб татЁ його не звели!
- Чого мають звести?
- Бо де хорошЁ конЁ, зразу ж там Гречин з'явля ться. А сьогоднЁ ось тут
вигулькнув. Сам бачив.
- Який вЁн Ёз себе, той Гречин? - Схитрував ПЁвник.
- Чорнявий такий, з лиця гарний. За ним дЁвки просто сохнуть. А йому
тЁльки конЁ. ВЁн ©х мЁня , прода . Кажуть, що вЁн всяку татьбу на коней
направля . Але поки-що його нЁхто не зловив. Спритний, гадюка...
- А вЁн справдЁ Гречин? Чи так назвали, бо вЁн на гречина схожий? -
Спитав ПЁвник.
- Бо вЁн байстрюк, - малий лицедЁй вЁдштовхнув козу вЁд торби Ё,
озирнувшись, наблизив лице до ПЁвника. - кажуть люди, що його мати була
полюбовницею Анастаса.
- Якого Анастаса? - Так само тихо спитав ПЁвник.
- Тю на тебе! Що то значить не киянин! Гречина Анастаса до Ки ва сам
Володимир привЁз Ё поставив головним при ДесятиннЁй церквЁ. А хто головний у
ДесятиннЁй - той головний над усЁма попинами. Той Анастас був найбагатший на
РусЁ. з золотих мисок ©в Ё з кришталевих келихЁв мед пив! Його князь
Ярослав, як здобув Ки©в, поставив головним над сво©ми скарбами. Ну, а потЁм
ляхи добули Ки©в, а Ярослав утЁк до Новгорода. ТодЁ зразу той Анастас
перекинувся до короля ляхЁв Болеслава Ё його зятя, окаянного Святополка.
ПотЁм кияни Ё проста чадь по всЁй РусЁ пЁднялись проти ляхЁв. Стало ©м
непереливки, вони похапали великий-превеликий полон Ё всякого добра нашого Ё
чкурнули у сво© землЁ. хитрий Анастас, загарбавши скарби Ярослава, теж Ёз
ними дременув. Сам чув - люди старшЁ говорили, що й Гречин Ёз ляхами побЁг,
а потЁм повернувся. КняжЁ слуги його мордували, щоб вивЁдати в нього про
Анастаса. Та вЁн затявся на сво му, що нЁчого про Анастаса не зна , Ё нЁби
Анастас йому навЁть не батько. НЁби його батько - то слуга Анастаса...
- звЁдки ти все зна ш?!
- Бо ми все межи людей товчемося! А люди завжди щось розкажуть! .
- Слухай! А можна порося навчити? Ну, щоб воно, як ото коза, танцювало?
- Що порося? От кота важко навчити. У мене кЁт. МуркЁт. На гуслях
гра ! Бере отако пазурами Ё струни щипле! Ото штука!
- А мо порося, Ходу, можна привести до тебе, щоб ти навчив?
- Можна... ТЁльки що ти менЁ даси?
- Ножа! - ПЁвник висмикнув лезо Ёз пЁхов.
- Давай ножа Ё завтра приходь
- Е, нЁ! Спочатку навчи.
- Ну, тодЁ приходь завтра зранку, тЁльки не годуй вЁд ночЁ Ё тримай на
прив'язЁ. Ми отамо живемо, за тим пакЁллям усЁм родом... Тебе як звати?
- ПЁвником! А тебе?
- Лютом мене звати... Дивись, дивись! - ЗашепотЁв маленький лицедЁй. -
Гречин пЁшов на Оболонь до конярЁв. Вони там вночЁ збираються - в костЁ
грають, вино-мед п'ють. До них туди Ё чужЁ жЁнки бЁгають на гульбища...
По соснових болонках хЁдника легко крокував ставний Гречин. Бурякове
корзно на лЁвому плечЁ. Кий з бронзовою рукояттю заклав за плечЁ.
Десь на сусЁднЁй вулицЁ наче срЁбний дзвЁн бамкав до вечЁрньо© служби.
- У них, зна ш, найбЁльший дзвЁн на ПодолЁ. ЗавбЁльшки Ёз цебро! -
Пояснив Лют.
Тут виступив Ёз дверей за©зду здоровань, вдоволено втираючи вуса. За
ним дЁвка щось несла у фартушинЁ.
Лют пЁдморгнув ПЁвниковЁ Ё, схопивши важку торбу на плече, а козу за
повЁдець, поспЁшив за дорослими. А в за©здЁ все тнула весела музика. Небавом
Ё дядько ПЁвень з'явився у дверях. Зразу коня за вузду, Ё швидко потяг Ёз
двору
Хрестячись пЁсля кожного перебору дзвонЁв, просто бЁг до Верхнього
МЁста.
Малий, озираючись на всЁ боки, загикуючись вЁд хвилювання, виклав усЁ
новини, Ё навЁть про кота, що на гуслях гра .
Дядько спинився за зворотом, пЁд урвищем, Ё наказав повторити все.
ПотЁм ще раз.
НЁчого не вЁдказав Ё. знов потяг коня нагору. Вже перед ворЁтьми
вЁдв'язав капшук Ё видобув другий золотник.
- Заведи коня до городника. Дай йому оцього золотника Ё скажи: "Найми,
господине, робЁтника на замЁну мо му дядьку ПЁвню'.
- Та за нього можна дюжину найняти!.. Я рахував!..
- Не перебивай! ТобЁ б тЁльки все рахувати, та мЁряти. Сам ти забери
сво порося та Реп'яха, та йди на ПодЁл до хазя©на берлини...
- То©, що сЁла на мЁлину?
- Ага! Слухай уважно - попрохай у нього, щоб сховав тебе. Про мене
нЁчого не кажи. А йому поясни так - дядько кудись подався, а боярськЁ люди
хотять тебе продати в неволю...
- ХЁба таке може бути?! - ЗатремтЁв хлопчик.
- Все може бути. ПЁдлотою все життя наповнено. Якщо я до жнив не
повернусь, просись Ёз ним на лодЁ© до скоростеня. Там на ярмарку питай
людей Ёз нашого краю. Когось обов'язково знайдеш. Ось тобЁ три ногати.
ТЁльки не марнуй грошЁ! Чу ш?!! ПоспЁшай! Чу ш?!!
- А ти? Я з тобою! Я допоможу!..
- Зараз головосЁк буде! А до того я слЁд гнатиму. Це тобЁ не пЁд силу.
Заважатимеш... ди з Богом!..
Перехрестив хлопчика, а сам просто кинувся бЁгцем назад на ПодЁл.
ПЁвник усе зробив, як наказав дядько - огиря лишив у городника Ё вЁддав
золотого на робЁтника, а Ходу Ё Реп"яха забрав Ёз робочого подвЁр"я.
Геть пЁд нЁч дЁстався ПЁвник на ПодЁл Ё наскочив на довгий хЁд. Було ©х
може з дюжину, скоморохЁв. ЖЁнок, дЁвчат, хлопцЁв Ё чоловЁкЁв. НавЁть дЁд
старий з гуслями дибав. Вели козу Ё ведмедя. Попереду з лЁхтарем глиняним
здоровий молодик. В кЁнцЁ ходу виступав кароокий Лют. теж нЁс лЁхтар на
довгЁм дерев'янЁм держаку.
- Гей, ПЁвнику! - Першим примЁтив знайомого малий скоморох. - Йдемо
забавляти гостей-купцЁв до ЁллЁнського за©зду. ХодЁмо!
- А старшЁ що?
- НЁчого! ПЁшли! Я тебе запрошую!..
Та все ж перебЁг наперед Ё спитав у вуя Лютового. Похмурий здоровань
махнув рукою, мовляв - нехай Ёде.
ПЁвник, притримуючи на повЁдцях невгамовного Ходу та похмурого Реп"яха,
що все гарчав на ведмедя, почимчикував кривими подЁльськими вулицями.
ЦЁлу нЁч вони пробули у найбагатшЁм за©здЁ подЁльськЁм, бЁля ллЁнсько©
церкви.
ПЁвник нЁчого сам не робив Ё звЁрЁ його нЁчого не робили, а проте йому
вдалося пригоститись Ё горЁхами, Ё фЁгами, Ё калачами, Ё коржами... ще
чого тЁльки не покуштував Ёз пундикЁв хлопчина!
А скЁльки всього побачив та почув! Особливо ж його вразили дво
скоморохЁв - той перший силач, що з лЁхтарем був, Ё старезний дЁдусь-гусляр.
Молодому для вправи натягли мЁцну линву мЁж горищем комори та конюшнЁ. вЁн
пройшов по линвЁ туди й назад.
А дЁд спЁвав пЁд гуслЁ про походи горя на грекЁв, про смерть вЁщого
Олега, про хлопця-отрока, що здурив печенЁгЁв Ё визволив киян.
А коли всЁ стомленЁ нЁчною веремЁ ю вертались на свЁтанку додому, то
ПЁвник не йшов, а, здавалось, танцював, Ё радЁсть Ё бадьорЁсть тримали його