Страница:
- БЁгом додому! Та не трапляй менЁ на очЁ, поки не вЁдЁйду... Прости
мою гнЁвливЁсть, Боже! - вЁн тричЁ широко перехрестився.
Малий тЁкав вЁд будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотнЁ
духи. А повЁдець Ходи стискав Ёз такою напругою, що нЁгтЁ збЁлЁли. ШкЁра на
плечах Ё спинЁ, руках палала, мов обварена окропом.
В ЁстобцЁ малий допомЁг Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду...
тЁльки тодЁ, коли побачив, що Ёз Золотих ворЁт ви©здять ©хнЁ конЁ, схопив
торбу та й побЁг на Оболонь. Туди мали вигнати коней Будий ще й четверо
©хнЁх холопЁв.
Звичайно, Ходу вЁн потяг за собою, Ё Реп'ях з ними подався.
ВечЁр западав швидко, Ё в тернинах на схилах пробували голоси солов'©.
Вже пЁдходив кЁнець ©хнЁх спЁвЁв, все менше й менше чулося спЁвакЁв у синЁх
густих сутЁнках.
Малий прив'язав до куща порося Ё полЁз до тепло©, майже гарячо© води.
ВЁн печерував. Все брав: Ё рибу, Ё ракЁв, що траплялися Ё самЁ йшли в руки.
Отож, коли пастухи пригнали коней, мав цЁлу купу риби Ё ракЁв. Холопи
зрадЁли, як малий принЁс свою рибу, Ё посадовили до свого гурту. Дядька з
них нЁхто не жалЁв, що йому додалося роботи. малого не лаяли. ТЁльки один
митрополичий чоловЁк у всЁх викликав злостивЁсть. ТЁльки шука , де б здерти
шеляги й вивЁрки. ХЁба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий,
чи п'яти людськЁ? Все одно плинфа пЁде у мур, заллють ©© вапном Ё хто ©©
бачитиме? ПЁвник теж так думав. Але вЁн особисто вирЁшив, що таку покару
наклав наглядач тому, що ця плинфа була призначена для храму. дЁйсно,
плинфа зЁ слЁдами ПЁвникових п'ят Ё ратиць Ходиних потрапили в мури
СофЁ©вського собору. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха вЁдвезли до Золотих ворЁт Ё
поклали в мур на другому поверсЁ над брамою, де незабаром мала пЁдвестися
надбрамна церква.
Що це - щира правда, можна було переконатися в СофЁ©вському музе©, бо в
експозицЁ© протягом багатьох рокЁв були виставленЁ плинфи Ёз слЁдами ратиць
Ё дитячо© ноги. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха знайшли при розкопках Золотих
ворЁт у 1980 роцЁ, коли готували реконструкцЁю цЁ © споруди.
Наближалося свято Купали, Ё по всЁх церквах, мурованих на ГорЁ, по
дерев'яних - на ПодолЁ, попи-греки Ё нашЁ почали проповЁдувати проти
поганських старих звича©в. ЗастерЁгати проти хороводЁв Ё купальських вогнищ,
проти бЁсЁвського спЁву, танцювання та стрибання через вогнища. Митрополит
призначив на Купальську нЁч всенощну службу в церквах Ё передав у наказ
калугерам сво©м, себто попам, щоб споглядали, хто з прихожан не з'явиться на
молитву. Але простЁ люди, особливо на ПодолЁ, на КопировЁм кЁнцЁ, ще за
день, потихеньку вийшли з мЁста. пЁшли у вЁддаленЁ дЁброви до пота мних
лЁсових руча©в, рЁчок та озерець. Дядько ПЁвень був у розпачЁ, вЁн хотЁв Ёти
на всенощну до Десятино© церкви. Та не приведеш Ёз собою всЁх боярських
холопЁв туди. Та й хто глядЁтиме-за кЁньми Ё самою Ёстобкою, за припасами,
зрештою? Лишити холопЁв - без сумнЁву - подадуться на Ёгрища бЁсЁвськЁ, а
полоненЁ можуть втекти. ТодЁ ПЁвень мучаючись, Ё клянучи долю, попрохав
огородника на Купальську нЁч потримати у стайнЁ пЁд замком Ляха Ё НЁмця. ВЁн
також вирЁшив коней не гнати на пасовища, а тримати на конов'язЁ. А
робЁтникЁв-холопЁв городник йому порадив не утискати Ё не неволити, нехай
буде Богу щира молитва одного ПЁвня, нЁж шамотЁння дюжини байдужих холопЁв.
Дядько цЁй порадЁ зрадЁв, бо в нього голова аж пухла вЁд повсякчасних
турбот. , певно, зовсЁм забув про ПЁвника, бо не взяв його Ёз собою на
всенощну вЁдправу. ПЁвник нагодував Ё пЁвня Ё порося, Ё Реп'яха, Ё взявся за
коней. ВичЁсував ©м гриви Ё хвости, вичищав кошлатЁ бабки. Це були лЁсовЁ
конЁ: товстЁ, Ёз здоровенними тулубами, грубими короткими шиями Ё густим
волосЁнням на ногах. По конях зразу впЁзнавали, що вони древляни.
А в княжих людей якЁ ж гарнЁ були конЁ! ВисокЁ, стрункЁ, тонконогЁ й
зовсЁм без кошлатостЁ. Казали, що князь тих коней закуповував Ё в угрЁв, Ё в
грекЁв царгородських, Ё навЁть в пЁдступних кровожерних печенЁгЁв. Що
правда, пЁсля того, як князь Ярослав розбив окаянного Святополка, казали, що
печенЁги кудись зникли, розпорошились, подались геть, чи пошесть ©х якась
подушила. А деякЁ люди казали, Ё малий ПЁвник це сам чув, бо вЁн до всього
прислухався, що печенЁги просто розбрелись по степових околицях Ки©всько©
землЁ. час вЁд часу пробЁгають по селах прикордонних Ё полюють на людей.
ПЁвник чекав темряви, щоб непомЁтно зникнути з подвЁр'я. ще вЁн
помЁтив, як кЁлька молодших холопЁв, потиху крадучись, пЁшли з двору. А
Талець Ё Будий Ё ще старшЁ розвели багаття на подвЁр'©.
Малий з подиву уздрЁв, як звЁдкЁлясь з туману виплила городникова
служниця. тримала вона в руках глечик. В таких глеках настоювали хмЁльний
мед.
Спадала темрява найкоротших лЁтнЁх ночей, як до Ёстобки ще пЁдЁйшло
кЁлька дЁвочих постатей. Талець нагрЁв бубон над вогнем, а Будий спробував
струни гудка, хтось продував сопЁлку.
ПЁвник озирнувся й тихо-тихо вЁдступив межи конЁ . Вперше за всЁ днЁ
поспЁшав сам без Ходи Ё Реп'яха. Хода, добре нагодований, спав пЁд возом у
сЁнЁ, а Реп'ях його охороняв.
Малий пЁшов у густих сутЁнках швидкою ходою непомЁтними, але добре йому
вЁдомими стежками. Тут, на Ки©вських горбах, у глибоких долинах, неможливо
заблукати. Тут нема жодного мЁсця, яке було б схоже на друге. То в землЁ
древлянськЁй Ё в прип'ятських оболотах можна заблукати.
ПЁвник одяг постоли, а в постоли на ноги навернув м'якенькЁ онучЁ ще й
моху наклав, щоб не так ноги тупали об землю, хоч його хода Ё так була
нечутна. За десять перелетЁв стрЁли вЁн уже був на узвишшЁ, в ЛиповЁм гаю.
ЗвЁдси, з високого мЁсця, було видно: на далеких верхах горбЁв запалювались
вогнища.
ПЁвник поспЁшав на пЁвдень до ЛибЁдЁ, тЁльки не до перевозу, а значно
далЁ, вниз по течЁ©. За вогнищами на пагорбах, почали свЁтитись вогнЁ Ё в
долинах, глибоких ярах. Не вЁд бЁгу, а вЁд хвилювання в малого закалатало
шалено серце. Було страшно, бо не знав, чи не прича©лись де княжЁ люди, щоб
хапати тих, хто поганськЁ Ёгрища водить. Було страшно, щоб не помЁтили
парубки Ё дЁвчата його малолЁтнього, за таке зухвальство йому можуть бути
великЁ непри мностЁ. ще йому хотЁлося подивитися, як дЁвки ворожать на
водЁ, як скачуть через вогонь парубки Ё дЁвчата, як спалюють опудало Купали.
Малий поспЁшав через гай Ё на якийсь час дерева закривали вогнЁ на
найвищих пагорбах. Коли ж вЁн знов вийшов на хвилясту рЁвнину, покриту
невисокими чагарями, то побачив, що кЁлькЁсть далеких вогнЁв збЁльшилась.
З'явились на схилах Ё рухомЁ вогнЁ. ОднЁ з тих вогнЁв крутились на
невеличкому просторЁ - то зникаючи, то з'являючись з-за чорних куп дерев.
ДругЁ вогнЁ виникали на горбах Ё котились униз Ёз шаленою швидкЁстю. Ще
здавалося, нЁби за ними, по всьому схилу гори тягнуться червонЁ вогнянЁ
хвости. Спочатку малий не мЁг второпати, що це воно, аж раптом став Ё вдарив
себе по лобЁ. Та тож вогнене колесо вогненно© колесницЁ бога Сонця. Добре,
що тут такЁ височеннЁ гори Ё можна сонячнЁ колеса пускати. Ось стежка пЁшла
вгору серед густих чагарЁв. Коли ПЁвник подряпався на гребЁнь горба, йому
просто в вЁчЁ вдарили вогнЁ. ВЁн вЁдскочив назад пЁд захист тЁнЁ густого
куща. Добре обдивився освЁтлену галявину Ё здивувався: посеред галявини, на
гЁлках засохлого дуба палили в'язанки сухо© берести. НЁде нЁкого. Малий
нЁчого не зрозумЁв спочатку. тому обминув освЁтлену галявину в кущах, далЁ
по стежцЁ прийшов вгору над урвищем Ё побачив багаття, бЁля якого теж
нЁкого. А знизу свЁтло вЁд багаття проривалось крЁзь кленове верховЁття
червоними променями Ё сполохами золотих Ёскр. скри високо летЁли вгору
роями густих вогняних бджЁл. Але далЁ якЁсь темнЁ тЁнЁ по навскЁсному
пагорбЁ над рЁкою скакали навколо трьох величезних вогнищ. Малий згадав
розмову старших, що сперечалися мЁж собою Ё гадали, чи попини цього разу
випросять у князя стражу, щоб ганяти купальськЁ Ёгрища. Певно, отЁ всЁ
вогнЁ, про всяк випадок, розпалили юнаки, щоб сплутати, а одночас Ё
подратувати стражЁв. Але малий чув ще й таке. Говорили мЁж собою поважнЁ
каменярЁ на СофЁ©вському подвЁр'©: "Не буде наш каган попЁвським забаганкам
потурати - не посилатиме стражу проти купальських Ёгрищ". "Авжеж, -
погодився другий. - ПЁсля того, як препадлючий АнастасЁй покрав усЁ княжЁ
скарби Ё подався до ляхЁв, каган став обачнЁший. Не всяке слово грецьке
зразу чу ... БЁдна наша земля... На Бога менЁ не шкода останнього шеляга...
Але ж наше золото й срЁбло, Ё хутра на церкву, пливуть до Царграда". "Тихше,
- ще хтось почу ! "- Ё каменярЁ рЁвно задовбали важкими теслами по рожевих
шиферних плитах.
ПЁвник по зЁрках побачив, якраз пЁвнЁч настала. Настав час ворожЁння.
Тепер треба перейти ще два пагорби Ё там, за тими долинками чарЁвне мЁсце.
Там, де влива ться повноводий ручай до ЛибЁдЁ. Там, говорили мЁж собою
старшЁ, ворожать, за поганським звича м, дЁвчата на вЁнках. Потихеньку
переказували, що в тому мЁсцЁ, хто ворожить, в того все збува ться
точнЁсЁнько! Чи погане, чи хороше - як наворожилось! Тому в це мЁсце не всЁ
вЁдважувались прийти, а раптом горе наворожиш?!
ЛибЁдь круто звернула на захЁд. було видно далеко всЁ пагорби в
вогнях. Було видно, як оддалЁк на однЁй галявинЁ водили волЁв Ё корЁв зЁ
свЁчками на рогах. Он на тих водах з човнЁв пускали вЁнки зЁ свЁчками.
ПЁвник подивився вниз на галявину, вона була рЁвна-рЁвнесенька до само©
води, поросла шовковистою травою. З усЁх бокЁв ©© оточували велетенськЁ
тополЁ. СвЁтло йшло знизу крЁзь вЁття Ё малому здавалося не таким яскравим,
як ЁншЁ багаття. Але смЁх чувся лише дЁвочий. Висвистували весело кугички,
гудЁла сопеля, Ё раз по раз лупав бубон. Малий йшов стежкою обережно, тихо
спускався униз до рЁчки. КрЁзь кущЁ пробивалося червоне свЁтло, все на
галявинЁ починало рухатися швидше й швидше. Коло танцЁвниць крутилося
навколо яскравого багаття. Спалахи вогню то висвЁтлювали людськЁ постатЁ з
усЁма подробицями, то робили ©х чорними тЁнями. ЧорнЁ тЁнЁ змЁнювались
бЁлими постатями, червоне свЁтло заливало червЁнню половину лиця, половину
ховало в тЁнЁ. ПЁд уквЁтчаним деревом клена шарпалося три освЁтленЁ постави.
Одна метеляла головою Ё з неймовЁрною швидкЁстю видобувала свист Ёз
очеретяних з' днаних свистульок-кугичок. Друга притупувала ногами,
рвзгойдувалася, метеляла довжелезними косами Ё дула в довгу сопЁлку, брови в
не© пЁднЁмались на лоба Ё очЁ закочувались догори, тЁльки бЁлки
вЁдблискували червоним вЁд вогню. Третя була геть дебела, Ё мала голову, так
покриту намЁткою, що й лиця не було видно. Вона щосили гатила калаталом у
бубон, притоптувала ногою. чим швидше вЁдбивала вона калаталом по бубону,
тим швидше неслися в танцЁ танцЁвницЁ. Крутилося живе колесо людських тЁл,
розвивалися ©хнЁ коси, мерехтЁли намЁтки замЁжних, бряжчало намисто на
дЁвочих шиях, а на головах у них у всЁх були вЁнки, а в довгому волоссЁ
розвивалося зЁлля любистка Ё м'яти, Ё василькЁв, Ё довголисто© трави
лЁпника.
Та трава збиралася дЁвчатами, щоб приворожити до себе хлопцЁв, щоб
знайти собЁ чоловЁка.
Свист кугичок Ё калатання бубона досягло тако© сили й швидкостЁ, що
малий затамував подих, Ё враз ланцюг живий луснув Ё розЁрвався, малий
видихнув з полегкЁстю. Але рух ще бЁльше посилився, тЁльки тепер почалося
стрибання через вогнища. ТанцЁвницЁ схопили ляльку солом'яну всю в
прикрасах, що стояла пЁд деревом, Ё почали з нею стрибати через багаття.
Вони передавали ляльку з рук до рук, Ё коли одна розбЁгалася Ё стрибала з
лялькою через вогонь, ЁншЁ починали ще сильнЁше ляскати в долонЁ Ё
приспЁвувати: "Ой, грайте, грайте, в дудочку грайте, Купалу вславляйте!
Купалу вславляйте!"
Малий Ё незчувся, як почав пЁдспЁвувати: "Ой, грайте, грайте!.."
притупувати ногою по кореню старезного похиленого клена. ВЁн до нього
прихилився, просто лежав на ньому животом, вЁн притупував ногою Ё поводив
плечима, як Ё танцЁвницЁ внизу. ВЁн цього Ё не помЁчав, що вЁн пЁдспЁву Ё
пританцьову , захоплений купальськими Ёгрищами.
Ось одна жЁнка в намЁтцЁ Ё васильковому вЁнку наблизилась до вогню,
схопилась за подЁл сорочки, Ё пригнувшись, одним рухом стягла Ёз себе
сорочку Ё кинула ©© до вогню. На хвилю сорочка збила полум'я Ё стало темно.
Коли за мить вогонь огорнув сорочку, нага жЁнка вже добЁгла до краю берега,
Ё високо знявши руки, стрибнула в рЁчку. ОстаннЁ знову схопились за руки Ё
знов навколо вогню закрутилось живе коло. СпЁвали, гукали, а музики так
вигравали, що пЁт ©х зливав ручаями. ПЁвниковЁ було видно, що ©хнЁ сорочки
на плечах, пЁд пахвами, на стегнах потемнЁли Ё облипли по тЁлу. За першою
молодицею до багаття стала друга. Але вона, роздягшись, свою сорочку лишила
на землЁ, а до вогню кинула дитячу сорочечку. ПЁвник добре знав, що це
значить: перша молодиця сама хворЁла, через те не могла понести, а в друго©
хворЁла мала дитина. Разом Ёз сорочками у купальському вогнЁ спалювали жЁнки
й хвороби.
Ось Ёз-за пагорбЁв почало свЁтлЁшати небо. Сходив мЁсяць. Як виплив
майже повний мЁсяць - всЁ закликали в один голос!
Коло рухалося швидше, швидше! Враз жЁнка з бубоном викинула руку з
калаталом Ё торкнулась плеча наймолодшо© дЁвчини. Була вона роки на три
старша за ПЁвника, може на рЁк старша за доньку коваля. Ось чому та, з
бубоном, поводила головою, немов шукала когось. Вона стежила за дЁвчиною.
ДЁвчина вЁдпустила руки Ё вистрибнула в середину кола на яскраве свЁтло.
Тремтячими руками тягла з себе сорочку Ё заплуталась у рукавах. А коло
танцюристок шалено крутилося, вже не маючи сили спинитись. всЁ волали, аж
у вухах лящало: "Купало, Купало, Купало!" ДЁвчина зняла з голови вЁнок,
затисла його мЁж колЁньми, Ё одним рухом вЁдкинула на землю сорочку. ТодЁ
взяла вЁнок на голову, перескочила на край вогню, прослизнула мЁж руками
дЁвчат, стрибнула з берега у воду. ВЁнок спав з ©© голови Ё поплив на
середину рЁчки. Сама вона вилЁзла з води Ё вскочила до кола. ВилЁзли з води
й молодицЁ Ё теж стали до танцю. ©хнЁ великЁ, особливо першо©, провислЁ
груди метелялися з боку на бЁк, скакали вгору Ё вниз Ё ляскали по мокрому
тЁлу. МЁсяць геть зовсЁм пЁднявся вгору. ТодЁ музика враз увЁрвалася. А
танцюристки все неслися навколо вогнища. Тро жЁнок-музик пожбурнули сво©
Ёнструменти, скинули одяг Ё вскочили до кола. ПЁвник тепер бачив лише ту, що
вибивала калаталом по бубону. Вона бЁгла у швидкому вертЁннЁ танцю Ё було
дивно, як вона, гака дебела, швидко й зграбно руха ться! ОднЁ груди в не©
були завбЁльшки з голову ПЁвника кожна. ДовжелезнЁ, з чорними набряклими
сосцями. МогутнЁ чресла, з глибокими ямками на крижах Ё тЁло ©© так само
блищало у свЁтлЁ багаття, як Ё в тих, що вилЁзли з рЁчки.
Коло ще разЁв три пронеслося навкруги багаття Ё розпалося. ВЁн дивився
в ©© лице з ледь вирлатими очима, Ёз роздутими нЁздрями кирпатого носа.
Рвонувся назад за дерево.
Оступився. Завалився навзнак Ё, боляче вдарившись об корЁння головою,
покотився на галявину вниз.
Товстуха щосили заволала.
- Тихо! МовчЁть! Пропаде ворожЁння. На менЁ все зависа ! Цур! Цур! Цур!
ВсЁ заклякли нерухомо. НавЁть декотрЁ з розкритими ротами. в очах у
всЁх був розпач - пропало ворожЁння!!!
Малий лежав голЁчерва Ё не ворушився - все тЁло його затерпло.
- Слухайте мене! - В голосЁ товстухи вЁдчувалась така сила, що всЁ
зразу ж мовчки пЁдступили до не©. - Ти, ти й ти! - Вона тицьнула на
наймолодших дЁвчат. - Тримайте його руки, ноги, голову! А ти, - вона взяла
за руку наймолодшу купальницю, - закрий йому очЁ.
ПЁвник занЁмЁв вЁд страху Ё не пручався.
Коли над ним схилились нагЁ тЁла, коли до його обличчя наблизились
тремтливЁ перса, мокрЁ гарячЁ долонЁ легко лягли на його повЁки.
ПотЁм важка гаряча рука лягла йому не серце. мЁж чужими пальцями вЁн
вЁдчув, як вЁстря ножа дотика його крЁзь сорочку. ПотЁм руку вЁдняли Ё
вЁстрям ножа провели по сорочцЁ хрест на хрест. зразу ж на сорочку злилась
хмЁльна медова рЁдина.
Гучний голос сповЁстив:
- Кров пролилась! ТЁло кидайте у воду.
ПЁвника пЁднесли вгору Ё бЁгцем, бЁгцем понесли до води.
Щосили розгойдали. Кинули у рЁчку.
Тепла вода Ёз страшним шумом зЁйшлась над його головою.
ВЁн зрадЁв - живий! Його не закололи!
Незважаючи на одяг, що облипав його тЁло Ё заважав рухатись, поплив
навпростець на правий берег ЛибедЁ.
Та його наввимашки наздогнала молодиця.
- Не тЁкай! Вертай до берега.
А з берега танцЁвницЁ стрибали у вЁнках. ВЁнки злЁтали з ©хнЁх голЁв.
ТодЁ вилазили на берег Ё бЁгли по березЁ до звороту рЁки, стежачи за
сво©ми вЁнками. Вгадували свою долю.
ДалЁ звороту нЁхто не ходив.
ВЁд звороту поверталися до багаття, Ё знов водили танок пЁд кугички та
сопелю.
Товстуха, тЁльки почула музику, зразу ж розЁбрала донага хлопця, вЁн Ё
писнути не встиг та й не посмЁв.
- ПЁшли до багаття. Поведемо танок! товстуха врЁзалась у коло там, де
була наймолодша дЁвчина.
За лЁвицю його тримала найтовстЁша, найгрудастЁша жЁнка, а за правицю -
наймолодша дЁвчина.
Спочатку вЁн не бЁг, а його просто тягли, несли за руки, а потЁм звуки
кугичок та сопелЁ почали пробиватись крЁзь шум до його слуху. наповнили
його тЁло полегкЁстю Ё радЁстю. ВЁд цього й сила, й прудкЁсть у ногах
з'явились. вЁн вже гнав Ё гнав з усЁма по колу, щосили б'ючи п'ятами.
Дебела вирвала його Ёз ланцюга танцюристок Ё помчала до вогню.
Вони вдвох просто перелетЁли через тахнуче вогнище.
Коло знов розпалось.
Його хапали за руки ЁншЁ Ё стрибали з ним через вогонь.
Коли вЁн почав стомлюватись, звЁдкЁлясь з'явилась товстуха кирпата,
вирлата. Вона тягла великий оберемок свЁжостятого очерету.
Пожбурнула його на яскраве полум'я.
СвЁтло згасло.
ЗашипЁло й затрЁскотЁло мокре бадилля на жаринах.
Над багаттям заклубочився густий бЁлий дим. покрив усю галявину.
ТодЁ товстуха схопила свЁй Ё хлопчикЁв одяг Ё пЁд покривом диму
подалась у кущЁ. Хлопчик за нею.
Межи темного гЁлля попереду викручуються, хилитаються пишнЁ бЁлЁ
стегна.
Ось тЁльки руки простягни Ё торкнись.
ВЁн не втримався - простягнув руку Ё торкнувся.
вона стала Ё поволЁ повернулась до нього, просто вЁддаючи себе всю на
огляд Ё на дотик!
ВЁн гладив Ё гладив ©© великий шовковистий живЁт, торсав величезнЁ,
неймовЁрнЁ груди, м'яв пальцями набряклЁ, твердЁ сосцЁ.
Та ось вона вЁдкинулась назад, вЁдхилилась Ё стегнами, Ё животом, Ё
рука ПЁвника зависла в повЁтрЁ.
Знов вЁн бЁг за нею по добре витоптанЁй стежцЁ.
Ось вони з розгону вискочили на галявину, залиту срЁблом мЁсячного
свЁтла. Старезна засихаюча липа така чорна, наче обгорЁла вЁд блискавки.
ЖЁнка стала пЁд липою, а ПЁвник з розгону налетЁв на не©, занурився
лицем межи пишних гарячих грудей.
Вона впустила на срЁблясту траву його мокрий одяг Ё показала рукою:
"Вдягайся!".
ВЁн розбирав, розправляв свЁй одяг, а вона стояла в якихось двох
кроках, не бЁльше, вЁд нього Ё поволЁ обертала намЁтку.
ПЁвник вЁдчув, як вЁд не©, вЁд ©© мокрого важкого волосся тягне димом
багаття Ё тонким ароматом любистку Ё ще якогось зЁлля.
З усЁх горбЁв Ё ярЁв над ЛибЁддю долинали несамовитЁ пЁснЁ та шалена
музика.
Десь за горбами, на сходЁ пропЁяв далекий пЁвень.
Малий подивився на зорЁ - Ё здивувався - вони тЁльки-тЁльки зрушились.
А йому здавалось, що проминула вся нЁч Ё вже ось-ось настане свЁтанок.
ЖЁнка широко розчепЁрила пальцЁ Ё притисши до ключиць навхрест складенЁ
руки з силою натискала на сво тЁло, огладила всю по набряклих важких
персах, по животу, по рвзлогих стегнах, пружно зЁгнулась, пройшлась,
втискаючи пальцЁ в тЁло по колЁнах Ё гомЁлках.
Рвучко розправилась, Ё велетенськЁ перса загойдались, заметелялись з
боку на бЁк.
Заметеляла головою.
З усЁх пагорбЁв Ё мисЁв рЁки долинали шаленЁ ритми танцЁв Ё нестримнЁ,
запальнЁ голоси спЁвачок.
Десь за пагорбами пропЁяв ще раз пЁвень.
оголена товстуха схопилась за одЁж Ё миттю накинула сорочку Ё
вправними рухами доправила намЁтку, пЁдперезала сорочку крайкою.
ЖЁнка вже вдяглася, а малий обмотував ще онучЁ Ё натягав постоли.
Коли вЁн пЁдвЁв голову, щоб ще раз подивитись на цю зграбну товстуху,
бЁля дерева нЁкого не було.
ПЁвник розчаровано похитав головою, а йому ж так кортЁло спитати, хто
вона Ё звЁдки вона.
Тут вЁн, обгортаючи крайку, з жалем згадав свого ножа. лезо добре, Ё
ручка поцяцькована.
Хоча добре, що ножа тЁльки забрали, а могли ж Ё втопити. хто б там
почав допитуватись - хто втопив? Сам полЁз у воду на Купала, от Ё
захлинувся.
ВЁн уже збирався полишити галявину Ё озирнувся на остаток. Високо на
стовбурЁ, йому треба пЁдстрибнути щосили, або подертись, встромлено його
нЁж, а на нЁж завЁшено вЁнок Ёз волошкЁв.
От яка добра та кирпата товста молодиця - приворожила йому якусь
синьооку. хитро як наворожила - вЁн Ё не прохав. Адже йому такого ще й не
належить, вЁн ще малий, щоб заклинати й ворожити на якусь дЁвку. А ця
чарЁвниця-товстуха сво ю зграбною рукою потнула ножа в суху липу.
З розгону пЁдстрибнувши. ПЁвник видер ножа, Ё вЁнок сам насунувся йому
на руку.
Та на руцЁ вЁн його нести не став, а натяг на голову.
тут вЁн зрозумЁв - ця добра товста молодиця була й хитрюща - вона
вивела його з Ёгрищ Ё не дала йому додивитись найголовнЁшого - коли на
передденнЁ будуть топити Марену Ё спалять Купалу. водночас вона зробила
його учасником пота много, найпота мнЁшого ворожЁння на плЁднЁсть. Саме про
це ворожЁння вЁн, ще зовсЁм безштаньком, чув, як говорили молодицЁ,
озираючись, щоб не було де дЁтлахЁв старших. А на нього, безштанька, вони Ё
уваги не звертали.
ВЁн зрозумЁв, що коли вЁн голий з голими купальницями стрибав через
багаття, що вЁн був уособленням Ярила, що розпалю хЁть, ярЁсть Ё оплЁдню
все живе.
А цим вЁнком Ё ножем товстуха нЁби говорила: "Ось тобЁ щаслива ворожба!
ТобЁ випало, бЁльш нЁж кому, тобЁ дозволили бЁльш, нЁж кому! Отож Ёди Ё
мовчи, як належить дитинЁ! Як мовчить вЁнок, як мовчить нЁж, як мовчить
сухий стовбур!"
ВЁн поспЁшив додому швидко й радЁсно.
ПеребЁгав з пагорба в долину, Ё з долини знов на пагорб.
ще ПЁвник вирЁшив мертво про все мовчати.
тодЁ той, мЁський Бог, зроблений на глинянЁй дощечцЁ, з сяйвом
навколо голови, нЁчого не знатиме.
НЁ, вЁн його не обдурюватиме, богЁв дурити не можна. Просто вЁн
мовчатиме, бо той Бог мЁський. ВЁн там всим розпоряджа ться. ВЁн новий Бог.
А старЁ боги живуть Ё в деревах, Ё в каменЁ, Ё в джерелах, Ё в блискавках...
А позаду нЁч купальська сяяла вогнями, вибухала спЁвом. Та поволЁ все
затихало, бо вЁн вЁддалявся вЁд рЁчки Ё наближався до осель.
Та коли вже до пагорба лишалось зовсЁм трохи, вЁн побачив кЁнськЁ тЁнЁ,
що рухались безшумно через белебень до невеличкого гайка. ВпЁзнав коней.
хнЁ конЁ. Але не йдуть, а пливуть без звуку. копита не б'ють об
затвердЁлу, як камЁнь глинисту стежку!
Не Ёржуть Ё не порскають.
ВЁн припав пЁд кучу.
Уважно придивившись, побачив на спинЁ в ГнЁдо©, а саме це була вона,
розпластану людську постать.
А з гайка пропищала дрЁмлюга.
, лежачи на ГнЁдЁй, тЁнь теж вЁдповЁла голосом дрЁмлюги.
Отже, це татЁ. вони зводили п'ятьох ©хнЁх коней.
Малий натяг через голову вЁнок на шию Ё потиху попрямував вЁд куща до
куща. Униз.
Щоб наблизитись непомЁченим до гаю. Це йому вдалося. Чутке вухо
хлопчика вловило слова суперечки двох:
- Чого ти один прийшов?.. Ви що, з ним подурЁли?... Трьох коней було
мало?.. Що вЁн там робить?..
- Тих-х-хо! - ШипЁв певно той, що при©хав, лежачи на ГнЁдЁй. - Там ще
добрих двЁ кобили. ВЁн ©х ось-ось приведе!..
- Ану швидше вЁдправляйся до нього Ё давай назад. Час уже до схованки.
Ось-ось почнуть з Ёгрищ вертатись Ё нас побачать!
схопив, певно, за горлянку того татя, що пригнав коней, бо вЁн
захрипЁв.
- Зараз я,.. та зараз же...
зразу ж вЁд купини дерев вЁддЁлилась тЁнь Ё побЁгла пЁдтюпцем через
вЁдкрите мЁсце Ё вмить щезла за пагорбом.
ПЁвник тихо-тихо, обережно-обережно посувався мЁж кущами вперед Ё молив
подумки нового Бога Ё всЁх старих богЁв, щоб вони розчистили його шлях до
коней вЁд сухих гЁлок.
О диво, справжн диво, певно, хтось почув його молЁння, благання, бо
жодна суха гЁлка не трЁсла пЁд його постолами, поки вЁн переходив до гаю.
Один чоловЁк при оголенЁм мечЁ, бо лезо зблисло, мов блакитна вода в
чорнЁм мороцЁ, перед ГнЁдою присЁвши, обмацував ©й бабки.
ДвЁ ЁншЁ кобили теж були в путах.
Ще двЁ ЁншЁ були прив'язанЁ до грушЁ-дички Ё тупцювали стривожено, та
тупотЁння ©хнього не було чутно. На мордах хлопчик чи розгледЁв, чи,
скорЁше, вгадав, - були затягнутЁ закрутки.
Малому стислося серце вЁд уяви, який то бЁль терплять конЁ.
Копита у всЁх добре були завинутЁ ганчЁрками. Все було так, як
розповЁдали старЁ холопи на боярськЁй кухнЁ. ТЁльки от зброя в татя була не
обушок, не нЁж, не сокира, а дорогоцЁнна, яку може придбати тЁльки дружинник
чи багатий купець.
Хлопчик припадав до землЁ, часом повз навкарачках, Ё все до
грушЁ-дички, до прив'язаних коней.
Йому вдалося з першого поруху вЁдв'язати вуздечку однЁ © кобили,
навкарачках полЁз, полЁз, тягнучи за собою повЁд.
ВЁн затяг ©© за кущЁ. Помацав путовЁ суглоби - не боркана.
ТодЁ зразу ж вхопився за закрутку, щоб звЁльнити ©й дихання. Спочатку
нЁяк не пЁддавалася закрутка - так була линва перекручена. Та все ж, з
рештою-решт, пЁшла, Ё морда звЁльнилась.
кобила, задерши вишкЁрену пащу, щосили заЁржала, аж луна лупонула
мою гнЁвливЁсть, Боже! - вЁн тричЁ широко перехрестився.
Малий тЁкав вЁд будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотнЁ
духи. А повЁдець Ходи стискав Ёз такою напругою, що нЁгтЁ збЁлЁли. ШкЁра на
плечах Ё спинЁ, руках палала, мов обварена окропом.
В ЁстобцЁ малий допомЁг Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду...
тЁльки тодЁ, коли побачив, що Ёз Золотих ворЁт ви©здять ©хнЁ конЁ, схопив
торбу та й побЁг на Оболонь. Туди мали вигнати коней Будий ще й четверо
©хнЁх холопЁв.
Звичайно, Ходу вЁн потяг за собою, Ё Реп'ях з ними подався.
ВечЁр западав швидко, Ё в тернинах на схилах пробували голоси солов'©.
Вже пЁдходив кЁнець ©хнЁх спЁвЁв, все менше й менше чулося спЁвакЁв у синЁх
густих сутЁнках.
Малий прив'язав до куща порося Ё полЁз до тепло©, майже гарячо© води.
ВЁн печерував. Все брав: Ё рибу, Ё ракЁв, що траплялися Ё самЁ йшли в руки.
Отож, коли пастухи пригнали коней, мав цЁлу купу риби Ё ракЁв. Холопи
зрадЁли, як малий принЁс свою рибу, Ё посадовили до свого гурту. Дядька з
них нЁхто не жалЁв, що йому додалося роботи. малого не лаяли. ТЁльки один
митрополичий чоловЁк у всЁх викликав злостивЁсть. ТЁльки шука , де б здерти
шеляги й вивЁрки. ХЁба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий,
чи п'яти людськЁ? Все одно плинфа пЁде у мур, заллють ©© вапном Ё хто ©©
бачитиме? ПЁвник теж так думав. Але вЁн особисто вирЁшив, що таку покару
наклав наглядач тому, що ця плинфа була призначена для храму. дЁйсно,
плинфа зЁ слЁдами ПЁвникових п'ят Ё ратиць Ходиних потрапили в мури
СофЁ©вського собору. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха вЁдвезли до Золотих ворЁт Ё
поклали в мур на другому поверсЁ над брамою, де незабаром мала пЁдвестися
надбрамна церква.
Що це - щира правда, можна було переконатися в СофЁ©вському музе©, бо в
експозицЁ© протягом багатьох рокЁв були виставленЁ плинфи Ёз слЁдами ратиць
Ё дитячо© ноги. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха знайшли при розкопках Золотих
ворЁт у 1980 роцЁ, коли готували реконструкцЁю цЁ © споруди.
Наближалося свято Купали, Ё по всЁх церквах, мурованих на ГорЁ, по
дерев'яних - на ПодолЁ, попи-греки Ё нашЁ почали проповЁдувати проти
поганських старих звича©в. ЗастерЁгати проти хороводЁв Ё купальських вогнищ,
проти бЁсЁвського спЁву, танцювання та стрибання через вогнища. Митрополит
призначив на Купальську нЁч всенощну службу в церквах Ё передав у наказ
калугерам сво©м, себто попам, щоб споглядали, хто з прихожан не з'явиться на
молитву. Але простЁ люди, особливо на ПодолЁ, на КопировЁм кЁнцЁ, ще за
день, потихеньку вийшли з мЁста. пЁшли у вЁддаленЁ дЁброви до пота мних
лЁсових руча©в, рЁчок та озерець. Дядько ПЁвень був у розпачЁ, вЁн хотЁв Ёти
на всенощну до Десятино© церкви. Та не приведеш Ёз собою всЁх боярських
холопЁв туди. Та й хто глядЁтиме-за кЁньми Ё самою Ёстобкою, за припасами,
зрештою? Лишити холопЁв - без сумнЁву - подадуться на Ёгрища бЁсЁвськЁ, а
полоненЁ можуть втекти. ТодЁ ПЁвень мучаючись, Ё клянучи долю, попрохав
огородника на Купальську нЁч потримати у стайнЁ пЁд замком Ляха Ё НЁмця. ВЁн
також вирЁшив коней не гнати на пасовища, а тримати на конов'язЁ. А
робЁтникЁв-холопЁв городник йому порадив не утискати Ё не неволити, нехай
буде Богу щира молитва одного ПЁвня, нЁж шамотЁння дюжини байдужих холопЁв.
Дядько цЁй порадЁ зрадЁв, бо в нього голова аж пухла вЁд повсякчасних
турбот. , певно, зовсЁм забув про ПЁвника, бо не взяв його Ёз собою на
всенощну вЁдправу. ПЁвник нагодував Ё пЁвня Ё порося, Ё Реп'яха, Ё взявся за
коней. ВичЁсував ©м гриви Ё хвости, вичищав кошлатЁ бабки. Це були лЁсовЁ
конЁ: товстЁ, Ёз здоровенними тулубами, грубими короткими шиями Ё густим
волосЁнням на ногах. По конях зразу впЁзнавали, що вони древляни.
А в княжих людей якЁ ж гарнЁ були конЁ! ВисокЁ, стрункЁ, тонконогЁ й
зовсЁм без кошлатостЁ. Казали, що князь тих коней закуповував Ё в угрЁв, Ё в
грекЁв царгородських, Ё навЁть в пЁдступних кровожерних печенЁгЁв. Що
правда, пЁсля того, як князь Ярослав розбив окаянного Святополка, казали, що
печенЁги кудись зникли, розпорошились, подались геть, чи пошесть ©х якась
подушила. А деякЁ люди казали, Ё малий ПЁвник це сам чув, бо вЁн до всього
прислухався, що печенЁги просто розбрелись по степових околицях Ки©всько©
землЁ. час вЁд часу пробЁгають по селах прикордонних Ё полюють на людей.
ПЁвник чекав темряви, щоб непомЁтно зникнути з подвЁр'я. ще вЁн
помЁтив, як кЁлька молодших холопЁв, потиху крадучись, пЁшли з двору. А
Талець Ё Будий Ё ще старшЁ розвели багаття на подвЁр'©.
Малий з подиву уздрЁв, як звЁдкЁлясь з туману виплила городникова
служниця. тримала вона в руках глечик. В таких глеках настоювали хмЁльний
мед.
Спадала темрява найкоротших лЁтнЁх ночей, як до Ёстобки ще пЁдЁйшло
кЁлька дЁвочих постатей. Талець нагрЁв бубон над вогнем, а Будий спробував
струни гудка, хтось продував сопЁлку.
ПЁвник озирнувся й тихо-тихо вЁдступив межи конЁ . Вперше за всЁ днЁ
поспЁшав сам без Ходи Ё Реп'яха. Хода, добре нагодований, спав пЁд возом у
сЁнЁ, а Реп'ях його охороняв.
Малий пЁшов у густих сутЁнках швидкою ходою непомЁтними, але добре йому
вЁдомими стежками. Тут, на Ки©вських горбах, у глибоких долинах, неможливо
заблукати. Тут нема жодного мЁсця, яке було б схоже на друге. То в землЁ
древлянськЁй Ё в прип'ятських оболотах можна заблукати.
ПЁвник одяг постоли, а в постоли на ноги навернув м'якенькЁ онучЁ ще й
моху наклав, щоб не так ноги тупали об землю, хоч його хода Ё так була
нечутна. За десять перелетЁв стрЁли вЁн уже був на узвишшЁ, в ЛиповЁм гаю.
ЗвЁдси, з високого мЁсця, було видно: на далеких верхах горбЁв запалювались
вогнища.
ПЁвник поспЁшав на пЁвдень до ЛибЁдЁ, тЁльки не до перевозу, а значно
далЁ, вниз по течЁ©. За вогнищами на пагорбах, почали свЁтитись вогнЁ Ё в
долинах, глибоких ярах. Не вЁд бЁгу, а вЁд хвилювання в малого закалатало
шалено серце. Було страшно, бо не знав, чи не прича©лись де княжЁ люди, щоб
хапати тих, хто поганськЁ Ёгрища водить. Було страшно, щоб не помЁтили
парубки Ё дЁвчата його малолЁтнього, за таке зухвальство йому можуть бути
великЁ непри мностЁ. ще йому хотЁлося подивитися, як дЁвки ворожать на
водЁ, як скачуть через вогонь парубки Ё дЁвчата, як спалюють опудало Купали.
Малий поспЁшав через гай Ё на якийсь час дерева закривали вогнЁ на
найвищих пагорбах. Коли ж вЁн знов вийшов на хвилясту рЁвнину, покриту
невисокими чагарями, то побачив, що кЁлькЁсть далеких вогнЁв збЁльшилась.
З'явились на схилах Ё рухомЁ вогнЁ. ОднЁ з тих вогнЁв крутились на
невеличкому просторЁ - то зникаючи, то з'являючись з-за чорних куп дерев.
ДругЁ вогнЁ виникали на горбах Ё котились униз Ёз шаленою швидкЁстю. Ще
здавалося, нЁби за ними, по всьому схилу гори тягнуться червонЁ вогнянЁ
хвости. Спочатку малий не мЁг второпати, що це воно, аж раптом став Ё вдарив
себе по лобЁ. Та тож вогнене колесо вогненно© колесницЁ бога Сонця. Добре,
що тут такЁ височеннЁ гори Ё можна сонячнЁ колеса пускати. Ось стежка пЁшла
вгору серед густих чагарЁв. Коли ПЁвник подряпався на гребЁнь горба, йому
просто в вЁчЁ вдарили вогнЁ. ВЁн вЁдскочив назад пЁд захист тЁнЁ густого
куща. Добре обдивився освЁтлену галявину Ё здивувався: посеред галявини, на
гЁлках засохлого дуба палили в'язанки сухо© берести. НЁде нЁкого. Малий
нЁчого не зрозумЁв спочатку. тому обминув освЁтлену галявину в кущах, далЁ
по стежцЁ прийшов вгору над урвищем Ё побачив багаття, бЁля якого теж
нЁкого. А знизу свЁтло вЁд багаття проривалось крЁзь кленове верховЁття
червоними променями Ё сполохами золотих Ёскр. скри високо летЁли вгору
роями густих вогняних бджЁл. Але далЁ якЁсь темнЁ тЁнЁ по навскЁсному
пагорбЁ над рЁкою скакали навколо трьох величезних вогнищ. Малий згадав
розмову старших, що сперечалися мЁж собою Ё гадали, чи попини цього разу
випросять у князя стражу, щоб ганяти купальськЁ Ёгрища. Певно, отЁ всЁ
вогнЁ, про всяк випадок, розпалили юнаки, щоб сплутати, а одночас Ё
подратувати стражЁв. Але малий чув ще й таке. Говорили мЁж собою поважнЁ
каменярЁ на СофЁ©вському подвЁр'©: "Не буде наш каган попЁвським забаганкам
потурати - не посилатиме стражу проти купальських Ёгрищ". "Авжеж, -
погодився другий. - ПЁсля того, як препадлючий АнастасЁй покрав усЁ княжЁ
скарби Ё подався до ляхЁв, каган став обачнЁший. Не всяке слово грецьке
зразу чу ... БЁдна наша земля... На Бога менЁ не шкода останнього шеляга...
Але ж наше золото й срЁбло, Ё хутра на церкву, пливуть до Царграда". "Тихше,
- ще хтось почу ! "- Ё каменярЁ рЁвно задовбали важкими теслами по рожевих
шиферних плитах.
ПЁвник по зЁрках побачив, якраз пЁвнЁч настала. Настав час ворожЁння.
Тепер треба перейти ще два пагорби Ё там, за тими долинками чарЁвне мЁсце.
Там, де влива ться повноводий ручай до ЛибЁдЁ. Там, говорили мЁж собою
старшЁ, ворожать, за поганським звича м, дЁвчата на вЁнках. Потихеньку
переказували, що в тому мЁсцЁ, хто ворожить, в того все збува ться
точнЁсЁнько! Чи погане, чи хороше - як наворожилось! Тому в це мЁсце не всЁ
вЁдважувались прийти, а раптом горе наворожиш?!
ЛибЁдь круто звернула на захЁд. було видно далеко всЁ пагорби в
вогнях. Було видно, як оддалЁк на однЁй галявинЁ водили волЁв Ё корЁв зЁ
свЁчками на рогах. Он на тих водах з човнЁв пускали вЁнки зЁ свЁчками.
ПЁвник подивився вниз на галявину, вона була рЁвна-рЁвнесенька до само©
води, поросла шовковистою травою. З усЁх бокЁв ©© оточували велетенськЁ
тополЁ. СвЁтло йшло знизу крЁзь вЁття Ё малому здавалося не таким яскравим,
як ЁншЁ багаття. Але смЁх чувся лише дЁвочий. Висвистували весело кугички,
гудЁла сопеля, Ё раз по раз лупав бубон. Малий йшов стежкою обережно, тихо
спускався униз до рЁчки. КрЁзь кущЁ пробивалося червоне свЁтло, все на
галявинЁ починало рухатися швидше й швидше. Коло танцЁвниць крутилося
навколо яскравого багаття. Спалахи вогню то висвЁтлювали людськЁ постатЁ з
усЁма подробицями, то робили ©х чорними тЁнями. ЧорнЁ тЁнЁ змЁнювались
бЁлими постатями, червоне свЁтло заливало червЁнню половину лиця, половину
ховало в тЁнЁ. ПЁд уквЁтчаним деревом клена шарпалося три освЁтленЁ постави.
Одна метеляла головою Ё з неймовЁрною швидкЁстю видобувала свист Ёз
очеретяних з' днаних свистульок-кугичок. Друга притупувала ногами,
рвзгойдувалася, метеляла довжелезними косами Ё дула в довгу сопЁлку, брови в
не© пЁднЁмались на лоба Ё очЁ закочувались догори, тЁльки бЁлки
вЁдблискували червоним вЁд вогню. Третя була геть дебела, Ё мала голову, так
покриту намЁткою, що й лиця не було видно. Вона щосили гатила калаталом у
бубон, притоптувала ногою. чим швидше вЁдбивала вона калаталом по бубону,
тим швидше неслися в танцЁ танцЁвницЁ. Крутилося живе колесо людських тЁл,
розвивалися ©хнЁ коси, мерехтЁли намЁтки замЁжних, бряжчало намисто на
дЁвочих шиях, а на головах у них у всЁх були вЁнки, а в довгому волоссЁ
розвивалося зЁлля любистка Ё м'яти, Ё василькЁв, Ё довголисто© трави
лЁпника.
Та трава збиралася дЁвчатами, щоб приворожити до себе хлопцЁв, щоб
знайти собЁ чоловЁка.
Свист кугичок Ё калатання бубона досягло тако© сили й швидкостЁ, що
малий затамував подих, Ё враз ланцюг живий луснув Ё розЁрвався, малий
видихнув з полегкЁстю. Але рух ще бЁльше посилився, тЁльки тепер почалося
стрибання через вогнища. ТанцЁвницЁ схопили ляльку солом'яну всю в
прикрасах, що стояла пЁд деревом, Ё почали з нею стрибати через багаття.
Вони передавали ляльку з рук до рук, Ё коли одна розбЁгалася Ё стрибала з
лялькою через вогонь, ЁншЁ починали ще сильнЁше ляскати в долонЁ Ё
приспЁвувати: "Ой, грайте, грайте, в дудочку грайте, Купалу вславляйте!
Купалу вславляйте!"
Малий Ё незчувся, як почав пЁдспЁвувати: "Ой, грайте, грайте!.."
притупувати ногою по кореню старезного похиленого клена. ВЁн до нього
прихилився, просто лежав на ньому животом, вЁн притупував ногою Ё поводив
плечима, як Ё танцЁвницЁ внизу. ВЁн цього Ё не помЁчав, що вЁн пЁдспЁву Ё
пританцьову , захоплений купальськими Ёгрищами.
Ось одна жЁнка в намЁтцЁ Ё васильковому вЁнку наблизилась до вогню,
схопилась за подЁл сорочки, Ё пригнувшись, одним рухом стягла Ёз себе
сорочку Ё кинула ©© до вогню. На хвилю сорочка збила полум'я Ё стало темно.
Коли за мить вогонь огорнув сорочку, нага жЁнка вже добЁгла до краю берега,
Ё високо знявши руки, стрибнула в рЁчку. ОстаннЁ знову схопились за руки Ё
знов навколо вогню закрутилось живе коло. СпЁвали, гукали, а музики так
вигравали, що пЁт ©х зливав ручаями. ПЁвниковЁ було видно, що ©хнЁ сорочки
на плечах, пЁд пахвами, на стегнах потемнЁли Ё облипли по тЁлу. За першою
молодицею до багаття стала друга. Але вона, роздягшись, свою сорочку лишила
на землЁ, а до вогню кинула дитячу сорочечку. ПЁвник добре знав, що це
значить: перша молодиця сама хворЁла, через те не могла понести, а в друго©
хворЁла мала дитина. Разом Ёз сорочками у купальському вогнЁ спалювали жЁнки
й хвороби.
Ось Ёз-за пагорбЁв почало свЁтлЁшати небо. Сходив мЁсяць. Як виплив
майже повний мЁсяць - всЁ закликали в один голос!
Коло рухалося швидше, швидше! Враз жЁнка з бубоном викинула руку з
калаталом Ё торкнулась плеча наймолодшо© дЁвчини. Була вона роки на три
старша за ПЁвника, може на рЁк старша за доньку коваля. Ось чому та, з
бубоном, поводила головою, немов шукала когось. Вона стежила за дЁвчиною.
ДЁвчина вЁдпустила руки Ё вистрибнула в середину кола на яскраве свЁтло.
Тремтячими руками тягла з себе сорочку Ё заплуталась у рукавах. А коло
танцюристок шалено крутилося, вже не маючи сили спинитись. всЁ волали, аж
у вухах лящало: "Купало, Купало, Купало!" ДЁвчина зняла з голови вЁнок,
затисла його мЁж колЁньми, Ё одним рухом вЁдкинула на землю сорочку. ТодЁ
взяла вЁнок на голову, перескочила на край вогню, прослизнула мЁж руками
дЁвчат, стрибнула з берега у воду. ВЁнок спав з ©© голови Ё поплив на
середину рЁчки. Сама вона вилЁзла з води Ё вскочила до кола. ВилЁзли з води
й молодицЁ Ё теж стали до танцю. ©хнЁ великЁ, особливо першо©, провислЁ
груди метелялися з боку на бЁк, скакали вгору Ё вниз Ё ляскали по мокрому
тЁлу. МЁсяць геть зовсЁм пЁднявся вгору. ТодЁ музика враз увЁрвалася. А
танцюристки все неслися навколо вогнища. Тро жЁнок-музик пожбурнули сво©
Ёнструменти, скинули одяг Ё вскочили до кола. ПЁвник тепер бачив лише ту, що
вибивала калаталом по бубону. Вона бЁгла у швидкому вертЁннЁ танцю Ё було
дивно, як вона, гака дебела, швидко й зграбно руха ться! ОднЁ груди в не©
були завбЁльшки з голову ПЁвника кожна. ДовжелезнЁ, з чорними набряклими
сосцями. МогутнЁ чресла, з глибокими ямками на крижах Ё тЁло ©© так само
блищало у свЁтлЁ багаття, як Ё в тих, що вилЁзли з рЁчки.
Коло ще разЁв три пронеслося навкруги багаття Ё розпалося. ВЁн дивився
в ©© лице з ледь вирлатими очима, Ёз роздутими нЁздрями кирпатого носа.
Рвонувся назад за дерево.
Оступився. Завалився навзнак Ё, боляче вдарившись об корЁння головою,
покотився на галявину вниз.
Товстуха щосили заволала.
- Тихо! МовчЁть! Пропаде ворожЁння. На менЁ все зависа ! Цур! Цур! Цур!
ВсЁ заклякли нерухомо. НавЁть декотрЁ з розкритими ротами. в очах у
всЁх був розпач - пропало ворожЁння!!!
Малий лежав голЁчерва Ё не ворушився - все тЁло його затерпло.
- Слухайте мене! - В голосЁ товстухи вЁдчувалась така сила, що всЁ
зразу ж мовчки пЁдступили до не©. - Ти, ти й ти! - Вона тицьнула на
наймолодших дЁвчат. - Тримайте його руки, ноги, голову! А ти, - вона взяла
за руку наймолодшу купальницю, - закрий йому очЁ.
ПЁвник занЁмЁв вЁд страху Ё не пручався.
Коли над ним схилились нагЁ тЁла, коли до його обличчя наблизились
тремтливЁ перса, мокрЁ гарячЁ долонЁ легко лягли на його повЁки.
ПотЁм важка гаряча рука лягла йому не серце. мЁж чужими пальцями вЁн
вЁдчув, як вЁстря ножа дотика його крЁзь сорочку. ПотЁм руку вЁдняли Ё
вЁстрям ножа провели по сорочцЁ хрест на хрест. зразу ж на сорочку злилась
хмЁльна медова рЁдина.
Гучний голос сповЁстив:
- Кров пролилась! ТЁло кидайте у воду.
ПЁвника пЁднесли вгору Ё бЁгцем, бЁгцем понесли до води.
Щосили розгойдали. Кинули у рЁчку.
Тепла вода Ёз страшним шумом зЁйшлась над його головою.
ВЁн зрадЁв - живий! Його не закололи!
Незважаючи на одяг, що облипав його тЁло Ё заважав рухатись, поплив
навпростець на правий берег ЛибедЁ.
Та його наввимашки наздогнала молодиця.
- Не тЁкай! Вертай до берега.
А з берега танцЁвницЁ стрибали у вЁнках. ВЁнки злЁтали з ©хнЁх голЁв.
ТодЁ вилазили на берег Ё бЁгли по березЁ до звороту рЁки, стежачи за
сво©ми вЁнками. Вгадували свою долю.
ДалЁ звороту нЁхто не ходив.
ВЁд звороту поверталися до багаття, Ё знов водили танок пЁд кугички та
сопелю.
Товстуха, тЁльки почула музику, зразу ж розЁбрала донага хлопця, вЁн Ё
писнути не встиг та й не посмЁв.
- ПЁшли до багаття. Поведемо танок! товстуха врЁзалась у коло там, де
була наймолодша дЁвчина.
За лЁвицю його тримала найтовстЁша, найгрудастЁша жЁнка, а за правицю -
наймолодша дЁвчина.
Спочатку вЁн не бЁг, а його просто тягли, несли за руки, а потЁм звуки
кугичок та сопелЁ почали пробиватись крЁзь шум до його слуху. наповнили
його тЁло полегкЁстю Ё радЁстю. ВЁд цього й сила, й прудкЁсть у ногах
з'явились. вЁн вже гнав Ё гнав з усЁма по колу, щосили б'ючи п'ятами.
Дебела вирвала його Ёз ланцюга танцюристок Ё помчала до вогню.
Вони вдвох просто перелетЁли через тахнуче вогнище.
Коло знов розпалось.
Його хапали за руки ЁншЁ Ё стрибали з ним через вогонь.
Коли вЁн почав стомлюватись, звЁдкЁлясь з'явилась товстуха кирпата,
вирлата. Вона тягла великий оберемок свЁжостятого очерету.
Пожбурнула його на яскраве полум'я.
СвЁтло згасло.
ЗашипЁло й затрЁскотЁло мокре бадилля на жаринах.
Над багаттям заклубочився густий бЁлий дим. покрив усю галявину.
ТодЁ товстуха схопила свЁй Ё хлопчикЁв одяг Ё пЁд покривом диму
подалась у кущЁ. Хлопчик за нею.
Межи темного гЁлля попереду викручуються, хилитаються пишнЁ бЁлЁ
стегна.
Ось тЁльки руки простягни Ё торкнись.
ВЁн не втримався - простягнув руку Ё торкнувся.
вона стала Ё поволЁ повернулась до нього, просто вЁддаючи себе всю на
огляд Ё на дотик!
ВЁн гладив Ё гладив ©© великий шовковистий живЁт, торсав величезнЁ,
неймовЁрнЁ груди, м'яв пальцями набряклЁ, твердЁ сосцЁ.
Та ось вона вЁдкинулась назад, вЁдхилилась Ё стегнами, Ё животом, Ё
рука ПЁвника зависла в повЁтрЁ.
Знов вЁн бЁг за нею по добре витоптанЁй стежцЁ.
Ось вони з розгону вискочили на галявину, залиту срЁблом мЁсячного
свЁтла. Старезна засихаюча липа така чорна, наче обгорЁла вЁд блискавки.
ЖЁнка стала пЁд липою, а ПЁвник з розгону налетЁв на не©, занурився
лицем межи пишних гарячих грудей.
Вона впустила на срЁблясту траву його мокрий одяг Ё показала рукою:
"Вдягайся!".
ВЁн розбирав, розправляв свЁй одяг, а вона стояла в якихось двох
кроках, не бЁльше, вЁд нього Ё поволЁ обертала намЁтку.
ПЁвник вЁдчув, як вЁд не©, вЁд ©© мокрого важкого волосся тягне димом
багаття Ё тонким ароматом любистку Ё ще якогось зЁлля.
З усЁх горбЁв Ё ярЁв над ЛибЁддю долинали несамовитЁ пЁснЁ та шалена
музика.
Десь за горбами, на сходЁ пропЁяв далекий пЁвень.
Малий подивився на зорЁ - Ё здивувався - вони тЁльки-тЁльки зрушились.
А йому здавалось, що проминула вся нЁч Ё вже ось-ось настане свЁтанок.
ЖЁнка широко розчепЁрила пальцЁ Ё притисши до ключиць навхрест складенЁ
руки з силою натискала на сво тЁло, огладила всю по набряклих важких
персах, по животу, по рвзлогих стегнах, пружно зЁгнулась, пройшлась,
втискаючи пальцЁ в тЁло по колЁнах Ё гомЁлках.
Рвучко розправилась, Ё велетенськЁ перса загойдались, заметелялись з
боку на бЁк.
Заметеляла головою.
З усЁх пагорбЁв Ё мисЁв рЁки долинали шаленЁ ритми танцЁв Ё нестримнЁ,
запальнЁ голоси спЁвачок.
Десь за пагорбами пропЁяв ще раз пЁвень.
оголена товстуха схопилась за одЁж Ё миттю накинула сорочку Ё
вправними рухами доправила намЁтку, пЁдперезала сорочку крайкою.
ЖЁнка вже вдяглася, а малий обмотував ще онучЁ Ё натягав постоли.
Коли вЁн пЁдвЁв голову, щоб ще раз подивитись на цю зграбну товстуху,
бЁля дерева нЁкого не було.
ПЁвник розчаровано похитав головою, а йому ж так кортЁло спитати, хто
вона Ё звЁдки вона.
Тут вЁн, обгортаючи крайку, з жалем згадав свого ножа. лезо добре, Ё
ручка поцяцькована.
Хоча добре, що ножа тЁльки забрали, а могли ж Ё втопити. хто б там
почав допитуватись - хто втопив? Сам полЁз у воду на Купала, от Ё
захлинувся.
ВЁн уже збирався полишити галявину Ё озирнувся на остаток. Високо на
стовбурЁ, йому треба пЁдстрибнути щосили, або подертись, встромлено його
нЁж, а на нЁж завЁшено вЁнок Ёз волошкЁв.
От яка добра та кирпата товста молодиця - приворожила йому якусь
синьооку. хитро як наворожила - вЁн Ё не прохав. Адже йому такого ще й не
належить, вЁн ще малий, щоб заклинати й ворожити на якусь дЁвку. А ця
чарЁвниця-товстуха сво ю зграбною рукою потнула ножа в суху липу.
З розгону пЁдстрибнувши. ПЁвник видер ножа, Ё вЁнок сам насунувся йому
на руку.
Та на руцЁ вЁн його нести не став, а натяг на голову.
тут вЁн зрозумЁв - ця добра товста молодиця була й хитрюща - вона
вивела його з Ёгрищ Ё не дала йому додивитись найголовнЁшого - коли на
передденнЁ будуть топити Марену Ё спалять Купалу. водночас вона зробила
його учасником пота много, найпота мнЁшого ворожЁння на плЁднЁсть. Саме про
це ворожЁння вЁн, ще зовсЁм безштаньком, чув, як говорили молодицЁ,
озираючись, щоб не було де дЁтлахЁв старших. А на нього, безштанька, вони Ё
уваги не звертали.
ВЁн зрозумЁв, що коли вЁн голий з голими купальницями стрибав через
багаття, що вЁн був уособленням Ярила, що розпалю хЁть, ярЁсть Ё оплЁдню
все живе.
А цим вЁнком Ё ножем товстуха нЁби говорила: "Ось тобЁ щаслива ворожба!
ТобЁ випало, бЁльш нЁж кому, тобЁ дозволили бЁльш, нЁж кому! Отож Ёди Ё
мовчи, як належить дитинЁ! Як мовчить вЁнок, як мовчить нЁж, як мовчить
сухий стовбур!"
ВЁн поспЁшив додому швидко й радЁсно.
ПеребЁгав з пагорба в долину, Ё з долини знов на пагорб.
ще ПЁвник вирЁшив мертво про все мовчати.
тодЁ той, мЁський Бог, зроблений на глинянЁй дощечцЁ, з сяйвом
навколо голови, нЁчого не знатиме.
НЁ, вЁн його не обдурюватиме, богЁв дурити не можна. Просто вЁн
мовчатиме, бо той Бог мЁський. ВЁн там всим розпоряджа ться. ВЁн новий Бог.
А старЁ боги живуть Ё в деревах, Ё в каменЁ, Ё в джерелах, Ё в блискавках...
А позаду нЁч купальська сяяла вогнями, вибухала спЁвом. Та поволЁ все
затихало, бо вЁн вЁддалявся вЁд рЁчки Ё наближався до осель.
Та коли вже до пагорба лишалось зовсЁм трохи, вЁн побачив кЁнськЁ тЁнЁ,
що рухались безшумно через белебень до невеличкого гайка. ВпЁзнав коней.
хнЁ конЁ. Але не йдуть, а пливуть без звуку. копита не б'ють об
затвердЁлу, як камЁнь глинисту стежку!
Не Ёржуть Ё не порскають.
ВЁн припав пЁд кучу.
Уважно придивившись, побачив на спинЁ в ГнЁдо©, а саме це була вона,
розпластану людську постать.
А з гайка пропищала дрЁмлюга.
, лежачи на ГнЁдЁй, тЁнь теж вЁдповЁла голосом дрЁмлюги.
Отже, це татЁ. вони зводили п'ятьох ©хнЁх коней.
Малий натяг через голову вЁнок на шию Ё потиху попрямував вЁд куща до
куща. Униз.
Щоб наблизитись непомЁченим до гаю. Це йому вдалося. Чутке вухо
хлопчика вловило слова суперечки двох:
- Чого ти один прийшов?.. Ви що, з ним подурЁли?... Трьох коней було
мало?.. Що вЁн там робить?..
- Тих-х-хо! - ШипЁв певно той, що при©хав, лежачи на ГнЁдЁй. - Там ще
добрих двЁ кобили. ВЁн ©х ось-ось приведе!..
- Ану швидше вЁдправляйся до нього Ё давай назад. Час уже до схованки.
Ось-ось почнуть з Ёгрищ вертатись Ё нас побачать!
схопив, певно, за горлянку того татя, що пригнав коней, бо вЁн
захрипЁв.
- Зараз я,.. та зараз же...
зразу ж вЁд купини дерев вЁддЁлилась тЁнь Ё побЁгла пЁдтюпцем через
вЁдкрите мЁсце Ё вмить щезла за пагорбом.
ПЁвник тихо-тихо, обережно-обережно посувався мЁж кущами вперед Ё молив
подумки нового Бога Ё всЁх старих богЁв, щоб вони розчистили його шлях до
коней вЁд сухих гЁлок.
О диво, справжн диво, певно, хтось почув його молЁння, благання, бо
жодна суха гЁлка не трЁсла пЁд його постолами, поки вЁн переходив до гаю.
Один чоловЁк при оголенЁм мечЁ, бо лезо зблисло, мов блакитна вода в
чорнЁм мороцЁ, перед ГнЁдою присЁвши, обмацував ©й бабки.
ДвЁ ЁншЁ кобили теж були в путах.
Ще двЁ ЁншЁ були прив'язанЁ до грушЁ-дички Ё тупцювали стривожено, та
тупотЁння ©хнього не було чутно. На мордах хлопчик чи розгледЁв, чи,
скорЁше, вгадав, - були затягнутЁ закрутки.
Малому стислося серце вЁд уяви, який то бЁль терплять конЁ.
Копита у всЁх добре були завинутЁ ганчЁрками. Все було так, як
розповЁдали старЁ холопи на боярськЁй кухнЁ. ТЁльки от зброя в татя була не
обушок, не нЁж, не сокира, а дорогоцЁнна, яку може придбати тЁльки дружинник
чи багатий купець.
Хлопчик припадав до землЁ, часом повз навкарачках, Ё все до
грушЁ-дички, до прив'язаних коней.
Йому вдалося з першого поруху вЁдв'язати вуздечку однЁ © кобили,
навкарачках полЁз, полЁз, тягнучи за собою повЁд.
ВЁн затяг ©© за кущЁ. Помацав путовЁ суглоби - не боркана.
ТодЁ зразу ж вхопився за закрутку, щоб звЁльнити ©й дихання. Спочатку
нЁяк не пЁддавалася закрутка - так була линва перекручена. Та все ж, з
рештою-решт, пЁшла, Ё морда звЁльнилась.
кобила, задерши вишкЁрену пащу, щосили заЁржала, аж луна лупонула