пЁдЁйшов до Ляха.
- Для чого короби? Чи© вони?!
- Якби ти був лицарем, я б тобЁ вЁдповЁв. Але ти пЁдступний холоп,
хитрий, смердючий пес! Поставив пастки, не гЁднЁ во©на! Ти Ё тЁлом Ё душею
раб, холоп, бидло, руська худоба!
- Ляше! Не гнЁви мене, не бреши на мене. Я вЁльна людина! Якщо я твою
голову кину суддям Ё приведу зведених коней Ё весь ваш татЁвський реманент,
- нЁ княжий, нЁ церковний суд не визна мене винним, Ё боярин мене не
одержить в холопи! Але не про це мова! Скажи - для чого цЁ короби ти сюди
пер? я тебе зразу ж вЁдпущу. Слово даю!
- Рабське слово сили не ма ! Зрада - зброя рабЁв!
- Даю слово - твою полюбовницю звЁльню, стрЁлу з не© витягну Ё коня вам
найсильнЁшого дам. ТодЁ повЁриш?
- Спочатку ©© звЁльни!.. - ПрохрипЁв Лях.. Служниця подумала, що ПЁвень
©© чи мордуватиме, чи Євалтуватиме, тому вона, як вЁн наблизився, плюнула
йому в лице. А вЁн у вЁдповЁдь ©© вдарив по вилицЁ. зразу ж блискавично
видер Ёз рани уламки стрЁли.
ПЁвник стояв поруч Ё заглядав, як то дядько чинить.
- Не дивись, не дивись на мою голизну, личино древлянська!
- Я й не таке бачив! А ти, а ти... це ти в зеленЁм глечику принесла в
Ёстобку отру ний мед.
- Не базЁкай! Приведи Кошлатого! - Не обертаючись, наказав дядько
ПЁвень. - Я тебе вЁдпускаю. Можеш навЁть ©хати за пЁдмогою. ТЁльки я
спочатку поприбиваю до верб!
- Не по©ду я нЁкуди... ВЁдпусти його!
- Нехай вЁн скаже - для чого короби!
-- ВЁн не скаже...
- ТодЁ Ё вЁн скона , як оця поганська личина! - ПЁвень широкими кроками
рушив до печенЁга.
шов Ё зЁ свистом розсЁкав повЁтря блакитним лезом меча.
Служниця мовчала.
Ось три кроки до конюха-печенЁга. СрЁбним променем спалахнув меч.
глухо вдарила стрЁла в печенЁговЁ груди,
- Ой матЁнко! - Закричала служниця. А ПЁвень вже йшов до гЁнця Ё сЁк
мечем повЁтря. НавЁть не зиркнувши на мертвого печенЁга - стрЁла йому серце
пробила.
- Не тре, не тре! Я все скажу! - Заголосила служниця. - Це для того,
щоб...
- Тихо! Не галасуй! А ти вЁдЁйди! - Кинув дядько через плече ПЁвнику,
що йшов слЁдом за ним.
Тому ПЁвник не чув, що вона шепотЁла дядьковЁ.
Дядько стояв, може на голову нижчий вЁд не©, схилив голову на лЁве
плече, пЁдставив угору вухо, наче недочував Ё все кивав Ё кивав на ©© слова.
Мовчки звЁльнив вЁд пут служницю Ё ©© коханця Ляха Ё пЁдвЁв ©м мЁцного
коня. Лях мовчки розглядався на поранену спухлу руку, зЁ здивуванням на
обличчЁ обмацував пальцЁ.
- А де вашЁ припаси? - Спитав ПЁвник.
- Там у схованцЁ,.. - вЁдказала служниця. Нараз почувся кашель, мов хто
водою чи слиною поперхнувся, а тодЁ високий голос гречина.
- Ти ©х вЁдпуска ш?! А вони ж тебе здурили... Вона йому твого полового
огиря з мЁста вивела!!! А ти ©х вЁдпуска ш?.. - Спадаючим голосом закЁнчив
гречин.
Лях Ё служниця кинулись бЁгти до заростей, та рани Ё пута ослабили ©х..
Першого ПЁвень наздогнав Ляха Ё вдарив кулаком по тЁменЁ. Лях снопом
упав у мочарину. А служниця, хоч сильно поранена, вже дЁсталася до кущЁв. Та
в темрявЁ ПЁвень Ё ©© збив з нЁг ударом в потилицю.
Прив'язав обох до кошлатого коня Ё тягнув, волочив назад, до верб.
- Де мЁй половий коник? - Питав ПЁвень, наступаючи на горло ЛяховЁ
подертим вуглярським личаком.
Лях пЁсля останнього дядькового удару, певно, перестав уже вЁрити в
свою фортуну. не огризався Ё не ображав ПЁвня, але мовчав затято.
знов служниця сказала.
- Розв'яжи мене - я приведу коня... ТЁльки ти вЁдпустиш нас?..
- ВЁдпущу. ди. СкЁльки тебе чекати?
- Як сонце он пЁд ту гЁлку дЁстане, - показала на низьку товстенну
вербу.
вона пЁшла в ранковий туман по ледь помЁтнЁй стежцЁ Ё ©© мов вЁд
мЁцного хмелю хитало й заносило.
- Дядьку! - ЗашепотЁв ПЁвник, шарпаючи за рукав. - Вона впаде Ё скона !
Або в багно завалиться...
- НЁ! Служниця - страх, яка витривала! нший би вЁд тако© рани... - ВЁн
озирнувся на поборканих татей. ВсЁ вони повернули голови за служницею. вЁн
зашепотЁв ПЁвникув - Ти бЁжи нЁби туди, до коли сховано©... А там через
ручай ©й навперейми Ё за нею слЁдкуй. Та обережно менЁ! - А тодЁ вголос, але
не дуже сильно. - ЗбЁгай,- перевЁр коней та принеси штиль Ё сокиру.
Служниця йшла не поспЁшаючи, то просто бЁгла, то сЁдала перепочити на
купину. Назад озиралась, обертаючись усЁм тулубом - певно, що рана пекла ©©
нестримно Ё не давала вЁльно рухатись.
Щоразу, коли вона починала обертатись, ПЁвник встигав схоронитись за
кущем, за шуворами, за купинами чи просто присЁсти у височенну траву.
Перед невеличким гайком вона спинилась Ё довго обдивлялась на всЁ боки.
Стиха покликала. Коли ©й неголосно вЁдповЁли з-за чагарника, тодЁ вона
пЁшла в заростЁ.
ПЁвник, просто припадаючи до землЁ, наблизився до заростей.
- А все? - Спитав старий перевЁзник. ПЁвник зразу впЁзнав його глухий Ё
хрипкий голос.
- На островЁ. Перевезли. не зна вЁн... Дума , що воно там, де вЁн
сховав... Ой, сестрице, обережнЁше... Ой болить, ой пече.... стрЁли, можу
присягтись, у нього отру нЁ всЁ. ВсЁ стали як дурнЁ пЁсля блекоти... У
нього, бЁдолашного, рука розпухла... Одна надЁя - встигнете... Якщо
спЁзнимось, дурник ©х заб' .
- Терпи, терпи, небого! Я вже рушаю!
- Дядечку! ПоспЁшай до хлопцЁв. ВсЁх родичЁв пЁднЁми!!! Ой болить,
болить менЁ! А в очах кружала плавають. Ой хоча б не вмерти вЁд отрути!..
ПЁвник не став слухати далЁ, а плазом, плазом порачкував до стежки, а
там заростями навпростець.
тремтячи вЁд страху, що потрапить у трясовину, Ё маючи надЁю, що
уникне трясовини, побЁг, побЁг навпростець до дядька ПЁвня.
ПЁвень мав слух не згЁрший, анЁж малий, Ё вискочив йому назустрЁч.
- Зрада... - ПрошепотЁв ПЁвник Ё сЁв просто в мочарину там, де стояв. -
Вона... тебе... зрадила... - Плакав хлопчик. - Скарби тут десь на островЁ.
Вони пливли по скарби... Тут на островЁ... Десь тут,.. на островЁ!..
- ЗрозумЁв! Ти пильнуй ©х! ТЁльки знЁметься веремЁя, почу ш - обтинай
струни. А Ляху горлянку розчикриж! Не тни вЁстрям, а рЁж, як теля - попЁд
скилицею, як би косою рЁзав! НЁж у тебе добрий!
Сам побЁг назад межи верби Ё вмить вилетЁв звЁдтЁля охляп на конЁ, але
при збро©.
тнучи п'ятами кобилу пЁд ребра, пустив ©© по вузькЁй болотнЁй
стежцЁ...
ПЁвник йшов поволЁ до верб Ё ледь не спЁзнився. Бо Лях пЁдкочувався до
жилки, що днала напнутий самострЁл Ё ретязЁ Гречина. Гречин з розкритим
ротом не мЁг вимовити нЁ слова, закам'янЁв, задубЁв, як жаба перед вужем.
ПЁвник, ще не прийшовши в силу пЁсля шаленого бЁгу, тремтячими руками
витяг Ёз купи захопленого добра карбований, мережаний кий Гречина.
ЗвЁв над головою Ё опустив на плечЁ ЛяховЁ. ПотЁм по головЁ бив, по
руках, по череву, по ногах.
- ВЁдповзай, вЁдповзай, вЁдповзай!!!
Сили в малого ще не вЁдновились, але кий був замашний, з якогось
пЁвденного дерева, наче залЁзний.
Лях пробував закритись зв'язаними руками. Лях перевернувся на черево.
ПЁвник важко пЁдносив кий Ё гатив полоненого по хребту, по ребрах, по
головЁ.
ВЁн обЁсЁв геть Ё не усвЁдомлював, що кричить Ё проклина Ляха. Наче в
хворому мареннЁ вЁн змахнув ки м Ё вдарив по ногах Ляха, Той сЁпонувся, наче
в корчах, Ё зачепив жилку вЁд самострЁла.
СтрЁла свиснула, продерши ПЁвнику сорочку пЁд лЁвою пахвою, чирконула
по шкЁрЁ, обпЁкаючи гарячим болем, але, втративши свЁй напрям, вп'ялася в
плече гЁнцевЁ.
ВЁн не зойкнув, не захрипЁв. ТЁльки шарпонувся усЁм тЁлом Ё провис на
линвЁ.
Лях теж зацЁпенЁв, увесь закривавлений Ё потовчений. А Гречин Ё син
перевЁзника стукотЁли зубами зЁ страху.
Малий враз утратив усяку цЁкавЁсть до полонених татей Ё лють вЁдпустила
його.
ЗовсЁм забувши про обережнЁсть, вийшов з укриття. В кЁнцЁ стежки
побачив вершника Ё коня на поводЁ. Попереду коней Ёшли тро .
Дво дЁвчат Ё простоволосий сутуловатий чоловЁк.
ПЁвнику стало все байдуже. Змучений, зморений, безсилий присЁв пЁд
крайньою вербою. тЁльки прихилившись спиною до стовбура, вЁдчув бЁль у
лЁвому боцЁ. Помацав у пазусЁ Ё побачив на пальцях густючу липку кров.
Вид кровЁ пройняв його крижаним жахом. Заплакав ревно та гЁрко.
Якраз Ё дядько пригнав двох дЁвчат Ё вимоклого перевЁзника.
Побачивши, що з гонцем, ПЁвень кинувся до малого.
- Ти?!! - торсав його за плечЁ, аж малий клацав зубами Ё гикав. - Ти,
дурню?!!
- ЧоловЁче! - Заскиглив Гречин. - Малий не винний! Це он той,
проклятий, все!..
- Ага!.. - Вигукнув дядько. - ЗрозумЁв! А цього за що ти змордував?!!
За що?!!
- За що, за що?.. За те,.. - сонно проказав ПЁвник, вмощуючись у
високЁй шовковистЁй травЁ пЁд деревом.
НЁщо не могло збадьорити ПЁвника. ВЁн спав.
КрЁзь сон чув голосЁння доньки перевЁзника, плач служницЁ, стогони
поранених, хрипке благання перевЁзника.
ПотЁм був гуркЁт, лайка ПЁвня, благальнЁ голоси дЁвчат. А за тим ©хнЁ
завивання й прокльони, крики, голосЁння.
Наче пахло спаленим м'ясом.
Прокинувся ПЁвник вже верхи на конЁ пЁд вечЁр, коли вони ви©хали на
шлях. Перш за все ПЁвник порахував коней. Дев'ять. ВЁн з дядьком ©хав на
половЁм печенЁговЁ.
У дядька була голова перемотана уривком сорочки. Дядько скоса позирав
на зашмаровану вуглярську колу. Там, у високЁм коробЁ, на якихось шкЁряних
паках, пов'язаний, наче спЁйманий вовк, скорчився Гречин. ВЁн, скЁльки мЁг,
вЁдхилив лице вЁд двох голЁв людських - печенЁгово© та гонцево©. Голови були
в потьоках засохло© темно© кровЁ, наче смолою замазанЁ.
- Дядьку! - Знов забила ПЁвника пропасниця. - Це ти чи я?!!
- ВЁн сам себе погубив! Коли я звЁльнив його з пут, вЁн витяг з чобота
рЁзака Ё штрикнув мене в груди. Дурень! Я його вЁдпускав, бо всЁ мене
благали, а вЁн хотЁв мене позбавити життя! Дурень, от же дурень!
- А тЁ?! А тЁ?!!
- Я ©м вуха пообрЁзав. Як у ПисьмЁ сказано: "Око за око, зуб за зуб'!
- А ОнуфрЁй казав менЁ, що треба пЁдставити другу щоку, якщо тебе
вдарили по однЁй...
- Нехай мене Бог вибачить! - тричЁ перехрестився ПЁвень. - Каюсь,
забув, забув.
- А дЁвкам теж?
- НЁ, лише Ляху Ё сину перевЁзника,
- А... А що тепер будемо робити?
- Як до©демо до шляху великого - бЁжи до сво©х скоморохЁв. Скажи ©м, що
дядьковЁ допомагав коней шукати...
- Дядьку, а як ти звЁльнишся тепер? Ти ж Ляха не встерЁг, виходить, ти
його вЁдпустив. Значить, ти тепер холоп?! Така ж у тебе була угода з
боярином.
- Ха-ха! Мене князь вЁдкупить! Бо не хто-небудь, а я власноручно вертаю
йому вкраденЁ скарби.
- Ти бачив, ти бачив?!! Дивився?! Заглядав у паки?!!
- Це княжий скарб. не годиться нЁ менЁ, а нЁ тобЁ туди заглядати.
- ти не подивишся?
- НЁ, ПЁвнику. Це майно нашого господина.
- Ой, а я так хотЁв подивитись на княжЁ скарби! Так хотЁв!!!
- НЁ, ПЁвнику. Нам цього не можна!
- Дай, я хоч на печатку подивлюсь!
- Дивись! Це нам з тобою можна.
ПЁвник скочив з коня Ё видерся на колу.
Гречин лежав якраз на коробЁ, де печатки пЁдвЁшенЁ.
- Посунься!
- Не можу... Розв'яжЁть мене,.. - заскиглив Гречин. Лице в нього було
спухле Ё пашЁло жаром.
ПЁвник напружився, вперся ногами в стЁнку короба Ё зЁштовхнув Гречина з
мЁсця.
Ось вони, важкЁ свинцевЁ печатки.
Покрутив у пальцях, потримав на долонЁ.
На однЁм боцЁ був карбований чЁткий княжий тризубець, на другЁм боцЁ
трохи зЁм'ятий во©н зЁ списом у правицЁ Ё щитом при лЁвЁй нозЁ.
ТЁнь впала на хлопчика.
Над ним височЁв широкоплечий дядько. Здавався велетом, коли був верхи -
такий широкий, м'язистий, грЁзний навЁть у сво му повстяному ковпаку.
ВЁн вийняв з в'язанки товсту стрЁлу Ё ткнув у вишкЁренЁ зуби гЁнцево©
голови.
- Смердючий пес! Продав свого господина! Дивись, небоже, така доля
чека на кожного зрадника.
- Гречин теж зрадник. А ти ж його не вбив!
- Каже, щоб я його вЁдвЁз до князя. Наче щось ма таке князю сказати,
що Ёншим не можна слухати... НавЁть як вЁн мене дурить, його ябедники
замордують... Ну, подивився? Тепер бЁжи! Оно вже шлях великий!..
- У мене нема нЁчого. Дай хоч резану...
- Дурню! ЗвЁдки у мене можуть бути грошЁ, коли я коней шукав Ё по
вугЁлля ©здив?!
- Але ж ми взяли таку здобич!
- Здобич пЁде на храм божий! Ця здобич нам не належить. Це Бог вЁддав
нам ворогЁв у руки. Я повинен за це вЁддячити БоговЁ... ПоспЁшай! Скоро
ворота зачинять. Бачиш - вже сонце сЁда ?..
ПЁвник забЁг на ПодЁл з останньою кЁнською батовою. ВЁн бЁг Ё чув, як
риплять спицЁ коловороту Ё поскрипу мЁсток, пЁдносячись над протокою
ГлибочицЁ.
ПЁвника ледь не збили на землю Реп'ях та Хода. Реп'ях дибки ставав та
облизував хлопця, а Хода дзиЄою крутився навколо нЁг хлопця Ё все рохкав,
рохкав без перерви.
ВсЁ були при столЁ, Ё ПЁвник розводив теревенЁ, як вЁн допомагав
дядьковЁ коней шукати. Як подер сорочку об тернину, як бока роздер до кровЁ.
- Так ти тепер до дядька пЁдеш? - Запитав канатоходець.
- Та якби... Дядько завтра кудись ©де по камЁнь... На ТетерЁв десь... А
з хлопами що менЁ робити? Я краще у вас буду.
- То будь, - ствердив похмурий бубонист, дядько ЛютЁв. Так що все було
гаразд.
ТЁльки от по трапезЁ гусляр сказав хлопчиковЁ сво©м тихим голосом:
- Проведи мене до мого старого бойового друга. Лише звЁрЁв сво©х не
бери. Я от гусельцЁ сво© прихопив. ЗаспЁва мо старому старих славних пЁсень.
Нехай послуха , який голос у мого учня.
- ДЁду! Ти не дуже розспЁвуйся - завтра до боярина йдемо.
- НЁчого не трапиться.
Та коли вони дЁстались до садиби дЁдового друга, старий спинився Ё
довго тримався за груди, чи так серце вгамовував?
- Час тобЁ, дитино, тЁкати з Ки ва. БЁля нашо© садиби крутилося дво
жебракЁв. У сусЁдЁв питали, чи не живе тут поблизу той хлопчик, що золото
роздавав жебракам бЁля Десятинно© церкви? НЁ, не старцЁ вони, а вивЁдувачЁ.
Я вивЁдувачЁв по духу чую, хто б вони не були: чи нашЁ, чи греки, чи
мусульмани. Я чотири рази був у полонЁ. ДвЁчЁ викупили, двЁчЁ мене вЁдбили.
Соглядата© скрЁзь схожЁ.
- Куди ж менЁ подЁтись?
- Пересидиш у добрих людей! Поки ми з мо©м другом спЁватимемо й
гратимемо, щоб на вулицЁ чули, ти перелЁзеш через тин Ё пЁдеш... - ДалЁ
старий, прикриваючи рота долонею, пояснив, куди Ёти та що й кому ма
говорити...
Вголос гусляр пояснив:
- Ми, удвох Ёз другом мо©м, динЁ во©ни СвятославовЁ, що дожили до
сьогоднЁшнього дня. ОстаннЁ звитяжцЁ. Запам'ятай це. Колись сво©м дЁтям
розповЁси, що бачив останнЁх витязЁв Святославових. Ось Ё господар.
Той господар з лЁхтарем глиняним у лЁвицЁ дЁйсно був казковим витязем.
БЁльше таких велетенських дЁдЁв ПЁвник нЁколи не бачив.
Одною рукою велетень обЁйняв ©х обох - висохлого дЁдуся Ё його
мЁзерного учня.
- Ну ж, ну ж, заграй, хлопче! - Пробасив старезний во©н.
- Грати вЁн ще не годен перед людьми, а от голосок у нього срЁбний, а
пам'ять - як чекан для монети! З одного разу всю пЁсню пам'ятае!
- Невже новий Боян народився? - ЛагЁдно Ё з надЁ ю спитав велетень.
дЁд вдарив по струнах, а вони вдвох затягли пЁсню про похЁд
СвятославЁв на Хвалинське море.
Старий велетень ридма ридав, розхитуючись з боку на бЁк. Як скЁнчили
спЁвати старець Ё малий, велетень перестав плакати.
- Брате-друже! Диви, малий який: Ё не киянин, а он як пЁсню веде. Як не
перевелись голоси в наших землях, то й звитяга не переведеться!
- Так воно так, брате-друже! Та тЁльки малого хтось вистежу . Чи воно
княжЁ люди, чи церковнЁ. Гадати хто та що - часу нема . Треба сховати
хлопчика.
тодЁ, коли старЁйшини спЁвали в два голоси про красунь з Дербенту,
малий перелЁз через тин-паркан гостроверхий Ё нишком дЁстався до ГончарЁв.
Там, назвавши пота мне слово вЁд старого во©на, перебув кЁлька днЁв.
Поки не передали хлопчику, щоб Ёшов до бойового човна, що його
збудували на глибочицькЁм березЁ бЁля Житнього базару.
ось вЁн тепер бЁля бойового човна сто©ть Ё огладжу дзвЁнкЁ напруженЁ
дошки, що бронею накривають одна одну.
При©хали вози з припасами, прийшли мужЁ. Все молодЁ, зграбнЁ, худЁ,
м'язистЁ. Принесли весла довгЁ, щоглу лискучу Ё свЁтле вЁтрило, намотане
туго на рею.
З розгону по колодах пустили човна на воду.
НЁ весла не вдаряли, нЁ вЁтрило не розпустилось, а човен рЁзав Ё рЁзав
синю воду, а вона дзеркалила його золотЁ блискучЁ боки.
Та мить споглядання золотих гнутих бокЁв, золоте вЁддзеркалення у
безоднЁй синЁ тепло© днЁпрово© хвилЁ потЁм розтяглась на весь час його
плутаного, химерного шляху життя.
Йому здалось, що бачить вЁн себе в той давно витрачений, розтриньканий,
змарнований, спалений Ё водночас казково дзвЁнкий час, коли вЁн самотужки
пЁдбира мелодЁю Ё спЁва вЁншування могутнЁм веслярам.
Напружилось вЁтрило колесом, засвЁтилось срЁблом, тремтять, дзвенять
вЁд напружено© гонитви крутЁ боки човна, рЁже високий Ё гострий нЁс
чорно-синю воду.
Он там далеко-далеко внизу пливе-лине золотий човен по найтемнЁшому, по
найглибшому звиву русла, мина слЁпучЁ одмЁлини, бронзовЁ смуги вогко© рЁнЁ,
смарагди та срЁбло прибережних га©в та заростей шелюги.
ВЁн сто©ть отут вгорЁ на височенних ки©вських кручах Ё спогляда , як
вЁн, малий тодЁ, видерся по штагах на рею Ё примостився на самЁм вершечку
щогли, спогляда блакитнЁ далекЁ приднЁпровськЁ гори.
не бачить його, сивого, сутулого, з глибокими зморшками на худому
обличчЁ.
А вЁн сивоусий бачить його, малого, веселого мандрЁвця Ё спЁвця, як вЁн
дряпа ться по штагах на рею.
А вЁн, той меткий хлопчина, не бачить сивоусого пЁдтоптаного мужа.
Мужа мудрого, знаючого, умЁлого Ё вправного у рЁзних ремеслах.
нЁчого йому не шкода з усЁх рокЁв прожитих. ТЁльки шкода тЁ ©
безжурностЁ, що минула, розвЁялась, пролетЁла птахом, продзвенЁла пЁснею Ё
розтанула над блакиттю ДнЁпрових плесЁв, над золотом ДнЁпрово© рЁнЁ.
Вже вЁд Витачева вЁн плив разом з дядьком ПЁвнем у найдальше руське
мЁсто Тмуторокань. А там ще далЁ в Обези, що горами зривались у синЁ хвилЁ
Чорного моря. Щоб там за соболине хутро, риб'ячий зуб та бЁлих
соколЁв-сапсанЁв дЁстати в Обезах золотого пЁску, свинцю та мЁдЁ. все для
храму ки©всько© свято© СофЁ©.
Сам князь великий послав ПЁвня. Князь Ё довЁрив усю справу Ё рятував
вЁрного слугу вЁд помсти в Ки вЁ. КнязевЁ вЁн був потрЁбен, Ё водночас знав
князь, що не вибачать родичЁ гЁнця вЁдданого князевЁ чоловЁка... Тому й
вЁдсилав вЁд помсти подалЁ, а для себе з великою вигодою - знав, що тЁльки
смерть нагла завадить смердовЁ виконати князЁвський урок.
А Малого ПЁвневЁ дозволив тЁун взяти. Щоб доглядав повсякчас за чотирма
бЁлими сапсанами. У дарунок князям обезьким. Але ПЁвень тЁльки одного
подарував, а трьох промЁняв на золоту смальту.
Вони привезли все загадане - золото, свинець, мЁдь. НавЁть золоту
обезьку смальту для майбутнЁх моза©к. за смальту князь сам подав вЁрному
слузЁ срЁбну гривну на шию.
Коли вони повернулись до Ки ва Ё йшли на поклон до городника, то
побачили - мури свято© СофЁ© виведенЁ не менш, як на двЁ косих саженЁ. Мури
згори накритЁ солом'яними кулями. ©х згори притрусив перший снЁг.
За пакЁллям тину не було колотнечЁ, гомону, гуркоту, не рипЁли вози, не
дзвенЁли сокири й молотки. ТЁльки вЁд ям з вапном клубочилаоь густа пара.
все довкола присипав пухкий снЁг.
СнЁг завис на золотому, ще не опалому листЁ, на ще зеленЁй травЁ. СнЁг
припав незайманим весЁльним запиналом на дубових хЁдниках Верхнього МЁста.
СнЁг рипЁв пЁд збитим, подертим взуттям. ПоодинокЁ снЁжинки падали на
розпашЁлЁ, засмаглЁ до бронзового щоки.
ПЁвник зняв обезьку баранячу кашлату шапку Ё звЁв до неба лице.
ПрохолоднЁ снЁжинки гамували лихоманку чекання.
з сЁрого теплого неба сипались пухнастЁ снЁжинки.
Для ПЁвника починалась перша ки©вська зима при будовЁ храму свято©
СофЁ©.
Тихо, тихо сЁялись снЁжинки, Ё десь неподалЁк спЁвали величальну пЁсню
молодому.
Ще й тепер, бЁльш, нЁж через тридцять рокЁв, пам'ятав сивоусий майстер
той снЁг на золотому листЁ.
Так, бЁльш, нЁж три десятилЁття проминуло тут у Верхньому МЁстЁ при
будовЁ, при оздобЁ свято© СофЁ©, при впорядкуваннЁ подвЁр'я Ё службових
будов.
знов вЁн побачив себе на вершку щогли, над срЁбним вЁтрилом, над
золотим човном, який рЁзав гострим носом блакитнЁ вЁдбиття хмар у днЁпрових
струменях.
цього дня, коли вЁн забирав сво добро з Верхнього МЁста, теж падав
снЁг. ТЁльки не перший, а останнЁй березневий снЁг. не хотЁлося майстровЁ
знЁмати вовчу шапку Ё пЁдставляти лице вЁзерунчастим снЁжинкам.
Холод тепер часто проймав його спрацьоване тЁло, Ё холодом занадто
часто овЁвало колись таку гарячу та веселу душу,
Збудували святу СофЁю.
СкЁнчилось володарювання великого кагана Ярослава.
Минули буйнЁ походи проти сусЁдЁв.
Наближались братовбивчЁ чвари межи нащадками Ярослава.
старЁючий майстер знав про це Ё полишав Верхн МЁсто.
Була весна 1054 року.
падав останнЁй рЁденький снЁжок.