Страница:
в силЁ.
так йому хотЁлося стати вправним Ё смЁливим скоморохом, що може по
линвЁ ходити Ё мечами жонглювати, Ё хотЁлося побачити Царгород золотий, Ё
хотЁлося чужЁ мови знати, як славний ки©вський отрок.
ВЁн зовсЁм не бачив, якЁ стомленЁ, пЁдупалЁ духом лицедЁ©. ВЁн чув, що
вони говорять, Ё зовсЁм не брав собЁ в голову, що господар пожадливий, Ё що
його челядники все за ними назирали, щоб вони чого не поцупили, а заплатили
©м удвЁчЁ менше, нЁж було обЁцяно.
ПЁвник мовчав, а душа його спЁвала вЁд радостЁ. Та ще здоровенний
медовий пряник за пазухою переконливо свЁдчив, що життя веселе та щедре. А
ведмЁдь, що поруч трЁскотЁв пазурями по хЁднику, стверджував нЁби - воно до
всього ще й казкове!
Як прийшли додому, то просто попадали на лавки та пЁл Ё спали до
полудня.
КрЁм старого гусляра, ПЁвника та його звЁрят, що шастали подвЁр'ям Ё
все обнюхували, дослЁджували
Побачивши, що ПЁвник не ляга спати, гусляр попрохав допомогти. Поклав
розбовтанЁ, розладнанЁ гуслЁ собЁ на колЁна, а ПЁвника поставив при
справних. сказав вдаряти по струнах. А сам пЁд тЁ звуки пЁдстроював
розладнанЁ. Ударить кЁлька разЁв по сво©х гуслях старий, прислуха ться, а
тодЁ просить малого ПЁвника повторити те ж саме на добрих гуслях. нЁчого,
до ладу виходило.
Так вони чимало часу на гуслЁ витратили, поки старий сказав:
- З тебе добрий помЁчник. ПЁшли, пообЁда мо, ми добре попрацювали.
Коли вони ласували купецькими пирогами, пробудились Лют Ё канатоходець,
Ё зразу ж до столу.
Канатоходець, вЁн ще й з мечем танцював, невдоволено зауважив старому:
- Ти, дЁду, так гостей часту ш, нЁби ти отаман. Хто зна , який
заробЁток буде завтра на базарЁ.
ПЁвниковЁ вЁд сорому, що про нього таке виговорюють старЁй людинЁ, та
ще за столом, шмат застряг у горлЁ.
- Коли я помру - хто вам усЁм гратиме? Кого ви зараз можете запросити з
гуслярЁв? Хто в таке кодло пЁде? ГуслярЁ хорошЁ не люблять срЁблом дЁлитись.
- То ти його збира шся вчити? СкЁльки рокЁв ти сам вчився? СкЁльки
рокЁв витратив?
- Оце вже не тво свиняче дЁло! Мене не було кому вчити. А його - я
вчитиму!
ПЁвниковЁ аж серце закалатало вЁд радостЁ, що такий гусляр сам його
обрав для навчання.
ПЁсля цЁ © коротко© сутички за столом на ПЁвника вже нЁхто не звертав
уваги, не зиркав, що вЁн на дурнячка у них хлЁб ©сть.
А коли Лют пробудився, то його зразу ПЁвник попрохав, щоб вЁн
кота-гусляра показав. Лют подивився на хлопчика округлими очима.
- Ну й забувака ти! Я ж тобЁ вже казав, що вЁн жив у нас, а потЁм пЁшов
на ЖитнЁй базар. Там страшенно багато мишей у коморах. Туди коти зЁ всього
Подола збЁгаються.
ПЁвник сперечатись не став, але зрозумЁв - Лют бреше йому Ё не мигне.
З того дня сивобородий старець може по пЁвдня навчав ПЁвника. СЁдали
один проти другого. Гусляр показував, як щипати струни, як вдаряти по
струнах, як приглушувати звук.
Коли старезний гусляр бачив, що ПЁвник стомився, вЁн говорив:
- Щось у мене пальцЁ зомлЁли... Що то значить старЁсть. ПЁди, ПЁвнику,
пЁди пограйся. Он хай тебе Лют навчить ножа метати. ВЁн хоч брехун великий Ё
хвалько, але ножа кида добре... Я, коли Ёз Святославом ходив, дуже мене нЁж
виручав. Якось на мене печенЁг з булавою напав, а я метнув ножа - точно в
горлянку. Гай, гай, спливло, минуло!..
Старий пЁднЁмав над дзвЁнкими струнами вузлуватЁ тремтячЁ пальцЁ.
- Йди, йди ПЁвнику! НЁж - зброя найперша! Без ножа чоловЁк нЁщо! Хто б
вЁн не був - чи смерд, чи городянин, чи боярин! НЁж тебе поряту скрЁзь Ё
завжди - Ё вночЁ, Ё вдень, Ё за столом, Ё в лЁжку...
- А я ножа пообЁцяв Люту, якщо вЁн навчить Ходу танцювати. Як же я
тепер?..
- Не переймайся. Якщо ти ножа свого вЁддаси Люту, я тобЁ свого подарую.
ВЁн Ёз далеко© агарянсько© землЁ.
бЁлоголовий старець видобув з-за пазухи ножа з вузькою колодочкою Ё
широким лезом. Зачепив товстим нЁгтем блакитне лезо, Ё почувся звук дзвЁнкий
Ё чистий, наче срЁбний.
Гусляр дотримав слова Ё вЁддав ПЁвниковЁ ножа саме тодЁ, коли всЁ лаяли
ПЁвника Ё кепкували з нього.
ТЁльки гусляр-дЁдусь смЁявся.
- Та чи ви показились - з-за чужого срЁбла перейматись. Може то його
Господь Бог випробовував?.. Давай, дитино, гуслЁ настро©мо, якщо пальцЁ не
болять.
- Та нЁ, вже не болять, - озвався ПЁвник, а думкою до тЁ © суботи
повернувся. У п'ятницю вони ходили на ПодЁльське торжище. Грали, грошЁ
заробляли. Тут щоп'ятницЁ був ярмарок. Повертались опЁвночЁ. ПЁсля
спекотного дня задуха була страшенна, Ё старий гусляр просто умлЁвав вЁд
болю в серцЁ. Спадаючим голосом благав Господа дати йому побачити схЁд
сонця. До подвЁр'я його тягли пЁд руки, бо ноги вже не тримали старого.
саме тодЁ завили вЁтровЁ© над ВерхнЁм МЁстом, засвЁтились незлЁченнЁ
змЁ©стЁ спалахи. Земля й повЁтря здригнулись вЁд громовиверження.
Обернувшись до старого, ПЁвник побачив при блакитному сполоху - старий
ожива ! Дихання його вирЁвнялося Ё вЁн починав зводитись на лЁктЁ.
Хлопчик зрадЁв Ё, не зважаючи на страшний гуркЁт грому Ё слЁпучЁ
блискавки, примостився на лавЁ Ё миттю заснув.
ПотЁм наче на свЁтаннЁ хтось пЁдЁйшов Ё збудив його вЁд липучого сну.
дине, що вЁн мЁг ствердити потЁм - одяг у того, когось, був наче золотавий.
ПЁвник протер очЁ. ДверЁ вЁдхиленЁ. крЁзь дверЁ, Ё крЁзь вЁкно
вливалося холодне вологе повЁтря.
Ще раз протер очЁ. БЁля лавки нЁхто не стояв - всЁх поборкав нестримний
сон...
ПотЁм вЁн нЁколи так Ё не змЁг усвЁдомити, чому саме вЁн пЁшов нагору
до Десятинно©, а не до ллЁнсько© церкви, наприклад. Знав, що треба
чимскорше помолитись, щоб видЁння - коли воно добре - поскорЁше збулось, а
як погане - щоб не збулось.
Та дверЁ храму зачиненЁ. Занадто рано.
ТЁльки на мокрЁ, мармуровЁ плити виповзли калЁки. Знов, як Ё тодЁ,
першого разу, ПЁвника охопив розпач Ё жах при спогляданнЁ людсько© бЁди. Не
змЁг бЁльше стояти на виднотЁ Ё кинувся тЁкати вЁд храму. ПобЁг крЁзь браму,
бо вже у Верхн МЁсто заповзали валки з вантажами.
Спочатку ПЁвника потягло до ©хньо© Ёстобки. знов, коли здаля побачив
скоцюрбленого Тальця, що запрягав коней, його охопив сором, наче це вЁн
полишив холопЁв у бЁдЁ, а сам по-зрадницькому втЁк.
ВЁд такого почуття вЁн зовсЁм знЁтився, Ё вирЁшив повернути до мЁста.
Нараз подивився праворуч, де на схилЁ гори стояв велетенський дуб. Та
що це?! Дуба нема .
Тобто половина дубового стовбура стирчала вгору, сяючи розламаною
деревиною наче жовтий риб'ячий зуб, Ё тЁльки вгорЁ вЁдходила на бЁк могутня
крива гЁлка зелена. А вся крона, Ё друга половина, бЁльша лежала внизу за
багато саженЁв вЁд пня.
При основЁ уцЁлЁло© гЁлки з розщепЁв деревини наче визирав зелений
горщик.
Не роздумуючи, ПЁвник помчав по мокрЁй травЁ, що холодом обпЁкала ноги.
Обережно, щоб не поранитись об гострЁ пласти деревини, що стирчали
лезами ножЁв, полЁз вЁн угору.
Дряпався вгору поволЁ-волЁ.
Ось Ё гЁлка. А в ©© основЁ тепер розкрилось дупло старе Ё вЁд нього
стирчали на всЁ боки велетенськЁ скалки деревини.
Зелений горщик був цЁлЁсЁнький.
ПЁвнику здалося, що вЁн не дочека ться, поки дЁстанеться до землЁ Ё там
вже розкри горщик.
Тому вЁн не став злазити, а отут, на рипучЁй гЁлцЁ, вЁдколупав ножем
просмолену затичку.
В обличчя йому бризнуло сонце, вЁдбите вЁд бЁлих Ё жовтих кружалець
монет, заЁскрилось вогняним полиском камЁнного намиста, засяяло на маленькЁй
блакитнЁй оздобЁ, по якЁй розпустило сво© вибагливЁ вЁття-вЁзерунки Дерево
Життя.
- Ось чого до мене приходив... - уголос промовив ПЁвник, та не скЁнчив,
бо не знав, як те видЁння назвати.
- не сказав менЁ, - зашепотЁв хлопчик, розглядаючи самоцвЁти Ё
блакитну пЁдвЁску Ёз золотим Деревом, - що менЁ з цим усим робити?.. Ой, а я
дурний! - Майже прокричав ПЁвник. - Та це ж подарунок ковалевЁй доньцЁ!
Тут вЁн на мить прислухався. Його чутливе вухо вловило далекий дзвЁн.
"До заутренЁ кличуть!"
Бовкали дзвони Ё в ближнЁх церквах.
Не гаячи часу, ПЁвник по частинах видлубав монети Ёз глечика Ё опустив
за пазуху. Важим холодом вони вкололи шкЁру живота та грудей.
Глечик, намисто Ё блакитну пЁдвЁску вЁн поклав на дно розколотого
дупла.
Йому так хотЁлося роздивитись усЁ монети,
Але треба поспЁшати! ПЁвник просто бЁг до Десятинно©. Треба справедливо
роздати все калЁкам убогим.
ТЁльки хто воно приходив напереденнЁ?
Той Бог, якому дядько молиться щодня? Чи хтось Ёз лЁсових богЁв? Але
яка турбота лЁсовим богам до понЁвечених, упослЁджених, покинутих усЁма
калЁк? НЁ, певно, що це таки був дядькЁв Бог. це вЁн виказав ПЁвнику
скарб. А скарб старий, не християнський, бо на жоднЁй монетЁ нема знаку
хреста, знаку нових богЁв. А може, ПЁвник просто не роздивився.
Малий не втримався Ё видобув з-за пазухи одну монету. Спалахнуло жовте
кружальце, Ё на ньому зблисли риски Ё позначки, наче шашелевЁ ходи на старЁй
дошцЁ.
В ротЁ у ПЁвника пересохло, серце калатало, а у вухах всЁ бадьорЁ звуки
суботнього ранку пЁднеслись до тако© сили, що здавалось,. навколо вчорашня
буря гримить.
Сталося так, що коли ПЁвник витяг першу монету Ё подав найближчому
жебраковЁ, крЁзь розчиненЁ врата храму вибухло врочисте "АлЁлуйя, алЁлуйя.
алЁлуйя!" - радЁсне, врочисте Ё нестримне.
Ця мить по днала Ё сонячнЁ променЁ, Ё ангельськЁ голоси хору, Ё радЁсть
вЁд здатностЁ дарувати, дарувати Ёншим людям. Все злилося в якесь сяйво, в
якийсь вогонь, що зЁгрЁв, освЁтив, заполонив усе ство хлопчика.
ВЁн наче не йшов, а наче плив над мармуровим хЁдником. Ось вЁн
пЁдлЁта , пЁдплива до наступного калЁки, пода йому блискуче кружальце.
КалЁки тягли до нього розкритЁ долонЁ. Та ось вЁн побачив, що вже вони
тягнуть до нього скрюченЁ, мов пазурЁ звЁринЁ, пальцЁ, хапають його за
холошЁ, за подЁл сорочки, за пояс. Ось вЁн зависа в повЁтрЁ. А вони його
тягнуть униз Ё униз, Ё щось обрива ться, Ё вЁн летить униз, униз до
розчепЁрених безжальних пазурЁв.
Йому не стало чим дихати, сонце враз вибухнуло в очах Ёскрами, загасло
зразу ж за чорною смердючою пеленою...
ПЁвник плив, то в гарячих, то в холодних струменях Ё розумЁв, що спить.
Ось йому стало видно - до його лави пЁдходить той хтось у золотавЁм одязЁ
променистЁм Ё протягу руку. Не чекаючи, поки його торкнуться, - сЁв на
лавЁ. РозклЁпив повЁки - над ним у свЁтлЁй рясЁ, залитЁй золотими променями
сонця сто©ть чорновидий попин. Той самий, якого вони зустрЁли першого разу,
ПЁвник ледь повернув голову, щоб обдивитись, де вЁн опинився. Та
гострий бЁль пронизав йому шию.
- Ой! - Не втримався хлопчик.
- Потерпи. Ще довго болЁтиме. А знаходишся ти в мо©й келЁ©. При храмЁ
БогородщЁ. Мене ти впЁзна ш?
- ВпЁзнаю. Ти попин. Ти стерлядь Ёз Подолу тягнув.
- Все так. ТЁльки годиться мене звати - отець. Отець ОнуфрЁй.
ПЁвник подумав: "Та який ти менЁ отець? Ти просто попин.
- сти хочеш?
- Хочу.
- Треба вЁдповЁсти: "Так, мЁй отче!" - ПЁвник здивовано вирячив на
нього очЁ, але добре усвЁдомлюючи, що вЁн у владЁ цього попина, тобто
"отця", вирЁшив за лЁпше пЁдкоритись.
- Так, мЁй отче!
- От Ё добре! СЁдай до столу.
На столЁ поруч Ёз накритим гарячим горщиком пишний буханець
хлЁба-загреби, двЁ дерев'янЁ ложки, нЁж Ё на дерев'янЁй тацЁ бЁла редька
молода, молода цибуля з пЁр'ям Ё часник. ще стояв на столЁ берестяний
коробок Ёз суницями.
- Ти, сподЁваюсь, хрещений у православну вЁру?
- Авжеж! - Бадьоро вЁдловЁв ПЁвник Ё, згадавши, додав. - Так, мЁй отче!
- Якщо хрещений, то повинен знати, що перед трапезою треба прочитати
молитву. А ти зразу до ложки тягнешся. Отож, проказуй за мною: "Отче наш,
Ёже си на небеси... Да святиться Ём'я Тво , да приЁдеть ЦарствЁ Тво ..."
ПЁвнику було радЁсно повторювати незвичнЁ Ё врочистЁ слова. хлопчик
©х просто виспЁвував за чорнобородим попином...
По молитвЁ, проказавши: "Господи, благослови!", попин насипав собЁ Ё
хлопчиковЁ в миски осетрово© юшки, вЁдломив по щедрому шмату хлЁба. Юшка з
головизни була така смачна, духовита Ё гаряча, що ПЁвник не мЁг себе
стримати Ё голосно сьорбав, обсмоктував хрящЁ та плямкав губами. на стЁл
крапав з ложки... Попин зауважень не робив, лише стиха посмЁхався у свою
розкЁшну бороду.
ПЁсля обЁду попин почав ПЁвника випитувати все-все про його дядька Ё
про нього самого. Про всЁ бЁди ПЁвник переповЁв. Лише змовчав, що живе у
скоморохЁв на ПодолЁ. Що попини люто ненавидять скоморохЁв та лицедЁ©в, Ё
волохЁв, Ё чарЁвникЁв, добре знав.
- То ти кажеш, твЁй дядько ревний християнин Ё весь час на службу
ходив, свЁчки ставив, на церкву жертвував?
- Так, мЁй отче!
- Ну, тодЁ помолимося разом за його безпеку. Повторюй:
"Скоро предварЁ, преждЁ даже не поработимся врагом хулящим Тя к
претящим нам Христе Боже наш погубЁ хрестом Тво©м, борющие нас..."
- Тепер ти можеш Ёти до тих, у кого живеш. Та перед тим послухай мо
напучування. Знай - ти впав у грЁх гординЁ. Бо ти вирЁшив обласкати тих,
кого бог позначив убогЁстю... То ангел тебе випробовував. ВЁн тебе привЁв на
дерево до скарбу. Ти ж, як добрий християнин, повинен був прийти зЁ срЁблом
та злотом до храму Ё збагатити його скарбницю, щоб на тЁ монети святЁ отцЁ
прикрасили храм сосудами, ризами та божественними книгами, щоб дали подаянЁе
жебракам! А ти взявся виправляти чуже горе по сво му слабкому розумЁнню.
вийшло - спокусив убогих та ницих!.. А спокусити жебракЁв - великий грЁх!
ЗрозумЁв, мЁй сину?..
ПЁвник тодЁ нЁчого не зрозумЁв. Йому тЁльки нестерпно хотЁлося до
скоморохЁв, до веселого Ходи Ё похмурого Реп'яха. вЁн подивився в очЁ
чорного попина.
- Так, мЁй отче! ншим разом, коли знайду скарб, я спитаю тебе, як Ёз
ним чинити... або... або зразу вЁддам до храму...
раптом, сам навЁть не знаючи, чому, спитав:
- А чого ви всЁ, попини - чорнЁ? Ви всЁ греки? От ти, за лицем ти
гречин, а мова в тебе чиста ки©вська. Чому так?
- У мене батько був гречин. Його з Ёншими отцями до Ки ва привЁз у вЁрЁ
людей наставляти сам Володимир... А мати Ёз цих земель.
- Так ти, як Ё Гречин Коняр, покруч? У нього так само, як Ё в тебе,
батько попин... тобто святий отець, - виправився миттю ПЁвник.
- МЁй батько був чоловЁк учений Ё благородний. з мо ю матЁр'ю, хоч
вона була рабиня, взяв християнський шлюб. А той гульвЁса, про якого ти
сказав, зачатий у блудЁ Ё рабствЁ Ё вихований у мерзотЁ. Бо хто його батько
- чи Анастас, чи його служка Агатос, не зна Ё сама його матЁр! Та буде
проклятий цей Анастас без покаяння! ГрЁховодник Ё содомЁст, зрадник Ё
злодЁй! ПЁдла, пЁдла личина! Коли цей смрадний пес був тут, вЁн мене утискав
Ё не давав служити богу Ё людям на всю силу. Тепер же через нього до нас,
грекЁв, нема довЁри... знов я змушений....
ДалЁ вЁн не став говорити, гнЁвно насупився. ПотЁм перехрестився Ё
замирено сказав:
- Господи! Вибач менЁ мою гнЁвливЁсть та злослЁв'я. Дитино моя, Ёди з
богом!
Повертався на ПодЁл без капшука Ёз ногатами Ё без мисливського ножа при
поясЁ.
За день вЁн сходив подивитись, що сталося Ёз рештками велетенського
дуба.
Дуба не було. Не було нЁ гЁлля; нЁ пенька навЁть. ТЁльки на крутЁм
зеленЁм схилЁ жовтЁла заглибина. НавЁть корЁння викорчували.
Коли вони збирались йти до за©зду на вечЁрню забаву, старий наказав
малому:
- Бери й ти гусельцЁ. СьогоднЁ ми з тобою почина мо вЁншування. Як
вдарю по струнах перебором мелодЁю, ти тодЁ на басЁ за мною. А як почну
спЁвати - ти вже веди голосом далЁ до самого кЁнця. ЗрозумЁв?
- Та я ж... нЁчого ще не вмЁю, ще...
- Злякався? НЁчого, поки дЁйдемо, заспоко©шся. Треба, щоб усЁ бачили -
ти мЁй учень, дарма хлЁба не ©си... Хоч вЁн бЁльше не присЁку ться, однак
вони думають, що ти ледащо...
поки вони йшли вечЁрнЁми вулицями, малого справжня пропасниця
трЁпала.
Та лише дЁд-гусляр перебором струн почав пЁсню, як тремтЁння
скЁнчилось. СпЁвав хлопчик голосно, дзвЁнко, але й не витягуючи на таку силу
й висоту, щоб зЁрватись. УслЁд за дЁдом затяг славу купцям-гостям
новгородським, як завжди - припливали вони в жнива по добру ки©вську
пшеницю.
ПЁсля вЁншування коза з Лютом танцювали, ведмЁдь через голову качався,
канатоходець Ё дЁвка перекидались гострими захалявниками.
Хлопчик Ё дЁдусь вЁдЁйшли пЁд стЁну, а потЁм до них Ё Лют при днався.
Лют зашепотЁв.
- СестрицЁ важко догодити, але вона сказала, що в тебе голос чисте
срЁбло. ще дядько сказав - як гуслЁ опану ш краще - сам вЁншуватимеш. ДЁд
вже слабий, а в тебе добре виходить.
ПЁвнику вЁд Лютових слЁв чи не найбЁльша була радЁсть - стане
гуслярем-скоморохом Ё буде по всЁх святах ходити Ё людей розважати Ё сам
веселитись!..
Та вже вранцЁ на базарЁ, як пЁшли вони з Лютом та його сестрою купувати
рибу, ПЁвника покликали знайомим свистом.
Озирнувся - дядька поблизу не було. Лише бЁля вуглярсько© коли присЁв
обЁдраний чумазий чоловЁк Ё щось длубався з колесом. ПЁвник хотЁв доганяти
Люта, та чоловЁк знов свиснув Ё, не озираючись, поманив брудними пальцями
його до себе.
- Я зараз,.. я дожену!.. - Гукнув ПЁвник, метнувся до чорно© коли.
- Слухай мене - щоб з обЁду чекав мене при дорозЁ. На другЁм зворотЁ
бЁля Бабиного яру. Сховайся в кущах Ё чекай мене. ТЁльки ж гляди - нЁкому не
кажи нЁчого, куди йдеш! А тепер Ёди!
- А Реп'ях, а Хода?
- НЁкуди не тягай! ди, йди швидше вЁд мене. Швидше...
...ПЁвник довго лежав у теплЁй шовковистЁй травЁ пЁд кущем, що не з
чувся, як Ё заснув.
Прокинувся, бо вЁдчув - на нього пильно дивляться. СЁв - а над ним
навпроти стояв дядько ПЁвень у вуглярськЁм вбраннЁ.
- Ти що, чортова душо, виробля ш?! СтарцЁв золотом обсипа ш?!! це
саме тодЁ, коли твЁй дядько рЁдний ось-ось стане повним холопом?!! Просто
боярин ще не зна , що тут трапилось зЁ мною! Ще не вЁдомо, чи викуплюсь я з
боргу!..
- Ти викупишся! А вони калЁки. У них нЁколи нЁ руки, нЁ ноги не
повЁдростають. ©х нЁхто не догляне. А якщо ти станеш калЁкою, тебе ми всЁ
доглянемо.
- Тьху на тебе, дурня! Ще наврочиш! - Спересердя сплюнув дядько ПЁвень
Ё тричЁ перехрестився. - Спаси мене, ДЁво Пречистая, сохрани Ё помилуй вЁд
калЁцтва! А тепер, личино чортова, ходЁмо. ди Ё слухай, що ма ш робити...
Перш за все дядько ПЁвень забрав одяг у ПЁвника Ё перемазав його в
залишках вугЁлля, ще й смолою де-де пошмарував.
ПотЁм, як тряслись на передку коли, ПЁвень пояснив, що належить робити
ПЁвниковЁ, що ма робити, коли вони заскочать татей-конокрадЁв у ©хнЁй
схованцЁ.
Удвох вони заскочили чотирьох татей. х дво - мЁзерний хлопчик Ё його
дядько, гарячий, запеклий, затятий.
А тих було - Гречин, син перевЁзника, гонець княжий та конюх-печенЁг.
Дядько заздалегЁдь вивЁдав усе, винюхав, виповзав на черевЁ плазом.
Почав за ними полювання вЁд тЁ © ночЁ, коли подався потайки на Оболонь до
конярського збЁговиська. По ©хнЁх слЁдах вЁн дЁстався до острЁвця на
болотах. Там конокради ховали коней. Перетавровували ©х, масть мЁняли Ё
крадене хоронили.
Першим ПЁвень поцЁлив конюха-печенЁга. Крижем розкинувши руки, печенЁг
завалився бЁля багаття. Син перевЁзника кинувся по гатцЁ на другий берег
протоки. Але в трьох кроках вЁд берега вЁн перечепився. Дзизнула тятива, Ё
вЁн з розпачливим зойком сЁв на хмиз.
ПеченЁг теж завивав бЁля вогнища.
Гречин не встиг сховатися межи коней, як мисливськЁ стрЁла вп'ялася
йому межи лопаток. СтрЁла не звичайна, а вилочка.
Лише гонець пЁсля першо© стрЁли впав плазом на землю Ё вЁдкотився вЁд
багаття у смоляну тЁнь.
- Волосе, Волосе! - На повен голос благав Гречин. - Витягни менЁ
стрЁлу. О-о-о-о-о-о! - Волав вЁн. - Як пече, як пече!!! Волосе, Волосе! -
ВЁн простягав руки в бЁк густо© чорно© тЁнЁ. - Молю, благаю тебе, Волосе!
зразу ж туди одна за другою свиснули три стрЁли.
Спочатку ПЁвниковЁ, що споглядав усе з висоти на вербовЁй гЁлцЁ,
здалося - стрЁли поминули цЁль.
Бо з трави високо© нЁякого звуку. ТЁльки Гречин скиглив та стогнав син
перевЁзника. ПеченЁг бЁля багаття голосно харчав. Дядько теж мовчав, не
рухався.
Аж ось в останнЁх спалахах тахнучого багаття побачив ПЁвник, як
заколивались вершки трави Ё над ними звЁвся княжий гонець. З лЁвого плеча в
нього стирчало зламане древко стрЁли, а в напруженЁй правицЁ кривавим
плиском дзеркалився меч.
зразу ж дзизнула тятива, Ё стрЁла вп'ялася в зап'ястя правицЁ. З
вЁдчайдушним прокльоном, Ёз смертельним зойком розпачу вЁн випустив меча.
пЁдняв лЁвою рукою правицю, з яко© стирчала стрЁла. ВЁн не змЁг стояти Ё
впав на колЁна, наче п'яний. вже зубами намагався вирвати стрЁлу з рани.
Гречин когось кликав то грецькою, то польською мовами.
Хоча ПЁвник напружено прислухався, проте не почув, як дядько брЁв до
острЁвця.
ТЁльки ПЁвень виник на острЁвцЁ, то© ж митЁ в нього з темряви про
свистЁла стрЁла. ПЁвень падав навзнак Ё хлопчик бачив, що стрЁла вдарила
дядьковЁ в скроню.
Чи то вЁтерець повЁяв, чи то жар до пЁдсохлого хмизу пЁдкрався, затахле
вогнище спалахнуло Ё вибухло ро м слЁпучих Ёскор.
З-за куща витикався поволЁ човен. На носЁ зводив тугого лука лях! А на
деменЁ безшумно орудувала правилкою городникова служниця.
Лях цЁлився туди, куди завалився дядько ПЁвень.
Та лях не встиг до кЁщя напнути лука. ЗустрЁчна стрЁла вдарила його в
колЁно. Навмання випустивши свою стрЁлу, вЁн осЁв на дно човна.
- За кугу! За кугу! - Крикнув лях городниковЁй служницЁ. Та вона й без
нього все втямила Ё одним глибоким Ё довгим гребком завернула човна за густу
стЁну очерету. Тепер човен був недосяжний для стрЁл ПЁвня.
А служниця добре знала тут всЁ ходи й протоки
нараз дзенькнула тятива, точнЁсЁнько, як гусельна струна.
- Ой, мамо, мамо! - Скрикнула служниця Ё з гуркотом покотилася на щось
дерев'яне в човнЁ.
- О-о-о! - Застогнав розпачливо на днЁ човна Лях.
ПЁвник почав спускатись униз. Тихо, обережно, зупиняючись та
прислухаючись. Та нЁчого не мЁг розЁбрати крЁзь кумкання болотних крякЁв.
хнЁй переполох минув, Ё вони тепер з подво ною бадьорЁстю кумкали та
кректали, аж у вухах лящало.
При миготливому свЁтлЁ багаття спостерЁг - як човен приткнувся носом до
кучугури, так Ё не рухався.
У два голоси на днЁ човна стогнали Ё служниця, Ё Лях. Коли ПЁвник з
великим зусиллям продерся до берега, так, щоб не порЁшити самого себе третЁм
настороженим самострЁлом, вЁн побачив - з берега нечутно спуска ться у воду
його дядько ПЁвень. Голий геть, обличчя наполовину залите кров'ю. А в зубах
затиснув колодку тонколезого захалявника.
Наче видра, швидко й без плюскоту поплив за кучугуру очерету. Мить -
розчинився у чорнЁй теплинЁ ночЁ.
Та за якийсь час на освЁтлену воду виплив човен Ё посунувся до берега,
де в кушах прича©вся ПЁвник. В найзручнЁшому мЁсцЁ, де гатка була пЁд
ногами, ПЁвень щосили погнав човна до берега Ё майже наполовину випхав його
на траву. зразу ж тишу розЁтнув розпачливий зойк.
Над човном виросло бЁле тЁло дядька ПЁвня Ё зразу ж Ёз човна пЁдвелась
служниця Ёз сокирою Ё|хотЁла бити його сокирою в голову. Та ПЁвень ухилився,
вивернувся Ё заломив ©й руку за спину Ё щосили кинув назад у човна. ©
голова дзвЁнко вдарилась об дерево.
Тим часом ПЁвник бачив, як Ёз носа човна перевалю ться в траву Лях. Не
те, щоб вЁн його добре бачив - вЁн бачив, що щось камешиться Ё чув звук.
Та перше, нЁж ПЁвник зготувався туди метнути ножа, дядько вже був там Ё
вдарив Ляха п'ятою. Лях гикнув Ё затих.
- Принеси вогню Ё хмизу!
- Тут глибоко! А там же гонець. Я боюсь...
- Швидко! Бо небавом свЁтанок!
Тремтячи бЁльше вЁд страху, анЁж вЁд холоду, ПЁвник побрЁв по глибокЁй,
для нього, водЁ до острЁвця.
- Що там? - Спитав дядько ПЁвень, роздмухуючи вогонь бЁля човна.
- ПеченЁг пЁдсмажив собЁ бока Ё лежить як мертвий, але диха . Гречин
лежить Ё важко диха . Гонця корчЁ крутять: всю траву, куди руки сягають,
повидирав...
Ось багаття яскраво спалахнуло, Ё ПЁвник аж затрусився, як побачив
служницю на днЁ човна. З розбитим лицем, вся перекаляна кров'ю скоцюрбилась.
Тепер ПЁвник побачив, як ©© дЁстала самострЁльна пастка. СтрЁла протнула ©й
праву грудь Ё ще пЁд шкЁрою застрягла. ДЁвка роздерла на собЁ сорочку, щоб
якось звЁльнитись вЁд наконечника Ё уламкЁв древка. Та не змогла.
У Ляха на губах пЁнилась жовта слина Ё вЁн важко дихав, очЁ в нього
блищали, мов у хворого на пропасницю.
Межи служницею Ё Ляхом, займаючи бЁльше половини човна, лежали два
короби Ё двЁ цЁлЁ телячЁ шкЁри.
Поки ПЁвник роздивлявся на все, дядько повивертав за спину руки Ё
служницЁ, Ё Ляху, та й позав'язував ©м Ё руки, й ноги сировицею. Пов'язаних
кинув на траву. Вивалив короби Ё телятину трохи осторонь.
У звЁльненому човнЁ перевЁз на берег гонця Ё Гречина, сина перевЁзника
Ё печенЁга.
ВсЁ четверо були наче п'янЁ, пускали слину Ё важко дихали. ПЁвень теж
©х пов'язав Ё поклав рядочком, але так, щоб не могли дотягтись один до
одного.
- Назирай за ними. ТЁльки почнуть повзти - бери Ё тни отут! - Дядько
показав на пЁдщелеп'я печенЁгу.
ПЁвень зганяв човна на острЁв Ё перевЁз усе, що там знайшов. коней
перегнав. Десять коней. самострЁли познЁмав. понЁс кудись в темряву,
туди, де пЁдковою стояли високЁ верби.
"Для чого вЁн ставить там? Щоб за нами не погнались?" - подумав ПЁвник.
ВранцЁ, нЁ, ще в переддення, все зрозумЁв. ншЁ, полоненЁ тобто, що
потроху починали оклигуватись вЁд якогось дурману, чи що, теж зрозумЁли.
ПЁвень по одному пЁдтяг ©х до верб Ё поприв'язував до стовбурЁв.
поприпинав ©х ©хнЁми ж линвами Ё сировицею.
ВЁд насторожених у трав© самострЁлЁв до бранцЁв протягнув мЁцнЁ жилки.
" де вЁн ©х узяв?!"- ОчманЁло подумав ПЁвник.
А ПЁвень, стоячи збоку вЁд служницЁ, вже питав:
- Для чого короби ©м? Ти зна ш?
Служниця нЁчого йому не вЁдповЁла Ё вЁдвернула голову. ТодЁ вЁн
так йому хотЁлося стати вправним Ё смЁливим скоморохом, що може по
линвЁ ходити Ё мечами жонглювати, Ё хотЁлося побачити Царгород золотий, Ё
хотЁлося чужЁ мови знати, як славний ки©вський отрок.
ВЁн зовсЁм не бачив, якЁ стомленЁ, пЁдупалЁ духом лицедЁ©. ВЁн чув, що
вони говорять, Ё зовсЁм не брав собЁ в голову, що господар пожадливий, Ё що
його челядники все за ними назирали, щоб вони чого не поцупили, а заплатили
©м удвЁчЁ менше, нЁж було обЁцяно.
ПЁвник мовчав, а душа його спЁвала вЁд радостЁ. Та ще здоровенний
медовий пряник за пазухою переконливо свЁдчив, що життя веселе та щедре. А
ведмЁдь, що поруч трЁскотЁв пазурями по хЁднику, стверджував нЁби - воно до
всього ще й казкове!
Як прийшли додому, то просто попадали на лавки та пЁл Ё спали до
полудня.
КрЁм старого гусляра, ПЁвника та його звЁрят, що шастали подвЁр'ям Ё
все обнюхували, дослЁджували
Побачивши, що ПЁвник не ляга спати, гусляр попрохав допомогти. Поклав
розбовтанЁ, розладнанЁ гуслЁ собЁ на колЁна, а ПЁвника поставив при
справних. сказав вдаряти по струнах. А сам пЁд тЁ звуки пЁдстроював
розладнанЁ. Ударить кЁлька разЁв по сво©х гуслях старий, прислуха ться, а
тодЁ просить малого ПЁвника повторити те ж саме на добрих гуслях. нЁчого,
до ладу виходило.
Так вони чимало часу на гуслЁ витратили, поки старий сказав:
- З тебе добрий помЁчник. ПЁшли, пообЁда мо, ми добре попрацювали.
Коли вони ласували купецькими пирогами, пробудились Лют Ё канатоходець,
Ё зразу ж до столу.
Канатоходець, вЁн ще й з мечем танцював, невдоволено зауважив старому:
- Ти, дЁду, так гостей часту ш, нЁби ти отаман. Хто зна , який
заробЁток буде завтра на базарЁ.
ПЁвниковЁ вЁд сорому, що про нього таке виговорюють старЁй людинЁ, та
ще за столом, шмат застряг у горлЁ.
- Коли я помру - хто вам усЁм гратиме? Кого ви зараз можете запросити з
гуслярЁв? Хто в таке кодло пЁде? ГуслярЁ хорошЁ не люблять срЁблом дЁлитись.
- То ти його збира шся вчити? СкЁльки рокЁв ти сам вчився? СкЁльки
рокЁв витратив?
- Оце вже не тво свиняче дЁло! Мене не було кому вчити. А його - я
вчитиму!
ПЁвниковЁ аж серце закалатало вЁд радостЁ, що такий гусляр сам його
обрав для навчання.
ПЁсля цЁ © коротко© сутички за столом на ПЁвника вже нЁхто не звертав
уваги, не зиркав, що вЁн на дурнячка у них хлЁб ©сть.
А коли Лют пробудився, то його зразу ПЁвник попрохав, щоб вЁн
кота-гусляра показав. Лют подивився на хлопчика округлими очима.
- Ну й забувака ти! Я ж тобЁ вже казав, що вЁн жив у нас, а потЁм пЁшов
на ЖитнЁй базар. Там страшенно багато мишей у коморах. Туди коти зЁ всього
Подола збЁгаються.
ПЁвник сперечатись не став, але зрозумЁв - Лют бреше йому Ё не мигне.
З того дня сивобородий старець може по пЁвдня навчав ПЁвника. СЁдали
один проти другого. Гусляр показував, як щипати струни, як вдаряти по
струнах, як приглушувати звук.
Коли старезний гусляр бачив, що ПЁвник стомився, вЁн говорив:
- Щось у мене пальцЁ зомлЁли... Що то значить старЁсть. ПЁди, ПЁвнику,
пЁди пограйся. Он хай тебе Лют навчить ножа метати. ВЁн хоч брехун великий Ё
хвалько, але ножа кида добре... Я, коли Ёз Святославом ходив, дуже мене нЁж
виручав. Якось на мене печенЁг з булавою напав, а я метнув ножа - точно в
горлянку. Гай, гай, спливло, минуло!..
Старий пЁднЁмав над дзвЁнкими струнами вузлуватЁ тремтячЁ пальцЁ.
- Йди, йди ПЁвнику! НЁж - зброя найперша! Без ножа чоловЁк нЁщо! Хто б
вЁн не був - чи смерд, чи городянин, чи боярин! НЁж тебе поряту скрЁзь Ё
завжди - Ё вночЁ, Ё вдень, Ё за столом, Ё в лЁжку...
- А я ножа пообЁцяв Люту, якщо вЁн навчить Ходу танцювати. Як же я
тепер?..
- Не переймайся. Якщо ти ножа свого вЁддаси Люту, я тобЁ свого подарую.
ВЁн Ёз далеко© агарянсько© землЁ.
бЁлоголовий старець видобув з-за пазухи ножа з вузькою колодочкою Ё
широким лезом. Зачепив товстим нЁгтем блакитне лезо, Ё почувся звук дзвЁнкий
Ё чистий, наче срЁбний.
Гусляр дотримав слова Ё вЁддав ПЁвниковЁ ножа саме тодЁ, коли всЁ лаяли
ПЁвника Ё кепкували з нього.
ТЁльки гусляр-дЁдусь смЁявся.
- Та чи ви показились - з-за чужого срЁбла перейматись. Може то його
Господь Бог випробовував?.. Давай, дитино, гуслЁ настро©мо, якщо пальцЁ не
болять.
- Та нЁ, вже не болять, - озвався ПЁвник, а думкою до тЁ © суботи
повернувся. У п'ятницю вони ходили на ПодЁльське торжище. Грали, грошЁ
заробляли. Тут щоп'ятницЁ був ярмарок. Повертались опЁвночЁ. ПЁсля
спекотного дня задуха була страшенна, Ё старий гусляр просто умлЁвав вЁд
болю в серцЁ. Спадаючим голосом благав Господа дати йому побачити схЁд
сонця. До подвЁр'я його тягли пЁд руки, бо ноги вже не тримали старого.
саме тодЁ завили вЁтровЁ© над ВерхнЁм МЁстом, засвЁтились незлЁченнЁ
змЁ©стЁ спалахи. Земля й повЁтря здригнулись вЁд громовиверження.
Обернувшись до старого, ПЁвник побачив при блакитному сполоху - старий
ожива ! Дихання його вирЁвнялося Ё вЁн починав зводитись на лЁктЁ.
Хлопчик зрадЁв Ё, не зважаючи на страшний гуркЁт грому Ё слЁпучЁ
блискавки, примостився на лавЁ Ё миттю заснув.
ПотЁм наче на свЁтаннЁ хтось пЁдЁйшов Ё збудив його вЁд липучого сну.
дине, що вЁн мЁг ствердити потЁм - одяг у того, когось, був наче золотавий.
ПЁвник протер очЁ. ДверЁ вЁдхиленЁ. крЁзь дверЁ, Ё крЁзь вЁкно
вливалося холодне вологе повЁтря.
Ще раз протер очЁ. БЁля лавки нЁхто не стояв - всЁх поборкав нестримний
сон...
ПотЁм вЁн нЁколи так Ё не змЁг усвЁдомити, чому саме вЁн пЁшов нагору
до Десятинно©, а не до ллЁнсько© церкви, наприклад. Знав, що треба
чимскорше помолитись, щоб видЁння - коли воно добре - поскорЁше збулось, а
як погане - щоб не збулось.
Та дверЁ храму зачиненЁ. Занадто рано.
ТЁльки на мокрЁ, мармуровЁ плити виповзли калЁки. Знов, як Ё тодЁ,
першого разу, ПЁвника охопив розпач Ё жах при спогляданнЁ людсько© бЁди. Не
змЁг бЁльше стояти на виднотЁ Ё кинувся тЁкати вЁд храму. ПобЁг крЁзь браму,
бо вже у Верхн МЁсто заповзали валки з вантажами.
Спочатку ПЁвника потягло до ©хньо© Ёстобки. знов, коли здаля побачив
скоцюрбленого Тальця, що запрягав коней, його охопив сором, наче це вЁн
полишив холопЁв у бЁдЁ, а сам по-зрадницькому втЁк.
ВЁд такого почуття вЁн зовсЁм знЁтився, Ё вирЁшив повернути до мЁста.
Нараз подивився праворуч, де на схилЁ гори стояв велетенський дуб. Та
що це?! Дуба нема .
Тобто половина дубового стовбура стирчала вгору, сяючи розламаною
деревиною наче жовтий риб'ячий зуб, Ё тЁльки вгорЁ вЁдходила на бЁк могутня
крива гЁлка зелена. А вся крона, Ё друга половина, бЁльша лежала внизу за
багато саженЁв вЁд пня.
При основЁ уцЁлЁло© гЁлки з розщепЁв деревини наче визирав зелений
горщик.
Не роздумуючи, ПЁвник помчав по мокрЁй травЁ, що холодом обпЁкала ноги.
Обережно, щоб не поранитись об гострЁ пласти деревини, що стирчали
лезами ножЁв, полЁз вЁн угору.
Дряпався вгору поволЁ-волЁ.
Ось Ё гЁлка. А в ©© основЁ тепер розкрилось дупло старе Ё вЁд нього
стирчали на всЁ боки велетенськЁ скалки деревини.
Зелений горщик був цЁлЁсЁнький.
ПЁвнику здалося, що вЁн не дочека ться, поки дЁстанеться до землЁ Ё там
вже розкри горщик.
Тому вЁн не став злазити, а отут, на рипучЁй гЁлцЁ, вЁдколупав ножем
просмолену затичку.
В обличчя йому бризнуло сонце, вЁдбите вЁд бЁлих Ё жовтих кружалець
монет, заЁскрилось вогняним полиском камЁнного намиста, засяяло на маленькЁй
блакитнЁй оздобЁ, по якЁй розпустило сво© вибагливЁ вЁття-вЁзерунки Дерево
Життя.
- Ось чого до мене приходив... - уголос промовив ПЁвник, та не скЁнчив,
бо не знав, як те видЁння назвати.
- не сказав менЁ, - зашепотЁв хлопчик, розглядаючи самоцвЁти Ё
блакитну пЁдвЁску Ёз золотим Деревом, - що менЁ з цим усим робити?.. Ой, а я
дурний! - Майже прокричав ПЁвник. - Та це ж подарунок ковалевЁй доньцЁ!
Тут вЁн на мить прислухався. Його чутливе вухо вловило далекий дзвЁн.
"До заутренЁ кличуть!"
Бовкали дзвони Ё в ближнЁх церквах.
Не гаячи часу, ПЁвник по частинах видлубав монети Ёз глечика Ё опустив
за пазуху. Важим холодом вони вкололи шкЁру живота та грудей.
Глечик, намисто Ё блакитну пЁдвЁску вЁн поклав на дно розколотого
дупла.
Йому так хотЁлося роздивитись усЁ монети,
Але треба поспЁшати! ПЁвник просто бЁг до Десятинно©. Треба справедливо
роздати все калЁкам убогим.
ТЁльки хто воно приходив напереденнЁ?
Той Бог, якому дядько молиться щодня? Чи хтось Ёз лЁсових богЁв? Але
яка турбота лЁсовим богам до понЁвечених, упослЁджених, покинутих усЁма
калЁк? НЁ, певно, що це таки був дядькЁв Бог. це вЁн виказав ПЁвнику
скарб. А скарб старий, не християнський, бо на жоднЁй монетЁ нема знаку
хреста, знаку нових богЁв. А може, ПЁвник просто не роздивився.
Малий не втримався Ё видобув з-за пазухи одну монету. Спалахнуло жовте
кружальце, Ё на ньому зблисли риски Ё позначки, наче шашелевЁ ходи на старЁй
дошцЁ.
В ротЁ у ПЁвника пересохло, серце калатало, а у вухах всЁ бадьорЁ звуки
суботнього ранку пЁднеслись до тако© сили, що здавалось,. навколо вчорашня
буря гримить.
Сталося так, що коли ПЁвник витяг першу монету Ё подав найближчому
жебраковЁ, крЁзь розчиненЁ врата храму вибухло врочисте "АлЁлуйя, алЁлуйя.
алЁлуйя!" - радЁсне, врочисте Ё нестримне.
Ця мить по днала Ё сонячнЁ променЁ, Ё ангельськЁ голоси хору, Ё радЁсть
вЁд здатностЁ дарувати, дарувати Ёншим людям. Все злилося в якесь сяйво, в
якийсь вогонь, що зЁгрЁв, освЁтив, заполонив усе ство хлопчика.
ВЁн наче не йшов, а наче плив над мармуровим хЁдником. Ось вЁн
пЁдлЁта , пЁдплива до наступного калЁки, пода йому блискуче кружальце.
КалЁки тягли до нього розкритЁ долонЁ. Та ось вЁн побачив, що вже вони
тягнуть до нього скрюченЁ, мов пазурЁ звЁринЁ, пальцЁ, хапають його за
холошЁ, за подЁл сорочки, за пояс. Ось вЁн зависа в повЁтрЁ. А вони його
тягнуть униз Ё униз, Ё щось обрива ться, Ё вЁн летить униз, униз до
розчепЁрених безжальних пазурЁв.
Йому не стало чим дихати, сонце враз вибухнуло в очах Ёскрами, загасло
зразу ж за чорною смердючою пеленою...
ПЁвник плив, то в гарячих, то в холодних струменях Ё розумЁв, що спить.
Ось йому стало видно - до його лави пЁдходить той хтось у золотавЁм одязЁ
променистЁм Ё протягу руку. Не чекаючи, поки його торкнуться, - сЁв на
лавЁ. РозклЁпив повЁки - над ним у свЁтлЁй рясЁ, залитЁй золотими променями
сонця сто©ть чорновидий попин. Той самий, якого вони зустрЁли першого разу,
ПЁвник ледь повернув голову, щоб обдивитись, де вЁн опинився. Та
гострий бЁль пронизав йому шию.
- Ой! - Не втримався хлопчик.
- Потерпи. Ще довго болЁтиме. А знаходишся ти в мо©й келЁ©. При храмЁ
БогородщЁ. Мене ти впЁзна ш?
- ВпЁзнаю. Ти попин. Ти стерлядь Ёз Подолу тягнув.
- Все так. ТЁльки годиться мене звати - отець. Отець ОнуфрЁй.
ПЁвник подумав: "Та який ти менЁ отець? Ти просто попин.
- сти хочеш?
- Хочу.
- Треба вЁдповЁсти: "Так, мЁй отче!" - ПЁвник здивовано вирячив на
нього очЁ, але добре усвЁдомлюючи, що вЁн у владЁ цього попина, тобто
"отця", вирЁшив за лЁпше пЁдкоритись.
- Так, мЁй отче!
- От Ё добре! СЁдай до столу.
На столЁ поруч Ёз накритим гарячим горщиком пишний буханець
хлЁба-загреби, двЁ дерев'янЁ ложки, нЁж Ё на дерев'янЁй тацЁ бЁла редька
молода, молода цибуля з пЁр'ям Ё часник. ще стояв на столЁ берестяний
коробок Ёз суницями.
- Ти, сподЁваюсь, хрещений у православну вЁру?
- Авжеж! - Бадьоро вЁдловЁв ПЁвник Ё, згадавши, додав. - Так, мЁй отче!
- Якщо хрещений, то повинен знати, що перед трапезою треба прочитати
молитву. А ти зразу до ложки тягнешся. Отож, проказуй за мною: "Отче наш,
Ёже си на небеси... Да святиться Ём'я Тво , да приЁдеть ЦарствЁ Тво ..."
ПЁвнику було радЁсно повторювати незвичнЁ Ё врочистЁ слова. хлопчик
©х просто виспЁвував за чорнобородим попином...
По молитвЁ, проказавши: "Господи, благослови!", попин насипав собЁ Ё
хлопчиковЁ в миски осетрово© юшки, вЁдломив по щедрому шмату хлЁба. Юшка з
головизни була така смачна, духовита Ё гаряча, що ПЁвник не мЁг себе
стримати Ё голосно сьорбав, обсмоктував хрящЁ та плямкав губами. на стЁл
крапав з ложки... Попин зауважень не робив, лише стиха посмЁхався у свою
розкЁшну бороду.
ПЁсля обЁду попин почав ПЁвника випитувати все-все про його дядька Ё
про нього самого. Про всЁ бЁди ПЁвник переповЁв. Лише змовчав, що живе у
скоморохЁв на ПодолЁ. Що попини люто ненавидять скоморохЁв та лицедЁ©в, Ё
волохЁв, Ё чарЁвникЁв, добре знав.
- То ти кажеш, твЁй дядько ревний християнин Ё весь час на службу
ходив, свЁчки ставив, на церкву жертвував?
- Так, мЁй отче!
- Ну, тодЁ помолимося разом за його безпеку. Повторюй:
"Скоро предварЁ, преждЁ даже не поработимся врагом хулящим Тя к
претящим нам Христе Боже наш погубЁ хрестом Тво©м, борющие нас..."
- Тепер ти можеш Ёти до тих, у кого живеш. Та перед тим послухай мо
напучування. Знай - ти впав у грЁх гординЁ. Бо ти вирЁшив обласкати тих,
кого бог позначив убогЁстю... То ангел тебе випробовував. ВЁн тебе привЁв на
дерево до скарбу. Ти ж, як добрий християнин, повинен був прийти зЁ срЁблом
та злотом до храму Ё збагатити його скарбницю, щоб на тЁ монети святЁ отцЁ
прикрасили храм сосудами, ризами та божественними книгами, щоб дали подаянЁе
жебракам! А ти взявся виправляти чуже горе по сво му слабкому розумЁнню.
вийшло - спокусив убогих та ницих!.. А спокусити жебракЁв - великий грЁх!
ЗрозумЁв, мЁй сину?..
ПЁвник тодЁ нЁчого не зрозумЁв. Йому тЁльки нестерпно хотЁлося до
скоморохЁв, до веселого Ходи Ё похмурого Реп'яха. вЁн подивився в очЁ
чорного попина.
- Так, мЁй отче! ншим разом, коли знайду скарб, я спитаю тебе, як Ёз
ним чинити... або... або зразу вЁддам до храму...
раптом, сам навЁть не знаючи, чому, спитав:
- А чого ви всЁ, попини - чорнЁ? Ви всЁ греки? От ти, за лицем ти
гречин, а мова в тебе чиста ки©вська. Чому так?
- У мене батько був гречин. Його з Ёншими отцями до Ки ва привЁз у вЁрЁ
людей наставляти сам Володимир... А мати Ёз цих земель.
- Так ти, як Ё Гречин Коняр, покруч? У нього так само, як Ё в тебе,
батько попин... тобто святий отець, - виправився миттю ПЁвник.
- МЁй батько був чоловЁк учений Ё благородний. з мо ю матЁр'ю, хоч
вона була рабиня, взяв християнський шлюб. А той гульвЁса, про якого ти
сказав, зачатий у блудЁ Ё рабствЁ Ё вихований у мерзотЁ. Бо хто його батько
- чи Анастас, чи його служка Агатос, не зна Ё сама його матЁр! Та буде
проклятий цей Анастас без покаяння! ГрЁховодник Ё содомЁст, зрадник Ё
злодЁй! ПЁдла, пЁдла личина! Коли цей смрадний пес був тут, вЁн мене утискав
Ё не давав служити богу Ё людям на всю силу. Тепер же через нього до нас,
грекЁв, нема довЁри... знов я змушений....
ДалЁ вЁн не став говорити, гнЁвно насупився. ПотЁм перехрестився Ё
замирено сказав:
- Господи! Вибач менЁ мою гнЁвливЁсть та злослЁв'я. Дитино моя, Ёди з
богом!
Повертався на ПодЁл без капшука Ёз ногатами Ё без мисливського ножа при
поясЁ.
За день вЁн сходив подивитись, що сталося Ёз рештками велетенського
дуба.
Дуба не було. Не було нЁ гЁлля; нЁ пенька навЁть. ТЁльки на крутЁм
зеленЁм схилЁ жовтЁла заглибина. НавЁть корЁння викорчували.
Коли вони збирались йти до за©зду на вечЁрню забаву, старий наказав
малому:
- Бери й ти гусельцЁ. СьогоднЁ ми з тобою почина мо вЁншування. Як
вдарю по струнах перебором мелодЁю, ти тодЁ на басЁ за мною. А як почну
спЁвати - ти вже веди голосом далЁ до самого кЁнця. ЗрозумЁв?
- Та я ж... нЁчого ще не вмЁю, ще...
- Злякався? НЁчого, поки дЁйдемо, заспоко©шся. Треба, щоб усЁ бачили -
ти мЁй учень, дарма хлЁба не ©си... Хоч вЁн бЁльше не присЁку ться, однак
вони думають, що ти ледащо...
поки вони йшли вечЁрнЁми вулицями, малого справжня пропасниця
трЁпала.
Та лише дЁд-гусляр перебором струн почав пЁсню, як тремтЁння
скЁнчилось. СпЁвав хлопчик голосно, дзвЁнко, але й не витягуючи на таку силу
й висоту, щоб зЁрватись. УслЁд за дЁдом затяг славу купцям-гостям
новгородським, як завжди - припливали вони в жнива по добру ки©вську
пшеницю.
ПЁсля вЁншування коза з Лютом танцювали, ведмЁдь через голову качався,
канатоходець Ё дЁвка перекидались гострими захалявниками.
Хлопчик Ё дЁдусь вЁдЁйшли пЁд стЁну, а потЁм до них Ё Лют при днався.
Лют зашепотЁв.
- СестрицЁ важко догодити, але вона сказала, що в тебе голос чисте
срЁбло. ще дядько сказав - як гуслЁ опану ш краще - сам вЁншуватимеш. ДЁд
вже слабий, а в тебе добре виходить.
ПЁвнику вЁд Лютових слЁв чи не найбЁльша була радЁсть - стане
гуслярем-скоморохом Ё буде по всЁх святах ходити Ё людей розважати Ё сам
веселитись!..
Та вже вранцЁ на базарЁ, як пЁшли вони з Лютом та його сестрою купувати
рибу, ПЁвника покликали знайомим свистом.
Озирнувся - дядька поблизу не було. Лише бЁля вуглярсько© коли присЁв
обЁдраний чумазий чоловЁк Ё щось длубався з колесом. ПЁвник хотЁв доганяти
Люта, та чоловЁк знов свиснув Ё, не озираючись, поманив брудними пальцями
його до себе.
- Я зараз,.. я дожену!.. - Гукнув ПЁвник, метнувся до чорно© коли.
- Слухай мене - щоб з обЁду чекав мене при дорозЁ. На другЁм зворотЁ
бЁля Бабиного яру. Сховайся в кущах Ё чекай мене. ТЁльки ж гляди - нЁкому не
кажи нЁчого, куди йдеш! А тепер Ёди!
- А Реп'ях, а Хода?
- НЁкуди не тягай! ди, йди швидше вЁд мене. Швидше...
...ПЁвник довго лежав у теплЁй шовковистЁй травЁ пЁд кущем, що не з
чувся, як Ё заснув.
Прокинувся, бо вЁдчув - на нього пильно дивляться. СЁв - а над ним
навпроти стояв дядько ПЁвень у вуглярськЁм вбраннЁ.
- Ти що, чортова душо, виробля ш?! СтарцЁв золотом обсипа ш?!! це
саме тодЁ, коли твЁй дядько рЁдний ось-ось стане повним холопом?!! Просто
боярин ще не зна , що тут трапилось зЁ мною! Ще не вЁдомо, чи викуплюсь я з
боргу!..
- Ти викупишся! А вони калЁки. У них нЁколи нЁ руки, нЁ ноги не
повЁдростають. ©х нЁхто не догляне. А якщо ти станеш калЁкою, тебе ми всЁ
доглянемо.
- Тьху на тебе, дурня! Ще наврочиш! - Спересердя сплюнув дядько ПЁвень
Ё тричЁ перехрестився. - Спаси мене, ДЁво Пречистая, сохрани Ё помилуй вЁд
калЁцтва! А тепер, личино чортова, ходЁмо. ди Ё слухай, що ма ш робити...
Перш за все дядько ПЁвень забрав одяг у ПЁвника Ё перемазав його в
залишках вугЁлля, ще й смолою де-де пошмарував.
ПотЁм, як тряслись на передку коли, ПЁвень пояснив, що належить робити
ПЁвниковЁ, що ма робити, коли вони заскочать татей-конокрадЁв у ©хнЁй
схованцЁ.
Удвох вони заскочили чотирьох татей. х дво - мЁзерний хлопчик Ё його
дядько, гарячий, запеклий, затятий.
А тих було - Гречин, син перевЁзника, гонець княжий та конюх-печенЁг.
Дядько заздалегЁдь вивЁдав усе, винюхав, виповзав на черевЁ плазом.
Почав за ними полювання вЁд тЁ © ночЁ, коли подався потайки на Оболонь до
конярського збЁговиська. По ©хнЁх слЁдах вЁн дЁстався до острЁвця на
болотах. Там конокради ховали коней. Перетавровували ©х, масть мЁняли Ё
крадене хоронили.
Першим ПЁвень поцЁлив конюха-печенЁга. Крижем розкинувши руки, печенЁг
завалився бЁля багаття. Син перевЁзника кинувся по гатцЁ на другий берег
протоки. Але в трьох кроках вЁд берега вЁн перечепився. Дзизнула тятива, Ё
вЁн з розпачливим зойком сЁв на хмиз.
ПеченЁг теж завивав бЁля вогнища.
Гречин не встиг сховатися межи коней, як мисливськЁ стрЁла вп'ялася
йому межи лопаток. СтрЁла не звичайна, а вилочка.
Лише гонець пЁсля першо© стрЁли впав плазом на землю Ё вЁдкотився вЁд
багаття у смоляну тЁнь.
- Волосе, Волосе! - На повен голос благав Гречин. - Витягни менЁ
стрЁлу. О-о-о-о-о-о! - Волав вЁн. - Як пече, як пече!!! Волосе, Волосе! -
ВЁн простягав руки в бЁк густо© чорно© тЁнЁ. - Молю, благаю тебе, Волосе!
зразу ж туди одна за другою свиснули три стрЁли.
Спочатку ПЁвниковЁ, що споглядав усе з висоти на вербовЁй гЁлцЁ,
здалося - стрЁли поминули цЁль.
Бо з трави високо© нЁякого звуку. ТЁльки Гречин скиглив та стогнав син
перевЁзника. ПеченЁг бЁля багаття голосно харчав. Дядько теж мовчав, не
рухався.
Аж ось в останнЁх спалахах тахнучого багаття побачив ПЁвник, як
заколивались вершки трави Ё над ними звЁвся княжий гонець. З лЁвого плеча в
нього стирчало зламане древко стрЁли, а в напруженЁй правицЁ кривавим
плиском дзеркалився меч.
зразу ж дзизнула тятива, Ё стрЁла вп'ялася в зап'ястя правицЁ. З
вЁдчайдушним прокльоном, Ёз смертельним зойком розпачу вЁн випустив меча.
пЁдняв лЁвою рукою правицю, з яко© стирчала стрЁла. ВЁн не змЁг стояти Ё
впав на колЁна, наче п'яний. вже зубами намагався вирвати стрЁлу з рани.
Гречин когось кликав то грецькою, то польською мовами.
Хоча ПЁвник напружено прислухався, проте не почув, як дядько брЁв до
острЁвця.
ТЁльки ПЁвень виник на острЁвцЁ, то© ж митЁ в нього з темряви про
свистЁла стрЁла. ПЁвень падав навзнак Ё хлопчик бачив, що стрЁла вдарила
дядьковЁ в скроню.
Чи то вЁтерець повЁяв, чи то жар до пЁдсохлого хмизу пЁдкрався, затахле
вогнище спалахнуло Ё вибухло ро м слЁпучих Ёскор.
З-за куща витикався поволЁ човен. На носЁ зводив тугого лука лях! А на
деменЁ безшумно орудувала правилкою городникова служниця.
Лях цЁлився туди, куди завалився дядько ПЁвень.
Та лях не встиг до кЁщя напнути лука. ЗустрЁчна стрЁла вдарила його в
колЁно. Навмання випустивши свою стрЁлу, вЁн осЁв на дно човна.
- За кугу! За кугу! - Крикнув лях городниковЁй служницЁ. Та вона й без
нього все втямила Ё одним глибоким Ё довгим гребком завернула човна за густу
стЁну очерету. Тепер човен був недосяжний для стрЁл ПЁвня.
А служниця добре знала тут всЁ ходи й протоки
нараз дзенькнула тятива, точнЁсЁнько, як гусельна струна.
- Ой, мамо, мамо! - Скрикнула служниця Ё з гуркотом покотилася на щось
дерев'яне в човнЁ.
- О-о-о! - Застогнав розпачливо на днЁ човна Лях.
ПЁвник почав спускатись униз. Тихо, обережно, зупиняючись та
прислухаючись. Та нЁчого не мЁг розЁбрати крЁзь кумкання болотних крякЁв.
хнЁй переполох минув, Ё вони тепер з подво ною бадьорЁстю кумкали та
кректали, аж у вухах лящало.
При миготливому свЁтлЁ багаття спостерЁг - як човен приткнувся носом до
кучугури, так Ё не рухався.
У два голоси на днЁ човна стогнали Ё служниця, Ё Лях. Коли ПЁвник з
великим зусиллям продерся до берега, так, щоб не порЁшити самого себе третЁм
настороженим самострЁлом, вЁн побачив - з берега нечутно спуска ться у воду
його дядько ПЁвень. Голий геть, обличчя наполовину залите кров'ю. А в зубах
затиснув колодку тонколезого захалявника.
Наче видра, швидко й без плюскоту поплив за кучугуру очерету. Мить -
розчинився у чорнЁй теплинЁ ночЁ.
Та за якийсь час на освЁтлену воду виплив човен Ё посунувся до берега,
де в кушах прича©вся ПЁвник. В найзручнЁшому мЁсцЁ, де гатка була пЁд
ногами, ПЁвень щосили погнав човна до берега Ё майже наполовину випхав його
на траву. зразу ж тишу розЁтнув розпачливий зойк.
Над човном виросло бЁле тЁло дядька ПЁвня Ё зразу ж Ёз човна пЁдвелась
служниця Ёз сокирою Ё|хотЁла бити його сокирою в голову. Та ПЁвень ухилився,
вивернувся Ё заломив ©й руку за спину Ё щосили кинув назад у човна. ©
голова дзвЁнко вдарилась об дерево.
Тим часом ПЁвник бачив, як Ёз носа човна перевалю ться в траву Лях. Не
те, щоб вЁн його добре бачив - вЁн бачив, що щось камешиться Ё чув звук.
Та перше, нЁж ПЁвник зготувався туди метнути ножа, дядько вже був там Ё
вдарив Ляха п'ятою. Лях гикнув Ё затих.
- Принеси вогню Ё хмизу!
- Тут глибоко! А там же гонець. Я боюсь...
- Швидко! Бо небавом свЁтанок!
Тремтячи бЁльше вЁд страху, анЁж вЁд холоду, ПЁвник побрЁв по глибокЁй,
для нього, водЁ до острЁвця.
- Що там? - Спитав дядько ПЁвень, роздмухуючи вогонь бЁля човна.
- ПеченЁг пЁдсмажив собЁ бока Ё лежить як мертвий, але диха . Гречин
лежить Ё важко диха . Гонця корчЁ крутять: всю траву, куди руки сягають,
повидирав...
Ось багаття яскраво спалахнуло, Ё ПЁвник аж затрусився, як побачив
служницю на днЁ човна. З розбитим лицем, вся перекаляна кров'ю скоцюрбилась.
Тепер ПЁвник побачив, як ©© дЁстала самострЁльна пастка. СтрЁла протнула ©й
праву грудь Ё ще пЁд шкЁрою застрягла. ДЁвка роздерла на собЁ сорочку, щоб
якось звЁльнитись вЁд наконечника Ё уламкЁв древка. Та не змогла.
У Ляха на губах пЁнилась жовта слина Ё вЁн важко дихав, очЁ в нього
блищали, мов у хворого на пропасницю.
Межи служницею Ё Ляхом, займаючи бЁльше половини човна, лежали два
короби Ё двЁ цЁлЁ телячЁ шкЁри.
Поки ПЁвник роздивлявся на все, дядько повивертав за спину руки Ё
служницЁ, Ё Ляху, та й позав'язував ©м Ё руки, й ноги сировицею. Пов'язаних
кинув на траву. Вивалив короби Ё телятину трохи осторонь.
У звЁльненому човнЁ перевЁз на берег гонця Ё Гречина, сина перевЁзника
Ё печенЁга.
ВсЁ четверо були наче п'янЁ, пускали слину Ё важко дихали. ПЁвень теж
©х пов'язав Ё поклав рядочком, але так, щоб не могли дотягтись один до
одного.
- Назирай за ними. ТЁльки почнуть повзти - бери Ё тни отут! - Дядько
показав на пЁдщелеп'я печенЁгу.
ПЁвень зганяв човна на острЁв Ё перевЁз усе, що там знайшов. коней
перегнав. Десять коней. самострЁли познЁмав. понЁс кудись в темряву,
туди, де пЁдковою стояли високЁ верби.
"Для чого вЁн ставить там? Щоб за нами не погнались?" - подумав ПЁвник.
ВранцЁ, нЁ, ще в переддення, все зрозумЁв. ншЁ, полоненЁ тобто, що
потроху починали оклигуватись вЁд якогось дурману, чи що, теж зрозумЁли.
ПЁвень по одному пЁдтяг ©х до верб Ё поприв'язував до стовбурЁв.
поприпинав ©х ©хнЁми ж линвами Ё сировицею.
ВЁд насторожених у трав© самострЁлЁв до бранцЁв протягнув мЁцнЁ жилки.
" де вЁн ©х узяв?!"- ОчманЁло подумав ПЁвник.
А ПЁвень, стоячи збоку вЁд служницЁ, вже питав:
- Для чого короби ©м? Ти зна ш?
Служниця нЁчого йому не вЁдповЁла Ё вЁдвернула голову. ТодЁ вЁн