Логвин Ю.. Cлiди на плинфi

горбами.
Хлопчик, мов вивЁрка, скочив на кобилу Ё вдарив ©© п'ятами.
Поруч виросла тЁнь з пЁднятим лискучим мечем. Меч свиснув то© митЁ,
коли кобила робила перший стрибок.
Клинок свиснув Ё торкнув по вЁнку Ё по ши© кобилЁ.
Кобила, збрикуючи, здиблюючись, геть очманЁло понесла малого вгору до
белебеня перед Золотими воротами.
Малий вчепився руками, Ё зубами прихопив густу гриву.
З рани прискала кров Ё бризкала малому на лице, на праву руку Ё ногу.
ВЁн припав, прилЁпився до кобили, молив усЁх богЁв Ё духЁв не скидати
його з обЁсЁло© кобили.
тому вЁн не бачив, як на просадЁ мЁж кущами з'явилось дво . Один вже
зготувався - розкручу над головою обушок.
Вони не боялися налякано© кобили. Але вони не бачили, що вона зранена в
шию.
Один свиснув зненацька.
Кобила нЁби затрималась.
то© ж митЁ другий опустив гирьку обушка на голову хлопцевЁ.
Та цЁ © чарЁвно© ночЁ удача була з ПЁвником. Гранчаста гирька розсЁкла
вЁнок Ё понеслась далЁ вниз, розриваючи сорочку на малому Ё зриваючи з
хлоп'ячо© спини довгу смугу шкЁри.
ВЁд болю малий заверещав наче спЁйманий за ць. Кобила пЁдпала на
переднЁ Ё щосили пЁдкинулась заднЁми. закрутила, понесла хто зна куди -
через чагарЁ, через бур'яни, по схилах, по дорозЁ. Та все з вибриком, з
гоготЁнням.
Малий нЁчого не тямив, в головЁ гули джмелЁ, а з рота накочувалась
солона кров - то вЁн гривою порЁзав собЁ губи.
Головне не впасти. Куди б не занесла його обЁсЁла кобила - вона вЁднесе
його подалЁ вЁд татЁв-душогубцЁв!
Кобила не пЁдвела. Попетлявши та покрутивши схилами й белебенями, вона
принесла ПЁвника до Ёстобки.
впала бЁля конов'язЁ.
Саме тодЁ - як роз'юшений до краю дядько ПЁвень схопив Тальця Ё
закручував на ши© аркан, хотЁв завЁсити на стовпЁ конов'язЁ.
А ЁншЁ холопи всЁ були п'янЁ.
Хто де попадав, там Ё лежав. ВЁд них смердЁло перегаром хмЁльним, Ё
нЁхто з них геть нЁчого не тямив. Власне, вони спали п'яним небуттям Ё
нЁякими зусиллями ©х не можна було розбудити.
Ось валявся Будий Ё чиясь служниця.
Багаття було чимале, Ё хоч воно вже й тахло, проте все добре
освЁтлювало навколо.
ПЁвень кинув Тальця, Ё той завалився на землю снопом.
Схопив скривавленого хлопчика.
- Ти живий?
Малий витер з лиця кров Ё заклЁпав повЁками, щоб хоч щось нормально
бачити.
- ЗовсЁм живий! Це кЁнська кров... Вони там у кленовЁм гаю... х
тро ... Один з мечем...
- Можеш на конЁ сидЁти?!
- можу сидЁти, Ё можу й ускач гнати!
- ЗнЁми сорочку! Вдягни свитку! Шапку!
Сам кинувся до стрЁхи Ё вихопив з-пЁд стрЁхи рогатину, А з Ёстобки
винЁс лук, стрЁли та сокиру.
Скочив охляп на Строкату. МЁцна кобила - та дуже примЁтна. © не
наважились звести.
ПЁд'©хав до Будого Ё осатанЁло оперЁщив його. чи©йсь служницЁ
перепало.
Будий важко застогнав Ё вЁдкрив очЁ.
- Скотина, пес! Кобилу доглянь! Чи не бачиш - кона бЁдолашна? Тальця
печи вогнем, водою одливай, поки не отямиться.
Реп'ях ще де взявся, крутився пЁд ногами. Чогось скиглив чи брехав
жалЁсливо.
- У! - Замахнувся нага м на здоровенного собаку. Собака впав,
перекинувся на спину Ё задер лапи. Малий теж скочив охляп Ё вони вдвох
поскакали через пагорби Ё белебень до кленового гаю.
Настав переддень.
Клубочився теплий туман над купальськими водами. Тахли, покривались
попелом яскравЁ багаття. ПопЁд берегами в очеретах попритискалися заблудлЁ
купальськЁ вЁнки.
ДеякЁ навЁть з обгорЁлими свЁчками. ЧадЁли на пагорбах рештки вогнищ.
Де-де серед заростей пробЁгали крадькома людськЁ постатЁ,
Дядько спльовував Ё хрестився.
- У, сЁм'я поганське! Сосуди грЁховнЁ! Через вас цЁ йолопи повпивалися!
Все, все через хмЁль, блуд Ё поганство! О Боже! Дай в мо© руки хоч одного
татя!!! Молю Тебе!!!
БЁля кленового гаю було добре видно на пом'ятих травах бризки
почорнЁло© кровЁ.
Дядько дав повЁд Строкато©, а сам спЁшився Ё обдивлявся все ретельно,
навЁть обнюхував, мов мисливський пес.
ЗалЁзши на Строкату, довго сидЁв мовчки.
СидЁв, голову похнюпив.
Цмокнув, рушив, направив Строкату до рЁчки. ПЁдняв стрЁли й лука
високо, коли кобила зайшла у воду. Дядько не знав цього мЁсця - думав - конЁ
попливуть. Та виявилось, що тут було мЁсце пота много броду. Вони тому
швидко перейшли на той берег. дядько ПЁвень показав, що вЁн не тЁльки був
ловцем вЁдчайдушним, а мЁг слЁд Ё по людинЁ гнати, Ё по звЁровЁ.
Вони до©хали до того мЁсця, де татЁ розЁйшлися двома стежками.
ЛЁворуч з трьома кЁньми, праворуч - один вершник. Дядько уважно
роздивився мокрЁ ганчЁрки з кЁнських копит. х тут, за непотребом, викинули.
ВЁн ©х вЁддав ПЁвниковЁ.
Вивчав слЁди, щось мимрив пЁд носа:
- Це Соловая. Вона його скине. Вона ненавидить вершникЁв... А вЁн Ё не
найкращий вершник... Бач, ось як Ёдуть слЁди... ВЁн погано нею управля .
Скине!.. - Пророкував Ё радЁв Ёз свого пророцтва ПЁвень.
Вони ще про©хали по заболоченЁй лЁсистЁй долинЁ з версту Ё почули з-за
густих очеретЁв кЁнське слабе Ёржання.
Межи шуворами Соловая кобила загрузла заднЁми ногами, а переднЁ
закинула на купину. Силувалась, пружилась, намагалась, аж стогнала, витягти
заднЁ ноги Ёз трясовини.
Дядько спЁшився Ё спробував дЁстатись до кобили. Та зразу ж
заколивалась, заворушилась зелена тонка покрЁвля трясовини. Захлюпала руда
смердюча вода крЁзь вЁконце в зеленЁм покривалЁ.
Дядько бачив, що трясовина не вЁдпустить свою жертву, свою здобич.
ВЁн вибрав найгострЁшу стрЁлу Ё наклав на тятиву. Напнув тугого лука.
Не змЁг пустити стрЁлу. Заклав назад у сагайдак.
ВЁдв'язав вЁд пояса аркан. Одним кЁнцем обв'язав Строкату по грудях, а
аркан, тобто петлю, спромЁгся накинути на шию СоловЁй.
Здав Строкату назад, Ё вона потягла линву.
витягла Солову з трясовини, водночас ледь ©© не задушивши. Ще б мить,
Ё Солова вдавилася би у арканЁ. Та дядько ПЁвень не пожалЁв аркану - розтяв
гострим клюгом рогатини. Кобила ледь пЁдвелася. ТремтЁла всЁм ством. З не©
стЁкала руда болотна жижа.
Але дядьковЁ було байдуже. ВЁн обЁймав ©© за шию, огладжував по щоках.
Ледь що не цЁлував.
Вони по©хали далЁ по слЁдах межи верболозами. За тим, що був з трьома
кЁньми.
На зручнЁй, непримЁтнЁй галявинцЁ дядько закляв Ё вирЁшив вертати
назад.
- Тут ©х хтось чекав. Ще один. От дивись - слЁди.
ПотЁм вони за©хали в ручай. невЁдомо куди пЁшли - вниз по течЁ© чи
вгору? Он там на пЁсочку на тЁм боцЁ слЁдЁв нема ... А там Ёще озера...
Вони повернули, Ё на зворотньому шляху забрали Соловую.
Вона нЁкуди не йшла. траву не скубла, а стояла, понуривши голову.
Нараз дядько спинився Ё схопив ПЁвника за плече.
ПЁвник закуняв, сидячи охляп на кобилЁ. Хоч як не пекла рана на спинЁ,
а проте спати хотЁлось смертельно, нЁякий бЁль не розвЁював сон.
- Ти ©х запам'ятав?!
- НЁ... ТЁльки зда ться, той,.. що з обушком... схожий на тих, що
тодЁ... верблюдЁв привели...
- ПеченЁг?!
- Хто зна... МенЁ так здалось...
- А де ти, де ти був? ВЁд пЁвночЁ де ти шлявся?
Малий ворушив спухлими порЁзаними губами, але нЁ слова не вЁдповЁдав.
Що там говорити - саме вЁн вЁдповЁдав за зведених коней. Раз не було
при ЁстобцЁ дядька, значить, вЁн повинен був за всЁм доглядати. ЗведенЁ конЁ
були цЁною дядьково© свободи. Хоч боярин про це ще не знав, але згЁдно
угоди-ряду вЁд цЁ © купальсько© ночЁ дядько ПЁвень ставав холопом боярина
Судомировича. Ставав ще одним рабом Ёз його нечисленно© челядЁ.
Та всЁ цЁ думки коливалися в стомленЁй, соннЁй головЁ хлопця наче густа
болотна жижа. Йому хотЁлося спати.
Дядько поторсав небожа за плече. Застогнав малий, але очей не мав сили
розклЁпити.
- Скажи менЁ, коли ти пЁшов з Ёстобки, там нЁкого з чужих не було?
- НЁкого... - вЁдповЁв хлопчик, облизуючи запеченЁ вуста. ВЁн Ё не
думав сказати, що бачив, як прийшла городникова служниця з глеком. Яка ж
вона чужа? Кожен день бачились у всяких справах. його до не© посилали не
один раз по всякЁ дрЁбнички господарськЁ.
- А та, що з Будим обЁймалася, коли вона прийшла? Коли? Ти бачив?
Хлопець щось мимрив недоладне Ё обм'як, мов куль.
Щоб малий не впав пЁд копита, ПЁвень взяв його до себе на Строкату.
Так вони й притюпали на трьох конях до Ёстобки.
Дядька мучила страшна спрага. Просто палило всього. Тому вЁн почав
шукати, чого б напитись. Води нЁде не було, а рЁзанку з водою хтось, певно
по пиятицЁ, перекинув.
Побачив у закутку пЁд полом глечик зелено© поливи. У великЁм глечику
наче ще лишилось меду.
Одним духом дядько допив глечик.
Дивився на глечик Ё нЁяк не мЁг зрозумЁти, чи це глечик боярський, чи
нЁ.
ХотЁв спитати малого, але той мЁцно спав.
В головЁ в дядька пЁсля гонитви, пЁсля всього, що трапилося, гуло Ё
дзвенЁло.
ВЁн пошукав очима Будого. Нема Будого. ще когось нема ... Ага, тЁ ©
дЁвки, що спала, обнявши Будого! Ну, прийде Будий...
Сон незборним тягарем почав натискати на повЁки юнаковЁ, Ё вЁн так-сяк
пройшовши по хатЁ, дЁстався до полу Ё впав на голЁ дошки.
Коли пЁсля полудня ПЁвень збудився вЁд важкого мороку, вЁн вже знав - у
мед пЁдсипано зЁлля.
став вЁд того дня ПЁвень тихий, сонний. Майже не говорив.
Похнюплений. Все собЁ пЁд ноги загляда . З людьми не хотЁв розмовляти.
Одного разу, коли нЁкого поруч не було, хлопчик почав просити, благати,
щоб пЁти до ворожки хорошо©, щоб вона вЁдворожила, зняла з нього порчу.
Дядько поволЁ-поволЁ обкрутився на всЁ боки, з-пЁд-лоба позирнув
туди-сюди Ё посмЁхнувся до небожа, хитро Ё впевнено.
- Малий! Ти не бЁйся! Боярин не одержить нового раба.
- А тодЁ вони мене схоплять! Я пропаду!
- Ти хЁба менЁ син? Якщо раптом я втечу, ти тЁкай на ПодЁл до човнярЁв.
Вони тебе пЁсля жнив довезуть до Вручого, а там на ярмарку бувають люди з
нашого краю. От ти з ними й дЁстанешся додому.
- А коли тЁкатимеш?
- Е! Дурне пита ш! Коли добудусь свого, те лише Бог вЁда !
- Ти про кобил кажеш?
Дядько махнув рукою Ё зразу ж зробився похмурий Ё сонний...
Холопи зЁтхнули з полегшенням. спочатку обережно, а потЁм вЁдверто
почали справляти ледаря. Бувало, що дехто зовсЁм на роботу не виходив. Вони
колупалися з возами, немов ©х лагодили, чи вдавали, що лЁкують коней, чи
сво© болячки, бо, мовляв, татЁ на коней Ё на людей порчу Ё слабЁсть наслали.
Городник з прикрЁстю спостерЁгав за ПЁвнем. ВирЁшив дати якусь Ёншу
роботу ПЁвневЁ, щоб вЁн якось оклигав.
вЁн вЁдЁслав його з робЁтниками на Рось.
РобЁтники з волячими упряжками направлялись на Рось. Там в одному мЁсцЁ
обвалився берег Ё оголилось цЁле кладовище морених дубових стовбурЁв. Хтось
Ёз княжих людей, чи тЁун, чи ще хто, наказав пошвидше вивезти ©х з РосЁ.
А що в тих мЁсцях нЁби з'являлись час вЁд часу розбЁйники, то дали
робЁтникам охорону. робЁтникЁв охоронити, Ё розвЁдати, що там справдЁ
дЁ ться. Що то за татЁ там об'явились?
А ПЁвень був замЁсть одного найманця, що на ловах плече повередив.
Тепер хворЁв. А з других десяткЁв нЁхто не хотЁв на його мЁсце йти.
От тодЁ городник Ё попрохав свого знайомого десятника взяти ПЁвня.
Коли дядько ПЁвень при новому уборЁ - рогатинЁ, луковЁ, стрЁлах, сокирЁ
та обушковЁ, у сво©й старосвЁтськЁй одежинЁ, у клобуцЁ з вовчою опушкою, на
строкатЁй кобилЁ з'явився бЁля княжих конюшень, там ледь з коней всЁ не
попадали.
А ПЁвень сидЁв смиренно на СтрокатЁй, Ё наче це не з нього реготали Ё
вояки, Ё конюхи, Ё служки.
Десятник поблажливо всмЁхнувся. ВЁн не реготав, але й не поставив
строкату кобилу серед рудих скакунЁв. Наказав ©хати при возЁ з обладунками
та начинням. Наказав добре сторожити, бути пильним, бо не всЁ печенЁги ще
вигнанЁ зЁ степу.
Наказ десятника ПЁвень виконав якнайкраще.
Коли через дванадцять днЁв загЁн вертав до Ки ва, дядько вже возсЁдав
на степовому тонконогому румаковЁ Ё тягнув за повЁд Строкату. А на нЁй в
дерев'янЁм сЁдлЁ возсЁдав полонений печенЁг.
ПЁвень, як Ё попередньо, був сумний, похнюплений, Ё дивився кудись межи
вуха скакуновЁ. А на СтрокатЁй возсЁдав, випнувши груди, смаглявий печенЁг.
Був вЁн скручений по руках Ё по ногах. Ликом. На глум, звичайно. Звичайним
ликом з молодо© липи. Ликом, з якого деревляни личаки плетуть, в'язаний,
борканий, а всмЁхався згорда, зиркав зневажливо. Наче не його вловили Ё ледь
не замордували, а наче це вЁн тягнув на поводЁ похнюпленого Ё остовпЁлого
ПЁвня. Зброю печенЁга дядько ПЁвень приторочив до пЁслища, Ё вона метелялась
бЁля його нЁг.
Коли ПЁвень хотЁв отако за©хати на тЁунове подвЁр'я, десятник спинив
його.
- Ти тут не потрЁбен. Давай сюди повЁд Ё ходи з богом! - ВЁн протяг
руку до Строкато©.
Але дядько прихопив його руку Ё вЁдтрутив. Десятник пЁдвЁв здивовано
брови - вЁн не чекав тако© мЁцЁ в руках ПЁвня.
- Не тягни руки. Кобила моя. А бранець менЁ не потрЁбен. Не збираюсь
його годувати. БерЁть його собЁ. лика менЁ не шкода. Тих, хто в мене коней
покрав, я завЁшу на верболозЁ!
- Тю на тебе! Ти якийсь наврочений!
Дядько розтяв лико на ногах бранця Ё легко зняв його Ёз сЁдла Ё
поставив на землю.
ПЁвнику дядько розповЁв лише стЁльки:
- У них у степу посуха. мор почався. ОднЁ пЁшли у Лукомор'я. ДругЁ
подались служити ляхам. Та, певно, збились Ёз шляху. На них наш полк
наскочив. Вони розбЁглися. В чагарях Ё гаях поховались. Гайок, де мЁй
схоронився, дружинники Ё моя десятка, Ё тЁ, з городка, Ёз залоги, разЁв три
про©хали Ё туди, Ё сюди. А я зразу побачив, що вЁн там. Просто я чекав, щоб
вони пЁшли всЁ. ТодЁ я зможу його взяти. А вЁн сильний головою. Коня поклав
у заростях очерету, а сам з води вийшов Ё вилЁз на вербу. Як залога рушила з
гаю, я залЁпив йому ззаду в хребет тупою стрЁлою. ВЁн з дерева злетЁв Ё
лежить. ОчЁ закотив. Я не пЁдходжу. ВЁн белькотати почав. КЁнь його з
очерету виходить Ё до нього. КЁнь навчений Ё заворожений. Став його кЁнь на
колЁна Ё чека , коли той на нього залЁзе. ВЁн ще до тями не прийшов, а я до
нього. ПЁдсадив його в сЁдло Ё в одну мить стриножив румака...
- А де триногу взяв, пута ©хнЁ?
- Ач який ти цЁкавий, небоже! При сЁдлЁ у чортового хЁновина була! Он
як! А румаковЁ цьому цЁни нема ! Зна ш, скЁльки вЁн вартий?
- Дядьку! Продай його, або замЁняй на робочих кобил. ТодЁ ти викупишся
з боярського закупу. Ну за тих, покрадених кобил!
- А от ти мене, хлопче, не вчи, що робити, краще на бЁсЁвськЁ Ёгрища не
бЁгай. Краще треба було глядЁти боярських кобил. З тЁ © ночЁ я мав у рабствЁ
гинути!.. Мовчиш?.. ВЁнок твЁй розбитий обушком. По тво©х слЁдах Ё
загублених волошках я липу знайшов. А липа бЁсЁвська. В не© чотири кабанячЁ
скилицЁ вживлено! Там знак вЁд твого ножа! А за кору вЁд твого вЁнка
пелюстки зачепились. слЁди тво©х нЁг Ё яко©сь товсто© бЁсЁвсько© жЁнки.
Ось Ё оберЁг ©й уломився. Мосянжовий. Ключик... Ну добре, ти заговорений. Ти
завжди поряту шся! А менЁ як? Тво© пригоди менЁ вже на голову падають.
Посидь тихо, поки я татей знайду слЁд та удавлю ©х!
Малому аж шкЁра пуп'янками пЁшла на руках. Це не була пуста похвальба
чи погроза - дядько знайде слЁд Ё вдавить татей. ВЁн не мав жодного сумнЁву
щодо дядькових слЁв. був переконаний, що дядько найближчим часом це
зробить.
Але минав день, другий, третЁй. А дядько нЁкуди не зникав Ё все
працював на подвЁр'© СофЁ© чи бЁля Золотих ВорЁт. А то разом з усЁма
холопами розбивав вапняк для печей Ё трощив грудки перепалено©
глини-цем'янки.
Коня вдень стерЁг Ё доглядав ПЁвник. ВночЁ ПЁвень сам був бЁля коня.
вдень, Ё вночЁ дядько Ё небЁж привчали коня до мови. А все останн
кЁнь знав - вЁн умЁв Ё сидЁти на заднЁх, як собака, Ё лягав, Ё перекидався
голЁчерва, Ё мЁг довго тупцювати на заднЁх ногах.
ТЁльки одне було, погано - румак не любив Реп'яха. Хлопчик чекав, що от
кудись подасться дядько, влашту засЁдку Ё жорстоко повбива татЁв.
Але дядько, здавалось, Ё забув про свою обЁцянку. А тим часом
наблизилась ярмарочна п'ятниця. великий каган, володар найвищого стола в
мЁстах РусЁ, дозволив на ярмарку веселЁ Ёгрища.

ГРИЩА

У цей день на БабинЁм Торжку були Ёгрища з дозволу великого князя
ки©вського Ярослава.
Казали, що на кЁнськЁ змагання при©де сам князь. Адже князь завжди
©здив верхи. пЁшого його майже нЁхто не бачив. НавЁть до Десятинно© церкви
вЁн при©здив верхи, спЁшувався перед баштою Ё пЁдЁймався гвинтовими сходами
на хори. ВЁн не любив, щоб споглядали, як вЁн кульга , пЁдЁймаючись по
моза©чних сходинках.
Тому вЁн пЁдЁймався сам , а тодЁ вже за ним всЁ останнЁ заходили на
хори.
Змагання були Ё на БабинЁм Торжку, Ё на ПодолЁ бЁля ллЁнсько© церкви.
На базарнЁм майданЁ рухались тлуми людей. не стЁльки тут було охочих
помЁрятись силою та вправнЁстю, як просто глядачЁв. Вони важко працювали всЁ
днЁ. А тепер ©х чекали розвага, буйне видовисько, Ё це було справжн свято
©хньо© душЁ. Бо ©м важка, безкЁнечна праця вЁдбирала всЁ сили, всю наснагу,
що ©х можна витрачати на змагання.
Отож, було на БабинЁм Торжку сила-силенна людей. А там, де збира ться
багато людей, зразу ж з'являються всякЁ торговцЁ та потЁшники. В коробах
вони тягали всЁлякЁ дешевЁ на©дки, ласощЁ, а також рЁзнЁ дрЁбнички та дешевЁ
прикраси. ДудЁли в дуди та вибринькували на гуслях, спЁвали та верещали
скоморохи. А от дорогого краму, чи чогось великого, ба й скотини, в цей день
не випадало продавати.
ПершЁ змагались стрЁльцЁ.
На чисто виметених дубових плахах провели рису за сто крокЁв вЁд
ПодЁльсько© брами.
БЁля брами поставили три стовпи Ё насадили бЁлЁ дошки, якби абриси
людських тЁл.
ПЁсля того, як у церквах закЁнчилась вранЁшня вЁдправа, вийшов базарний
староста Ёз двома помЁчниками. Один з бубоном, другий Ёз сурмою. Засурмив
сурмач, закалатав у бубон другий. Як вони скЁнчили, староста оголосив
початок.
ЛучникЁв зЁбралось чимало. Серед них була чи не половина стражникЁв, що
у буднЁ днЁ стояли при мЁських брамах.
Також було чимало мисливцЁв, що з дозволу тЁуна, за певну мзду мали
право на полювання в княжих лЁсах.
Були стрЁльцЁ з найманцЁв - печенЁгЁв, хазар, з ясЁв. Були й бЁлявЁ
свЁтлоокЁ чудини. Були рудуватЁ низькорослЁ ятвяги.
ЗаможнЁ були й крамарЁ, що полюбляли стрЁльбу Ё лови. Кожному
дозволялось стрЁляти трьома стрЁлами. Сперечались, кому першому стрЁляти.
Вже й до лайки дЁйшло. ТодЁ втрутився базарний староста. Певно, що вЁн
багатьох Ёз стрЁльцЁв знав з попереднЁх змагань. ВЁн вЁдЁбрав тих, кого
вважав найслабшими Ё поставив до риси.
Кожному три стрЁли. ТЁльки першим пЁльга - одна пробна стрЁла.
Сурмач закинув на перев'язЁ за спину сурму, взяв довгого лЁщинового
бича, а з-за халяви витяг гострого ножа.
У всЁх трьох лучникЁв стрЁли вп'ялися в цЁль. У двох в дошки, де ширше,
як би в груди, Ё тЁльки в одного одна стрЁла нЁби в голову.
Лучники накладали на тятиву стрЁли, пЁдтягали двома пальцями правицЁ до
вуха, пЁдрЁвнювали напрямок стрЁли Ё розгинали пальцЁ.
Дзижчали, бринькали тятиви Ё стрЁли зЁ свистом мчали до цЁлЁ.
З першо© трЁйки найкраще стрЁляв той, хто мандрував по княжих землях Ё
полював на всяке дрЁбне птаство.
Сурмач без жартЁв Ё зневаги закарбував стрЁли трьох перших стрЁльцЁв Ё
викликав наступних.
з кожною трЁйкою нових стрЁльцЁв стрЁли лягали все купнЁше Ё все
вище. В "груди" цЁлям вже нЁхто й не посилав стрЁл.
СтрЁляли печенЁги з невеликих, майже зовсЁм рогових лукЁв. Чудини - Ёз
довгих набЁрних дерев'яних лукЁв.
ПЁвник був при румаковЁ. А румака дядько поставив пЁд паколля боярсько©
садиби. Хлопчик возсЁдав у карбованЁм дерев'янЁм сЁдлЁ. ОднЁ ю рукою вЁн
стискував повЁд, а другою вхопився за верх пакола.
коли почали силитись у натовпЁ крики, гамЁр, смЁх, Ё до всього
засурмила сурма Ё вдарили по бубону, малий вЁдчув, що шкЁра в коня стала
гарячЁша, а дихання зробилося рЁдшим Ё глибшим.
Згори ПЁвниковЁ було добре видно лучникЁв при бЁлЁй смузЁ.
Чи з-за малого зросту, чи того, що вЁн стояв нЁби осторонь, Ё його не
примЁтив зразу сурмач, але ПЁвневЁ пЁдЁйшло стрЁляти з найкращими
стрЁльцями.
коли сурмач призначив стати до риси ще трьом, то один з них,
бЁлобровий червонолиций варяг сказав намалювати людську личину на його цЁлЁ.
На товстЁй м'язистЁй ши© мав кручену срЁбну гривну - нагороду князя.
Один з отрокЁв швидко видерся на стовпа Ё вугЁллям намалював "лице".
ВаряговЁ стрЁли попали одна в око, друга в носа, а третя - межи очЁ.
Його суперники теж непогано стрЁляли, але все ж у нього стрЁли лягли
купнЁше.
ПЁсля варяга став ще один з ярославових во©нЁв - тЁверець. Зарослий
чорним пухнастим волоссям Ё по грудях Ё по руках чоловЁк. Лук у нього був чи
не найменший з усЁх стрЁльцЁв. не стЁльки було в ньому дерева, як пластин
з рогЁв сайгака та варених турячих сухожиль.
ТЁверець теж попрохав намалювати личину. бив так точно, що всЁ три
стрЁли вп'ялися в праве око.
Натовп захоплено кричав, славив тЁверця, бо так, як вЁн, ще сьогоднЁ
нЁхто не стрЁляв.
ДЁйшла, зрештою, черга до ПЁвня.
Поряд з ним стояв чубатий стрЁлець, один з молодших княжих во©нЁв.
Казали люди, це малий власними вухами чув, що це один з охоронцЁв самого
кагана Ярослава. Хтось сказав, що мечник вЁн найвправнЁший. вЁн попрохав
намалювати цЁль.
А дядьковЁ ПЁвневЁ дЁсталась варягова цЁль.
Дядько ПЁвень нап'яв свого великого товстенного лука. Був вЁн весь
ретельно обвитий тонкою шовковистою смужкою берести, щоб волога не
послабляла дерева. Лук у дядька був такий великий, нЁби його зробили не для
стрЁльця, а щоб на самострЁл насторожувати проти лЁсового звЁра.
Лук найбЁльший, а зросту ПЁвень серед стрЁльцЁв найменшого.
Наклав ПЁвень на тятиву кленову легку стрЁлу з каленим тонким
наконечником. Як напинав тятиву, було чути, як трЁскотить, рипить дерев'яна
кибить луку.
У натовпЁ голосно засмЁялись.
Та ПЁвень лише закусив нижню губу рЁвними бЁлими зубами. Але... Але
Ёкла в нього виходили за межЁ Ёнших зубЁв. це зразу кидалося в очЁ людям.
Один чи дво глядачЁв помЁтили дядьковЁ Ёкла Ё з острахом замовкли.
Дядько видихнув, завмер Ё зразу ж пустив тятиву. Удар стрЁли був тако©
сили, що вона пройшла крЁзь дошку Ё виткнулась вЁстрям на зворотЁ майже на
два пальцЁ.
СЁверянин легко нап'яв лука, вЁдпустив тятиву Ё легко, без шуму стрЁла
вп'ялася в око цЁлЁ.
Другу стрЁлу дядько ПЁвень довго не пускав. Все не мЁг вирЁвняти
дихання. Друга стрЁла вдарила збоку в наконечник першо©. перша
дрЁбно-дрЁбно затремтЁла опереним древком.
Натовп захоплено заревЁв, заплескав у долонЁ. СЁверянин Ё другий
стрЁлець одночасно вЁдпустили тятиви. У сЁверянина стрЁла вп'ялася в те саме
око, у другого - в Ёнше око "личини'.
Настав час третьо© стрЁли.
СЁверянин легко нап'яв лука Ё його стрЁла впала в купу до перших двох.
ТретЁй стрЁлець ледь схибив - стрЁла вЁдЁйшла набЁк трохи.
Дядько набрав повнЁ легенЁ повЁтря, натяг тятиву, видихнув спокЁйно Ё
зразу ж випустив стрЁлу, не давши остаточно вирЁвнятись диханню. Калена
стрЁла дзвЁнко вп'ялася в кЁнець мальованого носа.
Натовп розчаровано загоготЁв, почулося голосне кепкування. Хоча за
хвилю перед тим йому кричали славу, ляскали в долонЁ.
Хтось крикнув, що в нього не лук, а самострЁл, що йому нема чого
змагатись, хай би краще овес вЁд кабанЁв стерЁг.
Але дядьковЁ стрЁли, а це всЁ бачили, найсильнЁше били по цЁлЁ. ВсЁ три
стрЁли пройшли крЁзь дошку вЁстрям.
БЁльше охочих лучникЁв не було. сурмач задудЁв кЁнець стрЁльби.
показав свЁй довгий бич з позначками-карбами. отроки, що мЁряли вЁдстанЁ
мЁж стрЁлами Ё карбували на сво©х бичах, показали сво© рези.
все сходилось. НЁяких суперечок не було. Найкращим лучником виявився
тЁверець. ПотЁм сЁверянин. ПотЁм варяг. А дядько ПЁвень був четвертим.
Староста привЁтав стрЁльцЁв Ё пересипав у шапку все, що поставив кожний
Ёз стрЁльцЁв пЁд заставу. Хто резану, хто ногату, хто намистину, хто
перстень, хто сережку, хто навЁть литу пряжку.
Переможець одержував всю заставу.
ТЁверець подякував старостЁ Ё закликав лучникЁв до за©зду випити
доброго грецького вина.
СтрЁльцЁ прокричали йому славу Ё понесли до за©зду на руках.
Вже над головами сво©х носЁ©в тЁверець закликав дядька в за©зд. Але
дядько ПЁвень мовчки показав: "нЁ!" Ё лишився змагатись у боротьбЁ.

БОРОТЬБА

У боротьбЁ дядько подолав лише чотирьох городян, що були трохи важчЁ за
нього. ВЁн ©х усЁх кинув на землю.
Але коли проти нього став варяг, нЁчого дядько ПЁвень не мЁг удЁяти.
Варяг схопив дядька за пояс Ё легко перекинув через стегно. Дядько сильно
вдарився лицем об землю. Кров зачурЁла в нього з носа Ё з губи. ВЁн не мЁг
нЁяк спинити кров, йому довелося спуститись вниз через ПодЁльську Браму до
джерела-водограю Ё там змивати крижаною водою розтовченого носа.
ВЁн повернувся на торжище тодЁ, коли молодий купчина притис варяга
спиною до землЁ. всЁх Ёнших поклав чорновидий киянин. За свою перемогу вЁн
не взяв анЁ шеляга. А ще й пригостив братЁю барилом меду.
ПЁвня цей молодий купчина запримЁтив зразу Ё сам пЁднЁс йому чашу меду.
- Це в тебе кобил звели татЁ? - Спитав ласкаво.
- У мого боярина. - Насупився дядько ПЁвень.
- Що - ти робичич?
- НЁ, боржник. На коня позичив повЁдного. А кЁнь здох.
- то все?!! - Здивувався купець. - Слухай! Плачу за тебе борг! А ти
йди до мене служити охоронцем. КЁнь, кожух Ё кулеша мо©. ще плата - дюжина
рЁзан. РЁзана в мЁсяць! ЗрозумЁв?
- ЗрозумЁв, мЁй господине. Дякую за ласку, та менЁ треба боярину тих
кобил повернути. У мене ряд складений з боярином.
- Як зна ш! Я завжди тебе вЁзьму до себе. Приходь, коли схочеш!

НАВКУЛАЧН Б ЙЦ

МЁж боротьбою та навкулачними боями була перерва, бо радились мЁж собою
староста, його помЁчники та мечник Верхнього МЁста, чи зводити тЁльки за