Страница:
виголосив.-
- Мовчите? Значить, ©стимете кашу Ё коржЁ. А товчене сало з часником
Ёншим разом одержите. солонину теж!
повЁв далЁ молитву. ншЁ за ним повторювали. НавЁть НЁмець голосно
вимовляв, перекручував слова. ТЁльки Лях затято мовчав. лишився, як Ё
обЁцяв дядько ПЁвень, без товченого сала з часником Ё доброго шмата
солонини.
Ось на валу бЁля брами сухо застукотЁло било.
Холопи насуплено пЁдвелися з-за столу, розбираючи сво© шапки та брилЁ.
ЗарипЁли, заспЁвали колеса шести возЁв, цвьохкали батоги Ё гупали важкЁ
копита об вибиту землю.
Дядько ПЁвень покидав подвЁр'я останнЁй. шов Ё уважно придивлявся до
коней та возЁв, мов чекав яко©сь напастЁ.
УвечерЁ знов зЁбралися всЁ до Ёстобки, Ё Будий всЁх годував кашею
крутою та коржами з конопляною олЁ ю. РЁвно палала суха березова скЁпка в
залЁзних вилках, тЁльки час вЁд часу обгорЁлий вуглик з дзвоном падав униз
на залЁзне коритце - щоб пожежЁ не було.
ПЁсля вечерЁ ПЁвень зробив на свЁжо обтесаному стовповЁ, що пЁдпирав
сволок, засЁчки сокирою, а на держаку сокири карби ножем поробив. Це вЁн так
"записав" виконану за день роботу.
Як Ё першо© ночЁ, дядько Ё Будий були надворЁ, бЁля коней, а небЁж спав
разом з усЁма в ЁстобцЁ.
Малий швидко заснув, але коли його поторсали Ёз словами: "Ану перевЁр,
чи спить вишкрябок?" вЁн прокинувся Ё не спав бЁльше.
- Та спить... - зашепотЁли десь поруч у темрявЁ.
- Люту цей боярський пес... Карби карбу на стовповЁ. Треба порЁзати
©х усЁ...
- У нього реза й на сокирЁ. Не тре... Дарма тЁльки роздрочиш псюгу...
патлача...
- Бач, розпустив патли, коси заплЁв, як вояка князя Мала... А такий же
раб, холоп, як Ё ми...
- Е, брате, - озвався хтось. - ВЁн не такий, як Ё ми. ВЁн лише боржник.
ВЁдробить сво Ё вЁльний птах - лети, куди хочеш!
- Ото вЁн нашими шиями сво ярмо вЁдкупа !
- Не кажЁть, брате, - голос старого Тальця. - Ви самЁ бачили, як вЁн
сьогоднЁ плинфу вантажив, на верхи тягав,
- Тю на нього, на навЁженого! Пнеться перед городником та перед
майстрами, може помЁтять та похвалять!
- ВЁн не для похвальби пнеться...
Малий зача©в подих - це говорив Лях.
- ...вЁн пнеться, щоб його помЁтили Ё до себе взяли, щоб до них
прирЁвнятися...
- Хе-хе! Далеко куцому до зайця...
- НЁ! Цей виб' ться нагору. Де на сво му черевЁ проповзе, де на ваших
горбах ви©де,.. - сказав Лях Ё замовчав. бЁльше нЁ слова.
нш робЁтники ще за щось лаяли дядька, але останнЁ слова, що чув крЁзь
сон малий, були слова Будого:
- Набридло менЁ коржЁ пекти. ПЁду до городниково© служницЁ, попрошу
ковша закваски. випечу добрий хлЁб житнЁй.
Та наступного дня, ще на самЁм свЁтанку при©хав верхи городник Ё
загадав усЁм поспЁшати на ПодЁл та вантажити перепалений вапняк Ё возити до
будови СофЁ©.
цЁлий день ПЁвник був сам на господарствЁ.
НавЁть кашу зварив.
Хоч була каша недосолена Ё вугЁлля в не© чимало налетЁло, ©ли всЁ з
насолодою Ё мовчки. Один тЁльки Будий невдоволено зауважив.
- ВугЁлля забагато в цьому варевЁ.
- А тебе нЁхто не примушу ©сти вугЁль! - Гостро зауважив дядько
ПЁвень, клЁпаючи запаленими червоними повЁками. - Замочуй ячмЁнь на кашу.
ГрибЁв не жалЁй. ВранцЁ сходи до городника. Його ключниця тобЁ дасть
закваску на хлЁб. Завтра божий день - недЁля. ПрацЁ не буде. ТЁльки коней
поженете на ЛибЁдь випасати. Городник сказав, що нам дозволили випасати на
лЁвому березЁ ЛибедЁ. А Лях Ё НЁмець пЁдуть до городника на подвЁр'я Ё
сидЁтимуть у нього в колодках...
ВсЁ застигли, просто отетерЁли.
Першим пЁдняв голос Талець.
- ПЁвню! Ти... ти що вигаду ш? У боярина вони в колодках не сидЁли!
- У боярина добрЁ ловчЁ пси Ё во©ни , вЁрнЁ холопи . ПущЁ
древлянськЁ, болота чужого не приховають. А в мене пес та малий хлопчик. От
Ё вся моя челядь. Як пЁдуть бранцЁ Ё сховаються в землякЁв та знайомих. Бо
вони собЁ зажили приятелЁв за окаянного Святополка. тодЁ менЁ всЁ днЁ з
вами з рабського корита сьорбати Ё боярську руку лизати?! Не тому я вЁрно
служу боярину, щоб завжди гнутись, а тому, що я боржник йому. ВЁдроблю йому
борг Ё тодЁ всЁ ви хоч в ЁрЁй летЁть, як крила ма те. пальцем не рушу,
вуста не отверзну! Ви мене зрозумЁли?! - Гостро спитав у Ляха Ё НЁмця.
ТЁ закивали. НЁмець покЁрно, показуючи всЁм видом, що розумЁ обставини
Ё жорстокий наказ. А Лях хоч Ё кивав, та не стримався.
- Ти сть жорстокий кат!
- Не гнЁви мене, Ляше! Не з охоти давлю тебе. То мо©ми руками боярин
тебе держить!..
Малий прокинувся, бо вЁдчув, що дядько ПЁвень дивиться на нього. ВЁн
розклЁпив повЁки - дЁйсно, в розчинених дверях стояв дядько Ё пронизливо
дивився на хлопчика.
Поки Будий варив кашу, дядько Ё небЁж викупались у теплих, не
скаламучених струменях ЛибедЁ. Роса пекла холодом ноги, а над плесом слався
туман.
З кущЁв вербових, з тернових заростей на пагорбах солов'©на пЁсня била,
тьохкала, аж в головЁ наморочилось.
Десь Ёз заростей болотних прорЁзався нЁжний голос очеретянки, Ё здалеку
неслось настирливе теркотЁння деркачика.
Дядько ПЁвень утер тЁло Ё лице довгим рушником, потЁм обтер тремтячого
небожа.
- Спат-ти х-х-хочеться! - ЦокотЁв зубами хлопчик.
А дядько мовчки натягував свЁжу, вишивану червоним, сорочку.
з комЁрчини, з-пЁд рибальських снастей дядько витяг сво© припаси - два
глеки меду, голову воску Ё ще щось у м'якому липовому кошелЁ. Малий
здогадався, що то хутро. Сам дядько не ©в Ё малому не дозволив, а тЁльки
воду пив, поки всЁ снЁдали. ПотЁм вЁн кивнув ЛяховЁ й НЁмцевЁ, Ё вони вийшли
з-за столу.
Залога при брамЁ здивовано вибаньчилась на дядька, що йшов позаду двох
чужинцЁв з рогатиною Ё сокирою за поясом, а за ним плуганився сонний хлопчик
з великим берестяним коробом за плечима.
Лишивши полонених Ё зброю в городника, дядько Ё небЁж крокували
неквапно хЁдниками Верхнього МЁста. ВулицЁ були рЁвнЁ та вузькЁ, мощенЁ
дубовими колодами. Вздовж вулиць тяглися паркани сосновЁ й березовЁ, дубовЁ
та кленовЁ.
Проте не на всЁх подвЁр'ях чулось життя, не над усЁма мовницями та
Ёстобками вились дими. Раз по раз розписанЁ, оздобленЁ Ё рЁзьбою, Ё фарбою
будЁвлЁ мали закритЁ дошками вЁконницЁ, а перед ворЁтьми на стежцЁ
пробивався пухнастий спориш.
- Дядьку! Чого цЁ двори мертвЁ? У Ки вЁ пошесть була?!
- Не пошесть, а лядський король Болеслав, як тЁкав Ёз окаянним
Святополком Ёз Ки ва, забрав собЁ у полон не смердЁв простих, а тисячу
ки©вських бояр! Тепер вони далеко в полонЁ сидять!
- А де ж ©х тут тисяча назбиралася? - Малий аж спинився Ё рота розкрив.
- Ну? Чого спинився? Ми до заутренЁ йдемо - там ©х Ё побачиш.
Вони поминули велику площу, огороджену гострим паколлям. З-за гострих
паколЁв визирали рожево-сЁрЁ та рожево-бЁлЁ мури, виведенЁ на людський
зрЁст.
Дядько притишив кроки Ё не стримався.
- Оце сюди ми возили вчора вапняк! Його тепер гасять у ямах... Бачиш,
як би бЁлий дим клубочився? Ото, знай, там у ямах вапно гаситься. Як вапно
ще не вигасилось Ё туди в яму щось живе кинути, то вапно його з'©сть,
розчинить Ё слЁду не лишиться.
- вЁд кЁсток нЁчого?!
- вЁд кЁсток! - Ствердив дядько...
Вони вийшли до брами Володимирового МЁста якось несподЁвано. Звернули у
завулок лЁворуч - Ё зразу перед брамою мурованою з каменю Ё цегли плинфи,
затинькованою Ё побЁленою якоюсь, аж наче рожевою, крейдою. Та й розписаною
дивними вЁзерунками рЁзного зЁлля понад самими стулками ворЁт.
Пройшли по дзвЁнких плахах пЁдйомного моста Ё стали перед вартою.
ВоротарЁ, при збро© Ё в лускатЁм броньовЁм обладунку спитали:
- Хто такЁ? Куди йдете?
- Я ПЁвень, на Ём'я Павло, Ёз земель Вруцьких...
- Древляни?
- Ага. А це мЁй небЁж, ПЁвник. демо на заутреню до собору Пресвято©
БогоматерЁ. А в коробЁ жертва попинам. На мене чарЁвниця закляття вчинила.
Хочу в БогородицЁ захисту просити...
- А що сильна чародЁйка? - Спитав другий вартовий, певно, добрЁший, нЁж
перший.
- Молода Ё ма багато сили чародЁйсько©. - ВЁдказав дядько, хитаючи
розпачливо головою.
- МенЁ б таку чародЁйку, щоб одну дЁвку приворожити. Чу ш, Степане, а
пропусти цього смерда, нехай Ёде.
Перший, не говорячи нЁчого, показав рукою: " дЁть".
А як вступили вони до Володимирового МЁста, так здалось малому, що
потрапили вони у ту казку, яку розповЁдав прапра-прадЁд, прабабин дядько, як
вони ходили походом на Царгород проти грекЁв.
У ВолодимировЁм МЁстЁ були не тЁльки високЁ кам'янЁ палаци, вибЁленЁ та
розписанЁ дивним узороччям, а були й такЁ кам'янЁ палаци, прикрашенЁ наче
самоцвЁтами, що переливались, Ёскрились, наче веселка на стЁну впала.
церков було на кожному розЁ.
А як вони вийшли на широкий майдан, де збирались купцЁ з дорогим
крамом, то побачив ПЁвник чотирьох мЁдних коней, позеленЁлих вЁд часу.
стояли вони на пагорбЁ над торжищем, наче живЁ. ТакЁ вони були правдивЁ, що
не здавалось, що вони зараз пЁдуть, а здавалось, що вони вже йдуть, тЁльки
цокоту не чути. Малий вЁд захвату заплескав у долонЁ.
- Ти-х-хо! - Засичав дядько, шарпаючи його за рукав. Вже вони
пЁдступали до ворЁт, що в третЁй обороннЁй стЁнЁ мЁста, за якою була
Ки©вська гора з усЁма князЁвськими палацами та церквою БогородицЁ.
Коли до них пЁдступив попин.
Довговолосий, чорнобородий Ё дуже смаглявий попин нЁс на руках
здоровенну стерлядину.
ВЁн розпитав родичЁв про ©хнЁ турботи.
Дядько ПЁвень Ё небЁж поспЁшили за ним. Дядько ПЁвень у поклонЁ низько
схилився Ё попрохав.
- Отче! Давай я тобЁ рибу понесу.
- Я сам, сам, - вЁдтрутив його попин. - А що в коробЁ?
- ВЁск на свЁчки. Мед у глеках. горноста вЁ та кун'© шкурки. Це на
церкву, бо в мене нЁ срЁбла, нЁ злата нема .
- А чого просиш?
- Щоб мене слухали холопи на будовЁ храму, щоб конЁ були здоровЁ, щоб
городник був до мене ласкавий, щоб я боярину борг вЁддав, щоб Лях Ё НЁмець
не втекли, щоб у мене був добрий кЁнь, Ё щоб мене князь на службу взяв...
Чорновидий попин уважно й наче спЁвчуваючи, як ото дорослЁ, поблажливо
слухав дитячЁ забаганки.
- БагатослЁв'я марне. Треба просити, щоб Богородиця вибачила тобЁ тво©
грЁхи Ё помогла тобЁ Ё захистила тебе по всЁ днЁ. Молитись треба щиро, з
вЁрою Ё без сумнЁву, з повною покорою. Молитись треба завжди Ё за натхненням
Святого Духа. АмЁнь!
Дядько витяг глек меду з короба Ё простягнув попиновЁ.
- Дякую, сину мЁй! Я солодкого не вживаю. Неси все в храм Ё вЁддай
отцевЁ Симеону. щиро помолись, Ё тобЁ пощастить. дЁть!
пЁп перехрестив Ё пЁдштовхнув на шлях, що вЁв до величного,
могутнього храму.
Малий ступив до храму, високо звЁвши вгору очЁ Ё намагаючись
роздивитись вЁзерунки над вЁкнами неймовЁрно© величини.
Але так сталось, чи корч з ним причинився, чи вЁд хвилювання, що його
нога на гладенькому каменЁ спЁткнулась, перечепилась, але вЁн ледь-ледь не
впав, тодЁ глянув униз. побачив - обабЁч чисто©, метено©, мощено©
брилами свЁтлого каменю дороги сидЁли й стояли страшнЁ потвори. Люди без
рук, люди без нЁг, люди без очей, люди без вух, люди з обтятими носами, люди
з виразками на покалЁчених кЁнцЁвках. ГорбатЁ, сопливЁ, клишорукЁ, кривЁ.
УсЁ виставляли навмисне, на огляд, сво калЁцтво, наче дорогу прикрасу.
Вони протягли до хЁдника сво© увЁчнЁ руки, хворими смажними вустами
благали, молили, вимагали подаяння.
- Дядьку, хто вони?! - Скрикнув ПЁвник, вчепившись у дядькову руку.
- ХЁба не бачиш? СтарцЁ. - Байдуже вЁдказав дядько ПЁвень.
- А ти коли ©х бачив?
- Бачу вперше, а чув багато.
- А я про це в сво му життЁ нЁколи не чув, а бачу вперше! - Ледь не
кричав ПЁвник, з острахом придивляючись до чужого горя Ё вбогостЁ. - А чого
вони такЁ?! Чого вони тут сидять?! ХЁба нема кому ©х доглядати?! А де ©хнЁ
родичЁ?! - Не заспокоювався ПЁвник.
- Тихо! - Дядько ПЁвень шарпонув за руку так, що ледь короб не злетЁв.
- Мовчи! Ми перед храмом.
почав хреститись. ПЁвник за ним.
Дядько ПЁвень спитав у служки при дверях, кому можна замовити молитву,
Ё той вЁдЁслав ©х у бЁчний прохЁд.
Вони йшли межи стовпЁв кольорових каменЁв. Небаченим нЁколи ще
розма©ттям виблискували моза©чнЁ вЁзерунки.
Попин, що звався Симеон, був широкоплечий мЁцний чоловЁк, з довгим Ё
м'яким, як у дЁвчини, волоссям, привЁтно зустрЁв ПЁвня.
- Добре чиниш, сину мЁй, що прийшов до нашого храму. Особливо радЁсно,
що ти з древлянських пущ. А там у вас ще пребагато поганства та волховання.
Добре, що тебе Господь сподобив, ВсЁ тво© побажання виповняться. НадЁйся!
Молись! наберись терпЁння.
Малий Ё рота не розорив, але питання, як Ё перед тим, його мучили. А
голоси гугнявЁ, хрипкЁ, благання про милостиню забивали ангельський спЁв на
хорах. СпЁвали ДавидовЁ псалми.
Он Ё калугер у срЁбних ризах.
ВЁн дивився Ё не бачив срЁбного гаптування на заморських оксамитах, що
прикривали боярськЁ та княжЁ тЁла.
ще його мучило - а чому цих страшних калЁчних людей пустили пЁд дверЁ
найкрасивЁшого храму.
ПЁвник примостився пЁд стЁну поруч дядька. Дядько ревно молився, а
хлопчик все поривався назовнЁ, до убогих.
Храм наповнився людьми вщерть. все то були не простЁ, сЁрЁ, а все
бояри, князЁ, гриднЁ, дружинники.
На хори пЁднялась Ё вся родина великого князя.
Та малого хлопця це зараз не дуже цЁкавило, хоча вЁн все
запам'ятовував, сам того не усвЁдомлюючи.
коли всерединЁ, в храмЁ спЁвали псалми, Ё вгорЁ, на хорах, Ё внизу,
малий потиху вЁдступаючи, рачкуючи полишив храм.
ПЁдступив до убогих.
Хто з них молився, гугнявлячи тЁ самЁ псалми, що спЁвали в храмЁ. Хто
куняв, хто жував, перекочував беззубими яснами якусь поживу. Хто подалЁ вЁд
хЁдника, тЁ колупалися в лахах, нужЁ шукали.
Хлопчик пЁдЁйшов до найближчого безногого чоловЁка Ёз засохлою,
виламаною лЁвицею.
- Чого з тобою отаке сталося? - Спитав по довгЁй мовчанцЁ хлопчик, бо
було не сила стояти над людиною Ё мовчати.
- Бог покарав, - похмуро вЁдповЁв чоловЁк, струшуючи могутнЁми плечима.
- В бою на ЛетЁ з печенЁгами. ВЁдступився бог вЁд мене за мо© грЁхи Ё вЁддав
пЁд удари поган. ПосЁкли мене шаблями, погнули стрЁлами.
ДалЁ запитав у сусЁда з обрЁзаним носом Ё з одним оком.
- А з тобою що, чоловЁче, сталося?
- Бог покарав,
- ХЁба може Бог обрЁзати вуха Ё носа, Ё око виколоти?! - Не вгавав
малий.
- Дурню ти! Бог мене видав у руки грекам! Вони мене полонили Ё
скалЁчили...
- тебе Бог покарав? - Спитав горбатого клишорукого сусЁда.
Той пЁдняв гостре пЁдборЁддя межи кривими плечима. з гордЁстю
повЁдомив:
- Мене не покарав. ВЁн покарав мо©х батькЁв. А мене бог вЁдзначив
благодаттю. Бо хто муча ться при життЁ, той по смертЁ потрапля в царство
небесне.
- А тебе за що Бог покарав? - ПЁдступив ПЁвник до чорнобородого
широкоплечого красеня, що виклав на колЁна безпалЁ культЁ рук.
Чорнобривий посмЁхнувся.
- ЗвЁдкЁль я знаю? Арканом менЁ печенЁги руки скрутили. ВночЁ я втЁк.
Та руки попухли, потЁм загнили пальцЁ. Тепер от! - ВЁн пЁднЁс до ПЁвникового
лиця культЁ. Солодкий сморЁд шпигонув хлопчиковЁ в нЁздрЁ.
Хлопчик Ёшов уздовж хЁдника Ё все питав, питав. А йому вЁдповЁдали:
"Бог покарав... ПеченЁги полонили... Бог покарав... Боярин мордував... Ляхи
полонили... Бог покарав... Греки ослЁпили... Пошесть напала..."
ПотЁм почали Ёз храму виходити лЁпшЁ люди, Ё жебраки покинули всякЁ
розмови.
А завели сво скиглення Ё прохання милостинЁ.
Дядько ПЁвень пЁсля служби вийшов, аж свЁтився вЁд щастя.
ПЁвник таким його нЁ разу не бачив.
ВЁн навЁть його не вилаяв, що зник Ёз храму до кЁнця служби.
Лише за першою брамою дядько надяг свого гостроверхого ковпака
повстяного.
- ПЁвнику, ПЁвнику! Я вЁдчуваю, я знаю, Богородиця менЁ допоможе! - ВЁн
знов зняв шапку Ё широко перехрестився...
ВЁддаючи ПЁвневЁ зброю та звЁльняючи Ёз сараю бранцЁв, городник
смЁявся.
- Ну й вигадав ти, ПЁвню! З тебе вийшов би добрий воротар чи вартЁвник
при порубЁ. Треба буде во водЁ сказати!..
Коли вони всЁ - дядько, небЁж та полоненики прийшли до Ёстобки, хтось
Ёз холопЁв спитав глузливо:
- Ну, як там у городника? Прохолодно Ё проголодно було у стайнЁ?
- Не було жарко... ЖЁнка дати теплий бЁлий хлЁб... Городник дати пити
мед Ёз хмелем...
Ну, а Лях затято мовчав.
ПЁсля обЁду дядько з Будом, Тальцем Ё полонениками погнав коней пасти.
А ПЁвник лишився в ЁстобцЁ прибирати.
Але весь час думав про калЁк-жебракЁв.
страх хвилями напливав на нього, Ёцо вЁн пЁшов до схЁдного кута, де
дядько повЁсив глиняного Бога Ёз сяйвом навколо голови, Ё почав молитись,
щоб Бог був ласкавий до тих калЁк-бЁдакЁв. Щоб нЁколи Бог не покарав його,
не вЁдступився вЁд нього Ё не зробив його жебраком.
Коли ПЁвник помолився перед Богом, вилЁпленим на глинянЁй дощечцЁ Ё
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
вЁн страшенно зрадЁв, бо зрозумЁв, що Бог його почув...
Веселий, щасливий, вЁн побЁг на полювання - треба годувати яструба.
Щось починав яструб занепадати.
Та у вЁвторок, коли ПЁвник знов лишився на цЁлий день в ЁстобцЁ Ё
розмЁшував вЁвсяну кашу кленовою кописткою, Реп'ях загарчав. Це вже було
щось надзвичайне.
Визирнув на подвЁр'я Ё вгледЁв дивного чоловЁка, ви тЁльки собЁ уявЁть
- у шкЁряних штанях. На палицЁ через плече вЁн нЁс цЁлу низку перепЁлок. За
ним поспЁшали два собаки бЁлЁ та строкате, чорне з бЁлим, порося. Оце так
диво.
Хлопчик вибЁг до дороги й привЁтався з чоловЁком. Той спинився Ё сперся
на коротку дарду.
- Порося сподобалось?
- Авже. Такого не бачив.
Чомусь ПЁвник вЁдчув, що йому зовсЁм байдужий жовтоокий яструб. Хижак
поступово пЁдупадав Ё наближався до загибелЁ. ПЁр'я поламане на кЁнцях, без
полиску. Годинами птах сидЁв непорушно, хворобливо наставивши пЁр'я. Без
лету, без свЁжо© кровЁ хижий птах гине. Це всЁм вЁдомо,
- Давай замЁня мось на порося.
- А що ти на обмЁн ма ш? - як рЁвний у рЁвного спитав мисливець.
- Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
- Хе-хе! Оце я Ё не бачив - розвеселився мисливець. Та коли ПЁвник
притяг клЁтку з крилатим бранцем, вЁн тЁльки й вимовив:
- Ого.
зразу ж погодився замЁняти на порося.
Без сумнЁву, мисливець був людиною щирою Ё вЁддав ПЁвнику порося з
повЁдцем, щоб не втекло, п'ять перепЁлок Ё ножик з кЁстяною мережаною
ручкою.
Коли ввечерЁ пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
- Де яструб?
А перед тим, скЁльки вже були днЁв у Ки вЁ, наче й не помЁчав птаха Ё
те, як вЁн занепада .
Холонучи вЁд страху, що вчинив без дядькового дозволу Ё не став
справдовуватись, просто вЁдповЁв:
- ЗмЁняв на строкате порося.
- А це? - Кивнув дядько на ножа при очкурЁ.
- це за яструба. ще перепЁлок дав. Я тобЁ з кашею зварив.
На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
- Шкода. ХотЁв на ПодЁльському торжищЁ продати. ПоспЁшив ти, ПЁвнику.
Ми добру монету втратили...
Порося виявилось навдивовиж веселе Ё, не дивлячись на сво свинське
походження, охайне. одну дивну здЁбнЁсть виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незгЁрший нюх, нЁж Реп'ях.
ВЁн це помЁтив при такЁм випадку.
Якось малий розмочував, за наказом дядька, шмат волячо© шкЁри для
лагодження збру©.
ВЁн поклав ©© у траву Ё наказав Реп'яху вЁднести до Ёстобки. Так,
заради забави. пес поволочив шкЁру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
А порося припнув до лЁщинового куща, коли спускався з цебром до
джерела.
З повним вже цебром ПЁвник пЁднявся до поросяти, вЁдв'язав його Ё
попрямував до стежки.
Та порося зарохкало, заметушилося Ё потягло хлопчика вгору по схилу.
п'ятачком нишпорило по травЁ, принюхувалось, наче шукало слЁди Реп'яха.
таки повело до Ёстобки точно по Реп'яхових слЁдах.
ТодЁ малий намочив ганчЁрку рештками житнього кисЁлю Ё потягав ганчЁрку
подвЁр'ям, а потЁм закопав у пЁсок.
А рештки кисЁля на пальцЁ дав понюхати поросятЁ.
Порося кувЁкнуло Ё кинулося подвЁр'ям бЁгати Ё нюхтити землю, поки
вЁднайшло мЁсце схованки.
порося вЁн назвав Ходою. Як ото в старЁй загадцЁ:
Хода ходить,
Виса висить.
Виса впала,
Хода з'©ла!
З часом ПЁвник зауважив, що Хода також, як Ё Реп'ях, викону накази:
"СтЁй. Лежи. ВЁзьми..."
Але часом на порося нападали такЁ веселощЁ, що воно ставало просто
скажене, розбишакувало, як тЁльки могло.
Добре, якщо це траплялося бЁля Ёстобки, або десь на вигонЁ...
ЗовсЁм Ёнше, коли це находило на порося в мЁстЁ.
Городник на той час приставив дядька ПЁвня на подвЁр'я будови
СофЁйського собору.
Добрий гостроверхий паркан з усЁх бокЁв огороджував величезну будову.
А всерединЁ огорожЁ Ё пЁдневЁльнЁ холопи, Ё вЁльнЁ смерди, Ё запрошенЁ
майстри-мулярЁ вЁд зорЁ до зорЁ невтомно зводили будову.
ХЁба що трохи випадало ©м подрЁмати пЁсля обЁду, поки годували та
перепрягали коней.
Отут зводились рожевЁ мури майбутнього найбЁльшого собору, а навколо
них кипЁла напружена праця багатьох сотень людей.
Таке ж полчище людей, що товклись бЁля мурЁв на пЁдмостинах, пЁдвозило
все потрЁбне для будови. Це були Ё дошки для опалубок, Ё найрЁвнЁшЁ,
найкращЁ стовбури дубовЁ, вистоянЁ не один рЁк.
Вози дзвЁнко© рожево©, жовто© та червоно© цегли-плинфи, що скорЁше
нагадувала короткЁ товстЁ дошки, дике камЁння, брили пЁсковику Ё
темновишневого шиферу.
Звозили на подвЁр'я Ё перепаленЁ брили вапняку, трощили ©х молотами Ё
скидали у воду в довгЁ глибокЁ ями. ШипЁла, кипЁла, вирувала бЁла вода, Ё
над ямами клубочилась молочно-бЁла пара.
Ще привозили вози перепалено© бито© цегли - ©© додавали до розчину
вапна.
Не вся плинфа була привЁзна На пЁвнЁч вЁд мурЁв майбутнього храму конЁ
Ё люди мЁсили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а тЁ
вже заправляли глину в дерев'янЁ форми, вирЁвнювали дощечками-правилками,
посипали бЁлим висЁяним пЁском. швидким, вЁдпрацьованим порухом перекидали
форму на вирЁвняну землю. Таке справжн цегляне поле розляглося за будовою.
Цегла на землЁ пЁдсихала, твердЁла, Ё вже затвердЁлу ©© закладали в гончарну
пЁч. За печами були гончарнЁ майстернЁ та склодувнЁ. Там робили посуд Ё
глечики-голосники, щоб потЁм замурувати ©х у стЁни Ё щоб вони посилювали
людський голос. надсилали його у найпота мнЁшЁ закапелки будови.
Склодуви варили кольорове скло, виготовляли скло Ёз золотом для
майбутнЁх моза©к, Ё просто непрозору кольорову пасту - смальту. Ще казали,
що там склодуви робили посуд Ё прикраси склянЁ - перстеньки та обручки.
Отож, городник поставив дядька ПЁвня Ё ще двох холопЁв возити пЁсок до
склодувно© майстернЁ.
Талець сидЁв з повередженою ногою Ё готував ©жу. Тому хлопець мав змогу
Ё до мЁста пЁти, Ё роздивлятись на все, що там дЁялось, скЁльки душа бажа .
Дядько брав його з собою. ПЁсок копали пЁд горою за Боричевим Током.
Там же, пЁд горою, просЁвали зразу через решето бЁлий, як снЁг, пЁсок.
Щоразу вони про©здили повз мЁдних коней на БабинЁм Торжку. ЗлетЁли вони
над старовинним торжищем!
А якЁ вЁзерунки виведенЁ навколо вЁкон Ольжиного палацу! смарагд та
золото на сходинках Володимирового.
В такЁ походи ПЁвник часом Ё Ходу з собою на повЁдцЁ тягав.
На подвЁр'© СофЁйсько© будови, на захЁдному краю, стояв великий
тризрубний будинок. Там списували книги Ё малювали Ёкони.
Отож, дядько з малим привезли пЁсок для склодувЁв.
На подвЁр'я СофЁ© зразу ж за ними при©хали вершники Ё кЁлька пЁших
погоничЁв придибало. ВсЁ одягненЁ по-степовому.
ПогоничЁ затягли на подвЁр'я будови в'ючних кошлатих верблюдЁв.
Як потЁм ПЁвник довЁдався, вони привезли земляну червону фарбу з
далекого степового ЛЁвобережжя.
ВЁд споглядання горбатих кошлатих велетнЁв ПЁвнику дихання збило.
Малого найбЁльше вразили горби. СЁдай мЁж них - Ё сЁдла не треба! Шия
вигнута, як у лебедя. Але ж товстенна Ё мЁцна!
Такому, як ПЁвник, можна й у вигинЁ ши© примоститись.
ВЁн стояв Ё роздивлявся на степових дивних, химерних велетнЁв, аж рота
розкривши.
Ну, й руку з повЁдцем послабив. не звернув уваги, так захопився, що
повЁдець висмикнувся Ёз пальцЁв.
поспЁшив нестримний Хода вперед та вперед, бо його рожевий п'ятачок
вловив чудовий кислий, такий смачний запах вЁвсяних висЁвок, намазаних на
телячу шкЁру. Бо кушнЁри готували дорогоцЁнний матерЁал - харатею-пергамен
для списування книжок.
Реп'ях, вЁдтодЁ, як ПЁвник придбав Ходу, повсякчас був поруч при
поросятЁ. Хоч його Ё вивчив для полювання дядько ПЁвень, та все ж вЁн був Ёз
породи пастуших собак. Тепер йому було кого доглядати Ё берегти. Реп'ях
застережливо гавконув Ё кинувся за Ходою. А неслухняний Хода побЁг по вогкЁй
плинфЁ. добре слЁди ратицями карбував по глинЁ, за ним пес пострибав - теж
слЁди ставив.
Хлопчик, не тямлячи себе вЁд жаху, мов увЁ снЁ, теж побЁг по плинфЁ.
Знав, що чинить страшну шкоду, а про те - не мЁг спинитись. Стрибав Ё
стрибав по плинфЁ. Гонитва тривала недовго, але Хода, Реп'ях Ё хлопчик
позначили чимало цеглин.
Дядько ПЁвень стояв перед митрополичим чоловЁком Ё покЁрно опустив
голову.
Йому протягував служка того чоловЁка церковного дощечку з надряпаними
по восковЁ знаками. СкЁльки плинф зЁпсували слЁдами Хода, скЁльки Реп'ях, а
скЁльки необачний небЁж, Ё скЁльки плинф розваляла весела компанЁя. Усе було
списано - до диного слЁду.
- У тебе грошЁ сплатити збитки?
- Нема . Я боярський боржник.
- ТодЁ, крЁм княжого уроку, ти ще вЁдробиш два тижнЁ!
- СпасибЁ за ласку. - Дядько низько, низько вклонився митрополичому
чоловЁковЁ, Ё його служцЁ. Набагато нижче, нЁж треба ©м кланятись.
А малий знав, що дядько так низько кланя ться, щоб не було видно, як у
нього побЁлЁли стиснутЁ губи. щоб цей посЁпака, наглядач чортЁв, не
примЁтив, як шаленою люттю налива ться погляд ПЁвня...
Дядько лише двЁчЁ оперЁщив батогом небожа. КрЁзь стуленЁ зуби процЁдив:
- Мовчите? Значить, ©стимете кашу Ё коржЁ. А товчене сало з часником
Ёншим разом одержите. солонину теж!
повЁв далЁ молитву. ншЁ за ним повторювали. НавЁть НЁмець голосно
вимовляв, перекручував слова. ТЁльки Лях затято мовчав. лишився, як Ё
обЁцяв дядько ПЁвень, без товченого сала з часником Ё доброго шмата
солонини.
Ось на валу бЁля брами сухо застукотЁло било.
Холопи насуплено пЁдвелися з-за столу, розбираючи сво© шапки та брилЁ.
ЗарипЁли, заспЁвали колеса шести возЁв, цвьохкали батоги Ё гупали важкЁ
копита об вибиту землю.
Дядько ПЁвень покидав подвЁр'я останнЁй. шов Ё уважно придивлявся до
коней та возЁв, мов чекав яко©сь напастЁ.
УвечерЁ знов зЁбралися всЁ до Ёстобки, Ё Будий всЁх годував кашею
крутою та коржами з конопляною олЁ ю. РЁвно палала суха березова скЁпка в
залЁзних вилках, тЁльки час вЁд часу обгорЁлий вуглик з дзвоном падав униз
на залЁзне коритце - щоб пожежЁ не було.
ПЁсля вечерЁ ПЁвень зробив на свЁжо обтесаному стовповЁ, що пЁдпирав
сволок, засЁчки сокирою, а на держаку сокири карби ножем поробив. Це вЁн так
"записав" виконану за день роботу.
Як Ё першо© ночЁ, дядько Ё Будий були надворЁ, бЁля коней, а небЁж спав
разом з усЁма в ЁстобцЁ.
Малий швидко заснув, але коли його поторсали Ёз словами: "Ану перевЁр,
чи спить вишкрябок?" вЁн прокинувся Ё не спав бЁльше.
- Та спить... - зашепотЁли десь поруч у темрявЁ.
- Люту цей боярський пес... Карби карбу на стовповЁ. Треба порЁзати
©х усЁ...
- У нього реза й на сокирЁ. Не тре... Дарма тЁльки роздрочиш псюгу...
патлача...
- Бач, розпустив патли, коси заплЁв, як вояка князя Мала... А такий же
раб, холоп, як Ё ми...
- Е, брате, - озвався хтось. - ВЁн не такий, як Ё ми. ВЁн лише боржник.
ВЁдробить сво Ё вЁльний птах - лети, куди хочеш!
- Ото вЁн нашими шиями сво ярмо вЁдкупа !
- Не кажЁть, брате, - голос старого Тальця. - Ви самЁ бачили, як вЁн
сьогоднЁ плинфу вантажив, на верхи тягав,
- Тю на нього, на навЁженого! Пнеться перед городником та перед
майстрами, може помЁтять та похвалять!
- ВЁн не для похвальби пнеться...
Малий зача©в подих - це говорив Лях.
- ...вЁн пнеться, щоб його помЁтили Ё до себе взяли, щоб до них
прирЁвнятися...
- Хе-хе! Далеко куцому до зайця...
- НЁ! Цей виб' ться нагору. Де на сво му черевЁ проповзе, де на ваших
горбах ви©де,.. - сказав Лях Ё замовчав. бЁльше нЁ слова.
нш робЁтники ще за щось лаяли дядька, але останнЁ слова, що чув крЁзь
сон малий, були слова Будого:
- Набридло менЁ коржЁ пекти. ПЁду до городниково© служницЁ, попрошу
ковша закваски. випечу добрий хлЁб житнЁй.
Та наступного дня, ще на самЁм свЁтанку при©хав верхи городник Ё
загадав усЁм поспЁшати на ПодЁл та вантажити перепалений вапняк Ё возити до
будови СофЁ©.
цЁлий день ПЁвник був сам на господарствЁ.
НавЁть кашу зварив.
Хоч була каша недосолена Ё вугЁлля в не© чимало налетЁло, ©ли всЁ з
насолодою Ё мовчки. Один тЁльки Будий невдоволено зауважив.
- ВугЁлля забагато в цьому варевЁ.
- А тебе нЁхто не примушу ©сти вугЁль! - Гостро зауважив дядько
ПЁвень, клЁпаючи запаленими червоними повЁками. - Замочуй ячмЁнь на кашу.
ГрибЁв не жалЁй. ВранцЁ сходи до городника. Його ключниця тобЁ дасть
закваску на хлЁб. Завтра божий день - недЁля. ПрацЁ не буде. ТЁльки коней
поженете на ЛибЁдь випасати. Городник сказав, що нам дозволили випасати на
лЁвому березЁ ЛибедЁ. А Лях Ё НЁмець пЁдуть до городника на подвЁр'я Ё
сидЁтимуть у нього в колодках...
ВсЁ застигли, просто отетерЁли.
Першим пЁдняв голос Талець.
- ПЁвню! Ти... ти що вигаду ш? У боярина вони в колодках не сидЁли!
- У боярина добрЁ ловчЁ пси Ё во©ни , вЁрнЁ холопи . ПущЁ
древлянськЁ, болота чужого не приховають. А в мене пес та малий хлопчик. От
Ё вся моя челядь. Як пЁдуть бранцЁ Ё сховаються в землякЁв та знайомих. Бо
вони собЁ зажили приятелЁв за окаянного Святополка. тодЁ менЁ всЁ днЁ з
вами з рабського корита сьорбати Ё боярську руку лизати?! Не тому я вЁрно
служу боярину, щоб завжди гнутись, а тому, що я боржник йому. ВЁдроблю йому
борг Ё тодЁ всЁ ви хоч в ЁрЁй летЁть, як крила ма те. пальцем не рушу,
вуста не отверзну! Ви мене зрозумЁли?! - Гостро спитав у Ляха Ё НЁмця.
ТЁ закивали. НЁмець покЁрно, показуючи всЁм видом, що розумЁ обставини
Ё жорстокий наказ. А Лях хоч Ё кивав, та не стримався.
- Ти сть жорстокий кат!
- Не гнЁви мене, Ляше! Не з охоти давлю тебе. То мо©ми руками боярин
тебе держить!..
Малий прокинувся, бо вЁдчув, що дядько ПЁвень дивиться на нього. ВЁн
розклЁпив повЁки - дЁйсно, в розчинених дверях стояв дядько Ё пронизливо
дивився на хлопчика.
Поки Будий варив кашу, дядько Ё небЁж викупались у теплих, не
скаламучених струменях ЛибедЁ. Роса пекла холодом ноги, а над плесом слався
туман.
З кущЁв вербових, з тернових заростей на пагорбах солов'©на пЁсня била,
тьохкала, аж в головЁ наморочилось.
Десь Ёз заростей болотних прорЁзався нЁжний голос очеретянки, Ё здалеку
неслось настирливе теркотЁння деркачика.
Дядько ПЁвень утер тЁло Ё лице довгим рушником, потЁм обтер тремтячого
небожа.
- Спат-ти х-х-хочеться! - ЦокотЁв зубами хлопчик.
А дядько мовчки натягував свЁжу, вишивану червоним, сорочку.
з комЁрчини, з-пЁд рибальських снастей дядько витяг сво© припаси - два
глеки меду, голову воску Ё ще щось у м'якому липовому кошелЁ. Малий
здогадався, що то хутро. Сам дядько не ©в Ё малому не дозволив, а тЁльки
воду пив, поки всЁ снЁдали. ПотЁм вЁн кивнув ЛяховЁ й НЁмцевЁ, Ё вони вийшли
з-за столу.
Залога при брамЁ здивовано вибаньчилась на дядька, що йшов позаду двох
чужинцЁв з рогатиною Ё сокирою за поясом, а за ним плуганився сонний хлопчик
з великим берестяним коробом за плечима.
Лишивши полонених Ё зброю в городника, дядько Ё небЁж крокували
неквапно хЁдниками Верхнього МЁста. ВулицЁ були рЁвнЁ та вузькЁ, мощенЁ
дубовими колодами. Вздовж вулиць тяглися паркани сосновЁ й березовЁ, дубовЁ
та кленовЁ.
Проте не на всЁх подвЁр'ях чулось життя, не над усЁма мовницями та
Ёстобками вились дими. Раз по раз розписанЁ, оздобленЁ Ё рЁзьбою, Ё фарбою
будЁвлЁ мали закритЁ дошками вЁконницЁ, а перед ворЁтьми на стежцЁ
пробивався пухнастий спориш.
- Дядьку! Чого цЁ двори мертвЁ? У Ки вЁ пошесть була?!
- Не пошесть, а лядський король Болеслав, як тЁкав Ёз окаянним
Святополком Ёз Ки ва, забрав собЁ у полон не смердЁв простих, а тисячу
ки©вських бояр! Тепер вони далеко в полонЁ сидять!
- А де ж ©х тут тисяча назбиралася? - Малий аж спинився Ё рота розкрив.
- Ну? Чого спинився? Ми до заутренЁ йдемо - там ©х Ё побачиш.
Вони поминули велику площу, огороджену гострим паколлям. З-за гострих
паколЁв визирали рожево-сЁрЁ та рожево-бЁлЁ мури, виведенЁ на людський
зрЁст.
Дядько притишив кроки Ё не стримався.
- Оце сюди ми возили вчора вапняк! Його тепер гасять у ямах... Бачиш,
як би бЁлий дим клубочився? Ото, знай, там у ямах вапно гаситься. Як вапно
ще не вигасилось Ё туди в яму щось живе кинути, то вапно його з'©сть,
розчинить Ё слЁду не лишиться.
- вЁд кЁсток нЁчого?!
- вЁд кЁсток! - Ствердив дядько...
Вони вийшли до брами Володимирового МЁста якось несподЁвано. Звернули у
завулок лЁворуч - Ё зразу перед брамою мурованою з каменю Ё цегли плинфи,
затинькованою Ё побЁленою якоюсь, аж наче рожевою, крейдою. Та й розписаною
дивними вЁзерунками рЁзного зЁлля понад самими стулками ворЁт.
Пройшли по дзвЁнких плахах пЁдйомного моста Ё стали перед вартою.
ВоротарЁ, при збро© Ё в лускатЁм броньовЁм обладунку спитали:
- Хто такЁ? Куди йдете?
- Я ПЁвень, на Ём'я Павло, Ёз земель Вруцьких...
- Древляни?
- Ага. А це мЁй небЁж, ПЁвник. демо на заутреню до собору Пресвято©
БогоматерЁ. А в коробЁ жертва попинам. На мене чарЁвниця закляття вчинила.
Хочу в БогородицЁ захисту просити...
- А що сильна чародЁйка? - Спитав другий вартовий, певно, добрЁший, нЁж
перший.
- Молода Ё ма багато сили чародЁйсько©. - ВЁдказав дядько, хитаючи
розпачливо головою.
- МенЁ б таку чародЁйку, щоб одну дЁвку приворожити. Чу ш, Степане, а
пропусти цього смерда, нехай Ёде.
Перший, не говорячи нЁчого, показав рукою: " дЁть".
А як вступили вони до Володимирового МЁста, так здалось малому, що
потрапили вони у ту казку, яку розповЁдав прапра-прадЁд, прабабин дядько, як
вони ходили походом на Царгород проти грекЁв.
У ВолодимировЁм МЁстЁ були не тЁльки високЁ кам'янЁ палаци, вибЁленЁ та
розписанЁ дивним узороччям, а були й такЁ кам'янЁ палаци, прикрашенЁ наче
самоцвЁтами, що переливались, Ёскрились, наче веселка на стЁну впала.
церков було на кожному розЁ.
А як вони вийшли на широкий майдан, де збирались купцЁ з дорогим
крамом, то побачив ПЁвник чотирьох мЁдних коней, позеленЁлих вЁд часу.
стояли вони на пагорбЁ над торжищем, наче живЁ. ТакЁ вони були правдивЁ, що
не здавалось, що вони зараз пЁдуть, а здавалось, що вони вже йдуть, тЁльки
цокоту не чути. Малий вЁд захвату заплескав у долонЁ.
- Ти-х-хо! - Засичав дядько, шарпаючи його за рукав. Вже вони
пЁдступали до ворЁт, що в третЁй обороннЁй стЁнЁ мЁста, за якою була
Ки©вська гора з усЁма князЁвськими палацами та церквою БогородицЁ.
Коли до них пЁдступив попин.
Довговолосий, чорнобородий Ё дуже смаглявий попин нЁс на руках
здоровенну стерлядину.
ВЁн розпитав родичЁв про ©хнЁ турботи.
Дядько ПЁвень Ё небЁж поспЁшили за ним. Дядько ПЁвень у поклонЁ низько
схилився Ё попрохав.
- Отче! Давай я тобЁ рибу понесу.
- Я сам, сам, - вЁдтрутив його попин. - А що в коробЁ?
- ВЁск на свЁчки. Мед у глеках. горноста вЁ та кун'© шкурки. Це на
церкву, бо в мене нЁ срЁбла, нЁ злата нема .
- А чого просиш?
- Щоб мене слухали холопи на будовЁ храму, щоб конЁ були здоровЁ, щоб
городник був до мене ласкавий, щоб я боярину борг вЁддав, щоб Лях Ё НЁмець
не втекли, щоб у мене був добрий кЁнь, Ё щоб мене князь на службу взяв...
Чорновидий попин уважно й наче спЁвчуваючи, як ото дорослЁ, поблажливо
слухав дитячЁ забаганки.
- БагатослЁв'я марне. Треба просити, щоб Богородиця вибачила тобЁ тво©
грЁхи Ё помогла тобЁ Ё захистила тебе по всЁ днЁ. Молитись треба щиро, з
вЁрою Ё без сумнЁву, з повною покорою. Молитись треба завжди Ё за натхненням
Святого Духа. АмЁнь!
Дядько витяг глек меду з короба Ё простягнув попиновЁ.
- Дякую, сину мЁй! Я солодкого не вживаю. Неси все в храм Ё вЁддай
отцевЁ Симеону. щиро помолись, Ё тобЁ пощастить. дЁть!
пЁп перехрестив Ё пЁдштовхнув на шлях, що вЁв до величного,
могутнього храму.
Малий ступив до храму, високо звЁвши вгору очЁ Ё намагаючись
роздивитись вЁзерунки над вЁкнами неймовЁрно© величини.
Але так сталось, чи корч з ним причинився, чи вЁд хвилювання, що його
нога на гладенькому каменЁ спЁткнулась, перечепилась, але вЁн ледь-ледь не
впав, тодЁ глянув униз. побачив - обабЁч чисто©, метено©, мощено©
брилами свЁтлого каменю дороги сидЁли й стояли страшнЁ потвори. Люди без
рук, люди без нЁг, люди без очей, люди без вух, люди з обтятими носами, люди
з виразками на покалЁчених кЁнцЁвках. ГорбатЁ, сопливЁ, клишорукЁ, кривЁ.
УсЁ виставляли навмисне, на огляд, сво калЁцтво, наче дорогу прикрасу.
Вони протягли до хЁдника сво© увЁчнЁ руки, хворими смажними вустами
благали, молили, вимагали подаяння.
- Дядьку, хто вони?! - Скрикнув ПЁвник, вчепившись у дядькову руку.
- ХЁба не бачиш? СтарцЁ. - Байдуже вЁдказав дядько ПЁвень.
- А ти коли ©х бачив?
- Бачу вперше, а чув багато.
- А я про це в сво му життЁ нЁколи не чув, а бачу вперше! - Ледь не
кричав ПЁвник, з острахом придивляючись до чужого горя Ё вбогостЁ. - А чого
вони такЁ?! Чого вони тут сидять?! ХЁба нема кому ©х доглядати?! А де ©хнЁ
родичЁ?! - Не заспокоювався ПЁвник.
- Тихо! - Дядько ПЁвень шарпонув за руку так, що ледь короб не злетЁв.
- Мовчи! Ми перед храмом.
почав хреститись. ПЁвник за ним.
Дядько ПЁвень спитав у служки при дверях, кому можна замовити молитву,
Ё той вЁдЁслав ©х у бЁчний прохЁд.
Вони йшли межи стовпЁв кольорових каменЁв. Небаченим нЁколи ще
розма©ттям виблискували моза©чнЁ вЁзерунки.
Попин, що звався Симеон, був широкоплечий мЁцний чоловЁк, з довгим Ё
м'яким, як у дЁвчини, волоссям, привЁтно зустрЁв ПЁвня.
- Добре чиниш, сину мЁй, що прийшов до нашого храму. Особливо радЁсно,
що ти з древлянських пущ. А там у вас ще пребагато поганства та волховання.
Добре, що тебе Господь сподобив, ВсЁ тво© побажання виповняться. НадЁйся!
Молись! наберись терпЁння.
Малий Ё рота не розорив, але питання, як Ё перед тим, його мучили. А
голоси гугнявЁ, хрипкЁ, благання про милостиню забивали ангельський спЁв на
хорах. СпЁвали ДавидовЁ псалми.
Он Ё калугер у срЁбних ризах.
ВЁн дивився Ё не бачив срЁбного гаптування на заморських оксамитах, що
прикривали боярськЁ та княжЁ тЁла.
ще його мучило - а чому цих страшних калЁчних людей пустили пЁд дверЁ
найкрасивЁшого храму.
ПЁвник примостився пЁд стЁну поруч дядька. Дядько ревно молився, а
хлопчик все поривався назовнЁ, до убогих.
Храм наповнився людьми вщерть. все то були не простЁ, сЁрЁ, а все
бояри, князЁ, гриднЁ, дружинники.
На хори пЁднялась Ё вся родина великого князя.
Та малого хлопця це зараз не дуже цЁкавило, хоча вЁн все
запам'ятовував, сам того не усвЁдомлюючи.
коли всерединЁ, в храмЁ спЁвали псалми, Ё вгорЁ, на хорах, Ё внизу,
малий потиху вЁдступаючи, рачкуючи полишив храм.
ПЁдступив до убогих.
Хто з них молився, гугнявлячи тЁ самЁ псалми, що спЁвали в храмЁ. Хто
куняв, хто жував, перекочував беззубими яснами якусь поживу. Хто подалЁ вЁд
хЁдника, тЁ колупалися в лахах, нужЁ шукали.
Хлопчик пЁдЁйшов до найближчого безногого чоловЁка Ёз засохлою,
виламаною лЁвицею.
- Чого з тобою отаке сталося? - Спитав по довгЁй мовчанцЁ хлопчик, бо
було не сила стояти над людиною Ё мовчати.
- Бог покарав, - похмуро вЁдповЁв чоловЁк, струшуючи могутнЁми плечима.
- В бою на ЛетЁ з печенЁгами. ВЁдступився бог вЁд мене за мо© грЁхи Ё вЁддав
пЁд удари поган. ПосЁкли мене шаблями, погнули стрЁлами.
ДалЁ запитав у сусЁда з обрЁзаним носом Ё з одним оком.
- А з тобою що, чоловЁче, сталося?
- Бог покарав,
- ХЁба може Бог обрЁзати вуха Ё носа, Ё око виколоти?! - Не вгавав
малий.
- Дурню ти! Бог мене видав у руки грекам! Вони мене полонили Ё
скалЁчили...
- тебе Бог покарав? - Спитав горбатого клишорукого сусЁда.
Той пЁдняв гостре пЁдборЁддя межи кривими плечима. з гордЁстю
повЁдомив:
- Мене не покарав. ВЁн покарав мо©х батькЁв. А мене бог вЁдзначив
благодаттю. Бо хто муча ться при життЁ, той по смертЁ потрапля в царство
небесне.
- А тебе за що Бог покарав? - ПЁдступив ПЁвник до чорнобородого
широкоплечого красеня, що виклав на колЁна безпалЁ культЁ рук.
Чорнобривий посмЁхнувся.
- ЗвЁдкЁль я знаю? Арканом менЁ печенЁги руки скрутили. ВночЁ я втЁк.
Та руки попухли, потЁм загнили пальцЁ. Тепер от! - ВЁн пЁднЁс до ПЁвникового
лиця культЁ. Солодкий сморЁд шпигонув хлопчиковЁ в нЁздрЁ.
Хлопчик Ёшов уздовж хЁдника Ё все питав, питав. А йому вЁдповЁдали:
"Бог покарав... ПеченЁги полонили... Бог покарав... Боярин мордував... Ляхи
полонили... Бог покарав... Греки ослЁпили... Пошесть напала..."
ПотЁм почали Ёз храму виходити лЁпшЁ люди, Ё жебраки покинули всякЁ
розмови.
А завели сво скиглення Ё прохання милостинЁ.
Дядько ПЁвень пЁсля служби вийшов, аж свЁтився вЁд щастя.
ПЁвник таким його нЁ разу не бачив.
ВЁн навЁть його не вилаяв, що зник Ёз храму до кЁнця служби.
Лише за першою брамою дядько надяг свого гостроверхого ковпака
повстяного.
- ПЁвнику, ПЁвнику! Я вЁдчуваю, я знаю, Богородиця менЁ допоможе! - ВЁн
знов зняв шапку Ё широко перехрестився...
ВЁддаючи ПЁвневЁ зброю та звЁльняючи Ёз сараю бранцЁв, городник
смЁявся.
- Ну й вигадав ти, ПЁвню! З тебе вийшов би добрий воротар чи вартЁвник
при порубЁ. Треба буде во водЁ сказати!..
Коли вони всЁ - дядько, небЁж та полоненики прийшли до Ёстобки, хтось
Ёз холопЁв спитав глузливо:
- Ну, як там у городника? Прохолодно Ё проголодно було у стайнЁ?
- Не було жарко... ЖЁнка дати теплий бЁлий хлЁб... Городник дати пити
мед Ёз хмелем...
Ну, а Лях затято мовчав.
ПЁсля обЁду дядько з Будом, Тальцем Ё полонениками погнав коней пасти.
А ПЁвник лишився в ЁстобцЁ прибирати.
Але весь час думав про калЁк-жебракЁв.
страх хвилями напливав на нього, Ёцо вЁн пЁшов до схЁдного кута, де
дядько повЁсив глиняного Бога Ёз сяйвом навколо голови, Ё почав молитись,
щоб Бог був ласкавий до тих калЁк-бЁдакЁв. Щоб нЁколи Бог не покарав його,
не вЁдступився вЁд нього Ё не зробив його жебраком.
Коли ПЁвник помолився перед Богом, вилЁпленим на глинянЁй дощечцЁ Ё
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
вЁн страшенно зрадЁв, бо зрозумЁв, що Бог його почув...
Веселий, щасливий, вЁн побЁг на полювання - треба годувати яструба.
Щось починав яструб занепадати.
Та у вЁвторок, коли ПЁвник знов лишився на цЁлий день в ЁстобцЁ Ё
розмЁшував вЁвсяну кашу кленовою кописткою, Реп'ях загарчав. Це вже було
щось надзвичайне.
Визирнув на подвЁр'я Ё вгледЁв дивного чоловЁка, ви тЁльки собЁ уявЁть
- у шкЁряних штанях. На палицЁ через плече вЁн нЁс цЁлу низку перепЁлок. За
ним поспЁшали два собаки бЁлЁ та строкате, чорне з бЁлим, порося. Оце так
диво.
Хлопчик вибЁг до дороги й привЁтався з чоловЁком. Той спинився Ё сперся
на коротку дарду.
- Порося сподобалось?
- Авже. Такого не бачив.
Чомусь ПЁвник вЁдчув, що йому зовсЁм байдужий жовтоокий яструб. Хижак
поступово пЁдупадав Ё наближався до загибелЁ. ПЁр'я поламане на кЁнцях, без
полиску. Годинами птах сидЁв непорушно, хворобливо наставивши пЁр'я. Без
лету, без свЁжо© кровЁ хижий птах гине. Це всЁм вЁдомо,
- Давай замЁня мось на порося.
- А що ти на обмЁн ма ш? - як рЁвний у рЁвного спитав мисливець.
- Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
- Хе-хе! Оце я Ё не бачив - розвеселився мисливець. Та коли ПЁвник
притяг клЁтку з крилатим бранцем, вЁн тЁльки й вимовив:
- Ого.
зразу ж погодився замЁняти на порося.
Без сумнЁву, мисливець був людиною щирою Ё вЁддав ПЁвнику порося з
повЁдцем, щоб не втекло, п'ять перепЁлок Ё ножик з кЁстяною мережаною
ручкою.
Коли ввечерЁ пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
- Де яструб?
А перед тим, скЁльки вже були днЁв у Ки вЁ, наче й не помЁчав птаха Ё
те, як вЁн занепада .
Холонучи вЁд страху, що вчинив без дядькового дозволу Ё не став
справдовуватись, просто вЁдповЁв:
- ЗмЁняв на строкате порося.
- А це? - Кивнув дядько на ножа при очкурЁ.
- це за яструба. ще перепЁлок дав. Я тобЁ з кашею зварив.
На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
- Шкода. ХотЁв на ПодЁльському торжищЁ продати. ПоспЁшив ти, ПЁвнику.
Ми добру монету втратили...
Порося виявилось навдивовиж веселе Ё, не дивлячись на сво свинське
походження, охайне. одну дивну здЁбнЁсть виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незгЁрший нюх, нЁж Реп'ях.
ВЁн це помЁтив при такЁм випадку.
Якось малий розмочував, за наказом дядька, шмат волячо© шкЁри для
лагодження збру©.
ВЁн поклав ©© у траву Ё наказав Реп'яху вЁднести до Ёстобки. Так,
заради забави. пес поволочив шкЁру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
А порося припнув до лЁщинового куща, коли спускався з цебром до
джерела.
З повним вже цебром ПЁвник пЁднявся до поросяти, вЁдв'язав його Ё
попрямував до стежки.
Та порося зарохкало, заметушилося Ё потягло хлопчика вгору по схилу.
п'ятачком нишпорило по травЁ, принюхувалось, наче шукало слЁди Реп'яха.
таки повело до Ёстобки точно по Реп'яхових слЁдах.
ТодЁ малий намочив ганчЁрку рештками житнього кисЁлю Ё потягав ганчЁрку
подвЁр'ям, а потЁм закопав у пЁсок.
А рештки кисЁля на пальцЁ дав понюхати поросятЁ.
Порося кувЁкнуло Ё кинулося подвЁр'ям бЁгати Ё нюхтити землю, поки
вЁднайшло мЁсце схованки.
порося вЁн назвав Ходою. Як ото в старЁй загадцЁ:
Хода ходить,
Виса висить.
Виса впала,
Хода з'©ла!
З часом ПЁвник зауважив, що Хода також, як Ё Реп'ях, викону накази:
"СтЁй. Лежи. ВЁзьми..."
Але часом на порося нападали такЁ веселощЁ, що воно ставало просто
скажене, розбишакувало, як тЁльки могло.
Добре, якщо це траплялося бЁля Ёстобки, або десь на вигонЁ...
ЗовсЁм Ёнше, коли це находило на порося в мЁстЁ.
Городник на той час приставив дядька ПЁвня на подвЁр'я будови
СофЁйського собору.
Добрий гостроверхий паркан з усЁх бокЁв огороджував величезну будову.
А всерединЁ огорожЁ Ё пЁдневЁльнЁ холопи, Ё вЁльнЁ смерди, Ё запрошенЁ
майстри-мулярЁ вЁд зорЁ до зорЁ невтомно зводили будову.
ХЁба що трохи випадало ©м подрЁмати пЁсля обЁду, поки годували та
перепрягали коней.
Отут зводились рожевЁ мури майбутнього найбЁльшого собору, а навколо
них кипЁла напружена праця багатьох сотень людей.
Таке ж полчище людей, що товклись бЁля мурЁв на пЁдмостинах, пЁдвозило
все потрЁбне для будови. Це були Ё дошки для опалубок, Ё найрЁвнЁшЁ,
найкращЁ стовбури дубовЁ, вистоянЁ не один рЁк.
Вози дзвЁнко© рожево©, жовто© та червоно© цегли-плинфи, що скорЁше
нагадувала короткЁ товстЁ дошки, дике камЁння, брили пЁсковику Ё
темновишневого шиферу.
Звозили на подвЁр'я Ё перепаленЁ брили вапняку, трощили ©х молотами Ё
скидали у воду в довгЁ глибокЁ ями. ШипЁла, кипЁла, вирувала бЁла вода, Ё
над ямами клубочилась молочно-бЁла пара.
Ще привозили вози перепалено© бито© цегли - ©© додавали до розчину
вапна.
Не вся плинфа була привЁзна На пЁвнЁч вЁд мурЁв майбутнього храму конЁ
Ё люди мЁсили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а тЁ
вже заправляли глину в дерев'янЁ форми, вирЁвнювали дощечками-правилками,
посипали бЁлим висЁяним пЁском. швидким, вЁдпрацьованим порухом перекидали
форму на вирЁвняну землю. Таке справжн цегляне поле розляглося за будовою.
Цегла на землЁ пЁдсихала, твердЁла, Ё вже затвердЁлу ©© закладали в гончарну
пЁч. За печами були гончарнЁ майстернЁ та склодувнЁ. Там робили посуд Ё
глечики-голосники, щоб потЁм замурувати ©х у стЁни Ё щоб вони посилювали
людський голос. надсилали його у найпота мнЁшЁ закапелки будови.
Склодуви варили кольорове скло, виготовляли скло Ёз золотом для
майбутнЁх моза©к, Ё просто непрозору кольорову пасту - смальту. Ще казали,
що там склодуви робили посуд Ё прикраси склянЁ - перстеньки та обручки.
Отож, городник поставив дядька ПЁвня Ё ще двох холопЁв возити пЁсок до
склодувно© майстернЁ.
Талець сидЁв з повередженою ногою Ё готував ©жу. Тому хлопець мав змогу
Ё до мЁста пЁти, Ё роздивлятись на все, що там дЁялось, скЁльки душа бажа .
Дядько брав його з собою. ПЁсок копали пЁд горою за Боричевим Током.
Там же, пЁд горою, просЁвали зразу через решето бЁлий, як снЁг, пЁсок.
Щоразу вони про©здили повз мЁдних коней на БабинЁм Торжку. ЗлетЁли вони
над старовинним торжищем!
А якЁ вЁзерунки виведенЁ навколо вЁкон Ольжиного палацу! смарагд та
золото на сходинках Володимирового.
В такЁ походи ПЁвник часом Ё Ходу з собою на повЁдцЁ тягав.
На подвЁр'© СофЁйсько© будови, на захЁдному краю, стояв великий
тризрубний будинок. Там списували книги Ё малювали Ёкони.
Отож, дядько з малим привезли пЁсок для склодувЁв.
На подвЁр'я СофЁ© зразу ж за ними при©хали вершники Ё кЁлька пЁших
погоничЁв придибало. ВсЁ одягненЁ по-степовому.
ПогоничЁ затягли на подвЁр'я будови в'ючних кошлатих верблюдЁв.
Як потЁм ПЁвник довЁдався, вони привезли земляну червону фарбу з
далекого степового ЛЁвобережжя.
ВЁд споглядання горбатих кошлатих велетнЁв ПЁвнику дихання збило.
Малого найбЁльше вразили горби. СЁдай мЁж них - Ё сЁдла не треба! Шия
вигнута, як у лебедя. Але ж товстенна Ё мЁцна!
Такому, як ПЁвник, можна й у вигинЁ ши© примоститись.
ВЁн стояв Ё роздивлявся на степових дивних, химерних велетнЁв, аж рота
розкривши.
Ну, й руку з повЁдцем послабив. не звернув уваги, так захопився, що
повЁдець висмикнувся Ёз пальцЁв.
поспЁшив нестримний Хода вперед та вперед, бо його рожевий п'ятачок
вловив чудовий кислий, такий смачний запах вЁвсяних висЁвок, намазаних на
телячу шкЁру. Бо кушнЁри готували дорогоцЁнний матерЁал - харатею-пергамен
для списування книжок.
Реп'ях, вЁдтодЁ, як ПЁвник придбав Ходу, повсякчас був поруч при
поросятЁ. Хоч його Ё вивчив для полювання дядько ПЁвень, та все ж вЁн був Ёз
породи пастуших собак. Тепер йому було кого доглядати Ё берегти. Реп'ях
застережливо гавконув Ё кинувся за Ходою. А неслухняний Хода побЁг по вогкЁй
плинфЁ. добре слЁди ратицями карбував по глинЁ, за ним пес пострибав - теж
слЁди ставив.
Хлопчик, не тямлячи себе вЁд жаху, мов увЁ снЁ, теж побЁг по плинфЁ.
Знав, що чинить страшну шкоду, а про те - не мЁг спинитись. Стрибав Ё
стрибав по плинфЁ. Гонитва тривала недовго, але Хода, Реп'ях Ё хлопчик
позначили чимало цеглин.
Дядько ПЁвень стояв перед митрополичим чоловЁком Ё покЁрно опустив
голову.
Йому протягував служка того чоловЁка церковного дощечку з надряпаними
по восковЁ знаками. СкЁльки плинф зЁпсували слЁдами Хода, скЁльки Реп'ях, а
скЁльки необачний небЁж, Ё скЁльки плинф розваляла весела компанЁя. Усе було
списано - до диного слЁду.
- У тебе грошЁ сплатити збитки?
- Нема . Я боярський боржник.
- ТодЁ, крЁм княжого уроку, ти ще вЁдробиш два тижнЁ!
- СпасибЁ за ласку. - Дядько низько, низько вклонився митрополичому
чоловЁковЁ, Ё його служцЁ. Набагато нижче, нЁж треба ©м кланятись.
А малий знав, що дядько так низько кланя ться, щоб не було видно, як у
нього побЁлЁли стиснутЁ губи. щоб цей посЁпака, наглядач чортЁв, не
примЁтив, як шаленою люттю налива ться погляд ПЁвня...
Дядько лише двЁчЁ оперЁщив батогом небожа. КрЁзь стуленЁ зуби процЁдив: