Логвин Ю.. Cлiди на плинфi

П'ятеро гребцЁв з берлини благали допомогти ©м - швидше стягти лодЁю з
мЁлини.
Дядько ПЁвень, подумавши трохи, згодився. ТЁльки спочатку перевЁв через
брЁд на правий берег усЁ вози, а тодЁ вже заходився рятувати човна.
Волочити спробували з мЁлини. Та гай-гай, нЁчого не виходило, бо швидка
течЁя вже встигла намити навколо пЁсок.
Довелося чимало вантажу, мЁж Ёншим, Ё каменЁв, перенести на берег.
Припрягати коней до берлини Ё стягувати на глибоке.
Берлина важко зарипЁла, зашелестЁла дном, голосно затрЁщала в основЁ
щогли й поповзла по мЁлинЁ на глибоке й темне плесо води.
Берлину човнярЁ пЁдЁгнали до берега Ё добре прив'язали до велетенського
дубового пенька.
Та й вирЁшили ночувати разом.
ЧовнярЁ були кияни, княжЁ люди. А плавали вони по рпеню та по Ёнших
рЁчках на ПравобережжЁ. Торгували каменем-шифером, смолою, воском та всяким
крамом Ё деревом.
З Ки ва возили на продаж, на обмЁн глини бЁло© ки©всько© горщики,
кухлЁ, свЁтильники, склянЁ обручки, перстеньки, малесенькЁ пляшечки, намисто
скляне.
Торгували в селах, пЁдЁймаючись по рпеню та Ёнших рЁчках у глибинЁ
землЁ Древлянсько©.
Зараз у ©хнЁй берлинЁ було два великих короби з хутром, глеки з медом
тогорЁчним, великЁ балабушки пахучого воску.
м пощастило, що вони застрягли якраз на бродЁ, коли дядько ПЁвень з
усЁма холопами переправлялися через рЁчку. Тому вони й були щедрЁ й
пригощали хмЁльним медом боярських людей.
ПЁвнику вони подарували свистульку-коника з дЁрочками на боцЁ, щоб
вигравати на ньому, як на справжнЁй сопЁлцЁ.
Дядько ПЁвень пив обережно, щоб нЁ в якому разЁ не сп'янЁти. ВЁн добре
пам'ятав, що вЁдповЁда за всю валку, за всЁх Ё холопЁв, Ё коней.
Один весляр звЁдкЁлясь витяг бубон, другий сопЁлку, Ё пЁшло гульбище з
музикою, танцями. навприсядки, Ё з прискоком, Ё вихилясом.
ПЁвнику так сподобалось, що вЁн схопив свого дарованого коника Ё взявся
пЁдЁгравати веслярам. нЁчого - виходило. Встигав за старшими, не збивався
анЁ з мелодЁ©, анЁ з ритму.
ПЁвень бачив, як дядьковЁ аж руки-ноги посЁпуються, так вЁн хоче
танцювати, та дядько стримався. ВЁн тЁльки з якоюсь натягнутою усмЁшкою
споглядав веселощЁ.
Поклалися спати далеко за пЁвнЁч, а збудив малого дядько зовсЁм рано.
- ди - полюй! Треба твого яструба добре годувати...
Поки люди по©ли та попорали коней, поступово приходячи до тями вЁд
учорашнього хмелю, хлопчик куницею прослизнув межи кущами Ё з одного помаху
пращЁ поклав пЁд берегом куличка.
КрижанЁ роси жалили ноги, а гостра осока рвала штани, коли вЁн лугом
бЁг до табору.
Ось-ось випливе сонце, бо небо вже зрожевилось. А над рпенем, над його
зарослими берегами, над болотами й лугами варився, клубочився, лягав важкими
пасмами туман.
ПЁвник запхав кулика до клЁтки жовтоокому птаху, а сам заходився
сьорбати вже холодну вЁвсяну кашу.
СнЁданок закЁнчили.
КонЁ запряженЁ. Будий, Талець Ё дядько верхи, останнЁ холопи на возах.
ВеслярЁ стали до берлини-лодЁ©. РозутЁ всЁ, Ёз закасаними холошами
ногавиць.
Посунули, попхали судно на глибоке.
Спочатку поволЁ, далЁ швидше. ВеслярЁ, пЁдстрибуючи, перевалились у
берлину, сЁли на лавки-бесЁдки, потягли до себе весла.
пЁшла-пЁшла, понеслася лодЁя по швидкЁй водЁ.
ось ще мить, Ё темна берлина наче розчинилась у пасмах рожевого
туману.
Дядько ПЁвень звЁв свЁй могутнЁй тулуб над конем, ставши в стременах,
лунко вистрЁлив нага м. коняки зрушили рипучЁ вози.
РипЁли колеса, дишла, драбини возЁв, порипуючи та потрЁскуючи всЁма
сво©ми частинами.
Покотилися вози до на©жджено© дороги, що вивела вже ©х до прямого
широкого шляху на Ки©в.
А по тому шляху все йшли та йшли люди, скакали верхЁвцЁ, плуганилися
валки возЁв Ё брели турми худоби.
хню валку випереджало чи кЁлька вершникЁв, чи кЁлька возЁв з поклажею.
Тепер дорога йшла по горбах Ё спускалась в долину. чим довше вони
просувались цЁ ю дорогою, тим вищЁ ставали горби Ё глибшЁ долини.
УсЁ позлазили з возЁв, а вершники спЁшилися - всЁ були настороженЁ -
щоб при спусковЁ не перекинулись, не покотились вози.
А як нагору дерлися, то доводилось людям пЁдштовхувати вози, щоб
допомогти коням.
Ще одна нЁч була на шляху до Ки ва.
Спинились осторонь шляху пЁд глинистою горою на розлогому белебенЁ. Як
завжди, стали вози колом...
Малий прокинувся вЁд гострого почуття небезпеки. Ясний мЁсяць усе добре
Ё без вогню багаття освЁтлював. Дядько ПЁвень сто©ть, наставлена вперед Ё
вгору блискуча рогатина. А над возом височить кЁнська голова Ё над нею
вершник. Вершник свого списа трима вгору клюгом. на шишаку шолома, Ё на
спинЁ Ёскриться блакитне сяйво мЁсяця. Малий викотився з-пЁд лахЁв Ё
наштовхнувся на Реп'яха, що напружився Ё нюхтив, чим пахне вЁд незнайомого
нЁчного гостя.
Малий обережно, наче ласочка, проповз пЁд возами, щоб подивитись - а чи
нема там Ёще Ёнших вершникЁв.
НЁ, тЁльки цей один.
Особливо увагу малого привернув кЁнь вершника. Весь у пЁнЁ, у мокрих
смугах. ПЁна спадала на землю шматами з вудил, з грудей, з паху. Круп Ё
стегна були мокрЁ, наче дощем вимитЁ. Дядько Ё вершник певно вже давно
перемовлялись. Зрештою, вони дЁйшли згоди, Ё ПЁвень сказав.
- ЗлЁзь Ёз коня Ё вЁдЁйди далЁ вЁд возЁв. списа подай. Я тобЁ його
зразу поверну.
Вершник невдоволено хекнув, але списа обернув Ё подав дядьковЁ ратищем.
Вершник скочив на землю, але так захитався, що ледь встояв на
розкарячених ногах.
Зросту був високого, при стегнЁ погойдувався важкий меч, як вЁн
вЁдступав вЁд свого запЁненого коня.
Дядько ж потяг один вЁз за дишло Ё створилась якраз така щЁлина, щоб
через не© коня провести. Дядько покликав.
- Веди, ПЁвнику, коня сюди. швидше!
зразу ж з-за воза з'явились ПЁвник Ё Реп'ях. Малий прихопив коня за
мокру вуздечку, а кЁнь не пручався, а покЁрно пЁшов за малим межи вози.
А дядько ПЁвень тим часом уже розпутував Ё сЁдлав свою кобилку.
- Що ти менЁ пЁдсунув?!! - Обурився вояк, коли малий пЁдвЁв йому
осЁдлану кобилку.
- Вона найсильнЁша Ё найвитривалЁша серед усЁх коней! Якби не була така
потворна, то боярин би лишив ©© собЁ. Не пожалку ш! Ще згада ш мене добрим
словом. А сЁдло тво на не© зараз не час пЁдганяти. Сам кажеш - нагальна
справа...
- Та я тебе! - Засичав вершник, пЁдбиваючи кобилку просто до воза.
Та не дарма дядько ПЁвень прославився, що в чотирнадцять рокЁв вЁд роду
запоров рогатиною ведмедицю при двох ведмежатах.
ВЁн пЁдбив спис вершника знизу Ё вбЁк, а потЁм пригнув збоку Ё вниз.
Може, Ё погнув би вояк, врештЁ решт, дядька ПЁвня, але хлопець
висмикнув Ёз сагайдака стрЁлу Ё, мов дарду, метнув, у вершника.
СтрЁла вдарила вояка у пЁдборЁддя.
На мить вояк ослабив руку Ё дядько щосили вдарив по ратищу рогатиною.
лезом-наконечником розколов його, ратище, повздовж.
Та й дядько його не змЁг би дЁстати рогатиною, бо вояк вмЁло здав
кобилу назад.
- Ну, холопе! Ти мене ще згада ш!
- Я не холоп! Я боржник! Якщо я вЁддам борг боярину, тодЁ й ти вЁддаси
менЁ борг. А зараз прЁч звЁдсЁля! Бо пЁднЁму холопЁв!
Та боярських людей не довелось будити. Вони всЁ попрокидались. Будий Ё
Талець нап'яли луки, ЁншЁ похапались за рогатища та сокири.
Вершник розвернув кобилу Ё мовчки помчав у темряву.
услЁд йому, нЁби отямившись Ё вибачаючись за затримку, прокричав
Червень, та так чисто й голосно, як нЁколи ранЁше.
Вони удвох Ёз малим, ПЁвень Ё небЁж, довго порпалися бЁля коня.
Витирали, розминали м'язи, знов витирали, геть стомились, поки хоч трохи
обходили тварину.
До свЁтанку ©м лишалось спати не бЁльше години, Ё все ж, уже засинаючи
в дядька пЁд важким плащем, малий спитав:
- Хто вЁн?
- Якщо не бреше, то княжий гонець. Прийде час, взна мо, чи не здурив
вЁн нас. Та хоч Ё здурив - який кЁнь, сам бачиш, та й сЁдло коштовне... А ти
в нас заговорений... Не дарма прабаба всЁ заговори над тобою проказувала. Бо
ти був такий кволий, як народився. Тому ото, що ти заговорений, ти й поцЁлив
його в щелепу...

ДЕНЬ

По лазоревому небосхилу вЁтерець гнав крутобокЁ бЁлЁ хмари. на збитий
широкий шлях хмари кидали м'яку тЁнь, а вЁтерець злегка охолоджував
розпашЁлЁ обличчя.
Старий Талець сказав.
- Ось Ё прямий шлях до Ки ва. Просто до Ки ва.
Чужий кЁнь Ёшов сумирно на поводЁ, лише намагався вЁдбитись хвостом вЁд
ро©в мушви, що зависала хмарами над шляхом.
А назустрЁч робЁтникам посувались перехожЁ з кошиками, коробами та
мЁхами на плечах, плуганилися убогЁ коли зЁ смердами, часом вихором
пролЁтали вершники в чистому одязЁ при блискучЁй збро©.
от горби тут бЁля Ки ва перетворились на справжнЁ гори Ё на них де-де
височЁли могутнЁ престарезнЁ дуби. Коли гори розступалися, в долинах
виднЁлися блакитнЁ дзеркальця ставкЁв та озерець.
дорЁжок, стежок, стежин, на©жджених колЁй з усЁх бокЁв тепер
сходилося до головного шляху.
А людей! Людей скрЁзь Ё усюди було повно!
З одного озерця ось тягло кЁлька чоловЁк сЁтку - то княжЁ холопи
старались для княжого столу.
Оно купками бЁднЁ, обЁдранЁ жЁнки та дЁти тягли Ёз лЁсу в'язанки хмизу.
На широкЁй зеленЁй левадЁ цЁлий косяк червоно© мастЁ кобил з лошатами.
А сторожувало ©х кЁлька верхових пастухЁв при повнЁм вояцькЁм обладунку. Та
ще й здоровеннЁ, бЁльшЁ за вовка собаки були при пастухах.
- КняжЁ матки при пастухах! - Пояснив бувалий Талець. - У нього таких
косякЁв з молодняком навЁть Ё нЁхто не зна скЁльки. При бЁдЁ й холопЁв
зможе на коней посадовити, не те, що свою дружину...
х наздогнали Ё випередили три вози Ё так вЁд них пахло медом, що не
треба було гадати. Та на запитання Тальця, чи не цього року вже мед взяли,
холоп посмЁявся.
- Та нЁ! Зарано! А це вЁск веземо - бо люди заборгували того року Ё
тепер треба розплачуватись.
ось вони ви©хали на високу глинисту гору, Ё перед ними вЁдкрились
безмежнЁ виднокруги. А там попереду, ген-ген у прозорЁй далинЁ на блакитних
горах, на горбах змЁ©лися бЁлЁ пасма - стЁни-заборола граду з гостроверхими
вежами, наче во©ни на чатах. А над стЁнами-заборолами зводились рЁзнЁ високЁ
будЁвлЁ всерединЁ мЁста-града.
Малий поводив очима вЁд одного краю до другого краю мЁста. не йняв
вЁри, що таке може бути. Адже тин-паркан, що оточував ©хн село, був не
бЁльший, нЁж вЁдстань мЁж двома бойовими вежами у ки©вських стЁнах.
А Талець тим часом пояснив ПЁвневЁ:
- Якщо просто ©хати, то на ЛибедЁ треба за перевЁз платити. А якщо
бродом через ЛибЁдь, то треба добрий гак робити.
Дядько ПЁвень розв'язав великий капшук Ё витяг м'якЁ грошЁ - зимовЁ
сЁрЁ хутра бЁлок. Талець здвигнув плечима: мовляв, тобЁ доручив боярин усЁ
клопоти - ти Ё турбуйся.
Вони неквапно спустилися до ЛибедЁ.
вгору проти течЁ©, Ё вниз по ЛибедЁ пропливали лодЁ©, вантаженЁ
паками, барилами, коробами та мЁхами шкЁряними просмоленими.
Вони йшли на веслах, зЁ спущеними вЁтрилами Ё складеними щоглами. Бо
саме тут було напнуто через рЁчку линву для перевозу.
Закликали перевЁзника з того берега, Ё вЁн разом Ёз сво ю дебелою
чорноокою донькою перегнав два здоровенних човни, з' днаних дерев'яним
щитом. Вози затягли на перевЁз, а коней уплав через рЁку пустили.
ТЁльки коли гнали коней, дочка перевЁзника скрикнула раптом: "Ой!" Ё
зразу ж себе вдарила по губах, та полохливо озирнулась на батька. Але батько
був заклопотаний саме тим, що пЁдкладав пЁд колеса дерев'янЁ колодки.
ДЁвчина-перевЁзниця присЁла навкарачки бЁля малого, щоб батьковЁ не
було видно.
- Хлопчику! Де ви цього рудого коня купили?
- То наший кЁнь,.. - не дуже впевнено збрехав ПЁвник.
- Не бреши, малий ловець, - вона подивилась на яструба, що зирив Ёз
клЁтки жовтим холодним оком. - На конЁ княже знамено - тризуб!
Малому стало соромно Ё вЁн вЁдхилився набЁк Ё проказав:
- Цього коня сьогоднЁ вночЁ замЁняв на боярську кобилу один вусатий
чоловЁк. лихий!..
- ХЁба той вусатий злий?
- Бо вЁн хотЁв дядька погнути! Якби не я, вЁн би погнув дядька...
- А ти що?!
- А я його поцЁлив у лице...
- Та як ти посмЁв?! - Скинулась дЁвка. - Ти зна ш, цуценя, що це самого
князя гонець?! То вЁн був страшно змучений Ё тому не стер вас на порох!..
- Не здола , бо я заговорений! - Похвалився ПЁвник.
- Ой, стережЁться, ой, начувайтеся, обшарпанЁ деревляни! - Злостиво
проказала крЁзь зуби. Та й пЁшла до батька, що вже вдруге кликав ©©.
Коли запрягали коней на тому березЁ, ПЁвник усе виклав дядьковЁ ПЁвню.
Той спохмурнЁв Ё спитав:
- А вона нЁчого бЁльше не говорила?
- Жодного слова.
Дядько став ще бЁльше насуплений Ё наказав пильно доглядати гЁнцевого
коня.
- Та ти сам ведеш коня?! Як же це я доглядатиму, дозиратиму, коли ти
ось?!
- Не годиться менЁ все головою крутити, роздивлятись на всЁ боки. Зразу
помЁтять, а як дитина непосидюща - нЁхто не зверне уваги...
По схилах сугорбЁв, що поросли тут яблунями чи грушами, розкидались
купками невеликЁ садиби з Ёстобками, коморами, курЁнями.
Ще один високий пагорб подолали Ё вже тепер на його шпилЁ затримались.
ПЁд ними виросла незлЁчена кЁлькЁсть будов: Ё величезнЁ рубленЁ та мазанЁ
хати, Ё двоповерховЁ зруби з опасанням, обнесенЁ тинами та парканами, а далЁ
вже за цими будЁвлями зводились дерев'яннЁ мазанЁ бЁлою глиною зруби
городень. В одному мЁсцЁ за гострими верхами дубових паль височЁли гори
болонкЁв тесаних Ё стовбурЁв ще необчухраних, купи бЁлого каменю, червоно©
глини. У кЁлькох мЁсцях стримЁли наче щогли товстеннЁ з перекладиною нагорЁ,
а там пЁдвЁшенЁ колЁщата. Через колЁщата перекинутЁ товстеннЁ линви, Ё тими
линвами гурти робЁтникЁв пЁдтягали вгору Ё перекладали найтовстЁшЁ дубовЁ
стовбури.
По всЁх пагорбах навколо мЁста летЁла луна вЁд ударЁв сокир, цюкання
тесел, ударЁв молотЁв, рипЁння колЁщат на колодах, крикЁв людей.
ПЁвниковЁ аж голова обертом пЁшла вЁд такого камешЁння та Євалту на цЁй
будовЁ укрЁплень.
Реп'ях теж збентежився всЁ ю сво ю собачою натурою, Ё тому тулився до
воза Ё хвоста припустив.
ось уже валка на узвишшЁ. Тут якраз робЁтники сокирами-потесами та
теслами на шЁсть граней обчухрували дубовЁ болонки.
Дядько ПЁвень, обсмикнувши одяг, скочив на землю. Малому було цЁкаво,
що говоритиме з людьми його дядько, та наказ пильнувати коня треба
виконувати.
А на рудого коня дЁйсно звернули увагу тЁ робЁтники, що розколювали
клинами короткЁ, на зрЁст людини, болонки.
Люди ж робочЁ направили дядька до середини мЁста, туди, де мешкав
городник.
А вЁн мешкав у садибЁ пЁд самим валом. Садиба невелика, але мЁцно
поставлена. Парканом обнесена гостроверхим, ворота з кованими штабами.
хата в два поверхи, з гострим дахом високим.
Дядько застукав до ворЁт. зразу ж рипнули дверЁ, Ё на галерею
виступив високий чоловЁк. ОчЁ в нього глибоко запали пЁд навислими бровами.
- Хто такий? - Гостро спитав високий Ё задер пЁдборЁддя з коротким
стриженим волоссям.
- Я ПЁвень. Я вЁд боярина Судомировича. ПривЁв його холопЁв на княжу
роботу. ПривЁз дерево, вугЁль, смолу, живицю, вЁск.
- Зайди на подвЁр'я.
А тодЁ спитав, спустившись з галере© крутими сходами:
- СкЁльки вас холопЁв?
- ХолопЁв десять. Два полоненика. Ще я Ё мЁй небЁж, - вЁдповЁв дядько
ПЁвень Ё чомусь схопив ПЁвника за руку Ё випхав перед себе.
Тим часом дверЁ в пЁдклЁтЁ на першЁм поверсЁ розчинилися Ё звЁдтЁля
визирнуло на дядька ПЁвня Ё на ПЁвника п'ять дитячих облич. УсЁ з великими
карими очима, геть бЁлявЁ, Ё всЁ п'ятеро - дЁвчатка.
Старша, що вже до отроковицЁ наблизилась, глянула уважно на дядькове
заплетене в коси волосся, що звисало на груди, сказала щось молодшим, Ё всЁ
весело захихикали. Бородатий невдоволено насупився.
- Чого так мало твЁй хазя©н, холопе, прислав людей?
- Я поки що не його холоп. Я боржник на три роки. ВЁдроблю - Ё вЁльний.
- Слухай мене уважно, - суворо мовив до ПЁвня городник. -У мене
списано, скЁльки роботи мають зробити тво© люди. Як скЁнчите - зразу ж
вЁдпущу.
- Господине, вЁд боярина тобЁ гостинцЁ. Куди накажеш скласти?
- Заводь коней у двЁр, - вже лагЁднЁше озвався городник Ё обернувся
кудись у сЁни. - Ганно! Ходи вЁдчини ворота.
висока дебела чорноброва дЁвка вЁдвела важкЁ стулки ворЁт.
Коли дядько переносив борошно, гречку, сочевицю та барильце з
конопляною олЁ ю, городник стояв поруч Ё все списав у малесеньку книжечку з
берестяних листочкЁв. А писав бронзовим писалом, видавлюючи риси на берестЁ.
- Ще щось ма ш?
- Та то... вЁд мене... гостинець... Ви якщо... то мене... сЁрого...
вибачайте.
Дядько витяг Ёз рибальського начиння глек Ёз медом. Городник розв'язав
луб, вЁдхилив покришку.
- Ого! Травневий! Що хочеш вЁд мене?
- Щоб мене вЁдпускали до церкви молитись...
- Он як? Ну йди, йди, влаштовуйся. У покинутЁй хатЁ. Там за городнями,
праворуч вЁд ворЁт. Вона там одна, не схибиш. Ну, йди з Богом!
знов ©м довелось про©хати пЁд склепЁнням брами, яка поки що не мала
другого поверху Ё не називалась Золотими воротами.
Спинились перед довгим присадистим житлом Ёз трьома
вЁконцями-заволоками, вкритим грубим прогнилим лемехом.
В ЁстобцЁ було вогко, темно Ё стояв, висЁв важкий дух вЁд прЁло©
соломи, перекислих онуч та сировицЁ, смердЁло мишиним духом.
Дядько ПЁвень розпалив скЁпку Ё вставив ©© в залЁзнЁ вилки держака.
Довго обдивлявся на всЁ боки.
- Ти Ё ти, берЁть кошика Ё виносьте смЁття. Ти, Будий, допоможеш
ТальцевЁ пЁч вЁдрихтувати. ОстаннЁ зо мною пЁшли - вози звЁльнимо!.. Ну,
рушили!
з його окрику закипЁла праця.
ПЁд нЁч у вичищене Ё пЁдрихтоване житло перенесли всЁ лахи та начиння,
що привезли Ёз собою.
А вечеряли вже поночЁ за новим столом, збитим Ёз грубих дерев'яних
дошок Ё плах.
Дядько ПЁвень сидЁв на покутному мЁсцЁ, поруч Талець Ё Будий. А
навпроти себе посадовив Ляха Ё НЁмця, щоб весь час ©х бачити. Малий же сидЁв
бЁля дверей Ё бачив лице тих, кого не бачив дядько.
- Якщо я не почую Ё не побачу, то ти все побачиш та почу ш. ЗрозумЁв?
Затямив?
Малий ночував у хатЁ разом з усЁма, а дядько з Будим на возЁ при конях.
Коли перед свЁтанком заспЁвав пЁвень Червень, знадвору почулося наче
гарчання Ё скиглення Реп'яха, камешЁння та Ёржання коней. ПЁвниковЁ
привидЁлось крЁзь сон наче, що той во©н-гонець знов вимага вЁд дядька
свЁжого коня Ё знов змагаються на списах.
Та стомленого прибиранням сон так пов'язав мЁцно, що вЁн не змЁг анЁ
очЁ розклЁпити, анЁ рукою поворушити.
Малий прокинувся, бо дядько ПЁвень торсав його за плече. Вигляд мав
дядько дивний - сорочка була на ньому без рукавЁв, а пЁд обома очима
розпливались синцЁ.
- Води принесеш. ПЁдлогу пЁдметеш, посуд поми ш, Ё головне, попора ш
Строкату. Щоб як лялечка менЁ була! Чув?
Строката, перелякана Ё забрьохана, Ёз сплутаною гривою Ё хвостом,
спокЁйненько собЁ стояла при конов'язЁ.
При ЁстобцЁ лишився тЁльки Будий - вЁн мав готувати обЁд. А малий,
висьорбавши миску вже захололо© затЁрки та проковтнувши кЁлька кавалкЁв
черствого хлЁба, кинувся виконувати дядькове завдання. А ще ж був пЁвень
Червень та яструб у клЁтцЁ.
По воду малий спускався в глибокий яр до джерела. Коли вилЁз Ёз яру Ё
став перепочити, опустивши повне цебро на спориш, ось яке видовище його
захопило. За широким ровом, який оперЁзував верх гори, на його крутих схилах
валу зеленого в кЁлькох мЁсцях виднЁлися латки голо© землЁ. БЁля цих жовтих
плям порпалися робочЁ люди. ОднЁ висипали на схил кошиками глину, ЁншЁ
прибивали, ущЁльнювали схил, третЁ тягли повнЁ корзини зеленого дерну на
пружних коромислах. Ще однЁ брали тЁ зеленЁ пласти Ё укладали ретельно по
схилу, щоб нЁде нЁ шва, нЁ щЁлини не було мЁж ними. В трьох мЁсцях вал було
розкопано, а дерев'янЁ зруби, що були в землЁ, розЁбрано.
Коли вони пЁд'©здили, то здавалось здалеку, що на смарагдових валах
зазмЁ©лись бЁлЁ стЁни кам'янЁ. Тепер завдяки тому, що зруби городень
розЁбрали, було видно, що вся ця бЁла "стЁна" складена з дубових зрубЁв. У
нижнЁй частинЁ зрубЁв-городень зберЁгались всЁлякЁ вЁйськовЁ запаси -
камЁння, дЁжки Ёз смолою, вЁдра, казани для смоли та окропу, дрова, пЁсок,
драбини, бухти канатЁв, сокири, в'язки списЁв, дард Ё стрЁл. Бо коли рокЁв
три тому пЁд час колотнечЁ зруби пЁдгорЁли, ©х так-сяк помазали глиною Ё
лишили до кращих часЁв.
Та тЁльки випала перерва мЁж битвами, князь великий ки©вський наказав
укрЁпити оборону. ВЁн суворо загадав сво©м городникам усЁ зруби, що
попсувались у Велику Пожежу, вЁдновити й укрЁпити.
от у цих щербинах вЁд розЁбраних городень сновигали незлЁченнЁ люди.
На високих кодолах зависали товстеннЁ пЁдйомники, а потЁм переносились до
свого мЁсця належного. ДосвЁдченЁ, вправнЁ теслярЁ вкладали болонки один до
одного, а позначенЁ вони були ще на землЁ, коли зруб клали Ё пЁдганяли на
землЁ. Як виводили на людський зрЁст зруб, розбирали болонки. ТЁльки лишали
останнЁй вЁнець, Ё на нього знов нарощували болонки. , позначивши, знов
розбирали на болонки. так зводили на сЁм-вЁсЁм людських зростЁв. А тодЁ за
допомогою кодоли-пЁдйомника ставили на сво мЁсце. Перев'язували з помЁччю
пазЁв Ё клинЁв Ёз сусЁднЁми зрубами. Щоб горючЁ ворюжЁ стрЁли не пЁдпалили
городнЁ, ©х обмазували ретельно масною бЁлою глиною.
А пЁд валом робЁтники гострими стругами-скобелями та широкими теслами
вирЁвнювали дубовЁ порожнЁ колоди, складенЁ з двох половинок. Тими
колодами-рурами вЁдводили спусками з валЁв воду снЁгову та дощову до
глибокого фортечного рову.
На снЁданок яструбу малий з першого помаху пращЁ двох горобцЁв прибив.
Оце так удача!
- Будий, Будий! Я одним каменем двох горобцЁв зняв! От!..
- Теж диво! Розкудкудакався!.. От якби ти голуба зняв...
- Як можна голуба?! То ж людський птах!
- Ти тЁльки його поцЁль! БЁднЁ кияни голубЁв не тримають, а багатЁ вЁд
втрати одного не збЁднЁють. БЁдаки у мЁстЁ не живуть... - Будий кивнув
головою на багатЁ верхи будинкЁв боярських та князЁвських палацЁв, що
зводились над ки©вськими валами та заборолами.
Малий сипонув жменю проса бЁля конов'язЁ Ё миттю злетЁлися горобцЁ та
зафуркотЁли крильми, спадаючи згори, сизЁ голуби.
Свиснув камЁнець, Ё сизий здоровенний голуб завалився на крило.
Малий кинув його Будому пЁд ноги.
- Го-го-го! - Аж затанцював Будий. - Колись нашими голубами княгиня
Ольга спалила нашЁ городи! А тепер ми всмажимо ки©вських голубЁв!
Не дарма ж казали, що Будий походив Ёз старого роду, який допомагав
воювати князю Малу проти княгинЁ Ольги. Люди казали, що во©нЁв ©хнього роду
майже всЁх посЁкли варяги на капусту, а живих полонили Ё зробили рабами.
мЁж собою подЁлили. Отак стали родичЁ Будого Ё сам Будий холопами. У словах
Будого була пекуча зненависть до княгинЁ Ольги, що ПЁвник пригадав, як
поважно про не© говорив дядько ПЁвень: "Княгиня наймудрЁша серед жЁнок!
нЁхто нЁколи ©© не здурив - нЁ простЁ древляни, нЁ лестивЁ греки. Тако©
повЁк вже не буде! НавЁть той пЁп, Гречин, що при©здив до боярина, це
визнав."
Поки чистив Строкату, ще прилетЁли голуби, Ё знов рука не схибила! Ще
два голуби кинув до Ёстобки Будому.
Вони закЁнчували обсмоктувати крильця, як до Ёстобки нечутно вступив
дядько ПЁвень. Майже чорнЁ синцЁ обмальовували обидва ока. Погляд був просто
скажений, але не кричав, говорив тихо:
- ГолубЁв пожира те? - ВЁн схопив Ё пЁдняв малого за вухо. - Ти що, не
зна ш, - голубЁв не годиться чЁпати! Та ще й людських?
- Та це я, - промимрив Будий. - Я малого пригостив.
- ВЁн збив голуба, а ти його пригостив?! Ну добре. Першого разу
вибачаю... Випери мою сорочку, а я посплю. Як оце отуди тЁнь впаде -
розбуди! - вЁн показав топорищем на тЁнь вЁд конов'язЁ,
завалився пЁд кожуха на пЁл.
Малий прав сорочку в цебрЁ з попелом Ё гарячою водою, Ё сльози його
душили горло. ВЁд образи, що дядько його при холоповЁ за вухо схопив. Але ж,
по-правдЁ, Ё вЁн не повинен був бити голубЁв. Тут не лЁси деревлянськЁ. Тут
земля вже полянська Ё град стольний ще й до всього!!!
ВивЁсив сорочку на перетинку вЁд конов'язЁ пЁд пекуче сонце, Ё не
встигла вона ще добре висохнути, як дядько ПЁвень сЁв на полЁ. СидЁв Ёз
заплющеними очима, загорнувшись у кожушину. КЁлька разЁв глибоко дихнув Ё
розплющив заплилЁ синцями очЁ.
Помацав сорочку - ще вогка.
- Плесни менЁ води! - Наказав малому.
Умиваючи лице та обмиваючи шию рухав сво©ми могутнЁми руками, Ё за
кожним рухом пЁд тонкою шкЁрою переливались, перекочувались бугристЁ м'язи.
Будий варив кашу Ё замЁшував тЁсто для коржЁв.
Малий сидЁв на порозЁ Ёстобки Ё оббивав камЁнчики, щоб були округлЁшЁ й
краще лягали в шкЁру пращЁ.
В цей час за мЁськими валами бовкнули дзвони, скликаючи вЁруючих до
обЁдньо© вЁдправи.
Зразу ж опав гуркЁт Ё галас на валах, Ё чулись лише окремЁ голоси.
3вичайно, до церкви пЁдуть лише городники та майстри. А простЁ
робЁтники - д лателЁ обЁдатимуть та вЁдпочиватимуть, щоб невдовзЁ стати до
важко© працЁ.
З брами, яку пЁзнЁше надбудуть церквою Ё зватимуть Золотими воротами,
ви©хало шестеро ©хнЁх возЁв Ё потяглись до Ёстобки. За якийсь час ще четверо
робЁтникЁв прийшло до становища ©хнього. ПерекалянЁ жовтою глиною, заступи
на плечах, а на заступах висять великЁ кошики.
Ще кЁлька хвилин, Ё подвЁр'я перед Ёстобкою ожило рухом, загомонЁло.
Дядько вдяг химерну безрукаву сорочку Ё кинувся оглядати вози Ё коней.
Обмацав ©хнЁ ноги, перевЁрив, як на ши© пульсу кров.
Поки холопи не попорали коней Ё не засипали ©м в шальки товченого
ячменю, вЁн не наказав Будому ставити на стЁл кашу Ё гарячЁ коржЁ.
За столом, стоячи, дядько ПЁвень почав читати "Отче наш..."
Але Лях Ё НЁмець мовчали. ТодЁ дядько ПЁвень перервав молитву Ё