Самчук У.. Марiя

мурував з мулярами, сам вiкна, дверi, лавицi поробив i помалював ©х гнiдою
барвою.
Конi у Кухарчукiв - на цiлий куток конi. Випасенi, ши© гнуть, як бiжать
- земля гуде. Всi знали, що як тiльки хату скiнчать, то Гнат ожениться.
Нiяково у старiй хатi робити весiлля. I хоч Гнат не який там красунь, але
дiвчата бiгали за ним тичбою. Але вiн не туди дивився. Пiде на вечiрню i
весь час стереже за Марi ю. Верта ться Марiя з вечiрнi, Гнат уже чека ©©
чи то бiля копанок, чи коло перелазу.
Марiя гляне, "добривечiр" - i далi.
- Чого, Марi , так квапишся?
- Хiба заборонено?
- Ну, нi... Але... Та постiй же.
- За постiй грошi платять.
А ось Гнат ©й тут дещо принiс. Вийма з кишенi пакуночок, а в нiм
цукорки дорогi, чоколядовi в олов'яних папiрцях. Ледве чи й бачила Марiя
такi цукорки. А все в хусточку батистову зав'язане.
- Вiзьми...- простягу Гнат пакуночок i дивиться на Марiю.
Нi, вона цукоркiв не любить.
То хай вiзьме i комусь вiддасть. Хай вiддасть дiтям.
Добре. Марiя дуже любить дiтей. Вiзьме i вiддасть маленьким, але бiльше
не купуй, Гнате.
Те "Гнате" - це дяка. Гнат чу це, i в його твердiй душi щось м'ягча .
Гнат обiця , що бiльше не купуватиме цукоркiв.
Зате ж вiн не обiцяв, що не купуватиме коралi. _Сам _ходив до мiста,
довго вибирав i вибрав такi, що хай спробу Марiя вiдмовитися.
Зобачила й оченята заграли, перловi зубки самi вiд себе зробили смiх.
Але Марiя ж не може взяти тих коралiв, ©й-бо, не може. Ай, Гнате! I не
проси, i не моли. Всi будуть знати, смiятимуться.
- Хiба що цей гай i цей перелаз знатиме, - каже вiн з жалем.
- Ти, Гнате, дивний. I нащо ти купу ш? Що з того?
- Нiчого. Отак собi. Дума ш, дай пiду i куплю. А для кого? Ну ж, для
кого купити? Дiвчини не ма ш, матерi не ма ш. Кому? Марi©, пiдказу думка.
У не© такi очi й такi брови... Купи ©й. За тi очi, за брови. Подякуй ©© за
них. Ну й купив...
- Дивний ти...
- I я так кажу, та не вiрять. Коли б ти заспiвала пiснi, а я послухав,
i бiльше нiчого не бажаю собi...
Марiя заспiва йому пiснi. Чому б не заспiвати. Пiднiма груди - i
"Летить галка через балку" виво- дить.
Гнат слуха .
- Дивлюся на тебе, Марi , i ста страшно. Страш- но за твою таку красу.
Тобi треба сидiти в свiтлицi, накинути царську одiж i бути чи юсь царицею.
Нi, нi... Тобi тiльки царицею бути. Ти надто хороша, у тебе ж пiсня яка,
яка пiсня!
- Не говори так,- сердиться Марiя.- Втечу - i не побачиш бiльше. Чого
ти хочеш?
- Нiчого, нiчого, зовсiм нiчого, Марi . Хочу лиш дивитися, й бiльше
нiчого.
- А я й не знала, що ти такий говорун. Казали, мовчиш цiлими днями.
- Добре, що хоч так казали. Добре, коли що- небудь кажуть. Гiрше, коли
мовчать.
Непомiтно переда коралi. Марiя бере, перелива в очах i не в станi
розлучитися з ними.
- _Ой Гнате© Прошу тебе. Не приходь i не купуй нiчого. _Не можу...
Але наступного разу Гнат в iншому мiсцi зустрiча Марiю i розгорта
перед нею шовкову хустку. Марiя не хоче дивитися. Марiя тiка . Гнат мусить
догнати i силою за пояс заткнути хустку. Марiя сердитися бажа i не ма
сили сердитися. Свариться на нього, а вiн сто©ть собi, дивиться i сумно
посмiха ться.
Той посмiх, о, той посмiх! Марiя мало не плаче. Ну що з тi ю хусткою?
Ну куди ©©? Вiдкинути? А як вiдкинеш, коли вона шовкова i коли так при мно
на не© дивитися. Не вiдкине. Не ма сили. Трима в руках i:
- й-богу, Гнате, коли ти менi ще принесеш яку ганчiрку, в болото
викину!..
А Гнат посмiха ться. "Ну, як то буде ганчiрка",- дума .
- _Ну й чого ти так посмiха шся? Чого ти сто©ш?
- Дозволь менi, Марi , посмiхатися й постояти,- спокiйно говорить.
- Гнате!.. Ти!.. Не муч мене! Слухай, прошу тебе, не ходи, не купуй! Я
ж не можу! Чого ти вiд мене хочеш?
- Нiчого, Марi , - посмiха ться.
Марiя бiжить стежкою пiд гору, землi не чу . Мороз не мороз, щоки
однаково горять. Серце чiтко й свавiльно б' ться. "Боже мiй, Боже мiй!
Коли б'вiн хоч листа написав. Хоч би одного листа. Корнiю, далекий Корнiю!
Почуй мене!"
- Що з тобою? - пита Домаха.
- Ах, що зi мною! Отой Гнат Кухарчук дороги пройти не дасть. Скрiзь, де
не стань,вiн, вiн i вiн... Домаха хита головою.
- А господар вiн, чу ш, добрий. Через плач з Марi© рветься:
- Господар, господар! Вам лиш господар!..
- А що ж, дитино, бiльше? Хлiб, до хлiба, тепло, дiтки. А що ще? Хiба ж
краще у нас? Скiльки не жий, скiльки не працюй, а найми - найми. Нi? А
Мартин ото на днях i каже: трапиться порядний господар - двi десятини
вiдкрою. Заслужила, запрацювала.
- Тiточко, люба! Але ж я так люблю Корнiя! Я так його люблю!
Домаха дума : "Корнiя? Зуби в нього i кучер нiчого. Але це i все.
Хатина одна мало не на вигонi. До того вiн матрос. Ти ще не зна ш, що то
таке матрос. Де тiльки не бува, куди не ©здить. Сiм лiт... Отак- тьху! - i
забув. Подумай, що може статися".
Ах, чи ж Марiя не дума ? Чи треба ще бiльше думати? Тiльки те й робить,
що дума . Дума , i не раз ряснi ядернi перлини спадають з очей i осипають
щоки.



VI

Одарка, жiнка Михайлова (батьки померли), каже:
- Гнате. Як ти собi хоч, а Марiя тобi не пара. Гнат робить з обрiзка
коси бритву, пiвдня над нею пора ться, гострить i пробу . Рудий волос
твердий, не тне. Випробову i гострить далi. Витривалiсть i впертiсть
переможуть. Мовчить.
- Он Юхимова Ганна, - продовжу Одарка,двi десятини поля, п'ять соток,
пару волiв i корову ма . А хiба ти не бачив, як вона працю ? Не бачив, як
коло машини вправлялась з конюшиною? Висiвала, сама двi решетi... Не
бачив?
Бритва Гнатова нарештi тне. Намилю заросле пiдборiддя i спiва :
Воли та корови часом поздихають, Бiле личко, чорнi брови (перерва):,_
повiк не злиняють.
Намилив, i зашкварчало пiд бритвою волосся. Сонце заходить, i бамка
монастирський дзвiн. Одарка зiтха , говорить про Трихона, що не дивився на
чорнi брови, взяв коровами - i тепер он господар на всю губу, про веприка,
який вже так угодувався, що не може встати, про вчорашнiй випадок з
кiньми, коли Михайло при©хав вiд олiйницi, поставив конi "i якась хал ра
так наполохала, що сани на трiсочки рознесли, а конi ледве зловили. I нащо
воно тримати таке нещастя".
Гнат мовчить i голиться. Поголивсь, шурнув долонею по щоцi - добре.
Набрав кварту води, нахилився над цебриком i доладно вимився. Пiсля до
лампадки полiз, вмочив у оливу пальцi i намастив волосся. Розчесане,
блищить i вiдлива золотом. Подивився у кусник розбитого дзеркала, моргнув
рижою бровою i все завершив чортiвськи звабливою усмiшкою.
Через кiлька хвилин Одарка лиш провела попiд вiкнами його спину.
Подався на вечiрню.
Зима, морози i снiги. Часом i метелицi заводили сво© викрути. Скоро
мина Пилипiвка. Загостить i загуля Рiздво. Дядьки чавитимуть "шкалики",
парубки гулятимуть з дiвчатами, тягатимуть на Водохрещi "колодку". Тут
"колодку" на Водохрещi виправляють. Деiнде - на масляну. Парубки - кожний
"пiвока" в кишеню, заломив вовнянку i пiшов... Вертаючись з вечiрнi.
Марiйка вже не так цуралася Гната. Йшли поруч i бiльше мовчали. Вiн
мучився над тим, що ма сказати, вона - щоб часом не заговорив.
Принаймнi хай мовчить. Запитав про здоровля, чи все помолотили,,
скiльки Мартин продав яблук. Нарештi, пiсля снiгу i морозу, нагадав про
найвдячнiшу розмову. Колодка ж... Треба умовитися, зробити запас...
- А де ж справлятимеш колодку, Марi ?..
- Не знаю,вiдтяла i закопилила губу.
- На вашому кутку буде у Трихона. Будуть гарнi музики, хата велика,
де потанцювати.
- Хм... Що там менi по вашому кутку.
- Чого ж... Прийди до нас.
- А ти б ще чого хотiв? Може, скажеш, щоб прибiгла до тебе, до само©
хати? Щоб прийшла i сказала: Одарко, а вiзьми костура та вижени мене з
хати. Вже й так по цiлому кутку плеще язиком: наймичка, задрипанка,
очарувала парубка... Не спить, не ©сть, ганя , як скажений... Бiдненький!
А скажи-но, хто то тебе так очарував? Мовчиш, менi й не скажеш!
Гнат усмiхався сво ю усмiшкою i мовчав. Марiя поночi не бачить тi ©
усмiшки, але виразно уявля ©©.
- Мовчиш, очарований? Хоч би сказав що. Нащо в'яжешся з обдрипаною
наймичкою? Гнат уголос мiрку :
- Ось прийду, i Одарка дiстане.
- О Господоньку! Гнате? Чи ти вже здурiв? Чи тiльки почина ш? Як
наробиш там якого лиха, й на очi не показуйся. Ще скаже - намовила,
пiдбиваю на сварку. О, то вже нi. Анi не подумай.
Вiд перелазу Гнат ма повертати назад. На прощан- ня взяв ©© руку i
трiшки задержав ©© довше, нiж було треба. Марiя намага ться швидко
визволити руку...
- Ну ти й чавиш! Пусти! Чого ти так негарно сопеш?..
Гнат пуска руку.
- Ех, Марi , Марi ! - вирвалося з його уст глибо- ке й болюче. Круто
повернувся i швидко пошкутильгав у долину. Марiя здивована. Що сталося?
Хотiла навiть гукнути, та не послухались уста й язик. Нi. Вiн зупиниться,
принаймнi оглянеться... Вузенька, глибока в снiгу стежечка. Погойду ться
чорна постать, менша , зника , зникла. Не зупинився й не оглянувся. Марiя
здивована до краю. Так сумно стоять i наслухують дерева. Тиша така велика.
Сто©ть Марiя, не сходить з мiсця, диву ться i дивиться у сiру нiч.
- Гнате! - зовсiм тихо прорвалося з ©© уст. Тихо. Наслуху . Нема
вiдзвуку. Сiра нiч проковтнула i не вернулася. Стрункi осички та берiзки
спинаються догори i там десь лагiдно сюсюкаються, нiби про не©, про
покинуту Марiю.



VII

Вдарили свята. У новiй Кухарчуковiй хатi гостi. Куми, свати, сусiди.
"Пiвоки" довгою чергою простують на стiл, швидко порожнiють i зникають.
Куми й свати наливаються яркими барвами i з кожним "ггiвоком" пiдвищують
говiр. Вириваються розкотисте реготи, дрiбочуть, гомонять цокотухи-жiнки.
Коляди, пiснi, твердi обiйми, соковитi поцiлунки. Всi радiють, регочуть,
один Гнат. щось мовчить та не знаходить мiсця...
Минуло Рiздво. Новий Рiк. Водохрещi. Тепер вже й потанцювати можна. Але
Гната тепер не пiзна ш. Пень обгорiлий - не Гнат. Сумний, аж чорний.
Постановив твердо не йти бiльше, не канючити, не благати одно© усмiшки,
одного ласкавого слова. Силою не заставиш любити. Серця не змусиш битися
так, як це тобi заманеться.
Перед Водохрещами пiшов до "шкальнi", взяв аж три "пiвоки" i подався на
колодку до Трихона. У кишеню засадив одну пляшку, двi дома про запас
лишив. Ех, i зап' вiн сьогоднi!
У Трихона гульня. Увiйшов.
- Добрий вечiр! З Водохрещами.
- Добрий вечiр, Гнате. Просимо, сiдай, де знайдеш мiсце.
Гнат пляшку на стiл i розложився на лавi коло подушок. Пiдскочила
Юхимова Ганна, та сама, що воли та корови ма , та, що двома решетами нараз
висiва . Перш усього шапку забрала i заховала, щоб, бува, не втiк. Пiсля
сiла коло нього i защебетала.
Прийшли музики, i гуртом вринули парубки. Цимбали брязнули, заянчала
скрипка, забубонiв бубон. По хатi закрутилися пари, дiвки спiдницями
розвiвають.
Гнат поки понурий i суворий. Не танцю , бо не може.
- А ти ж, Ганно, чому не танцю ш? Танцюй.
- Та ти ж зна ш, що я нiколи не танцюю.
- Цього, признатись, не знав.
- Ти ще багато чого не знав. Ти й не знав, як менi при мно з тобою
посидiти отут. Подушки такi м'якi. А чого ти посумнiв? Не сумуй. Кинь
лихом об землю. Перемелеться - мука буде.
Ганна вища вiд Гната. Вона навмисне не ста коло нього, щоб не було
помiтно. Не личить бути жiнцi вищою вiд чоловiка. Гнат зна це також, i як
погано на душi. Принаймнi чимсь залити це.
Пiдiйшов до столу i вихилив кiлька чарок. Думав, розвеселиться, але
посумнiв ще гiрше. Гляне на Ганну, пригада Марiю, порiвня , i хочеться
кричати з розпуки.
А може, ще вона прийде? А може, якраз? Iскорка надi© все-таки жеврiла,
i не хотiлося ©© гасити. Але минала година за годиною, а ©© нема. Не
прийде!
Нарештi вiдтанцювали, i пора до вечерi братися. Ганна залишила сумного
Гната i пiшла помагати за- стеляти стiл та носити страви. Хлопцi тим часом
скуп- чилися коло порога i сиплють "оброку". Один сидить з шапкою на
колiнах, другий нахиля ться i хова у шапцi очi. Руки виклада назад, i по
них хто хоче перiщить. Той, що ляга , ма вiдгадати, хто вдарив. Вiдгада
- гаразд. Тягне винного лягати. Не вiдгада - будь ласка, лягай ще.
Реготу, захоплення... Господи!
В той час позiхнули дверi, i увiйшов чужий хлопець з-за яру. Увiйшов,
сказав добрий вечiр i засоромився. Так .багато людей, став коло порога i
роздивля ться, когось шука .
- Тобi, Андрiю, кого? - питають.
Андрiй не ма часу вiдповiдати. Вiн вже помiтив того, за ким прийшов.
Он Гнат, i Андрiй просто до нього.
- Маю вам щось сказати. Вийдiм на двiр.
- А що там такого принiс, та мственного? - нiби пруча ться ще Гнат, хоч
у душу стрiльнуло щось пiдбадьорююче. Зiрвався i пiшов за хлопцем.
- Марiя послала сказати, щоб ви прийшли до не©,- мне шапку Андрiй.
Гнат, почувши таке, готовий пiдстрибнути пiд зорi. Але не личить одразу
ставити напоказ сво захоплення.
Натягнув байдужiсть та повагу i:
- А вона ж де?
- Та дома-таки... У баби Домахи. Там також колоду котять.- О, Андрiй i
висловлювався не попростацьки.
- Побачу. Може, зайду.
Андрiй пострибав стежкою сливового саду. Гнат постояв, поки проковтнула
його темнота, i вернувся до хати. Став коло порога i пiднявся на рiвнiй
нозi. На цiлу голову повищав. Вiн тепер, чого доброго, i в хатi не
вмiститься. Музикам кинув двадцятку, i тi шкварнули.
- Танцю ш, Гнате? ©й-богу, хлопцi, Гнат танцю !.. От так-так!
- Танцюю! "Козака" сипте!
Цимбали сипнули "козака". Гнат пiдняв поли i пiшов ходором.
Дам лиха закаблукам, Дам лиха закабламi
Вибива Гнат, притупу кривою, як може. Вона тепер нiби i не крива.
Випросталася i суче, як скажена. Пiт виступив на чолi, iншi хлопцi i собi
пустилися в тан. Вигукують, пiдскакують мало не до стелi. От так Гнат! От
так, хлопцi, загуляв! Не знали ви ще добре Гната.- Поля! - вигукують.-
Поля козакам!..
I коли сорочка стала, що хоч скидай та викручуй, Гнат зупинився.
Обтерся, до дiвчат зверта ться:
- Дорогi мо© курiпочки, коханi перепiлочки. Дуже менi мило, дуже менi
втiшно! Бачу вас, i серце радi , ноги не стоять на мiсцi. Погуляти з вами
все одно що чути себе в раю на найпочеснiшому мiсцi. Але все-таки мушу
вас, коханi, залишити. Мушу пiти додому, бо там важне дiло маю. Покликав
мене брат, мушу послухати! - Гнат докiнчив свою мову i мов громом усiх
покрив.
- I де ж то, парубче, чувано i де ж то видано, щоб перед вечерею та
втiкати з колодки!
Ганна не зна , звiдки пiдбiгти, що вдiяти, щоб не пустити Гната.
- Та бре, Гнате. Не до брата йдеш. Не вiрю.
- Давай, Ганно, давай шапку. Мушу йти. На стiл подавали смаженю, а Гнат
вiдходить. Музики вдарили марша, Ганна спустила голову. Зайшов додому,
забрав обидвi пляшки i подався на цiлу нiч на другу половину кутка, за яр.



VIII

Нiч i мороз. Тиша. Срiблиться вiд мiсяця снiг. Стрiхи хат нiби дбайливо
пообкладав ватою. З коминiв рине дим та тяжко-тяжко десь пiд саме небо
зводиться.
Гнат не йде. Чого б вiн мав тепер ходити, коли у нього вiдросли крила i
вiн може лiтати. Гнат летить через сад, яр, минув копанки, знайомий
перелаз, ось i пiд гору мчить. Стежка втоптана, слизька. Душно ста
Гнатовi.
Пiдходить до Домашино© хати, не молодик же вiн, а серце броварi©
виробля . Не вгамувати його, не втримати. У всiх вiкнах просторо©
муровано© хати свiтло. Вештаються люди, чути музики, спiв, гармидер.
Зупинився, вiдсапнув, зняв шапку i пiдправив чуба.
Пiдняв голову, випнув черево i смiливо вперед. Увiйшов-таки... Не встиг
через порiг, а до нього Домаха:
- А, добривечiр! З Водохрещем будь здоров, голубе! А чого то ти нас
забув? А чого так пiзно? Прошу, прошу! Заходь...
Гнат пряму до столу i вийма одну за другою пляшки. Коло столу сам
Мартин з хутора i його син Роман.
- На свята зi шкiл при©хали? - запитав його Гнат. Треба ж вченим
наперед вiддати шану. Це Гнат добре розумi . Не вперше мiж людьми.
Мартин мiсце коло себе робить.
- Сiдай, Гнате. Налий чарку... Випий та закуси... А на другу ж як? Ну,
ну, перехили й на другу. Диви, _ми _вже тут i по десятiй хильнули. Де так
забарився?
Вихилив i другу. Божу Трiйцю прийшлося також ушанувати. З'явилася
розчервонiла Марiя. Вiд неспо- дiванки Гнат мало не оскандалив себе.
З'явилася й заслiпила. Язик не поверта ться, вся кров кинулася в лице. А
©й смiх. Сто©ть i смi ться. Ох, тi бiсовi очi! Огнi!..
- Не думала, що ти такий прошений. Знав же, що у нас колодка, а
оминув...
Гнат мовчить. Що в таких випадках скажеш? На щастя. Мартин вмiшався:
- Ay вас, мабуть, й помолотили?
- Та нiби вже...
- А я от нiяк не впораюсь. Конюшина лишилась. А як Цього року яблука?
На нашому кутку черва зжерла цвiт, i нiчого не було. А он на Горбах дерева
не видержали. Як-то воно дивно створено. Тут так, а там так...
- У нас,- вставля Гнат,- слава Богу, нiчого було, та продали, бачте,
так, к бiсовiй матерi. За безцiнь восени вiддали купцям. Дай тепер, то
сипнули б грошикiв..
- Кiнчили поко©? - з пiдсмiхом Мартин.
- Ет, якi там поко©. От хатчина така собi...
- Тепла? Не мокрiють кути? У мене, трясця ма, як поставив, три роки по
кутах мокрота стояла.
- Ми в кути добру цеглу дали i фундамент перелили смолою.
- Це добре. А мо©, рiзало ма, не догадалися...
Далi пiшло про худобу, конi. Мартин похвалив кухарчукiвськi жеребцi.
Такi коники хоч пiд губерна- тора. А тим часом перед очима пройшли
вареники, смажена капуста, печеня, млинцi, голубцi... Доходило до кашi, i
Гнат почав бастувати. Не йде далi. Не помогло й розпускання пояса. Випито
було також немало. Гнат почав досить гамiрно пiдпускати сво© дотепи. Почав
i до Марi© пiдлабузнюватись та бiсики в усмiшках пiдшивати дiвцi.
Музики тнули свою: "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой годино моя!" Парубки
з дiвчатами йшли навколо трусячка. Душно. Дiвочi хустинки не встигають
отирати пiт.
Гнат трима ться бундючно. Хотiв пiймати на самотi Марiю i два рази вже
виходив надвiр. У темних сiнях таки нарештi наткнувся на не©. Не пручалася
i не тiкала. Навiть за руку взяла, а Гнатовi зда ться, що йому всi царства
на свiтi подаровано, що вiн багатий, нiби сам цар. Шкода, що от нема чого
казати. Сто©ш i дивишся та ще диха ш. А думав, усе скажеш. От тобi й
скажеш...
- Де то волочився? - пита вона.
-_ Та де ж... Отак... Сюди-туди...
- Добре менi сюди-туди." Дума ш, не знаю? За Ганною волочишся?
Гнат не стерпить брехнi.
- Брехня! - твердо й рiшуче заперечив.- Нiколи з Ганною нiчого не
мав!..
- А нащо ж ляпають язиками?
- Коли б знав хто, ой, Марi !..- урвав i замовчав. По хвилинцi: -
Слухай, Марi ! Не можу так далi... Або - або... Кажи.
Засмiялася. Не розумi , мовляв. А розумi , капосна, гаразд.
- Будеш, Марi , мо ю? Будеш? Або ж...
- Або ж що?..
- Побачиш - що. Це, Марi , не жарт! Не можу далi терпiти цього...
- Ну ти й нетерплячий! А що Одарка? Не бiйсь, почу , то з хати вижене.
Ла мене, нi? О, напевно... Знаю сама, люди гуторять...
- Ти скажи менi лиш слово...
Перебила.
- Слово, слово! Яка дiвка отак вiзьме тобi i випалить:_ - Голубчику. А
бери мене... А приходь! Це може лиш твоя Ганна... Таж парубок... Але ходiм
до хати._ Холодно,..
Коли Гнат вiдходив, Домаха вузлик гостинцiв нав'язала._
- Це, чу ш, вiд не©. Це вона... То зна ш, як то ... Дiвча молоде,
дурне. Добре воно, але ще молоде... Пруча ться, соромиться... А ти не
цурайся. Не цурайся... Заходь частiше. Вона тепер не на хуторi. Взяла ©©
до себе... Заходь!
Марiя теплу хустку на плечi накинула i провела його через сад. Хотiв
постояти, та холоднеча.



IX

А Марiя все-таки листiв вiд Корнiя чека . Ночi! Ох ви, дiвочi ночi!
Пришли, подай вiстку, не покинь!.. Чи чу ш ти? Не чу ш i не бачиш! Гуля ш
у далеких краях, забув, перестав навiк думати. Днi, тижнi i мiсяцi - i хоч
би один листочок. Не поспала кiлька ночей i випила з Гнатом могорич.
А дiвчата-цокотухи вже давно по селi виспiвують:
"А Гнатуньо грушки тряс, Маруся збирала, а Маруся не йшла замiж,
Гнатуня чекала..." Марiя чу спiви, i вида ться ©й, що ©© ховають, що
виряджають на смерть.
Вiдгуляли бучнi заручини. Михайло та Одарка, як старшi, пiшли на
оглядини.
- То, чу те, куманю, якi там оглядини. Що там у сироти оглядати? Але
вперся. Що не робили, що не говорили... Де там... Нi й нi! Хоч ти йому,
людоньки, кiл на головi теши. Ну хай. Не менi, а собi бере!..- гуторила на
вулицi Одарка.
Але на заручинах, коли при©хав сам Мартин, коли на стiл поставили i
слив'яночки, i вишнiвочки, та коли варенички пiдсмаженi подали, та
ковбаска запахла. О, тодi Одарка iншо© заспiвала. Пiдпила, загомонiла:
- То, чу те, сватуню, вуха менi сусiди протуркали. А що, а куди... А я,
чу те, кажу: аби Бог здоровлячко дав та мир до господи. Працею люди щастя
собi добувають...
- То, кумо, що вже до працi, то зна те... У мене народ не дарму . У
мене як праця, то праця. А як самi зна те, держу ©© сьомий рiк. Золота
дiвка. Що не похопить - горить у руках. Дайбоздоровля!
- Хай буде все на здоровля! - I свати випивали. "Ой Гнатуню молодий,
веди конi до води; поки конi напо©ш, з Марусею посто©ш", - защебетали
дружки.
Одарка пригубля та пригубля наливку i до кiнця так напригублювалася,
що й за оглядини забула. Домаха з невiсткою ведуть ©© по коморах.
- I це ©©, i це... Ось тут кожушок... Купили, чу те, бирок i дали
кушнiревi виправити. Лiпше, коли сам вибереш i сам за всiм приглянеш... На
ярмарку такий тендит пiшов, що Господи. Що не вiзьмеш, в руках
розлазиться.
Знайшли й подушки, i гунi. Оглянули й корiвку. Сто©ть i пожову собi
спокiйно. Ось тобi воли i корови, дума Гнат, а Одарка що ма казати? Не
сподiвалася навiть. Казали,- вона тобi у Мартина, як удома. Як рiдну
шану . Правда, виходить. Про головне поки що замовчу ться. Краще, коли
молодий не зна , що дiстане. Бiльше любитиме жiнку.
М'ясницi цього року малi, тож треба спiшитися. Бiгалося, турбувалося.
Гнат хотiв показати, що вiн допне, а Мартин також не осоромить себе.
Докаже, що з нього господар не на жарт. До Марi© дiвчата бiгають. Рiднi не
ма , то кожна хотiла б за дружку бути. А, Марi , те, а, Марi , се...
Радять, метушаться. А якого вони вiночка виплетуть, а як зачешуть косу...
Збиралися молодицi, i цiлими ночами йшли наради, кого за першу сваху,
кого за другу, хто буде дружком, хто пiде в придани. Посадженою матiр'ю
одноголосно ма бути Домаха. Вона ж ©й була як рiдна мати. Не може Марiя
поскаржитися на Домаху, свою стару господиню. Христя Мартинова, то чу те,
вже гострiша. У тi © язичок, i Марiя не раз переслухала сповiдь. Що ж до
Домахи, то грiх щось погане сказати. Лагiдна, i справедлива. Де треба -
нажене, де треба - погладить i помаже. А сиротi чого треба? Ласки, доброго
слова, i все.
Згадала Марiя, що ма десь хресних батькiв, але вони так мало в життi
пiклувалися сво ю хрещеницею, що Марiя майже не знала ©х. Але все-таки
пiшла просити ©х на весiлля, i хресний батько став за посадженого. Треба
на шлюб благословити.
Спекли коровай. Дiвчата обсiли ро м стола, виспiвують та вбирають
рiзку. При©хала з мiста Мартинова
дочка i причепурила молоду по-панськи. Бiлий вельон довгий, аж по землi
волочиться. Марiя трохи соромилась, але вiдчувала при мнiсть i знала, що
©й будутьзаздрити товаришки.
З цiлого кутка зiгнали найкращi конi "в пiдводу".
Музики взяли тро©стi. Як заграли, всi пiджилки задрижали. Раненько
при©хав сво©ми кiньми Гнат. Так пiд'©хав на подвiр'я, що вiз мало не
перекинувся, аж тахлi у вiкнах забряжчали. Дружки та свiтилки спiвами
заливаються, музики марша тнуть. Пiднявся на цiле село гармидер.
А Марiя сховалася у сусiдськiй коморi, сидить, як велить звичай, на
скринi i залива ться справжнiми щирими сльозами. Молодий з боярами
знаходить ©©, виводить заплакану i провадить до хати розплiтати косу.
"Розплiтальничка плаче, розплiтатися не хоче",- спiвають дружки. Боярин та
сват садовлять молоду на подушку. Мiцно щiпила вона на головi руки,
боронить свою заплетену косу. Сват розрива руки, розплуту безлiч
навмисне нав'язаних косникiв, якi посплiталися твердими вузликами.
- Ах, чого, чого, Марi , плачеш? Дiвчатонька, голубоньки!.. Розплiтайте
©©, одягайте ©©. Благословiте, тату, благословiте, мамо! Раз, другий i
третiй! - Хай вас, дiтоньки. Бог благословить раз, другий i третiй!
Благословляли на шлюб непаристими образами. Не було часу по©хати та
купити паристi. Один образ - мати Божа Молошна, другий - Iсус Христос,
менший розмiром, а це недобрий знак. Сусiди потиху шепотiли. Нi, нi,
сусiдко, як не кажiть, а це не добре.
Посiдали на пiдводи, а дружки заспiвали:
- Вiдчинилися ворота, ©де до шлюбу ойрота...
Марiя в ще бiльшi сльози... Гнатовi тремтять уста, але стриму ться. Не
личить йому ревiти, i несила втриматися. Пiсня нiби про нього навмисно
зложена. I матiнка не бачить, i батенько не чу ... На шлюб виряджають чужi
людоньки, а коники ши© гнуть, i дружечки спiвають.
Домаха обходить пiдводи молодих i обсипа ©х зерном, намоченим у
свяченiй водi. Ворота вiдчинилися - вйо! Рвонули конi, Гната повезли
попереду, за ним Марiя. До шлюбу ще окремо ©дуть.
Пiд вiнцем Марiя блiда, як панночка. Тiльки опущенi тремтячi вi© та
брови чорнiють, та кучерi, що вибиваються з-пiд вельона... Гнат сухий i
суворий. Обо тримають восковi свiчки.
- I ти, невiсто, нарица ма Марiя, будеш лi вiрною мужу сво му Iгнатiю?
- пита священик.
Марiя ледь помiтно кивнула головою, а з тремтячих уст вирвалося - так.
Свiчки горiли рiвно, нi одна не згасла. Коли вiдходила молода, як
годиться, зачiпала ногою рушничок, на якому стояла, i вiдволiкла його до
порога - щоб щастя не лишилося стояти.
А вiд шлюбу вже ©хали разом на Гнатовiй пiдводi. Кiлька разiв дорогою
перепиняли ©х снопом жита, хлiбом та сiллю. Гнат брав на вiз снопа i
частував горiлкою перепинщикiв. Дома у Домахи зустрiли молодих святими
образами та хлiбом. Благословляли, молодi цiлували образи та руки батькiв,
входили до хати i одразу за стiл, бо вiд самого рання нiчого не ©ли. Не
годиться ж перед шлюбом ©сти.
У великiй свiтлицi довгi понакриванi столи. Навколо понасiдало гостей.
Всi голоднi. Подають страви. Спочатку тихо та урочисто, але з часом, коли
вихилили по однiй-другiй чарчинi, настрiй швидко мiня ться. Загомонiли,
заспiвали. Музики в цей час надворi для парубкiв та дiвчат грають. Там,
чути, витанцьовують молодi гостi, яким не годиться за столом мiж старими
бути.
Марiя сумна, ©ла мало, не пила зовсiм. Гнат як мiг припрошував,
пiдкладав ©й, що видавалося йому смачнiшим, годував цукерками, як дитину.
Але вона все-таки сумна. Думала весь час за Корнiя. В душi чула неспокiй.
Здавалося, страшний вчинила грiх. Боялася кари за зламану присягу бути
вiрною до смертi. Але де ж вiн? Пiшов i нiби у воду канув. Де вiн?
В очах картини i картини. Як побачила його того вечора, як обняв ©©,
смiливо, певно обняв... Його блискучi синi очi, його кучерi...
- Ах, Боже, Боже! - вирива ться тяжке зiтхання.