Самчук У.. Марiя

долини i несе на коромислi повнi вiдра води. Засапу ться, ста , переклада
коромисло на друге плече, вiдсапу ться. Приносить воду, бiжить на вигiн i,
приклавши до чола долоню, дивиться в сторону заходу сонця. Звiдти ма
прийти напасена ©© теличка. Сонце б' по зелених садах, облива в долинi
стоси бiлого вапняку, мiнливi хвилi жита на протилежному схилi.
Марiя сто©ть з прикладеною до чола долонею, на обличчi чекання, живiт
вип'явся. Вiтрець повiва з заходу, здува спiдницю i бiльше округлю
Марi© живiт. Хай. Не дума над тим, чи це комусь подоба ться. Он йде з
пашi ©© будуча корiвка. Напаслася i додому. На, на, на! Ходи, ходи,
красуле.
А вечором над селом бамка великий дзвiн. Завтра недiля. Марiя не може
йти на вечiрню, i нащо ©й туди йти? Вона ж вже не дiвчина. Стане в сво©й
убогiй хатинi перед образами, он Мати Божа - спомин минулого, згорне на
грудях руки i молиться. Вона вдячна Боговi за соняшний день, за радiсть
стояти з приложеною до чола долонею i захищатися вiд променя, за
очiкування сво © телички i, нарештi, за свiй великий живiт.
Корнiй приходить з працi, гострить бритву i голиться на завтра. У нього
вже досить довга i досить колюча щетина. Любив нею поколоти свою половину,
а та задоволена з такого жарту. Тепер Корнiй намилю пiдборiддя. Кiлькома
помахами бритви вiн поверне себе на кiлька рокiв назад, а це ма також
свою при мнiсть.
Родився синок. Марiя хотiла назвати по-сво му. Але Корнiй спротивився.
Мав на флотi найкращого приятеля Демку. Охрестили Демком. Марi© це iм'я не
зовсiм подоба ться, але раз хоче батько... Що може вона проти батька?
Коли Демко перший раз закричав, Корнiй пiдiйшов, подивився i усмiхнувся
в ус.
- Ротатий вийшов. Гуде порядошно... Марiя переконана, що батько
захоплений Демком. Iнакше й не може бути. Горне до себе сина, кормить
грудьми - шкода, молока мало, кепськi харчi. Але хай-но зберуть з полiв.
От-от зберуть. Марiя просить:
- _Корнiю, любий. Ма ш карбованця, купи маленьке поросятко. Вигоду мо,
i на Рiздво ковбаска буде.
Пiшов на ярмарок i принiс у мiшку порося. Марiя чим ма кормить його, i
за пару недiль уже пiдсвинок. Он доспiва ячмiнь, ростуть бараболi.
Настали жнива. Корнi вi поля не особливо вродили. Запущенi, дерном
зарослi. Зате на Марi©них яка пшениця. Цi виробленi. На них Гнатовi слiди
ще не затопталися.
Марiя жне жито, пшеницю. У снопах кувiче Демко. Вiдiрветься хвилинку
вiд працi, накормить, втихоми- рить i жне далi. Пшениця - як лiс. Тяжке,
золоте колосся гнеться уклоном сходовi. Жахкотить слiпуче сонце i смажить
зiгнуту спину. По загорiлому обличчю бiжить пiт.
- Не бiйся, як була у Гната, не тягнула стiльки,- гомонять сусiди.
Не розумiють вони Марi©. Але ©й байдуже.
Сонце сповза , хова ться - Марiя жне i жне. Сiда роса. Марiя не в'яже
снопiв, а розклада нажатi жменi по стернi - пов'яже завтра, як висохне.
Треба спiшити. Дожне сво , пiде на зарiбки, жатиме на спiл "на десятий
снiп".
Зiйшов велетенський урочистий мiсяць. Демко спить у снопах, загорнутий
у теплу пелюшку. Марiя дожи- на , бере сонного Демка i несе поволi сво©
тягарi та болi додому.
Корнiй не дарму також. Нiяково дармувати, коли жiнка рве з останнiх
сил. Не наймит же вiн тут, а господар.
На свiтанку зводиться, клепа косу, набива грабки i тягне на косiнку.
Покосив ©во , ходив косити на зарiбки. Щодня дев'ядесят копiйок, на осiнь
мусить конята роздобути. Клуньчину звiв, ось тiльки змолотить жито,
наробить снiпкiв i поши . Поки що свiтить ребрами.
Все бiльше пiзна ться смак i радiсть працi. Вiдходять i забуваються
босяцько-пролетарськi звички. Земля втягу у сво нутро i наповню жили,
розум i цiле ство твердими звичками. Корнiй чу вже це. Матроство
забува ться, i вiн ста людиною. Поволi забува матюки, переходить на
рiдну мову, яка верта йому родинний утулок. Пiзно верта ться з працi
Марiя. Корнiй не кричить, не вимага тупцяти коло нього.
- Йди,_ Марi , вiдпочинь. Я вже повечеряв, а мати опорала пiдсвинка. Я
он i дров на завтра приготовив...
Нi. Марiя ще не пiде вiдпочивати. Вона знайде за що взятися, але праця
для не© тепер не тяжка. Тi кiлька добрих слiв вiдняли всю ©© втому. А
Марiя ма ще досить i без пiдсвинка працi. Он малий Демко. Треба покупати,
накормити i приспати...
Марiя бiга , руки млiють вiд утоми, але лагiдна усмiшка не сходить з ©©
уст.
- Не голодний ти, Корнiю? Натягнувся досить? Боже,.Боже!.. Коли б нам
скорiше доробитися чого!..
- Ну, ну, досить. Не суши голови. Лягай i вiдпочинь. Як той крикун?
Верещить?
- О нi! Вiн у мене молодець.
- Хай росте.- Пiдiйшов до сина, подивився i зморщив широку усмiшку.-
Спить? - сказав наоста- нок i не добавив, як звичайно, "сукин син". Не
повернувся язик.
Украденi на сон години Марiя просипля каменем. З свiтанком
пiднiма ться i наново бадьора. Корнiй вже набива грабки, стара жене
теличку пасти. Машина працi пуска ться в рух. На полях рядами пiвкопи.
Тяжкi зернистi снопи. Край золотий, край працi i хлiба. Сонце любить його,
опiка , огрiва . Навколо соняшно i блакитно...
На осiнь клуня наповниться пшеницею, житом, вiвсом i ячменем. Зверху
накрилась грубою стрiхою.
Корнiй ходить навколо i тiшиться. Багато, але не досить. Треба бiльше.
Бiльше, далеко бiльше. Стiльки, як у Кухарчукiв, як у Трихона. Не гiрший
вiн вiд них. Потягне бiльше, ось тiльки заждiть, хай випроста ться.
З'явля ться снага ширитися. Щастя в зростi, в перегонах...
I Корнiй доказав, що вiн не гiрший. Зiбрав, що мав,- яблук, слив,
посортував i знайшов купця. Змурував кам'яний льох. Сам каменю набив, льох
просторий, як стайня. По сторонах засiки, а в них "золотi ранети", пахучi
червонобокi "тирольки", "зорi", "виноградки". Хай полежать, набираються
запахiв i цiни. Половину продав з осенi, а другу лишив на зиму.
Марiя подбала про вишнiвки, слив'янки. У льоху на полицi бокатi лавою
бутлi. Стоять, повипинали блискучi животи i приманюють. Корнiй не
доторкнеться до них. Бувало, не видержав би, все до краплини вихльостав
би, тепер не те. Хай стоять. Оказiя трапиться, а тодi i на них черга
прийде. Викотить на стiл перед гостями - i дивiться, яка моя жiнка...
Корнiй вище пiдiйма голову.
Завелися у Корнiя двi коняки. Гнiда i булана. За двадцять карбованцiв з
ярмарку приволiк, а все-таки поорав i посiяв. сво©ми. На зиму сiна досить,
овес також знайдеться, вил ожить, ребра стервом i матиме конi. Воза тим
часом дерев'яного роздобув. На залiзняка не вистарчило. Все в свiй час.
По молотiнцi знов до каменю. Приходить черга на хату. Побуду хату на
цiлий куток. На фундамент потрiбно каменю, стiни виведе з цегли. На друге
лiто задуму зробити маленьку цегельню i вже стяга поволi рiзнi комердяки
на випадку.
А Демко рiс, грубшав. На Рiздво готовилося свiжину. Веприк уже ледь
пiднiма ться. Марiя умi годувати веприкiв. Будуть ковбаски, сало. Перед
святими напечено гори повних паляниць, книшiв. Хату прибрала паперовими
квiтами та рушниками. Купила шматок шпалера i також прилiпила пiд
образами. Корнiй наготував дров, добрих, грабових. Не будуть мерзнути...
Подумав також i про Марiю. До цього часу вона нiчого не купувала для
себе. Доношувала все те, що принесла з собою вiд Гната. Тепер же Корнiй
по©хав до мiста i, вернувшись, нiяково соромлячись свого вчинку, виложив
перед Марi ю барвисту на спiдницю матерiю i нову хустку. Матерiя нiчого з
себе не уявляла, але Марiя не могла натiшитися. Вона в життi ще не дiстала
кращо© спiдницi. Це ж купив вiн, той, який ще нiколи нiчого не купував.
Кинулася йому на шию.
- Дякую тобi, любий мiй! - Цiлу палко, а Корнiй пруча ться, поверта
неголеною бородою i знiяковiло муркоче: "Ну, ну, ну, Марi ... Нiчого не
сталося... Буде, досить..."
Але Корнiй переживав не менше вдоволення, як i вона. Навiть i не
догадувався, як при мно робити щось, що приносить людинi втiху.
Тихий морозний вечiр. Корнi ва хатина напiвзанесена снiгом. У маленьких
вiконцях горить червонаве свiтло. З великого, прикритого стрiшкою комина
двома вусами виходить i пiднiма ться дим. Мiсяць ще не зiйшов, але
пiдбарвлення рожево-бузовими барвами сходу заповiда наперед його урочисте
пiднесення.
На вулицях тихо i урочисто. У морозному повiтрi розлито спокiй i
святiсть. Рiдко проходить запiзнiлий селянин, поскрипуючи замерзлими
чобiтьми. У глибо- кому, сталево© барви небi горять ядернi зорi.
Марiя не свiтила сьогоднi лампи. Нi, Марiя засвiти- ла лампадку,
маленьку червоного шкла лампадку перед образами. У хатi пiвтемно, тепло,
повно запахiв печеного хлiба, рiзних страв. У передньому кутi стiл, на нiм
насипано зерно, сiно i застелено бiлим доморобним настiльником. На покутi
жменя сiна; у сiнi горщик кутi, горщик овочевого узвару, покритi житнiми
книшами. Над усiм поставлений дiдух, зв'язаний з рiзного збiжжя.
Корнiй упорав уже все на дворi. Там бiльше нема роботи. Надходить
велике свято. Як заспiвають першi пiвнi, треба вставати i поспiшати на
всеношну.
Корнiй, Марiя i стара мати сiдають до заставленого стравами столу. Все
тут . Бери що хоч, що заба- жа ться. Все це добре, все сво , зароблене
працею i терпiнням. Бери, людино, святий хлiб, переломлюй i ©ж. М'який,
пахучий, смаковитий. Перехрести сво чоло i скажи: "Дякую тобi. Боже, що
сподобив мене ласки сво © i дав змогу лити пiт свiй на нивi мо©й, щоб ©сти
цей смачний хлiб". Переломи i ©ж. ©ж хлiб, капусту, вареники, ©ж голубцi i
смажену рибу. ©ж кутю зернисту i поливай ©© соками овочiв саду твого.
Запий все медом, зiбраним з квiтiв краю твого.
Корнiй, Марiя i стара мати сидять коло столу i ©дять Святу Вечерю, ©м
весело i радiсно. На обличчях спокiй, видно сяйво щастя - короткого i
проходя- чого, але все-таки щастя. "Ми,- кажуть Марi©нi очi,- не вимага мо
багато щастя. Щастя наше у повнотi iснування, але кiлька разiв на рiк ми
скупчимо його у одно велике видиме щастя, щастя, яке випромiню з наших
вiч, з наших уст, з наших душ".
Нiч йде. Велика, свята нiч. Спати в таку нiч не хочеться. Балакають про
минуле лiто, про працю, згадують кожну пролиту краплю поту. Корнiй
оповiдав Марi© про кра© далекi, де сонце просто над головою i де тепер
лiто. "Лiто на Рiздво?" - "Так, Марi . такi кра©. Рiздво, мав би пекти
мороз, а воно смажить сонце, "цвiтуть дерева i спiвають птахи..." - "Боже,
який дивний i великий свiт!" - "А ти думала, малий? Свiт дуже великий. У
свiтi дерева рiзнi. У нас дуби, яблунi, липи. Там пальми, банани. Люди там
чорнi. , Марi , рiзнi люди, а там чорнi. Дикi звiрi там страшнiшi вiд
наших. Там жи лев, жи великий гад, там птахи барвистi i великi. От якi
, Марi , кра©ни..."
Марiя дума .
-_ А море? Страшне, мабуть?
- Море? О Марi © Море страшне, але гарне. Сонце заходить, i бачиш чiтко
його злиття з водою. Вiтер повi , пiднiме хвилю, жбурне нею в просторi i
покотить до самого краю. На березi - скелi з гранiту. Високi скелi,
сильнi. Вдарить хвиля об скелю i розсиплеться, .вдарить ще i знов
розсиплеться. Хвилi ж як наша гора...
- Ох, Боженьку!..
- Так. А ще кра© холоднi, льодовi. Бував i там. Сонце так низько
пливе над землею, завжди червоне i завжди сердите. А прийде зима - i
зовсiм схова ться...
- На одну нiч, Корнiю?..
- Нi, Марi . Не на одну, а на багато ночей i на багато днiв.
- А як же ?
- Хм... Як ? Темно. Темно на землi, а присвiчу iнше свiтло. Там
мудрий Бог поставив iнше свiтло, барвне, як веселка, i воно свiтить...
- I там також люди?
- I там люди. Скрiзь люди. Б'ють дикого водяного звiра, вдягаються у
шкiри. Там гори все з льоду. Море, вода, а на водi пливе гора... Тако© у
нас нема . Висока гора...
- Як у Межигiр'ю?
- Де там! Вища.
- Як у Стовпцi?
- Бiльша. У нас нема таких rip... Вони плавають по водi, сходяться i
розходяться. Часом вiтер попхне одну на другу, вдаряться i розiб'ються.
- Тi гори?
- Певно. А що ж?
- Корнiй! Ти все то бачив? А я, зна ш, догадувала- ся. Догадувалася, що
ти стiльки бачив. От i моя правда. Бач. Iнодi людина не розумi чогось, а
серце каже: "Роби так i так". Йдеш i робиш. Коли б ти знав, як я любила
тебе. От цього нiяк правдиво не розкажеш. Що не скажи, мало. Не можна,
Корнiю, розказати любовi.
- Понiмаю. Дума ш, я не любив?
- I ти любив? Корнiю? Любив ти? Я думала, що ти любив. Думала так,
©й-богу, думала. Раз прийшов ти на вiдпустку, йшов передi мною, не
огляду шся, дiвчина з тобою... Йду ззаду, болiю i думаю: "А все- таки ти
мене любиш. Коли б ти був добрим..."
- Матрос не смi бути добрим. Не смi , Марi . От що...
- А ти ж?.. Ти ж матрос.
- Я землероб. Цонiма ш? Земля нiжить, а море гарту . Це вогонь i вода.
От воно як. У морi гинуть люди на кожному кроцi. На кожному кроцi море
каже тобi: "Ти нiщо, людино, в порiвняннi зо мною. Стань тiльки на
поверхню мою i погрузнеш..." А подивися - земля. Чим сильнiше станеш, тим
певнiший... Земля i море... Так воно...
- I ти любив мене?
- Зрозумiло. Як звiр. Iнодi думав - пiду i задушу. Тебе i його. Думав -
гад вiн, знищу. _Ах,_ ©дять його комарi, дума ш. Вб' ш -_ на Сибiр. Пустяк
внiманiя. I так терпiв, поки матросом чувся, поки море в очах мерехтiло.
Товаришi тво© зiйдуться i регочуть, оповiдають про бабiв. I думав я: "Така
i Марiя. Сьогоднi моя, завтра чортова".
- I тепер ще дума ш, Корнiю?
- Дiвчина вiд землi не може бути така. Не знав. Дiвчина вiд землi - це
вiра. Дiвчина моря - зрада.
- Дiти,- засовалася в запiчку стара.- Спати пора. Заспiва пiвень - i
на всеношну. Спiть...
Марiя прокида ться. Коло не© у колисцi ©© дитина. Марiя усмiха ться.
Стара сказала ©м "дiти", а вона ж мати, i вiн батько. А може, й направду
дiти.
- Будемо спати.
Умостилися i замовкли. Лампадка перед образами горить далi. У таку нiч
не можна гасити свiтла. Всi казки розповiли i вислухали, а надворi
твориться друга казка. Зiйшов мiсяць, зiйшов великий i ясний, зупинився
серед неба i дивиться на сонне село. Сплять засипанi снiгом хати. Тихо
сплять i дивляться очима, щоб не проспати всеношну.
Перший день, другий i третiй. Все це свята. Тиша минула. Загулялося, i
полилася пiсня, коляда. Минули днi. Новий Рiк. Ще днi - i Водохрещi. По
селi колодки справляють, Корнiй не останнiй. Скликав людей, i викотились
на стiл наливки. Радостi було, смiху, музики. По довгiй мовчанцi
заговорила знов Корнi ва гармонiя. Молодицi приплескували в долонi i
дрiбно вибивали танцi.
Днi йдуть далi. Нiхто не спиня , нiхто не перечить. Мiсяць мiня
мiсяць, i коли настав осiннiй, Марiя одного вечора сказала:
- Корнiю! Матимемо знов...
- Малого? Недобре тобi? Знизнула плечима.
- Нi,_ Корнiю. Менi добре. Але праця надходить, знов не могтиму досить
робити... А у нас же стiльки працi...
- Що й кажеш, умерти не буде часу?
- Смiйся. Вилiчила днi, i виходить якраз на жнива...
- Ну i що ж? Все тодi родить - земля i ти. Чого ж диву шся?.. Нiчого,
жiнко. Валяй i далi так. Земля наша велика... Заселяй, засипай людьми. Аби
лиш люди були, аби лиш не потвори...
Весна принесла працю. У Корнiя вже конi. Теличка отелилася i дiстала
повищення. Тепер вона корова i ма свою теличку. Скiнчилася сiвба, i
Корнiй присту- пив до цегельнi. Вибрав на вигонi пiд пагорбком соняшне
мiсце i викопав пiч. Глина на мiсцi. Воза сво- го дерев'яного на водовозку
переробив, купив оселе- дянку i возив з криничини воду. Марiя не зважа на
свою вагiтнiсть. Пiдiткнувши високо спiдницю, мiсить ногами глину,
виклада заступом на стiл, а Корнiй форму цеглу i розставля по току. До
жнив виробили кiлька стосiв дзвiнко© червоно© цегли. На друге лiто можна
чекати хати.
I так кожний день закрiпляв у Корнi вi певнiсть у сво© сили i
здiбностi.
Марiя виросла на господиню i матiр. Жала, пекла хлiб, родила. Он
бiгають обмурзанi пiдсвинки, скавучать. Он обдерлася хатина, опала глина i
визирають погнилi кругляки. Там малий Демко залiз у кропиву, попiкся i
верещить. Марiя все бачить, все чу , скрiзь приклада сво© _руки.
У кiнцi жнив Марiя "розсипалася". Прибавилося аж двiйко нових крикунiв.
Корнiй сказав, що коли так кожного року пiде, то у них виросте цiле
плем'я. Але це ж жарти, Марi . Нiчого, нiчого.
Марiя й не дума журитися. Не мала часу дмухати на них, тупцювати коло
них, але вони й самi росли. Корнiй ©де до мiста i бере вже з собою
старшенького. Хай привча ться, подивиться на жидiв i на возi посидить. За
те дiстане булку за цiлi три копiйки i великого, на вирiст, кашкета або
черевички.
А днi невпинною чергою пливуть. Настав i такий, ко- ли Марiя наварила i
напекла не лише для сво © роди- ни, а й для шiстьох чужих людей. Сьогоднi
закладщи- на. Заклада ться фундамент ново© хати. Нелегка це рiч. Треба
гроша, а де його взяти. Треба сили, треба людей. Конята, якi купив
кiстяками i виправив, продав знов, а купив дешевшi. Продав годовану льоху,
на осiнь сподiва ться урожаю овочiв. I так зо всiх бокiв стягалося, що
тiльки можна, i будувалося, творилося нове, обновлене життя.
Мiсце, де ма стати Корнi©в дiм, нiби навмисно для цього приготовлене.
Рiвне, проти сонця. Не те що там, пiд братовим порогом, де лиш не ступиш -
на чуже попадеш... Тепер i подвiр'я розгорнути можна, i квiтник людський
завести. Далi до дебрi кусень поля пiд молодий садок вiдрiзав. Засадить, i
хай росте - не собi, так дiтям.
I мури все росли, все вищали. Вiкниська широкi, високi. Корнiй мiж
людьми був i бачив, якi в чужих краях роблять хати. Стрiху вивiв широку i
покрив черепицею. Нарештi прийшов той день, коли Марiя переносила сво©
пожитки з маленько© старосвiтсько© хатини до ново© просторо© хати. Кухня,
свiтлиця. Заговориш -луна йде. Приходили сусiди... Марiя, пiдтикана i
боса, з дитиною на руках показу сво© поко©. Коло не© Демко, у колисцi
маленький Мак- симцьо, на руках Надiйка.
- Отут, людоньки, поставлю ще новi лави, отут будуть лiжка. На вiкна
треба б кiлька кращих вазонiв, якiсь завiсочки...
- То-то-то! Зна те, як ма ш поряднiшу хатину, то й хочеться все
поряднiше.
- Коли ж не ма сили нараз. Усього, як-то кажуть, не подужа ш...
На Рiздво Корнiй задав гульню. Навмисне посвя- чення.хати на велике
свято вiдложив. I часу бiльше, i приготуватися як слiд встигнеш. Сусiди
пили i виспiвували "многая лiта" дому сьому. Корнiй тут пан, Марiя - панi.



III

В тi днi трапилася вiйна. "Гапонець" на руського царя задумав, клятий,
пiти. Забрали декого, потягли i Корнiя. Марiя готу торбу печива i вiд
слiз не бачить власних дiтей.
- I на кого ж ти нас покида ш? I що ми без тебе почнемо, як будемо?
Тiльки що на ноги звелися, i одразу, матiнко моя, отаке нещастя!..
Голосить Марiя, ночi не спить. Нелегко i Корнi вi дому свою покидати.
Куди не глянь - праця. Все тво , до всього приклав руку i немало пролив
тут поту свого. Хто зна , чи вернеться назад. Йде на вiйну, а там
вбивають, це ж зна кожний. Вiйна нiколи не жарту .
Вiдходив, всiх дiтей цiлував, цiлував Марiю. Всi сусiди посходилися i з
ними сердечно - раз, другий i третiй - прощався.
- Простiть менi, люди! Може, кого зобiдив, кому терпке слово вимовив,
на кого прикру думку мав...
- Хай тобi, Корнiю, Бог простить, а ми не ма мо чого прощати. Кращо©
людини не було. Хай тебе Пречиста Мати i всi святi шанують...
I Корнiй вiд'©хав. Сусiди далеко _за село провели, а Марiя аж на
двiрець... Прощалися.
- Бий мене Бог, коли я хоч раз на свому життю пустив одну сльозу, але
тодi не видержав!..- хвалився пiсля Корнiй.- Гiрко з домою та землею
рiдною прощатися. Краще смерть...
Вернулася Марiя пiвжива. Дiти мамають:
- Де, мама, тато? Де тато?
Ах дiти, дiти!..
По деякому часi прийшов лист. Принiс сам староста. Понесла до сусiдiв
прочитати. Малий школяр Марко вiдчинив i поволi чита : "Дорогая i любезная
жона! Во п рвих строках мойого письма спiшу увiдомить, що я слава Богу жив
i здоров i чого тобi вiд Господа Бога жилаю. Кланяюся тобi низьким
поклоном, а також дорогiй мамашi Оксенi© i жилаю вам дорогi© мамаша вiд
Господа Бога доброго здоров'я. I кланяюся низьким поклоном сестрi Феодосi©
i малим дiткам i жилаю вiд Господа Бога доброго здоров'я. Передайте також
поклiн усiм сусiдам малим i старим знаючим i незнаючим, i ще, как ти
дорога жена пожива ш, чи кормиш на Великдень веприка чи свинку, i чи дуже
кашляють мама, не забувай про конi, корми ©х добре, як не хватить вiвса,
вари бараболi i обмiшуй сiчку грисом та чистою водою напувай. Надiя i
Максим, певно, вже пiдросли, а як згине снiг, не забудь поволочити
боронами озимину, там, напевно, заляже снiг i може випрiти. Як випрi ,
засiй ячмiнь. За цим словом бувай з дiтками здорова, цiлую тебе безчислено
i жилаю вiд Господа Бога щастя, здоровля та многа лiта. Твiй муж Корнiлiй
Перепутька".
Марiя слухала, i кожне слово ранило ©© у серце. Пiшла зараз до лавки,
купила паперу, синього коперта i сусiдському школяревi гостинця, щоб
вiдписав "отвiт".
Сусiдський школяр, гордий, що до нього звертаються у такiй поважнiй
справi, розсiвся за столом, Марiя наказала дiтворi мовчати i, вмочаючи
кiлька разiв перо, школяр почав священнодiяння.
"Розлюбезний наш муж i папаша.
Ми получили твойо письмо, которое ти писав 25 февраля 1905 года, за
которое очiнь тiбя благодарим i дяку мо. Повiдомля м, що ми всi живi i
здоровi, чого i тобi жила мо вiд Господа Бога. Кланя ться низьким поклоном
твоя жена Марiя i бажа тобi вщ Господа Бога доброго здоров'я. Кланяються
також твоя рiдна матушка Оксенiя, сестра Федосiя i малия дiтки Демко,
Максим i Надiя та жилають тобi вiд Господа Бога доброго здоров'я. I ©що ми
просимо, што ти нам нiчого про сво не написав: хотiлося б знати про твою
вояцьку жизню, бо жена твоя плачiт, горю©т i дожеда ться кiнця..."
Далi хлопець-школяр не зна , що писати. Марiя дикту : "Пиши, що на
Великдень годую веприка, бо свиночка нiчого вдалася i думаю пустити до
кнура. Напиши йому, що мама поправляються i що теличка наша рябенька
спуска зуби i дуже похудiла. Не ©сть нiчого твердого, i мушу пiдiгрiвати
©й воду. Дiтиська, пиши, ростуть, але так без тебе розпустилися, що вже
видержати не можна. Нема кому старшого попругою потягнути, бо ж то вiн
всьому привiд. Напиши, що снiг трохи згинув i, може. Бог святий не
допустить, щоб випрiло. Не забудь написати, що я день i нiч тяжко за тобою
горюю i гiрко плачу слiзьми. За цим словом при©жджай якнайскорше, цiлую
тебе безлiч разiв, твоя законна жена Марiя Перепутькова..."
Школяр написав "Марiя Перепутькова", дописав сво "жду отвiта, як
птичка лiта" i за неграмотну Марiю Перепутькову власноручно розписався
Марк Закаблук.
- Ах, Марку! Я й забула. А конi! Пиши! "Про конi не журися. Будуть
брикати. Не можу сама впоратися, i, певно, прийдеться взяти хлопця. Напиши
нам, де ти i що робиш. Напиши нам, яка то вiйна, i не дуже лiзь, куди не
треба. Я молюся за тебе, i хай Бог схоронить тебе вiд усього кепського.
При©жджай якнайскорше! Борги за хату поволi сплачую i, може, по жнивах
виплачу зовсiм".
Пiсля i чекала, як "птичка лiта", вiдповiдi. Селяни тiльки й мають
гуторки, що про вiйну. Нiхто не уявляв собi нi тi © вiйни, нi "гапонця",
що все те, капосний, розпочав. Маньчжурiя, Владивосток, Сахалiн - цi слова
часто вимовлялися, але де тi мiсцевостi знаходяться, нiхто не знав.
"Велика, я вам скажу, наша Рос я! Рiк пройшов, не зiйшов би! По©здом,
чу те, цiлий мiсяць ©дь. А "гапонець", кажуть, як наша губерня, i то,
рiзало його матерi, осмiлиться... Тож нашi його заплюють..."
А Марiя ночей не спала - виглядала i сподiвалася. Молилася i сльози
сипала. По©хав, прислав листочка - нема й нема. Де вешта ться? Жи ? Не
жи ?Дiти самi, не допусти, Боже, щоб сиротами зiсталися!
Одного разу зустрiла Гната. Давно його не бачила. Уникала зустрiчi.
Краще далi вiд спомину i грiха... Вiн не женився, пристав знов до Михайла
i так коротав днi. Тепер сам перейшов дорогу.
- Давно тебе не бачив. Суму ш за чоловiком?
- Ще б нi..._ Дiти, господарство, хоч розiрвися.
- А пише?
- Коли б то писав. Написав одну вiстку i мовчить. Може, борони Боже, що
сталося. Сама не знаю й не вiдаю. До церкви ходила, давала на молебень. А
тут весна йде, сiвба...
- А не хотiла б, щоб помiг?..
- Помiг. Що ти менi поможеш? Упораюся, Гнате... Якось упораюся... На
сiвбу вiзьму хлопця... Але бувай здоров! Побiжу!..
- Чого, Марi , такi поспiхи? - Хотiв ще щось. додати, але де ж вона.
Хiба вженешся?
Надходить Великдень. На останньому тижнi Марiя говi i сповiда ться.
- Воно-то, людоньки, як подума ш - грiх отак вiдкладати наостанок, але
ж - бачите... Нi одно© вiльно© хвилинки.
- Нiчого, Марi . Бог бачить i простить. Гнат також не мав, видно, часу
i також на остан- ньому тижнi говi . Щовечора вертаються з церкви, i Гнат
коло Марi©. Хоч-не-хоч, а йдуть разом. Не плюне ж людина у вiчi, йдуть
мовчки. Марiя вже не та, не колишня. Клопоти, праця зiм'яли ©© молодiсть i
красу. Пiд гору йдуть тяжко. Гнат штикiльга i голосно диха . У займиську
тихо i нiкого нема . Гнат так пiдозрiло позира на не©, що робиться
моторошно. Але виходять на гору i нiчого. Розходяться.
- Чи не дозволила б, Марi , зайти до тебе?
- Ото, Гнате, зайдеш, а ти ж зна ш людей, язики у кожного без костi...
Краще нi...
- Марi !..говорить вiн.- Коли б ти тiльки знала...- i врива .
Марiя нiяковi . Боже, як вона мало ма часу. Зовсiм забула. Там же
дiтвора сама...
-_ Постiй, Марi ... Не вичавлю, чу ш, справжнього слова... А люблю
все-таки тебе. Так, чу ш, Марi , люблю! От...
- Мовчи лiпше з такими речами... Нiяково. У мене ж дiти, господарство.
- Дiти... господарство... У мене... А коли б, значить...
Перебила.
- Не гнiви, Гнате, Бога. Оженися i будеш, як i всi люди, жити. Треба,
Гнате, жити... А то вбив собi в голову. Не можу ж я... Зна ш, що не
можу...
Марiя сказала добранiч i пiшла. Пiшла швидко i зараз зникла в темнотi.
Гнат лишився зовсiм сам. Весняно i тихо. Пахне земля мiцними випарами.
Кущi i дерева вбралися бруньками. Тиша. Приморозок. На небi рясно зiр. |
Гнат постояв i, замiсть повернути через перелаз до cебе, пiшов стежкою
попiд плотом за Марi ю.
Стежка м'яка, крокiв майже не чути. Навколо рiдкi сливовi дерева, а
далi двi розлогi яблунi-тирольки. Пiд ними купкою гною примостилася
стареча городжена клуньчина Корнi вого брата Конона. Гнат зупиня ться коло
клунi, сто©ть i наслуху . Пiсля дiста куриво, вибива кресалом вогонь i
закурю . Курить довго, затяга ться мiцним бакуновим димом. Он хтосьу
темнотi йде, наближу ться, рiвня ться з Гнатом.
- Добрий вечiр! - Гапка Хомиха.
- Дай-бо здоровля! - вiдповiда Гнат.
- Це ти? Що тут робиш?
- Хiба ж не бачиш? _От стою... Йшов з вечiрнi.,.
- Пiзненько ти, чу ш, верта шся з вечiрнi. Далебi, голубе, заблукав...
Не туди тво© стежки... Хi-хi-хi! А чи не тягне тебе часом Марiя? Знаю,
знаю... Молодиця як тур... I грiм ©© не вiзьме.
-_ Ти, Гапко, не того... Чого розпустила свою широку?..