Самчук У.. Марiя

- Що тобi, Марi ? Чого сумна? ©ж, люба© Вiзьми ось цей кусник... Нi,
ось цей... Це найкращий. Та випий що-небудь. Ось слив'яночка яка солодка,
як мед, густа...
- Дякую, Гнате. Нiчого... Нi, нi... Менi нiчого. Менi добре. Не
хочеться ©сти, не голодна...
Нi, дума Марiя. Вiн не такий вже дуже поганий. Вiн добрий i щирий.
Неговiркий, але Боже... Не всi ж мають бути говiркими. Якось звикне,
полюбиться, забудеться. Що ж, коли доля така. Видно, проти долi не
пiдеш... Коли б вiн трохи певнiшим був... Як той. Той смiливо йшов, а цей
- скрадаючись. Той нiчого не носив, не купував. Навiть хотiла, щоб щось
купив. Нi. Брав ©©, як свою, i цiлував, i смiявся. Цей же i цукорки, i
хустку... Якось пiдкрада ться, мовчить i вичiку ... Але i цей сильний,
Марiя чу його силу. Сила його у витривалостi, у терпiннi.
Марiя роздуму , а на хатi розлягаються пiснi. .Свахи, дружки, свiтилки
гармидер пiдняли, що нiчого, крiм них, не чути. Розчервонiлися, очi всiх
горять. Рвуться з-за столу i швидко в танець.
Коли дiйшло до перепою, Мартин пiдкреслено кинув на талiр золотий
п'ятикарбованець та заявив:
- Дарую тобi, Марi , цi грошi на щастя, двi десятини на розжиття та
корову на розплiд!..
Пiднесена i урочисто чиста Марiя приймала сво© дари, цiлувала кожного в
уста, а Мартина - схилилася i, як батька, поцiлувала в руку. Гнат був
заскочений.
Зовсiм не сподiвався, що, крiм красунi жiнки, буде мати ще й такий
ма ток.
- То,- говорив Мартин Михайловi,- у мене так... у мене роби, як у себе,
але й дiстанеш, як у себе. Коли б за голодранця виходила, не дав би
нiчого... За господаря, якого знаю, що не змарну , на! Май, працюй i
доробляйся, щоб тво© дiти i внуки мали...
Уночi виряджали до молодого. Повантажували вози рiзним майном, свати
шугали потай по Домашиному господарствi i що могли похопити, перли i
пакували на пiдводи. Кури, гуси, якiсь коноплi, стару ступу. Ну й реготу
пiсля було!
У молодих знов зустрiчали повiнчаних з образами та хлiбом. Знов вели до
хати, садовили за стiл, ©ли та пили. Пiсля вели молоду до комори, вдягали
"тура", уводили до хати, дурили молодого. Уводили замiсть Марi© накриту
рядном стару бабу. Приводили, ставили перед молодим i спiвали, чи вгада ,
кого привели. Було гармидерне i при мно.
Марiя намагалася бути веселiшою, бiльше говорила, часто у рiзних
справах зверталася до Одарки, як старшо©. Виряджаючи, Домаха наказувала
Марi©:
"Слухай, дитино, ©©... Не забувай, що все-таки вона там старша. Вона
тобi ма замiнити свекруху. Слухайся та будь привiтливою..."
Марiя намагалася слухати та бути привiтливою. Одарцi дещо не до
вподоби, що Марiя занехаяла старосвiтськi звича© i не вбиралася до шлюбу,
як це було прийнято, але такi вже настали часи. Що сторона, то й новина.
Гнат купив Домасi чоботи. Чоботи купувалися для матерi молодо©, але
матерi не було... Домаха тiшилася подарунком, але до чобiт треба спiвати -
як же вона буде спiвати сво©м старим голосом.
- За мене, людоньки, проспiва Марiя. Сядь-но, дитино! Ти ж вмi ш, нi?
Марiя сiла за стiл. Одягнута i зав'язана по-молодицьки. На головi
попеляста шовкова хустка, перев'язана червоною стрiчкою. На ши© багато
справжнiх дорогих коралiв. Сама свiжа, пишна, натхненна. Очi невинно
спущенi додолу i закритi рiвними гребiнчиками вiй.
Перед нею, на великому талiрi, перев'язанi стрiчкою чоботи. Марiя
дивиться хвилину на них. Гостi замовкають. Робиться зовсiм тихо, i,
пiднявши високо повнi груди, Марiя сильним, дзвiнким голосом почина :
Ото тi© чоботи, що зять дав, А за тi© чоботи дочку взяв.., Чоботи,
чоботи ви мо©, Наробили клопоту ви менi...
Марiя спiва , а голос ©© плаче. Чути скаргу, чути жаль глибокий. Гнат
дивиться на Марiю, дивиться, мов на святу. Зда ться, що це янгол злетiв з
небес, сiв у нього за столом i виспiву тужливу, але чарiвну пiсню.
Пiдiйти до не©, стати прилюдно на колiна i поклонитися до землi.
- От так дiстав жiночку! - говорили сусiди. - Така кривинда, а таку
пiдчепив кралю. Га!..
А гостi ще довго бавилися, пили та ©ли. Вигравали музики. Парубки
добивали сво© гопаки. У просторих сiнях таку завели гульню, що, здавалося,
хата не видержить, що стiни рухнуть.
Навiть Марiя дещо розвеселилася, ©© брали до танцю. Здебiльша
вiдмовлялася. Вiн не танцю , так i вона не повинна танцювати. Мусить
звикати. Трималась бiльше Гната, у всьому радилася з ним. Вiн радiв i
бiгав мов навiжений. Йшли разом до комори, розглядали та упорядковували
сво© подарунки: хустки, спiдницi, полотно... Дiстали, хвалити Бога,
досить. Хватить на кiлька рокiв. I Марiя поволi втихомирю ться. Для не©
почина ться нове життя, i треба з цим помиритись...
Буденнi днi. "Коли б хоч,- дума Марiя, - менше зо мною сидiв. Нiчого
не говорить, сидить i дивиться посоловiлими очима. _Ах, нащо вiн так
любить! Коли б хоч не так докучливо i не так нагальне любив. Завше коло
тебе, завше: "Може, хоч те? Може, се? Чи не потребу ш на нову спiдницю?"
Скiльки не по©де до мiста, нiколи без гостинця не вернеться. Догляда , як
малу дитину".
Дiзнався, що Марiя любить слухати читання. Щотижня ходив до шкiльно©
книгозбiрнi i вечорами та святочними днями перечитав ©й чимало всячини.
Часом траплялися книжки, вiд яких Марiя не могла вiдiрватися. Гнат мусив
постiйно сидiти й читати. Марiя переживала прочитане, радiла чи плакала
разом з тими людьми, про яких оповiдала книжка.
Ще бiльшу втiху мала, коли почула вагiтнiсть. Тепер хоч не буде сама.
Тепер ма хоч про що думати. Родиться таке манюсiньке крикливе с
створiннячко. То буде хлопчик, обов'язково хлопчик. Назве його Романом. Це
iм'я давно подобалося Марi©.
Марiя тiшилася i працювала, як могла. А працювати вмiла i не цуралася
працi. Вмiла варити, пекти хлiб. З першого тижня Одарка багато домашньо©
роботи спихнула на Марiю, i та сумлiнно i справно виконувала сво©
обов'язки.
Родився у Марi© дiйсно хлопчик, i назвала його таки Романом. Це було
великим святом. Гнат бiгав, землi не чув. Боявся за Марiю, хотiв ©хати
бозна-куди за лiкарем, але все обiйшлося щасливо, i то без лiкаря. Марiя
родила опецькуватого хлопчиська, який вере- щав на цiлу хату. Прикликали
бабу Улиту, i та зав'язала новонародженому пупок. Коли Марiя кор- мила
дитину, вiдчувала велику радiсть. Сидiла над маленьким чоловiчком, який
ледве ворушився, i безупинно дивилася на нього.
Хрестини вiдбулися за тиждень. Першим кумом взяла Марiя Мартинового
Романа, першою кумою дячиху. Гнат не мав нi в чому голосу, зрештою, i не
потребував його. Був надто i так щасливим. Був щасливим, що з очей Марi©
зник вiчний смуток, який не сходив у не© й тодi, коли смiялася. Тепер
нiколи i нiчого сумувати. Тепер вона мати, молоденька, повногруда,
усмiхнена мати, i чого ©й ще потрiбно? Тiшилася, i смiялася, i свiт не раз
обняти бажала б. Гнат став кращим i поважнiшим у ©© очах. Це ж вiн
подарував ©й сина. Це ж вiн, добрий, мовчазний Гнат.
- О мiй ти цвяшечку!. О мiй крикунчику!.. Мо янголяточко любе!..-
щебетала Марiя, пораючись коло дитини. Дитина пацала нiжками, помахувала
незручно рожевими рученятами.
- Як виросте, дамо його, Гнате, на школи... Хай вчиться. Дохтор вийде.
Правда? А вiн буде гарно вчитися... Дивися, який розумний... Ах, ти тiльки
подивися, який вiн розумний. Всього тiльки два мiсяцi, а чого вiн тiльки
не зна ... Якi розумненькi оченята. Вийме рученьки i так смiшно виробля
ними... Дивися, щось сказати хоче. Ну, сцо ти хоц? Ну, сцо сказис? Ти, ти,
ти!.. Любе мо , дороге мо , щастя мо !..- Не видержувала, схоплювала
дитину, пригортала до грудей i цiлувала, цiлувала. Дитя пручалося, слинило
i махало тiсно затисненими кулачками.Гнат сам i колиску для сина
змайстрував. Довго коло не© порався, вигебльовував, виточував нiжки,
поруччя. Побарвив бiлим лаком.
- Ти, Марi , перекормйш його,- каже Одарка.- Дитина блю , а ти году ш i
году ш. Коли був малим мiй Семенко, я не мазала його так, i то для дитини
лiпше.
- А коли ж кричить...
- То, мабуть, йому догаря щось. Подивися. Може, пелюшка мокра чи куса
прiль. Засипай йому мiж нiжками та пальченятами попiльцем. Дивися, який у
нього бiлий язик. Грибок завiвся. Треба витирати шматкою.
Коли купала, клала до води любистку, щоб любили дiвчата. Одягала
сорочечку перед челюстю печi, вигрiвала i хрестила ©©. Огонь i хрест
вiдганяють нечисту силу. Боялася i тремтiла, щоб, бува, не впав на нього
злий погляд i щоб не наврочив. Кiлька разiв бабу Улиту приводила, щоб
викачала переляк. Не спить добре, зрива ться зо сну та кричить.
Днi йдуть, i Романьо росте. Марiя кожного дня трима його в пеленi i
кормить грудьми. Що при мнiшим, нiж кормити так дитину? Одного разу
зненацька почула у бубцi бiль. Зрадiла. Комусь треба сповiстити свою
радiсть. Де батько? Батько он пора ться на подвiр'©, згрiба солому.
Вибiгла.
- Гнате, Гнате! А ходи мерщiй до хати! Гнат кида все, що ма в руках,
i навзаводи пiдгицу до Марi©.
- Ти тiльки подивися. У нього вже зубенята ростуть. Дивися, Гнате,
подивися!..-Ах, як Марiя тiшиться, що у нього й зубенята ростуть. Це ж вiн
ма стати справжньою людиною. Не хочеться вiрити... Гнат дивиться, корчить
при мну усмiшку, оббiга зо всiх сторiн Марiю i дитину, а натiшившись,
верта ться знов до роботи. Далi минають днi. Марiя зовсiм призвича©лася до
синових зубенят. Часом так утне, що викрикне, але терпить. Романьо росте,
грубша , белькоче i ще розумнiше, нiж колись, дивиться на матiр.
- Бе-бе-бе© Агi! Агi! Агi! Па! - фiлософу малий.
- Сцо, синуню? Сцо ти бе-бе-бе?
- Агi, агi! На!..
- Ну, сцо з, янголяточко? Сцо хоцес сказати? Ну скази! Ну. Скази:
ма-ма.
- Агi, агi! Ма...
- Ну, ну! Сце, сце. Ну. Ма-ма.
Але скiльки не вмовля Марiя, Романьо далi не подужа тако© мудростi.
Зате вiн вже сидить, спритно i завзято рачку i, чим тiльки може,
квапиться якнай- краще обмурзатися. Кожний день приносить Марi© новi
несподiванки. То Романьо новий згук видумав, то зiп'явся на розкаракуватi
нiжки i протримався так пару хвилин. Марiя трима за рученята i вчить його
ступати.
Скiльки втiхи, коли вiн ненароком зробить один ступ уперед. А одного
чудесного незабутнього дня Романьо настiльки розхоробрився, що зовсiм
виразно замамав:
- Ма-ма-ма!..
Марiя почула, заллялася i захлинулася втiхою, кинулася до свого
мудрагеля i так цiлувала, що вiн ледь видержав, щоб не розкричатись.
- О мо ти, мо !.. О ти мо миле, мо золоте!.. Де ж наш батько? Де той
батько завсiди пропада ?
Батько не дома. Батько по©хав до млина. Чекала не дочекалася, поки
вернеться, а тiльки в'©хав вечором на подвiр'я, миттю вибiгла до нього i:
- Ах,_ коли б ти тiльки чув, що наш Романьо сьогоднi сказав. Коли б ти
чув!.. Зовсiм добре вимовив "мама".
- _Хм,смi ться Гнат, лиша в запряжi конi i швидко шкутильга з Марi ю
поглянути на свого мудрого сина, який нарештi втяв таку нечувану штуку.
Михайло побачив запряженi конi без погонича i наробив крику.
- То, рiзал ма, поставить в запряжi i пiде. Коли б яка нечиста сила
наполохала, i тодi лови вiтра в полi. Хоче, щоб воза рознесли. Як дитина!
Михайло випряга конi та вiдчеплю посторонки. З хати бiжить веселий
Гнат.
- Ну, ну... Не сварися. Забiг на хвилинку, ©хав i так, зна ш, захотiв
пити, мало не вмер. З'©в солоного оселедця.
- А коли б збурилися конi та розтаскали воза, про це ти не дума ш?
Зна ш же ©х. Не первина!..



XI

Золота пахуча осiнь. Сади обтяженi яблуками i сливами. Синi такi, повнi
i соковитi... По городах ламають кукурудзу, копають бараболi, рубають
капусту. Над яром висить дим i чути згари бараболиння. По лiшниках блука
без пастухiв худоба, шелестить листом i вибира кращу поживу. Пастушки
бiжать до школи, а вернувшись пополуднi, кладуть по лiшниках огонь, печуть
у приску бараболi, яблука, варять сливове вариво. При тому наломлюють
оберемки лiскових дубцiв, розпарюють ©х у приску i згучно хльоскають об
гладеньке дерево чи пеньок.
У Кухарчукiв великий смуток. Пiвторарiчний Ро- маньо тяжко захворiв. Не
©сть, сильна гарячка, кинувся висип, усточка затиснутi, спраглi. Марiя
сидить над ним невiдступне. Гнат по©хав до мiста по лiкаря.
Недавно снився Марi© дивний сон. Встала i оповiдала всiм.
- Снилося, що ми з Гнатом вийшли на Проводи на могилки. Весна, цвiтуть
рясно дерева, людей скрiзь повно, видзвонюють дзвони по всiх церквах.
Йдемо з Гнатом, а коло нас бiжить Романьо. Вже великий, одягнений гарно у
бiлу, з виложеним по-матроськи комiрцем блузочку, у легеньких, як то я
завжди уявляю, чобiтках з лакованими халявками. Сiли ми коло наших могил,
i тут десь взялися покiйниця мама. Так мало .пам'ятаю ©х, але тепер бачу i
пiзнаю ©х виразно. Пiдходять до нас, христосуються, беруть за руку Романя
i кудись вiдводять його. "Куди ви, мамо, його берете?" - питаю.
Усмiха ться. "Я,- кажуть,- пiду з ним до церкви. Тут така тiснота". Беруть
i вiдходять. Пiсля ще повернули голову: "Не чекайте,- кажуть,на мене з
обiдом",- i зникли мiж людьми. А я стою, чу те, дивлюся, i так менi стало
дивно. Якось так дивно. Зда ться, зникли навкруги люди, а я сама стою
серед могил i хочу крикнути, хочу бiгти кудись. Але уста мо© не
розтуляються. Ноги такi тяжкi, що не в силi пiдняти ©х. На цьому i
прокинулася.
Всi вiдчули наближення чогось непри много. Того самого дня захворiв
Романьо, i Марiя не спить другу нiч. Перший день думали: так собi щось.
Другого - погiршало. Ледь свiток Гнат по©хав по лiкаря i дуже забарився.
При©хав з ним аж вечором. Дитина лежить у гарячцi, кида ться, янчить.
Серце Марi© рветься на кусники. Сердита, готова зо всiма битися. Прибув
лiкар, оглянув. "Пiзно,- каже,- мене прикликали". Написав рецепта i мусив
скорше назад. _Там ще на нього чека багато людей. Марiя кинулася до нього
i допиту ться, що буде. Лiкар знизнув плечима. "Сильна гарячка. А може, i
видержить. Скорiше бiжiть по лiки". Гнат серед ночi конем погнав по лiки,
а лiкаря повiз Михайло.
Марiя далi на сторожi коло сина. Сидить i навiть плакати не ма сили.
Пiзно покликали. Чому ж пiзно покликали? Завше той Гнат спiзниться. Не мiг
першого дня. I так завжди!..
Дитина лежить на руках. Ходить з нею по хатi, горне до себе. Всiм
ством чу - щось невимовне страшне наближа ться, пiдходить. Марiя горне
дитину.
- Марi © Положи його в колиску. Задушиш! Так йому недобре! - просить
Одарка.
- Гетьте! Всi гетьте! Не дам!
Одарка бо©ться сама з нею бути. Побiгла кликати сусiдiв. Марiя лишилася
з Семеном. Роман почав сильно кидатися i янчати. Боже мiй! Боже мiй!
Дитино! Що з тобою? Боже, Боже! Ти ж бачиш! Не допусти, допоможи!
Посходилися люди. Просять Марiю положити дити- ну i робити холоднi
оклади.
- Гетьте! Гетьте всi! Боже, рятуй його! 0-о-о-й! - раптом рiзко i дико
викрикнула. Всi кинулися до Марi©. Дитина сильно сiпалася, нiби хто
перетинав ©й одну по однiй жили, ноги, рученята. Марiя ще сильнiше
тиснула, ще сильнiше горнула i верещала. Здавалося, вона вирветься поночi
надвiр i побiжить кудись.
- Держiть ©©! Держiть!..- гука Одарка. Люди кинулися до Марi©.
Розпочалася боротьба.
- Гвалт, рятуйте! Де ви! - гукала щосили Марiя. В той час дитина
перестала сiпатися, зiв'яла. Люди вiдняли ©© вiд Марi©, i всi почали
молитися. Хлопчик був мертвий.
I коли вернувся Гнат, Романьо лежав уже на бiлому столi наряджений.
Коло голiвки хрест i горять три восковi свiчки. Пiд образами свiтиться
рiвно лампадка.
Увiйшов з темнувато© кухнi до свiтлицi Гнат, глянув на стiл, зробив
кiлька крокiв i бухнув перед стiльцем навколiшки. Руки зложив на стiльцi,
сховав у них обличчя, i вирвалися ридання, ридання. Вони подiбнi на рев
худобини. Уривнi, страшнi. Плечi сильно здригалися, а з вiддуто© кишенi
його одягу виглядали пляшечка лiкiв, велика булка i цукорки.
Марiя сидить на покутi маняком. Не ворушилася, не плакала. Свiтло
свiчок пада на ©© безвиразне обличчя. По хатi вештаються люди, пора ться
у чистiй, бiлiй з виложеним комiром, сорочцi баба Улита, i невеличкий
дядько - сусiд однотонно чита з псалтиря:
"На руках возьмуть тя н приткн шi о кам нь ногу твою... Плач i риданiя
слишу, о Господи, вонмi мол нiю мо му..."
Одарка потиху витира сльози. Сусiдки посхиляли голови i мовчать. Гнат
довго стояв навколiшках перед столом. Нiч тягнулася, лiз у вiкно свiтанок,
настав день.
У шопi столярi ладнують трунчину. З комина хати валить дим. Варять,
печуть. Михайло по©хав до шкальнi, Гнат пiшов замовляти церковний хор, у
всiх церквах на подзвiння i покликати попа. Похорон призначено на
пополуднi.
Почали сходитись люди. При©хав пiп з дияконом, посходилися хористи. В
хатi всi не вмiстяться, тому панахида вiдправиться надворi. День сонячний,
лагiд- ний. З розлогого, що пiд вiкном, горiха поволi спадають широкi
листки. Жалiбнi спiви, кадильний дим, ридання Марi© i жiнок. Наприкiнцi
священик сказав:
- Дорогi брати i сестри! Чую плач i ридання. Вiдлетiло вiд нас життя,
яке ледь торкнулося мирсько© су ти. Тяжко i сумно ста на душi, сумно, бо
вiдходить у вiчнiсть жива людина, яка тiльки розквiтала до життя. Але
Господь Бог у великiй сво©й мудростi створив наш мир так, що коли ми
уважнiше приглянемося його творiнню, не знайдемо смiливостi перечити його
великiй волi. Все, що ста з нами, все потрiбне, все необхiдне. Ми можемо
плакати, можемо ламати з розпуки руки, але воля Всевишнього неухильна...
Певно, так лiпше. Так хоче найвища воля. I, звертаючись до Марi©,
промовив:
- Сестро© Чую бiль твiй, бiль матерi, яка тратить свого первенця. Але
пригадай, сестро, ту Марiю, ту Святу Матiр, що родила свiтовi Бога живого,
який всiм людям кинув слова: "Прийдiте до мене, всi страждаючi i
обремененi, i аз упокою ви". Його розп'яли за це. I пригадай велику Матiр,
яка день i нiч стояла пiд хрестом розп'ятого Сина, чекаючи Його смертi.
Пригадай ©© велику мужнiсть, попроси у Не© сили пережити тво горе i
видержати все так само, як це видержала Вона, найбiльша зо всiх матерiв...
Марiя пада навколiшки, здiйма руки до неба i вголос молиться:
- Боже великий! Але ж за що, за що покарав? Верни менi його! Верни менi
мою любов, мою радiсть, мо щастя! О Боже, Боже!
Люди нiмiли. Небо незрушно спокiйне, сонце свiтило, не виявляючи
найменшо© змiни. Марiю пiдня- ли, бо похiд ма рушити. Дiвчата пiднiмали
заквiтчану вiнками з дубового листу i барвiнку домовинку. Згуки "Вiчно©
пам'ятi" носилися ще в повiтрi. Похiд рушив не дорогою, а через городи i
сади просто в долину.
Назад Марiя не могла i не бажала вертатися. Хотiла зостатися там, коло
могилки, ©© забрали силою i вiдвезли кiньми додому. При©хала i, знеможена,
вiдразу лягла. Не хотiла ©сти, лежала горiлиць з вiдкритими очима, якi
байдуже дивилися в одну точку. Так пролежала тиждень. Ночами, коли дещо
засипала, схоплювалася i когось шукала коло себе. Гнат не смiв до не©
пiдходити, не смiв показуватися на очi. Вiдверталася вiд нього, не могла
дивитися. Але вiн все-таки не вiдходив вiд не©, не мiг покинути саму.
- Тошненько менi та нудненько менi! Що то буде з тi ю жiнкою? Ото,
людоньки мо©, ковтне кiлька ложок молока i за тим жи . Порадьте що. Ми вже
не зна мо, за що взятися! - тошнiла Одарка.
I коли тiльки змогла Марiя звестися на ноги, одразу йшла на могилки.
Там тихо й сумно. Знаходила маленьку свiжу могилку, на якiй ще не засохли
вiнки, ставала на колiна, обiймала ©© i довго-довго не зводилася. Догоряв
день, насувався осiннiй вечiр, подував нетеплий вiтрець, шепотiв засохлий
лист калини. Але все то не для Марi©. Не бачила нiчого i нiчого не
слухала. Горнулася до сиро© землi, яка забрала ©© хлопчика, ©© Романя, i
благала розiйтися, забрати до себе i маму.
- Хлопчику мiй любий! Дитино моя кохана! Де ти? Нащо ти мене покинув? А
нiч iде, темнiша .
- Йди-но, Гнате, по не©,- каже Одарка.Коли вже пiшла, казала, на
могилки i так довго не верта ться. Щоб там чого не сталося.
Гнат взяв сукувату палицю i подався. На лугах зустрiв Марiю. Верталася
i ледве тягнула ноги. Темно.
- Марi ! Прийшов за тобою,- каже Гнат.
- Чого? Чого ти прийшов?
Гнат не знав, що сказати, але те "чого ти прийшов" було для нього таким
болючим, що хотiлося ревти. Мовчали. Що говорити? Почував себе ображеним i
вiдкиненим. Не любить вона його, не ма серця. Не чу . Вона хоче заповнити
свою порожнечу в серцi. Заповнила дитиною, а тепер знов порожнеча. Гнат
починав це розумiти i тяжко страждав.



XII

В той час Марiя була вже вагiтна вдруге. За пiвроку родилася нежива
дитина. Але ця подiя не так доткнула ©©, як минула. Саме тодi прийшов на
вiдпустку Корнiй. Марiя була блiда i неприваблива. Корнiй, хоч жив
недалеко, нiколи не зустрiвся з нею. Раз тiльки бачила його в церквi.
Високий, барчистий, мiцний виголений червоний карк. У Марi© темнiло в очах
i млiли ноги. Слiдкувала за кожним його рухом. Сто©ть непорушне, як мур.
Одягнений пишно, чисто, у правiй руцi кашкет без дашка зо стрiчкою. На
стрiчцi напис i двi котвицi на кiнцях. Додому вертався вiн з молоденькою
сусiдкою, дiвчинкою Ганною. Жарту , смi ться. Марiя оддалiк йде за ними.
©й хочеться гукнути, щоб зупинився. Яке вiн ма право так нехтувати нею?
Зда ться, оглянувся. Помiтив? Нi? Не мiг не помiтити. Не голка ж вона, а
Марiя. Колись мiж тисячами помiчав. Йде, жарту , смi ться. Нi, нi! Це вiн
не навмисне. Не може ж людина такою жорстокою бути. Вiн ось пройдеться,
роздума i оглянеться. Напевно оглянеться. Йдуть, йдуть, йдуть. Копанки,
перелаз. Стежки розходяться. Просто стежка для Корнiя i Марi©. Налiво для
Ганни. Туди колись i Марiя ходила. Так само повертала налiво. А куди ж
Корнiй? Корнiю! А ти ж куди? Тобi ж направо. Нi, нi! Вiн, видно, забув, де
його дома. Вiн звернув налiво з Ганною. Звернув i навiть не оглянувся. Ось
вони пiшли пiд гору, ось закриваються гiлками дерев того самого гаю, того,
який колись i ©© з ним закривав. Це ж i вона так ходила. Марiя зупинилася
на мiсцi, де стежки розходяться. Сто©ть i дивиться. В очах у не© не ясно.
Напливають плiвки i закривають небо, дерева. Земля пiднiма ться й
опуска ться. Он берези стоять, гойдають косами. Марi© видаються вони
вiдбитками у хвилюючiй водi. Гнуться i розтягаються. Постояла, ноги якось
рушили i понесли Марiю звичайною стежкою, туди, де носили ©© вже пару
рокiв. Нема тобi, Марi , звороту. Йди до кiнця.
В той час Гнат для Марi© не iснував. Вiн був дома, працював, сiдав до
столу коло Марi©, але його можна було зовсiм не бачити i навiть не чути.
Вiн розумiв усе.
Хата для нього зовсiм мала, а в шопi стiльки працi. Дiстав новi
замовлення столярки, i фуганок не струже, а горить в його руках. Сокира
куса дубовi полiна, креше iскри. Трiски навколо скалками гранати летять.
Так, так. Гнат знав, у чому та©ться спокiй його душi i де джерело його
сили.
Корнiй побув два тижнi i вiд'©хав. _Ах, Марi , Марi ! Не плач i не ходи
туди вечорами, де стежки тернами втиканi i де гаряча земля. Плiт, лiшник.
У лiшнику кущi. У листi розтьохкався соловей. Ночi пахнуть медом медянок i
цвiтучо© лiщини. Молоденькi липи розгорнули сво© листочки. Пахучi i липкi.
Нагадують долонi новонароджено© людини.
Марi©на тiнь переходить садок, опiка босi ноги об молоду жижавку,
ломить кiлька хворостин струхлявiлого плоту i збива попеченими ногами
росу молодо© травички Корнi вого запущеного саду. Тьохкай, тьохкай,
соловейку! Марi© буде веселiше дожидатися того, кого не дiждеться. Марiя
забула про Романя, забула всю себе, повернулася у далекi царства, минулого
дiвоцтва i от, вiльна з тисячами сердечних болiв, вичiку ранньо© зiрницi.
Нема. Не може бути. Вернула- ся, пеклася жижавкою i плакала по-дiвочи.
Мiзернi котилися для Гната днi. Розсипав рясно пiт вiдчаяно© працi.
П'янiв i забувався. Можна п'янiти вiд усього, але найпри мнiше оп'янiння
вiд працi i любовi.
Марiя швидко наливалася соками i округлювалася. Знала, що вiд'©хав
Корнiй, i не ходила бiльше тратити по гаях болючих ночей. Не бачила i не
зустрiла його. Робилося шкода затраченого дiвоцтва. Хотiлося мстити
комусь, а що пiд рукою Гнат, так на нього все. Вiн, а не хто iнший винний.
Вiн, рижий, з маленькими гострими очима, упиром впився у ©© соковите
дiвоцтво i висмоктав з нього першi найсолодшi соки. Так вона ж йому
задасть!
Вбиралася у барвистi спiдницi, голову крила по- дiвочи, заплела
розплетену дружками косу. Домашня праця не цiкавить бiльше Марiю.
Напрацювалася й натягнулася. Досить. Недiлi, музики, смiхи вечiрнього
стояння по перелазах.
Першою приятелькою Марi© стала Ганна. Повновида i моторна дiвчина.
Марiя iнодi кидала на не© погляд змi© i не раз мала бажання впитися
пазурами у яснi глибокi i невиннi очi. Але терпiла, робила усмiшки,
танцювала на музиках, верталася поночi додому.
Гнат. Ой Гнат, Гнат! Чув вiн, коли верта тся його дружинорька, як
роздяга ться в темнотi, розщiпа натягнену корсетку, дума про останнiй
прощальний крадений поцiлунок i усмiха ться до темноти. Чув i знав. Все
знав. Але Гнат камiнь, Гнат терпiння. Давав ©й мiсце на постелi i уважно
вiддалiк слухав, коли засипала вона, як дихала. Пiсля i сам засипав, а
рано знов при працi з фуганком у твердiй руцi.
Буднього робочого дня Марiя одяга святочнi одяги. Кудись iде. Гнат не
пита , куди вона йде. Чи ж мало куди треба ©й пiти. Краще ж пiти у
святочному, нiж якоюсь задрипанкою.
- Гнате! Коли б я не прийшла надвечiр, занесеш веприковi. Розтовчеш у
цебровi бараболi i замiша ш з грисом.
Сказала i вiдiйшла. Гнат i не думав спитати, куди вiдiйшла. Це ж ©©, а
не його справа. Пiшов до працi i зовсiм забув за веприка i грис.
Вернулася, а веприк на цiле горло верещить.
- Давав ти веприковi ©сти? Вже ж вечiр... Гнат мнеться.
-_ Не давав! Бачу по тобi, що не давав! Не бiйся, не перервався б. I
братова твоя добра. Не зроблю я, так i лиша ться незроблене. Ти тiльки
жерти вмi ш, але зробити щось - то нi!..
Гнат мовчить. Марiя вiд злостi розрива ться. Коли б, макогон проклятий,
хоч слiвце промовив. Зацiпить зуби i - мов пень гнилий. Одарка почала й
собi на Гната.
- Так, чу ш, далi не можна. Вона тiльки потицянки та потицянки... За
роботу зовсiм забула. Вибiжить на вулицю i хiхи-хахи, а дома як вовк. Що
це ? Так, чу ш, не можна. Скажи ©й що.
Ну що ж вiн ©й скаже? Якi для цього слова? I дiйшло до того, що Марiя
часом не приходила на нiч додому. Казала, що ночувала у Домахи, але злi
язики говорили, що вона деiнде проводила сво© ночi. Тодi Одарка i Михайло
заявили останн слово. Або - або. Або Гнат стриножить свою брикливу жiнку
i вона сидiтиме дома та працюватиме, або хай собi пiд (енергiйно) три
чорти вибира ться з хати. Он комора, роби з не© хату i жий там, як хоч.