Страница:
рейках маневру по©зд. Пiд великими лiхтарями повiльними кроками сюди й
назад ступа чорна постать в шоломi з на©женим багнетом.
Повстанським обрiзом бере ©© на цiль. Навколо тьма, а лiхтар свiтить.
Обережно!.. "Бах!.."
Блиснула i ревнула темнота. Чорна в шоломi постать згорбилася, мов
кишеньковий нiж, i припала до землi. Повстанцi бiжать.
З-за залiзничного валу брязнув "кольт", загаркали обрiзи, трахнуло
кiлька бомб.
Ми не шука м параграфiв, ми самi творимо закон...
Тi там заметушилися, сиплють з по©зда i розсипа- ються в пiтьмi. На
ранок лишилися вони розсипанi по нерiвному бруковi, мов потоптанi лантухи.
Сталевi шоломи впираються об камiнь i закривають очi.
Iван Казмирець дбайливо обмацу трупа, шука "часiв" i ла ться поганим
словом, що сволоч не ма . Вже хтось витягнув.
- Iван! - гука його товариш Середа Хоть.- Оберни його. У нього ще й на
с... кишеня...
-Iван обернув. Дарма. Там книжечка i збiрка фотографiй. Розсипав ©х,
сплюнув i покрив матюком.
Минула тверда влада, i настала знов м'яка. На мурах оголошення. "Вся
влада, укра©нський народе, у тво©х руках. Виконай свiй святий обов'язок,
стань у ряди народно© армi©" - скиглить плакат. Укра©нсь- кий народ
гурту ться пiд плакатом.
- Знов голошения, пiдсвiчення та постачання. Ану читай, Петре... Знов
шиються чортовi буржу© пiд мужика.
Петро поволi чита , а укра©нський народ за кожним словом заходиться вiд
реготу.
- Який йому дурень пiде сповняти обов'язок, в'язало б його до банти.
Цар як хотiв брати, не просив, а брав.
- Та й то не йшли,- добавля другий.
- Табакою засипав очi, а не йшов, а ха-ха-ха!..
- Кажуть, якийсь лам щик Петлюра знайшовся. Двадцять п'ять тисяч
десятин на Полтавщинi ма ... Зв сно, чого хоче...
--А Грушевський, дума ш, що? Капiталiст. У Ки вi миловарний завод. Сам
на ньому работав.
- Зв сно, чортова буржуазiя. Сидiв дома, випасав черево, ти лив на
фронтi кров, а тепер починай знов. О, то вже дудки! Не пiдведеш.
Село Гнилориби захотiло сповнити свiй обов'язок, дало "наряд" i повезло
сво©х геро©в у ряди народно© армi©. Повiтове мiсто сорок верстов.
При©хали.
- Де тут приймають у войсько? До укра©нського нiби войська голосимося.
Де тут присутствiя?
Показали. Там бiгають жижлики у галiфе з цигарками в зубах.
- Товаришi селяни! Наша влада поки що не ма збро©, а тому не може вас
прийняти, ©дьте назад...
- От тобi i влада. Поки була власть, то, можна сказати, була. А то -
тьху! - не власть. Влада якась...
-_ А то ми що? Собаки? Дурити нас? Що у нас, дома нема роботи? Хоч би,
рiзун йому в ребра, в зуби заглянув та папера якого дав... Знав би бодай,
що на комiсi© був...
З'явився чужий матрос, i - мiтинг. Вилiз.
- Товарищi! Куди ви при©хали? Повертайтесь назад, берiть аружi i
гонiте проч всякi влади. Пом щiкi, капiталiсти! Там з севера наступает
настоящая власть, которая н сьот на сво©х красних знамйонах велiкiй лозунг
- земля i свобода без огранiченiя! Управлять вамi будут вашi сав ти,
котория ви самiiз с бя виберете. Нiкакiх Петлюр, нi Грушевських. Нашiмi
вождями сть борци за пролiтарiат товарiщ Л нiн i товарiщ Сталiн. Онi
несут вам велiкую iдею - марксiзм. Ето значiт - вся власть рабочему i
крестьянскому трудовому класу. Вся пом щицкая земля, вс фабрiки i заводи,
вс з мни i н б сни багацтва - всьо его прiнадл жiт вам, ви должни во
получiть. Сов цкая власть всьо ето вам даст. I когда настанет марксiзм,
когда совецкая власть укр пiтся i вибросiт iз нашей Расi© всю буржуазную
сволоч, тагда только наступiт настаящiй на земле рабоче-крестьянскiй рай.
Тагда только загасподствують не гаспада Петлюри, не гетмани, не
Грушевськi - вся ета контрр волюцiонная банда, а загосподству те ви,
крестьяне. Тогда не будет iной властi, кроме вашей властi, i будете делать
всьо, что вам будет угодна... Да здравствует рабоче-крестьянская власть!
Да здравствует марксiзм i во велiкiй насiтель товарiщ Л нiн!..
Скiнчив.
- А говорить, сукин син, добре,- гуторять дядьки.- А може, i справдi.
Хто його зна ?
Вернулися дядьки до села бiльшовиками. А де ж укра©нська влада? Що
робили жижлики у галiфе з цигарками у зубах? Стояли, придивлялися
мiтинговi i боялися нарушити демократичнi засади ново© влади...
XI
Архип Панькiв навiдувався до Корнiя частеньк.- Одночасно пiдробляв
самогон. Видно, до чого то хилиться. Лаврiн вiв з Архипом завзятi бо© за
козаччину i за сов тську владу. Обидва однаково вiрили, лише в рiзнi
справи. Корнiй нi туди нi сюди. У нього поле, а решта його не цiкавить.
Про нього, хай чорт приходить, аби влада як слiд була та можна було
працювати.
Лаврiн же домагався абсолютно© самостiйностi Укра©ни. Читав про козакiв
i твердо вiрив, що, як тiльки буде Укра©на, одразу стане козаком.
Нарештi Архип посватав Надiю. Спочатку хотiв одружитися без попа, але
Марiя i чути не хотiла про те.
- Всьо равно,махнув Архип рукою.- 3 попом так з попом...
I обвiнчалися у церквi
Самогону було досить, i весiлля випало на славу. В той час зi сходу
погрюкували вже гармати. Дядьки шепотiли, що йде "настояща" селянська
власть. На весiлля прибув звiдкись Максим, випив добре i розпочав промову.
Почав з "релiгi©, що "опiум народу", i перейшов на подружжя.
"Соцiалiзм несе нам нове життя. Жiнка не буде бiльше рабою чоловiка. З ким
захоче, з тим буде спати. Вiнчатися не потрiбно. Все то забобони, видуманi
попами... Любва всяка i тому подобие не iсну . тiльки задоволення
полових потреб..."
- Що вiн там торочить? - шепче дядько, на вухо другому.
- А чорти його знають. От п'яний меле. Навчився ж...
А Максим жарить далi. Вiд полових потреб перейшов на господарку.
"Марксизм дасть людям змогу менше працювати, а бiльше мати. Замiсть коня i
вола прийде трактор, зоре поле, потягне молотилку, ви- роблятиме
електрику..."
- Розжу i сам в рот вкладе,- перебив якийсь дядько. Всi зареготали.
Максим перервав свою промо- ву i злiсно зиркнув на дядька. А той, червоний
i веселий, раптом вста i шкварить:
- Все то, Максиме, непочом... Все то панська видумка. У нас кажуть: як
постелешся, так i виспишся. Як робитимеш, так i будеш мати. Земля, хлопче,
така рiч, що коли на нiй не працюватимеш i коли не любитимеш ©©, не
поможуть тобi нiякi трахтори. На землi перший трахтор - людина. Так? Щоб
ти i знав, що так. Зна мо, який з тебе був господар, i зна мо, скiльки ти
на тому розумi шся. Ходив, шлявся, а тепер прийшов нас учити. А щодо
жiнки, то, як ти хоч, можеш класти ©©, з ким'тобi захочеться, але я краще
вмру, нiж захочу мати з такою, пробачте, лярвою щось до дiла. Той твiй
сiцiлiзм, чи як там його звеш, назви лiпше ледарстврм i розпустою. Це буде
лiпше...
- Правильно!.. Верно!.. - загомонiли дядьки.- Ро- дити i жерти, звiнiть
за вираженiя, потрапить i свиня. Тiй все одно. Шлюбу нема, родин нема,
мерлин нема. Здохла, i закопали в землю. Але подозвольте. Як-неяк чоловiк
чоловiк. Створено його по образу iподобiю Божiю.
- А хiба вони вже знають Бога? - вирива ться третiй дядько.- Для них
всьо як сть природа. А хто то, рiзун його мамi, створив природу?
- Ото-то. А коли б то, Корнiю, так сказав мiй син, я б його викинув
одразу за дверi. То тiльки дурень може таке казати. Чесна i розумна людина
такого не вимовить... Шмаркач вiн . Дурень!.. I я бiльше не хочу на такiм
весiллю бути...
Дядько так розкричався, що всi гостi збурилися, музики перестали грати,
дiвчата зовсiм замовкли.
- I в кого воно, Господоньку святий, вдалося! - тошнiла Марiя. - Ото
так завсiди. Скiльки я вже з ним не намучилась, не наплакалась. Нiчого не
помага . Вродиться такий виродок...
Корнiй далi не видержав, пiдiйшов до Максима.
- Слухай-но, ти, мудрагелю! Коли ти менi зараз не виберешся до чортово©
матерi, то я кликну людей, щоб викинули тебе за дверi. Геть менi з мо ©
хати! Бач, шмаркач найшовся! Вчити задумав!
Максим почервонiв, кричав, але, бачачи, що знахо- дить мiж дядьками
мало спiвчуття, плюнув, вилаявся матюком i вийшов з хати. Весiлля йшло
далi, але дядьки ще довго гуторили про порушенi тут справи.
Бацила розкладу родини натрапила на свiй грунт. Настав початок кiнця.
Днi Марi© скiнчилися. Сонце так саме сходило i заходило. Але знаки на
сходi все бiльше i бiльше вказували наближення. Йшов, ступав i перемагав
жорстокий дух ру©ни, i не було йому спину, бо анi Корнiй, нi Марiя, нi
сотнi, тисячi Корнi©в i Марiй не знали i не могли знати, що близиться ©х
занепад, ©х кiнець...
Книга про хлiб__
-_ Як перестрiляють, вiзьмеш, Марi , хлопця, i пiдете, перевернете на
Довгiй конюшину. Я покосив ©© вчора, i хiба вони дадуть довести до пуття.
А я пiду на сходку. Чогось знов десятник загадував. Знов якась
контрибуцiя, грiм би ©х побив...
- Та не барись на тiй сходцi.
- Не барися на сходцi. Добре тобi казати - не барися... Там тобi як
зачнуть крутити голову, мусиш же боронитися.
У полудень стрiляти перестали. Марiя бере вила i йде з Лаврiном
обертати конюшину. Дорогою через поля суне довжелезний обоз. Спереду
кiлька кiннотникiв везуть червоний прапор. На возах лежать i сидять люди.
Розхристанi сорочки, загорiлi волохатi груди, немитi лиця, чорнi бруднi
руки. Гра ручна гармонiя, i хриплий високий голос виспiву :
Ех, Укра©на, да хл бародная...
Марiя i Лаврiн перевертають покоси, вершники з червоним прапором
наближуються, рiвняються з нею.
- Ех, бабка! Харош кл в р? Подавай сюда! Ребята!.. За работу!..
Марiя стала i витрiщила очi. Сотня "ребят" сипнула на Марi©не поле i з
галасом та метушнею рвали, розкидали i топтали кiньми покоси.
- Господоньку! Що це твориться? Що то за люди при©хали?..
- Малчi, бабка!.. Теп р сав цкая власть. Н бойсь, товарiщ Л нiн всьо
заплатiт. Он т б всю пам щiцкую землю отдал, а ти крiчiш...
- Але ж ви не татари. Нащо ж розкидати, топтати!..
- Малчi, старая!.. Ето вiйна!.. Марiя дивиться, як твориться вiйна.
- З ким, люди, вiйна?
Покоси зникли. Обоз понапихав вози конюшиною i з гармидером потягнувся
далi.
- Пiдемо, сину, додому. Висушили конюшину й без нас. Ленiн заплатить.
Марiя i Лаврiн пiшли додому. Ввечерi вернувся зi сходки Корнiй.
- Ну що там? - пита Марiя.
- Тьху! Бий тебе сила Божа! Прийдеться вiддати корову...
- Як то? Кому?
- Та кому ж! Сав цка власть. Пiвдня, сукин син, говорив i поголосували
за "развьорстку". Нам записали корову.
- А чому ж ти не боронив?
- Ага, вборониш... Чорта два вборониш!.. Марiя оповiда за конюшину.
- Як? Забрали? Всю? Таж не може бути! - кричить Корнiй.
- Не всю. Розтермусили i втоптали в землю...
- От тобi й власть! Не дурно до не© пристав наш Максим. Там, видне, всi
такi господарi... Чому ж ти нiчого не казала?..
- А чому ж ти нiчого не казав за корову?.. Мовчать. Що казати. Почина
Лаврiн:
- А я казав, що Укра©на лiпша. Були петлюрiвцi...
- Мовчи ти менi з тими петлюрiвцями. Також вояки! Воювали, воювали i
пiддалися бандi шарпатюг!.. Тра було строгий режим, i все... А то
оголошення щодня... Нi, он не оголошують, а деруть...
Через кiлька днiв десяцькi заказали по селi вести на мобiлiзацiю конi.
- Подурiли, чи що! То ж це грабунок! Заберуть конi, чим засi мо поля?
Хто ж так робить? Що будуть жерти пiсля...
Не мав часу старий розважати. Скорше веди сво© конi. Сов цка влада
потребу ©х. Дума Корнiй:
"Вести? Як хто не поведе, буде пiслано воякiв- червоноармiйцiв i не
тiльки заберуть конi, а i все, що вважатимуть за потрiбне. Це не жарти. Що
©м, таким шарпатюгам. Нiчого не зробиш, треба вести. Прощай- те, мо©
коники! Довго вас хоронив, плекав. Послужили ви менi, а тепер заберуть, i
хто зна , яка нова революцiя заморить вас голодною смертю..."
Сiв Корнiй на коня i повiв. Комiсiя довго не загля- дала в зуби.
Вiдв'язали одного коня, дали кусник па- перу - i до побачення. Бiльше тебе
не треба. Привiв Корнiй додому замiсть двох коней одного.
-_ Щоб вас Бог побив!.. Злодi©, гарештантюги, грабiжники...
- Так, стара, почалося. Розживемося тепер,- каже Корнiй.- Була вiйна -
не зломила, то прийшли банди голодранцiв, якi доконають.
- Ах,_ доконають, доконають... Видно, що докона- ють.
- Але погибнуть i самi. Що ж жертимуть? Тож не для себе тiльки людина
працю ...
- Або вони за це думають. Або та сарана, що летить над землею та нищить
все до пня, дума , що ©стиме завтра? Так i вони. Хiба ж то вiйсько? Де i
хто коли бачив таке вiйсько? Якiсь онучарi - не вiйсько...
I коли зробили ще одну реквiзицiю лишкiв та дiйшли - "все на
революцiю", дядьки не видержали:
- То рiзал-ма, нарiкали на Петлюру, а воно був рай проти того большука.
- Ее-е!.. Що й казати...
- Не було кому вчити народ...
- Не вчити, а бити. То було нарiкали, що пiдводу, яку вiзьмуть на пару
днiв... А цi, дивись, зовсiм забирають...
- А ще, люди, не те прийде. Кажуть, вони хочуть весь народ обiбрати, бо
всi мають бути рiвнi. А як зробиш, щоб усi були рiвнi? Дати бiдному не
дасть, бо й сам нiчого не ма . Ну так забрати у багатшого треба, а тодi
всi рiвнi...
- Не дозволимо! Досить! Треба кiнець зробити. Смерть комунiстам!
Дядьки вхопились за обрiзанки. Пiднiмалося село за селом, висилалися
делегацi© до петлюрiвцiв, всi як один рухнули на грабiжникiв.
Вигнали. Втомлене i засапане село верта ться знов до свого гнiзда i
чiпля ться рiллi. А хто новий прийде - байдуже... Хай чорт, аби не
бiльшовик. Що хочеш роби, а тiльки не роби комунi©.
- Я йому буду зi сонцем вставати, дертися, а якась хал ра нетруджена
ма розпоряджатися мо ю працею! Хай йому краще черево висохне, нiж дам
якомусь Ха©мовi свою кривавицю...
1920-й i 21-й роки. Роки солi й хлiба. Валки босих людей з мiшками на
плечах, сотнi верстов йдуть пiшки по сiль. З пiвночi сунуть обвiшанi
торбами i кацапами по©зди.
- А, чортова кацапня! Опаскудили цiлу Росiю, а тепер на Укра©ну прете!
Нам i самим нема чого жерти!- кричать селяни i погрожують кулаками.
Повстанськi загони пiдкладають пiд рейки "шашки" i спускають з насипу
обнизаний мiшочниками по©зд. I тут йшла сердечна розплата за братерство,
за спiль- ний котьолок i за дину недiлиму.
Хлiб. Виривали один другому з рук, з зубiв... Сухi, жилавi руки
простягалися за вiдiбраною торбою, а з розтрощеного черепа лилася жовтава
кров.
- Геть, ненажеро! Дiтей мо©х обiбрав! Жiнку голодну лишив!.. Геть,
бородатий дияволе!..
А по©зди все-таки сунуть. Сунуть безперестанку i без кiнця. Земля
Укра©ни стогне, п' кров, насичу ть- ся, луска , кри ться високими, дикими
бур'янами.
Шумить тирса, шелестить очерет, кряче ворон. У чорному лiсi повзуть
тiнi. Повстанцi? Бiльшовики? Тi й другi. Зiткнулися, й нема милосердя. Не
на життя, на смерть стялися. Сьогоднi тi, а завтра другi. Як зруч- но,
легко стрiлялося, як вмiлося в'язать петельки й розвiшувать по дубах
дiбров дiтей одно© землi.
I червоний, суворий бог не видержав. Зашироко розмахнувся. Свiт забажав
запалити, стерти на порох... Жадав стоптати всi племена i раси, затерти i
зогидити ©х лице, йшов до мети через огонь i студiнь, гнався по купах
трупiв, по гострих багнетах, ревiв болем бажання i пристрасного хотiння
перемоги. Та нелегка була боротьба. З-за кожного стовбура i куща
витягалася пальката з ножем рука, яка непомильно, з любовною дбайливiстю
цiлила у волохате його серце.
Не видержав скажений iдол. Впав i розплягущився по широчезних просторах
чужих кра©н, стiка рудою кров'ю, дивиться мiдяним зором на брудний
мужиць- кий чобiт, що владно вже ступив на груди потвори.
Тодi в пекельних кузнях готовить Сатана свiй сатанинський винахiд. На
полотнищi свого прапора випису : НЕП, УССР.
Прокида ться рано повстанець-мужик, дивиться крiзь прорiдiлий
соцiалiстичний туман, бачить кривавий прапор i бачить сатанинськi лiтери.
I опала йому бойова рука, схилилась до землi обрiзанка... Додому, чорний
пiдземний брате! Перемога! До рiллi! До плуга!
Тупнув дядько переможною ногою, зареготав соняшним криком i дико,
пристрасно обнявся з скривавленою землею. На нiй вирiс твердий iржавий
морiг. На нiй буяли патлатi бур'яни. Мужик, замiсть вiдiбраного коня, лiз
у шлею, поров отупiлим лемешем твердiнь морогу, розривав бур'яни i кропив
голодну рiллю вирваним вiд спраглих уст хлiбом,
Земля млiла. Земля вiддавалася сонцевi й мужиковi. Скажено топтався
кострубатий полюбовник по лонi п'яно© сво © любки, захватно вдовольняв ©©
ненатхненну пристрасть.
I гнали паростки. I шкiра ланiв зеленiла. Сонце, пiт i кров злились у
барви хвилюючих безмежних полотнищ найкращо© з картин. Йшло лiто, гримiло
лiто, лiто спiвало переможний гiмн життя на огидних ру©нах злочинних
доктрин!..
II
Минув рiк. Налилася бiлим цвiтом весна. Небеса юрять патлатими хмарами,
а сонце владно попирало заходом землю. Втомлена Марiя притягла з поля
старечi ноги, сiла пiд залитою цвiтом грушею i слухала згасаючу пiсню
сонця та вечiрнього дзвону.
Вернулися - недiля, Бог, дзвони, вернулися тихi соняшнi вечори i
очiкування недiльного вiдпочинку. Он прорiзала гострим крилом парене
запахами цвiту повiтря невгамовна вертуха ластiвка, несучи ротатiй родинi
здобич переднедiльного вечора. Он на причiлку рознiжена голубка, а коло
не© топчеться i ворку проповiдь любовних засад ©© набундючений дружина.
З поля вернувся Корнiй.
- Гарно росте наша пшеничка. Тiльки багато волошки за цi роки
розвелося,- каже вiн.
- Надiя щодня кiлька ряден принесе коровi, навiть веприк ©сть, коли
покришиш i обмiша ш грисом. Коли б бiльше часу i сили, пiшла б i я полоти
пшеницю...
- А де ж Лаврiн?
- Ще не привiв коня з пашi.
- Казав же йому не бути до самого смерку... Дяка Боговi, що ма мо хоч
одного сина як сина. Треба б вiддати десь, хай би вчився.
- А хто тут буде? На землi?.. Цей же ж., бачиш...- Марiя показала
поглядом на другу половину хати, де жив вiддiлений Максим.
- Е-е, Марi ... Гублю вiру... У все гублю вiру. Отак йдеш полями. Тi
самi вони.,, i не тi. Перестаю у землю вiрити.
Корнiй сiв i собi коло старо©. Сонце заходить. Повiйнув легкий вiтрець.
Зiрвалося i посипалося додолу кiлька пелюсткiв цвiту. По короткiй мовчанцi
- Корнiй:
- Поглянь на Божий свiт. Поглянь на наш сад, наше поле... Подивися, якi
он дерева... А пригадай, Марi ... Вони ж коли зродилися... Поле було,
рiвчаки. Отам одна вишня стирчала. А тепер? Ходилося по лiсах, запустах,
збиралося дичечки, тицялося рiвними рядочками, щодня заглядалося до них:
чи прийнялися, чи ростуть, чи нiчого ©м не догаря . I виросли. Виросли, бо
за тим ходилося. Думалося, так, чоловiче! Життя тво не належить тобi. Ти
не для себе родився. Життя тво належить отим дичечкам, отим щепкам, отим
яблунькам. Сила твоя, кров твоя - хiба ти, вибраний чоловiче; потребу ш ту
силу i ту кров? ©© ж потребують поля, земля потребу силу твою i твою
кров. I вiддавав. I не думав над тим, кому буде, кому це дiстанеться, хто
з'©сть ту овоч, оту пшеницю. Радiлося лишень з того, що це, чоловiче, тво
i ти, чоловiче, можеш свобiдно виконати Боже приказания: "В потi лиця
твого будеш ти ©сти хлiб твiй!.." Чоловiк, бувало, вставав разом зi
сонцем. Вмивався росою, на ходу Богу молився. Скiльки, Марi , вилилось
нашого поту... Пригадай, скiльки поту вилилось... Страшно подумати. А
тепер... Чула ж, що вiн (кинув на половину сина) сказав: "Заволота!
Кулачня! Гидра контрреволюцi©!.." Подумай тiльки, що вiн сказав... Ех,
Марi ... Хiба можна вiрити далi i хiба потрiбно жити?
Подумав. Сиплються знов пелюстки грушевого цвi- ту. Ворку голуб.
- У тому, Марi , що дала менi земля,- пiзнав радiсть. Радiв, коли
спричинився до чогось доброго. На тому мiсцi, де росло одно родюче дерево,
хотiлося, щоб росло два. На тому мiсцi, де стояла городжена клуня,
хотiлося, щоб стала мурована. Стару, зогнилу хотiлося замiнити новою,
свiтлою, мурованою... I так було, i так сталося. I який же я грiх робив,
коли у мене з двох десятин повстало дванадцять? Коли у мене з одно© корови
стало шiсть... Коли з десяти родючих дерев виросло двiстi? Який це був,
розумна людино, грiх i пощо взивати мене сволотою, кулаком?.. Що я не хочу
вiддати сво © працi даремно, що я не бажаю на старостi днiв тягнутися у
жидiвський гайдер, у оту комунiю?.. Щоб я, що цiлий вiк лив пiт, що
витворив стiльки хлiба, яким можна прокормити цiлу державу, йшов до ото©
комунi© i там щовечора наставляв старечу руку, щоб менi який-небудь Янкель
давав кусень глевкого, з послiду хлiба? О нi! Ото вже нi!.. Тодi хай я
буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцiю... Тодi я краще
вiзьму паклю клоччя i запалю все, що витворили руки мо©... Бо кпитися над
собою нi одна розумна людина, хай навiть як я, стара, не дозволить. Нi,
нi...
Корнiй знов замовк. Тиша. Марiя зложила обидвi поморщенi старечi руки у
пеленi i спокiйно, рiвно дивиться перед собою в далечiнь вечiрнього
смеркання. У теплiй спокiйнiй ночi проносяться перед нею тiнi минулого,
чу далекi смiхи, бачить погляди теплих очей. Бамкання дзвона замовкло.
Голуб, видно, втихомирився i заснув.
- I дума ш,- каже по хвилi вона,- нас таки осудять? Нiхто за нас не
вступиться?
- За нас? Чого за нас вступатися? Ми нiкому не зробили зла. Ми виннi
хiба тим, що працювали... Що надто багато працювали...
Корнiй замовк. З двору поволi пiдiйшов старий пес Сiрко.
- От,- каже Корнiй,- хто ще вiрний нам. Скiльки лiт стерiг вiн нашу
працю. Але тепер, видно, i вiн не потрiбний. Нема тепер злодi©в. Його
замiнив грабiжник, якому нема заборон... Ага!.. Чу ш? Заiржав кiнь.
- Лаврiн верта ться з поля.
- Пiду поможу. Ходи зi мною, Сiрко. А ти, стара, йди та приготов щось
Лаврiновi.
- Вже все готове.
Старий пiдвiвся i досить бадьоро пiшов на край саду. Западав вечiр. На
молоду траву зсiдала роса. З iмлисто© долини чути кiнське iржання та
дзвiнкий молодий спiв. Хлопцi з дiброви ©дуть. Пасли конi. ©дуть i
заливаються:
- Гей, хто в лiсi, озовисяi
I Хто за лi-i-iсом, обiзвися!
Та викрешем огню, та закурим люльку,
Не журися!.. Гей до-олино-о-о-о, гей !
Голоси молодi, свiжi! Пiд саме небо знiмаються, радiстю заливають
землю... А пiсля спинилися коло криничини по©ти конi, i пiсня урвалася.
Чути тiльки пiдсвистування та реготи.
Корнiй сто©ть коло струхлявiлого передво нного плота, i чомусь
веселiсть перемага острах та смуток. Сто©ть старий i очiку ... "А може, -
дума вiн,- така вона, земля наша... А може, якраз вона i цих переможе...
"
Коло старого сто©ть Сiрко. Вiн чу радiсть свого довголiтнього пана, i
йому хочеться брехати. Сто©ть, помаху хвостом, але не одважиться подати
голос. Хай, аж пiсня, коли вiдкричаться люди, коли нiч настане...
Ill
Максим, що перед роком зо "всiх фронтiв" вернувся, що "страждав" i за
"рабочий клас кров свою проли- вав", тепер доношував свою шкiрятянку,
iнодi виймав нагана, яким "розстрiлював контрреволюцiю", i робив з себе
велике начальство. У нього, подивiться, одно галiфе чого варте. Те його
галiфе, тi червонi чоботи, тi настовбурченi кляпи будьонiвки - все то
кричало i агiтувало за владою, яку вiн носить. _Ах, який вiн "есервик".
Сам дiдько не розбере, що то за мерзенне слово, але кожний зна , що то
якийсь старшина, чи писар, чи щось подiбне...
Це саме змусило його одного разу прийти до батька.
- Зна ш що, старик! Вот бачу у тебе богомази вiсять... Чи не варто ©х
послати у п чку?..
Добре, що цього не чула Марiя. Корнiй на такi речi бiльше звиклий, бо
сам у матросах колись був i чув, багато чув... Але тепер не сказав нiчого,
анi на сина не глянув, анi бровою не моргнув. Стулив мiцнiше уста i
дивився впертим поглядом перед собою. Максим вийшов. Добре, дуже добре
зробив...
Через тиждень старi перебралися... Тут недалеко, через сiни у малу
хатчину. Забрали того не багато, але дещо таки забрали. Всього не лишили
Максимовi, бо той ма i не потребу . Образи сво© Марiя також перенесла.
Цiле життя бачила ©х перед собою, i на шлюб благословляли образом отi ©
почорнiло© Матерi, що кормить дитину. Може, комусь це нiчого не каже, але
©й це дуже i дуже промовля ... Глибоко, до само© душi, десь туди,, куди не
загляда нiяке людське око i куди нема доступу нiякому бiльшовиковi.
"Мати Божа! Ти ж, пресвятая, у муках Сина родила! I Ти була, як всi
матерi, пренепорочна, палаюча любов'ю, страждаюча... I Син Твiй був Сином
живим з тiла i кровi... Заступи, Мати Свята, нас, всiх матерiв, перед
найвищою силою".
Марiя i молилася, i думала... Нiколи стiльки не думала, як тепер. Десь
тi думи бралися, як чорнi хмари восени... I було ©х так багато, i нема з
ким слова промовити. Все навкруги мовчить, чека ... Все з опущеними
руками, все дивиться перед себе, i, вида ться, нiчого нiхто не бачить.
Трохи надi© ще . Марiя ма ту дитину, Лаврiна. Чу ©© серце, що це не
Максим i що матiрного образу той з хати не вижене i не скаже ©й геть. Але
той все не дома, i такий вiн заклопотаний. Все вiн мiста трима ться, а там
тих хлопцiв. Терплять вони всi, живуть у тих дiрах на водi i сухому хлiбi.
А скiльки вечорами говорять! Всi вони хочуть по-сво му зробити i не
пiддатися зморi, яка налягала на цiлу землю та на всiх людей. Можливо,
вони щось таки зроблять. Не можна усiм повiрити, що так-таки ма бути, i
це все. Мати не зовсiм добре, але все-таки зна , що Лаврiн "з нею", та з
батьком, та зо старими звичками, та з землею, на якiй колись лив свiй пiт
батько. Iнколи при©жджав додому i жив не у Максима, а у батькiв. Спав на
вузькiй лавцi або у клунi...
Але на цьому не скiнчилось. I був тут знов Максим. Довго надумувався,
не повертався язик на слово, але надумався, прийшов до Корнiя, до мало©
хатини. Каже:
-Ну... Зна те... Я, собствено гаваря, женица хочу... Корнiй пiдняв
голову.
- Женись...
- Я от i женюсь... Правильно. Але потребую хату...
- Ти ж ©© ма ш,- вимовив Корнiй, хоча спокiйно, але голос здригнувся.
- Цiлу хату потребую...
Корнiй встав i вийшов. Нiчого не сказав, бо зрозумiв. Син виганя
його... Кудись виганя з тi © само© хати, яку вiн збудував для себе, для
дiтей i для цiло© сво © сiм'©. Максим не лишив його. Розлютився, знайшов
батька в садку...
- Чого ти хоч? - вирвалось з Корнiя.
- Хочу, щоб ви хату випорожнили. Подивився на нього Корнiй тугим
поглядом.
- А неба ти не бо©шся?
- Брось, старик. Нема часу на шутки. От там Закаблукова хата
порожня...
- Сам ти йди туди! - викрикнув зо всi © сили Корнiй.- На чуже мене
спиха ш. Не мо то, i не ступить туди моя нога. Вирване людям, нашим
сусiдам... Що скажуть? Тi в Сибiрi, а я маю...
I старий не договорив. Надто багато у цьому такого, що нiяким словом не
вискажеш. Зуби цiпнуть, кулаки стискаються, кров пiднiма ться до голови.
Власний то син, але хочеться наступити на нього чоботом i розмазати по
землi, мов черва чи гусеницю. Така ненависть втиска ться, така буря лютi
назад ступа чорна постать в шоломi з на©женим багнетом.
Повстанським обрiзом бере ©© на цiль. Навколо тьма, а лiхтар свiтить.
Обережно!.. "Бах!.."
Блиснула i ревнула темнота. Чорна в шоломi постать згорбилася, мов
кишеньковий нiж, i припала до землi. Повстанцi бiжать.
З-за залiзничного валу брязнув "кольт", загаркали обрiзи, трахнуло
кiлька бомб.
Ми не шука м параграфiв, ми самi творимо закон...
Тi там заметушилися, сиплють з по©зда i розсипа- ються в пiтьмi. На
ранок лишилися вони розсипанi по нерiвному бруковi, мов потоптанi лантухи.
Сталевi шоломи впираються об камiнь i закривають очi.
Iван Казмирець дбайливо обмацу трупа, шука "часiв" i ла ться поганим
словом, що сволоч не ма . Вже хтось витягнув.
- Iван! - гука його товариш Середа Хоть.- Оберни його. У нього ще й на
с... кишеня...
-Iван обернув. Дарма. Там книжечка i збiрка фотографiй. Розсипав ©х,
сплюнув i покрив матюком.
Минула тверда влада, i настала знов м'яка. На мурах оголошення. "Вся
влада, укра©нський народе, у тво©х руках. Виконай свiй святий обов'язок,
стань у ряди народно© армi©" - скиглить плакат. Укра©нсь- кий народ
гурту ться пiд плакатом.
- Знов голошения, пiдсвiчення та постачання. Ану читай, Петре... Знов
шиються чортовi буржу© пiд мужика.
Петро поволi чита , а укра©нський народ за кожним словом заходиться вiд
реготу.
- Який йому дурень пiде сповняти обов'язок, в'язало б його до банти.
Цар як хотiв брати, не просив, а брав.
- Та й то не йшли,- добавля другий.
- Табакою засипав очi, а не йшов, а ха-ха-ха!..
- Кажуть, якийсь лам щик Петлюра знайшовся. Двадцять п'ять тисяч
десятин на Полтавщинi ма ... Зв сно, чого хоче...
--А Грушевський, дума ш, що? Капiталiст. У Ки вi миловарний завод. Сам
на ньому работав.
- Зв сно, чортова буржуазiя. Сидiв дома, випасав черево, ти лив на
фронтi кров, а тепер починай знов. О, то вже дудки! Не пiдведеш.
Село Гнилориби захотiло сповнити свiй обов'язок, дало "наряд" i повезло
сво©х геро©в у ряди народно© армi©. Повiтове мiсто сорок верстов.
При©хали.
- Де тут приймають у войсько? До укра©нського нiби войська голосимося.
Де тут присутствiя?
Показали. Там бiгають жижлики у галiфе з цигарками в зубах.
- Товаришi селяни! Наша влада поки що не ма збро©, а тому не може вас
прийняти, ©дьте назад...
- От тобi i влада. Поки була власть, то, можна сказати, була. А то -
тьху! - не власть. Влада якась...
-_ А то ми що? Собаки? Дурити нас? Що у нас, дома нема роботи? Хоч би,
рiзун йому в ребра, в зуби заглянув та папера якого дав... Знав би бодай,
що на комiсi© був...
З'явився чужий матрос, i - мiтинг. Вилiз.
- Товарищi! Куди ви при©хали? Повертайтесь назад, берiть аружi i
гонiте проч всякi влади. Пом щiкi, капiталiсти! Там з севера наступает
настоящая власть, которая н сьот на сво©х красних знамйонах велiкiй лозунг
- земля i свобода без огранiченiя! Управлять вамi будут вашi сав ти,
котория ви самiiз с бя виберете. Нiкакiх Петлюр, нi Грушевських. Нашiмi
вождями сть борци за пролiтарiат товарiщ Л нiн i товарiщ Сталiн. Онi
несут вам велiкую iдею - марксiзм. Ето значiт - вся власть рабочему i
крестьянскому трудовому класу. Вся пом щицкая земля, вс фабрiки i заводи,
вс з мни i н б сни багацтва - всьо его прiнадл жiт вам, ви должни во
получiть. Сов цкая власть всьо ето вам даст. I когда настанет марксiзм,
когда совецкая власть укр пiтся i вибросiт iз нашей Расi© всю буржуазную
сволоч, тагда только наступiт настаящiй на земле рабоче-крестьянскiй рай.
Тагда только загасподствують не гаспада Петлюри, не гетмани, не
Грушевськi - вся ета контрр волюцiонная банда, а загосподству те ви,
крестьяне. Тогда не будет iной властi, кроме вашей властi, i будете делать
всьо, что вам будет угодна... Да здравствует рабоче-крестьянская власть!
Да здравствует марксiзм i во велiкiй насiтель товарiщ Л нiн!..
Скiнчив.
- А говорить, сукин син, добре,- гуторять дядьки.- А може, i справдi.
Хто його зна ?
Вернулися дядьки до села бiльшовиками. А де ж укра©нська влада? Що
робили жижлики у галiфе з цигарками у зубах? Стояли, придивлялися
мiтинговi i боялися нарушити демократичнi засади ново© влади...
XI
Архип Панькiв навiдувався до Корнiя частеньк.- Одночасно пiдробляв
самогон. Видно, до чого то хилиться. Лаврiн вiв з Архипом завзятi бо© за
козаччину i за сов тську владу. Обидва однаково вiрили, лише в рiзнi
справи. Корнiй нi туди нi сюди. У нього поле, а решта його не цiкавить.
Про нього, хай чорт приходить, аби влада як слiд була та можна було
працювати.
Лаврiн же домагався абсолютно© самостiйностi Укра©ни. Читав про козакiв
i твердо вiрив, що, як тiльки буде Укра©на, одразу стане козаком.
Нарештi Архип посватав Надiю. Спочатку хотiв одружитися без попа, але
Марiя i чути не хотiла про те.
- Всьо равно,махнув Архип рукою.- 3 попом так з попом...
I обвiнчалися у церквi
Самогону було досить, i весiлля випало на славу. В той час зi сходу
погрюкували вже гармати. Дядьки шепотiли, що йде "настояща" селянська
власть. На весiлля прибув звiдкись Максим, випив добре i розпочав промову.
Почав з "релiгi©, що "опiум народу", i перейшов на подружжя.
"Соцiалiзм несе нам нове життя. Жiнка не буде бiльше рабою чоловiка. З ким
захоче, з тим буде спати. Вiнчатися не потрiбно. Все то забобони, видуманi
попами... Любва всяка i тому подобие не iсну . тiльки задоволення
полових потреб..."
- Що вiн там торочить? - шепче дядько, на вухо другому.
- А чорти його знають. От п'яний меле. Навчився ж...
А Максим жарить далi. Вiд полових потреб перейшов на господарку.
"Марксизм дасть людям змогу менше працювати, а бiльше мати. Замiсть коня i
вола прийде трактор, зоре поле, потягне молотилку, ви- роблятиме
електрику..."
- Розжу i сам в рот вкладе,- перебив якийсь дядько. Всi зареготали.
Максим перервав свою промо- ву i злiсно зиркнув на дядька. А той, червоний
i веселий, раптом вста i шкварить:
- Все то, Максиме, непочом... Все то панська видумка. У нас кажуть: як
постелешся, так i виспишся. Як робитимеш, так i будеш мати. Земля, хлопче,
така рiч, що коли на нiй не працюватимеш i коли не любитимеш ©©, не
поможуть тобi нiякi трахтори. На землi перший трахтор - людина. Так? Щоб
ти i знав, що так. Зна мо, який з тебе був господар, i зна мо, скiльки ти
на тому розумi шся. Ходив, шлявся, а тепер прийшов нас учити. А щодо
жiнки, то, як ти хоч, можеш класти ©©, з ким'тобi захочеться, але я краще
вмру, нiж захочу мати з такою, пробачте, лярвою щось до дiла. Той твiй
сiцiлiзм, чи як там його звеш, назви лiпше ледарстврм i розпустою. Це буде
лiпше...
- Правильно!.. Верно!.. - загомонiли дядьки.- Ро- дити i жерти, звiнiть
за вираженiя, потрапить i свиня. Тiй все одно. Шлюбу нема, родин нема,
мерлин нема. Здохла, i закопали в землю. Але подозвольте. Як-неяк чоловiк
чоловiк. Створено його по образу iподобiю Божiю.
- А хiба вони вже знають Бога? - вирива ться третiй дядько.- Для них
всьо як сть природа. А хто то, рiзун його мамi, створив природу?
- Ото-то. А коли б то, Корнiю, так сказав мiй син, я б його викинув
одразу за дверi. То тiльки дурень може таке казати. Чесна i розумна людина
такого не вимовить... Шмаркач вiн . Дурень!.. I я бiльше не хочу на такiм
весiллю бути...
Дядько так розкричався, що всi гостi збурилися, музики перестали грати,
дiвчата зовсiм замовкли.
- I в кого воно, Господоньку святий, вдалося! - тошнiла Марiя. - Ото
так завсiди. Скiльки я вже з ним не намучилась, не наплакалась. Нiчого не
помага . Вродиться такий виродок...
Корнiй далi не видержав, пiдiйшов до Максима.
- Слухай-но, ти, мудрагелю! Коли ти менi зараз не виберешся до чортово©
матерi, то я кликну людей, щоб викинули тебе за дверi. Геть менi з мо ©
хати! Бач, шмаркач найшовся! Вчити задумав!
Максим почервонiв, кричав, але, бачачи, що знахо- дить мiж дядьками
мало спiвчуття, плюнув, вилаявся матюком i вийшов з хати. Весiлля йшло
далi, але дядьки ще довго гуторили про порушенi тут справи.
Бацила розкладу родини натрапила на свiй грунт. Настав початок кiнця.
Днi Марi© скiнчилися. Сонце так саме сходило i заходило. Але знаки на
сходi все бiльше i бiльше вказували наближення. Йшов, ступав i перемагав
жорстокий дух ру©ни, i не було йому спину, бо анi Корнiй, нi Марiя, нi
сотнi, тисячi Корнi©в i Марiй не знали i не могли знати, що близиться ©х
занепад, ©х кiнець...
Книга про хлiб__
-_ Як перестрiляють, вiзьмеш, Марi , хлопця, i пiдете, перевернете на
Довгiй конюшину. Я покосив ©© вчора, i хiба вони дадуть довести до пуття.
А я пiду на сходку. Чогось знов десятник загадував. Знов якась
контрибуцiя, грiм би ©х побив...
- Та не барись на тiй сходцi.
- Не барися на сходцi. Добре тобi казати - не барися... Там тобi як
зачнуть крутити голову, мусиш же боронитися.
У полудень стрiляти перестали. Марiя бере вила i йде з Лаврiном
обертати конюшину. Дорогою через поля суне довжелезний обоз. Спереду
кiлька кiннотникiв везуть червоний прапор. На возах лежать i сидять люди.
Розхристанi сорочки, загорiлi волохатi груди, немитi лиця, чорнi бруднi
руки. Гра ручна гармонiя, i хриплий високий голос виспiву :
Ех, Укра©на, да хл бародная...
Марiя i Лаврiн перевертають покоси, вершники з червоним прапором
наближуються, рiвняються з нею.
- Ех, бабка! Харош кл в р? Подавай сюда! Ребята!.. За работу!..
Марiя стала i витрiщила очi. Сотня "ребят" сипнула на Марi©не поле i з
галасом та метушнею рвали, розкидали i топтали кiньми покоси.
- Господоньку! Що це твориться? Що то за люди при©хали?..
- Малчi, бабка!.. Теп р сав цкая власть. Н бойсь, товарiщ Л нiн всьо
заплатiт. Он т б всю пам щiцкую землю отдал, а ти крiчiш...
- Але ж ви не татари. Нащо ж розкидати, топтати!..
- Малчi, старая!.. Ето вiйна!.. Марiя дивиться, як твориться вiйна.
- З ким, люди, вiйна?
Покоси зникли. Обоз понапихав вози конюшиною i з гармидером потягнувся
далi.
- Пiдемо, сину, додому. Висушили конюшину й без нас. Ленiн заплатить.
Марiя i Лаврiн пiшли додому. Ввечерi вернувся зi сходки Корнiй.
- Ну що там? - пита Марiя.
- Тьху! Бий тебе сила Божа! Прийдеться вiддати корову...
- Як то? Кому?
- Та кому ж! Сав цка власть. Пiвдня, сукин син, говорив i поголосували
за "развьорстку". Нам записали корову.
- А чому ж ти не боронив?
- Ага, вборониш... Чорта два вборониш!.. Марiя оповiда за конюшину.
- Як? Забрали? Всю? Таж не може бути! - кричить Корнiй.
- Не всю. Розтермусили i втоптали в землю...
- От тобi й власть! Не дурно до не© пристав наш Максим. Там, видне, всi
такi господарi... Чому ж ти нiчого не казала?..
- А чому ж ти нiчого не казав за корову?.. Мовчать. Що казати. Почина
Лаврiн:
- А я казав, що Укра©на лiпша. Були петлюрiвцi...
- Мовчи ти менi з тими петлюрiвцями. Також вояки! Воювали, воювали i
пiддалися бандi шарпатюг!.. Тра було строгий режим, i все... А то
оголошення щодня... Нi, он не оголошують, а деруть...
Через кiлька днiв десяцькi заказали по селi вести на мобiлiзацiю конi.
- Подурiли, чи що! То ж це грабунок! Заберуть конi, чим засi мо поля?
Хто ж так робить? Що будуть жерти пiсля...
Не мав часу старий розважати. Скорше веди сво© конi. Сов цка влада
потребу ©х. Дума Корнiй:
"Вести? Як хто не поведе, буде пiслано воякiв- червоноармiйцiв i не
тiльки заберуть конi, а i все, що вважатимуть за потрiбне. Це не жарти. Що
©м, таким шарпатюгам. Нiчого не зробиш, треба вести. Прощай- те, мо©
коники! Довго вас хоронив, плекав. Послужили ви менi, а тепер заберуть, i
хто зна , яка нова революцiя заморить вас голодною смертю..."
Сiв Корнiй на коня i повiв. Комiсiя довго не загля- дала в зуби.
Вiдв'язали одного коня, дали кусник па- перу - i до побачення. Бiльше тебе
не треба. Привiв Корнiй додому замiсть двох коней одного.
-_ Щоб вас Бог побив!.. Злодi©, гарештантюги, грабiжники...
- Так, стара, почалося. Розживемося тепер,- каже Корнiй.- Була вiйна -
не зломила, то прийшли банди голодранцiв, якi доконають.
- Ах,_ доконають, доконають... Видно, що докона- ють.
- Але погибнуть i самi. Що ж жертимуть? Тож не для себе тiльки людина
працю ...
- Або вони за це думають. Або та сарана, що летить над землею та нищить
все до пня, дума , що ©стиме завтра? Так i вони. Хiба ж то вiйсько? Де i
хто коли бачив таке вiйсько? Якiсь онучарi - не вiйсько...
I коли зробили ще одну реквiзицiю лишкiв та дiйшли - "все на
революцiю", дядьки не видержали:
- То рiзал-ма, нарiкали на Петлюру, а воно був рай проти того большука.
- Ее-е!.. Що й казати...
- Не було кому вчити народ...
- Не вчити, а бити. То було нарiкали, що пiдводу, яку вiзьмуть на пару
днiв... А цi, дивись, зовсiм забирають...
- А ще, люди, не те прийде. Кажуть, вони хочуть весь народ обiбрати, бо
всi мають бути рiвнi. А як зробиш, щоб усi були рiвнi? Дати бiдному не
дасть, бо й сам нiчого не ма . Ну так забрати у багатшого треба, а тодi
всi рiвнi...
- Не дозволимо! Досить! Треба кiнець зробити. Смерть комунiстам!
Дядьки вхопились за обрiзанки. Пiднiмалося село за селом, висилалися
делегацi© до петлюрiвцiв, всi як один рухнули на грабiжникiв.
Вигнали. Втомлене i засапане село верта ться знов до свого гнiзда i
чiпля ться рiллi. А хто новий прийде - байдуже... Хай чорт, аби не
бiльшовик. Що хочеш роби, а тiльки не роби комунi©.
- Я йому буду зi сонцем вставати, дертися, а якась хал ра нетруджена
ма розпоряджатися мо ю працею! Хай йому краще черево висохне, нiж дам
якомусь Ха©мовi свою кривавицю...
1920-й i 21-й роки. Роки солi й хлiба. Валки босих людей з мiшками на
плечах, сотнi верстов йдуть пiшки по сiль. З пiвночi сунуть обвiшанi
торбами i кацапами по©зди.
- А, чортова кацапня! Опаскудили цiлу Росiю, а тепер на Укра©ну прете!
Нам i самим нема чого жерти!- кричать селяни i погрожують кулаками.
Повстанськi загони пiдкладають пiд рейки "шашки" i спускають з насипу
обнизаний мiшочниками по©зд. I тут йшла сердечна розплата за братерство,
за спiль- ний котьолок i за дину недiлиму.
Хлiб. Виривали один другому з рук, з зубiв... Сухi, жилавi руки
простягалися за вiдiбраною торбою, а з розтрощеного черепа лилася жовтава
кров.
- Геть, ненажеро! Дiтей мо©х обiбрав! Жiнку голодну лишив!.. Геть,
бородатий дияволе!..
А по©зди все-таки сунуть. Сунуть безперестанку i без кiнця. Земля
Укра©ни стогне, п' кров, насичу ть- ся, луска , кри ться високими, дикими
бур'янами.
Шумить тирса, шелестить очерет, кряче ворон. У чорному лiсi повзуть
тiнi. Повстанцi? Бiльшовики? Тi й другi. Зiткнулися, й нема милосердя. Не
на життя, на смерть стялися. Сьогоднi тi, а завтра другi. Як зруч- но,
легко стрiлялося, як вмiлося в'язать петельки й розвiшувать по дубах
дiбров дiтей одно© землi.
I червоний, суворий бог не видержав. Зашироко розмахнувся. Свiт забажав
запалити, стерти на порох... Жадав стоптати всi племена i раси, затерти i
зогидити ©х лице, йшов до мети через огонь i студiнь, гнався по купах
трупiв, по гострих багнетах, ревiв болем бажання i пристрасного хотiння
перемоги. Та нелегка була боротьба. З-за кожного стовбура i куща
витягалася пальката з ножем рука, яка непомильно, з любовною дбайливiстю
цiлила у волохате його серце.
Не видержав скажений iдол. Впав i розплягущився по широчезних просторах
чужих кра©н, стiка рудою кров'ю, дивиться мiдяним зором на брудний
мужиць- кий чобiт, що владно вже ступив на груди потвори.
Тодi в пекельних кузнях готовить Сатана свiй сатанинський винахiд. На
полотнищi свого прапора випису : НЕП, УССР.
Прокида ться рано повстанець-мужик, дивиться крiзь прорiдiлий
соцiалiстичний туман, бачить кривавий прапор i бачить сатанинськi лiтери.
I опала йому бойова рука, схилилась до землi обрiзанка... Додому, чорний
пiдземний брате! Перемога! До рiллi! До плуга!
Тупнув дядько переможною ногою, зареготав соняшним криком i дико,
пристрасно обнявся з скривавленою землею. На нiй вирiс твердий iржавий
морiг. На нiй буяли патлатi бур'яни. Мужик, замiсть вiдiбраного коня, лiз
у шлею, поров отупiлим лемешем твердiнь морогу, розривав бур'яни i кропив
голодну рiллю вирваним вiд спраглих уст хлiбом,
Земля млiла. Земля вiддавалася сонцевi й мужиковi. Скажено топтався
кострубатий полюбовник по лонi п'яно© сво © любки, захватно вдовольняв ©©
ненатхненну пристрасть.
I гнали паростки. I шкiра ланiв зеленiла. Сонце, пiт i кров злились у
барви хвилюючих безмежних полотнищ найкращо© з картин. Йшло лiто, гримiло
лiто, лiто спiвало переможний гiмн життя на огидних ру©нах злочинних
доктрин!..
II
Минув рiк. Налилася бiлим цвiтом весна. Небеса юрять патлатими хмарами,
а сонце владно попирало заходом землю. Втомлена Марiя притягла з поля
старечi ноги, сiла пiд залитою цвiтом грушею i слухала згасаючу пiсню
сонця та вечiрнього дзвону.
Вернулися - недiля, Бог, дзвони, вернулися тихi соняшнi вечори i
очiкування недiльного вiдпочинку. Он прорiзала гострим крилом парене
запахами цвiту повiтря невгамовна вертуха ластiвка, несучи ротатiй родинi
здобич переднедiльного вечора. Он на причiлку рознiжена голубка, а коло
не© топчеться i ворку проповiдь любовних засад ©© набундючений дружина.
З поля вернувся Корнiй.
- Гарно росте наша пшеничка. Тiльки багато волошки за цi роки
розвелося,- каже вiн.
- Надiя щодня кiлька ряден принесе коровi, навiть веприк ©сть, коли
покришиш i обмiша ш грисом. Коли б бiльше часу i сили, пiшла б i я полоти
пшеницю...
- А де ж Лаврiн?
- Ще не привiв коня з пашi.
- Казав же йому не бути до самого смерку... Дяка Боговi, що ма мо хоч
одного сина як сина. Треба б вiддати десь, хай би вчився.
- А хто тут буде? На землi?.. Цей же ж., бачиш...- Марiя показала
поглядом на другу половину хати, де жив вiддiлений Максим.
- Е-е, Марi ... Гублю вiру... У все гублю вiру. Отак йдеш полями. Тi
самi вони.,, i не тi. Перестаю у землю вiрити.
Корнiй сiв i собi коло старо©. Сонце заходить. Повiйнув легкий вiтрець.
Зiрвалося i посипалося додолу кiлька пелюсткiв цвiту. По короткiй мовчанцi
- Корнiй:
- Поглянь на Божий свiт. Поглянь на наш сад, наше поле... Подивися, якi
он дерева... А пригадай, Марi ... Вони ж коли зродилися... Поле було,
рiвчаки. Отам одна вишня стирчала. А тепер? Ходилося по лiсах, запустах,
збиралося дичечки, тицялося рiвними рядочками, щодня заглядалося до них:
чи прийнялися, чи ростуть, чи нiчого ©м не догаря . I виросли. Виросли, бо
за тим ходилося. Думалося, так, чоловiче! Життя тво не належить тобi. Ти
не для себе родився. Життя тво належить отим дичечкам, отим щепкам, отим
яблунькам. Сила твоя, кров твоя - хiба ти, вибраний чоловiче; потребу ш ту
силу i ту кров? ©© ж потребують поля, земля потребу силу твою i твою
кров. I вiддавав. I не думав над тим, кому буде, кому це дiстанеться, хто
з'©сть ту овоч, оту пшеницю. Радiлося лишень з того, що це, чоловiче, тво
i ти, чоловiче, можеш свобiдно виконати Боже приказания: "В потi лиця
твого будеш ти ©сти хлiб твiй!.." Чоловiк, бувало, вставав разом зi
сонцем. Вмивався росою, на ходу Богу молився. Скiльки, Марi , вилилось
нашого поту... Пригадай, скiльки поту вилилось... Страшно подумати. А
тепер... Чула ж, що вiн (кинув на половину сина) сказав: "Заволота!
Кулачня! Гидра контрреволюцi©!.." Подумай тiльки, що вiн сказав... Ех,
Марi ... Хiба можна вiрити далi i хiба потрiбно жити?
Подумав. Сиплються знов пелюстки грушевого цвi- ту. Ворку голуб.
- У тому, Марi , що дала менi земля,- пiзнав радiсть. Радiв, коли
спричинився до чогось доброго. На тому мiсцi, де росло одно родюче дерево,
хотiлося, щоб росло два. На тому мiсцi, де стояла городжена клуня,
хотiлося, щоб стала мурована. Стару, зогнилу хотiлося замiнити новою,
свiтлою, мурованою... I так було, i так сталося. I який же я грiх робив,
коли у мене з двох десятин повстало дванадцять? Коли у мене з одно© корови
стало шiсть... Коли з десяти родючих дерев виросло двiстi? Який це був,
розумна людино, грiх i пощо взивати мене сволотою, кулаком?.. Що я не хочу
вiддати сво © працi даремно, що я не бажаю на старостi днiв тягнутися у
жидiвський гайдер, у оту комунiю?.. Щоб я, що цiлий вiк лив пiт, що
витворив стiльки хлiба, яким можна прокормити цiлу державу, йшов до ото©
комунi© i там щовечора наставляв старечу руку, щоб менi який-небудь Янкель
давав кусень глевкого, з послiду хлiба? О нi! Ото вже нi!.. Тодi хай я
буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцiю... Тодi я краще
вiзьму паклю клоччя i запалю все, що витворили руки мо©... Бо кпитися над
собою нi одна розумна людина, хай навiть як я, стара, не дозволить. Нi,
нi...
Корнiй знов замовк. Тиша. Марiя зложила обидвi поморщенi старечi руки у
пеленi i спокiйно, рiвно дивиться перед собою в далечiнь вечiрнього
смеркання. У теплiй спокiйнiй ночi проносяться перед нею тiнi минулого,
чу далекi смiхи, бачить погляди теплих очей. Бамкання дзвона замовкло.
Голуб, видно, втихомирився i заснув.
- I дума ш,- каже по хвилi вона,- нас таки осудять? Нiхто за нас не
вступиться?
- За нас? Чого за нас вступатися? Ми нiкому не зробили зла. Ми виннi
хiба тим, що працювали... Що надто багато працювали...
Корнiй замовк. З двору поволi пiдiйшов старий пес Сiрко.
- От,- каже Корнiй,- хто ще вiрний нам. Скiльки лiт стерiг вiн нашу
працю. Але тепер, видно, i вiн не потрiбний. Нема тепер злодi©в. Його
замiнив грабiжник, якому нема заборон... Ага!.. Чу ш? Заiржав кiнь.
- Лаврiн верта ться з поля.
- Пiду поможу. Ходи зi мною, Сiрко. А ти, стара, йди та приготов щось
Лаврiновi.
- Вже все готове.
Старий пiдвiвся i досить бадьоро пiшов на край саду. Западав вечiр. На
молоду траву зсiдала роса. З iмлисто© долини чути кiнське iржання та
дзвiнкий молодий спiв. Хлопцi з дiброви ©дуть. Пасли конi. ©дуть i
заливаються:
- Гей, хто в лiсi, озовисяi
I Хто за лi-i-iсом, обiзвися!
Та викрешем огню, та закурим люльку,
Не журися!.. Гей до-олино-о-о-о, гей !
Голоси молодi, свiжi! Пiд саме небо знiмаються, радiстю заливають
землю... А пiсля спинилися коло криничини по©ти конi, i пiсня урвалася.
Чути тiльки пiдсвистування та реготи.
Корнiй сто©ть коло струхлявiлого передво нного плота, i чомусь
веселiсть перемага острах та смуток. Сто©ть старий i очiку ... "А може, -
дума вiн,- така вона, земля наша... А може, якраз вона i цих переможе...
"
Коло старого сто©ть Сiрко. Вiн чу радiсть свого довголiтнього пана, i
йому хочеться брехати. Сто©ть, помаху хвостом, але не одважиться подати
голос. Хай, аж пiсня, коли вiдкричаться люди, коли нiч настане...
Ill
Максим, що перед роком зо "всiх фронтiв" вернувся, що "страждав" i за
"рабочий клас кров свою проли- вав", тепер доношував свою шкiрятянку,
iнодi виймав нагана, яким "розстрiлював контрреволюцiю", i робив з себе
велике начальство. У нього, подивiться, одно галiфе чого варте. Те його
галiфе, тi червонi чоботи, тi настовбурченi кляпи будьонiвки - все то
кричало i агiтувало за владою, яку вiн носить. _Ах, який вiн "есервик".
Сам дiдько не розбере, що то за мерзенне слово, але кожний зна , що то
якийсь старшина, чи писар, чи щось подiбне...
Це саме змусило його одного разу прийти до батька.
- Зна ш що, старик! Вот бачу у тебе богомази вiсять... Чи не варто ©х
послати у п чку?..
Добре, що цього не чула Марiя. Корнiй на такi речi бiльше звиклий, бо
сам у матросах колись був i чув, багато чув... Але тепер не сказав нiчого,
анi на сина не глянув, анi бровою не моргнув. Стулив мiцнiше уста i
дивився впертим поглядом перед собою. Максим вийшов. Добре, дуже добре
зробив...
Через тиждень старi перебралися... Тут недалеко, через сiни у малу
хатчину. Забрали того не багато, але дещо таки забрали. Всього не лишили
Максимовi, бо той ма i не потребу . Образи сво© Марiя також перенесла.
Цiле життя бачила ©х перед собою, i на шлюб благословляли образом отi ©
почорнiло© Матерi, що кормить дитину. Може, комусь це нiчого не каже, але
©й це дуже i дуже промовля ... Глибоко, до само© душi, десь туди,, куди не
загляда нiяке людське око i куди нема доступу нiякому бiльшовиковi.
"Мати Божа! Ти ж, пресвятая, у муках Сина родила! I Ти була, як всi
матерi, пренепорочна, палаюча любов'ю, страждаюча... I Син Твiй був Сином
живим з тiла i кровi... Заступи, Мати Свята, нас, всiх матерiв, перед
найвищою силою".
Марiя i молилася, i думала... Нiколи стiльки не думала, як тепер. Десь
тi думи бралися, як чорнi хмари восени... I було ©х так багато, i нема з
ким слова промовити. Все навкруги мовчить, чека ... Все з опущеними
руками, все дивиться перед себе, i, вида ться, нiчого нiхто не бачить.
Трохи надi© ще . Марiя ма ту дитину, Лаврiна. Чу ©© серце, що це не
Максим i що матiрного образу той з хати не вижене i не скаже ©й геть. Але
той все не дома, i такий вiн заклопотаний. Все вiн мiста трима ться, а там
тих хлопцiв. Терплять вони всi, живуть у тих дiрах на водi i сухому хлiбi.
А скiльки вечорами говорять! Всi вони хочуть по-сво му зробити i не
пiддатися зморi, яка налягала на цiлу землю та на всiх людей. Можливо,
вони щось таки зроблять. Не можна усiм повiрити, що так-таки ма бути, i
це все. Мати не зовсiм добре, але все-таки зна , що Лаврiн "з нею", та з
батьком, та зо старими звичками, та з землею, на якiй колись лив свiй пiт
батько. Iнколи при©жджав додому i жив не у Максима, а у батькiв. Спав на
вузькiй лавцi або у клунi...
Але на цьому не скiнчилось. I був тут знов Максим. Довго надумувався,
не повертався язик на слово, але надумався, прийшов до Корнiя, до мало©
хатини. Каже:
-Ну... Зна те... Я, собствено гаваря, женица хочу... Корнiй пiдняв
голову.
- Женись...
- Я от i женюсь... Правильно. Але потребую хату...
- Ти ж ©© ма ш,- вимовив Корнiй, хоча спокiйно, але голос здригнувся.
- Цiлу хату потребую...
Корнiй встав i вийшов. Нiчого не сказав, бо зрозумiв. Син виганя
його... Кудись виганя з тi © само© хати, яку вiн збудував для себе, для
дiтей i для цiло© сво © сiм'©. Максим не лишив його. Розлютився, знайшов
батька в садку...
- Чого ти хоч? - вирвалось з Корнiя.
- Хочу, щоб ви хату випорожнили. Подивився на нього Корнiй тугим
поглядом.
- А неба ти не бо©шся?
- Брось, старик. Нема часу на шутки. От там Закаблукова хата
порожня...
- Сам ти йди туди! - викрикнув зо всi © сили Корнiй.- На чуже мене
спиха ш. Не мо то, i не ступить туди моя нога. Вирване людям, нашим
сусiдам... Що скажуть? Тi в Сибiрi, а я маю...
I старий не договорив. Надто багато у цьому такого, що нiяким словом не
вискажеш. Зуби цiпнуть, кулаки стискаються, кров пiднiма ться до голови.
Власний то син, але хочеться наступити на нього чоботом i розмазати по
землi, мов черва чи гусеницю. Така ненависть втиска ться, така буря лютi