Самчук У.. Марiя

непоко©ть кров...
Пiсля цього до Максима зайшов Лаврiн. Марiя бачила, що Лаврiн все зна .
Очi бачили, але серце ©© бачить ще бiльше. Коли Лаврiн пiшов до Максима,
не витримала i сама вступила за ним. Лаврiн подивився на матiр i нiби
спитав: що вам тут треба, мамо? Спи- тав лише поглядом... Пiдступив до
Максима.
- Ти! - сказав йому- Ти! Ти викида ш з хати батькiв? Ти-и! Чорте!
Сатано!вереснув Лаврiн. Максим дивився на брата вперто i гостро, а рука
сяга до нагана.
- Лаврiне! - кинулася до нього Марiя.- Дитино! Дi-ти!
Кинулася мiж них i стала мiж ними, мов хвиля морська, що вирвалась з
просторiв i сп'ялася. Справа син, злiва син. Обох ©х породила...
Звернулася до Лаврiна, пiдступила до нього зовсiм близько...
- Вiдступи, дитино! Вiдступи! - казала вона тремтячим голосом.- Ходи
звiдсiль, сину!
Взяла його за руку. Це рука не дитяча. Це рука мужчини, але вона взяла
ту руку, мов дитячу, i потягнула за собою. Вiн не вiдважився перечити, бо
чув, що тут воля ©©, воля матерi говорить до нього. Чув i розумiв, що
iнакше було б зле, що могло б статися дуже багато.
На дворi вже вечорiло. Мiж тим вечором, мiж тi ю темнотою чути розлите
прокляття, яке плава тут i запливав до кожного закутка, до кожно©
дiрочки. Збоку он Закаблукова хата. Син Закаблукiв Марко був у
петлюрiвцях... Вiн десь пiшов i не вернувся, але тут була його тiнь, була
про нього згадка. Тому i вислали Закаблукiв десь далеко, де та тiнь не
може бути анi страшною, анi небезпечною.
Тепер ту хату мають зайняти Корнiй, Марiя i Лаврiн...
Лаврiн довго над цим розважав i нарештi рiшився.
- Нi, тату! Хату ми займемо... Так буде краще... I для нас, i для
Закаблукiв... Iнакше вона розвалиться. А там побачимо.
Як Корнiй, так i Марiя на це не вiдповiли. У них обох однаковi думки.
По вечерi, коли запала нiч, Корнiй вийшов на двiр, поглянув на зоряне
небо, подивився навкруги. Пiсля пiшов у сад. Великi, розлогi дерева. Вони
щойно одцвiли. Зав'язуються зеленухи, шелестить i шепоче молоде листя. Сад
тягнеться далеко, аж до рову, де починаються старi закинутi каменоломнi.
Колись там камiнь били i мурували. Там i Корнiй чимало сили сво © залишив.
Попотягав пудового лома, тяжечого молота. Рвав з земно© утроби вапняк,
возив додому, складав мури... I от стоять вони тепер запущенi, занедбанi i
порожнi. Заросли покинутi каменоломнi. Не б'ють там уже каменю. Не вiрять
люди самi собi. Хто зна , чим i як все те скiнчиться.
Поволi, мов тiнь, обходить Корнiй сво колишн господарство. До нього
пiдбiг пес.
- Так, так, собако! Виганяють нас звiдсiль. Глибоке зiтхання вирвалось
у Корнiя. "А що, як вiзьму паклю? Нащо воно сто©ть? Кому яка користь?" -
дума Корнiй. "Нi. Не вистане сили, не знайду вiдваги. Все ж то оцими
руками робилося. Кожний камiнь хоронить на собi дотики мо©х долонь. Нема
сили... А ще, коли б не Лаврiн. Хто його зна ... Не можна думати i навiть
припустити, що тi каналi© перемогли нас".
А нiч пливе собi. Зорi горять. Диха теплий з полiв вiтер, приносить
запахи жита i польових квiтiв. На траву завпала роса. Не хочеться йти
спати. Нема сну. Хочеться йти серед ночi, йти по полях, високими житами,
пшеницями, збивати росу, дихати вiльним повiтрям волi. Життя висковзу
з-пiд старечих нiг - дорого, потом i кров'ю куплене життя.
Корнiй i Марiя, мов старi птахи, залишили сво давн гнiздо i
вилетiли... Чулися вiдiрванi вiд землi. Боялися ходити по чужiй хатi.
Боялися голосно говорити. Все здавалося, що прийде справжнiй власник цього
гнiзда - i прожене, i посмi ться, i оганьбить ©х... Днi йшли.
Надiя приходила до матерi i казала:
- Ну, зна те, мамо, мiй почина господарювати...
- Слава Богу,- говорить Марiя.- А я так боялася, так, зна ш, боялася...
То, чу ш, i батько наш таким був. Але як людина чесна - оговта ться. То
лиш вiн, отой Максим, таким виродком вдався. Нiчого у нього святого.
Господи! Господи! I що то за страшна диина...
- А мiй ще вчора каже: зна ш, Надi , коли, каже, перейде ота
комунiстична дурiйка, так зачнемо господарювати. Шкода, каже, на таких, як
у нас, полях робити чортзна-що. До них треба господарських, працьовитих
рук. А я смiюся. Що ж, кажу, не вiриш бiльше у рай? Усмiхнувся тiльки i
махнув рукою. Ет, кинув. Все то, каже, дитинство було. Купили собi
веприки, заводимо конята. На другу весну, як не погiрша , поставимо клуню.
Хата ще добра, але нема де зложити збiжжя. Але я, мамо, чуюся тяжкою...
Марiя подивилася на дочку.
- Нiчого, дитино,- каже по хвилинi.- У цьому наше щастя.- Згадала сво
перше материнство i тяжко зiтхнула.- Мала i я багато горя, але коли б не
дав Бог гiршого, все ще можна було б пережити. Не можу скаржитися. I ти
роди, i якщо твiй почина до землi братися, все буде добре...
Надiя не ма часу довго баритися у матерi. Забiгала часто, але посто©ть
хвилинку, навiть не сiда , подiлиться з мамою думками, горем чи радiстю i
бiжить знов додому. Там стiльки тi © працi. Куди не кинь оком, скрiзь
треба приложити руки, скрiзь треба дати лад i порядок.
В хатi у не© чисто i весело. Образiв не викидала, не допустила до
такого. Вбрала ©х так, як колись убирала дома. На стiнi велике дзеркало,
на нiм рушник, коло дзеркала кiлька фотографiй Архипа у матроському та
велика картина морсько© паради во нного флоту. Крейсери, дредноути,
мiноноски... Архип не раз поясню Надi©, що значить кожний такий корабель
i яке його призначення пiд час вiйни.
До всього Архип скоро примирився з Лаврiном i тепер, особливо пiсля
голодових рокiв та висилки багатьох селянських родин на Сибiр, погляди
щодо полiтичних питань, а особливо вiдношення укра©нцiв до москалiв не
рiзнилися.
- Чорти його могли знати, що з того вийде,- казав вiн не раз.- Хiба ми
знали що про Укра©ну? Звiдки могли знати? З царсько© школи? З вiйськ?
Рiзних соцiалiстичних агiтаторiв було бiльше нiж треба, але про укра©нськi
справи нiчого не говорилося.
На жнива Архип взявся до працi. Поля дiлилися, забиралося багато до
колгоспiв, але Архип твердо тримався власно© господарки. Вставав раненько,
йшов з косою в поле i розмахував нею на всю широчiнь. Клалася на грабки
пшениця, вiдносилася на бiк i стелилася довгим, рiвним покосом. Надiя йшла
за косарем, за спиною у не© пiвкопи перевесел прив'язано... Висмику по
одному i в'яже снопи. А Архип знай розмаху косою, знай пiдтина стебла i
кладе ©х в покоси. Радiсно i при мно, хоч i нелегко. Сонце он пiдноситься,
припiка , смажить у спину. З чола по загорiлих щоках течуть потьоки поту.
Не ма ш досить часу втирати ©х... Хай собi течуть. Хай капають на землю.
Не чужа ж..
I кiлька днiв довгими рядками стоять по полях пiвкопи. Згра© ворiн та
шпакiв кружляють над стернами, визбирують кузьок та хробакiв.
- Ну, цього року, зда ться, не потребуватимемо журитися за хлiб,- каже
Архип.
- Коли тi грабiжники не вiдберуть...
- Не дамо. У землю закопа мо, а не вiддамо. Стiльки працю ш, мучишся i
вiддай чорт зна кому...
По жнивах Надiя дiстала дочку. Треба охрестити. Архип, хоч все ще
недолюблював попiв, погодився, щоб хрестили у церквi. Принесли вiд хреста
маленьку нову людину, а iм'я ©й Христина. Плаче i домага ться ©жi. ©й
хочеться вже жити. Так сильно хочеться жити. Дайте ©й змогу пiднятися
унизу, не розтопчiть ©©, - ви, великi, ви, божевiльнi!
Того року родилося багато iнших нових людей. Вiдступив Маркс, голод,
минулося безплiддя, вернулася гарна й розумна осiнь, вернулося мудре й
святе життя.



IV

Коли б не така земля, коли б тут голi скелi росли, коли б тут не було
стiльки сонця.
На степи, яри, лiси навалилася зима. Хати, дим i жарiючi огники
вiконечка. Скриплять намерзлi ворота, вулицею йдуть ошубканi в кожухи
укра©нцi. Пiд ©хнiми ногами рипить мороз.
Степами гудуть хуртовини. Широко розмахнувся захiдний вiтрисько i б'
могутнiм крилом укра©нський простiр. А село мiцно впилося ярiв та
пригiркiв. Клiщем вгризлося у масткий чорнозем й накрилося стрiхами та
садами. Сильне, тисячолiтн , кулацьке село.
У селi монастир. Багато вiкiв розносився над селом його великий дзвiн.
А коли весни приходили, коли зацвiтали яблунi, коли небо набирало барв
вина вiд заходу, вечiрнiй монастирський дзвiн тодi потужно виривався з
квiтучого моря i довго дзвенiв пiд вишневими хмарами.
I було так багато вiкiв. Мiнялися люди, мiнялися стрiхи, гусли i
ширшали сади. Рили землю, виривали з не© камiнь. На мiсцi дерева ставали
мури, а монастир, i дзвони, i весни з цвiтом, сонцем та соловейковим
спiвом були тi ж.
Минула остання зима. Зацвiли знов сади, знов загримiли солов'©, а
дзвону не стало. П'ятилiтка. Металу треба. Iндустрiалiзацiя. Зняли й
вiдвезли дзвони.
Селюх пiднiма вiд землi очi i не пiзна краю свого.
- Брати! Одурили нас! До оборони! Але обрiзанка вже давно поржавiла.
Навколо мужика мур багнетiв, селькорiв, гепiстiв. Обхопили його,
незламного велетня, клали на землю, топталися по загартованому шорсткому
лицi, крутили назад мозольнi руки...
Крицевими дорогами мчать у далечiнь по©зди. Там снiги, морози. Там
сосни шумлять i виють бiлi ведмедi. Соловки. Страшне, незабутн слово,
страховище i рана вiкiв. Мiльйонна могила Укра©ни.
- Мамо, мамо! Де нашi тато?
- Цить, дитино! Нема нашого тата. Забрали нашого тата. Мовчи, сирото
живого батька...
Чорнi, з розчухраними чупринами хробаки укра©нського чорнозему
курчаться вiд стискiв пiвбiгунових морозiв, лiзуть у снiг. У допрi син
сидить, виспiву :
Батько мiй в Петлюрах був, чу-чу-у-ра чу-ра-ра! Слiд по ньому десь
загув, гу-гу!
Коли б не така земля, коли б голi скелi росли. Над степами летить
крилатий жах. Хмарами, мов сполохане гайвороння, здiймаються i вiдлiтають
у безвiсть села. Падають вiд куль, топляться у хвилях_ рiк, пухнуть
голодом на широких дорогах.
Колективiзацiя.
Перша колективна осiнь. Трактори, молотилки. Порванi i загнанi мужики.
Очi олов'янi, очi сердитi. Вечiрнi, ранiшнi пайки, брехня i ударна праця.
Невеличкий сучкуватий дядько, з хитрими малоросiйськими очима i з
обтятими на правiй руцi пальцями, цiлий день вовтузиться коло будови
спiльного барака для спання робiтникiв та решток перечавлено© худоби.
З безпальким дядвком працю тузин таких же хитрооких. Всi ударники.
Першi дiстають пайок. Дiстають справно, щодня. Сонце, дзвони й молитви! Що
ви в порiвняннi з радiстю щодня дiставати пайок?
Дядьки тешуть, курять цигарки. Добудовують ударно спiльний барак.
Сто©ть новий, повний запахiв свiжо© сосново© смоли. Настав вечiр, як i
завжди. Було i перед тим багато вечорiв, але того останнього ударний
безпалький дядько забув у трiсках свою цигарку, загорнуту у вату. I як
гарно горiв того вечора новий барак! Як метушилися бiднi ударники,
пiдкидаючи в огонь трiски. Скiльки гармидеру, скiльки турбот. Але барак
все одно зник. Ударники почали наново. Хитроокi дядьки тешуть далi.
Жнива щороку мали свою пору, освячену святими, овiяну пiснями... Цього
року спiзнилися. Поля злученi в один лад. Люди зсипанi у велику череду.
Повзають де-не-де трактори, гицають по не згладжених ще межах.
- Це ж мо було,- говорить дядько, вказуючи на поле зi зруйнованими
межами.- За сто лiт пiзнаю...
Повiльно повзуть трактори, один по другому, мов по черзi, псуються i
вiдходять на сторону.
А жнива стають. Збiжжя жовкне, бiлi i почина клякати. Хитроокi дядьки
курять махорку.
- Почекай, кольки тобi в ребра! На©сися. Нам спiшити нiчого. Все одно
вiд пайка не втечеш, бодай зi шкури лiз.
Зi столицi, пiвстолицi i далi - бiжать накази:
- Хлiба! Давай хлiб!..
Хлiб ще на полi, у колосках кляка до землi. По полях згра© череватого
вороння, вiд краю до краю лунають матюки. Ночами дiти лущать у пеленi
дорогоцiнне зерно i несуть голодним батькам.
"Укра©на, хл ба! Давай хл б!" Телеграфнi дроти, телефоннi дзвiнки,
голосномовники й надавачi - "хл ба!". По станцiях, по редакцiях, по бюрах
урядiв цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочу- ють накази,
вистрочують нервово: "Хл ба, хл ба i хл ба! "
Укра©на дала вам "хл ба". Укра©на корчиться з голоду колгоспiв,
облива ться потом, ри свiй чорнозем i видира з землi "хл б".
Не хвата рук. Риплять i розвалюються трактори.
З незiбраних пiль зганяють колгоспника, знiмають останнього трактора i
починають молотити.
Безконечнi скирти зiбраного збiжжя. Небо затяга ться сiрою поволокою,
подува вiтерець i почина посiвати дрiбний осiннiй дощик. А колгосп
молотить. Коло машин гора дорогого зерна. Дощик сi , полива його, а
дядьки курять махорку i зацiплюють кулаки.
- На©сися, проклятий чорте! Вилiзе тобi боком даремна праця! - гуторять
i спльовують.- Такого марнотратства ще свiт не бачив.
- Ну що ж... Сав цька, значить, власть. Що захоче, те й зробить,-
зауважу якийсь посмiшник.- У них, бачите, усе по плану, тьху! -
виплювався, i легше стало.
- Коли б вона, так Бог дав, по плану i ноги витягнула... Теж власть...
- Прийде й на не©. Як не попухнем з голоду, дочека мося... Цар не так
стояв, i то полетiв, полетить i це страхiття...
А дощик посiва . Дерчать телеграфи, летять гострi накази з матюками.
Мiняються плани працi, мiняються управителi. Старi пiд суд, а на ©х мiсце
приходять новi жертви Соловкiв. А хлiб тим часом пуска паростки i
зеленi . Дядьки курять махорку i з'©дають сарказмами владу.
На совхозний край робить наступ люта зима.
Корнiй забожився, що не пiде у "той западенний гайдер". I не пiшов.
Лишився "iндусом". Хай вже собi дурiють. Хочу дожити без пайка. Хай менi
дадуть тiльки спокiй святий. А я без них обiйдуся.
Жив з Марi ю та сином на господарствi Закаблука i обробляв три гектари,
якi лишилися старому. В час зiбрав, стягнув конякою до клуньчини i молотив
поволi цiпом. Машину забрали. Син мудрий подбав про це. Кулаки не смiють
мати машин.
Зимою Лаврiн у мiстi. Старi жиють самi. Час вiд часу забiга Надiя, ©х
сколективiзували. Архип змагався як мiг, але не помогло. Забрали все, що
мав, коняку забив сам. Казав, як ма дiстатися чортовi, хай краще здиха .
Надiя прибiжить i скаржиться. I того нема, i того браку . Марiя, що
тiльки мала, давала. Вiдривала вiд уст, але ж дитина просить, i що б то
вона була за мати, коли пожалiла б чогось власнiй дитинi. Не винна ж вона,
що ©© зробили жебраком.
-А як Христуся?
-_ Росте. Тiльки нема чим кормити...
- Боже, Боже! Що то вийде з таких людей, якi з дитинства голодують, -
журиться стара. - I ми не в розкошах жили, зазнали всього, але такого ще,
певно, свiт не бачив.
- Вчора, чу те, вигнали в поле, i збирай йому з-пiд снiгу бараболю.
Розгрiбали, копали, але хiба то робота? Мука i кара.
Марiя сто©ть, дивиться у вiкно i мовчить. У не© тiсно затиснутi вуста,
у не© погляд залитий болем. Марi , Марi ! Ну, що? Чого плачеш?
- Мамо! А ми все-таки будемо жити!..
Марiя соромиться старечо© сльози. Не можна тепер плакати. Що це поможе,
та i слiз нема. Всi вилились.
- Все, все забрали нам. Ах, мамо! От вже нiяк не знаю, за що нас
покарано. Ну й за що, - продовжу Надiя.- Думали, дадуть людям щось.
Мусять же щось ©сти. Думали, роздiлять бодай на душу, а решту хай вже
беруть. Чому б нi?.. Навiть ©м не хватило. "Що ж будемо ми ©сти?" -
питають люди. "Нам до того нема дiла. жте те, що на полях лишилося".
Мусили, чу те, всю солому перемолочувати, щоб ©м досипати хлiбозаготовку.
А хiба ми виннi, що у них такi машини? Коли б ви тiльки бачили, якi то
машини. Пустиш снопа - i половина зерна лиша ться. А все ми виннi. У
всьому ми, бо ми голод робимо. Не вони - ми! А пiсля все змокло, поросло.
Нагаями гнали людей з пiль, не дали навiть докiнчити зiбрати, а молотити
мусили. I знов ми виннi. Виннi, що почав падати дощ, виннi, що молотили
пiд голим небом. Ну, а хто ж буде винним? Тi, що там, високо? Чи тi, що
видумали все оте божевiлля? Певне, що треба на когось зiпхнути вину. Треба
когось покарати. I от ма ш... Пухни з голоду...
Надiя все говорила. Не могла зупинитися. А Марiя i так це зна . Не
заслiпли ще старi очi. Бачить, бодай би лiпше таки заслiпили... А пiсля
Марiя йде до комори i несе вузлик.
- На, дитино. Давай хоч малiй ©сти. Та вже напевно не винна...
- А що ж вам? Що будете ©сти?
- Ет, дитино. Не журися за нас. Нам i вмирати можна. А от вам... Що з
вами станеться? Дума ш, дума ш не раз... I що ж...
Надiя пiшла. Пiд рукою понесла вузличок. Все-таки мама мама.
Десь серед зими при©хав був додому Лаврiн. Витягнувся i завчасу
помужнiв. - Зна те,каже,- хто зна , чи не заберуть i мене?
- Куди тебе? - пита Корнiй.
- Куди? Пита те куди. Нема чого й питати. Туди, де вже погрузли
мiльйони. У прiрву, яку людським м'ясом гатять...
- За що ж? За що тебе?
- Видно, робота Максима. Теж братика маю. Чистка пiдходить. Опiнiю мушу
мати. А вiн же начальство.
Побув три днi i вiд'©хав. А по тижневi Марiя йде до мiста i несе на
плечах клунок харчiв. Снiг, метелиця. Дороги заметенi. У вiчi сiче,
засипа , забива дихання. Марiя пiдiйде i зупиня ться. Вiдсапу , витира
мокрi очi.
Вона не плаче. О, вона вже давно не може плакати. Не плакала i тодi,
коли почула, що "його" вже забрали. "А чи ма вiн що ©сти? Де вiн спить?
Вiзьму i бодай хлiба кусень вiднесу. Корнiй захворiв. Кашель його душить.
Вiднесу вже сама. Якось таки дiйду".
I пiшла. Пiшла i йшла через снiги й хуртовину. Йшла багато верств до
того самого мiста, де колись лежав Гнат. Йшла i навiть згадала про нього.
Де то вiн? Кажуть, жи ще. Йшла далi i далi, i коли б треба було йти
безконечно, на край свiта, i тодi йшла б. Там же, люди, сина ©© пiд землю
дали. диного... дину i останню надiю. I ви ще скажете не йти?
Добилася до мiста. Хiба ж можна знати, де його знайти? Звiдки це можна
знати? Що вона - тут виросла, чи що? Вона зна сво село. Там вона зна
виходи...
Йде просто до тюрми. Приходить:
- Чи тут, люди, тюрма? - пита .
- Н т у нас тюрем, старуха.
- Ну, але ж десь сидять вашi в'язнi? Допра вона, чи як? Не знаю. Стара
я... А там мiй син. Невинно, хай мене Бог скара , що невинно забрали...
- Ну, ну, старуха, з Богом сво©м. Не плач. А что твой син?
- диний, чу те. ще один, але не син вiн, враг...
- Н то спрашiваю. Что он? Вр дiт ль, контрре- волюцiонер?
-_ Який вредитель? Що ви ще видумали! У тих... у як його... у
комсомольцях, чи ,що, був...
- Аа-а!.. Значiт, рвач iлi петлюровец. Как назива тся?
Сказала. Пан подивився. Вернувся.
- Напрасна, бабка, прiшла. Не дабйошся к нему. Нет здесь такiх. Такi
йдуть в центр... Сто©ть i дивиться.
- Пане! Голубчику! Товариш дорогий! Пустiть менi його. Прошу вас!
Пустiть менi!..вирива ться раптом у Марi©.
- Ну что ти, что ти! Какой я пан? Н т во здесь. Панiма ш? Н т. Нiма
во! Розумi ш? По-укра©нськi ж гаварю. У центр такiх б рут...
Марiя знов дума . По часi каже:
- Коли б то знала бодай, де той центр. Несла, несла. У мене ж спина
болить. Коли б ще не такий вiтер. Снiг валить, очi засипа . Так, кажете,
таки нема?
- Нiма, нiма, старуха! Здесь нiма. Он у Москвi чi... Словом, не знаю.
I Марiя вийшла надвiр. Смерка . Голодна i знесилена. Вiтер вi
вулицями, замiта брук. Хлiб у клунку замерз.
Того самого дня "Пролетарська правда" мiстила таку заяву: "Я, Максим
Корнiиович Перепутька, вiдмовляюся вiд сво©х батькiв-кулакiв, якi цiле
сво життя були врагами робочого класу i стояли на засадах власностi i
навiть тепер не зрiкаються сво©х ганебних засад. Рiвно ж осуджую, пятную i
вимагаю суворо© кари свому бувшому братовi Лаврiновi, який став до послуг
петлюрiвсько© контрреволюцi© i сво ю злочинною дiяльнiстю свiдомо шкодив
ростовi соцбудiвництва нашо© кра©ни".
Хтось принiс i читав це Корнi вi. Марiя вернулась на другий день i
лежала. Не мала сили звестися.
- Тихше, тихше, читай. Хай вона вже не чу . Лiпше хай не чу ,- просить
Корнiй.
I Марiя не чула цього. У не© гарячка i душить кашель. Замерзлий кусень
хлiба принесла назад.



VI

Весна довго пручалася i перемогла. Зацвiли дерева, як i завжди. На
Великдень боротьба за церкву. Монастир вже давно замовк. Взялися за
сiльську i почали знiмати дзвони. Всього тридцять тро людей попало на
Соловки, i церкву добровiльно самолiквiдовано.
З боязнi, щоб не спiзнитися в сiвбi, почали сiяти в грязюку. Привезли з
центру овес, ячмiнь.
- I треба було з ним возитися,- гуторять дядь- ки.- То вiдвозять, то
привозять...
Трактори пороли мокру скибу. Зерно дали у глевку землю i приволочили.
Скиба злилася, i, як пригрiло сонце, повiяв сухий схiдний вiтер,
затвердiла, i стал репатись. Ярина ледве вибилася з землi i пожовкла.
З центру нове начальство, матюки та змiна директора. Знищенi поля
наново переорюють i нанов засiвають. Не хватило чим поруге досiяти, а що
засiяли, вже було спiзнене. Зiйшли по полях буй- бур'яни, зерно
перемiшане. Овес-зеленяк, овес-скорода, ячмiнь-гранчак, ячмiнь-плескач -
усе нараз. Сiяли. Щось-таки виросте. I щось виросло.
Це було в останньому роцi п'ятирiчки... Лiто минало Кра©на нiчого не
думала, нiчого не знала, крiм думi про хлiб. Хлiб, хлiб i хлiб. Укра©на
вкрита бур'янами З Москви б'ють тривогу. "Укра©на позорно отстайот Партiя
i вся страна ждут от Укра©ни полнаво випалн нiя плана хл базагатовак... К
кулакам i iх пасобнiкам нада прiм нять сами жестокiя мери возд йствiя..."
- Чекай, чекай того плану,- говорять голоднi обiдранi "кулаки".- Ми
знов виннi. Виннi, що в грязюку сiяли. Виннi, що зерно змiшане. Виннi, ще
спiзнилися. Ми виннi!.. Але чекай. Колись знайдемо того винного. Знайдемо
i примiнимо мiри...
Сади обнесли ще за лiта. Нема вже осини, нема запахiв горiлого
бараболиння, нема шелесту кукурудзяного листу i розцiлованих барвистих
яблунь, Село - колгосп згорта ться, гнеться до землi, селе цiпить зуби i
нащетиню ться.
Ночами по полях тiнi. Це лущать лiпшi колоски i несуть додому.
Малi дiти годують батькiв. Годують краденим. Годують з дня на день, не
знаючи, що буде завтра.
Для збору бур'янiв кинуто цiлий народ, вiйсько, пресу, письменникiв i
вчених. Над зiгнутим голодним людом при працi вдень i вночi стоять
озбро нi вартовi. З кiстлявих мужицьких рук, з занедбано© землi
вирива ться зi скреготом зубiв кусень хлiба. Все життя велике й барвисте
пiд знаком хлiба. Молотили, ©iяли, сортували. Зерно забрали, а послiд
подiлили мiж трацюючими. Зерно тим часом зсипали у монастирськiй церквi. .
Настала зима. У Корнiя вигаса домашн багаття. Зстанн тепло кипучого
родинного життя випарову ться на очах. Марiя бiльше хворi , нiж ходить.
Лiто i сонце тримали ©© на ногах. Поля були доведенi до iуття, але не
встиг Корнiй сховати сво © працi, як на©хали хижаки i вирвали йому ©© з
рук. Забрали хлiб. Iишили йому дещо послiду i овочiв. Тримав ще також
вухоребру коняку i старого Сiрка.
Вечiр. У печi горить вогонь, i його сяйво освiчу хату. Надворi мете
снiгом, ви хуртовина, квилить коминi. Марiя лежить на постелi, а Корнiй
вешка ться по хатi.
- Десь скоро Рiздво, Корнiю,- каже вона.
- Десь на цьому тижнi.
- А як там ще з послiдом?
- Ще на двi недiлi хватить.
- А що ж далi! Чомусь i Надiя не приходить. Послабла, чи що. Як то та
©© дитинка. Коли б хоч воно пережило.
Мовчать. У печi трiщить огонь, по брудних стiнах мига неспокiйне
сяйво. Вiкна замурованi ласицями.
Тi © саме ночi у монастирськiй брамi стояв вартовий з ручним
скорострiлом. У церквi зсипанi скарби, i треба ©х охороняти. Навколо
вiковiчнi мури. На них помини татарських часiв, на них мох i кущi акацi©.
Сiлька столiть з татарських дiб стояли зайвим погадом, а тепер старi знов
у пригодi. У монастирькiй дзвiницi з'явилася брама i замки. Щовечора важно
й дбайливо замикали i ставили варту.
Шумлять старi смереки, свище вiтер у вiтах каштанiв. Церква понуро
сто©ть, обсипана снiгом. Вiкна загратованi товстючими чавунними гратами.
За ними колись тендiтне свiтло свiчок жеврiло. З-за них проривався назовнi
тихий, лагiдний спiв. Перед темними византiйськими облiками кволiють сяйва
лампадок.
Тепер там хлiб. За грубечими стiнами, за чавунними гратами... Зникли
запахи воску i ладану. Тепер тут запахи цвiло© пшеницi. На вчовганих
вiками кам'яних плитах хлiбова пiрамiда.
У понурих сутiнках хитаються далекi шепоти молитов, чорнi постатi
виходять, стають навколо i спiвають. I хлiбова пiрамiда ворушиться, зерна
пшеницi поволi точаться, мов сльози, застиглi, бурштиновi. На них
виблиску прилиплий промiнь сонця, червець, зелiнка i густа блакить.
Ввiчливо посмiхаються старi пророки. У ©х мiцних жилавих руках каламарi й
крилатi пера. Вонми, людино,- не диним хлiбом живою будеш. Пастир велико©
отари, вiвця i вовк, лев i голуб, сонце i повна посвятна радiсть - додаток
хлiба.
Нинi пророче перо моча ться у людську кров i на скрижалях доби випису
одне слово: хлiб.
Зiйдiть зi стiн, великi пророки! Станьте на захiд сонця, здiймiте
погляд ваш у далечiнь i свiтовi речiть: смерть тобi, свiте старий. Душа
хлiба мороком спаде на тво© мiста, на тво© села, на цiлу землю. I впадуть
вашi храми, барокко i готика. I не буде Фавста, вмре Мефiстофель, i
квiтуча яблуня засохне, не принiсши плоду. Смерть вам!..
У церквi повно хлiба, зiбраного, зсипаного, вичавленого з земно©
утроби, вирваного з кулака-селюка, видушеного з живота ридаючо© дитини.
Зашаранi, кострубатi обличчя, жадiбнi погляди рвуться до похиленого
хреста на церквi. На нiм хлiб. Напис сонцем горить, напис мiлiонiв уст,
мозкiв, шлункiв, кiстлявих, хижих,гостропальких рук. Громоголосно звучить
глевка смакота хлiба, кра мозок i поволi оберта кусники у липких гарячих
пальцях.
А в брамi дзвiницi твердо ступа вартовик. Крiст i захуканий iне м
багнет. Туди й назад, туди й назад, кра багнет морок хуртовинно© ночi. Не
чути цокотiв пiдкiв... М'якi ведмежi валянки глухо топчуть погризяний
брук. А побiч вузькi дверi, вартовня i храпаки... Там сплять вони - стражi
хлiбового бога.
Снiг сипле, завива срiбнi кучерi навколо ялин, мете кометою i засипа
вiдкритi очi мертво© церкви. Он коло муру старий закинутий колодязь.
Навколо дикi рожi, бузина. Колодязь тихий, невинний...
I кому снилося, щоб вiн цi © буревiйно© ночi пiдвiв на монастирське
подвiр'я сiмох мужикiв-хлiбобандитiв. Сiм барчистих, сiм бiйцiв на вибiр.
На чолi ©х Архип. То вiн видумав цей план, згадав старий пiдземний хiд,
що веде ззовнi до колодязя. Вiд ходу до верху ледь помiтнi залiзнi щаблi.
А вартовий ходить собi. Туди й назад, туди й назад. Думу снував довгу
про ночi, пiвночi i випари чадливих брудних iзб далеко© Рязанщини. Не
сподiвався, що цi © ночi вiдраху сво© останнi кроки. Коли вмирав вiд
хохлацького ножа, лайнув останнього матюка, прилiг зубами на огладаний
камiнь бруку i спокiйно витiкав кров'ю.