Самчук У.. Марiя

Ми не допустимо, щоб про нас люди таке говорили. Не допустимо, щоб нас
викпивали через твою жiнку.
За цим слiдувала сварка. Обидвi братовi змагалися голосами, i,
розумi ться, побила рекорд Марiя. Гнат наскоро робить з комори (що через
сiни) хату, ставить стола, лави, стiльцi, чiпля у кутi кiлька образiв i
перебира ться з Марi ю на самостiйне господарювання. Дiлилися садом,
полями, городом. Дерлися за кожне дерево, за кожну п'ядь землi. Щастя ще,
що Михайло розважливий, а Гнат неговiркий.
- Ех, i дурний ти, Гнате, дурний, хе-хе-хе! - регоче Трихон при
зустрiчi з Гнатом.- Дав себе осiдлати бабою i пропав. Був людиною, а тепер
гiрше постола. Я таку жiнку коли б перегнув через колiно та всипав ©й
двадцять п'ять нарипникiв, не бiйсь. Пам'ятала б i дiтям сво©м заказала б
таке виробляти. Казиться з жиру. За хлопцями гица , як кобила, а ти без
ложки тепло© страви сидиш. Яка у тебе сорочка? Коли вона прана? Вошi тебе
загризуть.
Гнат тiльки слуха . Е, говори, мовляв, говори... Трихон хльостко
спльову .
- Був чоловiк як чоловiк, а тепер, пробач, гузниця!.. Тьху!..-
Обертався i йшов геть.
А Гнат також обертався i йшов геть. Йшов поволi додому, думав, носив
цебром свиням, напував корови, приносив з льоху бараболi.
Днi, мов краплини кровi, капали з пораненого життя. Минув рiк. Тяжкий,
суворий рiк. Зимою пробував було Гнат читати Марi© книжки. Ах, ©© мало
тепер цiкавлять тi байки. Вона краще поспiва. Любив Гнат ©© спiви, але
тепер вони не так, як колись, звучали. Не те у них вкладено. Чулося
розгульство, кпини над всiм. Такi пiснi спiвали тодi, коли в хатi нема
образiв.
Куди ж дiнеться вечорами Гнат? До сусiдiв не хочеться. Там з нього
тiльки кпляться та висмiвають. Тодi йшов собi в садок, у лiшник. Тут
зовсiм при мно. I тихо, i нiкого з людей перед очима... А ще, коли
теплiшим вiтром дихне, коли мороз не припiка , так тут зовсiм розкiшно.
Сядеш собi на пеньочку, обiпреш лiктi об колiна, обiймеш долонями голову i
яких не передума ш дум. У кущах прича©вся невидимий спiврозмовник. Вiн
собi тихо сидить з тобою, дивиться одним оком i все до останнього розумi
тебе. Часом вiтер похитне дерева. З гiлля пада снiг i попада тобi за
комiр. Чу ш, що твiй мовчазний спiврозмовник i пожартувати вмi .
Усмiха шся, вийма ш з-за комiра снiг i дума ш далi.
А вернешся - i як тодi щось гаряче смаку . Як при мно випити горня
пареного доброго молока. А Марiя спить. Хай спить. Ступай, чоловiче, по
можливостi легше, краще всього навшпиньках. Хай спить. Це добре, що вона
принаймнi дома. Слава Богу й за це...
Гiрше було, коли Марiя на цiлий вечiр зникала.
Йшла до сусiдiв, там збиралися парубки, молокососи, пробачте, сопляки.
Коли Гнат женився, телята пасли, а тепер парубки. Марiя не соромиться з
такими скалозубити, грати в карти i вихiхiкувати по темних закутках.
Тодi сидiв Гнат чорний дома у сво©й порожнiй, непривiтнiй хатi. Втiхою
його стала Бiблiя. Порiшив перечитати всю. Перегортав сторiнку за
сторiнкою, черпав мудрiсть пророкiв. До нього сходили великi давнi
мудрецi, говорили з ним, як зi старим, розважали про минуле i майбутн .
Гнатовi видавалося, що наближа ться дивна i страшна пора. Все буде
зруйноване, не зостанеться каменя на каменi.
Одного разу заговорила з Гнатом сусiдка Гапка Хомиха. У не© три роки
тому помер "©©" та залишив купу злиднiв i три малих лобурi. Всi знають,
чим славиться на кутку Гапка. ©© славетний язичок вертiвся спритно i
невгомонно. Перша, люди мо©, клепарка. Вулична жива часопис.
- Ну, що поробля ш, Гнате? - почала, як це вже до Гната пристало, з
"ну".
- Ет...- кинув Гнат сво постiйне i незмiнне.- Отак... Се-те... Аби
день до вечора...
- А як Марiя? Гуля ? - так нiбито Гапка i не зна .
- Ет... Поки молода...
- Постарi ться, кажеш, перестане... Ну, це довго чекати. До того часу
з'©сть вона тебе... Пропадеш. Зi смаркатими хлопцями прогуля ...
Гнат навiть "ет" не вимовив. Повiсив носа i диха . Гапка дивиться i
продовжу :
- А я тобi помогла б. I не чарiвниця, а помогла б... Ну?
- Ет...- вiдмаху ться Гнат.
- Що ти "ет" та "ет". Коли тiльки зайдеш до мене на кiлька вечорiв,
побачиш, що поможу.
Пiсля цього, коли Марiя була дома i Гнат не мав де подiтися, вставав i
шкутильгав спочатку надвiр, пiсля на вулицю i поволi опинявся у Гапки. Та
його лагiдно зустрiчала, багато оповiдала клепiв, сипала сво© знання, мов
з мiшка... Гнат слухав, екав i вертався зовсiм задоволений додому. I так
минуло кiлька вечорiв. Часто, вертаючись, Гнат думав, що бiльше не пiде до
Гапки. Ще, чого доброго, почнуть бозна-що ляпати язиками. Але, коли
приходив вечiр,- куди ж його? Думав, думав, зводився i поволi плiвся туди
саме.
I дiйсно, по кутку ширилися клепи, що Гнат залиця ться до беззубо©
баби. Гапка сама бiгала i плескала:
- Вчора, чу те, прийшов, принiс цукоркiв. Зроду ще не бачила таких
цукоркiв. Хiба що, може, пани такi ©дять.
На другий день Гапка хвалилася хусткою, а вневдовзi червоною з
обшивками на сiм пiлок спiдницею. Навiть хтось ту спiдницю бачив. На
цiлому кутку тiльки й мови, що за червону спiдницю. Дiйшло i до Марi©. Та
спочатку махнула рукою: "Хай, про мене, i сам себе вiддасть тiй Гапцi.
Байдуже..."
Треба було таке казати. Байдуже, Марi , чи не байдуже, чого-то у тебе
бiгають так очi та червонiють щоки. А Гапка далi спiдницею вихвалю ться.
Марiя вечором лиша ться дома.
Стемнiло, Гнат бачить, Марiя нiкуди не йде. Насову шапку i береться за
клямку.
- Стiй-но© - зверта ться до нього Марiя. Гнат зупиня ться, знiма
шапку. Допитливо дивить- ся, у руцi шапка.
- Скажи, куди то ти щовечора ходиш?
- Ет... Нiкуди... Вийду от...- мимрить Гнат.
- Ти, голубе, не етай, а кажи!.. Що то ? Чого то кожного вечора,
тiльки нажерся, за шапку i подався? Що ти, парубок, чи що? Дума ш, не
знаю, куди тебе нечиста носить!.. Он цiлий куток говорить про тво©
походеньки. Замiсть посидiти дома, почитати менi що-небудь, то вiн
повi ться хтозна-де i чапить там цiлими ночами. Я цього не хочу! Чу ш? Щоб
це було останнiй раз! Або сиди дома, або йди собi до тi © красунi
назавжди! З Богом, Парасю...
Гнат цього вечора нiкуди не пiшов. Не пiшов i другого. Марiя також була
дома. Два вечори промовчали, а на третiй з'явилася невеличка, у червоних
палiтурках, книжечка. Говорилося в нiй про хлопчину-сироту, який пiшов у
чужу сторону i там з доброго, порядного зробився великим розбишакою. I,
коли вiн вирiс, одного разу закохався у черницю. Та спочатку не любила
його, але обiцяла любити, якщо вiн змiнить спосiб свого життя i стане
порядним громадянином. Той змiнився. Став не лише порядним, а й дослужився
у мiстi багато почестi сво©ми добрими дiлами. Черниця за той час дiйсно
покохала його, але вiн розлюбив ©© i мусив женитися з iншою. Черниця з
жалю та розпуки кида монастир i поволi ста вуличною потаскухою. Умерла
п'яна на вулицi, i коли чорт прийшов по ©© душу, йому заступив дорогу
янгол з мечем i сказав:
"Вiдступися, нечистий! Ця людина життям сво©м рятувала грiшну душу вiд
загибелi. Рятувала ©© сво ю любов'ю, а тому вона належить менi".
"Але це вже пiзно",- сказав нечистий.
"Не може бути нiколи пiзно, коли йде про спасiння живо© душi",-
вiдповiв Божий посланець.
Коли скiнчив, помiтив ©© великi чорнi очi, якi дивилися на нього
поглядом вдячностi. Гнат не видержав такого сильного, давно небувалого
погляду i спустив свiй зiр додолу. Щось тепле заворушилося в його душi. Це
було те саме, що й того осiннього вечора, коли Гнат почув з темноти "чого
ти прийшов". Але за змiстом це зовсiм протилежне. Тут не було слiв. Тут
був один тiльки погляд i, зда ться, сльозина, i цього вистачало Гнатовi.
Одразу наново вiднайшов себе. Захотiлося знов пiднятись знизу,
випростати спину, смiливо глянути вперед. Того вечора Марiя постелила
постiль i не пiшла, як звичайно, на запiчок. Роздягнулася i лягла на
лiжку. Лежачи у темнотi, Гнат боявся поворушити- ся i присунутися до не©.
Боявся навiть торкнутися ©©, але по часi вiдчув, що стороння тепла рука
злетiла з темноти i впала на його плече. Схопив ©©, приложив до гарячо©
долонi сво© уста i заянчав так дико i так боляче...
Тi © ночi Марiя завагiтнiла по-трет . Гапка пiсля зустрiла Гната,
шкiрить сво© щерби i домага ться хустки. Так. Гапка дiйсно дiстала хустку.



XIII

I родила Марiя третю дитину - дiвчинку. Назвала Надi ю. Гнат зовсiм
забув сво "ет". Назганяв кумiв i горiлки, помирився iз Михайлом та
Одаркою. Хрести- ни вийшли такими, яких вже давно на цьому кутку не було.
Родiлля лежить у подушках. Гнат, як тiльки видере свобiдну хвилинку,
вертиться коло не©.
- I чого ти тут цiлий час вертишся, Гнате? - свариться баба Улита.
- Хай буде тут,- каже Марiя.- Дивися, Гнате, на дитятко... Тво© уста.
Нi?.. Так i зда ться: усмiшка злетить.
Гнат не зна , де подiти радостi. 'Скаче на здоровiй нозi, реготить. Тож
дитина ма його уста... А очi материнi. Чорнi очi... Ах, як радiсно iнодi
бува на свiтi! Хiба ж не варт пожити для тако© радостi?..
Росте дерево, росте стеблина жита, росте i Надiя. З непомильною
точнiстю повторила життя малого Романця. Так само з'явилися у не© зубки.
Так само починала рачкувати, так само зводилася на хисткi юженята i робила
першi кроки. Так само тiшилася Марiя здiбностями сво © дитини.
Життя з поновною силою обхопило Гната в сво© обiими. Бiгав, турбувався.
Працi мав досить. Його iайстерня так розрослася, що часто мусив брати
юмiчну силу. Молоде i розхитане його господарство ючало швидко
розростатися. Засiки засипалися зерном, кадуби борошном, крупою. У хлiвi
стояли повнi корiвки, годувалася товстюча льоха. Придбав i коники
поряднiшi. Воза зовсiм нового змайстрував.
Через два роки Надiя бiгала, вигукувала "тату", "мамо", ластiвкою
лiтала коло сво©х батькiв i щебетала датячi щебети. Марiя пишно одягала
©©, купала, мила. у недiлю чи свято виведе до церкви - _куми i рiднi не
натiшаться. "Боже, яке миле дитятко!" I, Надiйцю, те, надiйцю, се... Той
да десятку на цукорки, та ще чогось.
Гнат i Марiя чують пiд собою твердий грунт. Все, що було, стерлося з
пам'ятi. Жиють спокiйним селянським життям. Сiють, збирають збiжжя,
святять паску iкожний день зустрiчають i проводять сонце.
Не думалося i не могло думатися, що i цьому буде край.
Видалася сильна зима. У Великий пiст на село вдарив тиф i шкарлатина.
Лiкарсько© допомоги нiяко©. Влада, яка невiдомо де - за бiлими морями, за
високими горами, за темними лiсами,- не зна i не вiда , що дi ться з ©©
безчисленними народами. Посипалися люди, мов мухи восени. Кожний день
десятками вiдвозили на мiсце вiчного вiдпочинку. На село налiг смуток,
вiдчай, плач. Темними морозними ночами виють голоднi собаки. Вони чують,
як шеству з подвiр'я на подвiр'я жорстока смерть i косить, не линаючи нi
старого, нi малого.
Вступила вона i до Гнатово© хати, i не минув мiсяць, як весела
говорунка Надiя в муках та в стражданнi покинула назавжди наш мир. Марiя
думала: нема бiльше справедливостi. Це ж жорстока несправедливiсть. Тож
безглуздя. Якiсь кпини над нею... Зрештою, навколо смерть, смерть i тiльки
смерть. Де ж життя? Коли ж начнеться життя? Навколо покотом люди. Чого
вмирають люди? Чому не жиють? Горе Марi© не мало границь...
До того ще сталося друге нещастя, яке дещо притупило перше. Гнат цiлий
мiсяць лежав хворий i змагався зi смертю. Тиждень пролежав у
непритомностi. Дома вийшло паливо, борошно. Треба було до лiсу, до млина,
i, як тiльки почав зводитися, не мiг всидiти вдома. Навколо стiльки
роботи, що нiколи хворiти. Одного дня при©хав у лiс, попав пiд деревину,
яка потрощила йому якраз криву ногу. Був ще не зовсiм видужалий, щоб мiг
як слiд справлятися з працею. Пiзно уночi майже непритомного, витiклого
кров'ю, привезли Гната додому. Марiя не розумiла, що це твориться. Бiгала
i благала когось рятунку.
Але нiякого рятунку не було. Гната вiдвезли до лiкарнi, двадцять двi
версти далеко вiд села. Марiя залишилася сама на господарцi. Тиф якимсь
чудом оминув ©©. Не було родини, де б не лежали усi покотом. Марiя часом
навмисне заходила до Михайла, де всi лежали, поралася там, допомагала - i
нiчого.
Щотижня ©здила Марiя до Гната i вiдвозила йому харчi. Вiн потребував
доброго вiдживлення. Довго змагався зi смертю i врештi ©© перемiг. Його
ногу рi- зали, вибирали потрощенi скалки i заправляли в лубок. Коли заживе
- невiдомо. Скоро це не буде...
Мiж тим земля поволi оберталася обличчям до сонця... Дихнув лагiднiший
вiтерець, i вступила весна.
Перед Великоднем сталася подiя. Вiдслужив свою службу i повернувся
додому, живий i здоровий, матрос Корнiй Перепутька. Дужий, кров з молоком,
"что да как", носа в хустинку сяка . Всi сусiди збiгалися подивитися, а
вiн сто©ть - дубило серед потрощених тифом кiстякiв - i тари-бари
розводить. Мiцний тютюнище окаджу його низеньку хатчину. Сто©ть, i голова
у сволок впира ться. По лавицях навколо дядьки. Слухають, слухають i
слухають. Самого царя бачив i кричав йому "ура"... Сонце допомагало життю.
Он пару широке поле. Воно вимага зерна. Вста раненько селянин,
хреститься на схiд сонцевi i плужиться на ниву.
Марiя зустрiла Корнiя. Глянув на не©:
- А-а! Здравствуй! Как пожiва ш? Що ж, саломя- ной вдавой осталась?..
У Марi© вiд несподiванки занiмiв язик.
- Малчiш? Да! Многа л т т бя н вiдал, а всьо-такi нiчево!.. Красавiца.
Глазiща, как углi гарят. Н скучна адной? Н бось скучна. Да?..
Хiба вона знала, що на це сказати. Коли б хоч полюдськи говорив, а то
бозна-як... Марiя червонiла, як дiвчинка. Серед усiх тих, кого перемолов
тиф, видавалася красунею. Що йому сказати? У нього пiдкрученi догори вуса,
у нього голена потилиця, у нього годинник на бiлiй волохатiй руцi.
- Атучiлася, вiдна, гаварiть. Раньше как запойоть, н п р слуша ш, а
тепер малчiть.
Марiя не забороняла йому приходити. Хай. Поможе що-небудь.
Тепер весна. Робочi руки потрiбнi. Марiя мусила хлопця взяти, але i
хлопець сам зо всiм не впора ться. До того у Корнiя дома навiть хлiба не
було. Мати з сестрою так догосподарилися, що тiльки й зiсталася
напiврозвалена хатина.
Корнiй вештався по господарству Гната, як у себе дома. Хлопець, що
служив у Марi©, оповiдав цiкавим сусiдкам, як Корнiй серед ночi скидав
Марiю з лiжка, лаяв ©© матiрною лайкою, а Марiя цiлу нiч стояла розiбрана
коло порога, тремтiла i навiть не смiла голосно плакати.
- Ну, - моргали хитро сусiди,- це ©й не Гнат. Так ©й, суцi, i треба.
Гнат лежить, суму за рiллею, за Марi ю. Бачить сонце, весну. Он за
вiкном гiлка вкрива ться зеленим, птаха якась навiжено виспiву , а вiн не
може пiдвестися, вiн прикований до лiжка. Марiя, видно, не ма часу. Вже
другий тиждень не при©жджа . Де ж той, у Бога, час навеснi. Там же працi,
по вуха працi...
Дома, дiйсно, немало працi. Одарка не раз дивилася, як Марiя догоджала
Корнi вi, як ходила навшпиньках коло нього. Набере вузлик муки i до
Оксеньки. Закололи веприка, половину Марi©, другу забрав Корнiй.,Скiльки
тi © навеснi працi... Марiя ж пережи- вала весну... Навколо весна! Хiба ж
не бачите весни?..
Пiднiма ться зелена озимина. Цвiтуть яблунi бiло- рожево... Соловейко
лл спiви... Сонце - як смi ться! Подивiться, як воно смi ться!..
Пiд вiкном лiкарнi, де лежить Гнат, цвiте яблуня. На яблунi вигра
ранкова заграва. Яблуноцвiт блищить росою i спiвами птахiв. Де ж Марiя?
Стiльки у не©, бiдно©, працi...
Одного разу, замiсть Марi©, за©хав до Гната Михайло. Привiз пирiжкiв з
сиром. Гнат зелений, як весняне поле, але мiг уже повертатися, мiг
спертися на лiкоть.
Коли Михайло скiнчив розповiдати, Гнат пожовтiв.
- Ах,_ краще б не говорив такого! Хай би не знав. За вiкном погасла
яблуня, сонце почорнiло, як пiдбите око. Витягнувся на лiжку i замовк
каменем... Бачив Марiю, що скида матросовi брудного чобота... Бачив
Марiю, що хмелиною в' ться навколо дужого тiла ворога. Бачив Марiю-рабиню,
Марiю, що цiлу ту руку, яка ©© б' по лицi. Михайло вiд'©хав.



XIV

На Зеленi свята Гнат повернувся. Ходив на милицях. Цвiли дзвiночки,
братчики, кружляли метелики. За перший день обходив подвiр'я. Обходив, як
тiнь. Зазирав до хлiва, до комори, до льоху. Другого дня обходив садок.
- Ти, Марi , не обкопала яблунь.
- Ти лежав, а хто то мав обкопувати?..
- Але ти й грядок на городину не приготовила...
- Треба було не бути там так довго i приготовити...
Гнат мовчить. Марiя сильна, випростана, обновлена. Вечорами переходила
босими ногами пекучу жижавку, трiщали трухлявi хворостинки плоту, лiшник
закривав Марiю молоденькими свiжими листочками.
Гнат брав тесака, стромляв його за пояс i дибав на милицях у браму.
Смiшний Гнат. Хiба ж вiн пiде через браму? Стояв, тремтiли хворi ноги,
минала нiч. Вертався до хати i заставав Марiю в обiймах натхненного i
радiсного сну. Одне ©© око дивиться крiзь вi©. Гнат вийма тесака, кладе
його на полицю i довго сидить в темнотi над столом. Пiсля засипа . У
запiчку, де колись спала Марiя, обрав собi мiсце. Там найкраще. Ах,
нога!.. А-х,_ як вона, клята, болить...
Вечори. Йдуть, йдуть вечори, мов чорнявi веселi парубки. Йдуть i
виспiвують.
- Далi так жити не можна, Марi ,- сказав одного разу Гнат.
- Нi. Так далi не можна, Гнате,- вiдповiла Марiя. У Гната не хвата
слiв. Замовк. Але у Марi© хвата .
- Я,- каже,- не видержу цього. Дозволь розлуку.
Гнат ще нижче повiсив голову. Такого вiн не сподiвався.
- Мовчиш?..
- Ет...- витиснув вiн.
- Знов те западенне "ет". Кажу до нього, як до людини, а вiн сво "ет".
- Марi ! Не думай так...
- О Боже мiй! Боже мiй! Я ж не люблю тебе. Я нiколи не любила тебе. Я
зраджую тебе з iншим, якого завше любила i без якого не можу жити.
Розумi ш ти це?
Довга мовчанка. Нарештi Гнат:
- _А я без тебе... дума ш, можу?..
- Але ж... але ж... Господи Боже мiй!.. Тож це неможливо... Це не те...
Ти... ти!.. Ти мучиш мене, Гнате! Ти силою забрав мене... Сiм лiт терпiла
тяжку каторгу. Сiм довгих лiт. Сам Бог не хоче, щоб ми жили разом. Пусти
мене, дай менi розвiд, не муч себе i мене...
- Нiхто не зна , чого хоче Бог - А ти ж все-таки присягнула менi... в
церквi ж присягнула...
Марiя з вiдча м вiдiйшла. Що ма далi робити?
Через кiлька тижнiв Гнат уже знов мiг дещо робити по господарствi.
Вийшло борошно, треба ©хати до млина. По©хав i забарився. Коли вернувся,
не застав дома Марi©. Сiв i ©сть кусень сухого хлiба. Вечорiло. Чекав на
Марiю, обдумував, що ма сказати. I ненароком поглянув на образи. Впало в
око, що там одного браку . Браку Матерi Божо©, тi ©, якою благословляли
©х на шлюб. Тяжкий здогад огорнув Гната. Пiдiйшов до скринi - порожня. До
лiжка - нема подушок. Оглянув все i не знайшов нiчого Марi©ного. Винесла.
У хатi порожнеча i тиша. Сiв коло столу... Думав, думав i думав...
Прикро i боляче. Пiшла все-таки. Кажуть, б' ©©, тиранить. У нього ж нема
чого ©сти. На подвiр'© навiть хвостяки нема, хата ринеться. А все- таки
пiшла. Любив, шанував... Не сказав марного слова... Терпiв стiльки, що
навiть кiнь не витерпiв би, i все-таки пiшла... Марi ! Чого ти вiд мене
пiшла? Вернися, Марi ! Не скажу тобi нiчого прикрого. Вернися! Коли б ти
знала, як болить у мене тут i тут... Коли б ти могла усе знати... Чого ти
пiшла, Марi ? Може, сказав тобi за сiм лiт одне погане слово? Може,
скривдив тебе одним недобрим вчинком? Може, скажеш, не дбав про тебе? Дiти
нашi... Чи ж я, Марi , винен, що вони повмирали? Нi, я не винен. Любив ©х,
турбувався за них, болiв ©х смертю... I хiба ж, Марi , я винен? Чого ж ти
тодi пiшла вiд мене, Марi ?..
Того вечора Гнат не мiг молитися. Гляне на образи, а найсвятiшого
нема . Порожнеча i павутиння на тому мiсцi, де стояла вона, велика i
усмiхнена Мати. Нема слiв для молитви. Рука не пiдноситься, щоб положити
на себе знак хреста. Нiч тягнулася тепла, лiтня, пахуча. Цвiли десь рожi,
спiвали пiвнi. На сходi розливалася заграва, у саду падали опадки i
шелестiла широколиста яблуня-паперiвка.
Цiлу нiч Гнат не спав. Як, прошу вас, можна в такий час спати? Зiйшло,
як звичайно, сонце. Зiйшло, пiднялося i жахкотить. День минув, i знов нiч.
Скiльки тих^днiв i тих ночей. Не перелiчиш. Тижнями йшли, мiсяцями,
роками... Все днi, все днi... До яко© тисячi дiйдуть? А Марi© нема й нема.
Нi, Марiя. Вона живе, болi новими болями. Вона завагiтнiла. Корнiй
довiдався й лютував. Найшла час вагiтнiти! Що вони будуть тепер з дiтьми
робити? Родиться - обох викине. Хай собi до Гната йде. Нi, нi... Воно не
родиться. Боже! Дай, щоб воно не родилося! Не хочу... Не можу!..
Пiшла до яко©сь баби. Та патралась у нiй, виривала живе тiло, нiби
залiзом гарячим випiкала плiд. Цiпила Марiя зуби, янчала, заливалася
кров'ю, але терпiла. Треба було терпiти, i навiть хотiлося терпiти.
Вернула- ся до Корнiя хвора, але порожня, мов вилущений стручок. I Гнат
зовсiм нiчого не знав...
Осiнь. Село збира багатi овочi i згорта ться равликом до зими. Гнат
думав, чекав, сподiвався i порiшив дати ©й розвiд. Хай розводиться. Все
одно. Але витрати на розвiд ма взяти на себе.
Марiя втiшилася, але де взяти грошей? Треба на залiзницю, треба за сам
розвiд. До Корнiя звернутися? Нi, до нього не може звернутися. Не дасть,
накричить, та й не ма вiн грошей. Побiгла до жида. Просить. Добре. Той
дасть ©й грошей, але за тверду заруку. Бери тверду заруку. Марiя готова
все вiддати, аби дав грошi. I той дав грошi, великi грошi, цiлих тридцять
карбованцiв.
Пiсля ©хали з Гнатом залiзницею до консисторi©. Раз в життi i ©хала
так. Там дали розвiд, але Марi© не хватило грошей. Мало не плаче, просить
Гната, i що ж йому було робити, як не допомогти? Погодився завезти десять
пудiв пшеницi, i на цьому справа скiнчилася.
На двiрцi Гнат каже:
- Ти, Марi , нiчого сьогоднi не ©ла, а вже вечiр... Зайдем сюди... Тут
можна по©сти.
- Нi, нi... Не можу, Гнате... Не можу...
- А ти не бiйся. Я грошi маю...
I вони зайшли. Сiли коло стола, Гнат замовив шинки, хлiба i гiрчицю.
Марiя ©сть, ©сть жадiбно, швидко куса хлiб з шинкою. Гнат дивиться на
не©. Змарнiла. Не така вона у мене була. Покликав кельнера.
- Дайте менi ще пива. Два куфлi...
I у Гната i у Марi© у кишенi папiрчики. Вони кажуть, що Гнат i Марiя
вже не належать собi. Все, що було, що пережилося, все то можна забути i
не думати бiльше про те... Марiя ма пiд очима синцi, чу сильний голод,
але не. почува смутку. Нi. Весело ©й. Зда ться, тiльки родилася, тiльки
зачина свобiдно, по-сво му жити i справедливо дивитися на великий Божий
свiт. Мовчить Марiя, i Гнат також мовчить. Вiн тiльки дивиться на Марiю.
Можна ж йому хоч надивитися на не©...
- Марi ,- каже i робить перерву. Не хватало духу нараз довести до
кiнця,- порвемо, Марi , тi папiрцi... Вернися до мене...
Мовчанка. Марiя перестала жувати, глянула на нього. Запер вiддих...
Чекав. Остання соломинка.....
- Хм!..- усмiхнулася вона криво.- Хiба ж можна про це говорити, Гнате?
- ж, Марi , ©ж... Ти голодна... Марiя далi ©сть. Гнат мовчить.



Книга днiв Марi©

I

Корнi ва хата край села на пагорбку. Сюди ясно свiтить сонце i свобiдно
дмуть вiтри. Майже пiд порогом плiт i межа. За межею братове, а за плотом
лiтом цвiтуть соняшники i чорна рожа, зимою лежить величезна замета. За
хатою кiлька груш, двi високi старi черешнi i одна короната лутова вишня.
На нiй рiдко родили великi, прозорi i соковитi ягоди.
Поля у Корнiя мало. Сад i город окремо, без за©зду. Треба було ходити
через братове, i коли тому щось не подобалося, вiн вiдмовляв Корнi вому
приступу до власного городу. Скошували сiно, отаву i носили ряднами на
плечах. Складали коло хати у копички. Клунi Корнiй не мав.
Марiя забрала вiд Гната сво© двi десятини i забрала також корову з
теличкою. Корову зараз мусила продати, бо треба було вiддати жидовi борг.
Лишилася теличка, яка стояла у гороженiй з лiскового хворосту причепi.
Бiльше нiчого Корнiй не мав.
Правда, мав Корнiй добру витяжну гармонiю, матроський "кльош" i кiлька
з викладеними комiрами сорочок. У недiлю, свято одягне кльош, вiзьме
гармонiю, залоскоче на ©© зубах пальцями... Марiя з побожнiстю слухала
його гру. Приходили дiвчата, парубки i вибивали танцi.
Йшли днi.
З часом прийшлось вiдложити гармонiю. Прийшлось вiдложити i кльош. З
руки зняв годинник i повiсив його в хатi на цвяшку пiд образами.
Так само прийшлось розлучатися з московською мовою. Залишив собi "да,
верно, например". Решта по-людськи було. Так теплiше. На господарцi що
крок - праця. Руки почорнiли, набрались селянсько© цiнно© шорсткостi.
Марiя гнулася перед ним лозою. Кпини, лайки, стусани, а плакати не
смiй. Чого ж ©й плакати? Не для того рвалася, не того шукала. Сама винна,
обiцяла i забула обiцянку, не чекала. Не вiрила в любов, захотiла
багатства. Покутуй.
А хiба вiн вiрним був? Дотримував обiцянки? В гуртi парубкiв оповiдав
про чорних муринок, як у Гамбурзi з "медьхен" гуляв. У Петербурзi справляв
"афiнськi ночi".
Нiчого, Марi . Весна несе працю. Пригорнеться, пестить, просить:
"Любий, хороший! Позичимо зерна, обсi мо поля, заворушиться, захвилю наша
праця... Ну? Не добре буде?.."
Сам бачив. Куди не кинь - порожньо. Минулися макарони, рис, порцi©. А
©сти треба. Марiя зготовити потрапить, аби з чого...
Почав ворушитися. На службу до Мартина нiяково тепер. Треба чiплятися
за сво . Задумав поставити клуню i полiз в скалу. Кам'янi стовпи мiцнiшi.
Одягнувся в лахмiття, озбро©вся ломом, молотом. Марiя тiшиться. Марi©
подоба ться вiн в лахмiттi з молотом. Вернеться вiд працi, накормить,
положить спати. Присипляти не треба. Не встигла докiнчити "отченаша", i
праця приспала його. Спи, Марi , i ти. Не дармувала також цiлий день.
Початок зроблено. Корнiй все бiльше i бiльше втягався у працю. Ледача
Корнi ва сестра не видержала нових порядкiв Марi©, пересварилася i пiшла
до жидiв у найми. Вже одним ротом менше. Свекруха постогнувала i нарiкала,
але Марiя не зважала на це.
На весну обсiяли поля, взялися до мурування клунi. Марiя знов почула
вагiтнiсть. Операцiя не пошкодила. Тiшилася, але боялася сказати Корнi вi.
А що, як знов пошле до тi © страшно© баби? Сказала. Обiйшлося лiпше.
Вислухав, махнув рукою i сплюнув.
До цього часу жили "на вiру". Тепер же сам виявив бажання
"обкрутитися". Принiс кошик "шкалiкiв", зачавив порося, скликав сусiдiв i
загуляв "свадьбу". Хомиха божилася, що Марiя ледь стояла пiд вiнцем, такий
вже у не©. живiт, але це не так важно. Досить, що Марiя впертою працею,
самовiдреченням добилася нарештi права бути законною власнiстю свого
чоловiка. Не чула границь радостi. Весь час хотiлося кликати це iм'я -
Корнiй.
Заходить сонце. Виграють i дзеленчать мушки i комари. Марiя йде з