Самчук У.. Марiя

- Пiдрiс, хай погуля ,-казала вона. - Прийде час - i покине. Молодiсть
молодiстю...
Найулюбленiшою дитиною обох Перепутькiв була Надiя. Слухняна, весела,
гарна. Вста разом з матiр'ю, допомага ©й, нiколи не ухиля ться вiд
працi. Вийде на город, копа , поле, а при тому весело виспiву .
- В матiр вдалася,- казали старшi люди. - Це i вона такою спiвачкою
була.
- Краще було б, коли в батька. Не буде мати щастя...
- Ет, _забобон...
I все йшло, нiби машина, сво©м порядком. Коли можна було, Демко йшов на
музики. У нього навiть вус не висипав, але дiвчатка вже задивляються на
стрункого чорноокого парубчака. Максим мусив пасти конi. Корнiй iшов на
сходини громади, весь час возився з купiвлею землi. Марiя сидiла дома,
приходили сусiдки, i розпочинався сейм. Обговорювали неприсутню сусiдку
Химку, з Химки переходили на господарськi справи, далi про сватання та
весiлля розмова, i так до вечора.
Малий Лаврiн, жвавий, з iскристими оченятами стрибун, гаса десь, Бог
його зна де, прилетить увечерi додому i мама ©сти. Марiя любила свого
мiзинчика, пестила i шанувала. Корнiй також нiчого проти не казав. У школi
йде добре. Очi ма бистрi. Будуть люди. Треба буде на школи пiслати. Хай
хоч один вийде яким дохтором.
А мине свято - знов праця. Село цвiло, родило овочi, вiдпочивало i знов
цвiло. Вже кiлька рокiв обминали пошесть i неврожай. Люди пiднялись,
багатiли i ширилися. Росли мурованi хати, заводили хмельницi, купували
машини.
За пару рокiв прийшло до Корнiя перше горе. Демко пiдрiс на рекрута i
мусить йти виконувати сво© обов'язки перед царем. Прийняли його до гармати
i завезли на далекий Кавказ. Марiя гiрко оплакувала сина, нарихтувала йому
торбу коржiв, ковбас та всяко© всячини. Корнi вi прикро також.
Позбува ться найлiпшого помiчника в господарствi. Вiн ось купив було
жниварку, i Демко сам з нею дуже добре вправлявся. На жнивах стiльки
працi. Там робiтники, там сво©. Скрiзь треба доглянути, скрiзь встигнути
завчасно. Не доглянеш, то й не будеш мати. На Максима Корнiй не мiг
сполягти. "Не буде з нього господаря, - казав кожному.Тiльки й зна
вечорницi, гульню та карти".
"Вирiс перший син, як i коли, того цар не знав. Цар зна тiльки тодi,
коли йому треба мого сина,- розважала Марiя.- Прийде вiйна, потягнуть
бiдачиська, i хто зна , чи вернеться. Цар не зна , скiльки слiз, скiльки
горя, скiльки страху коштував мiй син. Нi. Цар того не зна . I йому не
треба знати. Нащо йому?"
По вiдходi Демка, коли на Максима припало бiльше працi, вiн зовсiм
вiдмовився "служити батьковi".
- То ти, паршивцю, дума ш, що то менi служиш! Дума ш, що то я все для
себе? Блазню ти вироджений!
Пересварилися, i Максим покинув дому. Пiшов шукати легкого хлiба.
Подався до мiста i там дiстав мiсце лакея при дворянському клубi. Корниiй
мусив найняти чужого парубка до роботи.
А навкруги тиша i спокiй. Гнат у монастирi виспiву тужливi iрмоси,
чита "часи", Марiя ходить до церкви, як i ранiш, стане десь збоку i
молиться за здоров'я свого сина. Часом бачить Гната, Гнат бачить Марiю. Не
сходилися i не говорили. Про що говорити? Старе поволi забува ться, а
нового не варто порушувати. Тихо, i хай так буде. Доля спить, не
цiкавиться. Чи зла, чи добра - все одно. Не кричiть, не будiть ©©, ходiть
на пальцях...
Село мовчить, село тихо працю , село чека ... На дзвiницi воркують
згра© голубiв. Свiтить ясно сонце, цвiрiнькають горобцi. Увечерi, коли
запада сонце i надходить тiнь, капа i розлива ться над селом лагiдний
дзвiн. Сходить великий мiсяць, по землi стеляться густi тiнi вiд каштанiв,
яблунь i волоських горiхiв. Перед загратованим вiкном Гнатово© келi© цвiте
великий кущ рожi. Вiд куща пада тiнь i розсiваються при мнi запахи.
Свiтиться нафтова лампочка. Зiгнувшись, сидить при свiтлi Гнат i чита ...
Мiсяць свiтить.



VIII

На полях хвилюються твердi тяжкi колоски золото© пшеницi i срiбного
жита. Ще вчора ми жали на полi. Ще вчора натомилися, вернулися додому i
спокiйно вiдпочивали.
Сьогоднi йдуть з полiв дiвчата. На головах обжинковi вiнки. Поле вкрите
довгими рядами пiвкiл. Лiтають урадуванi птахи i крячуть. На цi днi
припало велике соняшне затемнення. Сонце не захотiло свiтити i почорнiло,
а люди дивилися здивовано i пророкували бородачi, що настане брань велика
i полл ться скрiзь, як широка земля, людська кров.
Стояв незабутнiй 1914-й. Засурмили в сурми, задзвонили в дзвони.
Заiржали конi, заплакали матерi й нареченi.
Матерi! Чого ви плачете, матерi? Шкода вам ваших синiв? Не плачте, ©х
мiльйони в Росi©.
Жiнки Невже не обiйдетесь без ваших чоловiкiв? Загинуть? Не журiться.
Росiя дасть вам iнших!
Дiвчата! Утрiть вашi яснi, гарячi з кохання очi i смiйтеся. Вашi коханi
пiшли на герць i вернуться героями!
Йдуть, йдуть чисельнi сини, чоловiки й коханi, ©х проводять батьки,
матерi з дiтьми та дiвчата. На полях парадують пiвкопи, а дорогами конi
iржуть i тисячi мужицьких нiг збивають хмари куряви.
Iдуть - обози, батаре©. Iдуть козаки i висвистують.
- Прощайте, матерi, жита, пiвкопи i дiвчата!
Пiшет, пi-i-iшет цар герма-а-анской, Пiшет ру-у-ускому царю-у-у-у... Я
Рос - - ю заваю-ю-у-ю, Сам в Рас - - ю жiть пайду-у!
Рвуться виспiви пiд небо, топчуть мужицькi ноги курянi дороги, iржуть
конi, й виблискують на сонцi багнети. Тяжкi батаре© двигтять i насуплено
повзуть пiд напором шести слонокопитних коней.
Проти сонця, на пригiрках за селом, стоять матерi, батьки i дiвчата.
Приклавши долонi над очi, напружено пускають понад стернями та пiвколами
свiй зiр, туди, де йдуть, хвилюються й спiвають мужицькi полки й батаре©.
У церквi служать панахиди. Кадильний дим i тужний спiв. Диякон у чорнiй
ризi пiдiйма правицю i гучним голосом проголошу :
- ще молiмся о на полi бранi убi нному, христолюбивому во©ну, за вiру,
царя i отечество життя сво вiддавшому, Дiомiду, i подаждь Господи рабу
тво му вiчную пам'ять!
- Вi-i-iчную па-а-ам'ять... Вi-i-iчную пам'ять...- розлива ться пiд
високим склепiнням церкви. Люди клякають. Злiва, коло колони, перед
великим образом припала до кам'яних плит Марiя, ©© ридання, уривнi i
рiзкi, торкають iнших матерiв христолюбних во©нiв. Згуки "вiчно© пам'ятi"
заглушають материнський плач. Клуби кадильного диму повiльно знiмаються,
сягають склепiння банi i розпливаються.
На правому криласi у довгому чорному одязi сухенький старий чернець
тонкими устами швидко нашiпту молитву. Вiн не бачить ридаючо© Марi©. Нi,
вiн не бачить ©©, але вiн зна , за кого моляться сьогоднi, i зна також,
що Марiя тут i що Марiя плаче. Чому ж чернець не пiдiйде до плачучо© i
не скаже:
- Марi ! Встань. Згадай велику Матiр, яка стояла пiд хрестом розп'ятого
Сина i чекала Його смертi...
Чому чернець не нагада Марi© цих слiв? Вiн же _пам'ята ©х. Не забув.
Чернець не може пiти до Марi©, не може сказати ©й слiв потiхи. Он
сто©ть також Корнiй. Вже не той, що тодi. Нi. Не той. Дебелий з сивиною
чоловiк. У його великих втомлених очах повно смутку. На чолi його багато
глибоких рис. Це роки i праця вирiзьбили ©х...
Хтось вернувся з германського фронту i оповiдав, що бачив на власнi
очi, як пiд Варшавою нiмцi захопили руську батарею i як великий нiмець у
шпичастiй шапцi прохромив Демка "штихом". Марiя не могла лишатися самою в
темнотi. Перед нею ставав образ, як нiмець пробива штиком ©© сина. Одного
разу пiшла до льоху по капусту. Зверху ще не було темно, але в льоху була
пiтьма. I коли Марiя спустилася по сходах униз, Корнiй, що був саме у
кухнi, почув з льоху сильний i рiзкий крик. Побiг туди i знайшов на
долiвцi непритомну Марiю. Мов дикий звiр, закричав, кинувся до не©, схопив
на руки i винiс наверх.
Холодною водою i розтиранням пульсу повернули Марi© свiдомiсть.
Марi !.. Боже, Марi ! Що тобi сталося? Марiя дивиться на людей, що
зiбралися навколо не©. Дивиться, щось пригаду i почина плакати. Аж
пiсля, коли ©й вернулася мова, розповiдала:
- Входжу, зна те, до льоху, нiчого собi не думала. Там ще трохи яблук
загнило, i думала: переберу ©х та повiдкидаю гнилi. Вступила, чу те, аж у
тому, другому, льошку раптом передi мною мигнув Демко. Блiдий, страшний.
Його нагнав величезний нiмець i втемидив йому... Боже, Боже!.. Не можу
цього казати. Не можу, люди мо©. Не маю сили... Я крикнула i впала- Минуло
багато чорних днiв, уложених у мiру тижнiв. Одного разу приносять Корнi вi
листiвку. Чита ...
- Марi ! Марi !.. Демко живий!.. Бiжить Марiя.
- Де? Корнiю! Де вiн? - тремтить Марiя, рве вiд Корнiя папiрець...- Де,
Корнiю? Тут? Тут це написа- но? О, очi! Чому ви не вилл тесь, коли не
можете навiть бачити того, що там написано!.. Читай!
"Дорогi© папаша i мамаша. Жив, здоров, кланяюся низьким, до само©
землi, поклоном i цiлую вашi свiтлi© очi, сахарнi© уста i бiлi© руки.
Знаходжуся в плiну у нiмцiв. Пришлiте, як можете, житнiх сухарiв".
- О сину мiй! Житнiх сухарiв! Ой Боже, Боже! Де ж видано, де ж чувано,
щоб було так вже скрутно. Житнiх сухарiв. Та чи я жалуватиму тобi
пшеничних i чого тiльки захоч. Та я тобi хурою на край свiту завезу. Ой,
людоньки мо©! Чу те, як страждають нашi сини!..
Марiя плаче. Корнiй витира "свiтлi очi". Сусiди тошнiють. Як же то
мусить бути, коли вже люди навiть житнiх сухарiв не мають. Як це мусить
бути!..
- А ми за нього вже i панахиду вiдправили, оплакали, як покiйника.
- Не дай Бог, щоб десь там з голоду згинув. Краще вже хай вiд кульки,
нiж вiд голоду...
О, то правда. Найстрашнiша смерть - цесмерть вiд голоду. Не дай Бог
навiть вороговi вмирати такою смертю...
Пiсля того Марiя напекла сухих коржикiв на маслi, вложила у скриньку,
дала туди ковбасу i вiдвезла на пошту. Там зважили i сказали, що тiльки
третина того, що вона привезла, може бути переслана, а ковбасу прийдеться
зовсiм викинути.
- Але ж, люди добрi... Це ж для мого сина.
- Ми зна мо. Але це нiчого не значить. Не можна.
- Та я для нього цiлу хуру можу послати. Слава Богу, досить, а вiн
голоду . Ми ма мо, скiльки хочете. У нас хлiба ще нiколи, поки сто©ть
свiт, не бракнуло, а там же голод. Ви ж зна те, що там голод... Люди не
мають чого ©сти. Мiй син сидить i чека , сидить i весь час сподiва ться,
що _ми вишлемо йому, що ми допоможемо, а ви тут не допуска те, не хочете,
щоб я помогла свому синовi.
Поштовий урядник не мiг вияснити Марi©, чому вона не смi , скiльки
хоче, вислати синовi хлiба. Вiйна. Двi держави б'ються. Не можна висилати
туди хлiба, не смi мо ©х пiддержувати...
- Але ж там i нашi сини...твердить Марiя.
Обкра на, маленька посилка пiшла. Через кiлька днiв Марiя вислала другу
посилку. Прийшла листiвка, i в нiй не говорилося нiчого, чи одержав вiн тi
посилки. Було знов те саме - вишлiть менi житнiх сухарiв.
Марiя ламала у вiдча© руки. Вона ж висила . Де тi посилки? Куди вони
дiваються?
Марiя посилала далi. Посилала i чекала вiдповiдi. Чекала довго, вперто.
Щодня виглядала пошту, ходила сама до старости, до волостi. Нема .
Йшла велика вiйна. Забирали все нових новобранцiв. Йшли маленькi
хлопчики, старi батьки. Середнiй син Марi© пiшов добровольцем i вештався
десь при обозах. Прийшли додому у вiдпустку. Але вiд Демка нiяких вiсток.
У селi тиша i смуток. Замовкли спiви, нiхто не жениться, рiдко
хрестини. Лиш деколи хтось вмирав, але панахиди правилися щодня. Вмирали
не дома. Вмирали десь далеко, i там ©х хоронили. Не було, при тому кому
плакати i кому втiшати.



IX

Поволi, непомiтно пiдкрадався 1917-й... Зима непев- на. Метелицi,
вiдлиги. Розта снiг, залива водою яри, луги. Вдарить мороз - i знов
замерза все. В окопах сидiли раненi й перераненi. В окопах молоденькi
хлопчаки у постолах. Йдуть у наступ i гукають на допомогу маму.
На села натискали все новi й новi вимоги. Приходи- ли калiки,
оповiдали, кляли, рвали з грудей вiдзнаки геройства i топтали калiченими
ногами. _Тихий люд щетинився, набирався лютi, розправляв пазури. З-пiд
непорушних, забутих сiл вилiзав жорстокий звiр.
Березень. У церквi дзвонять. Чого у церквi дзво- нять? Дядьки надягають
"шинелi" (хто тодi не мав шинелi) i квапляться до церкви. Виходить на
амвон пiп i проголошу :
- Брати i сестри! Наш цар iмператор всеросiйський Микола II зрiкся
царського престолу. Вiднинi наша держава буде зватися республiкою!..
Народ шумiв, як лiс пiд натиском бурi. Коло церкви з'явився ранений
"унтерцер". У нього на бiлому перев'язi прикрiплена до ши© рука, на чолi
великий червоний свiжий рубець. Вилазить на церковну огорожу, i з його уст
поперше зрива ться:
- Товаришi!..
Люд здригнувся. Цього слова ще нiколи не було чути. Так не говорив
нiхто. "Цар наш, iмператор всеросiйський, не вiдрiкся вiд свого престолу.
Його скинули з нього. Нами правили всяки© буржу© i капиталiсти. Три роки
лили ми кров на фронтi. Далой вiйну! Далой буржуазiю! Далой помiщикiв! Вся
земля, за яку нашi брати три роки ллють свою кров, складають сво© голови
по всiх фронтах, вертаються додому вiчними калiками,- та земля мусить
належати нам! Чу те? Нам, селянам, тим, що на нiй працюють!"
- Правильно© - гукнув народ. Гукнув з глибини, з переконання...
- Тепер наста новий час. Почина ться свобода...
- Правильно! - гука народ.- Свободи! Давай свободи!...
Бiгли на дзвiницю, били в дзвони, гукали - хай жи революцiя!.. Попи
виголошували свободолюбив! проповiдi, виклинали кровопийцiв-царiв. Ченцi
стали революцiонерами. Хто не чув у словах, що та земля, за яку три роки
лили ми на всiх фронтах кров, ма належати тим, хто на нiй працю ,-
велико© неухильно© правди? Кому не промовляли до серця - геть криваву
вiйну! Миру дайте! Бажа мо миру!..
Всiм. Не було контрреволюцi©. Всiм революцiя. Пiд селянськими стрiхами
гуторили на всi лади про землю. Земля, земля й земля. Дайте нам землi!
Той, хто дасть селянам землю, той здобуде душу народу! Треба землi, мало
землi, народ не може без землi! За що ж тодi вою м? За що? Нащо взагалi
цiле життя, цiла та iмперiя, яка ма безлiч землi, а селянин тиснеться на
клаптику поля, де не ма мiсця поставити порядний будинок?
Революцiя! Робiть революцiю! Землi-i-i! Землi-i-i!..
I стала небувала ще революцiя. Лiто минуло, осiнь. Надходить зима.
Сонце свободи ярко горить над цiлою iмперi ю. Нащо ж фронт? Доки фронт?
Зима i фронт. Досить!..
I рухнув фронт. Рухнув раптом, мов крига веле- тенсько© рiки, весною.
Мiльйони сiрих, обурених, з зачовганими окопною грязюкою обличчями людей,
рухнули в запiлля i розпочали шалений герць по розтрощенiй iмперi©.
У селi обоз "третього розряду". Спокiйнi, бородатi обозники варили чай,
кашу, лаялися i слухняно виконували сво© обов'язки. Блиснуло сонце
свободи. Бородатi обозники пiднялися, нашорошились, рвали на собi
"пагони", рвали "кокарди" з сiрих зiм'ятих кашкетикiв.
Сотня возiв, двi сотнi вибраних киргизьких коней. Збруя, майно. Далой
вiйну! Додому. Кинули вози, конi. Вибрали комiтет i почали грабувати село.
Бородатi дядьки! Ви, що ви робите?
Новий рiк. Церква наповнена людом. У монастирськiй церквi на самому
передi в шапках два матроси пiд час служби курять цигарки. Курять i
посмiхаються. Свобода ж! Коли, як не тепер, встругнув би чоловiк таку
штуку.
Люди дивляться, тошнiють. ©х охоплю жах. Чому ж не проваляться у землю
тi страшнi грiшники, тi блюзнiри? Чому не спаде з неба вогонь i не пожере
©х? Нi! Вогонь не впаде i не пожере. На криласi "во Хреста крестiтiся"
спiвають, а з натовпу людей мужньо i певно вирива ться Корнiй Перепутька i
зупиня ться коло матросiв.
- Просимо, товаришi, вийдiть з церкви...
- А ти кто такой?
- От сукин ти син, хто я такий! Ма ш!..- I матрос звалився з
скривавленою пикою на помiст. Товариш його вхопив револьвера. Ба-ах!..
Гримнув пострiл. Куля посвистiла вгору i пробила крилатого херувимчика в
склепiнню церкви. Рейвах, крик, але служба не перерива ться.
Матросiв ногами викопують з церкви. А надворi бiгають озбро нi бородатi
обозники, розбивають дверi монастирських льохiв, викочують бочки сушених
слив, виносять з магазинiв муку i все, що там .
З церкви рине народ. Селяни жахаються видовиськом на дворi, але
одночасно ©м ста шкода. Як так! Хто смi грабувати те, що належиться ©м.
Гей, фронтовики! Де ви?
. Тут ми!.. Фронтовики кидаються на магазини, на льохи. Дядько в
шинелi силиться здвигнути на плечi мiшок з борошном. Пiднiма , кричить,
мiшок розв'язу ться, i борошно засипа дядьковi голову, очi. Кида все i
ла .
Долиною розлилася пожежа. Палахкотить у ранкових святочних туманах
монастирська клуня, напхана немолоченим збiжжям. Люди оточують пожежу,
див- ляться. ©м робиться навiть весело. Вогонь, дим. Рвуться навколо ручнi
гранати, стрiляють старi обозники.
Це ж свято. Це новий, перший революцiйний рiк. Справляють свято
революцi©. Чому ж не тiшитися? Як не радiти! Навiть ще мало. Бiльше треба.
Ми весь, ми старий мiр разрушим
до аснованья, а затем ми наш, ми новий мiр настро©м, кто бил нiчем, тот
будет всем...-
виспiвують фронтовики. Так треба. Мало це ще. Бiльше давай! Спалити
все, що нагаду спокiй, добробут. Революцiя!..
Обозники йшли селом, вибирали слив'янки, вишнiвки, напивалися,
стрiлялися. А за селом, по безкра©х снiгових полях снували кiстяки
вибраних киргизьких коней. Це ж не вiйна. Це революцiя. Не треба коней.
Зайвi ви тепер, спокiйнi, терпеливi, з во нними таврами сотворiння. Ви
пройшли крiзь гори Карпати, ви вивозили нас через мазурськi багна. Ви все
йшли, йшли,- в дощ, сльоту, метелицю. Ви не нарiкали, не скаржилися, не
робили революцi©... А за те ви, милi, спокiйнi сотворiння, викинутi тепер
за село, на чисте поле. Вам_ навiть не дозволено наближуватися до села. Ви
ходите по снiгових завiях, шука те сухi стебла билин, огризу те, як
знайдете, якiсь дерева. Виголоднi, i кожний день наближу вас до страшного
безславного кiнця.
Он село, i там ви бачите скирти сiна, соломи. Ви зупиня тесь серед
снiгу i метелицi, витяга те довгi ши© i боляче домага тесь у людей ©жi.
Вашi голоси рiжуть застигле, заморозене повiтря i не долiтають до вух
людей. Тодi ви поволi самi наближа тесь до села, дума те, що вас так само,
як не почули, не помiтять. Дума те, знайдете хоч якусь стеблину, зайву,
викинену на гнiй, i зi смаком з'©сте ©©. Нi, конi. Ви помилилися. Ви ще не
встигли наблизитися до людських будiвель, як там вже вас помiтили
озлобленi вашою настирливiстю до ©жi люди. Вони вибiгають з кiлками i без
найменшого спiвчуття гатять по ваших випнутих ребрах. Тож вам болить. Ви
гостро вiдчува те страшну несправедливiсть i дума те, якi жорстокi i якi
нерозумнi ви, о люди! Ви женете нас на виразну смерть, а хто, як не ви,
завинив, що ми мусимо вмирати тут, на ваших полях?..
I конi - карi, гнiдi (переважно гнiдi) - розходяться на всi сторони,
тремтять вiд холоду, витягують ши©.
Он йде чудесний примiрник киргизького рисака. Колись за ним ходив
бородатий тамбовець, кормив його вiвсом, крав у мирних жiнок сiно i давав
йому. Кликав його лагiдно Ваською i чистив згреблом та щiткою.
Тепер нема тамбовця. Кинув усе, бо почув революцiю. А кiнь ходить по
полю. Три днi не вдалося йому нiчого дiстати до свого невибагливого
шлунка, а на третю нiч, серед морозу i метелицi, загрузит одною ногою у
снiгову намету, так довго пручався, намагаючись визволити ногу, що
знесилився, впав i, розiгрiвши рештками свого тепла снiг до само© землi,
бiльше не встав. До ранку снiг замiв Ваську. Лишився невеличкий снiговий
горбик. Один, другий, багато горбикiв. То лежать i спочивають вiчним сном
незнанi во©ни велико© вiйни.
А Корнi©в Сiрко, коли ночi морозянi i прозорi, коли свiтить гострим
поглядом великий набубнявiлий мiсяць, а по деревах нервово осiдають i
©жаться випари працьовито© вертухи Землi, коли сад обер- та ться у
кораловий чагарник i сто©ть непорушне, зачаровано, залитий мiдяним зором
неба, тодi старий Сiрко вилазить зi сво © нори, волоче за собою кострубату
тiнь, протикаючи м'якими лапами снiговий цiльник, виходить на край
коралового гаю i тут, увiткнувши пащеку у мiсяць, заходиться довгим i
пронизливим во м.
З долини, там, де колись били камiнь, викочу ться та розклада ться по
снiгу димовий валун. Час вiд часу виприску в небо i знов зника
подратована вогняна пляма. Низько над землею розлива ться ледь чуйна
хвилька самогонного випару.
У кудлатих, притрушених iне м папахах сидять на каменюках дядьки i
вичiкують перваку. Перед ними двигтить i буриться череватий куб. В його
холодильнику люлюка передвiсник дядькiвських мрiй. х чола напинаються,
очi втикаються в одну точку, нiздрi нервово виграють. З печi приска
вогняне сяйво, б' по залiзних носах, по мiцних вичовганих вилицях та
непорушних олов'яних очах. Дядьки чекають перваку. Першi ударники
революцi©. Першi з останнiх, яких не розтрощив фронт, якi загусли,
закам'янiли, злилися всi в лавину вулканiчного вибуху гнiву, обурення i
нечувано© мерзоти.
Френчi, чоботи й галiфе. Крекотом потряса планету страшний росiйський
мужик. Земля Укра©ни дуднить вiд тупоту орд революцi©. Крицевими дорогами
у далечiнь несуться по©зди. За обрiями моргають заграви пожеж i
розливаються сердитi рокоти гарматних передгромiв.
Демко, син Марi©, трупом лiг. Чекала, видивлялася. Горiли й виливалися
старi очi. Даремно.
Зате вернувся Максим. Серед очей гранатних i скорострiльних бiлих зубiв
вбирався молодий селюк у бiльшовицьку шкуру. З тупоту вояцьких чобiт, з
випарiв фронтових мiтингiв вирвався й шубовхнув вiн, з гранчастим чолом, у
розхристаний, шалений тан.
На ньому френч i галiфе. Цегельно© барви обличчя крите шорсткою
щетиною. Пiд носом колюча пляма рудуватих вусикiв. У кишенi шестибiйний
наган.
I що йому Бог Саваоф i вся небесна канцелярiя? Звiв нагана, бацнув раз,
i дутий ки©вський образ розсипався на скалки. Скам'янiла Марiя, не поверне
язиком.
- Ну что ж, мать? Чево таращiш глаза? Iдола тво во разстр лял,- i додав
мерзотну лайку.
Марiя не знайшла слова. Вийшла у темнi сiни i там плакала. Здавалося,
не образа, а ©© розстрiляв Максим.
Ох, якi у нього очi! Дитино, дитино! Якi в тебе очi! Червонi, а у
батька твого синi були.
Корнiя не було дома. Марiя зiбрала скалки образа, залiпила ранене мiсце
стiни i заставила похапцем iншим образом. "Хай вiн не зна . Хай краще не
зна ..."
I Корнiй не знав. "А все-таки воно так не пройде. Бог не прийде ки м
карати",- дума Марiя. I вiд того дня носила у собi страх. Вiд того дня
бiльше клякала перед образами, теплiше молилася. Ходила навшпинь- ках,
боязко. Голос тихшав, а очi та©ли неспокiй.
Був це рiк дев'ятнадцятий... Кудлатi каштани, ялиннi шуми корилися
сокирам. Розбитими догорали кiстяки розтягнутих дворiв.
- Ей, Сидоре! Куди "картопляна" тягнеш?
- Трру!.. Що ка? - i зсову з чола шапку на потилицю. Пiтно пiд нею.
-_ Куди, кажу, оте волочиш?
- Хай йому кат, поки вложив! Ото-то намучився. От привезу... Досить в
буржуазi© настоявся. Хай ще посто©ть i в мене... Вйо, булана!..



Х

Твердою, вправною рукою вiв Корнiй розхитану свою господарку. Вигнав
кiлька кубiв самогону, але скорше на брагу для худоби, нiж собi Весна
наближа ться. Поле знов тягне. А Максим не лишився дома. Посварився з
Марi ю i Корнiем, назвав ©х контрреволюцi ю i подався. Лаврiн ходить до
школи i вечорами чита вголос Кащенка.
Корнiй слуха i втира сльозу.
- Так жалiсно написано, що Господи. Ах, коли б тепер козаки...
Надiя давно дiвка. Вернувся з вiйська додому славний одинак матрос
Архип Панькiв. Побачив Надiю i, заходив. Вiн не простий парубок. Бачив
свiт, Кронштадт, "Аврору", самого Ленiна чув. Останн - правда, сумнiвне,
бо вернувся перед "Октябрем", але хто буде перечити.
Надходить весна.
-_ Ах,_ коли б вже яка тверда власть прийшла,- зауважу Корнiй.- Сiяти
он треба, а вони кожний день мiтинги i мiтинги... Укра©ну якусь
видумують...
- Тату! - кричить Лаврiн.Are ж ми козаки! Москва зруйнувала нашу Сiч.
Укра©на поверне козаччину...
- Сiяти треба, хлопче... Козаки козаками, але поле не чека . А
вiддiлитися вiд Расе© не жилаю. То значить, що i Сибiр не наша буде. Захоч
куди по©хати, а тут тобi границя. Нi, сину... Не жилаю такого...
- Сибiр! Сибiр! На чорта нам та Сибiр!
- Земля там добра i багато...
- Каторга там добра, не земля. Колись, може, ще москалi i нас поженуть
туди, як гнали в старi часи козакiв...
- Всьо его чепуха i рунда,- заявля Архип.- Настайот новая власть,
власть рабочих i крестьян. Нiкакiх москалiв i нiкакiх козакiв. Вс равни,
вс братья. Что за Укра©на такая взялася? Пять л т на флот прослужiл, з
товарiщамi с адново кат лка л, братом називал, а т п р д лiться.
- Москаль нам нiколи не був брат,- спереча ться Лаврiн. - Вони знищили
наше козацтво, московський князь Андрiй Боголюбський у тисяча...
- А, рунда! Т п р нiкакiх тобi княз й. Все равни.
- Ну, щодо вс равни,- вставля сво Корнiй,- то вже, Архипе, пробач.
Тут уже не те... Бо як, скажемо, який-небудь там свинар може рiвнятися з
таким генералом, чи що... Абсурд... По-мо му, вже досить то© революцi©.
Треба б до дiла. От би тверду власть завели, а то чорт зна що. Кожний
день новi оголошення та оголошення, а властi нiяко©. Що хоч, то й роби...
Якусь там Центральну раду завели i тiльки знай - радять. Де власть? Де,
справду ться, власть? От саме главне. Коли хочуть селянам дати землю -
правильно. Не перечу. Селянам надо землi, потому вони безпартiйнi
хлiбороби. А далi закройсь, i кiнець, i всьо.
I нарештi "тверда влада". Настав гетьман. Покликали дядькiв до волостi
i "потребували" вернути все, що забрали у пана. А як його тепер повернеш?
Хiба ж Галка чи Прiська може вернути отi перини, якi вже давно попорола i
поробила з них сво©м дочкам подушки на придане? Хiба ж Сидiр у станi
повернути "картопляна", коли вiн давно не iсну на свiтi? Стояв, стояв у
шопi, заважав, а нарештi: "I на якого бiсового батька притягнув оте
доробало! От не було кому мене бити!.." Взяв сокиру - трах, трах, i з
"картопляна" трiсочки. А тепер поверни...
-_ Воно панятно... Плохо було, када всьо майо твойо. Розтащили,
розбили, а тепер нема. Але хiба людина все може знати? Нащо ж тодi давали
слабоду? От тобi й слабода. Дали, а тепер ти, селянине, вiдвiчай!
Несправедливо. Далой!..
Чагарниками, ярами з обрiзами, "кольтами" та поiржавленими "максимами"
повзуть повстанськi тiнi, тримаються землi, наслухують. Нiч. Тиша. Станцiя
он. Видно - при©хав по©зд, гуде свисток i хрусталiють огнi.
- Хто там, сукин син, закурив? - шипить ватаг.- Замри!..
Чорнi тiнi припадають до землi, завмирають. Стан- цiя як на долонi. По