Самчук У.. Марiя

- Хi-хi-хi! А що хiба? Не твою ж беру, чужу. Вона на тебе i задом не
дивиться... А гладка, як кобила... Хоч, щоб допомогла?
- Який нечистий тебе, бабо, принiс? Хто тебе просить допомагати? - само
собою вирвалося у Гна- та.
Гапка заскреготала смiхом.
- Не бiйся, коли б вона опинилася з сво©ми бахурами без нiчого, згадала
б i про тебе...
- Йди, Гапко, сво ю дорогою...- i одвернувся. Вiн сьогоднi сповiдався i
причащався. Вiн навiть плюнути не смi , бо виплю святе Христове тiло. На
думку лiзе лайка, i чути погане дихання Сатани. Жорстоке i палюче.
Повернувся i швидко поштикiльгав до свого перелазу навпростець, без
стежки. Гапка погупонiла в долину...



IV

На Великдень церкви в огнях. На монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi.
Вiд вечора до ранку висять лiхтарi i зорiють. Зорi також небо i також всi
вiкна хат. У Марi©, як i в усiх людей, горить пiд образами лампадка,
накритий бiлим стiл, на нiм кiш на посвячене готовий. Заспiва другий
пiвень, встанеш i пiдеш до залито© вогнями церкви.
Але у Марi© на душi суга. Тяжка i чорна суга. Снився дивний сон:
дiстала листа вiд Корнiя. "Жив i здоров, але додому скоро не сподiвайся".
Чому, любий? Чому, далекий? Адже тут весна, Великдень. Поле i дiти
чекають...
Спати тако© ночi не годиться. Сон силомiць рветься, але хiба ви не
зна те, що нечистий цiлу нiч над землею лiта i спокушу : "Засни трошки.
Ляж i засни".
Нi, нечиста сило! Не засну. Чекай, за хвилину райськi дверi
вiдчиняться, вирветься на цiлому свiтi, i на небi, i навiть у пеклi -
Христос воскрес! - i ти, чорний демоне, падеш перед обличчям великого
воскресения.
Марiя не спить. Стара Оксенька також не спить. Лампадка червоним
трiпотливим сяйвом освiчу суворий лик Бога Саваофа. Рiвнi насупленi
брови. Мудрi глибокi очi. Довга бiла борода. Бог!.. Марiя дивиться на
нього, щоб не заснути. Страшно заснути у найбiльшу святу нiч. Страшно
проспати хвилину, коли воскрес син отого Саваофа.
Коли б ти знала, Марi , чого болить тво серце. От заспiвав пiвень.
Перший раз чи другий? Вибiга надвiр. Темно i зоряно. Далеко на
монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Нi, це перший пiвень. Тихо ще. Люди
не рухнули. Чекають. Марiя верта ться до хати.
На постелi сплять малята.
- Так ви, мамо, глядiть ©х. Не задрiмайте. Прийду зi свяченим,
розговi мося, а тодi i ви пiдете до церкви...
- Йди, йди, Марi . Не бiйся нiчого...
Заспiвав другий пiвень. Марiя бере кiш з паскою, ще раз дивиться на
дiтей i виходить. Люди вже рухаються. Всiма стежками з пригiркiв, ярiв
йдуть навантаженi пасками жiнки, чоловiки, чути легкий гармидер. Час вiд
часу монастирська дзвiниця освiчу ться, нiби блискавкою, виразно на
хвильку вирине з темноти i схова ться знов, а в темнозоряне небо
врива ться i розсипа ться на безлiч барвних вогнiв довжелезна ракета.
Чути величне свято. Тiло пройма тремтiння. Над землею сталося щось
надзвичайне.
Прибiгла ще завчасу. Коло церкви вогнi, веселi натхненнi люди. У церквi
тiснота. Марiя пробилася досередини, хотiла купити свiчку, але не могла
пробитися до старостинця. Стала i молиться, i коли вiдчинилися царськi
ворота, а з хорiв зненацька вирвалося: "Христос воскрес iз мертвих", -
Марiя не витримала слiз, згадала Корнiя i гiрко заплакала.
Скiльки радостi i вогнiв! Марiя бачить вогнi, чу радiсть, але не може
стриматися вiд плачу. Це не ©© радiсть, ©© ще не прийшла. У не© лиш
смуток...
При кiнцi служби Марiя вийшла з церкви: навколо на цвинтарi люди з
пасками, горять свiчi. Марiя i собi примостилася. Коли посвятили, до не©
пiдбiгають засапанi сусiди.
- Марi ! Нещастя! Бiжи мерщiй додому. Хата твоя згорiла!
Марiя остовпiла. Не вiрить. Язик у ротi захолов.
- Скорiше, Марi ! Там дiти!..
Як стояла, кинула все i побiгла. За паску забула. Гi забрали чужi люди.
Бiжить, йойка , землi не чу . Пiд ногами пливучi крижини, i Марiя от-от
спiткнеться, стратить рiвновагу i впаде. З грудей випира дух, серце
рветься. Пiд гору вже не мала сили, i ©© майже винесли чужi люди.
Коли прибула до свого мiсця, все було скiнчене. Клунi вже зовсiм не
було, однi кам'янi стовпи лишилися. Хата догоряла, дотлiвали крокви,
платви, балки. Все .забрав вогонь. Не лишилося нi одного будиночка. Сусiди
ледь вирятували попечених дiтей. Дверi були сильно запертi, i прийшлося
виносити дiтей i стару вiкнами.
Стара непритомна. Грiх найшов на не©, i заснула. Сатана не поминув ©©.
Невiдомо, звiдки виник огонь. Горiло все нараз. Чи Марiя замикала дверi?
Хiба ж вона пам'ята . Зда ться, замкнула. У причепi свинi, зовсiм
попеклися. Конi покалiченi також. Корова мучиться. Не було завчасу кому
рятувати. Всi ж у таку пору в церквi. Згорiло все до останньо© пилинки, до
останньо© соломинки. Далося вирятувати лише кiлька образiв, якi стояли
коло будинкiв Конона i мали охороняти ©х. Вирятувано i Марi©не
благословення - Матiр Божу мл копитальницю.
Марiя не могла ходити i лежала з обв'язаною головою. Дiти плачуть, ©х
розiбрали сусiди. Стара, можливо, й не виживе. Все одно ©й не хочеться
жити.
- Такий грiх! Такий грiх! Заснути, чу те, у таку велику нiч, i то
старiй людинi; тодi, коли у церквi паску святять. Часом, чу те, людина
цiлу нiч без сну кача ться, а то як на те... Господоньку, Господоньку!.. I
за що така кара?
Пожежа у такий надзвичайний час наробила в селi гармидеру. Люди юрбами
йшли до Марi©.
- Христос воскрес, Марi ! Не плач, голубко. Ось тут принесла дiтям. Це
крашанки, паска, а тут скоромне. Не побивайся! Бог дав. Бог i взяв. Будеш
працювати, i Бог не лишить тебе. Не плач, Марi . Всi поможемо, люди добрi
поможуть. Знають тебе, Марi , не дадуть загинути з малими дiтьми. |
Люди одразу утворили сходини i вирiшили допомогти Марi©. Всi мають
зсипати на насiння зерна i обсiяти поля. Також гуртом мають допомогти ©й
звести на хатi стрiху i покрити ©© бодай соломою.
В скорiм часi по селi почали ширитися чутки... Шепотiли сусiдки коло
криниць, на перелазах i на колодках, що запалив Марiю Гнат.
- То-то вiн, людоньки, так пiзно прийшов до церкви. А прибiг - упрiлий,
задиханий, а як, чу те, оглядався. Очi так i бiгають, так i бiгають.
- А чи чули ви, куманю, що нiбито пiзнали на стежцi його слiди. На
Кононовому, на стежцi. Один з пiдбором з пiдковою, другий без пiдбора. У
кого ж ще такi слiди? Ну посудiть самi...
- То-то-то! А я, людоньки мо©,- спiва Гапка,- одного вечора перед
самим Великоднем, на плащани- цю-таки, бо саме роботи мала безлiч...
Думаю, спечу дещо, щоб на суботу лишилося менше тупотнi...
Дiтиська порозходилися, а я замiсила тiсто... Коли, чу те, зробилося
так темно, що мусила засвiтити блимавку. Засвiтила - не горить. Що за
чудо, прости Господи! Заглянула до не©, а воно гасу нема. Боженьку святий!
А тут i пiслати нема кого. Взяла, чу те, пляшку i до Геро©ка аж на
Шинкiвцi. Бiжу, зна те, а коло Кононово© клунГу темнотi, бачу, сто©ть
якась погибiль. Пiдходжу. "Добривечiр!" - "Добривечiр!" - "То ти? - кажу.-
А що тут робиш у таку пору?" То був Гнат. Сто©ть, курить. У мене i
стрiльнула думка, чи не до Марi© часом вiн" Молодиця сама, хто його
зна ... Ой, кажу йому, гляди. Як вернеться Корнiй, не буде жартiв...
Сплюнув, чу те, i просто через сад подався до свого саду. А я добiгла в
долину.
- Отаке, чу те! I хто б сподiвався. Такий господар, така чесна людина!
Кажуть, усю Бiблiю перечитав.
Сусiдки i куми так довго шепотiли, поки одного разу не при©хав до
Кухарчукiв врядник i стражники та почали Гната допитувати. На всi питання
Гнат не вiдповiдав. Все або вiдмовчувався, або казав: не знаю.
Зазвали свiдкiв. Тi мнуться, плутають. I так зле, i так недобре. Не
хочеться копати на Гната, але всi пересвiдченi в його винi. Покликали i
Марiю. Розпитали ©©, як вона дума : мiг Гнат це зробити? Подумала i
сказала: нi...
- Ну, а як же це могло статися?
- Не знаю. Може, вiд лампадки. Свiтилася лампадка...
- Але ж люди кажуть, що почало горiти одночасно скрiзь. Не могла ж
загорiтися вiд лампадки клуня, яка до того досить далеко вiддалена вiд
хати.
Марiя мовчить. Нi, вона все-таки не оскаржу його. Вона нiкого не
оскаржу , ©й, дяка Богу, люди допомогли... Поля вже обсiянi, а хату
покривають...
Урядник не повiрив Марi©. Щось тут не те. Забрав зi собою Гната, а по
деякому часi прибув до села слiдчий. Рана Марi© вже заживала. Дiти
го©лись, мати ще стогнала, але була надiя, що мати виздоровi . Худiбка
вичухалась...
При допитi слiдчого Марiя весь час твердила, що пожежа повстала вiд
лампадки або вiд комина. Перед святом багато палилося, комин був дуже
гарячий, а на горищi сiно. Хто зна , чи не трiснув комин i вiд нього не
загорiлося сiно.
- А чому ви дума те, що не зробив це Кухарчук? Проти нього стiльки
правдоподiбних свiдчень... Вiн же ранiш з вами жив? Так? Кажуть, що вiн
вас дуже любив i що ви його все-таки покинули... Пiсля ви розiйшлися. Вiн
вже не женився вдруге i весь час не спускав очей з вас. Хто зна , якi думи
вертiлися в його головi. А тепер надiйшов добрий час помститися. Чоловiка
вашого нема дома. Ви без захисту. Думав: знищить вас, i ви самi попросите
у нього допомоги. Може, вiн вам сам думав допомогти, а можливо, вiн ще вам
запропону допомогу. Люди кажуть, що до церкви прийшов дуже пiзно. Де вiн
був тодi? Заспав? Але ж його братова проговорилася, що встав вiд перших
пiвнiв, а спочатку твердила, що зовсiм тi © ночi не спав, а читав якусь
книгу. Що все це значить?.. Також на стежцi, коло клунi брата вашого
чоловiка, багато його слiдiв. Це доказано. Чого вiн там тупцяв? Кого
шукав?..
Марiя не зна , кого i що шукав. Вона лиш зна Гната, зна , як вiн ©©
любив, i не може повiрити, щоб до його голови мiг прийти такий звiрячий
намiр. Нi, нi... Вона не вiрить, вона не може вiрити.
А Гнат мовчав i нi в чому не признавався. Тримали у в'язьбi,
допитували, але через два мiсяцi прийшлося випустити за браком
безпосереднiх доказiв. Не знаходилося нi одного свiдка, який би засвiдчив
Гнатову вину.
I Гнат вернувся до села.



V

На осiнь хата Марi© мала знов вiкна i дверi, а над головою стрiху.
Правда, все це не виглядало так, як до цього часу, але жити можна було. На
полi зародило, люди допомогли зiбрати. Сад також допомiг i сипнув овочами.
Писала також про сво нещастя Корнi вi, i той прислав двадцять п'ять
карбованцiв. "Висилаю тобi, дорогая жена, двадцять п'ять рублей,писав
вiн.- Вислав би i больше, да не могу. Н пiл, н курiл, по копiйцi
складал... Купи дiтям что-нiбудь i сама не простудiсь. За некоторое время
пришлю ©що..."
I дiйсно за "некоторое время" прислав ще десять карбованцiв, та
повiдомив, що "в скоростi надiюсь увiдiтся, в чом остаюсь жiв i здоров..."
Марiя не так тiшилася присланими карбованцями, як тим, що скоро
побачить свого далекого Корнiя.
А Гнат жив дома. Сидiв у шопi, стругав бондарку або читав товстi книги.
Скiльки вiн того перечитав! Колись ходив по святих мiсцях, до Ки ва,
Поча ва, кожний раз приносив з собою багато книг i вечорами перечитував.
Люди казали, що "чорну магiю" вчить...
Раз зустрiв Марiю. Зупинив ©©, дивиться i смi ться. Що за дивовижний
смiх? Марiя знiяковiла.
- Чого ляка шся, Марi ? - пита .
- А що ж ти так смi шся?
- Смiюся... А що ж... Що маю робити, Марi ?..
- Ну?..
- Ти не гнiва шся на мене?
- За що?
- Як за що? А он говорять... Слухай, Марi ... Знаю, що ти тепер
потребу ш... Хотiв би тобi допомогти... у мене...
- Нi, нi, Гнате!.. Дуже дякую, але ж я нiчого не потребую... Я все маю.
Ти ж сам зна ш, що я все маю. Я i так не знаю, чим дякувати тобi за
колишню помiч... Ти вже досить допомагав менi. А менi треба йти... Скiльки
тi © працi...
- Постiй, Марi ... Ти дума ш, що пiдпалив я... Правда? Дума ш, хитрий
який... Пiдпалив, а тепер з допомогою лiзе... Нi, Марi .- Розiрвав на
грудях сорочку.Ось тут хрест, клянусь i цiлую його... Не я, Марi ,
пiдпалив...
Марiя остовпiла. Витрiщила очi i позира то на хрест, то на Гната. А
вiн нiчого. Дивиться певно i рiвно. Чоло зiбралося зморшками.
- Не ти, Гнате? Ти кажеш правду?
- Правду, Марi ...- вимовив твердо.
-ё Вiрю. Я рада, Гнате. Менi хотiлося, щоб це не ти пiдпалив. Я вiрила,
що це не ти... Так i слiдчому сказала.
- Знаю. Ти добре сказала. Ти сказала велику правду. Ти правдива, Марi ,
а тому хотiв би допомогти тобi. Нiхто не буде знати. Нiхто. Чу ш? Нiхто,
крiм нас двох. I я нiколи не покажуся тобi на очi. Ти ж спасла мене вiд
тяжко© i незаслужено! кари... Ти дала менi можливiсть ще жити i ще
сподiватися... Може, я ще буду потрiбним на цьому свiтi. Можливо, навiть
тобi буду потрiбним... Хто зна . Хто, дiйсно, може знати... Менi снився,
Марi , дивний сон... Снилося, нiби бачу великий темний льох, зовсiм
темний, так, що й навiть дивувався, як я мiг у ньому щось бачити. I бачив
я у ньому, у тiй густiй темнотi, твого середнього сина... Середнього,
кажу... Мабуть, у тебе буде ще тiльки один син... Так менi снилося...
Бачу, значить, твого сина Максима... Вiн чогось сто©ть витягнутий, як
вояк, в темнотi i зовсiм нагий, а в руцi у нього сокира. Одна тiльки
сокира., Трима ©©, як зброю яку... I думаю собi: що то тут робиш, сину?
Чого тут сто©ш? Нащо та темнота навколо, i чому не вийдеш на свiт Божий? А
вiн, Марi , сто©ть, майже непорушно сто©ть i дивиться в одну точку перед
собою. Що, думаю, вiн там бачить? Дивлюся, а там ще однi, ледь помiтнi
залiзнi дверi. На дверях багато поржавiлих замкiв, рiзних - великих i
малих, однi подiбнi на людськi кулаки, iншi на куснi каменю. Але я знаю,
що то замки... Ага, думаю собi. Так там хтось за тими дверима сидить i
кара ться... То вiн когось варту ... А снилося менi це у в'язницi, коли
сидiв за пiдпал тво © хати...
Гнат на хвилинку перервав мову. Марiя пильно дивиться на нього широко
вiдкритими очима...
- Слуха ш ти, Марi ?
- Слухаю, Гнате. Кажи...
- ...Так, думаю, це там когось ув'язнено... А льох страшний, стiни
грубечi, дверi залiзнi, замки тяжкi, тяжкi... Над дверима вималюване
велике страшне чорне око. Дивиться воно вперто на твого сина, а вираз у
нього сатанинський. Так, думаю, Сатана дивиться. I чому його нiхто не
прохромить?..
У той час страшнi залiзнi дверi самi вiд себе починають поволi
рухатися. Сатанинське око i твiй син зворушуються також i виявляють
неспокiй. Син твiй все вище i вище пiднiма свою сокиру... А дверi
сiпаються, трiщать замки, вiдпадають деякi з них на землю. По часi дверi
трошечки вiдхилилися, i зi щiлини висунулися спочатку чи©сь пальцi, пiсля
- довга, суха i струджена рука. Вона все бiльше й бiльше просува ться в
щiлину, облапу пальцями замки, але в той час син твiй поворухнувся i
тихо, навшпиньках, злодiйським ходом почав наближуватися до дверей. I коли
рука почала з дивовижною легкiстю, нiби якi вiдпадай, вiдривати замки
залiзних дверей, як твiй син розмахнувся сокирою i сiкнув по руцi... Рука
хруснула i вiдпала на землю. В той час дверi зненацька вiдчиняються, i у
дверях бачу блiду, виморену жiнку... Так, Марi . Бачу жiнку, яка трима
перед собою утяту руку, а з не© не бiжить, лиш повiльно капа кров...
Я пiзнав в тiй жiнцi зна ш кого?..- Гнат вперто дивиться на Марiю.
Марiя швидко пита :
- Кого, Гнате?
- Тебе! Це була ти... Марiя здригнулася.
- Гнате, не кажи, не можу... Що ти кажеш!..
- Слухай, Марi , далi!.. - майже наказував Гнат.- Це ж тiльки сон. Я не
видумав, це снилося менi... Снилося, коли сидiв у в'язницi... У дверях,
значить, сто©ш ти з вiдрубаною правицею i жалiбно дивишся на свого сина i
на його скривавлену сокиру. Окривавлену? Адже ж з руки майже не йшла
кров... Так. Але сокира була скривавлена. На нiй було багато кривавих
слiдiв. I бачу я, що десь з'явився i твiй чоловiк Корнiй. Вiн увiйшов,
спокiйно вiдняв вiд сина сокиру i розкро©в нею йому черепа...
- О Боже, о Боже!.. Що ти говориш?.. Гнате, отямся!..
Але Гнат уже мовчить. Спустив голову i дивиться в землю.
- У тебе,- каже по деякому часi,- порванi чоботи. Не мерзнуть ноги?
Скоро ж зима. Марiя приходить до себе...
- Чи ж то первина? - каже вона.
- Не первина... Але нащо, щоб мерзли... У тебе ж дiти. Для дiтей ма ш
шанувати здоровля. Виростуть дiти, кормитимуть, може, з них i люди
вийдуть. Мо© померли... Хай хоч тво© ростуть... У мене, зна ш, зайвих
двiстi карбованцiв... Вiзьми ©х вiд мене, Марi ... Чу ш? Вiзьми! Нiхто ж
не знатиме, ось заприсягаюсь Богом... Хотiв би тобi хоч чимсь вiддячитися
за твою велику справедливiсть... Вiзьми, Марi ... Марiя мовчить i нiби
зовсiм його не чу ...
- Ти, зда ться, не слуха ш мене... Марi ?
- Га!
-Ти не слуха ш мене?..
Марiя мовчить.
- Нiколи, нiколи нiхто не буде знати, коли ти вiзьмеш вiд мене той
дрiб'язок. I клянусь тобi, що нiхто не буде знати, що я з тобою сьогоднi
розмовляв тут так довго, а також нiколи не покажуся тобi на очi... Ну?..
Вiзьмеш? Ось тут i грошi при менi...- сягнув рукою за пазуху.
- Нi,_ нi, нi! Нi, Гнате!.. Прошу тебе, не треба! Не вiзьму тво©х
грошей... Я й так вдячна тобi за твою добру думку про мене... Не знаю.
Нiчого не знаю. Було б добре, щоб _ми, Гнате, нiколи не зустрiчалися. Ми
не будемо зустрiчатися. Правда, нi? Ну... Так!.. Я нiчого злого не думаю
про тебе. Повiр менi. Але грошi. Грошi, Гнате, треба вiддавати. Не можна
так - взяти i забути. Нi, нi... Так не годиться.
- Так не вiзьмеш?..
- Нi, Гнате. Не можу...
- Не можеш... Добре... Добре, Марi ... Там ми вже бiльше не будемо
бачитися. Я пiду собi, а ти пiдеш також... I не спитаю я, куди ти пiдеш, i
ти не спита ш, куди я пiду. Пiдемо рiзними далекими шляхами i чи зiйдемося
ще коли?.. Хто зна ... А може... А може, й нi... Ти, знаю, пiдеш до сво©х
дiток, сядеш коло них i подивишся на кожне. Не дивися на них сумно. Може,
доля вимага вiд них веселого погляду, бо життя буде тяжке, дуже й дуже
тяжке, Марi ... Бувай здорова... Бувай, Марi , здорова!..



VI

Днi далi минають. Дiти ростуть. Марiя журиться i вичiку Корнiя.
Де ж подiвся Гнат? Через кiлька днiв не стало Гната. Пiшов з дому i не
повернувся...
"Дивна людина,- дума Марiя, - той Гнат. Нi, нi... Може, то й дiйсно не
вiн. Нащо б клястися, робити такий страшних грiх... Ох i любив вiн!"
Дума доганя думу. Пiшла до ворожки, а та дала зiлля i казала пити.
Марiя перестала думати за Корнiя, дума за Гната. Напилася зiлля, i,
зда ться, полегшало. Що вiн ©й зробив? Хотiла не раз йти шукати його. Але
ж де вiн?'
Зима, великий пiст, смуток... Марiя йде до монастиря i молиться. Ченцi,
як i завжди, виходять на середину церкви i "Свiте тихий" спiвають. Марiя
клячить, шепче молитви... I зненацька... Цей кривий чернець... Гнат? Це
Гнат? Зиркнув i подивився на не©... Не ма часу. Одвернувся i: "Святого
блаженного... Iiсусе Христе..."
- Боже милостивий, будь менi грiшнiй! - б' себе у груди Марiя.- Боже!
Дай спокою мо©й душi!..
Прийшов Корнiй на Великдень. Марiя була на плащаницi, вернулася i кого
бачить...
- Боже! Корнiю! Ти? - Марiя плаче i смi ться. Тепер для не© приходить
справжн свято. А вiн випростався, поправився. Принiс усiм гостинцi. Марi©
шовку на спiдницю, але... Куди його, таку павутину, вiзьмеш. Одягнеш - i
все буде видно... Ще люди засмiють. Хай вже на смерть схова ...
А Корнiй перш усього оглянув господарку. Не скрiзь до ладу, але що ж
вона сама могла зробити. Конята ледь ходять. Попечений мало не здох, i
невiдомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче го©тися.
- А хто, по-тво му, Марi , те зробив? - пита Корнiй.
- Бог його святий зна ... Нiхто не може сказати... Ах,_ коли б вiн
знав, чия то робота. Вiн би з' ним розквитався по-сво му. Але як його
довiда шся... Вечорами повно людей. Корнiй оповiда про вiйну, революцiю.
Цар манiфеста видав, i нiбито вся земля ма прийти бiдному народовi...
-О,_ це справедливо! - гуторили дядьки.- Так i треба. Земля всiх... Хто
працю на нiй - дай тому...
Не працю - геть! Не заважай, не займай мiсця... Земля працi i поту
вимага ...
Великдень став дiйсно святом Марi©. Вийшла з Корнi м i дiтьми до
церкви. Дзвони дзвонять, смi ться небо i земля. Корнiй добре одягнутий,
дiти також, Марiя теж незгiрше... Йдуть гордо, а зо всiх бокiв:
- Христос воскрес, Корнiю! З при©здом!
- Воiстину воскрес! Дякую.
- А як же там "гапонець"? Дiстав?
- Та де там... Нашi дiстали.
- Нашi? Дивись, туди його матерi! Таке мале, а таке задиракувате. А
чому ж не насипали?
- Зм на. Генерали плохi©...
-_ О,_ то-то воно... А де ж був цар? За чим дивився?..
- Що цар... Цар за всiма не догляне...
- Воно-то звiсно...- чвирка крiзь зуби дядько.- Ото, рiзун його
матерi, коли б мене туди дав. Усiх перевiшав би. Люди кров ллють, а вони
зм ну роблять... I це такi порядки в нашiй Рас ©.
Корнiй сто©ть в гуртi дядькiв, вищий за всiх, i оповiда . Каже про
землю, царського манiфеста. Оповiда про Маньчжурiю i китайцiв, що
говорять зовсiм не так, як у нас, i до того носять косу, як жiнки...
Дядьки регочуть. Виходить, пустяшний народ... Де ж видано, щоб чесний
чоловiк бабську моду заводив. Видно зразу... Тьху! I тiльки...
Минуло свято, i Корнiй одразу в поле. Сонце свiтить, жайворонки
видзвонюють. Плуг кра мастку чорну цiлину. Минуло© осенi не встигла Марiя
позяблити. Борозною ворони скачуть i пiдзбирують борознякiв. При мно так
ходити за плугом, при мно чутися зв'язаним з землею. Шкода тiльки, що
нивка така вузенька. Пройшов кiльканадцять разiв - i межа. Ех, треба поля!
Неминуче треба поля, бо ж дiти ростуть...
Посiяв i думав хату перекрити. Знiме снiпки, а дасть знов черепицю, але
трапилася купiвля землi, i Корнiй задаткував десятину. Марiя радiла. Це
нiчого, що прийдеться дещо живота стягаути. Нiчого. Десятина завжди
десятина. Вона готова з останнього пнутися, а все-таки десятинка буде.
Хiба ж ви не бачите, що дiти ростуть, а ©м же треба землi. Куди пiдуть, що
робитимуть? У пани всi не полiзуть, та й щоб людина стала паном, треба
вчитися, а щоб учитися, треба знов грошей.
До всього Марiя знов завагiтнiла. Мала вже таке щастя, що якраз на лiто
мусила бути вагiтною. А тут стiльки скрiзь працi. Перед Рiздвом дiстала
хлопчика i охрестила його Лаврiном. "Хай здоров росте,- вiншували куми.-
Краще хрестини, нiж мерлини".
Ах, Марiя пережила всього. Було i хрестин, i мерлин. Не первина. Видно,
пiд такою планетою родилася.
Десятину поволi виплатили. Стягнулися до останнього, але виплатили шмат
поля. Хай буде. Це ж грунт, це капiтал, як казав Корнiй.



VII

I далi пiшли днi рiвною довгою чергою, вкладаючись у мiсяцi й роки. Якi
це були гарнi, повнi, округлi роки. Кожний схiд сонця приносив працю,
захiд - вiдпочинок. Ростуть дiти. Прибува потроху землi. За хатою
засадився новий садок, i молоденькi щепки щовесни вкриваються нiжним
усмiхненим цвiтом. Минуло п'ять рокiв - i Корнiй господар. Корнiй з
широкою бородою, Корнiй почесний чоловiк у громадi.
Недiльним ранком по веснянiй сiвбi, коли пiдроста i почина хвилювати
жито й пшениця, Корнiй замiсть до церкви йде в поле. Для нього й тут повно
Бога. Стань навколiшки i молися. Сонце величне i вiчне, сонце поля i села,
звелося з-за далеких обрi©в i пiдноситься у височiнь. Широкою твердою
ходою йде Корнiй польовою дорiжкою помiж пашнями, дивиться на повiльнi,
нiби котячi, сiро-зеленi хвилювання розлогих пiль, слуха невтомнi
видзвони жартiвливих соняшних птахiв над собою, сильними мужицькими
грудьми вдиха мiцний, хрусталево-прозорий i пахучий воздух. Нема тут
кiнця. Нема краю. Вiтер теплий i м'який пливе i топче по ланах, бiлi
хмаринки, нiби лiле© блакитного велетенського ставу, пiдбарвленi легко
сонцем, пливуть i десь там западають за чорну стiну далекого дубового
лiсу.
I як не йти в таку годину в поле? Як не любити його? Скiльки тих
колоскiв... Боже, скiльки ©х тут!.. Бiльше, нiж зiр у небi... I хто дав ©м
життя? Он йде Корнiй з твердим поглядом i шорсткою долонею. Це вiн сiяв
зерно. Це вiн дав йому змогу розумно торкнутися землi, пустити ссавчики у
м'якоту велико© планети i вирости у нiжне, чудесне, увiнчане колосом
стебло.
Честь тобi, Корнiю! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вiтром, з
просторами неба, з сонцем! Сам Бог!.. I скiльки разiв бува , що Корнiй без
нiяко© причини ста , знiма новий недiльний кашкет i хреститься. Чого
Корнiй хреститься? До кого? Ах, Корнiй не скаже, чому вiн хреститься...
Хочеться, i вже... Чу радiсть, чу велич, чу присутнiсть вищо©, вiчно©
сили...
Верта ться додому i почува себе, як по молитвi... Легко, радiсно. Он
женуть худобу "з роси"... Чи© то корови он iдуть? Корнi вi. Шiсть ©х,
розкiшних, повiльних тварин, iдуть i несуть тобi, Корнiю, пахуче молоко.
За ними йде Корнi ва дочка Надiя.
Зрiвнявся з Надi ю.
- Напаслись? - пита .
- Хiба не бачите, тату? Не напаслися. Папгi нема...
- Приженеш додому i даси ©м конюшини...
У Корнiя не тiльки корови. У Корнiя конi випасенi, блискучi. У Корнiя
господарство. Вiн вже давно забув тi часи, коли-то на гармонi© грав та
тягнув у Мартина поденщину. Минулися тi часи, хоча Марiя не раз про них
згаду .
Дома обiд. Марiя була у церквi i оповiда , про що люди гуторять.
Кажуть, що ма бути вiйна, що нiби нiмець задумав на "нашого" воювати.
Корнiй i Марiя обмiрковують тi чутки i приходять до переконання, що варто
насипати тому нiмцевi - хай не лiзе.;.
Демко вже парубочиться. Тiльки пообiдав - i одразу до дзеркала... Чеше
свого чуба, на музики збира ться.
- Ти, Демку, не дуже-то там того...- каже Корнiй.- Ще нагуля шся. Менше
за чуба, а бiльше за господарку дбай... Куди збира шся?
- Куди ж вийду... От-вийду в село. Не буду ж весь час на печi сидiти.
- А хто то виведе на пашу конi?
- А Максим. Що вiн ма робити?.. Тiльки те й робить, що ганя по вигонi
з хлопцями...
- Максим ще кращий робiтник, нiж ти... Ой сини! Дивiться менi. Не
дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повiрте менi.
- Який розумний,- вiдгриза ться Максим.- Сам iде на музики, а я маю
конi пасти.
- А що ж ти ма ш робити? Тiльки й робити. Я вже сво вiдпас. Не
заставляють тебе косити чи орати,- каже Демко.
- Но, но, но! Ще посварiться. Ти, Демку, нiде не волочися, виведеш йому
конi, напо©ш i хай пасе. Мусиш, Максиме, пасти. Гляди менi, як застану
тебе, як недавно, з хлопцями, конi в шкодi...
Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимовi це зовсiм не до
впедоби. Вiн звик щодня бiгти на вулицю, назбирати юрбу хлопчиськiв i
гасати з ними по вигонi та садах. Видерти кубло птаха, обiрвати чужу
яблуню чи грушу, зробити якусь капость... О, на це Максим перший майстер.
Корнi вi не раз приходилося вислухувати вiд сусiдiв за Максимовi вчинки,
але пiсля дiставалося i самому справниковi досить. Корнiй не попускав
вiжок. Всяка провина мусить бути вiдповiдно вирiвняною.
Марiя в таких випадках мовчала, ©й всi рiвнi, всi добрi. Не робила
рiзницi мiж дiтьми, не заважала батьковi давати ©м накази, але й не
боронила нiчого дiтям. Надто не боронила Демковi ходити на гулянку.