стiльки нових полотнищ, що одразу нiби зробилася екзотичним парусним
кораблем. Вiтер роздував цi рiзнокольоровi паруси, коли канонерка круто
повернулася i пiшла назад до гаваяi, як чорна стрiла. Вона стала в гаванi
бiля хвилерiза й моментально кинула якiр. Тим часом крейсер пiдiйшов уже
зовсiм близько, i на кормi в нього червонiв турецький стяг. В бiнокль уже
можна було прочитати слово "Iсмет". Комiсар став бiля арки, дивлячись на
крейсер. Постать комiсара набула найбiльшо? виразностi й сили, вiн знав,
що на крейсерi ? морськi бiноклi. "Iсмет" викинув iз прови бiлий димок,
пролунав пострiл швидкострiльно? гармати, ще кiльканадцять пострiлiв
вiдбилися у хвилях i полягали по берегах: пошана державному прапоровi
кра?ни. Канонерка вiдповiда? стiлькома ж пострiлами сво?? гармати: пошана
турецькому прапоровi. Крейсер зайшов пiсля цього до гаванi i став
посерединi. Знову мовчанка i знову пострiли - по двадцяти одному з кожного
боку. Це вiтали членiв уряду: крейсер - комiсара, а канонерка - мiнiстра.
Кiнооператор крутив не переставаючи.
Комiсар спокiйно дивився на "Iсмет". Вiн перечiкував безконечний ланцюг
процедур, що ?х вимагали дипломатичнi закони й дипломатична ввiчливiсть.
Спочатку до крейсера по?хав моточовен iз лiкарем i начальником порту.
Потiм моточовен вiдвiз на "Iсмет" турецького посла з дружиною. На цьому ж
човнi по?хали й тi, що мали з собою кiноапарат. Далi - моточовен
повернувся без посла i його дружини. Нарештi, з крейсера спустили шлюпку з
дванадцятьма матросами, i трапом зiйшло до шлюпки ще дво?. Весла
опустилися на воду, шлюпка полетiла до естакади, на якiй стояв комiсар.
Настала врочиста хвилина. Фотографи пролазили крiзь натовп аж до комiсара,
перешкоджаючи кiноапаратовi працювати. Помiчник оператора прибирав ?х з
дороги, вириваючи з землi, як кущi трави. Комусь була вiдiрвана пола
пальта, але цього нiхто не помiтив серед загально? урочистостi. Шлюпка
пiдлетiла до схiдцiв. Всi весла одразу стали вертикально, i з них потекла
вода матросам на руки. На кормi стояли мiнiстр, ад'ютант його з
опереточ-ними еполетами i керманич шлюпки. Мiнiстр був у цилiндрi, у
великих рогових окулярах i в довгому чорному пальтi з хутряною шаллю
комiра.
Комiсар зiйшов схiдцями аж до води i привiтно чекав мiнiстра - доки той
ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гiмна. Фанфари пронизливо
спiвали. Мiнiстр став на берег i зняв цилiндра. За мiнiстром вискочив
ад'ютант. Простягнута рука мiнiстра зустрiла руку комiсара, яка перед цим
вiддала особi мiнiстра честь по-вiйськовому. I ще дужче й голоснiше
загримiли труби оркестру.
- Вiд iменi мого уряду, - сказав комiсар французькою мовою, - вiтаю
вас, пане мiнiстре, iз щасливим прибуттям до нашо? кра?ни. У вашiй особi я
вiтаю представника великого турецького народу, що виборов собi волю й
незалежнiсть. Милостi просимо, пане мiнiстре. Даруйте менi тiльки, коли я
не зможу через сво? людськi обмеженi можливостi виказати всю ту
гостиннiсть i всю ту щирiсть, яку я почуваю до вас, пане мiнiстре, i до
великого народу, представником якого ви ?. Хай живе Туреччина!
Музика не вгавала, повторюючи мелодi? гiмнiв обох кра?н, барабанщики
надто голосно грали на барабанах. Мiнiстр тримав лiвою рукою цилiндра бiля
голови, дивився кудись убiк i вниз, вiдповiдав тихо, трохи гаркавив,
вимовляючи французькi слова.
- Я щасливий, пане комiсаре, ступити на вашу землю. Мiй уряд - уряд
високо? Турецько? Республiки - доручив передати вам, а в вашiй особi й
урядовi братнього й сумiжного з нами Союзу, що ми сто?мо на твердих
засадах усiх попереднiх угод i простяга?мо вам братню руку через море. Ваш
великий народ, ваша славна кра?на, ваша могутня армiя - ? дружнi нам,
нашiй боротьбi й нашому процвiтанню. Хай живе Союз!
Потиснувши ще раз руки, комiсар i мiнiстр стали поруч. До мiнiстра
почали пiдходити тi, що були з комiсаром. Вони тисли мiнiстровi руку,
говорили привiтальнi слова й вiдходили, доки товмач переказував мiнiстровi
змiст ?хнiх промов. Так пiдiйшов заступник комiсара, пiдiйшов голова
мiста, наблизився комендант гарнiзону, нарештi бiля мiнiстра став робiтник
яко?сь портово? майстернi. Вiн був допiру вiд роботи. Його мозолява долоня
зустрiлася з рукою мiнiстра. Мозолi й машинове масло непри?мно вразили
мiнiстра. Непомiтно глянув на комiсара, але останнiй урочисто тримав руку
бiля кашкета, нiби роблячи огляд цiлiй армi?. Робiтник сказав:
"Вiтаю турецький пролетарiат. Повиганяйте й сво?х буржу?в, як ми
вигнали сво?х. Хай живе Турецька Республiка!"
Подано автомобiлi. Мiнiстр, тримаючи цилiндра в руцi, обiйшов почесну
варту, що стояла, як зелена стiна.
Я мав двi вiльних години до зустрiчi комiсара з мiнiстром. Я ?х
витратив на органiзацiю знятого матерiалу, на пiдготовку до наступного
знiмання. О десятiй годинi вечора мав бути бенкет у Будинковi армi? i
флоту, i я хотiв, закiнчивши востанн? знiмати о четвертiй годинi, дати
готовий фiльм на початок бенкету. Теоретично це було цiлком можливе.
Особливо пiсля того, як комiсар попросив мене "показати туркам нашу
технiку". Практично ж - я ризикував, вийнявши з кишенi годинника та
блискавично розподiляючи свiй час i час сво?х помiчникiв.
Вже було знято до трьохсот метрiв плiвки: на вокзалi, в порту, бiля
крейсера, по дорозi до готелiв, у автомобiлях, на палубi крейсера. Знiмало
тро? найкращих операторiв. Ще тiльки десь забарився оператор-хронiкер, що
йому я дав саrte bIаnche[8]. Вiн мусив знiмати все, що знайде навкруги
подi?. Цей оператор недавно при?хав з Америки, де кiлька рокiв жив i
вчився, i його можна було послати знiмати акул у морi, не турбуючись за
добрi результати. Проте досi його ще нема? в лабораторi?.
Плiвка вся пiшла виявлятися. На це потрiбний був час. Далi - фiксаж i
промивка. На сушку негатива треба було двi години. Ми витирали плiвку
чистим спиртом, щоб вона скорiше сохла, але виграли ми лише п'ятнадцять
хвилин. Суха негативна плiвка йшла до друкувально? машини. Позитивна
плiвка з машини йшла у виявлення, фiксаж, промивку й сушку. Потiм позитиви
рiзалося по кадрах, i можна було робити монтаж фiльму. Доки негативи
виявлялися, я написав титри до фiльму, ?х було до двох десяткiв.
Написавши, я телефоном прочитав ?х заступниковi комiсара, i ми вдвох ?х
проредагували. "Дружня зустрiч представникiв сусiдських держав" - назвав я
фiльм. Далi йшли написи з прiзвищами комiсара, мiнiстра, ?хнiх супутникiв
- написи iнформацiйнi. Крейсер "Iсмет" - салюту? прапоровi нашо? кра?ни.
Дружина мiнiстра з дочкою - i довжелезнi iмена обох дам. Титри я вiддав до
друкарнi кiнофабрики, менi ?х набрали зараз же, вiдбили, i, перевiривши, я
вiддав ?х знiмати на плiвку.
Я дотримуюся тi?? думки, що, коли в спiшнiй роботi ? серйознiсть - цю
роботу нiколи не зробити так швидко, як треба. Тому до кiнолабораторi? я
влетiв, як вихор, i голосно почав спiвати щось веселе. Я запропонував
кожному з монтажистiв, монтажниць, барабанщикiв, промивальщикiв, друкарiв
i виявникiв - жовтобоких яблук з ближчо? кооперативно? яблунi. На яблуках
ще були стружки, та ми обтирали ?х руками й кусали так люто, що сiк
розлiтався на боки. Ми встигли пригадати кiлька плiток з фабричного життя
й анекдотiв, кiлька солоних слiв проковтнути i розсмiшити
дiвчат-монтажниць, доки прийшов з виявочно? кiмнати майстер i сказав, що
негативи вийшли потрiбно? густоти й належно? рiзкостi освiтлення.
Я глянув на годинника й заявив, що менi треба вже в похiд. На дверях я
зустрiв оператора хронiки з Богданом. Вони були бруднi, мокрi, обiдранi,
але задоволенi.
- Ви, мабуть, на небi були, - поцiкавився я, - i звiдти знiмали?
- Ми знiмали з маяка, з дубка, з води, з даху зерноперевантажувача, з
естакади...
- Доволi, - перебив я, - iдiть виявляйте негативи. А ви, Богдане,
розповiдайте толком, доки ми ?хатимемо зараз у гостi до мiнiстра.
- Слухай, - крикнув нам услiд Директор, - це ж отой самий "Iсмет", що
на нього я мiни мусив ставити. А командир, якби ти бачив...
Ми вiд'?хали досить швидко, не дослухавши кiнця, бо не було часу.
- Валяйте, - сказав я Богдановi.
- Нiчого вже валяти - все повалене. Тепер треба гарно все попiднiмати.
Я нiчого не розумiю на знiманнi, але щаблiв на драбинах ми перерахували
досить. Менi Сев подав одразу iдею - для чого треба знiмати.
- Як для чого? Для фiльму хронiки.
- Це вже там видно буде, а знiмали ми для майбутньо? картини Сева. Ми
знiмали з маяка, як "Iсмет" наближа?ться до мiсця катастрофи, як стрiля? в
бiдного й нещасного парусника. З даху зерноперевантажувача ми знову
знiмали пострiли "Iсмета", а в кадрi майорiв наш прапор. Ви пам'ята?те, як
на парусниковi сто?ть босий капiтан-румун бiля прапора й дивиться на
крейсер? Так я навiть грав спину цього небiжчика перед кiноапаратом.
- А Сев? Зна? вiн те, що ви робили?
- Та Сев був увесь час iз нами. Я зiтхнув з полегшенням.
- А для мене що ви зняли?
- Для вас ми зафрахтували дубок iз сiном. Ми позалiзали в сiно, а дубок
маневрував по гаванi, як дурний. Вiн так близько проходив бiля крейсера,
що одержав добру порцiю лайки турецькою мовою. Зате ми крутили в сiнi
апарата, як несамовитi, i встигли зняти навiть матросiв, що пiдходили до
бортiв поглузувати з нашого дубка.
- Потiм iще така справа, - сказав Богдан, помiтивши, що автомобiль хоче
зупинятися, - ви обережнiше з Севом i з тою вашою видрою.
- А хiба що? - сказав я, вилазячи з машини.
- Вiн дуже знервований сьогоднi. Я бачив, як вона його зустрiла. Сев
гаряча дуже людина. Це не попередження, а просто - зауваження моряка, що
трохи забагато поповисiв на ниточках над смертю.
- До побачення, - сказав я.
- Добре, я за вами подивлюся. Менi дуже не до вподоби, коли жiнка
почина? нехтувати сво?ми друзями: це значить, що вона на комусь зупинила
око.
"Les paroles sont faites pour cacher nos pensees"[9]
(Ф у ш е, "Мемуари")
Розмова йшла французькою мовою.
- Як чудесно свiтять прожектори! У нас на "Iсметi" ? на баштi такi
самi. Ми будемо, знятi всi, як сидимо?
- Так, пане мiнiстре. Ця невеличка незручнiсть вiд свiтла зараз мине.
Для iсторi? треба зафiксувати на плiвцi наше побачення як документ для
нашо? угоди.
- Ви, пане комiсаре, хочете глузувати з мене. Наше дружн? й товариське
побачення навряд чи передбача? якiсь серйознiшi угоди за угоду звичайну -
торговельно-рибальську.
- Рибка бува? рiзна в нашому морi, як гада? пан мiнiстр? Комiсар
смiявся.
- Ви при?хали на крейсерi, я одяг вiйськову форму. Чи не значить це, що
я хотiв пiдкреслити свою силу на сухопуттi? Нi, не значить, бо й флот мiй
сто?ть по вiйськових схованках, й ви зна?те, на якому мiсцi в свiтi його
тоннаж.
- У вас спецiальнi кiнськi заводи ? чи коней до кавалерi? постачають
рiзнi люди? Той кавалерiйський загiн, що супроводив мене, сто?ть вище всiх
похвал, пане комiсаре.
- Це не найкращий загiн. Коней розводять i виховують державнi заводи,
кiнськi заводи: в киргизьких степах, бiля Уралу, в Сибiру. Ви розумi?те,
пане мiнiстре, що треба провадити добiр жеребцiв та маток, щоб виробити
добру кавалерiйську породу для нашо? велико? рiвнини. Пам'ятаю, рокiв
десять тому я зацiкавився цi?ю справою й навiть оглядав один такий завод
мого iменi. Уявiть собi - глушина, дикий степ, сонце. Цiлi косяки кобил з
лошатами ходять на пашi. Верхи на маленьких волохатих конях скачуть
навкруги пастухи. Яка поезiя, пане мiнiстре, - такi собi малi хлопцi на
маленьких конях керують страшним табуном кобил з лошатами. А на нiч ?х
приганяють до ста?нь, де кожна кобила ма? прекрасне лiжко.
- Мене теж цiкавило кiнське хазяйство. Та я, бачите, волiю краще ?здити
на крейсерi. Ви щось почали говорити?
- Кажете, на крейсерi? Приймiть мо? захоплення з вашого каламбура. Я ще
з то? нашо? зустрiчi трохи недочуваю. Хворiю на вухо. Проте, як гада?те,
коли ми нарештi викона?мо те, до чого прагнемо вже десять рокiв, а до нас
про це мрiяли приблизно стiльки ж? Я кажу про внутрiшнiй морський басейн.
"Юпiтер" свiтив просто в вiчi мiнiстровi, вiн закрив окуляри на секунду
рукою. Незважаючи на це, паузи не трапилось.
- Я даю свого пiдпнса, пане комiсаре. Тепер нам нiщо не перешкоджа?.
Знову пiдходить мiй секретар. Чого вам треба, Зекiя? Я вас покличу, коли
ви будете потрiбнi.
- Кiнематографiсти просять знятися всiм у групi.
- Вони вже кiнчають знiмати? Тодi ходiмо, пане мiнiстре, сядемо. Хай
бiля мене буде ваш капiтан "Iсмета". А вам я можу дати мого ад'ютанта -
доброго кiннотника.
Група вийшла вдалою й цiкавою. У центрi сидiли дружина й дочка
мiнiстрова. Бiля дочки сидiв сам мiнiстр, а праворуч вiд нього примостився
на кра?чку стiльця кiннотник. Вiн почував себе незручно: боявся, що пiд
ним розвалиться стiлець. Так знiматися кiннотник не звик, i тiльки два
ордени, прибитi до його грудей, врятували становище. Вони нагадали
кiннотниковi, що над ним полощеться в повiтрi непереможний прострелений
кулями стяг. Поруч дружини мiнiстра сидiв комiсар, маючи лiворуч вiд себе
капiтана "Iсмета". Капiтан сидiв урочисто, бо вiн був уже лiтня людина i
знав, де й як треба сидiти. Це малий худорлявий турок iз голеним обличчям
й безцвiтними очима. Крейсер "Iсмет" був завеликий для такого вершника,
проте капiтан сидiв поважно й мiцно, а ордени його вилискували на свiтлi,
як цяцьки золотом гаптованого мундира. За переднiм рядом товпилися
дипломати й вiйськовi.
У комiсара й у мiнiстра на губах легенький осмiх, нiби вони головували
на родинному святi. Тiльки напружена постать кiннотника та спокiйна
суворiсть капiтана крейсера показували, що родини в комiсара й у мiнiстра
було багато.
Я розбудив у собi машину. Виразно я чув, як якiсь колiщатка цокотiли в
менi, впливаючи на руки, ноги, голос. Коли б я був на той час колесом i на
дорозi в мене лежала б людина, я не звернув би з дороги, знаючи, що я
загаю кiлька хвилин часу, коли почну об'?здити людину. Такий стан мiй
нагадав менi катання з високо? снiгово? гори - не можна зупинитися, не
про?хавши всю путь. Або ще краще - першу науку плавання, коли людину
кинуто в воду i вона брьоха?ться, рятуючи себе i вважаючи за сором
кричати. Або ще - стан мiй нагадував оскаженiлу машину, в якiй зiпсовано
гальмо й яка мусить мчати, доки в нiй ? горюче. З машини не вискочиш.
Треба лише правувати, доки машина загубить силу. Або... та багато ще можна
навести порiвнянь для характеристики мого перебування в кiнолабораторi?
вiд 5-? години дня до 10-? вечора в день побачення комiсара з мiнiстром.
Плiвки було знято щось iз сiмсот метрiв. З цього треба було викинути
брак i решту змонтувати, вставивши титри. Лабораторiя працювала понад
норму. По всiх кiмнатах нiби виросли руки: так швидко передавалися
потрiбнi речi. Не знаю, що змушувало лаборантiв i монтажниць так
працювати: ?м же нiхто не плататиме за час, що вони прогають поверх сво?х
годин. Така влада творчо? роботи над людиною, що забува? вона за втому i
за ?жу, i десь з'являються подвiйнi сили, почетверена енергiя i
повосьмерена жвавiсть i веселiсть. Весела робота - це втiха i мета життя.
Коли кожне зна?, куди прикласти сво?х рук, як каменяр зна?, куди ляже
кожний камiнець у стiнi, - як радiсно тодi жити й як жваво пiдносяться
людськi будiвлi!
Добре виконана робота - це спортивний рекорд, пiсля якого солодко ниють
руки i трохи шумить здорова голова. Таким рекордом стояли перед нами два
рулони плiвки, кожний по триста метрiв. Як же ж ми працювали! Маючи пiд
рукою невдосконаленi iнструменти, старi розчини хiмiкалiй, що нерiвномiрно
виявляли плiвку, поганий приплив повiтря до барабанiв, де сушилася плiвка,
- ми працювали наче з натхнення. Кожний з нас у той же час зберiгав
хвилини. Це було чудове полювання за хвилинами! За цi години ми зробили
безлiч винаходiв: що моталка з жовтою ручкою на двi хвилини скорiше
змоту?, не дряпаючи плiвки; що малий барабан хутчiш крутиться, бiля нього
витяжна труба, i плiвка, на ньому сохнучи, зберiга? нам кiлька хвилин; що
ацетон для склеювання шматкiв плiвки треба трохи-трохи нагрiти в руцi; i
багато iншого, що тепер зда?ться зовсiм дрiбницею, а тодi вiдогравало
велику роль i впливало непомiтно, але вперто на наше полювання за
хвилинами. Крiм усього, я мусив виграти собi пiвгодини для того, щоб
проглянути сумнiвнi шматки на екранi до монтажу, а перед десятьма годинами
вечора - ще пiвгодини на перегляд остаточно змонтованого фiльму: шiстсот
метрiв по 5 - 6 хвилин на кожну сотню. В очах же в мене стояла Тайах. Я
витирав губи, нiби стираючи ?? поцiлунки, i передо мною пливло тодi рожеве
марево. Я випускав iз рук плiвку, вона падала до мiшка, як блискуча
гадюка, i там ворушила хвостом. У такi моменти я нiчого не бачив перед
собою, а лампа, що свiтила за матовим склом, здавалася менi мiсяцем, що
розплився в нiчному туманi, або - соняшником, який iнодi вирина?
подорожньому з туману, що восени обволiка? ? степи, i дороги, i розквiтлi
жовтi соняшники.
Я встиг побачити Тайах удень, повертаючи з особняка, де знiмав комiсара
та мiнiстра. Я ?хав машиною. Було людно на вулицях, шофер не мiг нiяк
розiгнатися. Я ?? побачив на розi, коли вона пiднесла руку догори,
зупиняючи мою машину. Поруч не? стояли Богдан i Сев. ?? обличчя було без
мiри радiсне та схвильоване. Сев похмуро жував папiросу. Богдан стояв
осторонь i робив вигляд, нiби його зовсiм не стосу?ться вся гра. Вiн був
увесь новий i аж шелестiв. "Дружочок, любий!" - скрикнула Тайах,
пiдбiгаючи до авто. Я вiдчинив дверцята й одразу ж потрапив до не? в
обiйми. Вона мене тричi поцiлувала, незважаючи на публiку, що йшла повз
нас. Та я вiдчув, що це були якiсь винуватi поцiлунки. "Ти вiльний,
Дружочок?" - запитала вона, мнучи рукою мою краватку. "Нi. Я звiльнюся
лише пiсля 10-?", - промовив я тихо. "Менi вони вже казали, та я хотiла,
щоб ти ранiше", - сказала вона капризним тоном. Я повторив свою фразу.
Щось ?й здалося дивним у тонi мого голосу. Вона подивилася менi в вiчi
безконечно щасливим i несмiливим поглядом, ?? очi благали. Я переборов
себе й обняв ?? легенько за плечi. "Не треба, радiсть моя, боятися", -
сказав я голосом, який дзвенiв так, нiби вiн нiколи не мiг перерватися.
Шофер махнув рукою, тороплячи ?хати. Я нахилився до Тайах i заплющив на
секунду очi, вiдчувши ?? губи. Наче я вiд'?здив кудись без повороття. Я
сiв до шофера, залишивши тiнь на Богдановiм обличчi й зовсiм похмурого
Сева.
Я раптом приходив до пам'ятi, дiставав упалу плiвку i входив до темпу
справ, наче очунюючи пiсля довго? млостi. Плiвка, як жива iстота,
розважала мене. А товаришi по роботi приймали мою коротку задуму як
хвилини натхнення, ходили тодi на пальцях i притишували голоси.
Нарештi я добрався до плiвки, що ?? знiмав Богдан з Севом та
американцем. Я трохи пожвавiшав i почав наспiвувати якусь мелодiю. О, це
так нагадувало ?хнi рiзноманiтнi душi! Я пiзнавав оператора в ракурсах i в
карколомних точках знiмання. В одному мiсцi я вiдчув, як плавко колишеться
в повiтрi кiноапарат, разом iз оператором i, очевидячки, разом з тi?ю
спорудою, на яку витягла ?х невгамовна професiя. Iншим разом апарат знiмав
так близько вiд води, що чергова маленька хвиля нiби заливала об'?ктив, а
з ним - i екран. Крейсер тодi здавався дитячою забавкою й, у всякому разi
- набагато меншим за хвилю. Я пiзнавав Сева, його людську думку в кадрi,
де на першому планi сто?ть спиною Богдан, бiля нього руха?ться прапор, а
вдалинi стрiля? бiлими димками швидкострiльна гармата крейсера. Сев дав
перевагу прапоровi i змусив глядача стати поруч нього i, завмираючи вiд
страху перед гарматою, проклясти зброю боягузiв. Я пiзнавав Богдана в
кадрах, знятих iз сiна на дубковi. Якась соломинка нависла над об'?ктивом,
потiм друга й третя, ось i цiлий кущ виткнувся з нижчого краю. Складалося
чудне враження подорожi бiля крейсера на островi з трави, i крейсер ставав
нiби сам непорушним острiвком, коли бiля нього пливла земля i пливли
трави. Я пiзнавав усiх трьох в чудних i чудесних шматках плiвки, що я
проглянув. Проте ?? я вiдклав, менi вона не годилась, ?й Сев сам колись
дасть мiсце в сво?му фiльмовi, посеред плавань корабля, якого творили ми
гуртом.
Годинник невблаганно цокотiв на стiнi. Вже довге промiння вечора
простяглеся по кiмнатi з сушильними барабанами. Лабораторiя безлюдна. По
одному, по дво? кiнчали сво? частки роботи лаборанти i бажали нам щасливо
залишатися. Нарештi вся плiвка лежить лiворуч вiд мене на столi, а, крiм
мене, в кiмнатi залишилось тiльки тро?: монтажниця, механiк, що мiг менi
показати на малому екранi кожний шматок фiльму, i шофер, який, поставивши
машину у дворi перед вiкнами лабораторi?, зайшов пересидiти нудний час
чекання, його домчвка була близько фабрики, але люди завше люб-. лять бути
щирими й запопадними там, де ?м цього самим хочеться. Шофер мав вiдвезти
мене з картиною до Будинку армi? i флоту. Монтажниця хутко кле?ла шматки
плiвки, клацала машиною, намотувала плiвку на рулон i була люта, як тигр,
якому дають ?жу маленькими шматками. Я не встигав ?й вибирати кадри.
Годинник пробив дев'яту. Роботу майже закiнчено. Маючи ще годину, я був
цiлковито забезпечений вiд помилок. Ми пiшли до кiмнати для переглядiв, i
механiк швидко пустив апарата. Дивилося картину нас тро?. Шофер сiв бiля
монтажницi. "Пускати?" - запитав механiк крiзь вiконечко. "Пускайте". Ми
проглянули обидвi частини - усi шiстсот метрiв. Коли засвiтилося свiтло, я
довго не вставав iз мiсця. Я втомився. Менi самому стало дивно, що кiлька
годин тому була ще порожня плiвка. Тепер на нiй рухались тiнi людей, i
шматки подiй були захованi вiд забуття.
За стiною годинник пробив пiв на десяту. "Ви помалу крутили, зда?ться?"
- запитав я механiка. "Нормально, як завше". Я був стомлений до краю, в
менi пов'яли всi м'язи. "Як вам сподобалося?" - промовив я до шофера й
монтажницi. По тому, як вони разом обо? щось вiдповiли, я зрозумiв, що
вони нiчого не бачили. У них були, очевидячки, iншi справи, цiкавiшi за
мою працю. I я на них зовсiм не гнiвався. Ми по?хали вдвох iз шофером i
повезли фiльм.
?хали ми дуже помалу. Чи то менi так лише здавалося, бо скрiзь на
вулицях нас хотiли зупинити сюрчки. Було зовсiм темно, над Мiстом була
прозора нiч. Пiвдень почувався в бадьорому й п'янкому подиховi вулиць i в
яскравому блищаннi зiр. Платани й липи стояли нерухомо, i тротуари бiля
них тяглися рiвними сiрими смугами.
Будинок армi? i флоту був декорований i освiтлений. Ми при?хали за 15
хвилин до десято?. Я попросив шофера почекати i зайшов сам досередини.
Мене зустрiв адмiнiстратор кiнофабрики: "Вже?" - запитав вiн боязко. "Нате
ось, тримайте, бо в мене болять руки". Я пройшов з адмiнiстратором нагору
до зали й заглянув за кулiси, шукаючи кiномеханiка. Я зустрiв комiсара й
мiнiстра, що саме оглядали Будинок i його музе?. "Товаришу комiсаре, -
пiдiйшов я, - доводжу до вашого вiдома, що той фiльм, якого ми знiмали,
уже готовий i ви зараз побачите його, а в ньому - себе, пана мiнiстра,
його шановну дружину й доньку, крейсер "Iсмет" i все iнше. Нашу технiку
туркам показано", - додав я зовсiм тихо. Комiсар слiпучо осмiхнувся.
"Дякую", - сказав вiн, простягши менi руку. Я простяг комiсаровi свою, i
ми поручкались. Потiм я, як людина, що все зробила вiд не? бажане,
повернувся i полетiв схiдцями вниз, прямуючи до автомобiля. "Пiдвезiть
мене до Професора", - попросив я. Ми по?хали. Та швидко мусили зупинитися,
бо на дорозi в нас раптом з'явився Директор. "Зроблено?" - прокричав вiн,
наближаючись до машини. Я помiтив, що вiн випивши. Моя вiдповiдь
заспоко?ла. Вiн сiв до авто.
- Бачив капiтана? - запитав вiн, коли ми знову рушили.
- Бачив.
- От сукин син. От анциболот болотяний. Триста шестов i паличка.
- Ти, може, знову пригадав, як ти на нього мiни ставив? I денатурат
глушив?
- То ?рунда. Ти на командира подивись! Бачив капiтана? Крейсер як
крейсер, а отакий гнусний капiтан. Та я його одним пальцем утоплю. Дуже
образливо менi за покiйних братiшок - чорт зна, через кого загинули.
- Отакi саме й умiють командувати.
- А миршавий який, старий, нещасний! От у нас був командир!
- I ти не можеш заспоко?тись?
- Вiриш, убив вiн мене, цiлий тиждень не спатиму. Авто зупинилося бiля
будинку, де жив Професор, i я зiйшов на землю, помахавши Директоровi
рукою. Я побачив, як останнiй перелiз на сидiння до шофера, вже коли
машина рушила.
Професор був удома. Вiн сидiв бiля столу i розглядав книжку. Подивився
на мене поверх окулярiв.
- Ви де це так довго барилися? Вже давно пора кiнчати ваших туркiв.
- Та я оце тiльки зараз вiддав картину. Цiлий день з нею морився.
- Знаю. Я знаю, що ви дума?те, а не тiльки, що робите.
- Чекаю послухати.
- Про це потiм. Я зараз нагрiю вам на машинцi чаю. В одного шахрая в
лавцi знайшов справжнiй чай. Китайський чай. Ви понюхайте, як пахне.
Знаючи, що ви прийдете, я дiстав варення з помаранчiв. Можете i його
понюхати.
- Ви менi скажiть краще, про що я думаю. Я не був уже у вас довгий час,
та й ви, зда?ться, крiм фабрики, нiкуди не ходили?
- Я вам покажу одну рiч, яку я придбав для вас. То був схiдний божок
пожовкло? слоново? костi. Голий живiт його такий великий, що лягав йому на
колiна. У руцi вiн тримав лотос i посмiхався радiсно, лукаво, задоволене.
Вiн називався богом хатнього достатку.
- Подаруйте його ?й, - сказав Професор, - коли вона з Iталi? не
привезла собi iншого.
Я остовпiв, Професор читав у мо?му мозковi, нiби в книзi.
- Звiдки ви зна?те? - вирвалося в мене.
- Дуже легко. Треба мати очi й вуха. Мене тiльки цiкавить, яку роль
вiдiгра? в вас та людина, яку ви колись врятували з моря. Пам'ята?те - я
йому вiдводив досить-таки мiсця в ?? життi.
Я мовчав, зломлений освiченiстю Професора.
- Щоб остаточно вас приголомшити, - продовжував останнiй, - я покажу
вам зараз книжку, яко? ви скрiзь шука?те i про яку завше дума?те.
- Книжку? Я найменше думаю тепер про книжки. От якби ви дiстали менi...
- Дивiться, - перебив Професор, - чи добра? Вiк ?? вимiрю?ться
тисячолiттями.
Вiн подав менi розгорнуту книжку, яку перед мо?м приходом розглядав на
столi. Це був старий китайський рукопис. На сторiнцi, що менi ??
запропонував Професор, були намальованi тушшю деталi й розмiри великого
морського паруса. Я переглянув кiлька сторiнок - передо мною лежав рукопис
китайського корабельного майстра. Тексту, звичайно, я не добрав, але
малюнки й креслення, добре й умiлою рукою поробленi, - показували менi
кораблем. Вiтер роздував цi рiзнокольоровi паруси, коли канонерка круто
повернулася i пiшла назад до гаваяi, як чорна стрiла. Вона стала в гаванi
бiля хвилерiза й моментально кинула якiр. Тим часом крейсер пiдiйшов уже
зовсiм близько, i на кормi в нього червонiв турецький стяг. В бiнокль уже
можна було прочитати слово "Iсмет". Комiсар став бiля арки, дивлячись на
крейсер. Постать комiсара набула найбiльшо? виразностi й сили, вiн знав,
що на крейсерi ? морськi бiноклi. "Iсмет" викинув iз прови бiлий димок,
пролунав пострiл швидкострiльно? гармати, ще кiльканадцять пострiлiв
вiдбилися у хвилях i полягали по берегах: пошана державному прапоровi
кра?ни. Канонерка вiдповiда? стiлькома ж пострiлами сво?? гармати: пошана
турецькому прапоровi. Крейсер зайшов пiсля цього до гаванi i став
посерединi. Знову мовчанка i знову пострiли - по двадцяти одному з кожного
боку. Це вiтали членiв уряду: крейсер - комiсара, а канонерка - мiнiстра.
Кiнооператор крутив не переставаючи.
Комiсар спокiйно дивився на "Iсмет". Вiн перечiкував безконечний ланцюг
процедур, що ?х вимагали дипломатичнi закони й дипломатична ввiчливiсть.
Спочатку до крейсера по?хав моточовен iз лiкарем i начальником порту.
Потiм моточовен вiдвiз на "Iсмет" турецького посла з дружиною. На цьому ж
човнi по?хали й тi, що мали з собою кiноапарат. Далi - моточовен
повернувся без посла i його дружини. Нарештi, з крейсера спустили шлюпку з
дванадцятьма матросами, i трапом зiйшло до шлюпки ще дво?. Весла
опустилися на воду, шлюпка полетiла до естакади, на якiй стояв комiсар.
Настала врочиста хвилина. Фотографи пролазили крiзь натовп аж до комiсара,
перешкоджаючи кiноапаратовi працювати. Помiчник оператора прибирав ?х з
дороги, вириваючи з землi, як кущi трави. Комусь була вiдiрвана пола
пальта, але цього нiхто не помiтив серед загально? урочистостi. Шлюпка
пiдлетiла до схiдцiв. Всi весла одразу стали вертикально, i з них потекла
вода матросам на руки. На кормi стояли мiнiстр, ад'ютант його з
опереточ-ними еполетами i керманич шлюпки. Мiнiстр був у цилiндрi, у
великих рогових окулярах i в довгому чорному пальтi з хутряною шаллю
комiра.
Комiсар зiйшов схiдцями аж до води i привiтно чекав мiнiстра - доки той
ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гiмна. Фанфари пронизливо
спiвали. Мiнiстр став на берег i зняв цилiндра. За мiнiстром вискочив
ад'ютант. Простягнута рука мiнiстра зустрiла руку комiсара, яка перед цим
вiддала особi мiнiстра честь по-вiйськовому. I ще дужче й голоснiше
загримiли труби оркестру.
- Вiд iменi мого уряду, - сказав комiсар французькою мовою, - вiтаю
вас, пане мiнiстре, iз щасливим прибуттям до нашо? кра?ни. У вашiй особi я
вiтаю представника великого турецького народу, що виборов собi волю й
незалежнiсть. Милостi просимо, пане мiнiстре. Даруйте менi тiльки, коли я
не зможу через сво? людськi обмеженi можливостi виказати всю ту
гостиннiсть i всю ту щирiсть, яку я почуваю до вас, пане мiнiстре, i до
великого народу, представником якого ви ?. Хай живе Туреччина!
Музика не вгавала, повторюючи мелодi? гiмнiв обох кра?н, барабанщики
надто голосно грали на барабанах. Мiнiстр тримав лiвою рукою цилiндра бiля
голови, дивився кудись убiк i вниз, вiдповiдав тихо, трохи гаркавив,
вимовляючи французькi слова.
- Я щасливий, пане комiсаре, ступити на вашу землю. Мiй уряд - уряд
високо? Турецько? Республiки - доручив передати вам, а в вашiй особi й
урядовi братнього й сумiжного з нами Союзу, що ми сто?мо на твердих
засадах усiх попереднiх угод i простяга?мо вам братню руку через море. Ваш
великий народ, ваша славна кра?на, ваша могутня армiя - ? дружнi нам,
нашiй боротьбi й нашому процвiтанню. Хай живе Союз!
Потиснувши ще раз руки, комiсар i мiнiстр стали поруч. До мiнiстра
почали пiдходити тi, що були з комiсаром. Вони тисли мiнiстровi руку,
говорили привiтальнi слова й вiдходили, доки товмач переказував мiнiстровi
змiст ?хнiх промов. Так пiдiйшов заступник комiсара, пiдiйшов голова
мiста, наблизився комендант гарнiзону, нарештi бiля мiнiстра став робiтник
яко?сь портово? майстернi. Вiн був допiру вiд роботи. Його мозолява долоня
зустрiлася з рукою мiнiстра. Мозолi й машинове масло непри?мно вразили
мiнiстра. Непомiтно глянув на комiсара, але останнiй урочисто тримав руку
бiля кашкета, нiби роблячи огляд цiлiй армi?. Робiтник сказав:
"Вiтаю турецький пролетарiат. Повиганяйте й сво?х буржу?в, як ми
вигнали сво?х. Хай живе Турецька Республiка!"
Подано автомобiлi. Мiнiстр, тримаючи цилiндра в руцi, обiйшов почесну
варту, що стояла, як зелена стiна.
Я мав двi вiльних години до зустрiчi комiсара з мiнiстром. Я ?х
витратив на органiзацiю знятого матерiалу, на пiдготовку до наступного
знiмання. О десятiй годинi вечора мав бути бенкет у Будинковi армi? i
флоту, i я хотiв, закiнчивши востанн? знiмати о четвертiй годинi, дати
готовий фiльм на початок бенкету. Теоретично це було цiлком можливе.
Особливо пiсля того, як комiсар попросив мене "показати туркам нашу
технiку". Практично ж - я ризикував, вийнявши з кишенi годинника та
блискавично розподiляючи свiй час i час сво?х помiчникiв.
Вже було знято до трьохсот метрiв плiвки: на вокзалi, в порту, бiля
крейсера, по дорозi до готелiв, у автомобiлях, на палубi крейсера. Знiмало
тро? найкращих операторiв. Ще тiльки десь забарився оператор-хронiкер, що
йому я дав саrte bIаnche[8]. Вiн мусив знiмати все, що знайде навкруги
подi?. Цей оператор недавно при?хав з Америки, де кiлька рокiв жив i
вчився, i його можна було послати знiмати акул у морi, не турбуючись за
добрi результати. Проте досi його ще нема? в лабораторi?.
Плiвка вся пiшла виявлятися. На це потрiбний був час. Далi - фiксаж i
промивка. На сушку негатива треба було двi години. Ми витирали плiвку
чистим спиртом, щоб вона скорiше сохла, але виграли ми лише п'ятнадцять
хвилин. Суха негативна плiвка йшла до друкувально? машини. Позитивна
плiвка з машини йшла у виявлення, фiксаж, промивку й сушку. Потiм позитиви
рiзалося по кадрах, i можна було робити монтаж фiльму. Доки негативи
виявлялися, я написав титри до фiльму, ?х було до двох десяткiв.
Написавши, я телефоном прочитав ?х заступниковi комiсара, i ми вдвох ?х
проредагували. "Дружня зустрiч представникiв сусiдських держав" - назвав я
фiльм. Далi йшли написи з прiзвищами комiсара, мiнiстра, ?хнiх супутникiв
- написи iнформацiйнi. Крейсер "Iсмет" - салюту? прапоровi нашо? кра?ни.
Дружина мiнiстра з дочкою - i довжелезнi iмена обох дам. Титри я вiддав до
друкарнi кiнофабрики, менi ?х набрали зараз же, вiдбили, i, перевiривши, я
вiддав ?х знiмати на плiвку.
Я дотримуюся тi?? думки, що, коли в спiшнiй роботi ? серйознiсть - цю
роботу нiколи не зробити так швидко, як треба. Тому до кiнолабораторi? я
влетiв, як вихор, i голосно почав спiвати щось веселе. Я запропонував
кожному з монтажистiв, монтажниць, барабанщикiв, промивальщикiв, друкарiв
i виявникiв - жовтобоких яблук з ближчо? кооперативно? яблунi. На яблуках
ще були стружки, та ми обтирали ?х руками й кусали так люто, що сiк
розлiтався на боки. Ми встигли пригадати кiлька плiток з фабричного життя
й анекдотiв, кiлька солоних слiв проковтнути i розсмiшити
дiвчат-монтажниць, доки прийшов з виявочно? кiмнати майстер i сказав, що
негативи вийшли потрiбно? густоти й належно? рiзкостi освiтлення.
Я глянув на годинника й заявив, що менi треба вже в похiд. На дверях я
зустрiв оператора хронiки з Богданом. Вони були бруднi, мокрi, обiдранi,
але задоволенi.
- Ви, мабуть, на небi були, - поцiкавився я, - i звiдти знiмали?
- Ми знiмали з маяка, з дубка, з води, з даху зерноперевантажувача, з
естакади...
- Доволi, - перебив я, - iдiть виявляйте негативи. А ви, Богдане,
розповiдайте толком, доки ми ?хатимемо зараз у гостi до мiнiстра.
- Слухай, - крикнув нам услiд Директор, - це ж отой самий "Iсмет", що
на нього я мiни мусив ставити. А командир, якби ти бачив...
Ми вiд'?хали досить швидко, не дослухавши кiнця, бо не було часу.
- Валяйте, - сказав я Богдановi.
- Нiчого вже валяти - все повалене. Тепер треба гарно все попiднiмати.
Я нiчого не розумiю на знiманнi, але щаблiв на драбинах ми перерахували
досить. Менi Сев подав одразу iдею - для чого треба знiмати.
- Як для чого? Для фiльму хронiки.
- Це вже там видно буде, а знiмали ми для майбутньо? картини Сева. Ми
знiмали з маяка, як "Iсмет" наближа?ться до мiсця катастрофи, як стрiля? в
бiдного й нещасного парусника. З даху зерноперевантажувача ми знову
знiмали пострiли "Iсмета", а в кадрi майорiв наш прапор. Ви пам'ята?те, як
на парусниковi сто?ть босий капiтан-румун бiля прапора й дивиться на
крейсер? Так я навiть грав спину цього небiжчика перед кiноапаратом.
- А Сев? Зна? вiн те, що ви робили?
- Та Сев був увесь час iз нами. Я зiтхнув з полегшенням.
- А для мене що ви зняли?
- Для вас ми зафрахтували дубок iз сiном. Ми позалiзали в сiно, а дубок
маневрував по гаванi, як дурний. Вiн так близько проходив бiля крейсера,
що одержав добру порцiю лайки турецькою мовою. Зате ми крутили в сiнi
апарата, як несамовитi, i встигли зняти навiть матросiв, що пiдходили до
бортiв поглузувати з нашого дубка.
- Потiм iще така справа, - сказав Богдан, помiтивши, що автомобiль хоче
зупинятися, - ви обережнiше з Севом i з тою вашою видрою.
- А хiба що? - сказав я, вилазячи з машини.
- Вiн дуже знервований сьогоднi. Я бачив, як вона його зустрiла. Сев
гаряча дуже людина. Це не попередження, а просто - зауваження моряка, що
трохи забагато поповисiв на ниточках над смертю.
- До побачення, - сказав я.
- Добре, я за вами подивлюся. Менi дуже не до вподоби, коли жiнка
почина? нехтувати сво?ми друзями: це значить, що вона на комусь зупинила
око.
"Les paroles sont faites pour cacher nos pensees"[9]
(Ф у ш е, "Мемуари")
Розмова йшла французькою мовою.
- Як чудесно свiтять прожектори! У нас на "Iсметi" ? на баштi такi
самi. Ми будемо, знятi всi, як сидимо?
- Так, пане мiнiстре. Ця невеличка незручнiсть вiд свiтла зараз мине.
Для iсторi? треба зафiксувати на плiвцi наше побачення як документ для
нашо? угоди.
- Ви, пане комiсаре, хочете глузувати з мене. Наше дружн? й товариське
побачення навряд чи передбача? якiсь серйознiшi угоди за угоду звичайну -
торговельно-рибальську.
- Рибка бува? рiзна в нашому морi, як гада? пан мiнiстр? Комiсар
смiявся.
- Ви при?хали на крейсерi, я одяг вiйськову форму. Чи не значить це, що
я хотiв пiдкреслити свою силу на сухопуттi? Нi, не значить, бо й флот мiй
сто?ть по вiйськових схованках, й ви зна?те, на якому мiсцi в свiтi його
тоннаж.
- У вас спецiальнi кiнськi заводи ? чи коней до кавалерi? постачають
рiзнi люди? Той кавалерiйський загiн, що супроводив мене, сто?ть вище всiх
похвал, пане комiсаре.
- Це не найкращий загiн. Коней розводять i виховують державнi заводи,
кiнськi заводи: в киргизьких степах, бiля Уралу, в Сибiру. Ви розумi?те,
пане мiнiстре, що треба провадити добiр жеребцiв та маток, щоб виробити
добру кавалерiйську породу для нашо? велико? рiвнини. Пам'ятаю, рокiв
десять тому я зацiкавився цi?ю справою й навiть оглядав один такий завод
мого iменi. Уявiть собi - глушина, дикий степ, сонце. Цiлi косяки кобил з
лошатами ходять на пашi. Верхи на маленьких волохатих конях скачуть
навкруги пастухи. Яка поезiя, пане мiнiстре, - такi собi малi хлопцi на
маленьких конях керують страшним табуном кобил з лошатами. А на нiч ?х
приганяють до ста?нь, де кожна кобила ма? прекрасне лiжко.
- Мене теж цiкавило кiнське хазяйство. Та я, бачите, волiю краще ?здити
на крейсерi. Ви щось почали говорити?
- Кажете, на крейсерi? Приймiть мо? захоплення з вашого каламбура. Я ще
з то? нашо? зустрiчi трохи недочуваю. Хворiю на вухо. Проте, як гада?те,
коли ми нарештi викона?мо те, до чого прагнемо вже десять рокiв, а до нас
про це мрiяли приблизно стiльки ж? Я кажу про внутрiшнiй морський басейн.
"Юпiтер" свiтив просто в вiчi мiнiстровi, вiн закрив окуляри на секунду
рукою. Незважаючи на це, паузи не трапилось.
- Я даю свого пiдпнса, пане комiсаре. Тепер нам нiщо не перешкоджа?.
Знову пiдходить мiй секретар. Чого вам треба, Зекiя? Я вас покличу, коли
ви будете потрiбнi.
- Кiнематографiсти просять знятися всiм у групi.
- Вони вже кiнчають знiмати? Тодi ходiмо, пане мiнiстре, сядемо. Хай
бiля мене буде ваш капiтан "Iсмета". А вам я можу дати мого ад'ютанта -
доброго кiннотника.
Група вийшла вдалою й цiкавою. У центрi сидiли дружина й дочка
мiнiстрова. Бiля дочки сидiв сам мiнiстр, а праворуч вiд нього примостився
на кра?чку стiльця кiннотник. Вiн почував себе незручно: боявся, що пiд
ним розвалиться стiлець. Так знiматися кiннотник не звик, i тiльки два
ордени, прибитi до його грудей, врятували становище. Вони нагадали
кiннотниковi, що над ним полощеться в повiтрi непереможний прострелений
кулями стяг. Поруч дружини мiнiстра сидiв комiсар, маючи лiворуч вiд себе
капiтана "Iсмета". Капiтан сидiв урочисто, бо вiн був уже лiтня людина i
знав, де й як треба сидiти. Це малий худорлявий турок iз голеним обличчям
й безцвiтними очима. Крейсер "Iсмет" був завеликий для такого вершника,
проте капiтан сидiв поважно й мiцно, а ордени його вилискували на свiтлi,
як цяцьки золотом гаптованого мундира. За переднiм рядом товпилися
дипломати й вiйськовi.
У комiсара й у мiнiстра на губах легенький осмiх, нiби вони головували
на родинному святi. Тiльки напружена постать кiннотника та спокiйна
суворiсть капiтана крейсера показували, що родини в комiсара й у мiнiстра
було багато.
Я розбудив у собi машину. Виразно я чув, як якiсь колiщатка цокотiли в
менi, впливаючи на руки, ноги, голос. Коли б я був на той час колесом i на
дорозi в мене лежала б людина, я не звернув би з дороги, знаючи, що я
загаю кiлька хвилин часу, коли почну об'?здити людину. Такий стан мiй
нагадав менi катання з високо? снiгово? гори - не можна зупинитися, не
про?хавши всю путь. Або ще краще - першу науку плавання, коли людину
кинуто в воду i вона брьоха?ться, рятуючи себе i вважаючи за сором
кричати. Або ще - стан мiй нагадував оскаженiлу машину, в якiй зiпсовано
гальмо й яка мусить мчати, доки в нiй ? горюче. З машини не вискочиш.
Треба лише правувати, доки машина загубить силу. Або... та багато ще можна
навести порiвнянь для характеристики мого перебування в кiнолабораторi?
вiд 5-? години дня до 10-? вечора в день побачення комiсара з мiнiстром.
Плiвки було знято щось iз сiмсот метрiв. З цього треба було викинути
брак i решту змонтувати, вставивши титри. Лабораторiя працювала понад
норму. По всiх кiмнатах нiби виросли руки: так швидко передавалися
потрiбнi речi. Не знаю, що змушувало лаборантiв i монтажниць так
працювати: ?м же нiхто не плататиме за час, що вони прогають поверх сво?х
годин. Така влада творчо? роботи над людиною, що забува? вона за втому i
за ?жу, i десь з'являються подвiйнi сили, почетверена енергiя i
повосьмерена жвавiсть i веселiсть. Весела робота - це втiха i мета життя.
Коли кожне зна?, куди прикласти сво?х рук, як каменяр зна?, куди ляже
кожний камiнець у стiнi, - як радiсно тодi жити й як жваво пiдносяться
людськi будiвлi!
Добре виконана робота - це спортивний рекорд, пiсля якого солодко ниють
руки i трохи шумить здорова голова. Таким рекордом стояли перед нами два
рулони плiвки, кожний по триста метрiв. Як же ж ми працювали! Маючи пiд
рукою невдосконаленi iнструменти, старi розчини хiмiкалiй, що нерiвномiрно
виявляли плiвку, поганий приплив повiтря до барабанiв, де сушилася плiвка,
- ми працювали наче з натхнення. Кожний з нас у той же час зберiгав
хвилини. Це було чудове полювання за хвилинами! За цi години ми зробили
безлiч винаходiв: що моталка з жовтою ручкою на двi хвилини скорiше
змоту?, не дряпаючи плiвки; що малий барабан хутчiш крутиться, бiля нього
витяжна труба, i плiвка, на ньому сохнучи, зберiга? нам кiлька хвилин; що
ацетон для склеювання шматкiв плiвки треба трохи-трохи нагрiти в руцi; i
багато iншого, що тепер зда?ться зовсiм дрiбницею, а тодi вiдогравало
велику роль i впливало непомiтно, але вперто на наше полювання за
хвилинами. Крiм усього, я мусив виграти собi пiвгодини для того, щоб
проглянути сумнiвнi шматки на екранi до монтажу, а перед десятьма годинами
вечора - ще пiвгодини на перегляд остаточно змонтованого фiльму: шiстсот
метрiв по 5 - 6 хвилин на кожну сотню. В очах же в мене стояла Тайах. Я
витирав губи, нiби стираючи ?? поцiлунки, i передо мною пливло тодi рожеве
марево. Я випускав iз рук плiвку, вона падала до мiшка, як блискуча
гадюка, i там ворушила хвостом. У такi моменти я нiчого не бачив перед
собою, а лампа, що свiтила за матовим склом, здавалася менi мiсяцем, що
розплився в нiчному туманi, або - соняшником, який iнодi вирина?
подорожньому з туману, що восени обволiка? ? степи, i дороги, i розквiтлi
жовтi соняшники.
Я встиг побачити Тайах удень, повертаючи з особняка, де знiмав комiсара
та мiнiстра. Я ?хав машиною. Було людно на вулицях, шофер не мiг нiяк
розiгнатися. Я ?? побачив на розi, коли вона пiднесла руку догори,
зупиняючи мою машину. Поруч не? стояли Богдан i Сев. ?? обличчя було без
мiри радiсне та схвильоване. Сев похмуро жував папiросу. Богдан стояв
осторонь i робив вигляд, нiби його зовсiм не стосу?ться вся гра. Вiн був
увесь новий i аж шелестiв. "Дружочок, любий!" - скрикнула Тайах,
пiдбiгаючи до авто. Я вiдчинив дверцята й одразу ж потрапив до не? в
обiйми. Вона мене тричi поцiлувала, незважаючи на публiку, що йшла повз
нас. Та я вiдчув, що це були якiсь винуватi поцiлунки. "Ти вiльний,
Дружочок?" - запитала вона, мнучи рукою мою краватку. "Нi. Я звiльнюся
лише пiсля 10-?", - промовив я тихо. "Менi вони вже казали, та я хотiла,
щоб ти ранiше", - сказала вона капризним тоном. Я повторив свою фразу.
Щось ?й здалося дивним у тонi мого голосу. Вона подивилася менi в вiчi
безконечно щасливим i несмiливим поглядом, ?? очi благали. Я переборов
себе й обняв ?? легенько за плечi. "Не треба, радiсть моя, боятися", -
сказав я голосом, який дзвенiв так, нiби вiн нiколи не мiг перерватися.
Шофер махнув рукою, тороплячи ?хати. Я нахилився до Тайах i заплющив на
секунду очi, вiдчувши ?? губи. Наче я вiд'?здив кудись без повороття. Я
сiв до шофера, залишивши тiнь на Богдановiм обличчi й зовсiм похмурого
Сева.
Я раптом приходив до пам'ятi, дiставав упалу плiвку i входив до темпу
справ, наче очунюючи пiсля довго? млостi. Плiвка, як жива iстота,
розважала мене. А товаришi по роботi приймали мою коротку задуму як
хвилини натхнення, ходили тодi на пальцях i притишували голоси.
Нарештi я добрався до плiвки, що ?? знiмав Богдан з Севом та
американцем. Я трохи пожвавiшав i почав наспiвувати якусь мелодiю. О, це
так нагадувало ?хнi рiзноманiтнi душi! Я пiзнавав оператора в ракурсах i в
карколомних точках знiмання. В одному мiсцi я вiдчув, як плавко колишеться
в повiтрi кiноапарат, разом iз оператором i, очевидячки, разом з тi?ю
спорудою, на яку витягла ?х невгамовна професiя. Iншим разом апарат знiмав
так близько вiд води, що чергова маленька хвиля нiби заливала об'?ктив, а
з ним - i екран. Крейсер тодi здавався дитячою забавкою й, у всякому разi
- набагато меншим за хвилю. Я пiзнавав Сева, його людську думку в кадрi,
де на першому планi сто?ть спиною Богдан, бiля нього руха?ться прапор, а
вдалинi стрiля? бiлими димками швидкострiльна гармата крейсера. Сев дав
перевагу прапоровi i змусив глядача стати поруч нього i, завмираючи вiд
страху перед гарматою, проклясти зброю боягузiв. Я пiзнавав Богдана в
кадрах, знятих iз сiна на дубковi. Якась соломинка нависла над об'?ктивом,
потiм друга й третя, ось i цiлий кущ виткнувся з нижчого краю. Складалося
чудне враження подорожi бiля крейсера на островi з трави, i крейсер ставав
нiби сам непорушним острiвком, коли бiля нього пливла земля i пливли
трави. Я пiзнавав усiх трьох в чудних i чудесних шматках плiвки, що я
проглянув. Проте ?? я вiдклав, менi вона не годилась, ?й Сев сам колись
дасть мiсце в сво?му фiльмовi, посеред плавань корабля, якого творили ми
гуртом.
Годинник невблаганно цокотiв на стiнi. Вже довге промiння вечора
простяглеся по кiмнатi з сушильними барабанами. Лабораторiя безлюдна. По
одному, по дво? кiнчали сво? частки роботи лаборанти i бажали нам щасливо
залишатися. Нарештi вся плiвка лежить лiворуч вiд мене на столi, а, крiм
мене, в кiмнатi залишилось тiльки тро?: монтажниця, механiк, що мiг менi
показати на малому екранi кожний шматок фiльму, i шофер, який, поставивши
машину у дворi перед вiкнами лабораторi?, зайшов пересидiти нудний час
чекання, його домчвка була близько фабрики, але люди завше люб-. лять бути
щирими й запопадними там, де ?м цього самим хочеться. Шофер мав вiдвезти
мене з картиною до Будинку армi? i флоту. Монтажниця хутко кле?ла шматки
плiвки, клацала машиною, намотувала плiвку на рулон i була люта, як тигр,
якому дають ?жу маленькими шматками. Я не встигав ?й вибирати кадри.
Годинник пробив дев'яту. Роботу майже закiнчено. Маючи ще годину, я був
цiлковито забезпечений вiд помилок. Ми пiшли до кiмнати для переглядiв, i
механiк швидко пустив апарата. Дивилося картину нас тро?. Шофер сiв бiля
монтажницi. "Пускати?" - запитав механiк крiзь вiконечко. "Пускайте". Ми
проглянули обидвi частини - усi шiстсот метрiв. Коли засвiтилося свiтло, я
довго не вставав iз мiсця. Я втомився. Менi самому стало дивно, що кiлька
годин тому була ще порожня плiвка. Тепер на нiй рухались тiнi людей, i
шматки подiй були захованi вiд забуття.
За стiною годинник пробив пiв на десяту. "Ви помалу крутили, зда?ться?"
- запитав я механiка. "Нормально, як завше". Я був стомлений до краю, в
менi пов'яли всi м'язи. "Як вам сподобалося?" - промовив я до шофера й
монтажницi. По тому, як вони разом обо? щось вiдповiли, я зрозумiв, що
вони нiчого не бачили. У них були, очевидячки, iншi справи, цiкавiшi за
мою працю. I я на них зовсiм не гнiвався. Ми по?хали вдвох iз шофером i
повезли фiльм.
?хали ми дуже помалу. Чи то менi так лише здавалося, бо скрiзь на
вулицях нас хотiли зупинити сюрчки. Було зовсiм темно, над Мiстом була
прозора нiч. Пiвдень почувався в бадьорому й п'янкому подиховi вулиць i в
яскравому блищаннi зiр. Платани й липи стояли нерухомо, i тротуари бiля
них тяглися рiвними сiрими смугами.
Будинок армi? i флоту був декорований i освiтлений. Ми при?хали за 15
хвилин до десято?. Я попросив шофера почекати i зайшов сам досередини.
Мене зустрiв адмiнiстратор кiнофабрики: "Вже?" - запитав вiн боязко. "Нате
ось, тримайте, бо в мене болять руки". Я пройшов з адмiнiстратором нагору
до зали й заглянув за кулiси, шукаючи кiномеханiка. Я зустрiв комiсара й
мiнiстра, що саме оглядали Будинок i його музе?. "Товаришу комiсаре, -
пiдiйшов я, - доводжу до вашого вiдома, що той фiльм, якого ми знiмали,
уже готовий i ви зараз побачите його, а в ньому - себе, пана мiнiстра,
його шановну дружину й доньку, крейсер "Iсмет" i все iнше. Нашу технiку
туркам показано", - додав я зовсiм тихо. Комiсар слiпучо осмiхнувся.
"Дякую", - сказав вiн, простягши менi руку. Я простяг комiсаровi свою, i
ми поручкались. Потiм я, як людина, що все зробила вiд не? бажане,
повернувся i полетiв схiдцями вниз, прямуючи до автомобiля. "Пiдвезiть
мене до Професора", - попросив я. Ми по?хали. Та швидко мусили зупинитися,
бо на дорозi в нас раптом з'явився Директор. "Зроблено?" - прокричав вiн,
наближаючись до машини. Я помiтив, що вiн випивши. Моя вiдповiдь
заспоко?ла. Вiн сiв до авто.
- Бачив капiтана? - запитав вiн, коли ми знову рушили.
- Бачив.
- От сукин син. От анциболот болотяний. Триста шестов i паличка.
- Ти, може, знову пригадав, як ти на нього мiни ставив? I денатурат
глушив?
- То ?рунда. Ти на командира подивись! Бачив капiтана? Крейсер як
крейсер, а отакий гнусний капiтан. Та я його одним пальцем утоплю. Дуже
образливо менi за покiйних братiшок - чорт зна, через кого загинули.
- Отакi саме й умiють командувати.
- А миршавий який, старий, нещасний! От у нас був командир!
- I ти не можеш заспоко?тись?
- Вiриш, убив вiн мене, цiлий тиждень не спатиму. Авто зупинилося бiля
будинку, де жив Професор, i я зiйшов на землю, помахавши Директоровi
рукою. Я побачив, як останнiй перелiз на сидiння до шофера, вже коли
машина рушила.
Професор був удома. Вiн сидiв бiля столу i розглядав книжку. Подивився
на мене поверх окулярiв.
- Ви де це так довго барилися? Вже давно пора кiнчати ваших туркiв.
- Та я оце тiльки зараз вiддав картину. Цiлий день з нею морився.
- Знаю. Я знаю, що ви дума?те, а не тiльки, що робите.
- Чекаю послухати.
- Про це потiм. Я зараз нагрiю вам на машинцi чаю. В одного шахрая в
лавцi знайшов справжнiй чай. Китайський чай. Ви понюхайте, як пахне.
Знаючи, що ви прийдете, я дiстав варення з помаранчiв. Можете i його
понюхати.
- Ви менi скажiть краще, про що я думаю. Я не був уже у вас довгий час,
та й ви, зда?ться, крiм фабрики, нiкуди не ходили?
- Я вам покажу одну рiч, яку я придбав для вас. То був схiдний божок
пожовкло? слоново? костi. Голий живiт його такий великий, що лягав йому на
колiна. У руцi вiн тримав лотос i посмiхався радiсно, лукаво, задоволене.
Вiн називався богом хатнього достатку.
- Подаруйте його ?й, - сказав Професор, - коли вона з Iталi? не
привезла собi iншого.
Я остовпiв, Професор читав у мо?му мозковi, нiби в книзi.
- Звiдки ви зна?те? - вирвалося в мене.
- Дуже легко. Треба мати очi й вуха. Мене тiльки цiкавить, яку роль
вiдiгра? в вас та людина, яку ви колись врятували з моря. Пам'ята?те - я
йому вiдводив досить-таки мiсця в ?? життi.
Я мовчав, зломлений освiченiстю Професора.
- Щоб остаточно вас приголомшити, - продовжував останнiй, - я покажу
вам зараз книжку, яко? ви скрiзь шука?те i про яку завше дума?те.
- Книжку? Я найменше думаю тепер про книжки. От якби ви дiстали менi...
- Дивiться, - перебив Професор, - чи добра? Вiк ?? вимiрю?ться
тисячолiттями.
Вiн подав менi розгорнуту книжку, яку перед мо?м приходом розглядав на
столi. Це був старий китайський рукопис. На сторiнцi, що менi ??
запропонував Професор, були намальованi тушшю деталi й розмiри великого
морського паруса. Я переглянув кiлька сторiнок - передо мною лежав рукопис
китайського корабельного майстра. Тексту, звичайно, я не добрав, але
малюнки й креслення, добре й умiлою рукою поробленi, - показували менi