мiста, бачили iнодi вдень, як далеко-далеко пропливають у високому небi
срiблястi металевi птахи. Але щоб була тривога на оцiй миршавiй станцiйцi,
щоб залiзний голос сирени краяв нiчне повiтря саме тут, над оцим нещасним
бараком? Про це вони не думали нiколи.
Досi несподiванки допомагали ©м, тепер усе гинуло, i причиною цього
була безглузда, дика, жахна несподiванка.
Що було робити? Пробувати вiдчиняти дверi? Але бiля них тупцювався
вартовий i, щоб перемогти страх, весь час перемовлявся з сво©ми товаришами,
якi ще, мабуть, одягалися. В барацi вже, певно, всiх вигнали в коридор i
зараз почнуть лiчити. Крiзь нещiльно прилаштованi ляди в прорiзаних отворах
©м було видно, що в кiмнатах уже запалили свiтло, отже, пробувати вилазити з
пiдвалу не мало нiякого сенсу. Досить лиш якомусь з солдат зазирнути до
першо©-лiпшо© кiмнати, побачити, як з-пiд нар виповза полонений - i все
пропало.
Вони стали радитись мiж собою. Пошепки, хапливо радитись, бо не було
часу на роздуми. Банников запропонував одчиняти дверi й кидатись на
вартового. Хай одного-двох уб' , зате всi iншi врятуються. Андрiй не
заперечував проти цi © думки. Аби тiльки не повертатися в барак. Зате
обережний Антропов не погодився з Павлунею.
- Навiть коли нам удасться прибрати вартового, - сказав вiн, - однаково
нiхто не вряту ться. Вони пiднiмуть усю округу, полюватимуть на нас, як на
зайцiв.. Якщо вже втiкати, то втiкати без шуму. А так...
- Що ж ти пропону ш? - нетерпляче спитав його Банников.
- Пересидимо тут. Солдати злякалися повiтряного нальоту й поженуть
наших хлопцiв куди-небудь у поле, подалi од станцi©, не рахуючи. А ми
пiдождемо, поки вони собi пiдуть, i вже тодi - раз i в дамках! Чу те, яка
там бiганина? Вони поспiшають покинути барак.
Нагорi й справдi зчинився страшенний лемент i колотнеча. Хряпали дверi,
тупотiли ноги, чулися якiсь нерозбiрливi вигуки, i крiзь усю цю мiшанину
звукiв виразнiше й виразнiше долинало повторюване на рiзнi лади, настирливе,
монотонне "Айн, цвай, драй... зiб унд цванцiг... драй унд драйсiг..."
Вартовi лiчили полонених.
- Не я казав, - зловiсно прошепотiв Банников. - Антропов, давай ключ!
Будемо вибиратися звiдси. Я йду першим!
- Без сонливих обiйдемося, - сказав Антропов i посунув до дверей,
розштовхуючи товаришiв. Вiн поспiшав i iерез те налетiв у темрявi на купу
брикету. Спiткнувшись, Сашко впав i мiцно, майже, вголос вилаявся. Хтось
допомiг йому пiдвестися.
- Ключа не загубив? - спитав Андрiй. - Та нi, - вiдповiв Антропов i
пiшов уперед вже обережнiше.
В барацi в цей час загримiло ще дужче i раптом усе затихло.
- Пiдожди, Сашко, - зупинив Антропова Андрiй. - Там щось сталося.
в цей час згори, з одного з прорiзаних отворiв, почувся голос когось
з тих тридцяти трьох, що лишилися:
- Хлопцi, вони побiгли вас шукати в дворi й у пiдвалi. Мерщiй сюди!
люди, задихаючись од хвилювання, кваплячись, обламуючи нiгтi об грубi
дошки, полiзли знову туди, звiдки пiвгодини тому пiшли, як здавалося,
назавжди.
Андрiй хотiв лiзти останнiм, але Антропов грубо штовхнув його до отвору
й сказав:
- Не строй з себе рицаря. Я винний, я i лишаюся в ар' ргардi. Не
послухав Банникова й тебе, дурень!
Нiмцi увiрвалися в пiдвал тодi, коли Антропов закривав отвiр.
- Свiтло! - заревiв Зеп i вистрелив прямо в далеку осяйну смугу. Куля
бренькнула об дошку в кiлькох метрах од отвору, бiля якого ще вовтузився
Антропов, i вгрузла в землю десь у найдальшому кутку пiдвалу.
Надворi знову завила сирена, попереджаючи, що тривога минула, лiтаки
завернули кудись убiк. Як згодом довiдалися полоненi, то була не бойова
тривога, а лише попередження. Тому-то солдати не дуже й поспiшали, тому
помилковим виявився розрахунок Сашка Антропова.
Не знайшовши нiкого в пiдвалi, але переконавшись, що з усiх кiмнат туди
проробленi отвори, солдати повернулися в барак i знову вигнали всiх
полонених у коридор. Тепер у коридорi стояло сорок сiм чоловiк. Прийшов
начальник команди, товстий, хворобливий фельдфебель, довго придивлявся до
кожного з полонених, тодi одвернувся й, не пiдвищуючи голосу, наказав:
- Тим, що були внизу, вийти вперед. Нiхто навiть не поворухнувся.
- Чотирнадцять чоловiк - вперед! - заревiв Зеп, заганяючи патрон у
патронник.
Гауптфельдфебель зупинив його порухом руки.
- Я ще раз наказую вийти вперед тим, хто був у пiдвалi, - повторив вiн.
- Якщо ж вони не хочуть цього робити, то хай тi, що лишалися в кiмнатах,
назвуть утiкачiв. Ну!
Сорок сiм чоловiк мовчали.
- Ти! - пiдбiг Зеп до Андрiя. - Ти розумi ш по-нiмецьки, перекладай
слова пана гауптфельдфебеля.
Коваленко одвернувся вбiк, щоб не дивитися на червону фiзiономiю
фрейтора.
- Ти чого крутишся! - засичав той. - Я тебе покручусь, бандит!
Перекладай!
Андрiй глянув на Зепа й усмiхнувся. Тепер вiн уже знав, що нiхто з
команди не викаже втiкачiв.
- Всiх надвiр! - наказав гауптфельдфебель.
х вигнали з барака, не дозволивши взяти шинелей, © наказали
постро©тися вздовж колючого дроту обличчям до рiки.
Йшов дощ, холодний осiннiй дощ, темне важке небо нависало над ©хнiми
головами, бiля нiг тихо хлюпала рiчка i дихала свiжою вологою в бiлi,
безкровнi лиця. кожен з них пожадливо ловив цей вiчний голос води i
намагався ввiбрати очима тьмяний полиск чужо©, байдужо© рiки, яка в цю
хвилину смертельного одчаю чимось усе ж нагадувала кожному його рiдну рiку.
А позаду бiгали вартовi, клацали затворами й гарчали, хрипiли, мов
повiшенi:
- Хто був унизу? Хто хоче сказати? Три хвилини на роздуми - iнакше всi
будуть розстрiлянi!
Всi, то й усi. Вони були солдатами й знали, що смерть теж треба
заслужити. А хiба вони ©© не заслужили? Щоправда, героями ©м стати не
вдалося, вони зробили менше, нiж могли, але ж нiхто не буде дорiкати ©м, що
вони сидiли склавши руки. Хочуть стрiляти? Хай стрiляють.
Минуло вже не три хвилини, а цiла година. Стало свiтати. Солдати
поставили бiля ворiт ручний кулемет i тепер ходили по черзi в барак грiтися,
а полоненi стояли обличчям до рiки, пiдставивши спини пiд пострiли. Вони
зливалися в суцiльну, непробивну стiну, були далекi вiд покори, цi сорок сiм
радянських полонених офiцерiв.
Полоненi стояли до наступно© ночi. Стояли мовчки, непорушно, мов
закам'янiлi. Вони не здалися. Здався гауптфельдфебель. Вiн наказав ©м
розiйтися. Вiн говорив ще щось про сво© почуття, про свою людянiсть ©
доброту, але ©х це не цiкавило. Вони знали, що боротьба тепер лише
почина ться, i кожен думав про сво мiсце в цiй боротьбi.
Зеп принiс знайденi ним в кiмнатах три ножi, зробленi з його
"матерiалiв", помахав ними перед носом у Антропова:
- Ти, проклятий бандитi Це твоя робота!
- А хто робив комерцiю? - примружив око Сашко.
- У-у! - затупотiв ногами фрейтор, - Геть в барак! Я тобi покажу тепер
комерцiю!
Отвори пiд нарами були зацементованi.
- Доведеться рiзати в iншому мiсцi, - пожартував Антропов, але його
жарту нiхто не пiдтримав. Зате прийшов одноокий Фрiдрiх i наказав виносити в
коридор весь одяг i колодки.
- А ми ж як? - поцiкавився Антропов. - У самiй бiлизнi будемо!
- Заткни пельку! - визвiрився на нього Фрiдрiх, - Тепер щовечора будете
здавати обмундирування в кладовку. Бранцi одержуватимете назад.
- От сволота, - вилаявся Антропов, - доведеться в самих пiдштаниках
через усю Нiмеччину бiгти.
- Не дуже-то побiжиш, - похмуро зауважив Банников.
- А хiба ти холоду бо©шся? - ущипливе запитав його Сашко. - Ти ж
сибiряк.
- По-тво му, сибiряки повиннi без штанiв по морозу бiгати?
- Ну, ми ж все-таки в пiдштаниках,
- От я подивлюся, як ти будеш у пiдштаниках втiкати, то, може, тодi й
сам за тобою побiжу, - сказав Банников. - Казав, давайте одчиняти дверi, -
не послухав мене...
- Не треба сваритися, хлопцi, - заспоко©в товаришiв Андрiй, - Нiхто не
винен у нашiй невдачi, У всякому разi, ми не виннi. Будемо ждати iншо©
нагоди.
- Дiждешся, - буркнув Павлуня, - тут якраз дiждешся...
Цiлу зиму Андрiй думав про нову втечу. Тепер ©х возили на роботу в гори
розчищати залiзницю од снiгу. В долинах снiг випадав рiдко i одразу ж танув,
зате в горах його навiвало стiльки, що зупинялися по©зди.
Про ту осiнню подiю гауптфельдфебель нiкуди не повiдомляв: боявся, щоб
його не звинуватили в недоглядi. Зате вiн подбав, щоб полоненим жилося ще
гiрше, нiж перше. В командi з'явилося ще три вiвчарки, кiлькох старих
конво©рiв замiнили такими головорiзами, як Зеп i Фрiдрiх, полоненим зменшили
порцiю хлiба i в необмеженiй кiлькостi частували ударами й лайкою. Засумував
навiть Антропов, який не мав тепер "пiдробiткiв". Вiн утратив свою
самовпевненiсть, на роботi й у барацi вже не чути було його дотепiв, частiше
чулися зiтхання.
- Я дурень, - казав вiн, умощуючись увечерi на сво мiсце бiля Андрiя i
Павлунi, - ох, який же я дурень, мо© дорогi хлопчикиЯ прогаяв тут до вашого
при©зду цiлого пiвроку. Пiвроку!
- Тепер от теж мiсяцiв чотири пропаде, - пiдтримував його Банников.
- Прийде весна - i я запропоную вам новий план втечi, - заспокоював
друзiв Андрiй.
- Де ж ти його вiзьмеш, хлопчику? - не вiрив Сашко.
- О, в мене од планiв аж голова болить, - смiявся Андрiй. - Але я
бракую ©х один за одним. Бо менi заважа зима.
Зима стугонiла над покрiвлею барака холодними вiтрами, жбурляла
пригорщi бiлого снiгу на чорнi сумнi руки оголених лiсiв, рiзала прозорою
гострою кригою дзюркотливi води рiк. Вона була одноманiтна, як ота бруква,
що нею годували полонених. Годi було ждати вiд не© якихось новин; новини
йшли здалеку, вiдти, де була зима iнша, своя, рiдна, де лiси не скнiли в
покорi, а висипали на фашистськi полки цiлi армi© партизан, де могутнi рiки
стелили льодовi мости пiд ноги радянським солдатам i грiзно бунтувалися,
коли на них ступала нога завойовника.
Але й ця передостання нiмецька зима принесла нарештi полоненим теплу
радiсть.
Як i колись, вони бiгли до по©зда пiд гавкiт вiвчарок, товпилися у
вузеньких дверях вагона, дрiмали на вичовганих лавах, а увечерi поверталися
на свою станцiю i стрибали просто в снiг, щоб, виборсавшись iз заметiв,
бiгти до барака. Цивiльних нiмцiв вони майже не бачили. Доктор Геббельс уже
давно розпорядився на всiх нiмецьких станцiях вивiсити лозунг про те, що
непотрiбнi по©здки затягують вiйну. У вагонах висiли панiчнi плакати з
написом: "Перемога або бiльшовицький хаос". Кожен нiмець, хотiв вiн того чи
нi, мав дбати про перемогу у вiйнi, а не сновигати по фатерлянду. Ось чому
вагони торохтiли напiвпорожнi i наповнювалися лише тодi, коли з якого-небудь
розбомбленого мiста пере©здили бiженцi.
Полоненi звикли жити в оточеннi конво©рiв i жовтооких вiвчарок, жоден з
них нiколи не думав, що може з'явитися якась зовсiм стороння людина й подати
м'яку, теплу руку з того свiту, який починався за колючим дротом, за
багнетами вартових, за на©жаченими, як у вовкiв, спинами вiвчарок.
Якось ранковий по©зд запiзнився, i ©м довелося ждати його мало чи не з
годину. Вартовi, щоб мати всiх перед очима, повели ©х на освiтлений двома
синiми лiхтарями перон. Був морозець, i люди, у яких кров уже давно
перестала грiти тiло, вицокували зубами, вистукували по перону дерев'яними
колодками, хукали в руки, стрiпувалися, немов птицi пiсля дощу.
Як завжди, на перонi не було жодно© живо© душi, крiм них. раптом у
дерев'яний стукiт ©хнiх колодок вплiвся новий, зовсiм стороннiй звук: м'яке,
майже нiжне дрiботiння жiночих закаблукiв. Цей звук полоснув кожного з них
по серцю. Хода матерiв, сестер, дружин i дочок вчулася ©м. Те, про що вони
уникали згадувати, щоб не завдавати болю сво©м змученим серцям, тепер само
проривалося до свiдомостi.
Андрi вi згадалася мати. Згадалося, як вона вставала вдосвiта, топила
пiч гречаною соломою, тодi надягала зелену шерстяну, ще дiвоцьку, свою
спiдницю, високi, на шнурках жовтi полусапожки, з гострими, твердими
закаблуками, i будила сина, що дрiмав за теплим коминком.
- Вставай, Андрiйку, пiдметеш у хатi, а я тобi гостинчика з базару
принесу.
Вона збризкувала долiвку й поспiшала на базар, а вiн, усмiхаючись пiсля
сну, злазив з печi, знаходив пiд припiчком вiник, витягав його на середину
хати, сiдав на нього, як на коня. Вiн ©здив по хатi, поки не чув на Єанку
м'який стукiт маминих закаблукiв. Мама вже була в хатi i вже дiставала з
кошика довжелезну з китицями цукерку i говорила сво©м ласкавим, красивим,
найкрасивiшим у свiтi голосом:
- А ти й досi пiдмiта ш, гультiпако? Ой, що ж менi робити з цi ю
дитиною!
Катиних крокiв вiн не пам'ята . Тодi взимку вона ходила в бiлих
пояркових валяночках. А в кiмнатi, боячись розбудити Андрiя, теж взувала
щось м'яке й нечутне, зда ться, повстянi пантофлi.
Яка це була мука - не мати змоги згадати крокiв тво © кохано©!
А той стукiт жiночих закаблукiв, який роз'ятрив серця всiм полоненим,
раптом замовк. На перонi бiля фрейтора Зепа стояла невисока дiвчина, в
сiрому пальтечку, в темних вузеньких штанях, в картатому платочку, недбало
накинутому на пишну бiляву зачiску, ©© обличчя тьмяно бiлiло в примарному
свiтлi синього лiхтаря i лише на мiсцi очей плавали великi круглi озера
темних тiней. Мить дiвчина дивилася на невiдомих ©й, дивних людей, тодi
повернула нiжне кружало свого обличчя до високого Зепа, i мiж ними вiдбулася
така розмова:
ВОНА. Це, мабуть, тi руськi офiцери, що живуть у барацi?
В Н. Ви вгадали, фройляйн.
ВОНА. Вони такi нещаснi.
В Н, Вони комунiсти.
ВОНА. Але ж ©м холодно! Чому ви не заведете ©х до вокзалу?
В Н. Вони звикли до холоду. Руськi не бояться холоду.
ВОНА. А якi вони худi! Боже, якi вони худi! Вони ж, мабуть, голоднi!
В Н. Ха! Вони звикли до голоду.
ВОНА. А чому вони такi бруднi й обiрванi?
В Н. Вони звикли до бруду.
ВОНА. Це неправда.
В Н. Фройляйн!
ВОНА. Так, ви говорите неправду!
В Н. Можете спитати у мо©х товаришiв.
ВОНА. Я спитаю у них, у руських.
В Н. З ними розмовляти заборонено.
ВОНА. Тодi я подивлюся на них. Я все побачу й без слiв.
В Н. Стояти бiля них теж не можна.
ВОНА. Але ж чому?
В Н. Такий наказ.
ВОНА. Для мене наказу не може бути. Я не солдат.
В Й. В Нiмеччинi всi солдати.
ВОНА. Це неправда.
В Н. Фройляйн!
ВОНА. Не кричiть - я вас не боюсь. вони... теж не бояться.
Дiвчина пройшла повз полонених, пильно приглядаючись до кожного, i
зникла за рогом станцiйного будинку, як лiсова мавка. Андрiй не пропустив
жодного слова з ©© розмови з Зепом.
- Про що вони торохтiли? - штовхнув його пiд бiк Антропов.
- Про погоду, - буркнув Коваленко.
А Зеп пiдiйшов до одноокого Фрiдрiха, запалив сигарету й спитав,
намагаючись надати голосовi якомога спокiйнiшого звучання:
- Що то за краля?
- Дочка нашого начальника станцi©, - вiдповiв одноокий. - Ти хiба ©© не
зна ш?
- Вперше бачу.
- Вона недавно при©хала. Училася десь чи то в Кельнi, чи в Марбурзi.
©хнiй унiверситет розбомбили - от вона й при©хала до батька.
- Але ж видно й штучка!
- Дiвчина як дiвчина.
- А ти, як був дурнем, так ним i залишився. Треба було, щоб руськi тобi
й друге око вибили, тодi б ти порозумнiшав.
- Тварюка ти, Зеп, i бiльше нiчого, - вилаявся одноокий i сплюнув.
Пiдходив по©зд, починалася посадка. А увечерi, коли вони сипалися з
вагона, як горох з мiшка, з-за штабеля шпал знову з'явилася дiвчина в сiрому
пальтечку, мовчки пiдбiгла до Павлунi Банникова й тицьнула йому до рук
невеликий пакуночок.
- Сховай! - шепнула вона i, гордо пiднявши голову, пiшла прямо на Зепа.
фрейтор вiдступив убiк, даючи ©й дорогу, розкрив було рота, щоб щось
сказати дiвчинi, та тiльки махнув рукою.
В себе в кiмнатi Банников розгорнув пакунок. Там лежало два бутерброди
з сиром i ковбасою i три тюбики дропсовських цукерок, схожих на пiлюлi. Нi
слова не кажучи, Павлуня загорнув у папiр бутерброди й цукерки i поклав
пакунок на поличку, прибиту в нього в узголiв'©.
- Ти що? - здивувався Антропов.
- Оддам ©й назад. Я не жебрак, менi милостиня непотрiбна.
- Ну, дурило! - вигукнув Антропов. - Таж не тобi вона самому, всiм
принесла!
- То вона, як сус Христос, хоче двома скибками сорок чоловiк
нагодувати? - насмiшкувато подивився на нього Банников.
- А тобi хотiлося, щоб одразу мiшок дали? Зрозумiй же ти, що нiмцi тож
одержують на день трохи бiльше хлiба, нiж ми з тобою. Чув, он Андрiй читав,
як доктор Геббельс хвалився, що вони кожному нiмцевi дають двiстi сорок
грамiв хлiба на день? Тут, брат, не розженешся. Правда, Андрiю?
- Я не знаю, - вiдповiв Коваленко.
- От туди к бiсам! - сплеснув долонями Антропов. - Комiсар - i не зна !
Ти нам скажи - можна цей хлiб ©сти чи нi?
- Мабуть, можна, - подумавши, сказав Андрiй. - Вона, зда ться, гарна
дiвчина.
- Чу ш? - закричав Сашко. - Навiть наш комiсар визнав, що дiвчина
гарна, а ти антiмонiю розводиш. Дiли бутерброди на всю братву!
- Дiли сам, - огризнувся Банников.
Але Антропов помилився. Дiвчина й не думала нагодуґвати всю команду, бо
це було рiвнозначно тому, щоб наповнити, бездонну бочку, маючи
одну-однiсiньку склянку води. Наступного вечора вона знову пiдбiгла до
Банникова i дала йому пакуночок, тодi ще й ще раз. Вона не помилилася
жодного разу i з'являлася, мов з-пiд землi, саме в тому мiсцi, де був
Павлуня. все це мовчки, швидко, тiльки кресала поглядом по гострих вилицях
полоненого, але хiба ж Павлуня був здiбний читати дiвочi погляди!
Вiн вважав, що дiвчина да бутерброди йому через те, що вiн найхудiший
i, мабуть, найжалюгiднiший з усi © команди. Ця думка мучила його, вiн майже
не спав ночами, i Андрiй часто прокидався тепер од якогось скрадливого
хлипання.
- Павлуню, що з тобою? - питав вiн товариша. Але Банников вдавав, що
спить, i не озивався. Врештi вiн не витримав i якось, вибравши хвилину,
попросив Андрiя:
- Скажи ти ©й, щоб вона мене облишила. Чого ©й треба? Скажи, Андрiю,
прошу тебе.
Увечерi, коли дiвчина з'явилася бiля вагона, Андрiй неголосно сказав
©й:
- Нам потрiбнi свiжi газети.
Вона трiпнула вiями й пiшла, не забувши лишити в руцi Банникова бiлий
пакуночок. А на другий день бутерброди вже були загорнутi в останнiй номер
"Фелькiшер беобахтер". З газети Андрiй довiдався про розгром нiмцiв пiд
Корсунем-Шевченкiвськом. Банникову вiн сказав:
- Вона спiвчува нам, i ти, будь ласка, перестань комизитися. Зрозумiв?
- Хай вона тобi й спiвчува , - похмуро промовив Павлуня, - а менi
сестри-жалiбницi не потрiбнi,
Через день дiвчина заговорила сама.
- Мене звуть Теа, - сказала вона Андрi вi. - А його?
- Павлуня, - вiдповiв Коваленко. - Пауль.
Вона усмiхнулася, коротко зiтхнула й пiшла вздовж вагонiв.
Нiхто бiльше не сумнiвався, що Теа закохалася в Банникова. лише тепер
усi звернули увагу па те, що Павлуня дуже вродливий, що таких сiрих розумних
очей, як у нього, нема нi в кого, що нiхто не трима так гордо й красиво
голову, як вiн. Вiн був наймолодший у командi, окрiм Андрiя, але Андрiй,
високий, зсутулений, з глибокими очима, видавався поряд з Банниковми
старiшим рокiв на десять, i ще, мабуть, було щось у виразi обличчя
сибiрського юнака таке, що мимоволi привертало до нього увагу.
Невгасимий вогонь жадоби волi горiв у Павлуниних очах, i Теа, мабуть,
помiтила його в той морозяний синiй ранок i вже не могла тепер забути.
То була дивна любов. З короткими, як блискавка, побаченнями, з
уривчастими, як лайка, розмовами через перекладача Андрiя, любов без
ласкавих слiв, без самiтностi, без обiймiв i поцiлункiв. нколи ранковий
по©зд затримувався, бо тепер то там, то там англiйськi й американськi лiтаки
розбомблювали залiзницю. Тодi Теа пiдходила ближче до полонених i
говорила-говорила з Павлунею. Солдати дивилися на це крiзь пальцi, бо не
хотiли сваритися з начальником станцi©, який завжди затримував по©зди на двi
хвилини, щоб команда встигла сiсти у вагон. Вони вважали, що дiвчисько
просто задовольня свою цiкавiсть. Ну то й нехай собi задовольня !
А Теа захоплювалася i тим, що Павлуня сибiряк, i тим, що вiн,
виявля ться, був танкiстом, i його манерою говорити, його суворiстю.
- Вiн завжди злий, - говорила вона Андрi вi, - але це неправда. Вiн
лише уда з себе злого, а насправдi вiн добрий. Правда ж, добрий? Спитайте
його.
- Вона каже, що ти, мабуть, нiколи б не змiг покохати таку дiвчину, як
вона, - казав Андрiй Павлунi.
- От ще дурницi, - буркотiв Банников,
- чому так влаштовано, що ми вороги? - дивувалася Теа. - Спитайте
його.
Андрiя вона нiчого не питала, так нiби не вiрила йому, Любов
заслiплювала ©© i не давала змоги розгледiти того, хто стояв мiж нею й
коханим.
- Вона переконана, що фашистам скоро кiнець, - говорив Коваленко
Павлунi, - i що тодi нашiй з нею дружбi нiщо не заважатиме.
- Рано думати про дружбу, - суворо стискував рот Банников.
Цi розмови нагадували щось вичитане з старого роману. Андрiй боявся, що
в нього врештi не вистачить нi сили, нi вмiння балансувати помiж ласкавою,
довiрливою Теою i колючим, неприступним Павлунею. Вiн картав себе в думцi за
те, що потрапив у таке становище, але подiяти нiчого не мiг.
Весь час вiн повинен був думати про iнших, про сво©х товаришiв, жодного
разу не подумавши про себе. Рiзав стiнку вагона, щоб визволити товаришiв,
приймав побо© на кам'яному кар' рi за товаришiв, тодi тут, на залiзницi!
Тепер от став якимсь посередником у цiй дивовижнiй, нещасливiй, не баченiй
нiколи любовi.
А хiба тво кохання, Коваленку, було щасливiшим? Хiба не болить тво
серце вiд кожно© згадки про ту дiвчину з волзького мiста, яку ти поцiлував,
уперше в життi поцiлував? А отi старi солдати, якi, вмираючи, лишають на
бiлiм свiтi сирiт, - хiба вони щасливiшi?
Не було потреби мiрятися й рахуватися - хто зазнав бiльшого горя.
Страждання цiлих народiв лягли на терези часу, i знак терезiв показував
неминучiсть: вiдплату.
Поспiшай, Коваленку! Ти теж боржник, ти теж ма ш вiдплатити фашистам.
Ти i тво© друзi.
хай буде так.
А вже йшла весна сорок четвертого року. Знову возили ©х закiнчувати ту
сховану в лiсах колiю, знову гупав об рейки важезний "бубi", i сухо цокали
по каменях важкi кирки. З села до барака привезли гарбу житньо© соломи для
набивання матрацiв, у яких була сама труха. Десь у горах танули снiги, i
Едер вийшов з берегiв, загрожуючи затопити ту половину барака, де жили
полоненi.
- Може, знесе нашу загорожу, - казав Антропов. - Прокинемося уночi, а
кругом вода хлюпотить. Лягай горiчерева й пливи собi за течi ю.
Сашко за зиму схуд, почорнiв, постарiшав.
- Ех, ухопитись би за що-небудь та чкурнути звiдси, - часто зiтхав вiн,
- Андрiю, придумай, га?
Вони саме набивали матраци соломою, коли до них прийшла Теа. Вона стала
оддалiк, бiля вартових, бо наблизитися до полонених ©й тут не дозволялося.
Андрiй крадькома глянув на Павлуню й побачив, як той почервонiв. "Ага, -
подумав вiн, - та ти, брат, тiльки уда ш з себе байдужого, а насправдi..." ©
тут же одчайдушна, безумно смiлива думка застрибала в його головi, мов
неслухняна дiвчинка-пустунка. Вiн встав i пiшов прямо на Теу. Дiвчина
злякано дивилася на нього, не розумiючи, що вiн хоче зробити. Адже полоненим
заборонено спiлкуватися з цивiльними, надто з жiнками, © це ж не станцiя, де
важко розрiзнити випадкових пасажирiв од постiйних мешканцiв, де нiхто
нiчого не може помiтити. Тут, на цьому белебнi, все видно, все помiтно.
Невже вiн хоче сказати ©й щось, передати од Пауля в присутностi солдат?
- Ти куди? - крикнув Андрi вi Зеп. - Чого тобi тут треба?
- Я хотiв сказати, що ми вирiшили зробити для Фройляйн маленьку
скриньку з оцi © соломи, - показав на солому Андрiй. - Це буде дуже красива
скринька.
- Гм, - буркнув Зеп, - як же це ви ©© зробите з соломи?
- Для цього нам потрiбний лише шматок картону i шматочки яко©-небудь
кольорово© тканини, що-небудь з обрiзкiв.
- Он ба, - зацiкавився фрейтор, - та ти, виходить, спецiалiст?
- Так, я вмiю робити багато речей з соломи, - пiдтвердив Андрiй. - Я з
Укра©ни, у нас багато пшеницi й жита.
- Ти з Укра©ни? - здивувався Зеп. - Нiколи не думав. Ну, йди! Фройляйн,
я думаю, не вiдмовиться од вашого подарунка, коли вiн буде вартий того.
- Я заздалегiдь вдячна вам, - швидко промовила Теа.
- Цi свинi повиннi робити для нас усе й без подяки, - самовдоволено
промовив Зеп. - Можете не турбуватися, фройляйн. А все, що буде треба для
роботи, я дiстану сам, коли дозволите.
- Я вам теж допоможу, - сказала Теа.
- Ха! Ми з вами можемо стати друзями! - зареготав фрейтор.
- Якщо ви не будете ображати ваших бранцiв.
- О, вони справжнi свинi, фройляйн, даю вам слово честi.
- А ви?
- Що я?
- Ви кращий за них? Ви всi кращi?
- Ми - нiмцi.
- Мiй батько теж нiмець, - болiсно всмiхнулася Теа. - я теж.
Вона круто повернулася i пiшла до мосту, якось по-чоловiчому
горблячись, сумно схиливши голову.
- Знову отой мерзотник образив дiвчину, - сказав Антропов, - я на
тво му мiсцi, Павлуню, розвалив би йому голову.
Андрiй подивився на Банникова. У того на очах стояли сльози.
Увечерi Зеп разом з однооким Фрiдрiхом прийшов до кiмнати Коваленка.
Андрiй, у довгiй бiлiй сорочцi, босий, як бiблiйний апостол, сидiв посеред
нар i плiв з соломи золотавi змi©. Зеп од здивування навiть рота розтулив. У
Фрiдрiха заблищало його дине око. Вони нiколи до того не бачили тако©
краси.
- оце ти плетеш з само© соломи, чоловiче? - не повiрив фрейтор.
- Вже ж не з золота, - знизав плечима Андрiй.
- Але це справжн золото! - захоплено вигукнув одноокий.
- Ти там багато розумi ш! - одмахнувся од нього Зеп. - Що тобi треба? -
звернувся вiн до Андрiя. - Якi матерiали?
Андрiй повторив, що йому потрiбний картон, а також клаптики кольорово©
матерi©. Крiм того, трохи ниток. У нього нитки, але вони грубуватi для
цього.
- Домовились, - сказав Зеп. - Завтра ти матимеш усе, що треба. Вночi
якраз моя вахта, i я принесу тобi матерiали.
До тi © ночi вони готувалися ще ретельнiше, нiж тодi, коли прорiзали
пiдлогу. Зепа брав на себе Банников, Андрiй i Сашко мали тiльки допомагати
йому. Коли Антропов висловив сумнiв щодо того, чи вдасться Павлунi одним
ударом покласти такого бика, як фрейтор, Банников зневажливо посмiхнувся i
сказав:
- Шкода, що ти мiй друг, а то б я показав тобi сво© здiбностi. Ти
срiблястi металевi птахи. Але щоб була тривога на оцiй миршавiй станцiйцi,
щоб залiзний голос сирени краяв нiчне повiтря саме тут, над оцим нещасним
бараком? Про це вони не думали нiколи.
Досi несподiванки допомагали ©м, тепер усе гинуло, i причиною цього
була безглузда, дика, жахна несподiванка.
Що було робити? Пробувати вiдчиняти дверi? Але бiля них тупцювався
вартовий i, щоб перемогти страх, весь час перемовлявся з сво©ми товаришами,
якi ще, мабуть, одягалися. В барацi вже, певно, всiх вигнали в коридор i
зараз почнуть лiчити. Крiзь нещiльно прилаштованi ляди в прорiзаних отворах
©м було видно, що в кiмнатах уже запалили свiтло, отже, пробувати вилазити з
пiдвалу не мало нiякого сенсу. Досить лиш якомусь з солдат зазирнути до
першо©-лiпшо© кiмнати, побачити, як з-пiд нар виповза полонений - i все
пропало.
Вони стали радитись мiж собою. Пошепки, хапливо радитись, бо не було
часу на роздуми. Банников запропонував одчиняти дверi й кидатись на
вартового. Хай одного-двох уб' , зате всi iншi врятуються. Андрiй не
заперечував проти цi © думки. Аби тiльки не повертатися в барак. Зате
обережний Антропов не погодився з Павлунею.
- Навiть коли нам удасться прибрати вартового, - сказав вiн, - однаково
нiхто не вряту ться. Вони пiднiмуть усю округу, полюватимуть на нас, як на
зайцiв.. Якщо вже втiкати, то втiкати без шуму. А так...
- Що ж ти пропону ш? - нетерпляче спитав його Банников.
- Пересидимо тут. Солдати злякалися повiтряного нальоту й поженуть
наших хлопцiв куди-небудь у поле, подалi од станцi©, не рахуючи. А ми
пiдождемо, поки вони собi пiдуть, i вже тодi - раз i в дамках! Чу те, яка
там бiганина? Вони поспiшають покинути барак.
Нагорi й справдi зчинився страшенний лемент i колотнеча. Хряпали дверi,
тупотiли ноги, чулися якiсь нерозбiрливi вигуки, i крiзь усю цю мiшанину
звукiв виразнiше й виразнiше долинало повторюване на рiзнi лади, настирливе,
монотонне "Айн, цвай, драй... зiб унд цванцiг... драй унд драйсiг..."
Вартовi лiчили полонених.
- Не я казав, - зловiсно прошепотiв Банников. - Антропов, давай ключ!
Будемо вибиратися звiдси. Я йду першим!
- Без сонливих обiйдемося, - сказав Антропов i посунув до дверей,
розштовхуючи товаришiв. Вiн поспiшав i iерез те налетiв у темрявi на купу
брикету. Спiткнувшись, Сашко впав i мiцно, майже, вголос вилаявся. Хтось
допомiг йому пiдвестися.
- Ключа не загубив? - спитав Андрiй. - Та нi, - вiдповiв Антропов i
пiшов уперед вже обережнiше.
В барацi в цей час загримiло ще дужче i раптом усе затихло.
- Пiдожди, Сашко, - зупинив Антропова Андрiй. - Там щось сталося.
в цей час згори, з одного з прорiзаних отворiв, почувся голос когось
з тих тридцяти трьох, що лишилися:
- Хлопцi, вони побiгли вас шукати в дворi й у пiдвалi. Мерщiй сюди!
люди, задихаючись од хвилювання, кваплячись, обламуючи нiгтi об грубi
дошки, полiзли знову туди, звiдки пiвгодини тому пiшли, як здавалося,
назавжди.
Андрiй хотiв лiзти останнiм, але Антропов грубо штовхнув його до отвору
й сказав:
- Не строй з себе рицаря. Я винний, я i лишаюся в ар' ргардi. Не
послухав Банникова й тебе, дурень!
Нiмцi увiрвалися в пiдвал тодi, коли Антропов закривав отвiр.
- Свiтло! - заревiв Зеп i вистрелив прямо в далеку осяйну смугу. Куля
бренькнула об дошку в кiлькох метрах од отвору, бiля якого ще вовтузився
Антропов, i вгрузла в землю десь у найдальшому кутку пiдвалу.
Надворi знову завила сирена, попереджаючи, що тривога минула, лiтаки
завернули кудись убiк. Як згодом довiдалися полоненi, то була не бойова
тривога, а лише попередження. Тому-то солдати не дуже й поспiшали, тому
помилковим виявився розрахунок Сашка Антропова.
Не знайшовши нiкого в пiдвалi, але переконавшись, що з усiх кiмнат туди
проробленi отвори, солдати повернулися в барак i знову вигнали всiх
полонених у коридор. Тепер у коридорi стояло сорок сiм чоловiк. Прийшов
начальник команди, товстий, хворобливий фельдфебель, довго придивлявся до
кожного з полонених, тодi одвернувся й, не пiдвищуючи голосу, наказав:
- Тим, що були внизу, вийти вперед. Нiхто навiть не поворухнувся.
- Чотирнадцять чоловiк - вперед! - заревiв Зеп, заганяючи патрон у
патронник.
Гауптфельдфебель зупинив його порухом руки.
- Я ще раз наказую вийти вперед тим, хто був у пiдвалi, - повторив вiн.
- Якщо ж вони не хочуть цього робити, то хай тi, що лишалися в кiмнатах,
назвуть утiкачiв. Ну!
Сорок сiм чоловiк мовчали.
- Ти! - пiдбiг Зеп до Андрiя. - Ти розумi ш по-нiмецьки, перекладай
слова пана гауптфельдфебеля.
Коваленко одвернувся вбiк, щоб не дивитися на червону фiзiономiю
фрейтора.
- Ти чого крутишся! - засичав той. - Я тебе покручусь, бандит!
Перекладай!
Андрiй глянув на Зепа й усмiхнувся. Тепер вiн уже знав, що нiхто з
команди не викаже втiкачiв.
- Всiх надвiр! - наказав гауптфельдфебель.
х вигнали з барака, не дозволивши взяти шинелей, © наказали
постро©тися вздовж колючого дроту обличчям до рiки.
Йшов дощ, холодний осiннiй дощ, темне важке небо нависало над ©хнiми
головами, бiля нiг тихо хлюпала рiчка i дихала свiжою вологою в бiлi,
безкровнi лиця. кожен з них пожадливо ловив цей вiчний голос води i
намагався ввiбрати очима тьмяний полиск чужо©, байдужо© рiки, яка в цю
хвилину смертельного одчаю чимось усе ж нагадувала кожному його рiдну рiку.
А позаду бiгали вартовi, клацали затворами й гарчали, хрипiли, мов
повiшенi:
- Хто був унизу? Хто хоче сказати? Три хвилини на роздуми - iнакше всi
будуть розстрiлянi!
Всi, то й усi. Вони були солдатами й знали, що смерть теж треба
заслужити. А хiба вони ©© не заслужили? Щоправда, героями ©м стати не
вдалося, вони зробили менше, нiж могли, але ж нiхто не буде дорiкати ©м, що
вони сидiли склавши руки. Хочуть стрiляти? Хай стрiляють.
Минуло вже не три хвилини, а цiла година. Стало свiтати. Солдати
поставили бiля ворiт ручний кулемет i тепер ходили по черзi в барак грiтися,
а полоненi стояли обличчям до рiки, пiдставивши спини пiд пострiли. Вони
зливалися в суцiльну, непробивну стiну, були далекi вiд покори, цi сорок сiм
радянських полонених офiцерiв.
Полоненi стояли до наступно© ночi. Стояли мовчки, непорушно, мов
закам'янiлi. Вони не здалися. Здався гауптфельдфебель. Вiн наказав ©м
розiйтися. Вiн говорив ще щось про сво© почуття, про свою людянiсть ©
доброту, але ©х це не цiкавило. Вони знали, що боротьба тепер лише
почина ться, i кожен думав про сво мiсце в цiй боротьбi.
Зеп принiс знайденi ним в кiмнатах три ножi, зробленi з його
"матерiалiв", помахав ними перед носом у Антропова:
- Ти, проклятий бандитi Це твоя робота!
- А хто робив комерцiю? - примружив око Сашко.
- У-у! - затупотiв ногами фрейтор, - Геть в барак! Я тобi покажу тепер
комерцiю!
Отвори пiд нарами були зацементованi.
- Доведеться рiзати в iншому мiсцi, - пожартував Антропов, але його
жарту нiхто не пiдтримав. Зате прийшов одноокий Фрiдрiх i наказав виносити в
коридор весь одяг i колодки.
- А ми ж як? - поцiкавився Антропов. - У самiй бiлизнi будемо!
- Заткни пельку! - визвiрився на нього Фрiдрiх, - Тепер щовечора будете
здавати обмундирування в кладовку. Бранцi одержуватимете назад.
- От сволота, - вилаявся Антропов, - доведеться в самих пiдштаниках
через усю Нiмеччину бiгти.
- Не дуже-то побiжиш, - похмуро зауважив Банников.
- А хiба ти холоду бо©шся? - ущипливе запитав його Сашко. - Ти ж
сибiряк.
- По-тво му, сибiряки повиннi без штанiв по морозу бiгати?
- Ну, ми ж все-таки в пiдштаниках,
- От я подивлюся, як ти будеш у пiдштаниках втiкати, то, може, тодi й
сам за тобою побiжу, - сказав Банников. - Казав, давайте одчиняти дверi, -
не послухав мене...
- Не треба сваритися, хлопцi, - заспоко©в товаришiв Андрiй, - Нiхто не
винен у нашiй невдачi, У всякому разi, ми не виннi. Будемо ждати iншо©
нагоди.
- Дiждешся, - буркнув Павлуня, - тут якраз дiждешся...
Цiлу зиму Андрiй думав про нову втечу. Тепер ©х возили на роботу в гори
розчищати залiзницю од снiгу. В долинах снiг випадав рiдко i одразу ж танув,
зате в горах його навiвало стiльки, що зупинялися по©зди.
Про ту осiнню подiю гауптфельдфебель нiкуди не повiдомляв: боявся, щоб
його не звинуватили в недоглядi. Зате вiн подбав, щоб полоненим жилося ще
гiрше, нiж перше. В командi з'явилося ще три вiвчарки, кiлькох старих
конво©рiв замiнили такими головорiзами, як Зеп i Фрiдрiх, полоненим зменшили
порцiю хлiба i в необмеженiй кiлькостi частували ударами й лайкою. Засумував
навiть Антропов, який не мав тепер "пiдробiткiв". Вiн утратив свою
самовпевненiсть, на роботi й у барацi вже не чути було його дотепiв, частiше
чулися зiтхання.
- Я дурень, - казав вiн, умощуючись увечерi на сво мiсце бiля Андрiя i
Павлунi, - ох, який же я дурень, мо© дорогi хлопчикиЯ прогаяв тут до вашого
при©зду цiлого пiвроку. Пiвроку!
- Тепер от теж мiсяцiв чотири пропаде, - пiдтримував його Банников.
- Прийде весна - i я запропоную вам новий план втечi, - заспокоював
друзiв Андрiй.
- Де ж ти його вiзьмеш, хлопчику? - не вiрив Сашко.
- О, в мене од планiв аж голова болить, - смiявся Андрiй. - Але я
бракую ©х один за одним. Бо менi заважа зима.
Зима стугонiла над покрiвлею барака холодними вiтрами, жбурляла
пригорщi бiлого снiгу на чорнi сумнi руки оголених лiсiв, рiзала прозорою
гострою кригою дзюркотливi води рiк. Вона була одноманiтна, як ота бруква,
що нею годували полонених. Годi було ждати вiд не© якихось новин; новини
йшли здалеку, вiдти, де була зима iнша, своя, рiдна, де лiси не скнiли в
покорi, а висипали на фашистськi полки цiлi армi© партизан, де могутнi рiки
стелили льодовi мости пiд ноги радянським солдатам i грiзно бунтувалися,
коли на них ступала нога завойовника.
Але й ця передостання нiмецька зима принесла нарештi полоненим теплу
радiсть.
Як i колись, вони бiгли до по©зда пiд гавкiт вiвчарок, товпилися у
вузеньких дверях вагона, дрiмали на вичовганих лавах, а увечерi поверталися
на свою станцiю i стрибали просто в снiг, щоб, виборсавшись iз заметiв,
бiгти до барака. Цивiльних нiмцiв вони майже не бачили. Доктор Геббельс уже
давно розпорядився на всiх нiмецьких станцiях вивiсити лозунг про те, що
непотрiбнi по©здки затягують вiйну. У вагонах висiли панiчнi плакати з
написом: "Перемога або бiльшовицький хаос". Кожен нiмець, хотiв вiн того чи
нi, мав дбати про перемогу у вiйнi, а не сновигати по фатерлянду. Ось чому
вагони торохтiли напiвпорожнi i наповнювалися лише тодi, коли з якого-небудь
розбомбленого мiста пере©здили бiженцi.
Полоненi звикли жити в оточеннi конво©рiв i жовтооких вiвчарок, жоден з
них нiколи не думав, що може з'явитися якась зовсiм стороння людина й подати
м'яку, теплу руку з того свiту, який починався за колючим дротом, за
багнетами вартових, за на©жаченими, як у вовкiв, спинами вiвчарок.
Якось ранковий по©зд запiзнився, i ©м довелося ждати його мало чи не з
годину. Вартовi, щоб мати всiх перед очима, повели ©х на освiтлений двома
синiми лiхтарями перон. Був морозець, i люди, у яких кров уже давно
перестала грiти тiло, вицокували зубами, вистукували по перону дерев'яними
колодками, хукали в руки, стрiпувалися, немов птицi пiсля дощу.
Як завжди, на перонi не було жодно© живо© душi, крiм них. раптом у
дерев'яний стукiт ©хнiх колодок вплiвся новий, зовсiм стороннiй звук: м'яке,
майже нiжне дрiботiння жiночих закаблукiв. Цей звук полоснув кожного з них
по серцю. Хода матерiв, сестер, дружин i дочок вчулася ©м. Те, про що вони
уникали згадувати, щоб не завдавати болю сво©м змученим серцям, тепер само
проривалося до свiдомостi.
Андрi вi згадалася мати. Згадалося, як вона вставала вдосвiта, топила
пiч гречаною соломою, тодi надягала зелену шерстяну, ще дiвоцьку, свою
спiдницю, високi, на шнурках жовтi полусапожки, з гострими, твердими
закаблуками, i будила сина, що дрiмав за теплим коминком.
- Вставай, Андрiйку, пiдметеш у хатi, а я тобi гостинчика з базару
принесу.
Вона збризкувала долiвку й поспiшала на базар, а вiн, усмiхаючись пiсля
сну, злазив з печi, знаходив пiд припiчком вiник, витягав його на середину
хати, сiдав на нього, як на коня. Вiн ©здив по хатi, поки не чув на Єанку
м'який стукiт маминих закаблукiв. Мама вже була в хатi i вже дiставала з
кошика довжелезну з китицями цукерку i говорила сво©м ласкавим, красивим,
найкрасивiшим у свiтi голосом:
- А ти й досi пiдмiта ш, гультiпако? Ой, що ж менi робити з цi ю
дитиною!
Катиних крокiв вiн не пам'ята . Тодi взимку вона ходила в бiлих
пояркових валяночках. А в кiмнатi, боячись розбудити Андрiя, теж взувала
щось м'яке й нечутне, зда ться, повстянi пантофлi.
Яка це була мука - не мати змоги згадати крокiв тво © кохано©!
А той стукiт жiночих закаблукiв, який роз'ятрив серця всiм полоненим,
раптом замовк. На перонi бiля фрейтора Зепа стояла невисока дiвчина, в
сiрому пальтечку, в темних вузеньких штанях, в картатому платочку, недбало
накинутому на пишну бiляву зачiску, ©© обличчя тьмяно бiлiло в примарному
свiтлi синього лiхтаря i лише на мiсцi очей плавали великi круглi озера
темних тiней. Мить дiвчина дивилася на невiдомих ©й, дивних людей, тодi
повернула нiжне кружало свого обличчя до високого Зепа, i мiж ними вiдбулася
така розмова:
ВОНА. Це, мабуть, тi руськi офiцери, що живуть у барацi?
В Н. Ви вгадали, фройляйн.
ВОНА. Вони такi нещаснi.
В Н, Вони комунiсти.
ВОНА. Але ж ©м холодно! Чому ви не заведете ©х до вокзалу?
В Н. Вони звикли до холоду. Руськi не бояться холоду.
ВОНА. А якi вони худi! Боже, якi вони худi! Вони ж, мабуть, голоднi!
В Н. Ха! Вони звикли до голоду.
ВОНА. А чому вони такi бруднi й обiрванi?
В Н. Вони звикли до бруду.
ВОНА. Це неправда.
В Н. Фройляйн!
ВОНА. Так, ви говорите неправду!
В Н. Можете спитати у мо©х товаришiв.
ВОНА. Я спитаю у них, у руських.
В Н. З ними розмовляти заборонено.
ВОНА. Тодi я подивлюся на них. Я все побачу й без слiв.
В Н. Стояти бiля них теж не можна.
ВОНА. Але ж чому?
В Н. Такий наказ.
ВОНА. Для мене наказу не може бути. Я не солдат.
В Й. В Нiмеччинi всi солдати.
ВОНА. Це неправда.
В Н. Фройляйн!
ВОНА. Не кричiть - я вас не боюсь. вони... теж не бояться.
Дiвчина пройшла повз полонених, пильно приглядаючись до кожного, i
зникла за рогом станцiйного будинку, як лiсова мавка. Андрiй не пропустив
жодного слова з ©© розмови з Зепом.
- Про що вони торохтiли? - штовхнув його пiд бiк Антропов.
- Про погоду, - буркнув Коваленко.
А Зеп пiдiйшов до одноокого Фрiдрiха, запалив сигарету й спитав,
намагаючись надати голосовi якомога спокiйнiшого звучання:
- Що то за краля?
- Дочка нашого начальника станцi©, - вiдповiв одноокий. - Ти хiба ©© не
зна ш?
- Вперше бачу.
- Вона недавно при©хала. Училася десь чи то в Кельнi, чи в Марбурзi.
©хнiй унiверситет розбомбили - от вона й при©хала до батька.
- Але ж видно й штучка!
- Дiвчина як дiвчина.
- А ти, як був дурнем, так ним i залишився. Треба було, щоб руськi тобi
й друге око вибили, тодi б ти порозумнiшав.
- Тварюка ти, Зеп, i бiльше нiчого, - вилаявся одноокий i сплюнув.
Пiдходив по©зд, починалася посадка. А увечерi, коли вони сипалися з
вагона, як горох з мiшка, з-за штабеля шпал знову з'явилася дiвчина в сiрому
пальтечку, мовчки пiдбiгла до Павлунi Банникова й тицьнула йому до рук
невеликий пакуночок.
- Сховай! - шепнула вона i, гордо пiднявши голову, пiшла прямо на Зепа.
фрейтор вiдступив убiк, даючи ©й дорогу, розкрив було рота, щоб щось
сказати дiвчинi, та тiльки махнув рукою.
В себе в кiмнатi Банников розгорнув пакунок. Там лежало два бутерброди
з сиром i ковбасою i три тюбики дропсовських цукерок, схожих на пiлюлi. Нi
слова не кажучи, Павлуня загорнув у папiр бутерброди й цукерки i поклав
пакунок на поличку, прибиту в нього в узголiв'©.
- Ти що? - здивувався Антропов.
- Оддам ©й назад. Я не жебрак, менi милостиня непотрiбна.
- Ну, дурило! - вигукнув Антропов. - Таж не тобi вона самому, всiм
принесла!
- То вона, як сус Христос, хоче двома скибками сорок чоловiк
нагодувати? - насмiшкувато подивився на нього Банников.
- А тобi хотiлося, щоб одразу мiшок дали? Зрозумiй же ти, що нiмцi тож
одержують на день трохи бiльше хлiба, нiж ми з тобою. Чув, он Андрiй читав,
як доктор Геббельс хвалився, що вони кожному нiмцевi дають двiстi сорок
грамiв хлiба на день? Тут, брат, не розженешся. Правда, Андрiю?
- Я не знаю, - вiдповiв Коваленко.
- От туди к бiсам! - сплеснув долонями Антропов. - Комiсар - i не зна !
Ти нам скажи - можна цей хлiб ©сти чи нi?
- Мабуть, можна, - подумавши, сказав Андрiй. - Вона, зда ться, гарна
дiвчина.
- Чу ш? - закричав Сашко. - Навiть наш комiсар визнав, що дiвчина
гарна, а ти антiмонiю розводиш. Дiли бутерброди на всю братву!
- Дiли сам, - огризнувся Банников.
Але Антропов помилився. Дiвчина й не думала нагодуґвати всю команду, бо
це було рiвнозначно тому, щоб наповнити, бездонну бочку, маючи
одну-однiсiньку склянку води. Наступного вечора вона знову пiдбiгла до
Банникова i дала йому пакуночок, тодi ще й ще раз. Вона не помилилася
жодного разу i з'являлася, мов з-пiд землi, саме в тому мiсцi, де був
Павлуня. все це мовчки, швидко, тiльки кресала поглядом по гострих вилицях
полоненого, але хiба ж Павлуня був здiбний читати дiвочi погляди!
Вiн вважав, що дiвчина да бутерброди йому через те, що вiн найхудiший
i, мабуть, найжалюгiднiший з усi © команди. Ця думка мучила його, вiн майже
не спав ночами, i Андрiй часто прокидався тепер од якогось скрадливого
хлипання.
- Павлуню, що з тобою? - питав вiн товариша. Але Банников вдавав, що
спить, i не озивався. Врештi вiн не витримав i якось, вибравши хвилину,
попросив Андрiя:
- Скажи ти ©й, щоб вона мене облишила. Чого ©й треба? Скажи, Андрiю,
прошу тебе.
Увечерi, коли дiвчина з'явилася бiля вагона, Андрiй неголосно сказав
©й:
- Нам потрiбнi свiжi газети.
Вона трiпнула вiями й пiшла, не забувши лишити в руцi Банникова бiлий
пакуночок. А на другий день бутерброди вже були загорнутi в останнiй номер
"Фелькiшер беобахтер". З газети Андрiй довiдався про розгром нiмцiв пiд
Корсунем-Шевченкiвськом. Банникову вiн сказав:
- Вона спiвчува нам, i ти, будь ласка, перестань комизитися. Зрозумiв?
- Хай вона тобi й спiвчува , - похмуро промовив Павлуня, - а менi
сестри-жалiбницi не потрiбнi,
Через день дiвчина заговорила сама.
- Мене звуть Теа, - сказала вона Андрi вi. - А його?
- Павлуня, - вiдповiв Коваленко. - Пауль.
Вона усмiхнулася, коротко зiтхнула й пiшла вздовж вагонiв.
Нiхто бiльше не сумнiвався, що Теа закохалася в Банникова. лише тепер
усi звернули увагу па те, що Павлуня дуже вродливий, що таких сiрих розумних
очей, як у нього, нема нi в кого, що нiхто не трима так гордо й красиво
голову, як вiн. Вiн був наймолодший у командi, окрiм Андрiя, але Андрiй,
високий, зсутулений, з глибокими очима, видавався поряд з Банниковми
старiшим рокiв на десять, i ще, мабуть, було щось у виразi обличчя
сибiрського юнака таке, що мимоволi привертало до нього увагу.
Невгасимий вогонь жадоби волi горiв у Павлуниних очах, i Теа, мабуть,
помiтила його в той морозяний синiй ранок i вже не могла тепер забути.
То була дивна любов. З короткими, як блискавка, побаченнями, з
уривчастими, як лайка, розмовами через перекладача Андрiя, любов без
ласкавих слiв, без самiтностi, без обiймiв i поцiлункiв. нколи ранковий
по©зд затримувався, бо тепер то там, то там англiйськi й американськi лiтаки
розбомблювали залiзницю. Тодi Теа пiдходила ближче до полонених i
говорила-говорила з Павлунею. Солдати дивилися на це крiзь пальцi, бо не
хотiли сваритися з начальником станцi©, який завжди затримував по©зди на двi
хвилини, щоб команда встигла сiсти у вагон. Вони вважали, що дiвчисько
просто задовольня свою цiкавiсть. Ну то й нехай собi задовольня !
А Теа захоплювалася i тим, що Павлуня сибiряк, i тим, що вiн,
виявля ться, був танкiстом, i його манерою говорити, його суворiстю.
- Вiн завжди злий, - говорила вона Андрi вi, - але це неправда. Вiн
лише уда з себе злого, а насправдi вiн добрий. Правда ж, добрий? Спитайте
його.
- Вона каже, що ти, мабуть, нiколи б не змiг покохати таку дiвчину, як
вона, - казав Андрiй Павлунi.
- От ще дурницi, - буркотiв Банников,
- чому так влаштовано, що ми вороги? - дивувалася Теа. - Спитайте
його.
Андрiя вона нiчого не питала, так нiби не вiрила йому, Любов
заслiплювала ©© i не давала змоги розгледiти того, хто стояв мiж нею й
коханим.
- Вона переконана, що фашистам скоро кiнець, - говорив Коваленко
Павлунi, - i що тодi нашiй з нею дружбi нiщо не заважатиме.
- Рано думати про дружбу, - суворо стискував рот Банников.
Цi розмови нагадували щось вичитане з старого роману. Андрiй боявся, що
в нього врештi не вистачить нi сили, нi вмiння балансувати помiж ласкавою,
довiрливою Теою i колючим, неприступним Павлунею. Вiн картав себе в думцi за
те, що потрапив у таке становище, але подiяти нiчого не мiг.
Весь час вiн повинен був думати про iнших, про сво©х товаришiв, жодного
разу не подумавши про себе. Рiзав стiнку вагона, щоб визволити товаришiв,
приймав побо© на кам'яному кар' рi за товаришiв, тодi тут, на залiзницi!
Тепер от став якимсь посередником у цiй дивовижнiй, нещасливiй, не баченiй
нiколи любовi.
А хiба тво кохання, Коваленку, було щасливiшим? Хiба не болить тво
серце вiд кожно© згадки про ту дiвчину з волзького мiста, яку ти поцiлував,
уперше в життi поцiлував? А отi старi солдати, якi, вмираючи, лишають на
бiлiм свiтi сирiт, - хiба вони щасливiшi?
Не було потреби мiрятися й рахуватися - хто зазнав бiльшого горя.
Страждання цiлих народiв лягли на терези часу, i знак терезiв показував
неминучiсть: вiдплату.
Поспiшай, Коваленку! Ти теж боржник, ти теж ма ш вiдплатити фашистам.
Ти i тво© друзi.
хай буде так.
А вже йшла весна сорок четвертого року. Знову возили ©х закiнчувати ту
сховану в лiсах колiю, знову гупав об рейки важезний "бубi", i сухо цокали
по каменях важкi кирки. З села до барака привезли гарбу житньо© соломи для
набивання матрацiв, у яких була сама труха. Десь у горах танули снiги, i
Едер вийшов з берегiв, загрожуючи затопити ту половину барака, де жили
полоненi.
- Може, знесе нашу загорожу, - казав Антропов. - Прокинемося уночi, а
кругом вода хлюпотить. Лягай горiчерева й пливи собi за течi ю.
Сашко за зиму схуд, почорнiв, постарiшав.
- Ех, ухопитись би за що-небудь та чкурнути звiдси, - часто зiтхав вiн,
- Андрiю, придумай, га?
Вони саме набивали матраци соломою, коли до них прийшла Теа. Вона стала
оддалiк, бiля вартових, бо наблизитися до полонених ©й тут не дозволялося.
Андрiй крадькома глянув на Павлуню й побачив, як той почервонiв. "Ага, -
подумав вiн, - та ти, брат, тiльки уда ш з себе байдужого, а насправдi..." ©
тут же одчайдушна, безумно смiлива думка застрибала в його головi, мов
неслухняна дiвчинка-пустунка. Вiн встав i пiшов прямо на Теу. Дiвчина
злякано дивилася на нього, не розумiючи, що вiн хоче зробити. Адже полоненим
заборонено спiлкуватися з цивiльними, надто з жiнками, © це ж не станцiя, де
важко розрiзнити випадкових пасажирiв од постiйних мешканцiв, де нiхто
нiчого не може помiтити. Тут, на цьому белебнi, все видно, все помiтно.
Невже вiн хоче сказати ©й щось, передати од Пауля в присутностi солдат?
- Ти куди? - крикнув Андрi вi Зеп. - Чого тобi тут треба?
- Я хотiв сказати, що ми вирiшили зробити для Фройляйн маленьку
скриньку з оцi © соломи, - показав на солому Андрiй. - Це буде дуже красива
скринька.
- Гм, - буркнув Зеп, - як же це ви ©© зробите з соломи?
- Для цього нам потрiбний лише шматок картону i шматочки яко©-небудь
кольорово© тканини, що-небудь з обрiзкiв.
- Он ба, - зацiкавився фрейтор, - та ти, виходить, спецiалiст?
- Так, я вмiю робити багато речей з соломи, - пiдтвердив Андрiй. - Я з
Укра©ни, у нас багато пшеницi й жита.
- Ти з Укра©ни? - здивувався Зеп. - Нiколи не думав. Ну, йди! Фройляйн,
я думаю, не вiдмовиться од вашого подарунка, коли вiн буде вартий того.
- Я заздалегiдь вдячна вам, - швидко промовила Теа.
- Цi свинi повиннi робити для нас усе й без подяки, - самовдоволено
промовив Зеп. - Можете не турбуватися, фройляйн. А все, що буде треба для
роботи, я дiстану сам, коли дозволите.
- Я вам теж допоможу, - сказала Теа.
- Ха! Ми з вами можемо стати друзями! - зареготав фрейтор.
- Якщо ви не будете ображати ваших бранцiв.
- О, вони справжнi свинi, фройляйн, даю вам слово честi.
- А ви?
- Що я?
- Ви кращий за них? Ви всi кращi?
- Ми - нiмцi.
- Мiй батько теж нiмець, - болiсно всмiхнулася Теа. - я теж.
Вона круто повернулася i пiшла до мосту, якось по-чоловiчому
горблячись, сумно схиливши голову.
- Знову отой мерзотник образив дiвчину, - сказав Антропов, - я на
тво му мiсцi, Павлуню, розвалив би йому голову.
Андрiй подивився на Банникова. У того на очах стояли сльози.
Увечерi Зеп разом з однооким Фрiдрiхом прийшов до кiмнати Коваленка.
Андрiй, у довгiй бiлiй сорочцi, босий, як бiблiйний апостол, сидiв посеред
нар i плiв з соломи золотавi змi©. Зеп од здивування навiть рота розтулив. У
Фрiдрiха заблищало його дине око. Вони нiколи до того не бачили тако©
краси.
- оце ти плетеш з само© соломи, чоловiче? - не повiрив фрейтор.
- Вже ж не з золота, - знизав плечима Андрiй.
- Але це справжн золото! - захоплено вигукнув одноокий.
- Ти там багато розумi ш! - одмахнувся од нього Зеп. - Що тобi треба? -
звернувся вiн до Андрiя. - Якi матерiали?
Андрiй повторив, що йому потрiбний картон, а також клаптики кольорово©
матерi©. Крiм того, трохи ниток. У нього нитки, але вони грубуватi для
цього.
- Домовились, - сказав Зеп. - Завтра ти матимеш усе, що треба. Вночi
якраз моя вахта, i я принесу тобi матерiали.
До тi © ночi вони готувалися ще ретельнiше, нiж тодi, коли прорiзали
пiдлогу. Зепа брав на себе Банников, Андрiй i Сашко мали тiльки допомагати
йому. Коли Антропов висловив сумнiв щодо того, чи вдасться Павлунi одним
ударом покласти такого бика, як фрейтор, Банников зневажливо посмiхнувся i
сказав:
- Шкода, що ти мiй друг, а то б я показав тобi сво© здiбностi. Ти