клубочок ниток. Андрiй сховав клубочок в кишеню й заплющив очi.
Колись у запорозьких козакiв був звичай: як хоронили вбитого козака, то
насипали в степу двi високi могили. Одну насипали там, де в козака влучила
ворожа куля, другу -- там, де прийняв вiн смерть. Бо не було тако© кулi, вiд
яко© козак мiг би одразу вмерти. З шматком жорстокого металу в грудях,
конаючи, вiн ще летiв уперед на сво му вiрному конi й рубав ворогiв сво ю
шаблею, бiлою й нестримною, як блискавка.
Де ж то буде твоя друга могила, Андрiю?
Вiн проклинав ту годину, коли виповз з свого блiндажа й побачив
рудовусого фашиста. Лiпше було померти одразу. Або лiпше вже б отой
рудовусий випустив у нього чергу з свого автомата, анiж дав шматок хлiба й
ковток кофе.
Андрiй здивувався, коли його не вбили одразу. Тепер вiн зрозумiв, що
тут нема нi життя, нi смертi, а вмирання. Невiльне, жахне, невiдворотне
вмирання тисяч людей, вмирання в концтаборах, в окупованих мiстах i селах,
вмирання в далекiй Нiмеччинi, про яку розповiдали страшнi легенди.
ось через два мiсяцi пiсля того дня, коли вiн, здавалося, поборов
свою смерть, Андрiя разом з сотнями таких, як вiн, везуть кудись у наглухо
забитих вагонах, везуть голодних, поранених, знесилених.
Ешелон довго сто©ть на станцiях. Його заганяють в тупики на зарослi
травою колi©, подалi вiд людських очей, вiн пережида , поки пройдуть усi
вiйськовi ешелони на цiй дiльницi, i знову повзе вперед, здригаючись,
брязкаючи буферами, мов кайданами. Тринадцять червоних вагонiв наповнено
вiйськовополоненими. В кожному вагонi людей стiльки, що вони можуть лише
сидiти. Сидять усi: неушкодженi, пораненi, вмираючi. Лягати -- нiде. Дверi
наглухо закритi й закрученi знадвору дротом. Два вiконечка теж густо
переплутанi колючим дротом. Майже всi вагони мають гальмiвнi площадки, i на
них тупцюють вартовi з автоматами. Над заднiм вагоном здiйма ться висока
будка. В нiй сидить кулеметник i стежить, щоб полоненi не спробували втiкати
через дахи вагонiв.
По©зд просува ться вперед здебiльшого вночi, коли вiйськовi ешелони з
остраху перед партизанами вистоюють на станцiях. Паровоз кричить глухо й
тужливо, i в очах у всiх бранцiв -- теж туга i смуток. Вони вiдрiзанi вiд
усього свiту, вони не знають, куди ©х везуть, що робиться там, за стiнками
вагонiв, по якiй землi котяться сталевi колеса ©хньо© пересувно© в'язницi.
все ж, незважаючи на це, всi, як один, раптом дiзнаються, що по©зд
поминув нiмецький кордон. По всiх вагонах проноситься одне- дине слово:
"Нiмеччина!", до всiх вiконечок тягнуться змарнiлi обличчя, у кожного
стиска ться серце, кожним оволодiва безнадiя. Бо поки вони були на рiднiй
землi, хай хоч i в неволi, вони все ж сподiвалися на якесь чудо, на
визволення, на те, що ©м ще вдасться повернутися до сво©х, стати в лави
борцiв з ворогом. А тепер усьому кiнець. Чужа земля не обiця ©м нiчого.
Вона лежить холодна, непривiтна, пiд темним захмареним небом, закутана в
туман, вкрита мокрими, густими лiсами. По©зд котиться помiж цими лiсами,
паровоз час од часу скрику , але жоден листочок навiть не сколихнеться вiд
цього крику, так нiби всi вони вирiзанi з зелено© твердо© бляхи. Туман,
студений, драглистий, як холодець, охоплю сво©ми щупальцями вагони, як
огидний морський спрут, i бранцi здригаються вiд його дотикiв.
Андрiй сидить в одному з вагонiв бiля поперечно© стiнки. За його спиною
товчуться сталевi тарiлi буферiв, ©хнiй стукiт боляче вiдлуню ться в його
поранених грудях, але Андрiй не вiдсову ться вiд стiнки. Йому хочеться бодай
спиною вiдчувати волю, безмежний простiр, кiлометри блакитного повiтря.
Буфери б'ють у стiнку, так нiби намагаються ©© проломити, а йому зда ться,
нiби то якiсь могутнi добрi люди, що прилинули з отих мовчазних лiсiв,
силкуються, щоб випустили на волю полонених.
Воля... Вiн звик до не© з дитинства, вiд самого дня народження, звик до
безмежних степiв, до буйних вiтрiв над ними, до диних на свiтi вкра©нських
жайворонкiв, яких нiхто нiколи, зда ться, не бачив на землi, а лише в небi,
лише в голубому зенiтi, в нестримному польотi, серед прозорих розсипищ
©хнього спiву. душа в нього була непокiрлива, дика, мов степовий птах, i
кликала його, зваблювала з цього вагона туди, де лунко гупали буфери, де
шелестiли листям лiси i омивали землю потоки неокованих небесних вод.
Слово "Нiмеччина" розбудило його. Вiн одiгнав од себе звабливi мрi© i
вперше подумав про те, що настав час спробувати дiяти. Надто вже далеко
вiд'©хав вiн од того мiсця, де одержав у сво© груди фашистську кулю! Час уже
й зупинитися.
- У кого нiж, товаришi? -- запитав вiн.
Ножа нi в кого не було, але в одного капiтана знайшлася схована у
чоботi бритва.
- Навiщо тобi нiж? -- поцiкавився капiтан, милуючись водянистим блиском
широкого леза бритви.
- Вагон буду рiзати,-- вiдповiв Андрiй.
- Куди тобi? Ти ж поранений!
- Хто захоче втекти звiдси -- допоможе. Давай бритву! Чи, може, шкода?
- Тримай,-- сказав капiтан. - я перший на черзi пiсля тебе. Рiзати й
утiкати -- перший. Згода?
Андрiй мовчки взяв бритву, ще раз прислухався до брязкоту буферiв
надворi й чиркнув лезом по дошцi. Його план був дуже простий: надрiзати
дошку вгорi й унизу, тодi виламати ©©, так само надрiзати й виламати
надвiрну дошку, а вже тодi вилазити крiзь отвiр на буфер i звiдти стрибати
пiд укiс.
Вони рiзали старе затужавiле дерево i не знали, що у всiх вагонах,
немов по командi, роблять те саме. Коли в стiнцi вагона блиснуло свiтло,
Андрiй припав обличчям до отвору i дихав, дихав повiтрям волi, аж поки його
од-тягли назад.
- Треба швидше кiнчати! -- сказав капiтан -- власник бритви.-- А ти
лежиш! Чи тобi, може, стало погано?
- Я трохи вiдпочину,-- слабким голосом промовив Андрiй. - Чогось у мене
дзвенить у головi. Дзвенить так, як у той день, коли мене поранило.
- Ну, вiдпочинь, браток, вiдпочинь,-- сказав капiтан i натиснув на
дошку. Дошка затрiщала. Капiтан вдарив у не© ногою -- i вона впала вниз, пiд
колеса.
- А тепер прощайте, товаришi! -- гукнув капiтан.-- Хто хоче -- давай за
мною! Стрибати налiво. Пiшов!
Вiн вилiз на буфер i зник. Андрiй хотiв лiзти слiдом за капiтаном, але
його хтось притримав.
- Куди тобi, пораненому? Пiдожди, коли по©зд буде на гору йти,
уповiльнить хiд. А так ти ж уб' шся!
Вiн лежав бiля отвору й бачив, як один за одним стрибають униз його
товаришi. З iнших вагонiв теж, мабуть, почали стрибати, але не скрiзь так
вдало, як тут, бо вартовi помiтили втiкачiв i стали стрiляти. Застрочив
кулемет з задньо© вишки, його пiдтримали автомати з переднiх вагонiв. По©зд
продовжував свiй шалений бiг. Нiхто не догадувався зупинити його. Хлопцi
лiзли з вагонiв i падали, падали пiд укiс в густi нетрi зеленого лiсу, а
згори щось кричали нiмцi й били з автоматiв у бiлий свiт, як у копi чку.
Раптом по©зд пересмикнула судорога. Вагони полiзли один на один, мнучи
буфери, як замазку. Ешелон зупинився. Вартовi, з галасом i прокльонами,
забiгали бiля вагонiв, стали одсовувати важкi дверi.
- Раус! -- кричали вони, виганяючи полонених з вагонiв.
- Льос! Бiстро!
Хто не хотiв поспiшати, того викидали на землю силою, зштовхували
прикладами. Андрiя, що нiяк не мiг одiйти од того рятiвного отвору, який вiн
прорiзав сво©ми руками, топтали чобiтьми й кололи штиками. Вони зовсiм
оскаженiли, бо нiколи не сподiвалися, що руськi зможуть втiкати з ешелону.
Вони мстилися на тих, що залишилися, за втiкачiв i за свiй недогляд.
Начальник ешелону наказав одiбрати у полонених всi залiзнi предмети -- ножi,
виделки, ложки, котелки, навiть пряжки од поясiв. У Андрiя в кишенi знайшли
клубок ниток.
- Де голка? -- спитав вартовий. -- Куди сховав голку? Хочеш вагон знову
рiзати?
- У мене нема голки.
- А навiщо нитки?
- Я швець. Люблю пантофлi робити,-- збрехав Андрiй.
Солдат намотав на руку нитку, смикнув, вона перервалася.
- Не повiсишся! -- засмiявся конво©р i повернув клубочок Андрi вi.
З тринадцяти вагонiв вiсiм були прорiзанi. Рiзали, хто як мiг. Однi
зробили отвiр у пiдлозi i падали вниз, на шпали, прищулюючись мiж рейками i
ждучи, поки над головою прогримлять сотнi тонн страшного металу. Другi
намагалися проломити стiнку в тому мiсцi, де був засув од дверей, щоб
одкрити дверi й утiкати всiм вагоном одразу. Третi вибрали найлегший шлях --
пробили дах, але цей шлях виявився невдалим, бо кулеметник одразу ж помiтив
утiкачiв i зчинив тривогу.
Тепер усi порiзанi вагони конво©ри лишили порожнiми, а полонених
зiгнали в тi п'ять, що лишились неушкодженими. Коли досi люди могли тiльки
сидiти у вагонах, то тепер нiде було навiть стояти. Андрiя притиснули до
стiнки бiля вiконечка, рана в боку болiла так, що хотiлося тут же впасти й
умерти, але впасти вiн не мiг: не було куди.
х везли довго, мабуть, через усю Нiмеччину. Ешелон знову годинами
стояв на запасних колiях, i з його вагонiв линули глухi стогони.
Голоднi, без краплини води, люди стояли у вагонах вже другу добу, не
маючи змоги навiть поворухнутися. Тяжкопораненi вмирали, але й мертвi, вони
стояли, пiдтримуванi живими. Живi грiли мертвих, а мертвi охолоджували
живих, яких пекла спрага. Андрiй лишився живим тiльки завдяки тому, що
випадково опинився бiля вiконечка i мiг час вiд часу висовувати в нього
долоню, щоб упiймати на не© кiлька краплин води, яка текла з даху вагона.
Вiн лизькав цю дощову воду, як та iндiйська пташка тiтiбха, яка нiколи в
життi не вжива iншо© води, окрiм дощово©, i дякував випадковi i тiй
обставинi, що в Нiмеччинi хоч цей дощ.
Так, дощу в цiй кра©нi було не менш, нiж слiз.
Вдосвiта по©зд прибув на якусь маленьку станцiйку. ©х зустрiла цiла
сотня нових конво©рiв з рудими вiвчарками, якi ошалiло кидалися на людей.
Полоненi мовчки вишикувалися в довгу колону й, супроводжуванi гавканням
собак i короткими, як гавкiт, криками конво©рiв, пiшли до асфальтованому
шляху, обсадженому яблунями. На яблунях, ховаючись в мокрому, бляклому
листi, ще висiли деiнде поодинокi яблучка, восково-стиглi, червонобокi
яблучка, точнiсiнько такi, як на Вкра©нi. Андрiй не витерпiв. Запримiтивши
яблуко, що висiло особливо низько, вiн метнувся з колони. Не встиг ще
добiгти до яблунi, як зуби вiвчарки вже вп'ялися йому в ногу, але вiн не
зупинився, не звернув уваги на бiль, а вже простягав сво© худi, прозорi руки
до отого соковитого, звабливого плоду i вже вiдривав його од гiлочки,
вiдривав разом з товстим коротеньким хвостиком, жмакаючи пальцями широке
мокре листя. Яблучко було холодне-холодне i гладеньке, як скляна кулька.
Андрi вi мало було вiдчувати його в руцi -- вiн пiднiс яблучко до очей, щоб
помилуватися його розписом, побачити на його округлих боках слiди сонячних
поцiлункiв.
Пiдбiг конво©р i вибив яблучко з Андрi вих рук. Воно покотилося в
траву, i за яблучком покотилися сотнi очей полонених -- сiрих, чорних,
синiх, карих очей, очей приречених, неiснуючих людей. Справдi, вони були
викресленi з життя. Земля з ©© плодами, рiки з ©хнiми чистими прохолодними
водами, тiнистi лiси й стрiмкi гори, тихi села й шумливi мiста,-- все це
iснувало десь по той бiк ©хнього буття, вони не мали на нього права, як не
мали права на оте червонобоке яблучко. Вони мали право лише на оцю охорону,
ретельнiшу, нiж особиста охорона королiв i президентiв, на колючий дрiт
концтаборiв, на вмирання.
Концтабiр був бiля самого асфальтованого шляху, обсадженого яблунями.
Сотнi баракiв ховалися за густим плетивом колючого дроту, за гiгантськими
вишками, на яких були встановленi станковi кулемети, за глибокими ровами, що
нагадували рови середньовiчних замкiв.
На воротях табору красувався латинський напис: "Суум квiкве" --
"Кожному сво ". Фашисти вмiли бути цинiчними. На пряжках солдатських поясiв
вони накреслили девiз "Гот мiт унс" -- "З нами бог" -- i наказали цим
солдатам вбивати все живе й залишати пiсля себе спалену землю, хоч головною
заповiддю того бога, якому вони поклонялися, було "Не убий". Центральний
орган ©хньо© партi© -- газета "Фелькiшер беобахтер" виходила пiд гаслом
"Фрайгайт унд брот", тобто "Свобода i хлiб", але цей лозунг означав лиш те,
що фашисти хотiли б позбавити свободи й хлiба всiх людей, якi живуть на
землi. В отому написi на воротях табору ©хнiй цинiзм досяг вершини сво ©
одвертостi. Кожному сво . Однi будуть повiльно вмирати вiд ран -- i ©х нiхто
не спробу навiть лiкувати. нших замучать на каторжних роботах де-небудь на
будiвництвi авiацiйного заводу. Ще iнших спалять в печах крематорi©в,
спалять живцем або ж перед цим розстрiлявши, вбивши ядом, задушивши отруйним
газом. Кожному сво . "Суун квiкве".
Концтабiр мав криптонiм: "Шталаг А". Вiн був iнтернацiональний. Тут
можна було зустрiти французiв у ©хнiх новеньких мундирах з блискучими
Єудзиками, розтатуйованих, темнолицих марокканцiв, сумнооких сербiв i
покiрних iндусiв, дебелих канадських i американських льотчикiв, i похмурих
англiйцiв. Радянських полонених тримали окремо вiд усiх, ©м заборонялося
мати будь-який зв'язок з iншими полоненими. Фашисти боялися ©х, мов пошестi.
Через те для радянських полонених створили у таборi ще один табiр,
обгородивши його ще двома рядами колючого дроту i поставивши бiля огорожi
будки з кулеметами. В цьому "подвiйному" таборi був ще один, вже "потрiйний"
-- для радянських офiцерiв.
Андрiй опинився в "потрiйному" таборi, в барацi для хворих i поранених.
У нього одiбрали одяг i видали гiтлерiвську солдатську унiформу,
перефарбовану в темно-зелений, майже чорний колiр. Замiсть чобiт вiн мав
носити тепер гольцшуги -- видовбанi з дерева колодки, такi мiцнi й грубi, що
©х, мабуть, не роздавив би й танк. На френчi, на штанях; i на пiлотцi,
виданих Андрi вi, бiлою фарбою намальовано двi великi нiмецькi лiтери "80",
що означало "радянський офiцер" i мало служити попередженням для всiх тих,
хто спробу наблизитися до цi © небезпечно© людини. Поза тим Андрi вi
начепили на шию чотирикутний металевий номер. Тепер вiн уже перестав бути
Андрi м, не був Коваленком, а називався просто: "номер тридцять ноль
дев'яносто сiм".
В "лазаретi", куди його одвели разом з iншими пораненими, рядами стояли
двоповерховi дерев'янi лiжка, схожi на чотирикутнi ящики. В ящиках лежали
паперовi матраци i такi самi паперовi подушки. Тут принаймнi можна було
лягти й заснути. Андрiй заснув i спав до самого вечора i, мабуть, спав би
ще й нiч, якби не голод. Коваленко прокинувся й спробував згадати, коли вiн
востанн ©в i що саме. Але з цього нiчого не вийшло. Неподалiк од Андрiя
чулися якiсь голоси. Андрiй прислухався до розмови. Хтось хрипким голосом
розповiдав про те, як працював колись кондитером у Москвi.
- Ох i жив же я, братцi,-- казав вiн.-- Бувало, заступиш на нiчну
змiну, моргнеш сво му пiдручному: тягни, мовляв, лист для тiстечок. Принесе
вiн лист, я туди пiв'ящика масла -- бах! А потiм пiвсотнi я ць -- трах!
Я чня, братцi мо©, получа ться пiсля цього така, хоч спи на нiй, як на
м'якому диванi.
- Пiвсотнi я ць -- це ти, мабуть, трохи той... загнув,-- не повiрив
котрийсь з слухачiв.
- Пiвсотнi? -- вигукнув кондитер,-- Хо-хо! Та дай менi зараз сотню, так
я сам з нею розправлюся, а ти -- пiвсотнi!..
- То ж зараз, а то ранiше,-- не здавався опонент.
- Що там з тобою говорити,-- недбало кинув кондитер,-- одразу видно, що
ти чоловiк у цих питаннях темний. Ви от краще, братцi, послухайте, як я
вчився вяземськi пряники пекти...
А в цей час у iншому кутку барака хтось другий, не такий експансивний,
як кондитер, вiв свою розповiдь.
- Уявлення про те, нiбито мiський мешканець цiлком i повнiстю залежить
од магазинiв,-- говорив вiн,-- не зовсiм вiрне. Вiзьмiть, наприклад, таку
рiч, як гриби-шампiньйони. Навiщо менi ждати, поки вони з'являться в
магазинi! Я беру ящик, насипаю в нього перегною, дiстаю спори грибiв,
висiваю ©х у ящик, накриваю його чим-небудь темним i вологим -- i, будь
ласка: через десять днiв збираю перший врожай. У мене гриби взимку й улiтку,
весною я восени, я ©м ©х жареними в сметанi, дружина робить з них грибну
запiканку, пече пироги. Для того щоб спекти пироги з грибами, треба...
- Перестаньте, iроди! -- почувся стогiн вiд дверей.-- Замучили сво©ми
розмовами. Дайте спати.
Любитель шампiньйонiв на хвилинку замовк, а тодi продовжував, але вже
пошепки, так що Андрiй не мiг розiбрати. Зате кондитер не злякався того
плачу, отого голосу-стогону, а, навпаки, гукнув полоненому, щоб той iшов до
©хньо© компанi© й послухав, як вiн колись у Пензi з'©в, побившись на заклад,
цiле порося.
Так i минула та перша нiч серед хвиль дрiмоти, спазм голоду й
нескiнченних розмов про ©жу, про колишн життя, про речi, недоступнi для
них. ще багато таких днiв i ночей судилося пережити Андрi вi в тому
барацi.
Попервах Андрiй злякався. Хоч що там кажи, був вiн простим сiльським
хлопцем, що звик приймати життя таким, як воно , хлопцем з нiжною,
вразливою душею, i коли вмiв мужньо переносити страждання власнi, то не мiг
байдуже дивитися на людське горе. Коваленковi здавалося, що в концтабiрнiм
лазаретi-ревiрi лежать люди, зломленi недугою, здатнi хiба що вмирати,
вмирати тихо, без скарг i стогонiв. Холодна безнадiя заволодiла його серцем.
Вiн лежав у сво му ящику, мов у трунi, нерухомий, збайдужiлий до всього, без
думок, без бажань i сподiвань. Лиш невiдступна примара голоду нагадувала про
себе та ще мучив бiль од рани. Особливо страшно було лишатися вiч-на-вiч з
голодом уночi. Обо вони -- нiч i голод -- маля в собi щось спiльне, ©х
по днувала чорна пiтьма, яка приховувала вiд Андрiя обличчя його товаришiв,
робила його самотнiм, безсилим, слабим, сповнювала душу вiдча м i навiть
жахом. Вiн боявся тепер темряви, як колись у дитинствi, коли дивився зимово©
ночi на заснiженi, синюватi вiкна, i ввижалися за ними то ненажерливий вовк,
то безжальна кобиляча голова, то вiдьма з залiзними зубами, якими вона
загриза до смертi маленьких дiтей.
Так минали днi, тижнi, минув, може, й мiсяць. Андрiй не вiв лiку дням
неволi, пам'ятав лише ночi. Але ночi були наповненi не самою лиш пiтьмою -
згодом в них стали оживати голоси. Андрiй не дослухався до тих голосiв,
пам'ятаючи звабливi, мов виспiви казкових сирен, оповiдi першо© концтабiрно©
ночi, боявся почути ©х знову, та й не мав сили розрiзняти в джмелиному
гудiннi нiчного ревiру окремi голоси. Вiн лежав непорушне, майже не дихаючи,
стискуючи скронi гарячими долонями, i лише зрiдка, коли якийсь гiркий клубок
пiдкочувався до горла, шепотiв:
- Мамо, рiдна! Коли б ти бачила свого сина...
якось уночi, коли вже вкотре кликав вiн свою матiр, вiд сусiднього
ящика долинув до Андрiя кволий, але досить виразний голос:
- Якi прекраснi iсторi© дару нам життя!
Андрiй завмер, вдаючи сонного: сусiд звертався до нього, а вiн не мав
сили на розмову.
- Ти не спи, не спи,-- знову сказав сусiд.-- Слухай, про що
розповiдають тво© товаришi. Ти ще молодий -- згодиться...
Андрiй нiчого не вiдповiв. Зненацька вiдчув, що давно вже чекав цього
дружнього голосу, що це саме те, чого йому не стачало, без чого ночi були
холодними, страшними i безкiнечними.
вперше за час перебування в ревiрi -- коли не лiчити першо© ночi --
Коваленко став прислухатися до розповiдей полонених. Вiн почув десятки
iсторiй про незламних радянських людей, про вiдважних втiкачiв, про
вiдчайдухiв партизан. Виявилося, що майже кожен з тих, хто лежав у ревiрi,
мав за сво©ми плечима по кiлька втеч, цiлi одiссе© мандрiв, епопе© боротьби
з фашистами вже тут, у Нiмеччинi, обплетенiй колючим дротом, пошматованiй
смугами зон смертi, задимленiй печами крематорi©в.
А вранцi вiн познайомився з сусiдом. Старший лейтенант Василь Порохiн -
так звали сусiда -- родом з Вологодщини, потрапив у полон у сорок першому
роцi пiд Вязьмою, тричi втiкав з таборiв, двiчi був присуджений до страти.
Йому вдалося викрутитись, але побо©в не уникнув. У нього були вiдбитi нирки,
пошкоджена печiнка. Тепер лежав увесь опухлий, з темними колами пiд очима,
голубiв нiжними очима, якi дивилися на Андрiя ласкаво i збадьорливо.
- Не падай духом, укра©нцю,-- насилу вимовляючи, слова, сказав
Порохiн.-- Головне -- вирватися з цього "лазарета" живим.
Опух у вологодця вже дiйшов до грудей. Повз повiльно, пiднiмаючись од
нiг, наповнюючи клiтини отруйною рiдиною, i вони вмирали одна за одною,
вiдмирали десятками, сотнями, тисячами. А Порохiн казав:
- От поправлюся й ще повоюю! Ще й до перемоги доживу. Правда, братцi?
Товаришi намагалися всмiхнутися, мовчки потверджуючи його слова, i
жоден не наважувався сказати Порохiну, що вже той не доживе до перемоги, що
вмре не сьогоднi-завтра -- щойно опух дiйде йому до серця.
"Якi прекраснi iсторi© дару нам життя!" -- цi слова, сказанi вночi
Порохiним, дзвенiли в серцi Андрiя. Мимоволi в пам'ятi воскресали йому подi©
тих днiв, коли вiн ще бiгав босонiж по вулицях свого села, прокрадався на
чужi баштани, коли в нього рвалися штани на тому самому мiсцi, де рвалися
вони в усiх хлопчакiв свiту, i коли вiн вперше впiзнав людей, якi увiйшли в
його життя назавжди.
Одним з таких людей був учитель Сергiй Олексiйович Задорожний. Вiн
при©хав до ©хнього села, коли Андрiй учився вже в п'ятому класi. Перше ©хн
знайомство вiдбулося за шаховою дошкою. Коваленко вважався шкiльним
чемпiоном, вiн перемагав усiх учителiв, голову колгоспу Кочубея i навiть
фiнагента Пакiльця, який похвалявся, нiби ма якусь шахову категорiю.
Починаючи першу партiю з Андрi м, Задорожний розставив фiгури, тодi зняв
свого ферзя й сховав до кишенi.
- Навiщо це ви? -- здивувався Андрiй.
- Щоб полегшити твою долю,-- засмiявся директор.
- Я б вам це радив,-- сказав Коваленко.
- все ж таки...
- Тодi держiться!
- Держусь!
Партiю вiн у Андрiя виграв. Виграв i другу, i третю, й десяту пiд
злораднi пошепти й смiх друзiв Коваленкових, що вже давно точили зуби на
чемпiона.
дивно: Андрiй не зненавидiв учителя за цей жорстокий розгром, а
навпаки -- полюбив. Задорожний колись був моряком, воював у громадянську
мало не на всiх фронтах, побував у лабетах врангелiвсько© контррозвiдки,
його розстрiлювали, але вiн чудом порятувався: виповз уночi з простреленими
навилiт грудьми й добрався до хатини якогось рибалки. Тодi вчився в
iнститутi, став викладати iсторiю й географiю, але на згадку про далекi роки
незмiнно носив темно-синiй морський кiтель з блискучими мiдними Єудзиками, з
бiленьким пiдкомiрчиком i орденом Червоного Прапора на клапi лiво© нагрудно©
кишенi.
Здавалося, не було нiчого, чого б не вмiв Задорожний. Грав у шахи, мов
гросмейстер, спiвав, як оперний артист, доповiдi виголошував куди лiпше, нiж
голова сiльрада Антiн Соломоненко, уроки iсторi© та географi© вiв так
цiкаво, що на них приходили навiть вiльнi вiд занять учителi. Для Сергiя
Олексiйовича не було слiв "не знаю", вiн мiг вiдповiсти чи не на будь-яке
запитання i незабаром завоював серця всiх дiтей i передовсiм -- Андрi ве
серце.
-- Пам'ятайте, дiти, ленiнськi слова: вчитись, вчитись i ще раз
вчитись,-- казав школярам Задорожний.-- Для майбутнього потрiбнi розумнi
люди.
вони вчилися. Читали й перечитували все, що можна було дiстати в
селi, брали участь у всiх конкурсах, оголошуваних пiонерськими й
комсомольськими газетами та журналами, розв'язували найважчi задачi.
Ось тодi Андрiй Коваленко заповзявся стати вченим. Хотiв бути схожим на
свого вчителя Сергiя Олексiйовича, хотiв бути так само розумним i красивим,
чистим, пiдтягнутим, завжди спокiйним.
Щоранку вчитель приходив до школи в сво му незмiнному кiтелi,
застебнутому на всi Єудзики, з бiлою смужкою пiдкомiрця, чисто виголений,
пiдстрижений, причесаний, бадьорий, веселий. Школа стояла край села, i степ
зазирав у ©© вiкна, порошив узимку в шибки сухим колючим снiгом, а повеснi,
починаючи з травня, дихав спекотливими суховiями, жбурляв цiлими пригорщами
сонячнi променi, вiд яких нагрiвалися чорнi парти в класах, суха дерев'яна
пiдлога i навiть чорнило в чорнильницях-невиливайках. Учнi нетерпляче
совалися за партами, неспроможнi дочекатися перерви, вчителi теж без
особливого захвату позирали на безжальне свiтило, лиш Сергiй Олексiйович був
завжди спокiйний, пiдтягнений, жартував; не виказуючи нiяких ознак утоми або
роздратування. Вiн навiть не дозволяв собi розстебнути верхнiй Єудзик кiтеля
й ходив по класу стрункий, ледь суворий, мов справжнiй капiтан корабля.
Якось на великiй перервi Андрiй забiг у найдальший куточок шкiльного
саду i там несподiвано побачив Задорожного. Учитель стояв пiд старою
гiллястою грушею, сховавшись у затiнок. Кiтель його був розстебнутий,
сорочка теж, долонями вчитель розтирав лiвий бiк грудей, де серце, i дихав
квапливо, жадiбно, з посвистом, так нiби поспiшав надихатися, наповнити сво©
легенi перш, нiж поринути в воду.
Андрiй мало не заплакав, побачивши свого улюбленого вчителя таким
слабим i безпомiчним. Та водночас збагнув: то не слабiсть, а доказ
незламностi людського духу, мужностi й витримки. Вчитель був хворий,
смертельно хворий. В пробитих врангелiвцями грудях ча©вся невтишимий бiль,
вiн задихався на уроках, його мучила спека, задуха, але Задорожний нiкому не
скаржився. Вiн був обернений до людей лиш одним свiтлим сво©м боком, як той
мiсяць у небi, i навiщо було комусь знати про його болi й страждання.
Коваленко тихо, щоб не почув учитель, одiйшов у кущi, тодi вдарився
бiгти, не роздивляючись, i зупинився лиш тодi, коли налетiв на колючу
дерезу. Вiн упав на теплу траву, обхопив голову руками i там, пiд кущами
дерези, заприсягнувся перед усiм бiлим свiтом, що буде так само незламним i
мужнiм, як його вчитель Сергiй Олексiйович Задорожний.
Милий, дорогий учителю, поможи й тепер сво му учневi.
Вiн ще не знав, що мав робити. Був поранений, страждав у полонi, вмирав
од голоду в таборi смертi. Знав одпе: бути стiйким, як Сергiй Олексiйович,
як його сусiд Порохiн, як тi, що втiкали, що йшли на смерть, билися до
останнього подиху.
Його матрац був набитий старими комплектами журналу " ллюстрiрте
блятт". Щоб хоч як-небудь згаяти час, Андрiй став потихеньку дiставати
журнали й читати те, що там було написано. Вiн не все розбирав i тому
Колись у запорозьких козакiв був звичай: як хоронили вбитого козака, то
насипали в степу двi високi могили. Одну насипали там, де в козака влучила
ворожа куля, другу -- там, де прийняв вiн смерть. Бо не було тако© кулi, вiд
яко© козак мiг би одразу вмерти. З шматком жорстокого металу в грудях,
конаючи, вiн ще летiв уперед на сво му вiрному конi й рубав ворогiв сво ю
шаблею, бiлою й нестримною, як блискавка.
Де ж то буде твоя друга могила, Андрiю?
Вiн проклинав ту годину, коли виповз з свого блiндажа й побачив
рудовусого фашиста. Лiпше було померти одразу. Або лiпше вже б отой
рудовусий випустив у нього чергу з свого автомата, анiж дав шматок хлiба й
ковток кофе.
Андрiй здивувався, коли його не вбили одразу. Тепер вiн зрозумiв, що
тут нема нi життя, нi смертi, а вмирання. Невiльне, жахне, невiдворотне
вмирання тисяч людей, вмирання в концтаборах, в окупованих мiстах i селах,
вмирання в далекiй Нiмеччинi, про яку розповiдали страшнi легенди.
ось через два мiсяцi пiсля того дня, коли вiн, здавалося, поборов
свою смерть, Андрiя разом з сотнями таких, як вiн, везуть кудись у наглухо
забитих вагонах, везуть голодних, поранених, знесилених.
Ешелон довго сто©ть на станцiях. Його заганяють в тупики на зарослi
травою колi©, подалi вiд людських очей, вiн пережида , поки пройдуть усi
вiйськовi ешелони на цiй дiльницi, i знову повзе вперед, здригаючись,
брязкаючи буферами, мов кайданами. Тринадцять червоних вагонiв наповнено
вiйськовополоненими. В кожному вагонi людей стiльки, що вони можуть лише
сидiти. Сидять усi: неушкодженi, пораненi, вмираючi. Лягати -- нiде. Дверi
наглухо закритi й закрученi знадвору дротом. Два вiконечка теж густо
переплутанi колючим дротом. Майже всi вагони мають гальмiвнi площадки, i на
них тупцюють вартовi з автоматами. Над заднiм вагоном здiйма ться висока
будка. В нiй сидить кулеметник i стежить, щоб полоненi не спробували втiкати
через дахи вагонiв.
По©зд просува ться вперед здебiльшого вночi, коли вiйськовi ешелони з
остраху перед партизанами вистоюють на станцiях. Паровоз кричить глухо й
тужливо, i в очах у всiх бранцiв -- теж туга i смуток. Вони вiдрiзанi вiд
усього свiту, вони не знають, куди ©х везуть, що робиться там, за стiнками
вагонiв, по якiй землi котяться сталевi колеса ©хньо© пересувно© в'язницi.
все ж, незважаючи на це, всi, як один, раптом дiзнаються, що по©зд
поминув нiмецький кордон. По всiх вагонах проноситься одне- дине слово:
"Нiмеччина!", до всiх вiконечок тягнуться змарнiлi обличчя, у кожного
стиска ться серце, кожним оволодiва безнадiя. Бо поки вони були на рiднiй
землi, хай хоч i в неволi, вони все ж сподiвалися на якесь чудо, на
визволення, на те, що ©м ще вдасться повернутися до сво©х, стати в лави
борцiв з ворогом. А тепер усьому кiнець. Чужа земля не обiця ©м нiчого.
Вона лежить холодна, непривiтна, пiд темним захмареним небом, закутана в
туман, вкрита мокрими, густими лiсами. По©зд котиться помiж цими лiсами,
паровоз час од часу скрику , але жоден листочок навiть не сколихнеться вiд
цього крику, так нiби всi вони вирiзанi з зелено© твердо© бляхи. Туман,
студений, драглистий, як холодець, охоплю сво©ми щупальцями вагони, як
огидний морський спрут, i бранцi здригаються вiд його дотикiв.
Андрiй сидить в одному з вагонiв бiля поперечно© стiнки. За його спиною
товчуться сталевi тарiлi буферiв, ©хнiй стукiт боляче вiдлуню ться в його
поранених грудях, але Андрiй не вiдсову ться вiд стiнки. Йому хочеться бодай
спиною вiдчувати волю, безмежний простiр, кiлометри блакитного повiтря.
Буфери б'ють у стiнку, так нiби намагаються ©© проломити, а йому зда ться,
нiби то якiсь могутнi добрi люди, що прилинули з отих мовчазних лiсiв,
силкуються, щоб випустили на волю полонених.
Воля... Вiн звик до не© з дитинства, вiд самого дня народження, звик до
безмежних степiв, до буйних вiтрiв над ними, до диних на свiтi вкра©нських
жайворонкiв, яких нiхто нiколи, зда ться, не бачив на землi, а лише в небi,
лише в голубому зенiтi, в нестримному польотi, серед прозорих розсипищ
©хнього спiву. душа в нього була непокiрлива, дика, мов степовий птах, i
кликала його, зваблювала з цього вагона туди, де лунко гупали буфери, де
шелестiли листям лiси i омивали землю потоки неокованих небесних вод.
Слово "Нiмеччина" розбудило його. Вiн одiгнав од себе звабливi мрi© i
вперше подумав про те, що настав час спробувати дiяти. Надто вже далеко
вiд'©хав вiн од того мiсця, де одержав у сво© груди фашистську кулю! Час уже
й зупинитися.
- У кого нiж, товаришi? -- запитав вiн.
Ножа нi в кого не було, але в одного капiтана знайшлася схована у
чоботi бритва.
- Навiщо тобi нiж? -- поцiкавився капiтан, милуючись водянистим блиском
широкого леза бритви.
- Вагон буду рiзати,-- вiдповiв Андрiй.
- Куди тобi? Ти ж поранений!
- Хто захоче втекти звiдси -- допоможе. Давай бритву! Чи, може, шкода?
- Тримай,-- сказав капiтан. - я перший на черзi пiсля тебе. Рiзати й
утiкати -- перший. Згода?
Андрiй мовчки взяв бритву, ще раз прислухався до брязкоту буферiв
надворi й чиркнув лезом по дошцi. Його план був дуже простий: надрiзати
дошку вгорi й унизу, тодi виламати ©©, так само надрiзати й виламати
надвiрну дошку, а вже тодi вилазити крiзь отвiр на буфер i звiдти стрибати
пiд укiс.
Вони рiзали старе затужавiле дерево i не знали, що у всiх вагонах,
немов по командi, роблять те саме. Коли в стiнцi вагона блиснуло свiтло,
Андрiй припав обличчям до отвору i дихав, дихав повiтрям волi, аж поки його
од-тягли назад.
- Треба швидше кiнчати! -- сказав капiтан -- власник бритви.-- А ти
лежиш! Чи тобi, може, стало погано?
- Я трохи вiдпочину,-- слабким голосом промовив Андрiй. - Чогось у мене
дзвенить у головi. Дзвенить так, як у той день, коли мене поранило.
- Ну, вiдпочинь, браток, вiдпочинь,-- сказав капiтан i натиснув на
дошку. Дошка затрiщала. Капiтан вдарив у не© ногою -- i вона впала вниз, пiд
колеса.
- А тепер прощайте, товаришi! -- гукнув капiтан.-- Хто хоче -- давай за
мною! Стрибати налiво. Пiшов!
Вiн вилiз на буфер i зник. Андрiй хотiв лiзти слiдом за капiтаном, але
його хтось притримав.
- Куди тобi, пораненому? Пiдожди, коли по©зд буде на гору йти,
уповiльнить хiд. А так ти ж уб' шся!
Вiн лежав бiля отвору й бачив, як один за одним стрибають униз його
товаришi. З iнших вагонiв теж, мабуть, почали стрибати, але не скрiзь так
вдало, як тут, бо вартовi помiтили втiкачiв i стали стрiляти. Застрочив
кулемет з задньо© вишки, його пiдтримали автомати з переднiх вагонiв. По©зд
продовжував свiй шалений бiг. Нiхто не догадувався зупинити його. Хлопцi
лiзли з вагонiв i падали, падали пiд укiс в густi нетрi зеленого лiсу, а
згори щось кричали нiмцi й били з автоматiв у бiлий свiт, як у копi чку.
Раптом по©зд пересмикнула судорога. Вагони полiзли один на один, мнучи
буфери, як замазку. Ешелон зупинився. Вартовi, з галасом i прокльонами,
забiгали бiля вагонiв, стали одсовувати важкi дверi.
- Раус! -- кричали вони, виганяючи полонених з вагонiв.
- Льос! Бiстро!
Хто не хотiв поспiшати, того викидали на землю силою, зштовхували
прикладами. Андрiя, що нiяк не мiг одiйти од того рятiвного отвору, який вiн
прорiзав сво©ми руками, топтали чобiтьми й кололи штиками. Вони зовсiм
оскаженiли, бо нiколи не сподiвалися, що руськi зможуть втiкати з ешелону.
Вони мстилися на тих, що залишилися, за втiкачiв i за свiй недогляд.
Начальник ешелону наказав одiбрати у полонених всi залiзнi предмети -- ножi,
виделки, ложки, котелки, навiть пряжки од поясiв. У Андрiя в кишенi знайшли
клубок ниток.
- Де голка? -- спитав вартовий. -- Куди сховав голку? Хочеш вагон знову
рiзати?
- У мене нема голки.
- А навiщо нитки?
- Я швець. Люблю пантофлi робити,-- збрехав Андрiй.
Солдат намотав на руку нитку, смикнув, вона перервалася.
- Не повiсишся! -- засмiявся конво©р i повернув клубочок Андрi вi.
З тринадцяти вагонiв вiсiм були прорiзанi. Рiзали, хто як мiг. Однi
зробили отвiр у пiдлозi i падали вниз, на шпали, прищулюючись мiж рейками i
ждучи, поки над головою прогримлять сотнi тонн страшного металу. Другi
намагалися проломити стiнку в тому мiсцi, де був засув од дверей, щоб
одкрити дверi й утiкати всiм вагоном одразу. Третi вибрали найлегший шлях --
пробили дах, але цей шлях виявився невдалим, бо кулеметник одразу ж помiтив
утiкачiв i зчинив тривогу.
Тепер усi порiзанi вагони конво©ри лишили порожнiми, а полонених
зiгнали в тi п'ять, що лишились неушкодженими. Коли досi люди могли тiльки
сидiти у вагонах, то тепер нiде було навiть стояти. Андрiя притиснули до
стiнки бiля вiконечка, рана в боку болiла так, що хотiлося тут же впасти й
умерти, але впасти вiн не мiг: не було куди.
х везли довго, мабуть, через усю Нiмеччину. Ешелон знову годинами
стояв на запасних колiях, i з його вагонiв линули глухi стогони.
Голоднi, без краплини води, люди стояли у вагонах вже другу добу, не
маючи змоги навiть поворухнутися. Тяжкопораненi вмирали, але й мертвi, вони
стояли, пiдтримуванi живими. Живi грiли мертвих, а мертвi охолоджували
живих, яких пекла спрага. Андрiй лишився живим тiльки завдяки тому, що
випадково опинився бiля вiконечка i мiг час вiд часу висовувати в нього
долоню, щоб упiймати на не© кiлька краплин води, яка текла з даху вагона.
Вiн лизькав цю дощову воду, як та iндiйська пташка тiтiбха, яка нiколи в
життi не вжива iншо© води, окрiм дощово©, i дякував випадковi i тiй
обставинi, що в Нiмеччинi хоч цей дощ.
Так, дощу в цiй кра©нi було не менш, нiж слiз.
Вдосвiта по©зд прибув на якусь маленьку станцiйку. ©х зустрiла цiла
сотня нових конво©рiв з рудими вiвчарками, якi ошалiло кидалися на людей.
Полоненi мовчки вишикувалися в довгу колону й, супроводжуванi гавканням
собак i короткими, як гавкiт, криками конво©рiв, пiшли до асфальтованому
шляху, обсадженому яблунями. На яблунях, ховаючись в мокрому, бляклому
листi, ще висiли деiнде поодинокi яблучка, восково-стиглi, червонобокi
яблучка, точнiсiнько такi, як на Вкра©нi. Андрiй не витерпiв. Запримiтивши
яблуко, що висiло особливо низько, вiн метнувся з колони. Не встиг ще
добiгти до яблунi, як зуби вiвчарки вже вп'ялися йому в ногу, але вiн не
зупинився, не звернув уваги на бiль, а вже простягав сво© худi, прозорi руки
до отого соковитого, звабливого плоду i вже вiдривав його од гiлочки,
вiдривав разом з товстим коротеньким хвостиком, жмакаючи пальцями широке
мокре листя. Яблучко було холодне-холодне i гладеньке, як скляна кулька.
Андрi вi мало було вiдчувати його в руцi -- вiн пiднiс яблучко до очей, щоб
помилуватися його розписом, побачити на його округлих боках слiди сонячних
поцiлункiв.
Пiдбiг конво©р i вибив яблучко з Андрi вих рук. Воно покотилося в
траву, i за яблучком покотилися сотнi очей полонених -- сiрих, чорних,
синiх, карих очей, очей приречених, неiснуючих людей. Справдi, вони були
викресленi з життя. Земля з ©© плодами, рiки з ©хнiми чистими прохолодними
водами, тiнистi лiси й стрiмкi гори, тихi села й шумливi мiста,-- все це
iснувало десь по той бiк ©хнього буття, вони не мали на нього права, як не
мали права на оте червонобоке яблучко. Вони мали право лише на оцю охорону,
ретельнiшу, нiж особиста охорона королiв i президентiв, на колючий дрiт
концтаборiв, на вмирання.
Концтабiр був бiля самого асфальтованого шляху, обсадженого яблунями.
Сотнi баракiв ховалися за густим плетивом колючого дроту, за гiгантськими
вишками, на яких були встановленi станковi кулемети, за глибокими ровами, що
нагадували рови середньовiчних замкiв.
На воротях табору красувався латинський напис: "Суум квiкве" --
"Кожному сво ". Фашисти вмiли бути цинiчними. На пряжках солдатських поясiв
вони накреслили девiз "Гот мiт унс" -- "З нами бог" -- i наказали цим
солдатам вбивати все живе й залишати пiсля себе спалену землю, хоч головною
заповiддю того бога, якому вони поклонялися, було "Не убий". Центральний
орган ©хньо© партi© -- газета "Фелькiшер беобахтер" виходила пiд гаслом
"Фрайгайт унд брот", тобто "Свобода i хлiб", але цей лозунг означав лиш те,
що фашисти хотiли б позбавити свободи й хлiба всiх людей, якi живуть на
землi. В отому написi на воротях табору ©хнiй цинiзм досяг вершини сво ©
одвертостi. Кожному сво . Однi будуть повiльно вмирати вiд ран -- i ©х нiхто
не спробу навiть лiкувати. нших замучать на каторжних роботах де-небудь на
будiвництвi авiацiйного заводу. Ще iнших спалять в печах крематорi©в,
спалять живцем або ж перед цим розстрiлявши, вбивши ядом, задушивши отруйним
газом. Кожному сво . "Суун квiкве".
Концтабiр мав криптонiм: "Шталаг А". Вiн був iнтернацiональний. Тут
можна було зустрiти французiв у ©хнiх новеньких мундирах з блискучими
Єудзиками, розтатуйованих, темнолицих марокканцiв, сумнооких сербiв i
покiрних iндусiв, дебелих канадських i американських льотчикiв, i похмурих
англiйцiв. Радянських полонених тримали окремо вiд усiх, ©м заборонялося
мати будь-який зв'язок з iншими полоненими. Фашисти боялися ©х, мов пошестi.
Через те для радянських полонених створили у таборi ще один табiр,
обгородивши його ще двома рядами колючого дроту i поставивши бiля огорожi
будки з кулеметами. В цьому "подвiйному" таборi був ще один, вже "потрiйний"
-- для радянських офiцерiв.
Андрiй опинився в "потрiйному" таборi, в барацi для хворих i поранених.
У нього одiбрали одяг i видали гiтлерiвську солдатську унiформу,
перефарбовану в темно-зелений, майже чорний колiр. Замiсть чобiт вiн мав
носити тепер гольцшуги -- видовбанi з дерева колодки, такi мiцнi й грубi, що
©х, мабуть, не роздавив би й танк. На френчi, на штанях; i на пiлотцi,
виданих Андрi вi, бiлою фарбою намальовано двi великi нiмецькi лiтери "80",
що означало "радянський офiцер" i мало служити попередженням для всiх тих,
хто спробу наблизитися до цi © небезпечно© людини. Поза тим Андрi вi
начепили на шию чотирикутний металевий номер. Тепер вiн уже перестав бути
Андрi м, не був Коваленком, а називався просто: "номер тридцять ноль
дев'яносто сiм".
В "лазаретi", куди його одвели разом з iншими пораненими, рядами стояли
двоповерховi дерев'янi лiжка, схожi на чотирикутнi ящики. В ящиках лежали
паперовi матраци i такi самi паперовi подушки. Тут принаймнi можна було
лягти й заснути. Андрiй заснув i спав до самого вечора i, мабуть, спав би
ще й нiч, якби не голод. Коваленко прокинувся й спробував згадати, коли вiн
востанн ©в i що саме. Але з цього нiчого не вийшло. Неподалiк од Андрiя
чулися якiсь голоси. Андрiй прислухався до розмови. Хтось хрипким голосом
розповiдав про те, як працював колись кондитером у Москвi.
- Ох i жив же я, братцi,-- казав вiн.-- Бувало, заступиш на нiчну
змiну, моргнеш сво му пiдручному: тягни, мовляв, лист для тiстечок. Принесе
вiн лист, я туди пiв'ящика масла -- бах! А потiм пiвсотнi я ць -- трах!
Я чня, братцi мо©, получа ться пiсля цього така, хоч спи на нiй, як на
м'якому диванi.
- Пiвсотнi я ць -- це ти, мабуть, трохи той... загнув,-- не повiрив
котрийсь з слухачiв.
- Пiвсотнi? -- вигукнув кондитер,-- Хо-хо! Та дай менi зараз сотню, так
я сам з нею розправлюся, а ти -- пiвсотнi!..
- То ж зараз, а то ранiше,-- не здавався опонент.
- Що там з тобою говорити,-- недбало кинув кондитер,-- одразу видно, що
ти чоловiк у цих питаннях темний. Ви от краще, братцi, послухайте, як я
вчився вяземськi пряники пекти...
А в цей час у iншому кутку барака хтось другий, не такий експансивний,
як кондитер, вiв свою розповiдь.
- Уявлення про те, нiбито мiський мешканець цiлком i повнiстю залежить
од магазинiв,-- говорив вiн,-- не зовсiм вiрне. Вiзьмiть, наприклад, таку
рiч, як гриби-шампiньйони. Навiщо менi ждати, поки вони з'являться в
магазинi! Я беру ящик, насипаю в нього перегною, дiстаю спори грибiв,
висiваю ©х у ящик, накриваю його чим-небудь темним i вологим -- i, будь
ласка: через десять днiв збираю перший врожай. У мене гриби взимку й улiтку,
весною я восени, я ©м ©х жареними в сметанi, дружина робить з них грибну
запiканку, пече пироги. Для того щоб спекти пироги з грибами, треба...
- Перестаньте, iроди! -- почувся стогiн вiд дверей.-- Замучили сво©ми
розмовами. Дайте спати.
Любитель шампiньйонiв на хвилинку замовк, а тодi продовжував, але вже
пошепки, так що Андрiй не мiг розiбрати. Зате кондитер не злякався того
плачу, отого голосу-стогону, а, навпаки, гукнув полоненому, щоб той iшов до
©хньо© компанi© й послухав, як вiн колись у Пензi з'©в, побившись на заклад,
цiле порося.
Так i минула та перша нiч серед хвиль дрiмоти, спазм голоду й
нескiнченних розмов про ©жу, про колишн життя, про речi, недоступнi для
них. ще багато таких днiв i ночей судилося пережити Андрi вi в тому
барацi.
Попервах Андрiй злякався. Хоч що там кажи, був вiн простим сiльським
хлопцем, що звик приймати життя таким, як воно , хлопцем з нiжною,
вразливою душею, i коли вмiв мужньо переносити страждання власнi, то не мiг
байдуже дивитися на людське горе. Коваленковi здавалося, що в концтабiрнiм
лазаретi-ревiрi лежать люди, зломленi недугою, здатнi хiба що вмирати,
вмирати тихо, без скарг i стогонiв. Холодна безнадiя заволодiла його серцем.
Вiн лежав у сво му ящику, мов у трунi, нерухомий, збайдужiлий до всього, без
думок, без бажань i сподiвань. Лиш невiдступна примара голоду нагадувала про
себе та ще мучив бiль од рани. Особливо страшно було лишатися вiч-на-вiч з
голодом уночi. Обо вони -- нiч i голод -- маля в собi щось спiльне, ©х
по днувала чорна пiтьма, яка приховувала вiд Андрiя обличчя його товаришiв,
робила його самотнiм, безсилим, слабим, сповнювала душу вiдча м i навiть
жахом. Вiн боявся тепер темряви, як колись у дитинствi, коли дивився зимово©
ночi на заснiженi, синюватi вiкна, i ввижалися за ними то ненажерливий вовк,
то безжальна кобиляча голова, то вiдьма з залiзними зубами, якими вона
загриза до смертi маленьких дiтей.
Так минали днi, тижнi, минув, може, й мiсяць. Андрiй не вiв лiку дням
неволi, пам'ятав лише ночi. Але ночi були наповненi не самою лиш пiтьмою -
згодом в них стали оживати голоси. Андрiй не дослухався до тих голосiв,
пам'ятаючи звабливi, мов виспiви казкових сирен, оповiдi першо© концтабiрно©
ночi, боявся почути ©х знову, та й не мав сили розрiзняти в джмелиному
гудiннi нiчного ревiру окремi голоси. Вiн лежав непорушне, майже не дихаючи,
стискуючи скронi гарячими долонями, i лише зрiдка, коли якийсь гiркий клубок
пiдкочувався до горла, шепотiв:
- Мамо, рiдна! Коли б ти бачила свого сина...
якось уночi, коли вже вкотре кликав вiн свою матiр, вiд сусiднього
ящика долинув до Андрiя кволий, але досить виразний голос:
- Якi прекраснi iсторi© дару нам життя!
Андрiй завмер, вдаючи сонного: сусiд звертався до нього, а вiн не мав
сили на розмову.
- Ти не спи, не спи,-- знову сказав сусiд.-- Слухай, про що
розповiдають тво© товаришi. Ти ще молодий -- згодиться...
Андрiй нiчого не вiдповiв. Зненацька вiдчув, що давно вже чекав цього
дружнього голосу, що це саме те, чого йому не стачало, без чого ночi були
холодними, страшними i безкiнечними.
вперше за час перебування в ревiрi -- коли не лiчити першо© ночi --
Коваленко став прислухатися до розповiдей полонених. Вiн почув десятки
iсторiй про незламних радянських людей, про вiдважних втiкачiв, про
вiдчайдухiв партизан. Виявилося, що майже кожен з тих, хто лежав у ревiрi,
мав за сво©ми плечима по кiлька втеч, цiлi одiссе© мандрiв, епопе© боротьби
з фашистами вже тут, у Нiмеччинi, обплетенiй колючим дротом, пошматованiй
смугами зон смертi, задимленiй печами крематорi©в.
А вранцi вiн познайомився з сусiдом. Старший лейтенант Василь Порохiн -
так звали сусiда -- родом з Вологодщини, потрапив у полон у сорок першому
роцi пiд Вязьмою, тричi втiкав з таборiв, двiчi був присуджений до страти.
Йому вдалося викрутитись, але побо©в не уникнув. У нього були вiдбитi нирки,
пошкоджена печiнка. Тепер лежав увесь опухлий, з темними колами пiд очима,
голубiв нiжними очима, якi дивилися на Андрiя ласкаво i збадьорливо.
- Не падай духом, укра©нцю,-- насилу вимовляючи, слова, сказав
Порохiн.-- Головне -- вирватися з цього "лазарета" живим.
Опух у вологодця вже дiйшов до грудей. Повз повiльно, пiднiмаючись од
нiг, наповнюючи клiтини отруйною рiдиною, i вони вмирали одна за одною,
вiдмирали десятками, сотнями, тисячами. А Порохiн казав:
- От поправлюся й ще повоюю! Ще й до перемоги доживу. Правда, братцi?
Товаришi намагалися всмiхнутися, мовчки потверджуючи його слова, i
жоден не наважувався сказати Порохiну, що вже той не доживе до перемоги, що
вмре не сьогоднi-завтра -- щойно опух дiйде йому до серця.
"Якi прекраснi iсторi© дару нам життя!" -- цi слова, сказанi вночi
Порохiним, дзвенiли в серцi Андрiя. Мимоволi в пам'ятi воскресали йому подi©
тих днiв, коли вiн ще бiгав босонiж по вулицях свого села, прокрадався на
чужi баштани, коли в нього рвалися штани на тому самому мiсцi, де рвалися
вони в усiх хлопчакiв свiту, i коли вiн вперше впiзнав людей, якi увiйшли в
його життя назавжди.
Одним з таких людей був учитель Сергiй Олексiйович Задорожний. Вiн
при©хав до ©хнього села, коли Андрiй учився вже в п'ятому класi. Перше ©хн
знайомство вiдбулося за шаховою дошкою. Коваленко вважався шкiльним
чемпiоном, вiн перемагав усiх учителiв, голову колгоспу Кочубея i навiть
фiнагента Пакiльця, який похвалявся, нiби ма якусь шахову категорiю.
Починаючи першу партiю з Андрi м, Задорожний розставив фiгури, тодi зняв
свого ферзя й сховав до кишенi.
- Навiщо це ви? -- здивувався Андрiй.
- Щоб полегшити твою долю,-- засмiявся директор.
- Я б вам це радив,-- сказав Коваленко.
- все ж таки...
- Тодi держiться!
- Держусь!
Партiю вiн у Андрiя виграв. Виграв i другу, i третю, й десяту пiд
злораднi пошепти й смiх друзiв Коваленкових, що вже давно точили зуби на
чемпiона.
дивно: Андрiй не зненавидiв учителя за цей жорстокий розгром, а
навпаки -- полюбив. Задорожний колись був моряком, воював у громадянську
мало не на всiх фронтах, побував у лабетах врангелiвсько© контррозвiдки,
його розстрiлювали, але вiн чудом порятувався: виповз уночi з простреленими
навилiт грудьми й добрався до хатини якогось рибалки. Тодi вчився в
iнститутi, став викладати iсторiю й географiю, але на згадку про далекi роки
незмiнно носив темно-синiй морський кiтель з блискучими мiдними Єудзиками, з
бiленьким пiдкомiрчиком i орденом Червоного Прапора на клапi лiво© нагрудно©
кишенi.
Здавалося, не було нiчого, чого б не вмiв Задорожний. Грав у шахи, мов
гросмейстер, спiвав, як оперний артист, доповiдi виголошував куди лiпше, нiж
голова сiльрада Антiн Соломоненко, уроки iсторi© та географi© вiв так
цiкаво, що на них приходили навiть вiльнi вiд занять учителi. Для Сергiя
Олексiйовича не було слiв "не знаю", вiн мiг вiдповiсти чи не на будь-яке
запитання i незабаром завоював серця всiх дiтей i передовсiм -- Андрi ве
серце.
-- Пам'ятайте, дiти, ленiнськi слова: вчитись, вчитись i ще раз
вчитись,-- казав школярам Задорожний.-- Для майбутнього потрiбнi розумнi
люди.
вони вчилися. Читали й перечитували все, що можна було дiстати в
селi, брали участь у всiх конкурсах, оголошуваних пiонерськими й
комсомольськими газетами та журналами, розв'язували найважчi задачi.
Ось тодi Андрiй Коваленко заповзявся стати вченим. Хотiв бути схожим на
свого вчителя Сергiя Олексiйовича, хотiв бути так само розумним i красивим,
чистим, пiдтягнутим, завжди спокiйним.
Щоранку вчитель приходив до школи в сво му незмiнному кiтелi,
застебнутому на всi Єудзики, з бiлою смужкою пiдкомiрця, чисто виголений,
пiдстрижений, причесаний, бадьорий, веселий. Школа стояла край села, i степ
зазирав у ©© вiкна, порошив узимку в шибки сухим колючим снiгом, а повеснi,
починаючи з травня, дихав спекотливими суховiями, жбурляв цiлими пригорщами
сонячнi променi, вiд яких нагрiвалися чорнi парти в класах, суха дерев'яна
пiдлога i навiть чорнило в чорнильницях-невиливайках. Учнi нетерпляче
совалися за партами, неспроможнi дочекатися перерви, вчителi теж без
особливого захвату позирали на безжальне свiтило, лиш Сергiй Олексiйович був
завжди спокiйний, пiдтягнений, жартував; не виказуючи нiяких ознак утоми або
роздратування. Вiн навiть не дозволяв собi розстебнути верхнiй Єудзик кiтеля
й ходив по класу стрункий, ледь суворий, мов справжнiй капiтан корабля.
Якось на великiй перервi Андрiй забiг у найдальший куточок шкiльного
саду i там несподiвано побачив Задорожного. Учитель стояв пiд старою
гiллястою грушею, сховавшись у затiнок. Кiтель його був розстебнутий,
сорочка теж, долонями вчитель розтирав лiвий бiк грудей, де серце, i дихав
квапливо, жадiбно, з посвистом, так нiби поспiшав надихатися, наповнити сво©
легенi перш, нiж поринути в воду.
Андрiй мало не заплакав, побачивши свого улюбленого вчителя таким
слабим i безпомiчним. Та водночас збагнув: то не слабiсть, а доказ
незламностi людського духу, мужностi й витримки. Вчитель був хворий,
смертельно хворий. В пробитих врангелiвцями грудях ча©вся невтишимий бiль,
вiн задихався на уроках, його мучила спека, задуха, але Задорожний нiкому не
скаржився. Вiн був обернений до людей лиш одним свiтлим сво©м боком, як той
мiсяць у небi, i навiщо було комусь знати про його болi й страждання.
Коваленко тихо, щоб не почув учитель, одiйшов у кущi, тодi вдарився
бiгти, не роздивляючись, i зупинився лиш тодi, коли налетiв на колючу
дерезу. Вiн упав на теплу траву, обхопив голову руками i там, пiд кущами
дерези, заприсягнувся перед усiм бiлим свiтом, що буде так само незламним i
мужнiм, як його вчитель Сергiй Олексiйович Задорожний.
Милий, дорогий учителю, поможи й тепер сво му учневi.
Вiн ще не знав, що мав робити. Був поранений, страждав у полонi, вмирав
од голоду в таборi смертi. Знав одпе: бути стiйким, як Сергiй Олексiйович,
як його сусiд Порохiн, як тi, що втiкали, що йшли на смерть, билися до
останнього подиху.
Його матрац був набитий старими комплектами журналу " ллюстрiрте
блятт". Щоб хоч як-небудь згаяти час, Андрiй став потихеньку дiставати
журнали й читати те, що там було написано. Вiн не все розбирав i тому