знов перечитував фрейтор об'яви в газетi, жував бутерброди, перекидався
двома-трьома словами з випадковими супутниками, якi заходили в купе, щоб
вийти на першiй же станцi©, а Коваленко намагався уявити собi, що то за
команда, яку фрейтор назвав "прiма".
По©зд бiг уздовж рiчки. Вузенька, ясновода, вона то збиралася у
бурхливий, пульсуючий струмочок, то рвалася на волю з мiцних лабет
крем'янистих похмурих гiр, то раптом розливалася широкими лагiдними плесами
на зелених луках, на якi не насмiлювалися ступити гори, i залежно вiд того,
де вона текла, рiчка то була рiвна, як струна, то робила звивини, колiна й
петлi. Не вiрилося, щоб над такою рiчкою жили поганi, злi люди. Не могло
бути й такого, щоб бiля цi © свiтло©, прекрасно© води хтось надумав
розташувати команду вiйськовополонених. Бо це було б однаково, що по днати
волю й неволю, найбiльшу радiсть © найбiльший смуток у свiтi.
Андрiй ждав: ось-ось по©зд одiрветься од рiчки й помчить кудись убiк,
через гори й лiси. Хай би отак iшов © йшов, вистукуючи колесами,
погойдуючись, нiде не зупиняючись, хай би вiз i вiз його далi й далi, аж до
краю вiйни.
Але вiйна не мала нi кiнця, нi краю. Вона була скрiзь, вiд вiйни не
втiкали - з нею боролись. Андрiй не вiдмовлявся вiд боротьби: вiн став на
цей шлях без примусу, добровiльно. Однак вiдпочити вiд цього запеклого,
смертельного по динку вiн би не вiдмовився. Дев'ятнадцять рокiв це ж так
небагато. В дев'ятнадцять рокiв люди мають милуватися сонцем, а не битися за
право глянути на нього бодай одним оком. В дев'ятнадцять рокiв люди повиннi
мати право на життя, а не вмирати, як мухи, як квiти, збитi безжальними
ударами слiпо© палицi перехожого.
- При©хали, - сказав фрейтор i штовхнув Андрiя прикладом.
По©зд стояв на маленькiй станцi©, що притулилася бiля кругло© похмуро©
гори з чорним тунелем унизу. Правобiч поблискувала та сама рiчка, уздовж
яко© вони ©хали. За рiчкою червонiли черепичнi покрiвлi невеличкого
мiстечка, вiрнiше, села, а бiля самого берега, на тiм боцi, стояв довгий
похмурий барак, обплутаний колючим дротом.
Андрiй побачив барак, щойно ступив на землю. "Хоч у гарному мiсцi", -
спробував утiшити себе, вiдчувши раптом, що тривога за сво майбутн , яка
всю дорогу не насмiлювалася пiдступати до нього близько, тепер стала поряд i
нiяка сила, не могла прогнати ©©, примусити замовкнути.
"Тут i хлопцi, мабуть, дружнi, як там у нас на кар' рi", - знову
подумав Андрiй, а тривога нашiптувала йому щось нерозбiрливе, сполохане,
неспокiйне.
Вони пiшли берегом рiчки до мосту, який був позад станцi©. Барак стояв
на тому боцi, непорушний, нiмий, i, здавалося, супроводив ©х скляним
поглядом сво©х невеличких вiконечок. Кожен перед тим, як потрапити на мiст,
що вiв до села, мав пройти на виду у цього барака, як проходить перед
генералом солдат на оглядi. Скiльки рокiв, скiльки разiв на день уже трива
оцей безмовний парад? Скiлькох людей зустрiчав скляний полиск отих вiконечок
i чи хоч одному вдалося вирватися звiдти? чи покине вiн, Андрiй Коваленко,
той невеселий барак, у якому вiн ще не був, чи покине вiн його, щоб бiльше
не повертатися туди?
- Швидше! - гукнув фрейтор. - Чого повзеш, як каракатиця!
Перейшли мiст, мiцний старовинний мiст з двома низькими арками, якi
лежали на опецькуватих опорах-биках з рудо© цегли. Такi мости завжди
зображалися на середньовiкових нiмецьких гравюрах. таким споко м, такою
тишею повiяло вiд цього мосту, вiд повiльно© води пiд ним, вiд ласкаво©,
шовково© трави, що врунилася внизу бiля опор, що Андрiй на якусь мить навiть
забув, де вiн. Вiн забув про вiйну, про нещастя, яке сталося з ним i з
тисячами таких, як вiн, забув про смерть i страждання, якi стояли в нього за
плечима i чигали на кожний його необачний порух.
Думки Андрi вi були десь далеко-далеко звiдси, а ноги несли його ближче
й ближче до барака. Тепер уже Коваленко мiг добре роздивитися на сво
майбутн пристанище. Барак стояв на кам'яному фундаментi, одним кiнцем
спускаючись до само© рiчки, так що здавалося, нiби будинок хоче забрести у
воду по колiна. Та частина, яка дерлася на узгiр'я, не була обнесена колючим
дротом, i Андрiй зрозумiв, що в нiй, мабуть, живуть солдати. Справдi, щойно
вони дiйшли до ворiт, на високому дерев'яному Єанку з цього боку загорожi
з'явився молоденький солдат, з чорною пов'язкою на оцi, i, подзвонюючи
ключами, спитав фрейтора:
- Що, Зеп, привiз?
- Як бачиш, - буркнув фрейтор, - Втомився, як сто чортiв. Одчиняй
браму, чого вирячився!
- Ну ти ж i тварюка, Зеп, - добродушно сказав одноокий. - Зна ш же
добре, що менi вже нiчим вирячуватися, а все-таки говориш.
Вiн зiйшов з Єанку, вiдiмкнув браму й розчинив ©© перед Андрi м.
- Прошу.
Андрiй не встиг ступити за ворота, як страшний удар фрейтора жбурнув
його в двiр. Вiн упав обличчям у пiсок i чув, як позаду загиготiли вартовi.
- Ох ти ж i здоровий, - захоплено присвиснув одноокий, - i як тобi
могли перебити носа?
- Не такi ж шмаркачi, як ти, його перебили! - огризнувся фрейтор.
Загримiв засув, затупотiли кованi чоботи по лунких дерев'яних схiдцях,
i настала тиша. Тодi Андрiй поволi пiдвiвся, витер обличчя i пiшов униз
уздовж барака. Там вiн присiв, просунув руку мiж дротом, зачерпнув долонею
води. Вода була холодна, рiзка i якась нiби гiрка, але вiн пив ©© ще й ще,
немов хотiв залити нею i голод, i образу, завдану фрейтором, i тривогу, яка
ще росла в його серцi. Що то з ним буде в цiй командi?
Дверi в барак були вiдхиленi. Андрiй переступив порiг, зiйшов угору по
схiдцях i опинився у довгому вузькому коридорi. Правобiч i лiвобiч були
якiсь дверi, але куди вони вели, Коваленко не знав. Вiн прочовгав сво©ми
колодками добру половину коридора, як раптом однi з дверей у правiй стiнi
прочинилися, звiдти виглянула лахмата бiлява голова й спитала Андрiя:
- Новачок?
- Ага.
- Ну, тодi здоров, не земляк часом? Звiдки?
- З Укра©ни.
- А я з Ленiнграда. Все одно земляки. Закурити ?
- Некурящий.
- Тодi ти бог!
- Це ж чому саме бог?
- А "бички"? Знайдеш на вулицi "бички" - з хлопцями на хлiб помiня шся.
У нас за п'ять "бичкiв" од сигарет дають пiвпайки хлiба, а за два сигарних -
цiлу пайку.
- Я "бичкiв" не збираю.
- Еге. Та ти гордий!
- А коли й гордий - то що?
- Та нiчого. Менi гордi хлопцi подобаються. Давай знайомитись.
Антропов. Старший лейтенант. Звуть Сашком. Ти теж мене так зви. Домовились?
- Домовились, - сказав Андрiй i назвав сво iм'я.
- Житимеш у нашiй кiмнатi, - казав Антропов, - у нас одне мiсце вiльне.
Пилипа Смоленського на минулому тижнi застрелили - тепер мiсце .
- Застрелили? - перепитав Андрiй, намагаючись вдавати з себе
спокiйного.
- Атож, - кивнув Антропов. - Пилип був гарячий хлопець, ну й шпортнув
тут одного фрейтора вилами. Падло був фрейтор страшнеНу, в фрейтора кишки
надвiр, а Пилипа - бах! бах! - i нема.
- вас тут часто?
- Стрiляють? Та нi. Бiльше роботою жмуть. У нас же штрафна команда,
зна ш.
- Б'ють?
- Для профiлактики. Чистять зуби, ребра i взагалi всi суглоби. Дуже
веселе життя. У нас тут нiхто довго й не затриму ться. Або ж умирають, або ж
у концтабiр. А то, як Пилип...
- А ти давно тут? - поцiкавився Андрiй.
- Та я вже з пiвроку. На менi не покатаються. Я кранк. Зна ш, що таке
кранк?
- Хворий?
- Хворий - це по-нашому. А кранк - це коли в тебе нiчого не болить, а
на роботу погнати не можуть. Ось дивись.
Сашко закотив лiву холошу штанiв, i Андрiй побачив у нього на нозi,
трохи нижче колiна, велику, в долоню завбiльшки, виразку. Виразка була
червона, страшна, i можна було подумати, що з ноги в тому мiсцi здерли
шкiру,
- Що це в тебе? - злякано одступав назад Коваленко.
- Метикувать треба! - усмiхнувся Аптропов. - Хочеш, через тиждень у
тебе те саме буде? Трiшки ножичком - чик, чик, тодi компресик з хлорованого
вапна й лiзолу. Га? Через мiсяць зажива , тебе женуть на роботу, ти трудишся
кiлька днiв, як воляка в плузi, i знову з ноги пре м'ясо. Нiжна натура,
важка робота протипоказана - i так далi.
- А не нудно лежати тут одному? - поцiкавився Андрiй.
- Менi нудьгувати нiколи, я, брат, хлiб заробляю, - похвалився Сашко,
порпаючись пiд подушкою. - Бачив оце?
Вiн показав кiлька невеличких хрестикiв, акуратно випиляних з бiло©
кiстки, до блиску одшлiфованих, з якимсь немудрим рiзьбленням на них.
- З пiдручних матерiалiв, - гордо пояснив Антропов. - Кiстки з нашого
котла, випилювання й шлiфовка - мо© руки. Результат пiвбуханки хлiба за
хрестик. От тобi й сальдо-бульдо.
- Виходить, мiсiонером став? - осудливо сказав Андрiй. - Забезпечу ш
тубiльцiв символами християнсько© вiри?
- А що ж, накажеш ©м, може, п'ятикутнi зiрки продавати? - насмiшкувато
глянув на нього Антропов. - Чи серпочки й молоточки випилювати?
- команди, де й це роблять.
- Команди такi , та нас там нема, - похитав головою Сашко. - А в нас,
брат, начальник команди, гаупт-фельдфебель - колишнiй бухгалтер.
- То й що, як бухгалтер?
- А те, що вiн тебе купить i продасть. Сальдо-бульдо. Йому не звикати.
Для нього це легше, нiж висякатися. Виклика для iндивiдуальних бесiд,
обiця хлiб, маргарин, сигарети за те, щоб виказувати всiх, хто збира ться
утiкати.
- тебе спокушав?
- Було таке. Та тiльки на менi не посковзнеться. Взагалi хлопцi в нас
нiчого, одна бiда - неорганiзованi. Всi з рiзних мiсць, з рiзних команд.
Трапляються й непевнi люди. Сьогоднi вiн тут, а завтра вже й нема. Чорт його
зна , може, й провокаторiв присилають.
- Це ти не на мене натяка ш?
- А хоч би й на тебе! У тебе ж на лобi не написано. При©хав у
офiцерську команду, а сам, мабуть, i не офiцер, а так, самозванець. Думав,
що в полонi офiцерам пайок будуть давати особливий, i полiз у нашу шкiру.
- Дурень ти, - спокiйно вiдповiв йому Коваленко.
- Ну, не сердься, не сердься, то я пожартував, - заспоко©в його
Антропов. - А щодо мо©х хрестикiв, то що ж вдi ш? Я теж жити хочу.
- Жити всi хочуть, - зауважив Андрiй.
- Це вiрно, але що ж ти вдi ш, раз воно так склалося, хай йому чорт. Ти
©сти хочеш?
- Дивне запитання.
- На, ось у мене тут хлiбця трохи . Та бери, бери, не гордись. Я тут
ще одного сибiрячка пiдгодовую, Павлуню Банникова. Познайомитесь увечерi.
Вiн буде по лiву руку вiд тебе спати. А я по праву. Щоб тобi не було в нас
скучно.
- Я скучати не вмiю.
- Е, то ти не бачив ще нашого народу. В нас, брат, як прибiжать з
роботи, посьорбають баланди - й одразу ж спати. Двома словами не
перемовляться. Бо втомлюються ж, як на каторзi. Та що там - це каторга i .
Гiрше каторги.
Антропов балакав i балакав. Вiн пропонував Андрi вi то сiль, до хлiба,
то воду, яка зберiгалася в нього в котелку, запросив його полюбуватися
кра видом, який одкривався з вiконечка, допомiг влаштуватися на тiснiй,
колючiй постелi. Очi в Антропова були синi-снi, якiсь дитячi, i Андрi вi
чомусь ставало легше на серцi, коли цi очi хлюпали на нього сво©м синiм
теплом, коли розвихрений, дужий, турботливий Сашко крутився навколо,
наповнюючи невеселу кiмнату гомоном, рухом i якимсь особливим, людським
затишком.
Так гарно вiдчував Андрiй себе лише в товариствi Микола Петровича
Мартиненка. Щоправда, той був розважливiший i, вдаючи з себе кустаря, не
торгував хрестиками, але хто зна - можливо, Антропов викону в командi таку
саму роль, як ©© викону Микола Петрович у концтаборi. Скiльки знадобилося
Мартиненковi часу, щоб упевнитися в Андрi вi? Кiлька мiсяцiв? Тож треба не
поспiшати i йому самому з висновками щодо цього плечистого розхристаного
Сашка, який, може видатися на перший погляд, усе на свiтi змiняв би на пайку
хлiба. Вiн ухиля ться вiд роботи - i це вже добре. Звичайно, це ще не
унiверсальний засiб боротьби, бо коли б усi вирiшили симулювати, то тодi б
фашисти гнали на роботу навiть справдi помiчних i вмираючих людей. Однак тут
вибирати не доводиться. Всi засоби добрi.
- Пiзно вашi приходять з роботи? - поцiкавився Андрiй.
- Перед заходом сонця. Оце вже мають незабаром бути. Давай вийдемо
надвiр, подивимось.
Вони вийшли з барака якраз у ту хвилину, коли на другому березi рiчки з
тунелю вискочив увесь чорний, задимлений по©зд i мов укопаний зупинився на
станцi©. Жоден пасажир не зiйшов на вузенький пустинний перон, лише з
заднього вагона вивалилася вниз якась темна рухлива маса, вiд не©
вiдокремилось кiлька солдатiв з вiвчарками, солдати забiгали туди й сюди,
тягаючи за собою собак, - i поволi безформна купа перетворилася на колону
вiйськовополонених, одягнутих у перефарбованi нiмецькi шинелi, у блакитнi
французькi i навiть сiрi, вiтчизнянi, такi рiднi серцю шинельки.
Колона посунула берегом рiчки, i Андрiй насилу стримався, щоб не
крикнути од болю i розпачу за сво©х майбутнiх товаришiв.
Люди не йшли, а бiгли. У них уже, мабуть, не лишалося сил, щоб iти
поволi, не поспiшаючи, не звертаючи уваги на крики вартових i гавкання
вiвчарок. Не переводячи вiддиху, зцiпивши зуби, в якомусь всезагальному
зацiпенiннi вони мчали од вагона до свого барака, де можна було впасти на
нари й проспати до ранку, не прокидаючись, не бачачи снiв, не вiдчуваючи
свого тiла. Люди бiгли, низько нахилившись до землi, викинувши руки вперед,
як виставляють пораненi птицi сво© перебитi крила, видовживши ши©. хнi
ноги, взутi в грубi важкi дерев'янi колодки, не встигали за цим льотом
всього тiла i пленталися позаду, хоч як волали до них i оцi викинутi вперед,
загорнутi в подранi шинелi тулуби, i оцi видовженi ши©, i оцi перебитi
руки-крила. Люди летiли над землею, немов якийсь мiстичний скiсний дощ. На
високому протилежному березi, вирiзьблюючись на тлi неба, осяяного останнiми
променями сонця, вони здавалися велетнями, замученими, безпорадними
велетнями, якi забули про свою колишню силу i падають на землю i нiяк не
можуть упасти.
А коли хтось нагада велетням про ©х силу!..
Павлуня Банников виявився невисоким сiрооким юнаком, зi змученим, без
дино© кровинки, худим обличчям. Андрiй нiколи не думав, що сибiряк може
бути таким кволим, тендiтним. В його уявленнi всi сибiряки були особливi
люди, люди-кедри, суворi, дужi й незламнi. А Павлуня видався йому навiть
боязким, бо коли пiдiйшов до вiконечка, в якому повар пiд наглядом фрейтора
Зепа видавав полоненим по ополонику варено© брукви, то зiщулився, так нiби
ждав удару.
- Ти ©х не бiйся, - спробував пiдбадьорити його Андрiй. - Однаково вони
нам нiчого не можуть зробити.
- Е, - сказав Павлуня якось невесело й безнадiйно i махнув рукою.
В той перший вечiр на новачка майже нiхто не звернув уваги. Антропов
казав правду. Люди, смертельно втомленi за день, падали на нари й засинали
мов убитi. Павлуня Банников теж лiг одразу ж пiсля вечерi, заплющив очi й
довго лежав непорушно, майже не дихаючи. Андрiй уже думав, що вiн давно
спить, коли Банников раптом зiтхнув i, нi до кого не звертаючись, сказав:
- Ех, якби то знати хоч, що там зараз на фронтi...
- На фронтi все в порядку, - вiдказав Андрiй.
- А ти звiдки зна ш? - грубо спитав його Павлуня.
- Та вже знаю.
- А зна ш, то помовкуй, - ще грубiше вiдрiзав сибiряк i одвернувся.
- Бачив, який у мене Павлуша, - штовхнув Коваленка Антропов. - Змiй, а
не хлопець. Вiн - ти зна ш?..
- Ну?
- Тричi вже втiкав.
- Правда?
- А ти ж думав! Поклявся, що все одно буде на волi й добереться до
сво©х. Мрi Берлiн брати. Я, брат, не годую кого не слiд. Кумека ш?
- Та трохи.
- Тож-бо й воно. Давай спати, а то ж тебе завтра рано поженуть на
роботу. А вiд роботи конi дохнуть.
Полоненi жили в трьох невеликих кiмнатах у правiй частинi барака. Злiва
була ©дальня, кладовка, де зберiгався рiзний одяг, i маленький умивальничок.
Мiцнi дверi, що вели на половину, зайняту охороною, вдень були замкненi, а
вночi ©х одчиняли i по коридору ходив вартовий. Другий вартовий ходив
надворi, по той бiк дротяно© загорожi. Втекти з барака нiхто не мiг, а на
роботi, де за кожним кроком полонених зирили злi вiвчарки, про це не
доводилося й думати.
А Коваленко думав. Вiн знав, що диний вихiд, диний порятунок вiд цi ©
команди - втеча. вiн уже в першу рiч почав ламати голову над планами
втечi. До самого свiтанку вiн не мiг заснути, а на свiтаннi вже треба було
вставати.
Заспанi, якiсь постарiлi за нiч, нашвидкуруч хапали гарячу противну
брукву, пили гiркуватий чай з сахарином, неохоче виходили в двiр пiд
похмуре, сльотаве небо. ©х лiчили на кожному кроцi. Пiсля пiдйому, в
©дальнi, у дворi, за воротами, при переходi через мiст, на станцi©. Собаки
невдоволено гарчали на сонних людей, хапали в пiтьмi то одного, то другого
за ногу або за руку, i кричати нiхто не мав права, бо тодi до укусiв собаки
при днувались удари прикладами i лайка, лайка, лайка. В грiм i блискавку, в
святе розп'яття, в собачих свиней i свинячих собак - так лаялися вартовi.
Пiвгодини ждали по©зда. Вiн вскочив на станцiю, мов опечений, i вже
спiшив, спiшив далi, так що пiвсотнi затурканих, безсилих людей ледве
встигали ввалитися у вагон. У вагонi ©х знову лiчили, потiм вартовi ставали
бiля дверей, по©зд рушав, проскакував крiзь тунель i волiк вагони вздовж
рiчки, якiй, здавалося, не було нi кiнця, нi краю i яка, як дiзнався Андрiй
вiд Павлунi, називалася Едер.
Двi години ©зди до мiсця роботи були ©хнi. Полоненi куняли, розплющуючи
очi на кожнiй зупинцi, грiлися, тулячись спинами один до одного, курцi
нишпорили в попiльничках i пiд лавками, шукаючи "бичкiв", бо людина може
терпiти голод, але без курива вона не може.
А коли зiйшло сонце, вони при©хали на мiсце роботи. Два майстри, в
коротких напiвпальтах, обидва кривi (мабуть, це й врятувало ©х од фронту),
галасливi, як i солдати, наказали полоненим брати в сарайчику iнструменти i
повели ©х у лiс, де губилася колiя залiзницi.
Там, у густих чагарниках, вiд головно© лiнi© вiдходила вбiк нова колiя,
якась аж занадто рiвна й на всьому протязi схована вiд стороннiх поглядiв
зеленню дерев. Андрiй подумав, що таку лiнiю з лiтака побачити майже
неможливо.
- Куди вона йде? - запитав вiн Банникова.
- Кажуть, що до якогось во нного об' кта, - кинув той. - А втiм, нiмцi
нам не доповiдали про це.
Вони довго спотикалися об вугластi шпали, аж поки нарештi дiсталися до
того мiсця, де на насипi лежали ще не загвинченi рейки. фрейтор Зеп
пiдiйшов до одного з майстрiв i щось сказав тому.
- Новенький? - крикнув той. - Де новенький? Ану давай на "бубi"!
"Бубi" називалася важка дерев'яна шпала, оббита шинним залiзом, з
чотирма рукоятями, прилаштованими на шарнiрах. Чотири полонених брали
"бубi", розгойдували його i, за командою майстра, з усього розмаху били в
рейку. Вдержати це закуте в залiзо одоробло в них не вистачало сили, i тому
полоненi пiсля кожного удару теж падали на рейки i лежали так, поки ©х з
прокльонами пiдiймали вартовi. Взагалi "бубi" був призначений для
вирiвнювання залiзнично© колi©, але в командi його використовували ще й для
того, щоб приборкати найнепокiрнiших. Вiн був прокляттям, карою гипетською
цих виснажених до краю, нещасних бранцiв.
Разом з Андрi м до "бубi" пiшов i Банников. Вiн тягав цю шпалу ось уже
два тижнi, але майстер i вартовi що не вважали закiнченим той термiн
покарання, який вони йому визначили за минулi грiхи, вчиненi ним проти
Третього рейху.
- Швидше! - ревнув на них Зеп. - Я вам покажу, проклятi бiльшовики! Ви
в мене зараз потанцю те!..
Вiд змiни мiсця нiчого не змiнилося. Тут лаяли, штовхалися й били
точнiсiнько так само, як на кам'яному кар' рi. Отже, в Андрiя не було нiяких
пiдстав до того, щоб якось змiнювати свою поведiнку. Коли "бубi" глухо
гупнув об рейку i тро Андрi вих товаришiв упали на землю, вiн упав теж. Але
тi лежали на рейках якраз стiльки, щоб собаки не встигли пiдбiгти до них i
почати шматувати ©хнiй одяг i тiло, а Коваленко й не думав пiдiйматися
навiть тодi, коли вiвчарки гаряче задихали у нього над головою.
- Вставай! - заревiв Зеп, замiряючись на Коваленка чоботом.
Андрiй не рухався.
- Взяти його! - наказав фрейтор собакам, але тi лиш гарчали та
обнюхували полоненого, не бажаючи кусати лежачого. Та Андрiй ©х i не боявся.
Що йому собаки, коли вiн бачив людей в десять разiв гiрших за собак. Вiн
лежав, сховавши обличчя в руки, i повторював собi два тiльки слова: "Не
встану, не встану, не встану!"
Зеп ударив його кiлька разiв, тодi покликав одноокого солдата, якого
звали Фрiдрiхом. Той пiдiйшов, довго ходив довкола непорушного Андрiя,
врештi сплюнув убiк i байдуже сказав, нi до кого не звертаючись:
- Може, пристрелити його отут? За саботаж, га?
- Ну, ти, стрiлець ще менi знайшовся! - буркнув Зеп. - За сво око
треба було мститися росiянам на фронтi, а не тут. Вояка! Давай лiпше його
пiднiмемо.
Вони вхопили Андрiя за руки й пiдвели його з землi. Вся команда кинула
роботу й дивилася, що буде далi.
- Бери "бубi"! - наказав Зеп.
Коваленко, як сновида, пiдiйшов до "бубi" i взявся за рукоять.
- Давай! - гукнув майстер.
Четверо хекнули, розмахнулися шпалою й гахнули нею в рейку.
знову повторилося те саме. Всi упали на рейки i знову встали, а
Коваленко лежав i не ворушився.
- От саботажник! - сплюнув одноокий Фрiдрiх. - Давай його, Зеп, до
мене.
- Бери, - охоче згодився фрейтор, - таких чортiв я ще не зустрiчав.
Андрiя повели вперед, де полоненi великими кирками "штопали" шпали.
"Штопання" полягало в тому, що пiд шпалу треба було набити стiльки щебiнки,
щоб вона витримала тиск найважчих по©здiв i не сповзала нi в який бiк. Цiлий
день треба було чимдуж бити шестикiлограмовою киркою на довгiм держаку, бити
в неподатливий, упертий камiнь, вiдчуваючи кожен удар у зболiлому серцi,
зриваючи шкiру на долонях. Навiть для здорових людей така робота видавалася
б важкою; для цих же людей-тiней вона була справжньою каторгою.
Майстер показав Андрi вi, як треба тримати кирку, як забивати щебiнку
пiд шпалу, як перевiряти готовнiсть "штопки", тодi вiдступив убiк i наказав:
- Давай, проба.
Коваленко занiс кирку над головою, швидко нахилився, немов зламався у
поясницi, викинув руки вперед, але, мабуть, не розрахував сво©х сил, бо
кирка вислизнула з його долонь i зi свистом полетiла просто на майстра. Той
шарахнувся вбiк, злякано провiв очима i, тернувши рукавом обличчя, тихо
сказав вартовому;
- Це якийсь ошалiлий. Забери його вiд мене.
Того дня Андрiй побував на багатьох роботах. Його поставили пiдкидати
вилами щебiнку на насип, але вила в його руках тiльки бринькали по камiнцях,
i майстер переконався, що з таким самим успiхом Коваленко мiг би носити цими
вилами дим або воду. Пiсля того йому доручили загвинчувати рейки на стиках,
але незабаром прогнали, бо виявилося, що вiн за пiвдня вправився тiльки з
двома болтами: один загвинчував, а другий розгвинчував, © так без кiнця.
Врештi вiн опинився на полустанку, де пiд наглядом одного з вартових дво
полонених пиляли на дрова старi шпали. З годину Андрiй ретельно рiзав
порохнявi старi, як печерицi, шпали, а тодi, скориставшись з того, що
вартовий не стежив за ©хньою роботою, запропонував сво му товаришевi
перевернути пилку догори зубцями.
- Що ти! - злякався той. - А коли помiтять?
- Не помiтять, - заспоко©в його Коваленко, - Ти мене слухай, то не
пропадеш.
справдi. Вони тягали пилку догори зубцями по тiй самiй шпалi до
самого вечора, i нiхто цього не помiтив.
Увечерi весь барак гудiв. Всi забули про сон, про втому, всiм хотiлося
познайомитися з дивним новаком, поговорити з ним, розпитати, звiдки вiн i
хто. Дивувалися, що такий молодий, а вже офiцер. Обiцяли, що пiдтримають
його, запевняли, що вiд сьогоднi вiн не буде самотнiм.
Тут, у цiй штрафнiй проклятiй командi, де минали довгi мiсяцi, поки
люди могли познайомитися, де не вiрили словам (бо слова в неволi втрачали
свою цiну), де кожен засинав i прокидався тiльки з сво©ми власними думками,
боячись подiлитися ними з сусiдом по лiжку, тут раптом з'явився юнак, що за
один день зумiв завоювати загальне довiр'я. Всi бачили, як його били,
бачили, як вiн зцiплював зуби i не вiдставав, i кожен з них думав у ту
хвилину, що й вiн би змiг отак не боятися ударiв, що й у нього б вистачило
мужньо© впертостi для боротьби з ворогом. тому цього вечора вже нiхто не
боявся, нiхто не остерiгався промовити якогось занадто смiливого слова, бо
тепер слова знову набували сво © цiни, цiна слова була завойована кров'ю
цього юнака.
Сашко Антропов довго слухав усi цi розмови, тодi розiгнав усiх од
Андрiя, заявивши, що тому треба вiдпочити, i коли лягли, сказав Коваленковi:
- А я думав, ти свистун.
- Що таке "свистун"? - не зрозумiв Андрiй.
- Та такi добродi© - красивi слова говорять, а до дiла дiйде - i стоп
машина: кочегар лопнув.
- Яке там дiло, - буркнув Андрiй.
- А ти не пишайся, як кошеня в попелi. Раз тобi старшi кажуть, ти мовчи
й не будь шаблонним. Зрозумiв?
- Не дуже.
- Я, брат, теж такий одчаяний, як ти, тiльки не одважувався одразу iти
проти шерстi. Принюхатися хотiв.
- Довго ж ти принюхувався, - насмiшкувато кинув Андрiй.
- Довгенько - тепер i сам бачу. Вiйна б могла кiнчитися, а Сашко
Антропов ще б вагався. Зате тепер я покажу! Ось моя рука. Держи!
- А далi? - стискуючи його руку, спитав Коваленко.
- Поступаю в тво розпорядження. Все, що буде треба, Сашко Антропов
викона як штик.
- Який з мене командир, - усмiхнувся Андрiй. - Давай краще спати.
- Ти менi рота не затикай, - розсердився Сашко. - Спати! Що я дитина,
що ти мене спати вклада ш. Он i Павлуня не спить, прислуха ться до нашо©
розмови. Правда ж, Павлуню?
- А менi яке дiло? - сердито вiдповiв Банников. - Можете говорити про
що хочете. Я однаково втечу звiдси.
- Бачив? - пiдштовхнув Антропов Андрiя. - нашого сибiряка зачепило за
живе. Знову заговорив про втечу. От за це люблю! По-мо му! То як, по руках?
- Побачимо, - ухильно вiдповiв Коваленко, у якого перед очима стояв
зараз Микола Петрович i, сплiтаючи золотий солом'яний джут, говорив:
"Головне, Андрiю, це пильнiсть. Не треба боятися, але треба бути обережним".
Та вiн уже добре знав, що Антропову буде вiрити. Грубуватi зовнiшньо люди
завжди прямi й щиросердi. Сашко говорив лише те, що думав.
Людина стражда найчастiше через те, що не одержу того, чого ©й
двома-трьома словами з випадковими супутниками, якi заходили в купе, щоб
вийти на першiй же станцi©, а Коваленко намагався уявити собi, що то за
команда, яку фрейтор назвав "прiма".
По©зд бiг уздовж рiчки. Вузенька, ясновода, вона то збиралася у
бурхливий, пульсуючий струмочок, то рвалася на волю з мiцних лабет
крем'янистих похмурих гiр, то раптом розливалася широкими лагiдними плесами
на зелених луках, на якi не насмiлювалися ступити гори, i залежно вiд того,
де вона текла, рiчка то була рiвна, як струна, то робила звивини, колiна й
петлi. Не вiрилося, щоб над такою рiчкою жили поганi, злi люди. Не могло
бути й такого, щоб бiля цi © свiтло©, прекрасно© води хтось надумав
розташувати команду вiйськовополонених. Бо це було б однаково, що по днати
волю й неволю, найбiльшу радiсть © найбiльший смуток у свiтi.
Андрiй ждав: ось-ось по©зд одiрветься од рiчки й помчить кудись убiк,
через гори й лiси. Хай би отак iшов © йшов, вистукуючи колесами,
погойдуючись, нiде не зупиняючись, хай би вiз i вiз його далi й далi, аж до
краю вiйни.
Але вiйна не мала нi кiнця, нi краю. Вона була скрiзь, вiд вiйни не
втiкали - з нею боролись. Андрiй не вiдмовлявся вiд боротьби: вiн став на
цей шлях без примусу, добровiльно. Однак вiдпочити вiд цього запеклого,
смертельного по динку вiн би не вiдмовився. Дев'ятнадцять рокiв це ж так
небагато. В дев'ятнадцять рокiв люди мають милуватися сонцем, а не битися за
право глянути на нього бодай одним оком. В дев'ятнадцять рокiв люди повиннi
мати право на життя, а не вмирати, як мухи, як квiти, збитi безжальними
ударами слiпо© палицi перехожого.
- При©хали, - сказав фрейтор i штовхнув Андрiя прикладом.
По©зд стояв на маленькiй станцi©, що притулилася бiля кругло© похмуро©
гори з чорним тунелем унизу. Правобiч поблискувала та сама рiчка, уздовж
яко© вони ©хали. За рiчкою червонiли черепичнi покрiвлi невеличкого
мiстечка, вiрнiше, села, а бiля самого берега, на тiм боцi, стояв довгий
похмурий барак, обплутаний колючим дротом.
Андрiй побачив барак, щойно ступив на землю. "Хоч у гарному мiсцi", -
спробував утiшити себе, вiдчувши раптом, що тривога за сво майбутн , яка
всю дорогу не насмiлювалася пiдступати до нього близько, тепер стала поряд i
нiяка сила, не могла прогнати ©©, примусити замовкнути.
"Тут i хлопцi, мабуть, дружнi, як там у нас на кар' рi", - знову
подумав Андрiй, а тривога нашiптувала йому щось нерозбiрливе, сполохане,
неспокiйне.
Вони пiшли берегом рiчки до мосту, який був позад станцi©. Барак стояв
на тому боцi, непорушний, нiмий, i, здавалося, супроводив ©х скляним
поглядом сво©х невеличких вiконечок. Кожен перед тим, як потрапити на мiст,
що вiв до села, мав пройти на виду у цього барака, як проходить перед
генералом солдат на оглядi. Скiльки рокiв, скiльки разiв на день уже трива
оцей безмовний парад? Скiлькох людей зустрiчав скляний полиск отих вiконечок
i чи хоч одному вдалося вирватися звiдти? чи покине вiн, Андрiй Коваленко,
той невеселий барак, у якому вiн ще не був, чи покине вiн його, щоб бiльше
не повертатися туди?
- Швидше! - гукнув фрейтор. - Чого повзеш, як каракатиця!
Перейшли мiст, мiцний старовинний мiст з двома низькими арками, якi
лежали на опецькуватих опорах-биках з рудо© цегли. Такi мости завжди
зображалися на середньовiкових нiмецьких гравюрах. таким споко м, такою
тишею повiяло вiд цього мосту, вiд повiльно© води пiд ним, вiд ласкаво©,
шовково© трави, що врунилася внизу бiля опор, що Андрiй на якусь мить навiть
забув, де вiн. Вiн забув про вiйну, про нещастя, яке сталося з ним i з
тисячами таких, як вiн, забув про смерть i страждання, якi стояли в нього за
плечима i чигали на кожний його необачний порух.
Думки Андрi вi були десь далеко-далеко звiдси, а ноги несли його ближче
й ближче до барака. Тепер уже Коваленко мiг добре роздивитися на сво
майбутн пристанище. Барак стояв на кам'яному фундаментi, одним кiнцем
спускаючись до само© рiчки, так що здавалося, нiби будинок хоче забрести у
воду по колiна. Та частина, яка дерлася на узгiр'я, не була обнесена колючим
дротом, i Андрiй зрозумiв, що в нiй, мабуть, живуть солдати. Справдi, щойно
вони дiйшли до ворiт, на високому дерев'яному Єанку з цього боку загорожi
з'явився молоденький солдат, з чорною пов'язкою на оцi, i, подзвонюючи
ключами, спитав фрейтора:
- Що, Зеп, привiз?
- Як бачиш, - буркнув фрейтор, - Втомився, як сто чортiв. Одчиняй
браму, чого вирячився!
- Ну ти ж i тварюка, Зеп, - добродушно сказав одноокий. - Зна ш же
добре, що менi вже нiчим вирячуватися, а все-таки говориш.
Вiн зiйшов з Єанку, вiдiмкнув браму й розчинив ©© перед Андрi м.
- Прошу.
Андрiй не встиг ступити за ворота, як страшний удар фрейтора жбурнув
його в двiр. Вiн упав обличчям у пiсок i чув, як позаду загиготiли вартовi.
- Ох ти ж i здоровий, - захоплено присвиснув одноокий, - i як тобi
могли перебити носа?
- Не такi ж шмаркачi, як ти, його перебили! - огризнувся фрейтор.
Загримiв засув, затупотiли кованi чоботи по лунких дерев'яних схiдцях,
i настала тиша. Тодi Андрiй поволi пiдвiвся, витер обличчя i пiшов униз
уздовж барака. Там вiн присiв, просунув руку мiж дротом, зачерпнув долонею
води. Вода була холодна, рiзка i якась нiби гiрка, але вiн пив ©© ще й ще,
немов хотiв залити нею i голод, i образу, завдану фрейтором, i тривогу, яка
ще росла в його серцi. Що то з ним буде в цiй командi?
Дверi в барак були вiдхиленi. Андрiй переступив порiг, зiйшов угору по
схiдцях i опинився у довгому вузькому коридорi. Правобiч i лiвобiч були
якiсь дверi, але куди вони вели, Коваленко не знав. Вiн прочовгав сво©ми
колодками добру половину коридора, як раптом однi з дверей у правiй стiнi
прочинилися, звiдти виглянула лахмата бiлява голова й спитала Андрiя:
- Новачок?
- Ага.
- Ну, тодi здоров, не земляк часом? Звiдки?
- З Укра©ни.
- А я з Ленiнграда. Все одно земляки. Закурити ?
- Некурящий.
- Тодi ти бог!
- Це ж чому саме бог?
- А "бички"? Знайдеш на вулицi "бички" - з хлопцями на хлiб помiня шся.
У нас за п'ять "бичкiв" од сигарет дають пiвпайки хлiба, а за два сигарних -
цiлу пайку.
- Я "бичкiв" не збираю.
- Еге. Та ти гордий!
- А коли й гордий - то що?
- Та нiчого. Менi гордi хлопцi подобаються. Давай знайомитись.
Антропов. Старший лейтенант. Звуть Сашком. Ти теж мене так зви. Домовились?
- Домовились, - сказав Андрiй i назвав сво iм'я.
- Житимеш у нашiй кiмнатi, - казав Антропов, - у нас одне мiсце вiльне.
Пилипа Смоленського на минулому тижнi застрелили - тепер мiсце .
- Застрелили? - перепитав Андрiй, намагаючись вдавати з себе
спокiйного.
- Атож, - кивнув Антропов. - Пилип був гарячий хлопець, ну й шпортнув
тут одного фрейтора вилами. Падло був фрейтор страшнеНу, в фрейтора кишки
надвiр, а Пилипа - бах! бах! - i нема.
- вас тут часто?
- Стрiляють? Та нi. Бiльше роботою жмуть. У нас же штрафна команда,
зна ш.
- Б'ють?
- Для профiлактики. Чистять зуби, ребра i взагалi всi суглоби. Дуже
веселе життя. У нас тут нiхто довго й не затриму ться. Або ж умирають, або ж
у концтабiр. А то, як Пилип...
- А ти давно тут? - поцiкавився Андрiй.
- Та я вже з пiвроку. На менi не покатаються. Я кранк. Зна ш, що таке
кранк?
- Хворий?
- Хворий - це по-нашому. А кранк - це коли в тебе нiчого не болить, а
на роботу погнати не можуть. Ось дивись.
Сашко закотив лiву холошу штанiв, i Андрiй побачив у нього на нозi,
трохи нижче колiна, велику, в долоню завбiльшки, виразку. Виразка була
червона, страшна, i можна було подумати, що з ноги в тому мiсцi здерли
шкiру,
- Що це в тебе? - злякано одступав назад Коваленко.
- Метикувать треба! - усмiхнувся Аптропов. - Хочеш, через тиждень у
тебе те саме буде? Трiшки ножичком - чик, чик, тодi компресик з хлорованого
вапна й лiзолу. Га? Через мiсяць зажива , тебе женуть на роботу, ти трудишся
кiлька днiв, як воляка в плузi, i знову з ноги пре м'ясо. Нiжна натура,
важка робота протипоказана - i так далi.
- А не нудно лежати тут одному? - поцiкавився Андрiй.
- Менi нудьгувати нiколи, я, брат, хлiб заробляю, - похвалився Сашко,
порпаючись пiд подушкою. - Бачив оце?
Вiн показав кiлька невеличких хрестикiв, акуратно випиляних з бiло©
кiстки, до блиску одшлiфованих, з якимсь немудрим рiзьбленням на них.
- З пiдручних матерiалiв, - гордо пояснив Антропов. - Кiстки з нашого
котла, випилювання й шлiфовка - мо© руки. Результат пiвбуханки хлiба за
хрестик. От тобi й сальдо-бульдо.
- Виходить, мiсiонером став? - осудливо сказав Андрiй. - Забезпечу ш
тубiльцiв символами християнсько© вiри?
- А що ж, накажеш ©м, може, п'ятикутнi зiрки продавати? - насмiшкувато
глянув на нього Антропов. - Чи серпочки й молоточки випилювати?
- команди, де й це роблять.
- Команди такi , та нас там нема, - похитав головою Сашко. - А в нас,
брат, начальник команди, гаупт-фельдфебель - колишнiй бухгалтер.
- То й що, як бухгалтер?
- А те, що вiн тебе купить i продасть. Сальдо-бульдо. Йому не звикати.
Для нього це легше, нiж висякатися. Виклика для iндивiдуальних бесiд,
обiця хлiб, маргарин, сигарети за те, щоб виказувати всiх, хто збира ться
утiкати.
- тебе спокушав?
- Було таке. Та тiльки на менi не посковзнеться. Взагалi хлопцi в нас
нiчого, одна бiда - неорганiзованi. Всi з рiзних мiсць, з рiзних команд.
Трапляються й непевнi люди. Сьогоднi вiн тут, а завтра вже й нема. Чорт його
зна , може, й провокаторiв присилають.
- Це ти не на мене натяка ш?
- А хоч би й на тебе! У тебе ж на лобi не написано. При©хав у
офiцерську команду, а сам, мабуть, i не офiцер, а так, самозванець. Думав,
що в полонi офiцерам пайок будуть давати особливий, i полiз у нашу шкiру.
- Дурень ти, - спокiйно вiдповiв йому Коваленко.
- Ну, не сердься, не сердься, то я пожартував, - заспоко©в його
Антропов. - А щодо мо©х хрестикiв, то що ж вдi ш? Я теж жити хочу.
- Жити всi хочуть, - зауважив Андрiй.
- Це вiрно, але що ж ти вдi ш, раз воно так склалося, хай йому чорт. Ти
©сти хочеш?
- Дивне запитання.
- На, ось у мене тут хлiбця трохи . Та бери, бери, не гордись. Я тут
ще одного сибiрячка пiдгодовую, Павлуню Банникова. Познайомитесь увечерi.
Вiн буде по лiву руку вiд тебе спати. А я по праву. Щоб тобi не було в нас
скучно.
- Я скучати не вмiю.
- Е, то ти не бачив ще нашого народу. В нас, брат, як прибiжать з
роботи, посьорбають баланди - й одразу ж спати. Двома словами не
перемовляться. Бо втомлюються ж, як на каторзi. Та що там - це каторга i .
Гiрше каторги.
Антропов балакав i балакав. Вiн пропонував Андрi вi то сiль, до хлiба,
то воду, яка зберiгалася в нього в котелку, запросив його полюбуватися
кра видом, який одкривався з вiконечка, допомiг влаштуватися на тiснiй,
колючiй постелi. Очi в Антропова були синi-снi, якiсь дитячi, i Андрi вi
чомусь ставало легше на серцi, коли цi очi хлюпали на нього сво©м синiм
теплом, коли розвихрений, дужий, турботливий Сашко крутився навколо,
наповнюючи невеселу кiмнату гомоном, рухом i якимсь особливим, людським
затишком.
Так гарно вiдчував Андрiй себе лише в товариствi Микола Петровича
Мартиненка. Щоправда, той був розважливiший i, вдаючи з себе кустаря, не
торгував хрестиками, але хто зна - можливо, Антропов викону в командi таку
саму роль, як ©© викону Микола Петрович у концтаборi. Скiльки знадобилося
Мартиненковi часу, щоб упевнитися в Андрi вi? Кiлька мiсяцiв? Тож треба не
поспiшати i йому самому з висновками щодо цього плечистого розхристаного
Сашка, який, може видатися на перший погляд, усе на свiтi змiняв би на пайку
хлiба. Вiн ухиля ться вiд роботи - i це вже добре. Звичайно, це ще не
унiверсальний засiб боротьби, бо коли б усi вирiшили симулювати, то тодi б
фашисти гнали на роботу навiть справдi помiчних i вмираючих людей. Однак тут
вибирати не доводиться. Всi засоби добрi.
- Пiзно вашi приходять з роботи? - поцiкавився Андрiй.
- Перед заходом сонця. Оце вже мають незабаром бути. Давай вийдемо
надвiр, подивимось.
Вони вийшли з барака якраз у ту хвилину, коли на другому березi рiчки з
тунелю вискочив увесь чорний, задимлений по©зд i мов укопаний зупинився на
станцi©. Жоден пасажир не зiйшов на вузенький пустинний перон, лише з
заднього вагона вивалилася вниз якась темна рухлива маса, вiд не©
вiдокремилось кiлька солдатiв з вiвчарками, солдати забiгали туди й сюди,
тягаючи за собою собак, - i поволi безформна купа перетворилася на колону
вiйськовополонених, одягнутих у перефарбованi нiмецькi шинелi, у блакитнi
французькi i навiть сiрi, вiтчизнянi, такi рiднi серцю шинельки.
Колона посунула берегом рiчки, i Андрiй насилу стримався, щоб не
крикнути од болю i розпачу за сво©х майбутнiх товаришiв.
Люди не йшли, а бiгли. У них уже, мабуть, не лишалося сил, щоб iти
поволi, не поспiшаючи, не звертаючи уваги на крики вартових i гавкання
вiвчарок. Не переводячи вiддиху, зцiпивши зуби, в якомусь всезагальному
зацiпенiннi вони мчали од вагона до свого барака, де можна було впасти на
нари й проспати до ранку, не прокидаючись, не бачачи снiв, не вiдчуваючи
свого тiла. Люди бiгли, низько нахилившись до землi, викинувши руки вперед,
як виставляють пораненi птицi сво© перебитi крила, видовживши ши©. хнi
ноги, взутi в грубi важкi дерев'янi колодки, не встигали за цим льотом
всього тiла i пленталися позаду, хоч як волали до них i оцi викинутi вперед,
загорнутi в подранi шинелi тулуби, i оцi видовженi ши©, i оцi перебитi
руки-крила. Люди летiли над землею, немов якийсь мiстичний скiсний дощ. На
високому протилежному березi, вирiзьблюючись на тлi неба, осяяного останнiми
променями сонця, вони здавалися велетнями, замученими, безпорадними
велетнями, якi забули про свою колишню силу i падають на землю i нiяк не
можуть упасти.
А коли хтось нагада велетням про ©х силу!..
Павлуня Банников виявився невисоким сiрооким юнаком, зi змученим, без
дино© кровинки, худим обличчям. Андрiй нiколи не думав, що сибiряк може
бути таким кволим, тендiтним. В його уявленнi всi сибiряки були особливi
люди, люди-кедри, суворi, дужi й незламнi. А Павлуня видався йому навiть
боязким, бо коли пiдiйшов до вiконечка, в якому повар пiд наглядом фрейтора
Зепа видавав полоненим по ополонику варено© брукви, то зiщулився, так нiби
ждав удару.
- Ти ©х не бiйся, - спробував пiдбадьорити його Андрiй. - Однаково вони
нам нiчого не можуть зробити.
- Е, - сказав Павлуня якось невесело й безнадiйно i махнув рукою.
В той перший вечiр на новачка майже нiхто не звернув уваги. Антропов
казав правду. Люди, смертельно втомленi за день, падали на нари й засинали
мов убитi. Павлуня Банников теж лiг одразу ж пiсля вечерi, заплющив очi й
довго лежав непорушно, майже не дихаючи. Андрiй уже думав, що вiн давно
спить, коли Банников раптом зiтхнув i, нi до кого не звертаючись, сказав:
- Ех, якби то знати хоч, що там зараз на фронтi...
- На фронтi все в порядку, - вiдказав Андрiй.
- А ти звiдки зна ш? - грубо спитав його Павлуня.
- Та вже знаю.
- А зна ш, то помовкуй, - ще грубiше вiдрiзав сибiряк i одвернувся.
- Бачив, який у мене Павлуша, - штовхнув Коваленка Антропов. - Змiй, а
не хлопець. Вiн - ти зна ш?..
- Ну?
- Тричi вже втiкав.
- Правда?
- А ти ж думав! Поклявся, що все одно буде на волi й добереться до
сво©х. Мрi Берлiн брати. Я, брат, не годую кого не слiд. Кумека ш?
- Та трохи.
- Тож-бо й воно. Давай спати, а то ж тебе завтра рано поженуть на
роботу. А вiд роботи конi дохнуть.
Полоненi жили в трьох невеликих кiмнатах у правiй частинi барака. Злiва
була ©дальня, кладовка, де зберiгався рiзний одяг, i маленький умивальничок.
Мiцнi дверi, що вели на половину, зайняту охороною, вдень були замкненi, а
вночi ©х одчиняли i по коридору ходив вартовий. Другий вартовий ходив
надворi, по той бiк дротяно© загорожi. Втекти з барака нiхто не мiг, а на
роботi, де за кожним кроком полонених зирили злi вiвчарки, про це не
доводилося й думати.
А Коваленко думав. Вiн знав, що диний вихiд, диний порятунок вiд цi ©
команди - втеча. вiн уже в першу рiч почав ламати голову над планами
втечi. До самого свiтанку вiн не мiг заснути, а на свiтаннi вже треба було
вставати.
Заспанi, якiсь постарiлi за нiч, нашвидкуруч хапали гарячу противну
брукву, пили гiркуватий чай з сахарином, неохоче виходили в двiр пiд
похмуре, сльотаве небо. ©х лiчили на кожному кроцi. Пiсля пiдйому, в
©дальнi, у дворi, за воротами, при переходi через мiст, на станцi©. Собаки
невдоволено гарчали на сонних людей, хапали в пiтьмi то одного, то другого
за ногу або за руку, i кричати нiхто не мав права, бо тодi до укусiв собаки
при днувались удари прикладами i лайка, лайка, лайка. В грiм i блискавку, в
святе розп'яття, в собачих свиней i свинячих собак - так лаялися вартовi.
Пiвгодини ждали по©зда. Вiн вскочив на станцiю, мов опечений, i вже
спiшив, спiшив далi, так що пiвсотнi затурканих, безсилих людей ледве
встигали ввалитися у вагон. У вагонi ©х знову лiчили, потiм вартовi ставали
бiля дверей, по©зд рушав, проскакував крiзь тунель i волiк вагони вздовж
рiчки, якiй, здавалося, не було нi кiнця, нi краю i яка, як дiзнався Андрiй
вiд Павлунi, називалася Едер.
Двi години ©зди до мiсця роботи були ©хнi. Полоненi куняли, розплющуючи
очi на кожнiй зупинцi, грiлися, тулячись спинами один до одного, курцi
нишпорили в попiльничках i пiд лавками, шукаючи "бичкiв", бо людина може
терпiти голод, але без курива вона не може.
А коли зiйшло сонце, вони при©хали на мiсце роботи. Два майстри, в
коротких напiвпальтах, обидва кривi (мабуть, це й врятувало ©х од фронту),
галасливi, як i солдати, наказали полоненим брати в сарайчику iнструменти i
повели ©х у лiс, де губилася колiя залiзницi.
Там, у густих чагарниках, вiд головно© лiнi© вiдходила вбiк нова колiя,
якась аж занадто рiвна й на всьому протязi схована вiд стороннiх поглядiв
зеленню дерев. Андрiй подумав, що таку лiнiю з лiтака побачити майже
неможливо.
- Куди вона йде? - запитав вiн Банникова.
- Кажуть, що до якогось во нного об' кта, - кинув той. - А втiм, нiмцi
нам не доповiдали про це.
Вони довго спотикалися об вугластi шпали, аж поки нарештi дiсталися до
того мiсця, де на насипi лежали ще не загвинченi рейки. фрейтор Зеп
пiдiйшов до одного з майстрiв i щось сказав тому.
- Новенький? - крикнув той. - Де новенький? Ану давай на "бубi"!
"Бубi" називалася важка дерев'яна шпала, оббита шинним залiзом, з
чотирма рукоятями, прилаштованими на шарнiрах. Чотири полонених брали
"бубi", розгойдували його i, за командою майстра, з усього розмаху били в
рейку. Вдержати це закуте в залiзо одоробло в них не вистачало сили, i тому
полоненi пiсля кожного удару теж падали на рейки i лежали так, поки ©х з
прокльонами пiдiймали вартовi. Взагалi "бубi" був призначений для
вирiвнювання залiзнично© колi©, але в командi його використовували ще й для
того, щоб приборкати найнепокiрнiших. Вiн був прокляттям, карою гипетською
цих виснажених до краю, нещасних бранцiв.
Разом з Андрi м до "бубi" пiшов i Банников. Вiн тягав цю шпалу ось уже
два тижнi, але майстер i вартовi що не вважали закiнченим той термiн
покарання, який вони йому визначили за минулi грiхи, вчиненi ним проти
Третього рейху.
- Швидше! - ревнув на них Зеп. - Я вам покажу, проклятi бiльшовики! Ви
в мене зараз потанцю те!..
Вiд змiни мiсця нiчого не змiнилося. Тут лаяли, штовхалися й били
точнiсiнько так само, як на кам'яному кар' рi. Отже, в Андрiя не було нiяких
пiдстав до того, щоб якось змiнювати свою поведiнку. Коли "бубi" глухо
гупнув об рейку i тро Андрi вих товаришiв упали на землю, вiн упав теж. Але
тi лежали на рейках якраз стiльки, щоб собаки не встигли пiдбiгти до них i
почати шматувати ©хнiй одяг i тiло, а Коваленко й не думав пiдiйматися
навiть тодi, коли вiвчарки гаряче задихали у нього над головою.
- Вставай! - заревiв Зеп, замiряючись на Коваленка чоботом.
Андрiй не рухався.
- Взяти його! - наказав фрейтор собакам, але тi лиш гарчали та
обнюхували полоненого, не бажаючи кусати лежачого. Та Андрiй ©х i не боявся.
Що йому собаки, коли вiн бачив людей в десять разiв гiрших за собак. Вiн
лежав, сховавши обличчя в руки, i повторював собi два тiльки слова: "Не
встану, не встану, не встану!"
Зеп ударив його кiлька разiв, тодi покликав одноокого солдата, якого
звали Фрiдрiхом. Той пiдiйшов, довго ходив довкола непорушного Андрiя,
врештi сплюнув убiк i байдуже сказав, нi до кого не звертаючись:
- Може, пристрелити його отут? За саботаж, га?
- Ну, ти, стрiлець ще менi знайшовся! - буркнув Зеп. - За сво око
треба було мститися росiянам на фронтi, а не тут. Вояка! Давай лiпше його
пiднiмемо.
Вони вхопили Андрiя за руки й пiдвели його з землi. Вся команда кинула
роботу й дивилася, що буде далi.
- Бери "бубi"! - наказав Зеп.
Коваленко, як сновида, пiдiйшов до "бубi" i взявся за рукоять.
- Давай! - гукнув майстер.
Четверо хекнули, розмахнулися шпалою й гахнули нею в рейку.
знову повторилося те саме. Всi упали на рейки i знову встали, а
Коваленко лежав i не ворушився.
- От саботажник! - сплюнув одноокий Фрiдрiх. - Давай його, Зеп, до
мене.
- Бери, - охоче згодився фрейтор, - таких чортiв я ще не зустрiчав.
Андрiя повели вперед, де полоненi великими кирками "штопали" шпали.
"Штопання" полягало в тому, що пiд шпалу треба було набити стiльки щебiнки,
щоб вона витримала тиск найважчих по©здiв i не сповзала нi в який бiк. Цiлий
день треба було чимдуж бити шестикiлограмовою киркою на довгiм держаку, бити
в неподатливий, упертий камiнь, вiдчуваючи кожен удар у зболiлому серцi,
зриваючи шкiру на долонях. Навiть для здорових людей така робота видавалася
б важкою; для цих же людей-тiней вона була справжньою каторгою.
Майстер показав Андрi вi, як треба тримати кирку, як забивати щебiнку
пiд шпалу, як перевiряти готовнiсть "штопки", тодi вiдступив убiк i наказав:
- Давай, проба.
Коваленко занiс кирку над головою, швидко нахилився, немов зламався у
поясницi, викинув руки вперед, але, мабуть, не розрахував сво©х сил, бо
кирка вислизнула з його долонь i зi свистом полетiла просто на майстра. Той
шарахнувся вбiк, злякано провiв очима i, тернувши рукавом обличчя, тихо
сказав вартовому;
- Це якийсь ошалiлий. Забери його вiд мене.
Того дня Андрiй побував на багатьох роботах. Його поставили пiдкидати
вилами щебiнку на насип, але вила в його руках тiльки бринькали по камiнцях,
i майстер переконався, що з таким самим успiхом Коваленко мiг би носити цими
вилами дим або воду. Пiсля того йому доручили загвинчувати рейки на стиках,
але незабаром прогнали, бо виявилося, що вiн за пiвдня вправився тiльки з
двома болтами: один загвинчував, а другий розгвинчував, © так без кiнця.
Врештi вiн опинився на полустанку, де пiд наглядом одного з вартових дво
полонених пиляли на дрова старi шпали. З годину Андрiй ретельно рiзав
порохнявi старi, як печерицi, шпали, а тодi, скориставшись з того, що
вартовий не стежив за ©хньою роботою, запропонував сво му товаришевi
перевернути пилку догори зубцями.
- Що ти! - злякався той. - А коли помiтять?
- Не помiтять, - заспоко©в його Коваленко, - Ти мене слухай, то не
пропадеш.
справдi. Вони тягали пилку догори зубцями по тiй самiй шпалi до
самого вечора, i нiхто цього не помiтив.
Увечерi весь барак гудiв. Всi забули про сон, про втому, всiм хотiлося
познайомитися з дивним новаком, поговорити з ним, розпитати, звiдки вiн i
хто. Дивувалися, що такий молодий, а вже офiцер. Обiцяли, що пiдтримають
його, запевняли, що вiд сьогоднi вiн не буде самотнiм.
Тут, у цiй штрафнiй проклятiй командi, де минали довгi мiсяцi, поки
люди могли познайомитися, де не вiрили словам (бо слова в неволi втрачали
свою цiну), де кожен засинав i прокидався тiльки з сво©ми власними думками,
боячись подiлитися ними з сусiдом по лiжку, тут раптом з'явився юнак, що за
один день зумiв завоювати загальне довiр'я. Всi бачили, як його били,
бачили, як вiн зцiплював зуби i не вiдставав, i кожен з них думав у ту
хвилину, що й вiн би змiг отак не боятися ударiв, що й у нього б вистачило
мужньо© впертостi для боротьби з ворогом. тому цього вечора вже нiхто не
боявся, нiхто не остерiгався промовити якогось занадто смiливого слова, бо
тепер слова знову набували сво © цiни, цiна слова була завойована кров'ю
цього юнака.
Сашко Антропов довго слухав усi цi розмови, тодi розiгнав усiх од
Андрiя, заявивши, що тому треба вiдпочити, i коли лягли, сказав Коваленковi:
- А я думав, ти свистун.
- Що таке "свистун"? - не зрозумiв Андрiй.
- Та такi добродi© - красивi слова говорять, а до дiла дiйде - i стоп
машина: кочегар лопнув.
- Яке там дiло, - буркнув Андрiй.
- А ти не пишайся, як кошеня в попелi. Раз тобi старшi кажуть, ти мовчи
й не будь шаблонним. Зрозумiв?
- Не дуже.
- Я, брат, теж такий одчаяний, як ти, тiльки не одважувався одразу iти
проти шерстi. Принюхатися хотiв.
- Довго ж ти принюхувався, - насмiшкувато кинув Андрiй.
- Довгенько - тепер i сам бачу. Вiйна б могла кiнчитися, а Сашко
Антропов ще б вагався. Зате тепер я покажу! Ось моя рука. Держи!
- А далi? - стискуючи його руку, спитав Коваленко.
- Поступаю в тво розпорядження. Все, що буде треба, Сашко Антропов
викона як штик.
- Який з мене командир, - усмiхнувся Андрiй. - Давай краще спати.
- Ти менi рота не затикай, - розсердився Сашко. - Спати! Що я дитина,
що ти мене спати вклада ш. Он i Павлуня не спить, прислуха ться до нашо©
розмови. Правда ж, Павлуню?
- А менi яке дiло? - сердито вiдповiв Банников. - Можете говорити про
що хочете. Я однаково втечу звiдси.
- Бачив? - пiдштовхнув Антропов Андрiя. - нашого сибiряка зачепило за
живе. Знову заговорив про втечу. От за це люблю! По-мо му! То як, по руках?
- Побачимо, - ухильно вiдповiв Коваленко, у якого перед очима стояв
зараз Микола Петрович i, сплiтаючи золотий солом'яний джут, говорив:
"Головне, Андрiю, це пильнiсть. Не треба боятися, але треба бути обережним".
Та вiн уже добре знав, що Антропову буде вiрити. Грубуватi зовнiшньо люди
завжди прямi й щиросердi. Сашко говорив лише те, що думав.
Людина стражда найчастiше через те, що не одержу того, чого ©й